ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ 1. Місце особистих немайнових прав в системі
цивільного права України 11
1.1. Особисті немайнові відносини як предмет цивільного права 11
1.2. Особисті немайнові права як цивільно-правова категорія 23
Розділ 2. Характеристика окремих видів особистих
немайнових прав фізичних осіб 52
2.1. Особисті немайнові права, що забезпечують природне
існування фізичної особи 52
2.2. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи 90
2.3. Особисті немайнові права на результати творчої
діяльності як вираз інтелектуальної власності 126
Розділ 3. Цивільно-правовий захист немайнових прав 141
3.1. Поняття та зміст суб’єктивного права на захист 141
3.2. Органи, що здійснюють захист особистих
немайнових прав. 153
3.3. Окремі проблеми правового забезпечення захисту особистих
немайнових прав: питання немайнової (моральної) шкоди 163
ВИСНОВКИ
179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Утвердження, забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а також основоположною складовою процесу реформування правової системи України та розбудови громадянського суспільства. Головною оцінкою діяльності держави та ефективності існуючого на її території правопорядку є забезпечення, насамперед, особистих немайнових благ, які становлять сутнісну основу як окремого індивіда, так і суспільства як особливого соціального утворення. Визнаючи людину головною соціальною цінністю, Конституція України обумовлює необхідність забезпечення належного стану і нормативного закріплення та гарантій своєчасного і безперешкодного здійснення нею особистих немайнових прав, які є вирішальним чинником суспільного прогресу. З огляду на це, в сучасних умовах розбудови в Україні правової соціальної держави та здійсненням реформи цивільного законодавства проблема особистих немайнових прав є однією з найбільш важливих та актуальних у сучасній цивілістиці.
Історико-правовий аналіз цивільного законодавства та практики його застосування свідчить про те, що зміст цивільного права, його сутнісна природа ніколи не були величиною сталою. Впродовж всього періоду існування він завжди піддавався кількісним та якісним змінам. На початку свого зародження очевидною була тенденція до сприйняття цивільного права виключно як правової матерії, основою якої є власність. У зв’язку з цим і норми цивільного права були спрямовані виключно на регулювання та захист майнових відносин щодо власності. Наслідком такого метафізичного підходу, стало сприйняття усіх інших відносин, які підпадали під регулювання цивільно-правових норм, через призму майнового компоненту. Так, виключні права на об'єкти інтелектуальної власності тривалий час розглядались як особливий вид права власності. Окрім цього, усі особисті немайнові права також виводились з права власності, і лише внаслідок цього правовідносини, які виникали стосовно них могли вважатись такими, що включаються до предмету цивільного права.[34]
З часом цивілістична доктрина починає переосмислення місця та ролі особи в суспільному житті, оскільки соціальний досвід людства засвідчив, що один тільки інститут приватної власності не здатен всеоб'ємно охороняти всі інтереси людини, і що для охорони суто особистих благ необхідно їх чітке правове регулювання та охорона.[77] Необхідність такої правової трансформації заклали у своїх працях видатні дореволюційні цивілісти Й.О. Покровський, Ю.С. Гамбаров, Г.Ф. Шершеневич, Є.В. Пассек та інші.[132,18,138,186] В післяреволюційний період питання особистих немайнових прав в літературі практично не піднімалось та не досліджувалось. Першою спробою проаналізувати стан особистих немайнових прав в колишньому СРСР, порівнявши їх з аналогічними правами у капіталістичних країнах, стала наукова робота професора К.А. Флєйшиц у 1941 р.[171] І навіть попри те, що подальша домінанта майнових прав у цивільному законодавстві була збережена, що незмінно призводило до великої питомої ваги цивілістичних наукових досліджень саме в сфері майнових відносин, у радянській правовій науці стали з’являтись серйозні наукові дослідження особистих немайнових правовідносин.[153] Такий науковий поштовх спричинив відповідні зміни і в цивільному законодавстві. Так, вперше була введена в цивільне законодавство ст.7 ЦК УРСР 1963 р., яка регулювала захист особистих немайнових благ, зокрема, честі та гідності людини.[153]
Прийняття нового ЦК України стало визначною епохальною подією в громадському і політичному житті суспільства, оскільки цей нормативний акт є “Конституцією громадянського суспільства”. При цьому основним його покликанням є сприяння розбудові найвищої форми організації людської спільноти – громадянського суспільства, за якої людина буде центральною постаттю а її права головним пріоритетом суспільства. Одним із вирішальних кроків до досягнення цієї мети повинно стати визнання та чітке закріплення за фізичними особами низки особистих немайнових прав, а також регламентований порядок їх реалізації та захисту. Вище вказані чинники і обумовлюють актуальність теми наукового дослідження цієї проблеми.
Питання особистих немайнових прав фізичних осіб розглядались частково в наукових працях відомих українських та зарубіжних вчених-цивілістів, зокрема: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, А.В. Бєлявського, Д.В. Бобрової, С.М. Братуся, А.С. Довгерта, О.М. Ерделевського, К.Ф. Єгорова, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, М.С. Малєїна, В.Ф. Маслова, Г.К. Матвеєва, М.М. Матузова, В.П. Палія, О.А. Підопригори, М.А. Придворова, О.А. Пушкіна, П.М. Рабіновича, В.О. Рясенцева, В.Л. Суховерхого, Ш.Т. Тагайназарова, Т.А. Фадєєвої, Я.М. Шевченко та ін. Окремо серед наукових доробків, які є основою цього дисертаційного дослідження слід виділити: дисертаційні дослідження на здобуття вченого ступеня доктора юридичних наук Л.О. Красавчикової, М.М. Малєїної, К.А. Флейшиц; на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук А.П. Вілейти, В.А. Жакенова, Л.О.Корчевної, Л.В. Красицької, З.В. Ромовської, Р.О. Стефанчука, В.Л. Суховерхого, С.І. Чорнооченко, С.І. Шимон та інших. Зазначені праці є вагомим внеском у дослідження проблем особистих немайнових прав фізичної особи та слугують ґрунтовним науковим фундаментом для подальшого удосконалення законодавства та забезпечення здійснення вказаних прав.
Разом з тим сьогодні в Україні відсутні дисертаційні дослідження, які б були присвячені комплексному дослідженню особистих немайнових прав фізичних осіб в цивільному праві, після набрання чинності ЦК України. У зв’язку з цим актуалізується необхідність їх комплексного наукового дослідження, спрямованого, насамперед, на вдосконалення чинного законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного аналізу особистих немайнових прав фізичної особи, визначенні їх приватноправового характеру та місця в сучасному цивільному праві, встановленні основних проблем правового забезпечення особистих немайнових прав фізичної особи та розробці на цій основі рекомендацій щодо усунення прогалин та протиріч у чинному законодавстві, зміні діючих та прийнятті нових правових норм.
Відповідно до поставленої мети основну увагу буде приділено вирішенню таких завдань:
- проаналізувати (як вихідний пункт дослідження) сучасний стан розробки проблеми особистих немайнових прав в цивільному праві;
- розкрити приватноправову природу особистих немайнових прав фізичних осіб;
- визначити основні ознаки особистих немайнових прав та встановити їх предметну належність до цивільного права;
- з’ясувати зміст, обсяг та межі здійснення особистих немайнових прав;
- дослідити окремі види особистих немайнових прав фізичної особи;
- провести теоретичний аналіз права на захист та виокреслити органи, що здійснюють захист особистих немайнових прав фізичної особи;
- сформулювати окремі проблеми правового забезпечення та захисту особистих немайнових прав, виходячи з положень нового Цивільного кодексу України та сучасної доктрини цивільного права;
- розробити пропозиції і рекомендації щодо вирішення проблем правового регулювання та охорони особистих немайнових відносин у чинне законодавство та практику його застосування.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають в сфері здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичних осіб.
Предметом дослідження є норми цивільного законодавства, якими закріплюються особисті немайнові права фізичних осіб та встановлюється порядок їх реалізації та захисту, а також вітчизняні та зарубіжні наукові праці і судова та інша правозастосовча практика України з досліджуваного питання.
Методи дослідження, що будуть використовуватись у процесі роботи над дисертацією: історико-правовий – при дослідженні розвитку законодавства, що закріплює особисті немайнові права фізичних осіб; системно-функціональний метод – при визначенні основних правових засад правового регулювання та охорони особистих немайнових відносин; порівняльно-правовий – при аналізі правових норм та наукової літератури зарубіжних країн. За допомогою формально-догматичного методу дослідження буде зроблено загально-правову характеристику поняття та змісту суб'єктивного права на захист та досліджено органи, які здійснюють захист особистих немайнових прав фізичної особи. Формально-юридичний метод дозволить сформулювати нові правові норми та юридичні дефініції, формально-логічний – виявити суперечності чинного законодавства в досліджуваній сфері та виробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Нормативною та емпіричною базою дослідження є нормативні акти, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях, а також матеріали судової і юридичної практики з питань захисту особистих немайнових прав, статистичні дані управління юстиції м. Києва, Дніпровського і Дарницького (районних) судів м.Києва, Верховного Суду України, а також практика Європейського суду з захисту прав людини.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є першим після проголошення незалежності та прийняття Цивільного кодексу України комплексним дослідження особистих немайнових прав фізичних осіб як складової (елементу) особистих немайнових правовідносин, що входять до предмета правового регулювання цивільного права.
Відповідно до одержаних у процесі дослідження результатів, автор виносить на захист наступні положення, що містять наукову новизну:
1. дістало подальшого розвитку твердження про галузеву належність особистих немайнових правовідносин до предмету цивільно-правового регулювання та охорони, оскільки вони, як і майнові відносини, є взаємооціночними соціальними відносинами, що складаються у сфері приватного життя на принципах юридичної рівності, справедливості, розумності, добросовісності та моральності;
2. дістало подальшого розвитку положення щодо якого зміст особистого немайнового права складають правомочності (можливості) особи по набуттю, здійсненню (реалізації) особистих немайнових благ, аналогічні правомочностям по володінню, користуванню і розпорядженню майновими благами;
3. запропоновано власне визначення особистих немайнових благ як певних сутністно-якісних властивостей або стану особи (природні блага фізичної особи) та інші соціально-вартісних властивостей особи (блага соціального характеру та блага, належні особливим утворенням – юридичним особам), які визначають автономність, індивідуальність, цінність особи та забезпечують її фізичну, духовну, соціальну самодостатність та реалізованість як таку;
4. спеціальними ознаками особистих немайнових прав фізичної особи можна вважати сукупність наступних ознак: а) нематеріальний характер; б) їх невід’ємність від особи; в) спрямованість на виявлення і розвиток індивідуальності; г) специфіка підстав їх виникнення, здійснення і припинення; д) невідчужуваність; е) пріоритетність (соціальна значущість);
5. доведено доцільність законодавчого закріплення права на пасивну евтаназію як вираз права на життя;
6. аргументується, що всі особисті немайнові права в своєму головному значенні є проявом права на свободу і тому поділ їх на ті, що забезпечують природне існування та ті, що забезпечують соціальне буття є досить умовним;
7. обгрунтовано необхідність закріплення у Цивільному кодексі України таких спеціальних цивільно-правових способів захисту особистих немайнових прав як громадська догана, публічне вибачення тощо;
8. доводиться необхідність закріплення в ст. 23 Цивільного кодексу України мінімального розміру відшкодування моральної шкоди в межах мінімальної заробітної плати, який буде виконувати відновлюючу функцію при будь-якому порушенні особистого немайнового права.
Практичне значення одержаних результатів полягає:
- у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути використані для подальших досліджень як загальних проблем правового регулювання особистих немайнових відносин, так і проблем, що пов'язані із закріпленням, здійсненням та захистом окремих особистих немайнових прав;
- у правотворчій сфері – сформульовані в дисертації положення щодо проблем правого закріплення та забезпечення особистих немайнових прав фізичних осіб, а також конкретні рекомендації щодо змін чинного законодавства можуть стати основою законопроектів з питань реалізації та захисту особистих немайнових прав;
- у сфері практичної діяльності використання одержаних результатів дозволить виробити загальні рекомендації щодо застосування правових норм, якими закріплюються особисті немайнові права фізичних осіб, а також удосконалити діяльність органів, та посадових осіб на яких покладається захист та охорона особистих немайнових прав фізичних осіб;
- у навчальному процесі результати дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін “Цивільне право”, “Право інтелектуальної власності”, спецкурсу “Особисті немайнові права фізичних осіб” при проведенні лекційних і семінарських занять.
Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднювалися на науково-практичній конференції “Новели проекту цивільного кодексу” (Київ, травень 2003 р.), а також на аспірантських читаннях Київського університету туризму, економіки і права (Київ, квітень 2003 р.).
Публікація результатів дослідження:
За результатами наукового дослідження опубліковано 4 наукові публікації, де відображено основні результати дослідження, в тому числі 3 у фахових виданнях, визначених ВАК України, і одні тези доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Висновки, які завершують дисертаційне дослідження полягають в наступному:
По-перше, особисті немайнові відносини з участю фізичних і юридичних осіб, завжди за своєю приватно–особистісною сутністю були, є і залишаються предметом саме цивільного права – галузі права, яка регулює всі відносини, що складаються в сфері приватного життя.
Те, що ЦК України 2003 року, за якісною оцінкою, на перше місце поставив саме особисті немайнові права (як фізичної так і юридичної особи) є справедливим підтвердженням цього факту.
Тим самим, український законодавець поставив крапку в давній дискусії щодо предметної належності особистих немайнових відносин, тоді, як нові цивільні кодекси пострадянських республік, зокрема Росії, Білорусії, Таджикистану, визнають за нормами цивільного права тільки можливість правового захисту особистих немайнових прав непов’язаних з майновими залишаючись на “консервативних” позиціях підходу до питання місця особистих немайнових прав в цивільному праві і відмовляючи йому в позитивному регулювання цих відносин.[124,25,22]
По-друге, особисті немайнові відносини, як предмет цивільно-правового регулювання мають специфічні, тільки їм притаманні ознаки:
Суб’єктами, носіями прав – можуть бути як фізичні так і юридичні особи – традиційні для цивільного права суб’єкти.
Особливим об’єктом цих відносин є: особисті немайнові блага, які складають сутнісну основу їх носіїв (фізичних осіб, юридичних осіб) є невід’ємними від них (за невеликим винятком, коли мова йде про ділову репутацію, комерційну таємницю інші об’єкти права промислової власності, як форми нематеріальних активів, які мають грошовий вираз, а також відчужуватись на підставі правочинів) та вирізняють (індивідуалізують) їх з поміж інших схожих.
Відсутність майнового, економічного змісту (при цьому особисті немайнові права, як вираз промислової власності завжди носять майнове забарвлення, оскільки основна мета створення і функціонування суб’єктів господарювання полягає саме в отриманні майнового зиску (вигоди, прибутку), тому, вони і виділені в окрему групу відносин пов’язаних з майновими.
Невідчужуваність як особлива ознака є абсолютною – характерною тільки для “живих” носіїв – фізичних осіб (людини), що ж стосується особистих немайнових благ юридичної особи, то вони є відносно невідчужуваними, оскільки первісно належать їх первинним носіям (творцям), але в силу правочину можуть (за волею органів юридичної особи) передаватись повністю або частково іншій особі, недаремно, навіть ділова репутація – має певну оцінку і впливає на вартість відчужуваного підприємства (юридичної особи) при продажу чи обміні фірми.
По-третє, головними ознаками, що об’єднують в єдиний предмет правового регулювання, немайнові і майнові правовідносини є:
- їх взаємооціночний характер. В майнових відносинах взаємна оцінка учасників виражається в кількості і якості їх праці, яка втілена в майновому блазі (речі, роботі, послузі), тобто має вартіснооціночний характер. В особистих немайнових відносинах взаємооціночний характер проявляється у взаємній соціально-значимій оцінці немайнових благ (життя, честі, репутації, недоторканості), як найвищих пріоритетних цінностей;
- зміст суб’єктивного цивільного права не залежно від його виду складають певні можливості (правомочності) по набуттю, здійсненню (і реалізації) відповідного блага.
Отже, особисті немайнові відносини і майнові відносини приватних осіб в сфері приватного життя є складовими одного цілого – предмету правового регулювання цивільного права, як галузі, яка стосується виключно приватної сфери людського буття у максимальному його прояві, не виключаючи сфери сімейних відносин оскільки вони, на нашу думку, є особливою категорією цивільних відносин.
Четверте, основу особистих немайнових відносин, складають особисті немайнові відносини, непов’язані з майновими, тобто, відносини з приводу набуття, здійснення (реалізації) особистих немайнових благ фізичної особи – (людини), як біосоціальної духовної істоти. Межі цих правомочностей встановлюються нормами цивільного права, таким чином, норми цивільного права здійснюють позитивне регулювання цих відносин.
Книга ІІ Цивільного кодексу України 2003 року передбачає 2 групи особистих немайнових прав фізичних осіб – права, які забезпечують природне існування людини, до яких відносять ті права, які належать людині від народження і не можуть надаватись чи не надаватись державою, вони можуть нею тільки гарантуватись (забезпечуватись) через правове визначення змісту та меж їх здійснення а також охоронятись за допомогою норм цивільного права. Ці права є невідчужуваними, і межі їх здійснення окреслюються тільки правом іншої особи, та моральними чинниками, виходячи з принципів розумності, справедливості, добросовісності.
Другу групу особистих немайнових прав фізичної особи складають права, які забезпечують соціальне буття людини, як автономної, індивідуально самооцінної складової соціуму, вони виникають з приводу благ (властивостей, якостей особи), у зв’язку з її місцем, цінністю в суспільстві, як істоти соціальної. Саме наявність і гарантії цих прав є першою ознакою юридичної самостійності, автономності окремої особистості і означає звільнення особи від тотальності суспільства, визнання її самоцінності, значимості і врешті решт, досягнення справжньої свободи, що є найвищим проявом справедливості. Через ці права особа, за словами відомого дореволюційного юриста Й.О. Покровського стає “самостійною силою перед обличчям суспільства і держави і являє собою юридичнозначиму юридичну самоцінність”.[138]
Особливу групу прав складають особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності. Ці права є виразом (правовою формою) права інтелектуальної власності. Як відомо, право інтелектуальної власності, це виключні права на результати інтелектуальної діяльності. Всі вони пов’язані з майновими правами, оскільки і сам результат інтелектуальної діяльності стає об’єктом цих прав тільки за умови якщо він набуває певної (матеріально-об’єктивізованої) зовнішньої форми. Особисті немайнові права в цій сфері підлягають захисту довічно, не можуть відчужуватись, але разом з тим після смерті автора певні права можуть переходити до правонаступників, як за законом так і за правочином (це такі права як право на публікацію, право перешкоджати перекрученню твору, права на переклад та інші) в силу того, що і після смерті автора вони зберігають цінність для його близьких родичів і суспільства в цілому.
Завершуючи роздуми щодо особистих немайнових прав фізичних осіб (людини), хотілось би акцентувати увагу на тому, що всі особисті немайнові права фізичних осіб, як суб’єктів цивільного права в кінцевій своїй меті зводяться до одного головного, визначального за своїм значенням права – права на особисту свободу, яке включає в себе всі інші особисті права, які є лише одним з проявів права на свободу. Ця категорія є вічною і складає, на нашу думку, сам сенс буття, а значить і права, як природної категорії, що в свою чергу, є найвищою формою “доцільності” як складової свободи.
П’яте, новий Цивільний кодекс України передбачає широке коло традиційних способів захисту особистих немайнових прав і пропонує ряд нових, тому вважаємо за доцільне повернутись до норм цивільного кодексу попередніх редакцій, в яких передбачаються такі способи захисту, як громадська догана, публічне вибачення. Разом з тим, доречним було б передбачити відповідну статтю в Цивільному процесуальному Кодексі, за якою суду б предписувався обов’язок обирати найбільш дієвий спосіб захисту цих прав, який є найефективнішим за даних обставин і для даного виду порушених прав, не зважаючи на відсутність прямої вказівки на нього норм цивільного законодавства. Таким чином, і суб’єкт, права якого порушені, і правозахисний орган, буде мати в своєму арсеналі захисту будь-який незаборонений законом спосіб, що розширить можливості цивільно-правового захисту, та забезпечить його ефективність.
Отже, всі загальні способи захисту цивільних прав повною мірою можуть забезпечити належний рівень їх захисту і охорони. Тому, вважаємо, безпідставними твердження деяких авторів щодо неможливості належного захисту особистих немайнових прав за допомогою майнових засобів. Підтримуємо думку вчених, П.М. Рабиновича, Я.М. Шевченко, С.І. Шимон, про те, що при порушенні будь-якого права, ми маємо справу з моральною (немайновою) шкодою для фізичної особи, оскільки таке порушення завжди викликає психічні, а значить і фізичні страждання, душевний біль неспокій, зміну звичного способу життя інші немайнові (моральні) втрати. Разом з тим, доречно було б говорити, що моральна шкода в таких випадках повинна виконувати лише сатисфакційну функцію і бути мінімальною. У зв’язку з цим, вважаємо, за потрібне зафіксувати в законодавстві мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який буде на рівні мінімальної заробітної плати. У випадку, коли відшкодування буде виконувати відновлюючу функцію – встановити залежність його розміру від розміру завданої моральної (немайнової) шкоди, в один з способів підрахунку запропонований науковцями (зокрема, спосіб запропонований Шимон С.І.). Що стосується немайнової шкоди, викликаною приниженням ділової репутації юридичної особи, то тут, на нашу думку, треба чітко визначити, що моральної шкоди у юридичної особи – бути не може, а відшкодування немайнової шкоди повинне бути обмежене розумними витратами на відновлення постраждалої від правопорушення ділової репутації, тобто витратами на рекламний ролик, рекламні проспекти, публікації в газеті, презентації і інші процедури відновлюючого характеру, які визначить суд. При визначенні розміру відшкодування, пропонуємо брати за основу різницю у вартості гудвілу (ділової репутації) до порушення та після нього.
Крім того, вважаємо за доцільне в ЦК дати чітке визначення таких понять, як честь, гідність, ділова репутація, моральна шкода, немайнова шкода, не залишаючи такі важливі питання на відкуп судовій, правозастосовчій практиці, яка носить суб’єктивний характер і часто-густо залежить від професійного рівня, сумлінності, моральних якостей і світогляду суддів Верховного Суду України.
Автор пропонує наступні зміни і доповнення до Книги ІІ Цивільного кодексу:
внести наступні зміни і доповнення до Цивільного кодексу України:
1) статтю 269 викласти в новій редакції, або змінити її назву, оскільки зміст не відповідає назві;
2) статтю 271 викласти в такій редакції “зміст особистого немайнового права складають можливості (правомочності) фізичної особи набувати, здійснювати (реалізовувати) особисті немайнові блага”;
3) частину першу статті 274 узгодити з частиною другою, оскільки вони суперечать одна одній;
4) частину шосту статті 277 після слова “порушено” доповнити словами “внаслідок поширення про неї недостовірної інформації” далі по тексту;
5) частину першу статті 278 після слова “порушене” доповнити словами “внаслідок поширення про неї недостовірної інформації” далі по тексту;
6) статтю 281 доповнити частиною восьмою, в якій передбачити право на пасивну евтаназію, як це було в першій редакції проекту ЦК України;
7) статтю 505 “Поняття комерційної таємниці” викласти в такій редакції “комерційною таємницею є інформація, яка має комерційну цінність, в зв’язку з тим, що вона є невідомою іншим особам, крім правоволодільця”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Обязательство по гражданскому праву. Ученые труды ВИЮН НКЮ СССР. Выпуск третий. – М.: Юридическое изд–во НКЮ СССР, 1940. – 360 с.
2. Агарков М.М. Право на имя // Сборник статей по гражданському и торговому праву. – М., 1915. – С.71-93.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. Т. 1. – М.: Юрид.лит., 1981. – 359 с.
4. Апранич М.Л. Проблемы гражданско-правового регулирования личных неимущественных отношений, не связанных с имущественными: Автореф.дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03 / Санкт Петербурский гос. ун-т. – СПб, 2001. – 24 с.
5. Архів Оболонського районного суду м.Києва. – Справа №03-128.
6. Афанасьєва Е.Г. Правовое регулирование оказания коммерческих медицинских услуг в США: Автореф. дис. ... канд..юрид.наук: 12.00.03 / Московский государственный университет. – М., 1995. – 21 с.
7. Белявский А.В., Придворов Н.А. Охрана чести и достоинства личности в СРСР. – М.: Юрид.лит., 1971. – 208 с.
8. Бонер О. В память о нем // Комсомольская правда. – 03.12.1989. – С.3.
9. Бородин С., Глушков В. Уголовно-правовые проблемы эвтаназии // Советская юстиция. – 1992. - № 9-10. – С.14-34.
10. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантія реалізацій // Право України. – 2001. – № 12. – С.32-35.
11. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 с.
12. Вилейта А.П. Личные неимущественные правоотношения по советскому гражданському праву: Автореф. дис. …канд. юр. наук: 12.00.03. – Вильнюс, 1967. – 19 с.
13. Витрук Н.Д. Система советского права и перспективы его развития // Сов.гос.и право. – 1982. - № 7. – С.104-109.
14. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: нормативні акти, роз’яснення, коментарі. – К.: Юрінком, 2001. – 620 с.
15. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Изд-во Москвовс. ун-та, 1972. – 300 с.
16. Гаджиев Т. Непосредственное применение судами конституционных норм // Российская юстиция. – 1995. - № 12. – С.24-27.
17. Галянтич М. Захист ділової репутації: цивільно-правові проблеми // Право України. – 2001. – № 1. – С.97-100.
18. Гамбаров Ю.С. Курс гражданського права. Т.1. Часть общая. – С.Пб.: Тип. М.М.Стасюлевича, 1911. – 780 с.
19. Головченко В., Груздова Л. Законодавство про охорону здоров’я: проблеми реформування і оновлення // Право України. – 2000. – №11. – С.93-94.
20. Господарський кодекс України: офіційне видання. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 344 с.
21. Господарський процесуальний кодекс офіційне: Офіційне видання. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 344 с.
22. Гражданский кодекс республики Беларусь // Сайт в Інтернеті. – www.icpo.at.tut.by/civru.html.
23. Гражданское право: Учебник. 5-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю,К,Толстого. – Том 1. – М.: ПБОЮЛ Л.В.Рогожников, 2001. – 632 с.
24. Гражданское уложение. Проект височайше утвержденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданського уложения / Под ред.И.М.Тютрюмова. Сост.А.Л.Саатчиан. – Т.2. – СПб., 1910. – 1246 с.
25. Гражданський кодекс Таджикской республики // Сайт в Інтернеті. – www.icpo.at.tut.by/civru.html.
26. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: СТАТУТ, 2001. – 411 с.
27. Грибанов В.П. Проблемы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Российское право. – 1992. – 207 с.
28. Гришина Т.А. Конституционное право граждан на охрану здоровья и его обеспечение Советами народных депутатов: Автореф.дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский государственный университет. – М., 1987. – 24 с.
29. Гукасян Р. Проблемы интереса в советском гражданском процессуальном праве. – Саратов: Приволж. книж. изд-во, 1970. – 190 с.
30. Декларация о правах умственно отсталых лиц 20 декабря 1971г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
31. Декларація относительно трансплантации человеческих органов, принятая 39-й Всемирной медицинской ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987 г. // Медичне право України: Збірник нормативних актів / Упорядник Н.В.Болотко. – К.: Видавничий Дім „ІнЮре”, 2001. – 395 с.
32. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: Джерела і практика застосування / Наук. ред. В.Шибіко, перекл. О.Савчин. – К.: Артек, 1997. – 583 с.
33. Довбуш О. Право на гідну смерть // Право України. – 2002. – №10. – С.122-125.
34. Довгерт А. Проблеми кодифікації цивільного (приватного) права в Україні // Українське право. – 1998. – №1. – С.39-50.
35. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини і громадянина // Право України. – 2002. – № 5. – С.37-41.
36. Дутов М. Правові проблеми електронного документообігу // Право України. – 2002. – № 6. – С.122-124.
37. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод 04 ноября 1950 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
38. Егоров Н.Д. Личные неимущественные права и их защита // Проблемы соверш. зак-ва о защите субъект. прав. Сборник научных трудов. – Ярославль: Изд-во Ярослав. ун-та, 1988. – С.25-32.
39. Жакенов В.А. Личные неимущественные права в советском гражданском законодательстве и их социальное значение: дис. …канд. юр. наук: 12.00.03 / МГУ. – М., 1984. – 198 с.
40. Житловий кодекс Української РСР: Офіційне видання. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 136 с.
41. Закон Австралии о товарных знаках. – М.: ВНИИПЭ. – 1985.
42. Закон США о товарных знаках. – М.: ВНИИПЭ. – 1982.
43. Закон України “ Про племінну справу у тваринництві” від 15 грудня 1993 р. № 3691-XII (в редакції закону від 21.12.99 р. № 1328 XIV, із змінами, внесеними, згідно із Законом) // ВВР. – 1994. – № 2. – Ст.7.
44. Закон України “Про донорство крові та її компонентів” від 23.06.1995р. №239/95-ВР (в редакції закону від 26.12.2002р.) // ВВР. – 1995. ¬– №23. – ст.183.
45. Закон України “Про органи реєстрації актів громадського стану” 24.12.1993 р. № 3807 –ХІІ (із змінами, внесеним згідно із Законами) // ВВР. – 1994.– №14. – ст.78.
46. Закон України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” від 15.12.1995р. №3687-XII (в редакції Закону від 01.06.2000р., із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1994. – №7. – ст.32.
47. Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. №752-XIV (Із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1999. - № 32. – Ст.267.
48. Закон України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” від 5 листопада 1997 р. №621/97-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1998. - № 8. – Ст.28.
49. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992р. №2694-XII (в редакції Закону від 21.11.2003р., із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1992. – №49. – ст.668.
50. Закон України “Про психіатричну допомогу” 20.02.2000р. №1489 ІІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом) // ВВР. – 2000. – №19. – ст.143.
51. Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19.11.1992 р. №2801-ХІІ (в редакції Закону від 27.11.2003р.) // ВВР. – 1993. – №4. – ст.19.
52. Закон України „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992р. №2887-XII (із змінами, внесеними, згідно із Законами) // ВВР. – 1993. – №9. – ст.62.
53. Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 18 жовтня 2001 р. №2766-III (із змінами, внесеними, згідно із Законами) // ВВР. – 2001. – № 51-52. – ст.265.
54. Закон України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999р. № 606-ХIV (із змінами, внесеними, згідно із Законами) // ВВР. –1999. – № 24. – ст.207.
55. Закон України „Про електронний цифровий підпис” від 22.05.2003р. №852 IV // ВВР. – 2003. – №36. – ст.276
56. Закон України „Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996р. № 422/96-ВР (із змінами, внесеними Рішенням Конституційного Суду № 2-зпвід 23.06.97) // ВВР. – 1996. - № 49. – Ст.272.
57. Закон України „Про Міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р. №4002-ХІІ (із змінами, внесеними, згідно із Законом) // ВВР. ¬– 1994. – №25. – ст.198.
58. Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993р. №3116-XII (в редакції закону від 17.01.2001р. №2986-ІІІ) // ВВР. – 2002. - №23. – Ст.163.
59. Закон України „Про третейський суд” від 2003 р. // http//www.rada.kiev.ua.
60. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.93р. №3425-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1993. – №39. – ст.383.
61. Закон Японии о товарных знаках. – М.: ВНИИПЭ. – 1982.
62. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / Верховний Суд України; Заг. Ред. П.І. Шевчук. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 415 с.
63. Захаров Є. Права людини в проекті Конституції // Право України. – 1996. – № 6. – С.5-7.
64. Захарченко Т. Розгляд Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті України зовнішньоекономічних спорів у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. – № 8. – С.79-81.
65. Звіт Державного департаменту України по захисту інтелектуальної власності за 2001, 2002, 2003 рік // Сайт в Інтернеті. – www.sdip.gov.ua.
66. Иванов А.А. Гражданское право: Учебник. 5-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю,К,Толстого. – Том 1. – М.: ПБОЮЛ Л.В.Рогожников, 2001. – С.291-295.
67. Иванов О.В. Проблемы правовой охраны личных неимущественных благ граждан в социалистическом обществе // Актуальные проблемы социалистического государственного управления. Советско-польское совместное исследование. – Варшава; Иркутск, 1973. – С.51-73.
68. Иоффе О.С. Гражданско-правовая охрана интересов личности в СРСР // Советское государство и право. – 1956. – № 2. – С.55-66.
69. Иоффе О.С. Гражданско-правовая охрана интересов личности в СРСР // Советское государство и право. – 1956. – № 2. – С.55-66.
70. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.2004р. №283/8882 // Офіційний Вісник України. – 2004. – №10. – ст.639.
71. Інструкція про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за №719/4940 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції України) // Офіційний Вісник України. – 2000. – №42 від 03.11.2000р.
72. Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджено Наказом МОЗУ 15.12.1999 р. №74/5, зареєстрована Міністерством юстиції України 15.12.2000р. за №865/4158 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51 від 06.01.2000 р.
73. Інструкція щодо вилучення органів людини з донора-трупа, затверджена Наказом МОЗУ 25.09.2000р. №226, зареєстрована Міністерством юстиції України 11.10.2000р. за №698/4919 // Комп’ютерна правова база «Нормативні акти України».
74. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, затверджена Наказом МОЗУ 25.09.2000р. №226, зареєстрована Міністерством юстиції України 11.10.2000р. за №697/4918 // Офіційний Вісник України. – 2000. – №42 від 03.11.2000 р.
75. Інтернет-сайт Національної наукової бібліотеки України ім. В.І. Вернадського – www.nbuv.gov.ua.
76. Інтернет-сайт газети „Юридична практика”: http//www./yurpractica.com.info.
77. Інтернет-сайт джерел цивільного і торгового права зарубіжних країн: ісpo.at.tut.by.civilru.html.
78. Інтернет-сайт: http//www.rambler.ru.
79. Інформаційний Інтернет-сайт ВРУ. – rada.kiev.ua.
80. Кабатов В.А. Советское авторское право на произведения изобразительного искусства: Автореф.дис. … канд.юрид.наук: 12.00.03 / МГУ. – М., 1954. – 15 с.
81. Камышев В.Г. Права авторов литературных произведений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 184 с.
82. Капица В.М. Интеллектуальная собственность в Украине: права автора, организации, государства / НАН Украины; Инновационный центр НАН Украины. – К., 1995. – 57с.
83. Капралов А. Единство! Единство! // Известия. – 01.01.1980. – С.4.
84. Климович О. Системи національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенцій про захист прав і основних свобод людини // Право України. – 2001. – № 1. – С.34-36.
85. Ковалев М.И. Право на жизнь и право на смерть // Советское государство и право. – 1992. - № 7. – С.68-75.
86. Ковалев М.И. Юридические проблемы современной генетики // Государство и право. – 1995. - № 6. – С.15-21.
87. Конвенция о правах ребенка 20 ноября 1989 г. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
88. Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания 10 декабря 1984 г. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
89. Конституція України від 28.06.1996р. // ВВР. – 1996. – №30. – Ст.141.
90. Кораблева М.С. Защита гражданських прав: новые аспекты // Актуальные проблемы гражданского права. Сборник статей. – Вып. 1. – М.: Статут, 1999. – С.76-108.
91. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. 4-е изд. – СПб.: Изд-во юр. книж. Магазина Н.К.Мартынова, 1897. – 364 с.
92. Корчевна Л.О. Компенсації моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав у цивільному праві України: Автореф. …дис. кан. юр. наук: 12.00.03 / Університет Внутрішніх справ. – Харків, 1998. – 24 с.
93. Красавчиков О.А. Охрана интересов личности и свод законов Советского государства // Гражданско-правовая охрана интересов личности в СРСР. – Свердловск: Свердл. юрид. ин т, 1977. – С.16 32.
94. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1983. – 160 с.
95. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. …дис. д ра. юр. наук. 12.00.03 / Урал. гос. юр. ун-т. – Екатеринбург, 1994. – 43 с.
96. Краснов М.А. О формах конституционного закрепления свободы личности в СРСР // Советское государство и право. – 1982. – № 4. – С.3-11.
97. Краснова М. Право громадян на екологічну інформацію: проблеми гарантій реалізації та захисту // Право України. – 1997. – № 3. – С.42 49.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. №1000-V (із змінами, внесеними згідно із Законами) // http://www/rada.kiev.ua.
99. Кулагин М.И. Тенденции развития законодательства о личных неимущественных правах граждан // XXVI съед КПСС и проблемы гражданского и трудового права, гражданского процесса. – М.: ИГПАН СССР, 1982. – С.55-61.
100. Лепешкин А.И. Курс советского государственного права. В 2-х томах. Т.1. – М.: Госюриздат, 1961. – 559 с.
101. Лісабонська декларація відносно прав пацієнта, прийнята 34 й Всемирной медицинской ассамблеей, Лиссабон, Португалия, сентябрь/октябрь 1981 г. // Медичне право України: Збірник нормативних актів / Упорядник Н.В.Болотко. – К.: Видавничий Дім „ІнЮре”, 2001. – С.388.
102. Логінова С. Адвокатська таємниця через призму судово-правової реформи // Право України. – 2002. – № 2. – С.94-97.
103. Логінова С. Адвокатська таємниця: історико-правовий підхід // Право України. – 2001. – № 3. – С.111-115.
104. Майстренко О. Інтернет: законодавче регулювання // Право України. – 2002. – № 4. – С.139 140.
105. Малеин Н.С. Гражданско-правовой договор на оказание медицинской помощи // Правоведение. – 1989. - № 2. – С.25-31.
106. Малеин Н.С. Гражданський закон и права личности в СРСР. – М.: Юрид. лит., 1981. – 216 с.
107. Малеин Н.С. О врачебной тайне // Советское государство и право. – 1981. – № 8. – С.79-86.
108. Малеин Н.С. Тенденции развития гражданского права // Советское государство и право. – 1978. – № 1. – С.39-47.
109. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. – М.: МЗ Пресс, 2001. – 244 с.
110. Малеина М.Н. Правовой взгляд на нетрадиционные способности (качества) человека // Государство и право. – 1994. – №2. – С.122-129.
111. Матузов Н.И. Курс лекций: теория государства и права. – С.Пб.: Юристъ, 2001. – 776 с.
112. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Из-во Саратов.ун-та, 1987. – 294 с.
113. Матузов Н.Н. Субъективные права граждан СССР: Автореф. дис. …канд.юр.наук: 12.00.03 / Ленинградский государственный университет. – Л., 1964. – 22 с.
114. Махненко А.Х. Основные институти государственного права европейских стран народной демократии. – М.: Юрид.лит., 1964. – 326 с.
115. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах 16 декабря 1966 г. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
116. Мельник О. Виникнення суб’єктивних прав на об’єкт інтелектуальної власності// Право України. – 2002. – № 3 – С.96-97.
117. Мепаришвили Г.Д. Охрана тайн личной жизни граждан в советском уголовном процессе: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.08 / Московский государственный университет. – М., 1988. – 21 с.
118. Меры, гарантирующие защиту прав тех, кто приговорен к смертной казни 25 мая 1984г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
119. Минимальные стандартные правила обращения с заключенными от 03 июля 1957г. и 13 мая 1977 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
120. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающихся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних (Пекинские правила) 29 ноября 1985г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
121. Мотылева В.Я. Гражданско-правовая охрана человека от неблагоприятных изменений окружающей среди: Автореф.дис. ...канд.юрид.наук: 12.00.03 / Московский государственный университет. – М., 1975. – 20 с.
122. Нагребельний В.П. Ділова репутація // Юридична енциклопедія. – К., 1999. – Т.2. – С.211.
123. Новий тлумачний словник української мови / Укладач В.В.Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1999. – Т.4. – 898 с.
124. Новый Гражданский Кодекс Российской Федерации . Краткий научно-практический комментарий / Отв. ред.: Гапеев В.Н., Зинченко С.А., Лукьянцев А.А. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 447 с.
125. О них говорят: Ненси Рейган // Литературная газета. – 04.10.1989. – С.2.
126. Общая декларация прав человека 10.12.1948г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. – 784 с.
127. Охрана прав и интересов личности: гражданско-правовой аспект / Шевченко Я.Н., Кучеренко И.Н., Мусияка В.П., Штефан М.И. / Отв. ред. Я.Н.Шевченко. – К.: Наукова думка, 1992. – 200 с.
128. Павловська Н. Відшкодування моральної шкоди при посяганні на недоторканість особистого життя // Право України. – 2001. – №3. – С.45-46.
129. Паламарчук В. Інтелектуальна власність у правовому вимірі // Право України. – 2000. – № 10. – С.61-66.
130. Палиюк В.П. Моральный (неимущественный) вред. – К.: Право, 1999. – С.232.
131. Паліюк В.П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Автореф.дис...канд.юрид.наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України. – Харків, 2000. – 18 с.
132. Пассек Е. Неимущественный інтерес в обязательстве. – Юрьев: Тип. К.Маттисена, 1893. – 214 с.
133. Перелік захворювань, які дають право на першочергове надання житлової площі, затверджене наказом МЗ СРСР 28.03.1983р. №330 // Бюллетень нормативних актів міністерств та відомств СРСР. – 1983. – №7. – С.47-48.
134. Петрухин Н.Л. Личная жизнь: предел вмешательства. – М.: Юрид.литература, 1989. – С.192.
135. Пилипенко А.А. Право изобретателя. (Классика российской цивилистики). – М.: Статут, 2001. – С.688.
136. Підопригора О. Об’єкти цивільних прав у проекті Цивільного кодексу України // Право України. – 1998. – №1. – С.69.
137. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. Навч.посібник для студентів юр. вузів і факультетів ун-тів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 334 с.
138. Покровский И.Н. Основные проблемы гражданского права. Изд.3-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001. – 354 с.
139. Положение о торговле живыми органами принято 37-й Всемирной медицинской ассамблеей, Брюссель, Бельгия, октябрь 1985 г. // Медичне право України: Збірник нормативних актів / Упорядник Н.В.Болотко. – К.: Видавничий Дім „ІнЮре”, 2001. – 396 c.
140. Порядок посвідчення заповітів і доручень прирівнюваних до нотаріально посвідчених // Законодавство України про шлюб, сім’ю та спадкування / Упоряд. М.І.Хавронюк. – К: А.С.С., 1998. – 448 с.
141. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.93 р. № 926 „Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів” // Інтерне-сайт ВРУ: http: zakon.Rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
142. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Комп’ютерна правова база «Нормативні акти України».
143. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України) / Комп’ютерна правова база «Нормативні акти України».
144. Правила обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм житла від 11.12.84 р. / СП УРСР. – 1984. – №12. – Ст.80.
145. Правила опіки та піклування, затверджено Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. №34/166/131/88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за №387/3680 // Офіційний Вісник України 1999,26 від 16.07.99р.
146. Практика Європейського Союзу прав людини. Рішення. Коментарі // Український часопис прав людини. – 1998. – №3 4. – 437 с.
147. Притика Д. Організаційно-правові засади діяльності спеціалізованих колегій по захисту інтелектуальної власності // Право України. – 2002. – № 6. – С.62-64.
148. Рабінович Н. Застосування міжнародних конвенцій захисту прав людини // Адвокат. – 1999. - № 4. – С.15-18.
149. Рабінович П. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід // Право України. – 2002. – № 4. – С.100 103.
150. Регламент Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 25 серпня 1994 р. протокол Internet 107 (3) // http:ukr.leonorm.lviv.ua/private/NLDOC/UA/200301/Zak 852.htm.
151. Ромовская З. В. Защита в советском семейном праве. – Львов: Вища школа; Изд-во при Львов. ун-те, 1985. – 180 с.
152. Ромовская З.В. Личные неимущественные права граждан СССР (понятие, виды, классификация, содержание, гражданско-правовая защита): Дис. ...канд. юрид. наук: 12.712 / КГУ. – К., 1968. – С.
153. Ромовська З.В. Особисті немайнові права фізичних осіб // Українське право. – 1997. – №1. – С.47-60.
154. Російсько-український словник правничої термінології. Труднощі термінів / Воробйова С.Н., Зайцев Ю.Е. та ін. – К.: Українська правнича фундація, 1994. – 706 с.
155. Рясенцев В.А. Неимущественный итерес в советском гражданском праве // Ученые записки Московск. юрид. ин-та. – Вып.1. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. – С.22-49.
156. Савицкая А.Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. – Львов: Вища школа, 1982. – С.33-47.
157. Сайт Національної наукової бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. – www.nbuv.gov.ua.
158. Сергеев А.П. Право на защиту репутации. – Л.: Знание, 1989. – 31 с.
159. Серебровский В.И. Вопросы советского авторского права. – М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 283 с.
160. Сєрова І. Право людини на індивідуальний образ // Право України. – 1999. - № 8. – С.50-51.
161. Сімейний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 201 с.
162. Слесарев В.Л. Объект и результат гражданського правонарушения / Ред. Меренкова Л.Р. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1980. – 167 с.
163. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві / Регіональний Хмельницький інститут управління та права. – К: Наук.світ, 2001. – 306 с.
164. Стоякин Г.Н. Понятие защиты гражданских прав // Проблемы гражданско-правовой ответсвтенности и защиты гражданских прав. Сборник ученых трудов. – Свердловск, 1973. – С.30-35.
165. Суховерхий В.Л. Личные неимущественные права граждан в советском гражданском праве. Авторе.дис. ...канд.юрид.наук: 12.00.03 / Свердловский государственный университет. – Свердловск, 1970. – 20 с.
166. Тагаєв М.М. Судова медицина / За заг. Ред. О.М.Бандурки. – Харків: Факт, 2001. – 1255 с.
167. Тагайназаров Ш.Т. Гражданско-правовое регулирование личных неимущественных прав граждан в СССР. – Душанбе: Дониш, 1990. – 132 с.
168. Толстой Г.К. Кодификация гражданского законодательства в СРСР (1961-1965 г.г.): Автореф.дис. ...докт.юрид.наук: 12.00.03 / Ленинградский государственный университет. – Л., 1970. – 33 с.
169. Указ Президента “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 р. №285 // Офіційний Вісник України. – 2001. – №18. – ст.783.
170. Фадеева Т.А. Гражданское право: Учебник. 5-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю,К,Толстого. – Том 1. – М.: ПБОЮЛ Л.В.Рогожников, 2001. – С.319.
171. Флейшиц Е.А. Личные неимущественные права в гражданском праве Союза ССР и капиталистических стран // Ученые труды ВИЮН. – Вып.6. – М.: Юриздат МКЮ СССР, 1941. – 207 с.
172. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид.лит., 1974. – 351 с.
173. Харченко П. Неправомірне використання знаків для товарів і послуг: погляд з боку антимонопольного законодавства України // Право України. – 2002. – № 3. – С.98-101.
174. Хрестоматія з філософії. – К., 1993. – С.421.
175. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник. У двох томах / За заг.ред. Я.М.Шевченко. – Т.1. Загальна частина. – К.: Концерн Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – С.520.
176. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. – Книга 1. – К.: Юринком Інтер, 2002. – 720 с.
177. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 2003. – №№40 44. – ст.356.
178. Цивільний кодекс України. Проект у редакції від 25 серпня 1996 року // Українське право. – 1996. - № 2 (4). – С.32-523.
179. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963р. №1500-VI (із мінами, внесеними згідно із Законами) // Комп’ютерна правова база «Нормативні акти України».
180. Часопис Гео. – 1999. - № 5. – С.24.
181. Чернадчук В. До питання про поняття моральної шкоди // Право України. – 2001. – № 2.