СПАДКОВИЙ ДОГОВІР У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП......................................................................................................................4

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ
ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ...........................................................11

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СПАДКОВОГО ДОГОВОРУ.........................................................27

2.1. Правова природа спадкового договору.........................................................27
2.2. Поняття спадкового договору...................................................................... .32
2.3. Особливості суб’єктного складу спадкового договору...............................47
2.4. Спадковий договір у системі підстав виникнення
цивільних прав та обов’язків в цивільному праві України.........................69

РОЗДІЛ ІІІ. УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА ТА РОЗІРВАННЯ
СПАДКОВОГО ДОГОВОРУ.......................................................91

3.1. Укладення спадкового договору....................................................................91
3.2. Зміна і припинення спадкового договору...................................................109
3.3. Розірвання спадкового договору..................................................................117

РОЗДІЛ ІV. ВИКОНАННЯ СПАДКОВОГО ДОГОВОРУ..........................122

4.1. Загальні положення про виконання зобов\'язань, що
виникли зі спадкового договору...................................................................122
4.2. Спеціальні засоби забезпечення виконання
спадкового договору......................................................................................132
4.3. Загальні засоби забезпечення виконання зобов\'язань по
спадковому договору.....................................................................................146

ВИСНОВКИ..........................................................................................................167
ЛІТЕРАТУРА.......................................................................................................172

ВСТУП

Актуальність теми. Кодифікація цивільного законодавства в Україні, важливою складовою частиною якої є реформа спадкового права, зумовлює активізацію наукових досліджень норм, пов’язаних з відповідною галуззю суспільних відносин, які традиційно вважалися одним з найбільш стабільних інститутів цивільного права.
Особливе місце поміж норм цивільного права, що регулюють відносини спадкування, займають ті, що присвячені спадковому договору, який є абсолютною новелою нового Цивільного кодексу України 2003 р. (далі – ЦК), оскільки такий не був передбачений ні Цивільним кодексом Української РСР 1922 р., ні Цивільним кодексом Української РСР 1963 р., ні іншими законодавчими актами у галузі регулювання спадкових відносин.
Запровадження цього договору, відомого законодавству багатьох європейських країн, можна визнати таким, що зумовлене потребами практики і отже є обґрунтованим з практичної точки зору .
Разом з тим, у зв’язку з відсутністю відповідного інституту у раніше чинному цивільному законодавстві, а також фактично офіційним відкиданням ідей буржуазного права, що існували раніше, питання теорії спадкового договору на момент прийняття нового ЦК України не були предметом дослідження, що зумовило спірність низки положень, присвячених йому норм.
Лише окремі аспекти цього договору згадувалися у контексті загального обговорення проекту ЦК України, що тривалий час активно відбувалося після створення Проекту 26 серпня 1996 р., який став базовим для подальших доопрацювань і переробок .

Таким чином, оскільки спадковий договір належить до числа новел цивільного законодавства України, природно, виникли певні труднощі при з’ясуванні його сутності, значення, правової природи та місця у системі договорів цивільного права в Україні. З’ясування цих питань має не лише теоретичне, але й неабияке практичне значення, оскільки від розуміння характеру спадкового договору залежить формування нотаріальної та судової практики з цих питань.
Важлива новела Цивільного кодексу України, де спадковому договору відведена спеціальна глава 90, яка містить сім статей (ст. 1302-1308), звісно, привернула увагу вітчизняних науковців, які почали досліджувати окремі аспекти цього договору.
Окремі публікації, головним чином, у вигляді коментарів, навчальних та науково-популярних видань тощо, з відповідної проблематики з’явилися лише після прийняття ЦК України. При цьому лише одна з них була присвячена виключно спадковому договору і мала характер порівняльного дослідження та критичного аналізу окремих аспектів цього нового інституту цивільного права України .
У кожному разі у всіх публікаціях, що з’явилися після запровадження спадкового договору в новому ЦК України, зазначалася, з одного боку, виправданість врегулювання відповідних відносин у Цивільному кодексі, а з іншого, - зверталося увагу на недостатньо чітку і послідовну вирішеність низки питань, пов’язаних з таким договором. Очевидно, недоліки, які можуть вплинути на повноту захисту цивільних прав учасників відповідних відносин, мають бути усуненні в процесі вдосконалення нового Цивільного кодексу. Разом з тим, оскільки йдеться про Кодекс, вже прийнятий і підписаний Президентом України , наступні зміни і доповнення мусять мати виважений характер і бути надійно обґрунтовані.
Викладене вище зумовлює необхідність звернення до проблематики, пов’язаної з категорією спадкового договору, актуальність теми, теоретичне значення дослідження та його доцільність з практичної точки.
Актуальність теми підвищується у зв’язку з тим, що з набуттям чинності ЦК України 2003 р. на практиці може виникнути чимало питань, пов’язаних з його укладенням, змістом та виконанням, які потребуватимуть теоретичного та законодавчого уточнення. Зокрема, це питання більш точного визначення самого поняття спадкового договору; аналіз особливостей вимог до осіб, які можуть бути відчужувачем та набувачем; встановлення меж розпорядження майном з боку відчужувача та вимог до набувача; з’ясування особливостей зміни, розірвання та припинення цього договору; співвідношення таких категорій як спадковий договір, договір про довічне утримання та заповіт тощо.
Врахування цих обставин, теоретичного та практичного значення дослідження відносин, пов’язаних із спадковим договором, недостатньої вивченості відповідної проблематики, свідчить, на нашу думку, про доцільність і навіть необхідність звернення до різних аспектів спадкового договору в Цивільному праві України на рівні монографічного дослідження.
доопрацювань і переробок.
В дисертаційному дослідженні були використані праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, римського приватного права, порівняльного правознавства: С.С. Алексєєва, Ч.Н. Азімова, Б.С. Антимонова, М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, С.І. Вільнянського, В.В. Вітрянського, Ю.М. Власова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.К. Дроникова, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.І. Курдиновського, В.В. Луця, В. Нікольського, І.Б. Новицького, В.О. Рясенцева, О.А. Підопригори, І.С. Перетерського, Й.О. Покровського, Ю.В. Романця, З.В. Ромовської, Є.О. Рябоконя, Н.О. Саніахметової, М.М. Сібільова, В.І. Серебровського, Є.І. Фурси, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, Б.Б.Черепахіна, Я.М. Шевченко, І.В. Шерешевського та ін.
Деякі з них присвячені аналізові інституту спадкування в цілому або головним його інститутам. Зокрема це праці Б.С. Антимонова, М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, В.К. Дроникова, В.І. Курдиновського, В. Нікольського, Є.О. Рябоконя, С.Я. Фурси, Р.О. Халфіної, І.В. Шерешевського. У низці інших праць міститься розгляд питань договірного права, які мають суттєве значення для дослідження поняття та сутності спадкового договору (праці В.В. Вітрянського, В.В. Луця, Ю.В. Романця, М.М. Сібільова та ін.).
Але системного комплексного наукового дослідження інституту спадкового договору поки ще існує. Стан законодавчого регулювання спадкового договору та відсутність нотаріальної та судової практики зумовили здійснення цього дисертаційного дослідження в контексті наукового забезпечення цивільної реформи України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U0001195). Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: „Традиції приватного права України”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування поняття, сутності та значення інституту спадкового договору в сучасних умовах, особливостей визначення предмета та суб’єктного складу спадкового договору, його місця в системі цивільного права України, а також особливостей його укладення, здійснення, зміни, розірвання та припинення.
Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні формулюються такі завдання:
- проаналізувати теоретичне підґрунтя різноманітних концепцій, що стосуються системи договорів;
- визначити поняття, тлумачення змісту спадкового договору;
- визначити місце спадкового договору в системі цивільних договорів;
- здійснити всебічний аналіз чинного законодавства України та законодавства деяких інших країн, де має місце аналогічна українській, система цивільного права;
- виявити особливості, пов’язані з виконанням спадкового договору, та проблеми, які можуть виникнути в процесі застосування його на практиці;
- встановити специфіку суб’єктного складу спадкового договору;
- визначити засоби забезпечення виконання спадкового договору.
Об’єктом дослідження є інститут спадкового договору у цивільному праві України.
Предметом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі укладення та виконання спадкового договору.
Методи дослідження. При здійсненні дисертаційного дослідження використовувалися загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу.
Загальнонауковий діалектичний метод дав можливість виявити місце спадкового договору в загальний системі цивільних правовідносин.
Використання методу логічного аналізу дозволило виокремити характерні юридичні риси такого правового явища, як спадковий договір.
Метод системно-структурного аналізу дозволив дослідити взаємозв’язок спадкового договору та інших договорів цивільного права в системі підстав виникнення спадкових правовідносин і тим самим надав можливість з’ясувати спадковий договір поміж інших категорій спадкового права України.
На основі методу порівняльного аналізу вдалося виявити генезис спадкового договору, спільні та відмінні риси у підходах до правового регулювання відповідних відносин в сучасному українському цивільному праві та інших правових системах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні, з урахуванням основних напрямків реформи цивільного законодавства, здійснено комплексне наукове дослідження інституту спадкового договору у цивільному праві України.
У ході здійсненого дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків:
вперше сформульована концепція спадкового договору, яка враховує сучасні тенденції розвитку цивільного права України;
вперше обґрунтована позиція про необхідність розрізнення правових категорій „договір про спадкування” та „спадковий договір”;
з нових позицій охарактеризована правова природа виникнення спадкового договору;
вперше охарактеризовані особливості суб’єктного складу спадкового договору, суб’єктами якого є відчужувач і набувач;
запропоновані авторське визначення поняття спадкового договору та тлумачення змісту спадкового договору;
подальший розвиток одержали аналіз та систематизація передумов та наслідків укладення та виконання спадкового договору;
запропоновано рекомендації щодо необхідності вдосконалення змісту деяких норм ЦК України, присвячених регулюванню спадкового договору;
обґрунтована пропозиція щодо необхідності більш точного визначення правового становища особи, яка може призначатися відчужувачем для контролю за виконанням спадкового договору після його смерті;
конкретизовані класифікація цивільно-правових засобів забезпечення виконання спадкового договору та міри цивільної відповідальності за порушення виконання чи неналежного виконання спадкового договору.
Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед в тому, що на підґрунті положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо вдосконалення деяких норм нового Цивільного кодексу України. Внесено також пропозиції стосовно тлумачення положень законодавства судовою та нотаріальною практикою, для чого вказано критерії застосування певних норм у тих чи інших ситуаціях.
У науково-дослідній сфері одержані результати можуть стати основою для подальшого дослідження інституту спадкового договору. У навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути застосовані при викладанні навчальної дисципліни „Цивільне та сімейне право”, а також можуть бути використані для вдосконалення програм та навчальних планів, при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації доповідалися і обговорювалися на міжнародних, республіканських і міжвузівських наукових конференціях і теоретичних семінарах: ювілейній науково-практичній конференції „155-річний досвід підготовки правознавців на Півдні України” (Одеса, 2002 р.); міжнародній науково-методичній конференції „Римське право і сучасність” (Одеса, 2002 р.); ІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Одеса, 2003 р.).
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено в 6 наукових статтях, п’ять з яких надруковані у виданнях, рекомендованих ВАК України, одна з яких виконана у співавторстві.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 4 розділів, поділених на ¬¬¬¬¬¬¬¬¬10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження складає 194 сторінки, а список використаних джерел, який включає 262 найменування - 22 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів були зроблені такі найбільш важливі висновки.
1. Аналіз поняття та розуміння сутності спадкового договору свідчить, що принципово важливим є розрізнення так званих “договорів про спадкування” та “спадкових договорів”.
Поняттям “договорів про спадкування” охоплюється низка угод, що укладаються між спадкодавцем та особами, яким він бажає передати майно після своєї смерті, зокрема, про призначення цих осіб в майбутньому спадкоємцями, про визначення умов, на яких настає спадкування за заповітом тощо.
Натомість призначення спадкового договору полягає у встановленні взаємних зобов’язань між відчужувачем майна, який бажає передати його після смерті певній особі на умовах зустрічного виконання визначених дій, та набувачем, який набуває майно за умови виконання умов спадкового договору.
Теоретична і практична доцільність розрізнення двох зазначених типів договорів зумовлена відмінностями у їхній правовій природі та у правових наслідках, які вони породжують.
2. Існування загрози порушення права на обов’язкову частку при укладенні спадкового договору робить необхідним після набуття чинності Цивільним кодексом України застосування аналогії закону і права, та поширення дії норм спадкового права, що регулюють право на обов’язкову частку в спадщині, на відносини, які виникають зі спадкового договору.
Такий підхід відповідатиме основним засадам цивільного законодавства, оскільки буде справедливим, розумним та добросовісним стосовно всіх суб’єктів досліджуваних цивільних правовідносин: відчужувача, набувача, та осіб, що мають право на обов’язкову частку.
3. Аналіз регулювання подібних відносин в інших правових системах з метою з’ясування генезису спадкового договору в цивільному праві України показує, що інститут спадкового договору не існував ні в римському приватному праві, ні в німецькому звичаєвому праві, ні в інших європейських правових системах.
Його поява в цивільному законодавстві України є результатом творчого переосмислення загальних положень речового та спадкового права, внаслідок чого спадковий договір (у такому вигляді, як він міститься у Цивільному кодексі України) можна вважати оригінальним інститутом сучасного українського цивільного права;
4. З попереднім висновком пов’язана наступна теза дисертаційного дослідження, згідно якій подальші розвиток і вдосконалення інституту спадкового договору в цивільному праві України має відбуватися не шляхом запозичення норм законодавства зарубіжних країн, а критичного їх переосмислення з врахуванням положення про відмінності між поняттями “договори про спадкування”, властивим для більшості європейських правових систем, і “спадковий договір”, запровадженим у цивільне законодавство України;
5. Аналіз підстав виникнення спадкових правовідносин свідчить, що в цивільному праві України співіснують декілька підстав виникнення прав і обов’язків спадкоємців та інших осіб на майно померлого: вказівка закону, заповіт, заповідальний відказ, спадковий договір, договір довічного утримання тощо.
Але спадковий договір займає особливе місце поміж цих та інших юридичних фактів, що тягнуть виникнення права на майно небіжчика. Це пояснюється тим, що спадковий довір поєднує в собі елементи речевого і зобов’язального правочину, внаслідок чого виникнення права власності на спадкове майно може виникати після смерті відчужувача раніше виконання зобов’язання набувачем.
6. З аналізу засобів забезпечення належного виконання спадкового договору слідує необхідність врахування в процесі подальшого вдосконалення цивільного законодавства України необхідності більш точного визначення правового становища особи, яка може призначатися відчужувачем для контролю за виконанням спадкового договору після його смерті, оскільки тенденція трактування такої особи, як “ніби виконувача заповіту”, що починає формуватися у вітчизняній літературі, не враховує особливостей відносин, які виникають у цьому випадку.
7. Деякі норми, присвячені регулюванню спадкового договору є недостатньо точними, про що свідчить, зокрема, положення ст. 1303 ЦК України, яка, визначаючи сторони спадкового договору, не вказує певно, чи може бути відчужувачем і юридична особа, чи йдеться лише про фізичну особу.
Проте, комплексне тлумачення ст. 1303 ЦК України вкупі зі ст. 1302 ЦК України, де згадується про те, що умовою переходу до набувача є смерть відчужувача, врахування тієї обставини, що зазначена норма знаходиться в книзі VІ ЦК України, присвяченій спадковому праву, дозволяє зробити висновок, що у даному випадку мається на увазі саме особа фізична.
8. Хоча зі ст. 213 ЦК України слідує можливість тлумачення правочину судом лише на вимогу “однієї або обох сторін правочину”, за буквальним змістом вказаної норми тлумачення спадкового договору після смерті відчужувача може вимагати лише набувач.
Таке положення суперечить сутності даних відносин і може потягти ущемлення прав інших осіб (спадкоємців за законом або за заповітом, які вважають, що у договорі малося на увазі не одне, а інше майно; особи, призначеної відчужувачем для здійснення контролю за виконанням договору після його смерті, тощо).
Оскільки питання не може бути вирішене і за допомогою застосування аналогії закону з використанням норм про тлумачення заповіту, і оскільки ст. 1256 ЦК України “Тлумачення заповіту” також відсилає до правил ст. 213 ЦК України, то з врахуванням сказаного у ЦК України здається доцільним запровадити спеціальну норму “Тлумачення спадкового договору”, у якій передбачити, що права вимагати тлумачення спадкового договору мають не лише його сторони, а й інші заінтересовані особи.
9. В зв’язку з тим, що ст. 73 Закону України „Про нотаріат” поміж переліку випадків, коли нотаріус накладає заборону на відчуження об’єкта нерухомого майна, не містить прямої згадки про посвідчення спадкового договору, це може створити непорозуміння на практиці, доцільно узгодити в цьому питанні новий Закон „Про нотаріат” з книгою шостою ЦК України.

Додаток

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ДОПОВНЕННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМ ГЛАВИ 90 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ 2003 РОКУ

1. Включити норму, яка б прямо передбачала, що при укладенні спадкового договору не може бути порушеним право осіб, вказаних у ст. 1241 ЦК України, на обов’язкову частку у спадщині.

Доповнити ст. 1302 ЦК частиною 2 такого змісту:
“Укладенням спадкового договору не може бути порушеним право осіб, вказаних у ст. 1241 ЦК України, на обов’язкову частку у спадщині”.

2. Частину 1 ст. 1303 ЦК викласти у такій редакції:
“ Відчужувачем у спадковому договорі може бути фізична особа, в тому числі подружжя, або один з подружжя”.

3. Доповнити ЦК України ст. 1309 “Тлумачення спадкового договору”.
“Право вимагати тлумачення спадкового договору мають його сторони, а також інші заінтересовані особи”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. В 2-х т. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – 323 с.
2. Алексеев С.С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования // Анталогия уральской цивилистики. 1925-1989. – М.: Статут, 2001. – С. 243-244.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М., 1999. – 712 с.
4. Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. – М., 1955. – 264 с.
5. Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. под. общ. ред. О.Н. Садикова. – М.: Юрид. лит., 1984. – 464 с.
6. Барщевский М.Ю. Наследственное право. – М.: Белые альвы, 1996. – 192 с.
7. Бартошек М. Римское право: (понятия, термини, определения) / Пер. с чешск. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
8. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
9. Белов В.А. Гражданское право. Общая часть: Учебник. – М.: АО ЦентрЮрИнфоР, 2002. – 639 с.
10. Беляев П.И. Исторические основы и юридическая природа современного русского завещания // Журнал Министерства юстиции. – 1903. – Кн. 5-6.
11. Бондарев Н.И., Эйдинова Э.Б. Завещания, приравниваемые к нотариальным и их исполнение. – М.: Юрид. лит., 1975. – 64 с.
12. Бондарев Н.И., Эйдинова Э.Б. Право на наследство и его оформление. – М.: Юрид. лит., 1971. – 88 с.
13. Борисова В.І. Органи юридичної особи // Проблеми законності. – Харків, 2002. – Вип. 53. – С. 33-39.
14. Бостан Г. Институт наследования нуждается в совершенствовании // Закон и жизнь. – 1998. – № 2. – С. 21-22.
15. Бояківський О. Коли і ким видається свідоцтво про право на спадщину // Нотар. – 2001. – № 5. – С. 12.
16. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут, 1997. – 682 с.
17. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: Статут, 2002. – 1038 с.
18. Вагацума С., Ариидзуми Т. Гражданское право Японии. В 2-х книгах. / Пер. с японского В.В. Батуренко / Под ред. Р.О. Халфиной. – М.: Прогресс, 1983. – Т. 2. – 334 с.
19. Васікова Л. Договори довічного утримання і перехід обов’язків по договору до спадкоємців // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2002. – № 6 (5). – С. 30.
20. Васькин В.В., Харитонов Е.О. Дифференциация гражданской правосубъектности: Правовое положение несовершеннолетних // Сборник науч. трудов. – Краснодар, 1985. – С. 12-15.
21. Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України. – Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 1977. – 26 с.
22. Васильченко В.В. Римське спадкове право на тлі права сучасного. Монографія. – Запоріжжя: Верже, 1999. – 132 с.
23. Васильченко В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права // Право України. – 2003. – № 6. – С. 118-121; № 7. – С. 137-140.
24. Васильченко В. Спадкування права на обов’язкову частку за новим цивільним законодавством: доктринальні проблеми // Право України. – 2003. – № 10. – С. 119-123.
25. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 180 с.
26. Власов Ю.Н. Наследственное право Российской Федерации: общие положения, правовые основы, образцы типовых документов: Учеб-метод. пособие. – М.: Юрайт, 1998. – 320 с.
27. Вільнянський С.І. Радянське цивільне право. Частина перша: Учбовий посібник. – Харків: Вид-во Харківського ун-ту, 1966. – 320 с.
28. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 637 с.
29. Гай. Інституції / Пер. с лат. Ф. Дадинского / Под ред. В.А. Савельева, Л.Л. Кофанова. – Л. :Юрист, 1997. – 368 с.
30. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / Пер. с нем. – М.: Междунар. центр фин.-эк. развития, 1996. – 552 с.
31. Герасимчук С. Система цивільно-правових договорів: стан і перспективи розвитку // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 67-73.
32. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Пер. с франц. И.Б. Новицкого // Ученые труды ВИЮН. – Вып. ХШ. – 1948. – 512 с.
33. Голованов Н.М. Обязательственное право: Учебник. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.
34. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М.: Статут, 2002. – 222 с.
35. Гордон М.В. Радянське цивільне право. Частина друга. – Харків: Вид-во Харківського ун-ту, 1966. – 316 с.
36. Гордон М.В. Наследование по закону и по завещанию. – М.: Юрид.лит., 1967. – 119 с.
37. Гражданский кодекс УССР (Официальный текст с изменениями на 1 июля 1950 г.). – М.: Гос изд-тво юрид. лит-ры, 1950. – 135 с.
38. Гражданский кодекс Украины: Научно-практический комментарий. – Харьков: Одиссей, 1999. – 847 с.
39. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 1-2. С постатейными материалами. – М.: НОРМА – ИНФРА – М.: 1999. – 832 с.
40. Гражданский кодекс Украины: Комментарий / Под общ. ред. Е.О. Харитонова, О.М. Калитенко. – Харьков: Одиссей, 2003. – Т. 1. – 832 с.
41. Гражданский кодекс Украины: Комментарий / Под общ. ред. Е.О. Харитонова, О.М. Калитенко. – Харьков: Одиссей, 2003. – Т. 2. – 1024 с.
42. Гражданский кодекс Квебека. – М.: Статут, 1999. – 472 с.
43. Гражданское право: определения, понятия, законодательство: Учебно-практический справочник. – Харьков, 1998. – 384 с.
44. Гражданское и семейное право Украины / Под ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: Одиссей, 1999. – 544 с.
45. Гражданское и торговое право капиталистических государств. – М., 1993. – 560 с.
46. Гражданское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: Одиссей, 2001. – 416 с.
47. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
48. Гражданское право Украины. В 2-х частях. Учебник / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Харьков: Основа, 1996. – Ч. 1. – 440 с.
49. Гражданское право. В 2-х томах: Учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – Т. 1. – 816 с.
50. Гражданское право. В 2-х томах. – Том 2. Полутом 1: Учебник. / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 432 с.
51. Гражданское право. Часть 1: Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – М.: Изд-во ТЕИС, 1996. – 784 с.
52. Гражданское право: Учебник. – Ч.І / Под ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – 464 с.
53. Гражданское уложение. Книга четвертая. Наследственное право. Проект Выс. учрежд. Ред. комис. по составлению Гражд. уложения. (с объяснениями). – СПб.:, 1903. – 451 с.
54. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. – СПб.: Изд-во Юридический центр Пресс, 2002. – 331 с.
27. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав // В кн.: Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – С. 20–212.
28. Грибанов В.П. Принципы осуществления гражданских прав. // В кн.: Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – С. 213–232..
49. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова / Пер. с нем. – М.: Зерцало, 2003. – 496 с.
50. Гуев А.Н. Гражданское право: Учебник. В 3-х т. – М.: ИНФРА–М, 2003. – Т. 2. – 454 с.
51. Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Слюсаренко М.И. Залоговое право России. – М.: Экзамен, 2001. – 448 с.
52. Гуссаковский П.Н. Наследственное право по проекту гражданского уложения // Журнал Министерства юстиции. – 1903. – кн. 9. – С. 1-52.
53. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с франц. – М.: Междун. отношения, 1996. – 400 с.
54. Дернбург Г. Пандекты. Семейственное и наследственное право / Пер. А.Г. Гойхбарга и Б.И. Ильина. – СПб.: Право, 1911. – 498 с.
55. Довідник нотаріуса / За ред. С.Р. Станік. – К.: Істина, 2000. – Вип.. 2. – 111с.
56. Довідник нотаріуса / Науково-довідкове видання. – К.: Істина, 2002. – № 1. – С. 15.
57. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: ИНФРА–М –НОРМА, 1996. – 704 с.
49. Дроников В.К. Наследование по завещанию в советском праве. – К.: Изд-во Киевского гос. ун-та им. Т.Г. Шевченка, 1957. – 136 с.
50. Дроников В.К. Наследственное право Украинской ССР. – К.: Вища школа, 1974. – 160 с.
51. Дякович М.М. Цивільно-правові аспекти забезпечення майнових інтересів заставодержателя. – Дис.... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 193 с.
52. Емельянов В.И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 160 с.
53. Ефимов В.В. Очерки по истории древнеримского родства и наследования. – СПб., 1885. – 334 с.
54. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
55. Заїка Ю.О., Співак В.М. Право власності. Спадкове право: Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 2000. – 152 с.
56. Зайцев О.Л. Право спадкування землі в Україні. Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Харків: 2000. – 20 с.
57. Закон України „Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
58. Закон України від 19 червня 2003 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Голос України. – 2003. – № 144. – Ст. 18.
59. Закон України “Про психіатричну допомогу” від 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 12. – Ст. 444.
60. Знаменський Г. Пріоритет спеціальних законів як загальноюридичний принцип // Юридичний вісник України. 22–28 березня 2003 р. –
61. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посіб. / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
62. Зом Р. Институции. История и система римского гражданского права. / Пер.под ред. А.Н. Беликова. – Ч.2. Система. Сергиев-Посад: Типография И.И. Иванова, 1916. – 368 с.
63. Івановська О.П. Звичаєве право України. Етнотворчий аспект: Навч. посібник. – К.: ТОВ УВПК “Екс Об”, 2002. – 264 с.
64. Ивакин А.А. Диалектическая философия: Монография. – Одесса: Юрид. літ-ра, 2003. – 352 с.
65. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит-ра, 1975. – 880 с.
66. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР // В кн..: Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». – М.: Статут, 2000. – 777 с.
67. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит-ра, 1967. – 218 с.
68. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. лит-ра, 1984. – 144с.
69. Інструкція “Про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР”, затв. Наказом Міністра юстиції УРСР від 1 жовтня 1975 р. № 45/5. – К., 1977. – 102 с.
70. Кассо Л. Преемство наследника в обязательствах наследодателя. – Юрьев: Типография К. Матисена, 1895. – 300 с..
71. Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве. – М.: Статут, 1999. – 284 с.
72. Калітенко О.М. Особисті відносини подружжя та відносини подружжя стосовно їх майна. – Дис... канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 20 с.
73. Кізлова О. Поняття застави у проекті Цивільного кодексу Україні // Українське право. – 1997. – Ч. 3. – С. 150-151.
74. Кистяковский И.А. Долговая ответственность наследника в римском праве. – К.: Типография императ. ун-та Св. Владимира, 1900. – 105 с.
75. Климкин С.И. Реализации правоспособности юридического лица через его органы // Цивилистические записки. Межвузовский сборник научных трудов. – М.: Статут, 2001. – С. 158-176.
76. Ковнарева Н.Р. Римское наследственное право: Лекция. – М.: Книжный мир, 2001. – 38 с.
77. Коваленко Т.П. Основні питання радянського спадкового права. – К.: Вид-во КДУ ім. Тараса Шевченка, 1971. – 50 с.
78. Кодекс о браке и семье Украины: Научно-практический комментарий. – Харків: Одиссей, 2000. – 480 с.
79. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
80. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР / Под. ред. С.Н. Братуся, О.Н. Садикова. – М.: Юрид. лит-ра., 1982. – 680 с.
81. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. (постатейный). Часть третья. – М.: ПБОЮЛ Григорян А.Ф., 2002. – 320 с.
82. Комментарий к Гражданскому кодексу Казахской ССР / Под ред. М.А. Ваксберга, Ю.Г. Басина, Б.В. Покровского. – Алма-Ата: Казахстан, 1965. – 632 с.
83. Конституція України. – К., 2001.
84. Косарев А.И. Римское частное право. – М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1998. – 254 с.
85. Коссак В. Правові наслідки невиконання договірних зобов’язань // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 176-177.
86. Кот О.О. Перехід прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві України. – Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 21 с.
87. Котик О. Про деякі питання перевірки дієздатності громадян при вчиненні нотаріальних дій // Нотаріат для Вас. – 2003. – № 6. – С. 16-18.
88. Кондратьєва Л. Законне представництво неповнолітніх у цивільному процесі України // Актуальні проблеми правознавства (Науковий збірник ЮІ ТАНГ). – Вип. 5. – Тернопіль, 2002. – С. 207-212.
89. Кондратьєв Я.Ю. Юридична психологія: Підручник. – К., 2000.
90. Коссак В.М. Концептуальні засади інституту застави в цивільному праві // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків, 2002. – Вип. 53. – С. 67-75.
91. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. Ю.М. Юмашева. – М.: Междун. отношения, 2001. – 480 с.
92. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 182 с.
93. Красавчиков О.А. Гражданские организационно-правовые отношения // Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей. – М.: Статут, 2001. – С. 156-165.
94. Крупко П.М. Інститут добровільного представництва у цивільному законодавстві деяких зарубіжних країн // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2002. – Вип.. 13. – С. 182-186.
95. Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві // Право України. – 2002. – № 9. – С. 104-109.
96. Кузнєцова Н.С. Принципи сучасного зобов’язального права України // Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 9-15.
97. Курдиновский В.И. Договоры о праве наследования. – Одесса, 1913. – 322 с.
98. Лаасик Э. Советское гражданское право. Часть особенная. – Таллин: Валгус, 1980. – 572 с.
99. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. – К.: Вища школа, 1948. – 424 с.
100. Ландкоф С.Н. Проблеми спадкування в радянському праві // Наукові записки Київського ун-ту. – Т. V. – Вип. 2. – 1946. – С. 116.
101. Лапач В.А. Субъективные гражданские права и основания их возникновения // Журнал российского права. – 2001. – № 10. – С. 90-106.
102. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
103. Луць А.В. Свобода визначення сторонами змісту цивільно-правового договору // Вісник Львівського ін-ту внутрішніх справ: Збірник. – Львів, 2000. – № 2. – С. 167-163.
104. Луць А.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип. 82. – Чернівці: ЧДУ, 2000. – С. 48-52.
105. Луць А.В. Свобода зміни та розірвання сторонами цивільно-правового договору // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. – Вип. ІV. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – С. 32-41.
106. Луць А.В. Договір в цивільному праві – акт вільного волевиявлення сторін // Держава і права: Збірник наук.праць: Юридичні і політичні науки. – Вип. 6. – К., 2000. – С. 222-229.
107. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. – Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 18 с.
108. Луць В.В. Договір у підприємницькій діяльності (Основні ідеї та їх втілення в новому Цивільному кодексі України // Проблеми законності: Респ.міжвідом. наук. зб. – Харків, 2002. – С. 88-95.
109. Ляпидевский Н. Римская наследственная система и ее влияние на наследственное право новых народов // Московские Университетские Известия. – 1871. – Кн.3. – С. 89-103.
110. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учебник. – М.: Зерцало, 2001. – 560 с.
111. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М.: Городец-издат, 2002. – 1068 с.
112. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2-х частях. Часть 2. – М.: Статут, 1997. – 455 с.
113. Митюков К.А. Наследственное римское право. – К., 1874.
114. Митюков А.К. Общность имущества в семье как историческая основа наследования // Университетские известия. – 1901. – Кн. 1. – С. 1-13.
115. Модерман В. Рецепция римского права / Пер.с нем. – СПб., 1888.
116. Мозжухина З.И. Наследование по завещанию в СССР. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1953. – 52 с.
117. Морандьер Ж.де ла. Гражданское право Франции. В 3-х т. / Пер. с франц. – Т.2. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. – 728 с.
118. Муромцев С.А. О консерватизме римской юриспруденции. – М., 1875.
119. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2003. – 464 с.
120. Немков А.М. Очерк истории наследственного права. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1979. – 97 с.
121. Никитюк П.С. Наследственное право и наследственный процесс (Проблемы теории и практики). – Кишинев: Штиинца, 1973. – 258 с.
122. Никольский В. Об основных моментах наследования. – М., 1871.
123. Никольский В.Н. О началах наследования в древнейшем праве. Историческое рассуждение. – М., 1859.
124. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
125. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: Вопросы теории (от познания к постижению права): Монография. – Одесса: Юрид. лит-ра, 2002. – 280 с.
126. Ойгензихт В.А. Проблема риска в гражданском праве. – Душанбе, Ирфон, 1972. – 224 с.
127. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве. Учебное пособие. – Душанбе, 1984. – 128 с.
128. Огоновський О. Система австрійського права приватного. – Відень, 1897.
129. Олюха В. Істотні умови цивільно-правового договору // Українське право. – 2000. – № 1. – С. 71-75.
130. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система. Дис… канд. юрид. наук. – К., 2003. – 191 с.
131. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
132. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовое исследование. – М.: НОРМА, 1999. – 648 с.
133. Отраднова Л. Неустойка в цивільному праві. – Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 19 с.
134. Отраднова О.О. Поняття і функція неустойки: історія та сучасність // Право України. – 2001. – № 8. – С. 110 – 113.
135. Оршанский И.Г. Исследования по русскому праву семейному и наследственному. – СПб., 1877. – 415 с.
136. Памятники римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 608 с.
137. Панченко Б. О некоторых трудах по изучению древнегерманского наследования и родовых союзов (о трудах Лампрехта и Фикера) // Журнал министерства Народного просвещения. – 1901. – Кн. 9. – С. 134-174.
138. Пахман С.В. История кодификации гражданского права. В 2-х томах. – Том 1. – СПб., 1876. – 472 с.
139. Перетерский И.С. Дигесты Юстиниана (Очерк истории составления). –М.: Юрид. лит-ра, 1956. – 129 с.
140. Пергамент А.И. Опекун как гражданско-правовой представитель несовершеннолетних // Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 14. – М., 1968. – С. 18-21.
141. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вентурі, 1997. – 336 с.
142. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник. – К.: Ін Юре, 2001. – 440 с.
143. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
144. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. В 3-х томах. – Т. 3. – М.: Зерцало, 2003. – 608 с.
145. Покровский И.А. История римского права. / Пер. с лат. под ред. А.Д. Рудокваса. – СПб.: Летний сад, 1998. – 560 с.
146. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Затверджене наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 та пройшло реєстрацію 10 червня 1999 р. у Міністерстві юстиції за № 394/3857.
147. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про визнання правочинів недійсними” від 28 квітня 1978 р. зі змінами від 25 грудня 1992 р. //Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 496 с.
148. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна було затверджене наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 та пройшло реєстрацію 10 червня 1999 р. у Міністерстві юстиції за № 394/3857. – К., 2000.
149. Право власності в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
150. Практическое пособие для государственных нотариусов по вопросам охраны прав граждан на наследование личной собственности. – М., 1980. – 139 с.
151. Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии / Пер. с нем. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 336 с.
152. Проект нового Цивільного Кодексу України // Українське право. – 1996. – № 2 (спецвипуск).
153. Проект нового Цивільного Кодексу України // Українське право. – 1999. – № І.
154. Притика Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Договорное право: общая часть: Комментарий к гражданскому законодательству Украины. – Киев-Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2002. – 880 с.
155. Примак В. Ознаки юридичної особи, її цивільна правосуб’єктність і відповідальність – питання правового зв’язку та взаємної обумовленості // Юридична Україна. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – № 9. – С. 15-26.
156. Пучковська И.И. Ипотека: залог недвижимости. – Харьков: Консум, 1997. – 132 с.
157. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право (Базовый учебник) / Пер. с македонского / Под ред. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1999. – 448 с.
158. Пшеголінська К.О., Ревенок О.А. Оцінка вольової сфери як складової частини юридичного критерію осудності / неосудності в осіб з психічними розладами, які виникли внаслідок вживання опіоїдів // Архів психіатрії. – 2002. – № 3 (30). – С. 38-40.
159. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
160. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 528 с.
161. Рейснер М. Право. Наше право. Чужое право. Общее право. – Л.-М.: 1925. – 276 с.
162. Римское частное право: Учебник / Под ред. И.Б. Новицкого и И.С. Перетерского. – М.: Новый юрист, 1997. – 512 с.
163. Римське приватне право (Конспект лекцій. Практикум) / За ред. Харитонова Є.О. – Харків: Одіссей, 2000. – 272 с.
164. Римське право. Інституції. / За заг. ред. Є.О. Харитонова. – Харків: Одіссей, 2001. – 288 с.
165. Рождественский Н. Историческое изложение русского законодательства о наследстве. – СПб.: Типография Н. Греча, 1839. – 90 с.
166. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Под ред. Я.М. Шевченко, О.М. Малявко, А.Л. Салатко та ін. – Харків: Консум, 1999. – 272 с.
167. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ, 2001. – 496 с.
168. Ромовська З. Реформа спадкового права // Українське право. – 1997. – № 1. – С. 101-107.
169. Ромовская З. Проблемы наследственного договора // Юридическая практика. – 2003. – № 44. – С. 16.
170. Рябоконь Є.О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. Дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 229 с.
171. Рябоконь Є.О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.
172. Рясенцев В.А. Наследование по закону и по завещанию в СССР. – М.: 1972. – 48 с.
173. Саватье Р. Теория обязательств: юридический и экономический очерк / Пер. с франц. Р.О.Халфиной. – М.: Прогресс, 1972. – 440 с.
174. Самцова А.Н. Вопросы наследственного права в судебной и нотариальной практике. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1964. – 68 с.
175. Санфилиппо Ч. Курс римского частного права / Пер. с итал. – М.: Изд-во БЕК, 2000. – 260 с.
176. Сібільов М.М. Тлумачення цивільно-правових договорів // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харкыв, 2002. – С. 110-117.
177. Сімейне право України: Підручник / За ред. В.С. Гопанчука. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
178. Сібільов М. До питання про правові засоби сфери приватного права // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3 (26). – С. 135-146.
179. Сібільов М. Базові моделі регулювання договірних відносин за новим Цивільним кодексом України // Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 17-21.
180. Серебровский В.И. История развития советского наследственного права // Вопросы советского гражданского права. – М., 1945. – С. 158.
181. Серебровский В.И. Основные понятия наследственного права // Советское государство и право. – 1946. – № 7. – С. 11-21.
182. Серебровский В.И. Принятие наследства // Советское государство и право. – 1950. – № 6. – С. 35-50.
183. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 240 с.
184. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права // В кн.: Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. – М.: Статут, 1997. – С. 32-249.
185. Серебровский В.И. Некоторые правовые вопросы, возникающие в связи с принятием наследником наследства // В кн.: Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. – М.: Статут, 1997. – С. 252-260.
186. Серебровский В.И. Фактическое непринятие наследником наследства и отказ его от наследства // В кн.: Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. – М.: Статут, 1997. – С. 262-271.
187. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
188. Советское гражданское право / Под ред. В.А. Рясенцева. – Т. 1. – М.: Юрид. литература, 1975. – 528 с.
189. Советское гражданское право: субъекты гражданского права / Под ред. С.Н. Братуся. – М.: Юрид. литература, 1984. – 288 с.
190. Советское гражданское право. Часть 1 / Под ред. В.Т. Смирнова, Ю.К. Толстого, А.К. Юрченко. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. – 414 с.
191. Советское гражданское право. В 2-х частях. – Ч. 1 / Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юрид. лит-ра, 1986. – 576 с.
192. Советское гражданское право. В 2-х томах / Под ред. О.А. Красавчикова. – Т. 1. – М.: Высшая школа, 1972. – 448 с.
193. Советское гражданское право / Под ред. О.С. Иоффе, Ю.К. Толстого, Б.Б. Черепахина. – Л.: ЛГУ, 1971. – Т. 1. – 472 с.
194. Советское гражданское право / Под ред. В.А. Ряшенцева. – М.: Юрид. лит-ра, 1965. – Т. 1. – 465 с.
195. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х томах / Под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Высшая школа, 1985. – Т. 1. – 544 с.
196. Советское гражданское право / Под ред. В.Ф. Маслова и А.А. Пушкина. – К.: Вища школа, 1983. – Ч. 1. – 462 с.
197. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х ч. / Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юрид. літ-ра, 1987. – Ч. 2. – 576 с.
198. Становлення і розвиток цивільних і трудових правовідносин у сучасній Україні: Монографія / Під ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 248 с.
199. Стучка П.И. Курс советского гражданского права. Общая часть гражданского права. – М.: Изд-тво Ком. академии, 1929. – Ч. 2. – 376 с.
200. Судебная психиатрия. Учебник. – М.: Юрид. лит-ра, 1978. – С. 59-61.
201. Сурженко О.А. К вопросу о предмете договора в гражданском праве // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків, 2002. – С. 132-137.
202. Танага А.И. Принцип свободы договора в гражданском праве Росссии. СПб.: Юрид.центр Пресс, 2003. – 211 с.
203. Тархов В.А. Советское гражданское право. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1979. – Ч. 2. – 232 с.
204. Теорія держави і права: Навч.посіб. / За заг. ред. С.Н. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
205. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: 1997. – 672 с.
206. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: НОРМА, 1996. – 432 с.
207. Толстой В.С. Исполнение обязательств. – М., 1973. – 208 с.
208. Ульяненко О.О. Шлюбний договір у сімейному праві України. – Дис... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 185 с.
209. Ульяненко О.О. Значення інституту шлюбного договору та його зв’язок з іншими видами договорів у світлі нового сімейного законодавства // Вісник прокуратури. – 2003. – № 3. – С. 80–84.
210. Французский гражданский кодекс 1804 года (с позднейшими изменениями до 1939 г.) / Пер. И.С .Перетерского. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. – 471 с.
211. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 976 с.
212. Фурса С.Я., Фурса Є. І. Спадкове право. Теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 496 с.
213. Фурса С.Я. Теоретичні основи нотаріального процесу в Україні. Автореф. дис... доктора юрид. наук. – К., 2003. – 40 с.
214. Фурса Є. Новий погляд на термінологію спадкових правовідносин // Право України. – 2003. – № 9. – С. 115-120.
215. Халфина Р.О. Право наследования в СССР. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1951. – 64 с.
216. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Наука, 1974. – 351 с.
217. Харитонов Є.О. Рецепціія римського приватного права (теоретичні та історико-правові аспекти). – Одеса, 1977. – 286 с.
218. Харитонов Е.О. История частного (гражданского) права Европы. Кн. І. – Одесса: Бахва, 1998. – 344 с.
219. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 2002. – 832 с.
220. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
221. Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи. Витоки. – Одеса, Бахва, 1999. – 292 с.
222. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2000. – 260 с.
223. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2001. – 328 с.
224. Харитонов Є.О. Новий цивільний кодекс України – завершення кодифікації чи її початок // Суспільство. Держава. Право. Науково-практичний журнал. – Одеса, 2002. – Вип. 1. – С. 7-12.
225. Харитонов Є.О. Приватне право у Стародавньому Римі. – Одеса: Бахва, 1996. – 174 с.
226. Харитонов Є., Харитонова О. Деякі зауваження щодо системи договірного права у проекті Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 144-145.
227. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. – Харків: Одіссей, 2002. – 592 с.
228. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Приватне і публічне право та деякі аспекти теорії правовідносин // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків, 2002. – Вип. 53. – С. 142-149.
229. Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение: Учебн. пособие. – Одесса: Юрид.лит-ра, 2002. – 328 с.
230. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. – М.: Спарк, 1996. – 522 с.
231. Хутыз М.Х. Римское частное право. – М.: Былина, 1994. – 170 с.
232. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х томах / Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 1998. – Т. 1. – 480 с.
233. Цивільне право України: Підручник / За ред. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Харків: Право, 2000. – Ч. 1. – 368 с.
234. Цивільне право України: Підручник. У 2-х книгах. Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.