Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавле-них батьківського піклування (цивільно-правовий аспект)

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1 Дитячий будинок сімейного типу в структурі форм улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування
13
Підрозділ 1.1. Ретроспективний аналіз форм улашту-вання дітей, позбавлених батьківського піклування

13
Підрозділ 1.2. Дитячий будинок сімейного типу в сис-темі форм улаштування дітей, позбав-лених батьківського піклування

24
Висновки до розділу 1 46
Розділ 2 Правовідносини, що виникають при створенні дитячого будинку сімейного типу
49
Підрозділ 2.1. Характеристика правовідносин, що ви-никають при створенні дитячого будинку сімейного типу

49
Підрозділ 2.2. Характеристика Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу

59
Висновки до розділу 2 79
Розділ 3 Правовідносини, що складаються в процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу
82
Підрозділ 3.1. Майнові правовідносини в системі пра-вовідносин, що складаються під час діяльності дитячого будинку сімейного типу

82

Підрозділ 3.2. Особисті немайнові правовідносини в системі правовідносин, що виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу

115
Підрозділ 3.3. Відповідальність батьків-вихователів за неналежне виконання своїх обов’язків
125
Висновки до розділу 3 153
Розділ 4
Правовідносини, що виникають в процесі припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу
158
Висновки до розділу 4 170
Висновки 172
Список використаних джерел 177
Додаток А Доповнення до Сімейного кодексу України: Глава 20-А «Дитячий будинок сімейного типу»
193
Додаток Б Положення про дитячий будинок сімейного типу 200
Додаток В Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу
214

ВСТУП
Актуальність теми обумовлена перш за все тим, що останнім часом в Україні зростає чисельність дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Статтею 1 Конституції Україна проголошується соціальною державою. Одним із найважливіших завдань соціально орієнтованої держави є сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб та виконання обов’язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Планом дій щодо її виконання. Таким чином, наша держава бере на себе обов’язок піклуватися про моральний та культурний розвиток дітей.
На жаль в Україні, як і в інших країнах світу, є діти, які живуть у виключно тяжких умовах і потребують особливої уваги. У першу чергу це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У теперішній час загострюється проблема соціального сирітства. Так, серед дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківського піклування (близько 90 тисяч), лише 7% – круглі сироти.
Стаття 52 Конституції України проголошує, що утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, покладається на державу. Незважаючи на це, найкращим середовищем для розвитку дитини залишається сім’я. Сім’я має нести відповідальність за створення для цього відповідних умов, має виступати основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту дитини, засобом забезпечення і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей прийдешнім поколінням. Тому в Україні визнано пріоритет сімейного виховання та необхідність забезпечення всебічної підтримки осіб, які виявили бажання взяти на виховання покинутих дітей.
Перший крок у цьому напрямку вже зроблено – створено дитячі будинки сімейного типу, які поєднують у собі сімейну турботу про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та фінансову підтримку з боку держави. Але, незважаючи на більш ніж десятирічний досвід існування дитячих будинків сімейного типу, правове регулювання відносин, що виникають під час їх діяльності не можна визнати оптимальним.
Перш за все звертає на себе увагу той факт, що діяльність дитячих будинків здійснюється на підставі Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року. Але відповідно до ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, засади охорони дитинства та виховання визначаються виключно законами України. Тому регулювання діяльності дитячого будинку сімейного типу підзаконним актом є порушенням вимог Конституції. Крім того, через невизначеність правової природи дитячого будинку сімейного типу виникають численні непорозуміння в застосуванні чинного законодавства до тих відносин, що виникають у процесі їх діяльності. Серед них найбільшу групу складають цивільні правовідносини, які характеризуються найбільш розгалуженою структурою і різноманітністю видів. Ця обставина спричиняє порушення прав і законних інтересів вихованців дитячих будинків сімейного типу.
Проблеми законодавства, що регулює відносини, які виникають під час створення, діяльності і припинення діяльності дитячих будинків сімейного типу, і практики його застосування обумовлюють необхідність їх всебічного наукового дослідження в межах доктрини цивільного права. На жаль на сьогодні в Україні не існує комплексного дослідження цивільно-правових проблем відносин, які виникають у дитячих будинках сімейного типу. Спроби подібного дослідження були зроблені І.В. Жилінковою та О.І. Карпенко, але названі автори висвітлили тільки деякі проблеми, що виникають у процесі руху правовідносин, які виникають між суб’єктами дитячого будинку сімейного типу.
Вищезазначені обставини зумовили необхідність проведення ґрунтовного аналізу проблем діяльності дитячих будинків сімейного типу з точки зору цивільного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з цілями Національної програми «Діти України», затвердженої Указом Президента України від 18 січня 1996 року № 1104/96-ВР, Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» від 28 січня 2000 року № 113/2000, а також відповідно до пп. 1 – 3 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002  2005 роки, затверджених Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п. 1.1, п. 1.3, п. 1.4 Головних напрямків досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правових засад регулювання відносин щодо створення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу, а також розробка на основі існуючих досягнень сучасної цивілістики певних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання згаданих від-носин.
Така цільова спрямованість зумовила необхідність розв’язати наступні основні завдання:
 з’ясувати місце дитячого будинку сімейного типу в системі правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і дати його визначення;
 розкрити правову природу і галузеву належність правовідносин, що виникають у процесі створення дитячого будинку сімейного типу, та особливості підстав виникнення цих правовідносин;
 з’ясувати юридичну природу і дати юридичну характеристику договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу та сформулювати його доктринальне визначення;
 означити коло правовідносин, які виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу та визначити їх галузево-правову належність;
 окреслити коло майнових та особистих немайнових прав і обов’язків батьків-вихователів та вихованців дитячого будинку сімейного типу, визначити їх співвідношення;
 розкрити особливості цивільно-правової відповідальності батьків-вихователів;
 визначити і проаналізувати підстави припинення правовідносин, пов’язаних із діяльністю дитячого будинку сімейного типу;
 розробити конкретні пропозиції та рекомендації з питань удосконалення правового регулювання правовідносин, що виникають у процесі створення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Предметом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають у процесі створення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сі-мейного типу, практика діяльності дитячих будинків сімейного типу.
Методи дослідження. Дослідження здійснене за допомогою історико-порівняльного методу, за допомогою якого вивчено динаміку розвитку форм улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. Порівняльно-правовий метод став засобом для визначення місця дитячого будинку сімейного типу в системі цих форм. Не менш важливу роль відіграв метод системного аналізу правовідносин, які виникають у процесі виникнення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу, у їх взаємозв’язку та як складової комплексу цивільних правовідносин взагалі і сімейних правовідносин зокрема. Аналіз відповідного законодавства України був проведений за допомогою загально-наукових методів та спеціально-юридичних методів: системного, функціонального, аналітичного і формально-логічного, історико-юридичного, формально-юридичного.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв’язанні проблем цивільно-правового характеру, що виникають у процесі діяльності дитячих будинків сімейного типу. Дослідження цих проблем, а також чинного законодавства України, існуючих на сьогоднішній день наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених дозволило сформулювати та обгрунтувати положення, найважливіші з яких виносяться на захист.
1. Вперше запропоновано класифікацію існуючих правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з урахуванням альтернативних форм улаштування таких дітей, а саме: сімейної форми (улаштування дітей в сім’ю), інтернатної форми (улаштування до навчально-виховних закладів), квазі-сімейної форми (улаштування дітей в сім’ю із збереженням державної підтримки).
2. Дисертантом удосконалене нормативне визначення дитячого будинку сімейного типу як виду квазі-сімейної форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, за якої подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, беруть для виховання та спільного проживання на умовах надання грошового утримання не менше п’яти дітей, позбавлених батьківського піклування, на підставі договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, що укладається між зазначеними особами і органом, який ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.
3. Дістала подальшого розвитку в процесі визначення правової природи договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу теорія комплексних цивільних договорів. Дисертантом робиться висновок, що договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу є комплексним, оскільки: по-перше, він є підставою для виникнення цілої низки правовідносин як майнового, так і немайнового характеру; по-друге, правовідносини, що виникають унаслідок укладення цього договору, є предметом регулювання різних галузей права  цивільного, трудового, земельного, адміністративного, права соціального забезпечення; по-третє, зобов’язання, що виникають із цього договору, об’єднанні єдиною метою – створення якомога кращих і наближених до сімейних умов для забезпечення особистих та майнових прав неповнолітньої дитини.
4. Вперше наводиться визначення договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу як договору між органом опіки та піклування і батьками-вихователями, відповідно до якого батьки-вихователі зобов’язуються виховувати взятих для виховання та спільного проживання в дитячий будинок сімейного типу дітей, позбавлених батьківського піклування, вчиняти правочини та інші юридичні дії від імені та в інтересах малолітніх вихованців або давати згоду на вчинення правочинів неповнолітніми вихованцями, представляти і захищати їх інтереси в усіх державних установах, включаючи судові, а орган опіки та піклування зобов’язується утримувати цих дітей і виплачувати батькам-вихователям грошове утримання.
5. Вперше запропоновано багаторівневу класифікацію правовідносин, що виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу. Залежно від його об’єктів правовідносини поділяються на майнові та особисті; в залежності від джерела регулювання: 1) правовідносини, що є об’єктом законодавчого регулювання, 2) правовідносини, що є об’єктом договірного регулювання; залежно від галузевої належності: сімейно-правові, цивільно-правові, трудові, по соціальному забезпеченню, адміністративно-правові, земельні тощо. З’ясування правової природи кожного виду правових зв’язків, що виникають між суб’єктами відносин у дитячому будинку сімейного типу дасть можливість найбільш повно забезпечити ефективність їх правового регулювання.
6. Вперше обґрунтовується висновок, що у житлових правовідносинах вихованців дитячого будинку сімейного типу необхідно прирівняти до членів сім’ї батьків-вихователів та надати рівні з ними права і обов’язки.
7. У дисертації вперше доводиться, що у батьків-вихователів та вихованців дитячого будинку сімейного типу виникатиме право спільної сумісної власності на майно, створене їх спільною працею.
8. Дістало подальший розвиток положення, що у разі відсутності у неповнолітнього вихованця дитячого будинку сімейного типу майна, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, батьки-вихователі за рахунок власного майна повинні відшкодувати цю шкоду в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо вони не доведуть, що шкоду було заподіяно не з їх вини.
9. У дисертації дістало подальший розвиток положення, що договірна відповідальність покладається на батьків-вихователів за неналежне виконання або невиконання обов’язків немайнового характеру, і її умовами є протиправна винна поведінка батьків-вихователів щодо вихованців дитячого будинку сімейного типу. Це означає, що склад цивільного правопорушення при притягненні батьків-вихователів до договірної відповідальності є усіченим.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки і пропозиції, зроблені у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані для вдосконалення відповідних інститутів цивільного та сімейного права. Основні положення дисертації можуть застосовуватися при викладанні курсів «Цивільне право України» та «Сімейне право України», а також при написанні підручників, навчальних посібників та методичних вказівок. Крім того, більшість положень мають прикладне значення для практичних працівників, які займаються вирішенням питань, пов’язаних із улаштуванням дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, захистом їх прав і законних інтересів, зокрема для працівників органів опіки та піклування, служб у справах неповнолітніх, відділів у справах сім’ї та молоді, для батьків-вихователів та прийомних батьків.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків). Результати проведеного дослідження використовувались у навчальному процесі під час читання лекцій, проведення практичних та семінарських занять із курсу «Цивільне та сімейне право України», а також спецкурсів «Правові основи шлюбно-сімейних відносин в Україні», «Органи та служби у справах непов-нолітніх».
Основні положення та результати дослідження обговорювалися на наступних конференціях:
 науково-практичній конференції ад’юнктів і слухачів магістратури Національного університету внутрішніх справ (13.04.2001, м. Харків);
 науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права» (присвяченій світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна) (21.05.2001, м. Харків);
 науково-практичній конференції «Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи» (25.05.2001, м. Одеса);
 науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права України» (присвяченій пам’яті професора О.А. Пушкіна) (21.05.2002, м. Харків);
 семінарі-практикумі педагогічних працівників притулку для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх Харківської обласної державної адміністрації «Методологія дослідження проблем вихованців притулків» (29.05.2003, м. Харків);
 семінарі-практикумі «Ювенальна юстиція: практика судочинства, форми взаємодії держави та громадськості в реагуванні на порушення неповнолітніх» (19  20.06.2003, м. Харків).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у чотирьох наукових статтях та тезах науково-практичних конференцій.
Основні положення дисертації відображені в наукових публікаціях:
1. Євко В.Ю. Правові форми родинного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 6. – С. 253 – 259.
2. Євко В.Ю. Право дитини жити та виховуватися у родині // Вісник Уні-верситету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 215 – 218.
3. Євко В.Ю. Правова природа дитячого будинку сімейного типу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 338 – 344.
4. Євко В.Ю. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування: історичний аспект // Право України. – 2001.  №8. – С. 107 – 110.
5. Євко В.Ю. Порядок створення дитячого будинку сімейного типу // Тези наукових доповідей до конференції, присвяченої світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна. – 21 травня 2001 р. – Харків, 2001. – С. 34 – 37.
Структура дисертації складається із вступу, чотирьох розділів, що включать вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загального висновку, списку використаних джерел (який складається із 194 найменувань), а також трьох додатків, у яких викладені пропозиції щодо доповнення Сімейного кодексу України, проект Положення про дитячий будинок сімейного типу та Проект договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Обсяг рукопису 176 сторінок ма-шинописного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Таким чином, підсумовуючи дослідження цивільно-правового становища такого виду квазі-сімейної форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитячий будинок сімейного типу, необхідно підкреслити наступне.
Незважаючи на більш ніж десятирічний досвід існування дитячих будинків сімейного типу, правове регулювання тих правовідносин, що виникають у процесі створення і діяльності дитячого будинку сімейного типу, є досить недосконалим і потребує перегляду. З огляду на це у даному дисертаційному дослідженні автором проведено аналіз правових засад діяльності дитячого будинку сімейного типу і на підставі цього аналізу надано рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства, яке забезпечує функціонування зазначеного виду влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому дістали подальшого розвитку теоретичні положення науки цивільного права.
У першу чергу слід наголосити на тому, що дитячий будинок сімейного типу не є сім’єю, але не є він і юридичною особою. Через це батьки-вихователі мають розглядатися як самостійні суб’єкти цивільних правовідносин і правовідносин іншої галузевої належності, що виникають під час створення і діяльності дитячого будинку сімейного типу. При цьому самостійним, а також рівним із батьками-вихователями суб’єктом цивільних правовідносин виступає орган опіки та піклування. Урахування цього положення буде сприяти застосуванню до регулювання відносин, що виникають між названими суб’єктами, норм і принципів здебільшого цивільного, а не адміністративного права.
Підставою виникнення дитячого будинку сімейного типу є комплекс юридичних фактів, який об’єднаних у неподільний юридичний склад, кожен із елементів якого має самостійне юридичне значення. Тобто кожен із цих елементів може спричинити юридично значущі наслідки, а саме – виникнення окремих правовідносин, які можна назвати “проміжними”. Усі ці проміжні правовідносини є організаційними і покликані “організувати” ті правовідносини, що виникатимуть під час діяльності дитячого будинку сімейного типу.
Кожен з елементів зазначеного юридичного складу виникає в чітко ви-значеній послідовності, яка не може бути змінена. Це сприяє захисту прав і законних інтересів усіх суб’єктів дитячого будинку сімейного типу – батьків-вихователів, вихованців, органу опіки та піклування, оскільки, не маючи статусу батьків-вихователів, кандидати у батьки-вихователі не мають і не повинні мати того обсягу прав і обов’язків, який мають батьки-вихователі.
Після ухвалення рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, він уважається створеним, і між органом опіки та піклування і батьками-вихователями виникають правовідносини щодо діяльності дитячого будинку сімейного типу з надання батькам-вихователям житлового приміщення для спільного проживання з дітьми та щодо добору дітей, які будуть передані для виховання та спільного проживання в дитячий будинок сімейного типу.
Основна група правовідносин щодо діяльності дитячого будинку сімей-ного типу виникає на підставі Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного тип. Цей Договір має комплексний характер.
Незважаючи на те, що теорію комплексних договорів було розроблено стосовно господарських договорів, вона може бути застосована і до Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, змістом якого є, перш за все, обов’язок батьків-вихователів немайнового характеру – обов’язок виховувати дітей, позбавлених батьківського піклування. Цей обов’язок є сімейно-правовим, а тому конструкція зазначеного Договору є досить нетиповою для цивільного права. У дисертації, таким чином, уперше розглядаються сімейно-правові обов’язки батьків-вихователів з точки зору зобов’язального права.
Юридична характеристика Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу дозволяє віднести його до двосторонніх, відплатних, консенсуальних договорів про виконання третій особі.
На підставі Договору виникають як майнові, так і особисті немайнові цивільні правовідносини, суб’єктами яких є батьки-вихователі, члени їх сім’ї, вихованці дитячого будинку сімейного типу, орган опіки та піклування.
Особливістю майнових правовідносин, що складаються у дитячому будинку сімейного типу, є велика кількість об’єктів і суб’єктів цих правовідносин.
Об’єкти майнових правовідносин у дитячому будинку сімейного типу можна розподілити на дві групи: 1) об’єкти, правовий режим яких не змінюється зі створенням дитячого будинку сімейного типу; 2) об’єкти, правовий режим яких змінюється зі створенням дитячого будинку сімейного типу.
До першої групи відноситься майно, що знаходиться у власності вихованців дитячого будинку сімейного типу і залишилося за місцем їх постійного проживання, аліменти і пенсії, на які вони мають право, а також житлове приміщення, яким вони мають право користуватися. До цієї ж групи належить і майно батьків-вихователів, що належить їм на праві власності і не використовується в діяльності дитячого будинку сімейного типу.
До другої групи належить майно вихованців і батьків-вихователів, яке використовується у діяльності дитячого будинку сімейного типу. Кожен із суб’єктів дитячого будинку сімейного типу має рівні права на користування цим майном.
Наукове значення наведеного поділу полягає у чіткому розмежуванні правових режимів майна вихованців і батьків-вихователів з метою ефективні-шого правового регулювання майнових відносин, що виникають у дитячому будинку сімейного типу.
Інакше вирішується питання відносно майна, право власності на яке ви-никає під час діяльності дитячого будинку сімейного типу. Підставами виник-нення права власності на це майно може бути спільна діяльність суб’єктів ди-тячого будинку сімейного типу, а також договори про надання йому благодійної допомоги. Майно набуте спільною працею суб’єктів дитячого будинку сімейного типу, є їх спільною сумісною власністю, а майно, що передається за договором про надання благодійної допомоги, – спільною частковою власністю.
Особисті немайнові права батьків-вихователів є похідними від батьківських, оскільки батьки-вихователі, з огляду на природу деяких батьківських прав, не можуть мати той же обсяг прав і обов’язків щодо дитини, який мають рідні батьки дитини. Отже, деякі з батьківських прав і обов’язків покладаються на батьків-вихователів, серед них  обов’язок виховувати переданих їм на виховання дітей, бути їх представниками, право визначати місце їх проживання, забирати дитину із закладу охорони здоров’я. Тобто батьки-вихователі є законними представниками вихованців дитячого будинку сімейного типу і захисниками їх інтересів. Усі інші особисті немайнові права належать тільки власним батькам дитини і не можуть бути передані батькам-вихователям під час вміщення дитини, позбавленої батьківського піклування, в дитячий будинок сімейного типу. Обмеження обсягу прав і обов’язків батьків-вихователів порівняно з правами і обов’язками рідних батьків пояснюється правовою природою батьківських прав, які мають невідчужуваний характер.
Припинення правовідносин, що виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу, може здійснюватися на підставі як правомірної поведінки суб’єктів, так і неправомірної їх поведінки. Неправомірна поведінка спричиняє притягнення батьків-вихователів до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності.
Особливостями цивільно-правової відповідальності батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу є такі: по-перше, основним її видом є позадоговірна відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров’ю вихованців унаслідок неналежного здійснення або нездійснення батьками-вихователями свого обов’язку щодо виховання цих дітей, незважаючи на те, що цей обов’язок передбачений Договором про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу; по-друге, за заподіяння шкоди майну вихованців дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі також будуть нести позадоговірну відповідальність; по-третє, умовами договірної відповідальності батьків-вихователів є їх вина і протиправна поведінка, у разі відсутності шкоди, заподіяної кредиторові за Договором; по-четверте, формами цивільно-правової відповідальності є заходи як майнового (відшкодування шкоди), так і адміністративного характеру (посилення контролю за проживанням і вихованням дітей у дитячому будинку сімейного типу, використанням батьками-вихователями коштів, що виділяються органом опіки та піклування на утримання вихованців, а також припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу).
На батьків-вихователів також покладається обов’язок нести відповідальність за протиправну поведінку вихованців дитячого будинку сімейного типу. Але ця відповідальність може бути покладена на батьків-вихователів тільки у випадку наявності в їх діях (бездіяльності) складу цивільного правопорушення, яке полягає в неналежному вихованні дітей, позбавлених батьківського піклування, що призвело до їх протиправної поведінки.
Оскільки батьки-вихователі при скоєнні цивільного правопорушення несуть відповідальність за власне діяння, то вони мусять відповідати за рахунок власного майна, а не майна вихованців дитячого будинку сімейного типу.
Припинення правовідносин, пов’язаних із діяльністю дитячого будинку сімейного типу, може здійснюватися також на загальних підставах, що перед-бачені гл. 50 нового ЦК. Адже підставою виникнення більшості правовідносин під час діяльності дитячого будинку сімейного типу є Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Але не всі підстави припинення зобов’язань, передбачені в законі, можуть служити підставами припинення тих правовідносин, що виникають під час діяльності дитячого будинку сімейного типу. Останні можуть припинятися на підставі належного виконання Договору, за домовленістю сторін, неможливістю ви-конання, смертю батьків-вихователів.
Аналіз правових засад діяльності дитячого будинку сімейного типу сприятиме більш ефективному застосуванню норм чинного цивільного законодавства до регулювання правовідносин, що виникають при організації діяльності та в процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу. Крім того, сформульовані висновки можуть служити підгрунтям для внесення змін і доповнень у Цивільний та Сімейний кодекси України, крім того вони обгрунтовують необхідність розробки нового Положення про дитячий будинок сімейного типу.

Список використаних джерел
1. Агарков М.М. Обязательства из причинения вреда // Проблемы социалистического права. – 1939.  № 3. – С. 6063
2. Агарков В.В. Обязательства по советскому гражданскому праву. Ученые труды ВИЮН НКЮ СССР. Вып. III.  М.: Юриздат НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
3. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юрист, 2000. – 728 с.
4. Административное право (Общая часть): учебное пособие.  СПб: Издательство Михайлова В.А., 2000. – 256 с.
5. Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушения // Правоведение. – 1958.  № 1. – С. 47  53.
6. Андреев В.К. Представительство: понятие и сфера действия // М.И. Калинин о социалистической законности и современность.  Калинин, 1975. – С. 55 – 65.
7. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций.  М.: Госюриздат, 1962. – 175 с.
8. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник – М.: Юрист, 1999. – 366 с.
9. Базылев Б.Т. Основание юридической ответственности // Материалы научной конференции юридического факультета Красноярского государственного университета.  Красноярск, 1972. – С. 3438.
10. Бару М., Пушкін О., Сибільов М. Конституційне право на жилу площу // Радянське право. – 1979. - № 10. – С. 11  13.
11. Бару М.И., Пушкин А.А., Сибилев М.Н. Понятие и юридическая природа права на жилище // Основы советского жилищного законодательства / Межвуз. сб. научных трудов.  Свердловск, УрГУ, 1981. – С. 56  62.
12. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. Учебное пособие.  Пермь, 1969. – 344 с.
13. Белякова А.М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. Теория и практика.  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 149 с.
14. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. Учебник.  М.: Юрид. лит., 1974. – 304 с.
15. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України: Навчальне видання. Загальна частина.  К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
16. Богданов Е.В. Право на жилище.  Минск: Университетское, 1990. – 160 с.
17. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения: Издание дополнительное, стереотипное (5-й завод) – М.: Статут, 2002. – 848 с.
18. Так, М.І. Брагінський та Г.С. Шапкіна договір на організацію матеріально-технічного постачання називають комплексним (див. Брагинский М.И., Шапкина Г.С. Хозяйственные договоры в сфере материально-технического снабжения и сбыта.  М., 1976.  с.182), В.А. Ойгензихт називає його новим змішаним договором (див. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве.  Душанбе, 1984  с.4  7).
19. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве.  М.: Юрид. лит., 1963. – 275 с.
20. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. Курс советского гражданского права. ВИЮН. М.: Госюриздат, 1963. – 198 с.
21. Бюлетень Державного комітету по освіті СРСР.  1990.  №2.
22. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве.  Рига: Зинатне, 1976. – 232 с.
23. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность.  М. – Л.: Изд-во и 1-я типография изд-ва Акад. наук СССР в Ленингр., 1948. – 840 с.
24. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе.  М.: Наука, 1979. – 230 с.
25. Витрянский В. Общие положения о договоре // Хозяйство и право. – 1995.  № 12. – С. 325.
26. Вишневская И.С. Советское жилищное право.  Ростов-н/Д.: Изд-во Ростов ун-та, 1986. – 108 с.
27. Відомості Верховної Ради України. – 2002.  № 10. – ст. 70.
28. Власов П.В. Обитель милосердия.  М.: Московский рабочий, 1991. – 303 с.
29. Волошин Н.П. Право личной собственности колхозного двора. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 712 / АН СССР, Институт государства и права. – М., 1960. – 19 с.
30. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР.  М.: Юрид. лит. 1972. – 336 с.
31. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (Гос. и материально-правовое исследование).  Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
32. Гойхбарг А.Г. Брачное, семейное и опекунское право Советской республики.  М., 1920. – 60 с.
33. Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть 1. / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Харьков: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. – 440 с.
34. Див., наприклад, Гражданское право. Часть первая: Учебник под ред. А. Г. Калпина, А.И. Масляева – М.: Юрист, 1997. – 472 с.
35. Гражданское право России. Часть вторая. Обязательственное право: Курс лекций. Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 704 с.
36. Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая. Под общ. ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1998. – 464 с.
37. Гражданское право: Учебник. / Под ред. Гришаева С.П. – М.: Юрист, 1998. – 484 с.
38. Гражданское право. Учебник. Часть 1. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1999. – 632 с.
39. Гражданское право. Учебник. Часть 3. Издание третье, переработанное и дополненное. /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1999. – 592 с.
40. Гражданское право в вопросах и ответах / Под ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: ООО «Одиссей», 2001.
41. Гражданско-правовая охрана интересов личности.  М.: Юрид. лит, 1969. – 255 с.
42. Гражданско-правовое положение личности в СССР. – М.: Наука, 1975. – 399 с.
43. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав.  М.: Статут, 2000. – 411 с.
44. Данилин В.И. Ответственность по советскому семейному праву / Учебное пособие. – Уфа: БГУ, 1980. – 62 с.
45. Див., наприклад, Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве.  Свердловск, 1989. – 155 с.
46. Демидова Г.С. Гражданско-правовые вопросы ведения личного подсобного хозяйства. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Саратовский юр. ин-т им. Д. И. Курского. – Саратов, 1985. – 22 с.
47. Детский дом и борьба с беспризорностью. – М., 1928. – 40 с.
48. Договор в народном хозяйстве (вопросы общей теории) / Сулейменов М.К., Покровский Б.В., Жакенов В.А. и др. – Алма-Ата: Наука, 1987. – 176 с.
49. Драгневич Л. Деякі аспекти законодавчого врегулювання проблеми влаштування неповнолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2002. - № 5 (4). – С. 20  24.
50. Дятлов П.Н. Порядок пользования служебными жилыми помещениями и общежитиями. К.: Будівельник, 1976. – 160 с.
51. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Харьков: Ксилон, 2000. – 398 с.
52. Звягинцева Л.М. Меры защиты в семейном праве. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Свердловск. юрид. ин-т.  Свердловск, 1980. – 16 с.
53. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми // Право України. – 2002.  № 11. – С. 109  111.
54. Зензинов В. Беспризорные.  Париж, 1929. – 63 с.
55. Зобов’язальне право (теорія і практика). Навчальний посібник. За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 912 с.
56. Ивакин В.Н. Представительство в советском гражданском процессе. Вопросы теории и практики. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Всесоюзн. заочный ин-т.  М., 1981. – 24 с.
57. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву.  Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 310 с.
58. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Учебник для юрид. ин-тов и фак. Отв. Ред. О.С. Иоффе и др. Т. 1. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. – 472 с.
59. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское государство и право. – 1972.  № 9. – С. 34 – 43.
60. Див., наприклад, Иоффе О.С. Правоотношения по советскому гражданскому праву // Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права».  М.: Статут, 2000. – С. 508  648.
61. Казанцева А.Е. Обязанности и права родителей (заменяющих их лиц) по воспитанию детей и ответственность за их нарушение. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1987. – 144 с.
62. Калмыков Ю.Х. Возмещение вреда, причиненного имуществу.  Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1965. – 72 с.
63. Каминская П.Д. Основания ответственности по договорным обязательствам // Вопросы гражданского права. Сб. статей. Под ред. И.Б. Новицкого.  М., 1957. – С. 56 – 144.
64. Карабань В. Правове регулювання спонукання до укладання договору // Право України. – 2001.  №1. – С. 42  44.
65. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ.  Харків, 2002. – 20 с.
66. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе.  М.: Издательство АН СССР, 1958. – 188 с.
67. Ковалевская Н.С. Договор в пользу третьего лица // Вестник ЛГУ. – 1984.  №5.  С. 99  102.
68. Ковалевская Н.С. Об отграничении договора в пользу третьего лица от смежных правовых институтов // Вестник ЛГУ. Сер.6. – 1987. – Вып. 1.  № 6.  С. 112  114.
69. Кодекс законов о народном просвещении УССР, утвержденный ВУЦИК 1.11.1922 г. на основании Постановления ІІІ сессии VІ созыва ВУЦИК от 16.10.1922 г.  Харьков. – 1922. – 80 с.
70. Кожевников А.В. Адвокат – представитель потерпевшего, гражданского истца, гражданского ответчика в советском уголовном процессе. Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Уральский гос. ун-т .  Свердловск, 1974. – 18 с.
71. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – Друге видання, доповнене. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 752 с.
72. Кострова Н.М. Теория и практика взаимодействия гражданского процессуального и семейного права. – Ростов-на/Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 1988. – 144 с.
73. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве.  М.: Юрид. лит., 1958. – 182 с.
74. Красавчиков О.А. Гражданские организационно-правовые отношения // Советское государство и право. – 1966.  №10. – С.50  57.
75. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Сборник ученых трудов, вып.27.  Свердловск, 1973.- С. 314.
76. Красавчиков О.А. Охрана интересов личности и Свод законов Советского государства // Гражданско-правовая охрана интересов личности в СССР. Сб. статей. Вып. 53.  Свердловск, 1977. – С. 5 – 33.
77. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Гражданско-правовой договор и его функции. Межвузовский сборник научных трудов.  Свердловск: УрГУ, 1980. – С. 320.
78. Красавчиков О.А. Основы жилищного законодательства: предмет регулирования и юридическая природа // Основы советского жилищного законодательства / Межвуз сб. научных трудов.  Свердловск: УрГУ, 1981. – С. 9  25.
79. Крылова З. Третьи лица при исполнении обязательств // Советская юстиция. – 1967.  № 22.  С. 21  22.
80. Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000.  № 5. – С. 3  6.
81. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних.  М.: Юрид. лит., 1968. – 136 с.
82. Кулагин М.И. Тенденции развития законодательства о личных неимущественных правах // ХХVI съезд КПСС и проблемы гражданского, трудового права и гражданского процесса.  М., 1982. – С. 55 – 61.
83. Курляндский В.И. О сущности и признаках уголовной ответственности // Советское государство и право. – 1963.  № 11. – С. 89 – 92.
84. Леженин В.Н. Правовые вопросы семейного воспитания детей.  Воронеж, 1992. – 152 с.
85. Лившиц Р.З. Теория права. Учебник. – М.: Издательство «БЕК», 1994. – 224 с.
86. Литовкин В.Н. Регулирование учета граждан, нуждающихся в жилье, и распределение жилой площади // Тезисы докладов и научных сообщений: «Состояние и задачи дальнейшего развития научных исследований в области жилищного законодательства в СССР».  М., 1971. – С. 2530.
87. Див., наприклад, Лиханов А.Т. Трудная печаль // Лиханов А.Т. Дети без родителей: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987 . – С. 264  270.
88. Личные права и обязанности родителей и детей: Учебное пособие / Л.А. Кузьмичева, И.В. Жилинкова. – К.: УМК ВО, 1991. – 56 с.
89. Майданик Л.А., Сергеева Н.Ю. Материальная ответственность за повреждение здоровья.  М.: Госюриздат, 1962. – 231 с.
90. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях.  М.: Наука, 1968. – 207 с.
91. Малеин Н.С. Охраняемый законом интерес // Советское государство и право. – 1980.  №1. – С. 27  34.
92. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством.  М.: Наука, 1985. – 165 с.
93. Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан: Пособие для слушателей народных ун-тов. – М.: Знание, 1991. – 126 с.
94. Манохин В.М. Советское административное право: Курс лекций. Выпуск І  Общая часть.  Саратов, 1968. – 249 с.
95. Мартемьянова А.М. Объект организационного правоотношения // Проблемы обязательственного права. Межвузовский сборник научных трудов.  Свердловск, 1989. – С. 66  73.
96. Марткович И.Б. Жилищное право: закон и практика.  М.: Юрид. лит., 1990. – 320 с.
97. Маслов В.Ф. Обязательства из причинения вреда (учебное пособие).  Харьков, 1961. – 103 с.
98. Маслов В.Ф. Защита жилищных прав граждан.  Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1970. – 208 с.
99. Маслов В.Ф. Имущественные отношения в семье (Научно-практический комментарий действующего семейного законодательства СССР, РСФСР, УССР и практика его применения). – Издание второе.  Харьков: Вища школа, Изд-во при Харьк. гос. ун-те. – 1974. – 184 с.
100. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд-во. Киев. гос. ун-та, 1955. – 307 с.
101. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности.  М.: Юрид. лит., 1970. – 311 с.
102. Матвеев Г.К. Советское семейное право. Учебник.  М., Юрид. лит., 1978. – 240 с.
103. Мерцалова Т. Насилие в школе: что противопоставить жестокости и агрессии? // Директор школы. – 2000  № 3. – С. 23  30.
104. Михеева Л.Ю. Опека и попечительство: Правовое регулирование: Учебно-практическое пособие / Под ред. Р.П. Мананковой.  М.: Палеотип, 2002. – 248 с.
105. Научно-практический коментарий к законодательству Украины о труде. В 2-х т. Т.1.  Симферополь: Таврида, 1998. – 896 с.
106. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
107. Невзгодина Е.Л. Представительство по советскому гражданскому праву.  Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1980. – 156 с.
108. Нечаева А.М. Правонарушения в сфере семейных отношений.  М.: Наука, 1991. – 238 с.
109. Нечаева А.М. Охрана детей-сирот в России (История и современ-ность). – М.: Дом, 1994. – (Проблемы детства: наука и практика). – 176 с.
110. Нечаева А.М. Семейное право. Курс лекций. – М.: Юристъ, 1999. – 336 с.
111. Нечаева А.М. Россия и ее дети (ребенок, закон, государство). – М., 2000. – 239 с.
112. Никитина В.П. Имущественные отношения в колхозном дворе.  Саратов: Приволжск. кн. изд-во, 1970. – 110 с.
113. Никитюк П.С. Правосубъектность семьи, обеспечиваемой жильем из государственного и общественного жилищного фонда // Развитие советской семьи: социальные, демографические и правовые аспекты/ Сборник научных трудов.  Кишинев: Штиинца, 1990. – С. 155  176.
114. Новицкий И.Б. Солидарность интересов в советском гражданском праве (Отношения товарищеского сотрудничества и социалистической взаимопомощи).  М.: Госюриздат, 1951. – 120 с.
115. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве.  М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
116. Див., наприклад, Новоселов В.И. К вопросу об административных договорах // Правоведение. – 1969.  №3. – С. 40  45.
117. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х то-мах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том. 3. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 с.
118. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общей ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. – 384 с.
119. Общая теория советского права / Под ред. С. Н. Братуся и И.С. Самощенко.  М.: Юрид. лит., 1966. – 292 с.
120. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве. Учебное пособие.  Душанбе, 1984. – 128 с.
121. Див., наприклад: О порядке и условиях передачи воспитанников детских домов в крестьянские семьи для подготовки к сельскохозяйственному труду. Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 5.04.1926г. // Собр. Узак. РСФСР, 1926, № 21, ст.168; О порядке и условиях передачи воспитанников детских домов и других несовершеннолетних трудящимся в городах и рабочих поселках. Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 28.05.1928 г. // Известия ЦИК Союза ССР и ВЦИК, № 155 от 6 июля 1928 г.
122. О предмете советского гражданского права (К итогам дискуссии) // Советское государство и право. – 1955.  № 5. – С. 51 – 62.
123. Отчет об обсуждении доклада К.К. Яичкова // Советское государство и право. – 1949.  № 5. – С. 70 – 73.
124. Офіційний вісник України. – 1998. – №.9.
125. Пергамент А.И. Основания возникновения и сущность родительс-ких прав // Правовые вопросы семьи и воспитания детей.  М.: Юрид. лит., 1969. – С. 53 – 62.
126. Пергамент А. И. Жилищные права граждан // Советское государство и право. – 1982. - № 1. – С. 3  11.
127. Петрищева Г.И. Основания возникновения жилищных правоотно-шений в государственном жилищном фонде // Ученые записки, том VII, вып. первый. Свердловский юридический институт им. А.Я. Вышинского. – Пермь, 1958. – 116 с.
128. Пионтковский А.А. О понятии уголовной ответственности // Советское государство и право. – 1967.  № 12. – С. 4048.
129. Постанова Ради Міністрів СРСР Про створення дитячих будинків сімейного типу від 17.08.1988 року № 1022 // СП СССР, 1988, №30, ст. 85.
130. Проблемы теории государства и права: Учебник под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1979. – 392 с.
131. Роль гражданского и семейного законодательства в обеспечении конституционных прав и обязанностей граждан СССР / Малеин Н.С., Рубанов А.А., Кабалкин А.Ю. и др. – М.: Наука, 1983. – 215 с.
132. Российское законодательство Х – ХХ веков: Тексты и комент.: В 9 т. / Под. общ. ред. О.И. Чистякова. Т.5. – М., 1984. – 527 с.
133. Рябов А.М. Личные и имущественные отношения между родителями и детьми по советскому семейному праву Автореф. дис… канд. юрид. наук: 712 / Харьк. юрид. ин-т. – Воронеж, 1962. – 14 с.
134. Рясенцев В.А. Семейное право.  М.: Юрид. лит., 1971. – 294 с.
135. Савченко Л.А. Особисті права та обов’язки батьків та дітей за сі-мейним правом України. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Киевский ун-т им. Т. Шевченка. – К., 1997. – 27 с.
136. Садиков О.Н. Нетипичные институты в советском гражданском праве // Советское государство и право.  1979.  № 2. – С. 32  39.
137. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству.  М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
138. Свердлов Г.М. Охрана интересов детей в советском семейном и гражданском праве.  М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 159 с.
139. Свод законов Российской империи. Все 16 томов исправленные по предложениям 1906 и 1908 гг. и дополненніе позднейшими узаконениями, в 4-х томах. Сост. И издал А.М. Нюренберг. Кн. IV. Томы XIII-XVI.  М.: Т-во скоропечатни А.А. Левенсон., 1910 – 985 с.
140. Седугин П.И. Право на жилище в СССР.  М.: Юрид. лит., 1983. – 224 с.
141. Серебровский В.И. Вопросы советского авторского права.  М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 284 с.
142. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
143. Скловский К.И. Представительство в гражданском праве и процессе (вопросы теории: сущность, содержание структура). Дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ростов-н/Д., 1981. – 153 с.
144. Смельський І.П. Приймацтво // Вестник советской юстиции. – 1925.  №3(37). – С. 105-106.
145. Смирнов В.Т., Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве. Учебное пособие. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1983. – 152 с.
146. Собчак А.А. Смешанные и комплексные договоры в гражданском праве // Советское государство и право. – 1989.  №11. – С. 61  66.
147. Советское гражданское право. Учебник для юрид. вузов. Отв. ред. И.Б. Новицкий, П.Е. Орловский. Т. 1. – М.: Госюриздат, 1959. – 194 с.
148. Советское гражданское право. Том 1 / Под ред. О.С. Иоффе, Ю.К. Толстого, Б.Б. Черепахина.  Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1971 – 472 с.
149. Советское гражданское право. Часть 1. Отв. ред. В.А. Рясенцев. – М. , 1960. – 525 с.
150. Советское гражданское право. Часть первая. 2-е издание, переработанное и дополненное. Под общ. ред. В.Ф. Маслова и А.А. Пушкина.  К.: Вища школа, 1983. – 462 с.
151. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х томах. Т. 1. / Илла-рионова Т.И., Кириллова М.Я., Красавчиков О.А. и др.; Под ред. О.А. Красавчикова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
152. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х частях. Ч. 1/ Под ред. В.А. Рясенцева. – 2-е издание, перераб и допол. – М.: Юрид. лит., 1986. – 560 с.
153. Советское семейное право: Учеб. Пособие. К.М. Борзова, В.Н. Годунов, В.В. Левый и др.; под ред. В.Ф. Чигира. – Минск: Университетское, 1989. – 240 с.
154. Советское семейное право / Под общ. ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. – К: Вища школа, 1981. – 224 с.
155. Советское семейное право / Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юрид. лит., 1982. – 256 с.
156. Постанова Ради Міністрів СРСР «Про створення дитячих будинків сімейного типу» від 17.08.1988 року № 1022 // СП СССР – 1988.  № 30. – ст. 85.
157. СП України. – 1994.  № 8. – ст. 208.
158. Старилов Ю.Н. Административный договор: опыт законодательного регулирования в Германии // Государство и право. – 1996.  №12. – С. 40  52.
159. Стрегло В.Е. Правовое регулирование личных неимущественных отношений между родителями и детьми. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Саратов. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов, 1987. – 16 с.
160. Студеникина М. С. Законодательство об административной ответственности и проблемы его кодификации. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 711 / Всесоюзн. науч. ин-т советского законодательства. – М., 1968. – 16 с.
161. Сулейменов М.К. Третьи лица в гражданском праве // Советское государство и право. – 1978.  № 3.  С. 123  128.
162. Сулейменов М.К. Структура договорно-хозяйственных связей (проблемы теории и практики).  Алма-Ата: Наука, 1980. – 223 с.
163. Тадевосян В.С. Ответственность родителей за вред, причиненный детьми // Советское государство и право. – 1949.  № 4. – С. 2631
164. Тарасова В.О. Юридические факты в области пенсионного обеспечения.  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. – 86 с.
165. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву.  Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1973. – 456 с.
166. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 1997. – 672 с.
167. Теория права и государства. Под ред. Г.Н. Манова. Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 336 с.
168. Теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и закон, 1996. – 424 с.
169. Толстой Ю.К. К теории правоотношения.  Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 87 с.
170. Толстой Ю.К. Советское жилищное законодательство.  Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 232 с.
171. Українське право. – 1999.  №1.
172. Фаддеева Т.А. Личные права и обязанности граждан в семейных отношениях // Правоведение. – 1988.  № 2. – С. 62  65.
173. Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения.  М.: Госюриздат, 1951. – 239 с.
174. Флейшиц Е.А. Общие начала ответственности по Основам законодательства Союза ССР и союзных республик // Советское государство и право. – 1962. – С. 3443
175. Форми протиправної поведінки за радянським цивільним правом // Юридична відповідальність (цивілістичнкий аспект) / Под ред. Н.И.Титовой. – Львов: Вища школа, Изд-во при Львов. гос. ун-те, 1975. – С. 18 – 43.
176. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве.  М.: Издательство АН CCCР, 1954. – 240 с.
177. Хрестоматія з історії держави та права України. – Т.1. З найдавніших часів до початку ХХ ст.: Навч. посіб. для юрид. вищіх навч. закладів і фак.: У 2 т. / Уклад. В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; За ред. В.Д. Гончаренка.  К.: Ін юре. – 1997. – 463 с.
178. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 544 с.
179. Червоный Ю.С. Обязательства из причинения вреда в советском гражданском праве.  Одесса, 1961. – 51 с.
180. Червоный Ю.С., Харитонов Е.О., Бровченко Н.А. Правовое регулирование жилищных отношений в СССР. Учебное пособие.  Одесса: Изд-во Одес. гос. ун-та, 1984. – 110 с.
181. Чернов В.М. Понятие члена семьи нанимателя жилого помещения и характер его прав на жилую площадь / Лекция для студентов-заочников.  Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1971. – 16 с.
182. Чернявська Н. Щоденник матері // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998.  № 4 (8). – С. 82  87.
183. Чигир В.Ф. Советское жилищное право.  Минск: Вышэйшая школа, 1968. – 228 с.
184. Чигир В.Ф. Жилищное правоотношение. Автореф. дис... д-ра. юрид. наук: 12.712 / Беларусский гос. ун-т им. В.И. Ленина. – Минск, 1970. – 35 с.
185. Чирикова З. Примачество и усыновление // Вестник советской юс-тиции. – 1927.  № 8. – С. 88  89.
186. Шишка Р.Б. Предмет цивільного права // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. № 6. – С. 22  26.
187. Штефан М. Й. Цивільний процес. Навчальне видання. Видання друге, перероб. і доп.  К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – 696 с.
188. Див. Щербинина О.Е. Правовое регулирование международных торгово-промышленных выставок. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А. Жданова.  Л., 1984. – 20 с.
189. Энциклопедический словарь. Т. 7. Издатели Ф.А. Брокгауз (Лейпциг), И.А. Эфрон (Санкт-Петербург).  СПб, 1892. – 482 с.
190. Яичков К.К. Ответственность родителей за причиненный детьми вред // Социалистическая законность. – 1950.  № 6. – С. 3243.
191. Яковлев В.Ф. Основы жилищного законодательства Союза ССР и союзных республик и режим правового регулирования жилищных отношений // Основы советского жилищного законодательства. – Свердловск, 1981. – С. 36  45.
192. Ямпольская Ц.А. О теории административного договора (вместо рецензии) // Советское государство и право. – 1966.  №10. – С. 132  136.
193. Ярошенко К.Б. Понятие и состав вреда в деликтных обязательствах // Проблемы современного гражданского права: Сборник статей. М.: Городец, 2000. – С. 328  341.
194. Famili law. Second edition by Harri D. Krause. West publishing CO. St. Paul, Minn. – 1996. – 339 р.