Правове регулювання аліментних обов’язків батьків та дітей

Краткое описание

ЗМІСТ Стор.
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика аліментних зобов’язань
1.1. Історико-правовий аспект розвитку аліментних відносин в Україні
1.2. Поняття аліментного зобов’язання та його елементи.
Висновки

Розділ 2. Добровільне виконання батьками та дітьми обов’язку по взаємному утриманню
Висновки

Розділ 3. Примусове виконання батьками та дітьми аліментного обов’язку за Сімейним кодексом України

3.1. Виникнення та виконання обов’язку батьками з утримання своїх дітей, які не досягли повноліття
3.2. Виконання аліментного обов’язку батьками щодо повнолітніх дітей, які продовжують навчання, та повнолітніх непрацездатних дітей
3.3. Підстави виникнення та виконання аліментного обов’язку дітей у відношенні непрацездатних малозабезпечених батьків
3.4. Правові гарантії захисту прав осіб, уповноважених на отримання аліментів, та міри відповідальності за невиконання аліментного обов’язку
Висновки
Загальні висновки
Список використаних джерел

3
10
10

32
58

59

79

80

80

122

134

159

172

174
178
ВСТУП
Сім’я в усі часи була і залишається однією з головних загальнолюдських цінностей. Вона знаходиться під посиленою правовою охороною, особливо діти та матір. Від нормалізації соціальних, економічних та правових відносин у сім’ї залежить майбутнє дітей як членів суспільства. Основними складовими сімейного благополуччя є любов, повага та матеріальна підтримка один одного членами сім’ї.
Важлива роль у забезпеченні реалізації цього завдання надається інституту аліментних зобов’язань батьків та дітей. Ці питання знайшли своє регулювання у Конституції України, Сімейному кодексі України (у подальшому СК України) та інших актах законодавства. Відповідно до ст.51 Конституції України „батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані турбуватися про своїх непрацездатних батьків”.
Довгі роки в Україні аліментні правовідносини регулювалися виключно імперативними нормами, що не дозволяло учасникам цих відносин обирати найбільш прийнятний спосіб виконання аліментного обов’язку. Стандартний підхід до стягнення аліментів не сприяв належному захисту інтересів управомочених та зобов’язаних осіб. В основу нового СК України були покладені диспозитивні засади регулювання сімейних відносин. Аліментні правовідносини набули нового інституціонального змісту, що спонукає до їх всебічного дослідження на тлі інших новел сімейного законодавства.
Удосконалення інституту аліментних зобов’язань на диспозитивних засадах відкрило можливість їх сторонам укладати договори про сплату аліментів і тим самим уникати звернення до судових органів. Оскільки договір – підстава для добровільного виконання обов’язку по утриманню, то сторони можуть самостійно визначати розмір та строки виплати аліментів, за умови, що не порушуються суб’єктивні права управомоченої особи. Разом з тим виникло ряд нових проблем: щодо сторін договору про сплату аліментів; визначення частки заробітку (доходу), яка може стягуватися в рахунок аліментів у судовому порядку, межі аліментів; тлумачення щодо кола осіб, які можуть бути залученими до виконання аліментного обов’язку; змісту права власності на аліменти, ефективності контролю за цільовим їх витрачанням, можливості вільного здійснення права власності на отримані аліменти.
Таким чином, дисертаційне дослідження „Правове регулювання аліментних обов’язків батьків та дітей” видається доречним для теоретичного осмислення та практичного вирішення низки проблем щодо здійснення прав і виконання обов’язків сторін аліментного зобов’язання.
У доктрині сімейного права інститут аліментних зобов’язань не обділений увагою. Однак більшість наукових досліджень була проведена з позиції радянського шлюбно-сімейного законодавства: В.П. Юрасов, А.М.Рабець, М.В. Антокольська, О.Й. Пергамент, З.В. Ромовська. На тлі перспективного сімейного законодавства Л.В.Афанасьєвою в 2003 р. захищена дисертація „Аліментні правовідносини в Україні”, що реалізована на ідеї комплексного підходу до проблем даного інституту в цілому.
Актуальність обраної теми зумовлена теоретичними та практичними потребами дослідження інституту аліментних зобов’язань, кризою сім’ї, зростанням кількості малозабезпечених дітей, неоднозначністю, а на момент введення нового СК України в дію певною розгубленістю при вирішенні справ за даною категорією. СК України не вирішує всіх проблем, його прогалини та недостатня конкретизація окремих норм права можуть призвести до порушення прав суб’єктів аліментних зобов’язань. Усе це є вагомою підставою для всебічного дослідження цього інституту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з науковими розробками Національного університету внутрішніх справ, які здійснюються за напрямками, затвердженими Академією правових наук України, а також відповідає змісту Пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України, визначених Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. „Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”. Тема роботи знайшла також своє відбиття в плані дослідницької діяльності кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних та практичних проблем, що стосуються аліментного зобов’язання між батьками і дітьми, конкретизація на цій основі порядку вирішення низки спірних питань, які виникають у науці сімейного права і практиці застосування окремих правових норм, а також розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення даного правового інституту.
Для досягнення поставленої мети в дисертації зроблено спробу вирішити такі завдання:
- висвітлити історико-правовий аспект розвитку інституту аліментного зобов’язання;
- здійснити порівняльний аналіз норм про аліменти шлюбно-сімейного законодавства радянських часів та нового сімейного законодавства України;
- з’ясувати поняття, сутність та особливості аліментного зобов’язання;
- проаналізувати норми СК України, які регулюють порядок добровільного виконання аліментного обов’язку;
- сформулювати конкретні пропозиції з вдосконалення законодавства і правозастосовної практики реалізації інституту укладання договору про сплату аліментів;
- визначити підстави виникнення аліментних зобов’язань між батьками та дітьми, права і обов’язки сторін даних зобов’язань;
- вирізнити міри захисту та міри відповідальності в аліментних правовідносинах;
- подати конкретні пропозиції й рекомендації з вдосконалення норм сімейного законодавства, якими регулюються аліментні правовідносини між батьками та дітьми.
Об’єктом дослідження виступають правовідносини між членами сім’ї щодо надання утримання.
Предметом дослідження є аліментні відносини між батьками та дітьми, система правових норм, що регулюють аліментні правовідносини батьків та дітей; проблеми, що виникають при тлумаченні та застосуванні зазначених норм, а також судова практика у справах про стягнення аліментів.
Методи дослідження. Основу дисертаційного дослідження склали загальнонаукові методи пізнання соціально-правових явищ і досягнення науки сімейного права й чинного законодавства України.
У роботі використовувалися такі наукові методи: історико-правовий, що дозволив прослідкувати становлення інституту аліментного зобов’язання, вплив історичних подій та соціального розвитку суспільства на законодавчий процес. Порівняльно-правовий метод застосовувався при порівняльному аналізі сімейного законодавства України та інших країн. Конкретно-статистичний – при узагальненні практики судів загальної юрисдикції. Формально-юридичний – дав можливість проаналізувати взаємозв’язок та співвідношення норм, які регулюють аліментні відносини між членами сім’ї, дослідити наукові джерела, що містять суб’єктивні погляди на вдосконалення інституту аліментного зобов’язання та ін.
Теоретичну основу для реалізації завдань дослідження становили праці видатних учених у галузі сімейного права: М.В.Антокольської, Є.Г.Азарової, С.С.Алексєєва, Л.В.Афанасьєвої, А.М.Бєлякової, Г.В.Богданової, Є.М.Ворожейкіна, Я.Р.Веберса, А.Г.Гойхбарга, І.П.Гришина, К.А.Граве, В.С.Гопанчука, А.В.Зав’ялової, О.С.Іоффе, О.М.Кудрявцева, Г.М.Каратиша, І.М.Кофмана, Л.В.Короткової, М.Г.Масевич, Р.Ф.Мажитової, В.П.Маслова, В.П.Нікітіної, А.І.Пергамент, Л.М.Пчелінцевої, О.А.Пушкіна, Є.А.Поссе, З.В.Ромовської, В.А.Рясенцева, Л.М.Рогович, Н.В.Рабинович, Г.М.Свердлова, Т.А.Фаддєєвої, Ш.Д.Чіквашвілі, Я.М.Шевченко, Н.С.Шерстньової, В.М.Яцкевича та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення й висновки:
1. Дістала подальшого розвитку позиція, що інколи соціальне забезпечення підміняється аліментним обов’язком, у зв’язку з чим коло інших членів сім’ї, які за законом є аліментнозобов’язаними, має поступово звужуватися за рахунок покращення соціального забезпечення осіб, що потребують допомоги.
2. Удосконалено теоретичне обґрунтування віднесення договорів про сплату аліментів до цивільно-правових правочинів та застосування до них загальних положень цивільного законодавства України про правочини та договори.
3. Вперше пропонується поширити можливість сплати аліментів у добровільному порядку шляхом подання заяви за місцем роботи, виплати пенсії, стипендії та можливість укладення договору про сплату аліментів на всі види аліментних правовідносин.
4. Отримало подальший розвиток положення щодо необхідності визначення альтернативного складу осіб, що можуть бути сторонами в договорі про сплату аліментів неповнолітній дитині. Сторонами договору можуть виступати батьки, а також неповнолітні, які досягли чотирнадцятирічного віку. Доведено, що в договорі про сплату аліментів повнолітній дитині, однією із сторін повинна виступати сама повнолітня особа, що потребує утримання від батьків.
5. Додатково обґрунтовується висновок, що виховання, турбота та праця по обслуговуванню дитини тим з батьків, з ким вона проживає, може слугувати підставою для збільшення розміру аліментів, які стягуються з іншого з батьків.
6. Дістала подальшого розвиту позиція про доцільність надання суду права за власною ініціативою присуджувати аліменти в твердій грошовій сумі в разі, якщо управомочена особа не висуває подібної вимоги, але при розгляді справи виявиться, що стягнення коштів у частковому відношенні до заробітку буде ускладненим або неможливим.
7. Додатково обґрунтовується необхідність встановити в СК України правило, за яким розмір аліментів на дітей, що визначається судом у частковому відношенні до заробітку, не може бути більшим ніж половина заробітку (доходу) платника.
8. Вперше запропоновано встановити, що розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за половину мінімальної заробітної плати, і внести відповідні зміни до СК України.
9. Вперше пропонується передбачити в СК України положення, що неповнолітні можуть залучатися до виконання аліментного обов’язку щодо батьків тільки у виняткових випадках, та якщо їх заробіток (дохід) перевищує прожитковий мінімум на особу.
10. Удосконалено положення, що аліменти на непрацездатних повнолітніх дітей та непрацездатних батьків повинні стягуватися тільки в твердій грошовій сумі.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити нові підходи до ряду теоретичних та практичних проблем правового регулювання аліментних відносин між батьками та дітьми. Пропозиції по вдосконаленню норм сімейного законодавства України спрямовані на підвищення дієвості окремих норм, які визначають сутність аліментного зобов’язання, що дозволить створити більш сприятливі умови для виконання аліментного обов’язку та захистити інтереси учасників аліментних правовідносин. Головні положення роботи можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних ВЗО та вивченні курсу “Сімейне право”. Отримані результати можуть використовуватися у правозастосовній діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основані висновки і положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ, викладені в опублікованих роботах, доповідалися на науково-практичних конференціях: „Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (13 квітня 2001 р.), „Проблеми цивільного права”, присвяченій світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна (21 травня 2001 р.); „Проблеми цивільного законодавства”, присвячених пам’яті професора О.А. Пушкіна (21 травня 2002 р. та 21 травня 2003 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в трьох наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене практичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми правового регулювання аліментних обов’язків батьків та дітей, яке полягає у вперше проведеному комплексному дослідженні обраної теми з часу проведення реформи та формування по суті нового законодавства.
Проведене в дисертації дослідження правового регулювання аліментних обов’язків батьків та дітей дало змогу сформулювати такі основні висновки:
1. Поняття „аліментний обов’язок” та „соціальне забезпечення” не однорідні та мають різне змістовне навантаження. Однак недостатнє та недосконале соціальне забезпечення змушує державу шукати інші джерела матеріальної допомоги непрацездатним громадянам. Цим пояснюється існування аліментного обов’язку інших членів сім’ї (баби, діда, внуків, правнуків, братів та сестер, мачухи, вітчима та ін.). Нерідко такі члени сім’ї взагалі не мають особистих стосунків, а родинний зв’язок носить лише формальний зміст. Тенденція до розширення кола суб’єктів аліментного зобов’язання не може вважатися позитивною. Крім того, уявляється, що неприпустимо залучати неповнолітніх до виконання аліментного обов’язку щодо батьків, якщо їх заробіток (дохід) не перевищує прожитковий мінімум на особу. В умовах розвитку держави та становлення економіки повне скасування інституту аліментного зобов’язання інших членів сім’ї не можливе. Але, по мірі зростання економічних показників у державі має звужуватися коло зобов’язаних осіб, що пов’язані віддаленим ступенем спорідненості, з метою повної відмови від даного інституту. Незмінним має залишатися лише аліментний обов’язок батьків, дітей та подружжя.

2. За своєю правовою природою договори про сплату аліментів слід відносити до цивільно-правових правочинів, що дасть змогу для поширення на них загальних норм цивільного законодавства про правочини та договори і таким чином впорядкування правового регулювання договірних відносин, підставами яких є договори про добровільну сплату аліментів.

3. Добровільний порядок виконання аліментного обов’язку шляхом подання заяви за місцем роботи, виплати пенсії, стипендії та договірний порядок регулювання аліментних відносин слід передбачити щодо всіх видів аліментних зобов’язань, що звільнить суди від необхідності розгляду великої кількості справ про стягнення аліментів.

4. Слід передбачити альтернативний склад осіб, що можуть бути сторонами договору про сплату аліментів дитині. Сторонами договору про сплату аліментів неповнолітній дитині можуть виступати батьки, один з яких є аліментнозобов’язаною особою, а інший – законним представником дитини, а також батько (батьки) з одного боку та сам неповнолітній, якщо він досяг чотирнадцятирічного віку, з іншого боку. Однією із сторін у договорі про сплату аліментів повнолітній дитині має виступати сама особа, яка потребує утримання від батьків. Договір може укладатися також між одним з батьків та особою, що опікується непрацездатним, якщо стан здоров’я останнього не дозволяє самостійно реалізувати своє право, або опікуном недієздатної повнолітньої особи.

5. Батьки мають рівні обов’язки з утримання своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Але виховання, турбота та праця по обслуговуванню дитини тим з батьків, з ким вона проживає, може слугувати підставою для збільшення розміру аліментів, які стягуються з іншого з батьків.

6. Ініціатива в обранні найбільш прийнятного способу сплати аліментів має виходити передусім від учасників аліментних правовідносин, а за певних обставин від суду. Суд повинен мати право за власною ініціативою присуджувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку, якщо стягувач не висуває такої вимоги, але при розгляді справи виявиться, що стягнення коштів у частковому відношенні до заробітку (доходу) буде утрудненим або неможливим.

7. З метою захисту як інтересів отримувача, так і платника аліментів, необхідно передбачити, що при визначенні аліментів на дітей у частковому відношенні до заробітку, суд, застосовуючи індивідуальний підхід, визначає розмір частки з урахуванням інтересів сторін, кількості дітей, інших осіб, яких зобов’язана особа повинна утримувати, але не більше половини заробітку (доходу) платника. При цьому навіть на одну дитину можливо стягувати половину заробітку (доходу), якщо саме ця сума відповідає її інтересам. Але вище цієї межі провадити стягнення неможливо.

8. Мінімальний розмір аліментів не можливо обчислювати неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, оскільки ця сума є вкрай незначною та не може задовольнити елементарних потреб людини. Звернення до суду задля стягнення зазначеної суми не тільки не вигідно, але й принизливо. Зважаючи, що мінімальний розмір аліментів має бути пов’язаний з певним економічним критерієм, більш прийнятно використовувати таку категорію, як мінімальна заробітна плата, оскільки держава гарантує кожному працюючому зарплатню не нижче цієї межі. Виходячи з того, що платник аліментів також повинен мати кошти до існування, мінімальний розмір аліментів має визначатися половиною мінімальної заробітної плати. Якщо батько повинен сплачувати аліменти на кількох дітей, але при цьому отримує мінімальну зарплатню, належна сума повинна стягуватися за рахунок його майна так само, як і у випадку відсутності будь-якого доходу.

9. Обов’язок по наданню утримання непрацездатним повнолітнім дітям не повинні нести батьки, які самі є непрацездатними. У цьому випадку погашаються взаємні обов’язки батьків та дітей. Аліменти на непрацездатних повнолітніх дітей та непрацездатних батьків повинні визначатися тільки твердою грошовою сумою. При цьому розмір аліментів визначається як різниця між тією сумою, яка необхідна непрацездатній особі для існування, та доходом, який вона отримує.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азарова Е.Г. О согласовании норм семейного права и права социального обеспечения // Проблемы советского семейного права (19-21 января 1979 г.): Материалы Всесоюзн. научно-практической конференции. – М., 1980. – С.26-28.
2. Алексеев С.С. Общая теория права (В 2-х т.). Т.І. – М.: Юрид.лит., 1981. – 360 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права (В 2-х т.). – Т.ІІ. – М.: Юрид.лит., 1982. – 360 с.
4. Антокольская М. Алименты на содержание детей // Российская юстиция.- 1995. - № 3.- С. 35 – 38.
5. Антокольская М.В. Алиментные обязательства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03.- Москва, 1988.- 22 с.
6. Антокольская М.В. Алиментные обязательства: Дис. ... канд. юрид. наук.- М., 1988.- 162 с.
7. Антокольская М.В. Меры защиты и ответственности в алиментных обязательствах // Советское государство и право.- 1990. - № 8. – С.125-132.
8. Антокольская М.В. Нуждаемость и нетрудоспособность как основания возникновения права на алименты // Советская юстиция. – 1989. - №4. - С.14-15.
9. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. – М.: Юристъ, 1996. –366 с.
10. Архів апеляційного суду Черкаської області. Справа № 22 а-1177-2002 р.
11. Архів апеляційного суду Черкаської області. Справа № 22а-485- 2002 р.
12. Архів Білопільського районного суду Сумської області. Справа № 2-914/2001 р.
13. Архів Дзержинського районного суду м. Харкова. Справа № 2-2688/1999 р.
14. Архів Черкаського районного суду Черкаської області. Справа № 2-533-2002 р.
15. Архів Черкаського районного суду Черкаської області. Справа № 2-760-2002 р.
16. Афанасьєва Л.В. Аліментні правовідносини в Україні: Автореф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.03: - Харків, 2003. – 20 с.
17. Белякова А.М. Вопросы советского семейного права в судебной практике: Пособие для слушателей народных университетов. – М.: Знание,1989.- 144 с.
18. Богданова Г.В. Права и обязанности родителей и детей. – М.: Книга сервис, 2003.- 112 с.
19.Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга І: Общие положения.- М.: Статут, 2002.- 848 с.
20. Введение в Шведское право. – М.: Юрид. лит., 1986. – 334 с.
21. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве. – Рига: Зинатне, 1976. – 231 с.
22. Ведомости Верховного Совета СССР. - 1944. - № 37. – Ст.37.
23. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1945. - №15. – Ст. 3.
24. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1967. - № 30. – Ст.418.
25. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. - № 37. – Ст.241.
26. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1990. - № 23. – Ст.422.
27. Ведомости Верховного Совета УССР. – 1947. - № 1-2.
28. Ведомости Верховного Совета УССР. – 1951. - № 2.
29. Взаимоотношения родителей и детей по семейному законодательству.- М.: Госюриздат, 1969.- 50 с.
30. Ворожейкин Е.М. Забота совершеннолетних детей о своих нуждающихся в помощи родителях – юридическая обязанность // Советская юстиция. - 1976. - № 6. – С.10-12.
31. Ворожейкин Е.М. Последствия правонарушения в советском семейном праве // Советское государство и право. - 1973. – № 3. - С.27-35.
32. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. – М.: Юрид. лит., 1972. – 336 с.
33. Ворожейкин Е.М., Белякова А.М. Советское семейное право: Учебник – М.: Юрид.лит., 1974. – 298 с.
34. Генкин Д.М., Новицкий И.Б., Рабинович Н.В. История советского гражданского права 1917-1947. – М.: Юрид.лит., 1948. – 544 с.
35. Гойхбарг А.Г. Брачное, семейное и опекунское право советской республики. – М.: Гос.изд-во, 1920. – 164 с.
36. Гордон М.В. Из истории советского семейного права УССР // Учен. зап. Харьковского юрид. ин-та. – Т.ІІ., Вып. 2. – 1958. – С. 79-80.
37. ГПК РСФСР.-М.: Юрид.изд-во., 1948.
38. Граве К.А. Имущественные отношения супругов. - М.: Госюриздат, 1960. – 117 с.
39. Гражданское право: Учебник. Часть ІІІ. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – М.: Проспект, 1998.- 590 с.
40. Гришин И.П. Право на алименты. - М.: Юрид.лит., 1988. - 79 с.
41. Данилин В.И. Ответственность по советскому семейному праву. – Уфа: Изд-во Башкирского. гос. ун-та, 1980. – 61 с.
42. Доходи населення: Держкомстат України // Праця і зарплата. – 2001.- № 4 (248).
43. Ершова Н.М. Имущественные правоотношения в семье. – М.: Наука, 1979. – 160 с.
44. Ершова Н.М. Охрана прав несовершеннолетних по советскому гражданскому и семейному праву. - М.: Юрид.лит., 1965.- 102 с.
45. Зав’ялова А. До питання про застосування законодавства про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей // Радянське право.- 1998.- № 7.- С.65-67.
46. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. № 178-ХІІ (з наст. змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- №3.- Ст. 10.
47. Закон України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради України. – 1999.- №24.- Ст. 207.
48. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік” // Урядовий кур’єр.– 2001. - № 68.
49. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 22.03.2001. // Урядовий кур’єр. – 2001.- № 69.
50. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.92. // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 5.- Ст.21
51. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік”. // Відомості Верховної Ради України.- 2002.- № 6. – Ст. 42.
52. Законодавство України про шлюб, сім’ю та молодь // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - № 5.- 286 с.
53. Звягинцева Л.М. Меры защиты в советском семейном праве: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Свердловск, 1980.- 19 с.
54. «Известия». – 1947. – 18 декабря 1947 г.
55. Инструктивное письмо ГКК Верховного суда РСФСР по алиментным делам от 11 июня 1929 года // Сборник разъяснений Верховного Суда РСФСР.- 1935.- С.144.
56. Инцкирвели Г.З. Теория государства и права.- Тбилиси, 1974.- 320 с.
57. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Ч. III.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1965.- 347 с.
58. Конституція України, прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
59. Каратыш Г.М. Взыскание алиментов.- М.: Юрид. лит., 1964. – 57 с.
60. Кодекс о браке и семье Украины: Науч.-практ. комментарий / Под ред. Ю.С. Червоного. – Харьков: Одиссей, 2000.- 479 с.
61. Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР, прийн. 20.06.1969 // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1969.- Додаток до № 26.- Ст. 204.
62. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 782-12 від 27.02.91).
63. Копелянская С.Е. Права матери и ребенка. - М.: Медгиз, 1953. – 131 с.
64. Королев Ю.А. Супруги, родители, дети.- М.: Юрид.лит., 1985. – 175 с.
65. Короткова Л. Яким має бути розмір аліментів на дітей // Право України.- 1992.- № 8.- С.21-23.
66. Кофман И.М. Семейно-имущественные отношения по новому законодательству Польской Народной Республики. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.- М.- 1966.- 19 с.
67. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве / Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты субъективных прав. – Свердловск: Свердловский юрид. ин-т, 1973. – С. 5-16.
68. Кудрявцев О.Н. Правовые отношения между родителями и детьми: Учеб. пособие.- Харьков, 1975. – 55 с.
69. Мажитова Р.Ф. Взыскание алиментов.- М.: Госюриздат, 1960.- 46 с.
70. Малеин Н.С. Защита семейных прав // Советское государство и право. – 1972. - № 3. – С.35-42.
71. Мананкова Р.П. Правовой статус членов семьи по советскому законодательству. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1991. – 232 с.
72. Мананкова Р.П. Правовые проблемы членства в семье.- Томск: Изд-во Томского ун-та, 1985.- 141 с.
73. Масевич М.Г. Права и обязанности родителей и детей. – М.: Госюриздат, 1962. – 70 с.
74. Маслов В.Ф. Имущественные отношения в семье. - Харьков: Вища школа, 1974. – 183 с.
75. Матвеев Г.К. Советское семейное право.- М.: Юрид.лит., 1985. – 208 с.
76. Матеріали узагальнення судової практики у справах про стягнення аліментів, що розглядались судами Харківської області за 1999 рік, справа № 2-51.
77. Мозолин В.П. Личность, право, экономика современной Индии. – М.: Наука, 1979.- 232 с.
78. Нечаева А.М. Брак, семья, закон. - М.: Наука, 1984. – 145 с.
79. Нечаева А.М. Семейное право. Курс лекций.- М.: Юристъ, 1998. – 336 с.
80. Никитина В.П. Алименты по советскому семейному праву.- Учеб. Пособие.- Саратов: Саратовский юрид. ин-т, 1967. – 135 с.
81. Никитина В.П. Об отграничении имущественных отношений, регулируемых семейным правом, от гражданско-правовых. // Хозяйство, право, управление.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1977. – С.155-164.
82. Никитина В.П. Правовые проблемы регулирования имущественных отношений в советской семье: Автореф. дис. ….докт. юрид. наук. – Ленинград, 1976. – 40 с.
83. Обобщение судебной практики по делам о взыскании алиментов, рассмотренных судами Харьковской области за 1999 год. Дело № 2-186.
84. Обобщение судебной практики по делам о взыскании алиментов, рассмотренных судами Харьковской области за 1999 год. Дело № 2-363.
85. Обобщение судебной практики по делам о взыскании алиментов, рассмотренных судами Харьковской области за 1999 год. Дело № 2-543.
86. Обобщение судебной практики по делам о взыскании алиментов, рассмотренных судами Харьковской области за 1999 год. Дело № 2-674.
87. Оридорога М.Т. Брачное правоотношение: Автореф. дис. …докт. юрид. наук. – Киев, 1974. – 40 с.
88. Пергамент А.И. Алиментные обязательства.- М.: Юриздат, 1951. – 167 с.
89. Пергамент А.И. Краткий популярный словарь - справочник о браке и семье.- М.: Знание, 1982. – 96 с.
90. Пергамент А.И. Определение размера алиментов на несовершеннолетних детей в твердой денежной сумме // Советская юстиция.- 1990.- № 21.- С.6.
91. Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 27.04.1994. // Офіційний вісник України. – 1998. - № 11.- Ст. 409.
92. Положення про прийомну сім’ю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2.03.98 „Про проведення експерименту по утворенню прийомних сімей в Запорізькій області та затвердженню Положення про прийомну сім’ю” // Офіційний вісник України. – 1998. - № 9.
93. Поссе Е.А., Фаддеева Т.А. Проблемы семейного права: Учеб. пособие. – Л., 1976.- 143 с.
94. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про види заробітку (доходу), що підлягають врахуванню при обчисленні аліментів” від 26.02.1993 р. (з нас. змінами) // Урядовий кур’єр. – 1993. – 1 квітня.
95. Постанова Кабінету Міністрів України “Про розміри державної допомоги сім’ям з дітьми у 2001 році” від 12.01.2001.- № 14.
96. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» № 16 від 12.06.1998 р. // Право України. - 1998.- №10.
97. Пчелинцева Л.М. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации. - М.: Изд-во “Норма”, 2002.- 696 с.
98. Рабец А.М. Алиментные обязательства между супругами.- Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1974.- 49 с.
99. Рабец А.М. Алиментное обязательство между супругами по советскому праву: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Томск, 1974. – 22 с.
100. Рабец А.М. Юридическая обязанность супругов по предоставлению содержания. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1992. – 147 с.
101. Рабинович Н.В. Личные и имущественные отношения в советской семье. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1952. – 159 с.
102. Ринок праці (Інформація Держкомстату України) // Праця і зарплата. - 2003. - № 5 (345).
103. Рогович Л.Н. Алиментные правоотношения супругов: Учеб. пособие. – Владивосток: Изд-во ДГУ, 1974. – 24 с.
104. Рогович Л.Н. Правоотношения супругов по материальному содержанию: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Свердловск, 1978. – 13 с.
105. Ромовська З.В. Аліментні зобов’язання: Конспект лекцій. – Львів: Львів. ун-т, 1973.- 59 с.
106. Ромовська З.В. Права та обов’язки батьків і дітей. – Львів: Вища школа, 1975.- 145 с.
107. Ромовська З.В. Проблеми правового регулювання аліментних зобов’язань // Вісник Верховного суду України. – 2000.- № 5 (21). - С. 44 - 46.
108. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар.- К.: Видавничий дім „ІнЮре”, 2003.- 532 с.
109. Рясенцев В.А. Семейное право. - М.: Юрид.лит., 1971. – 293 с.
110. Рясенцев В.А. Семейное право. - М.: Юрид.лит., 1967.- 224 с.
111. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид.лит., 1971. – 240 с.
112. Сімейне право України: Підручн. / За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2002.-304 с.
113. Свердлов Г.М. Алиментные права детей. // Советкое государство и право.- 1990.- № 2. – С. 15.
114. Свердлов Г.М. Советское законодательство о браке и семье. - М.: Госюриздат, 1961.- 96 с.
115. Свердлов Г.М. Советское семейное право. Учебник.- М.: Госюриздат, 1958. – 299 с.
116. Свод законов Российской империи. Законы гражданские. Т.Х.- Ч. I.- СПб,- 1916.
117. Святогор А. Алименты: как и сколько платить? // Закон и бизнес.- 1998. - № 35. – С. 11.
118. Середа А.Д. Сім’я і закон.- К.: Наукова думка, 1973. – 129 с.
119. Семейный кодекс Российской Федерации.- М.: Фонд ”Правовая культура”, 1996.- 112 с.
120. СЗ СССР. – 1936. - № 34. – Ст.309.
121. Сімейне право України: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів /За ред. О.В.Дзери.- К.: Вентурі, 1997. - 271 с.
122. Словарь русского языка / Под ред. С.И. Ожегова.- М.: Изд-во иностр. словарей, 1961.- 900 с.
123. Сливицкий В.И. Кодекс законов УССР о семье, опеке, браке и актах гражданского состояния. // Вестник советской юстиции.- 1925. - № 22.- С.87.
124. Смирнов Р. Удостоверение соглашения об уплате алиментов. // Российская юстиция. – 1999 . - № 10. – С.32.
125. Советское семейное право. / Под общ. ред. В.Ф.Маслова, А.А.Пушкина. - К.: Вища школа, 1981. – 224 с.
126. Советское семейное право. / Под ред. В.А. Рясенцева.- М.: Юрид.лит., 1982. – 256 с.
127. Советское семейное право. / Под ред. В.Ф. Чигира. - Минск.: Университетское, 1989. – 238 с.
128. Соломенцев М.С. О проекте основ законодательства Союза ССР и союзных республик о браке и семье // Заседания Верховного Совета СССР седьмого созыва (4-я сессия): Стенографический отчет. Издание Верховного Совета СССР.- М., 1968.- С. 47-61.
129. Соціально-економічне становище України за 2002 рік // Праця і зарплата.- 2003.- № 5 (345).
130. СП СССР. – 1984. - № 6.
131. Столбов М.Г. Как увеличить размер алиментов.- 2-е изд., изм. и доп.- М.: «Ось-89», 2002.- 112 с.
132. Стоякин Г.Я. Меры защиты в советском семейном праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.- Свердловск, 1973. – 21 с.
133. СУ РСФСР. – 1917. - № 10. – Ст.152.
134. СУ РСФСР. – 1917. - № 11. – Ст.160.
135. СУ РСФСР. – 1918. - № 76. – Ст.818.
136. СУ РСФСР. – 1926. - № 82. – Ст.612.
137. СУ УССР. – 1919. - № 12. – Ст.143-145.
138. СУ УССР. – 1926. - № 67-69. – Ст.440.
139. Судебная практика Верховного Суда СССР. – М., 1950. - №10.
140. Тархов В.А. Советское семейное право.- Саратов: Изд-во Госуниверситета, 1963.- 312 с.
141. Указ Президента України Про національну програму “Діти України” від 18.01.96. № 63/96.
142. Чиквашвили Ш.Д. Имущественные отношения в семье.- М.: Юрид.лит., 1976. – 200 с.
143. Шевченко Я.Н. Основы семейного законодательства.- К: Вища школа, 1982.- 89 с.
144. Шелюто М.Л. Алиментные соглашения: субъекты, содержание, форма. // Нотариус. – 1998. - № 5 (13-14).- С.12-14.
145. Шерстнева Н.С. Охрана интересов детей в советском семейном праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.- Свердловск, 1977. – 25 с.
146. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. Т.2. – М., 1915.- 556 с.
147. Энциклопедия государства и права / Под ред. П.И.Стучка. Т.І. – М.: Изд-во Коммунистической академии, 1925.- 1239 с.
148. Яцкевич В.Н. Закон и родители. - Минск.: Беларусь, 1989.- 143 с.