МИРОВА УГОДА У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП с. 3
РОЗДІЛ 1. Диспозитивність як один із основних принципів
цивільного судочинства та мирова угода.
1.1. Сутність, поняття та значення диспозитивності в
цивільному судочинстві. с. 11
1.2. Принцип диспозитивності у системі принципів цивільного процесуального права. с.32
1.3. Реалізація права на мирову угоду в цивільному судочинстві.
1.3.1. Правова природа інституту мирової угоди. с.45
1.3.2. Перевірка мирової угоди сторін. с.77
Висновки до РОЗДІЛУ 1. с. 109
РОЗДІЛ 2. Можливість укладення мирової угоди на різних стадіях
цивільного судочинства.
2.1. Мирова угода в суді першої інстанції. с.113
2.2. Мирова угода в апеляційному та касаційному провадженні. с.129
2.3. Мирова угода у виконавчому провадженні.
2.3.1. Примусове виконання мирової угоди. с.145
2.3.2. Укладення мирової угоди у виконавчому провадженні. с.153
Висновки до РОЗДІЛУ 2. с. 166
ВИСНОВКИ с. 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ с.173
ВСТУП

Актуальність теми. В умовах здійснення правової реформи й становлення правової держави, подальшого закріплення гарантій прав і свобод фізичних та юридичних осіб важлива роль відводиться судовій владі. Основним завданням цивільного судочинства в умовах проведення правової реформи є забезпечення можливості вільної реалізації прав осіб, які беруть участь у справі.
У сучасному суспільстві набуває все більшого значення диспозитивний метод правового регулювання в різних галузях права, що втілюється у наданні права сторонам відповідних правовідносин здійснювати саморегулювання своєї поведінки. Із цим пов'язаний подальший розвиток альтернативних способів вирішення правових конфліктів: третейський розгляд цивільно-правових спорів, примирення тощо.
Одним із основних принципів цивільного процесуального права України є принцип диспозитивності, змістом якого є широке коло правомочностей, від здійснення сторонами яких залежить розвиток процесуальної діяльності по справі. Однією з форм прояву принципу диспозитивності є гарантована законом можливість сторін при досягненні домовленості припинити спір шляхом укладення мирової угоди. Здійснення права на укладення мирової угоди є ефективним способом врегулювання спору та ліквідації правового конфлікту між сторонами матеріального правовідношення. Визначення природи та функціональної ролі диспозитивних засад цивільного судочинства, поняття та змісту принципу диспозитивності у свою чергу дозволить встановити необхідні системні властивості інституту мирової угоди.
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена тим, що низка наукових праць із даної тематики була створена ще в радянські часи та в правовому сенсі вже значно застаріла для тлумачення нормативно-правових актів. Так, дана тема була висвітлена Гукасяном Р.Е. в монографії «Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве» (1970 р.), Зінченком А.І. у дисертації «Мировые соглашения в гражданском судопроизводстве» (1981 р.). У Російській Федерації ці проблеми висвітлювались Пілєхіною О.В. «Мировое соглашение в практике арбитражного суда и суда общей юрисдикции» (2001 р.), Плєшановим А.Г. «Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики» (2002 р.), Давиденком Д.Л. «Мировое соглашение как средство внесудебного урегулирования частноправовых споров (по праву России и некоторых зарубежных стран» (2004 р.), Рожковою М.А. «Мировая сделка: использование в коммерческом обороте» (2005 р.). В Україні дана тематика розглядалась у дисертаціях Андрушко А.В. «Принцип диспозитивності цивільного процесуального права» (2002 р.) та Шутенко О.В. «Проблемы диспозитивности в гражданском процессе» (2003 р.). Окремі аспекти теми на рівні наукових статей та монографій розглядались Боннером А.Т., Коміссаровим К.М., Святогором О., Орловою Л.М., Пушкар Є.Г., Тимченком Г.П., Тараненком В.Ф., Штефаном М.Й. та іншими дослідниками. У національній процесуальній науці тема мирової угоди сторін, порядок її примусового виконання залишаються дискусійними, що спричиняє проблеми на рівні правозастосування, до того ж на науково-теоретичному рівні не існує єдиної думки щодо їх вирішення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867), «Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 року, а також «Пріоритетних напрямків досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.», затверджених Вченою радою ХНУВС 05.01.2005 р.
Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження на підставі наукового аналізу є вирішення проблем застосування норм, що регулюють укладення та реалізацію мирової угоди з урахуванням сучасного розвитку диспозитивних засад у цивільному судочинстві, формулювання теоретичних висновків та практичних рекомендацій, що спрямовані на забезпечення оптимізації цивільної процесуальної форми та ефективності інституту мирової угоди в цивільному судочинстві.
Мета наукового дослідження зумовила задачі наукового пошуку: дослідити правову природу та зміст принципу диспозитивності цивільного процесу; визначити правову природу, характерні ознаки та поняття мирової угоди, місце інституту мирової угоди в рамках матеріального і процесуального права; встановити і узагальнити підстави й умови визнання судом мирової угоди на різних стадіях цивільного судочинства, критерії оцінки відповідності мирової угоди вимогам законодавства; визначити механізм примусової реалізації угод, укладених у зв’язку з врегулюванням спору; визначення ефективності та доцільності інституту мирової угоди у цивільному судочинстві України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що характеризуються диспозитивним методом правового регулювання, зокрема, виникають у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, визнанням її судом та закриттям провадження у справі.
Предметом дослідження є норми цивільного процесуального права, що визначають порядок укладення та виконання мирової угоди як одного з характерних проявів принципу диспозитивності, правові наслідки її укладення тощо, судова практика, яка пов’язана з укладенням мирової угоди.
Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволило дослідити юридичні явища в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Так, за допомогою формально-логічного методу, що ґрунтується на законах формальної логіки, шляхом тлумачення норм цивільного процесуального права та юридичних явищ можливо більш повно дати визначення принципу диспозитивності цивільного процесуального права та мирової угоди.
Порівняльно-правовий метод дозволив порівняти норми цивільного процесуального права України, країн ЄС, Російської Федерації в частині визначення правового регулювання процедур примирення, встановити при цьому спільне та відмінне у законодавстві зазначених країн, а також виявити існуючі прогалини у цивільному процесуальному праві України.
Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні процесів становлення та розвитку законодавства, яке регламентує інститут мирової угоди. Метод системно-структурного аналізу застосовувався при виявленні місця правових інститутів та норм цивільного процесуального права, їх співвідношення.
Шляхом аналізу процесуальних документів із цивільних справ, зокрема, стало можливим одержати необхідні знання, йдучи від одиничного до загального, тобто використовувалась індукція. Здійснено узагальнення практики застосування даного інституту на прикладі справ, що розглядались судами загальної юрисдикції. Усього проаналізовано 214 цивільних справ.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснене комплексне дослідження інституту мирової угоди з точки зору його системних властивостей як елемента диспозитивних засад цивільного судочинства. На основі аналізу теоретичних положень, нормативно-правових актів, судової практики автором самостійно розроблені й обґрунтовані висновки, які є новими чи характеризуються елементами новизни, мають певне теоретичне та практичне значення. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні положення наукової новизни:
1. Розвинуто положення про те, що змістом принципу диспозитивності є саме здійснення прав матеріального та процесуального характеру (реалізація прав, наданих законом), а не розпорядження ними (у приватному праві - це право власника визначати правову долю речі), бо таке розуміння принципу диспозитивності значно звужує його значення для цивільного процесу: термін «розпорядження» щодо процесуальних прав означає неможливість після їх реалізації надалі користуватися ними, що не можна сказати про більшість процесуальних прав, наданих особам, які беруть участь у справі.
2. Обґрунтовано авторське визначення принципу диспозитивності, під яким розуміється нормативно закріплена основна засада цивільного процесуального права, що втілює в собі свободу заінтересованої особи визначати форми і засоби захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, здійснювати матеріальні права щодо предмету спору. Разом із тим, набуло подальшого розвитку теоретичне положення, відповідно до якого зміст диспозитивності складають і права від реалізації яких не залежить виникнення, зміна чи припинення цивільних процесуальних правовідносин (наприклад, право знімати копії документів, долучених до справи, ознайомитися з журналом судового засідання, одержувати копії рішень, брати участь у дослідженні доказів).
3. Додатково обґрунтовано, що активна чи контролююча роль суду, тобто сприяння сторонам у визначених законом випадках здійсненню їхніх прав та контроль за законністю їх процесуальних дій, не є змістом принципів ані диспозитивності, ані публічності, ані самостійним принципом цивільного процесуального права. Діяльність суду зі сприяння сторонам у здійсненні їхніх прав та контроль за законністю є проявом взаємозв’язку та взаємодії цілої групи принципів: диспозитивності, законності та законної істини.
4. У дисертації розвинуто положення про те, що взаємні поступки не є обов’язковою властивістю мирової угоди, тому їх не можна визнати критерієм розмежування мирової угоди зі схожими за правовим характером процесуальними діями, такими як відмова від позову та визнання позову. Необхідним та достатнім критерієм є характер волевиявлення сторін: при укладенні мирової угоди – це двостороннє волевиявлення. Виділення як обов’язкової ознаки мирової угоди «взаємність поступок» зменшує її значення для врегулювання спорів та може обмежити у певних випадках можливість примирення.
5. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що в основу мирової угоди може бути покладено прощення боргу, визнання вимог, відступне, залік вимог, новацію, розстрочку чи відстрочку виконання спірного зобов’язання. Втім, змістом мирової угоди сторін у цивільному судочинстві можуть бути також і права процесуального характеру (наприклад, коли часткова відмова позивача від позовних вимог кореспондується одночасно з визнанням відповідачем частини позовних вимог). Разом із тим, відмова позивача від вимог чи визнання вимог відповідачем як умова мирової угоди не завжди є прощенням боргу чи, відповідно, визнанням боргу, оскільки дійсні правовідносини між сторонами не встановлюються, тому ототожнювати ці поняття немає підстав. Набуло подальшого розвитку положення про допустимість часткового врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.
6. Розвинуто положення про необхідність дотримання при укладенні мирової угоди вимог, що пред’являються до дійсності правочинів. Ці критерії оцінки законності примирення повинні бути визначальними при визнанні судом мирової угоди сторін.
7. Мирова угода за своїми властивостями та правовими наслідками може бути прирівняна до судового рішення. Сформульовано авторське визначення мирової угоди як цивільного процесуального акту, яким припиняється цивільно-правовий спір на основі взаємоузгодженої волі сторін шляхом визнання судом. Крім того, мирова угода втілюється у певній процесуальній формі: ухвалі про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі.
8. У дисертації обґрунтовано позицію, відповідно до якої можливо укладення мирової угоди, якщо її змістом є правочин, який за звичайних умов потребує обов’язкового нотаріального посвідчення (наприклад, перехід права власності на нерухоме майно), при цьому його наступне нотаріальне посвідчення не потрібне, і, разом із тим, не звільняє сторони від його подальшої державної реєстрації, якщо відповідно до закону вона передбачена.
9. Наведені додаткові аргументи на користь позиції про те, що умови мирової угоди у разі їх невиконання однією чи обома сторонами можуть бути виконані у примусовому порядку, що обумовлює необхідність передбачити на рівні законодавства, що ухвала суду про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі є виконавчим документом. Це нормативне положення слугуватиме уніфікації українського законодавства з законодавством країн ЄС та близького зарубіжжя.
10. Вперше обґрунтовано допустимість укладення мирової угоди при заочному розгляді справи, якщо відповідачем до суду надано письмову заяву, в якій викладені умови мирової угоди.
11. Доведено, що з метою підсилення процесуальних гарантій виконання мирової угоди є можливим після визнання мирової угоди за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду вжити заходів до забезпечення її виконання на умовах статей 149-158 ЦПК України.
12. Набуло подальшого розвитку положення про те, що мирова угода може бути позбавлена юридичної сили лише шляхом скасування ухвали суду, якою вона визнана, за підстав порушення як норм матеріального, так і процесуального права: розгляд питання у незаконному складі суду; ухвала постановлена чи підписана не тим суддею, який розглядав справу; суд визнав мирову угоду щодо прав та обов’язків будь-яких інших осіб, окрім сторін; представник сторони не мав повноважень на вчинення відповідної процесуальної дії; судом при визнанні мирової угоди застосовано закон, який не підлягав застосуванню; судом була визнана мирова угода, що має ознаки нікчемного правочину. Наявність ознак заперечного правочину в умовах мирової угоди не є обов’язковою підставою для скасування відповідної ухвали.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор сформулював рекомендації та пропозиції щодо визначення шляхів у вирішенні низки теоретичних та, насамперед, практичних проблем, специфіки реалізації принципу диспозитивності та здійснення права сторін на укладення мирової угоди на різних стадіях цивільного судочинства. Отримані результати можуть використовуватись у судовій та іншій юридичній практиці, у законотворчій діяльності, а також при викладенні навчальної дисципліни «Цивільний процес», при написанні підручників, навчальних посібників, підготовці методичних матеріалів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації доповідались та були обговорені: на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, НУВС: 20.06.2003); на міжнародній науково-практичній конференції ад'юнктів, аспірантів та магістрів «Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития» (м. Бєлгород, 3.06.2003); на науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора Пушкіна О.А. “Проблема юридичної особи у цивільному праві України” (м. Харків, НУВС: 21.05.2004); на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, НУВС: 25.05.2005); на науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора Пушкіна О.А. “Актуальні проблеми цивільного права та процесу” (м. Харків, НУВС: 21.05.2005); за круглим столом “Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі”, (м. Харків, ХНУВС: 16.12.2005); на науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора Пушкіна О.А. “Актуальні проблеми цивільного права та процесу” (м. Харків, ХНУВС: 27.05.2006).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях та тезах наукових доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження на тему “Мирова угода у цивільному судочинстві” дозволяє зробити наступні теоретичні висновки, які відображають результати виконання автором завдань, поставлених у дослідженні:
1. Реалізація одного із основних принципів цивільного судочинства в України, принципу диспозитивності, у тісному взаємозв’язку із таким принципами цивільного процесуального права, як законність, рівноправність сторін, змагальність дозволяє здійснювати правосуддя на засадах верховенства права з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
У правовій демократичній державі принцип диспозитивності поряд із зазначеними вище принципами має призначення утримання балансу між державними, суспільними та приватними інтересами при здійсненні правосуддя у цивільних правах, сприяє розвитку правосвідомості громадян та розвитку громадянського суспільства. У роботі робиться висновок про те, що диспозитивні засади цивільного судочинства обумовлені диспозитивним методом правового регулювання відносин між учасниками цивільного судочинства. Саме диспозитивні засади повинні бути одним із основних факторів подальшого розвитку законодавства у галузі цивільної юрисдикції, зокрема більш широкого застосування інституту мирової угоди.
2. Існуючий у науці погляд на походження принципу диспозитивності цивільного процесуального права як принципу, який похідний із автономії особи у матеріальних цивільних правовідносинах, не може бути визнаний таким, що задовольняє сучасний розвиток науки цивільного процесуального права. Такий підхід не дозволив би визнавати дію диспозитивності у галузях процесуального права, які характеризуються змішаною, приватно-публічною природою: цивільний та господарський процес. Крім того, такий новий підхід дозволяє обґрунтувати існування диспозитивності в адміністративному та кримінальному судочинстві.
3. Функціональна роль диспозитивних засад у галузі цивільного судочинства проявляється у забезпеченні широкої можливості для осіб, які беруть участь у справі, як для здійснення актів саморегуляції, одним із яких є мирова угода сторін, так і забезпечення оптимального балансу між приватноправовими та публічно-правовими засадами у цивільному процесі.
Зміст принципу диспозитивності цивільного процесуального права складають права, направлені на виникнення, зміну та припинення цивільних процесуальних правовідносин, розпорядження предметом спору, визначення форм і засобів судового захисту. Разом із тим, автор роботи приходить до висновку, що зміст диспозитивності можуть складати і суто процесуальні права, які не пов’язані із здійсненням матеріальних прав під час розгляду справи, розпорядженням предмету спору, тобто ті права, які традиційно відносять до змісту принципу змагальності цивільного судочинства, зокрема право брати участь у судовому засіданні, надавати докази у підтвердження своїх вимог та заперечень, ознайомитися із матеріалами справи, робити з них виписки тощо.
Розвиток та впровадження в Україні альтернативних способів вирішення спорів, зокрема, примирних процедур, результатом яких є врегулювання правового спору, має відображати загальну тенденцію розвитку всіх процесуальних галузей права в Україні: досягнення юридичного компромісу з метою оптимального врахування інтересів всіх суб’єктів.
5. Правове значення мирової угоди полягає у неможливості для сторін у майбутньому повернутися до попереднього спору та пов’язане, насамперед, із припиненням правового спору на умовах, що визначені та погоджені сторонами.
6. Мирова угода сторін за нормами міжнародного цивільного процесуального права та цивільного процесуального права багатьох закордонних країн є одним із найважніших завдань, поставлених перед органами правосуддя. Із метою оптимізації національної цивільної процесуальної форми є необхідність закріпити за органами правосуддя обов’язок сприяти сторонам у врегулюванні спору, зокрема укладенні мирової угоди.
При вирішенні цивільних справ мирова угода має переваги перед рішенням суду, це проявляється у більш виховному впливі на сторони. Мирова угода у певній мірі знімає тягар відповідальності за вирішення спору з органів правосуддя та перекладає його на сторони, чим досягається підвищення правосвідомості та сумлінності сторін, що впливає на добровільність виконання мирової угоди поряд з рішеннями суду. Укладення мирової угоди сприяє економії часу та матеріальних витрат суду, що також є важливою обставиною.
7. Відсутність у цивільному процесуальному законодавстві України чіткої процедури примусового виконання мирової угоди у випадку її невиконання сторонами нівелює саму суть та призначення мирової угоди як результату досягнення юридичного компромісу, позбавляє сторін доступних процесуальних гарантій дотримання їх прав.
Автором доведено необхідність закріплення в нормативно-правових актах низки положень:
- внести доповнення до статті 130 ЦПК України, де закріпити наступне: «Якщо сторони бажають врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, суд оголошує перерву у попередньому судовому засіданні на строк, визначений сторонами, чи призначає його за своєю ініціативою з метою визначення умов мирової угоди»;
- викласти у наступній редакції частину 4 статті 175 ЦПК України: «Суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі, про що постановляється ухвала, якою суд одночасно закриває провадження у справі»;
- викласти у наступній редакції частину 5 статті 175 ЦПК України: «Суд, отримавши від сторін заяву (заяви), що містять умови мирової угоди, відмовляє у її визнанні, якщо ці умови суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, про що постановляє ухвалу та продовжує судовий розгляд»;
- доповнити статтю 175 ЦПК України частиною 7 такого змісту: «Ухвала про визнання мирової угоди сторін має силу виконавчого документа та підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень»;
- доповнити частину 1 статті 372 ЦПК України та встановити десятиденний термін, протягом якого суд повинен вирішити питання про визнання мирової угоди;
- закріпити у статті 372 ЦПК України положення, що питання про затвердження мирової угоди, укладеної на стадії виконавчого провадження, віднесено до компетенції того суду першої інстанції, який розглядав справу по суті та постановив ухвалу про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі;
- викласти у новій редакції пункт 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»: «визнання судом мирової угоди між стягувачем та боржником».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, №30, ст. 141; Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, № 2, ст..44.
2. Договір між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, ратифіковано Законом № 2822-IV від 07.09.2005 // www.rada.gov.ua.
3. Угода між Україною та Грецькою Республікою про правову допомогу в цивільних справах, ратифікована Законом № 244-IV від 22.11.2002 // ВВР, 2003, № 3, ст.19
4. Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, Закон № 2910-IV від 22.09.2005// www.rada.gov.ua.
5. Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, Закон №452/95-ВР від 22.11.95//ВВР,1995,№44, ст.326
6. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифіковано Постановою ВР № 3941-XII від 04.02.94//ВВР,1994,№23, ст.174
7. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 (закон із змінами та доповненнями).
8. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 (закон із змінами та доповненнями).
9. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 (закон із змінами та доповненнями).
10. Закон України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 31, ст.440; (закон із змінами та доповненнями).
11. Закону України. “Про охорону дитинства” N 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 30, ст. 142 (в ред.. 01.01.2006).
12. Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 34, ст. 227 (в ред. 14.08.2003)
13. Указ Президента України «Про утворення Національної служби посередництва і примирення» від 17 листопада 1998 року // Урядовий кур’єр від 26.11.1998.
14. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006. // www.rada.gov.ua.
15. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 3 // www.rada.gov.ua.
16. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991. // www.rada.gov.ua.
17. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку Міжнародного комерційного арбітражу на території України » № 12 від 24.12.1999 р. // www.rada.gov.ua.
18. Судова колегія в цивільних справах Верховного суду України. Правові позиції. 01.12.1997 р. // www.rada.gov.ua.
19. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом N 7/5Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. // Офіційний вісник України від 07.03.2002. - № 8. – стор.471. – ст. 383.
20. Наказ Державної судової адміністрації України 27.06.2006 N 20 «Про затвердження тимчасової інструкції з діловодства в місцевому загальному суді» // Офіційний вісник України від 16.08.2006. - № 31. – стор.273. – ст. 2266.
21. Абрамов С. Н. Советский гражданский процесс.-М.: Юриздат,1952.-420 с.
22. Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 203 с.
23. Авдюков М.Г., Клейнман А.Ф., Треушников М.К. Основные черты буржуазного гражданского процессуального права. М., Изд. Моск. ун-та – 1978. – 96 с.
24. Аверин Д. Д. Классовая природа и основные институты гражданского процесса Франции. - М., Изд. Моск. ун-та – 1968.– 46 с.
25. Азаревич Д. И. Правда в гражданском процессе // Журнал гражданского и уголовного права. 1888. Кн. 1 - с. 2.
26. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права: В 4 вып.- Свердловск, 1963.- Вып.1.–265 с.
27. Андрушко А.В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права України. Дисс. … канд. юрид. наук. - Київ. - 2002. – 201 с.
28. Андрушко А.В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права: Автореферат дис.канд.юрид. наук. – Київ.– 2002.–18 c.
29. Анохин К. Судебные мировые сделки // Советская юстиция. – 1959. - № 9. – с. 52.
30. Анненков К.Н. Опыт комментария к Уставу гражданского судопроизводства. – СПб., 1884, Т.4.- 526 с.
31. Архів Армянського міського суду Автономної республіки Крим, справа справа № 22-1316/06
32. Архів Білоцерківського районного суду Київської області, справа № 2-8836/2005.
33. Архів Білоцерківського районного суду Київської області, справа №2-8472/2005.
34. Архів Білопільського районного суду Сумської області, справа № 2-16/2006.
35. Архів Білопільського районного суду Сумської області, справа № 2-18/2006.
36. Архів Білопільського районного суду Сумської області, справа № 2-209/2006.
37. Архів Білопільського районного суду Сумської області, справа № 2-250/06.
38. Архів Верхньорогачинського районного суду Херсонської області, справа № 2-51-06.
39. Архів Верхньорогачинський районного суду Херсонської області, справа № 2-70/2006.
40. Архів Дарницького районного суду м. Києва, справа № 2-2574/2004.
41. Архів Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, справа № 22-758 2006 року,
42. Архів Деражнянського районного суду Хмельницької області, справа №22ц-1218 2006 року
43. Архів Ічнянського районного суду Чернігівської області, справа № 22ц-836 2006 року,
44. Архів Костянтинівського міськрайонний суду Донецької області, справа № 2-1972/06.
45. Архів Охтирського міськрайонного суду Сумської області, справа № 2-70/2006.
46. Архів Охтирського міськрайонного суду Сумської області, справа № 22-Ц-790/2006.
47. Архів Петровського районного суду м. Донецька, справа № 2-1499/2006.
48. Архів Попілянського районного суду Житомирської області, справа № 22/493.
49. Архів Ріпкинського районного суду Чернігівської області, справа № 22ц-980/2006.
50. Архів Ровенського міського суду Луганської області, справа № 22-1549/2006.
51. Архів Харківського районного суду Харківської області, справа № 22-а-3284/2006.
52. Архів Хмельницького міськрайонного суду, справа № 22-1041/2006.
53. Архів Царичанського районного суду Дніпропетровської області, справа № 22-2662/2006
54. Барашков С.А. Диспозитивние обязанности в гражданском процессе//Российская юстиція. – 2002. - № 6. - с. 67-71.
55. Бегун А.В. Конституционный принцип участия представителей общественных организаций и трудовых коллективов в гражданском судопроизводстве: Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.03 / Харьков. юрид. ин-т. – Харьков, 1988. – 16 с.
56. Боннер А. Т. Принципы гражданского процессуального права // Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М.С. Шакарян. – М.: Юридическая литература, 1993. – 560 с.
57. Боннер А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского процессуального права.–М.: Изд-во ВЮЗИ, 1987. - 78 с.
58. Боннер А.Т. Соотношение инициативы и активности сторон и суда в гражданском судопроизводстве//Сов.Гос-во и право.–1983.–№ 8.–с. 17.
59. Букина В.С. Принципы советского гражданского процесуального права (теоретические вопросы понятия и системы): Автореф. дис. кан.юрид.наук. – Л., 1975. – 19 с.
60. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. М. Изд. Башмакових, 1914 г. – 571 с.
61. Воронков Т.В. Определение суда первой инстанции в советском гражданском процессе. Саратов. – 1967. – 119 с.
62. Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс. Курс лекций. – Саратов: Изд-во Саратовской академии права, 1998.
63. Гершонов М. М. Основные принципы советского гражданского процесса // Ученые записки Украинского ин-та юридических наук. – М. – 1940. – с.24.
64. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер. – 1998. – 224 с.
65. Гражданский процесс / Под ред. Н. А. Чечиной, Д. М. Чечот. –М.:Юрид.лит.,1968. - 456 с.
66. Гражданский процесс: Учебник для юрид.ин-тов и ф-тов/ Под ред. К. С. Юдельсона.-М.: Юрид.лит., 1972. - 439 с.
67. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: ООО «Городец-издат», 2003 – 720 с.
68. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / И.П. Гришин, Н.М. Коршунов, Ю.Л. Мареев, М.К. Треушников / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: Юриспруденция, 2000. – 384 с.
69. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого.—М.:ПРОСПЕКТ, 1998. - 632 с.
70. Гражданское право Украины: Учебник: В 2-х кн./За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер. - 1999. - 864 с.
71. Гражданское процессуальное право России: Учебник / Боннер А.Т., Громошина Н.А., Гукасян Р.Е. и др. / Под ред. М.С. Шакарян. – М.: Былина, 1996. – 400 с.
72. Грось Л.А. Мировое соглашение в гражданском судопроизводстве // Российская юстиция. – 1996. - № 12. – с. 38-40.
73. Гукасян Р.Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве. – Саратов. – 1970. – 187 с.
74. Гурвич М. А. Право на иск.-М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1949. - 214 с.
75. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданському процессу. М., - 1955. – 399 с.
76. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / И.П. Гришин, Н.М. Коршунов, Ю.Л. Мареев, М.К. Треушников / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: Юриспруденция, 2000. – 384 с.
77. Гражданский процесс. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное / Под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота. – М.: "ПРОСПЕКТ", 1998. – 472 с.
78. Гражданское судопроизводство. - Свердловск, 1974. – 387 с.
79. Давтян А.Г. Гражданское процессуальное право Германии. – М.; Городец-издат. – 2000. – 320 с.
80. Давыденко Д.Л. Мировое соглашение как средство внесудебного урегулирования частноправовых споров (по праву России и некоторых зарубежных стран). Автореферат дис. канд. юрид. наук. – Москва. - 2004.– 29 с.
81. Дернбург Г. Пандекты. Т. 2: Обязательственное право. – М., 1911.
82. Добровольский А.А. Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права.М., Изд-во Моск. Ун-та, 1979. - 159 с.
83. Евтодъева И. А. Принципы диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе: Автореферат дисс. … канд. юрид. наук. – М. – 1983. – 21 с.
84. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран: источники, судоустройство, подсудность. – М.: Статут.– 2000. – 270 с.
85. Елисейкин П.Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция суда в советском гражданском процессе. - Владивосток, 1969. – 118 с.
86. Елисейкин П.Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права. Учебное пособие. – Ярославль. – 1974. – 109 с.
87. Жероулис И. Сущность советского гражданского процесса. Вильнюс. 1969. - С. 42-43.
88. Заворотько П., Штефан М. Й. Розвиток системи принципів радянського цивільного процесуального права // РП, 1967. – № 10. – С. 65.
89. Зейдер Н.Б. Рецензия на книгу В.К. Пучинского “Признание стороны в советском гражданском процессе». // Советское государство и право. 1956. - № 10 – с.141.
90. Зинченко А.И. Мировые соглашения в гражданском судопро-изводстве: Автореферат дисс. … канд. юрид. наук.– Саратов.– 1981. – 18 с.
91. Зинченко А.И. Мировые соглашения по отдельным категориям гражданских дел. // Вопросы теории и практики гражданского процесса. – 1984. - с. 86-82.
92. Исполнительное производство/под ред. Фархтдинова Я.Ф. – СПб.: Питер, 2002. – 304 с.
93. Кейлин А.Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических стран. Часть 1. М. – 1950. - 380 с.
94. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс: Учебник для юрид.вузов.–М.: Изд-во МГУ,1954. - 408 с.
95. Козлов А.Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского процессуального права: Автореф. дис. ...докт. юрид. наук. - Свердловск, 1970. - 33 с.
96. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – Київ: Юрін ком Інтер, 1998. – 208 с.
97. Комаров В. В. Цивільні процесуальні правовідносини // Цивiльне процесуальне право України: Підручник /В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Є. Г. Пушкар та ін./За ред. В. В. Комарова.-Х.: Право, 1999.- с. 58-80.
98. Научно-практический коментарий к Гражданскому процессуальному кодексу РСФСР. – М.: «Городец» –2000. - 672.
99. Комиссаров К.И. Отказ от иска и мировое соглашение // Социалистическая законность. – 1967. - № 9. – с. 46.
100. Коммиссаров К.И. Право на иск и прекращение производства по делу (некоторые вопросы)//Сб. ученых трудов Свердловского юиридического института. Вып. 9 Свердловск, 1969. – с.40-42
101. Конституционные основы правосудия в СССР / Под ред. В.М. Савицкого. М. - 1981. - С. 312.
102. Короткий тлумачний словник української мови / Уклад. Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та інші; Відп. ред. Л.Л. Гумецька. – К.: Рад. школа, 1978. – С. 214;
103. Кройтор В.А. Гражданский процесс: Учеб. пособие для підготовки к зачету и екзамену. Изд. 3-е, перераб. и доп. – Харьков: Єспада, 2006. – 240 с.
104. Кройтор В.А. Фролов М.М. Ясинок М.М. Виконавче провадження: Навчальний посібник. Вид. 2-е, дороб. і доп. / за ред. канд. юрид. наук, доцента Кройтора В.А. – Харків: Еспада, 2005. – 232 с.
105. Лактин Л.В. Мировое соглашение в гражданском процессе. // Арбитражный и гражданский процесс. - № 11. – 2004. – с. 2-5.
106. Луспеник Д.Д. Настільна книга судді при розгляд цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). – Харків: Харків юридичний, 2005. - 640 с.
107. Малый толковый словарь русского языка / В.В. Лопатин, Л.Е. Лопатина. – М.: Русский язык, 1990. – с. 439.
108. Мамницький В.Ю. Принцип змагальності у цивільному судочинстві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1995. – 14 с.
109. Матиевский М.Д. Спор о праве в советском гражданском процессе. Автореф… дис. канд. юрид. наук. М., - 1978. – 18 с.
110. Мельников А.А. Советский гражданских процессуальный закон. Вопросы теории гражданского процессуального права. – М.- 1973. – 34 с.
111. Міхєєнко М.М., Молдован В.В., Радзієвська Л.К. Порівняльне судове право. - К., Либідь. – 1993. – 328 с.
112. Моисеев С. Мировое соглашение в арбитражном судопроизводстве // Российская юстиция. – 1999. - № 10.
113. Немировська О.В. Принцип змагальності сторін та його реалізація в судовій практиці: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави та права ім.. В.М. Корецького. – К., 1999. – 17 с.
114. Нескороджена Л.Л. Обеспечение процессуальных прав и законных интересов истца и ответчика в уголовном судопроизводстве Украины: Автореф. дис… канд. юрид. наук. - К., 2002. – 18 с.
115. Нефедьев Е.А. Учебник гражданского судопроизводства. М., 1900. - 295 с.
116. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / Пер. с франц. В. Захватаев / Предисловие: А. Довгерт, В. Захватаев / Отв. Ред. А. Довгерт . – К.: Истина, 2004. – 544 с.
117. Носырева Е.И. Альтернативные способи разрешения споров в США. – М., ОАО “Издательский Дом “Городец”, 2005. – 320 с.
118. Омельченко М.П. Проблеми об'єктивної істини в цивільному процесуальному праві України: Навчальний посібник.–К.: "Поліграфцентр Київського університету імені Тараса Шевченка", 1996. – 46 с.
119. Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе. – Минск, Изд-во БГУ. - 1973. - 192 с.
120. Осипов Ю. К. Понятие институтов гражданского процессуального права \\ Правоведение. – 1973. - № 1. – С. 65.
121. Основные принципы гражданского процесса / Под ред М.К. Треушникова, З. Чешки. – М.: Изд-во МГУ. – 1990. – 140 с.
122. Пахман С.В. Курс гражданского судопроизводства. Лекции. 1871-1872, учеб. г. СПб – с.75-81.
123. Пилехина Е.В. Мировое соглашение в практике арбитражного суда и суда общей юрисдикции: Автореферат дис. канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург. – 2001. – 19 с.
124. Пилехина Е.В. Мировое соглашение в практике арбитражного суда и суда общей юрисдикции: Дис. канд. юрид. наук – Санкт-Петербург. – 2001. – 146 с.
125. Плешанов А.Г. Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики. – М.: Издательство НОРМА. – 2002. – 352 с.
126. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. В 3 т. Т. 3 / Под ред. В.А. Томсинова . М.: Зерцало, 2003. - С. 183.
127. Подцерковный О. Проблемы примерения сторон в арбитражном процессе // Господарське право. – 2001.- № 4.- с. 13.
128. Порівняльне судове право: Підручник / Михеєнко М.М., Молдован В.В., Радзієвська Л.К. – К.: Либідь, - 1993. – 328 с.
129. Примак В. Мирова угода як спосіб вирішення цивільного спору // Юридичний вісник України.- 2001. – 7-13 липня. - С.11.
130. Пушкар Е. Г. Окончание гражданских дел без вынесения решения в исковом производстве: Автореф. Дисс. … канд. юрид. наук. – Харьков. – 1968. – 19 с.
131. Пятилетов И. М. Распоряжение сотронами гражданскими материальными и процесуальними правами в суде первой инстанции: Автореферат.- М. – 1970. – с. 19.
132. Пятилетов І.М. Мировое соглашение как способ разрешения спора о праве без вынесения судебного решения // Актуальные проблемы защиты субъективных прав граждан и организаций: Сб. научных трудов. М.: ВЮЗИ, 1985. - С. 56.
133. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России. – Екатеринбург-Москва: Норма, 1999. – 312с.
134. Рожкова М.А. Мировая сделка: использование в коммерческом обороте. – М.: Статут, 2005. – 572 с.
135. Рожкова М.А. Мировое соглашение в арбитражном суде: проблемы теории и практики. – М.: “Статут”, 2004. – 348 с.
136. Рожкова М.А. Основные понятия арбиртажного процесального права.. – М.: «Статут», 2003. – 400 с.
137. Рожкова М.А. Судебный акт и динамика обязательства. – М.: «Статут», 2003. – 140 с.
138. Рожнов О.В. Принцип оперативності в цивільному процесуальному праві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 20 с.
139. Рязановский В.А. Единство процесса. – Пособие. – М.: ГОРОДЕЦ, 1996. - 74 с.
140. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – Головна редакція УРЕ. – К., 1974. – С. 547.
141. Святогор О. Застосування мирової угоди в господарському процесі та виконавчому провадженні: окремі аспекти // Право України. – 2003. – № 1. – с. 78-82.
142. Святогор О. Окремі аспекти мирової угоди // Юридичний вісник України. - 2002. – 17-23 липня. - С.8-9
143. Семёнов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит-ра., 1982. – 152 с.
144. Семёнов В.М. Принципы советского гражданского процессуального права: Автореф. дис. ...докт. юрид. наук: 12.00.03. – Свердл. юрид. ин-т. - 1965. – 38 с.
145. Синайський В.И. Русское гражданское право.М.: Статут, 2002.- 366 с.
146. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – Головна редакція УРЕ. – К., 1974. – С. 547.
147. Советский гражданский процесс: Учебник / Башкатов Н.И., Гришин И.П., Каллистратова Р.Ф. и др. – М.: Юрид. лит., 1990. – 320 с.
148. Советский гражданських процесс. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 436 с.
149. Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. М. А. Гурвича.- М.:Высшая школа, 1975. - 399 с.
150. Степанова О. Мировая сделка в суде второй инстанции // Социалистическая законность. – 1961. - №9. – с.49-52.
151. Судоустройство и судовпроизводство по гражданским делам: Университетский курс. - Т. 3. - Судопроизводство. Варшава: Тип. Варшавского Учебного округа, 1900. - С. 96.
152. Тараненко В.Ф. Принцип диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе. - М.: ВЮЗИ. - 1990. – 152 с.
153. Теория государства и права / Под ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юринформ, 1995. – 559 с.
154. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристь. – 1997. – 672 с.
155. Тертышников В.И. Гражданский процесс. Курс лекций. – Х.: РИРЕГ, 1995. – 158 с.
156. Тертышников В.И. Основы гражданского судопроизводства Украины – Харьков: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н.Н., 2006. - 256 с.
157. Тертышников В.И. Принципы гражданского процессуального права // Гражданский процесс: учебник /под ред. проф. Комарова В.В. – Х.: ООО "Одиссей", 2001. – 704 с.
158. Тимченко Г. П. Мирова угода в науці цивільного процесуального права // Право України. - № 8. – с. 104-107.
159. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль. – М., 1980. – Т. 3. – С. 431
160. Трубников П.Я. Судебное разбирательство гражданских дел. – М. – Горюриздат. – 1962. – с. 94.
161. Тупичев М.А. Пекращение производства по делу в советском гражданском процессе: Автореф. Дисс.…канд. юрид.наук. – М. – 1964. – 18 с.
162. Турышева Н.В. Примирительные процедуры и мировое соглашение в гражданском процессе зарубежных стран // Вестн. Моск. ун-та. – сер. 11 право. – 1996. - № 3. – с. 74-85.
163. Українська радянська енциклопедія. Видання друге. – Головна редакція УРЕ. – Київ, – т. 9. – 1983. – С. 91.
164. Учебник русского гражданского судопроизводства: для студентов. М. 1909. - 336 с.
165. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.
166. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. М.: Спарк, 1996. - С. 210.
167. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./Борисова В.І.(кер.авт.кол.), Баранова Л.М., Жилинкова І.В.та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004.– Т 1. – 480 с.
168. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.
169. Цивільне право України. Частина перша / За ред. Проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. – Харків. – 2000. – 368 с.
170. Цивільне процесуальне право України : /Підручник для юрид. вузів і фак./ В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Є. Г. Пушкар та ін. / За ред. В. В. Комарова. – Харків: Право, 1999. – 592 с.
171. Цивільний процес: Навч. посіб. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І Угриновська та ін. – За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. - 293 с.
172. Чечина Н.А. К вопросу о видах судебных решений в советском гражданском процессе//Ученые записки ЛГУ. Серия юридических наук. – 1955. – Вып. 6. - № 187. с. 197-216 - с. 201-204.
173. Чечина Н.А. Судебная деятельность и предмет судебного решения: Вестник Ленингр.ун-та.-№5.-Серия: Эко¬номика, финансы, право.-Вып.1,1959.-С. 84-91.
174. Чечот Д. М. Участники гражданского процесса. - М.: Госюриздат, 1960. - 190 с.
175. Шакарян М.С. Субъекти советского гажданского процессуального права. – М.: ВЮЗИ, 1970. – 214 с.
176. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. Тула: Автограф, 2001. - С. 446.
177. Штефан М.Й., Дрижчаная Е.Г., Гусев Е.В. Представительство в гражданском процессе: Учебное пособие. – К.: «Лыбидь», 1991. – 230 с.
178. Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти: – К.: Ін Юре. – 2005. – 608 с.
179. Штефан М.Й. Демократичні принципи цивільного судочинства // РП. – 1977. – № 7. – С. 18.
180. Штефан М.Й. Принципы гражданского процессуального права. – К.: МЮ УССР, 1980.
181. Штефан М. Й. Принципы советского гражданского процессуального права // Советский гражданский процесс. – К.: Вища школа, 1982. – С. 28
182. Штутін Я. Л. Лекції з радянського цивільного процесу. – К.: КДУ. – 1954. – с. 347.
183. Штутин Я.Л. Предмет доказывания в советском гражданском гражданском процессе: Автореф. дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.02. / М. - МГУ, 1964. – 18 с.
184. Шутенко О.В. Проблемы диспозитивности в гражданском процессе. Дисс. …канд. юрид. наук. Харьков. - 2003. – 191 с.
185. Юдельсон К.С. Советское гражданское процессуальное право.- М. – 1965. – 198 с.
186. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – К.: Головна редакція УРЕ АН УССР, 1974. – С. 616.
187. Юридический энциклопедический словарь. Гл. ред. А.Я. Сухарев; Ред. кол.: М.М. Богуславский, М.И. Козырь, Г.М. Миньковский и др. – М.: Сов. Энциклопедия, 1984 – 415 с.
188. Энгельман И.Е. Курс русского гражданского судопроизводства. Юрьев. 1912. - 447 с.
189. Яблочков Т.М. К учению об основных принципах гражданского процесса // Сборник статей по гражданскому и торговому праву. Памяти проф. Г.Ф. Шершеневича. М.: изд. Башмаковых, 1915. – 49 с.
190. Якубов С.А. Права и обязанности сторон в советском гражданском процессе: Дис…канд. юрид.наук. – Л., 1961. –217 с..
191. Ярков В.В. Мировое соглашение в конкурсном производстве // Юрист. – 2002. - № 11.– с. 35
192. Ярошенко Т.В. Принцип диспозитивности в современном российском гражданском процессе. Автореф. дисс…канд. юрид.наук М.: 1998.- 18 с.
193. http://www.rada.gov.ua.
194. http://www.adrlawer.net 29.11.2002.
195. http://public.findlaw.com
196. http://directory.findlaw.com
197. http://library.lp.findlaw.com/articles.htm 13.03.2003
198. http://www.adr.org\financial_planning_med_rules.html
199. http://www.ikpo-vad.tripod.com/civprru.html