ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН ……………. 11
1.1. Становлення і розвиток правового регулювання
лізингових відносин в Україні ……………………………………….. 11
1.2. Поняття лізингу та його правова природа ………………………….. 25
1.3. Зарубіжний досвід правового регулювання
лізингових відносин ………………………………………………….. 49
Висновки до розділу 1 …………………………………………………..… 68

РОЗДІЛ 2. ЛІЗИНГ ЯК ВИД ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ …….. 70
2.1. Суб’єктно-об’єктний склад та зміст лізингових
правовідносин ………………………………………………………... 70
2.2. Види та форми лізингу …………………………………………….… 94
Висновки до розділу 2 …………………………………………………... 117

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ
ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ…………………… 119
3.1. Правове забезпечення державної підтримки лізингових
відносин за чинним законодавством ………………………………. 119
3.2. Удосконалення правового забезпечення державної підтримки
лізингових відносин ……………………………………………..….. 137
Висновки до розділу 3 …………………………………………………... 153

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….… 159

ДОДАТКИ ……………………………………………………………….…… 175

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід до ринкових умов господарювання та складна економічна ситуація, в якій опинилася більшість вітчизняних господарюючих суб’єктів, призвели до того, що за останнє десятиріччя рівень зносу основних фондів на підприємствах досяг критичної позначки. Нагальна необхідність технічного переозброєння виробництв вимагає пошуку шляхів вирішення цієї проблеми. В умовах гострої потреби в оборотних коштах такі суб’єкти не можуть розраховувати на оновлення основних фондів лише за рахунок належних їм фінансових ресурсів. Не завжди можливим є і отримання кредиту на придбання потрібного майна, оскільки банки вимагають надання надійних та високоліквідних гарантій під забезпечення здійснюваних ними кредитних операцій, а господарюючі суб’єкти часто не в змозі їх надати. Досить обмеженими в сучасних умовах є і можливості державного бюджетного фінансування. Це зумовлює необхідність впровадження нових ринкових методів оновлення основних фондів підприємств, одним із яких є лізинг.
Зважаючи на інвестиційні функції лізингу, його правове регулювання в Україні набуває особливо важливого значення. На сьогодні існування певного законодавчого регулювання мало позначилося на розвитку лізингових відносин в Україні, що свідчить про необхідність його удосконалення. У прийнятих Верховною Радою України Господарському та Цивільному кодексах закладені основні засади правового регулювання лізингових відносин, які потребують подальшого розвитку у спеціальному законодавстві про лізинг. Вирішенню цієї проблеми має сприяти прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про лізинг”, проект якого передбачає низку позитивних нововведень, але залишає при цьому простір для удосконалення.
Характерно, що до цього часу як науковці, так і вітчизняний законодавець не прийшли до однозначного розуміння поняття лізингу та його правової природи. Вітчизняна література, присвячена проблемам лізингу, представлена головним чином роботами сучасних економістів. Серед таких науковців: В.М Хобта, І.В. Горобець, Р.П. Саблук, Н.М. Внукова, О.В. Ольховиков, В.І. Міщенко, О.Г. Луб’яницький, Л.А. Савельєв та ін. Як показує аналіз юридичної літератури, проблеми правового забезпечення лізингових відносин в Україні залишаються мало дослідженими. Роботи вітчизняних правознавців С.П. Кисіля та Р.П. Бойчука стосуються в основному питань договору лізингу. Ю.В. Ілларіонов дослідив організаційно-правові аспекти лізингової діяльності як об’єкта корпоративного управління, а також питання оподаткування лізингових операцій. Інші питання правового регулювання лізингових відносин, у тому числі інвестиційні аспекти лізингу, правове забезпечення розвитку лізингу в сфері економіки України, особливості правової регламентації лізингових операцій в різних галузях народного господарства України, залишалися осторонь таких досліджень.
Необхідність удосконалення законодавства про лізинг та забезпечення розвитку лізингових відносин в економіці України свідчить про актуальність і доцільність проведення дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою “Забезпечення взаємозв’язку основних законодавчих актів, які регламентують економічні відносини” (державний реєстраційний номер 0102U005361), де дисертантка взяла участь як співвиконавець, здійснила дослідження правової природи лізингу, його особливостей як виду господарської діяльності і обґрунтувала нові теоретичні положення і пропозиції з удосконалення лізингового законодавства.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка нових наукових положень та пропозицій по вдосконаленню правового регулювання лізингових відносин в Україні на основі комплексного аналізу існуючих наукових положень, законодавства, правозастосовчої практики та досвіду правового регулювання лізингових відносин у зарубіжних країнах.
Відповідно до вказаної мети було поставлено та вирішено наступні задачі:
дослідити передумови виникнення та розвитку правового регулювання лізингових відносин в Україні та визначити мету їх застосування в Україні;
вивчити зарубіжний досвід правового регулювання лізингових відносин та визначити особливості такого регулювання в період становлення лізингових відносин;
провести дослідження економічної та правової природи лізингу, проаналізувати існуючі точки зору з цього питання, виявити їх недоліки та визначити місце лізингу серед інших господарсько-правових інститутів;
сформулювати поняття лізингу як виду господарської діяльності;
охарактеризувати суб’єктно-об’єктний склад та зміст лізингових відносин і визначити правовий статус лізингодавця і лізингоодежувача;
провести дослідження форм лізингу, які визначені у чинному законодавстві України, а також тих, що застосовуються у зарубіжних країнах та у міжнародній сфері, і виявити необхідні напрямки удосконалення правового регулювання окремих форм лізингу чинним законодавством;
дослідити договірну конструкцію, якою опосередковуються лізингові відносини, і визначити систему договорів, укладення яких є необхідним при здійсненні лізингової операції;
дослідити особливості правового забезпечення державної підтримки лізингових відносин в сфері господарювання і визначити необхідні напрямки його удосконалення;
обґрунтувати пропозиції з удосконалення законодавства щодо регулювання лізингових правовідносин.
Об’єктом дослідження є комплекс відносин, пов’язаних із здійсненням лізингової діяльності.
Предметом дослідження є правове регулювання лізингових відносин.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становили сучасні методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний. При дослідженні правової природи лізингу застосовувався діалектичний метод. За допомогою формально-логічного методу визначене поняття лізингу, а також його місце серед інших господарсько-правових інститутів. Історичний метод використаний для дослідження становлення та розвитку правового регулювання лізингових відносин в Україні. За допомогою порівняльно-правового та аналітико-синтетичного методів узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання лізингових відносин, опрацьовано значну кількість джерел правового регулювання лізингових відносин в Україні, встановлені їх особливості та здійснена класифікація таких джерел.
Теоретичну основу дослідження, окрім робіт вищевказаних авторів, що стосуються безпосередньо характеристики лізингових правовідносин, становлять праці таких провідних вчених, як Т.Є. Абова, А.Г. Бобкова, В.М. Гайворонський, В.П Жушман, І.Є. Замойський, Г.Л. Знаменський, О.С. Іоффе, В.П. Єфімочкін, В.В. Лаптєв, В.К. Мамутов, І.А. Танчук, О.О. Чувпило, В.С. Щербина та ін. До джерел дослідження відносяться також праці зарубіжних юристів і економістів, а саме: В.В. Вітрянського, В.Д. Газмана, В.А. Горемикіна, М. Джованьоллі, О.В. Кабатової, А.Л. Смирнова, В. Хойєра, О.М. Чекмарьової, Х.Й. Шпітлера та ін.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, а також міжнародні акти, які регулюють лізингові правовідносини; статистичні матеріали; договори лізингу, укладені за участі Чернігівської філії НАК “Украгролізинг”, ВАТ “ДП “Облагротехсервіс” та Чернігівської дирекції АК АПБ “Україна”.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним господарсько-правовим дослідженням питань правового регулювання лізингових відносин в Україні, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції по вдосконаленню законодавства у даній сфері суспільних відносин. Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному.
Вперше:
обґрунтовано визначення лізингових правовідносин як системи забезпечених державним стимулюванням господарсько-правових відносин інвестиційного характеру, що здійснюються у формі майнового найму, доповненого іншими відносинами (купівлі-продажу, поставки, кредитування, страхування тощо) у довільних комбінаціях;
доведено необхідність системного підходу у визначенні особливостей договірного оформлення лізингових правовідносин, які пропонується забезпечувати гнучкою системою взаємопов’язаних договорів, серед котрих можна виділити основний договір (договір лізингу, укладений безпосередньо між лізингодавцем та лізингоодержувачем), допоміжні договори (які забезпечують участь в лізингових правовідносинах інших суб’єктів – продавців, постачальників, кредиторів, гарантів, поручителів тощо), багатосторонній рамковий договір (який може укладатися з метою визначення головних умов майбутніх взаємовідносин сторін, у тому числі кореспонденції їх прав та обов’язків, особливостей відповідальності);
з урахуванням зарубіжного досвіду та економічних потреб, визначено доцільність загальноекономічного державного стимулювання розвитку лізингу із закріпленням відповідних правових норм в уніфікованих законодавчих актах про лізинг, зокрема є доцільним встановлення режиму ліцензування та пільгового оподаткування для професійних (спеціалізованих) суб’єктів лізингу;
обґрунтовано доцільність визнання професійними (спеціалізованими) суб’єктами лізингу лізингових компаній як таких, що організовують укладання системи договорів, які забезпечують лізингові відносини, та безпосередньо укладають та виконують договір лізингу;
запропоновано спеціально передбачити в законодавстві компенсаційну та бартерну форми лізингу і встановити, що існуючі обмеження щодо товарообмінних (бартерних) операцій не поширюються на лізингові операції.
Удосконалено формулювання низки понять, які недосконало визначені в законодавстві і потребують уточнення, а саме:
поняття лізингу, яке слід доповнити такою кваліфікуючою ознакою, як наслідки закінчення строків договору лізингу (з правом переходу лізингового майна у власність лізингоодержувача або без такого права);
поняття лізингодавця, в якому потрібно визначити лізингову компанію у якості суб’єкта лізингу;
поняття лізингоодержувача, в якому необхідно визначити, що ним може виступати будь-який суб’єкт господарювання, який одержує в користування об’єкт лізингу за договором лізингу, а не лише суб’єкт підприємницької діяльності.
Дістали подальший розвиток питання ліцензування лізингової діяльності, а саме запропоновано визначити в законодавстві наступні ліцензійні умови, які доцільно встановити для лізингових компаній:
1) вимогу щодо створення лізингових компаній у формі господарських товариств, в яких всі або частина учасників несуть повну відповідальність за боргами товариства;
2) умову про те, що здійснення лізингової діяльності, є виключним видом діяльності лізингових компаній;
3) вимогу щодо встановлення в законодавстві мінімального розміру статутного (складеного) капіталу лізингової компанії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків дисертаційної роботи в процесі нормотворчої діяльності з метою розвитку та удосконалення законодавства України про лізинг. Положення дисертації можуть застосовуватись у науково-дослідницькій роботі, можуть бути використані у навчальному процесі в рамках господарсько-правових дисциплін, з метою розроблення програм відповідних спецкурсів та методичних матеріалів, призначених для студентів юридичних та економічних навчальних закладів.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати безпосередньо в процесі здійснення лізингової діяльності. Положення дисертаційної роботи використовувались у процесі господарської діяльності ООО “Чернігівський Каштан” (довідка №01/07-03 від 03.07.2003 р.).
Результати дослідження використані при підготовці доповідної записки Верховній Раді України “Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про лізинг” (довідка №299/754 від 13.10.03 р.).
Теоретичні висновки та практичні рекомендації використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Господарське право”, “Правові основи підприємницької діяльності”, “Комерційне право” в Чернігівському державному інституті економіки і управління (довідка № 8 від 27.05.03 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані авторкою особисто. Внеском здобувачки в наукових працях, які підготовлені й опубліковані в співавторстві, є дослідження правового забезпечення лізингових відносин в Україні та у зарубіжних країнах, характеристика лізингових правовідносин та договірної конструкції, якою вони опосередковуються у практичній діяльності, обґрунтування основних напрямків державної підтримки лізингових відносин в Україні та внесення пропозицій по удосконаленню законодавства про лізинг.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались на міжнародній науковій конференції “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України” (м. Дніпропетровськ, 18-19 лютого 2003 р.), на міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 20 лютого 2003 р.), на науково-практичному семінарі “Нові Цивільний та Господарський кодекси України і проблеми їх застосування” (м. Харків, 15 квітня 2003 р.), під час роботи круглого столу “Рекомендації по внесенню змін у законодавство, у зв’язку з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України” (м. Донецьк, 1 липня 2003 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 8 наукових публікаціях загальним обсягом 3,8 д.а., із яких 3,5 д.а. належать здобувачеві особисто.
Структура дисертації обумовлена метою та задачами дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації становить 158 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 160 найменувань та додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє сформулювати теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання лізингових відносин в Україні. У вирішення наукової задачі дисертантом обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення лізингового законодавства з метою підвищення ефективності застосування лізингу як засобу інвестування основних фондів суб’єктів господарювання.
Головними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка визначення кваліфікаційних ознак лізингу, його відмежування від суміжних господарсько-правових категорій, визначення договірної форми опосередкування лізингових відносин, обґрунтування основних напрямків державного регулювання лізингових відносин в Україні; вироблення на цій основі конкретних пропозицій щодо удосконалення законодавства.
1. Лізинг як вид інвестиційної діяльності є системою господарських правовідносин і здійснюється у формі майнового найму, доповненого іншими відносинами, направленими на забезпечення його реалізації. З урахуванням стану економіки України та зарубіжного досвіду становлення лізингу, необхідною умовою його розвитку на даному етапі в Україні є застосування важелів державного стимулювання. Вказані властивості, а також така ознака, як наслідки закінчення строків договору лізингу, є кваліфікуючими ознаками лізингу і відрізнять його від інших видів господарських правовідносин, насамперед від орендних, кредитних.
Інвестиційний характер лізингових відносин, коло його суб’єктів (яке обмежується лише суб’єктами господарювання) та об’єктів (до яких відноситься лише майно, призначене для використання як основні фонди) свідчать про господарсько-правову природу лізингових відносин. Передбачена Цивільним кодексом України та проектом Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про лізинг” безпосередня участь фізичних осіб у лізингових правовідносинах є недоцільною. Основні засади лізингових правовідносин повинні визначатись в Господарському кодексі України. Інші нормативні акти, які покликані регулювати лізингові правовідносини у сфері господарювання, повинні розвивати його положення.
2. Лізингові правовідносини є складними, багатосторонніми і опосередковуються в комплексі договорів, серед яких договір лізингу – є основним, а допоміжними угодами можуть бути: договір купівлі-продажу об’єкта лізингу, договір поставки об’єкта лізингу, договір про технічне обслуговування об’єкта лізингу, кредитний договір тощо. Лізингодавець, окрім основного договору, обов’язково укладає одну або декілька допоміжних угод; в інакшому випадку правовідносини не можуть кваліфікуватися як лізингові.
Багатосторонній характер лізингових відносин обумовлює у деяких випадках необхідність укладення рамкового договору для забезпечення лізингових відносин. Така необхідність виникає при наявності великої кількості учасників лізингових правовідносин та потреби у спеціальному врегулюванні їх взаємовідносин.
Стимулювання лізингових відносин як необхідна умова їх подальшого розвитку в Україні обумовлює необхідність встановлення у Законі України “Про лізинг” вимоги про обов’язкову реєстрацію лізингової угоди. Вказана вимога є однією із форм контролю держави за здійсненням лізингових відносин з метою запобігання зловживань з боку лізингодавців, для яких визначається пільговий режим діяльності. Дана умова також є необхідною умовою для здійснення реєстрації договорів лізингу, що дозволятиме визначати ефективність застосування лізингових відносин в Україні.
3. У розвиток положень прийнятого Господарського кодексу запропоновано спеціально передбачити в законодавстві компенсаційну та бартерну форми лізингу як необхідну у нинішніх умовах альтернативу класичному лізингу з грошовою формою лізингових платежів. Компенсаційний лізинг надасть змогу лізингоодержувачу в рахунок сплати лізингових платежів постачати лізингодавцю товар, вироблений з використанням предмета лізингу. За умовами бартерного лізингу лізингоодержувач в рахунок сплати лізингових платежів може поставляти лізингодавцю будь-який товар, що є у нього в наявності, за умови отримання згоди лізингодавця прийняти цей товар як лізинговий платіж.
У зв’язку з існуючими в законодавстві України обмеженнями щодо товарообмінних (бартерних) операцій доцільно встановити, що вказані обмеження не поширюються на лізингові операції, в тому числі передбачити виключення із загального правила про обмеження правосуб’єктності державних і комунальних підприємств у сфері укладення бартерних угод та надати останнім можливість брати участь у компенсаційній та бартерній формах лізингу.
4. На сьогодні уніфіковані нормативні акти, які регулюють застосування лізингу у сфері господарювання України, незалежно від галузі економіки, в якій укладається дана угода, серед заходів стимулювання лізингових відносин визначають лише амортизаційну пільгу. Диференційовані акти лізингового законодавства діють в окремих галузях економіки та визначають певні пільги для учасників лізингових правовідносин в цих галузях.
Дисертантом доведено, що стимулювання, як напрямок у правовому регулюванні лізингових відносин, має бути загальноекономічним та стосуватися діяльності лізингових компаній, які діють як на галузевому, так і на міжгалузевому рівнях. Необхідною формою розвитку лізингу в Україні має бути стимулювання діяльності лізингових компаній з боку держави. Доцільним буде встановлення режиму ліцензування їх діяльності та пільгового оподаткування здійснюваних ними лізингових операцій. Закон України “Про лізинг” необхідно доповнити додатковою статтею “Заходи державної підтримки лізингової діяльності в сфері господарювання” наступної редакції: “Заходами державної підтримки лізингових відносин в Україні є встановлення режиму ліцензування діяльності лізингових компаній та пільгового оподаткування здійснюваних ними лізингових операцій”.
Формулюючи поняття лізингодавця в уніфікованих нормативних актах лізингового законодавства необхідно спеціально визначити лізингову компанію у якості суб’єкта лізингу.
5. Необхідною формою державного контролю за діяльністю лізингових компаній має бути їх ліцензування. В Ліцензійних умовах необхідно закріпити спеціальні ліцензійні умови здійснення лізингової діяльності лізинговими компаніями, до яких доцільно віднести:
вимогу щодо створення лізингових компаній у формі господарських товариств, в яких всі або частина учасників несуть повну відповідальність за боргами товариства. Істотне значення при обранні організаційно-правової форми лізингової компанії має обсяг її відповідальності. Державне фінансування лізингових компаній, у вигляді надання їм податкових та амортизаційних пільг, зумовлює необхідність не лише жорсткого контролю за їх діяльністю (шляхом її ліцензування), а й встановлення відповідальності їх засновників (учасників) за зобов’язаннями таких компаній усім належним їм майном;
умову про те, що лізингова діяльність є виключним видом діяльності лізингових компаній, що має слугувати як концентрації зусиль лізингової компанії на здійсненні даного виду діяльності, в якому зацікавлена держава, так і попередженню зловживань з боку лізингової компанії;
вимогу щодо встановлення в законодавстві мінімального розміру статутного (складеного) капіталу лізингової компанії. Вказаний розмір має бути достатньо високим, щоб забезпечувати необхідний рівень гарантій здійснення ефективної діяльності лізинговими компаніями.
Висунуті для захисту наукові положення, висновки і рекомендації аргументовані, оскільки вони ґрунтуються на досвіді, накопиченому у сфері господарських відносин, фундаментальних наукових дослідженнях із питань господарського законодавства і практики правозастосування.
Розроблені теоретичні положення, узагальнення та практичні рекомендації дозволяють одержати всебічне і глибоке уявлення про правову природу лізингу, особливості його становлення і правового регулювання в сфері господарювання України та в зарубіжних країнах. Випрацювані дисертантом висновки та рекомендації мають на меті вдосконалення чинного законодавства України для забезпечення узгоджених приватних і публічних інтересів, які реалізуються при здійсненні лізингових відносин.
Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їхньою апробацією у відкритій пресі, в учбовому процесі та обговоренням на науково-практичних конференціях.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що у ній сформульовано пропозиції по вдосконаленню законодавства в частині регулювання ним лізингових відносин. Теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані в процесі нормотворчої діяльності, можуть застосовуватись у науково-дослідницькій роботі, у навчальному процесі в рамках господарсько-правових дисциплін.
Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати безпосередньо при здійсненні лізингової діяльності.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Вбачається доцільним використання основних практичних та теоретичних пропозицій дисертаційної роботи:
нормотворчими органами центральної влади;
спеціальним уповноваженим органом з питань ліцензування;
лізинговими компаніями;
вищими навчальними закладами для використання в учбовому процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-06 // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1963. - № 30. - Ст. 463.
3. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 47. - Ст. 349.
4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 461.
5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 462.
6. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 року № 697-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 20. - Ст. 249.
7. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року № 698-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 14. - Ст. 168.
8. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року № 887-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 24. - Ст. 272.
9. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 29. - Ст. 377.
10. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року № 1560-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646.
11. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576 - XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.
12. Закон України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” від 10 квітня 1992 року № 2269-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 30. - Ст. 416.
13. Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.
14. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 року № 4002-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 25. - Ст. 198.
15. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 4. - Ст. 28.
16. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оренду державного майна” від 14 березня 1995 року № 98/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 15. - Ст. 99.
17. Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21 листопада 1995 року № 437/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 23. - Ст. 88.
18. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 21. - Ст. 156.
19. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - Ст. 181.
20. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року № 723/97 // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - Ст. 68.
21. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного майна” від 23 грудня 1997 року № 768/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 18. - Ст. 88.
22. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про лізинг” від 14 січня 1999 року № 394-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 9-10. - Ст. 67.
23. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.
24. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.
25. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.
26. Закон України “Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні” від 12 липня 2001 року № 2660-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 50. - Ст. 261.
27. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.
28. Закон України “Про Національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 роки” від 17 січня 2002 року № 2987-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 24. - Ст. 164.
29. Закон України “Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках” від 7 лютого 2002 року № 3022-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 24. - Ст. 166.
30. Закон України “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” від 7 лютого 2002 року № 3023-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 24. - Ст. 167.
31. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24 грудня 2002 року № 349-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 3. - Ст. 61.
32. Декрет Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15 грудня 1992 року № 8-92 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 7. - Ст. 52.
33. Декрет Кабінету Міністрів України “Про додаткове регулювання орендних відносин” від 15 грудня 1992 року № 9-92 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 7. - Ст. 53.
34. Декрет Кабінету Міністрів України “Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається” від 31 грудня 1992 року № 26-92 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 11. - Ст. 96.
35. Постанова Верховної Ради України “Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України” від 15 жовтня 1996 року № 412/96-ВР // Голос України. - 1996. - 17 жовт.
36. Постанова Верховної Ради України “Про Основні положення податкової політики в Україні” від 4 грудня 1996 року № 561/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 5. - Ст. 40.
37. Постанова Верховної Ради України “Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України “Про лізинг” від 9 липня 2003 року № 1040-IV // ЕІПС “Нормативні акти України”. - К.: АТ “Інформтехнологія”. - 2003. - № 33.
38. Указ Президента “Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки” від 23 лютого 2001 року № 111/2001 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 9. - Ст. 346.
39. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Стратегічних напрямів міжнародної технічної допомоги Україні на 1995-1997 роки” від 14 червня 1995 року № 424 // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - №8. - Ст. 221.
40. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства” від 18 вересня 1997 року № 1031 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1998. - №7. - С. 71.
41. Постанова Кабінету Міністрів України “Про лізингову компанію “Украгромашінвест” від 16 жовтня 1997 року № 1144 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1998. - №7. - С. 71-72.
42. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Порядок використання коштів державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки” від 15 січня 1998 року № 25 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 3. - Ст.95.
43. Постанова Кабінету Міністрів України “Питання лізингової компанії “Украгромашінвест” від 7 березня 1998 року № 286 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 10. - Ст. 384.
44. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо скорочення товарообмінних (бартерних) операцій у господарському обороті України” від 17 березня 1998 року № 333 // Праця і зарплата. - 1998. - квітень (№7). - С. 7.
45. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку реєстрації договорів лізингу” від 16 червня 1998 року № 913 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 24. - Ст. 888.
46. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Державного лізингового підприємства “Украгролізинг” від 19 лютого 1999 року № 225 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 8. - Ст. 286.
47. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо забезпечення діяльності державного лізингового підприємства “Украгролізинг” від 26 липня 1999 року № 1352 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 30. - Ст. 1537.
48. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” від 11 квітня 2001 року № 354 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 15. - Ст. 656.
49. Постанова Кабінету Міністрів України “Про поширення дії постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1352 на відкрите акціонерне товариство “Лізингова компанія “Украгромашінвест” від 6 травня 2001 року № 418 // Офіційний вісник України. - 2001. - №20. - Ст. 838.
50. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визначення такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 30 березня 2002 року № 445 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 14. - Ст. 749.
51. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження Загального Класифікатора “Галузі народного господарства України” від 24 січня 1994 року № 21 // Інформаційний бюлетень Міністерства статистики України. - 1995. - № 2-3. - С.18-67.
52. Положення Національного банку України “Про кредитування”: Постанова Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року № 246 // ЕІПС “Нормативні акти України”. - К.: АТ “Інформтехнологія”. - 2002. - № 25.
53. Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування: Постанова Правління Національного банку України від 21 лютого 1996 року № 37 (реєстр. № 351 від 14 березня 1996 р.) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 1996. - № 2. - Ст. 3. - (Вісник Національного банку України. Додаток до журналу).
54. Про надання Державному спеціалізованому комерційному Ощадному банку України ліцензії на право здійснення банківських операцій: Постанова Національного банку України від 20 січня 1997 року № 8 // ЕІПС “Нормативні акти України”. - К.: АТ “Інформтехнологія”. - 2002. - № 25.
55. Про затвердження порядку передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання сільськогосподарської техніки компанії “Кейс Корпорейшн”, проведення розрахунків за отриману ними техніку й поставки до державних ресурсів сількогосподарської продукції: Наказ Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії “Хліб України” від 30 січня 1998 року № 28/23/9 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 215/2655 (стаття 5) // Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - Ст.556.
56. Про затвердження нормативних актів щодо порядку фінансування інноваційних проектів: Наказ Міністерства України у справах науки і технологій від 3 березня 1998 року № 59 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 березня 1998 року за № 200/2640 // Офіційний вісник України. - 1998. - №13. - Ст. 507.
57. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 396/3689 // Вісник податкової служби України. - 1999. - №39. - С.17-31.
58. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року № 291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186 // Вісник податкової служби України. - 2000. - №6. - С.9-84.
59. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ: Наказ Головного управління Державного казначейства України від 10 грудня 1999 року № 114 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 1999 року за № 890/4183 (розділ I) // Офіційний вісник України. - 2000. - № 1. - Ст. 14.
60. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року № 279 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2000 року за № 474/4695 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 32. - Ст. 1378.
61. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України: Постанова Правління Національного банку України від 11 грудня 2000 року № 475 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 року за № 960/5181 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 1-2 (ч.1). - Ст. 36.
62. Конвенція “UNІDROIT” з міжнародного фінансового лізингу від 28 травня 1988 року № 263 // ЕІПС “Нормативні акти України”. - К.: АТ “Інформтехнологія” - 2002. - № 25.
63. Конвенція про міждержавний лізинг від 25 листопада 1998 року № 179 // ЕІПС “Нормативні акти України”. - К.: АТ “Інформтехнологія”. - 2002. - № 25.
64. Основы законодательства СССР и союзных республик об аренде от 23 ноября 1989 года № 810-1 // Ведомости СНД и ВС СССР. - 1989. - № 25. - Ст. 481.
65. Гражданский кодекс Российской Федерации. - М.: Информ.-изд. дом “Филинъ”, 1998. - 605 с.
66. Федеральный закон Российской Федерации “О лизинге” от 29 октября 1998 года № 164-ФЗ. - М.: Ось-89, 1999. - 29 с.
67. Інформація про стан укладення договорів фінансового лізингу та сплати коштів, які підлягають поверненню згідно графіків платежів, по ВАТ “ДП “Облагротехсервіс”, станом на 12 червня 2001 року. - Чернігів, 2001. – 7с.
68. Інформація про стан укладення договорів фінансового лізингу, попередній оплаті і отриманню сільськогосподарської техніки лізингоодержувачами по Чернігівській філії НАК “Украгролізинг”, станом на 1 грудня 2001 року. - Чернігів, 2001. - 5 с.
69. Аграрне право України / За ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана. - Х.: Право, 2003. - 240 с.
70. Алюшин Е. 6 лет на рынке реального лизинга // Лизинг - ревю. - 2002. - № 1. - С. 16-18.
71. Барабаш А.Г. Лізинг як об'єкт оподаткування, особливості правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 7. - С. 18-20.
72. Беляневич О.А. До питання про поняття господарського договору // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: Тези виступів учасників Круглого столу (17 квітня 2001 р.). - Київ, 2001. - С. 86.
73. Бойчук Р.П. Договір лізингу: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого – Х., 1997. - 22 с.
74. Бойчук Р.П. Договор лизинга: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 – Х., 1997. - 188 с.
75. Большой немецко-русский словарь = Das Grosse deutsch-russische worterbuch, autoren E.I. Leping. - М.: Русский язык, 1980. - Т. 2. - 655 с.
76. Бондар М.І., Бондар Т.А. Становлення лізингових відносин в Україні // Економіка АПК. - 2001. - № 1. - С. 37-40.
77. Бутенина Н. История развития лизинговых отношений в Соединенных Штатах Америки // Лизинг - ревю. - 2000. - № 9/10. - С. 31-35.
78. Бухгалтерский, валютный и инвестиционный аспекты лизинга. - М.: Ист-сервис, 1994. - 84 с.
79. Витрянский В.В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. - М.: Статут, 1999. - 299 с.
80. Внукова Н.Н., Ольховиков О.В. Мир лизинга. - Харьков: Основа, 1994. - 220 с.
81. Внукова Н.Н. Новые возможностии лизинга в Украине // Украинские деловые новости. - 1996. - № 23. - С. 3.
82. Газман В.Д. Рынок лизинговых услуг. - Москва: Правовая культура, 1999. - 372 с.
83. Газман В.Д. Кризис законодательства о лизинге // Хозяйство и право. - 2000. - № 4. - С. 97-101.
84. Горемыкин В.А. Основы технологии лизинговых операций. - М: Ось-89, 2000. - 512 с.
85. Джунь В. Про принципи та критерії кодифікаційної обробки нормативного матеріалу в сфері підприємництва та інших видів господарської діяльності // Право України. - 2000. - № 7. - С. 23-24.
86. Единообразный торговый кодекс США / Под ред. С.Н. Лебедева. - М.: Междунар. центр финансово-экономического развития, 1996. - 426 с.
87. Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право. - М.: Юриспруденция, 1999. - 226 с.
88. Залесский В.В. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравн.-правовое исслед. - М.: Норма, 1999. - 644 с.
89. Замойский И.Е. Обеспечение договорных обязательств на предприятии. - М.: Юрид. лит., 1982. - 112 с.
90. Замойский И.Е. Предотвращение нарушений договорных обязательств на предприятии. - К.: Вища школа, 1978. - 55 с.
91. Знаменский Г.Л. Совершенствование хозяйственного законодатель-ства: цель и средства. - К.: Наук. думка, 1980. - 185 с.
92. Знаменский Г.Л. Сущность общественного хозяйственного порядка // Государство и право. - 1994. - № 4. - С. 67-69.
93. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: форми-рование и перспективы развития. - К.: Наук. думка, 1996. - 62 с.
94. Зобов’язальне право / Під ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 900 с.
95. Изюмов А.И., Мишукова Р.А. Воспроизводство основного капитала в 80-е годы // США: политика, экономика, идеология. - 1986. - № 6. - С.13-22.
96. Ілларіонов Ю.В. Лізинг: організаційно-правові аспекти (на прикладі корпоративного управління): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. акад. внутр. справ України - К., 2002. - 18 с.
97. Иоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций). - Л.: ЛГУ, 1958. - 756 с.
98. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: Юрид. лит., 1975. - 873 с.
99. Испанско-русский словарь = Diccionario espanol-ruso / Под общ. ред. Ф.В. Кельина. - 4-е изд. - М.: Государственное изд-во иностранных и национальных словарей, 1962. - 944 с.
100. Итальянско-русский словарь = Dizionario Italiano-russo / Под ред. И.А. Скворцова, Б.Н. Майзель.- 3-е изд. - М.: Русск. язык, 1977. - 944 с.
101. Кабатова Е.В. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация. - М.: Наука, 1991. - 132 с.
102. Кабатова Е.В. Лизинг: правовое регулирование, практика. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 204 с.
103. Киркоров А. Эффективность лизинговых операций для лизингополучателя по сравнению с кредитованием после принятия главы 25 НК РФ // Лизинг - ревю. - 2002. - № 1. - С. 19-24.
104. Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - № 4. - С. 21-26.
105. Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - № 5. - С. 23-30.
106. Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. - 2000. - № 6. - С. 12-15.
107. Кузьмин В. Лизинговые риски // Бизнес-Информ. - 1999. - № 11-12. - С. 70-72.
108. Кузьмін Р.І., Кузьмін Р.Р. Співвідношення понять “підприєм-ництво” та “господарська діяльність” // Право України. - 1999. - № 5. - С. 88-92.
109. Кучма Л.Д. Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 1996 році // ЕІПС “Нормативні акти України”. - К.: АТ “Інформтехнологія”. - 2002. - № 25.
110. Кучма Л.Д. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки // Урядовий кур’єр. - 2002. – 4 червня. (№ 100). - С. 5-12.
111. Лизинговые, факторинговые и форфейтинговые операции банков / Под ред. А. Грязновой и др. - М.: ДеКА, 1995. - 112 с.
112. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн. - К.: Ділова Україна, 1996. - 351 с.
113. Маркетинг. - М.: Инфоконт СП “Медсервис интернешнл”, 1991. - 222 с.
114. Массе П. Критерии и методы оптимального определения капитало-вложений: Пер. с фр. Ф.Р. Окуневой и А.И. Гладышевского. - М.: Статистика, 1971. - 504 с.
115. Міщенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.: Знання, 1997. - 138 с.
116. Медведков С.Ю. Лизинг в экономике США // США: политика, экономика, идеология. - 1979. - № 5. - C. 101.
117. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции. - М.: Наука, 1988. - 308 с.
118. Николаенко А. Выбор лизинговой компании и потребительская оценка договора лизинга // Лизинг - ревю. - 2002. - № 1. - С. 27-37.
119. Парнюк В. Лізинг в Україні: проблеми, законодавче забезпечення, перспективи // Економіка України. - 2003. - № 3. - С. 29-34.
120. Піддубняк В. Лізинг під чесне слово // Сільські вісті. - 2001. - 2 жовтня.
121. Полатай В. Поняття інвестиції як правової категорії // Право України. - 1999. - № 9. - С. 39-41, 61.
122. Пономаренко Д.В. Методический подход к выбору форм и видов внесения инвестиций // Економіка та право. - 2002. - № 3. - С. 56-65.
123. Пономарев И.Ф., Лихолит А.А. Направления совершенствования экономико-правового обеспечения развития лизинга в Украине // Економіка та право. - 2002. - № 1. - С. 107-113.
124. Правове регулювання господарських відносин за участю промислових підприємств. / За ред. Гайворонського В.М., Жушмана В.П. - Харків: Право, 2000. - 287 с.
125. Правовая и нормативная база для развития финансового лизинга в России. Анализ и рекомендации // Аналитический отчет группы МФК по развитию лизинга в Российской Федерации. - М.: IFC, 1998. - 32 с.
126. Прилуцкий Л.Н. Лизинг: Правовые основы лизинговой деятель-ности в Российской Федерации. - М.: Ось-89, 1996. - 126 с.
127. Российское законодательство: проблемы и перспективы / Под ред. Л.А. Окунькова. - М.: БЕК, 1995. - 457 с.
128. Руденко М. Девять отличий аренды и лизинга // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 3. - С. 32-35.
129. Руденко М. Обзор лизингового законодательства Украины // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 8. - С. 7-13.
130. Рябко Л. Правова природа договору лізингу // Право України. - 2000. - № 1. - С. 70-72.
131. Саблук Р.П. Теоретичні аспекти лізингових відносин // Економіка АПК. - 2000. - № 11. - С. 49-57.
132. Саблук Р.П. Фінансовий лізинг в АПК: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.04.01 / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка - К., 2003. - 19 с.
133. Савельев Л.А., Янукович В.Ф. Экономико-правовые основы приме-нения финансового лизинга в системе территориально-производственных объединений автотранспорта Украины - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1996. - 16 с.
134. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. - К.: А.С.К., 2001. - 697 с.
135. Смирнов А.Л. Лизинговые операции. - М.: Консалтбанкир, 1995. - 136 с.
136. Стукало Н.В. Розвиток та регулювання міжнародного лізингу в Україні: Дис… канд. екон. наук: 08.05.01 / Київ. нац. екон. ун-т. - Дніпропетровськ, 2000. - 172 с.
137. Танчук И.А., Ефимочкин В.П., Абова Т.Е. Хозяйственные обязате-льства. - М.: Юрид. лит., 1970. - 216 с.
138. Томяковский А.С., Бобкова А.Г., Демьяненко О.А. Система экономико-правовой поддержки инвестиционной привлекательности региона // Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года: Материалы региональной науч.- практ. конф. Секция “Экономико-правовое обеспечение реформ” (Донецк, 28-30 сент. 1999 г.).- Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 2000. – С. 124-129.
139. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. - Минск: Амалфея, 2000. - 436 с.
140. Финансовая аренда (лизинг) в России (обзор нормативно-правовой базы) // Аналитический отчет группы МФК по развитию лизинга в Российской Федерации. - М.: IFC, 2001. - 33 с.
141. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - М.: Дело, 1993. - 829 с.
142. Французско-русский словарь = Dictionnaire francais-russe / Под ред. К.А. Ганшиной. - 9-е изд. - М.: Русск. язык, 1982. - 911 с.
143. Хобта В.М., Гайдук В.А. Проблемы и перспективы развития лизинга в Украине. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - 120 с.
144. Хозяйственное право / Под ред. В.В. Лаптева. - М.: Юрид. лит., 1983. - 526 с.
145. Хозяйственное право / Под ред. В.К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 910 с.
146. Хойер В. Как делать бизнес в Европе. - М.: Фонд “За экон. грамот-ность”, 1991. - 253 с.
147. Цивільний кодекс України від 18 липня 1963 року (науково-практи-чний коментар). - Харків, 1999. - 547 с.
148. Циганов С.А. Організаційно-економічні аспекти використання лізингу // Економіка АПК. - 1999. - № 11. - С. 66-71.
149. Чекмарева Е.Н. Лизинговый бизнес. - М.: Экономика, 1994. - 127 с.
150. Шаталов С.С. Новая концепция юридической природы лизинговых отношений // Юрист. - 2001. - № 1. - С. 16-26.
151. Шпитлер Х.И. Практический лизинг: Пер. с нем. / Под ред. Б.Г. Дякина. - М.: ЦНИИЭПсельстрой: ROSBI, 1991. - 164 с.
152. Щербина В.С. Господарське право. - К.: “Атіка”, 1999. - 334 с.
153. Якубівський І. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 8. -С. 41-42.
154. Яновський О. Лізинг як форма підприємницької діяльності // Економіка України. - 1994. - № 11. - С. 90-92.
155. Arrete Royal № 55. Entreprises pratiquant la Location-financement. Les Godes Belges. - Bruxelles, 1975. - 697 р.
156. Binder. Rechtsnatur und Inhalt des Leasing - Vertrags. - Munchen 1967. - 37 s.
157. Giovanoli M. Le credit-bail (leasing) en Europe: developpement et nature juridique. - P., 1980. - P. 3-4.
158. Holzer, Schonfeld. Finanzwirtschaftliche Bedeutung und bilanzmassige Behandlung von Miet-und Pachvert ragen in den USA. - Wpg, 1963. - 257 s.
159. Loi № 66-455 relative aux entreprises pratiquant le credit-bail. Code de Commerce: Soixantedix-neuveme edition. - P., 1983-1984. - 818 p.
160. Platt C.J. Tax system of Western Europe: A guide for business and the professions. - Farnborough, 1980.