ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….………………3

Розділ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК СУБ'ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН…………………………………………………..……..13

1.1. Передумови виникнення благодійних організацій…………..13
1.2. Поняття й ознаки благодійних організацій, їх місце в системі юридичних осіб України………………………………………..56
1.3. Організаційно-правові форми благодійних організацій……74

РОЗДІЛ 2 ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ…………91

2.1. Особливості створення благодійних організацій……..……..91
2.2. Цивільна правосуб'єктність благодійних організацій .…...107
2.3. Органи благодійних організацій …………………………….135
2.4. Припинення діяльності благодійних організацій………….146

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...168

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У зв'язку зі зміною політичної й економічної ситуації в Україні після проголошення її незалежною державою значно посилився процес розшарування суспільства, в результаті чого з'явилася категорія громадян, які потребують соціальної допомоги й захисту. Держава, яка до вищевказаних процесів була гарантом такого захисту і здійснювала функції щодо соціального забезпечення громадян, нині зіткнулася з необхідністю залучення до вирішення зазначених проблем недержавних утворень, а саме – благодійних організацій. Власне за участю некомерційного сектора, ядром якого є організації, що здійснюють благодійну діяльність, держава зможе зняти із себе частину витрат, спрямованих на розв’язання соціальних завдань, які вона вирішити в даний час не в змозі. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває дослідження правового положення благодійних організацій, створюваних в Україні.
Проблематика правових особливостей такого виду юридичних осіб, як благодійні організації, ще не має достатньої теоретичної розробки у юридичній літературі України. Це можна пояснити тим, що благодійні організації як самостійний вид юридичних осіб, які мали б цільову спрямованість – здійснення благодійної діяльності, почали відроджуватися лише після проголошення України незалежною державою.
На законодавчому рівні регулювання діяльності благодійних організацій в Україні здійснюється насамперед відповідно до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» (далі – Закон). Згаданий Закон має істотні прогалини й недоробки (зокрема, він не дає визначення понять організаційно-правових форм цих організацій), у зв’язку з чим вони реєструються знеособлене, тобто без урахування особливостей організаційно-правової форми. У процесі створення благодійних організацій їх засновники зустрічаються з цілою низкою проблем, які не знайшли свого відбиття ні в законодавстві, ні в наукових дослідженнях і вирішення яких пропонується автором дисертації.
Причина недосконалості законодавства прямо пов’язана з недостатньою розробленістю наукової концепції і теоретичної моделі досліджуваного правового інституту. Відсутність теоретичної розробки зазначених та інших питань негативно впливає на правотворчу і правозастосовчу діяльність, що призводить до зниження ефективності діяльності благодійних організацій і не дозволяє їм виконувати свою основну місію.
Чималої актуальності дисертаційна робота набуває й в умовах прийняття нового Цивільного кодексу України (далі – новий ЦК), в якому переглянуто багато базових понять теорії юридичних осіб. Так, новий ЦК поділив усі юридичні особи на юридичних осіб публічного і приватного права, а останні – на підприємницькі й непідприємницькі. Оскільки благодійні організації безпосередньо не знайшли відбиття в новому ЦК, вбачаємо за необхідне визначити їх місце у вищезгаданій системі юридичних осіб, бо від цього залежить об’єктивність визначення правового положення благодійних організацій, що є предметом даного дослідження.
Зазначені вище обставини свідчать про актуальність обраної теми і про нагальну потребу комплексного наукового дослідження правового положення благодійних організацій.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми “Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” № 0186.0.070867.
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є комплексний аналіз цивільно-правового положення благодійних організацій в Україні, визначення їх місця в системі юридичних осіб відповідно до нового ЦК, створення цілісної наукової концепції правового положення благодійної організації як суб’єкта здійснення благодійної діяльності, а також розробка на цих засадах теоретичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства про благодійні організації.
Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:
– визначити поняття й ознаки благодійної організації, з’ясувати її юридичну сутність;
– здійснити аналіз видів та організаційно-правових форм юридичних осіб згідно з новим ЦК України;
–дати визначення понять організаційно-правових форм благодійних організацій і виокремити ознаки, що відрізняють ці форми одну від одної;
– дослідити порядок створення благодійних організацій і причини виникнення труднощів при реєстрації їх установчих документів;
–окреслити межі здійснення підприємницької діяльності благодійними організаціями та її зв’язок з основною (благодійною) діяльністю;
– дослідити правовий режим майна благодійних організацій і джерела його формування;
– установити особливості припинення діяльності благодійних організацій порівняно з іншими видами юридичних осіб;
– на підставі проведеного аналізу сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання і функціонування благодійних організацій.
Об'єктом дослідження є порядок створення і діяльності благодійних організацій, підвищення ефективності їх роботи шляхом удосконалення нормативного впливу на них.
Предметом наукового дослідження є правове положення благодійних організацій; їх місце в системі юридичних осіб України; поняття й ознаки благодійних організацій; їх організаційно-правові форми; цивільна правосуб’єктність; підстави припинення діяльності цих організацій; органи благодійних організацій.
Методи дослідження. Для проведення дисертаційного дослідження використовувалися наступні методи в їх сукупності: діалектичний, історичний, формально-логічний, системно-структурний, порівняльний.
Діалектичний метод пізнання правових явищ застосовувався при розгляді правової сутності, порядку створення й діяльності благодійних організацій як одного з видів юридичних осіб, які у процесі свого історичного розвитку зазнали істотних змін. Це зумовлює динаміку їх правової регламентації й необхідність створення науково-теоретичної бази й пошуку правових засобів, що забезпечать ефективний правовий вплив на зазначені організації.
Історичний метод використовувався при дослідженні закономірностей виникнення й розвитку благодійних організацій у державах з різними правовими системами, а також зміни смислового значення понять «благодійництво», «благодійна організація» з моменту їх зародження й по сьогоднішній день.
Формально-логічний метод – для характеристики особливостей правового положення благодійних організацій, обґрунтування відсутності протиріч між здійсненням ними поряд із основною (благодійною) – підприємницької діяльності.
Системно-структурний метод – для визначення місця благодійних організацій в системі юридичних осіб України, а також для виявлення системи сутнісних ознак, властивих благодійним організаціям.
Порівняльний метод надав можливості дати визначення понять організаційно-правових форм благодійних організацій та охарактеризувати ці форми на основі порівняння їх індивідуальних особливостей, а також був застосований при проведенні порівняльного аналізу іноземного й вітчизняного законодавств про благодійні організації з метою внесення пропозицій щодо вдосконалення останнього на грунті застосування прогресивних правових норм, які містяться у законодавстві іноземних держав.
Теоретичну основу висновків, сформульованих у дисертаційному дослідженні, становлять наукові праці українських і російських вчених-юристів у галузі теорії та права, цивільного права дореволюційного, радянського й сучасного періодів: К.Абрамовича, М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, К.П. Бєляєва, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, А.В. Венедиктова, С.В. Вороніна, Д.М.Генкіна, М.В. Гордона, І.П. Грешнікова, В.П. Грибанова, К.Ільїнського, О.С. Йоффе, С.М. Корнєєва, В. Кравчука, О.О. Красавчикова, І.Ю. Краська, Г.О. Кудрявцевої, Н.С. Кузнєцової, О.І. Масляєва, І.Б. Новицького, І.А. Покровського, Т.Т. Попова, Ф.М. Раянова, П.І. Седугіна, С.Н. Сергєєва, М.М. Слюсаревського, І.В.Спасибо-Фатеєвої, В.В.Стєпанова, Д.Страховського, М.С. Суворова, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Б.Б. Черепахіна, Г.Ф. Шершеневича, Ц.А. Ямпольскої та ін.
Крім того, використовувалися роботи зарубіжних правознавців, як-то: Б.Бромлі, В.Нельсена, Б.Хопкінса, Д.Іді, Г.Ульгорна, Давід Р. Жоффре Спінозі К.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним теоретичним дослідженням проблеми правового положення благодійних організацій в Україні, в якому обгрунтовуються нові в теоретичному аспекті й важливі для практики положення й висновки, зокрема:
1. Уперше визначається група ознак, що розкривають правову сутність благодійної організації, а саме:
загальні ознаки, властиві їй як юридичній особі (організаційна єдність; наявність відокремленого майна; здатність виступати в цивільному обороті від свого імені; самостійна майнова відповідальність);
приватні – притаманні їй як непідприємницькій юридичній особі (спеціальна (або змішана) правоздатність; загальна мета (у широкому смислі), що полягає в досягненні суспільного блага; ознака неприбутковості);
спеціальні – властиві тільки їй і виокремлюючи цей вид з числа непідприємницьких юридичних осіб (ціль (у вузькому смислі): благодійна мета), що полягає в безкорисливому наданні допомоги нужденним з боку благодійної організації;
конститутивна ознака, тобто необхідна й достатня для розкриття сутності самої благодійної організації (полягає у процесі її створення, який слід розглядати як особливий вид діяльності засновників (учасників) і державних органів. Суть діяльності засновників полягає, перш за все, у вирішенні питання про те, які права й обов’язки може мати благодійна організація і в якій організаційно-правовій формі її існування буде ефективнішим. Діяльність державних органів полягає у проведенні реєстрації благодійної організації.
2. По-новому, виходячи з комплексного аналізу названих ознак, формулюється поняття “благодійна організація”:
Благодійна організація – непідприємницька юридична особа, створена одним чи декількома засновниками в тій чи іншій організаційно-правовій формі шляхом виділення (об'єднання) майна з метою здійснення благодійної діяльності в суспільних і/чи приватних інтересах.
3. Уперше на підставі дослідження нормативного матеріалу визначено місце благодійних організацій у системі юридичних осіб України як таких, що належать до непідприємницьких юридичних осіб приватного права.
4. Уперше дається трактування поняттям організаційно-правових форм благодійних організацій, указаним в Законі України “Про благодійництво та благодійні організації”: членській благодійній організації, благодійному фонду, благодійній установі, і провадиться класифікація їх сутнісних ознак:
Членська благодійна організація – одна з форм непідприємницьких товариств, заснована на добровільному членстві фізичних осіб і створена шляхом внесення вступних внесків з метою здійснення благодійної діяльності.
Її ознаки – це наявність членства; засновники – тільки фізичні особи; обов’язковість сплати вступних і членських внесків; виключно грошова форма для вступних і членських внесків; добровільний вступ у члени організації і вихід із неї; відсутність майнових прав у членів на майно (тобто внески), передане ними в членську благодійну організацію; особиста участь в управлінні благодійною організацією.
Благодійний фонд – організаційно-правова форма благодійної організації, що не має членства, створюваний фізичними і(або) юридичними особами шляхом об'єднання (виділення) майна з метою здійснення благодійної діяльності.
Благодійний фонд може бути створений і однією особою.
Ознаки: відсутність членства; засновниками можуть виступати фізичні і(або) юридичні особи; засновники не беруть участі в управлінні фондом; обов’язок засновників сформувати майно фонду при його створенні; фонд стає власником майна, переданого йому засновниками під час створення.
Благодійна установа – організаційно-правова форма благодійної організації, що створюється фізичними і (або) юридичними особами, які передають їй майно у власність, і яка спеціалізується на виконанні робіт і наданні послуг у благодійній сфері.
Благодійна установа може бути створена й однією особою.
Ознаки: засновники – фізичні і(або) юридичні особи, у т.ч. засновником може бути й одна особа; засновники установи не беруть участі в її управлінні; створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновниками; спеціалізований характер благодійної діяльності (школи, майстерні, центри – створюються для виконання робіт і надання послуг у благодійній сфері).
На основі порівняльного аналізу правового матеріалу робиться загальний висновок, що зазначені організаційно-правові форми благодійних організацій існують у рамках загальної класифікації юридичних осіб відповідно до нового Цивільного кодексу України, а саме: членська благодійна організація є різновидом непідприємницького товариства, а благодійна установа й благодійний фонд – видами установи. Підставою такої класифікації є принцип участі (неучасті) засновників(учасників) у діяльності благодійної організації та суб’єктний склад засновників останньої.
5. У результаті комплексного дослідження правового положення благодійних організацій робиться висновок, що вони є суб'єктами спеціальної або змішаної правоздатності залежно від того, чи закріплено за ними в установчих документах право на заняття підприємницькою діяльністю. Спеціальною правоздатність в благодійної організації буде лише за умови, якщо її засновники не передбачили права на заняття підприємницькою діяльністю в статуті(установчому акті); відповідно благодійна організація здійснює виключно благодійну діяльність. І навпаки: якщо у вищевказаних документах закріплено право на здійснення благодійною організацією підприємницької діяльності для досягнення поставлених благодійних цілей і вона здійснює таку діяльність, у цьому випадку буде мати місце так звана «змішана» правоздатність.
6. Формулюється висновок, що благодійні пожертвування відбуваються за різними договірними моделями, а саме: за договором дарування, договором підряду, договором про переведення боргу або про уступку вимоги тощо.
7. Уперше визначається сутність обмежувальної концепції здійснення підприємницької діяльності благодійними організаціями і розкривається поняття критерію «пов'язаності» такої діяльності з основною (благодійною) діяльністю цих організацій. Обмежувальна концепція означає, що благодійні організації в Україні мають право займатися будь-якими незабороненими видами підприємницької діяльності за умови, що остання відповідає статутним цілям і завданням благодійних організацій і спрямована на їх досягнення. Критерій «пов’язаності» підприємницької діяльності з основною(благодійною) полягає в тому, що підприємницька діяльність повинна здійснюватись у благодійних цілях, а отриманий прибуток не розподіляється між засновниками(учасниками), а спрямовується на благодійництво.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що зроблені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані в подальшому для вдосконалення Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, нового ЦК, Положення про державну реєстрацію благодійних організацій, а також інших нормативно-правових актів. Положення дисертації можуть бути застосовані при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів, при розробці навчальних програм і викладанні курсу “Цивільне право” та спеціального курсу “Непідприємницькі організації як суб’єкти цивільного права” або “Правове положення благодійних організацій”, а також студентами при підготовці наукових праць у процесі вивчення зазначених курсів. Отримані результати можуть бути взяті за основу при подальшому дослідженні проблеми непідприємницьких юридичних осіб у цілому і благодійних організацій, зокрема. Висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані в практичній роботі органів юстиції, в діяльності благодійних організацій, а також судовими органами при вирішенні спорів по конкретних справах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовані при її обговоренні на засіданнях кафедри цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також в наукових повідомленнях.
Основні положення поданої до захисту наукової роботи знайшли своє відображення у 3-х наукових статтях, надрукованих у фахових виданнях, і тезах доповідей на наукових конференціях та семінарах. Зокрема свої наукові погляди викладені автором на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2000р.); науковому семінарі молодих учених «Право власності: проблеми забезпечення, реалізації й захисту» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2001р.).
Публікації: Основні положення дисертації викладено в п’яти публікаціях, у тому числі трьох наукових статтях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає в комплексному дослідженні правового положення благодійних організацій, на основі якого розкрито проблеми, пов’язані з дослідженням особливостей створення й діяльності цих організацій, їх цивільної правосуб’єктності, організаційно-правових форм та запропоновано шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою підвищення ефективності діяльності цього різновиду юридичних осіб.
Результатами дисертаційного дослідження є розробка наукової концепції правового положення благодійних організацій в Україні, визначення класифікації та теоретичне обгрунтування ознак, які характеризують сутність благодійної організації як специфічного виду непідприємницької юридичної особи; пропозиція дефініції поняття “благодійна організація”; з’ясування місця благодійних організацій у системі юридичних осіб України; встановлення згідно з дуалістичною концепцією диференціації юридичних осіб співвідношення організаційно-правових форм благодійних організацій між спеціальним законодавством України та новим Цивільним кодексом України; пропозиція визначення понять таких організаційно-правових форм благодійних організацій, як “членська благодійна організація”, “благодійний фонд”, “благодійна установа”; окреслення переліку ознак, типових для кожної з організаційно-правових форм досліджуваних організацій; обгрунтування пропозиції щодо впровадження до зазначених організацій режиму спеціальної (або змішаної) правоздатності; визначення обмежувальної концепції здійснення підприємницької діяльності благодійними організаціями та розкриття критерію “пов’язаності” підприємницької діяльності цих організацій з основною (благодійною); з’ясування договірного регулювання щодо пожертвувань в благодійних організаціях.
У результаті проведеного дослідження пропонуються авторські відповідні зміни й доповнення нормативно-правових актів:
– Закон України «Про благодійництво та благодійні організації»:
а). Внести зміни у ст.1, виклавши визначення поняття благодійної організації в наступній редакції:
“Благодійна організація – непідприємницька юридична особа, створена одним чи декількома засновниками в тій чи іншій організаційно-правовій формі шляхом виділення (об'єднання) майна з метою здійснення благодійної діяльності в суспільних і/чи приватних інтересах”.
б). Доповнити ст.6 характеристикою організаційно-правових форм благодійних організацій:
“Членська благодійна організація – одна з форм непідприємницьких товариств, заснована на добровільному членстві фізичних осіб і створена шляхом внесення вступних внесків з метою здійснення благодійної діяльності.
Благодійний фонд – організаційно-правова форма благодійної організації, що не має членства, створюваний фізичними і(або) юридичними особами шляхом об'єднання (виділення) майна з метою здійснення благодійної діяльності.
Благодійний фонд може бути створений і однією особою.
Благодійна установа – організаційно-правова форма благодійної організації, що створюється фізичними і (або) юридичними особами, які передають їй майно у власність, і яка спеціалізується на виконанні робіт і наданні послуг у благодійній сфері.
Благодійна установа може бути створена й однією особою”.
в). Внести зміни у ст. 5, вказавши, що недієздатні особи не можуть бути засновниками і членами благодійних організацій. Там же встановити вісімнадцятирічний ценз на право стати членом благодійної організації (за винятком осіб, які набули повної дієздатності або отримали її до виповнення ними вісімнадцяти років).
г). Внести зміни у ст. 12, указавши що благодійна установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками), в якому вказується мета, визначається майно, яке передається установі, і є необхідним для досягнення благодійної цілі, структура управління тощо.
Крім того, слід передбачити, якщо установчий акт міститься у заповіті, в якому спадкодавець вказує на бажання створити благодійну установу, але не вказує на структуру управління і ще ряд необхідних для здійснення діяльності цієї установи питань, то ці положення повинні бути встановлені органом, що здійснює державну реєстрацію.
У зв’язку із зазначеними вище пропозиціями слід внести доповнення у Закон України “Про нотаріат” та в Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зобов’язавши нотаріусів попереджати спадкодавців про вимоги, що пред’являються до установчого акта, який міститься в заповіті, стосовно створення установи, у т.ч. благодійної.
д). Доповнити нормою наступного змісту:
«Засновники на момент створення благодійної організації зобов'язані сформувати її майнову базу, а також вказати в установчих документах розмір статутного фонду й установчих внесків, а також склад і порядок їх сплати.
Оцінка установчих внесків повинна здійснюватися за ринковою вартістю».
е). Виключити зі статей 20 і 21 указівку на “здійснення господарської і фінансової діяльності”, замінивши її на “здійснення підприємницької діяльності”.
є). Внести доповнення до ст. 19 «Джерела формування майна і коштів благодійної організації» про наступне:
«Внески засновників (засновника, членів) благодійної організації та інших благодійників».
ж). Внести доповнення до ст.17, указавши, що вищим органом управління благодійної організації може бути не тільки колегіальний, а й одноособовий орган в особі одного засновника.
з). Внести зміни до ст.17, виключивши адміністративно-виконавчий орган з переліку органів управління благодійної організації.
и). Ввести норми, які б визначали порядок утворення й діяльності, а також компетенцію всіх органів управління благодійної організації
й). Виключити зі ст.1 вказівку на те, що спонсорство є специфічною формою благодійництва.
к).Доповнити нормою такого змісту:
«Благодійна організація може бути ліквідована:
1) за рішенням її засновників (членів), у т.ч. у зв’язку із втратою інтересу до подальшого продовження благодійної діяльності; недоцільністю подальшого здійснення благодійної діяльності; недостатністю матеріальних коштів для заняття благодійною діяльністю; з інших підстав, передбачених в установчих документах;
2) за рішенням суду у випадках: здійснення благодійною організацією діяльності, що суперечить її статутним цілям чи заняття діяльністю, забороненою законом; систематичного або грубого порушення законів чи підзаконних актів; банкрутства; визнання реєстрації благодійної організації недійсною; у зв’язку з виявленими при її створенні порушеннями закону чи інших правових актів, що носять непереборний характер».
– Положення про державну реєстрацію благодійних організацій:
а). Внести доповнення в п.15, указавши, що оголошення про ліквідацію благодійної організації повинно бути поміщено не в будь-якому органі друку, а в офіційному республіканському чи місцевому органі преси залежно від територіального статусу відповідної благодійної організації.
б). Виключити з п.15 посилання на реорганізацію у формі виділення й перетворення як підстав припинення благодійних організацій.
– Новий ЦК:
а).Доповнити ч.1 ст.85, виклавши її в наступній редакції: «Непідприємницькі товариства – це товариства, які не мають своєю основною метою одержання прибутку, а одержаний прибуток не підлягає розподілу між учасниками товариства».
б). Доповнити нормою, що закріплює за фізичними особами право на створення юридичних осіб як складову частину їх правоздатності:
“Фізичні особи можуть створювати юридичні особи самостійно або шляхом об’єднання з іншими фізичними і юридичними особами”.
в). Доповнити новим пунктом:
«Непідприємницькі юридичні особи є суб’єктами спеціальної або змішаної правоздатності».
– Пропонуємо на законодавчому рівні передбачити національні програми з бюджетного фінансування благодійних організацій.
– Пропонується законодавчо закріпити, що підприємницька діяльність може здійснюватися благодійними організаціями не тільки через спеціально створювані ними підприємницькі юридичні особи, а й безпосередньо.
– Пропонуємо встановити стандарти ведіння підприємницької діяльності для благодійних організацій (за аналогією з низкою зарубіжних країн), доручивши їх розробку незалежному органу, до складу якого повинні входити представники благодійних організацій, а також реєструючих і контролюючих органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Авдусин Д.А. Современный антинорманизм //Вопр. истории. – 1988. – №7. – С. 23,24.
2. Агарков М.М. Ценность частного права //Избр. тр. по гражд. праву: В 2-х т. – Т.1 – М.: АО «Центр ЮрИнформ», 2002. – 490с.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712с.
4. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. – М.: Юристъ, 1996. – 237 с.
5. Антонова Л.И. Локальное правовое регулирование: Теоретическое исследование – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 151 с.
6. Бай О. Приятелі дітей – сиротам //Уряд. кур’єр. – 2000. – №156. – С.11.
7. Барон Ю. Система римскаго гражданскаго права: Общ. часть. – Спб.: Склад изд. в кн. маг. Н.К. Мартынова, 1909. – 250 с.
8. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448с.
9. Басин Ю.Г. Юридические лица по Гражданскому кодексу Республики Казахстан: Понятие и общая характеристика. – Алматы, 1996. – 79 с.
10. Беляев К.П. О делении юридических лиц на коммерческие и некоммерческие в гражданском законодательстве //Актуал. пробл. гражд. права /Под ред. М.И. Брагинского – М.: Статут, 1999. – 464с.
11. Бидный Л.Е. Роль и правовое положение благотворительных фондов США //Сов. государство и право. – 1974. – № 9. – С. 99-104.
12.Благотворительность в России. – Т.1. – ХХVI. – Спб., 1907. – С. 339 -376.
13.Благотворительность вчера и сегодня /Под ред. В.В. Меньшикова. – М.: Статут, 1994. – 211с.
14. Богданов Е.В. Сущность и ответственность юридического лица //Государство и право. – 1997. – №10. – С. 97-101.
15. Бодунген А. Привлечение ресурсов. Фандрайзинг. – CAF, 1995. – 117 с.
16. Большой юридический словарь /Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 704с.
17. Борисова В.И. К проблеме правосубъектности юридического лица //Пробл. законності.: Респ міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, – 2000. – Вип. 43. – С. 32-37.
18. Борисова В.И. Понятие и признаки юридического лица //Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, – 2000. – Вип. 45. – С. 48-57.
19. Борисова В.І. Теорії сутності юридичної особи: історія і сучасність //Вісн. Акад. прав. наук України. – Харків: Право, 2001. – №4. – С.117-130.
20. Борисова В.І. Індивідуалізація юридичної особи //Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, – 2001. – Вип. 48. – С. 37-38.
21. Борисова В.І. До проблем створення юридичних осіб //Вісн. Акад. прав. наук України. – Харків: Право, 2002. – №2. – С. 79-88.
22. Борисова. В.І. Органи юридичної особи //Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, – 2002. – Вип. 53. – С. 33-39.
23. Борисова В.І. Установа – одна з організаційно-правових форм юридичної особи //Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, – 2002. – Вип. 57. – С.28,29.
24. Борщев В. Роль благотворительности в деятельности банков //Благотворительность и закон. – М.: 1994. – С. 27.
25. Брагинский М. И. Комментарии законов. Гражданский кодекс РФ с учетом изменений и новых законодательных актов. Юридические лица //Хозяйство и право. – 1998. – №3. – С. 11-21.
26. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве (понятие, виды, государственные юридические лица) //Учен. тр. ВИЮН. – М.: Юриздат, 1947. – Вып.12. – 362с.
27. Братусь С.Н. О понятии гражданского оборота в советском гражданском праве: Обзор заседания сектора гражданского права ВИЮН //Сов. государство и право. – 1949. – №11. – С.70,71.
28. Бромли Б. Учебник по законодательству в области благотворительности Канады. – Ванкувер, 1989. – 256с.
29. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М. – Л.: АН СССР, 1948. – 839с.
30. Витрянский В.В. Договор доверительного управления имуществом. – М.: Статут, 2001. – 191 с.
31. Вознесенский Н. Христианская благотворительность в условиях нашего времени. – Харьков, 1909. – 41с.
32. Генкин Д.М. Об юридических лицах в Проекте ГК СССР //Тр. 1-й науч. сессии ВИЮН. – М.: Юриздат, 1940. – 572с.
33. Голофаев В. Субъекты права на фирменное наименование //Хозяйство и право. – 1998. – №12. – С. 48-57.
34. Гордон М.В. Радянське цивільне право: Підручник: У 2-х ч. – Ч.2. – Харків: Вид-во ХДУ, 1966. – 314с.
35. Гражданское право Украины: Учебник: В 2-х ч. – Ч.1. /Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Харьков: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. – 440с.
36. Гражданское право: Учебник: В 2-х ч. – Ч. 1. /Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристь, 1997. – 472с.
37. Гражданское право: Учебник: В 3-х ч. – Ч 1. /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Проспект, 1998. – 632с.
38. Гражданское право: Учебник для вузов: В 2-х ч. – Ч.1. /Под общ. ред. Илларионова Т.И. – М.: Изд. гр. Норма-Инфра. М. – 1998. – 464 с.
39. Гражданское право России: Учебник: В 2-х ч.– Ч.1. /Под ред. З.И. Цыбуленко. – М.: Юристъ, 1998. – 464с.
40. Гражданское право: Учебник /Отв. ред. Е.А. Суханов: В 2-х т. – Т.1. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2000. – 816 с.
41. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник для вузов по спец. «Международное право»: В 2-х ч. – Ч.1. /Отв. ред. Р.Л. Нарышкина. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 286с.
42. Грешников И.П. Понятие юридического лица в гражданском праве и законодательстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Алматы, 1997. – 22с.
43. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: Юридическое лицо в праве и законодательстве. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 331 с.
44. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав: (классика российской цивилистики). – М.: Статут, 2000. – 411с.
45. Грущинський І.М. Проблема майнового відокремлення юридичної особи //Пробл. державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ІІ регіон. наук. конф. (лютий 1996 р.). – Львів: Львів. держ. ун-т, 1996. – 170с.
46. Давид Р. Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 398с.
47. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т. – Т.1. – М.: Издат-во иностр. и нац. словарей, 1955. – 700 с.
48. Дзера О.В. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності //Право власності в Україні: Навч. посібник /За ред. О.В. Дзери – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816с.
49. Дзера О.В., Пересунько С.І. Зміст институту права повного господарського відання та оперативного управління //Право власності в Україні: Навч.посібник /За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816с.
50. Довгерт А.С. Концепція та види юридичних осіб у Проекті Цивільного кодексу України //Кодифікація приватного (цивільного) права України /За ред. А. Довгерта. – К.: Укр. центр правн. студій, 2000. – С.131-133.
51. Ельяшевич В.Б. Юридическое лицо, его происхождение и функции в римском частном праве. – Спб, 1910. – 480с.
52. Жданов Д.В. Реорганизация акционерных обществ в Российской Федерации. – М.: Статут, 2001. – 207с.
53. Заметки объ общественномъ призрънiи из №№ 164, 166, 174, 186, 228, 236, 242 Рус. ведомостей за 1893 г. – М.: Тип. Русских ведомостей, 1893. – 87с.
54. Зивс С.Л. Источники права. /Отв. ред. В.П. Казимирчук. – М.: Наука, 1981. – 239с.
55. Иванов Г.В. Членство в колхозе. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 219с.
56. Ильинский К. Частные общества /Вестн. благотворительности. – 1897. – №9. – С.4.
57. Иоффе О.С. Правовое регулирование хозяйственной деятельности в СССР. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 48с.
58. История Коммунистической партии Советского Союза /Б.Н. Пономарев, М.С. Волин, В.С. Зайцев и др. – 7-е изд. – М.: Политиздат. – 1984. – 784с.
59. Історія государства і права України: Підручник для юрид. вищих навч. закл. і фак.: В 2-х ч. – Ч. 1. /За ред. А.Й. Рогожина. – Харків.: Основа, 1993. – 432с.
60. Канишевская Н.В., Рудник Б.Л., Тарасов А.С., Шишкин С.В., Якобсон Л.И. Комментарий к Федеральным законам «О благотворительной деятельности и благотворительных организациях» и «О некоммерческих организациях». – М.: АИА-Принт, 1996. – С. 114, 115.
61. Колосов Н. Прошлое и настоящее христианской благотворительности. – Киев: 1911. – 59с.
62. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник.–М.: Наука, 1975. – 720с.
63. Кондратьев Р.И. Локальные нормы трудового права и материальное стимулирование. – Львов: Вища шк., 1973. – 160с.
64. Коровайко А. Реорганизация юридических лиц: проблемы правового регулирования //Хозяйство и право. – 1996. – №11. – С. 69-80.
65. Коссак В.М. Цивільний кодекс України як джерело регулювання відносин з іноземним елементом //Пробл. підготовки нового Цивільного кодексу України: Наук. - практ. конф.: Тези доп. і наук. повід. – К.: 1993. – С. 41-43.
66. Кошкина М. К созданию условий для развития негосударственных некоммерческих организаций сферы культуры //Рос. эконом. журн. – 1999. – №11. – С. 87-90.
67. Кравчук В. Органи юридичних осіб: порівняльний аналіз європейського і українського законодавства //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №8. – С. 18-22.
68. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання //Право України. – 1999р. – №11. – С. 16-19.
69. Кравчук В. Правові ознаки юридичної особи //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №9. – С.11-13.
70. Кравчук В. Сутнісні ознаки юридичної особи //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №7. – С. 30-32.
71. Кравчук В. Право на створення (заснування) юридичної особи //Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №7. – С. 22-24.
72. Красавчиков О.А. Сущность юридического лица //Сов. государство и право. – №1. – 1976. – С. 48-52.
73. Красько И.Ю. Некоторые проблемы теории юридических лиц и их прикладное значение (классификация, корпоративные права, ответственность участников) //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №10. – С. 3-5.
74. Кудрявцева Г.А. Право собственности общественных организаций. – М.: Знание, 1978. – 64с.
75. Кудрявцева Г.А. Материальная основа деятельности общественных организаций на современном этапе: Правовой аспект /Отв. ред. А.И. Щиглик; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1988. – 188с.
76. Кузнєцова Н.С. Регулювання економічних відносин цивільним законодавством України //Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: Проблеми, досвід, перспективи: Матер. наук.-практ. конф. від 25 червня 1997р. – К.–Х.: Право, 1998. – С. 144-147.
77. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 528с.
78. Кузнєцова Н., Підопригора О.О. Новий науково-практичний коментар до ЦК України //Право України. – 1999. – №12. – С. 124-125.
79. Кузьмін Р.І і Кузьмін Р.Р. Співвідношення понять «підприємництво» та «господарська діяльність» //Право України. – 1999р. – №5. – С. 88-92.
80.Кучеренко И. Как зарегистрировать предприятие //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – №1. – С. 10-13.
81. Лабунська М., Віноградова Г. Благодійні організації: специфіка і особливості правового врегулювання (по матеріалах конференції “Законодавство для неприбуткових організацій: теоретичні аспекти та практична реалізація”) //Закон і бізнес. – №7. – 2000. – С. 14.
82. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. – 2-е вид. – К.: Рад.шк., 1948. – 424с.
83. Лаптев В.В. Предпринимательское право: Понятие и субъекты /Ин-т государства и права Рос. Акад. наук. – М.: Юристъ, 1997. – 140 с.
84. Лафарг П. Благотворительность. – Одесса, 1905. – 203с.
85. Лейст О.Э. Сущность права. – М.: Зерцало-М, 2002. – 288с.
86. Ловмяньский Х. Русь и норманны: Пер. с польск. /Общ. ред. В.Т. Пашуто и др. – М.: Прогресс, 1985. – 304с.
87. Ломакин Д.В. Понятие и признаки акционерного общества //Вестн. МГУ: Сер.11: Право. – 2002. – №2. – С. 58-79.
88. Луць В.В. До врегулювання відносин власності у новому Цивільному кодексі України //Пробл. підготовки нового Цивільного кодексу України: Тези доп. і наук. повідомл. наук.-практ. конф. – С. 53-58.
89. Майданик Р.А. О статусе благотворительных организаций в Украине //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №8. – С. 10-12.
90. Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. – К.: Видавничо-поліграф. центр «Київський університет», 2000. – 502с.
91. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности (теоретические вопросы) – М.: Юрид. лит., 1968. – 143 с.
92. Маслов В.Ф., Пушкин А.А., Прокопенко А.Ф. Правовое регулирование хозяйственной деятельности в условиях социализма //Сов. государство и право. – 1980. – №1. – С. 10-18.
93. Масляев А.И. Право собственности профсоюзов СССР //Правовые аспекты деятельности профсоюзов в СССР. – М., 1973. – С. 262-326.
94. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 311с.
95. Мирошникова Н.И. Юридические лица в российском гражданском праве. – Ярославль: Буква, 1994. – 62с.
96. Михайлов С.В. Категория интереса в российском гражданском праве. – М.: Статут, 2002. – 205с.
97. Нарышкина Р.Л. Доверительная собственность в гражданском праве Англии и США: Учеб. пособие. – М.: Ун-т дружбы народов, 1965. – 37 с.
98. Никифорова М. Возникновение юридического лица. Учредительные документы. Регистрация юридического лица //Субъекты гражданского права. – М.: №1. – 2000. – С. 29-35.
99. Новицкий И.Б. Римское право: Учебник. – Изд. 6-е, стереотип. /Отв. ред. Е.А. Суханов. – М.: ТЕИС, 1998. – 245с.
100. Обзор дискуссии о государственных юридических лицах //Сов. государство и право. – 1954. – №8. – С. 109-119.
101. Общественное и частное призрение в России. – Спб., 1907. – 119 с.
102. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – Изд. 16-е, испр. – М.: Рус.яз., 1984. – 797с.
103. Основи художньої культури: Навч. посібник для вищ. навч. закл. – Ч. 2: Теорія та історія української художньої культури /За ред. В.О. Лозового та Л.В. Анучиної. – Х.: Основа, 1999. – 444с.
104. Павлов А.С. Курс церковного права. – СПб: Лань, 2002. – 384с.
105. Пархута М. Будьмо милосердними: Український благодійний фонд “Відродження” //Закон и бизнес. – 2000. – №26. – С. 30.
106. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основы хозяйственного права Украины: Учеб. пособие. – К., 1995. – 180 с.
107. Покровский И.А. История римского права. – М.: Изд. юрид. кн. скл. Право, 1918. – 416с.
108. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353с.
109. Поляков Б., Замойский И. Проблемы реорганизации юридических лиц //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – №5. – С. 3-6.
110. Попов Т.Т., Субботин Д.Т. К истории советских общественных организаций (Сб. архив. документов): Учебное пособие. – М.: Высш. шк., 1970. – 440с.
111. Примак В.В. Визначальна ознака юридичної особи //Юрид. вісн. України. – 2002. – 26 жовт. – 1 лист. – С. 13.
112. Проблема підготовки нового Цивільного кодексу України: Тези доп. і наук. повід. – наук.-практ. конф. – К., 1993.
113. Проблемы развития гражданского законодательства и методология преподавания гражданско-правовых дисциплин: Сб. матер. науч.-практ. семинара. – Харьков, 1993. – С. 120-124.
114. Программа конкурса фонда «Возрождение» //Время. – 2000. – 04 марта. – С.3.
115. Пронська Г.В. Право колективної власності у підприємницькій діяльності в Україні //Концепція розвитку законодавства України: Матер. наук.-практ. конф. /Гол. ред. В.Ф. Опришко – К.: Верхов. Рада України. Ін-т законодавства, 1996. – С. 272, 273.
116. Раянов Ф. Акционерное общество: вопросы имущественной и материальной ответственности //Хозяйство и право. – 1991. – №6. – С. 141-146.
117. Римское частное право: Учебник /Под ред. И.Б. Новицкого и И.С. Перетерского. – М.: Юристъ, 2000. – 544с.
118. Ричка В. М. Еволюція державної влади і шляхи розвитку церковної організації у Київській Русі //Іст. дослідження. Вітчизн. історія. – 1989. – Вип. 15. – С.7.
119. Рускол А.А. Колхозные правоотношения в СССР. – М.: Госюриздат, 1960. – 245с.
120. Савицкий Н.П., Евстратов П.А. Краткий очерк возникновения и деятельности благотворительных учреждений Харьковской губернии /Сост. Н.П. Савицким и П.А. Евстратовым. – Харьков: Тип. губерн. правл., 1896. – 31с.
121. Самигуллин В.К. Локальные нормы и их виды //Правоведение. – 1976. – №2. – С. 38-43.
122. Самойленко А. Суб’єкти господарського права: поняття та класифікація //Право України. – 1998. – №6. – С. 98-102.
123.Серегин В. Во имя гуманизма и милосердия //Бизнесинформ. – 1998. – №3. – С.25-28.
124. Словарь иностранных слов: Изд. 13-е, стереотип. – М.: Рус.яз., 1986. – 608с.
125. Слюсаревський М.М. Теоретичні проблеми договірного управління чужим майном в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 1999. – 20с.
126. Советское гражданское право: Учеб. пособие /Под ред. О.А. Красавчикова. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1976. –175с.
127. Советский энциклопедический словарь /Гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – М.: Сов. энцикл., 1985. – 1600 с.
128.Соловйов О.М. Право власності професійних спілок України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 19с.
129.Спасибо-Фатеева И.В. Право граждан на объединение в научно-производственные кооперативы: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харьков, 1991. – 20с.
130. Спасибо-Фатеева И.В. Акционерные общества: корпоративные правоотношения. – Харьков: Право, 1998. – 256с.
131. Спасибо-Фатеева И.В. Акционерное общество с позиций теорий юридических лиц //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 40 – С. 56,57.
132. Степанов В.В. Правовое регулирование несостоятельности в Германии, США, Англии, Франции и России //Актуал. проблемы гражданского права /Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Статут, 1999. – 464с.
133. Страховский Д. К вопросу о христианской благотворительности. – Екатеринослав, 1914. – 43 с.
134. Субтельний О. Україна: історія /Пер. з англ. Ю.І. Шевчука. – К.: Либідь, 1991. – 512с.
135. Суворов Н. С. Об юридических лицах по римскому праву. – Ярославль: Типо-литогр. г.Фальк, 1892. – 299с.
136. Суворов Н.С. Об юридических лицах по римскому праву. – М.: Статут, 2000. – 299с.
137. Сурженко О.А. Право громадян України на об‘єднання в житлово-будівельні кооперативні товариства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 1992. – 21с.
138. Суханов Е.А. Некоммерческие организации как юридические лица //Хозяйство и право. – 1998. – №5. – С.3-13.
139. Суханов Е.А. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Т.1. /Отв. ред. Е.А. Суханов – М.: БЕК, 1998. – 384с.
140. Суханов Е.А. Некоммерческие организации как юридические лица (Комментарий ГК РФ) //Хозяйство и право. – 1998. – №4. – С. 8-16.
141. Толстой Ю.К. Понятие права собственности //Пробл. гражданского и административного права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. – С. 177-179.
142. Трансформація відносин власності: Матер. наук.-практ. конф. “Трансформування відносин власності – основа розвитку підприємництва в Україні” //Право України. – 1996. – №2. – С. 5-24.
143. Третьяков В.Г. Филантропия в советском обществе. – М.: АПН, 1989. – 265с.
144. Трофимов К. Ликвидация юридических лиц: вопросы имущественной ответственности //Хозяйство и право. – 1995. – №9. – С. 58-65.
145. Ульгорн Г. Христианская благотворительность в древней Церкви. – Спб., 1900. – 117с.
146. Учрежденiе о губернiяхъ 1775 года.
147. Философский энциклопедический словарь /Гл. ред. Л.Ф. Ильичев и др. – М.: Сов. энцикл., 1983. – 839с.
148. Філософія: Курс лекцій: Навч. посібник для студ. вищ. закл. освіти 1- 4 рівнів акредитациї. – К.: Каравела, Львів; “Новий Світ-2000”, 2001. – 448с.
149. Фролов Ю. Некоторые проблемы правовой характеристики юридического лица //Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №5. – С. 34-36.
150. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351с.
151. Хопкинс Б. Как создать неприбыльную организацию и управлять ею /Пер. с англ. – СПб.: Литера, 1996. – 195с.
152. Цивільне право України: Підручник для студ. спец. вищ. закл. освіти. – Ч.1. /Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін. – Харків: Право, 2000. – 368с.
153. Черепахин Б.Б. Органы и представители юридического лица //Тр. по гражд. праву. – М.: Статут, 2001. – С. 468-477.
154. Черникова В.В. Регулирование деятельности благотворительных организаций Великобритании: историко-правовые аспекты //Государство и право. – 1999. – №8. – С. 102,103.
155. Шершеневич Г.Ф. Конкурсный процесс. – М.: Статут, 2000. – 447с.
156. Шиткина И.С. Локальное правовое регулирование деятельности акционерного общества //Государство и право. – 1999. – №10. – С. 100-105.
157. Экономика общественного сектора /Под ред. Е.Н. Жильцова и Ж-Д. Лафея. – М.: Эконом. фак. МГУ, ТЕИС, 1998. – С. 122- 131.
158. Юридические лица: итоги и перспективы кодификации и совершенствования законодательства: Матер. конференции //Журн. рос. права. – 1998. – №10-11. – С. 65.
159. Юридический энциклопедический словарь /Гл.ред. А.Я. Сухарев. – М.: Сов. энцикл., 1984. – 416с.
160. Ямпольская Ц.А. Общественные организации и развитие социалистической государственности. – М.: Юрид. лит., 1965. – 235с.
161. Ямпольская Ц.А. Общественные организации, право и личность. – М.: Юрид. лит., 1981. – 204с.
162. Ярошенко К. Комментарии законов. Гражданский кодекс РФ с учетом изменений и новых законодательных актов. Граждане (физические лица) //Хозяйство и право. – 1998. – №3. – С. 3-11.
163. Lawcard on trusts/ Cavendish Publishing Limited, 1997. – 153p.
164. Statistical Abstruct of the United States, 1973, p. 319.

НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА:

165. Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. ¬¬¬¬¬¬¬– 1990. ¬¬¬¬¬¬¬– №42. ¬¬¬¬¬¬¬– Ст. 839.
166. Визначення гранту (витяг): Пост. Правління Національного банку України від 01.11.95р., №269 //Бізнес. – 1999. – №1-2. – С. 87.
167. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий) /Под общ. ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: ООО «Одиссей», 1999. – 848с.
168. Гражданский кодекс Республики Беларусь: Принят 7 дек. 1998г. //Ведом. Нац. собр. Республики Беларусь. – 1999. – №7 - 9. – 327 с.
169. Гражданский кодекс Квебека. – М.: Статут, 1999. – 472 с.
170. Гражданский кодекс Российской Федерации //Сб. кодексов Рос. Федерации. – Изд-е 7-е. – М.: Информ.-изд. дом «Филинъ», 1998. – 776с.
171. Документы Международной организации труда: Пер. с фр. и англ. – М.: Приор, 2000. –107с.
172. Законы гражданские: Отчет по Государственному Совету за 1872 г. – Спб., 1874. – 93 с.
173. Комментарий к Федеральному закону РФ «О некоммерческих организациях» /Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: Изд-е г-на Тихомирова М.Ю., 1998. – 307с.
174. Комментарий к Федеральному закону РФ «Об акционерных обществах» /Под общ. ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: Изд-е г-на Тихомирова М.Ю., 1999. – 397 с.
175. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации. – М.: Фирма «СПАРК», 1995. – 448с.
176. Конституція України від 28.06.96р. //Відом. Верхов. Ради України. –1996. – №30. – Ст. 141.
177. О благотворительной деятельности: Закон г. Москвы от 05.07.95г.
178. О благотворительной деятельности и благотворительных организациях: Федеральный закон РФ от 11.08.95г., №135-ФЗ //Собр. законодательства РФ. – 1995. – №33. – Ст. 3340.
179. Об аннулировании записи о регистрации Харьковского областного благотворительного фонда социальной защиты населения «Миссия» из реестра благотворительных организаций в связи с его самоликвидацией: Приказ управления юстиции в Харьковской обл. от 24.03.2000г. №02-6/105.
180. О некоммерческих организациях: Федеральный Закон РФ от 12.01.96г., №7-ФЗ //Собр. законодательства РФ. – 1996. – №3. – Ст. 145.
181. Полное собрание законов Российской Империи: Собр.2. – Т.26. – №27479. – Спб.: Тип. 2-го отд. Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1852. – 1887с.
182. Положення про реєстр неприбуткових організацій та установ: Затв. наказом Держ. податк. адм. України від 11.07.97р., №232: Зареєстр. в Мінюст. України 06.08.97р., №291/2095 //Офіц. вісн. України. – 1997. – №32. – С. 95.
183. Положення про фірму: Затв. пост. ЦВК СРСР і РНК СРСР від 22 червня 1927 р. //СЗ СССР. – 1927. – №40. – Ст. 398.
184. Правда Русская: Учеб. пособие /АН СССР. Ин-т истории: Утв. Всесоюзн. комит. по делам ВШ при СНК СССР. – М.–Л.: Изд-во АН СССР, 1940. – 112с.
185. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.97р., №531/97-ВР //Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – №46. – Ст. 292.
186. Про благодійні фонди: Пост. Верховної Ради України від 26.10.92р., №2731-ХІІ //Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №52. – Ст. 687. із змін. від 11.11.93 р.
187. Про власність: Закон УРСР від 07.02.91р. із. змін. //Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – №20. – Ст. 249.
188. Про гуманітарну допомогу: Закон України від 22.10.99р., №1192-ХІV //Відом. Верхов. Ради України. –1999р. – №51. – Ст. 451.
189. Про деякі питання приктики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганизацією та ліквідацією підприємств: Роз’яснення Вищ. арбітр. суду України від 12.09.96р., № 02-5/334 із змін. від 18.11.97р. //Бюл. законодавства і юрид. практики. – 1998 р. – №3. – С. 133.
190. Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій: Пост. Кабінету Міністрів України від 30.03.98р., №382 //Офіц. вісн. України. – 1998р. – №13. – Ст. 490; Уряд. кур’єр. – 1998р. – №89-90.
191. Про Закон України “Про благодійництво та благодійні організації”: Інформ. лист Вищ. арбітр. суду України від 14.01.98р., №01-8/9 //Вісн. Вищ. арбітр. суду України. – 1998 р. – №2. – С. 176-178.
192. Про Закон України “Про об’єднання громадян”: Інформ. лист Вищ. арбітр. суду України від 30.12.97р., №01-8/500 //Вісн. Вищ. арбітр. суду України. – 1998р. – №1. – С.140-143.
193. Про непідприємницькі організації: Проект Закону України від 19.09.2000р. /Вносився нар. депутатом України Матвієнком А.С.
194. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.92р., №2460-ХІІ //Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №34. – Ст. 504.
195. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97р., №283/97-ВР із змін. та доп. //Відом. Верхов. Ради України. – 1995. –№4. – Ст. 28.
196. Про передачу об‘єктів права державної і комунальної власності: Закон України від 03.03.98р., №147/98-ВР //Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – №34. – Ст. 228.
197. Про підприємства в Україні: Закон УРСР від 27.03.91р., №887 //Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №24. – Ст. 272.
198. Про сприяння благодійній діяльності в Україні: Розпорядження Президента України від 12.02.2000р., №84/2000-рп //Офіц. вісн. України. – 2000. – №7. – Ст. 271; Уряд. кур’єр. – 2000. – №38. із змін. та доп., внесен. згідно з Указом Президента від 13.11.01 №1071/2001.
199. Про товариство Червоного Хреста України: Закон України від 28.11.02р., №330-IV //Відом. Верхов. Ради України. – 2003р. – №5. – Ст. 47.
200. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності: Декрет Кабміну України від 15.12.92р., №8-92 //Зб. пост. Уряду України. – 1993. – №1-2. – Ст.8.
201. Про фірму: Пост. РНК УРСР від 25 вересня 1924 р. //Сб. Узаконений УССР. – 1924. – №39. – С. 252.
202. Рекомендації по перереєстрації благодійних фондів та державній реєстрації благодійних організацій: Затв. Мінюст. України //Укр. право. – 1999. – №1.
203. СЗ СССР. – 1930. – №7. – Ст. 76.
204. СЗ СССР. – 1933. – №61. – Ст. 362.
205. СУ РСФСР. – 1932. – №74. – Ст. 33.
206. Статут Великого княжества Литовского 1529 года /АН БССР /Отдел прав. наук /Под ред. К.И. Яблонскиса. – Минск: Изд-во АН БССР, 1960. – Ст. [16] 15. – 253с.
207. Тимчасові правила реєстрації благодійних фондів: Затв. Наказом Мінюст. України 06.10.94р. №25/5 //Бюл. норм. актів України. – 1995. – №9. – С.41. Втратили чинність 12.03.01р. //Офіц. вісн. України. – 2001. – №12. – Ст. 525.
208. Устав о общественном призрении //Свод законов Российской Империи /Сост. и издал присяжный поверенный А.М. Нюренберг. – Кн. 4. – Т. ХIII. – Т-во скоропечатни А.А. Левенсон, 1910. – С. 82-175.
209. Уставы добровольных обществ: Сб. норм. актов: В 2-х ч. – Ч. 2. – М.: Юрид. лит., 1986. – 96с.
210. Фундаментальні принципи статусу неурядових організацій у Європі: Прийняті 05.07.02р. учасн. багатосторон. зустрічі, орг. РЄ в Страсбурзі //Юрид. вісн. України. – 2002. – №50(390). – С.20-23.
211. Цивільний кодекс УРСР від 18.07.63р. зі зм. й доп. //Кодекси України – К., 2001. – №6. – 174с.
212. Цивільний кодекс України //Офіц. вид. – К.: Вид. Дім «Ін юре», 2003. – 664с.