Гузе Костянтин Анатолійович ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису
Гузе Костянтин Анатолійович
УДК 347.963
ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
Радченко Петро Іванович,
кандидат юридичних наук, доцент
Харків – 2015

2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ В СУДІ
1.1. Історико-правовий аналіз інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді………………………………………………..12 1.2. Правова регламентація представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді………………………………………………..35 1.3. Правова природа представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді……………………………………………………………………57 Висновки до розділу 1…………………………………………………………...70 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПРОКУРОРА В СУДІ 2.1. Об’єкти захисту при здійсненні прокурором представницької функції в суді………………………………………………………………………….…….73 2.2. Прокурор як особа, що бере участь у справі……………………………...97 2.3. Підстави та форми участі прокурора в суді……………………………...121 Висновки до розділу 2………………………………………………………….138 РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОКУРОРОМ ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ В СУДІ 3.1. Особливості звернення прокурора з позовом до суду, а також вступу його у розпочату справу в суді першої інстанції…………………….…………….142 3.2. Особливості оскарження прокурором судових рішень...……………….167 3.3. Особливості здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави при виконанні судових рішень…………………..181 Висновки до розділу 3………………………………………………………….196 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………199 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...202
3

ВСТУП
Актуальність теми. Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідні конституційні положення знайшли своє закріплення в Цивільному процесуальному кодексі України 2004 р. (далі – ЦПК) і стали фундаментальними для регламентації діяльності прокуратури в цивільному судочинстві.
Інститут участі прокурора в суді в теорії цивільного процесуального права розглядався як один з її важливих елементів. Трансформувавшись відповідно до Конституції України в інститут представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді та отримавши закріплення в нормах Господарського процесуального кодексу України 1991 р. та Кодексу адміністративного судочинства України 2005 р., прокурорське представництво набуло ознак міжгалузевого правового інституту. Водночас така новелізація процесуального законодавства не внесла суттєвих змін у доктрину процесуального права щодо участі прокурора в цивільному процесі, адже цей аспект процесуальної теорії розвивався синхронно з практикою й носив догматичний характер, залишаючи невирішеними важливі теоретичні проблеми правової природи прокурорського представництва, об’єктів, на захист яких воно спрямовано, підстав та форм участі прокурора в суді, обсягу його процесуальних повноважень тощо. Однак несистемні зміни, внесені в правову регламентацію участі прокурора в цивільному процесі до і після прийняття Конституції України та нарешті у Законі України “Про прокуратуру” 2014 р., не тільки не вирішили ці спірні питання, а й поглибили їх.
З точки зору правозастосовної практики залишаються неоднозначними питання застосування судами конституційних приписів, процесуального й матеріального законодавства, що визначає порядок реалізації прокурором функції представництва інтересів громадянина або держави в цивільному процесі.
4
Поряд з цим теоретичні та практичні питання інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді мають бути узгоджені з рекомендаціями Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі – ПАРЄ), Комітету міністрів Ради Європи, Європейської комісії “За демократію через право” (далі – Венеціанська комісія), Консультативної ради європейських прокурорів (далі – КРЄП), Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), у яких сформульовані міжнародні стандарти функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери. Ключові положення зазначених рекомендацій виступають загальними детермінантами, з урахуванням яких повинно розвиватися національне законодавство, зокрема й те, що визначає порядок реалізації прокуратурою конституційної функції представництва.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах Державної цільової комплексної програми на 2011 – 2015 рр. “Судова влада: проблеми організації та діяльності” (державна реєстрація № 0111U000957).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є наукова розробка питань щодо здійснення прокурором конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в цивільному процесі в аспекті змагальних засад судочинства та міжнародно-правових стандартів функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної юрисдикції.
Для досягнення вищезазначеної мети поставлено такі задачі:
– визначити етапи становлення інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді та з’ясувати взаємозалежність тенденцій його розвитку з моделями судочинства, властивими конкретному періоду еволюції процесуального законодавства;
– систематизувати нормативно-правові акти, на яких базується діяльність прокуратури в цивільному процесі та виявити розбіжності й прогалини в їх регламентації, а також визначити шляхи їх удосконалення;
5
– розкрити правову природу представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді як конституційної функції, що в сучасних умовах реалізується в порядку не лише цивільної, але й адміністративної та господарської юрисдикції;
– визначити коло об’єктів, що підлягають захисту прокурором в суді та сформулювати положення щодо перспектив їх подальшої трансформації;
– з’ясувати правовий статус прокурора, що реалізує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді; визначити обсяг його процесуальних повноважень; дослідити підстави та форми участі прокурора в суді;
– розробити обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює порядок здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді, враховуючи міжнародні стандартів функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери.
Об’єктом дослідження є процесуальна форма реалізації конституційної функції прокуратури в суді поза межами кримінальної юрисдикції.
Предметом дослідження є представництво прокурором інтересів громадянина або держави в цивільному судочинстві та судова практика національних судів.
Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Історико-правовий метод дозволив дослідити еволюцію становлення інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді; метод синтезу – об’єднати норми, що регулюють судово-прокурорське представництво, в правовий інститут; метод класифікації – визначити форми участі прокурора в суді та поділити їх на групи; моделювання та прогнозування – розробити пропозиції щодо подальшого розвитку інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді; порівняльно-правовий – провести порівняльний аналіз процесуального законодавства, що регулює участь
6
прокурора в цивільному судочинстві, та зіставити його з прецедентною практикою ЄСПЛ, висновками органів Ради Європи (далі – РЄ), законодавством зарубіжних держав щодо функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери; системно-структурний – визначити правову природу прокурорського представництва, а також систематизувати правові акти, що регламентують порядок його здійснення; логіко-правовий – виявити суперечності та прогалини у правовому регулюванні національного законодавства, невідповідність його європейським стандартам у досліджуваній сфері та сформулювати пропозиції щодо його удосконалення та гармонізації.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертація є першою науковою працею, в якій здійснено комплексну розробку питань щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в цивільному процесі та запропоновано теоретико-правову конструкцію реалізації прокуратурою конституційної функції представництва, яка відповідає змагальним засадам цивільного судочинства та міжнародним стандартам функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери.
Конкретні результати наукового дослідження, що виносяться на захист і містять наукову новизну, полягають у такому:
уперше:
– сформульовано нову теоретико-правову конструкцію реалізації прокурором представництва інтересів громадянина або держави в цивільному процесі, в межах якої досліджуваний інститут публічного правосуддя синхронізовано із субсидіарністю та змагальністю. Основоположна ідея цієї конструкції полягає у тому, що участь прокурора в цивільному процесі має: 1) носити допоміжний (додатковий) характер; 2) забезпечувати “справедливий баланс” між сторонами (принцип рівності процесуальних можливостей), за яким участь прокурора в цивільному процесі може бути зумовлена лише необхідністю прирівняти сторони в
7
реалізації права на судовий захист, оскільки одна з них не в змозі самостійно це право реалізувати. Зазначене дало можливість виснувати, що прокурор вправі здійснювати представництво в суді інтересів громадянина, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права та не має процесуальної дієздатності, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють її захист або взагалі відсутні, а інтересів держави – у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснюється органом державної влади, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
– здійснено періодизацію становлення та розвитку інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді та з’ясовано, що регламентація діяльності прокурора в цивільному процесі розвивалася непослідовно, внаслідок чого роль прокурора в цивільному процесі на різних історико-правових етапах змінювалася. Так, під час панування слідчих начал судочинства прокуратура наділялася розширеними (значними) процесуальними повноваженнями і, навпаки, із запровадженням змагальної моделі судочинства роль прокурора зменшувалася;
– виведено теоретичний постулат щодо взаємозалежності процесуальних повноважень прокурора і об’єктів, що підлягають захисту прокурором при здійсненні представницької функції в суді. Це дозволило стверджувати, що при здійсненні представництва інтересів громадянина відмовитися від позову, визнати позов, змінити розмір позовних вимог, укласти мирову угоду, звернутися до суду з заявою про забезпечення позову прокурор вправі лише за згодою законного представника громадянина, який не має процесуальної дієздатності. При цьому законному представнику повинно бути надано право відмовитися від прокурорського представництва. При здійсненні прокурором представництва інтересів держави в суді вказані процесуальні повноваження можуть бути реалізовані як прокурором, так і матеріально заінтересованою особою (органом, який уповноважений
8
державою здійснювати її функції у відповідних правовідносинах) лише за наявності їх спільної згоди. У реалізації інших процесуальних прав, пов’язаних з розпорядженням матеріальним об’єктом спору, прокурор обмежений бути не може;
– на підставі структурно-функціонального аналізу нормативно-правових актів, які регулюють участь прокурора в цивільному судочинстві та актів міжнародних установ, де сформульовано міжнародні стандарти у зазначеній сфері, проведено їх класифікацію та обґрунтовано, що правове регулювання досліджуваного інституту є недостатньо узгодженим, тож воно потребує удосконалення і гармонізації;
удосконалено теоретичні положення щодо:
– розуміння представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді як правового інституту, оскільки його складають взаємопов’язані норми цивільного процесуального права, а також адміністративного процесуального та господарського процесуального права, що: 1) регулюють однорідну групу суспільних відносин; 2) покладають на прокурора обов’язок по захисту в суді єдиного кола об’єктів; 3) за своєю сутністю віддзеркалюють публічні (соціальні) засади судочинства;
– самостійності правового статусу прокурора в цивільному судочинстві, що дозволило обґрунтувати необхідність виключення з процесуального законодавства положень, які вимагають від прокурора для здійснення представництва інтересів громадянина надання суду письмової згоди на таке представництво законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи;
– особливостей реалізації права на оскарження прокурором судових рішень, яке має відповідати міжнародним стандартам функціонування прокуратури поза межами кримінальної сфери правосуддя. На основі аналізу висновків органів РЄ доведено, що передбачене законом право прокурора на оскарження судових рішень, незалежно від участі у розгляді справи в суді першої інстанції, допустимо лише у разі дотримання “справедливого
9
балансу” між сторонами (принципу рівності сторін) або якщо правопорушення зачіпає інтереси великої кількості громадян. В аспекті принципів правової визначеності та res judicata обґрунтовано, що для прокурорів, які не брали участі у судових засіданнях й пропустили процесуальний строк внесення апеляційної (касаційної) скарги, поважними причинами для їх поновлення можуть виступати обставини, що стали перешкодою у реалізації права на оскарження саме для особи (його законного представника або органу державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження по захисту інтересів держави), представництво інтересів якої він здійснює в суді, а не для прокурора;
набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо: – необхідності конкретизації та розширення кола об’єктів, що підлягають захисту при здійсненні прокурором представницької функції в суді, якими поряд з правами, свободами, інтересами громадянина або інтересами держави повинен виступати також суспільний інтерес, зокрема, інтерес територіальної громади, у зв’язку з чим запропоновано передбачити в процесуальному законодавстві відповідну процедуру їх захисту; – доцільності виділення в науці лише правових підстав участі прокурора в цивільному процесі, які поділено на ті, що: 1) регулюють право прокурора бути учасником процесу; 2) конкретизують випадки реалізації прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді;
– розуміння виконавчого провадження як частини судового розгляду. Відповідно до такого підходу правове регулювання участі прокурора при виконанні судових рішень має бути синхронізовано з аналогічною його діяльністю в цивільному процесі, де прокурор вправі вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду, незалежно від його участі в суді попередніх інстанцій. У зв’язку з цим запропоновано виключити з законодавства положення, які надають прокурору право здійснювати представництво інтересів громадянина або держави у виконавчому провадженні лише у разі його участі в конкретній справі в суді.
10
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшого вивчення проблем участі прокурора в цивільному судочинстві; у правотворчій роботі – як теоретичний та практичний матеріал при розробці змін до законодавства, що регулює порядок здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді, з метою його вдосконалення, гармонізації та приведення у відповідність до міжнародно-правових стандартів; у правозастосуванні – для формування єдиної судової практики за участю прокурора, який реалізує в суді конституційну функцію представництва, її вдосконалення, підвищення ефективності судочинства; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з процесуальних галузей права, викладанні курсів з цивільного процесу та інших галузей права, розробці навчального курсу “Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді”, у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях та “круглих столах”: Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України” (Харків, січень 2007 р.); науково-практичній конференції “Конституційні аспекти судової реформи” (Харків, червень 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна, “Проблеми цивільного права та процесу” (Харків, травень 2009 р.); науково-практичних конференціях, присвячених пам’яті професора О. А. Пушкіна, “Проблеми цивільного права та процесу” (Харків, травень 2010 р., травень 2013 р., червень 2014 р., травень 2015 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Юридична осінь 2011 року” (Харків, листопад 2011 р.); науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна, “Методологія дослідження проблем цивільного права та процесу” (Харків,
11
травень 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Юридична осінь 2012 року” (Харків, листопад 2012 р.); “круглому столі” “Проверка судебных решений в гражданском процессе Украины и России” (Харків, березень 2013 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених “Юридична осінь 2014 року” (Харків, 14 листопада 2014 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та практичні висновки, що сформульовані в дисертації, знайшли відображення у сімнадцяти публікаціях: п’яти статтях у фахових виданнях, у тому числі в двох іноземних, та в тезах дванадцяти доповідей на наукових, науково-практичних конференціях та “круглих столах”.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання, яке полягає у розробці питань щодо здійснення прокурором конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в цивільному процесі в аспекті змагальних засад судочинства та міжнародно-правових стандартів функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної юрисдикції. Результати проведених досліджень дали можливість сформулювати такі головні висновки:
1. Історичні витоки інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді безпосередньо пов’язані з інституалізацією діяльності прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери (у першу чергу, в цивільному процесі) на етапах судових реформ 1864 р., радянської та пострадянської доби. Визначальним фактором розвитку цього інституту стало прийняття у 1996 р. Конституції України, якою покладено на прокуратуру функцію представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Для сучасного періоду характерною рисою є послідовне зменшення ролі прокурора в цивільному процесі. Відповідні особливості відбивають загальні тенденції функціонування прокуратури в суді, завдання і зміст діяльності якої залежать від моделі судочинства (змагальної чи слідчої), властивої процесуальному законодавству у відповідний історико-правовий період.
2. Правове регулювання інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді здійснюється актами матеріального й процесуального права, які, виходячи з їх структурно-функціонального аналізу, потребують гармонізації та вдосконалення. Основою відповідних змін повинні стати принципи, які містяться у висновках та рекомендаціях ПАРЄ, Комітету міністрів РЄ, Венеціанської комісії, КРЄП, ЄСПЛ щодо функціонування прокуратури в суді поза межами кримінальної сфери.
200
3. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді – це самостійний процесуальний інститут, який складають взаємопов’язані норми цивільного процесуального права, а також адміністративного процесуального й господарського процесуального права, що регулюють однорідну групу суспільних відносин, що виникають між судом та прокурором, де останній, реалізуючи публічні (соціальні) основи судочинства, вчиняє процесуальні дії, спрямовані на захист прав, свобод, інтересів громадянина, інтересів держави у випадках, визначених законом.
4. Національне законодавство, відносячи до кола об’єктів, що підлягають захисту прокурором в суді, лише інтереси громадянина або держави, формально обмежує предметну сферу здійснення прокурором конституційної функції представництва. Спираючись на вчення про “суб’єктивне право”, “свободи”, “інтереси” та аналіз загальних об’єктів судового захисту, перспектив подальшого розвитку досліджуваного інституту, запропоновано об’єктами прокурорського представництва в законодавстві України закріпити такі: права, свободи, інтереси громадянина; інтереси держави; суспільний інтерес (інтерес територіальної спільноти).
5. Процесуальний статус прокурора в суді зумовлений, по-перше, публічними (соціальними) засадами судочинства, проголошеними ст. 55 Конституції України, де кожному гарантується судовий захист його прав і свобод; по-друге – необхідністю дотримання “справедливого балансу” між сторонами, тобто принципу рівності процесуальних можливостей (принципу рівності сторін), за яким кожній стороні гарантується право представляти свою позицію у справі на таких умовах, які б не ставили її у менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Іншими словами, участь прокурора в цивільному процесі може бути зумовлена лише необхідністю прирівняти сторони у реалізації права на судовий захист, оскільки одна з них не в змозі самостійно це право реалізувати. Така інтерпретація процесуального статусу дозволила дійти висновку, що процесуальні повноваження прокурора, пов’язані з розпорядженням матеріальним
201
об’єктом спору (право відмовитися від позову, визнати позов, змінити розмір позовних вимог, укласти мирову угоду, звернутися до суду з заявою про забезпечення позову), у разі представництва інтересів громадянина можуть бути ініційовані прокурором лише за згодою відповідного громадянина або його законного представника, якщо громадянин не має процесуальної дієздатності. У разі захисту прокурором інтересів держави реалізація вказаних розпорядчих прав у суді допускається органами державної влади чи прокурором лише за їх взаємною згодою.
6. Частину 2 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” викласти в такій редакції: “Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у разі, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права та не має процесуальної дієздатності, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють її захист або взагалі відсутні”.
7. Частину 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” викласти в такій редакції: “Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження”.
8. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави можливе виключно в суді, де він як учасник процесу здійснює права та виконує свої обов’язки лише в процесуальній формі, тому передбачений в Законі України “Про прокуратуру” досудовий порядок підтвердження судом підстав для представництва не є реалізацією покладеної на прокурора судово-представницької функції і підлягає виключенню.
202

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Малешин Д. Я. Методология гражданского процессуального права / Д. Я. Малешин. – М. : Статут, 2010. – 208 с.
2. Marguery T. P. Unity and Diversity of the Public Prosecution Services in Europe: A study of the Czech, Dutch, French and Polish systems / T. P. Marguery. – Groningen, 2008. – 370 p.
3. Сухонос В. Виникнення і розвиток інституту прокуратури / В. Сухонос // Право України. – 2001. – №8. – С. 103–107.
4. Свербигуз В. Старосвітське панство / В. Свербигуз. – Варшава, 1999. – 248 с.
5. Лакизюк В. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання / В. Лакизюк, О. Михайленко // Вісн. прокуратури. – 2000. – № 2. – С. 34–42.
6. Малюга В. І. Принципи організації та діяльності прокуратури України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / В. І. Малюта ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2002. – 15 с.
7. Савуляк Р. Виникнення та розвиток посади інстигатора (прокурора) на території Правобережної України за часів Речі Посполитої / Р. Савуляк // Вісн. Львів. ун-ту. серія юридична. – 2007. – Вип. 46. – С. 52–58.
8. Грицаєнко Л. Історико-правовий процес утвердження інституту прокуратури України / Л. Грицаєнко // Право України. – 2008. – №11. – С. 121–130.
9. Музиченко П. П. Історія держави і права України : навч. посіб. / П. П. Музиченко. – 6-те вид., випр. і допов. – Київ : Знання, 2007. – 471 с.
10. Ковальова С. Г. Судоустрій і судочинство на Українських землях Великого князівства Литовського : монографія / С. Г. Ковальова ; М-во освіти і науки України; Миколаїв. держ. гуманіт. ун-т ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилян. акад.». – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. – 200 с.
11. Памятник русского права. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – Вып. 8 :
203
Законодательные акты Петра I. – 667 с.
12. Российское законодательство X–XX веков : в 9-ти т. / под общ. ред. О. И. Чистякова ; отв. ред. тома А. Г. Маньков. – М. : Юрид. лит., 1986. – Т. 4 : Законодательство периода становления абсолютизма. – 512 с.
13. Петрухин И. Исторический очерк деятельности прокуратуры / И. Петрухин // Отечественные записки. – 2003. – № 2. – С. 389–402.
14. Муравьев Н. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности / Н. В. Муравьев. – М. : Унив. тип., 1889. – T. 1 : Прокуратура на Западе и в России. – 552 с.
15. Основные положения преобразования судебной части в России. – М. : Тип. В. Готье, 1863. – 111 с.
16. Судебные уставы 20 ноября 1864 года, с изложением рассуждений, на коих они основаны. – 2-е доп. изд. – СПб. : Тип. Второго отд-ния Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1867. – Ч. 3 : Законы и законодательные акты. – 567 с.
17. Васьковський Е. В. Курс гражданского процесса / Е. В. Васьковський. – М. : Изд-во Братьев Башмаковых, 1913. – Т. 1 : Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия. – 691 с.
18. Костин С. П. Гражданско-процессуальное законодательство Российской империи (вторая половина ХІХ века) : монография / С. П. Костин. – М. : Книгодел, 2010. – 128 с.
19. Российское законодательство X–XX веков : в 9-ти т. / под общ. ред. О. И. Чистякова ; отв. ред. тома Б. В. Виленский. – М. : Юрид. лит., 1991. – Т. 8 : Судебная реформа. – 496 с.
20. Судебные уставы 20 ноября 1864 года, с изложением рассуждений, на коих они основаны, изданные Государственною Канцеляриею. – 2-е доп. изд. – СПб. : Тип. Второго отд-ния Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1867. – Ч. 1 : Устав Гражданского Судопроизводства. – 713 с.
21. Устав Гражданского Судопроизводства с законодательными мотивами, разъяснениями Правительствующего Сената и комментариями русских
204
юристов : в 2-х т. / сост. И. М. Тютрюмов. – Изд. 4-е, испр. и доп. – Петраград : Изд. юрид. книж. магазина Зубкова И. И., 1916. – Т. 2. – 2490 с.
22. Зуев А. Г. Прокурор в гражданском суде / А. Г. Зуев // Журн. министерства юстиции. – 1911. – №1. – С. 73–98.
23. Ювжик-Компанейц О. А. Участие прокурора в гражданском процессе / О. А. Ювжик-Компанейц // Журнал Министерства юстиции. – 1908. – № 10. – С. 104–118.
24. Казанцев С. М. История царской прокуратуры : монография / С. М. Казанцев. – СПб. : Изд-во С.-петерб. ун-та, 1993. – 216 с.
25. Казанцев С. М. Роль прокурора в гражданском процессе дореволюционной России / С. М. Казанцев // Буржуазные реформы в России второй половины ХІХ века. – Воронеж, 1988. – С. 81–93.
26. Гражданский процесс: практический комментарий на вторую книгу Устава гражданского судопроизводства / сост. В. Л. Исаченко. – Минск : Типо-литогр. Б. И. Соломонова, 1890. – Т. 1. – 994 с.
27. Васьковский Е. Недостатки Устава гражданского судопроизводства / Е. Васьковский // Журн. Юридического общества при Императорском Санкт-Перербургском университете. – 1895. – Кн. 1, январь. – С. 29–48.
28. Тур Н. А. Австрийский Устав Гражданского Судопроизводства 1895 года в сопоставлении с нашим Уставом / Н. А. Тур. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1896. – 226 с.
29. Притика Д. М. Арбітражні суди в Україні: історичний нарис та перспективи розвитку / Д. М. Притика. – Київ : Ін Юре. – 1998. – 48 с.
30. Два века истории хозяйственного правосудия в Украине [Електронний ресурс] // Судова влада в Україні : офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://oda.arbitr.gov.ua/sud5037/inform/materialu/4161. – Заголовок з екрана.
31. Клеандров М. И. Экономическое правосудие в России : прошлое, настоящее, будуще / М. И. Клеандров ; Ин-т государства и права РАН. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 600 с.
205
32. Ковалев А. А. Участие прокурора в рассмотрении дел арбитражными судами в Российской Федерации : автореф. … дис. канд. юрид. наук : 12.00.11 / А. А. Ковалев ; науч. рук. О. А. Кожевников. – Екатеринбург, 2004. – 26 с.
33. Балух B. C. Одесский арбитражный суд: два века истории : [монография] / B. C. Балух, A. A. Сурилов. – Одесса : Юрид. лит., 2001. – 327 с. 34. Советская прокуратура : сб. док. / [сост.: И. Н. Ширяев, Г. А. Метелкина ; отв. ред.: С. А. Шишков, К. С. Павлищев]. – М. : Юрид. лит., 1981. – 288 с.
35. О суде : Декрет Совета Нар. Комиссаров РСФСР от 24 нояб. 1917 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства РСФСР. – 1917. – № 4. – Ст. 50.
36. Судебная реформа : сб. – Харьков : Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1923. – 160 с.
37. Проблемы науки гражданского процессуального права : монография / Акад. прав. наук Украины, Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого ; под ред. В. В. Комарова. – Харьков : Право, 2002. – 440 с. 38. Цивільний процесуальний кодекс УСРР : схвалений ВУЦВК 30 лип. 1924 р. // Зб. узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1924. – № 16/17. – Ст. 156.
39. Гражданский процессуальный кодекс РСФСР с параллельным текстом ГПК УССР и с разъяснениями. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Правовая защита, 1927. – 680 с.
40. Гражданский процессуальный кодекс советских республік : [текст и практ. коммент.] / под ред. А. Малицкого. – Киев : Гос. изд-во Украины, 1926. – 454 с.
41. Гражданский процессуальный кодекс : [текст и практ. коммент. : практика Верховных Судов УССР и РСФСР и литература по гражданскому процессу по 1 ноября 1925 г.] / сост. Ф. Шостя. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – Харьков : Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1925. – 367 с.
42. Цивільний процесуальний кодекс УСРР : [текст и практ. комент.] / за ред. О. І. Строєва. – 2-е перероб. вид. – Харків : Юрид. вид. НКЮ УССР, 1930. – 375 с.
206
43. Цивільний процесуальний кодекс УСРР : затв. ВУЦВК і Раднаркомом УСРР 11 листоп. 1929 р. // Зб. законів та розпоряджень Робітничо-Селянського уряду України. – 1929. – № 25. – Арт. 200–201.
44. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик : от 8 дек. 1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961.– № 50. – Ст. 526.
45. Цивільний процесуальний кодекс УРСР : Закон України від 18 лип. 1963 р. № 1500–06 // Відомості Верховної Ради України. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
46. Цивільний процесуальний кодекс України. наук.-практ. комент. / за ред. В. В. Комарова. – Харків : Одіссей, 2001. – 816 с.
47. Научно-практический комментарий к Основам гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик / под ред. П. И. Бардина. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1962. – 230 с.
48. Про концепцію судово-правової реформи в Україні : постанова Верхов. Ради України від 28 квіт. 1992 р. № 2296–XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
49. Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів України : Закон України від 15 груд. 1992 р. № 2857–XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 6. – Ст. 35.
50. Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі: окремі аспекти / М. Бородін // Право України. – 1999. – № 11. – С. 52–54.
51. Радченко П. И. Проблемы применения Закона Украины «О прокуратуре» в гражданском судопроизводстве / П. И. Радченко // Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика его применения : крат. тез. докл. и науч. сообщ. республик. науч.-практ. конф. 18 марта 1992 г. – Харьков, 1992. – С. 84–86.
52. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
207
53. Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» : Закон України від 12 черв. 2001 р. № 2663–III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 44. – Ст. 233.
54. Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України : Закон України від 21 черв. 2001 р. № 2539–III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 36. – Ст. 188.
55. Цивільний процесуальний кодекс України : від 18 берез. 2004 р. № 1618–IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 40–42. – Ст. 492.
56. Кодекс адміністративного судочинства України : від 6 лип. 2005 р. № 2747-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35–37. – Ст. 446.
57. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства : Закон України від 20 груд. 2011 р. № 4176–VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2012. – № 29. – Ст. 340.
58. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури : Закон України від 18 верес. 2012 р. № 5288–VI // Офіційний вісн. України. – 2012. – № 73. – Ст. 2934.
59. Строгович М. С. О системе науки судебного права / М. С. Строгович // Советское государство и право. – 1939. – № 3. – С. 66–67.
60. Абрамов С. Н. Советский гражданский процесс : учебник / С. Н. Абрамов. – М. : Юрид. лит., 1952. – 419 с.
61. Щеглов В. Н. Субъекты судебного гражданского процесса / В. Н. Щеглов. – Томск, 1987. – 128 с.
62. Кац С. Ю. Участие прокуратуры в советском гражданском процессе : учеб. пособие / С. Ю. Кац. – Харьков : Юрид. ин-т, 1958. – 64 с.
63. Банченко-Любимова К. С. Участие прокурора в суде первой и второй инстанций по гражданским делам / К. С. Банченко-Любимова ; Прокуратура СССР. – М. : Госюриздат, 1963. – 88 с.
64. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України : академічний курс : [підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл.] / М. Й. Штефан ; М-во освіти і науки України. – Київ : Ін Юре, 2005. – 624 с.
208
65. Шакарян М. С. Субъекты советского гражданского процессуального права : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / М. С. Шакарян. – М., 1970. – 41 с.
66. Про прокуратуру : Закон України від 14 жовт. 2014 р. № 1697–VIІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2015. – № 2/3. – Ст. 12.
67. Похмелкин В. Участие прокуратуры в рассмотрении гражданских дел – юридический атавизм / В. Похмелкин // Российская юстиция. – 2001. – № 5 – С. 6–13.
68. Дунас Т. О. Прокурор у цивільному процесі України: сутність, завдання, повноваження : [навч. та наук.-практ. посіб.] / Т. О. Дунас, М. В. Руденко. – Харків : Харків юрид., 2006. – 340 с.
69. Сапунков В. Представництво як процесуальний інститут / В. Сапунков // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 67–75.
70. Руденко М. В. Прокурор як учасник цивільного та адміністративного процессу / М. В. Руденко // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України : тези доп. та наук. повідомл. учасників міжнар. наук.-практ. конф. (25–26 січ. 2007). – Харків, 2007. – С. 101–105.
71. Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України [Електронний ресурс] : справа № 6-22237св08 від 4 лют. 2009 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2984472. – Заголовок з екрана.
72. Про виконавче провадження : Закон України від 21 квіт. 1999 р. № 606–XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
73. Сімейний кодекс України : від 10 січ. 2002 р. № 2947–III // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 21/22. – Ст. 135.
74. Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України від 23 квіт. 1991 р. № 987–XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
75. Про психіатричну допомогу : Закон України від 22 лют. 2000 р. № 1489–IІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.
76. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними
209
поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) [Електронний ресурс] : справа № 1-1/99, рішення № 3-рп/99 від 8 квіт. 1999 р. // Конституційний Суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=9327. – Заголовок з екрана.
77. Тихий В. П. Правова природа Конституційного Суду України та проблеми його повноважень / В. П. Тихий // Правова держава : щоріч. наук. пр. – Київ, 2010. – Вип. 21. – С. 151–157.
78. Васильєв С. В. Джерела цивільного процесуального права України: традиції й інновації : монографія / С. В. Васильєв ; Акад. прав. наук України, Наук.-дослід. ін-т прав. забезпечення інновац. розвитку. – Харків : Еспада, 2013. – 432 с.
79. Курс цивільного процесу : підручник / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т. «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого» ; за ред. В. В. Комарова. – Харків : Право, 2011. – 1352 с.
80. Сердюк В. В. Верховний Суд України: окремі елементи правового статусу / В. В. Сердюк // Адвокат. – 2006. – № 9. – С. 3–9.
81. Нерсесянц В. С. Суд не законодательствует и не управляет, а применяет право / В. С. Нерсесянц // Судебная практика как источник права. – М., 1997. – С. 34–41.
82. Карнаух Т. М. Постанови Пленуму Верховного Суду України: правова природа та місце в системі джерел права / Т. М. Карнаух // Наук. зап. Нац. ун-ту «Києво-Магилянська академія»: юридичні науки. – 2009. – Т. 90. – С. 48–50.
83. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 лип. 2010 р. № 2453 –VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – № 41–45. – Ст. 529.
84. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції [Електронний ресурс] : постанова
210
Пленуму Верхов. Суду України від 12.06.2009 р. № 2 // Верховна Рада України: офіц. веб-портал. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09. – Заголовок з екрана.
85. Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами : постанова Пленуму Вищ. спеціаліз. суду України з розгляду цивіл. і кримін. справ [Електронний ресурс] : від 30.03.2012 р. № 4 // Верховна Рада України : офіц. веб-портал. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-12. – Заголовок з екрана.
86. Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Вищ. адміністр. суду України від 13.12.2010 р. № 3 // Верховна Рада України : офіц. веб-портал. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0003760-10. – Заголовок з екрана.
87. Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Вищ. госп. суду України від 23.03.2012 р. № 7 // Верховна Рада України : офіц. веб-портал. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0007600-12. – Заголовок з екрана.
88. Гражданский процесс зарубежных стран : учеб. пособие / под ред. А. Г. Давтян. – М. : Проспект, 2008. – 480 с.
89. Ordonnance № 2006-673 du 8 juin 2006 portant refonte du code de l'organisation judiciaire et modifiant le code de commerce, le code rural et le code de procédure pénale (partie Législative) // Journal officiel de la République française. – 2006. – № 132 du 9 juin. – Pp. 8710. 90. Code de procédure civile [Ressource électronique] : Version consolidée au 1 avril 2015 // Legifrance le service public de la diffu sion du proit. – Mode d'accès: http://www.legifrance.gouv.fr/affichCode.do?cidTexte=LEGITEXT000006070716&dateTexte=20150421. – Titre de l'écran.
211
91. Code civile [Ressource électronique] : Version consolidée au 22 mars 2015 // Legifrance le service public de la diffu sion du proit. – Mode d'accès: http://www.legifrance.gouv.fr/affichCode.do?cidTexte=LEGITEXT000006070721. – Titre de l'écran.
92. Пучинский В. К. Учасники буржуазного гражданского процесса (Англия, США, Франция) : учеб. пособие / В. К. Пучинский. – М. : Изд-во УДН, 1991. – 48 с.
93. Миряшева Е. В. Институт прокуратуры Французской Республики в системе гарантий конституционных прав и свобод : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Е. В. Миряшева. – М. : Рос. акад. правосудия, 2006. – 27 c.
94. Дунас Т. Прокурор у цивільному процесі іноземних держав / Т. Дунас // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 7. – С. 109–113.
95. Gesetz zur Reform des Verfahrens in Familiensachen und in den Angelegenheiten der freiwilligen Gerichtsbarkeit (FGG-Reformgesetz - FGG-RG) [Elektronische ressourcen] : ausfertigungsdatum: 17.12.2008, das zuletzt durch Artikel 8 des Gesetzes vom 30. Juli 2009 (BGBl. I S. 2449) geändert worden ist" // Bundesministerium der Justiz und für Verbraucherschutz. – Zugriffsmodus: http://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/fgg-rg/gesamt.pdf. – Titel-Bildschirm.
96. Штефан М. Й. Цивільний процес : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закл. освіти / М. Й. Штефан. – Вид. 2-ге, перероб. та допов. – Київ : Ін Юре, 2001. – 696 с.
97. Российский прокурорский надзор : учебник / под ред. А. Я. Сухарева. – М. : НОРМА – ИНФРА М, 2001. – 384 с.
98. О прокуратуре Российской Федерации : Федер. Закон от 17 янв. 1992 г. № 2202-I // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1992. – № 8. – Ст. 366.
99. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс] : от 14 нояб. 2002 г. № 138-ФЗ // Гарант : информ.-прав. портал. – Режим доступа: http://base.garant.ru/12128809. – Загл. с экрана. 100. О внесении изменений в статьи 45 и 131 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации Федеральный : Федер. Закон от 5 апр. 2009 г.
212
№ 43–ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 46. – Ст. 4532.
101. Семейный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс] : от 29.12.1995 г. № 223–ФЗ // КонсультантПлюс : офиц. сайт компании. – Режим доступа: http://www.consultant.ru/popular/family. – Загл. с экрана.
102. Об обеспечении участия прокуроров в гражданском процессе [Электронный ресурс] : приказ Ген. прокуратуры РФ от 26 апр. 2012 г. № 181 // Генеральная прокуратура Российской Федерации. – Режим доступа: http://www.genproc.gov.ru/documents/orders/document-76029. – Загл. с экрана.
103. Тарабрин Д. В. Об участии прокурора в гражданском судопроизводстве / Д. В. Тарабарин // Росийская юстиция. – 2007. – № 2. – С. 53–54.
104. Марочкін І. Є. Прокуратура України: проблеми становлення та розвитку / І. Є. Марочкін // Проблеми законності : акад. зб. наук. пр. – Харків, 2009. – Вип. 100. – С. 376–385.
105. Ахмач Г. М. Особливості участі прокурора в цивільному процесі України і європейських країн / Г. М. Ахмач // Сучасні тенденції розвитку держави та права України : зб. наук. пр. – Миколаїв, 2008. – Вип. 2. – С. 107–116.
106. Про роль служби публічних обвинувачів в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права [Електронний ресурс] : Рекомендація ПАРЄ 1604 (2003) 11 від 27 трав. 2003 р. // Центр політико-правових реформ. – Режим доступу : http://pravo.org.ua/files/_com_split_1.pdf. – Заголовок з екрана.
107. The role of prosecution ser vicer outside the criminal law field [Electronic resource] : Opinion No 3(2008) of the Consultative Council of European Prosecutors. Adopted by the CCPE at its 3rd plenary meeting (15–17 October 2008), Strasbourg, 21 October 2008 / Consultative Council of European Prosecutors // Council of Europe. – Access mode: https://wcd.coe.int/wcd/com.instranet.InstraServlet?command=com.instranet.CmdBlobGet&InstranetImage=1608160&SecMode=1&DocId=1609216&Usage=2. – Title from the screen.
213
108. Дело «Менчинской против России» [Электронный ресурс] (заявление № 42454/02) : решение Европ. суда по правам человека от 15 янв. 2009 г. // Платформа стратегической судебной защиты. – Режим доступа: http://www.precedent.in.ua/index.php?id=1233046517. – Загл. с экрана.
109. Дело «Королев против Российской Федерации» [Электронный ресурс] (жалоба № 5447/03) : постановление Европ. суда по правам человека от 1 апр. 2010 г. // Законодательная база Российской Федерации. – Режим доступа: http://www.resheniya-sudov.ru/?p=27505. – Загл. с экрана.
110. Фурса С. Теоретичні аспекти правового та процесуального становища прокурора в цивільному судочинстві / С. Фурса // Право України. – 1998. – № 12. – С. 67–70.
111. Анпілогов О. В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Анпілогов. – Київ, 2008. – 19 с.
112. Лазько Г. З. Правова природа процесуального представництва у цивільному процесі : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Г. З. Лазько. – Київ, 2006. – 19 с.
113. Шутенко О. В. Проблеми диспозитивності в цивільному судочинстві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. В. Шутенко. – Харків, 2003. – 19 с.
114. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1972. – Т. 1 : Основные вопросы общей теории социалистического права. – 395 с.
115. Якушев В. С. О понятии правового института / В. С. Якушев // Известия вузов. Правоведение. – 1970. – № 6. – С. 61–67.
116. Великий енциклопедичний юридичний словник / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; за ред. Ю. С. Шемшученка. – Київ : Юрид. думка, 2007. – 992 с.
117. Осипов Ю. К. Понятие институтов гражданского процессуального права / Ю. К. Осипов // Известия вузов. Правоведение. – 1973. – № 1. – С. 54–60.
214
118. Юков М. К. Теоретические проблемы системы гражданского процессуального права : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / М. К. Юков. – Свердловск, 1982. – 28 с.
119. Поленина С. В. Теоретические проблемы системы советского законодательства : монография / С. В. Поленина ; Ин-т государства и права АН СССР ; отв. ред. Р. О. Халфина. – М. : Наука, 1979. – 208 с.
120. Алексеев С. С. Структура советского права : монография / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
121. Шерстюк В. М. Система советского гражданского процессуального права: (вопросы теории) : [моногр.] / В. М. Шерстюк. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1989. – 133 с.
122. Ермоленко С. В. Система законодательства Российской Федерации: вопросы теории и практики : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / С. В. Ермоленко. – Волгоград, 2006. – 26 с.
123. Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України [Електронний ресурс] : справа № 6-12956св08 від 10 груд. 2008 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2621442. – Заголовок з екрана.
124. Тимошевська І. П. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб : монографія / І. П. Тимошевська ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків : Еспада, 2014. – 176 с.
125. Ухвала Апеляційного суду м. Київа [Електронний ресурс] : справа № 22-7942/2007 р. від 26 верес. 2007 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2158446. – Заголовок з екрана.
126. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел / Ю. К. Осипов. – Свердловск, 1973. – 124 с.
215
127. Поленина С. В. Комплексные правовые институты и становление новых отраслей права / С. В. Поленина // Известия вузов. Правоведение. – 1975. – № 3. – С. 71–79.
128. Комаров В. В. Цивільний процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства України: проблема єдності та відмінностей / В. В. Комаров // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України : тези доп. та наук. повідомл. учасників міжнар. наук.-практ. конф. (25–26 січ. 2007). – Харків, 2007. – С. 3–9.
129. Шумський П. В. Прокуратура України : навч. посіб. для студентів юрид. вузів та ф-тів / П. В. Шумський. – Київ : Вентурі, 1998. – 336 с.
130. Давиденко Л. М. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України / Л. М. Давиденко // Право України. – 1997. – № 6. – С. 43–46.
131. Вернидубов І. В. Функції прокуратури на перехідний період / І. В. Вернидубов // Право України. – 1998. – № 2. – С. 7–9.
132. Суботін Є. Представницька функція прокурора / Є. Суботін, О. Черв’якова, І. Марочкін // Право України. – 1997. – № 11. – С. 63–65.
133. Гусаров К. В. Проблеми цивільної процесуальної правосуб’єктності : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / К. В. Гусаров. – Харків, 2000. – 19 с.
134. Бородін І. Функціональні обов’язки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів громадян) / І. Бородін // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46–48.
135. Руденко М. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді (теоретичний і практичний аспекти) / М. Руденко, В. Глаговський // Право України. – 1997. – № 11. – С. 59–63.
136. Руденко Н. В. Представительство прокуратуры в суде: украинский вариант / Н. В. Руденко // Законность. – 1998. – № 7. – С. 46–50.
216
137. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста (району) по виконанню функцій, визначених Конституцією України : навч. посіб. / П. М. Каркач. – Харків : Лєгас, 2004. – 240 с.
138. Марочкін І. Прокурорське представництво: суть та проблеми удосконалення / І. Марочкін, Г. Гаврюшенко // Вісн. прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 14–19.
139. Комаров В. В. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти : навч. посіб. / В. В. Комаров, П. І. Радченко. – Київ : НМК ВО, 1991. – 104 с.
140. Чечина Н. А. Основные направления развития науки советского гражданского процессуального права : монография / Н. А. Чечина ; Ленингр. гос. ун-т. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – 104 с.
141. Дунас Т. Завдання представництва прокурора. У контексті нового ЦПК України / Т. Дунас // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 7. – С. 69–76.
142. Косюта М. Інтереси громадян і держави як предмет прокурорсько-судового представництва / М. Косюта // Юридический вестник – 2001.– № 2. – С. 144–148.
143. Рясенцев В. А. Условия и юридические последствия отказа в защите гражданского права / В. А. Рясенцев // Советская юстиция. – 1962. – № 9. – С. 7–9.
144. Чечот Д. М. Субъективное право и формы его защиты / Д. М. Чечот ; Ленингр. гос. ун-т. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 72 с.
145. Елисейкин П. Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция суда в советском гражданском процессе / П. Ф. Елисейкин // Ученые зап. Дальневосточ. гос. ун-та. – Владивосток, 1969. – Т. 31, ч. 1 : Вопросы государства и права. – С. 3–16.
146. Комаров В. В. Предмет цивільного процессуального права : текст лекцій / В. В. Комаров. – Харків, 1992. – 45 с.
147. Удальцова И. В. Проблемы судебного признания гражданина ограниченно дееспособным или недееспособным : учеб. пособие / И. В. Удальцова ; М-во образования Украины, Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. – Харьков, 1999. – 46 с.
217
148. Гурвич М. А. Гражданские процессуальные правоотношения и процессуальные действия / М. А. Гурвич // Труды Всесоюз. юрид. заоч. ин-та. – М., 1965. – Т. 3 : Вопросы гражданского процессуального, гражданского и трудового права. – С. 62–116.
149. Гамбаров Ю. С. Курс гражданского права. Часть общая : учебник / Ю. С. Гамбаров. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1911. – Т. 1. – 781 с.
150. Малько А. В. Субъективное право и законный интерес / А. В. Малько // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 30–48.
151. Гукасян Р. Е. Правовые и охраняемые законом интересы / Р. Е. Гукасян // Советское государство и право. – 1973. – № 7. – С. 113–116.
152. Шайкенов Н. А. Категория интерес в советском праве (право как средство реализации интересов личности) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. А. Шайкенов. – Свердловск, 1980. – 16 с.
153. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Наталія Юріївна Сакара ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; наук. кер. В. В. Комаров. – Харків, 2006. – 208 с.
154. Юрченко О. О. Право на защиту и способы защиты охраняемого законом интереса в гражданском праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. О. Юрченко. – Тверь, 2004. – 18 с.
155. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) [Електронний ресурс] : справа № 1-10/2004, рішення № 18-рп/2004 від 1 груд. 2004 р. // Конституційний Суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=9875. – Заголовок з екрана.
156. Матузов Н. И. Субъективные права граждан СССР : монография / Н. И. Матузов ; Сарат. юрид. ин-т ; под общ. ред. И. Е. Фарбер. – Саратов : Приволж. книж. изд-во, 1966. – 191 c.
218
157. Алексеев С. С. Общая теория права : учебник / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Велби, 2008. – 576 с.
158. Малько А. В. Теория государства и права в вопросах и ответах : учеб.-метод. комплекс / А. В. Малько. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2003. – 300 с.
159. Александров Н. Г. Законность и правоотношение в советском обществе / Н. Г. Александров. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1955. – 176 с.
160. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Г. Ф. Шершеневич. – М. : Спартак, 1995. – 556 с.
161. Братусь С. Н. Курс советского гражданського права. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 367 с.
162. Гукасян Р. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р. Гукасян ; М-во высш. сред. спец. образования РСФСР, Сарат. юрид. ин-т. – Саратов : Приволж. книж. изд-во, 1970. – 190 с.
163. Грибанов В. П. Интерес в гражданском праве / В. П. Грибанов // Советское государство и право. – 1967. – № 1. – С. 49–56.
164. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1949. – 144 с.
165. Толстой Ю. К. К теории правоотношения : монография / Ю. К. Толстой ; Ленингр. гос. ун-т. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1959. – 88 с.
166. Михайлов С. В. Интерес как общенаучная категория и ее отражение в науке гражданского права / С. В. Михайлов // Государство и право. – 1999. – № 7. – С. 86–92.
167. Богатырев Ф. О. Интерес в гражданском праве / Ф. О. Богатырев // Журнал российского права. – 2002. – № 2. – С. 33–43.
168. Коркунов В. М. Конституционные основы положения личности в уголовном судопроизводстве / В. М. Коркунов. – Саратов, 1987. – 183 с.
169. Алиева И. Д. Защита гражданских прав прокурором и иными уполномоченными органами / И. Д. Алиева. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 128 с.
219
170. Нерсесянц В. С. Философия права : учеб. для вузов / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2005. – 656 с.
171. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : учебник / О. Ф. Скакун. – Харьков : Эспада, 2005. – 840 с.
172. Крестовська Н. М. Теорія держави і права: елементарний курс : [навч. посіб.] / Н. М. Крестовська, Л. Г. Матвєєва. – Харків : Одіссей, 2007. – 432 с.
173. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : посіб. для студентів спец. «Правознавство» / П. М. Рабінович. – Вид. 2-ге, зі змінами й допов. – Київ, 1994. – 236 с.
174. Ведерніков Ю. А. Теорія держави і права : навч. посіб. / Ю. А. Ведерніков, А. В. Папірна. – Київ : Знання, 2008. – 333 с. – (Вища освіта XXI століття).
175. Мичко М. І. Деякі проблеми представництва прокурором інтересів громадян і держави в суді / М. І. Мичко // Вісн. Вищ. арбітраж. суду України. – 1999. – № 4. – С. 206–212.
176. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах : монографія / Н. Ю. Сакара ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків : Право, 2010. – 256 с.
177. Марочкін І. Є. Прокуратура України: проблеми становлення й розвитку / І. Є. Марочкін // Юрист України. – 2011.– № 2. – С. 62–68.
178. Корж В. Проблемні питання представництва прокурора в судовому процесі / В. Корж // Прокуратура. Людини. Держава. – 2005. – № 6. – С. 65–67.
179. Ефросинин Д. Защита прокурором публичных интересов в арбитражном процессе / Д. Ефросинин // Законность. – 2002. – № 12. – С. 40–42.
180. Долежан В. В. Шляхи конкретизації представницької функції прокуратури у майбутньому Законі України «Про прокуратуру» / В. В. Долежан // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах : зб. наук. пр. – Харків, 1998. – С. 184–188.
181. Руденко М. В. Позов прокурора до господарського суду як ефективний засіб захисту порушених державних інтересів / М. В. Руденко // Підприємство, госп-во і право. – 2002. – № 3. – С. 19–2