ЛАЗАРЕНКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ. ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТОРА В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

ЛАЗАРЕНКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТОРА В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ"

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЛАЗАРЕНКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 341.9:347.91
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗАХИСТ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТОРА В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело М.М. Лазаренко
Науковий керівник: Калакура Віктор Ярославович, кандидат юридичних наук, доцент
Київ - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСА ДИ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТОРА У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ 20
1.1. Захист майнових прав іноземного інвестора у міжнародному приватному праві як об’єкт міжнародно-приватноправового дослідження 20
1.2. Засади нормативно-правового регулювання іноземних інвестицій в Україні 35
1.3. Поняття та ознаки засобів, способів та форм захисту майнових прав інвестора у міжнародному приватному праві України 46
РОЗДІЛ 2. КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТОРА У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ 59
2.1. Колізійні питання засобів захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні 59
2.2. Класифікація засобів захисту майнових прав іноземного інвестора в міжнародному приватному праві 74
2.3. Загальна характеристика юрисдикційних засобів захисту майнових прав іноземного інвестора 95
2.4. Неюрисдикційні засоби захисту майнових прав іноземного
інвестора в Україні 106
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ СУДОВО-АРБІТРАЖНОГО ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТОРА ТА НАПРЯМИ ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЇ 125
3.1. Міжнародні комерційні та інвестиційні арбітражні органи як засоби захисту майнових прав іноземного інвестора 125
3.2. Проблематика юрисдикційного захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні та шляхи її вирішення 145
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТОК 207
ВСТУП
Актуальність дослідження. Захист майнових прав іноземного інвестора як об’єкт правового регулювання і як предмет наукового дослідження не втрачає своєї актуальності з моменту набуття Україною незалежності та початку становлення ринкових відносин в суспільстві. Незважаючи на те, що протягом останніх двадцяти років у становленні правового регулювання ринкової економіки та інвестицій відбувався бурхливий розвиток, все ще залишається безліч невирішених проблем у площині захисту прав іноземного інвестора як на міжнародно-правовому рівні, так і на рівні законодавства України. Це зумовлює необхідність здійснення нових комплексних досліджень різними галузями правової науки, які були б спрямовані не лише на науково-теоретичне осмислення даної проблематики, але й на пошук шляхів оптимізації правового регулювання тих чи інших аспектів захисту майнових прав інвестора за законодавством України, у тому числі регулювання колізійними нормами різноманітних аспектів захисту іноземних інвестицій.
Актуальність здійснюваного дослідження корелюється з потенційним прикладним значенням його результатів. Вивчення окресленої сфери дає можливість оцінити сучасний стан захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні, підходи до концептуальних змін системи правового регулювання іноземних інвестицій, а також сформулювати власні пропозиції щодо розвитку законодавства у цьому напрямі.
Теоретичною основою дослідження стали наукові роботи й розробки українських та іноземних науковців, які висвітлювали різні аспекти досліджуваної тематики. Серед них можна виділити наступних: Ю.Б. Бек, К.П. Бондар, С.А. Войтович, Г.В. Галущенко, Д.І. Грищенко, А.С. Довгерт, Е. Маккендрик, І.М. Злакоман, О.О. Зозуля, Р. Калкінс, О.О. Кармаза, В.В. Кафарський, В.І. Кисіль, О.Р. Кібенко, В.М. Коссак, О.М. Костилєв, О.О. Кот, І. Літінас, З.В. Мамон, С.В. Мостовенко, С.М. Паламарчук, Я. Паулссон, Ю.Д.
Притика, В.В. Рєзнікова, М.О. Рожкова, М.Г. Розенберг, О.В. Рибій, О.С. Семерак, В.А. Січевлюк, М. Сорнараджа, О.М. Спектор, О.М. Торгашин, І.З. Фархутдінов, Р. Фолкнер, К. Хейзелгрув-Спарін, О.Г. Хрімлі, Г.А. Цірат, С.О. Шемшученко, С. Шилл, К. Шреєр та інших.
Не применшуючи значення досліджень вищенаведених фахівців можна констатувати, що сфера захисту іноземних інвестицій крізь призму міжнародного приватного права досліджувалася фрагментарно, а наявні результати досліджень потребують актуалізації з огляду на зміну законодавства та умов, які детермінують інвестиційну привабливість та потребу в додаткових правових гарантіях, що дає підстави вважати тему дослідження актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в рамках наукової теми № 16БФ048-01 «Асоціація як новий формат відносин України з Європейським Союзом: політичний, правовий, економічний та інформаційний аспекти», яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного аналізу сфери захисту майнових прав іноземного інвестора за національним законодавством та міжнародним правом, формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо шляхів її вдосконалення та розроблення теоретичних основ регулювання інвестиційних відносин.
Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:
— проаналізувати засади правового регулювання іноземних інвестицій в Україні у розрізі актів національного законодавства та міжнародних договорів;
— визначити поняття засобів захисту майнових прав іноземного інвестора, здійснити його розмежування із суміжними категоріями;
— встановити ознаки засобів захисту майнових прав іноземного інвестора у міжнародному приватному праві України;
— розкрити основи колізійного методу регулювання захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні, визначити його проблематику;
— розробити комплексну класифікацію засобів захисту майнових прав іноземного інвестора задля їх подальшого дослідження й характеристики у розрізі видів;
— дослідити й охарактеризувати основні проблеми юрисдикційних засобів захисту майнових прав іноземного інвестора;
— визначити й охарактеризувати основні неюрисдикційні засоби захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні;
— охарактеризувати сучасний стан та визначити перспективи розвитку інститутів міжнародного комерційного та інвестиційного арбітражу;
— визначити шляхи вирішення проблемних питань юрисдикційного захисту майнових прав іноземного інвестора.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері захисту майнових прав іноземного інвестора.
Предметом дослідження є правове регулювання захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні та за кордоном, правова доктрина та правозастосовна практика.
Методи дослідження. У дослідженні використано широкий комплекс методів наукового пізнання, серед яких філософські, загальнонаукові і спеціально-юридичні, які у сукупності складають методологічну базу дослідження. Серед філософських методів основу становлять діалектичний та метафізичний. Перший дозволив проаналізувати тенденції захисту майнових прав іноземного інвестора та розглянути предмет дослідження як динамічну категорію. Метафізичний використовувався у тій мірі, у якій правові категорії розглядалися як певні статичні константи. Широко у дослідженні використано методи аналізу і синтезу. Системно-структурний метод дозволив структурувати дослідження відповідно до проведеної класифікації засобів захисту майнових прав іноземних інвесторів, що особливо стосується підрозділу 2.2 дослідження. Формально-юридичний та метод тлумачення права використовувалися у процесі аналізу змісту актів національного, іноземного й міжнародного законодавства з питань захисту майнових прав іноземного інвестора та мали особливе значення у підрозділах 1.2, 2.1, 2.3,
2.4, 3.1, 3.2 роботи. У дослідженні застосовані методи законодавчої техніки при виробленні пропозицій змін до законодавства. Також використано наступні методи наукового міжнародно-приватноправового дослідження, що ґрунтуються на колізійному методі правового регулювання: колізійно- пошуковий, колізійно-аналітичний, колізійно-синтетичний, колізійно- порівняльний.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що робота є одним із перших у юридичній науці України комплексним дослідженням правовідносин, що виникають у сфері захисту майнових прав іноземного інвестора в міжнародному приватному праві.
За результатами дисертаційного дослідження сформульовано наступні науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, що виносяться на захист:
вперше:
1) виокремлено основні елементи захисту прав іноземного інвестора як предмету міжнародного приватного права;
2) розкрито сутність, склад та ознаки поняття неюрисдикційних засобів самозахисту майнових прав іноземного інвестора;
3) обґрунтовано, що розгляд скарг адміністративними органами щодо захисту майнових прав іноземного інвестора може мати квазіюрисдикційну природу;
4) визначено інститут бізнес-омбудсмена як неюрисдикційний засіб захисту майнових прав іноземного інвестора, охарактеризовано перспективи його розвитку;
5) сформульовано пропозицію запровадження презумпції наявності компетенції Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів (МЦВІС) у випадках неоднозначності правового регулювання інвестиційних відносин;
удосконалено:
1) бачення щодо розмежування предмету міжнародно-
приватноправового дослідження із предметом інших правових наук у сфері захисту майнових прав іноземного інвестора;
2) характеристику колізійного законодавства України у частині забезпечення майнових прав іноземного інвестора;
3) класифікацію засобів захисту майнових прав іноземного інвестора;
4) підходи щодо розвитку системи юрисдикційних засобів захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні;
5) особливості розуміння правової природи міжнародного
інвестиційного арбітражу;
6) погляди на питання забезпечення конфіденційності арбітражних проваджень, визначено конкретні проблеми у цій сфері та запропоновано шляхи їх вирішення;
7) пропозиції щодо шляхів вирішення окремих проблем регулювання компетенції Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів (МЦВІС) на рівні міжнародного договору;
набули подальшого розвитку:
1) положення щодо визначення й розмежування понять засобів, способів та форм захисту майнових прав іноземного інвестора;
2) ідеї про важливу роль медіації як засобу захисту майнових прав іноземного інвестора;
3) положення щодо підсудності проваджень про визнання та виконання рішень міжнародних арбітражних органів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в науково-дослідній, навчальній, правотворчій та правозастосовній роботі. Вони доповнюють наявні дослідження у сфері захисту майнових прав іноземного інвестора та дають змогу визначити закономірності розвитку правового регулювання у цій сфері. У навчальному процесі результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсів та спецкурсів «Міжнародне приватне право», «Актуальні проблеми міжнародного приватного права», «Міжнародний комерційний арбітраж», «Вирішення інвестиційних спорів», а також для підготовки відповідних підручників і навчальних посібників. Крім того, низку пропозицій можна використати в законотворчій діяльності.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною науковою роботою, що виконана здобувачем особисто, з урахуванням методичної підтримки й координації дослідження науковим керівником. Використані тези й джерела інших авторів як теоретична основа зазначені в посиланнях на них.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, висновки та пропозиції обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення дисертації доповідалися на таких конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (Львів, 19-20 серпня 2016 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 27 жовтня 2016 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 31 березня - 1 квітня 2017 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 19 жовтня 2017 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 26 жовтня 2017 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Urgent problems of law on the modern stage of statehood development» (Люблін, 20-21 жовтня 2017 р.); науково-практичній конференції «Міжнародне приватне право: актуальні проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 21 грудня 2017 р.); науково- практичній конференції «Шевченківська весна» (Київ, 29 березня 2018 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено у 13 публікаціях, із них 5 статей опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, 1 стаття в іноземному науковому фаховому виданні та 7 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з них 168 сторінок основного тексту. Список використаних джерел міститься на 26 сторінках та складається з 246 найменувань. Додаток 1 складається з 3 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами дисертаційного дослідження отримано результати, які містять наукову новизну, конкретні практичні пропозиції у частині зміни законодавства та підходів до питання захисту майнових прав іноземних інвесторів, окреслено основні проблеми у цій сфері, запропоновано нові підходи до побудови інституційно-правової системи, яка повинна забезпечити більш ефективний захист майнових прав таких осіб.
Резюмуючи, можна сформулювати наступні висновки й пропозиції, які отримані у процесі дослідження.
1. Виокремлено основні елементи правового регулювання захисту прав іноземного інвестора як предмету міжнародного приватного права:
1) колізійне регулювання договорів про здійснення іноземних інвестицій;
2) питання регулювання майнових прав на іноземні інвестиції, у тому числі права власності та інших похідних прав (особливо при негрошовій формі таких інвестицій); 3) засоби та способи захисту майнових прав інвестора у міжнародному приватному праві та поєднання таких засобів і способів у законодавствах різних держав; 4) вирішення майнових та інших спорів з приводу захисту майнових прав іноземного інвестора та регулювання судового чи квазісудового (арбітражного) процесу за участю інвестора.
2. Зроблено висновок, що захист іноземних інвестицій як предмет міжнародно-приватноправового дослідження розмежовується із предметом інших правових наук на наступних засадах: 1) з господарським правом розмежовується на підставі наявності колізійного питань та регулювання майнових прав інвестора, у тому числі їх захисту, натомість міжнародний комерційний арбітраж в науці розглядається в рівній мірі як предмет господарського права та міжнародного приватного права (з цього приводу єдиного підходу немає); 2) з міжнародним правом розмежовується на тій підставі, що у міжнародному праві йдеться про взаємовідносини між державами, міжнародними організаціями та частково між державами та інвесторами з приводу захисту інвестицій, однак на підставі міжнародних правових договорів та угод, укладених між державами; натомість питання міжнародного цивільного процесу, у тому числі його регулювання за допомогою міжнародних угод, а також випадків, коли відповідно до міжнародних угод держава виступає учасником цивільних правовідносин з іноземним елементом є предметом міжнародного приватного права; 3) з адміністративним правом міжнародне приватне право у частині захисту прав інвестора розмежовується на тій підставі, що в адміністративному праві існують публічно-правові відносини підпорядкування і один з його учасників буде завжди суб’єктом владних повноважень, крім випадків коли останній реалізує приватноправові правомочності.
3. Основу правового регулювання іноземних інвестицій становить Цивільний кодекс України як основний акт, що регулює приватні правовідносини, та Господарський кодекс України як основний акт у сфері підприємництва. Серед спеціальних законодавчих актів слід назвати Закон України «Про інвестиційну діяльність» та Закон України «Про режим іноземного інвестування», оскільки саме вони більш детально регулюють правовідносини у сфері іноземного інвестування в Україні. Особливе місце в системі нормативно-правового регулювання іноземних інвестицій в Україні займає Закон України «Про міжнародне приватне право», який є основним актом в частині регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом. Крім актів національного законодавства не менш важливу роль відіграють багатосторонні та двосторонні міжнародні договори, що ратифіковані Україною. Особливе значення для захисту майнових прав іноземного інвестора мають двосторонні інвестиційні договори.
4. Визначено таке розуміння способів, засобів та форм захисту майнових прав іноземного інвестора й проведено розмежування цих понять. Способи захисту майнових прав іноземного інвестора - заходи матеріально- правового характеру, що визначені законодавством держави, яке поширюється в повній мірі чи частково на інвестиційну діяльність, з приводу якої виник спір, та/або договором, спрямовані на припинення порушення та/або поновлення порушених майнових прав іноземного інвестора, що застосовуються судом або юрисдикційним органом у примусовому порядку, або ж безпосередньо інвестором на підставі договору та/або закону в примусовому порядку, чи виконуються особою, яка порушила право у добровільному порядку на вимогу правомочного суб’єкта цих прав.
Засоби захисту майнових прав іноземного інвестора - інструменти, за допомогою яких реалізуються способи захисту майнових прав іноземного інвестора. До засобів захисту майнових прав іноземного інвестора відносимо норми права та правові інститути, які визначають інструменти захисту майнових прав іноземного інвестора, приватні, публічні й міжнародні інституції, процесуальні й процедурні дії, за допомогою сукупності яких реалізуються способи захисту майнових прав іноземного інвестора. Резюмуючи, засоби захисту можуть розглядатися і як конкретні судові чи примирливі органи з визначеним процесом розгляду інвестиційних спорів у них, так і певні юридично значимі дії, які вживаються іноземним інвестором для захисту своїх майнових прав.
Натомість форма захисту майнових прав іноземного інвестора - визначений законодавством, міжнародно-правовими актами чи договорами процесуально-процедурний порядок реалізації способів захисту майнових прав іноземного інвестора, який виявляється у зовнішньому вияві юридично значимих дій з приводу захисту майнових прав іноземного інвестора.
5. Виділено такі визначальні ознаки способу захисту майнових прав іноземного інвестора: 1) загальний перелік способів захисту визначається в національному законодавстві, проте може бути розширений цивільно- правовими договорами або випливати із законодавства іноземної держави, правопорядку якої підпорядковані інвестиційні відносини; 2) матеріально- правовий характер; 3) кореспондуючий обов’язок - завжди наявний суб’єкт, який в разі успішної реалізації способу захисту прав зобов’язаний його виконати у добровільному чи примусовому порядку; 4) в разі невиконання у добровільному порядку способи захисту реалізуються за допомогою примусу; 5) їх реалізація нерозривно пов’язана з процесуальними механізмами та засобами захисту; 6) майнове вираження.
Натомість визначальними ознаками засобів захисту майнових прав іноземного інвестора окреслено: 1) нерозривний взаємозв’язок зі способами захисту, який спрямований на реалізацію способів захисту прав іноземних інвесторів; 2) процесуальний чи процедурний характер; 3) поєднання процесуально-процедурних норм, інституцій захисту та юридично значимих чи фактичних дій, спрямованих на застосування засобів; 4) природа правового інструментарію.
Визначальними ознаками форм захисту майнових прав іноземного інвестора є: 1) зовнішній вияв юридично значимих дій; 2) наявність процесуально-процедурного характеру; 3) зовнішнє вираження засобів захисту, в яких реалізуються способи захисту майнових прав іноземного інвестора.
6. У дисертаційному дослідженні класифіковано засоби захисту майнових прав іноземного інвестора та на підставі різних критеріїв здійснено поділ таких засобів на види. Наведений поділ має науково-методологічне значення.
7. Доведено, що розгляд скарг адміністративними органами може мати квазіюрисдикційну природу, поєднуючи у собі вирішення спору інвестора з нижчестоящими органами та ознаки досудових та примирливих засобів захисту, які полягатимуть у тому, що державний орган може виправити неправомірні дії чи рішення, що відкине необхідність звертатися іноземному інвестору до національних судів або міжнародних арбітражів, юрисдикцію яких визнає Україна. Якщо ж виходити із того, що поділ засобів захисту майнових прав іноземного інвестора на види здійснено дихотомічно, звернення до органів виконавчої влади має більше характерних ознак юрисдикційних засобів захисту, що зумовлює віднесення аналізованого засобу захисту до юрисдикційних органів.
8. Зроблено висновок, що колізійне законодавство України у частині забезпечення майнових прав іноземних інвесторів характеризується: 1) високим рівнем диспозитивності та широким застосуванням принципу автономії волі; 2) визнанням рішень міжнародних юрисдикційних органів без істотних нормативних перепон; 3) сприятливим нормативним регулюванням для іноземного інвестора захисту його майнових прав; 4) високим рівнем забезпечення можливості врегулювати договірні правовідносини за участю іноземного інвестора його національним законодавством, за окремими виключеннями.
9. Доведено, що до неюрисдикційних засобів самозахисту майнових прав іноземного інвестора також відноситься одержання виконавчого напису нотаріуса, реєстрації права власності на заставне майно, самостійне звернення стягнення на предмет застави тощо. Такі засоби хоч і передбачають участь інших осіб, однак по суті це безспірні, передбачені договором чи законом процедури самостійного задоволення вимог, що випливають із укладених договорів, а нотаріуси, реєстратори чи органи у межах інших юрисдикцій виступають в якості інституційного засобу реалізації безспірного самозахисту, і не є юрисдикційним органом уповноваженим на розгляд спорів.
10. Визначено медіацію як засіб, що має значний потенціал для використання та оптимізації захисту майнових прав іноземного інвестора в Україні.
11. Розкрито інститут бізнес-омбудсмена як неюрисдикційний засіб захисту майнових прав іноземного інвестора. Доведено, що Рада бізнес- омбудсмена, будучи перехідним етапом до створення законодавчо врегульованого інституту бізнес-омбудсмена в Україні, станом на сьогодні виявилася ефективним засобом захисту майнових прав іноземних інвесторів в Україні. Висловлено позицію, що у системі неюрисдикійних та альтернативних заходів вирішення інвестиційних спорів інститут бізнес- омбудсмена є не лише новим ефективним засобом захисту майнових прав іноземного інвестора, але й може слугувати основою для вироблення майбутньої моделі альтернативних засобів вирішення інвестиційних спорів між іноземним інвестором та державою, а також стати основою для створення органу з розгляду претензій іноземного інвестора як засобу спонукання до добровільного виконання державою своїх зобов’язань перед іноземним інвестором. Встановлено ознаки правової природи медіації у діяльності бізнес-омбудсмена в Україні.
12. Визначено міжнародний інвестиційний арбітраж як міжнародний арбітражний орган, який розглядає спори іноземного інвестора та приймаючої інвестиції держави з приводу порушених майнових прав іноземного інвестора, що випливають із здійснюваної інвестиції відповідно до національного законодавства та міжнародних інвестиційних договорів, а за результатами розгляду спору приймається рішення, яке повинно бути виконане приймаючою державою відповідно до взятих на себе міжнародних зобов’язань щодо гарантування іноземних інвестицій. Звернення до міжнародного інвестиційного арбітражу є спеціальним засобом захисту майнових прав іноземного інвестора, який може дозволити отримати належну компенсацію порушених майнових прав у сфері інвестиційних правовідносин.
13. На вирішення проблеми забезпечення конфіденційності на етапі виконання рішень міжнародних арбітражних органів запропоновано:
1) ч. 8 ст. 8 ГПК України викласти у наступній редакції: «Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також у провадженнях про визнання та виконання рішень третейських (арбітражних) судів, у тому числі іноземних, якщо про це є клопотання сторін та третейська угода містить положення про конфіденційний розгляд, якщо закритий розгляд не порушує застереження про публічний порядок чи права та інтереси третіх осіб, а також в інших
випадках, установлених законом»;
2) ч. 7 ст. 7 ЦПК України викласти у наступній редакції: «Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи або відомостей, що принижують їхню честь і гідність, у провадженнях про визнання та виконання рішень третейських (арбітражних) судів, у тому числі іноземних, якщо про це є клопотання сторін та третейська угода містить положення про конфіденційний розгляд, якщо закритий розгляд не порушує застереження про публічний порядок чи права та інтереси третіх осіб, а також в інших випадках, установлених законом».
14. Щодо проблем компетенції МЦВІС зазначено, що положення, згідно з яким Договірні сторони можуть повідомити Центр про те, які категорії справ належать чи не належать до його компетенції вже після ратифікації Вашингтонської конвенції 1965 року можуть порушувати відповідний принцип, оскільки можуть обмежувати компетенцію МЦВІС у тих чи інших випадках. А тому запропоновано ст. 25 вищезазначеної конвенції доповнити положенням, відповідно до якого якщо будь-яка Договірна держава скористалася своїм правом та повідомила Центр про відсутність його компетенції щодо певної категорії спорів, інші Договірні держави вправі заявити, що аналогічний підхід застосовується щодо спорів з інвесторами, які є резидентами Договірної держави, що заявила про відсутність у Центру такої компетенції.
15. Щодо проблемних питань, які полягають у відсутності визначеності того, чи наявна компетенція у МЦВІС, запропоновано запровадити правило презумпції наявності компетенції, яке повинно бути підтверджене сторонами міжнародного договору. Остання полягатиме в запровадженні у ст. 25 Вашингтонської конвенції положення, відповідно до якого у випадку, якщо з актів національного законодавства та міжнародних договорів неможливо однозначно визначити, чи поширюється компетенція Центру щодо вирішення того чи іншого спору, вважається, що така компетенція наявна, якщо договірні Держави чітко не заявили про непоширення дії даної презумпції на них загалом, чи у конкретних категоріях спорів.
16. Зроблено висновок про доцільність запровадження в якості спеціального допоміжного механізму для врегулювання питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій з боку Російської Федерації, окремого органу, який при раціональному підході до визначення повноважень, функцій та структури може зіграти роль передової, форпостної установи й виступити каталізатором позовів фізичних та юридичних осіб, в тому числі державних підприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация // Советское государство и право. 1987. № 6. С. 14-18.
2. Андреев Ю.Н. Механизм гражданско-правовой защиты. Москва: НОРМА; ИНФРА-М, 2010. 464 с.
3. Анохин В.С. Арбитражное процессуальное право России: учеб. для вузов. Москва: Владос, 1999. 400 с.
4. Антонюк О.І. Заходи самозахисту цивільних прав та інтересів // Підприємництво, господарство і право. 2003. № 6. С. 23-27.
5. Антонюк О.І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист: Монографія. Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС,
2006. 220 с.
6. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ: Регламент ООН від 15.06.1976 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_059 (дата звернення:
15.03.2017)
7. Базилевич А.И. Формы защиты субъективных гражданских прав: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Базилевич Андрей Иванович; Ульяновск, 2001. 205 с.
8. Бек Ю.Б. Правове регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах України (на матеріалах СЕЗ «Яворів»): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03/ Бек Юліан Богуславович; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2005. 191 с.
9. Беляневич О.А. Про форми захисту прав суб’єктів господарювання // Українське комерційне право. 2007. № 8. С. 62-70.
10. Бігняк О.В. Захист корпоративних прав: співвідношення категорій «форми захисту», «способи захисту» та «засоби захисту» (Сучасні погляди та концепції) // Юридичний вісник. 2013. № 2. С. 43-48.