ЛЯШЕНКО Надія Анатоліївна. ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

Краткое описание

ЛЯШЕНКО Надія Анатоліївна. Назва дисертаційної роботи: "ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису

ЛЯШЕНКО Надія Анатоліївна

УДК 347.957+965.45

ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З
ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
Спеціальність:12.00.03- цивільне право і цивільний процес; сімейне
право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
ФУРСА Світлана Ярославівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ-2016
2
ЗМІСТ
Список прийнятних скрочень 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ
ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПРАВОВУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ
14
1.1. Практика Європейського суду з прав людини як джерело
правової інформації для правової системи України
14
1.2. Судова система України в контексті гарантованого
забезпечення прав людини
28
1.3. Предмет рішень Європейського суду з прав людини 41
1.4. Формування практики Європейського суду з прав людини і
вплив на неї представників заявників
51
1.5. Сприйняття діяльності Європейського суду з прав людини з
позиції вирішення сучасних правових проблем в цивільному
судочинстві в Україні
64
1.6. Формальне виконання рішень Європейського суду з прав
людини в Україні
73
Висновки до розділу 1 83
РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ РОЗГЛЯДІ
ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ В УКРАЇНІ
95
2.1. Вплив рішень Європейського суду з прав людини на судову
систему України
95
2.2. Вплив рішень Європейського суду з прав людини на цивільне
судочинство в Україні
105
2.3. Рішення Європейського суду з прав людини в контексті
створення прецедентів для цивільного судочинства України
122
2.4. Тлумачення норм Конвенції про захист прав людини та 134
3
основоположних свобод Європейським судом з прав людини і
українськими судами в цивільних справах
2.5. Координуюча роль Верховного Суду України в контексті
виконання рішень Європейського Суду з прав людини
145
2.6. Зміни до Цивільного процесуального кодексу України в
контексті їх відповідності європейським стандартам
155
2.7. Вплив рішень Європейського суду з прав людини на судову
практику з житлових відносин
164
Висновки до розділу 2 171
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
4
Список прийнятних скрочень
ЄСПЛ – Європейський суд по правах людини
ВСУ– Верховний Суд України
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод –
Конвенція
КСУ – Конституційний Суд України
ЦПК У – Цивільний процесуальний кодекс України

5
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Тема наукової праці є новою,
оскільки у ній досліджуються питання застосування практики Європейського
суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) при розгляді цивільних справ з метою
удосконалення цивільного судочинства в період стратегічного реформування
судової системи в Україні. Але не можна оптимізувати лише цивільне
судочинство, коли в державі висуваються істотні зауваження до всього
суддівського корпусу, відсутні системні зв’язки між різними видами
судочинства, а виконання рішень ЄСПЛ відбувається формально і без
врахування його позитивної практики.
Така ситуація обумовлена тим, що переважна більшість фахівців
сприймає практику ЄСПЛ лише як спосіб відновлення прав громадян, коли
вичерпані усі можливі, передбачені законодавством України, способи
захисту прав людини. Авторська ж концепція зводиться до
багатофункціонального сприйняття і аналізу практики ЄСПЛ, починаючи як
із кількості звернень громадян України до цього суду, аналізу його
повноважень та процедури діяльності, так і самих рішень, не ідеалізуючи
при цьому їх значення, а розцінюючи ці фактори як сигнал для кардинальної
перебудови судової системи України. Позитивне враження від практики
ЄСПЛ складається не тільки за рахунок тлумачення професійними суддями
норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надаліКонвенція), а й окремих думок, висловлених ними при розгляді цивільних
справ. Однак, автор далекий від ідеалізації рішень ЄСПЛ, оскільки
критичний аналіз окремих їх положень надає підстави зробити висновок про
деяку їх недосконалість, яка пов’язана з недосить кваліфікованим
представництвом інтересів України в цьому суді, відсутністю реальної
змагальності в процесі розгляду справи тощо.
Аналіз звернень громадян України до ЄСПЛ ставить як перед науковцями, так і практиками питання про необхідність перегляду підстав
6
звернення та вироблення компромісних варіантів вирішення таких спорів
самою державою.
Для сучасного сприйняття практики ЄСПЛ для правової системи
України, науки цивільного процесу та цивільного судочинства важливе
значення мають праці таких вчених як: С.С. Бичкової, О.О. Борисової, С.В.
Васильєва, М.К. Галянтича, Г. Гауксдоттіра, В.О. Гуреєва, Й. Дінстейна, І.О.
Ізарової, В.В. Комарова, Х.-І. Кремера, Д.Б. Малешина, М. Мартінза, Р.М.
Мінченко, М.Мітса, Ю. Д. Притики, Г. Ресса, А.Р. Султанова, Г.П. Тимченка,
Г.Д. Ульотової, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, Д. Шпильмана, М.Й. Штефана,
В.В. Яркова та ін.
В роботі враховано останні праці вчених, які досліджувати практику
ЄСПЛ, зокрема, Капустинського В. А. «Вплив діяльності Європейського суду
з прав людини на формування національних правозахисних систем і дотримання державами стандартів захисту прав людини», Абдрашитової В.З.
«Теоретико-правові основи виконання рішень ЄСПЛ», Іванця І.П. «Правові
проблеми виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ в сфері
приватного права».
Проте дана наукова праця є комплексним дослідженням процесуальних
аспектів застосування практики ЄСПЛ при розгляді судом цивільних справ з
урахуванням новітніх тенденцій до перебудови судової системи України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах наукової теми «Доктрина права у правій системі
України: теоретичний і практичний аспекти» (тема № 11БФ042-01,
державний реєстраційний номер 111U008337), яка досліджується на
юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, а також відповідає плану науково-дослідної роботи кафедри
нотаріального та виконавчого процесу і адвокатури юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є науково-теоретичне
обґрунтування та систематизація знань про практику ЄСПЛ в контексті
7
розвитку науки цивільного процесу, збільшення гарантій для громадян на
об’єктивне і законне вирішення цивільних справ судами, а також поліпшення
організації правосуддя та якості цивільного судочинства.
Для досягнення мети сформульовані такі задачі:
- сформулювати визначення поняття «практика ЄСПЛ»;
- визначити вплив практики ЄСПЛ на судову систему та цивільне
судочинство;
- проаналізувати проблеми, які мають місце при розгляді цивільних
справ судами, на який може позитивно вплинути практика ЄСПЛ;
- проаналізувати проблеми з виконанням рішень ЄСПЛ з метою
комплексного впровадження європейського досвіду в правову систему
України і, зокрема, в цивільний та виконавчий процес;
- внести пропозицій щодо змін та доповнень до ЦПК України,
законодавства про виконавче провадження, направлених відповідно на
здійснення судочинства справедливим судом та своєчасне та повне
виконання рішень ЄСПЛ.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що пов’язані з охороною і
захистом прав та інтересів осіб в Україні та позитивним досвідом з їх захисту
на підставі Конвенції про права людини та основоположні свободи ЄСПЛ.
Предметом дослідження є система відносин, яка формується на підставі
впровадження практики ЄСПЛ в правову систему України та безпосередньо
в цивільне судочинство, а також відповідні наукові, нормативні джерела та
судова практика.
Методи дослідження, які використано у дисертації, поєднують
феноменологічний та компаративістичний підходи. Також використані такі
методи дослідження: діалектичний, який надав можливість прослідкувати
розвиток практики ЄСПЛ та її вплив на цивільне судочинство, законодавство
про адвокатуру, статус осіб - учасників цивільної справи та представників в
ЄСПЛ; системний ̶ допоміг комплексно, з точки зору матеріального та
процесуального права, визначити суб’єктів, які можуть позитивно впливати
8
на застосування практики ЄСПЛ при розгляді цивільних справ та при
примусовому виконанні судових рішень; структурно-функціональний
допоміг проаналізувати процесуальні права та обов’язки суб’єктів цивільного
процесу; синтезу ̶ для встановлення певних критеріїв впровадження
європейського досвіду в правову систему України; порівняльно-правовий -
для аналізу сучасного стану цивільного судочинства і при впровадженні
практики ЄСПЛ, а також застерегти від застосування в цивільному
судочинстві суперечливих рішень цього суду.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті
вивчення рішень ЄСПЛ, аналізу матеріалів цивільних справ, а також судової
практики ВСУ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота
є конструктивним аналізом позитивної і, на відміну від інших досліджень,
негативної практики ЄСПЛ для розвитку правової системи України, судової
системи і цивільного судочинства зокрема. У дисертаційному дослідженні
автором сформульовано та обґрунтовано такі теоретичні та практичні
висновки, які виносяться на захист:
Вперше:
1) сформульоване авторське сприйняття поняття «практика ЄСПЛ», під
якою слід розуміти багатовимірну інформацію про організацію і діяльність
цього суду, умови прийняття і відмови в прийнятті заяв (скарг), характерні
риси рішень цього Суду, які зводяться до констатації порушень державними
установами норм Конвенції, компенсації матеріальної і немайнової шкоди,
мотивації певного рішення, а також позитивних і негативних способів
тлумачення норм Конвенції в контексті реальних обставин справи;
2) запропоновано практику ЄСПЛ сприймати не як абсолютну, тобто
його рішення вважати завжди правильними і такими, що відповідають духу
права і букві закону, та обов’язковими до впровадження в цивільне
судочинство України, а шляхом конструктивного аналізу виявлення причин
виникнення помилок, зокрема, у зв’язку з неналежним здійсненням
9
представництва інтересів громадян або держави в ЄСПЛ, спроб одні й ті самі
тлумачення, оприлюднені в попередніх рішеннях цього Суду, застосовувати
при розгляді інших цивільних справ до зовні подібних правовідносин,
незалежно від правової позиції сторін у справі;
3) доведено, що при виконанні рішень ЄСПЛ слід проводити їх
кваліфікований аналіз на предмет відповідності Конституції та іншим
законам України щодо доцільності перегляду Верховним Судом України
(надалі - ВСУ) судових справ, які стали передумовою подання скарги до
Суду, встановлення винних у порушенні прав громадян осіб та притягнення
їх до відповідальності, удосконалення норм процесуального законодавства,
що спричинили порушення прав громадян, а також інші правові питання,
пов’язані з його виконанням. Такий аналіз має проводитися ВСУ, до складу
якого входять найбільш досвідчені та кваліфіковані судді, Науковоконсультативна рада, яка складається з провідних вчених. Тому ВСУ має
бути наділений повноваженнями щодо координуючої ролі у вирішенні
питань з виконання рішень ЄСПЛ;
4) встановлено, що рішення ЄСПЛ повинні передбачати випадки та
особливий порядок негайного перегляду справи, яка стала підставою для
звернення до цього Суду, ВСУ. У разі наявності всіх необхідних доказів у
справі і відсутності додаткових аргументів з боку сторін щодо порушення
судами їх прав на надання суду доказів (ст. 129 Конституції України) саме
ВСУ на підставі рішення ЄСПЛ й має ухвалювати нове рішення у справі.
Якщо ж сторони нададуть ВСУ докази того, що суди при розгляді цивільної
справи порушили їх право на надання суду доказів і це могло вплинути на
остаточне рішення у справі, то вона має передаватися на розгляд по суті тому
суду, який не відреагував на відмову нижчестоящого суду в клопотанні
сторін (сторони) і порушення конституційного права осіб на подання суду
доказів;
5) запропоновано запозичити з практики ЄСПЛ положення про
звільнення осіб від сплати судового збору за звернення до суду за захистом
10
порушених прав, що випливає зі ст. 3 Конституції України, оскільки збір має
стягуватися з винної особи або його розмір має бути настільки символічним,
щоб не ставав на заваді доступу до правосуддя;
6) обґрунтовано, що українські суди, суб’єкти процесу доведення так
само як і ЄСПЛ мають здійснювати вибір норм законодавства, які мають
бути застосовані для кваліфікації правовідносин, включаючи норми
міжнародних конвенцій з урахуванням рішень ЄСПЛ. Проте тлумачення
закону у конкретній справі у сукупності і кожної норми закону як окремого
елементу – це справа кожного суб’єкта. При цьому, як ЄСПЛ знаходиться
між позиціями двох сторін: заявника та представника держави, так і
українські суди в цивільних справах перебувають під впливом позицій осіб,
які здійснюють доведення, тому домінуючим принципом в їх діяльності має
бути принцип змагальності та остаточне рішення повинно формуватися на
підставі оцінки доводів сторін, всієї використаної нормативної бази,
реальних обставин справи та відповідних доказів;
7) встановлено, виходячи із практики ЄСПЛ (п. «в» ч. 2 Правила 49-1
Регламенту Суду), де повноваження судді-доповідача обмежені, оскільки він
виконує допоміжну роль, що в апеляційній інстанції (ч. 2 ст. 313 ЦПК) та у
касаційній інстанції (ч .1 ст. 332 ЦПК) України він має проводити підготовчі
дії чи встановлювати обставини, необхідні для ухвалення судового рішення
відповідними судами. Остаточні рішення або ухвали мають ухвалюватися
колегіальним складом суду. При цьому, кожний суддя, який входить до
складу суду, вправі висловити окрему думку щодо ухвалюваного рішення;
8) визначено, що повноваження Конституційного Суду України (надалі -
КСУ) як єдиного легітимного органу щодо тлумачення конституційності
законів в Україні, вищі ніж в ЄСПЛ. У зв’язку з цим запропоновано,
доповнити повноваження КСУ правом щодо перегляду рішень ЄСПЛ на
предмет їх конституційності для України. Ініціювати таку перевірку може
ВСУ, який й має переглядати рішення судів України на підставі рішення
ЄСПЛ;
11
9) встановлено, що КСУ має наділятися повноваженнями не
формального (буквального) тлумачення щодо неконституційності правового
акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні, а
до його повноважень має належати вирішення питань щодо відповідності
нормативних актів України європейським стандартам у контексті
регламентації прав громадян та юридичних осіб. Розширюючи повноваження
КСУ можна істотну частину потенційних звернень до ЄСПЛ вирішити в
Україні;
10) запропоновано запозичити досвід ЄСПЛ, а саме: складні справи, які
розглядаються нині судом першої інстанції доцільно розглядати судами
вищих інстанцій, де правосуддя здійснюють досвідчені та високопрофесійні
судді, якщо сторони спору клопочуть про це. Така процедура розгляду
справи доцільна в тих випадках, коли всі докази в справі є в наявності і ніхто
із сторін не має наміру витребувати додаткові, призначати експертизи тощо.
Для реалізації цього положення можна наділити суддів першої інстанції
правом заявити собі відвід з передачею справи до суду вищої інстанції, а
також сторонам ініціювати таку передачу справи, коли з дій суддів першої
інстанції стане очевидно, що їх компетенції не вистачає для вирішення
складної справи
11) визнана недоцільність наділення українських судів повноваженнями
подібними до ЄСПЛ (п. 4 б правила 36 Регламенту ЄСПЛ) щодо допуску
адвокатів до участі в розгляді справи або заміни їх на альтернативних
представників, оскільки це може призвести до зловживання ними такими
повноваженнями;
12) повноваження щодо вирішення питань про передачу спору щодо
конституційності норм законодавства від суду першої або іншої інстанції до
КСУ мають надаватися кожному суду у відповідності до вимог судоустрою і
коли вищий суд не погоджуватиметься з цим або констатуватиме неоднакове
застосуванням норм права до подібних відносин, він може взяти справу до
свого розгляду по суті, що має бути відтворене у ЦПК.
12
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в
дисертації сформульовані нові науково-обґрунтовані висновки, які
сприятимуть подальшому розвитку науки міжнародного права, цивільного,
виконавчого процесу, забезпечують розв’язання цілого ряду практичних
питань, пов’язаних із застосуванням практики ЄСПЛ при розгляді цивільних
справ судами України з метою встановлення міжнародних стандартів із
захисту прав людини.
Висновки і рекомендації даної наукової праці можуть бути використані:
- у галузі правотворчості - для вдосконалення ЦПК України, Законів
України «Про виконавче провадження», «Про виконання рішень та
застосування практики Європейського суду з прав людини» тощо;
- у навчальному процесі - при викладанні курсів «Цивільний процес»,
«Виконавчий процес», а також при викладанні англомовного спецкурсу для
магістрів «Застосування практики Європейського суду при розглядів
цивільних справ», при підготовці розділів у підручниках та навчальних
посібниках з даних навчальних дисциплін;
- у правозастосуванні – для поліпшення якості представництва прав та
інтересів осіб в ЄСПЛ та в цивільному судочинстві;
- у науково-дослідницькій галузі ̶ стати підґрунтям для подальшого
дослідження проблемних питань, які стосуються широкого застосування
практики ЄСПЛ при розгляді судами цивільних справ.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації,
теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідалися на: Міжнародній
науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав
людини в Україні» (м. Львів, 14-15 серпня 2015р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Державне регулювання суспільних відносин:
розвиток законодавства та проблеми правозастосування (м. Київ, 10-11 липня
2015р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Нотаріат,
адвокатура, суд, виконавче провадження: актуальні проблеми (25 березня
2016р.).
13
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у 11
наукових статтях: із них 6 опубліковані у наукових фахових виданнях (одна з
них у зарубіжному фаховому виданні), та у 3 тезах доповідей на науковопрактичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних
позначень, вступу, двох розділів, що включають 13 підрозділів, висновків і
списку використаних джерел (201 найменувань). Загальний обсяг дисертації
становить – 210 сторінок, із них обсяг використаних джерел – 27 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукової задачі, що виявляється в основному здобутку цієї роботи – новому і
більш широкому сприйнятті практики ЄСПЛ для удосконалення теорії
цивільного процесу та цивільного судочинства, виробленні нових критеріїв і
підходів до аналізу як самого поняття «практика ЄСПЛ», так і відповідного
досвіду діяльності цього Суду. Основна ж концепція автора стосується
сприйняття практики ЄСПЛ в багатовекторності цього поняття як такого, що
має включати такі елементи: структуру Суду, його процедуру, принцип
змагальності в його діяльності тощо.
В роботі проаналізовано вплив рішень ЄСПЛ на правову систему
України, цивільне судочинство і теорію цивільного процесу і доведено, що
реформа в Україні має відбуватися з урахуванням практики Суду, але шлях
впровадження лише відповідних рішень Суду до правової системи України
призведе до фрагментарних і неузгоджених змін, а не до системної
перебудови її державного устрою і суспільних відносин. Для істотного
поліпшення суспільних відносин потребується комплексний аналіз судової
практики судів України, впровадження обґрунтованих пропозицій науковців і
вироблення стратегії захисту прав людини, як того вимагає ст. 3 Конституції
України. Так, практика ЄСПЛ (п. «в» ч. 2 Правила 49-1 Регламенту суду)
доводить, що роль судді-доповідача в апеляційній та касаційній інстанціях
згідно ЦПК України має бути обумовлена допоміжним характером його
повноважень, а це передбачатиме обмеження його в праві на прийняття
остаточного рішення або ухвали, які мають готуватися всім колегіальним
складом суду і відповідно підписуватися кожним суддею, який вправі
викласти окрему думку.
Визнавши домінанту принципу змагальності, закріпивши його в ст. 10
ЦПК України, його необхідно навчитися застосовувати, а не просто
декларувати. Відповідно до цього принципу ми мусимо розцінювати не
181
тільки висловлену правову позицію в справі, а й поведінку суб’єктів у справі.
Переконливим доказом відсутності інтересу до результатів вирішення справи
мають розцінюватися заяви, згідно яких особи, які беруть участь в справі,
просять суд розглядати справу за їх відсутності і ухвалити законне і
обґрунтоване рішення. Отже, така заява - очевидне свідчення відсутності не
тільки будь-якого інтересу, а й правової позиції у справі.
Крім того, тлумачення судом норм законодавства та, зокрема, норм
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень ЄСПЛ
людини має знаходитися в межах доводів сторін, базуватися на обставинах
справи і доказах, які мають місце в справі. Як ЄСПЛ знаходиться між
позиціями двох сторін: заявника та представника держави, так і українські
суди в цивільних справах мають перебувати під впливом позицій осіб, які
здійснюють доведення, тому домінуючим принципом в їх діяльності має бути
принцип змагальності, коли остаточне рішення повинно формуватися на
підставі «зважування» доводів сторін, всієї використаної нормативної бази,
реальних обставин справи та відповідних доказів.
Таким чином, автором висувається гіпотеза про необхідність на
теоретичному рівні вирішувати існуючи проблеми в цивільному процесі і
знаходити способи комплексного поліпшення якості судочинства. Не
знецінюючи велике значення рішень ЄСПЛ як для всієї правової системи
України, так і для цивільного судочинства, зокрема, було визнано, що не
завжди рішення Суду є об’єктивними, ґрунтовними і такими, що мають
братися за основу в Україні. У той же час, коли рішення ЄСПЛ набули
законної сили, вони мають виконуватися всіма державними установами,
включаючи, ВСУ. Якщо ж останній не погоджуватиметься з рішенням
ЄСПЛ, то він має звертатися до КСУ з вимогою щодо перевірки такого
рішення на предмет відповідності його Конституції України. Більше того,
сучасне сприйняття повноважень ВСУ дещо викривлене, коли згідно ч. 3 ст.
14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ»
Орган представництва надсилатиме йому «пропозиції щодо приведення
182
судової практики у відповідність з вимогами Конвенції», що не відповідає ні
правовому статусу ВСУ, ні рівню компетенції суддів цього суду.
В роботі проведений конструктивно-критичний аналіз не тільки чинного
законодавства, а й проекту нового ЦПК, досліджено рішення ЄСПЛ та
судову практику України, виявлено недоліки і запропоновані способи їх
усунення, що має позитивно вплинути на цивільний процес та цивільне
судочинство, а також на захист прав та інтересів громадян в судах України.