ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ НОТАРІАТУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

З М І С Т

Перелік умовних скорочень
3
Вступ
4
РОЗДІЛ 1. Виникнення та розвиток нотаріату
1.1. Виникнення та розвиток нотаріату в Стародавньому
Римі та країнах Західної Європи 11
1.2. Нотаріат на території України (XVI-XX століття) 34

РОЗДІЛ 2. Цивільно-правові проблеми закріплення принципів латинського нотаріату в законодавстві України 60

РОЗДІЛ 3. Цивільно-правова відповідальність нотаріуса
3.1. Цивільно-правове регулювання відповідальності нотаріуса 107
3.2. Страхування професійної відповідальності нотаріуса
124

РОЗДІЛ 4. Правовий статус загальнонаціональних нотаріальних палат 142

ВИСНОВКИ
172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180

ВСТУП

Актуальність теми. З проведенням в Україні правової реформи набули актуальності питання переосмислення ролі та місця нотаріату в правовій системі України. Радянський період існування нашої держави характеризувався державними (тобто публічними) засадами діяльності нотаріату. Нині нотаріат в Україні базується на двох типах – публічному (державному) і латинському (вільному). Латинський нотаріат остаточно, хоча не вперше та не в повній мірі, ввійшов до правової системи України з прийняттям в 1993 році Закону України “Про нотаріат”, яким запроваджується інститут приватного нотаріуса і за десять років існування довів свою доцільність та безспірні переваги. Принципи латинського нотаріату, на яких ґрунтується його система, поряд з аксіомами римського права, на яких побудоване сучасне приватне право багатьох країн світу, які реципіювали це право, і саме в яких поширений нотаріат зазначеного типу, з гідністю пройшли випробування часом, що також свідчить про необхідність подальшого і всебічного розвитку українського нотаріату на засадах латинського. В Україні існують всі передумови для сприйняття в повному обсязі цих принципів.
Розвиток цивільного обороту, розширення кола об’єктів та суб’єктів приватної власності обумовлюють зростання попиту населення в нотаріальних послугах. Сучасний нотаріат як орган безспірної юрисдикції захищає суб’єктивні права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, надаючи правочинам публічної довіри і більшої доказової сили документам, завдячуючи чому нотаріальна діяльність отримує офіційне визнання від імені держави. Крім того, нотаріат виконує превентивне завдання, запобігаючи суперечкам між сторонами цивільних правовідносин, захищаючи права осіб від можливих порушень у майбутньому, утверджуючи між ними стабільні й передбачувані стосунки, він є важливим чинником формування правової держави.
Також про нинішній стан нотаріату свідчать дані щодо кількості приватних нотаріусів в Україні – якщо в 1997 році їх кількість становила 1272 особи, то станом на 1 січня 2003 року, їх вже 2418. Одночасно зменшується кількість державних нотаріусів – в 1997 році їх було 1407, а станом на 1 січня 2003 року їх тільки 1290. Ці цифри свідчать про те, що в Україні з реформуванням нотаріату належним чином формується громадянське суспільство.
Однак в нашій країні нотаріат як правовий інститут громадянського суспільства ще далекий від досконалого. Проблеми нотаріату в умовах перехідного для України періоду є недостатньо осмисленими теоретично. До здобуття Україною державної незалежності вітчизняне правознавство відводило нотаріату незначну роль у суспільстві, але підвищення ваги та значення нотаріату стимулювало наукові розробки в цій сфері. Серед них чільне місце займають питання дослідження цивільно-правових засад розвитку нотаріату в нових умовах, де головними є завдання організації нотаріату латинського типу в нашій країні.
Науково-теоретичну базу дисертації складають праці відомих вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, теорії та історії права. В галузі теорії права – це, насамперед, роботи М.І. Козюбри, В.В. Копейчикова, Є.В. Назаренко, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, М.В. Цвіка, П.О. Недбайло, О.Ф. Скакун та ін.; в галузі історії права – Ю.С. Шемшученка, І.Б. Усенка та ін.; в галузі цивільного права – Д.В. Бобрової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.Г. Дріжчаної, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, О.В. Немировської, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко та ін. В згаданих галузях слід виділити праці таких іноземних вчених, як: С.С. Алексєєв, Ж.-Л. Бержель та ін.
Безпосередньо над проблемами нотаріату працюють такі українські вчені, як В.В. Баранкова, В.В. Комаров, Р.Г. Кочерьянц, Л.К. Радзієвська, С.Я. Фурса, Є.І. Фурса та ін. Тому досить актуальним є аналіз правових засад становлення системи українського нотаріату, спираючись на здобутки українського правознавства.
Крім того, в сфері нотаріату слід виділити праці російських та інших іноземних авторів, а саме: Є.Ю. Казанови, В.І. Кузнєцова, І.П. Медвєдєва, М.К. Трєушнікова, В.С. Рєпіна, В.В. Яркова, Н.А. Полтавської, Л. Бессо, П.-Ж. Бюррі, М. Мерлотті, Р. Ніклауса, Ж.Ф. Пієпу, Х.-Я. Пютцера, Ж.-Д. Румпфа, Л. Тонне, Ж. Ягра.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з планами науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, тема “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин в сучасній Україні, № РК 0101U001005”.
Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є визначення рівня відповідності законодавства України про нотаріат загальним цивілістичним засадам та принципам нотаріату латинського типу, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України про нотаріат з метою його гармонізації з міжнародними принципами латинського нотаріату.
З врахуванням мети дослідження були поставлені наступні задачі:
– дослідити умови виникнення та основні етапи розвитку зарубіжного та вітчизняного нотаріату;
¬– визначити поняття та типи нотаріату як правового інституту, а також показати роль і значення сучасного нотаріату як органу превентивної юстиції, яка є складовою безспірної юрисдикції;
– запропонувати шляхи вирішення проблем розвитку законодавства України про нотаріат на основі принципів латинського нотаріату;
– розкрити роль і значення нотаріату латинського типу як складової правової реформи та важливого чинника формування в Україні громадянського суспільства, обґрунтувати необхідність і виявити перспективи впровадження нотаріату латинського типу в Україні як правовій державі;
– розглянути організацію та форми самоврядування нотаріату в Україні і визначити шляхи подальшого їх розвитку;
– з’ясувати сутність цивільної відповідальності нотаріусів, а також проблеми страхування їх професійної діяльності.
Об’єкт дослідження – становлення і тенденції розвитку цивільно-правових засад нотаріату в Україні.
Предмет дослідження – міжнародні, іноземні та вітчизняні нормативні акти, які регулюють нотаріальні відносини, а також світова нотаріальна доктрина та практика.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження автором використовувався певний комплекс загальнонаукових, а також спеціально-наукових методів, які забезпечили об’єктивність відображення предмета дослідження і стали основою всебічного аналізу актуальних проблем нотаріату. Історико-правовий метод (хронологія, дескрипція тощо) застосовувався для визначення початку та етапів розвитку латинського в цілому та вітчизняного нотаріату. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі цивільно-правових норм у сфері регулювання діяльності нотаріату в зарубіжних країнах. Метод формальної логіки використовується як універсальний спосіб аргументації. Метод змістовної юридичної логіки використовується для побудови логічно закритого інституту нотаріату, а метод функціонально-структурного моделювання – для визначення місця інституту нотаріату в приватноправовій системі.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є першим комплексним, монографічним дослідженням цивільно-правових засад розвитку українського нотаріату, заснованих на основних принципах латинського нотаріату. Системно сформульовані висновки, пропозиції з теорії та практики нотаріальної діяльності, які спираються на сучасний світовий досвід правотворення і правозастосування. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
1) вперше доведено, що специфіка розвитку нотаріату в Україні по відношенню до розвитку латинського нотаріату в цілому полягає в паралельному існуванні поряд із традиційним комплексом принципів латинського нотаріату інституту корроборації до 1923 р., після цієї дати інститут нотаріату розвивався як інститут публічного права, а специфіка сучасного стану в тому, що нотаріат в Україні має подвійну природу, орієнтиром правової політики щодо нотаріату є його приватноправова природа;
2) обґрунтовано, що запровадження нотаріату латинського типу в Україні та входження нашої країни в Міжнародну спілку латинського нотаріату є оптимальним і прогресивним шляхом розвитку українського нотаріату, заснованого на основних принципах цивільного права;
3) вперше приватноправова природа нотаріату розкривається з внутрішньої сторони за допомогою змістовної юридичної логіки (нотаріальної логіки) як логічно закрита система інституту через поняття суб’єкта, об’єкта та змісту життєвих відносин, які виникають за третейською участю нотаріуса в галузі приватного права. Вперше визначено з зовнішньої сторони місце інституту нотаріату в приватноправовій системі, яка поряд з необхідною її складовою - інститутом нотаріату - включає також цивільне матеріальне право в широкому значенні, цивільне реєстраційне право, цивільне процесуальне та цивільне виконавче право;
4) пропонується визначення поняття нотаріуса як практикуючого юриста, функціями якого є надання публічної вірогідності актам приватного волевиявлення у формі складання, самостійного укладання або іншого оформлення відповідного документа та/або надання юридичних консультацій;
5) обґрунтована пропозиція про закріплення у Законі “Про нотаріат” положення щодо відшкодування нотаріусом збитків у випадках порушення правил вчинення нотаріальних дій та розголошення таємниці вчинення нотаріальних дій, за виключенням випадків коли нотаріус надає відомості про їх вчинення особам, які мають право їх отримувати відповідно до законодавства;
6) робиться висновок про неможливість визнання суб’єктом відшкодування шкоди державну нотаріальну контору у випадку її заподіяння державним нотаріусом, в зв’язку з цим запропоновано провадити таке відшкодування за рахунок державного бюджету;
7) стверджується висновок про доцільність запровадження в Україні системи додаткового страхування професійної відповідальності шляхом створення при Українській нотаріальній палаті Фонду відшкодування. Обґрунтовується позиція про те, що такий Фонд повинен формуватись за рахунок щорічних внесків нотаріусів та відшкодування з нього повинно проводитись лише у випадках, коли шкода не може бути відшкодована за рахунок виплати страхового відшкодування за договором страхування. При цьому, пропонується надати Українській нотаріальній палаті право регресної вимоги до нотаріуса, за якого була відшкодована шкода в межах сум, фактично виплачених з Фонду відшкодування.
Обґрунтовується думка про те, що при запроваджені такого Фонду є доцільним відмовитись від застосування такого способу забезпечення відшкодування шкоди клієнтам, заподіяної при вчиненні нотаріальних дій, як внесення страхової застави, оскільки при її використанні обмежується розмір гарантованого відшкодування;
8) з метою гармонізації українського законодавства з європейським законодавством про нотаріат пропонується закріпити в Законі “Про нотаріат” основні принципи системи латинського нотаріату, прийняті Бюро Комісії з міжнародної нотаріальної співпраці 18 січня 1986 р. та Постійною Радою в Гаазі 13-15 березня 1986 р.
9) аргументується висновок про необхідність закріплення в Законі “Про нотаріат” правового статусу Української нотаріальної палати, як юридичної особи приватного права, яка є самоврядувальною професійної непідприємницькою організацією, якій держава делегувала визначені законом публічні функції щодо контролю за діяльністю нотаріусів.
Практичне значення одержаних результатів визначається розв’язанням комплексу проблем наукового правового дослідження системи нотаріату і нотаріальної діяльності в українському суспільстві. Одержані висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальших наукових та науково-методологічних розробок в галузі нотаріату.
Теоретичні положення, розроблені в дисертації, можуть бути застосовані при подальшому вдосконаленні українського законодавства про нотаріат, організаційних засад діяльності системи нотаріату та форм його самоврядування. Матеріали дисертації можуть бути використані для поглиблення і розширення системи юридичної освіти в Україні при викладанні курсу лекцій “Нотаріальне право” та спецкурсів зі спеціалізації “Нотаріат”.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на наукових конференціях: “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, “Проблеми кодифікації законодавства України” в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Публікації. Основні ідеї, зміст та положення дисертації опубліковано у дванадцяти публікаціях, із них: чотири статті у наукових фахових виданнях, дві тези доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Завершуючи дисертаційне дослідження, можемо зазначити, що в умовах інтеграції України у європейське співтовариство держав, та з метою гармонізації українського законодавства з європейським законодавством про нотаріат, виникає потреба у теоретичному переосмисленні цивільно-правових аспектів, пов’язаних з розвитком та діяльністю нотаріату в Україні та у нормативно-правовому їх регулюванні. Аналізуючи праці вчених радянського періоду та сучасності стосовно цивільно-правових засад розвитку нотаріату, законодавство України та інших держав, міжнародні нормативно-правові акти, практику застосування нормативно-правових актів в сфері нотаріату, можна зробити такі висновки.
1. Латинський нотаріат бере свій початок не раніше середини ІІІ ст. до н.е. та не пізніше 200 р. н.е, тоді як класична його форма виникає в 533/534-565 рр. в Візантії. Новий латинський нотаріат в Західній Європі бере свій початок в 803 році в часи правління імператора Карла Великого, при цьому він ґрунтується на досягненнях римських юристів. Однак власна його історія розпочинається в кінці XI століття і співпадає до 1803 року з історією рецепції римського права. Сучасний нотаріат бере собі за приклад Закон Вантоза 1803 року.
2. На підставі теоретичних досліджень, та зроблених на їх основі висновків автором доведено, що специфіка розвитку нотаріату в Україні по відношенню до розвитку латинського нотаріату в цілому полягає в паралельному існуванні поряд із традиційним комплексом принципів латинського нотаріату інституту корроборації до 1923 р., після цієї дати інститут нотаріату розвивався як інститут публічного права, а специфіка сучасного стану в тому, що інститут нотаріату має в Україні подвійну природу, орієнтиром правової політики щодо нотаріату є його приватноправова природа і на сьогодні впровадження нотаріату латинського типу в Україні та входження нашої країни в Міжнародну спілку латинського нотаріату є оптимальним і прогресивним шляхом розвитку українського нотаріату, заснованого на основних засадах цивільного права.
3. Нотаріат є необхідною складовою приватноправової системи разом із цивільним матеріальним, цивільним процесуальним, цивільним реєстраційним та виконавчим правом. Правова політика має керуватися логікою нотаріату, а остання визначається нотаріальною логікою. В кінцевому рахунку логіка нотаріату визначається в загальному тільки тим, на основі якого права – римського чи прецедентного – побудована правова система країни. Нотаріальна логіка вирішує питання структури інституту нотаріату як функціональної і логічно закритої системи.
4. Аналіз актових та нормативних джерел вітчизняного нотаріату, а також відповідної літератури дозволяє запропонувати таку періодизацію історії українського нотаріату: передісторія – XII ст.- середина XVI ст., 1-й період: 60-ті роки XVI ст. до 1730 року, 2-й період: з 1730 року до 1866 року, 3-й період: з 1866 року по 1923 рік, 4-й період: з 1923 року по 1974 рік, з 1974 року по 1993 рік - 5-й період, а поточний – з 1993 року до нинішнього часу. Ми вважаємо, що після прийняття нової редакції Закону України „Про нотаріат” буде мати місце новий період. Ці періоди можуть іменуватися з погляду співвідношення з історією латинського нотаріату так: передісторія – візантійському типу; 1-й період – новий латинський/італійсько/германсько/ польський; 2-й період – квазілатинський/російський; 3-й період – латинського типу (французький та німецький); 4-й період – регресивно латинського/радянського типу; 5-й період – прогресивно латинського/пострадянського. Після прийняття нової редакції Закону України “Про нотаріат” буде наступний 6 період – латинського типу. Початок українського нотаріату в 60-х XVI ст. (terminus post quem) пов’язаний з фактом регулярного ведення актових книг в судових установах, а його майбутнє – з прийняттям нової редакції Закону України “Про нотаріат”, в якому будуть конкретизовані та розвинуті цивільно-правові принципи латинського нотаріату.
5. Ми пропонуємо низку пропозицій щодо внесення змін до Закону України “Про нотаріат”, зокрема пропонується: закріплення основних принципів системи латинського нотаріату, прийнятих Бюро Комісії з міжнародної нотаріальної співпраці і Постійною Радою; відшкодовувати нотаріусом збитки у випадку порушення правил вчинення нотаріальних дій, а також розголошення таємниці вчинення нотаріальних дій, за виключенням випадків, коли нотаріус надає відомості про їх вчинення особам, які мають право їх отримувати відповідно до законодавства; створення при Українській нотаріальній палаті Фонду відшкодування, який повинен формуватись за рахунок щорічних внесків нотаріусів, відшкодування з якого буде проводитись лише у випадках, коли шкода не може бути відшкодована за рахунок виплати страхового відшкодування за договором страхування з наданням права регресної вимоги до нотаріуса, за якого була відшкодована шкода в межах сум, фактично виплачених з Фонду відшкодування у зв’язку з відшкодуванням шкоди; визначення правового статусу Української нотаріальної палати, як юридичної особи приватного права, яка є самоврядувальною професійної непідприємницькою організацією, якій держава делегувала деякі визначені законом публічні функції, щодо контролю за діяльністю нотаріусів, в якій членство нотаріусів України є обов’язковим.
6. Аналіз сучасного законодавства, яке регулює відповідальність нотаріусів та порядок відшкодування ними шкоди, дозволив зробити такі висновки:
6.1. Закон України “Про нотаріат”:
- не визначає виду відповідальності нотаріусів;
- по-різному диференційовано підходить до відповідальності державних та приватних нотаріусів, визначаючи у ст. 21, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України, а у ст.27 - шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі;
- визначає, що відповідальність як державного, так і приватного нотаріусів виникає у випадку здійснення незаконних дій або недбалості нотаріуса, що не відображає особливостей відповідальності останніх;
- застосовує таке поняття як “недбалість нотаріуса”, що суперечить загальним правовим засадам визначення вини особи-правопорушника (умислу або необережності).
6.2. Публічний характер діяльності нотаріуса, здійснення ним дій від імені держави дозволяє зробити висновок про деліктний характер відповідальності нотаріуса. Водночас, надання нотаріусам права надавати роз’яснення і консультації правового характеру, дозволило зробити висновок про можливість застосування і договірної відповідальності нотаріуса.
6.3. Для удосконалення законодавства в сфері регулювання відповідальності нотаріусів необхідно закріпити у Законі України “Про нотаріат” положення щодо цивільної відповідальності нотаріусів із застосуванням до нотаріусів загальних принципів цивільно-правової відповідальності, зокрема:
- встановлення цивільної деліктної відповідальності нотаріусів лише у випадку порушення ними правил вчинення нотаріальних дій або у випадку незбереження таємниці вчинення нотаріальних дій;
- можливість застосування цивільної відповідальності до нотаріуса лише у випадку наявності вини в його діях;
- можливість застосування договірної відповідальності у випадку надання нотаріусами послуг правового характеру;
- відшкодування нотаріусами збитків, витрат, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода);
6.4. Обґрунтовано висновок про неможливість визнання суб’єктом цивільної відповідальності державну нотаріальну контору у випадку вчинення незаконних або недбалих дій державним нотаріусом. Через це піддано критиці позицію Вищого Господарського Суду щодо цього питання. На час існування в Україні інституту державних нотаріусів покласти цивільну відповідальність, за заподіяння державними нотаріусами збитків, на державу за аналогією відшкодування шкоди органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, як це передбачає Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”.
7. Закон України “Про нотаріат” надає можливість страхування професійної діяльності приватних нотаріусів, зокрема ст. 28 встановлює положення, відповідно до якого страхова сума або страхова застава встановлюється у розмірі стократної мінімальної заробітної плати. Підтримуючи позицію українських вчених-цивілістів, які зазначають, що розмір такої страхової суми є недостатнім, зроблено низку пропозицій щодо посилення гарантій особам, яким нанесено шкоду діями нотаріусів шляхом створення Фонду відшкодування при Нотаріальній палаті.
8. Робиться висновок, що страховим випадком згідно з договором страхування професійної відповідальності нотаріуса повинні бути всі випадки, коли у нотаріуса виникає обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну при виконанні ним своїх професійних обов’язків, а не лише ті, які підтверджені рішеннями судів.
Під страховим випадком слід розуміти виникнення обов’язку відшкодування шкоди. В зв’язку з цим обов’язок відшкодування шкоди настає не з моменту вчинення нотаріальної дії, яка суперечить законодавству, а з моменту встановлення того, що нотаріальна дія суперечить законодавству та встановлення розміру нанесеної шкоди. При чому це може бути встановлено як рішенням суду, так і за згодою між нотаріусом, особою, якій заподіяна шкода та представником страхової організації.
9. Відповідно до ст. 27 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що приватний нотаріус повинен відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок незаконних дій або недбалості, в повному обсязі, тобто як прямі збитки, так і непрямі.
Таким чином, якщо договір страхування професійної відповідальності нотаріуса спеціально не передбачає, що застрахованими є і непрямі збитки, такий договір не буде відповідати вимогам ст. ст. 27, 28 Закону України “Про нотаріат”, в яких йдеться про забезпечення відшкодування шкоди в повному обсязі, а не лише в частині прямих збитків. Тому вважаємо, що договір страхування професійної відповідальності нотаріуса повинен містити спеціальну вказівку на те, що застрахованими є не лише прямі збитки, а й непрямі.
10. Відповідно до чинного законодавства України, укладення нотаріусом договору страхування професійної відповідальності не завжди забезпечує відшкодування заподіяної клієнтам шкоди саме за рахунок страхових виплат, оскільки згідно з п. 2 ст. 26 Закону України “Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку.
Враховуючи принцип латинського нотаріату, прийнятий Бюро Комісії з міжнародної нотаріальної співпраці 18 січня 1986 р. і Постійною Радою в Гаазі 13-15 березня 1986 р., відповідно до якого в країні має існувати центральний орган, утворений виключно з нотаріусів, який забезпечуватиме представництво всього нотаріату країни і співдіяти з колегіальними органами нотаріусів, зроблено висновки та пропозиції щодо:
- необхідність існування єдиної нотаріальної палати в Україні;
- обов’язковість членства нотаріусів України в нотаріальній палаті;
- передачу до компетенції Нотаріальної палати України таких повноважень: представляти інтереси нотаріусів в органах державної влади та управління, підприємствах, установах, організаціях; забезпечувати захист соціальних та професійних прав нотаріусів; забезпечувати розгляд скарг фізичних та юридичних осіб на нотаріусів; здійснювати контроль за діяльністю нотаріусів; брати участь в підготовці проектів законів з питань, пов’язаних з нотаріальною діяльністю; забезпечувати підвищення кваліфікації нотаріусів; представляти інтереси нотаріусів в міжнародних організаціях.
- визначити вищим органом управління НПУ конференцію нотаріусів;
11. Враховуючи передовий досвід розвинених країн щодо створення загальнонаціональних нотаріальних палат на їх території, та враховуючи те, що в Україні існує Українська нотаріальна палата, членами якої є 1701 нотаріус з 25 областей України та міст Києва і Севастополя, для організації нотаріальної палати слід скористатись її досвідом. Вважаємо за доцільне не створювати в Україні нову палату, а привести статут чинної Української нотаріальної палати у відповідність до вимог нового Закону і надати їй статус всеукраїнської самоврядувальної непідприємницької професійної організації нотаріусів.
12. Враховуючи концепцію нового ЦК України щодо поділу юридичних осіб на осіб публічного та приватного права, зроблено обґрунтування визначення правового статусу Української нотаріальної палати. Враховуючи те, що новий ЦК України поділяє юридичних осіб залежно від порядку їх створення (юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦК України, а юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування) зроблено висновок про те, що Українська нотаріальна палата має бути юридичною особою приватного права, непідприємницькою професійною організацією, якій держава делегує публічні функції щодо контролю за діяльністю нотаріусів.
Крім того, враховуючи основні вимоги принципів латинського нотаріату щодо обов’язкової наявності в країні нотаріальної палати та обов’язкового членства в ній, робиться висновок про неможливість прийняття рішення про припинення діяльності Української нотаріальної палати (ліквідацію, реорганізацію) її органами. Припинення нотаріальної палати (ліквідація, реорганізація) здійснюється тільки на підставі Закону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні та актові матеріали:

Нормативні акти:
1. Государственный нотариат: Комментарий к законодательству / Под ред. Н.А. Осетрова. – М.: Юрид. лит., 1980. – 200 с.
2. Гражданский кодекс Германии // Германское право. Часть I. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Междунар. Центр финансово-эконом. развития, 1996. – 552 с.
3. Гражданский кодекс Квебека // Гражданский кодекс Квебека. – М.: Статут, 1999. - 472 с. – (Современное зарубежное и международное частное право)
4. Гражданскій процессъ: Практическій комментарій на вторую книгу Устава Гражданского судопроизводства / Сост. В.Л. Исаченко. Том IV. Выпуск I (XI). О решеніи (ст. 693-742). – Минскъ: Типо-литографія Б.И. Соломонова, 1893. – 894 с.
5. Гражданский процессуальный кодекс Украинской ССР: Научно-практический комментарий / Отв. ред. И.П. Кононенко, А.М. Фельдман. – К.: Политиздат Украины, 1979. – 608 с.
6. Деонтологічний та етичний кодекс адміністраторів Палати нотаріусів Квебеку // Орден нотаріусів Квебеку. Нотаріальний закон. Законодавство. Частина ІІ. Розділ 3: Препринт. – Монреаль (Квебек, Канада): Палата нотаріусів Квебеку, 1998. – 26 с.
7. Институции Юстиниана / Пер. с лат. Д. Расснера. Под. ред Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.
8. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1996. – № 30. – С. 141.
9. Концепція судово-правової реформи: Постанова Верховної Ради України № 2296 - XII, від 28.04.1992 // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 30. - C. 426.
10. Научно-практический комментарий к Положению о государственном нотариате: Авт. К.С. Юдельсон, А.К. Кац. – М.: Юрид. лит., 1970. – 216 с.
11. Нотаріальна устава // Збірник Узаконень та Розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. – 1928. – № 20. – Арт. 183.
12. Нотариальное положение от 26 декабря 1925 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1925. – № 92, 93. – С. 522.
13. Нотариальное положение. Свод Законов т. ХVІ, ч. І-ая // Вольман И.С. Нотариальное положение. Свод Законов т. ХVІ, ч. І-ая. – Б/м.: Изд-е юрид. книжного магазина И.И. Зубкова, 1892. – 632 с.
14. Основы законодательства Российской Федерации о нотариате: Федеральный закон // Нотариус. – 1996. – № 1.
15. Орден нотаріусів Квебеку. Нотаріальний закон. Звіт – частина І.: Препринт. – Монреаль (Квебек, Канада): Палата нотаріусів Квебеку, 1998. – 109 с.
16. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 26.
17. Положение о нотариальной части, разъясненное и дополненное законодательными мотивами, позднъейшими узаконеніями, циркулярами, ръшеніями Правит. Сената и образцами актовъ и засвидътельствованій, а также законами, относящимися къ нотаріальной части // Положение о нотариальной части, разъясненное и дополненное законодательными мотивами, позднъейшими узаконеніями, циркулярами, ръшеніями Правит. Сената и образцами актовъ и засвидътельствованій, а также законами, относящимися къ нотаріальной части / Сост. Н.К. Мартыновъ. Изд. 9-е, исп. и знач. доп. Э.И. Гельвихомъ. – Рига: Давидъ Гликсманъ, Аспазия бульваръ 8, 1924. – 1043 с.
18. Положение о нотариальной части, разъясненные мотивами, кассационными решениями и циркулярами // Анисимов А. Положение о нотариальной части, разъясненные мотивами, кассационными решениями и циркулярами. – СПб.: Изд-е юрид. книжного магазина Н.И. Мартынова, 1889. – 278 с.
19. Положення про державний нотаріат від 20.04.1923 р. // Збір законів і розпоряджень Робітничо-селянського Уряду України. – 1923. – № 13.– Арт. 232. – С. 419-428.
20. Положення про державний нотаріат Української РСР: Затверджене Радою Міністрів Української РСР від 26 грудня 1956 р. № 1536 // Хронологічне зібрання Законів, указів Президії Верховної Ради Української РСР. Т. 2. – С. 1071-1082.
21. Положення про державний нотаріат Української РСР: Затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 31 серпня 1964 р. № 941 // Збірник постанов і розпоряджень Уряду Української РСР. – 1964. – № 8. – Ст. 113. – К.: Видавництво Політичної літератури України, 1964. – С. 57-76.
22. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 року № 3125-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.
23. Про виконавче провадження: Закон України № 606-XII від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
24. Про власність: Закон України № 697-XII від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
25. Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні: Указ Президента України, від 23 серпня 1998 року, № 932/98 // Офіційний Вісник України. – 1998. - № 34.
26. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Затверджена Указом Президента України № 1072/2000 від 14 вересня 2000 року “Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – 2000. - 13 жовтня. - № 39. – Ст. 1648.
27. Про державний нотаріат: Закон СРСР від 23 липня 1973 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1973. – № 3 (1688). – Ст. 393.
28. Про державний нотаріат: Постанова РНК УРСР 9 серпня 1944 р. № 1016 (ЗП УРСР 1944 р., ст.18) // Хронологічне зібрання Законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР. Т.2. – К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1963. – С. 30.
29. Про державний нотаріат: Закон Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1975. – № 1. – Ст. 4.
30. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів: Лист Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/46 від 29.01.1999 р. // Баланс. – 1999. - №11.
31. Про діяльність саморегулівної організації професійних учасників ринку цінних паперів: Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затверджене 18.03.2002 № 107, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2002 р. за № 787/7075 // Офіційний Вісник України. – 2002. - № 40.
32. Про затвердження положення про державний нотаріат Української РСР та Переліку документів, на підставі яких вчиняються нотаріальні виконавчі написи на стягнення грошей і майна // Збірник постанов і розпоряджень Уряду Української РСР. – 1964. – № 8. – Ст. 113. – К.: Видавництво Політичної літератури України, 1964. – С. 76-77.
33. Про нотаріат: Закон Квебеку // Орден нотаріусів Квебеку. Нотаріальний закон. Законодавство. Частина ІІ. Розділ 2: Препринт. – Монреаль (Квебек, Канада): Палата нотаріусів Квебеку, 1998. – С.1-55.
34. Про нотаріат: Закон України № 3425-XII від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
35. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – ст 1.
36. Русская правда: Пространная редакция. Текст по Троицкому списку // Древнерусское государство и право: Учебн. пособие. – М.: Зерцало, 1998. – С. 64-73.
37. Статут Української нотаріальної палати: Зареєстрований Міністерством юстиції України; Свідоцтво № 467 від 08.06.1993 р.; Затверджений Установчою конференцією нотаріусів України 22.04.1993 р.; Погоджено із змінами і доповненнями 19 грудня 1997 р.; Зміни та доповнення до Статуту затверджені Третьою конференцією Української нотаріальної палати 09.08.1997 р. / Препринт. – К., 1997. – 12 с.
38. Третий Литовский Статут 1588 года: Материалы респ. науч. конф., посвящ. 400-летию Третьего Статута / Редкол.: …Лазутка С. (отв. Ред.) и др.; Вильн. Ун-т, Ин-т истории АН ЛитССР. – Вильнюс, 1989. – 259 с.
39. Устав Федеральной нотариальной палаты // Нотариальный въстникъ. – 1997. – № 3. – С. 34-40.
40. Фундаментальні принципи Латинського нотаріату: прийнято Бюро КМНС 18 січня 1986 року і Постійною Радою в Гаазі 13-15 березня 1986 року // Нотаріат для Вас. – 2001. – № 4. – С. 7.
41. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. – К.: Істина, 2003. – 368 с.
42. Digesta // Corpus iuris civilis, vol. 1. / Ed. Th. Mommsen. − Berolini: APUD WEIDMANNOS, 1886. – P. I-XVI, I-XVII, 1-873, 874-882.

Проекти нормативних актів:
43. Про нотаріат: Проект Закону України, внесений народним депутатом І.Б. Коліушком, 1999p // www.oracle2.rada.gov.ua
44. Про нотаріат: Проект Закону України, внесений народним депутатом В.Л. Мусіякою, 2002p // www.oracle2.rada.gov.ua

Література:
45. Агарков М.М. Обязательство по гражданскому праву. Ученые труды ВИЮН НКЮ СССР. – М.: Юридическое изд-во НКЮ СССР, – 1940. – Вып. ІІІ.
46. Алексеев С.С. Проблемы теории права в 2 т. Т.1: Курс лекций/Алексеев С.С.; Свердл.юрид.ин-т. – Свердловск: Б.и., 1972. – 395 с.
47. Баранкова В. Нотаріальні процесуальні правовідносини // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 3 (22).
48. Баранкова В.В. Проблеми нотаріальної форми охорони та захисту прав: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 1997. – 24 с.
49. Бардин Л.Н. Судопроизводство по жалобам на нотариальные действия или отказ в их совершении: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1981. – 19 с.
50. Баришпольская Т.Ю. Гражданский процесс и процедура (понятие, служебная роль, проблемы теории и практики): Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Томск, 1988. – 21 с.
51. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешк. − М.: Юрид. лит., 1989. − 448 с.
52. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И. Даниленко / Пер. с фр. – М.: Издат. дом NOTA BENE, 2000. – с. 576.
53. Бессо Л. Отношения с общественностью вообще и с клиентами в частности // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 69-80.
54. Бех О.В. Заключение по вопросу определения страхового события в договоре страхования профессиональной деятельности нотариуса // Нотариус. – 1999. – №1. - С.78-79.
55. Боборыкин А. Опыт реформы нотариата как сословия (Нотариальные советы и новая такса вознаграждения). – Киев, 1917.– 71 с.
56. Борисова В.І. До проблеми участі публічних юридичних осіб у цивільних правовідносинах // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми”. - Одеса: Астропринт, 2003. – С. 7-11.
57. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность союзных республик: (Очерк теории) / Братусь С.Н.-М.: Юрид.лит., 1976.-213с.
58. Бюрри П.-Ж. Профессиональная тайна; Организация нотариальной конторы // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 103-116; 153-156.
59. Вступ до сучасної юридичної логіки / В.Д. Титов, В.В. Навроцький, О.Ю. Марченко, С.Е. Зархіна, Ж.О. Павленко / За ред. М.І. Панова та В. Д. Титова / - Х.: Ксилон, 2001 – 198 с.
60. Гай. Институции. Пер. с латинского Ф. Дадынского / Под ред. В.А.Савельева, Л.Л. Кофанова. – М.: Юристъ, 1997. – 368 с.
61. Глущенко П.П., Седов А.М. Основы нотариальной деятельности. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 1999.
62. Гурлянд Я. Юридическій разборъ нотаріальныхъ вопросовъ и разные замътки изъ практики Якова Гурлянда, харьковского нотариуса. – Х.: Типо-Литография А.П. Вейцель, 1875. – 248 с.
63. Гурлянд Я. Юридические вопросы и задачи из нотариальной практики и гражданского права с ответами по решениям Кассационного сената. – Одесса: Славянская типография, 1883. – 163 с.
64. Давид Р, Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
65. Дворецький И.Х. Латинско-русский словарь: 4-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1996. – 846 с.
66. Ди Каньо В. Общие принципы организации свободного нотариата и его отношение с государственными органами // Нотаріальный въстник. – 1997. – № 3. – С. 8-13.
67. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. Изд. 2-е, изм. и доп. − М.: НОРМА−ИНФРА, 1999. − 766 с.
68. Долгов М.А. Большая история нотариата // Нотариус. – 2000. – № 3 (23). – С. 76-80.
69. Дрижчаная О.Г. Коллизионные вопросы алиментирования детей в международном частном праве // Международное частное право. – К.: Вища шк., 1985. – С. 135-152.
70. Древнерусское государство и право: Учебн. пособие / Под ред. Т.Е. Новицкой. – М.: Зерцало, 1998. – 96 с.
71. Дювернуа Н.Л. Чтенія по гражданскому праву. Томъ первый. Введение и часть общая. (Выпускъ ІІІ-й). – 3-e изд. - СПб.: Типографія М.М. Стасюлевича, Вас. Остр., 5 лин., 28. 1899. – С. 669-800.
72. Зацепина С.А. Гражданско-правовая ответственность нотариуса за нарушение правил нотариального производства // Нотариус. – 2000. – № 1(21). – С. 59-60.
73. Из истории российского нотариата // Нотариус. – 1997. – № 1. – С. 79-84.
74. Из истории российского нотариата // Нотариус. – 1997. – № 2. – С. 80-85.
75. Из истории российского нотариата // Нотариус. – 1997. – № 3. – С. 49-54.
76. Из истории российского нотариата // Нотариус. – 1997. – № 4. – С. 88-94.
77. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / Иоффе О.С.; Ред. А.К.Юрченко; Ленинград.гос.ун-т. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 308 с.
78. Искендеров З. Роль советского нотариата в обеспечении законности возникновения и подтверждения гражданских правоотношений: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1969. – 18 с.
79. Історія держави і права України: Курс лекцій / О.О. Шевченко, В.О. Самохвалов, В.П. Капелюшний, М.О. Шевченко; За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996. – 287 с.
80. Кальницький М. Нерухомість і посвідчення угод у старому Києві // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 2. – С. 46-47.
81. Кальницький М. Як зароджувався київський нотаріат // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 1. – С. 31-32.
82. Кант І. Критика чистого розуму / Пер. з нім. та приміт. І. Бурковського. – К.: Юніверс, 2000. – 501 с.
83. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. − К.: Укр. центр правничих студій, 2000. − 336 с.
84. Козловський А.А. Юридична логіка. Програма курсу. Робочий план. Практичні завдання. Бібліографія. – Чернівці, 1997. – С. 6.
85. Козьяков Ю.М. Нотаріат. Історія і сучасність (короткий огляд) // Нотаріат для Вас. – 1998. – № 1. – С. 11-15.
86. Козюбра Н.І. Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України // Українське право. – 1996. - № 3. – С. 4-12.
87. Колодій А.М. Принципи права України. Монографія. - К.: Юрінком Інтер,1998. – 208 с.
88. Комаров В.В. Метод правового регулирования гражданских процесуальных отношений: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Харьков, 1980. – 19 с.
89. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и Нотариальный процесс: Учебник. – Харьков: Консум, 1999. – 240 с.
90. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат: Учебник. – Х.: Основа, 2001. – 224 с.
91. Кочерьянц Р.Г. Возникновение, развитие и сущность советского государственного нотариата: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – К., 1973. – 17 с.
92. Кузнєцова Н.С. Основні завдання Книги першої проекту Цивільного кодексу України // Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. − К.: Укр. центр правничих студій, 2000. – С. 121-124.
93. Лащенко Р. М. Лекції по історії українського права. − К.:
Україна, 1998. − 254 с.
94. Липшиц Е. Законодательство и юриспруденция в Византии в ІХ-ХІ вв. Историко-юридические этюды / Под ред. члена-корреспондента АН СССР В.И. Рутенбурга. – Л.: Наука, 1981. – 248 с.
95. Лєклан Ж. „Нотаріуси” Давнього Єгипту // Нотаріат для Вас. – 2002. – № 12 (40). – С. 29-30.
96. Ляпидевский Н.П. Исторія нотаріата. Т. 1 – М.: Въ Университетской типографіи (Катков и Ко), на Страстномъ бульваре, 1875. – 257 с.
97. Матвієнко Н. Напередодні 200-річчя закону Вантоза // Нотаріат для Вас. – 2002. – № 10. – С. 3-4.
98. Медведев И.П. Очерки византийской дипломатики (частноправовой акт). – Л.: Наука, 1988. – 264 с.
99. Медведев И.П. Правовая культура Византийской империи. – СПб.: Алетейя, 2001. – 576 с. – (Византийская библиотека. Исследования).
100. Мерлотти М. Общие соображения о роли нотариата Латинского типа и основные принципы свободного нотариата // Развитие небюджетного нотариата в России: квалифицированная помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 13-18.
101. Міжнародний Союз Латинського Нотаріату: структура і завдання // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 9. – С. 38-39.
102. Морозов А. Страхование профессиональной ответственности юристов. // Российская юстиция. – 1998. – № 11.
103. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – с.000
104. Назаренко Є.В. Систематизація законодавства – шляхи до усунення колізій у праві України // Конституція України та проблеми систематизації законодавства: Зб. Наук. Праць. Вип. 5. – К., 1999.
105. Немировська О.В. Принцип змагальності сторін та його реалізація в судовій практиці: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 // НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1999. – 16 с.
106. Никифорак М., Дуган В. Нотаріат на Буковині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 3-4. – С. 56-57.
107. Никифорак В. М. Договір страхування відповідальності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 // НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2002. — 19с.
108. Никифорак В.М. Договір страхування відповідальності. – Чернівці: Рута, 2002. – 248 c.
109. Никклаус Р. Нотариальная этика. Основные принципы и случаи из практики // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 45-68.
110. Никклаус Р. Составление нотариального акта // Нотаріальный въстникъ. – 1997. – № 8-9, С. 56.
111. Новицкий И.Б., Лунц Л.А., Общее учение об обязательстве. – М.: Государственное изд-во юридической литературы, 1950.
112. Нотаріат в СССР / Под. ред. М.А. Авдюкова. – М.: Изд. Московського ун-та, 1974. – 167 с.
113. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАК України, 2002. – 352 с.
114. Орден нотаріусів Квебеку. Нотаріальний закон. Звіт – частина І. Препринт. – Монреаль (Квебек, Канада): Палата нотаріусів Квебеку, 1998. – 110 с.
115. Осматескул К.Н. Юридический статус нотариуса и его роль в правовом государстве // Нотариус. – 2002. – № 4. – С. 27-29.
116. Паран Н. Нотаріальне законодавство і Цивільний кодекс // Орден нотаріусів Квебеку. Нотаріальний закон. Звіт – частина І. Препринт. – Монреаль (Квебек, Канада): Палата нотаріусів Квебеку, 1998. – 108 с.
117. Паран Н. Нотаріуси у Квебеку. // Орден нотаріусів Квебеку. Нотаріальний закон. Звіт – частина І. Препринт. – Монреаль (Квебек, Канада): Палата нотаріусів Квебеку, 1997. – 91 с.
118. Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні. – К.: Юрінком Інтер. - 2001.
119. Пескова Т.Д. Рассмотрение судами гражданских дел по жалобам на действия нотариальных органов: Автореф. канд диссертации. – М., 1984. – 23 с.
120. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студ. юрид. спец. Вищих навч. закладів: Вид. 3-є, перероб. та доп. – К.: Ін Юре, 2001. – 440 с.
121. Пиепу Ж.Ф., Ягр Ж. Профессиональное нотариальное право / Пер. с франц. – М.: Юрист, 2001. – 223 с.
122. Плахин Ю.В. Частный нотариат: вне закона? // Нотариус. – 2000. - №5. – С. 72-78
123. Плахотенко А.К. Полная программа испытаний на должность нотариуса / 3-е изд. – М.: Издание юридического книжного магазина, 1913. – 47 с.
124. Полтавская Н., Кузнецов В. Нотариат. Курс лекций. – М.: Ин-т междунар. права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1999. – 176 с.
125. Пютцер Х.-Я. Нотариат в частноправовой системе Германии // Нотариус. – 1997. – № 2 (4). – С. 86-91.
126. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник. 5-е вид., зі змінами. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
127. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 525 с.
128. Радишевський Б. Організація нотаріату в Польщі // Нотаріат для Вас. – 2001. – № 5. – С. 16.
129. Репин В.С. Настольная книга нотариуса (теория и практика). – М.: Юрид. лит., 1994. – 287 с.
130. Романовская О.В. Нотариальная палата и органы судейского сообщества: сравнительная характеристика // Нотариус. – 2000. – №6 (26). – С. 35-40.
131. Романовский Г.Б., Романовская О.В. Актуальные проблемы правового закрепления ответственности нотариуса // Нотариус. – 2000. – № 1(21). – С. 68-74.
132. Румпф Ж.-Д. Истоки установления подлинности. Нотариальные действия и формы // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 19-34.
133. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству / Самощенко И.С., Фарукшин М.Х.- М.: Юрид.лит., 1971. – 240с.
134. Сахаров А.Н. Дипломатия Древней Руси: IX-первая половина X ст. – М.: Мысль, 1980. – 358 с.
135. Селіванов В.М. Людський вимір процесу трансформації вітчизняного права в Україні // Приватне право і підприємництво. – 1999. – № 1. – С. 12-24.
136. Серафим Владимирович Юшков. – М.: Юрид. лит., 1989. – 464 с. – (Труды выдающихся юристов)
137. Системи нотаріату в Австрії та Німеччині // Нотаріат для Вас. – 2000. – № 6. – С.44.
138. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Х.: Консул, 2001. – 656 с.
139. Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. С.Ю. Каца и Л.Я. Носко. – К.: Выща шк., 1982. – 424 с.
140. Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 463 с.
141. Стешенко Л.А., Шамба Т.В. Нотариат в Российской Федерации. – М.: Норма, 2002. – 496 с.
142. Сумин А.М. Правовое регулирование нотариата в Германии // Нотариус. – 2000. – № 2 (22). – С. 60-76.
143. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. Пособие. – Киев; Одесса: Выща шк., 1989. – 439 с.
144. Терская Є.В. Заключение методического совета нотариальной палаты красноярского края по вопросу об объеме страхового возмещения страховой компании по договору страхования профессиональной ответственности нотариуса // Нотариус. – 1999 – №1. – С.76-78.
145. Толочко П.П. Древний Киев. – К.: Наук. думка, 1976. – 208 с.
146. Тонне Л. Гражданская ответственность нотариуса // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 173-186.
147. Тонне Л. Техника составления юридических документов и совершения нотариальных действий // Развитие небюджетного нотариата в России: Квалифицированная юридическая помощь и защита прав граждан и юридических лиц / Ред. Б.И. Лившиц. – М.: Издательский Дом “ОСТ-МЕДИЯ”, 2000. – С. 141-152.
148. Торгівля на Україні, XIV- середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / АН УРСР. Археограф. Комісія та ін.; Упор. В.М. Кравченко, Н.М. Яковенко; Редкол.: М.Ф. Котляр (відп. Ред.) та ін. − К. Наук. думка, 1990. − 408 с.
149. Тронский И.М. История античной литературы: Учебник. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1983. – 464 с.
150. Усенко И., Чехович В. Роль ІІІ Литовского статута в политической борьбе вокруг проблем кодификации дореволюционного права Украины // Тр