ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ’Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП...…………………………………………………………………....4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ І ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ...…………………………………………………….……….15
Висновки до розділу....................................................................................24

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ ЗІ СТВОРЕННЯМ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ’Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ...……………………………………………………..……………….....25
2.1. Формування категорії зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози охоронюваним законом правам та інтересам у цивільному законодавстві....……………………………………………………25
2.2. Поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, за ЦК України 2003 р...…………………………………………………………….......35
2.3. Правова природа зобов’язань відшкодування шкоди, що виникла в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.....……….....................................................59
Висновки до розділу...................................................................................77

РОЗДІЛ 3. УМОВИ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ВНАСЛІДОК НЕУСУНЕННЯ ЗАГРОЗИ, СТВОРЕНОЇ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ’Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ...……………..........................................................................................81
3.1. Виникнення шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи…………………………………………………….......81
3.2. Протиправна поведінка, що створює загрозу заподіяння шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи...……………………………………………………………………………86
3.3. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою, що створила загрозу заподіяння шкоди, і шкодою, яка настала внаслідок її неусунення...…………………………………………..……………………........93
3.4. Вина особи, що створила загрозу життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи...……………….………………................103
Висновки до розділу.................................................................................114

Розділ 4. СУБ’ЄКТИ ТА ЗМІСТ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ ЗІ СТВОРЕННЯМ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ’Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ...............................................................................................................117
4.1. Суб’єкти зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи....................................................................................................................117
4.2. Зміст зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.........129
Висновки до розділу.................................................................................155

ВИСНОВКИ………………………………………………………….....159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.………………………..….164
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності перед Україною постало завдання приведення національного законодавства у відповідність до суспільних відносин, що перебувають у стадії реформування. Основну роль у цих перетвореннях було відведено цивільному законодавству, призначенням якого є визначення правового статусу особистості у суспільстві, встановлення засад її взаємин з державою, регулювання відносин власності, тобто усього того, що є основою громадянського суспільства та правової держави.
Тому прийняття 16 січня 2003 р. нового Цивільного кодексу України стало ще одним етапом на шляху побудови Україної демократичної, соціальної правової держави. Новий Цивільний кодекс посідає серед інших кодексів особливе місце, тому що він ґрунтується на принципово новій – приватноправовій – концепції регулювання особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників .
Слід зазначити, що Цивільний кодекс України 2003 року містить значну кількість норм, які регулюють відносини, по-перше, невідомі раніше українському цивільному законодавству радянського періоду, по-друге, ті, які раніше не входили до сфери правового регулювання радянського цивільного законодавства (наприклад, участь держави в цивільних відносинах, права на чужі речі, значна кількість нових договірних і недоговірних зобов’язань тощо).
Зокрема, до абсолютних новел нового Цивільного кодексу мають бути
віднесені зобов’язання, що виникають у зв’язку зі створенням загрози (небезпеки) життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, які передбачені главою 81 ЦК України.
Оскільки цей вид зобов’язаннь є абсолютно новим для українського цивільного законодавства виникає необхідність визначення правової сутності зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи та особливостей змісту, а також підстав, умов та порядку виникнення тощо.
Слід зазначити, що певної уваги теоретичній розробці зазначених питань вітчизняні правознавці приділяли ще до законодавчого врегулювання відповідних відносин, однак наукові дослідження цієї проблеми мали фрагментарний і, значною мірою, досить абстрактний характер, що пояснювалось відутністю в цивільному законодавстві відповідних норм. І з цих причин звернення до питань визначення правових наслідків створення загрози виникнення шкоди, як правило, досліджувалося у загальному контексті визначення суб’єкта відповідальності за шкоду, завдану при неповному складі правопорушення, аналізі наслідків рятування життя та здоров’я людини, ведення чужих справ без доручення тощо Така ситуація, уявляється, пояснюється відсутністю у раніше чинному вітчизняному цивільному законодавстві норм, які регулювали б відповідні відносини, а отже і судової практики із цього питання.
Разом із тим, навіть після прийняття чинного ЦК України кількість досліджень зазначених зобов’язань залишається вкрай незначною.
Нечисленні праці у цій галузі присвячені, як правило, загальній характеристиці відповідних відносин, роз’ясненню положень норм, що регулюють ці відносини, тощо.
У цьому зв’язку значний інтерес становить звернення до витоків цього правового інституту, а також до закордонного законодавчого досвіду, оскільки аналогічні зобов’язання певною мірою були сформовані ще в римському приватному праві, а сьогодні відомі не тільки законодавству країн романо-германської системи, що реципували римсько-правові правові ідеї та інститути, але й праву країн так званого англо-американського права, причому, досить давно.
Однак порівняння відповідних норм цивільного законодавства зарубіжних країн із правилами ст.ст. 1163, 1164 ЦК України, де передбачена можливість заборони діяльності, яка створює небезпеку заподіяння шкоди у майбутньому, дозволяє зробити висновок, що вітчизняна концепція правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, має низку істотних відмінностей.
Тому використання повною мірою, без спеціальних серйозних застережень згаданого вище досвіду у галузі законотворчості та застосування права виглядає досить проблематичним, що зумовлює доцільність, передусім, оригінальних досліджень у цій галузі.
Разом із тим, приступаючи до таких досліджень у цій сфері, слід зазначити, що визначення поняття зобов’язань, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, ЦК України не дає, хоча й встановлює право фізичної або юридичної особи вимагати усунення такої небезпеки (загрози) здоров’ю, життю або майну фізичної особи або майну юридичної особи, а також передбачає наслідки неусунення такої небезпеки особою, що її створила.
Таким чином, передбачається можливість виникнення зобов’язань між особою, майновим або особистим правам та інтересам якої загрожує небезпека (власник блага, зацікавлена особа), і особою, що таку небезпеку створила.
Це начебто дозволяє віднести зазначені зобов’язання до своєрідних „попереджувальних” цивільно-правових зобов’язань, спрямованих насамперед, на попередження порушення цивільних прав у майбутньому.
Проте, норми тієї ж глави 81 ЦК України передбачають можливість відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неусунення загрози здоров’ю, життю або майну фізичної особи або майну юридичної особи (ст. 1165 ЦК України), що робить їх схожими на зобов’язання, які виникають внаслідок завдання шкоди, які передбачені главою 82 ЦК України.
Однак, незважаючи на деяку подібність, зобов’язання, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і зобов’язання, які виникають внаслідок завдання шкоди, мають низку істотних відмінностей, що стосуються об’єкта, підстав та умов їх виникнення, особливостей визначення конкретних правових наслідків тощо.
Ці відмінності роблять ототожнення відносин, які виникають в одному і в іншому випадку, неможливим, що має враховуватися як при проведенні теоретичних досліджень, так і у процесі застосування відповідних норм на практиці.
Сказаним зумовлюється необхідність спеціального дослідження цивільно-правових наслідків (насамперед, цивільно-правової відповідальності) створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, підстав та умов виникнення відповідних зобов’язань, застосування засобів цивільно-правової відповідальності, встановлення особливостей суб’єктного складу і змісту відповідних правовідносин, а також розгляду низки інших питань, пов’язаних з означеною проблематикою .
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 рр. „Правові проблеми становлення й розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U0001195). Тема дисертації безпосередньо відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми: „Традиції приватного права України”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення поняття, правової сутності, особливостей змісту, а також підстав та умов виникнення і значення зобов’язань, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю та майну фізичної особи, а також майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України.
Відповідно до поставлених цілей у дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:
- дослідити формування категорії зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
- визначити поняття і дослідити правову природу зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України;
- визначити місце досліджуваного виду зобов’язань у загальній системі цивільно-правових зобов’язань;
- встановити поняття та функції, а також підстави і умови цивільно-правової відповідальності за шкоду, яка виникла в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
- здійснити всебічний аналіз питань, пов’язаних з виникненням шкоди, завданої життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
- дослідити елементи юридичного складу, який служить підставою виникнення відповідних зобов’язань і визначити специфіку останніх.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, в цивільному законодавстві України.
Предметом дослідження є комплекс норм цивільного законодавства України, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження використано загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи формально-логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу.
Загальнонауковий діалектичний метод застосовувався для визначення місця зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у системі цивільно-правових зобов’язань.
Метод формально-логічного аналізу був використаний при дослідженні змісту та сутності правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і застосування засобів цивільно-правової відповідальності за це правопорушення. Метод порівняльного аналізу використовувався при встановленні спільних та відмінних рис зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і суміжних з ними правовідносин у вітчизняному законодавстві, а також при порівнянні їх з аналогічними інститутами зарубіжного законодавства. Метод системно-структурного аналізу був використаний у процесі встановлення структури інституту та окремих норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, для встановлення місця відповідних зобов’язань у загальній системі зобов’язального права України, їхнього співвідношення з іншими інститутами тощо.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження служили праці Б.С.мАнтимонова, С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Іоффе, В.М. Коссака, О.О. Красавчикова, Н.С.мКузнєцової, В.В. Луця, М.С. Малєїна, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, В.А. Нерсесянца, В.А. Ойгензихта, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, С.Д.мРусу, П.Р. Стависького, І.С. Самощенко, В.А. Тархова, М.Х.мФарукшина, Н.О. Саніахметової, Є.О. Харитонова, Т.В. Церетелі, К.мЦвайгерта, Х. Кетца, М.Д. Шаргородського, М.О. Шимінової та ін.
Вивчення та аналіз положень праць зазначених науковців дали можливість визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити коло проблем, пов’язаних з виникненням зобов’язань у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, за цивільним законодавством України.
Емпіричну основу дослідження становить законодавство України, законодавства зарубіжних країн, матеріали практики. Труднощі при використанні матеріалів судової практики були пов’язані з тим, що практика з відповідної категорії справ через новизну відповідних зобов’язань ще тільки починає формуватися. Разом з тим, авторові дисертаційної роботи вдалося знайти та використати кілька практичних прикладів, пов’язаних зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, із застосуванням засобів цивільно-правової відповідальності, які були використані при аналізі відповідних положень норм цивільного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній науці цивільного права здійснене комплексне монографічне дослідження зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України.
На основі цього дослідження сформульовано і розвинено низку авторських положень, які стосуються характеристики, визначення правової природи зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, а також питань визначення поняття, функцій та підстав цивільно-правової відповідальності, пов’язаної з тим, що зазначена небезпека не була усунута.
У процесі наукового дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, що мають наукову новизну.
1. Дістала подальшого розвитку позиція, що зобов’язання, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, не є деліктними зобов’язаннями у точному розумінні цього слова, а можуть бути оцінені як нібито деліктні зобов’язання, оскільки мають відмінності від деліктних правовідносин за різновидами, суб’єктним складом, підставами та умовами виникнення, характером правових наслідків та тощо.
2. Вперше сформульовано поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, яке виглядає так: в силу зобов’язання, що виникає внаслідок створення загрози завдання шкоди у майбутньому, особа, яка створює таку загрозу (боржник), зобов’язана припинити відповідну протиправну діяльність, а інші особи, цивільним правам та інтересам яких створена загроза заподіяння шкоди у майбутньому (кредитори), мають право вимагати припинення діяльності (бездіяльності), що створює таку загрозу (небезпеку) завдання шкоди, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання зазначеної вимоги – вимагати її відшкодування.
3. Дістало подальшого розвитку питання щодо змісту зобов’язань, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Встановлено, що зміст цих зобов’язань складають право зацікавленої особи вимагати усунення загрози від того, хто її створює, і обов’язок останнього усунути загрозу, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання цієї вимоги – відшкодувати завдану шкоду. Усунення загрози може полягати як у припиненні дій, якими створюється небезпека, так і в активному здійсненні дій (у випадках, коли причиною небезпеки є бездіяльність).
4. Вперше запропоновано визначення зобов’язань, які виникають внаслідок неусунення створеної загрози: в силу зобов’язання відшкодувати завдану неусуненням небезпеки шкоду, боржник (особа, яка створила загрозу, або суб’єкт, вказаний у законі) зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду, а кредитор (потерпілий) має право вимагати від боржника відшкодування такої шкоди.
5. Вперше обґрунтовано тезу про те, що положення окремих статей глави 81 ЦК України потребують змін та доповнень. Зокрема, вбачається недостатнім є відсилання ст. 1165 ЦК України до інших „норм цього Кодексу”, тому запропоновано, по-перше, зазначити, що йдеться про відсилку до норм глави 82 ЦК України („Відшкодування шкоди”), а, по-друге, підкреслити ту обставину, що для настання відповідальності за правилами ст. 1165 ЦК України необхідна вина порушника у створенні загрози і причинний зв’язок між поведінкою особи, що створила загрозу, і шкодою, яка настала у потерпілої особи.
6. Дістало подальшого розвитку теза про те, що підставою виникнення зобов’язань у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи є факт створення загрози заподіяння шкоди у майбутньому.
7. Вперше аргументовано тезу про те, що важливою умовою покладення обов’язку відшкодування неусуненої загрози, є „подвійний” причинний зв’язок: по-перше, причинний зв’язок між її дією (бездіяльністю) і загрозою завдання шкоди, і, по-друге, причинний зв’язок між створеною загрозою і шкодою, яка виникла.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:
- у науково-дослідній сфері теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть стати основою для подальших наукових досліджень зобов’язань що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
- у сфері правотворчості – висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності, зокрема, у процесі подальшого вдосконалення, внесення змін та доповнень до ЦК України;
- у навчально-методичній роботі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з цивільного права, при читанні курсу цивільного та сімейного права, а також при розробці відповідних спецкурсів, що стосуються окремих видів зобов’язань.
Дисертаційне дослідження виконане самостійно, з використанням останніх досягнень науки цивільного права, всі сформульовані у ньому положення й висновки ґрунтуються на самостійних дослідженнях автора дисертації.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії.
Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на: VІІІ звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (22-23 квітня 2005 р., м. Одеса), І Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (3-4 грудня 2004 року, м. Хмельницький), Науково-практичній конференції „Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем” (17 березня 2006 р., м. Одеса), 9-ій (61-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (26 квітня 2006 р., м. Одеса), ІV Міжнародній науково-методичній конференції „Римське право і сучасність” (19-20 травня 2006 р., м. Одеса).
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі дисертаційного дослідження, викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, двох публікаціях у збірках наукових конференцій, в тому числі одна стаття у співавторстві.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 179 сторінок, із них 16 сторінок займає список використаних джерел, що складається з 190 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумок здійсненому дослідженню, можна зробити такі висновки.
1. Звернено увагу на те, що характер наукових праць, пов’язаних з дослідженнями зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи в цілому, у першу чергу зумовлений тим визначальним фактором, що зазначені зобов’язання аж до прийняття 16 січня 2003 р. ЦК України, ні як окремий інститут цивільного законодавства, ні як певна, чітко визначена категорія цивілістики не були відомі вітчизняному цивільному праву. Разом із тим, у дослідженнях пов’язаної із цим проблематики автор з певною мірою умовності виділив кілька етапів, для кожного з яких є властивими свої особливості наукового підходу, які впливали на напрям та характер дослідження.
Порівняння норм глави 81 ЦК України та відповідних норм цивільного законодавства інших країн дозволив зробити висновок, що на формування відповідних положень українського цивільного законодавства помітний вплив справили як римське приватне право, так і більш пізні правові системи, передусім європейські.
2. Зобов’язання, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, належать до недоговірних зобов’язань. При цьому вони є не деліктними зобов’язаннями у точному розумінні цього слова, а можуть бути оцінені як нібито деліктні зобов’язання, оскільки мають відмінності від деліктних правовідносин за різновидами, суб’єктним складом, підставами та умовами виникнення, характером правових наслідків та ін.
3. Сформульоване поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, яке виглядає таким чином: в силу зобов’язання, що виникає внаслідок створення загрози завдання шкоди в майбутньому, особа, яка створює таку загрозу (боржник), зобов’язана припинити відповідну протиправну діяльність, а інші особи, цивільним правам та інтересам яких створена загроза заподіяння шкоди у майбутньому (кредитори), мають право вимагати припинення діяльності (бездіяльності), що створює таку загрозу (небезпеку) завдання шкоди, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання зазначеної вимоги – вимагати її відшкодування. При цьому підкреслено, що може йтися про зобов’язання, які виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у вузькому значенні цього поняття. У цьому випадку запропоновано більш широке розуміння аналізованої категорії, оскільки поняттям зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи охоплюються й відносини, пов’язані з відшкодуванням шкоди, яка виникла в результаті того, що створена загроза не була усунена, незважаючи на вимогу про це, заявлену кредитором. Це широке розуміння зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, не суперечить змісту та сутності ст. 1163 – 1165 ЦК України. У кожному разі неодмінною умовою і ознакою зазначених зобов’язань є наявність створення загрози цивільним правам та охоронюваним законом інтересам фізичної або юридичної особи, що й зумовило необхідність звернення до з’ясування сутності цієї категорії. Аналіз усіх можливих джерел походження загрози дозволив дійти висновку, що небезпечна для здоров’я, життя, майна фізичної особи або майна юридичної особи ситуація може стати наслідком: 1) винних дій юридичної або фізичної особи; 2) винної бездіяльності юридичної або фізичної особи, яка зобов’язана за характером своєї спеціальної діяльності або свого становища забезпечувати безпеку відповідного зберігання або використання майна у тих чи інших умовах або надавати допомогу у його зберіганні чи використанні; 3) діяльності, яка об’єктивно створює підвищену небезпеку для оточуючих; 4) винних дій самої фізичної особи, яка попала у небезпечне становище; 5) випадку; 6) непереборної сили (явищ стихійного та соціального характеру, які є непідконтрольними для людини при сучасному стані розвитку науки і техніки). Як випливає зі змісту норм глави 81 ЦК України, з наведеного переліку з виникненням зобов’язань, що є предметом цього дисертаційного дослідження, пов’язані перші два випадки: 1) винні дії юридичної або фізичної особи; 2) винна бездіяльність юридичної або фізичної особи, яка зобов’язана за характером своєї діяльності або свого становища забезпечувати безпеку зберігання або використання майна у тих чи інших умовах або надавати допомогу, необхідну для зберігання чи використання останнього.
4. Змістом цього зобов’язання є право зацікавленої особи вимагати усунення загрози від того, хто її створює, і обов’язок останнього усунути загрозу, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання цієї вимоги – відшкодувати завдану шкоду. Усунення загрози може полягати як у припиненні дій, якими створюється небезпека, так і в активному здійсненні дій (у випадках, коли причиною небезпеки є бездіяльність). У зв’язку з тим, що у ст. 1165 ЦК України та у назві глави 82 ЦК України йдеться про відшкодування шкоди, а у ст. 1166 ЦК України говориться про загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, виникла необхідність визначення правової природи обов’язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. В результаті здійсненого дослідження сформульоване поняття цивільно-правової відповідальності за виникнення шкоди в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, як покладання на особу, що винна у створенні загрози і не усунула її, негативних майнових наслідків такої поведінки, яка супроводжується осудом правопорушника і має на меті захист інтересів потерпілої особи.
5. Підставою виникнення зобов’язань у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи є факт створення загрози заподіяння шкоди у майбутньому.
З огляду на зобов’язання відшкодувати заподіяну неусуненням небезпеки шкоди, боржник (особа, яка створила загрозу, або суб’єкт, зазначений у законі) зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду, а кредитор (потерпілий) має право вимагати від боржника відшкодування такої шкоди.
Підставою виникнення зазначених зобов’язань є юридичний склад, який охоплює: створення загрози, неусунення загрози, завдання шкоди внаслідок існування такої загрози.
Сутністю цих правовідносин є покладення на особу, яка створила загрозу і не усунула її на вимогу заінтересованої особи, цивільно-правової відповідальності, яка у цьому випадку, як і юридична відповідальність взагалі, є важливим засобом забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
6. Цивільно-правова відповідальність за виникнення шкоди в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, визначається як покладення на особу, яка винна у створенні загрози і не усунула її на вимогу заінтересованої особи, негативних майнових наслідків її поведінки, яке супроводжується осудом поведінки правопорушника і має на меті захистити інтереси потерпілого.
7. Визначено умови виникнення цього виду зобов’язань. Шкода є необхідною умовою цивільно-правової відповідальності за неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Іншою істотною умовою такої відповідальності є протиправна дія особи, яка створила таку загрозу заподіяння шкоди. Умовами відповідальності особи за неусунення загрози заподіяння шкоди, є також, по-перше, причинний зв’язок між її дією (бездіяльністю) і небезпекою завдання шкоди, і, по-друге, причинний зв’язок між створеною небезпекою і шкодою, яка виникла. Крім того, умовою відповідальності особи, яка створила загрозу життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичних осіб, є наявність її вини у створенні загрози, а відтак і у невиконанні вимоги усунути цю загрозу.
8. Запропоновано зміни до цивільного законодавства з метою його удосконалення у сфері регулювання відносин, пов’язаних із виникненням зобов’язань у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Зокрема зазначається, що хоча глава 81 ЦК України, в цілому, досить вдало визначає порядок, підстави та умови виникнення відповідних зобов’язань, але, разом із тим, положення окремих її статей потребують уточнень або доповнень.
Так, ст. 1165 ЦК України, визначаючи умови відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичних осіб або майну юридичної особи, відсилає до інших „норм цього Кодексу”.
Вважаємо, одного такого відсилання загального характеру тут недостатньо. Очевидно, по-перше, варто було б вказати на те, що йдеться про відсилання до норм глави 82 ЦК України („Відшкодування шкоди”), і, по-друге, підкреслити ту обставину, що для настання відповідальності за правилами ст. 1165 ЦК України зокрема є необхідними вина порушника у створенні загрози і причинний зв’язок між поведінкою особи, що створила загрозу, і шкодою, яка настала у потерпілої особи.
Крім того, доцільно було б чітко вирішити питання відшкодування державою, АРК, органами місцевого самоврядування шкоди, завданої внаслідок протиправних дій або бездіяльності їх органів, посадових або службових осіб, а також підстави й умови подання регресного позову до таких осіб та органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административное право / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М., 1999. – С. 268.
2. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1971. – С.57.
3. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права // Учен. труды Свердл. юрид. ин-та. – 1959. – Т.1. – С. 272.
4. Антимонов Б.С. К вопросу о понятии и значении причинной связи в гражданском праве // Труды науч. сесс. Всесоюз. ин-та юрид. наук, 1– 6 июля 1946 г. – М.: Юриздат МЮ СССР, 1948. – С. 62 – 79.
5. Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1950. – 275 с.
6. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1952. – 296 с.
7. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность. – Красноярск, 1986. – С. 23 - 31.
8. Басин Ю.Г., Диденко А.Г. Защита субъективных прав гражданских // Юрид. науки. – А–А, 1971. – Вып. 1. – С.17.
9. Блошенко А. Гражданско-правовая ответственность государства за вред, причиненный судебными ошибками: Автореф. дис. … д-ра права. – Кишинэу: 2001. – 22 с.
10. Боброва Д. Недоговірні зобов’язання у проекті Цивільного кодексу України 1996 р. // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 180–182.
11. Боброва Д. Недоговірні зобов’язання у проекті Цивільного кодексу України // Українське право – 1997. – № 1. – С. 93–100.
12. Болдинов В.М. Ответственность за причинение вреда источником повышенной опасности. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – С. 29.
13. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – С.103.
14. Булеца С.Б. Історичний процес виникнення та розвитку особистих немайнових прав // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 23. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – С. 167 – 172.
15. Булєца С.Б. Право фізичної особи на життя та здоров’я як об’єкт цивільно-правового регулювання (порівняльно-правове дослідження на матеріалах України, Угорської, Словацької та Чеської республіки): Дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – С. 23 - 34.
16. Бурзель Ю. Щодо встановлення верхньої межі відшкодування моральної (немайнової) шкоди // Право України. – 2003. – № 3. – С. 40 – 42.
17. Варкалло В. Об ответственности по гражданскому праву: Пер. с польск. – М.: Прогресс, 1978. – С. 37.
18. Васильев С.В. Деликтное судопроизводство (судопроизводство о возмещении вреда): Учеб. пособ. – Х.: ООО „Одиссей”, 2005. – 448 с.
19. Васькин В.В., Овчинников Н. И., Рогович Л.Н. Гражданско-правовая ответственность. – Владивосток, 1988. - С. 153.
20. Васькин В.В., Харитонов Е.О. Дифференциация гражданской правосубъектности: Правовое положение несовершеннолетних // Сб. науч. трудов. – Краснодар: 1985. – С. 12–15.
21. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском праве и семейном праве. – Рига, 1975. – С. 184.
22. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
23. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №49. – Ст. 669.
24. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К., 1998. – С. 824.
25. Горшенев В.М. К вопросу о понятии юридической ответственности в советском праве // В кн.: Вопросы советского права. – Новосибирск, 1966. – С. 38.
26. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). – Т. 1. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – С. 7.
27. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). – Х.: ООО „Одиссей”, 2003. – Т. 2. – С. 816 – 817.
28. Гражданское право Украины: В 2 ч. / Под общ. ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Харьков: Основы, 1996.– Ч. 1. – 440 с.
29. Гражданское право: В 2 т. – Полут. 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов .– 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2000. – Т. 2. – С. 383.
30. Гражданское право. Ч. 1 / Под. ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – СПб., 1995. – С. 495 – 498.
31. Грибанов В.П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей. – М., 1973. – С. 4, 41.
32. Гринберг М.С. Субъект преступления и субъективный критерий неосторожности (вопросы специальной вменяемости) // Правоведение. – 1986. – № 3. – С.63.
33. Гуляк Я.В. До питання щодо визначення поняття „відповідальність” в цивільному праві України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 23. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – С. 210 – 215.
34. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року „Про прибутковий податок з громадян”// Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 10.– С.77.
35. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты). – Ленинград, 1983. – С. 140.
36. Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р./ВВР України,1993. - №17 - С. 184
37. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини та громадянина // Право України. – 2002. – № 5. – С. 37 – 41.
38. Єрьоменко Г.В. Цивільно-правові засоби захисту прав осіб від неправомірних актів органів влади і управління: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1994. – С. 18, 20.
39. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
40. Завидов Б.Д., Гусев О.Б. Гражданско-правовая ответственность. Справочник практикующего юриста. – Изд-во „Р–центр”, 2000. – 768 с.
41. Загальна теорія держави і права / За ред. академіка АПрН України, д-ра юрид. наук, професора В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – C. 204.
42. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права. – Харьков: „Консум”, 1996. – 112 с.
43. Закон України від 18 січня 2001 р. „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”/Відомості Верховної ради України – 2001. - № 14. – Ст. 71.
44. Закон України від 23 вересня 1999 року „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” / / Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 2080.
45. Законы гражданские с разъяснениями Правительствующего Сената и комментариями русских юристов / Составил И.М. Тютрюмов. – М.: Статут, 2004. – Кн. 2. – 603 с.
46. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посіб. для студентів юрид. вузів і фак-ів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін. / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
47. Ігнатенко В.М. Зобов’язання за створення небезпеки (загрози) за новим Цивільним кодексом України // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. // Відповід. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 53. – С. 67 – 74.
48. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Сов. государство и право. – 1972. – № 9. – С. 43.
49. Иоффе О.С. Обязательства по возмещению вреда. – Л., 1952. – С. 30.
50. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
51. Иоффе О.С Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1985. – С. 131.
52. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву // В кн.: Избранные труды: В 4 т. – Т. 1. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2003. – 574 с.
53. Калітенко О.М. Право на здоров’я: цивільно-правовий аспект // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць. – Вип. 23. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – С. 70 – 73.
54. Каллистов А. Оценка причинных связей по делам об автотранспортных преступлениях // Соц. законность. – 1971. – № 4. – С. 38.
55. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
56. Кожевников С.Н. Меры защиты в советском праве: Автореф. дис.. канд. юрид. наук. – Свердловск, 1968. – 18 с.
57. Комментарий к Гражданскому кодексу Украины. / Под ред. разработчиков проекта ГК А. Довгерта, Н. Кузнецовой, А. Подопригоры и др. – Х.: ООО „Одиссей”, 2005. – Т. 2 – 1040 с.
58. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
59. Корельский В.Ф., Гаврилов Р.В. Биржевой словарь: В 2 т. – М.: Междунар. отнош., 2000. – Т. 2. Н–Я. – 304 с.
60. Котюк В.О. Теорія права. – К., 1996. – С. 122.
61. Кофман В.И. Границы юридически значимого причинения // Антология уральской цивилистики. 1925 – 1989: Сб. статей. – М.: Статут, 2001. – С. 131 – 146.
62. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб.– К., 1998. – Ч. І. – С. 77.
63. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М.: Юрид. лит., 1966. – 200 с.
64. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности // Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. – Избр. труды: В 2 т. – М.: Статут. –2005. – Т.2. – С. 289 – 464.
65. Крупка Ю. Щодо цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду // Право України. – 1995.– № 1. – С. 37.
66. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів: правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 528 с.
67. Ландкоф С.Н. Новая категория обязательств в советском гражданском праве // Наукові записки Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. – Т.7. Юридичний збірник. – Вип. 7. – 1948. – С. 35.
68. Лунев В.В. Предпосылки объективного вменения в принцип виновной ответственности // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 54–62.
69. Мазіна О. Проблема зобов’язань, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи в новому Цивільному кодексі України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 23. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – С. 264 – 267.
70. Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. – М.: Юрид. лит., 1965. – 229 с.
71. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М., Юрид. лит., 1968. – С. 10, 74 .
72. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. лит., 1969. – С. 89.
73. Малеин Н.С. Вина и гражданско-правовая ответственность // Сов. юстиция. – 1968. – № 2. – С. 8.
74. Малеин Н.С. Понятие и основание имущественной ответственности // Сов. гос-во и право. – 1970. – № 12. – С. 38.
75. Малеин Н.С. О мерах ответственности // Теория права: новые идеи. – Вып. 3. – М., 1993. – С. – С. 37.
76. Маркс К., Энгельс Ф. – Соч. – Т.1. – С. 14.
77. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Вища шк., 1955. – С. 255–256.
78. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 311 с.
79. Матвеев Г.К. О прямых и косвенных убытках // Правоведение. – 1963. – № 2. – С. 57-58.
80. Матвеев Г.К. Теоретические вопросы причинности бездействия // Сов. государство и право. – 1962. – № 10. – С. 66 – 67.
81. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности // Вестник Моск. ун-та. – 1965. – № 1. – С.18.
82. Матвеев Г.К. В защиту принципа виновной ответственности между хозорганами // Сов. юстиция. – 1973. – № 15.– С.15.
83. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Курс лекций. – М.: Юристь, 1997. – С. 346.
84. Мілова Т.М. Окремі особисті права і свободи громадян України та їхня відповідність європейським стандартам // Часопис Київ. ун-ту права. – 2005. – № 3. – С. 80 – 84.
85. Михайлич А.М. Гражданские внедоговорные правоотношения с участием несовершеннолетних. Правовое положение несовершеннолетних: Сб. науч. трудов. – Краснодар: Изд–во Кубан. гос. ун–та, 1985. – С. 542, 531.
86. Морандьер Ж.де ла. Гражданское право Франции: В 3 т. / Пер. с франц. – Т. 2. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. – С. 392.
87. Михеева Л.Ю., Кузнецова И.М. Сущность опеки (попечительства) как формы устройства физических лиц // Проблемы гражданского, семейного и жилищного законодательства / Отв. ред. В.Н. Литовкин. – М.: ОАО „Издательский дом „Городец”, 2005. – С. 106 – 116.
88. Назаров Б.Л. Социалистическое право в системе социальных связей. – М., 1976. – С. 228.
89. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2003. – 464 с.
90. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
91. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / Відповід. ред. О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. ІІ. – 1088 с.
92. Ніжинська І.С. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів, з державного бюджету України // Право України. – 2002. – № 11. – С. 40 – 43.
93. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 51–52.
94. Нерсесян В.А. Некоторые проблемы неосторожной формы вины // Сов. государство и право. – 1989. – № 3.– С. 110.
95. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательствах. – М.: Госюриздат, 1950.– 416 с.
96. Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц. – Львов, 1974. – С. 61.
97. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. – Душанбе, 1983. – С. 48.
98. Ойгензихт В.А. Мораль и право. – Душанбе: Ирфон, 1987. – С. 121.
99. Орлов В.С. Ответственность за нарушение правил дорожного движения. – М., 1975. – С. 14.
100. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 р. (З наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
101. Подопригора О. А., Харитонов Э.О., Римське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 264.
102. Подопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К. Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
103. Повышение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. – К.: Наукова думка, 1988. – 264 с.
104. Харитонов Є.О. Старцев О.В. Цивільне право України. Підручник. Вид.2 перероб. і доп – К.: Істина, 2007. – С.118.
105. Подопригора О.А., Ковалев В.П. Гражданско-правовая ответственность за действия несовершеннолетних // Правовое положение несовершеннолетних: Сб. науч. трудов. – Краснодар: Изд-во Кубан. гос. ун-та, 1985. – С. 29 – 37.
106. Подцерковный О.П. Денежные обязательства и расчетные правоотношения в Украине. – Одесса: „Студия „Негоциант”, 2005. – 308 с.
107. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут. – Серия „Классика российской цивилистики” – 1998. – 353 с.
108. Попов Г. Наука русскаго гражданского права в первое столетие ея существования // У кн.: Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. – Т. 6: Цивільне право / Упорядники: Я.М. Шевченко, І.Б. Усенко, Г.П. Тимченко, Т.І. Бондарук, С.Є. Морозова; Відп. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Видавнич. Дім „Юридична книга ”, 2003. – С. 526 – 583.
109. Посполітак В.В. Передача права власності за цінні папери та прав за цінними паперами в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2001. – 20 с.
110. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662 „Про затвердження переліку професійних захворювань”/ Офіційний вісник України - 2000 р., № 45, стор. 87.
111. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221 „Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності”/ Офіційний вісник України - 1994 р., № 23, стор. 39.
112. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003.– С. 118.
113. Права и ответственность пешеходов. – М., 1979. – С. 39.
114. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 р. № 6 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002. Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т.мМаляренка. – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – С. 110 – 127.
115. Пунда О.О. Поняття та проблеми здійснення особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини: Монографія. – Хмельницький – Київ, 2005. – 436 с.
116. Райхер В.К. Вопросы ответственности за причинение вреда // Правоведение. – 1971. – № 5. – С. 61.
117. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
118. Ребане И. Убеждение и принуждение в деле борьбы с посягательствами на советский правопорядок // Ученые зап. Тартусс. ун-та, 182. Вып. 5. – 1966. – С. 205–206.
119. Римське право (Інституції) / За заг. ред. Є.О. Харитонова. – 3-є вид. виправ. – Х.: Одіссей, 2003. – 288 с.
120. Русу С.Д. Делікти в цивільному праві України: Навч. посіб. – Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2001. – 164 с.
121. Русу С.Д. Поняття деліктних зобов’язань у римському приватному праві // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 23. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – С. 107–113.
122. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. – М., 1963. – С. 7.
123. Самощенко И.С. Юридическая ответственность в советском обществе // Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 2.– 1964. – С. 46 .
124. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – С. 312.
125. Синайский В.И. Русское гражданское право. – М.: Статут, 2002. – 638 с.
126. Слесарев В.Л. Вред как результат гражданского правонарушения // Советское государство и право. – 1976. – № 3. – С. 115.
127. Смирнов Л.В., Штофф В.А. Соотношение возможности, вероятности и необходимости // В кн.: Проблема возможности и действительности. – М., 1964. – С. 62.
128. Собчак А.А. О некоторых спорных вопросах общей теории правовой ответственности // Правоведение. – 1968. – № 1. – С. 50.
129. Советское гражданское право: субъекты гражданского права. – М., Юрид. лит., 1984. – С. 16, 30.
130. Стависский П. Обязательства из предотвращения вреда // Соц. законность. – 1952. – № 2. – С. 16.
131. Стависский П.Р. Обязательства, возникающие вследствие спасания социалистического имущества, а также жизни и имущества граждан: Автореф. дис. …. канд. юрид. наук. – М., 1967. – 21 с.
132. Стависский П.Р. О субъекте ответственности в обязательствах, возникающих вследствие спасания жизни и здоровья человека // Правоведение. – 1969. – № 4. – С. 102.
133. Стависский П.Р. Возмещение вреда при спасании социалистического имущества, жизни и здоровья граждан. – М.: Юрид. лит., 1974. – 128 с.
134. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособ. – К. – Одесса, 1989. – С. 167.
135. Тархов В.А. Обязательства, возникающие из причинения вреда. – Саратов: Коммунист, 1957. – 121 с.
136. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов, 1973. – 456 с.
137. Терещенко Н.В. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 163мс.
138. Токанова А.В. Право гражданина на возмещение вреда, причиненного незаконными действиями (бездействием) органов исполнительной власти // Журнал российского права. – 2001. – № 11. – С. 101.
139. Фарукшин М.Х. Свобода воли и юридическая ответственность // Вестник МГУ. Серия Х. – 1965. – № 1. – С. 14–18.
140. Философский словар. – М., 1995. – С. 278, 289.
141. Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения. – М., 1951. – С. 20.
142. Флейшиц Е.А. Основные вопросы гражданской ответственности за повреждение здоровья // Ученые записки ВЮЗИ. – 1955. – Вып. 1. – С. 2.
143. Франчози Дж. Институционный курс римского права / Пер. с итал. – М.: Статут, 2004. – 428 с.
144. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 352 с.
145. Харитонов Е.О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения, в советском гражданском праве: Дис. … канд. юрид. наук. – Харьков, 1980. – 203 с.
146. Харитонов Е.О. История частного (гражданского) права Европы. – Кн.1. – Одесса, 1998. – С. 107.
147. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Х., 1998. – С. 174 - 176.
148. Харитонов Е.О. Рецепция римского частного права. – Одеса: БАХВА, 1996. – С. 133 - 146.
149. Харитонов Є.О. Питання рецепції римського права у працях романістів Новорос. ун-ту // Зб. наук. праць: Юридична освіта і правова держава. –Одеса, 1997. – С. 18–23.
150. Харитонов Е.О., Васькин В.В. Возмещение вреда, понесенного при предотвращении вреда, грозящего объектам природы // Проблемы укрепления демократии, законности и правопорядка // Сборник научных трудов. – Куйбышев, 1984. – С. 11.
151. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины: Учебник. – Х.: ООО „Одиссей”, 2004. – 960 с.
152. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство. – Учеб. пособ. – К.: А.С.К.: 2001. – 832 с.
153. Харитонов Є.О. Відшкодування шкоди, завданої діями водіїв в стані крайньої необхідності // Радянське право. – 1976. – № 11.– С. 75 – 78.
154. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Правовое обеспечение надлежащей реализации права на жилище. – К.: УМК МО, 1990. – С. 33–35.
155. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України. – К.: Вид-во „Істина”, 2003. – С. 152-160, 153, 154.
156. Цвайгерт К.: Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. – Т. 2. Основы: Пер. с нем. – М.: Междунар. отнош., 1998. – 512 с.
157. Церетели Т.В. Деликты создания опасности // Сов. государство и право. – 1970. – № 8. – С. 56.
158. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. – М., 1963. – С. 328.
159. Цивільне право / За ред. Д.В. Бобрової, О.А. Підопригори. – К., Вентурі, 1997. – Ч. 1. – С. 216.
160. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівн. авт. кол.), Д.В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.мКузнєцової. – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
161. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 1999. – С. 837.
162. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.
163. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 408 с.
164. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О.мСаніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
165. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін..; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – 552 с.
166. Цивільне право України у запитаннях і відповідях / За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Харків: ТОВ „Одіссей”, 2002. – С. 512.
167. Цивільне право України (в запитаннях та відповідях): Навч. посібник. 3-є вид., перероб. та доп. / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка, О.М. Калітенко. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2005. – С. 557-558.
168. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 169.
169. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юрид. л-ра., 2004. – 1112 с.
170. Цивільний кодекс України: Коментар / За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. – 856 с.
171. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с.
172. Цивільний кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463.
173. Чернат В.А. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи: Дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 188 с.
174. Шапошніков Д.П. Відшкодування шкоди, завданої здоров’ю та життю особи, яка без відповідних повноважень рятувала майно іншої особи: Дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 197 с.
175. Шаргородский М.Д. Детерминизм и ответственность / /Правоведение. –1968. – № 1. – С. 9.
176. Шаргородский М.Д. Некоторые вопросы причинной связи в теории права // Сов. государство и право. – 1956. – № 7. – С. 3.
177. Шиминова М.А. Возмещение вреда, причиненного здоровью. – М., 1972. – С. 11.
178. Шиминова М.Я. Компенсация вреда гражданам. – М.: Наука, 1979. – С. 52- 114.
179. Яблочков Т.М. Влияние вины потерпевшего на размер возмещаемых ему убытков // У кн.: Антологія української юридичної думки: У 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 6: Цивільне право / Упорядники: Я.М. Шевченко, І.Б. Усенко, Г.П. Тимченко, Т.І. Бондарук, С.Є. Морозова; Відп. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2003. – 584 с. – С. 476 – 505.
180. Яичков К.К. Права, возникающие в связи с потерей здоровья. – М.: Наука, 1964. – С. 168.
181. Справа № 2 – 1415 – 1973 г. за позовом Даниленко М.А. до Чорноморського морського пароплавства про відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника. Жовтневий районний суд м. Одеси.
182. Справа № 2 – 3152 – 1978 р. за позовом Гастроному № 24 до Н. про відшкодування шкоди. Київський районний суд м. Одеси.
183. Матеріали ДАІ Дніпропетровської області за 2004 р.
184. Матеріали ДАІ Дніпропетровської області за 2006 р.
185. Брусилова А. Хрести замість люків // Голос України. – 22 жовтня 2005 р. № 200. – С. 4.
186. Василевський М. Компенсація за слизькі тротуари // День, 12 березня. – 2003. – № 44. – С. 7.
187. Полевська Л. „Я подумала, що моєї дитини вже немає...” // Високий замок. – 12-13 берез. 2005 р. – № 44. – С. 1, 5.
188. Возмещение вреда собственнику автомобиля // Слово. – 24 груд. 2004 р. – № 49 (619). – С. 2.
189. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 190 с.
190. Маслов В. Ф. Обязательства из причинения вреда: Учеб. пособ. – Харьков, 1961. - 103 с.