Захаров Павло Сергійович Доказування у справах про відшкоду­вання шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспорт­ної пригоди, у цивільному процесі України

Краткое описание

Захаров Павло Сергійович: «Доказування у справах про відшкоду­вання шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспорт­ної пригоди, у цивільному процесі України» (12.00.03 - ци­вільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнарод­не приватне право). Спецрада Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЗАХАРОВ ПАВЛО СЕРГІЙОВИЧ
УДК 347.9
ДИСЕРТАЦІЯ
ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ,
ЗАПОДІЯНОЇ ВНАСЛІДОК ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ ПРИГОДИ, У
ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
(081-Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і
текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник - Притика Юрій Дмитрович, доктор юридичних
наук,професор,
Київ 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………..14
ВСТУП……………………………………………………………………………….15
Розділ І. Правові та теоретичні засади доказування у справах про
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди………………………………………………………………………………26
1.1. Поняття та сутність доказування у справах про відшкодування шкоди,
заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди…………………………..26
1.2. Суб’єкти доказування у справах про відшкодування шкоди, заподіяної
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди……………………………………….36
1.3 Належні, допустимі, достовірні та достатні докази у справах про
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди……………………………………………………………………………....44
Висновки до Розділу І………………………………………………………………78
Розділ ІІ. Предмет доказування у справах про відшкодування шкоди,
заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди……………………….81
2.1.Зміст предмета доказування у справах про відшкодування шкоди, заподіяної
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди………………………………………81
2.2. Розподіл обов’язків по доказуванню у справах про відшкодування шкоди,
заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди…………………………..95
2.3. Підстави звільнення від доказування у справах про відшкодування шкоди,
заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди………………………….115
Висновки до Розділу ІІ…………………………………………………………….123
Розділ ІІІ. Характеристика окремих засобів доказування у справах про
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди……………………………………………………………………………124
3.1. Характеристика письмових, речових та електронних доказів у справах про
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
………………………………………………………………………………………124
13
3.2. Показання свідків у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди…………………………………………………148
3.3. Висновки експерта у справах про відшкодування шкоди, заподіяної
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди……………………………………..172
Висновки до Розділу ІІІ…………………………………………………………...180
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...185
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………202

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дало автору змогу розробити наукові положення
та отримати результати щодо вирішення наукового завдання, спрямованого на
визначення теоретичних, правових і практичних засад доказування у цивільному
судочинстві у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
181
дорожньо-транспортної пригоди, та сформулювати висновки, пропозиції і
рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
1. Доказування у цивільному судочинстві у справах про відшкодування
шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, – це процесуальна
та розумова діяльність учасників справи, спрямована на отримання доказів для
встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), які мають значення
для вирішення справи, з метою захисту порушеного суб’єктивного права цих
осіб. Характерними для такої діяльності є: 1) урегульованість нормами
цивільного процесуального законодавства, якими визначається стадійність цієї
діяльності; 2) здійснення суб’єктами доказової діяльності із чітко визначеним
обсягом прав та обов’язків щодо доказування; 3) здійснення виключно у межах
предмета доказування.
2. Встановлено, що суб’єктами доказування у цивільному судочинстві у
справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди, в першу чергу є учасники справи, які захищають власний матеріальноправовий і процесуально-правовий інтерес, наділені процесуальними правами та
здатні виконувати процесуальні обов’язки. Враховуючи різний обсяг прав та
обов’язків учасників судового процесу, не всі вони є суб’єктами доказування у
цивільному судочинстві. Хоча докази і подаються сторонами та іншими
учасниками справи, саме сторони повинні довести ті обставини, на які вони
посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
3. Виходячи із нормативного розуміння доказів у цивільному
судочинстві, доказами у досліджуваній категорії цивільних справ є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставини (факту)
дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння шкоди та наявність причиннонаслідкового зв’язку між дорожньо-транспортною пригодою і заподіяною
шкодою, що обґрунтовуються у вимогах і запереченнях сторін і третіх осіб у
справі, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
182
4. Докази у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди, мають бути належними, допустимими,
достатніми та достовірними. Ці характеризуючи ознаки доказів встановлюються
судом. Якщо належність доказів до справи може вирішуватися вже у
підготовчому провадженні, то визнання доказів недопустимими, недостатніми
чи недостовірними суд може виключно під час з’ясування обставин (фактів)
справи у судовому засіданні та в судовому рішенні зазначити чи вважає суд
докази належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета
доказування, а саме про наявність або відсутність обставини (факту) дорожньотранспортної пригоди, заподіяння шкоди та про наявність причиннонаслідкового зв’язку між дорожньо-транспортною пригодою і заподіяною
шкодою. Допустимими будуть докази, отримані в порядку, встановленому
законом, що містять інформацію про наявність або відсутність обставини
(факту) дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння шкоди та про наявність
причинно-наслідкового зв’язку між дорожньо-транспортною пригодою і
заподіяною шкодою. Достовірними у досліджуваній категорії цивільних справ є
докази, які із високим ступенем правдивості доказової інформації про обставини
дорожньо-транспортної пригоди дають суду змогу переконатися у наявності або
відсутності факту чи обставини, які встановлюються, точному відображенні дій і
подій, що мали місце. Достатність доказів у досліджуваній категорії цивільних
справ означає, що вони у своїй сукупності дають можливість дійти достовірного
висновку про наявність обставини (факту) дорожньо-транспортної пригоди та
заподіяння шкоди, на підтвердження яких зібрано ці докази. Якщо такий
висновок зробити неможливо, це свідчить про недостатність доказів чи їх
сукупності. Докази не можуть суперечити один одному. Доказування не може
ґрунтуватися на припущеннях.
5. Визначено предмет доказування у справах про відшкодування шкоди,
заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яким є обставини (факти)
матеріально-правового і процесуального характеру, що підтверджують чи
183
спростовують заявлені вимоги та заперечення учасників справи і підлягають
встановленню при ухваленні законного та обґрунтованого рішення. На нашу
думку, до предмета доказування у справах про відшкодування шкоди, заподіяної
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, належить встановлення таких
обставин (фактів) матеріально-правового характеру та фактів процесуального
характеру: 1) факту події дорожньо-транспортної пригоди; 2) кола учасників
події та осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними
засобами; 3) причинно-наслідкового зв'язку між діями учасників і наслідками
дорожньо-транспортної пригоди; 4) наявності винних дій учасників пригоди;
5) факту заподіяння шкоди, як матеріальної, так і моральної; 6) визначення
розміру заподіяної шкоди; 7) фактів процесуального характеру, наприклад таких,
що визначають юрисдикцію (територіальну, предметну чи суб’єктну); 8) інших
фактів, які мають значення для справи.
6. Цивільними процесуальними наслідками невиконання процесуальних
обов’язків щодо доказування у справах про відшкодування шкоди, заподіяної
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є неможливість захистити своє право
через залишення позовної заяви без руху та повернення заяви або неможливість
захисту порушеного права у суді апеляційної інстанції внаслідок
необґрунтованого неподання доказів до суду першої інстанції.
7. У цивільному судочинстві суттєво змінилися підходи до визначення
процесуального становища суду стосовно формування доказів у конкретній
цивільній справі. З одного боку, суд не може збирати докази, що стосуються
предмета спору. З іншого боку, законодавець розширює обсяг повноважень суду
в цьому питанні. Так, за наявності сумніву з боку суду у добросовісному
здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або у виконанні
обов’язків щодо доказів, суд вправі з власної ініціативи витребувати докази.
Якщо виходити із розуміння сутності засобів доказування, це може бути
витребування письмових, речових та електронних доказів. Водночас якщо
предметом спору є захист прав малолітніх, неповнолітніх або осіб, які визнані
184
судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, суд наділений правом на
власний розсуд збирати докази, що, на нашу думку, є значно ширшим за обсягом
повноваженням, ніж витребування доказів, і охоплює весь спектр засобів
доказування, що сприяє формуванню належної доказової бази у конкретній
цивільній справі.