Цірат Катерина Геннадіївна Авто­номія волі сторін у Гаазьких Принципах вибору права у міжнародних комерційних договорах

Краткое описание

Цірат Катерина Геннадіївна, помічник адвоката Адвокатського об’єднання «Юрзовнішсервіс»: «Авто­номія волі сторін у Гаазьких Принципах вибору права у міжнародних комерційних договорах» (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЦІРАТ КАТЕРИНА ГЕННАДІЇВНА
УДК 341.9.018:347.741](043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
АВТОНОМІЯ ВОЛІ СТОРІН У ГААЗЬКИХ ПРИНЦИПАХ ВИБОРУ
ПРАВА У МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ДОГОВОРАХ
12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне
приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________
Науковий керівник – Довгерт Анатолій Степанович, доктор юридичних наук,
професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
Список скорочень....................................................................................................11
ВСТУП.......................................................................................................................13
РОЗДІЛ 1. Передумови створення Гаазьких Принципів вибору права у
міжнародних комерційних договорах
1.1. Принцип автономії волі сторін в універсальних та регіональних
міжнародних договорах.......................................................................................25
1.2. Уніфікація soft law та матеріально-правове регулювання договірних
зобов’язань як передумова створення Гаазьких Принципів вибору права у
міжнародних комерційних договорах……………….........................................69
РОЗДІЛ 2. Гаазькі Принципи вибору права у міжнародних комерційних
договорах
2.1. Основні положення Гаазьких Принципів вибору права у міжнародних
комерційних договорах (традиційні правила, що регулюють принцип
автономії волі сторін)…………...........................................................................93
2.2. Нові правила, що регулюють принцип автономії волі сторін, в історії
уніфікації……………………………………......................................................111
РОЗДІЛ 3. Застосування Гаазьких Принципів вибору права у міжнародних
комерційних договорах
3.1. Вплив Гаазьких Принципів вибору права у міжнародних комерційних
договорах на міжнародне та національне нормотворення..............................136
3.2. Міжнародне приватне право України і Гаазькі Принципи вибору права у
міжнародних комерційних договорах..............................................................144
ВИСНОВКИ............................................................................................................168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................173
ДОДАТОК 1…………………………………………………………......................225
ДОДАТОК 2…………………………………………………………......................230

Список литературы

ВИСНОВКИ
У Висновках містяться наступні теоретичні і практичні узагальнення
результатів проведеного дослідження.
1. Досліджено закономірності і характерні риси процесу уніфікації
принципу автономії волі сторін: якщо до 1980-х років уніфікація
відбувалася за допомогою конвенційного методу, то з 1980-х років, а
також у найближчому майбутньому уніфікація договірного права і,
зокрема, норм, що регулюють принцип автономії волі сторін,
відбуватиметься за допомогою інструментів необов’язкового характеру
(soft law). Нещодавні дослідження, а також перемовини на
міждержавному рівні засвідчили, що наразі немає «запиту»
міжнародної спільноти на створення документа у сфері договірного
права у формі обов’язкового акта.
2. Уніфікація автономії волі сторін у договірних відносинах не була
однаково успішною та ефективною у різних регіонах. Найбільших
успіхів уніфікація досягла на регіональному рівні в ЄС, що дає підстави
говорити про прямий зв’язок рівня уніфікації та економічного розвитку
регіону. ЄС – єдиний форум, що зміг уніфікувати автономію волі
сторін у комерційних правовідносинах на безпрецедентному рівні,
спочатку у формі конвенції, а згодом – у формі регламенту.
3. На універсальному рівні уніфікувати автономію волі сторін у формі
акта обов’язкового характеру поки що не вдалося.
4. У США відбуваються самобутні процеси уніфікації: США пройшли
шлях від невизнання принципу автономії волі сторін до його повного
визнання; поки що вони залишаються однією з небагатьох країн, де
принцип автономії волі сторін обумовлюється наявністю суттєвого
зв’язку між обраним правом та сторонами або договором. Наразі
ведуться роботи зі створення Зводу (третього) конфліктного права,
розробники якого мають на меті відмовитися від концепції суттєвого
зв’язку обраного права та договору сторін або самих сторін.
169
5. В рамках ОАД уніфікація автономії волі сторін у комерційних
правовідносинах практично відсутня. З одного боку, це зумовлено тим,
що ОАД складається з двох «таборів» країн – латиноамериканських
країн із континентальною системою права та англо-американських
країн системи загального права, і останній групі країн в принципі не
властиво укладати міжнародні договори. Принцип автономії волі
сторін у США все ще ґрунтується на основі концепції суттєвого зв’язку
між договором сторін або самими сторонами з обраним правом, на
сьогодні США визнають цей принцип саме в такому вигляді, не маючи
при цьому жодної внутрішньої потреби ратифікувати міжнародноправовий документ, що виходить з інших начал, як це було у випадку із
Конвенцією Мехіко, яка утверджувала принцип автономії волі сторін,
не вимагаючи при цьому дотримання зв’язку обраного права зі
сторонами або договором. З іншого боку, латиноамериканські країни
відносно нещодавно почали впроваджувати у своє внутрішнє
законодавство принцип автономії волі сторін. Таким чином, раніше
передумов для уніфікації автономії волі сторін в ОАД було
надзвичайно мало. Конвенція Мехіко допомогла скоріше гармонізації
національних правопорядків країн латиноамериканського регіону в
частині регулювання принципу автономії волі сторін, відіграючи при
цьому роль модельного закону.
6. В рамках СНД уніфікація автономії волі сторін перебуває на рівні
самого лише визнання можливості обрання сторонами права. Усі
останні надбання уніфікаційних процесів, відображені в Римській
конвенції 1980 р. та Регламенті Рим І, у документах СНД втілення не
знайшли. Рівень уніфікації, досягнутий на початок 1990-х років після
розпаду СРСР, на сьогодні якісних змін не зазнав.
7. Підхід до визначення права, яке застосовується до прав та обов’язків
сторін по угоді, закладений у багатосторонніх міжнародних договорах,
укладених в рамках СНД, а саме закріплення на першому місці
170
прив’язки до закону місця здійснення угоди, а на другому – принципу
автономії волі сторін, не відповідає сучасним практикам, оскільки
принцип автономії волі має визначальне значення.
8. Гаазька конференція як найстаріша організація з уніфікації МПрП
розпочала процес уніфікації автономії волі сторін у договірних
відносинах у 1950-х роках, який згодом був підхоплений УНІДРУА у
1960-х роках та ЮНСІТРАЛ на межі 1980-х років. Останні, однак,
пішли шляхом кодифікації матеріально-правових норм, і принцип
автономії волі, відображений в їх документах, містить лише аспекти
негативного вибору права, які полягають в тому, що сторони можуть
виключати або змінювати положення міжнародно-правового
документа, в якому він міститься. Уніфікація колізійних норм, зокрема
принципу автономії волі сторін, що здійснювалася в рамках Гаазької
конференції, фактично обмежилася участю у конвенціях десятка
держав.
9. За наслідками уніфікаційної діяльності в рамках Гаазької конференції у
сфері договірного права було створено Конвенцію 1955 р., Конвенцію
1978 р. та Конвенцію 1986 р., які побудовані на комплексному підході
уніфікації правил у разі наявності вибору права сторонами, а також у
разі відсутності такого вибору. За великим рахунком це був невдалий
досвід уніфікації, тому Гаазька конференція, повернувшись через
чверть століття до ідеї створення документа, який уніфіковував би
передусім принцип автономії волі сторін, вирішила створити документ
необов’язкового характеру, який би утверджував принцип автономії
волі сторін. Крім того, було вирішено покинути ідею уніфікації
механізму визначення застосовного права у разі відсутності вибору
права сторонами. Гаазькі Принципи були інспіровані Принципами
УНІДРУА, а також Принципами європейського договірного права, і
стали першим документом необов’язкового характеру, який був
171
створений Гаазькою конференцією, де містилися «традиційні» правила
принципу автономії волі сторін, а також ряд нових правил.
10.Гаазькі Принципи розроблялися фахівцями, що представляли різні
правові системи, багато з них працювали над Принципами УНІДРУА,
тому Гаазькі Принципи, по-перше, являють собою документ,
побудований на спільних для англо-американської та континентальної
системи права ідеях, по-друге, це документ в інтелектуальному плані
побудований на ідеях дослідників, що розробляли Принципи
УНІДРУА, які є одним з найуспішніших зводів недержавних норм на
сьогоднішній день.
11.У Гаазьких Принципах збережені та знайшли свій розвиток наступні
правила: можливість зміни обраного права в будь-який час;
незалежність угоди про вибір права та основного договору; можливість
застосування різних правопорядків до різних частин договору
(dépeçage); відсутність вимоги взаємозв’язку між обраним правом та
договором або сторонами; права і обов’язки сторін, утворені внаслідок
укладення договору між ними, повинні регулюватися правом, що
регулює договір між ними, і застосовне до договору право повинно
продовжувати регулювати договірні зобов’язання, створені таким
договором, навіть якщо кредитор за цими зобов’язаннями переуступить
свої права третій особі; можливість обмеження свободи волі сторін у
виборі права тільки на підставі дії (над)імперативних норм та
застереження про публічний порядок (обмежений lex limitatis).
12.На сьогодні у західній доктрині утверджений підхід, що угода про
вибір права попри той факт, що вона «обслуговує» основний договір,
вважається і розглядається як незалежна від основного договору угода,
і недійсність угоди про вибір права не породжує недійсність основного
договору і навпаки. Гаазькі Принципи закріпили і підкреслили цей
принцип.
172
13.Після спливу трьох років з часу офіційного затвердження Гаазькі
Принципи вже стали зразком для національного законодавця: на основі
Гаазьких Принципів було модернізовано законодавство з МПрП
Парагваю, планується внести зміни у законодавство з МПрП Австралії
та США.
14.Закон про МПрП побудований на сучасних засадах і відображає
сучасні правила, що утворюють принцип автономії волі сторін. Разом з
тим ряд питань потребував би точного законодавчого закріплення,
наприклад, у питанні конфлікту стандартних положень (типових
умов)), чітке закріплення правила про відсутність формальних вимог до
угоди про вибір права тощо.
15.Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 5 Закону про МПрП правилом, що
«угода про вибір права не підлягає жодним формальним вимогам, якщо
тільки сторони не домовилися про інше».
16.Варто було б вирішити суперечність, яка існує між положеннями ч. 1
ст. 642, ст. 646 ЦК України й ст. 181 ГК України, з одного боку, і ч. 2
ст. 642 ЦК України, з іншого боку, обравши якесь одне правило:
правило «останнього пострілу» або правило «нокауту». Положення ч. 8
ст. 181 ГК України ми вважаємо за потрібне взагалі виключити як зайве
й неефективне. Вважаємо за доцільне доповнити ЦК правилом, яке
перебувало б у відповідності з положенням ст. 2.1.22 Принципів
УНІДРУА, а саме:
«Конфлікт типових умов або договорів приєднання
Якщо обидві сторони після обміну пропозиціями укласти договір на
умовах приєднання або з посиланням на типові умови, що не
збігаються, починають здійснювати дії, зазначені в обох пропозиціях,
договір вважається укладеним на прямо погоджених сторонами умовах
та на типових умовах (умовах договорів приєднання), що збігаються».