Родоман Тетяна Олександрівна Зміна умов договору як спосіб захисту цивільних прав та інтересів

Краткое описание

Родоман Тетяна Олександрівна, адвокат: «Зміна умов договору як спосіб захисту цивільних прав та інтересів» (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і під­приємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису

РОДОМАН ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Прим. №
УДК 347.44

ДИСЕРТАЦІЯ

ЗМІНА УМОВ ДОГОВОРУ ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ
ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
/Т. О. Родоман/

Науковий керівник: Луць Володимир Васильович, доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 24
ВСТУП 25
1. ДОГОВІР ЯК ПРАВОЗМІНЮЮЧИЙ ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 34
1.1 Поняття цивільно-правового договору та його особливості як правозмінюючого юридичного факту 34
1.2 Вплив оферти та акцепту на динаміку договірних зобов’язань 51
1.3 Зміна умов договору в аспекті захисту цивільних прав та інтересів 65
Висновки до першого розділу 91
2. ПІДСТАВИ ЗМІНИ УМОВ ДОГОВОРУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 98
2.1 Зміна умов договору за згодою сторін 98
2.2 Зміна умов договору за рішенням суду на підставі вимоги однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною 115
2.3 Зміна умов договору у разі односторонньої відмови 132
2.4 Зміна умов договору у зв’язку з істотною зміною обставин 153
Висновки до другого розділу 170
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ДОДАТОК А СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ВІДОМОСТІ ПРО АПРОБАЦІЮ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ 203
ДОДАТОК Б АКТ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АКАДЕМІЇ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА- САГАЙДАЧНОГО 208
ДОДАТОК В АКТ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 210

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
АРК – Автономна республіка Крим; ВАТ – відкрите акціонерне товариство;
ВГСУ – Вищий господарський суд України;
ВССУ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
ГК – Господарський кодекс України;
ГПК – Господарський процесуальний кодекс України; ДП – державне підприємство;
ім. – імені;
КСУ – Конституційний Суд України; ООН – Організація Об’єднаних Націй; п. – пункт;
п. п. – підпункт;
ПАТ – публічне акціонерне товариство; ПП – приватне підприємство;
ПрАТ – приватне акціонерне товариство; СК – Сімейний кодекс України;
ст. – стаття;
ТзОВ – товариство з обмеженою відповідальністю; УНІДРУА – Принципи міжнародних комерційних договорів; УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
ЦК – Цивільний кодекс України;
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України; ч. – частина;
DCFR – Draft Common Frame of Reference.

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Актуальність теми обумовлена вступом України в європейську спільноту, що потребує удосконалення правового регулювання у всіх сферах суспільних відносин, в тому числі у договірній сфері. Важлива роль тут відводиться цивільно- правовому захисту, за допомогою якого досягається відновлення порушених майнових прав або особистих інтересів, попередження і припинення дій, що порушують права й інтереси зацікавлених осіб тощо. Необхідною умовою інтеграції нашої держави до європейського та світового співтовариства є не лише наділення осіб, які перебувають під її юрисдикцією, широким комплексом прав і свобод, а й створення відповідного механізму їх визнання, дотримання та ефективного захисту. Оскільки такий захист здійснюється насамперед судами, проблема окреслення кола способів захисту цивільних прав та інтересів і з’ясування механізмів їх дії має надзвичайно важливе значення для реального впровадження у суспільні відносини закріпленого у ч. 1 ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Обрана тема є актуальною ще й тому, що договірне регулювання
приватноправових відносин характеризується своєрідною гнучкістю, що певною мірою забезпечує задоволення інтересів учасників цивільного обороту. Відповідно питання дослідження зміни умов договору саме як способу захисту цивільних прав викликає значний науковий інтерес. Відтак питання юридичних фактів (складів) у контексті зміни умов договору зачіпає глибинні фундаментальні поняття оферти, акцепту, істотних умов договору, які міцно пов’язані з практичними аспектами повсякденних правовідносин, що обумовлює актуальність та формує потребу в їх ретельному науковому аналізі. Саме конструкція цивільно-правового договору дозволяє дослідити увесь механізм формування юридичних фактів – підстав виникнення, зміни чи припинення зобов’язань та визначити регулятивний вплив на цивільні правовідносини.
Теоретичним підґрунтям положень та висновків, сформульованих у дослідженні, стали наукові праці вчених-правознавців, які досліджують питання договірного регулювання приватноправових відносин, зокрема: О. І. Антонюк, О. А
. Беляневич, С. М. Бервено, Т. В. Боднар, С. О. Бородовського, Т. В. Блащук, В. А. Васильєвої, В. В. Васильєвої, І. В. Венедіктової, М. К. Галянтича, А. Б. Гриняка, О. С. Гришка, С. Ф. Демченка, В. В. Джуня, О. В. Дзери, І. О. Дзери, А. С. Довгерта, І. І. Зазуляка, І. Р. Калаура, І. С. Канзафарової, В. І. Кисіля, В. М. Коссака, А. В. Коструби, О. О. Кота, О. В. Кохановської, О. Д. Крупчана, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, А. В. Луць, Р. А. Майданика, В. П. Маслова, Г. К. Матвєєва, В. М. Махінчука
, В. С. Мілаш, О. І. Міхно, В. Г. Олюхи, Н. М. Пархоменко, Т. М. Підлубної, М. Д. Пленюк, С. О. Погрібного, В. Д. Примака, Я. В. П’янової, З. В. Ромовської, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, Н. В. Федорченко, Є. О. Харитонова, Р. Б. Шишки, Я. М. Шевченко, В. Л. Яроцького, А. Г. Яреми та інших.
Водночас, зважаючи на теоретичні напрацювання попередників із цієї проблематики, дискусійними й сьогодні залишаються питання принципів та закономірностей застосування такого способу захисту цивільних прав та

інтересів, як зміна умов договору, окремої уваги потребують питання визначення поняття, ознак та особливостей правового регулювання цього способу захисту суб’єктивних цивільних прав, його відмежування від суміжних способів захисту тощо. Наведене не лише обумовлює вибір теми дослідження, але й свідчить про її актуальність як в теоретичному плані, так і з позицій договірної та судової практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами
. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України «Правове забезпечення стабільності цивільного обороту» (номер державної реєстрації 0113U001121) та «Договірне регулювання приватноправових відносин у цивільному праві України» (номер державної реєстрації 0116U000174). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України 27 березня 2013 р. (протокол № 3).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження
полягає у формуванні нових теоретичних положень, що спрямовані на вдосконалення механізму захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів при зміні умов договору, формування на цій основі наукових висновків, спрямованих на розвиток доктрини цивільного права, та практичних пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства, забезпечення правового порядку при зміні договірних зобов’язань з урахуванням досвіду зарубіжних країн.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації зосереджена на вирішенні таких завдань:
– здійснити загальну характеристику існуючих підходів та позицій щодо визначення поняття цивільно-правового договору та його характеристики як правозмінюючого юридичного факту;
– охарактеризувати оферту і акцепт в динаміці зобов’язальних правовідносин;
– відмежувати зміну умов договору як спосіб захисту від суміжних способів захисту цивільних прав та інтересів;
– визначити особливості та наслідки зміни умов договору як способу захисту цивільних прав та інтересів;
– охарактеризувати згоду сторін як дієву підставу зміни умов договору;
– виокремити та охарактеризувати зміну умов договору за рішенням суду на підставі вимоги однієї зі сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною як найбільш поширену підставу зміни умов договору;
– охарактеризувати односторонню відмову від частини договірного зобов’язання як підставу зміни умов договору;
– розкрити особливості істотної зміни обставин як підстави зміни умов договору;

– сформулювати пропозиції для покращення законодавчого регулювання в сфері захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, щодо зміни умов договору
.
Предметом дослідження є зміна умов договору як спосіб захисту цивільних прав та інтересів, підстави зміни умов договору, відповідні теоретичні положення та концептуальні підходи щодо визначення зміни умов договору, національне законодавство України та нормативно-правові акти інших держав, а також судова практика у справах щодо захисту суб’єктивних цивільних прав у випадку порушення договірних зобов’язань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при зміні умов договору як спосіб захисту невизнаних, оспорюваних, порушених суб’єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, за допомогою методу системно-структурного аналізу визначено місце договору як правозмінюючого юридичного факту в системі юридичних фактів, а також встановлено значення зміни умов договору як самостійного способу захисту цивільних прав та інтересів (підрозділи 1.1, 1.3). Діалектичний метод пізнання дав змогу з’ясувати сутність таких понять, як механізм договірного регулювання, цивільно-правовий договір, спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зміна умов договору, істотність порушення договору, одностороння відмова від частини договору тощо (розділи 1, 2). Метод аналізу та синтезу використовувався при відмежуванні зміни умов договору як способу захисту цивільних прав та інтересів від суміжних способів захисту, визначенні ролі та значення оферти і акцепту при впливі на динаміку договірних зобов’язань (підрозділи 1.2, 1.3). Використання методу класифікації дозволило системно дослідити підстави зміни умов договору за законодавством України ( розділ 2). Функціональний метод дозволив окреслити об’єктивні передумови для вироблення ефективного механізму захисту порушених суб’єктивних прав контрагентів за договором (підрозділ 2.1). За допомогою методу моделювання виявлено недоліки в нормах цивільного законодавства України в частині зміни умов договору як способу захисту цивільних прав та інтересів, а також запропоновано конкретні шляхи їх усунення (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці та
застосуванні авторського підходу до системного визначення зміни умов договору в системі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Сформульовані у цьому дослідженні висновки конкретизуються у таких найважливіших наукових положеннях, які мають ознаки новизни та виносяться на захист:
Вперше:
1) запропоновано під зміною умов договору як способом захисту суб’єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів розуміти дію юридичного характеру, що вчиняються у відповідь на невиконання чи неналежне виконання контрагентом договірних умов або у разі настання реальної загрози порушення умов договору, з метою припинення такого

порушення та відновлення порушених суб’єктивних цивільних прав кредитора;
2) доведено, що зміна умов договору за своєю правовою природою є юридичною дією (правочином), спрямованою на зміну цивільних прав та обов’язків. Такі дії підпорядковуються загальним правилам щодо порядку вчинення правочину з урахуванням того, що сторони не укладають новий договір (як у випадку з новацією), а змінюють існуючі договірні умови;
3) доведено, що договір як юридичний факт містить у собі певну модель обставин, що слугують виникненню, зміні та припиненню правовідношення, тому «зміну договору» слід розглядати як: а) спосіб захисту прав – у випадках порушення договору однієї із сторін (п. 6 ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 651, ст. 615 ЦК України); б) здійснення сторонами своїх прав, що випливають із договірного правовідношення; в) спосіб захисту інтересу при зміні договору у зв’язку із істотною зміною обставин;
4) обґрунтовано недоцільність ототожнення мовчання сторони, якій надіслано пропозицію щодо зміни умов договору, із мовчазною згодою на зміну договору. Мовчання в цьому випадку необхідно відрізняти від мовчазної згоди сторони у разі пролонгації договору на новий строк, що є окремим випадком зміни договору;
5) запропоновано підстави правомірної односторонньої відмови від договору класифікувати на: а) юридичні підстави (норми права, договірні положення); б) фактичні підстави (порушення умов договору, істотне погіршення майнового стану контрагента тощо). Сукупність юридичної і фактичної підстав ( складний юридичний склад) створює передумови для односторонньої відмови у договірних відносинах.
Удосконалено:
6) наукове положення, що складність зміни договірного зобов’язання відображається у збереженні договірного зв’язку між контрагентами з певним корегуванням обсягу їх прав та обов’язків, що може виражатися у: а) зміні суб’єктів договірного зобов’язання; б) зміні об’єкту договірного зобов’язання; в
) зміні змісту договірного зобов’язання;
7) обґрунтування доцільності розмежування на законодавчому рівні положень ст. ст. 651–654 ЦК України на норми, які будуть окремо регулювати підстави, правові наслідки та форму зміни договору та його розірвання, оскільки наразі положення ст. ст. 651–654 ЦК України регулюють одночасно підстави, наслідки та форми зміни і розірвання договору;
8) розуміння, що оферта та акцепт як окремі юридичні факти не володіють ознакою автономності, яка є необхідною для правочину, а відтак є лише окремими етапами домовленості контрагентів на шляху зміни договору ( динаміки зобов’язальних правовідносин), вони існують з відносно обмеженою тривалістю та синтезуються у договір;
9) обґрунтування доцільності визнання односторонньої зміни договору одностороннім правочином, що може породжувати правові наслідки не лише для однієї сторони, а для обох контрагентів договору. Зазначені правові наслідки можуть проявлятися у встановленні обов’язку для іншого контрагента. Доведено необхідність застосування до випадків односторонньої зміни

договору положень ч. 3 ст. 651 ЦК України, які є спеціальними у відношенні до п. 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України.
Дістало подальшого розвитку:
10) розуміння того, що, незважаючи на схожість ознак істотності зміни обставин за договором із ознаками форс-мажорних обставин (випадок, непереборна сила), вони є діаметрально протилежними за своїм юридичним змістом поняттями, оскільки при істотній зміні обставин слід розуміти те, що заявник має на меті змінити договір і виконувати його умови у зміненому вигляді, а у випадку застосування поняття «форс-мажорні обставини» слід розуміти те, що заявник має на меті звільнення від відповідальності за невиконання договору;
11) додаткові аргументи на користь висновку про недоцільність віднесення зміни умов договору як способу захисту цивільних прав та інтересів до заходів цивільно-правової відповідальності, зважаючи на: а) відсутність додаткового майнового обов’язку у порушника; б) відсутність вини як на підставу застосування таких заходів (ст. 614 ЦК України); в) обставини ( випадок і непереборна сила), що є підставами для звільнення від відповідальності (ст. 617 ЦК України).
12) теза, що правовим наслідком порушення договірних умов є зміни у структурі зобов’язання, що відображаються в тому, що потенційно існуючі в його змісті охоронні обов’язки (щодо відшкодування збитків, сплати неустойки тощо) з порушенням договірного зобов’язання починають реалізовуватися, відбувається виконання покладених обов’язків, тобто у кредитора з’являється право вимагати від боржника їх виконання;
13) теза про доцільність виокремлення місця в договорі як специфічного способу заміни сторін у зобов’язанні, що передбачає передачу усієї сукупності прав та обов’язків за договором однієї із сторін за погодженням з іншою стороною;
14) наукова позиція, що порушення права разом з діями, що входять до змісту способів захисту, становить юридичний склад, який є підставою для зміни правовідношення.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у нормотворчій діяльності – для удосконалення цивільного законодавства в частині підстав, правових наслідків та форми зміни цивільно-правового договору;
– у науково-дослідній сфері – як методологічне підґрунтя для подальших науково-теоретичних досліджень проблем захисту цивільних прав та інтересів шляхом зміни умов договору;
– у правозастосовчій діяльності судових органів у справах, пов’язаних із захистом цивільних прав та інтересів шляхом зміни умов договору;
– у навчальному процесі під час викладання дисциплін «Зобов’язальне право України» та «Договірне право України», спецкурсу «Особливості договірних правовідносин у сфері транспортного права», а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.

Апробація матеріалів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділів проблем приватного права та проблем договірного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України. Результати дослідження та його висновки були впроваджені при викладанні спецкурсу «Особливості договірних правовідносин у сфері транспортного права» у Київській державній академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (додаток Б). Крім того, результати дослідження та його висновки обговорювались на засіданні судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області (додаток В).
Окремі положення дисертації оприлюднювалися на міжнародних,
всеукраїнських та регіональних науково-практичних заходах: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Малиновські читання» (15–16 листопада 2013 року, м. Острог); ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції
«Теорія та практика сучасної юриспруденції» (15 березня – 15 квітня 2014 року, м. Харків); ІІІ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасного розвитку цивільного, міжнародного морського і транспортного права», присвяченій 15-річчю Юридичного факультету Київської державної академії водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (10–11 квітня 2014 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Права та обов’язки людини у сучасному світі» (14–15 листопада 2014 року, м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне державотворення та правотворення: питання теорії та практики» (12–13 грудня 2014 року, м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (16–17 жовтня 2015 року, м. Львів); ХХХІ Міжнародній науково-практичній конференції
«Сучасні наукові дослідження» (30–31 грудня 2015 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього» (15–16 січня 2016 року, м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції
«Реформування національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (22–23 січня 2016 року, м. Одеса); Міжнародній науково- практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (1–2 липня 2016 року, м. Дніпро); Міжнародній науково-практичній конференції «Право, держава та громадянське суспільство в умовах системних реформ» (23–24 грудня 2016 року, м. Херсон).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2 розділів, які охоплюють 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг роботи становить 210 сторінок. Список використаних джерел складається зі 243 найменувань та міститься на 23 сторінках. 3 додатки містяться на 7 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації запропоновані нові теоретичні положення, що спрямовані на вдосконалення механізму регулювання приватноправових відносин при зміні умов договору, формування на цій основі наукових висновків, спрямованих на розвиток доктрини цивільного права, та практичних пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства. За результатами проведеного дослідження автором сформульовані такі висновки наукового і практичного характеру:
1. Договір як юридичний факт слугує підставою не лише виникнення договірних зобов’язань, а й їх зміни, оскільки визначає зміст суб’єктивних цивільних прав та юридичних обов’язків учасників договірного зобов’язання. Відтак ознаками такого правозмінюючого юридичного факту є: а) волевиявлення як однієї особи (сторони), так і спільне волевиявлення сторін, яке відповідає волі кожного із них і спрямоване на зміну правовідношення на узгоджених між ними умовах; 2) розглядається як спільна дія осіб, що спрямована на зміну цивільних прав та обов’язків. Можливість у будь-який час змінити умови договору випливає з принципу свободи договору, який є послідовним та основоположним началом регулювання сучасного цивільного обороту.
2. Зміна договору за згодою сторін найбільше відповідає природі договірних відносин, адже як засіб цивільно-правового регулювання служить способом вираження (закріплення) індивідуально-правових приписів (актів поведінки), які виконують роль регулятивних договірних правил поведінки сторін. При цьому умови зміни договору формулюються з метою визначення фактичних обставин, при яких сторони мають діяти.
3. Законодавець у п. 1 ч. 2 ст. 672 ЦК України допускає зміну об’єкта договірного зобов’язання, що відображається у зміні кількості товару, який повинен бути переданий за договором, наслідком чого є і зміна змісту зобов’язання, адже зменшується обсяг обов’язку продавця щодо передання необхідної кількості товару і, відповідно, й обов’язку покупця щодо його оплати.
4. Способи захисту за своїм обсягом є ширшим поняттям, ніж заходи примусу, оскільки передбачають не лише відновлення порушеного права чи компенсацію втрат, але і попередження, припинення і усунення порушення цивільного права.
5. Під способами захисту цивільних прав та інтересів в договірних зобов’язаннях розуміється така поведінка сторони договору, що має на меті їх захист, визнання або поновлення на підставі положень договору, нормативно- правових актів України чи звичаїв ділового обороту, в результаті здійснення якої потерпіла сторона може припинити порушення договірних умов, здійснити відновлення порушених прав і таким чином реалізувати надане її суб’єктивне цивільне право на захист.
6. Суб’єктивне цивільне право та охоронюваний законом інтерес є юридичними дозволами, що виступають засобом досягнення цілей і завдань цивільного законодавства та співвідносяться з основним засобом досягнення цілей і завдань цивільного законодавства (цивільною формою) як особливе й загальне, оскільки, з одного боку, самі виступають її складовою частиною, а з іншого боку –

є додатковою умовою (гарантією) досягнення таких цілей і завдань.
7. Зміна умов договору може здійснюватися з метою недопущення порушення суб’єктивних прав сторін договору в майбутньому, що дозволяє говорити не про захист, а про охорону цивільного права.
8. Застосування односторонньої відмови від договору можливе у двох випадках: 1) якщо це вже обумовлено раніше укладеним договором (сторони наперед домовилися про можливість односторонньої відмови від виконання договору); 2) за умови встановлення такого права нормами законодавства ( право на односторонню відмову від договору може бути прямо передбачено нормами законодавства).
9. Для застосування положень ч. 1 ст. 651 ЦК України необхідне існування реального договірного зобов’язання, тобто сторони правочину повинні перебувати у триваючих правовідносинах, адже у випадку якщо договір за певних причин перестав існувати, то й закріплені в ньому домовленості зміні не підлягають.
10. Одностороння зміна умов договору – це спосіб реагування однієї сторони договору на порушення його умов іншою стороною, негативні наслідки яких не можуть бути попереджені іншими шляхами.
11. Істотна зміна обставин повинна настільки ускладнити виконання договірного зобов’язання, що це призведе до неможливості його виконання. Відповідно істотною зміною обставин є такі ускладнення, що пов’язані з фактичними перешкодами виконання такого зобов’язання. Істотна зміна обставин повинна настати не внаслідок поведінки контрагентів договору, а бути результатом певної дії ззовні. Істотна зміна обставин є самостійним випадком зміни або розірвання договору, тому ст. 652 ЦК України не може застосовуватися субсидіарно у відношенні до інших статей ЦК України, які передбачають зміну окремих видів договорів.