Пічко Роман Сергійович Страхування як механізм забезпечення охорони, реалізації та захисту права інтелектуальної власності

Краткое описание

Пічко Роман Сергійович, молодший науковий співробітник Придніпровського центру Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки України. Назва дисертації: «Страхування як механізм забезпечення охорони, реалізації та захисту права інтелектуальної власності». Шифр та назва спеціальності 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Спецрада Д 26.001.06 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
НАН УКРАЇНИ І МОН УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКО
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПІЧКО Роман Сергійович
347.779:368.1 (043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
СТРАХУВАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ,
РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ
спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Галузь знань «081-Право»
подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________ Р.С. Пічко
Науковий керівник
Булат Євгенія Анатоліївна,
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП 14
Розділ 1 «Загальна теоретико-правова характеристика
страхування»
24
1.1. Історико-правовий генезис страхування 24
1.2. Категорія інтересу як фундаментальна складова страхування 48
1.3. Страховий ризик та його значення в процесі комерціалізації
об’єктів інтелектуальної власності
60
Висновки до розділу 1 79
Розділ 2 «Страхування в системі цивільно-правового
регулювання»
81
2.1. Поняття та особливості об’єкту страхового правовідношення 81
2.2. Суб’єкти страхового правовідношення 88
2.3. Зміст страхового правовідношення 98
Висновки до розділу 2 121
Розділ 3 «Концептуально-правові засади страхування у сфері
інтелектуальної власності»
123
3.1. До питання забезпечення непорушності права інтелектуальної
власності
123
3.2. Цивільно-правові аспекти страхування інтелектуальної власності 149
3.3. Рекомендації з реалізації страхування як способу забезпечення
права інтелектуальної власності
190
Висновки до розділу 3 211
ВИСНОВКИ 214
Список використаних джерел 222
Додаток А 240

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дисертаційного дослідження сформульовано та
викладено основні найважливіші науково - теоретичні та практичні результати, які
слугують розв′язанням правових проблем страхування через застосування його як
механізму забезпечення охорони, реалізації та захисту права інтелектуальної
власності та розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у
сфері страхування та права інтелектуальної власності, зокрема:
1. Визначено, що первопричиною страхування та його фундаментальною
категорією є інтерес страхувальника по відношенню до певного предмета
страхування. З огляду на те, що чинне цивільне законодавство не надає визначення
категорії інтересу, а тим більш страховому інтересу, запропоновано авторське
визначення страхового інтересу в сфері інтелектуальної власності, яким є
специфічний вид цивільного інтересу, що зумовлює потребу правоволодільця у
посиленні охорони належного йому об’єкта інтелектуальної власності, пов’язаних з
ним прав та в отриманні додаткових засобів для їх реалізації і захисту, а також у
забезпеченні власної відповідальності при порушенні прав інтелектуальної власності
третіх осіб, який реалізується через вольову, осмислену дію правоволодільця, що
спрямовується на задоволення такої потреби шляхом укладання договору
страхування.
2. Пропонується визначати страхування як цивільно-правові відносини, що
виникають при реалізації особою-страхувальником свого страхового інтересу через
укладання та підтримання дії договору страхування або за приписами закону і
опосередковують кореспондуючий обов’язок особи-страховика щодо здійснення на
умовах договору страхування або в силу закону, грошової виплати на користь
страхувальника або визначеної ним третьої особи (вигодонабувача) при настанні
заздалегідь визначених страхувальником ризиків у формі певних подій, що
порушують страховий інтерес страхувальника стосовно предмету страхування.
215
3. Особливостями правовідносин у сфері страхування права інтелектуальної
власності, є те, що вони виникають між спеціальними суб’єктами – страховиком
(правовий статус, порядок створення, діяльності та припинення врегульовано
законодавчими нормами) та страхувальником, яким є суб’єкт права інтелектуальної
власності. Так, об’єктом страхового правовідношення виступає страховий інтерес в
сфері інтелектуальної власності, яким є специфічний вид цивільного інтересу, що
зумовлює потребу правоволодільця у посиленні охорони належного йому об’єкта
інтелектуальної власності, пов’язаних з ним правами (майнові та немайнові права
інтелектуальної власності) та забезпечення власної відповідальності від порушення
прав інтелектуальної власності третіх осіб, що виражається через вольову,
осмислену дію правоволодільця, яка спрямовується на задоволення такої потреби
шляхом укладання договору страхування. Предметом страхування в сфері
інтелектуальної власності є не тільки конкретний об’єкт права, але і певні
правомочності, які безпосередньо пов’язані з таким об’єктом, зокрема, виникнення
страхового інтересу відноситься не тільки до окремо визначеного об’єкта права
інтелектуальної власності, але і до нормальної, безперешкодної реалізації майнових
прав, якими наділяється суб’єкт права інтелектуальної власності, збереження
недоторканості немайнових прав інтелектуальної власності, а також відповідальність
суб’єкта права інтелектуальної власності-страхувальника або іншої особи, якій на
правомірних підставах належить об’єкт права інтелектуальної власності, перед
третіми особами, які можуть зазнати збитків внаслідок порушення належних їм прав
інтелектуальної власності через дії або бездіяльність страхувальника.
4. Визначено, що страхувальником в правовідношенні страхування
інтелектуальної власності є творець об'єкта права інтелектуальної власності (автор,
виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та
(або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до чинного законодавства
України або договору, який реалізує свій страховий інтерес в забезпеченні охорони,
реалізації та захисту права інтелектуальної власності та власної відповідальності у
цій сфері перед третіми особами шляхом особистого укладання договору
216
страхування або в інтересах третьої особи на добровільній основі, або ж переведення
на таку або іншу особу вигоди від страхування.
5. Сформульовано розуміння забезпечувальної функції страхування в сфері
інтелектуальної власності, яка розкривається через вплив на загальне зобов’язання
осіб, які не є суб’єктами права інтелектуальної власності щодо непорушення
належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності, шляхом забезпечення
страхового інтересу правоволодільця (як кредитора в зазначеному зобов’язанні) та у
встановленні гарантії, спрямованої на попередження негативних майнових наслідків
для неї у випадку невиконання зобов'язання, а також на компенсацію її негативних
майнових наслідків при настанні страхового випадку.
6. Розглянута роль забезпечувальної функції страхування у посиленні концепції
непорушності права інтелектуальної власності, через встановлення додаткових
охоронних засобів, профілактичний вплив яких розкривається через те, що фактично
доведення власником права інтелектуальної власності до інших осіб інформації про
страхування належного йому права буде здійснювати превентивно-виховний вплив
на можливого порушника права, оскільки його страх перед необхідністю
компенсувати не тільки шкоду від завданого порушення права інтелектуальної
власності, але і витрат, які були понесені власником та/або страховою компанією для
відновлення порушених прав, буде виступати тим стримуючим фактором, який
попередить можливий делікт в сфері інтелектуальної власності.
7. З метою реалізації забезпечувальної функції страхування пропонується
внести у чинне законодавство у сфері інтелектуальної власності норму, яка б
закріплювала, що власник має право застрахувати належні йому права, передбачені
цим законом в порядку встановленому відповідним законом про страхування і при
використанні об’єкта інтелектуальної власності сповістити про це інших осіб
шляхом застосування знаку страхування, яким є латинська літера «i», яка обведена
колом.
8. Запропоновано визначення добровільного страхування права інтелектуальної
власності, яким є комплексне страхування, за яким предметом договору страхування
є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками, які зазнає
217
страхувальник при набутті, реалізації та/або захисті (як суб’єкт права
інтелектуальної власності) права інтелектуальної власності, зокрема, але не
виключно, при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною
страхувальником у договорі страхування, господарської, інноваційної, інвестиційної
чи іншої діяльності, а також майнові інтереси пов’язані з відповідальністю
правоволодільця або іншої особи, якій на правомірних підставах належить об’єкт
права інтелектуальної власності, перед третіми особами, які можуть зазнати збитків
внаслідок порушення належних їм прав інтелектуальної власності через дії або
бездіяльність страхувальника або особи, в інтересах якої вчинено страхування.
9. Встановлено, що страхування інтелектуальної власності передбачає обов'язок
страховика за встановлену договором страхування плату при його підтриманні в дії
страхувальником, здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов
договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі,
визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), разом або
окремо:
− збитку, понесеного ним у зв’язку із порушенням, невизнанням або
оспорюванням належного страхувальнику права інтелектуальної власності
(незалежно від того, порушене майнове право чи немайнове право інтелектуальної
власності);
− збитку, понесеного ним у зв’язку із помилками в професійній діяльності
залучених страхувальником третіх осіб (у т.ч. персоналу) для набуття, реалізації чи
захисту належного страхувальнику права інтелектуальної власності, а також
навмисних дій персоналу страхувальника, що призвели до збитку страхувальника
через порушення його права інтелектуальної власності;
− збитку, понесеного ним у зв’язку із втратою інвестицій/інновацій або їх
частини, неотримання доходу з причин, визначених у правилах та договорі
страхування;
− збитку, понесеного ним внаслідок перерви в його діяльності, порушення ним
(як визначено в договорі страхування) або його контрагентом договірних
зобов'язань, чи нанесення страхувальником збитку третім особам через порушення
218
належного їм права інтелектуальної власності в процесі здійснення страхувальником
своєї діяльності;
− збитку, понесеного страхувальником для захисту та/або відновлення свого
порушеного права інтелектуальної власності у т.ч. доходи, які страхувальник міг би
реально одержати за звичайних обставин, якби його право інтелектуальної власності
не було порушено.
10. Враховуючи специфіку предмету страхування в сфері інтелектуальної
власності, запропоновано перелік ризиків від настання яких здійснюється
страхування права інтелектуальної власності:
− ризики, пов’язані із невизнанням, оспорюванням чи порушенням третіми
особами належних страхувальнику прав інтелектуальної власності в т.ч. ризики,
пов’язані із витратами на судові та інші процедури захисту прав інтелектуальної
власності;
− ризики, пов’язані із збитками, що можуть виникнути в результаті діяльності
персоналу страхувальника, залучених ним осіб для набуття, охорони, здійснення
та/або захисту права інтелектуальної власності, які здійснюють незалежну
професійну діяльність (зокрема, патентні повірені, адвокати, експерти з питань
права, оцінщики, аудитори);
− ризики, пов’язані із порушенням страхувальником прав інтелектуальної
власності третіх осіб.
11. Значення страхування у підсиленні охорони права інтелектуальної власності
полягає та розкривається через те, що фактично доведення власником права
інтелектуальної власності до інших осіб інформації про страхування належного йому
права буде здійснювати превентивно-виховний вплив на можливого порушника
права, оскільки необхідність компенсувати не тільки шкоду від завданого порушення
права інтелектуальної власності, але і витрат, які були понесені власником та/або
страховою компанією для відновлення порушених прав, буде виступати тим
стримуючим фактором, який попередить можливий делікт в сфері інтелектуальної
власності.
219
12. Оскільки ефективний захист порушеного права включає не тільки
відновлення права (припинення його порушення), а полягає і у отриманні
правоволодільцем відповідного відшкодування пропонується у цьому аспекті
посилити роль компенсації, що може замінити розрахунок шкоди завданої
порушенням права інтелектуальної власності. Цивільне законодавство повинно бути
доповнено нормою, згідно якої за заявою суб’єкта права інтелектуальної власності
замість відшкодування збитків або стягнення доходу суд має право стягнути з
порушника, який умисно чи з необережності допустив порушення права
інтелектуальної власності, компенсацію у розмірі від 3 до 500 мінімальних
заробітних плат, що визначається на розсуд суду з урахуванням принципів розумності
та справедливості, виходячи з характеру порушення, заявлених позовних вимог та
причинно-наслідкового характеру дій (бездіяльності) або рішень, що призвели до
порушення права інтелектуальної власності або у п’ятикратному розмірі вартості
продукції (товарів, робіт або послуг) при реалізації якої незаконно використано
об’єкт права інтелектуальної власності незалежно від форми такого використання.
13. Запропоновано розроблений автором орієнтовний перелік спеціальних
положень Правил добровільного страхування інтелектуальної власності. Правила
визначають термінологію в сфері страхування інтелектуальної власності, ризики,
страхові випадки, а також права, обов’язки та відповідальність учасників страхового
правовідношення – страховика та страхувальника та їх дії при настанні страхового
випадку.
14. Під час дослідження сформульовані пропозиції щодо внесення змін до ст.ст.
190, 432, 979 та 980 ЦК України, ст. 155 ГК України та ст.ст. 1 та 4 Закону України
«Про страхування», зокрема:
ст.190 ЦК України:
1. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а
також майнові права та обов'язки.
2. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими
правами за винятком ч. 3 цієї статті.
220
3. Речовими правами не є майнові права інтелектуальної власності, які
визнаються виключними правами суб’єкта права інтелектуальної власності на
належний йому об’єкт права інтелектуальної власності. Види майнових прав
інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та законом. Виключність
майнових прав інтелектуальної власності зобов’язує інших осіб визнавати, не
оспорювати та не порушувати ці права не залежно від обізнаності осіб про
виникнення майнових прав інтелектуальної власності.
4. Оборотоздатність майнових прав інтелектуальної власності не залежить від
оборотоздатності речі, в якій виражений (втілений) об’єкт права інтелектуальної
власності.
Підпункт 7 ч.2 ст. 432 ЦК України:
за заявою суб’єкта права інтелектуальної власності замість відшкодування
збитків або стягнення доходу суд має право стягнути з порушника, який умисно чи з
необережності допустив порушення права інтелектуальної власності компенсацію у
розмірі:
− від 3 до 500 мінімальних заробітних плат, що визначається за розсудом суду
з урахуванням принципів розумності та справедливості, виходячи з характеру
порушення, заявлених позовних вимог та причинно-наслідкового характеру дій
(бездіяльності) або рішень, що призвели до порушення права інтелектуальної
власності або
− у п’ятикратному розмірі вартості продукції (товарів, робіт або послуг) при
реалізації якої незаконно використано об’єкт права інтелектуальної власності не
залежно від форми такого використання.