Стрілько Валентина Юрїївна Юридична фірма «Магістр консалтинг»: «Нотаріальні правовідносини в сучасному міжнародному приватному праві України

Краткое описание

Стрілько Валентина Юрїївна, помічник адвоката ТОВ «Юридична фірма «Магістр консалтинг»: «Нотаріальні правовідносини в сучасному міжнародному приватному праві України» (12.00.03 - цивільне право і цивільний про­цес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада
Д 26.001.10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису

СТРІЛЬКО ВАЛЕНТИНА ЮРІЇВНА
УДК 341.9:347.961 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
НОТАРІАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ В СУЧАСНОМУ
МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, доцент
Криволапов Богдан Михайлович
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………. 11
Розділ 1. Загальна характеристика нотаріальних
правовідносин з іноземним елементом в міжнародному приватному
праві України ................................................................................................. 23
1.1. Сучасний стан та методологія дослідження нотаріальних
правовідносин в міжнародному приватному праві ………………………. 23
1.2. Поняття, ознаки та підстави виникнення, зміни та припинення
нотаріальних правовідносин з іноземним елементом ……………………. 30
1.3. Структурні елементи нотаріальних правовідносин з іноземним
елементом …………………………………………………………………… 44
1.4. Іноземний елемент в нотаріальних правовідносинах …………... 72
1.5. Джерела (форми) регулювання нотаріальних правовідносин в
сучасному міжнародному приватному праві України …………………… 82
Розділ 2. Теоретико-правові основи реалізації нотаріальних
правовідносин в міжнародному приватному праві України ………... 109
2.1. Поняття та правова природа нотаріального процесу з
іноземним елементом ……………………………………………………….
109
2.2. Принципи нотаріального процесу з іноземним елементом …… 122
2.3. Структура нотаріального процесу з іноземним елементом ……. 136
2.4. Загальний порядок вчинення нотаріальних процесуальних дій
на кожній стадії нотаріального провадження з іноземним елементом …. 157
2.5. Підстави та межі застосування нотаріусом норм іноземного
права …………………………………………………………………………. 198
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….. 215
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….. 219
ДОДАТОК ………………………………………………………...…. 243
11
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розвиток нотаріального права та
процесу в Україні об’єктивно відбувався без достатнього врахування загальних
тенденцій щодо регулювання міжнародних приватних відносин, зокрема в
контексті динаміки розвитку права Європейського Союзу та євроінтеграційних
пріоритетів України. З проголошенням України незалежною правовою та
демократичною державою відбувалося формування, а затим розвиток
українського законодавства, у тому числі з питань міжнародного приватного
права та нотаріальної діяльності. Однак цей законодавчий процес не
характеризується концептуальною єдністю та послідовністю, що засвідчує,
зокрема, стан правового регулювання нотаріальних відносин з іноземним
елементом та розвиток нотаріальної практики в Україні.
Так, прийнятий ще 2005 року Закон України «Про міжнародне приватне
право» у статті 70 закріпив право іноземця-спадкодавця у заповіті обрати право
держави, громадянином якої він є, для врегулювання після його смерті
спадкових відносин в Україні. Отже, у такому разі нотаріус України має
застосувати в нотаріальному провадженні право іноземної держави, якщо інше
не передбачено законом чи міжнародним договором України. Однак
законодавство у сфері міжнародного приватного права та нотаріальної
діяльності має чимало прогалин та не встановлює чітких правил для
регулювання ряду правовідносин, які виникають у нотаріальному процесі з
іноземним елементом, що ускладнює забезпечення реалізації прав зацікавлених
осіб.
Розширення міжнародних приватноправових відносин у різних сферах
суспільного життя зумовлює зростання кількості нотаріальних справ з іноземним
елементом в Україні. За своїм змістом такі нотаріальні справи характеризуються
специфікою застосування норм національного законодавства загалом та норм
міжнародних договорів України зокрема, а також норм іноземного права. Однак
більшість нотаріусів в Україні не мають практики застосування джерел права
іноземної держави та недостатньою мірою володіють іноземною мовою, що на
12
практиці уповільнює рух нотаріальних правовідносин з іноземним елементом.
Разом з тим такі відносини потребують найвищого рівня захисту, а відтак існує
потреба дослідження та вдосконалення механізмів захисту нотаріальних
правовідносин з іноземним елементом в Україні.
Наразі відсутність науково обґрунтованої концепції регулювання
нотаріальних відносин у міжнародному приватному праві України, наявність
різних підходів до визначення їх сутності та понять, брак системного підходу та
уніфікації термінології зумовлюють складність наукового аналізу таких
відносин.
Таким чином, науково-практичний аналіз цих та інших проблем, що
виникають у теоретичній та практичній площині під час реалізації нотаріальних
правовідносин з іноземним елементом, є актуальним напрямом досліджень у
науці міжнародного приватного права та нотаріального процесу, розвитку
вітчизняної нотаріальної практики, а також вдосконалення практики
забезпечення охорони прав осіб, які звертаються до нотаріуса, осіб,
уповноважених законом на вчинення нотаріальних дій, та осіб, зацікавлених у
вчиненні нотаріальних дій в Україні та за кордоном.
Актуальність роботи підтверджується також тим, що сучасні вітчизняні
наукові дослідження переважно орієнтовані на загальні проблеми нотаріату та
нотаріального процесу або спрямовані на врегулювання їх окремих аспектів, що
лише побічно стосуються проблемних питань, окреслених темою дисертації. Це
дисертаційні роботи С. Петрової «Участь нотаріуса у цивільному процесі»
(2016), М. Дякович «Охорона і захист сімейних прав та інтересів нотаріусом:
цивільно-правовий аспект» (2015), Є. Фурси «Вчинення консулом нотаріальних
дій щодо спадкування майна» (2015), О. Гріненко «Особливості правового
статусу консула при виконанні нотаріальних функцій» (2005) та інших
науковців. Найближчі вітчизняні наукові розвідки за темою дисертації мають
загальний характер та зосереджені на окремих проблемах реалізації прав і
свобод у нотаріальному процесі через призму міжнародного приватного права.
Зокрема, це роботи Т. Федоренко «Охорона та захист цивільних прав іноземців в
13
нотаріальному процесі» (2015), Н. Гуть «Посвідчення нотаріусами документів
для дії за кордоном та їх визнання» (2014), Н. Кравченко «Міжнародно-правовий
аспект охорони безспірних цивільних прав у нотаріальній діяльності
дипломатичних представництв» (2013), О. Криштопи «Міжнародно-правове
регулювання нотаріальної діяльності» (2012). Однак комплексного
дисертаційного дослідження нотаріальних відносин у міжнародному приватному
праві не проводилося. Своєчасність такого дослідження зумовлена також
завданнями наближення законодавства, правової теорії та правозастосовної
практики України до права Європейського Союзу.
Теоретичним та методологічним підґрунтям дисертації є здобутки
вітчизняних вчених – представників науки міжнародного приватного права та
цивілістичного процесу С. Бичкової, О. Бірюкова, М. Бондарєвої,
О. Грабовської, Г. Галущенка, О. Гріненко, А. Довгерта, Ю. Заіки, О. Захарової,
І. Ізарової, С. Короєда, В. Комарова, В. Калакури, Б. Криволапова, В. Кисіля,
О. Кармази, О. Клименко, Г. Матвєєва, О. Мережка, Ю. Притики, Г. Тимченка,
В. Тертишнікова, Г. Цірата, С. Фурси, Є. Фурси, Ю. Черняк, М. Штефана та
інших.
У роботі також використано праці зарубіжних дослідників міжнародного
приватного права та нотаріального процесу А. Ван дер Бенга, А. Брігса,
Г. Дмитрієвої, А. Кассезе, І. Кірвель, С. Кулак, Л. Лунца, У. Магнуса, П. Норта,
Ж.-Ф. Пієпу, П. Стоуна, Дж. Чешира, Х. Шака, М. Штерна, В. Яркова, Ж. Ягра та
інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проведено в контексті науково-дослідної роботи Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка за напрямом «Правові засади співпраці України з міжнародними
інтеграційними об’єднаннями: теорія і практика», що є частиною планової теми
«Україна у міжнародних інтеграційних процесах» (№ 11БФ048-01).
14
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення
теоретичних основ та формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо
побудови ефективного правового механізму регулювання нотаріальних відносин
у міжнародному приватному праві України, вироблення обґрунтованих
пропозицій щодо вдосконалення законодавства України в зазначеній сфері.
Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:
• узагальнити теоретичний та емпіричний матеріал за темою дисертаційної
роботи, враховуючи сучасні тенденції розвитку суспільних відносин в Україні;
• інтегрувати наукові погляди щодо визначення понять, ознак, структури та
місця нотаріальних правовідносин у міжнародному приватному праві України;
• дослідити підстави виникнення, зміни та припинення нотаріальних
відносин у міжнародному приватному праві України;
• з’ясувати процесуальний статус іноземців, осіб без громадянства та
іноземних юридичних осіб як учасників нотаріальних відносин у міжнародному
приватному праві України;
• проаналізувати структуру нотаріального процесу з іноземним елементом,
розкрити алгоритм процесуальних дій особи, уповноваженої законом на
вчинення нотаріальних дій, які здійснюються в межах та спосіб, встановлені
законами України «Про нотаріат» та «Про міжнародне приватне право»;
• виявити та дослідити взаємодію норм міжнародного приватного права і
норм нотаріального процесу під час регулювання нотаріальних відносин з
іноземним елементом;
• визначити підстави, межі та правові наслідки застосування нотаріусом
норм іноземного права в нотаріальному провадженні з іноземним елементом;
• запропонувати зміни до законодавства України, спрямовані на
вдосконалення правового регулювання нотаріальних відносин з іноземним
елементом, обґрунтувати їх, а також запропонувати перспективні напрями
розвитку законодавства в означеній сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері приватного права,
що виникають під час вчинення нотаріальних дій з іноземним елементом.
15
Предметом дослідження є правове регулювання нотаріальних відносин
з іноземним елементом, правова доктрина та правозастосовна практика.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали
положення діалектичного методу пізнання, що використовувалися поряд із
загальнонауковими (формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий) та
спеціальними (системний, структурно-функціональний, соціологічний,
статистичний аналіз) методами.
Зокрема, використання діалектичного методу дало змогу скласти цілісну
систему уявлень щодо реалізації нотаріальних відносин у міжнародному
приватному праві. За допомогою системного та структурно-функціонального
методів вирішувалася більшість завдань дослідження, а саме місце, значення та
правова природа нотаріальних правовідносин з іноземним елементом тощо. Крім
того, дослідження доктрини і законодавства у сфері міжнародного приватного
права та нотаріального процесу з метою виокремлення і розкриття змісту понять
«нотаріальні правовідносини в міжнародному приватному праві», «нотаріальне
провадження з іноземним елементом», «нотаріальний процес з іноземним
елементом», «квазііноземний елемент», «правосуб’єктність іноземців у
нотаріальному процесі» здійснювалося за допомогою методів аналізу та синтезу.
Методи дедукції та індукції дали змогу сформувати і виявити спільні та відмінні
ознаки в регулюванні суспільних відносин у міжнародному приватному праві та
нотаріальному процесі. Історичний метод сприяв розумінню розвитку
нотаріальних правовідносин з іноземним елементом у широкому контексті.
Через призму методу узагальнення розкрито структуру нотаріального процесу з
іноземним елементом, обґрунтовано виокремлення стадій нотаріального
провадження з іноземним елементом. За допомогою порівняльно-правового
методу визначено ознаки нотаріальних правовідносин з іноземним елементом. За
допомогою методів правового моделювання та прогнозування вироблено та
обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині
16
нотаріальних відносин, цивільних відносин та приватноправових відносин у
міжнародному приватному праві.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в
тому, що робота є одним із перших у юридичній науці України комплексним
дослідженням нотаріальних правовідносин у сучасному міжнародному
приватному праві України, спрямованим на подальший розвиток теорії
міжнародного приватного права та нотаріального процесу шляхом
формулювання нових та вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять
та категорій, внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення
правового регулювання нотаріальних відносин у сучасному міжнародному
приватному праві України.
На основі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів, судової
та нотаріальної практики автором розроблено та обґрунтовано висновки, що
характеризуються науковою новизною та мають теоретичне і практичне
значення.
На захист виносяться такі наукові положення:
вперше:
1) розкрито правову природу нотаріальних правовідносин у
міжнародному приватному праві України як процесуальних правовідносин,
що здійснюються в рамках нотаріальних проваджень, які характеризуються
наявністю іноземного елементу, що зумовлює підпорядкування таких
правовідносин нормам міжнародного приватного права України та
законодавства України у сфері нотаріальної діяльності;
2) визначено правову категорію «нотаріальне провадження з іноземним
елементом» як сукупність процедур, пов’язаних із вирішенням колізій
правопорядків двох і більше держав, а також із вчиненням інших нотаріальних
дій, передбачених законом України, якщо інше не передбачено міжнародним
договором України, процесуальна послідовність яких обумовлена правовою
17
метою забезпечення належного підтвердження правової вірогідності юридичних
фактів, що засвідчуються чи посвідчуються в нотаріальному провадженні;
3) обґрунтовано, що застосування норм іноземного права в
нотаріальному провадженні з іноземним елементом здійснюється на підставі:
а) законодавчого акта України, що містить загальне правило про застосування
норм іноземного права; б) законодавчого акта України, в якому передбачено
застосування норм іноземного права внаслідок дії принципу примату норм
міжнародних договорів над національним законом чи принципу сумлінного
дотримання норм міжнародних договорів; в) законодавчого акта України, що
встановлює спеціальне правило про застосування норм іноземного права до
конкретного виду правовідносин;
4) доведено, що процесуальна правосуб’єктність іноземців та апатридів
у нотаріальному провадженні з іноземним елементом – це передбачена нормами
міжнародного приватного права та законодавства України у сфері нотаріальної
діяльності можливість іноземців та апатридів, які на законних підставах
перебувають в Україні, бути учасником нотаріальних правовідносин в Україні,
мати процесуальні права та обов’язки, нести встановлену законом
відповідальність, якщо інше не передбачено законом або міжнародним
договором України. Пропонується визначати процесуальну правосуб’єктність
іноземців та апатридів в Україні законом країни нотаріуса (lex notary) – законом
України чи законом іноземної держави, якщо це передбачено законом або
міжнародним договором України та відповідає Конституції України;
5) обґрунтовано доцільність запровадження колізійної прив’язки «закон
країни нотаріуса» (lex notary), визначено її зміст та порядок застосування;
удосконалено:
6) поняття нотаріального процесу з іноземним елементом, що визначається
як комплексне правове утворення в межах загального нотаріального процесу, в
якому взаємодіють норми міжнародного приватного права, нотаріального
18
процесу та інших галузей права і який характеризується предметом та методом
правового регулювання, що обумовлені його правовою природою;
7) поняття нотаріального провадження з іноземним елементом як похідної
категорії від нотаріального процесу з іноземним елементом, визначено його
особливості в частині застосування норм Закону України «Про міжнародне
приватне право» та міжнародних договорів України;
8) поняття іноземного елементу в нотаріальному провадженні в частині
квазііноземного елементу;
9) положення про необхідність визначення в законодавстві України
правового статусу перекладача в нотаріальному процесі з іноземним елементом,
а також можливості залучення перекладача за ініціативою особи, уповноваженої
законом на вчинення нотаріальних дій;
10) наукову аргументацію підстав виникнення, зміни та припинення
нотаріальних правовідносин з іноземним елементом, зокрема наголошено, що
для виникнення, зміни та припинення нотаріальних правовідносин з іноземним
елементом у міжнародному приватному праві України необхідна наявність
колізійної норми права, юридичного факту, а також цивільної та процесуальної
правосуб’єктності, якщо інше не передбачено законом або міжнародним
договором України;
11) зміст понять суб’єкта і учасника нотаріального процесу з іноземним
елементом, доведено, що ці поняття можуть розглядатися як загальне та
спеціальне поняття;
12) положення про включення до складу учасників нотаріального
провадження з іноземним елементом експерта у сфері іноземного права.
Обґрунтовано, що як експерти у сфері іноземного права можуть залучатися
українські чи іноземні фахівці з міжнародного приватного права та/або
іноземного приватного права, які мають науковий ступінь. У законодавстві
України пропонується закріпити правовий статус експерта у сфері іноземного
права та передбачити його процесуальні функції з надання усної інформаційноправової довідки і письмового науково обґрунтованого висновку (з додатками),
19
який складається українською мовою з обов’язковим перекладом на іноземну
мову;
13) критерії класифікації суб’єктів нотаріальних правовідносин з
іноземним елементом, нотаріальних проваджень у нотаріальному процесі з
іноземним елементом, принципів нотаріального процесу з іноземним елементом;
дістали подальшого розвитку:
14) положення про правовий статус іноземців та апатридів у нотаріальному
провадженні, зокрема доведено, що їхній правовий статус зумовлюється
юридичними обставинами, такими як ступінь зацікавленості особи, характер та
зміст особистої участі у нотаріальному провадженні тощо. Відповідно
вирізняються: а) правовий статус іноземців та апатридів, які беруть участь у
нотаріальному провадженні з метою реалізації своїх прав та інтересів;
б) правовий статус іноземців та апатридів, які сприяють нотаріусу у вчиненні
нотаріального провадження; в) правовий статус іноземців та апатридів ‒
представників фізичної чи юридичної особи;
15) положення про вплив практики Європейського суду з прав людини на
правову систему та діяльність нотаріусів в Україні, зокрема в частині зупинення
нотаріального провадження на «розумний строк» з метою отримання правової
допомоги для встановлення змісту норм права іноземної держави та практики їх
застосування.
На підставі здійсненого аналізу проблем застосування законодавства
України у сфері нотаріальних відносин з іноземним елементом напрацьовано
пропозиції щодо його вдосконалення:
1) з метою унеможливлення випадків надання особі, уповноваженій
законом на вчинення нотаріальних дій в Україні, підроблених документів,
складених за кордоном, пропонується за прикладом Конвенції про
запровадження системи реєстрації заповітів, вчиненої 16 травня 1972 року в
м. Базелі, на міжнародному рівні прийняти відповідну багатосторонню
конвенцію, за якою договірні сторони будуть зобов’язані запровадити відповідні
20
реєстри та забезпечити вільний доступ до них особам, уповноваженим державою
на вчинення нотаріальних дій;
2) внести до Закону України «Про міжнародне приватне право» такі зміни:
• доповнити статтею про порядок здійснення медіації з іноземним
елементом, передбачивши положення такого змісту:
«Конфлікт між особами, ускладнений іноземним елементом, може
вирішуватися шляхом застосування процедури медіації, встановленої
законодавством України, якщо стороною договору про проведення медіації не
обрано право держави, громадянином якої є ця сторона»;
• доповнити статтею про порядок залучення перекладача, передбачивши
положення такого змісту:
«Правовий статус перекладача під час вчинення нотаріальних дій в Україні
визначається законодавством України»;
• частину другу статті 74 після слів «На вимогу суду, який розглядає
справу» доповнити словами «або особи, уповноваженої законом на вчинення
нотаріальних дій»;
3) Закон України «Про нотаріат» доповнити новими положеннями такого
змісту:
«Перекладачем може бути дієздатна особа, яка вільно володіє державною
мовою та іноземною мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового
перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою
спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Нотаріус оформляє участь перекладача окремим письмовим рішенням.
Перекладач має право:
ставити запитання з метою уточнення перекладу;
відмовитися від участі у нотаріальному провадженні, якщо він не володіє
мовою в обсязі, необхідному для перекладу;
на оплату виконаної роботи та компенсацію витрат, пов’язаних з викликом
до нотаріуса.
21
Перекладач, викликаний нотаріусом, має здійснювати повний і правильний
переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у документах,
що вручаються сторонам у перекладі на їхню рідну мову або мову, якою вони
володіють.
За завідомо неправильний переклад або за відмову від виконання
покладених на нього обов’язків без поважних причин перекладач несе
відповідальність, встановлену законом».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі – при проведенні подальших наукових
досліджень теорії нотаріального процесу України і теорії міжнародного
приватного права України;
у правотворчій сфері та правозастосовній діяльності, зокрема в судовій
та нотаріальній практиці, – для формування рекомендацій щодо вдосконалення
законодавства у сфері нотаріального процесу та міжнародного приватного права
з метою усунення існуючих прогалин та колізій, а також рекомендацій для
правильного застосування відповідних законодавчих норм;
у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін
«Нотаріальний процес», «Міжнародне приватне право» та відповідних
спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних посібників, навчальнометодичних матеріалів, при написанні студентами наукових і кваліфікаційних
робіт.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційної роботи
обговорені на засіданні кафедри міжнародного приватного права Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, де виконана дисертація.
Основні положення та отримані висновки дослідження оприлюднені на
таких міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях:
«Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Херсон, 11-
22
12 грудня 2015 року), «Особливості формування законодавства України:
філософсько-правові, історичні та прикладні аспекти» (м. Івано-Франківськ, 11-
12 березня 2016 року), «Нотаріат, адвокатура, суд, виконавче провадження:
актуальні проблеми» (м. Київ, 25 березня 2016 року), «Europska tradicia v
medzinarodnom prave» (Словацька Республіка, м. Братислава, 6-7 травня
2016 року).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного
дослідження відображені у 13 наукових працях, серед яких 6 статей у наукових
фахових виданнях України, у тому числі 2 статті у наукових журналах,
включених до Міжнародної наукометричної бази даних Index Copernicus
International (Республіка Польща), 1 стаття в науковому виданні іноземної
держави (Киргизька Республіка), тези 4 доповідей на науково-практичних
конференціях та 2 статті, які додатково відображають результати дослідження.
Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом
дослідження. Робота складається з анотації, вступу, двох розділів, поділених на
дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.
Загальний обсяг дисертації становить 244 сторінок, з них 207 сторінок основного
тексту. Список використаних джерел включає 232 найменування та займає 23
сторінки.

Список литературы

ВИСНОВОК
Підсумовуючи викладене у роботі, зазначимо, що у дисертації здійснено
теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявилося у
вирішенні проблем нотаріально-процесуальних відносин в міжнародному
приватному праві, та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення
національного законодавства України та практики його застосування.
Основними науковими результатами роботи є такі положення.
1. Джерелознавчий огляд наукових праць та нормативно-правових актів
України, що містять норми про визначення правопорядку, підстав та меж
застосування нотаріусом чи консулом норм іноземного права, засвідчив, що
нотаріальні правовідносини з іноземним елементом досліджуються переважно
в міжнародному приватному праві, але водночас законодавство України у сфері
міжнародного приватного права та нотаріальної діяльності містить ряд правових
колізій та прогалин. Такі вади законодавства можуть бути усунені шляхом
внесення відповідних змін до чинних та прийняття нових нормативно-правових
актів, а також приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів.
Національне законодавство України не використовує терміни «нотаріальні
правовідносини з іноземним елементом», «нотаріальне провадження з іноземним
елементом», «нотаріальний процес з іноземним елементом», «стадії
нотаріального провадження з іноземним елементом», «нотаріальна процесуальна
дія» тощо, хоча наукові розвідки доводять доцільність їх використання в
науковому обігу, законодавстві та практичній діяльності.
2. У результаті інтегрування наукових поглядів з’ясовано, що нотаріальний
процес з іноземним елементом є комплексним правовим утворенням норм
міжнародного приватного права та законодавства України у сфері нотаріальної
діяльності, спрямованих на встановлення компетентного правопорядку для
подальшого вчинення нотаріальних процесуальних дій на кожній стадії
нотаріального провадження з іноземним елементом.
Особливостями нотаріального процесу з іноземним елементом є предмет
(нотаріальні процесуальні правовідносини з іноземним елементом), метод
216
(диспозитивний) та принципи (міжнародні та національні) правового
регулювання, тісний зв’язок з міжнародним приватним правом та нотаріальним
процесом, а також з іншими галузями права України, ускладненість уніфікації
правових норм у сфері нотаріальних правовідносин з іноземним елементом. Він
має таку структуру: нотаріальне провадження з іноземним елементом, що
складається із стадій нотаріального провадження, на кожній із яких вчиняються
нотаріально-процесуальні дії учасниками нотаріального провадження.
Складність врегулювання нотаріальних правовідносин з іноземним
елементом зумовлена зв’язком правовідносин з іншими правопорядками, ніж
український, правовою природою іноземного елемента, проблемами визначення
підсудності, суб’єктним складом учасників нотаріального провадження,
застосуванням джерел іноземного права, обсягом доказів, наявністю прогалин у
національному законодавстві України тощо.
3. Правовою підставою визначення джерел правового регулювання
нотаріальних правовідносин з іноземним елементом є національне законодавство
України.
Основними джерелами регулювання нотаріальних правовідносин з
іноземним елементом є нормативно-правовий акт України (Конституція України,
закони України, підзаконні нормативно-правові акти) та нормативно-правовий
договір України (міжнародний договір), додатковими джерелами регулювання –
рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду
України, постанови пленумів вищих судових органів, роз’яснення Міністерства
юстиції України в частині рекомендацій, спрямованих на однакове розуміння
норм законодавства України, правова доктрина.
У випадках, визначених законом або міжнародним договором України,
нотаріус чи консул застосовують норми законодавчих актів іноземних держав,
звичаї та інші джерела іноземного права в тих межах, в яких вони визнаються
джерелами права у відповідній державі. Джерелами регулювання нотаріальних
правовідносин з іноземним елементом можуть бути джерела, які невідомі праву
України, якщо вони не порушують Конституції України.
217
4. Будь-які нотаріально-процесуальні дії, вчинені з порушенням норм
законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим
на тимчасово окупованій території України», «Про забезпечення прав і свобод
внутрішньо переміщених осіб» та «Про тимчасові заходи на період проведення
антитерористичної операції», є недійсними з моменту їх вчинення і не
створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.
5. У нотаріальному провадження іноземці, особи без громадянства та
іноземні юридичні особи мають такий самий процесуальний статус, як і
громадяни України чи юридичні особи, зареєстровані в Україні, на них
поширюється дія принципу національного правого режиму. Відмова зазначеним
особам у відкритті нотаріального провадження на підставі того, що особа,
уповноважена законом на вчинення нотаріальних дій, не володіє іноземною
мовою, є порушенням принципу національного правого режиму, який згідно з
Конституцією України не може бути обмежено. Надання таким особам (їхнім
представникам) права користуватися у нотаріальному провадженні рідною
мовою та гарантоване забезпечення перекладача є способом дотримання
принципу доступності нотаріального провадження з іноземним елементом та
гарантує охорону і захист їхніх прав та свобод у нотаріальному провадженні з
іноземним елементом.
6. Нотаріальні правовідносини з іноземним елементом мають комплексноправовий характер, що зумовлено наявністю особливого зв’язку матеріальноправових, процесуальних та колізійних норм для їх реалізації, є складним за
змістом правовим явищем, яке у широкому розумінні пропонується розглядати
через: колізію правопорядків; правову природу іноземного елемента; суб’єктний
склад учасників нотаріального провадження з іноземним елементом; обсяг прав
та обов’язків учасників, а також гарантії їх реалізації; порядок вчинення
нотаріальних процесуальних дій на кожній стадії нотаріального провадження з
іноземним елементом тощо.
7. Для виникнення нотаріальних правовідносин у міжнародному
приватному праві України необхідна наявність відповідних норм міжнародного
218
приватного права та законодавства у сфері нотаріальної діяльності, юридичного
факту, а також наявність правосуб’єктності в особи – учасника нотаріального
провадження з іноземним елементом.
8. Зміст нотаріальних правовідносин з іноземним елементом визначається
на підставі національного законодавства України чи джерел іноземного права,
якщо це передбачено законом або міжнародним договором України, та має
подвійну структуру: об’єктивно-юридичну (права та обов’язки) і суб’єктивнофактичну (процесуальні дії).
9. Процесуальний обов’язок встановлення змісту норм іноземного права
покладається на нотаріуса чи консула, які відкрили нотаріальне провадження
з іноземним елементом. Учасникам провадження законом України надається
право активно сприяти нотаріусу чи консулу у встановлені змісту іноземної
норми. Разом з тим Закон України «Про міжнародне приватне право» для
нотаріуса і консула закріплює принцип свободи вибору способу отримання
правової інформації про встановлення змісту норм права іноземної держави,
який передбачає декілька шляхів, кожен із яких має і недоліки, і переваги. Вибір
одного чи декількох із цих шляхів здійснюється на розсуд нотаріуса чи консула
та залежить від обставин конкретної нотаріальної справи.
10. З метою удосконалення законодавства України в контексті правової
регламентації механізму реалізації нотаріальних правовідносин у міжнародному
приватному праві пропонуються зміни до Конституції України, законів України
«Про нотаріат» та «Про міжнародне приватне право».