Нікітюк Олена Миколаївна Охорона та захист права спільної власності подружжя у цивілістичному процесі

Краткое описание

Нікітюк Олена Миколаївна, юрист приватної виробничо- торговельної фірми «Корона», м. Хмельницький: «Охорона та захист права спільної власності подружжя у цивілістичному процесі» (12.00.03 - цивільне право і цивільний про­цес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
НІКІТЮК Олена Миколаївна
УДК 347.238.1: 347.626.4
ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ПОДРУЖЖЯ У ЦИВІЛІСТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ
Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук
Науковий керівник
ФУРСА Світлана Ярославівна,
доктор юридичних наук, професор
Київ - 2017
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ 13
1 .І.Шлюб як юридичний факт в динаміці майнових відносин подружжя. 13
1.2. Подружжя як особливий зібраний суб’єкт сімейних правовідносин:
поняття, значення, відмежування від суміжних категорій 18
1.3. Спільна сумісна власність подружжя як особливий інститут
сімейного права 29
1.4. Підстави виникнення та особливості реалізації спільної сумісної
власності подружжя та способи її трансформації 42
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2. ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ В НОТАРІАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 65
2.1. Особливості охорони та захисту права спільної сумісної власності
подружжя у нотаріальному процесі 65
2.2. Договірний спосіб регламентації прав та обов’язків наречених
(майбутнього подружжя) та подружжя у шлюбі щодо розпорядження їхнім майном 78
2.3. Особливості нотаріального посвідчення деяких видів правочинів
щодо спільної сумісної власності подружжя 96
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ПОДРУЖЖЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ, СУДОМ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ЇХ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ 139
3.1. Захист права спільної сумісної власності подружжя судом 139
3.2. Встановлення судом режиму окремого проживання подружжя та
його вплив на їхні майнові права 144
3.3. Особливості розгляду судом спорів, що виникають між подружжям
щодо їх спільної сумісної власності 160
3.4. Особливості примусового виконання рішень суду, що стосуються
прав подружжя у спільній сумісній власності 174
Висновки до розділу 3 182
ВИСНОВКИ 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
ДОДАТОК 219
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Шлюб є основою сімейного союзу, економічний фундамент якого, насамперед, становить власність. Правовідносини власності є одними з найважливіших аспектів відносин подружжя, що повинно зумовлювати особливий статус майна подружжя і відповідно права спільної сумісної власності.
Традиційним підходом до врегулювання права спільної сумісної власності є визначення прав кожного із подружжя на розпорядження, володіння і користування спільним майном, включаючи право на виділення власної частки. Але не завжди такий підхід є виправданим, що найчастіше проявляється в судовій, нотаріальній, виконавчій практиці, оскільки відповідне законодавство не завжди однозначно і послідовно регламентує охорону і захист прав та інтересів у відносинах навколо спільної сумісної власності подружжя. Подібним підходом відрізняються й позиції науковців у сфері цивільного та сімейного права, які досліджують, як правило, внутрішні відносини подружжя щодо прав кожного з них на майно. Тому сьогодні виникла необхідність пошуку оптимальних, універсальних і ефективних юридичних інструментів врегулювання правовідносин власності подружжя й у широкому вимірі, коли право спільної сумісної власності стає часткою суспільних відносин, а також у випадках зловживання таким правом перед іншими особами. Ці фактори виявляються, коли законодавство надає істотні переваги подружжю, але при цьому можуть знецінюватися або зменшуватися права інших осіб, або навпаки, коли права та інтереси іншого із подружжя не враховуються, зокрема, у виконавчому провадженні. Саме тому було обрано широкі межі дослідження права спільної власності подружжя і проаналізована його охорона та захист у цивілістичному процесі.
Держава наділила нотаріусів, суддів та виконавців широкими повноваженнями, але недосконалість їх діяльності доволі часто пов’язана із суперечливими, непослідовними положеннями законодавства, тому потребується об’єктивний, науковий підхід до виявлення причин виникнення порушень права спільної власності подружжя та застереження або зменшення їх негативних наслідків. Такі дослідження вже ведуться науковцями, але в окремих галузях права, зокрема в цивільному, сімейному праві, нотаріальному процесі. Варто відзначити праці, що близькі до теми цієї дисертаційної роботи, проте спрямовані за предметом дослідження на вивчення інших аспектів проблематики, а саме: Т.О. Ариванюк «Правове регулювання відносин власності між подружжям» (2002 р.), В.К. Антошкіна «Договірне регулювання відносин подружжя» (2006 р.), Л.В. Липець «Врегулювання шлюбних та подібних відносин законом та договором» (2009 р.), Д.І. Фолошня «Спільна власність членів сім’ї за законодавством України» (2015 р.)., О. О. Дерій «Аліментні зобов’язання в цивілістичному процесі» (2014 р.), Т. С. Андрущенко «Процедура нотаріального посвідчення аліментних договорів» (2015 р.).
Однак доводиться констатувати, що на сьогодні у вітчизняній науці тільки з’являються системні дослідження охорони і захисту прав у цивілістичному процесі, спрямовані на пошук рішень, що дозволяють максимально забезпечити превенції конфліктів у зазначеній сфері.
Активною розробкою концептуальних основ інституту спільної власності подружжя займаються відомі цивілісти та процесуалісти: М.В. Антокольська, В.К. Антошкіна, Т.О. Ариванюк, С.С. Бичкова, Є.А. Бутова, В.П. Грибанов, І.О. Дзера, І.В. Жилінкова, Л.В. Липець, В.Ф. Маслов, Р.М. Мінченко, Ю.В. Нікітіна, Л.М. Пчелінцева,
З.В. Ромовська, В.А. Рясенцев, Н.В. Рабинович, Ж.С. Труш, Д.І. Фолошня, Є.І. Фурса, С.Я. Фурса, Є.О. Харитонов, Н.Ю. Христенко, Ю.С. Червоний, Я.М. Шевченко та ін. Не зменшуючи наукового значення здобутків вказаних вчених, варто вказати, що комплексне питання охорони та захисту права спільної власності подружжя через призму цивілістичного процесу потребують поглибленого наукового осмислення в межах окремого спеціального дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема бюджетної теми «Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини та громадянина в Україні» (номер державної реєстрації 0111v008337) та плану науково-дослідної роботи кафедри нотаріального та виконавчого процесу і адвокатури.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є підвищення гарантій та поліпшення якості охорони і захисту права спільної сумісної власності подружжя як важливого і значимого елементу суспільних відносин.
Для досягнення визначеної мети сформульовані такі основні завдання:
- визначити правову природу та значення шлюбу як юридичного факту в динаміці майнових відносин подружжя;
- виявити проблемні аспекти та особливості співвідношення охорони та захисту права спільної власності подружжя;
- дослідити особливості нотаріальної форми охорони та захисту права спільної власності подружжя;
- узагальнити та проаналізувати договірні механізми встановлення правового режиму спільного майна подружжя;
- дослідити специфіку застосування способів захисту та відновлення права спільної власності подружжя;
- розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення сімейного, цивільного, нотаріального та виконавчого процесуального законодавства в частині охорони та захисту права спільної власності подружжя.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, які складаються щодо спільного майна подружжя, а також і майна, що належить кожному з них.
Предметом дослідження є наукові розробки у сфері теорії відносин щодо охорони та захисту права спільної власності подружжя, правові норми, які регулюють відносини власності подружжя, а також нотаріальна, судова та виконавча практика їх застосування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, вибір яких зумовлений особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань. Так, використання діалектичного методу дозволило скласти цілісну систему уявлень про особливості цивілістичного процесу в межах охорони та захисту права спільної власності подружжя. Формально-логічний метод допоміг виявити особливості укладення, виконання, розірвання договорів, що є передумовами виникнення або припинення права спільної власності подружжя, а також специфіку застосування різних форм і способів охорони та захисту такого права. Застосування методів прогнозування та моделювання сприяло формулюванню пропозицій щодо вдосконалення сімейного та цивільного, нотаріального, виконавчого процесуального законодавства в частині врегулювання відносин з охорони та захисту права спільної власності подружжя.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є одним з перших комплексних наукових досліджень правовідносин з охорони та захисту права спільної власності подружжя через призму цивілістичного процесу. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, які дисертантом виносяться на захист:
Вперше:
1) обґрунтовано доцільність формування державою особливого правового режиму охорони і захисту спільної власності подружжя та сім’ї в цивілістичному процесі (цивільному, нотаріальному та виконавчому), за допомогою якого забезпечуватиметься непорушність права власності подружжя на майно, з урахуванням інтересів кожного із членів сім’ї, на підставі положень ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. ч. 1, 5 ст. 5 Сімейного кодексу України;
2) запропоновано розглядати шлюб у цивільно-правовому контексті як договір між жінкою та чоловіком щодо їх статусу в майбутньому як співвласників майна, набутого у шлюбі. Це положення слід реалізувати при ознайомленні наречених з їхніми правами та обов’язками як майбутнього подружжя (ст. 29 СК України), наголошуючи на тому, що після реєстрації шлюбу, але за відсутності шлюбного договору, вони будуть співвласниками майна, яке належатиме їм на праві спільної сумісної власності;
3) доведено, що динаміка майнових відносин подружжя зумовлює необхідність аналізу передумов виникнення спільної власності подружжя і врахування умов договору про заручини (придане) та/або спільного проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а в наступному - трансформацію спільної власності подружжя в сімейну при народженні дітей, ускладнень у період сепарації, а також дослідження умов припинення права спільної власності при поділі спільної власності чи виділенні частки у праві спільної власності подружжя. На підставі узагальнення наведених положень встановлена недоцільність застосування терміна «шлюбний договір», пропонується його замінити на «сімейний договір» як більш широкий за строком дії та суб’єктним складом і сприймати перший лише як підвид останнього;
4) встановлено, що шлюбний договір подружжя, з урахуванням динаміки (розвитку) сімейних відносин може проходити певні трансформації. Так, при народженні дітей він фактично перетворюватиметься на сімейний договір, а при досягненні дітьми повноліття та окремому їх проживанні від батьків-подружжя, він знов ставатиме шлюбним договором. Це положення повинно роз’яснюватися нотаріусом подружжю під час посвідчення шлюбного договору, оскільки навіть при визначенні умов цього договору за взаємною згодою сторін він може бути переглянутий судом в частині визнання недійсними його дискримінаційних норм щодо інтересів дітей та одного із подружжя;
5) обґрунтовано, що позов про розподіл спільного майна подружжя судом повинен кваліфікуватися як немайновий, оскільки при розгляді такого позову не відбувається набуття права власності на майно, яке і так належить обом з подружжя, а має місце трансформація спільної сумісної власності в особисту приватну на конкретне майно в натурі. Це положення важливе для визначення специфіки розгляду таких справ і, зокрема, розміру судового збору;
6) запропоновано вважати комплексним позов, у якому об’єднуються дві вимоги: про розподіл спільної власності подружжя та компенсації за рахунок частки іншого з подружжя, відчуженої або пошкодженої ним особистої речі позивача;
7) запропоновано виокремити три форми фіксування сепарації і визначення правового режиму спільного майна подружжя, що різняться за підставами призначення та наслідками встановлення: усна (фактична) сепарація, нотаріально посвідчена угода (договір про встановлення режиму окремого проживання) та встановлена за рішенням суду. Допустимість перших двох форм обумовлюється взаємною згодою сторін та свободою договору, а необхідність ухвалення рішення суду про сепарацію визначається відсутністю згоди одного з подружжя;
8) доведено, що вихід з режиму окремого проживання подружжя може обумовлюватися строком, вказаним у нотаріально посвідченому договорі або в рішенні суду, але це положення не завжди реалізується подружжям. Тому запропоновано за заявою подружжя встановлювати безспірний факт виходу з режиму окремого проживання в нотаріальному порядку, з вказівкою на те майно, яке було придбане кожним із подружжя в період окремого проживання, та доповнити такою нотаріальною дією ст. 34 Закону України «Про нотаріат»;
9) запропоновано з метою захисту інтересів самого подружжя, їхніх батьків та інших родичів, що наділяють їх необхідним майном, запровадити в нотаріальну практику посвідчення договорів про придане, що укладатимуться між нареченими (майбутнім подружжям) і особами, що наділяють їх майном (батьками, іншими родичами або особами), і встановити спеціальний правовий режим цього майна;
10) установлено, що при укладанні та нотаріальному посвідченні шлюбного договору слід визнати можливим представництво з чітко визначеними в нотаріально посвідченій довіреності повноваженнями представника щодо підписання договору на конкретних умовах, зафіксованих у довіреності;
11) обґрунтована неприпустимість у виконавчому провадженні звертати стягнення на всі кошти боржника, якщо в нього є члени сім’ї, особливо діти, і визначати розмір необхідних коштів для сім’ї, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, а не прожиткового мінімуму на кожного члена сім’ї, оскільки для утримання дітей віком від 6 до 18 років потребується більше коштів, ніж мінімальний розмір заробітної плати;
12) доведено, що в силу особистої заінтересованості під час проведення опису майна боржника - одного з подружжя, доцільно залучати до участі у виконавчому провадженні іншого із подружжя за його згодою, що дозволить наперед виявити те майно, на яке він претендує як на особисте і яке нераціонально включати до акта опису, якщо вирок не передбачатиме конфіскацію майна тощо;
Удосконалено
13) класифікацію сімейних договорів із виділенням серед них шлюбного договору із елементами визначення місця проживання дитини та умов її виховання кожним із подружжя (змішаний договір);
Дістали подальшого розвитку наукові концепції С. Я. Фурси про
14) наявність спільних ознак нотаріального провадження та окремого провадження в цивільному судочинстві, що зумовлює необхідність зняття зайвого навантаження з суддів і економії часу. У зв’язку з цим запропоновано передати частину справ окремого провадження до компетенції нотаріусів шляхом посвідчення безспірних юридичних фактів;
15) доцільність віднесення до компетенції нотаріуса посвідчення договору про встановлення режиму окремого проживання подружжя, якщо між подружжям відсутній спір щодо його встановлення. У разі наявності спору така справа повинна розглядатися судом у порядку позовного, а не окремого провадження, як це передбачено ст. 234 ЦПК України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що концептуальні положення, висновки та практичні рекомендації, які сформульовані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності щодо подальшого вивчення особливостей охорони та захисту права спільної власності подружжя; у нормотворчій діяльності, пов’язаній із розробкою та прийняттям нормативних актів, внесенням змін та доповнень до чинного сімейного, цивільного, нотаріального, виконавчого процесуального законодавства; у навчальному процесі при викладанні курсу «Цивільне право України», «Сімейне право України», «Нотаріат в Україні», спецкурсів «Нотаріальний процес», «Виконавчий процес», «Реалізація сімейних відносин у нотаріальному процесі», при написанні підручників, посібників, підготовці навчальних програм, методичних вказівок; у практичній діяльності нотаріуса під час вчинення нотаріальних дій щодо розпорядження спільним майном подружжя. Основні положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, можуть слугувати теоретичним підґрунтям для подальшої розробки положень цивільного, сімейного права, цивільного, нотаріального, а також виконавчого процесів.
Окремі положення дисертації застосовуються в навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт впровадження від 25 жовтня 2016 року).
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорювалось на засіданнях кафедри нотаріального та виконавчого процесу і адвокатури (протокол № 4 від 3 листопада 2015 року, протокол № 5 від 15 грудня 2015 року, протокол № 1 від 23 вересня 2016 року) і рекомендовано кафедрою до захисту (протокол № 2 від 27 жовтня 2016 року). Основні положення дисертації, теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідались на науково-практичних конференціях: VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів, бакалаврів, магістрантів і аспірантів (м. Саратов (Російська Федерація), 15-16 травня 2015 року); Міжнародній науковій конференції «Чотирнадцяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 23-24 жовтня 2015 року), Другій міжнародній науково-практичній конференції «Нотаріат, адвокатура, суд, виконавче провадження: актуальні проблеми», присвячена п’ятиріччю створенню кафедри нотаріального та виконавчого процесу та адвокатури (місто Київ, 25 березня 2016 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання та проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Дніпро, 3-4 березня 2017 року), Міжнародному конгресі європейського права (м. Одеса, 21-22 квітня 2017 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 наукових праць, зокрема: 2 розділи у навчальних посібниках, 9 наукових статей, у тому числі 7 - у фахових виданнях, з них 3 - в іноземних фахових виданнях та 4 тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (269 найменувань на 25 сторінках), додатку. Загальний обсяг дисертації становить - 222 сторінки, основний текст викладено на 193 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації представлено нове вирішення існуючих проблем щодо охорони та захисту прав на спільну сумісну власність через врахування динамічних факторів розвитку суб’єктного складу подружжя до більш широкого статусу сім’ї та шляхом аналізу становища спільної сумісної власності в різних цивілістичних процесах - нотаріальному, цивільному та виконавчому, що дозволило ширше сприйняти це правове явище в теоретичному контексті, запропонувати шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства, а також підвищення якості діяльності нотаріусів, суддів та виконавців. Основними висновками дослідження є такі:
Виявлення проблемних аспектів та особливостей співвідношення охорони та захисту права спільної власності подружжя дозволило аргументувати співвідношення понять охорони та захисту права спільної власності подружжя як загального та спеціального. Поняття охорони права спільної власності подружжя охоплює заходи, спрямовані на попередження порушення прав; і реальна можливість примусового відновлення прав спільної сумісної власності повинна розцінюватися як засіб гарантування таких прав.
Дослідження особливостей нотаріальної форми охорони та захисту права спільної власності подружжя дозволило обґрунтувати позицію про необхідність проведення специфічних нотаріальних дій при посвідченні згоди іншого з подружжя на укладення правочинів, що стосуються доведення факту спільності майна подружжя, перебування у шлюбі, набуття майна у шлюбі тощо.
Обґрунтовано доцільність запровадження перевірки нотаріусом документального підтвердження факту сповіщення боржника про необхідність погасити заборгованість у добровільному порядку шляхом подання стягувачем відомостей про повідомлення боржника та аналізу наявних з його сторони заперечень.
Доведено доцільність запровадження перевірки нотаріусом документального підтвердження факту сповіщення боржника про необхідність погасити заборгованість у добровільному порядку шляхом подання стягувачем відомостей про повідомлення боржника та аналізу наявних з його сторін заперечень у процедурі вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Узагальнення та аналіз договірних механізмів встановлення правового режиму спільного майна подружжя довели, що виключно шлюбним договором може бути встановлена частка як реального майна, так і того, що буде набуватись в майбутньому, і саме він здатний повною мірою змінити режим спільної власності подружжя.
Обґрунтовано необхідність запровадження обов’язкового нотаріального посвідчення договорів про поділ майна подружжя щодо всіх видів майна, а не тільки нерухомого, що передбачатиме додаткову охорону майнових прав кожного із подружжя.
У результаті дослідження специфіки застосування способів захисту права спільної власності подружжя доведено доцільність виокремлення класифікації способів захисту права спільної власності подружжя: 1) загальні способи захисту, передбачені ст. 16 ЦК України; 2) спеціальні способи захисту: речово-правові, зобов’язально-правові та інші цивільно-правові, що притаманні для захисту права власності; 3) особливі способи захисту, які притаманні виключно захисту права спільної власності подружжя. Серед цих способів варто виділити такі: відступлення від принципу рівності часток подружжя при поділі спільного майна; право вимоги до іншого члена подружжя в силу спільності боргу; особливий порядок несення одним з подружжя відповідальності за умови визнання зобов’язання, стороною якого виступає один з подружжя, загальним зобов’язанням подружжя; переведення прав і обов’язків покупця відчужуваної з порушенням права переважної купівлі частки у праві спільної власності подружжя; переведення прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеного одним із подружжя з порушенням права іншого з подружжя на привілейоване придбання цієї частки.
Кваліфіковано виконання особистих зобов’язань одного з подружжя- власника за рахунок спільного майна подружжя як підставу виникнення зобов’язань з безпідставного збагачення: власник дошлюбного майна зберігає своє майно за рахунок не власника. Регулювання наслідків такого безпідставного збагачення відбувається в порядку, визначеному статтями 1212-1215 ЦК України.
Виявлено особливості наслідків здійснення самозахисту права спільної сумісної власності подружжя шляхом застосування правил, передбачених для наслідків вчинення дій у майнових інтересах без доручення, а також пропонується такі заходи встановлювати в договорах.
Поряд з теоретичними висновками в роботі сформульовані численні пропозиції з удосконалення норм законодавства, зокрема ч. 1 ст. 57 СК України рекомендовано доповнити абзацом такого змісту: «6) приватизаційні цінні папери, набуті нею ним за час шлюбу відповідно до Закону України «Про приватизаційні цінні папери»; ст. 60 СК України обґрунтовано доповнити ч. 3 такого змісту: «Майнові обов’язки, набуті подружжям в інтересах сім’ї, належать до спільної сумісної власності подружжя».
Ч. 4 ст. 61 СК України запропоновано викласти в такій редакції:
«4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя за рахунок майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя».
Статті 119-120 СК України рекомендовано викласти в такій редакції:
«Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
1. За позовом одного з подружжя суд може ухвалити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання в разі неможливості чи небажання дружини або чоловіка проживати спільно.
Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором, за винятком визначених у рішенні суду.
2. У разі встановлення режиму окремого проживання суд може встановити:
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
3. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
Дружина, з якою проживає дитина, народжена після спливу десяти
місяців, не має права на утримання від чоловіка, якщо він не записаний батьком дитини».