Федорова Надія Вікторівна Телеформат як об’єкт авторського права

Краткое описание

Федорова Надія Вікторівна, науковий співробітник сектору суміжних прав відділу авторського права і суміжних прав Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України. Назва дисертації «Телеформат як об’єкт авторського права». Шифр та назва спеціальності 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Спецрада К 26.504.01 Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ФЕДОРОВА НАДІЯ ВІКТОРІВНА
Прим. №
УДК 347.775
ДИСЕРТАЦІЯ
ТЕЛЕФОРМАТ
ЯК ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний кодекс;
сімейне право; міжнародне приватне право.
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Науковий керівник: Мироненко Наталія Михайлівна
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України,заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України
Київ 2021 р.

ЗМІСТ
ВСТУП 10
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ТЕЛЕФОРМАТУ 21
1.1. Теоретичні підходи до визначення природи телеформату 21
1.2. Процес створення телеформату як основа трансформації об’єктивної форми
його вираження 42
1.3. Структура телеформату та характеристика його елементів 54
РОЗДІЛ 2. СУБ‘ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА НА ТЕЛЕФОРМАТ 72
2.1. Суб’єкти авторського права на телеформат 72
2.2. Телестудія та організація як суб’єкт на телевізійний формат 89
2.3. Організація колективного управління правами на телеформат 114
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕЛЕФОРМАТУ 127
3.1. Поняття та види договорів нас творення телеформату 127
3.2. Регламент адаптації телеформатів та його захист 148
3.3. Зарубіжний досвід захисту прав на телеформат 163
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184
ДОДАТОК А Список публікацій здобувача за темою дисертації та відомості про апробацію результатів дисертації 209

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження механізму правової охорони телеформату як об’єкту авторського права на основі положень доктрини цивільного права, права інтелектуальної власності, у тому числі і авторського права, національних та міжнародних законодавчих актів, європейської практики, Угоди про асоціацію України з ЄС, Угоди ТРІПС, а також правозастосування у сфері захисту прав інтелектуальної власності на телеформат в Україні та зарубіжних країнах, сформульовано наступні основні висновки відповідно до поставлених мети і завдань дослідження:
1. Виявлено, що національне законодавство та законодавство зарубіжних країн, міжнародні акти в сфері права інтелектуальної власності, у тому числі авторського права, в частині створення ефективної системи правової охорони телеформату як об’єкту авторського права до сьогоднішнього часу не має єдиної концептуальної основи, така система досі залишається вразливою, а існуючі підходи до визначення правової природи телеформату в однаковій мірі тяжіють як до авторського права, так і до права промислової власності.
2. Доведено, що телеформат є видом аудіовізуального твору. Ознаки, що характеризують телеформат, можливо умовно поділити на три групи. Першу групу складають ознаки, притаманні будь-якому твору як об’єкту авторського права - творчий характер та об’єктивна форма вираження. Другу групу утворюють ознаки, притаманні аудіовізуальному твору: 1) наявність серії зафіксованих та пов’язаних між собою кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів; 2) наявність візуального ефекту руху; 3) використання відповідних технічних засобів; 4) призначення для зорового та слухового сприйняття; 5) є результатом діяльності колективу авторів та носить колективний характер створення. До третьої групи належать особливі ознаки, що у своїй сукупності притаманні саме телеформату:1) являє собою сукупність різноманітних відомостей і матеріалів, які визначають творчу концепцію; 2) містить шаблон для відтворення; 3) призначений для багаторазового відтворення різноманітними засобами; 4) є проектом готовим до локальної адаптації (телеформат може неодноразово змінюватися під впливом національних особливостей, притаманних різним державам та з урахуванням інтересів аудиторії). Відмінність телеформату від телевізійної програми полягає в тому, що трансляція останньої не має властивості до адаптації, оскільки побудована, головним чином, на технічних, національних елементах, які не можливо замінити або адаптувати.
3. Визначено, що телеформат - це складний об’єкт телевізійного виробництва, об’єкт авторського права, являє собою сукупність певних елементів, як охоронюваних, так і неохоронюваних, що утворюють його внутрішню структуру, комбінація яких є характерною саме для даного телеформату та яка надає йому здатності до ідентифікації серед інших подібних об’єктів. Об’єктивною формою вираження телеформату є його аудіовізуальне відображення (зображення) на будь-якому екрані, отримане шляхом відтворення відповідними засобами при застосуванні технічних пристроїв. Телеформат органічно поєднує в собі як результати творчої діяльності, так і результати утилітарного (не творчого) характеру, при цьому поєднання творчих результатів не утворює збірку творів.
4. Обґрунтовано, що ознака телеформату як колективного твору є ключовою і визначальною для виявлення не лише його сутності, а й встановлення та координації правових зв’язків між елементами, що становлять його внутрішню структуру. Доведено, що ознака «колективності» телеформату проявляється у поєднанні в єдиному об’єкті різних результатів творчої, технічної та організаційної (продюсерської) діяльності, з одночасним поєднанням різних об’єктів, правова охорона яких здійснюється нормами різних інститутів права інтелектуальної власності, характеризується різним правовим режимом з одночасною неможливістю вилучення хоча б одного з елементів, що входять до його складу. Завдяки цьому телеформат набуває якості самостійного, цілісного об’єкта цивільного права, внутрішня структура якого характеризується таким поєднанням його елементів, яке надає йому нової якості, що є основою його ідентифікації.
5. Визначено, що окремі елементи телеформату можуть отримувати самостійну правову охорону як нормами авторського права (зокрема сценарій, оригінальна назва телеформату, оригінальна система образів (персонажів), оригінальні персонажі), так й поза межами авторського права. Наприклад, назва телеформату, за умови дотримання вимог закону, може набути правової охорони як торговельна марка.. Відомості, що містяться у «біблії телеформату» про процес виробництва телеформату згідно зі сценарієм, про технологію виробництва для подальшого його використання є інформацією, що за певних умов може отримати правову охорону як комерційна таємниця. Водночас така правова охорона окремих елементів внутрішньої структури телеформату не замінює його охорони як цілісного об’єкта авторського права, а може слугувати додатковою гарантією охорони та захисту телеформату у разі виникнення конфлікту інтересів, що вимагає вирішення у судовому порядку.
6. Виходячи зі складності структури телеформату як колективного твору та стадійності процесу його створення, обґрунтовано, що суб’єктний склад телеформату визначається колективом авторів, які своєю творчою діяльністю створюють телеформату. Доведено, що базуючись виключно на класичному розумінні співавторства визначити склад суб’єктів, які мають авторське право на телеформат можливо лише на перших стадіях створення телеформату, включаючи «Біблію телеформату», які не характеризуються створенням кінцевого продукту - телеформату як виду аудіовізуального твору. Учасниками заключної стадії створення та використання телеформату, як кінцевого продукту, є продюсер, або організація мовлення, які творчого внеску у створення телеформату не вносять, але без участі яких результат творчої діяльності не зможе втілитися у кінцевий продукт, придатний до використання - телеформат як вид аудіовізуального твору. Саме вони беруть на себе усі фінансові та організаційні ризики і переважно набувають майнових авторських прав на кінцевий продукт на відміну від авторів, які мають відповідні права на окремі елементи внутрішньої структури телеформату та можуть передавати майнові права на результати творчої діяльності.
7. Визначено, що законодавство України не містить єдиного визначення поняття «продюсер» та по-різному визначає його функції та сферу діяльності. Наявні колізії та прогалини існують не лише на рівні вертикальної ієрархії актів (ЦК України та спеціального законодавства у сфері авторського права), але й горизонтальної (неузгодженість між Законом України «Про авторське право і суміжні права» та Законом України «Про кінематографію»), породжують істотні проблеми в процесі захисту прав інтелектуальної власності на телеформат. Обґрунтована доцільність вирішення цієї проблеми шляхом внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» та запропоновано наступне визначення терміну «продюсер - це особа, яка здійснює організацію та/або забезпечує фінансування створення та/або використання твору, бере на себе комерційні ризики та несе відповідальність за реалізацію твору».
8. На підставі дослідження законодавства у сфері авторського права та практики його застосування доведено наявність різних підходів до тлумачення змісту поняття «адаптації твору» та його співвідношення із змістом поняття «переробка твору». Доведено, що використання твору шляхом адаптації є пристосуванням твору до потреб певної аудиторії, соціально-політичних, національно-культурних та інших чинників, що існують у конкретному суспільстві і впливають на сприйняття твору при його публічному використанні. За своєю суттю таке використання може бути позбавлене творчого елементу, не призводить до появи похідного твору, не бути підставою для виникнення авторства на адаптований твір, межі адаптації не торкаються сутнісних елементів твору. На відміну від адаптації, що носить технічний характер, творча переробка твору призводить до появи похідного твору, який створений завдяки творчій діяльності автора переробки, є об’єктом авторського права, а його створення породжує авторство, за умови дотримання прав автора, твір якого зазнав переробки. Водночас, адаптація й переробка мають спільні риси, що призводять до помилкового їх ототожнення - внесення змін до оригінального твору не його автором/авторами, можуть бути орієнтовані на певну аудиторію або враховувати певні національні особливості.
9. Виявлені типові обставини, які існують в Україні, країнах ЄС, США та Великобританії, що обумовлюють потребу у розбудові механізму охорони та захисту телеформату на міжнародному рівні. Такою обставиною, насамперед, є можливість використання розкритої інформації про телеформат на етапі його виробництва та подальшого незаконного використання. Доведено, що формування уніфікованого підходу до визначення правової природи телеформату, встановлення кола суб’єктів авторського права на телеформат, підстав виникнення авторського права на телеформат та межі реалізації цього права передбачає прийняття спеціального міжнародного нормативного акту або відповідних роз’яснень ВОІВ.