РОМАНОВИЧ СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА ЮРИДИЧНІ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

На правах рукопису

Романович Світлана Миколаївна

УДК 347.44

ЮРИДИЧНІ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА
СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Спеціальність 12.00.03. цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Луць Володимир Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України,

Київ 2012

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ. 9
1.1 Поняття права спільної часткової власності фізичних осіб і підстави її набуття 9
1.2 Розвиток правового регулювання відносин спільної часткової власності фізичних осіб в Україні 47
Висновки до першого розділу. 59
РОЗДІЛ 2 ПОЧАТКОВІ (ПЕРВИННІ) СПОСОБИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА СПІЛЬОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ. 61
2.1 Набуття права спільної часткової власності на новостворену та перероблену річ 61
2.2 Набуття права власності на безхазяйну річ. 78
2.3 Набуття права спільної часткової власності за набувальною давністю.. 84
2.4 Набуття добросовісними набувачами права спільної часткової власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права. 98
2.5 Набуття права спільної часткової власності на інші способи виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб. 110
Висновки до другого розділу. 124
РОЗДІЛ 3 ПОХІДНІ СПОСОБИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВАСПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ У ФІЗИЧНИХ ОСІБ. 128
3.1 Набуття права спільної часткової власності за окремими цивільно-правовими договорами. 128
3.2 Набуття права спільної часткової власності при спадкуванні 170
3.3 Набуття права спільної часткової власності при приватизації майна, що є державною або комунальною власністю.. 179
Висновки до третього розділу. 187
ВИСНОВКИ.. 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 193

ВСТУП

Актуальність теми. Інститут права власності займав і займає центральне місце в приватному праві, оскільки саме його основні положення впливають на зміст майже всіх інших цивільно-правових інститутів. Тривалий час радянське цивільне законодавство обмежувало можливість створення права спільної власності, не передбачало існування права спільної власності між фізичними й юридичними особами тощо.
Розширення в цивільному законодавстві України положень щодо спільної власності вимагає переосмислення низки наукових поглядів на право спільної власності. Актуальність теми дослідження також обумовлена потребою в ретельному аналізі та осмисленні підстав набуття фізичними особами права спільної часткової власності з метою врахування інтересів всіх її учасників. При цьому дослідження юридичних підстав виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб потребує наукового аналізу, оскільки юридичні підстави є тією основою, яка необхідна для виникнення у осіб права спільної власності на те чи інше майно. Потреба в дослідженні правового регулювання норм чинного цивільного законодавства щодо виникнення права спільної часткової власності пов’язана також з тим, що Цивільний кодекс України 2003 року (далі ЦК) значно розширив, порівняно з ЦК УРСР 1963 р., коло способів виникнення у фізичних осіб права власності.
Розвиток інституту права приватної власності в умовах соціально-економічних реформ сприяв підвищеному інтересу науковців до проблем виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб. Однак на сучасному етапі бракує ґрунтовних дослідницьких робіт, які б узагальнювали правове регулювання права спільної часткової власності фізичних осіб у цілому й юридичних підстав її виникнення зокрема. Важливість наукового розроблення питань щодо виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб зумовлена також процесами інтеграції України до європейського та світового співтовариства і необхідністю врахування позитивного зарубіжного досвіду правового регулювання відносин щодо спільної власності.
Теоретичною основою визначення вихідних положень даної теми стали праці вчених-цивілістів дореволюційного, радянського і сучасного періодів, зокрема, М.М.Агаркова, С.С.Алексєєва, М.І.Брагінського, С.М.Братуся, В.В. Вітрянського, А. Б. Гриняка, О.В. Дзери, І. Є. Енгельмана, І.В.Жилінкової, О. С. Іоффе, В.В.Луця, А. В. Луць, Д. І. Мейєра, К.П.Побєдоносцева, О.А.Підопригори, З.В.Ромовської, І. В. Спасибо-Фатєєвої, І.А.Спасибо, Є.О.Суханова Є. О. Харитонова, Ю. К. Толстого, Б.Б.Черепахіна, Я.М.Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Л.В.Щеннікової, О.С. Яворської та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у науковому відділі проблем приватного права відповідно до науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України «Методологічні засади приватного права» (номер державної реєстрації 0103U003101) та «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494).
Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України 30 червня 2006 року (протокол № 6).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування правових засад виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб для формулювання науково-теоретичних висновків і пропозицій із вдосконалення норм цивільного законодавства України та практики його застосування.
Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі задачі:
з’ясувати поняття та зміст права спільної часткової власності фізичних осіб;
дослідити правову сутність таких правових термінів як «підстава» та «спосіб» набуття права власності;
дослідити еволюцію правового регулювання відносин спільної часткової власності в Україні;
визначити основні види способів виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб та здійснити їх класифікацію;
встановити момент виникнення права власності взагалі та спільної часткової власності зокрема;
дослідити первинні та похідні способи виникнення права спільної часткової власності, а також підстави їх виникнення;
виробити та сформулювати наукові висновки і пропозиції щодо внесення змін до законодавства України.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини щодо набуття права спільної часткової власності.
Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні питання правового регулювання виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб, а також нормативно-правові акти України, практика їх застосування, теорії та наукові позиції щодо способів і підстав набуття права спільної часткової власності фізичних осіб.
Методи дослідження. Методологічну основу наукового дослідження складають загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Діалектичний метод дозволив розглянути тенденції розвитку досліджуваних інститутів цивільного права (підрозділи 1.1 і 2.4 дисертації). Історичний метод надав змогу дослідити виникнення, формування та розвиток спільної часткової власності фізичних осіб (підрозділ 1.2 дисертації). Метод аналізу та синтезу дозволив з’ясувати поняття спільної часткової власності й юридичні способи і підстави її набуття, дослідити сучасний стан законодавства, судової практики та розробити пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази (підрозділи 1.1 та переважно 2 та 3 розділи дисертації). Системний метод дозволив пов’язати та класифікувати початкові (первинні) та похідні способи виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб (підрозділ 1.1 дисертації). Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні нормативно-правових актів України та законодавства інших держав (підрозділи 1.1, 2.1, 2.32.5, 3.1, 3.3 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням юридичних підстав виникнення права спільної часткової власності фізичних осіб у сучасному цивільному законодавстві України.
На підставі проведеного дослідження автором сформульовано такі наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист.
Вперше:
1) запропоновано єдиним принципом визначення часток у праві спільної часткової власності встановити принцип рівності часток, який полягає у тому, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом;
Удосконалено:
2) поняття і співвідношення підстав набуття права власності та способу виникнення права власності. Доводиться, що під підставою набуття права власності слід розуміти юридичні факти або склад, заякими закон передбачає можливість виникнення права власності. Спосіб же виникнення права власності є не юридичним фактом чи складом, а являє собою певну модель, що закріплена нормами права, і складається з переліку підстав (юридичного факту чи складу), при дотриманні яких виникає право власності;
3) обґрунтування того, що спадкоємці повинні мати переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності не з моменту її державної реєстрації, а з моменту відкриття спадщини;
4) положення про те, що до набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю особа, яка добросовісно володіє ним як своїм власним, повинна мати право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками чи користувачами такого майна;
5) пропозицію про те, що до продажу одним із власників своєї приватизованої кімнати в комунальній квартирі необхідно застосовувати правило про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності;
6) аргументування необхідності встановлення не максимальної межі розміру винагороди, яка виплачується державою в разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність (ч. 4 ст. 343 ЦК), а чіткого розміру такої винагороди.
Дістали подальший розвиток:
7) обґрунтування доцільності забезпечення власнику можливості витребування від добросовісного набувача майна, яке було відчужене внаслідок злочинних діянь неуповноваженого відчужувача;
8) положення про те, що до вимог про повернення майна від добросовісного володільця слід передбачити спеціальний строк позовної давності тривалістю 10 років;
9) аргументація того, що до вимог про повернення власнику нерухомого майна від давнісного володільця, який заволодів цим майном на підставі договору і володіє ним відповідно до ч. 3 ст. 344 ЦК, необхідно встановити спеціальну позовну давність тривалістю 15 років;
10) позиція про те, що органи місцевого самоврядування слід зобов’язати повідомляти про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік не лише шляхом публікації відповідного оголошення в друкованих засобах масової інформації, а й надсиланням відповідного письмового повідомлення на адресу знаходження безхазяйної нерухомої речі;
11) положення про те, що особа, яка здійснила переробку частков

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у формуванні теоретичних засад підстав і способів виникнення спільної часткової власності фізичних осіб. Основні науково-теоретичні та практичні результати, отримані на основі проведеного дослідження, полягають, зокрема, у наступному.
1. Закон закріплює дві моделі, які по-різному визначають порядок визначення часток співвласників та суперечать одна одній. Доцільно закріпити принцип рівності часток у спільній частковій власності шляхом виключення із тексту ст. 357 ЦК ч. 2.
2. Вимоги статей 356 367 ЦК України, що регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності, слід застосовувати лише для приміщень загального користування в комунальних квартирах. У той же час, правила ст. 362 ЦК про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності слід застосовувати при продажу одним із співвласників своєї кімнати. Для цього пропонується доповнити ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» частиною 2 такого змісту: «Порядок здійснення продажу кімнат у комунальній квартирі регулюється ст. 362 Цивільного кодексу України».
3. У разі смерті одного із співвласників, нотаріусу слід застосовувати правило про переважну купівлю до спадкоємців, які, відповідно до спадкової справи, прийняли спадщину. Якщо спадкова справа ще не відкрита, запропоновано співвласнику у письмовій формі здійснити повідомлення про намір продати свою частку у праві власності із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.
4. Становлення інституту спільної часткової власності відбулося у процесі розвитку суспільних відносин та впливу права інших держав, у склад яких входили українські землі, та остаточно закріпився в Цивільному кодексі сучасної України.
5. Такі правові терміни, як «підстави набуття права власності» та «способи набуття права власності», мають різне змістовне навантаження. Під підставою набуття права власності слід розуміти юридичні факти. Спосіб же виникнення права власності не є юридичним фактом, а є певною моделлю, що закріплена нормами права.
6. Із метою однозначного вирішення ситуації, яка може виникнути при виготовленні речі частково зі свого, а частково з чужого матеріалу, доцільно доповнити ст. 332 ЦК частиною 6 такого змісту:
«У випадку, коли особа здійснила переробку частково зі свого, а частково з чужого матеріалу, незалежно від вартості новоствореної речі, вона набуває право власності на неї, за умови відшкодування власникові вартості використаних в процесі переробки матеріалів або на інших умовах, передбачених договором». У такому разі іншими умовами може бути і набуття речі у спільну часткову власність.
7. Словосполучення «до двадцяти відсотків», визначене в ч. 2 п. 4 ст. 343 ЦК, та словосполучення «до десяти відсотків», визначене в ч. 3 п. 4 ст. 343 ЦК, замінити на словосполучення «двадцять відсотків» та відповідно «десять відсотків».
8. Дієвим способом повідомлення добросовісних володільців про намір органу місцевого самоврядування набути право власності на той самий об’єкт є викладення п. 1 ч. 2 ст. 335 ЦК в такій редакції: «Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації, а також надсилається відповідне повідомлення на адресу знаходження безхазяйної нерухомої речі».
9. Захистити права володільців як під час їх добросовісного володіння та при отриманні повідомлення про взяття на облік даного майна, а також при подальшому їх володінні аж до виконання всіх вимог, передбачених ст. 344 ЦК можливо шляхом доповнення ч. 3 ст. 344 ЦК пунктом 3 такого змісту: «До набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю особа, яка добросовісно володіє даним майном як своїм власним, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками даного майна чи користувачами на підставі закону чи договору».
10. Поняття безхазяйної речі є родовим щодо таких понять, як річ, від якої власник відмовився, знахідка, бездоглядна домашня тварина, які, в загальному розумінні є безхазяйними речами, а отже, вони є видовими поняттями.
11. До вимог про повернення майна від добросовісних володільців слід застосувати спеціальну позовну давність, більш тривалу, порівняно із загальною позовною давністю, тому пропонується ч. 4 ст. 258 ЦК викласти в такій редакції:
«4. Позовна давність у десять років застосовується до вимог:
1) про застосування наслідків нікчемного правочину;
2) про повернення нерухомого майна власнику від давнісного володільця».
А також запропоновано доповнити ст. 258 ЦК пунктом 5 такого змісту:
«5. Позовна давність строком п'ятнадцять років застосовується до вимог про повернення нерухомого майна власнику від давнісного володільця, який заволодів цим майном на підставі договору та проволодів ним протягом 15 років після закінчення строку договору, відповідно до ч. 3 ст. 344 ЦК».
12. Більш повний захист дійсного власника від злочинних діянь неуповноваженого відчужувача можливий шляхом викладення п. 2 ч. 1 ст. 388 ЦК в такій редакції: 2) «було вилучене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, злочинним шляхом».
13. Безповоротність прав, в основі якої лежить принцип публічності, повинна мати місце в цивільному обороті, однак із такими застереженнями, які б все ж захищали законні права власника. Тому доцільно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК викласти в такій редакції:
«3) було добросовісно набуте, однак внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в результаті неправомірних дій неуповноваженого відчужувача, якщо позов про витребування з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) був поданий власником протягом одного року з моменту реєстрації оскаржуваного права».
14. Спадкоємцям особи, яка придбала частку у праві спільної часткової власності на нерухоме майно за нотаріально посвідченим договором, однак не встигла здійснити державну реєстрацію права, необхідно буде в судовому порядку доводити факт виникнення у спадкодавця права спільної часткової власності.
15. За договором підряду власником новоствореної речі до її передання замовникові слід вважати власника наданого (основного) матеріалу.
16. Мінімальний перелік вимог до набувачів, а також мінімальний розмір загального місячного утримання відчужувача, що становили б істотні умови договору довічного утримання, сприяли б зменшенню зловживань із боку набувачів, а також усунули можливі суперечності, які найчастіше виникають саме із неналежного утримання.