Оціночні поняття у трудовому праві України

Краткое описание

ВСТУП 3РОЗДІЛ 1 Оціночні поняття як складова понятійного апаратутрудового права України 131.1. Загальна характеристика понятійного апарату трудового праваУкраїни 131.2. Визначення та ознаки оціночних понять як складовоїпонятійного апарату трудового права України 53РОЗДІЛ 2 Проблеми конкретизації та класифікації оціночнихпонять трудового права України 912.1. Поняття, види, форми та способи конкретизації оціночних понятьтрудового права України 912.2. Види оціночних понять трудового права України 114РОЗДІЛ 3 Особливості використання оціночних понять трудовогоправа України 1473.1. Функції оціночних понять трудового права України 1473.2. Гарантії правильного застосування оціночних понять трудовогоправа України 159ВИСНОВКИ 177ДОДАТОК 186СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188

Список литературы

ВИСНОВКИУ дисертації вирішено проблему використання оціночних понять у трудовому праві України. Дисертантка переконана, що дослідити оціночні поняття можна крізь призму понятійного апарату трудового права України, порівнявши вказаний вид понять з іншими поняттями, що використовуються у трудовому праві України. На нашу думку, лише виділення характерних ознак (особливостей) оціночних понять трудового права, надає можливість, з одного боку, з'ясувати їх значення та наслідки використання у текстах актів, що регулюють трудові відносини, а з іншого розробити систему засобів, які забезпечують якнайефективніше використання цього засобу юридичної техніки.Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:1. Понятійний апарат трудового права України доцільно визначити як складову понятійного апарату права України, яка є результатом логіко-лінгвістичної та правової діяльності нормотворця, науковців та практичних працівників і являє собою призначену для фіксації та передачі правової інформації сукупність понять, категорій, слів (термінів) та визначень, що містяться в нормах, які регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини, і характеризується системністю, цілісністю, відносною самостійністю та ієрархічністю.2. Здійснити загальну характеристику понятійного апарату трудового права можна через характеристику його структурних елементів. Основною складовою понятійного апарату трудового права України є поняття, які існують у формі трудо-правових термінів, словосполучень (у тому числі термінологічних словосполучень) та слів загального вжитку. Їх зміст визначається через самі терміни (слова, словосполучення) та дефініції. У трудовому праві використовуються міжгалузеві, галузеві та власне трудо-правові поняття. Понятійний апарат трудового права України використовує трудо-правові поняття судження, уявлення та поняття у точному значенні цього слова”.За ступенем узагальненості, значимості, діапазону дії поняття трудового права поділяються на центральні, основні та спеціальні поняття. За точністю смислового значення поняття трудового права України поділяються на: абсолютно визначені, відносно визначені, невизначені (частково визначені) або оціночні поняття.3. Оціночні поняття трудового права України характеризуються логічними, лінгвістичними та юридичними особливостями, за якими вони відрізняються від інших понять, що використовуються у трудовому праві України. А саме:Логічні особливості. Оціночне поняття права: 1) являє собою абстрактну думку про якість, цінність чогось; 2) існує у формі слова чи словосполучення; 3) ця думка є, з одного боку, об’єктом, а з іншого, результатом визначення цінності, суті, характеру, значення, ролі і т. ін. чогось; 4) є окремим різновидом понять права, якому притаманні невизначеність обсягу, остаточна нефіксованість, нерозчленованість або часткова розчленованість змісту. Зміст цих понять являє собою відкриту (незамкнену) систему, що може включати в себе невизначену кількість ознак, які можуть бути пов’язані між собою як кон’юнктивно, так і диз’юнктивно, і може бути виражений формулами, наприклад, А = аV ...  або А = а&bVcVdV ... .Лінгвістичні особливості: 1) власне оціночне поняття існує у формі слова загального вжитку; 2) у текстах нормативних актів про працю використовується в основному у формі словосполучень, які можуть утворюватися трьома способами: поєднанням спеціалізованого терміна з загальновживаним словом; поєднанням загальновживаних слів; поєднанням власне трудо-правового терміна із загальновживаним словом; 3) слово, яке називає оціночне поняття в трудовому праві, фігурує в текстах нормативних актів найчастіше як прикметник чи прислівник.Юридичні особливості оціночних понять трудового права: 1) використане в текстах норм трудового права оціночне поняття характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов’язаних з ними відносин; 2) оціночні поняття трудового права в силу своїх логічних особливостей повно і остаточно не конкретизовані в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб’єктами; 3) остаточна конкретизація оціночного поняття здійснюється в результаті застосування норми, що його містить, уповноваженим суб’єктом в кожному окремому випадку; 4) визначення змісту оціночного поняття здійснюється в кожному конкретному випадку. При здійсненні конкретизації оціночного поняття суб’єкт, що застосовує правову норму, має можливість вільної оцінки фактів, яка обумовлена об’єктивними чинниками: а) конкретною нормою; б) контекстом, у якому поняття використано в цій нормі; в) конкретним правовідношенням, щодо якого застосовується ця норма; г) критеріями, стандартами і т. ін., які визначені в нормативних актах щодо цього поняття; ґ) іншими соціальними факторами, якими характеризується ситуація правозастосування, та чинником суб'єктивного характеру правосвідомістю суб’єкта, що застосовує норму; 5) у процесі конкретизації оціночних понять здійснюється піднормативне регулювання суспільних відносин, яке може бути як результатом реалізації норми, так і результатом локальної нормотворчості.4. Вважаємо, що оціночне поняття трудового права України необхідно розглядати, як структурний елемент понятійного апарату трудового права, який являє собою абстрактну думку про властивості, якість і цінність явищ, дій, осіб тощо, яка у формі слів загального вжитку або словосполучень використана в текстах норм трудового права, характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов’язаних з ними відносин і в силу своїх логічних особливостей повно і остаточно не конкретизована в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб’єктами, остаточна конкретизація якого здійснюється суб’єктом у процесі застосування норми, що містить його в кожному конкретному випадку, обумовлена об’єктивними і суб’єктивними чинниками, внаслідок чого здійснюється індивідуальне піднормативне регулювання трудових відносин.5. На думку дисертантки, конкретизація оціночних понять трудового права може розглядатися в двох значеннях, а саме: 1) як процес, який являє собою діяльність, що здійснюється суб’єктами як на стадії нормотворення, так і на етапі нормореалізації з метою встановлення орієнтовних критеріїв (стандартів) оціночних понять, які використані в нормах, що регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини; 2) як результат цього процесу, що має вербальну (найчастіше текстуальну) форму фіксації критеріїв та стандартів оціночних понять.Конкретизація є певним етапом тлумачення правової норми, тому вона має ті ж форми і види, що і тлумачення. Видами конкретизації є нормотворча та нормореалізаційна конкретизація, офіційна нормативна (автентична і легальна) і казуальна та неофіційна.Конкретизація як процес і як його результат має зовнішній прояв (форму). Процес конкретизації відбувається у формі інтелектуальної діяльності суб’єктів шляхом оцінки.