ПРАВОВИЙ СТАТУС ДОВІРЧОГО ТОВАРИСТВА ЯК СУБ’ЄКТА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ І
Загальна характеристика правового статусу довірчих товариств як суб’єктів цивільних правовідносин.

1.1 Передумови виникнення і поняття довірчих товариств ........................................ 12
1.2 Правова природа довірчих відносин за участю довірчих товариств ................... 35

РОЗДІЛ ІІ
Цивільно-правове регулювання створення та діяльності довірчих товариств.

2.1 Особливості створення довірчих товариств ............................................................. 60
2.2 Управління довірчим товариством ............................................................................ 70
2.3 Характеристика довірчих операцій ............................................................................ 84

РОЗДІЛ ІІІ
Перспективи розвитку цивільно-правового регулювання довірчих відносин за участю довірчих товариств в Україні.

3.1 Місце і роль довірчих товариств у здійсненні довірчих відносин ...................... 131
3.2 Регулювання довірчих відносин за участю довірчих товариств у
новому цивільному законодавстві ........................................................................... 171

ВИСНОВКИ .................................................................................................................... 185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................ 195
В С Т У П
Актуальність дослідження проблем запровадження довірчих відносин у вітчизняну правову систему викликана та пов’язана з реформуванням застарілої правової системи суспільно-економічних та правових відносин.
Перехід до ринкової економіки передбачає, насамперед, докорінну перебудову відносин власності. Цьому процесу сприяє приватизація державного майна. Роздержавлення власності та її приватизація - це єдиний можливий шлях до формування та утворення реально вільних і рівноправних ринкових суб’єктів, без чого не може існувати соціально-економічне середовище ринкового господарювання. З іншого боку, діючі правові форми реалізації права власності в вітчизняному законодавстві не можуть в повній та необхідній мірі забезпечити розвиток ринкових реформ. Існуючий досвід переходу держав на більш вищу ступінь суспільних відносин свідчить про те, що ознаками цього рівня є: багатоукладність економіки, в тому числі й приватний сектор; нормальне функціонування приватної власності; економічна відособленість; повна економічна відповідальність товаровиробників; панування, тобто економічно справедливих зв’язків та відносин між господарюючими суб’єктами; реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію; розвиненість ринкової інфраструктури; різноманітність її інститутів, значна частина таких, як інститут фінансових посередників, до найближчого часу була невідома у вітчизняному правовому простору. Серед широкого загалу фінансових посередників, що виникли одночасно з початком реформування суспільно-правових відносин в Україні, є нагальним дослідження процесів створення, діяльності та її результатів такого представника зазначеного спектру фінансових посередників, як довірче товариство. Правовою природою утворених в Україні довірчих товариств є інститут довірчої власності, притаманний англо-саксонській системі права, який налічує багатовікову історію свого існування.
Запозичення елементів довірчої власності, яка невластива системі континентального права, до якого входить вітчизняна правова система, було викликано великими можливостями, які досягнуті інститутом довірчої власності, завдяки так званому “розщепленню” права власності на одне й те ж майно між її власником та особою, яка виконує функції по управлінню цим майном. Таке відношення до майна можливе лише в системі речевого права, застосування якого в системі континентального права можливе лише завдяки реалізації зобов’язальних правовідносин з врахуванням їх довірчого характеру. Довірчі відносини, в тому вигляді як вони сформувалися в існуючих правових системах, забезпечують вже на протязі століть, широкий вибір господарських відносин, починаючи від успадкування, благодійництва до управління цілими підприємствами як безпосередньо, так і через корпоративні права.
Напрацьований століттями великий досвід застосування довірчих відносин був започаткований українськими цивілістами в результаті розробки та прийняття 17 березня 1993 року Декрету Кабінету Міністрів України N 23-93 "Про довірчі товариства" (в подальшому за текстом Декрет) , основний наголос якого був направлений на забезпечення приватизаційних процесів, які почали розвиватися в Україні. В результаті чого в Україні було створено всі передумови для появлення таких субєктів правовідносин як довірчі товариства. Маючи основним своїм завданням здійснення операцій з приватизаційними коштами, довірчі товариства не обмежувалися в виборі об’єктів та інших напрямів виконання довірчих операцій. Неможливість одномоментної рецепції інституту довірчої власності в вітчизняну правову систему, невизначення концептуальних підходів у встановлені довірчих відносин з погляду місця, ролі та перспектив розвитку, не врегулювання на нормотворчому рівні позаприватизаційної діяльності довірчих товариств, все це спричинило до широкого кола фінансових порушень. Тому, закономірно, що всяке новоутворення, до якого відноситься і вітчизняне довірче товариство, з об’єктивних та суб’єктивних причин повинно було пройти шлях від започаткування, апробації, пристосування і до широкого застосування. Але, не зважаючи на те, що серед вчених та практиків не існує єдиного погляду і підходу до вирішення назрівших проблем, реалії сьогодення - реформування економіки України, її правової системи, перспективи майбутнього - диверсифікація відношення до речей, неможливі без застосування інституту довірчих відносин, яка б форма їх установлення не була б прийнята.
Дослідження шляхів вирішення проблем запровадження довірчих відносин у вітчизняну правову систему, лягла в основу проведення дослідження діяльності довірчих товариств як активних учасників приватизаційних процесів. Потреба в цьому дослідженні продиктована не стільки наявними недоліками в діяльності довірчих товариств, скільки необхідністю проведення аналізу правового забезпечення розвитку ринкових відносин, пов’язаного з цим зародженням широкого кола осіб, що стали власниками засобів виробництва та прав на них. Існування приватної власності на речі, не залежно від їх походження та цільового призначення, є об’єктивним фактором сьогодення, похідними елементами якого є титул, ризик, прибуток, збиток та довіра, що в сукупності встановлюють господарський обіг. У звязку з цим дисертаційне дослідження приділяє велику увагу підприємницькій діяльності, в якій найактивніше проходять процеси апробації та впровадження нових правових схем та конструкцій.
Складність проблеми, розростання дискусії навколо неї, що в свою чергу є позитивним фактором впливу на її результати, все це і визначило вибір теми, напрямки та підходи цього дослідження, специфічність його методології.
Ступінь наукової розробленості теми. Дослідження шляхів вирішення проблеми запровадження довірчих відносин у вітчизняну правову систему, було покладено в основу аналізу діяльності довірчих товариств як активних учасників приватизаційних процесів. Потреба в цьому дослідженні продиктована не стільки наявними недоліками в діяльності довірчих товариств, скільки необхідністю проведення аналізу правового забезпечення розвитку ринкових відносин і пов’язаного з цим зародженням широкого кола осіб, що стали власниками засобів виробництва та прав на них. Існування приватної власності на речі, незалежно від їх походження та цільового призначення, є об’єктивним фактором сьогодення, похідними елементами якого є титул, ризик, прибуток, збиток та довіра, що в сукупності встановлюють господарський обіг. У зв’язку з цим у дисертаційному дослідженні аналізується підприємницька практика, в якій найактивніше проходять процеси апробації та впровадження нових правових схем та конструкцій.
Складність проблеми, розростання дискусії навколо неї, все це обумовило вибір теми та актуальність її дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. За тематикою дисертація виконана відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка №ДР019И007725 “Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав інтересів людини і громадянина в Україні”.
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Метою цього дослідження є системний аналіз правового регулювання функціонування системи довірчих товариств на існуючій нормативно-правовій базі, пошук правових резервів стимулювання їх діяльності, а також розробка теоретичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання створення та діяльності довірчих товариств.
Реалізація поставленої мети здійснюється шляхом вирішення наступних основних завдань:
- дослідження і систематизація явищ і процесів приватизації в Україні, що визначають їх нормативно-правову базу, і обумовленого цим понятійного апарату, його динаміки, використання в ньому позитивного юридичного досвіду зарубіжних країн;
- визначення правової природи такого правового явища як довірчі відносини, їх впливу на діяльність довірчих товариств;
- аналіз формування й еволюції нормативно-правової бази створення довірчих товариств, її коригування в процесі одержання досвіду реформування вітчизняної економіки;
- з'ясування суті, специфіки й потенційних можливостей сучасного правового регулювання довірчих відносин в Україні через призму процесів створення та діяльності довірчих товариств, класифікації видів і форм даного регулювання і його закріплення в нормах права в процесі законодавчої діяльності.
Об'єктом дослідження в даній роботі є правові норми, що регулюють діяльність довірчих товариств як учасників цивільних правовідносин.
Предметом дослідження є комплекс питань правового характеру, що забезпечують процеси створення, організації і діяльності довірчих товариств.
Методи дисертаційного дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено сучасні загальнонаукові методи: діалектичний метод та окремі наукові методи: історичного, порівняльно-правового, догматичного, соціологічного та системно-структурного аналізу. За допомогою діалектичного методу було досліджено становлення законодавства, як вітчизняного, так і зарубіжного, що регулює довірчі правовідносини та правовий статус їх суб’єктів. Історичний метод дозволив дослідити розвиток інститутів довірчої власності та довірчого управління починаючи з XYI століття. Аналіз наукових позицій, поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо правового регулювання створення та діяльності довірчих товариств здійснено за допомогою порівняльно-правового методу. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст норм чинного законодавства у цій сфері. За допомогою соціологічного методу було досліджено статику діяльності довірчих товариств в окремо взятому регіоні. Через призму системно-структурного аналізу досліджено роль довірчих товариств у здійсненні довірчих правовідносин, їх стадії та характер.
Теоретична основа дисертації. Дослідження проблематики дисертації, аналіз розвитку наукової думки щодо розвитку довірчих відносин у світовій практиці, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, у тому числі на результатах досліджень зарубіжних та вітчизняних цивілістів. В основу дисертаційного дослідження автором покладені роботи Б.Бойда, В.І.Борисової, С.М.Братуся, Є.А.Васильєва, А.В.Венедиктова, Д.М.Генкіна, Р.Давида, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, О.С.Іоффе, Л.Ейджела, Ю.І.Єханурова, І.У.Жанайдарова, Т.В.Кашаніної, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця, Р.А.Майданика, В.Л.Мусіяки, Р.Л.Наришкіної, А.Оноре, Б.М.Полякова, Г.В.Петрової, О.А.Підопригори, О.А.Пушкіна, Р.Саватьє, Д.Салмонда, М.М.Сібільова, І.В.Спасибо-Фатєєвої, О.Н.Сиродоєвої, Є.О.Суханова, Ю.К.Толстого, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, В.С.Щербини, Є.А.Флейшиць, К.К.Яічкова та інших правознавців.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні на монографічному рівні досліджуються проблеми створення і функціонування довірчих товариств, як суб’єктів цивільно-правових відносин, проводиться аналіз поняття та правової природи довірчих відносин за участю довірчих товариств, проблеми співвідношення представництва з іншими суміжними інститутами цивільного права.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:
1. Визначені передумови виникнення і особливості розвитку довірчого товариства як професійного учасника ринку фінансових (довірчих) послуг. Обґрунтовано висновок про те, що закріплення представницької основи діяльності довірчих товариств було зумовлено відсутністю в період їх виникнення цивільно-правових конструкцій, спроможних адекватно регулювати довірчі відносини, пов’язані з управлінням чужим майном.
2. Досліджено поняття і види довірчих відносин та їх місце в системі цивільно-правових інститутів. Довірчими визнаються правовідносини, в яких довірена особа наділяється повноваженнями на передане майно, необхідними і достатніми для досягнення економічного ефекту, і зумовленою цим особливою, підвищеною відповідальністю за недбалість у виконанні зобов’язання, передбаченого правочином чи іншою підставою виникнення таких правовідносин.
3. На підставі порівняння інститутів представництва та довірчої власності обґрунтовано висновок про те, що для країн з кодифікованим цивільним правом концептуально неможливою є рецепція трасту в повному обсязі; водночас окремі елементи (варіативність суб’єктної структури і функціональної спрямованості) доцільно використати в діяльності довірчих товариств.
4. Визначені концептуальні засади правового регулювання і місця представницької діяльності довірчих товариств в системі довірчих відносин.
5. Запропоновано створення спеціалізованих та універсальних видів довірчих товариств, покликаних здійснювати всі види довірчих послуг з використанням договорів довірчого управління майном, доручення, агентування, застосуванням забезпечувального та номінального права власності.
6. Обґрунтована доцільність відмови від інституту довіреної особи і здійснення управління довірчим товариством через притаманні континентальній правовій системі права структуру та повноваження органів юридичної особи шляхом створення обов’язкової трьохланцюгової системи управління довірчим товариством (збори учасників, спостережна рада, виконавчий орган), що сприятиме досягненню більш якісного рівня правового забезпечення довірчих послуг.
7. Проаналізовано поняття і види довірчих операцій (послуг), що здійснюються довірчими товариствами та обґрунтовано висновок про те, що за характером прав на довірене майно довірче товариство може здійснювати два види довірчих послуг, пов’язаних та не пов’язаних з управлінням майном.
8. Обґрунтовано висновок про доцільність закріплення в цивільному законодавстві змішаного за характером договору агентського управління майном, покликаного закріпити основні правила агентування з питань управління майном.
9. Запропоновано поняття довірчого представницького договору як єдиної підстави надання представницьких послуг довірчим товариством. Предметом довірчого представницького договору між довірителем і довірчим товариством є надання довірчим товариством представницьких послуг щодо майна довірителя від власного імені або від імені, за рахунок та в інтересах довірителя.
На підставі цих та інших висновків дисертантом вносяться конкретні пропозиції та відповідні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства та правозастосовчої практики, зокрема:
- прийняття Закону України „Про довірчі товариства”, який повинен містити норми та положення щодо поняття та правового статусу довірчих товариств;
- з метою усунення існуючих недоліків, і „розблокування” діяльності довірчих товариств запропоновано прийняття Закону України, яким буде визначено порядок переходу в управління держави акцій, придбаних довірчими товариствами від імені довірителів, які існують в системі реєстрів власників іменних цінних паперів акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, щодо яких довірчі товариства не зареєструвалися в реєстрах акцій акціонерних товариств в якості довірених осіб протягом визначеного в Законі строку;
- запропоновано внести зміни у статтю 4 Закону України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року стосовно поширення положення про номінального утримувача і на довірчі товариства;
- запропоновано прийняття Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України „Про страхування ризиків від здійснення довірчих операцій”, та внести зміни в механізм обліку довірчих операцій в реєстрі іменних цінних паперів шляхом введення нового типу рахунку уповноваженої особи власника (рахунку довірчого товариства) і спеціального розпорядження (передавального доручення) про передачу в представницьке управління уповноваженої особи власника.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних результатів для здійснення подальших досліджень у сфері довірчих відносин, а практичних пропозицій та рекомендацій – при вдосконаленні цивільного законодавства.
Апробація і практична значимість дослідження. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на засіданні кафедри цивільного права Київського університету імені Тараса Шевченка (грудень 2002 р.), на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції „Новий Цивільний кодекс України” та його вплив на подальший хід і зміст кодифікаційного процесу в Україні” (червень 1997 р.). Матеріали, що лягли в основу дисертації, були обговорені на засіданні „круглого столу” Спілки юристів Кіровоградської області (березень 1998 р.). Окремі висновки і рекомендації, одержані в процесі розробки теми, розглядались на засіданні Методичної ради нотаріусів Кіровоградської області при обговоренні проблем, пов’язаних із вчиненням нотаріальних дій щодо операцій з цінними паперами (вересень 1999 р.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках підведені найбільш суттєві підсумки виконаного автором дослідження:
1. Ідея утворення у вітчизняному правовому просторі довірчих товариств як різновиду професійно-здатних учасників ринку довірчих послуг виникла і була реалізована в процесі розробки та прийняття правової бази, яка повинна була забезпечити процес приватизації державного майна шляхом здійснення професійним учасником приватизаційних відносин в інтересах власників приватизаційних коштів процесу обміну цих коштів на акції приватизованих підприємств, а при необхідності й подальшої реалізації корпоративних прав довірителів, приймаючи участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів, надання інших представницьких послуг в інтересах довірителів.
Закріплення представницької основи діяльності довірчих товариств було зумовлене відсутністю в період їх нормативного введення цивільно-правових конструкцій, спроможних адекватно регулювати довірчі відносини, пов'язані з управлінням чужим майном.
2. У вузькому розумінні довірчими визнаються відносини, які засновуються на особистому зв'язку Fіdes, що не передбачає перехід права власності або вичленення інших повноважень з наступною їх передачею довірителю чи третій особі. В цьому значенні довірчі відносини є здійсненням довіреною особою (довірчим товариством, агентом, довірчим управителем, тощо) юридичних та фактичних дій по управлінню чужим майном і реалізації права власності на передане їй майно в інтересах визначених довірителем вигодонабувачів способами, передбаченими цивільним законодавством.
Основними формами реалізації довірчих відносин у вузькому розумінні виступають представницьке управління майном, довірче управління майном, оперативне управління державним майном. Наведений перелік є відкритим, до якого можуть відноситися й інші правові інститути, повністю або частково засновані на особливо довірливих (фідуціарних) відносинах.
У широкому розумінні довірчими визнаються цивільні правовідносини, які передбачають передачу права власності або окремо функціонуючих повноважень на майно або результати творчої діяльності в інтересах іншої осмоби, обтяжених обов'язком нового володаря (власника, управителя тощо) вчинити зустрічне надання виконання певних дій або передачею довіреного майна в інтересах відчужувача чи визначених ним третіх осіб, направлених на захист інтересів вигодонабувачів від неправомірного збагачення довірених осіб.
Правовими формами довірчих відносин у широкому розумінні виступають довірче управління майном, право повного господарського відання і право оперативного управління, представницьке управління майном, інші види управління чужим майном, забезпечувальне право власності, право власності благодійної організації, інші форми цільової власності, кондикційні зобов'язання та інші види довірчих охоронних зобов'язань. Залежно від змісту та характеру довірчі правовідносини охоплюються сукупністю правових інститутів, заснованих на особливо довірливих (фідуціарних) відносинах, які використовуються для перенесення або здійснення права власності, направлених на захист інтересів вигодонабувачів від неправомірного збагачення інших осіб, спроможних задовольняти різноманітні потреби власників.
Довірчими визнаються правовідносини, в яких довірена особа наділяється повноваженнями на передане майно, надмірними для досягнення економічного ефекту, і зумовленою цим особливою, підвищеною відповідальністю за недбалість у виконанні зобов'язання, передбаченого правочином чи іншою підставою виникнення таких правовідносин.
За своїм змістом довірче правовідношення є правом власності, обмеженим титульним або безтитульним володінням чи опосередкованим володінням у вигляді незалежної від формального володіння можливості справляти вирішальний вплив на управління або діяльність власника або іншим чином визначати юридичну долю майна, за відсутності негайного зустрічного майнового надання зобов'язаної особи.
3. В умовах країн цивільного права концептуально неможливою є рецепція трасту в повному обсязі, окремі елементи якого (варіативність суб'єктної структури і функціональної направленості) доцільно запозичити в діяльності довірчих товариств.
В процесі радикального реформування суспільно-економічних відносин в Україні, не маючи можливості здійснювати впровадження в існуючу правову систему розщепленого за характером фідуціарної власності, притаманної англо-саксонській правовій системі, концепція регулювання довірчих відносин в цивільному праві України, залишаючи без реформування існуючих речово-правових відносин, передбачає введення нових та розширення можливостей існуючих зобов'язально-правових конструкцій, зокрема, договору довірчого управління майном та інституту представництва шляхом впровадження специфічного різновиду представника у вигляді довірчого товариства, покликаного здійснювати операції довірчого характеру, пов'язані з управлінням чужим майном.
При дослідженні поняття довірчих відносин доцільно виходити з умов і традицій континентального правопорядку України, що передбачає виділення трьох груп довірчих відносин - пов'язаних з переходом права власності до довіреної особи, пов'язаних і не пов'язаних з управлінням чужим майном.
Концепція регулювання правового статусу довірчих товариств в Україні традиційно виходить із визнання обмеженої правоздатності цього спеціалізованого учасника довірчих відносин здійсненням лише довірчих відносин, пов'язаних з управлінням чужим майном.
Реалізація інших видів довірчих відносин (зокрема пов'язаних з переходом права власності до довіреної особи) неможливе через представницькі або комісійні засади діяльності довірчих товариств (згідно договорів доручення чи довірчого управління майном), оскільки до останніх не переходить право власності на довірене майно.
Теоретично припустимою є можливість створення універсального суб'єкта у вигляді довірчого товариства, покликаного здійснювати всі види довірчих послуг засобами договорів довірчого управління майном, доручення, агентства, забезпечувального та номінального права власності.
Адекватною сучасним вимогам є створення диференційованої за видами послуг та іншими критеріями класифікації системи професійних учасників ринку надання довірчих послуг.
Вимоги правозастосування сприятимуть формуванню відповідним вимогам практики видів спеціалізації професійних учасників довірчих послуг, що обумовлює доцільність закріплення в законі максимально повного переліку дозволеного предмету діяльності професійних учасників ринку довірчих послуг, з урахуванням існуючих обмежень надання банківських, страхових та інших видів фінансових послуг.
4. Доцільно відмовитися від інституту довіреної особи і здійснювати управління довірчим товариством через притаманні континентальній правовій системі права структуру та повноваження органів юридичної особи шляхом створення обов'язкової трьохланцюгової системи управління довірчим товариством: збори учасників, спостережна рада, виконавчий орган, що сприятиме досягненню більш якісного рівня правового забезпечення довірчих послуг.
5. Предмет представницької діяльності довірчих товариств становлять дії учасників по її реалізації, зміст та межі яких обумовлені переліком довірчих послуг (операцій).
На відміну від величезної за обсягом сфери застосування фідуціарних послуг в країнах англо-саксонського права, цивільне право України сприйняло лише їх незначну частину, окремі з яких надаються при здійсненні представницької діяльності довірчих товариств.
В сучасних умовах склалась своєрідна та різноманітна система довірчих операцій (послуг), здатна адекватно регулювати переважну більшість відносин, пов'язаних з управлінням капіталами в чужому або іншому залежному інтересі, завдяки чому є цікавим об'єктом вивчення в умовах для континентальної правової системи.
За характером прав на довірене майно довірче товариство може здійснювати два види довірчих послуг, пов'язаних з управлінням майном і не пов'язаних з управлінням майном.
Послуги довірчих товариств, пов'язані з управлінням майном, передбачають надання послуг по управлінню акціями та іншим майном, надання агентських та представницьких послуг, що передбачають передачу довіреній особі повноважень управління чужим майном на умовах, визначених угодами.
Послуги довірчих товариств, не пов'язані з управлінням майном, передбачають управління акціонерним товариством (чи іншим господарським товариством) шляхом участі в загальних зборах, розпорядження майном, надання представницьких послуг по обслуговуванню цінних паперів, в тому числі обслуговування облігаційної позики, що супроводжується передачею довіреній особі права розпорядження майном, яке є забезпеченням позики, збереженню та наданню представницьких послуг для обслуговування майна громадян, створення фондів погашення заборгованості, з яких, відповідно до умов договору, може здійснюватися погашення боргів, сплата відсотків, викуп облігацій, виплата дивідендів акціонерам, інвестування коштів клієнта у визначені ним види активів, надання агентських та представницьких послуг довірчого характеру, що не передбачають передачу довіреній особі повноважень управління чужим майном на умовах, визначених угодами.
Наведений в Декреті Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” перелік довірчих операцій є виключним, що визначає межі спеціальної правоздатності довірчих товариств.
6. Більш широке за обсягом і змішане за характером повноважень поняття представницької діяльності довірчих товариств порівняно із загальноприйнятим у цивільному праві, закріплений в законодавстві статус довірчого товариства і сформована правозастосовча практика свідчать про занадто вузькі для представницької діяльності довірчих товариств рамки договору доручення, що включає в себе елементи й інших зобов'язальних конструкцій.
Представницька діяльність довірчих товариств заснована на особливому виді цивільно-правових зобов'язань, які містять в собі елементи агентського договору і не можуть бути в сукупності кваліфіковані традиційно представницькими.
Складовою частиною предмету діяльності довірчого товариства є надання агентських та представницьких послуг, якщо інше не передбачено законом або не суперечить суті представницької діяльності довірчого товариства.
Довірче товариство є різновидом комерційного представника, на діяльність якого поширюються положення про комерційне представництво.
Неспроможність інституту представництва задовольняти потреби агентського управління майном зумовлює необхідність застосування іншої зобов'язальної конструкції - довірчого представницького договору, як різновиду агентського договору, характерного одночасним поєднанням елементів договорів представництва, комісії та послуг і спроможного більш адекватно регулювати довірчі відносини.
За своєю природою агентське (представницьке) управління майном є різновидом довірчих правочинів. При цьому, довірчими необхідно розуміти правочини двох видів - пов'язані і не пов'язані з управлінням майном в інтересах довірителів або вигодонабувачів.
Агентське (представницьке) управління майном є особливим видом представництва, заснованим на довірчих відносинах, що передбачає здійснення на розсуд представника від власного імені або імені довірителя пов'язаних з управлінням юридичних та фактичних дій по здійсненню чужого об'єктивного права, в інтересах визначених вигодонабувачів на умовах договорів, довіреності чи інших способів здійснення представництва, передбачених цивільним законодавством.
Доцільно ввести в законодавство змішаний за характером договір агентського управління майном, покликаний закріпити основні правила агентування з питань управління майном.
Довірчий представницький договір є єдиною підставою надання представницьких послуг довірчого товариства.
Предметом довірчого представницького договору між довірителем і довірчим товариством є надання довірчим товариством представницьких послуг щодо майна довірителя від власного імені або від імені, за рахунок та в інтересах довірителя.
Довірчий представницький договір є двосторонньою, консенсуальною або реальною, оплатною, строковою угодою, за якою довірчий представник (довірче товариство) вчиняє від свого імені або від імені довірителя (довірителя) юридичні та фактичні дії, направлені на реалізацію чужого суб'єктивного права в інтересах довірителя або визначеного ним вигодонабувача, згідно договору або прямих вказівок довірителя.
7. Довірчі правовідносини за участю довірчих товариств є необхідним елементом сучасних суспільних відносин, підвищення ролі і значення яких в житті суспільства неможливе без розширення сфери састосування інституту представницько-посередницьких відносин договорами агентського майнового управління і довірчого управління майном, спрощення структури взаємовідносин довірчого товариства з довірителями і створення надійних економічних механізмів захисту інтересів довірителів від зловживань з боку довірчих товариств.
8. З метою усунення недоліків, які мають місце і “розблокування“ діяльності довірчих товариств доцільно прийняти Закон України, яким буде визначено порядок переходу в управління держави акцій, придбаних довірчими товариствами від імені довірителів, які існують в системі реєстрів власників іменних цінних паперів акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, щодо яких довірчі товариства не зареєструвалися в реєстрі акцій акціонерних товариств в якості довірених осіб протягом визначеного в Законі строку.
9. Доцільно розробити Положення Кабінету Міністрів України “Про страхування ризиків від здійснення довірчих операцій”, згідно з яким:
формувати страхові фонди за рахунок частини реалізації довірчого товариства від надання довірчих послуг, що акумулюється на рахунку Фонду страхування захисту громадян-інвесторів,
ввести обов'язкове страхування фінансових ризиків по здійснюваним довірчими товариствами операціям шляхом укладання договорів страхування цивільної відповідальності довірчих товариств.
10. Доцільно внести зміни в механізм обліку довірчих операцій в реєстрі іменних цінних паперів шляхом введення нового типу рахунку уповноваженої особи власника – рахунку довірчого товариства - і спеціального розпорядження (передавального доручення) про передачу в представницьке управління уповноваженої особи власника; Призначення уповноваженої особи блокує операції зареєстрованої особи (власника цінних паперів). По закінченні управління цінні папери передаються на рахунок володаря на підставі доручення довірчого товариства, якщо інакше не передбачено договором.
11. Статтю 4 Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року викласти в наступній редакції:
“В якості номінального утримувача визнаються депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований в реєстрі іменних цінних паперів як юридична особа, яким ці цінні папери передані за дорученням та в інтересах володарів цінних паперів для здійснення операцій у національній депозитарній системі.
Положення про номінальне тримання поширюються на довірчі товариства, зареєстровані в реєстрі володарів іменних цінних паперів як уповноважені особи, яким ці цінні папери передані за дорученням та в інтересах володарів цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі”.
12. Доцільним є прийняття Закону України “Про довірчі товариства”, який буде містити наступні положення щодо поняття та правового статусу довірчих товариств.
“Довірче товариство - господарське товариство, створене у формі товариства з додатковою відповідальністю, що надає одну або декілька довірчих послуг в порядку, встановленому законом.
Довірча послуга – операції довірчого управління майном, представницького та/або агентського управління майном і майновими правами, що здійснюються за рахунок та в інтересах довірителів та/або третіх осіб, а у випадках передбачених законодавством, - і за рахунок залученого від інших осіб майна, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості майна, якщо інакше не передбачено угодою або законом.
Предметом безпосередньої діяльності довірчого товариства можуть бути лише довірчі послуги.
Дозволяються надання інших послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із наданням довірчих послуг, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб довірчого товариства.
Довірчі послуги здійснювати дозволяється лише довірчим товариствам та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які мають ліцензії на здійснення в сукупності або окремих довірчих операцій в порядку, встановленому законом.
Довірчим товариствам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування, банківської діяльності, спільного (колективного) інвестування, накопичувального пенсійного забезпечення.
Розмір статутного фонду довірчого товариства не може бути меншим 5% мінімального розміру статутного фонду комерційних банків, внески до статутного фонду повинні здійснюватися виключно в грошовій формі.
Загальна сума зобов'язань довірчих товариств перед довірителями за довірчими послугами не може перевищувати 20-ти кратним розміром оплаченого статутного фонду.”
Існуюче вітчизняне негативне відношення до інституту довірчих товариств, викликане недоліками їх діяльності, пропозиції щодо недоцільності подальшої діяльності довірчих товариств не враховують тих можливостей, які закладені в ці інституціональні утворення їх правовою природою, роль та значення цих суб'єктів підприємництва для впровадження та подальшого розвитку довірчих відносин в Україні. Світовим досвідом доведено, що ефективність управління майном, яке належить одній особі за участю іншої зростає з застосуванням для цього професійно здатних структур, серед яких окреме місце займають трастові компанії. Аналогічне місце цих спеціалізованих структур в Україні повинні зайняти довірчі товариства, можливо в іншому виді, але в доцільній для них організаційно-правовій формі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Нормативні акти
1. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс України / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К.: "Юрінком Інтер", 1999. - N1. - 264С.
2. Цивільний кодекс України. // Голос України. - 2003. - № 47-48.
3. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N14. - Ст.168.
4. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N20. - Ст.249.
5. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N24. - Ст.272.
6. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N25. - Ст.281.
7. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N29. - Ст.377.
8. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" // Відомості Верховної Ради України - 1991. - N38. - Ст.508.
9. Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N49. - Ст.682.
10. Закон України "Про приватизацію державного майна" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N24. - Ст.348.
11. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N24. - Ст.350.
12. Закон України "Про приватизаційні папери" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N24. - Ст.352.
13. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N51. - Ст.680.
14. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" //Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N51. - Ст.480.
15. Закон України "Про державну службу" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N52. - Ст.490.
16. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N4. - Ст.28.
17. Закон України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N14. - Ст.93.
18. Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N32. - Ст.255.
19. Закон України "Про боротьбу з корупцією" // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N34. - Ст.266.
20. Закон України про внесення змін до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N50. - Ст.280.
21. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N51. - Ст.292.
22. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - N17. - Ст.122.
23. Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - N9. - Ст.34.
24. Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" //Відомості Верховної Ради України. - 1998. - N15. - Ст.67.
25. Закон України "Про прийняття змін та доповнень до Закону України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - N24. - Ст.138.
26. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N20-21. - Ст.190.
27. Закон України "Про металобрухт" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N25. - Ст.212.
28. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N42-43. - Ст.378.
29. Постанова Верховної Ради України N 25-45-ХІІ від 07.07.92р. "Про Державну програму приватизації майна державних підприємств // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N38. - Ст.567.
30. Постанова Верховної Ради України N3243-ХІІ від 01.06.1993р. "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсій за віком" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N28. - Ст.297.
31. Постанова Верховної Ради України N3415-ХІІ від 27.08.1993р. "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсій за віком" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
32. Постанова Верховної Ради України N3653-ХІІ від 25.11.1993р. "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсій за віком" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N49. - Ст.467.
33. Постанова Верховної Ради України N3876-ХІІ від 26.01.1994р. "Про державну програму приватизації" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - N19. - Ст.113.
34. Постанова Верховної Ради України N247/95-ВР від 27.06.1995р. "Про затвердження правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N26. - Ст.197.
35. Постанова Верховної Ради України N491/95-ВР від 22.12.1995р. "Про усунення зловживань у процесі залучення суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N2. - Ст.5.
36. Постанова Верховної Ради України N49/96-ВР від 26.02.1996р. "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсій за віком" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N9. - Ст.45.
37. Постанова Верховної Ради України N 452/96-ВР від 31.10.1996р. "Про звіт Тимчасової депутатської слідчої комісії по перевірці фактів фальсифікації окремих положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" та контролю за виконанням пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 6 липня 1995 року "Про проект Закону України про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" //Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
38. Указ Президента України N 210/93 від 15.06.1993р. "Про корпоратизацію підприємств" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
39. Указ Президента України N 55/94 від 19.02.1994р. "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". - Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
40. Указ Президента України N 247 від 25.05.1994р. "Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
41. Указ Президента України N 809 від 27.12.1994р. "Про заходи щодо введення у готівковий обіг іменних приватизаційних майнових сертифікатів" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW.NAU.Kіev.UA.
42. Указ Президента України N85/95 від 27.01.1995р. "Про фінансово-промислові групи в Україні" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
43. Указ Президента України N 459/95 від 19.06.1995р. "Про забезпечення управління майном, що знаходиться в загальнодержавній власності, в процесі його приватизації" N // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
44. Указ Президента України N 160 від 02.03.1996р. "Про затвердження Положення про діяльність з обліку прав власників на іменні цінні папери та депозитарну діяльність" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW.NAU.Kіev.UA.
45. Указ Президента України N 756 від 08.07.1998р. "Про створення Фонду захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
46. Розпорядження Президента України N42/95-РП від 01.03.1995р. "Про заходи щодо впорядкування операцій довірчих товариств з грошовими коштами громадян України" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
47. Розпорядження Президента України N155 від 11.08.1995р. "Про утворення комісій з комплексної перевірки діяльності довірчих товариств // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
48. Розпорядження Президента України N 298/97-РП від 18.08.1997р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
49. Декрет Кабінету Міністрів України N24-92 від 31.10.1992р. "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N11. - Ст.94.
50. Декрет Кабінету Міністрів України N15-93 від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N17. - Ст.184.
51. Декрет Кабінету Міністрів України N23-93 від 17.03.1993р. "Про довірчі товариства" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N19. - Ст.207.
52. Декрет Кабінету Міністрів України N38-93 від 26.04.1993р. "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про банки і банківську діяльність". // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - N24. - Ст.272.
53. Постанова Кабінету України N655 від 25.11.1992р. "Про випуск в обіг приватизаційних майнових сертифікатів" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія,Іnternet:HTTP: / WWW. NAU. Kіev. UA.
54. Постанова Кабінету Міністрів України N 276 від 29.04.1994р. про затвердження Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP: / WWW. NAU. Kіev. UA.
55. Постанова Кабінету Міністрів України N882 від 28.12.1994р. "Про затвердження порядку здійснення операцій резидентів" - Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
56. Постанова Кабінету Міністрів України N 46 від 21.01.1995р. "Питання Державної акціонерної компанії "Укрресурси" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
57. Постанова Кабінету Міністрів України N 218 від 27.03.1995р. "Про затвердження Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
58. Постанова Кабінету Міністрів України N 455 від 26.06.1995р. "Про недоліки в роботі довірчих товариств" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW.NAU.Kіev.UA.
59. Постанова Кабінету Міністрів України N 873 від 01.11.1995р. "Про результати комплексних перевірок діяльності довірчих товариств" Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
60. Постанова Кабінету Міністрів України N 1056 від 28.12.1995р. "Про затвердження порядку управління акціями, паями, частками господарських товариств, які перебувають у загальнодержавній власності" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
61. Постанова Кабінету Міністрів України N1375 від 12.11.1996р. "Про затвердження Статуту Державної акціонерної компанії "Хліб України" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
62. Постанова Кабінету Міністрів України N 182 від 16.02.1998р. "Про стимулювання інвестиційної діяльності" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
63. Постанова Кабінету Міністрів України N 1172 від 29.06.1999р. "Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих надписів нотаріусів" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
64. Постанова Правління Національного банку України N388 від 21.11.1997р. "Про затвердженняe інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія,Іnternet: HTTP:/WWW. NAU. Kіev. UA.
65. Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N58 від 01.04.1996р. "Про затвердження Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів"// Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP:/WWW. NAU. Kіev. UA.
66. Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N117 від 21.05.1996р. "Про затвердження тимчасового положення про депозитарії та про депозитарну діяльність"//Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
67. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N60 від 26.05.1998р. Положення про порядок ведення реєстру // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
68. Наказ Фонду державного майна України N 56 від 4.02.1993р. затвердив Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA./
69. Наказ Фонду державного майна України N 514 від 25.11.1993р. "Про затвердження інструкції про умови ліцензування представницької діяльності з приватизаційними паперами" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
70. Наказ Фонду державного майна України N 583 від 24.12.1993р. "Про затвердження Типового договору на обслуговування комерційним банком довірчого товариства" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
71. Наказ Фонду державного майна України N 153 від 23.03.1994р., наказ N 1170/1 48/92 від 18.09.1995р. //Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
72. Наказ Фонду державного майна України N 658 від 25.10.1994р. "Про затвердження Положення про порядок розгляду заяв на придбання акцій, що надходять від фінансових посередників та товариств покупців // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
73. Наказ Фонду державного майна України N 823 від 04.07.1995р. "Про затвердження Тимчасового положення про реєстри акціонерів відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі приватизованих підприємств" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
74. Наказ Фонду державного майна України N 1116/143/7/Н від 30.08.1995р. "Про затвердження Типового договору довірчого товариства з довірителем майна" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
75. Наказ Фонду державного майна України N 1170/148/92 від 18.09.1995р. "Про внесення змін та доповнень у положення про порядок обліку та контролю за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних паперів" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
76. Наказ Міністра юстиції України N 29/5 від 29.05.1999р. "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр доручень" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
77. Рішення Ради регіонів при Президенті України від 02.04.1996р. "Про результати комплексних перевірок додержання законності у діяльності довірчих товариств" // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
78. Гражданский кодекс Российской Федерации // Экономическое досье. Законодательное обеспечение бизнеса в России. - М.:КОНСЭКО. - 1995. - 1116С.
79. Указ Президента Российской Федерации № 2296 от 24.12.1993г. "О доверительной собственности (трасте)" от 24 декабря 1993 г. // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. – 1994. – №1. – Ст 6.
80. Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.

2. Законопроекти
1. Проект Закону України “Про довірче управління майном” // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.
2. Проект Закону України “Про довірчу власність” // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.

3. Практика
1. Архів агентства "Рада" товариства з обмеженою відповідальністю.
2. Архів відкритого акціонерного товариства інвестиційна компанія "АЙКО".
3. Архів довірчого товариства "Горн-траст" у формі товариства з додатковою відповідальністю.
4. Архів Реєстраційної палати виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради. - Справи NN 02636-ЛД, 03822-ЛД, 03981-ЛД, 04158-ЛД, 04159-ЛД, 04157-ЛД, 04168-ЛД, 04608-ЛД, 06743КП-1.
5. Інформаційний лист компанії Aston Corporatіon Management Lіmіted.
6. Перелік довірчих товариств, що отримали ліцензії на право здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1994. - N5. – С.38-48.
7. Підсумки роботи довірчих товариств з приватизаційними паперами за 1995 рік // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1996. - N6. – С.62-65.
8. Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N4660 від 29.06.1998р. // Архів агентства "Рада" товариства з обмеженою відповідальністю.
9. Роз'яснення N02-5/334 від 12.09.1996р. Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств"// Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України // Нормативні акти України (С) АО Інформтехнологія, Іnternet: HTTP : / WWW. NAU. Kіev. UA.

2. Літературні джерела
1. Акционерное общество и товарищество с ограниченной
ответственностью: Сб. зарубеж. законодательства / Сост., отв. ред. и авт. вступ. ст. проф. Туманов В. А. – М.: Век, 1995. – 291С.
2. Алексеев С. С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224С.
3. Андреев В.К. Право собственности в России. - М.: И-зд. БЕК, 1993. – 144С.
4. Андреев В.К. Представительство в гражданском праве. - Калинин: Б.И.,
1978. - 160С.
5. Англо-русский полный юридический словарь. Состав. А.С. Мамулян. М. "Рэббит". 1993. – 400С.
6. Ансон В.Р. Договорное право: Под общей редакцией и с предисловием О.Н.Садикова. - М.: Юрид. лит., 1984. - 463С.
7. Атаманчук Л. Доверительное управление: проблемы бухгалтерского учета и налогообложения // Рынок ценных бумаг. 1997. – N13. – С.82-84.
8. Бандурин В.В., Беленький Л.П., Блинов В.В. Корпоративное управление в условиях рынка (на примере финансово-промышленных групп). - М.: 1996. – 118С.
9. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Е.Ф.Жуков, Л.М.Максимова, О.М.Маркова и др.: Под ред. Проф. Е.Ф.Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471С.
10. Банковское право / Под ред. Ю.А.Бабичевой. М.: Экономика, 1993. – 245С.
11. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения); Пер. с чешск. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448С.
12. Без передела по беспределу // Известия. – 24.11.1999.- N221. – С.4.
13. Безбах В. Доверительная собственность // Бизнес. - 1993. - N33. – С.13-14.
14. Белов В.А. Ценные бумаги: Вопросы правовой регламентации. – М.: 1993.- 174С.
15. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське / За ред. П.Д. Біленчука. Навчальний посібник. – К.: Атака, 1999. – 400С.
16. Бизнес; Оксфордский толковый словарь: Англо-русский: Свыше 4000 понятий. – М.: Изд-во "Прогресс-Академия", Изд-во РГГУ, 1993. – 752С.
17. Биржаков М.Б. Контракт с инофирмой. - 2-е изд. - СПб.: ОЛБИС, САТИС, 1995. - 608С.
18. Богатырев А.Г. Инвестиционное право. – М.: Российское право, 1992. – 272С.
19. Богатых Е. Гражданское и торговое право.: ИНФРА-