Цивільно-правове регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВА Й НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА 12
1. 1. ПОНЯТТЯ, ФОРМИ Й ВИДИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ
ЕКСПЕРТИЗИ 12
1.2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 22
1.3. СУБ’ЄКТИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 27
1.4. ОБ’ЄКТИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 40
1.5. ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 48
1.6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 59
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 64
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРТИЗА ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 66
2.1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ Й МЕТА ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 66
2.2. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ВІДНОСИН ЗАЯВНИКІВ З УСТАНОВОЮ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 75
2.3. ОБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ПРОМИСЛОВУ ВЛАСНІСТЬ 85
2.4. СУБ’ЄКТИ ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ
ВЛАСНОСТІ 91
2.5. ВІДМІННІСТЬ І СХОЖІСТЬ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ Й ЕКСПЕРТИЗИ ЗАЯВОК НА ОБ’ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ 96
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 111
РОЗДІЛ 3. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 114
3.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СУДОВУ ЕКСПЕРТИЗУ ОБ’ЄКТІВ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 114
3.2. ЕКСПЕРТИЗА КОНТРАФАКТНИХ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ 126
3.2.1. ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТИЗИ КОНТРАФАКТНИХ ОБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА Й СУМІЖНИХ ПРАВ 126
3.2.2. ЕКСПЕРТИЗА ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ 138
3.2.3. ЕКСПЕРТИЗА МУЗИЧНИХ ТВОРІВ 148
3.2.4. ЕКСПЕРТИЗА ФОНОГРАМ І ВІДЕОГРАМ 151
3.2.5. ЕКСПЕРТИЗА АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ТВОРІВ 158
3.2.6. ЕКСПЕРТИЗА КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ 163
3.2.7. ЕКСПЕРТИЗА ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ. 166
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 175
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ВСТУП

Актуальність теми. Україна створила й продовжує удосконалювати власне законодавство про інтелектуальну власність, виходячи при цьому із того, що інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність усе більше набувають пріоритетного значення в соціально-економічному розвитку суспільства. В умовах ринкової економіки інтелектуальна діяльність і її результати все більше визначають стратегію і тактику прогресу держави в цілому.
Зростання ролі й значення інтелектуальної власності зумовлює необхідність належного забезпечення її правової охорони. Складовою правової охорони інтелектуальної власності є встановлена чинним законодавством система експертиз у цій сфері – наукова й науково-технічна, експертиза заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності й судові експертизи об’єктів інтелектуальної власності.
Стосовно об’єктів промислової власності експертизи згідно з чинним законодавством обов’язкові. Щодо інших об’єктів інтелектуальної власності експертизи зумовлюються необхідністю, що виникає. Проте істотна активізація інтелектуальної діяльності, а відтак і зростання обсягів використання її результатів спонукають зростання кількості експертиз у цій сфері, чому сприяють зростаючі масштаби вироблення контрафактних об’єктів інтелектуальної власності і їх розповсюдження й використання.
Зазначені фактори зумовлюють різке зростання кількості різноманітних експертиз у сфері інтелектуальної власності. Між тим законодавче забезпечення цих експертиз не відповідає сучасним вимогам. Правова наука ще не може запропонувати шляхів його удосконалення. Проблеми правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в Україні ще не досліджувались.
Наведеними факторами зумовлюється актуальність даного дисертаційного дослідження, оскільки мова йде про належну нормативно-правову базу, яка б оптимально здійснювала правове забезпечення численних експертиз.
Слід зазначити, що проблеми, пов’язані з дослідженням інтелектуальної власності, зокрема її експертизи, досліджувалися вітчизняними й зарубіжними вченими і були висвітлені в роботах: Ч.Н. Азімова [208], Б.С. Антімонова [11], Л.М. Головченко [36], А.П. Закалюка [57], И.Э. Мамиофа, [123] О.А. Підопригори, [151] О.О. Підопригори, [153] Н.А. Райгородського, [183] О.Д. Святоцького [93], М.Я. Сегая [135], О.П. Сергєєва [46], В.І. Серебровського [192], К.А. Флейшиць [11], Р.Б. Шишки [154] та інших. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали також висновки, викладені у працях відомих фахівців-цивілістів із загальних проблем цивільного права С.С. Алексєєва [6], С.М. Братуся [27], А.В. Венедиктова [31], О.В. Дзери [83], А.С. Довгерта [126], В.Н. Ігнатенка [208], О.С. Йоффе [97], В.М. Коссак [112], Н.С. Кузнєцової [206], В.В. Луця [120], Г.К. Матвєєва [125], Н.А. Саніахметової [204], М.М. Сибільова [193], І.В. Спасібо-Фатєєва [197], Ю.К. Толстого [46], Є.О. Харитонова [204], Я.М. Шевченко [188] та інших.
Визнаючи вагомість наукових досягнень зазначених авторів у досліджені проблем інтелектуальної власності все ж слід зазначити, що дослідження проблем правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності на монографічному рівні в Україні не проводилось.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалось на кафедрі цивільного права Національної академії внутрішніх справ України за комплексним науковим проектом “Право інтелектуальної власності”. Завдання роботи полягало в дослідженні механізмів державного регулювання проблем боротьби з порушеннями прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні й науковому обґрунтуванні суспільних відносин, що складаються в процесі проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, і запровадженні на основі одержаних результатів цілісної комплексної концепції цивільно-правового регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності. Із цією метою розкривається зміст наукової і науково-технічної експертизи й експертизи інтелектуальної власності, складових її елементів, досліджуються загальні й спеціальні правові передумови запровадження експертиз у різних сферах інтелектуальної діяльності.
Визначена мета дисертаційного дослідження зумовила постановку й розв’язання наступних завдань:
 визначити й дослідити форми й види наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
 окреслити коло суб’єктів і об’єктів наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
 розкрити підстави для проведення наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
 провести дослідження прав і обов’язків замовника наукової і науково-технічної експертизи й дослідити юридичну природу відносин заявників з Установою в процесі проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
 проаналізувати відмінні й схожі ознаки наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності;
 дослідити загальні положення про судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності й проаналізувати експертизу контрафактних об’єктів інтелектуальної власності;
 виявити недоліки в нормативно-правовому регулюванні експертизи у сфері інтелектуальної власності й сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення її правового забезпечення.
Об’єктом дослідження є правові відносини, пов’язані із цивільно-правовим регулюванням експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Предмет дослідження складає цивільно-правове регулювання експертиз у сфері інтелектуальної власності.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що визначення місця й ролі експертизи в сфері інтелектуальної власності на етапі проведення реформи законів, виявлення взаємозв'язку між заявником і експертною Установою, а також основних тенденцій і перспектив її розвитку дасть змогу розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення вітчизняної системи експертизи інтелектуальної власності в Україні.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становить система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання об’єктивних достовірних результатів.
У роботі використано методи класифікації і систематизації, що дозволило узагальнити законодавчу, нормативну документацію і наукову літературу за темою дослідження; моделювання й прогнозування  для розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи експертиз у сфері інтелектуальної власності в Україні.
В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи й підходи щодо визначення сутності експертизи у сфері інтелектуальної власності. Здійснено науковий аналіз, із використанням діалектичного методу, цивільно-правових принципів суспільних відносин, пов’язаних з експертизою у сфері інтелектуальної власності. Використано також методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції, порівняльного аналізу, органічної єдності теорії і практики, гіпотетико-дедуктивний метод з метою всебічного аналізу системи експертизи інтелектуальної власності.
Зазначені підходи взаємопов’язані, доповнюють один одного й у сукупності дозволяють цілісно дослідити проблематику дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, теоретичних і практичних проблем експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Теоретичні висновки й положення дисертації репрезентують авторську концепцію цивільно-правового регулювання експертизи інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, їх ролі й місця в системі інших цивільно-правових відносин, що стосуються творчості.
Наукова новизна знайшла своє відображення у висновках, підхід і наукові оцінки яких не завжди співпадають з думкою провідних фахівців-дослідників проблем експертизи у сфері інтелектуальної власності:
 уперше дано оцінку стану експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, відповідно до якої правове забезпечення зазначеної експертизи недостатнє, а тому дана експертиза не відповідає вимогам ринкової економіки;
 обґрунтовано висновок, що законодавство України про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності не систематизоване, містить прогалини, суперечливі положення, нечіткі формулювання, не узгоджене між собою і не зорієнтоване на конкретну мету, має інші суттєві недоліки;
 внесено пропозицію створення єдиної системи правового забезпечення експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності;
 запропоновано прийняти Закон України «Про експертизу», який би визначив основні засади проведення будь-якої експертизи в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, суб’єктів і об’єктів експертизи, основні вимоги до експертних організацій і окремих експертів, їх відповідальність за достовірність і науково-теоретичний рівень та інші параметри експертизи;
 визначено передумови необхідності прийняття Закону України про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності, який би визначав основні принципи й засади всіх експертиз у цій сфері;
 встановлено, що Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» поєднує в собі два види експертизи  у сфері наукової діяльності й у сфері науково-технічної діяльності – і поєднує в собі загальні норми щодо проведення всіх експертиз і спеціальні норми щодо наукових і науково-технічних експертиз, доведено недоцільність такого поєднання;
 доведено доцільність утворення державного органу управління організацією і проведенням експертиз в Україні, який повинен здійснювати організаційно-правове, науково-методичне та інші необхідні форми забезпечення діяльності експертних організацій і окремих експертів;
 обгрунтовано пропозицію про створення єдиної централізованої системи експертиз в Україні, яка у своїй експертній діяльності за основу має брати останні наукові й науково-технічні досягнення, наукове й науково-технічне прогнозування і враховувати соціально-економічні, екологічні, енергозберігаючі й інші необхідні фактори;
 аргументовано пропозицію необхідність організації підготовки необхідної кількості висококваліфікованих кадрів експертів з урахуванням специфіки окремих видів інтелектуальної власності;
 доведено доцільність поступового переведення всіх видів експертизи на цивільно-правові засади на договірній (тобто платній) основі, а всіх інших експертиз в сфері Інтелектуальної власності  також на цивільно-правових засадах, за винятками, встановленими чинним законодавством.
 внесено конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення чинного законодавства про експертизу інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
 положення й висновки дослідження можуть бути використані в законотворчій діяльності для подальшого удосконалення чинних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності.
 фактичний матеріал роботи може бути використаний Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами й відомствами, органами місцевого управління України для підвищення ефективності механізму експертизи й охорони інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.
Матеріали дисертаційного дослідження використані в проекті Цивільного кодексу України (довідка про впровадження № 22 від 26 грудня 2002 р.), застосовуються в навчальному процесі, включаючи систему підготовки й підвищення кваліфікації співробітників внутрішніх справ України в Національній академії внутрішніх справ України (довідка про впровадження від 14 січня 2003 р.), Національної академії Служби Безпеки України (довідка про впровадження № 5 від 15 січня 2003 р.), зокрема, при викладанні курсів цивільного права й права інтелектуальної власності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації, що містяться в дисертації заслухані і обговорені на засіданнях кафедри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дослідження оприлюднені в доповідях на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, «Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Київ, 2001); «Митне оформлення та оцінка інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки» (м. Київ, 2001); «Торгові аспекти використання сортів рослин як інтелектуальної власності в умовах здійснення аграрної реформи» (м. Київ, 2001). Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання. (м. Хмельницький, 2002). Семінар з практичного застосування права інтелектуальної власності. (м. Київ, 2000). «Освіта та підвищення кваліфікації у сфері інтелектуальної власності». (м. Київ, 2002).
Публікації. Основні результати дисертації викладені автором у 9 наукових працях: 4 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових фахових видань, 2 статті в науково-виробничому журналі «Економіка, фінанси, право» і 3 публікаціях у матеріалах міжнародних конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел у кількості 225 найменування (84  іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Науково-теоретичний і практичний аналіз чинного законодавства України щодо експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності дає підстави для висновків, формулювання окремих положень і пропозицій.
1. Інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність в умовах ринкової економіки визначають стратегію і тактику соціально економічного розвитку країни. У зв’язку із цим слід очікувати суттєву активізацію інтелектуальної діяльності, а отже й охорони інтелектуальної власності.
2. Специфічною особливістю інтелектуальної власності є те, що майже всі її об’єкти піддаються тій чи іншій експертизі, кількість видів якої неухильно зростає, але їх правове забезпечення належним чином не врегульоване ні на нормативно-правовому, ні на організаційно правовому рівні. Немає єдиного державного органу управління цією експертизою; недостатня й недосконала нормативно-правова база експертиз у сфері інтелектуальної діяльності, немає єдиного методичного, матеріально-технічного, інформаційного та іншого необхідного забезпечення.
3. Зазначені фактори зумовлюють передусім гостру необхідність удосконалення нормативно-правового забезпечення проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. При цьому зазначені експертизи необхідні як при кваліфікації об’єктів інтелектуальної власності, так і при їх використанні. У свою чергу використання об’єктів інтелектуальної власності може бути правомірним або неправомірним, що зумовлює специфічні особливості таких експертиз.
4. Експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в сучасних умовах численні, різні за своїм характером, метою, цілями, формами, змістом тощо. Їм властива своя специфіка, і вони потребують свого спеціального-правового регулювання, методично-правового забезпечення. На сьогодні в Україні загальне методично-правове забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності майже відсутнє. Є нагальна необхідність його вдосконалення.
5. Передусім необхідно прийняти закон України про експертизу. У цьому законі мають бути визначені концептуальні засади експертизи в будь-якій галузі суспільної діяльності, її принципи, суб’єкти, об’єкти, загальні вимоги до експертизи. У законі України про експертизу також має бути передбачена юридична відповідальність за порушення його норм.
6. Доцільно прийняти закон України і стосовно інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. У ньому слід визначити загальні засади й принципи експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, суб’єкти, об’єкти, загальні правила проведення експертизи й вимоги до неї, вимоги до експертних організацій, експертів і відповідальність за порушення визначених правил проведення експертизи. Цей закон має охоплювати своєю чинністю наукову, і науково-технічну експертизу, що є експертизою інтелектуальної діяльності і її результатів – інтелектуальної власності.
7. У розвиток законодавства України про експертизу необхідно прийняти окремі закони про експертизу у сфері інтелектуальної власності відповідно до специфіки її окремих груп: закон України про експертизу наукових і науково-технічних досягнень; окремий закон про експертизу промислової власності (замість норм про експертизу, розкиданих у патентних законах України), у тому числі експертизу засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це мають бути закони про експертизу всіх результатів інтелектуальної діяльності щодо їх відповідності встановленим вимогам і нормам.
8. Окремий закон України (і не один) має бути прийнятий про експертизу контрафактних об’єктів інтелектуальної власності, неправомірне виробництво яких буде постійно зростати. Виходячи з різноманітності об’єктів інтелектуальної власності й постійного удосконалення контрафактного використання зазначених об’єктів такий закон має бути (якщо це один закон) багатопрофільним.
9. Потребує істотного удосконалення й система відомчого нормативно-правового забезпечення. Вона має враховувати специфіку конкретного відомства, але й відповідати вимогам загальним і спеціальним законів про експертизу у сфері інтелектуальної власності, враховуючи, що в сучасних умовах законодавство України про інтелектуальну власність досить динамічне, знаходиться в постійному розвитку, що зумовлює потребу постійного оновлення відомчих нормативних актів.
10. Відомчі нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки, рекомендації тощо) мають розроблятися й прийматися всіма підприємствами, організаціями й установами, що також проводять експертизу як власних результатів наукової і науково-технічної (інтелектуальної діяльності), так і у своїх інтересах. Такої нормативно-правової бази потребують і органи самоврядування, які в межах своєї компетенції також наділені правом проводити значну кількість різноманітних експертиз, хоча не завжди забезпечені необхідною нормативною базою, що впливає на якість наукової і науково-технічної експертизи.
11. Необхідне створення єдиної централізованої системи експертизи в Україні, що зумовлюється не тільки експертизою у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності за своїми масштабами, а й експертизи об’єктів з певною метою. Адже експертиза в багатьох випадках містить елементи передбачення й прогнозування інтелектуального розвитку на певний період. А без такого передбачення чи прогнозування успішний розвиток, у тому числі й інтелектуальний, неможливий.
12. Істотним недоліком організації і проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в Україні є відсутність єдиної системи методично-правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Не всі методичні посібники відповідають вимогам чинного законодавства й науково-методичному рівню, що не сприяє їх однозначному розумінню й проведенню експертизи на належному науково-теоретичному рівні.
13. Для відповідного нормативно-правового, організаційно-правового й методично-правового забезпечення експертизи необхідні відповідні висококваліфіковані кадри експертів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Таких кадрів навчальні заклади в Україні не готують. Між тим потреба в них надзвичайно гостра. Необхідна організація підготовки експертів у сфері інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності.
14. Кількість експертиз у сучасних умовах, їх різноманітність, зміст потребують створення єдиного координаційного центру, який би взяв на себе відповідальність за організацію і діяльність експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Такий центр, принаймні у сфері інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності в Україні, необхідний. Адже державного управління експертизою в Україні, як у сфері інтелектуальної діяльності, так і експертизою в цілому, сьогодні відсутнє.
15. Важливою проблемою матеріального забезпечення експертизи є її фінансування. У сучасних умовах фінансування експертизи у сфері інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності здійснюється переважно за рахунок Державного бюджету, що видається не завжди доцільним.
По-перше, значне зростання кількості експертиз, що проводиться за рахунок Державного бюджету, лягає на нього важким тягарем, що в сучасних умовах суттєво збільшує видатки Державного бюджету, хоча певна кількість експертиз завжди буде провадитися за цей рахунок.
По-друге, закони ринкової економіки, хочемо ми того чи ні, опанують і експертизу. У більшості випадків експертизи у сфері інтелектуальної власності будуть проводитися на цивільно-правових засадах.
16. Наукові й науково-технічні експертизи уже зараз проводяться переважно на платній основі, тобто на цивільно-правових засадах за схемою: замовлення – виконання – експертний висновок – плата. Це найбільш реальна модель за сучасних умов. За рахунок замовника повинні проводитися всі експертизи об’єктів авторського права й суміжних прав, якщо в них виникає потреба.
17. Експертиза об’єктів промислової власності сьогодні проводиться за рахунок Державного бюджету. За проведення експертизи об’єктів промислової власності із заявників стягується встановлений збір, який не покриває витрат на експертизу. Проте елементи ринкової економіки уже проникають у сферу експертизи об’єктів промислової власності. Кваліфікаційна експертиза винаходів провадиться за рахунок заявника або іншої особи, зацікавленої в ній. Патентування об’єктів промислової власності також проводиться за рахунок особи, яка патентує зазначений об’єкт. Тобто фінансування експертиз доцільно проводити як за рахунок Державного бюджету, так і за рахунок недержавних коштів.
18. Доцільно поступово переводити експертизу об’єктів промислової власності також на платну основу на цивільно-правових засадах, тобто на договірній основі. Переважна більшість заявок на об’єкти промислової власності надходить від роботодавців, які зацікавлені в патентуванні того чи іншого об’єкта, отже вони й мають сплачувати витрати на патентування.
Заявники – індивідуали повинні бути звільнені від будь-яких зборів і виплат.
19. Експертиза контрафактних об’єктів інтелектуальної власності має проводитись лише за рахунок порушника за умови встановлення контрафакції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авторское право и смежные права: Законы, конвенции, договоры и соглашения: Сб. материалов / Под ред. С.А. Сударикова. – Минск: Изд-во, 1998.  210 с.
2. Авторське право і суміжні права.  Кн. 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України / Уклад. Р.В. Дроб'язко. – К.: Вид. дім "Ін Юре", 2001. – 520 с.
3. Авторське право і суміжні права.  Кн. 2. Виступи статті європейських спеціалістів. Уклад. Р.В. Дробязко. – К.: Вид. дім "Ін Юре", 2001. – 460 с.
4. Айвазян С.И., Веденеев Ю.А., Супатаева О.А. Правовые вопросы управления научными исследованиями. – М.: Наука, 1980. – 221 с.
5. Александров Д.К., Рыжкова Е.В. Эксперт должен быть независимым // Юрид. практика.  2001. – № 1. – 4 янв.
6. Алексеев С.С. Теория права. – 2-е перераб. и доп. изд. – М.: Изд-во БЕК, 1999. – 320 с.
7. Андрианов В.И., Бородин В.А., Соколов А.В. "Шпионские штучки" и устройства защиты объектов и информации: Справ. пособие. – СПб.: Лань, 1996. – 260 с.
8. Андрощук Г. Пиратство программного обеспечения // Бизнес-информ. – 1996. – № 10 – 12.  С. 15-20.
9. Андрощук Г.А. ТРИПС и гармонизация законодательства в области интеллектуальной собственности // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. "Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики". – К.: "Генеза", 1996. – С. 110-112.
10. Анисов Г.А., Кичкин И.И. и др. Этапы развития и основные понятия патентной экспертизы. – М.: ЦНИИПИ, 1973. – 43 с.
11. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М.: Госюриздат, 1957. – 226 с.
12. Архів Держ. п-ства "Укр. юрид.-консалт. компанія". Спр. 10/01.  К., 2002.
13. Архів Наук.-дослід. ін-ту інтелект. власності. – Спр. 89/60.  К., 2001.
14. Архів Обол. рай. суду м. Києва, Спр. 44/05.  К., 2002.
15. Архів Укр. юрид.-консалт. компанії. Спр. 18/02.  К., 2001.
16. Архів фірми АОЗТ "Ваша справа". – К., 2002.
17. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права.  М.: Юрид. лит., 1991. – 272 с.
18. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. – М.: Юрид. лит., 1977. – 300 с.
19. Близнец И., Робинова А. Перспективы правовой охраны баз данных // Интеллект. собственность. Автор. право и смежные права. – 2001. – № 10. – С. 2-6.
20. Блинников В.И., Дементьев В.Н. О практике экспертизы заявок на выдачу патентов в СССР // Вопр. изобретат. – 1981. – № 12. – С. 19 - 23.
21. Богатова Л. Соглашения в области охраны авторских прав // Интеллект. собственность. – 1997. – № 7–8. – С. 58-64.
22. Богатых Е.А., Левченко В.И. Патентное право капиталистических и развивающихся государств. – М.: Юрид. лит., 1978. – 200 с.
23. Бондаренко С. Плагиаторы // Киев. регион. – 2002. – 6 дек.
24. Бондаренко С., Коротаєва Ю. Правомірне використання об’єктів авторського права // Інтелект. власність. – 2001. – № 11.– С. 15-20.
25. Борохович Л., Монастирська А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность.  СПб., – М. – Х., – Минск. – 2001. – 416 с.
26. Ботуз С. Диалог с машиной: Интерактивные технологии и экспертиза объектов интеллектуальной собственности // Интеллект. собственность. – 1997. – № 5 – 6. – С. 17-24.
27. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 с.
28. Варваров В.Н. Еще раз о собственности работников // Человек и труд. – 1995. – № 10. – С. 81-83.
29. Варфоломеев В.В. Состояние и перспективы развития АСУ технологическими процессами // Вопр. изобретат. – 1985. – № 7. – С. 21-23.
30. Веймарн А. Интеллектуальное пиратство: Византийский подход // Интеллект. собственность. – 1995. – № 3 – 4. – С. 29– 32.
31. Венедиктов А.В. Государственно-социалистическая собственность. – М.  Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
32. Виталиев Г. Оценка программных средств: Вопросы правовой охраны // Интеллект. собственность. – 1996. – № 7 – 8. – С. 113-117.
33. Гаврилов Э.П. Правовые вопросы авторства и соавторства в техническом творчестве // Вопр. изобретат. – 1988. – № 1. – С. 27-31.
34. Глухівський Л. Деклараційний патент: за і проти. //Інтелект. власність. – 2001. – № 7, – С. 11-14.
35. Глухівський Л. Наукова творчість і авторське право // Інтелект. капітал. – 2002. – № 1. – С. 30-33.
36. Головченко Л.М. Хто може здійснювати судово-експертну діяльність? // Бюл. М-ва юстиції. – 1999. – № 2. – С. 222-227.
37. Гончарова І. Захист авторського права в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 31-35.
38. Городисский М.Л. Лицензии во внешней торговле СССР. – М.: Междунар. отношения, 1971. – 153 с.
39. Городов О.А. Как быть с промышленной собственностью? // Невс. вестн. – 1992. – № 14 - 15. – С. 2-4.
40. Городов О.А. О временной правовой охране // Вопр. изобретат. – 1991. – № 2. – С. 22-25.
41. Городов О.А. Приватизация и проблемы передачи прав на объекты интеллектуальной собственности // Вопр. изобретат. – 1992. – № 5 – 6. – С. 4-7.
42. Городов О.А. Участие третьих лиц в выдаче патентов // Интеллект. собственность. – 1992. – № 7 – 8. – С. 29-32.
43. Гражданский кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. д.ю.н., проф. Е.О. Харитонова. – Х.: "Одиссей", 1999. – 848 с.
44. Гражданское и семейное право / Сб. стат. Алма-Аты. – Алма-Аты.: 1999. – 500 с.
45. Гражданское право Украины: В 2 ч. – Ч. 1. – Х.: "Основа", 1996. – 450 с.
46. Гражданское право. / Под ред. д.ю.н., проф. Ю.К. Толстого, д.ю.н., проф. А.П. Сергеева. – Ч. 1. – СПб.: Теис, 1996. – 552 с.
47. Гребньов Г., Харламов О. Практика захисту українського ринку від "піратської продукції" // Інтелект. власність. – 2000. – № 6 – 7. – С. 33-35.
48. Грешников И.П. Субъекты права // Persons of law. – Алма-Аты: Изд-во, 2001. – 100 с.
49. Гульбин Ю. Охрана программного обеспечения ЭВМ // Рос. юстиция. – 1997. – № 5. – С. 45-46.
50. Дементьев В.Н. Экспертиза заявок на изобретения как административный процесс // Вопр. изобретат. – 1978. – № 2. – С. 8-11.
51. Дементьев В.Н., Шепелев Н.П. Новые правила экспертизы заявок на изобретения // Вопр. изобретат. – 1975. – № 1. – С. 29-33.
52. Дроб'язко В. Комп’ютерні програми як об’єкт авторського права в Україні // Договірні та авторсько-правові відносини в сфері інформаційних технологій: Матеріали міжнар. семінару, 21–23 верес. 1998 р. – К., 1998. – С. 35-40.
53. Дубинський М.І. Огляд законодавства у сфері інтелектуальної власності та практика його застосування в Україні // Адвокат. – 1996. – № 3. – С. 15-18.
54. Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України / Інформ.-вид. центр Держстандарту України. – К., 2002. – 74 с.
55. Жаров В. Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні // Укр. комерц. право. – 2001. – № 1. – С. 5-12.
56. Жданова І. Особливості проведення кваліфікаційної експертизи відповідно до нових правил // Інтелект. власність. – 2002. – № 7 – 8. – С. 18-23.
57. Закалюк А.П. Методологічні проблеми підвищення якості законотворення в Україні засобами наукової кримінологічної експертизи. // Вісн. Акад. прав. наук в Україні. – 1996. – № 7. – С. 69-75.
58. Закалюк А.П. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи // Право України. – 1999. – № 7. – С. 100-104.
59. Закон СССР об изобретениях в СССР // Ведом. Съезда нар. деп. СССР и Верх. Совета СССР. – 1991. – № 25. – Ст. 703.
60. Закон України про авторське право і суміжні права // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
61. Закон України про внесення змін до Закону України Про авторське право і суміжні права //Відом. Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.
62. Закон України про внесення змін до Закону України Про наукову і науково-технічну експертизу // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 400.
63. Закон України про внесення змін до Закону України Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 2 – 3. – Ст. 20.
64. Закон України про внесення змін до Закону України Про охорону прав на сорти рослин // Відом. Верховної Ради України. – 2002. – № 23. – Ст. 163.
65. Закон України про державну таємницю // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
66. Закон України про захист економічної конкуренції // Відом. Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
67. Закон України про ліцензування певних видів господарської діяльності // Відом. Верховної Ради України. – 2001. – № 45. – Ст. 337.
68. Закон України про місцеве самоврядування // Відом. Верховної Ради України. – 1992. – № 28. – Ст. 387.
69. Закон України про наукову і науково-технічну експертизу // Відом. Верховної Ради України. – 1995. – № 9. – Ст. 56.
70. Закон України про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування // Відом. Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 121.
71. Закон України про внесення змін до Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі // Відом. Верховної Ради України. – 2002. – № 23. – Ст. 163.
72. Закон України про охорону прав на винаходи і корисні моделі // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.
73. Закон України про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем // Відом. Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28.
74. Закон України про розповсюдження примірників аудіо-візуальних творів і фонограм // Відом. Верховної Ради України. – 2001. – № 45. – Ст. 377.
75. Закон України про судову експертизу // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
76. Закон України про судоустрій України // Відом. Верховної Ради України. – 2002. – № 27  28. – Ст. 180.
77. Законодавство України про охорону інтелектуальної власності. – К.: Парлам. вид-во, 1999. – 96 с.
78. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: Проблеми вступу до СОТ // Матеріали слухань у Ком. науки і освіти Верховної Ради України / Упоряд. Г.О. Андрощук. – К.: Парлам. вид-во, 2002. – 359 с.
79. Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х., 2002. – 592 с.
80. Защита прав создателей и пользователей для ЭВМ и баз данных: Коммент. рос. законодательства / М-во юстиции Рос. Федерации. Рос. Прав. акад. – М., 1996. – 323 с.
81. Зенин И.А. Основы гражданского права России: Конспект лекций для спец. по праву интеллект. собственности.  М.: Юрид. лит., 1993. – 228 с.
82. Зобов’язальне право. Теорія і практика. / За ред. д.ю.н., проф. Д.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 910 с.
83. Зобов’язальне право. Теорія і практика. / За ред. д.ю.н., проф. О.В. Дзери. – К.: Вид. дім "Ін Юре", 1999. – 910 с.
84. И все-таки Шолохов! // Зеркало недели. – 1999. – 20 нояб.
85. Изобретательское право. – М.: Юрид. лит., 1986. – 224 с.
86. Инструкция по государственной научно-технической экспертизе изобретений / Законодательство СССР по изобретательству.  Т. І. – М.: Юрид. лит., 1981. – С. 185-256.
87. Интеллектуальная собственность: Подборка ст. и законов // Закон. – 1994. – № 1. – С. 3-103.
88. Интеллектуальная собственность: Слов.-справ. / Под общ. ред. А.Д. Корчагина. – М.: ИНФРА, 1995. – 112 с.
89. Исханов У.К. Права авторов произведений изобразительного искусства. – М.: Юрид. лит., 1966. – 143 с.
90. Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності з судово-експертної діяльності (ліцензійні умови) та контроль за їх дотриманням: Наказ Ліценз. палати України та М-ва юстиції України від 57/40/5 від 7 лип. 1999 р. // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 153-163.
91. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз: Затв. наказом М-ва юстиції України від 8 жовт. 1998 р. № 53/5 // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 108-117.
92. Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності з судово-експертної діяльності (ліцензійні умови) та контроль за їх дотриманням: Затв. наказом ліценз. палати України; М-ва юстиції України від 7 лип. 1999 р., № 57/40/5 // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 160-163.
93. Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика: В 4 т. – Т. 1. Право інтелектуальної власності / Під заг. ред. д.ю.н., проф. А.Д. Святоцького. – К.: Вид. дім "Ін Юре", 1999. – 497 с.
94. Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика. В 4 т. -Т. 3 Промислова власність / Під заг. ред. д.ю.н., проф. А.Д. Святоцького. – К.: Вид. дім "Ін Юре", 1999. – 654 с.
95. Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика: В 4 т. – Т. 2. Авторське право і суміжні права / Під заг. ред. д.ю.н., проф. А.Д. Святоцького. – К.: Вид. дім "Ін Юре", 1999. – 458 с.
96. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького.  К.: Юрінком, 2002. – 424 с.
97. Йоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
98. Кавасс И. Интеллектуальная собственность и ТРИПС // Перспективи та актуальні проблеми правової охорони і ринкового використання інтелектуальної власності: Тези доп. наук.-практ. та інформ.-консультат. семінару, Х., 24 лют. 2000 р. – Х.: Харків. держ. політехн. ун-т., 2000. – 188 с.
99. Калятин В.О., Дозорцев В.А. Интеллектуальная собственность (исключительные права). – М.: Норма., 2000. – 459 с.
100. Кирейко В. Що таке композитор і що таке філармонія // Вечір. Київ. – 2000. – 15 квіт.
101. Колесников А., Шепелев Н. История организации экспертизы заявок на изобретения в СССР // Вопр. изобретат. – 1989. – № 6. – С. 36-41.
102. Колесников А.П. Организация и управление патентным делом в СССР с 1917. – М.: Прогресс, 1993. – 203 с.
103. Комаров Л.Е. Вневедомственная государственная научно-техническая экспертиза // Вопр. изобретат. – 1979. – № 6. – С. 25-29.
104. Комаров Л.Е. Роль и задачи государственной научно-технической экспертизы изобретений // Вопр. изобретат. – 1987. – № 3. – С. 3-7.
105. Комаров Л.Е. Советская экспертиза изобретений. Этапы развития // Вопр. изобретат. – 1985. – № 7. – С. 2-4.
106. Комисаров В.С. Преступления в сфере компьютерной информации: понятие и ответственность // Юрид. мир. – 1998. – № 2. – С. 9-19.
107. Комментарий к Российскому патентному законодательству: Справ. пособие патентоведов и изобретателей (СП – 1). – М.: Роспатент –НИИГПЭ, 1993. – 256 с.
108. Конституційне право України / Кол. авт; За ред. В.Ф. Погорілко. – К.: Наук. думка, 1999. – 734 с.
109. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
110. Корчагин А.Д. Организация государственной научно-технической экспертизы изобретений – на уровень современных требований // Вопр. изобретат. – 1985. – № 7. – С. 8-13.
111. Корчагин А.Д., Джермакян В.Ю., Полищук Е.П. Охрана изобретений и полезных моделей по патентному закону РФ. – СПб.: РАДЕМ, 1993. – 187 с.
112. Коссак В.М. Цивільний кодекс України як джерело регулювання відносин з іноземним елементом // Проблеми підготовки нового цивільного кодексу України: Тези доп. і наук. повідомл. наук.-практ. конф. – К.: Наук. думка, 2001. – С. 41-43.
113. Крайнєв П.П. Державна патентна експертиза в Україні // Інтелект. власність. – 1999. – № 3–4. – С. 61-64.
114. Крайнєв П.П., Работягова Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в Україні: Моногр. – К.: Ін-Юре, 2000. – 338 с.
115. Кращенко В. Відділи інтелектуальної власності – вимога часу // Інтелект власність. – 2001. – № 1–2. – С. 59-63.
116. Криштона І. Проблеми правової охорони комп’ютерних програм в Україні // Інтелект. власність. – 1999. – № 6. – С. 16-19.
117. Кудрявцев В.А., Груздев А.Б. Организация и управление процессами экспертизы во ВНИИГПЭ // Вопр. изобретат. – 1985. – № 7. – С. 31-35.
118. Лапач В.А. О доизобретательском праве автора // Вопр. изобретат. – 1989. – № 2. – С. 19 - 22.
119. Левченко Н.П., Хромушкина Н.С. О совершенствовании нормативных актов в области экспертизы // Вопр. изобретат. – 1979. – № 1. – С. 15-18.
120. Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності. – К.: ЮрІнком, –1999. – 560 с.
121. Любищев А.А. В защиту науки. – Л.: Теис, 1991. – 294 с.
122. Ляхов А. Пиратство на кабельном и спутниковом телевидении: Прошлое. Настоящее. Будущее.  Ч.1 // Регулирование и стандарты. – 2002. – № 3. – (Апр.-май). – С. 24-26.
123. Мамиофа И.Э. Изобретательские правоотношения // Вопр. изобретат. – 1969. – № 10. – С. 17-20.
124. Мамиофа И.Э. Правовая охрана изобретений в капиталистических и развивающихся странах. – М.: ВНИИПИ, 1986. – 112 с.
125. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: "Юрид. лит.", 1970. – 311 с.
126. Матвеев Ю.Г., Довгерт А.С., Кисиль В.И. Гражданское право в вопросах и ответах: Справ. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 272 с.
127. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів охорони інтелектульної власності в Україні. – Х.: Вид-во НУВС, 2002. – 362 с.
128. Методические рекомендации для сотрудников ОБЕП России, 11-12 нояб. 1999 г. на тему Борьба с пиратством в сфере интеллектуальной собственности. – М., 1999. – 37 с.
129. Методические рекомендации экспертно-криминалистического центра Российской Федерации. – М.: МВД, 2001. – 30 с.
130. Методичні рекомендації про порядок складання, подачі і розгляду заявки на раціоналізаторську пропозицію: Наказ Держпатенту України від 27 серп. 1995 р. № 131 // Інновація.  1995. – № 14 – 15. – С. 4-10.
131. Методичні рекомендації щодо попередження та розкриття посягань на право інтелектуальної власності. – К.: МВД, 1999. – 50 с.
132. Миронов Н.В. К вопросу о патентном процессуальном праве // Вопр. изобретат. – 1989. – № 10. – С. 16-21.
133. Мордвинов А. Деякі питання боротьби з піратством на музичному ринку Росії // Інтелект. власність. – 1999. – № 11. – С. 39-40.
134. Мошинська Н. Як одержати свідоцтво на знаки для товарів і послуг // Закон і бізнес. – 1995. – № 20. – 17 трав.
135. Надгорний Г.М., Сегай М.Я. Як класифікуються судові експертизи? // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 220-225.
136. Наменгенов К.Н. Абсолютные и относительные изобретательские правоотношения. – Алма-Аты: Наука, 1978. – 238 с.
137. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз: Затв. наказом М-ва юстиції України від 8 жовт. 1998 р. № 53/5 // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 118-158.
138. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квіт. 2001 р. / За ред. проф. М.Й. Коржанського. – К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2001. – 656 с.
139. Нестуля Т. Правові аспекти захисту знаків для товарів і послуг від недобросовісної конкуренції // Інтелект. власність. – 2000. – № 8–9. – С. 23-26.
140. Ніколаєнко Л.І., Бутяєва А.П., Меняйло Л.А., Радомский В.С. Промисловий зразок / За ред. голови Держ. патент. відомства України В.Л. Петрова. – К.: Вид. дім "Ін-Юре", 1999. – 125 с.
141. Ніколаєнко Л.І., Добриніна Г.П., Меняйло Л.А., Радомський В.С., Винахід. – К.: Вид. дім "Ін Юре", 1999. – 136 с.
142. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М.: Госюриздат, 1954. – 427 с.
143. О мерах обеспечения сохранности объектов интеллектуальной собственности: Метод. рек. – М.: МВД, 1999. – 55 с.
144. Об утверждении Положения о Комитете по делам изобретений и открытий при Совете Министров СССР и структуры Комитета // СП СССР. – 1960. – № 13. – Ст. 194.
145. Оболенский Р. Программные продукты и их правовая охрана // Интеллект. собственность. Авт. право. – 2002. – № 5. – С. 60-65.
146. Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик. – Ведом. Съезда нар. деп. ССР и Верх. Совета СССР. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
147. Охрана промышленной собственности в Украине / Под ред. д.ю.н., проф. А.Д. Святоцкого и пред. Гос. патент. ведомства Украины В.Л. Петрова. – К.: Изд. дом "Ин-Юре", 1999. – 490 с.
148. Панфилова Л. Противостояние: изобретатель – закон // Интеллект. собственность. – 1996. – № 1–2. – С. 58-59.
149. Патентное право развивающихся стран: Конспект лекций. – М.: ВНИИПЕ, 1989. – 39 с.
150. Перелік державних платних послуг, які надсилаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серп. 1999 р. № 1432 // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 83-85.
151. Підопригора О.А. Захист права інтелектуальної власності потребує удосконалення // Вісн. Вищ. Арбітр. Суду України. – 2000. – № 1. – С. 99-106.
152. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.
153. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність. Законодавство України про інтелектуальну власність. – Х.: "Консум", 1997. – 190 с.
154. Підприємницьке право України. / За заг. ред. Р.Б. Шишки. – Х.: "Еспада", 2000. – 480 с.
155. Платонов Ю.А. Права авторов произведений и их защита // Бухгалтер. учет. – 1994. – № 10. – С. 42-44.
156. Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції від 21 серп. 1973 р. // СП СССР. – 1973. – № 19. – Ст. 109.
157. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності та відповідні додатки до нього: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 черв. 2000 р. № 997 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 25. – Ст. 1060.
158. Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: Дод. № 2 до наказу Міністра юстиції України від 15 лип. 1997 р. № 285 / 7-А "Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів" // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 91-106.
159. Положення про порядок сплати зборів за дії пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності від 22 трав. 2001 р. № 543 // Інтелект. власність. – 2001. – № 7. – С. 60-69.
160. Положення про представників у справах інтелектуальної власності від 30 серп. 1994 р. № 95 зі змінами і доп. від 16 серп. 2000 р. № 391 // Зб. нормат. актів з питань пром. власності. – К., 1998. – С. 120-126.
161. Полозова Л.Н., Поликарпова Н.К. Развитие и совершенствование экспертизы изобретений в СССР. – Л.: ЛДНТП, 1988. – 22 с.
162. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 черв. 1997 р. № 644 з наст. змінами і доп. // Юрид. вісн. України. – 1999. – 12 трав. – № 18.
163. Постанови Кабінету Міністрів України щодо ліцензування у сфері оптичних дисків інформації // Укр. комерц. право. – 2001. – № 1. – С. 10.
164. Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель. Затв. наказом МОН України від 15 берез. 2002 р. № 197 // Інтелект. власність. – 2002. – № 9. – С. 51-74.
165. Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель: Затв. наказом М-ва освіти і науки України від 22 січ. 2001 р. № 22 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 9. – Ст. 386.
166. Право інтелектуальної власності. / За ред. О.А. Підопригори і О.Д. Святоцького. – К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2002. – 624 с.
167. Правовая защита прессы и книгоиздания: Вступ. ст. М.В. Шишигина. – М.: Изд-во НОРМА, 1996. – 304 с.
168. Про внесення змін до наказу Міністра юстиції України від 15 лип. 1997 р. № 285/7-А "Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів": Наказ М-ва юстиції України від 17 січ. 2002 р. № 4/5 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 3. – Ст. 125.
169. Про внутрішнє і зовнішнє становище в Україні у 2001 році: Послання Президента України до Верховної Ради України /Інформ.- вид. центр Держстандарту України. – К., 2002. – 412 с.
170. Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: Наказ міністра юстиції України від 15 лип. 1997 р. № 285/7-А // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 87-90.
171. Про затвердження переліку державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 серп. 1999 р. № 1432 // Зб. Уряд. нормат. актів України. – 2000. – № 7. – Ст. 49.
172. Про затвердження Положення про Координаційну раду з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лист. 1994 р. № 778 // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 84-86.
173. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності: Указ Президента України від 24 квіт. 2001 р. №285/2001 // Інтелект. власність. – 2001. – № 4. – С. 58.
174. Про питання захисту авторських прав в Інтернеті: Постанова Вищ. Арбітр. Суду України від 5 черв. 2000 р. № 04–1/5–7/82 // Вісн. господар. судочинства. – 2001. – № 2. – С. 135-137.
175. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 30 трав. 1997 р. № 8 із змінами, внесеними постановою Пленуму Верхов. Суду України від 25 трав. 1998 р. № 15 // Бюл. М-ва юстиції України. – 1999. – № 2. – С. 164.
176. Проблеми боротьби з піратством у галузі аудіовізуальної продукції в Україні. / Пресслужба ДААСПу України // Інтелект. власність. – 1999. – № 11. – С. 21-23.
177. Проблемные вопросы государственной научно-технической экспертизы // Вопр. изобретат. – 1987. – № 3. – С. 3-57.
178. Програма діяльності Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 р.: Постанова Верховної Ради України, від 7 черв. 2002 р. // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 24. – Ст. 1151.
179. Проект Закону України про нормативно–правові акти: (текст № 0923) // Уряд. кур’єр. – 1998. - №5. – 2 березня.
180. Промышленная собственность / Под общ. ред. д.ю.н., проф. Л.Д. Святоцкого. – К.: Ін Юре, 1999. – 450 с.
181. Прохоров А.М. Советский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1980. – 1600 с.
182. Прохоров-Лукін Г.В. Судові експертизи об’єктів інтелектуальної власності // Матеріали Міжнар. наук.-практич. семінару "Судовий захист прав інтелектуальної власності". – К., Укр інтеі, 2002. – 200 с.
183. Райгородский Н.А. Изобретательское право СССР. – М.: Юрид. лит., 1949. – 271 с.
184. Рассудовский В.А. Заимствование в творчестве и проблемы плагиата // Сов. гос. и право. – 1982. – № 11. – С. 25-28.
185. Ревинский О.В. Компьютерное программное обеспечение и патентная охрана. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. – 110 с.
186. Результати уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіц. док. – К.: "Вимір"; Секретаріат Міжвід. комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. – 520 с.
187. Річний звіт Держпатенту України за 2000 рік: Офіц. вид. Держдепартаменту. – К., 2000. – 44 с.
188. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я. Шевченко, О. Молявко. – Х.: "Консум", 1999. – 271 с.
189. Рясянцев В.А. Советское изобретательское право. – М.: ВЮЗИ, 1961. – 223 с.
190. Селіванов М. Позов на визнання права на комп’ютерну програму // Інтелект. власність. – 2000. – № 3. – С. 33.
191. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в РФ. – М.: Проспект, 2001. – 750 с.
192. Серебровский В.И. Вопросы авторского права. – М.: Юрид. лит., 1952. – 500 с.
193. Сибільов М. Структура та основний зміст загальних положень у проекті нового цивільного кодексу України // Укр. право. – 1997. – № 1. – С. 72.
194. Смирнов Г.И. К вопросу об изобретательских отношениях // Вопр. изобретат. – 1977. – № 4. – С. 6-10.
195. Собрание указаний и распоряжений рабочего и крестьянского правительства РСФСР 1917/1918. – № 20. – Ст. 311.
196. Советское гражданское право: В 2 т. – Том 1. / Отв. за ред. В. Грибанова, С. Корнева – М.: "Юрид. лит.", 1979. – 600 с.
197. Спасибо И.В. Научно-практический комментарий Закона Украины “О собственности”. – Х.: Право, 1996. – 96 с.

1. Тимофеенко Л.П. О правовой охране компьютерных программ и баз данных // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 9. – С. 15-23
2. Тимофієнко Л.П. Охорона прав артистів-виконавців // Інтелект. власність. – 2000. – № 8–9. – С. 32-37.
3. Тім, Трейнер. Практика правозастосування та боротьба з контрафактною продукцією // Інтелект. капітал. – 2002. – № 1. – С. 34-37.
4. Томін Є.Ф. Оцінка важливості охорони інтелектуальної власності в Полтавському регіоні. Охорона інтелектуальної власності – веління часу. – Полтава, 2001. – С. 13-17.
5. Тофило А.В. Экспертиза объектов промышленной собственности. – К.: Ин-т интеллект. собственности и права, 2000. – 123 с.
6. Хаметов Р. Экспертиза по делам о нарушении авторских и смежных прав // Интеллект. собственность. – 1997. – № 7. – С. 46-58.
7. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. – К.: "А.С.К.", 2001. – 830 с.
8. Ходирев А.Д. О совершенствовании организации процесса экспертизы // Вопросы изобретат. – 1976. – № 10. – С. 16-19.
9. Цивільне право України: Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери і Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 782 с.
10. Цивільне право України.  Кн. 2 / За ред. О.В. Дзери і Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999.  864 с.
11. Цивільне право України: Ч. 1 / За ред. проф. Ч.Н. Азімова, доц. С.Н. Приступи та В.М. Ігнатенка. – Х.: Право, 2000. 400 с.
12. Цивільний кодекс України: Проект від 5 черв. 1997 р. // Укр. право. – 1999. – № 1. – 559 с.
13. Цыбулев П. Н. Введение в интелектуальную собственность. – К.: Укр. Интэи, 2000. – 150 с.
14. Черепов Л., Іонушас С. Фірмові найменування в системі права України // Інтелект. влас