ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень
Вступ
Розділ 1. Наука про нотаріат в Україні
1.1. Правова концепція охорони і захисту прав фізичних, юридичних осіб та держави у нотаріальному порядку
1.2. Теоретичні аспекти науки про нотаріат
1.3. Елементи науки про нотаріат
Висновки до 1 розділу
Розділ 2. Теорія нотаріального процесу
2.1. Місце нотаріального процесу у системі права України
2.2. Пpинципи нотаріального процесу
2.3. Класифікація нотаріальних проваджень
2.4. Поняття нотаріального процесу
2.5.Теоретична модель нотаріального процесу та його стадії
2.6. Умови вчинення нотаріального провадження та ускладнення у нотаріальному процесі
2.7. Умови об’єднання декількох проваджень в один нотаріальний процес або їх роз’єднання
Висновки до 2 розділу
Розділ 3. Юридична природа нотаріальних правовідносин
3.1. Системна модель нотаріальних правовідносин
3.2. Нотаріальні процесуальні правовідносини та їх елементи
3.3. Нотаріальне процесуальне представництво
3.4. Нотаріально-адміністративні правовідносини
3.5. Спірні нотаріальні правовідносини та правові наслідки їх встановлення
Висновки до 3 розділу
Розділ 4. Правила та особливості вчинення нотаріальних проваджень
4.1. Загальні правила вчинення нотаріальних проваджень
4.2. Правила вчинення деяких груп нотаріальних проваджень, об’єднаних за характерними ознаками
4.3. Спеціальні правила та особливості вчинення окремих нотаріальних проваджень
Висновки до 4 розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додаток А. Лист керівника Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України
Додаток Б. Лист директора Інституту законодавства Верховної Ради України
Додаток В. Лист голови Робочої групи по розробці проекту ЦПК 4
5
17

17
41
57
89
92
92
102
119
127
141

156

170
177
181
181
198
222
241

280
292

299
299

326

352
385
390
397
427

428

429

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасній правовій науці та юридичній практиці недостатньо приділяється уваги науковим прогнозам розвитку нотаріату на майбутні періоди, що не узгоджується з процесами перебудови правової системи України. Дотепер нотаріальна діяльність залишалась під впливом лише нормативного регламентування, а пошуки науковців стосувались тільки окремих її аспектів та проблем.
Попередні наукові праці вчених, присвячені проблемам нотаріату, можна вважати важливими і необхідними етапами для побудови бази нотаріальної науки, але у межах цих досліджень простежується другорядна роль нотаріату у системі права України або в якості підгалузі адміністративного права, або як підгалузі цивільного процесуального права. Ці дослідження практично не вплинули на підвищення якості нотаріальних послуг населенню і не забезпечили до останнього часу надійної охорони і захисту прав суб’єктів цивільних правовідносин в Україні. Крім того, ніхто з науковців публічно не поставив питання про створення нотаріальної науки і не перетворив цю гіпотезу на реальність.
Тому головний напрям дослідження, сформульований у назві дисертації, це, насамперед, створення теоретичних основ нотаріального процесу, властивих йому нотаріальних процесуальних правовідносин та теоретичних основ нотаріальної науки. Зрозуміло, що юрисдикційна діяльність повноважних осіб не може здійснюватись одноособово без тісних взаємозв’язків з іншими юрисдикційними органами, а тому невипадково у роботі мають місце положення стосовно нотаріально-адміністративних правовідносин.
При цьому автором аналізуються наукові концепції вчених, спрямовані на вдосконалення державного устрою, на розвиток несудової форми захисту та охорони прав фізичних і юридичних осіб та держави, а саме: В.Б.Авер’янова, С.С.Алексєєва, А.Барака, Д.М.Бахраха, П.Д.Біленчука, Д.В.Бобрової, В.М.Горшеньова, О.В.Дзери, І.А.Жеруоліса, І.В.Жилінкової, Д.А.Керимова, Л.В.Коваля, А.М.Кожухаря, В.В.Комарова, В.В.Копейчикова, В.О.Котюка, Н.С.Кузнецової, С.В.Курильова, В.В.Луця, В.С.Нерсесянца, О.А.Підопригори, Є.Г.Пушкаря, П.М.Рабіновича, А.О.Селіванова, В.І.Семчика, В.Ф.Тараненка, Р.О.Халфіної, Д.М.Чечота, М.С.Шакарян, Я.М.Шевченко, Ю.С.Шемшученка, В.М.Шерстюка, М.Й.Штефана, П.Ф.Єлісейкина, М.Г.Єлісєєва, О.С.Іоффе, М.К.Юкова та ін.
Отже, обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами: відсутністю дисертаційних і монографічних робіт з даної теми на рівні комплексного дослідження; необхідністю конкретизації функцій нотаріату, його місця у системі права України та принципів діяльності і організації; потребою у систематизації наукової інформації: наукових думок, гіпотез, аналізу норм законодавства про нотаріат, тобто у створенні науки про нотаріат; необхідністю визначення її предмета, термінології, методів, системи та джерел; необхідністю аналізу наявних неоднозначних, відокремлених наукових концепцій, розбіжностей у думках науковців щодо окремих теоретичних положень та правових ситуацій, пов’язаних з нотаріальною наукою та практикою, які в юридичній літературі сьогодні ще не узагальнені та не проаналізовані; потребою у дослідженні юридичної природи нотаріальних правовідносин та їх суб’єктів і необхідністю законодавчого закріплення їх прав та обов’язків; невідповідністю регламентації важливих та юридично значущих питань лише підзаконними актами без наукового обґрунтування та законодавчого закріплення; недосконалістю нотаріальної процедури та практики, які до останнього часу залишались без узагальнення та теоретичного аналізу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково- дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України „Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні (номер державної реєстрації RK 0101U001005).
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є створення теоретичних основ нотаріального процесу в Україні, що має позитивно вплинути на організаційну структуру нотаріату в Україні та процедуру вчинення нотаріальних дій, забезпечить вплив нотаріальної науки на правосвідомість нотаріусів, надасть нотаріальним правовідносинам чіткості і послідовності в сприйнятті та однозначності у регламентації.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі:
- проаналізувати наявні сучасні теорії та концептуальні підходи щодо створення нотаріальної науки та виробити ґрунтовні положення стосовно функцій нотаріату в України та сформулювати основні принципи його діяльності та організації;
- розробити теоретичні основи нотаріату України з урахуванням досвіду країн - членів Міжнародного Союзу Латинського нотаріату, спираючись при цьому на науково-практичний досвід України;
- створити теоретичну модель нотаріального процесу, розкрити стадії вчинення нотаріальних проваджень та ускладнення у нотаріальному процесі з метою визначення і гарантування процесуальних прав суб’єктів нотаріальних правовідносин;
- дослідити особливості нотаріальної процедури на прикладах вчинення окремих нотаріальних проваджень і визначити загальні критерії процедури вчинення нотаріального процесу;
- встановити критерії розмежування нотаріальних проваджень за особливостями їх вчинення;
- обґрунтувати необхідність розширення компетенції нотаріусів шляхом запровадження нових нотаріальних дій;
- на підставі теоретичних розробок виробити рекомендації по вдосконаленню законодавства про нотаріат та відповідних інститутів цивільного, сімейного та цивільного процесуального права.
Об'єктом дослідження є система права України у контексті відтворення в ній місця нотаріальної науки та аналізу взаємозв’язків між різними юрисдикційними процесами і повноваженнями посадових осіб, наділених державою правом вчиняти юридично вагомі дії.
Предметом дослідження є теоретичні основи нотаріального процесу в Україні, а саме нотаріальна процедура та юрисдикційна діяльність уповноважених на вчинення нотаріального процесу осіб разом з характерними для цього процесу правовідносинами, а також організаційна структура нотаріату, яка має забезпечити виконання нотаріальної функції. До теоретиків, які зробили істотні внески у нотаріальну науку і здобутки яких стали предметом дослідження, необхідно віднести: М.Г.Авдюкова, В.М.Аргунова, В.В.Баранкову, Р.Ф.Галєєву, Е.Б.Ейдінову, В.В.Комарова, А.М.Кононенко, М.М. Коршунова, Р.Г.Кочерґянца, Л.Ф.Лесницьку, С.Г.Пасічник, Л.К.Радзієвську, М.К.Треушникова, К.С.Юдельсона, В.В.Яркова. Одним із основних предметів дослідження став Закон України „Про нотаріат” (надалі Закон) та проект змін до нього.
Методи дослідження, що використані у процесі роботи над дисертацією:
системно-функціональний – дозволив проаналізувати взаємозв’язки в організаційній структурі нотаріату та визначити статус нотаріуса і його функції;
порівняльно-правовий - застосовувався для одночасного аналізу положень таких правових дисциплін як: цивільне і адміністративне право, адміністративний та цивільний процеси, з урахуванням положень теорії держави і права та конституційного права, які використовуються для узгодження положень цих дисциплін та з метою визначення функцій нотаріату і місця нотаріального процесу в системі права України. Він також використовувався для аналізу досвіду нотаріальної діяльності у зарубіжних країнах;
теоретико-прогностичний – дозволив виробити пропозиції щодо розвитку теорії нотаріального процесу;
формально-логічний – для виявлення суперечностей чинного законодавства у досліджуваній сфері та вироблення пропозицій щодо його вдосконалення, формулювання нових норм та формування дефініцій;
історико-правовий - використовувався в обмеженому обсязі для аналізу шляхів розвитку нотаріату
моделювання – застосовувався для розробки теоретичної моделі нотаріального процесу, системної моделі нотаріальних правовідносин;
синтезу – використовувався для створення критеріїв об’єднання окремих проваджень в один нотаріальний процес;
аналізу - застосовувався при дослідженні наукових концепцій як українських, так й зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні можливості формування нотаріальної науки як однієї із галузей правової науки. З цією метою вперше здійснено комплексне дослідження передумов створення нотаріальної науки та її складових елементів, а саме виокремлено теорію нотаріального процесу та притаманні йому правовідносини.
У рамках проведеного дослідження досягнуті наступні результати, що мають наукову новизну, виносяться на захист і запропоновані автором вперше:
1. Виділено державні функції охорони і захисту прав громадян, юридичних осіб і інтересів держави у нотаріальному порядку як базис наукового дослідження комплексної галузі правової науки, якою є нотаріальна наука.
2. Розкрита сутність визначених автором нових функцій, які властиві нотаріату України, а саме: правозастосовчої, праворегулютивної, правофіксуючої, та висновок про те, що нотаріуси можуть діяти у межах аналогії із законом або правом, але лише тоді, коли виконують правоохоронну функцію.
3. Автором доведений висновок, що при здійсненні своєї діяльності нотаріус реально може і фактично повинен виходити за межі визначені законодавством, коли цього потребує волевиявлення сторін, а відмова у вчиненні нотаріального провадження може бути зумовлена лише суперечністю інтересів клієнта нормам законодавства та правам заінтересованих осіб;
4. Встановлені і проаналізовані передумови створення нотаріальної науки, яка має властивий їй предмет, систему, методи і джерела, чітке місце у правовій науці України, базується на власній та загальноприйнятій термінології.
5. Наука про нотаріат визначена як комплексна галузь правової науки, яка базується на законодавстві України та міжнародному праві, досягненнях інших країн у цій галузі, вивчає і аналізує структуру нотаріальних органів, нотаріальну процедуру та практику, робить прогнози щодо розвитку та пропозиції щодо втілення наукових висновків до законодавства про нотаріат, а також досліджує історію розвитку нотаріального процесу та зв’язки з іншими галузями права.
6. Обґрунтовано, що теорія нотаріального процесу є підгалуззю нотаріальної науки та являє собою відносно самостійну сукупність інформації про процедуру вчинення нотаріальних проваджень та відносини, які складаються у нотаріальному процесі, умови його вчинення та властиві йому принципи.
7. Розроблено теоретичну модель нотаріального процесу, яка передбачає можливість об’єднання декількох проваджень в один нотаріальний процес або його поділ на певні нотаріальні провадження, які можуть вчинятися паралельно, послідовно та узгоджено. Провадження поділяються на етапи, що зумовлюється особливостями вчинення окремих проваджень у часі або наявністю певних умов, а етапи складаються з двох стадій: підготовчої та вчинення нотаріального провадження.
8. Запропоновано і обґрунтовано умови об’єднання нотаріальних проваджень в один нотаріальний процес та їх роз’єднання. Якщо два (або більше) провадження випливають з одного правовідношення; стосуються однієї групи осіб; пов’язані за змістом; їх сумісне вчинення є доцільним та зумовлене економією процесуальних засобів, то їх потрібно об’єднувати;
9. Визначені підстави для роз’єднання нотаріального процесу на окремі нотаріальні провадження, а саме: утруднення або затримання вчинення нотаріального процесу, але таке роз’єднання можливе лише при умові відсутності спору про право.
10. Розроблено нові критерії класифікації нотаріальних проваджень: за моментом вчинення нотаріального провадження; за порядком вчинення нотаріального провадження; за строками зберігання нотаріальних документів; за кількісним складом учасників нотаріального процесу.
11. Запропоновано і обґрунтовано сутність поняття „право на вчинення нотаріального провадження” і проведено класифікацію умов, які висуваються законодавством про нотаріат щодо можливості його вчинення, на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні умови визначають можливість вчинення нотаріального провадження в залежності від обставин, які склались на день звернення заявника до нотаріуса та яким законодавством, незалежно від волі нотаріуса або заявника, надано визначального характеру. Суб'єктивні умови передбачають процесуальний порядок реалізації права на вчинення нотаріального провадження і дотримання особою цього порядку.
12. Створена системна модель нотаріальних правовідносин, які складаються з нотаріальних процесуальних та нотаріально-адміністративних відносин та мають своїх суб’єктів, зміст, об’єкт та характеризуються певними особливостями.
13. Розкрито сутність і дається визначення нотаріальних процесуальних відносин як суспільних відносин, які потенційно існують і забезпечуються державою через спеціальну процедуру, що передбачає їх безспірний і непримусовий характер та надає їм визначеного законом змісту, встановлюючи нормативними актами межі дозволеної поведінки суб’єктів нотаріального процесу.
14. Визначено підстави для встановлення наявності спору про право в нотаріальних процесуальних правовідносинах та критерії, за якими його вирішення можна віднести до компетенції певних юрисдикційних органів.
15. Узагальнено проблеми нотаріального процесуального представництва та провадження по посвідченню довіреностей і договорів доручення та запропоновано теоретичні і практичні шляхи їх вирішення, а саме: уточнено поняття представництва, його види та термінологія, визначене правове становище і межі повноважень представника у нотаріальному процесі.
16. Запропоновано і розкрито тезу, що процедура вчинення нотаріального провадження являє собою сукупність і систему визначених законом норм, які регулюють послідовність та можливі варіанти поведінки суб’єктів у нотаріальних правовідносинах, об’єктивні і суб’єктивні умови вчинення нотаріального провадження, а також права та обов’язки всіх суб’єктів при вчиненні тих чи інших проваджень. Доведено, що будь-яка процедура повинна бути сконцентрована на регламентації повноважень осіб, які наділені державою компетенцією щодо вчинення юридично вагомих дій у відповідності до правил, встановлених Законом.
17. Визначено і обгрунтовано висновок, що методом правового регулювання суспільних відносин у нотаріальному процесі є диспозитивно-санкціонований, який полягає у тому, що для порушення нотаріального провадження необхідна особиста ініціатива особи, але вчиняти нотаріальне провадження нотаріус зобов’язаний лише тоді, коли відповідні дії санкціоновані державою і не суперечать законодавству.
18. Доведена доцільність трьохступеневого узагальнення правил вчинення нотаріального процесу, а саме: загальні пpавила вчинення нотаріальних проваджень або порядок вчинення нотаpіального процесу; правила вчинення деяких окремих груп нотаріальних проваджень, об’єднаних за характерними ознаками; спеціальні правила вчинення окремих нотаріальних проваджень.
19. Запропоновано напрями узгодження діяльності нотаріусів з діяльністю таких юрисдикційних органів як суд, прокуратура, державна виконавча служба, слідчі органи, податкова адміністрація, державні реєстратори, а також з іншими особами, до яких необхідно віднести адвокатів, перекладачів, експертів, свідків, понятих і зроблені пропозиції по закріпленню цих напрямів у законодавстві.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Отримані автором теоретичні положення можуть бути використані для подальшого розвитку вітчизняної нотаріальної науки, дослідження теорії нотаріального процесу, юридичної природи нотаріальних правовідносин, вдосконалення нотаріальної процедури і практики, термінологічної бази. Вони можуть бути методологічною основою та теоретичним підгрунгтям для подальших наукових досліджень цієї тематики.
З 1999 року результати цього дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні спецкурсу „Нотаріат в Україні”. Теоретичні концепції автора можуть також використовуватися при викладанні курсів та спецкурсів: „Цивільне право”, “Цивільний процес", „Сімейне право”, „Спадкове право”, „Нотаріальний процес” і при підготовці підручників та навчальних посібників з цих дисциплін.
Отримані автором результати були використані при підготовці навчальних посібників: Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Загальна частина: Навчальний посібник. –К.: Вентурі, 1999; Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Особлива частина: Навчальний посібник. –К.: Вентурі, 1999; Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навчальний посібник. –К.: АСК, 2001; Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика: Навчальний посібник. –К.: АТІКА, 2002.
Отримані висновки щодо удосконалення вітчизняного законодавства про нотаріат були направлені до Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України, Інституту законодавства Верховної Ради України та Робочої групи Кабінету Міністрів України з розробки проекту Цивільного процесуального кодексу, які дали позитивну оцінку внесених автором пропозицій та повідомили, що вони будуть враховані при підготовці проектів змін і доповнень до Закону України „Про нотаріат” (Листи керівника Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України № 16/3-1119 від 01.07.2003 р. та директора Інституту законодавства Верховної Ради України) та проекту змін і доповнень до Цивільного процесуального кодексу України (лист голови Робочої групи по розробці проекту Цивільного процесуального кодексу № 6.3-2000 від 30.07.2000 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто. У співавторстві з Покрещуком О.О. опублікована стаття “Процесуальне становище перекладача в нотаріальному та інших юридично значущих процесах: проблемні питання”, в якій особистим внеском автора є розробка процесуальних аспектів участі перекладача в нотаріальному процесі. В опублікованій з Фурсою Є.І. статті „Щодо охорони спільної власності в нотаріальному процесі” особистий внесок автора визначається всіма її положеннями, крім аналізу особливостей передачі заяв про відчуження об’єктів співласникам майна. У статті „Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби” підготовленій із Щербак С.В. особистий внесок автора полягає у дослідженні принципів нотаріальної діяльності, а саме: принципу безспірності нотаріального процесу, неупередженості і незалежності нотаріуса, сприяння громадянам, установам підприємствам і організаціям у здійсненні їх прав та охоронюваних законом інтересів. У дисертації використаний лише той матеріал з публікацій, що належить автору.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на спільному засіданні відділів проблем цивільного, трудового і підприємницького права та проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції «До 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика», що проводилась Академією праці і соціальних відносин (м. Київ, 2000 р.); на Х Міжнародній науково-практичній конференції „Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. –Київ. 21.11.2002 р.); на міжнародному українсько-канадському семінарі “Реформа нотаріальної професії в Україні”, що відбувся у вересні 2002 року під егідою Міністерства юстиції України, Української нотаріальної палати та Ордену нотаріусів Квебеку (жовтень 2002 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано: одна індивідуальна монографія; чотири навчальні посібники; статей тридцять одна у наукових журналах та збірниках наукових праць, з них двадцять шість у наукових фахових виданнях, та три тези доповідей на конференціях і семінарі.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у сформульованих автором передумовах створення нотаріальної науки як галузі правової науки та її підгалузі - теорії нотаріального процесу. У дисертації доведено, що багато проблем нотаріальної діяльності і Закону були пов’язані з відсутністю комплексних теоретичних досліджень цієї теми, а також нерозвиненістю зв’язків нотаріату з галузями матеріального права. Тому дисертаційне дослідження спрямоване не тільки на теоретичну розробку основ нотаріальної науки та її складових елементів, а й на вдосконалення законодавства, практики діяльності нотаріусів та забезпечення прав осіб, що беруть участь у нотаріальному процесі. Наукове значення отриманих результатів також полягає у тому, що це перше дисертаційне дослідження, яке узагальнює стрімкий розвиток інформації, яка присвячена нотаріальній діяльності, і у ній визначені напрямки подальшого розвитку нотаріальної науки.
Автором узагальнені результати дисертаційного дослідження і по цих результатах обґрунтовані наступні висновки, котрі характеризуються теоретичною новизною та практичним значенням, а саме:
1. Функцію захисту прав фізичних та юридичних осіб, яка стосується вчинення виконавчого напису нотаріусом, доцільно віднести у майбутньому до компетенції судових органів у порядку наказного провадження, а до функцій нотаріусів належатиме лише констатація невиконання однією із сторін договору своїх обов’язків;
2. Сформульовано передумови створення нотаріальної науки, а саме: наявність самостійного предмету цієї науки і особливого методу правового врегулювання суспільних відносин у нотаріальному процесі; необхідність теоретичного узгодження всезростаючих потреб суспільства у посвідченні нових безспірних прав та фактів і обґрунтованому розширенні компетенції нотаріусів; потреба у науковій розробці механізмів гарантування прав всіх суб’єктів нотаріальних правовідносин і у дослідженні організації та діяльності нотаріату; необхідність систематизації і аналізу значної кількості інформації, присвяченої нотаріату, та наявних спірних наукових концепцій, проблем у нотаріальній практиці; узагальнення нотаріальної практики і розробки пропозицій по вдосконаленню процедури вчинення нотаріальних проваджень тощо;
3. Пропонується під предметом науки про нотаріат розуміти великі угрупування інформації, які можна узагальнити у такі напрями: структура нотаріальних органів разом із кореспондованими їй повноваженнями по вчиненню нотаріальних проваджень; теорія нотаріального процесу, яка має включати процедуру вчинення нотаріальних проваджень та правовідносини, що характерні нотаріальному процесу, узагальнювати практику вчинення нотаріальних проваджень; історія розвитку нотаріату; зв’язки нотаріальної науки з предметами інших правових наук, досягненнями інших суспільних наук. Автором обґрунтовується, що наукові поняття, теорії, концепції – це специфічний елемент предмету нотаріальної науки, який з однієї сторони є результатом пізнання, а з іншої – об’єктом вивчення на новому етапі пізнавальної діяльності науковців;
4. У роботі обґрунтовано, що нотаріальна процесуальна форма – це невід’ємний основний елемент нотаріальної діяльності, що складається з визначеної законом єдиної процедури вчинення нотаріального процесу, який має закінчуватися у більшості випадків посвідченням нотаріального акту.
5. Складовими частинами нотаріальної процесуальної форми є єдині правила нотаріального діловодства, загальні та спеціальні правила вчинення нотаріального процесу та правила вчинення окремих груп нотаріальних проваджень, об’єднаних за характерними ознаками. Нотаріальна процесуальна форма зумовлює відповідні властивості нотаріального документа у часі, просторі та за колом осіб - як тих, що брали участь у нотаріальному провадженні, так і тих, що не брали такої участі;
6. Нотаріальний процес – це сукупність дій суб’єктів та правовідносин між ними, які зумовлені вчиненням нотаріальних проваджень та врегульовуються нотаріальною процедурою;
7. Нотаріальній процедурі властиві наступні функції: регулятивна, яка полягає у можливості та необхідності регулювання суспільних відносин у межах цієї процедури та за її допомогою; охоронна, яка конкретизується в охороні прав всіх суб’єктів правовідносин на кожному етапі або стадії нотаріального процесу; правотворча, яка зумовлена реалізацією норм різних галузей права, узгоджена дія яких перевіряється у нотаріальному процесі разом з нотаріальною процедурою, що породжує необхідність швидкого і обґрунтованого внесення змін, якщо виникають суперечності і конфлікти у нотаріальних правовідносинах;
8. Поділ нотаріальних проваджень на певні етапи – це одночасне відтворення вимог матеріального законодавства та особливостей вчинення окремих їх видів. Тому у роботі виділені багатоетапні провадження, до яких віднесені наступні: пеpедача заяв фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; пpийняття у депозит гpошових сум та цінних папеpів; вчинення моpських пpотестів; посвідчення договорів; видача свідоцтва пpо пpаво на спадщину; пpед'явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків; вжиття заходів до охоpони спадкового майна; накладання забоpони відчуження неpухомого майна; пpийняття документів на збеpігання. Правильність цієї позиції доведена на прикладі посвідчення шлюбного договору; видача свідоцтва пpо пpаво на спадщину тощо;
9. На підставі теоретичної моделі нотаріального процесу автором розкрита можливість об’єднання нотаріальних проваджень при посвідченні договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості в один нотаріальний процес, який складається з проваджень: посвідчення договору завдатку; передачі заяв; депозитних операцій нотаріуса; накладення заборони відчуження об’єкту нерухомості та передбачає можливість вчинення виконавчого напису. Для забезпечення прав громадян у спадкових правовідносинах автором розроблена подібна схема щодо об’єднання нотаріальних проваджень в один нотаріальний процес, а саме: вжиття заходів до охорони спадкового майна; передача заяв про відкриття спадщини; оголошення змісту заповіту та ін.
10. Класифікація нотаріальних проваджень за строками зберігання нотаріальних документів дозволяє виділити наступні строки, які впливатимуть на віднесення нотаріальних проваджень до певних груп, залежно від тривалості зберігання нотаріальних актів: менше 10 років, тимчасового зберігання до 75 років; постійного зберігання. Тому пропонується першу групу називати провадження по вчиненню нотаріальних актів тимчасового зберігання, другу – тривалого, а третю – постійного;
11. Право на вчинення нотаріального провадження пропонується розглядати як надану та забезпечену державою особі можливість посвідчувати в нотаріальному порядку безспірні права та факти, що мають юридичне значення, і надавати їм юридичної вірогідності, що має здійснюватись у відповідності до законодавства України.
12. Нотаріальні процесуальні правовідносини є комплексними і характеризуються єдністю через те, що вони мають один спільний об’єкт – нотаріальне провадження, яке підлягає вчиненню нотаріусом. Кожне окреме нотаріальне провадження своїм специфічним об’єктом входить у спільний об’єкт – нотаріальний процес в якості його складової частини. Єдність об’єкту і мети надає нотаріальним процесуальним правовідносинам якість однорідності, оскільки ці правовідносини складаються між особами, які бажають вчинити нотаріальне провадження і завдяки цьому вільно об’єднуються у нотаріальному процесі для посвідчення угоди або іншого нотаріального акту;
13. Нотаріальні процесуальні правовідносини характеризуються такими ознаками: нотаріальне процесуальне правовідношення має правовий і комплексний характер, який визначається нормами як законодавства про нотаріат, так і нормами матеріального права; безспірність юридичних фактів і прав, які є підставою для вчинення нотаріального провадження та мають доводитись суб’єктами нотаріального процесу за допомогою безспірних доказів; обов’язковим суб’єктом цих правовідносин є нотаріус або інша особа, уповноважена на вчинення нотаріальних проваджень; нотаріус при здійсненні своєї діяльності не повинен виходити за межі, санкціоновані йому державою або міжнародним правом, коли його дії суперечитимуть нормам закону або правам інших осіб; добровільний вступ всіх суб’єктів нотаріального процесу до участі у ньому; у межах нотаріального процесу не передбачено виконання зобов’язань у примусовому порядку; багатосуб’єктність цих відносин; не розголошення таємниці вчинюваних нотаріальних дій; єдина нотаріальна процесуальна форма;
14. Виділення суб’єктів нотаріального процесу та закріплення їх процесуальних прав і обов’язків є не тільки конкретизацією правовідносин, а необхідне для гарантування їх прав при вчиненні нотаріального провадження.
15. Доцільність виділення і обґрунтування нотаріально-адміністративних правовідносин на теоретичному рівні зумовлена необхідністю за їх допомогою забезпечити вчинення нотаріальних проваджень, а актуальність – важливим етапом перебудови структури нотаріальних органів у зв’язку з пропозиціями щодо анулювання посад державних нотаріусів.
16. У роботі запропоновано систему адміністративних заходів, які пропонується вживати до нотаріусів при вчиненні ними правопорушень, а саме: попередження; призупинення дії свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю строком до одного року; збільшення розміру страхової застави для приватних нотаріусів; лише як крайній захід – анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
17. Встановлено напрямки взаємодії органів нотаріату та Державної виконавчої служби. Обгрунтовано, що у разі смерті особи, стосовно якої порушено виконавче провадження і якій наданий строк для добровільного виконання рішення, державний виконавець у порядку ст. 60 Закону вправі попередити нотаріуса про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна” і отримати від нього повідомлення про належність і місцезнаходження майна померлого боржника, результати його опису тощо. Тому автором пропонується доповнити ч. 3 ст. 8 Закону, що державний виконавець користується правом накладати арешт на майно боржника, витребувати довідки про вчинені нотаріальні дії та документи у зв’язку порушенням виконавчого провадження.
18. Пропонується відтворити у нотаріальній практиці і законодавстві існування довіреності як певної визначеної главою 4 ЦК форми передачі повноважень представнику, за якою не може передаватись право розпорядження власністю, а мають конкретизуватись повноваження представника, найважливіші з яких мають посвідчуватись лише у нотаріальному порядку, та закріпити такі терміни з таким значенням: “довіритель” - особа, яка надала довіреність на виконання певних дій довіреному або повіреному; “доручитель” - особа, яка уклала договір доручення з виконавцем на вчинення певних дій.
19. З метою охорони інтересів держави пропонується перед оформленням у нотаріальному порядку угод щодо відчуження земельних ділянок здійснювати контроль їх стану та обов’язково фіксувати це положення у договорі. Це у наступному дозволить встановлювати, чи належним чином використовувалась земельна ділянка та визначити умови приведення її у первісний стан шляхом проведення рекреаційних робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти
1. Конституція України // Голос України. - 1996. – 27 червня № 138 (1388).
2. Конвенція про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень // ВВР УРСР. – 1960. - № 31.
3. Земельний кодекс України. – К.: АТІКА, 2001. - 96 с.
4. Кодекс о браке и семье Украины. – Харьков: Рубикон, 1997. - 75 с.
5. Сімейний кодекс України. – К.: АТІКА, 2002. - 79 с.
6. Цивільний кодекс України (від 18 липня 1963 р.) // Право України. - 1994. - № 11-12. – С.1-66.
7. Цивільний кодекс України (від 16 січня 2003 р. ) – К.: Актіка, 2003. – 416 с.
8. Цивільний процесуальний кодекс України. - К.: АТІКА, 2001. – 127 с.
9. Про авторське право і суміжні права. Закон України від 23 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. - № 13. - Ст. 64.
10. Про адвокатуру. Закон України від 12 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. - № 9. – Ст. 62.
11. Про виконавче провадження. Закон України від 21 квітня 1999 р. // ВВР. – 1999. – № 24. - Ст. 207.
12. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів. Закон України від 23 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. – № 11. - Ст. 50.
13. Про міжнародний комерційний арбітраж. Закон України від 24 лютого 1994 р. // ВВР. – 1994. - № 25. - Ст. 198.
14. Про мови в Українській РСР. Закон Української РСР від 28 жовтня 1989 р. // ВВР УРСР. – 1989. – № 45. - Ст. 632.
15. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, - 1994. - №6. - С. 5-33.
16. Про підприє¬мництво. Закон України від 7 лютого 1991 р. // ВВР. -1991. - № 14. - Ст. 168.
17. Про судову експертизу. Закон України від 25 лютого 1994 р. // ВВР. – 1994. – № 28. - Ст. 232.
18. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України від 23 грудня 1997 р. // ВВР. – 1998. – № 20. - Ст. 99.
19. Гражданский кодекс РФ // Справочник по нотариату. - Новосибирск: ЮКЗА, 1997. – С.670-684.
20. Консульський статут України. Затверджено Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. // www.infodisk.com.ua.
21. Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні. Указ Президента України від 23 серпня 1998 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1999. - № 11. - С. 282.
22. Про заснування відзнаки Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого. Указ Президента України від 23 серпня 1995 р. //www.infodisk.com.ua.
23. Про право власності на окремі види майна. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. // ВВР. – 1992. - № 35. - Ст. 517.
24. Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”. Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1995 р. //www.infodisk.com.ua.
25. Пpо деpжавне мито. Декpет Кабінету Міністpів Укpаїни від 21 січня 1993 p. // ВВР. - 1993. - № 13. - Ст. 113.
26. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. // www.infodisk.com.ua.
27. Про податок на прибуток підприємств і організацій. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. - № 10. - Ст. 76.
28. Про порядок укладення шлюбного контракту. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. // Право України. – 1994. - № 7-8. - С. 44-45.
29. Про прибутковий податок з громадян. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. – № 10. - Ст. 77.
30. Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. // www.infodisk.com.ua.
31. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 січня 1996 р. //Юридичний вісник України. - 1996. - № 48 (74). – С.10-12.
32. Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 р. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - С. 236.
33. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. –К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - С. 49-57.
34. Про спільну діяльність щодо виявлення викрадених транспортних засобів та уникнення їх незаконного придбання і реалізації. Наказ затверджено Мінюстом та Міністерством внутрішніх справ України від 21 січня 1999 р. // www.infodisk.com.ua.
35. Інструкція про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів. Затверджено наказ Мінюсту від 27 травня 1999 р. // www.infodisk.com.ua.
36. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Затверджено наказ Мінюсту від 18 червня 1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1999. - № 11. - С. 283-340.
37. Інструкція про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна. Затверджено Наказ Міністерства юстиції України 26 лютого 1999 р. // www.infodisk.com.ua.
38. Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням. Затверджено наказ Мінюсту від 12 червня 1998 р. // www.infodisk.com.ua.
39. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції та Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Затверджено наказ Мінюсту від 30 серпень 2000 р. // www.infodisk.com.ua.
40. Положення про державний нотаріальний архів. Затверджено наказ Мінюсту від 07 лютого 1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1999. - № 11. - С. 390-392.
41. Положення про Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку. Затверджено наказ Мінюсту 29 травня 1999 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1999. - № 11. - С. 377-381.
42. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Затверджено наказ Мінюсту від 9 червня 1999 р. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1999. - № 11. - С. 371-376.
43. Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ. Затверджено наказ Мінюсту від 17.10.2000 р. // www.infodisk.com.ua.
44. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату. Затверджено наказ Мінюсту від 28 грудня 1993 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1994. - № 6. - С. 47-48.
45. Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Затверджено наказ Мінюсту від 20 січня 1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, - 1994. - № 6. - С. 52-55.
46. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Затверджено Наказ Мінюсту від 4 березня 1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, - 1994. - №6. - С. 55-58.
47. Положення про постачання, зберігання, облік та звітність витрачання бланків нотаріальних документів. Затверджено Наказ Мінюсту від 29 червня 1999 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1999. - № 11. - С. 384-389.
48. Порядок запровадження спеціальних бланків нотаріальних документів із введенням спеціальних бланків нового зразка. Затверджено наказ Мінюсту від 22 січня 1998 року // www.infodisk.com.ua.
49. Правила ведення нотаріального діловодства. Затверджено наказ Мінюсту від 3 лютого 1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, - 1994. - № 6. - С. 305-329.
50. Примірна програма стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю. Лист Мінюсту від 4 лютого 1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, - 1994. - №6. - С. 62-65.
51. Примірне положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру. Затверджено наказ Міністра юстиції від 4 січня 1998 р. / Законодавство України про нотаріат. -К.: ЮРінком Інтер, - 1998. - № 5. – С. 185.
52. Про запровадження спеціальних бланків нотаріальних документів. Затверджено наказ Мінюсту від 9 жовтня 1997 р. //www.infodisk.com.ua.
53. Про здійснення заходів щодо захисту нотаріально оформлюваних документів. Затверджено наказ Мінюсту від 29 червня 1999 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, - 1999. - № 11. - С. 381-384.
54. Рекомендації Міністерства юстиції України з окремих питань організації та проведення стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю. Лист Мінюсту від 4 лютого 1994 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком, - 1994. - №6. - С. 62-64.
55. Інструкція про прибутковий податок з громадян. Затверджено наказ Головної державної податкової інспекції України 21 квітня 1993 р. //www.infodisk.com.ua.
56. Лист Мінюсту України від 11.10.96 р. № 12-90-592 // Нотаріат для Вас. – 1997. – № 3. - С.31.
57. Про порядок вчинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України. Лист Мінюсту України від 28 лютого 1994 р. //www.infodisk.com.ua.
58. Організаційно-технологічна інструкція з користування Єдиним реєстром доручень, затверджена генеральним директором Інформаційного центру Мінюсту України від 15.05.98 р. //www.infodisk.com.ua.

Монографії
59. Авдеенко Н.И., Кабакова М.А. Нотариат в СССР. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. - 143 с.
60. Авдеенко Н.И. Механизм и пределы регулирования воздействия гражданско-процессуального права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. – 136 с.
61. Авдюков. М.Г. Нотариат в СССР - М.: Юридическая литература, 1974. - 167 с.
62. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. - Харків: Право, 1998. - 36 с.
63. Адміністративне право України / Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М. та ін. – Харків: Право, 2001. - 527 с.
64. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. - 225 с.
65. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Норма, 2001. - 752 с.
66. Алексеев С.С. Право. Азбука, теория, философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 709 с.
67. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юридическая литература, 1975. – 260 с.
68. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: Норма, 2001. – 176 с.
69. Алексєєв С.С. Философия права. – М.: Норма, 1998. – 329 с.
70. Антимонов Б.С. Герзон С.Л. Адвокат в советском гражданском процессе. – М.: Госюриздат, 1954, - 452 с.
71. Антокольская М.В. Семейное право. – М.: Юристъ, 1996. – 241 с.
72. Арбитражний процесс / Аргунов В.Н., Андреева Т.К., Борисова Е.А. и др. – М.: Городец, 2000. - 476 с.
73. Аргунов В.Н. Нотариальные услуги населению. – М.: Советская Россия, 1991. - 105 с.
74. Аргунов В.Н. Правовые основы нотариальной деятельности. – М.: БЕК, 1994. – 486 с.
75. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс. – К.: Літера, 2001. – 334 с.
76. Барак А. Судейское усмотрение. – М.: Норма, 1999. – 364 с.
77. Бахрах Д.М. Административное право. – М.: БЕК, 1999. – 355 с.
78. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права. – К.: Атіка, 1999. - 207 с.
79. Бондарев Н.И., Эйдинова Э.Б. Советский государственный нотариат. - М.: Юридическая література, 1973. - 64 с.
80. Братусь.Н.С, Самощенко И.С. Общая теория советского права. – М.: Юридическая литература , 1966. – 279 с.
81. Бурлай Е.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе, – К.: Наукова думка, 1987. – 92 с.
82. Ватман Д.П., Елизаров. В.А. Адвокат в гражданском процессе. – М.: Юридическая литература, 1969. – 199 с.
83. Вершинин А.П. Юридические документы в нотариальной и судебной практике. – М.: Юридическая литература, 1993. - 223 с.
84. Глущенко П.П., Седов А.М. Основы нотариальной деятельности. – Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 2001. - 367 с.
85. Гражданский кодекс Квебека / Авилов Г.Е., Боряк М.В., Гришин Д.А. и др. Пер. с фр. и англ. – М.: Статут, 1999. 471 с.
86. Гражданское право / Валеева Н.Г., Гангало Б.М., Илларионова Т.И. и др. – М. Норма-Инфра, 1998. – 453 с.
87. Гражданский процесс / Боннер А.Т., Гукасян Р.Е., Марышева Н.И. и др. – М.: Юридическая литература, 1993. - 559 с.
88. Гражданский процесс / Вершинин А.П., Чечина Н.А., Кривоносова Л.А. и др.– М.: Проспект, 1998. - 472 с.
89. Гражданский процесс / Волжанин В.П., Кайгородов В.Д., Кац А.К. и др. – М.: БЕК, 1996. - 505 с.
90. Гражданский процесс / И.П.Гришин, Н.М.Коршунов, Ю.Л.Мареев, М.К.Треушников / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: Новый Юрист, 1998. - 508 с.
91. Гражданское судопроизводство. Особенности рассмотрения отдельных категорий дел / Головина С.Ю., Дегтярев С.Л., Закарлюка А.В. и др. – М.: Юристъ, 2001. - 379 с.
92. Гревцов Ю. И. Про¬блемы теории правового отношения. – Л.: ЛГУ, 1981. -183 с.
93. Гуев А.Н. Гражданское право: В 3 т. – М.: ИНФРА-М, 2003. – Т. 1. – 457 с.
94. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. - М.: МГУ, 1979. - 215 с.
95. Дрижчана Е.Г. Об участии адвоката в подготовке к судебному рассмотрению дел особого производства. –К.: Киевский ОНИИ адвокатуры, 1986. – 20 с.
96. Дріжчана 0.Г. Законодавство про державний нотаріат. – К. Вид-во КДУ, 1979. – 48 с.
97. Дудин А П. Диа¬лектика правоотношения. – Саратов: Изд-во Саратовского гос.ун-та, 1983. - 165 с.
98. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран. Источники, судоустройство, подсудность. – М.: Статут, 2000. - 269 с.
99. Елисейкин П.Ф. Судебное установление фактов, имеющих юpидическое значение. - М.: Юридическая литература, 1973. - 176 с.
100. Жеруолис И.А. Сущность советского гражданского процесса. – Вильнюс: Минтис, 1969. - 245 с.
101. Жилинкова И.В. Брачный контракт. – Харьков: Ксилон, 2001. – 127 с.
102. Жилинкова И.В. Право собственности супругов. – Харьков: Ксилон, 1997. – 261 с.
103. Завадская Л.Н. Реализация судебных решений. - М.: Наука, 1982. – 114 с.
104. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. – К.: Вид-во КДУ, 1969. - 108 с.
105. Загальна теорія держави і права / Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.- К.: Юрінком Інтер, 1999. - 317 с.
106. Зобов'язальне право / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1998. – 910 с.
107. Ильинская И.М., Лесницкая Л.Ф. Судебное представительство в гражданском процессе. – М.: Юридическая литература, 1964. - 131 с.
108. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. – М.: Статут, 2000. - 856 с.
109. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1984. – 231 с.
110. Керимов Д.А. Методология права. – М.: Издательский центр «Аванта +», 2001. - 556 с.
111. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. - 472 с.
112. Коваль Л.В. Адміністративне право. – К.: Вентурі, 1998. – 207 с.
113. Кожухарь А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. – Кишинев: Штиинца, 1989. – 141 с.
114. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: ЮРінком Інтер, 1998. - 207 с.
115. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальный процесс. – Харьков: Консум, 1999. – 239 с.
116. Конституційне право України. / Погорілко В.Ф., Фріцький О.Ф., Городецький О.В. та ін. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
117. Котюк В.О. Теорiя права. –К.: Вентурі, 1996. – 207 с.
118. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. - 234 с.
119. Курылев С.В. Основы теории доказывания в советском гражданском процессе. – Минск: Минас, 1969. - 349 с.
120. Лесницкая Л.Ф. Нотариат в СССР. - М.: МГУ, 1985. – 159 с.
121. Лесницкая Л.Ф. Совершение нотариальных действий исполкомами местных Советов. – М.: Юридическая литература, 1977. - 110 с.
122. Лесницкая Л.Ф. Судебное представительство в гражданском процессе. – М.: Юридическая литература, 1964, - 419 с.
123. Лещенко М.О., Козьяков Ю.М. Нотаріальне оформлення цивільно-правових документів. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 399 с.
124. Луць В.В. Господарські договори. – Львів: вид-во Львівського університету, 1973. – 135 с.
125. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
126. Луць В.В. Хозяйственный договор и эффективность производства. – Львів: Вища школа, 1979. – 270 с.
127. Любшев Ю. Адвокатура в России. – М.: ООО «Профобразрование», 2001. - 831 с.
128. Мурадьян Э.М. Основные гражанско-правовые документы: образцы. - М.: БЕК, 1997. – 345 с.
129. Назаров Б. Л. Социалистическое право в системе соци¬альных связей. - М.: Юридическая литература, 1976. - 162 с.
130. Нерсесянц В.С. Философия права. - М.: Норма, 1997. – 652 с.
131. Нечаева А.М. Семейное право. – М.: Юристъ, 1998. - 259 с.
132. Общая теория государства и права: В 2 т. / Байтин М.И., Бережнов А.Г., Витрук Н.В. и др. – М.: Зерцало, 1998, - Т. 1: Теория государства. - 407 с.
133. Общая теория государства и права: В 2 т. / Борисов В.В., Гранат Н.Л., Гревцов Ю.И. - М.: Зерцало, 1998. – Т. 2: Теория права. - 639 с.
134. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Залесский В.В., Авилов Г.Е., Вильданова М.М. и др. – М.: Норма, 1999. - 645 с.
135. Пиепу Ж.Ф., Ягр Ж. Профессиональное нотариальное право. – М.: Юристъ, 2001. – 223 с.
136. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. –К.: Юрінком Інтер, 1998. – 329 с.
137. Поволоцкий Л.И., Лисковец Б.А., Соминский А.С. Дела особого производства. – М.: Юридическое издательство Министерства Юстиции СССР, 1948. – 112 с.
138. Полтавская Н, Кузнецов В. Нотариат: курс лекцій. – М.: Институт международного права и экономики им. А.С.Грибоедова, 1999. – 176 с.
139. Попова Ю.А. Признание граждан безвестно отсутствуюшими. - М.: Юридическая литература, 1985. -110 с.
140. Протасов В.Н. Правоотношение как система. – М.: Юридическая литература, 1991. – 141 с.
141. Протасов В.П. Что и как регулирует право. – М.: Юристъ, 1995. – 95 с.
142. Пушкар Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. – Львов: Изд-во „Вища Школа”, 1982. – 215 с.
143. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001. - 175 с.
144. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2000. - 525 с.
145. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России. – М.: Норма, 1999. – 302 с.
146. Розенберг Я.Л. Представительство в советском гражданском процессе. – Рига: Изв-во Латв.ун-та, 1974. - 214 с.
147. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. – К.: Ін Юре, 1997. - 319 с.
148. Седугин П.И., Белык Н.А. О государственном нотариате. - М.: Юридическая литература, 1974. – 119 с.
149. Семаков Г.С., Кондракова С.П. Нотаріат в Україні: курс лекцій. – К.: МАУП, 2001. - 120 с.
150. Слипченко С.А., Кройтор В.А. Гражданское право Украины. – Харьков: Эспада, 2000. - Ч.1. - 246 с.
151. Советский гражданский процесс / Авдюков М.Г., Аверин Д.Д., Аносова С.В. и др. – М.: Изд-во Моск. ун-та. 1964. - 453 с.
152. Советский гражданский процесс / Гуревич М.А., Тараненко В.Ф., Шакарян М.С. и др..- М.: Высшая школа, 1975. - 399 с.
153. Советский гражданский процесс / Кац С.Ю., Носко Л.Я., Васильченко Н.М. и др. – К.: Вища школа, 1982. - 423 с.
154. Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб та сім'ю. - К.: Наукова думка, 1998. - 238 с.
155. Стешенко Л.А., Шамба Т.М. Нотариат в Российской Федерации. –М.: Норма, 2002. – 496 с.
156. Теория государства и права. / Байтин М.И., Борисов В.В., Григорьев Ф.А. и др. – М.: Юристъ, 2001. - 771 с.
157. Теория юридического процесса. / Горшенев В.М., Крупнин В.Г., Мельников В.И. и др. – Харьков: Основа, 1985. – 365 с.
158. Тертышников В.И., Тертышников Р.В. Формы защиты и осуществления субъективных прав граждан, иностранных граждан, лиц без гражданства и юридических лиц. – Харьков: Консум, 1999. - 175 с.
159. Ткаченко Ю. Г. Методологические вопросы теории правоотношений. - М.: МГУ, 1980. - 198 с.
160. Фурса С.Я. Нотаріальний процес. Теоретичні основи: Монографія. –К.: Істина, 2002. - 320 с.
161. Фурса С.Я. Окреме провадження в цивільному процесі України: Навчальний посібник. – К.: Поліграфічний центр КУ, 1999 - 309 с.
162. Фурса С.Я. Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Загальна частина: Навчальний посібник. – К.: Вентурі, 1999. – 207 с.
163. Фурса С.Я. Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Особлива частина: Навчальний посібник. – К.: Вентурі, 1999. – 287с.
164. Фурса С.Я. Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: А.С.К., 2001. - 978 с.
165. Фурса С.Я., Фурса С.Я. Спадкове право. Теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. - 496 с.
166. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юридическая литература, 1974. - 243 с.
167. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. – К.: А.С.К., 2001. - 829 с.
168. Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн. / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. - Кн. 1. - 784 с.
169. Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн. / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999.- Кн. 2. - 864 с.
170. Цивільне право: в 2 ч. / Підопригора О.А., Боброва Д.В., Дзера О.В. та ін. – К.: Вентурі, - Ч.1: Загальна частина. 1995. - 415 с.
171. Цивільне право: в 2 ч. / Підопригора О.А., Боброва Д.В., Дзера О.В. та ін. – К.: Вентурі, - Ч. 2. 1995. - 415 с.
172. Цивільне процесуальне право / Комаров В.В., Тертишніков В.І., Пушкар Є.Г. та ін. – Харків: Право, 1999. - 590 с.
173. Чечот Д.М. Адинистративная юстиция: Теоретические проблемы. - Л.: ЛГУ, 1973. - 193 с.
174. Чечот Д.М. Неисковые производства. - М.: Юридическая литература, 1973. - 169 с.
175. Чечот Д.М. Участники гражданского процесса. - М.: Госюриздат, 1960. - 215 с.
176. Шак Х. Международное гражданское процессуальное право. –М.: БЕК, 2001. – 560 с.
177. Шевченко Я.Н. Основы семейного законодательства. - К.: Вища школа, 1982. - 162 с.
178. Шевченко Я. Н. Совершенствование законодательства о семье. - К.: Наукова дум¬ка , 1986. – 265 с.
179. Штефан М.И., Дрижчаная Е.Г., Гусев Е.В. Представительство граждан в суде. – К.: Лыбидь, 1991. - 231 с.
180. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К.: Ін Юре, 1997. - 607 с.
181. Штутин Я.М. Предмет доказывания в советском гражданском процессе. - М.: Госюриздат, 1963. - 223 с.
182. Юдельсон К.С. Советский нотариат. – М.: Госюриздат, 1959. - 340 с.
183. Юрков Б.Н. Судебное обеспечение законности в деятельности административных органов. – Харьков: Основа, 1987. - 239 с.
184. Яркова В.В. Гражданский и арбитражный процесс, нотариат, обязательственные отношения.– М.: Издательство БЕК, - 1998. – 352 с.

Наукові публікації, автореферати дисертацій та інші джерела
185. Авер’янов В.Б. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. - 1999. - № 8. - С. 8-11.
186. Авер’янов В.Б. Державне управління як здійснення виконавчої влади: політико-правова характеристика // Державне управління: теорія і практика. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.
187. Алиев В. Жалобы на нотариальные действия или на отказ в их совершении // Советская юстиция. - 1977. - № 19. – С.14-15.
188. Аргунов В. Необходимо сохранить независимость нотариата //Российская юстиция. -1999. - № 2. - С. 31.
189. Ариванюк Т. Загальні правові засади припинення права спільної власності подружжя // Право України. - 2001. - № 12. - С. 80.
190. Баранкова В.В. Нотариальная деятельность как правовая форма //Проблемы законности. - 1996. - № 3. - С. 190.
191. Баранкова В.В. Проблеми нотаріальної форми охорони та захисту прав: Автореф.дис.. канд.юрид.наук: 12.00.03 / Нац.юрид.академ. - Харків, 1997. – 24 с.
192. Бардин Л.Н. Судопроизводство по жалобам на нотариальные действия или на отказ в их совершении. Автореф.дис.. канд.юр.наук: 12.00.03 / Моск.гос.ун-т. – М., 1981. – 19 с.
193. Баришпольская Т.Ю. Гражданский процесс и процедура (понятие, служебная роль, проблемы теории и практики). Автореф.дис.. канд.юр.наук: 12.00.03 / Томск гос.ун-т. – Томск, 1988. – 21 с.
194. Белова Р. Удостоверение завещаний лечебными учреждениями // Советская юстиция. -1978. - № 4. - С. 21.
195. Белык Н. Первая нотариальная // Советская юстиция. –1979. - № 5. - С. 20—22.
196. Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна дієздатність іноземних осіб // Право України. - 1999. - № 10. - С. 86-89.
197. Боброва Д.В. Предмет, метод і функції цивільного права // Цивільне право. – К.: Вентурі, 1995. - Т. 1. – С. 4-11.
198. Боброва Д.В. Функції та принципи цивільного права. // Цивільне право України. Книга перша. – К.: Юрінком Інтер, 1999. - Т. 1. - С. 15-18.
199. Бобровник С.В. Кодекс // Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія імені М.П. Бажана, 2001, - Т. 3: К-М. - С. 130-131.
200. Бондаренко Г. Нотариальная практика и предупреждение прояв-лений бесхозяйственности // Советская юстиция. - 1978. - № 20. - С. 22-23.
201. Босолей Д., Будро М., Паре Д., Марку Р. Моделі актів нотаріусів Квебеку. –К., 2000. – 220 с. (Препр. / Мінюст).
202. Брауде И.Л. К вопросу об объекте правоотношения по советскому гражданскому праву // Советское государство и право. – 1951. - № 3. – С. 58.
203. Богуцький В.В. Предмет і система адміністративного права //Адміністративне право України. –Харків: Право, 2001. - С. 19-31.
204. Васенков В. Предупреждение нотариусами правонарушений //Советская юстиция. - 1981. - № 4. - С. 22-23.
205. Вершинин А.П. Содержание гражданских процессуальных правовых отношений. Автореф.дис.. канд..юр.наук: 12.00.03 /Ленин.гос.ун-т. – Л., 1987. – 17 с.
206. Виноградова Р. Об организации работы государственных нота-риальных контор // Советская юстиция. - 1982. - № 20. - С. 23-24
207. Виноградова Р. Постановление об отказе в совершении нотариального действия // Советская юстиция. – 1985. - № 4. – С. 19-20.
208. Возрождение государственного нотариата невозможно по финансовым причинам / Нотариальная палата Оренбургской области //Российская юстиция. - 1999. - № 2. - С. 33.
209. Гонгало Р.Ф. Суперфіцій у римському праві та його рецепція у сучасному цивільному праві України: Автореф.дис.. канд.юрид.наук: 12.00.03 / Ін-т держ.і права НАНУ. – К., 2000. - 18 с.
210. Доценко К. Новости профессии // Юридическая практика. - 2002. -№ 2. (212). - С. 2.
211. Доценко К. О необходимости единого реестра прав на недвижимость // Юридическая практика. - 2003. № 37 (247). – С. 3
212. Дудорова К. Нотариальная форма договора купли-продажи жилого дома (квартиры) и его государственная регистрация // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 2. – С. 10-13.
213. Евдокимова Т. Споры, связанные с принятием наследства //Советская юстиция. - 1985. - № 10. -С. 7-9
214. Елисейкин П.Ф. Процессуальное понятие спора о праве и его крити