Договір щодо оплатного надання медичних послуг

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1
ПРОБЛЕМАТИКА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ............................................................................................12

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН ЩОДО ОПЛАТНОГО НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ
2.1. Поняття і правова природа правовідносин щодо оплатного надання медичних послуг.............................................................................................................27
2.2. Цивільно-правове регулювання відносин щодо оплатного надання медичних послуг………………....……………………....................................................................46

РОЗДІЛ 3
ДОГОВІР ПРО ОПЛАТНЕ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ
3.1. Поняття і загальна характеристика договору про оплатне надання
медичних послуг………........…………………………………………............................62
3.2. Особливості укладення договору про оплатне надання
медичних послуг. Форма договору……………………………………..........................91
3.3. Зміст договору про оплатне надання медичних послуг……….......................105
3.4. Відповідальність за договором про оплатне надання медичних послуг…...127

ВИСНОВКИ...…………………………………………………………………..........158

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...……………………….............................161
ВСТУП

Актуальність теми. В умовах істотного зниження ресурсів державної системи охорони здоров’я, і в першу чергу, фінансових, матеріально-технічних, технологічних, інформаційних, питання забезпечення права громадян на охорону здоров’я, закріпленого в ст. 49 Конституції України [1], підвищення ефективності і якості медичної допомоги стає не тільки актуальним, але й досить проблемним.
Донедавна система охорони здоров’я в Україні відповідала бюджетній моделі охорони здоров’я, для якої пріоритетними були владні способи регулювання переважного числа правовідносин, пов’язаних з організацією й наданням медичної допомоги населенню. Реалії бюджетного фінансування сьогодні такі, що його обсяг забезпечує близько тридцяти відсотків від фактичної потреби системи охорони здоров’я; фінансується лише плата за роботу, комунальні платежі, придбання ліків та предметів медичного призначення за мінімальним переліком [2, с.7].
На цьому тлі механізм вирішення проблеми гарантування якісної й ефективної медичної допомоги не може повною мірою відповідати потребам сьогодення і задовольняти інтереси як громадян, так і суб’єктів надання медичної допомоги. Крім того, високі ціни за «платну» медичну допомогу, обтяжені існуючими податками, стимулюють розвиток тіньового обороту в сфері легально безплатної охорони здоров’я; громадяни починають усвідомлювати, що удатися до легально платних послуг, до приватної медицини вигідніше, ніж ризикувати своїми грошима у не врахованих законом відносинах [3, с.30]. У цих умовах упровадження багатоукладності форм власності у сфері охорони здоров’я, лібералізація умов для розвитку приватного сектора визнаються одним з основних пріоритетних напрямків реформування охорони здоров’я [4, с.277-278]. Недержавна, приватна медицина повинна заповнити прогалини й недоліки безплатної охорони здоров’я.
В свою чергу розвиток приватної медицини обумовив зміну погляду, який існував до недавнього часу на діяльність лікаря як «непродуктивну працю», що не дозволяло говорити про її продукт – медичну послугу як товар і, відповідно, як об’єкт цивільного права. Зараз є достатні підстави розглядати медичну послугу як ідеальний продукт, що є звичайним оборотоздатним у цивільному обороті товаром, який має певну вартість.
Оборотоздатність медичної послуги, що реалізується в конкретних відносинах між громадянами як суб’єктами й суб’єктами, які здійснюють приватну медичну практику, зумовила виділення з числа публічно-правових відносин з надання медичної допомоги приватноправових відносин щодо оплатного надання медичних послуг. Це викликає необхідність створити такий правовий механізм для врегулювання зазначених правовідносин, який, з одного боку, стимулював би економічну доцільність приватної медичної діяльності, а з іншого, найбільш повно й усебічно задовольняв потреби громадян у сфері охорони здоров’я в нових економічних умовах. Таким правовим механізмом повинен стати цивільно-правовий договір про оплатне надання медичних послуг.
Комплексне дослідження зазначеного договору сьогодні набуває особливої актуальності, тому що чинне цивільне законодавство не містить правової моделі для регулювання відносин щодо оплатного надання медичних послуг з урахуванням їх відмітних особливостей. Рівень же існуючих наукових розробок в Україні з досліджуваної теми видається нам недостатньо високим.
Порівняно невелика кількість публікацій, у яких розглядалися окремі аспекти договору про надання медичних послуг, не охоплює і не вирішує багатьох теоретичних та практичних проблем, викликаних, у першу чергу, відсутністю однозначного підходу до визначення такого нетипового об’єкта цивільного права, яким є медична послуга. Як результат – правова невизначеність з низки принципово важливих питань: щодо визначення істотних умов договору про оплатне надання медичних послуг і, насамперед, умови про предмет; порядку укладення названого договору, зокрема, моменту виникнення суб’єктивних прав і обов’язків у його сторін; щодо цивільної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього договору тощо.
До числа аналогів такого дослідження у вітчизняній науці цивільного права варто віднести публікації В.Л. Суховерхія, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, А.М. Савицької та деяких інших учених. Однак потрібно зауважити, що практично їх розробки здійснювалися на основі діючого тоді цивільного законодавства СРСР і УРСР. Наша ж робота одна з перших, що грунтується на аналізі сучасного законодавства в Україні й положень перспективного законодавства, а також у світлі останніх економічних і політичних перетворень у державі.
Загалом зазначеними обставинами та причинами й обумовлюється актуальність теми дослідження, а також доцільність проведення його в рамках цієї дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно з Розділом 1 «Концепції розвитку охорони здоров’я населення України», затвердженою Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313/2000 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо виконання Концепції розвитку охорони здоров’я населення України» від 9 серпня 2001 р. № 960; Постановою Верховної Ради України щодо розробки та прийняття нового ЦК України; Розділом I «Тематики пріоритетних досліджень на період 2002-2005 р.», затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, «Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 р., затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року; п. 1.4. «Основних напрямків наукових досліджень Національного Університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 роки», затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ від 5 січня 2001 р. (протокол № 4).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз договору про оплатне надання медичних послуг як цивільно-правового засобу регулювання оплатних відносин з надання медичних послуг, які виникають між недержавною комерційною медичною організацією (особою, що здійснює приватну медичну практику) і фізичною особою, що отримує медичні послуги, а також одержання науково обґрунтованих і достовірних результатів – висновків, пропозицій, які можуть бути використані як при подальших дослідженнях, так і на практиці. Для досягнення зазначеної мети у дослідженні вирішувалися такі задачі:
- визначення правової природи й змісту відносин, які виникають між комерційною медичною організацією чи особою, що здійснює приватну медичну практику, і фізичною особою при оплатному наданні останній різних медичних послуг;
- з’ясування правової природи, поняття й змісту медичної послуги як об’єкта цивільного права;
- визначення поняття договору про оплатне надання медичних послуг і його місця в загальній системі зобов’язального права України;
- виявлення особливостей укладення договору про оплатне надання медичних послуг;
- аналіз змісту договору про оплатне надання медичних послуг;
- окреслення особливостей цивільно-правової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договору про оплатне надання медичних послуг.
Об’єктом дослідження є конкретні суспільні відносини, які виникають між недержавною комерційною медичною організацією (особою, що займається приватною медичною практикою як підприємницькою діяльністю) і фізичною особою з приводу оплатного надання останній медичних послуг, безпосередньо спрямованих на поліпшення й підтримку її здоров’я, запобігання захворюванням і усунення наслідків хвороб чи травм (реабілітацію).
Предметом дослідження є цивільно-правовий договір про оплатне надання медичних послуг як певна юридична модель, яка відображає специфіку відносин, що лежать у її основі.
Методи дослідження складає сукупність теоретико-методологічних засобів і прийомів пізнання суспільних явищ і процесів. У ході дослідження застосовувалися загальнонаукові методи пізнання, такі як діалектичний метод, метод комплексного підходу, вивчення явищ у динаміці їх розвитку, а також суто юридичні прийоми й методи і, зокрема, історико-порівняльний, системно-структурний, аналізу й узагальнення законодавства і практики його застосування. Крім цього, був проведений короткий порівняльний економіко-правовий і медико-правовий аналіз деяких правових явищ, зокрема медичної послуги, договору про оплатне надання медичних послуг, діяльності послугодавця тощо. Ряд цивільно-правових конструкцій було розглянуто у поєднанні з медичними принципами й нормами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні проблеми цивільно-правового забезпечення прав і законних інтересів фізичної особи і суб’єкта надання медичних послуг у договорі про оплатне надання медичних послуг і проведеного на цій основі комплексного теоретичного аналізу правовідносин щодо оплатного надання медичних послуг. Дисертаційне дослідження є першим у сучасній українській літературі монографічним дослідженням договору про оплатне надання медичних послуг у світлі тенденцій і перспектив розвитку цивільного законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів знайшла своє відображення в наступних положеннях, які виносяться на захист:
1. Обгрунтовується висновок про те, що реалізація громадянином конституційного права на охорону здоров’я (ст. 49 Конституції) може відбуватися як у публічних правовідносинах щодо безоплатного подання медичної допомоги, так і в цивільних правовідносинах щодо оплатного надання медичних послуг. Різний режим правового регулювання зазначених відносин, а також різний механізм фінансування оплати за медичні послуги (держава або фізичні і юридичні особи) відображається на характері і змісті юридичних форм, за допомогою яких медична діяльність стає об’єктом правової регламентації.
2. На основі перспективного законодавства України, зокрема норм нового ЦК (надалі ЦК України), дістала подальшого обґрунтування позиція щодо необхідності закріплення родового поняття договору про надання послуг на рівні закону як пойменованого і безпосередньо договору про оплатне надання медичних послуг в спеціальному законодавстві. Робиться висновок, що саме в спеціальному законодавстві, в якості якого пропонується розробити «Правила оплатного надання медичних послуг населенню», мають бути детально відображені всі особливості договору про оплатне надання медичних послуг і відносин, предметом яких є оплатна медична діяльність.
3. Уперше, з огляду на підприємницький характер приватної медичної практики щодо надання медичних послуг, з метою забезпечення відшкодування заподіяної в результаті надання медичних послуг шкоди фізичній особі, обгрунтовується висновок про доцільність зобов’язати суб’єкта надання медичних послуг протягом року з моменту одержання дозволу (ліцензії) на медичну практику, внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу чи укласти зі страховою компанією договір страхування професійної відповідальності.
4. Подальшого розвитку дістала правова категорія «послуги». На підставі її загального визначення, в світлі нових тенденцій розвитку сфери охорони здоров’я в Україні, юридичних передумов для здійснення приватної медичної практики, робиться висновок, що оплатна медична послуга є самостійним об’єктом цивільного права, який характеризується низкою відмітних ознак.
Медичну послугу пропонується визначати як діяльність послугодавця, що спрямована на досягнення такого результату, корисні властивості якого здатні задовольнити потреби особи в відновленні і (або) підтримці її здоров’я, безпосередньо в процесі протікання доцільної діяльності послугодавця, який не має упредметненого вираження (матеріальної форми) і не може бути гарантований послугодавцем.
5. З огляду на сучасну кодификацію цивільного права України, удосконалено визначення поняття договору про оплатне надання медичних послуг, його змісту, суб’єктивних прав та обов’язків сторін, а також відповідальності за його порушення. Пропонується договір про оплатне надання медичних послуг визначати як такий договір, в силу якого одна сторона (послугодавець) зобов’язується надати медичну послугу іншій стороні (послугоотримувачу), а послугоотримувач зобов’язується сплатити за це обумовлену винагороду. Зроблено висновок, що зазначений договір є цивільно-правовим договором з певними ознаками публічного характеру, що відображається на змісті суб’єктивних прав і обов’язків його учасників. Відстоюється теза про те, що договір про оплатне надання медичних послуг є родовим договором відносно інших договорів про надання медичних послуг, серед яких мають бути особливо відокремлені договір про надання психіатричних послуг, договір про лікування нетрадиційними медичними способами (шляхом біоенергетичного впливу), договір про операцію, спрямовану на зміну статі людини.
6. На основі аналізу чинного і перспективного цивільного законодавства України удосконалено механізм укладення договору про оплатне надання медичних послуг з урахуванням потреб фізичної особи та особливостей медичної діяльності. Розкриваються особливості укладення зазначеного договору в загальному порядку та шляхом приєднання фізичної особи до умов, визначених послугодавцем у формулярах чи інших стандартних формах. Обгрунтовується висновок про те, що оферентом, за загальним правилом, в обох випадках виступає суб’єкт надання медичних послуг, а акцептантом – фізична особа, яка звертається за медичними послугами.
7. Уперше обгрунтовується висновок про доцільність у цивільному законодавстві України передбачити можливість квазідоговірного домагання на відшкодування збитків, заподіяних безпосередньо до укладення договору (culpa in contrahendo).
8. Дістали подальшого розвитку положення чинного та перспективного цивільного законодавства України про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору і заподіяння шкоди життю та здоров’ю фізичної особи. Додатково обгрунтовується позиція, що підставою виникнення цивільної відповідальності є протиправне порушення чужого суб’єктивного права (зобов’язального чи абсолютного).
9. Додатково обгрунтовується позиція стосовно встановлення цивільної відповідальності послугодавця за порушення договору про оплатне надання медичних послуг під час здійснення ним підприємницької діяльності до меж непереборної сили.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані як у доктрині цивільного права, так і в практиці застосування цивільного законодавства України до правовідносин щодо надання медичних послуг і подання медичної допомоги. Висновки цієї роботи можуть бути також використані при підготовці навчальних видань і методичних рекомендацій для удосконалення підготовки медичних працівників.
Практичні рекомендації, запропоновані автором, були направлені до спеціальної комісії Верховної Ради України і враховані при підготовці і доопрацюванні нового Цивільного кодексу України.
Окремі сформульовані в роботі положення мають дискусійний характер і можуть служити базою для подальших наукових розробок у даній сфері.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ, де неодноразово проводилося її обговорення. Основні наукові висновки пройшли апробацію за участі автора в наступних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми удосконалення цивільного законодавства України» (пам’яті проф. А.О. Пушкіна). – Харків, 21 травня 1999 р.; науково-практична конференція ад’юнктів і слухачів магістратури Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 13 квітня 2001 р.; науково-практична конференція ад’юнктів і магістрантів Національного університету внутрішніх справ, присвячена Дню науки України. – Харків, 17 травня 2002 р.; науково-практична конференція «Проблеми цивільного права України». – Харків, 21 травня 2002 р.
Теоретичні положення, обґрунтовані автором в дисертаційному дослідженні, були використані дисертантом при читанні лекцій, проведенні практичних і семінарських занять у Національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в п’яти наукових статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті вирішення наукової проблеми цивільно-правового забезпечення прав і законних інтересів фізичної особи та недержавної комерційної медичної організації (особи, що здійснює приватну медичну практику) в правовідносинах з оплатного надання медичних послуг можна сформулювати наступні основні теоретичні та практичні висновки:
1. Реалізація громадянином конституційного права на охорону здоров’я (ст. 49 Конституції України) може відбуватися як у публічних правовідносинах щодо безоплатного подання медичної допомоги, так і в цивільних правовідносинах з оплатного надання медичних послуг. Різний режим правового регулювання зазначених відносин, а також різний механізм фінансування оплати медичної діяльності (держава або фізичні і юридичні особи) відображається на характері і змісті юридичних форм, за допомогою яких медична діяльність стає об’єктом правової регламентації з боку публічного та приватного (цивільного) права.
1.1. Наявність небезпечного для життя фізичної особи стану та загрозливого для життя захворювання, які можуть закінчитися смертю протягом нетривалого періоду часу, є завжди публічною подією, що викликає виникнення публічних правовідносин з подання останньому кожним медичним працівником безоплатної медичної допомоги. Недержавна медична організація та особа, що здійснює приватну медичну практику, надають медичну допомогу в обсязі, необхідному для виведення фізичної особи з цього небезпечного стану.
2. Основним цивільно-правовим засобом регулювання відносин з оплатного надання медичних послуг є цивільно-правовий договір про оплатне надання медичних послуг як загальна юридична форма для всіх видів оплатних дій (діяльності) медичного характеру. Зазначений договір як єдиний вольовий акт (визнаний об’єктивним правом), утворений взаємними, співпадаючими волевиявленнями двох осіб (офертою та акцептом) і спрямований на досягнення бажаного правового наслідку найбільш повно забезпечує правомірне проникнення як у сферу особистої волі фізичної особи, так і в діяльність суб’єкта, що здійснює приватну медичну практику.
2.1. Договір про оплатне надання медичних послуг є родовим договором відносно інших договорів про надання певних медичних послуг, серед яких мають бути особливо відокремлені договір про надання психіатричних послуг, договір про лікування нетрадиційними медичними способами, договір про операцію, спрямовану на зміну статі людини.
2.2 Договір про оплатне надання медичних послуг підпадає під режим публічного договору, що є своєрідним захистом більш слабкої сторони в договорі – фізичної особи (послугоотримувача), шляхом покладення на суб’єкта надання медичних послуг певних додаткових обов’язків.
3. Ефективне виконання договором про оплатне надання медичних послуг своїх основних функцій залежить від закріплення в ЦК України загальної (генеральної) юридичної моделі договору про надання послуг і наявності спеціального цивільного законодавства, яке б деталізувало надання саме медичних послуг. В якості спеціального законодавства пропонується розробити «Правила оплатного надання медичних послуг населенню», де будуть детально відображені всі особливості договору про оплатне надання медичних послуг і відносин, предметом яких є оплатна медична діяльність.
4. Особливістю забезпечення прав і законних інтересів фізичної особи в правовідносинах з суб’єктом надання медичних послуг є встановлення для неї особливих умов для участі в договорі про оплатне надання медичних послуг: надання їй при укладенні договору, а також в зобов’язанні додаткових прав і покладення на послугодавця додаткових обов’язків, спрощеного порядку для розірвання зазначеного договору, встановлення підвищеної відповідальності послугодавця в зобов’язанні за його невиконання чи неналежне виконання і т.д.
4.1. Деякі умови договору про оплатне надання медичних послуг мають завжди визнаватися нікчемними (умови, що обмежують чи звільняють послугодавця від відповідальності, обмежують права послугоотримувача).
4.2. З метою вдосконалення перспективного цивільного законодавства, 2 ст. 922 ЦК України пропонується викласти в наступній редакції: «У випадку неможливості виконати договір, яка виникла не з вини виконавця, замовник відшкодовує фактично понесені ним витрати, якщо інше не передбачено договором про надання послуг чи законом».
4.3. Для забезпечення, в першу чергу, прав фізичної особи (послугоотримувача) пропонується встановити обов’язкову письмову форму для договору про оплатне надання медичних послуг, за винятком тих договорів про надання медичних послуг, які виконуються в момент їх вчинення (усна лікарська консультація).
5. Механізмом зменшення негативних наслідків (майнових і немайнових) для сторін за договором про оплатне надання медичних послуг має стати інститут страхування професійної відповідальності та інститут culpa in contrahendo.
5.1. З метою забезпечення відшкодування заподіяної в результаті надання медичних послуг шкоди фізичній особі, пропонується зобов’язати суб’єкта надання медичних послуг протягом року з моменту одержання дозволу (ліцензії) на медичну практику внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу чи укласти зі страховою компанією договір страхування професійної відповідальності.
6. Підставою цивільно-правової відповідальності за договором про оплатне надання медичних послуг є протиправне порушення стороною чужого суб’єктивного права (зобов’язального чи абсолютного). Необхідними в кожному випадку умовами такої відповідальності, є протиправність, наявність шкоди та причинного зв’язку між порушенням суб’єктивного права контрагента та шкодою.
6.1. Засобом оптимізації інтересів послугоотримувача, з урахуванням специфіки медичної діяльності є встановлення відповідальності (майнової та немайнової) послугодавця за порушення договору про оплатне надання медичних послуг (заподіяння шкоди послугоотримувачу) при здійсненні ним підприємницької діяльності з приватної медичної практики до меж непереборної сили.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 – Ст. 141.
2. Журавель В., Колтунов О., Батечко С., Бірюков В., Дорієнко С., Чорномаз В. Системі охорони здоров’я України потрібні дійові реформи за українським взірцем // Ліки України. – 2001. – № 6 (47). – С.7-9.
3. Тихомиров А.В. Медицинское право. Практическое пособие. – М.: Статут, 1998. – 418 с.
4. Охорона здоров’я України: результати діяльності (щорічна доповідь, 1999 рік). – К., 2000. – 521 с.
5. Дупленко К.Ф., Братусь В.Д. Шляхи і найголовніші етапи розвитку охорони здоров’я та медичної науки в УРСР // Досягнення охорони здоров’я в Українській РСР. Головний редактор П.Л. Шупик. – К.: Держмедвидав УРСР, 1958. – С.22-69.
6. Хорош И.Д. Первые годы развития советского здравоохранения на Украине (1918-1920). – К.: Госмедиздат УССР, 1963. – 208 с.
7. Савельева Е.Н. Симпозиум по истории страховой медицины // Советское здравоохранение. – 1990. – № 4. – С.76-78.
8. Громов А.П. Права, обязанности и ответственность медицинских работников. – М.: Медицина, 1976. – 168 с.
9. Огарков И.Ф. Врачебные правонарушения и уголовная ответственность за них. – Л.: Медицина, 1966. – 196 с.
10. Приказы по Народному Комиссариату Здравоохранения (УССР). – Х., 1922. – №№ 59-73. – 37 с.
11. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради – 1991. – № 20. – Ст. 249.
12. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
13. Новоселов В.И. Правовое положение граждан в отраслях государственного управления. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977. – 166 с.
14. Болотіна Н. Медичне право у системі права України // Право України. – 1999. – № 7. – С.116-121.
15. Суховерхий В.Л. Гражданско-правовое регулирование отношений по здравоохранению // Советское государство и право. – 1975. – № 6. – С.105-109.
16. Малеин Н.С. Общие вопросы гражданско-правового положения личности // Гражданско-правовое положение личности в СССР. – М.: Наука, 1975. – 399 с.
17. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юридическая литература, 1981. – 216 с.
18. Ойгензихт В.А. Специфика регулирования некоторых гражданских правоотношений // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С.44-52.
19. Савицкая А.Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. – Львов: Вища школа, 1982. – 195 с.
20. Малеина М.Н. Гражданско-правовой договор на оказание медицинской помощи // Правоведение. – 1989. – № 2. – С.28-36.
21. Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве. Учебное и практическое пособие. – М.: БЕК, 1995. – 272 с.
22. Ярошенко К.Б. Жизнь и здоровье под охраной закона: Гражданско-правовая защита личных неимущественных прав граждан. – М.: Юридическая литература, 1990. – 174 с.
23. Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан: Пособие для слушателей нар. ун-тов. – М.: Знание, 1991. – 126 с.
24. Красицька Л.В. Право на здоров’я в аспекті цивільно-правового регулювання // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Випуск 6. – С.69-72.
25. Ярошенко К.Б. Рецензия на кн. Савицкой А.Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием // Правоведение. – 1989. – № 6. – С.58-61.
26. Евсеев В.И. Потребление услуг непроизводственной сферы. – К.: Наукова думка, 1987. – 114 с.
27. Козак В.Е. Непроизводственная сфера: Вопросы теории. – К.: Наукова думка, 1979. – 312 с.
28. Тихомиров А.В. Медицинская услуга. Правовые аспекты. – М.: Информационно-издательский дом «ФИЛИНЪ», 1996 – 352 с.
29. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 66 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти” (справа про платні медичні послуги) // Закон і бізнес. – 30 грудня 1998. – № 52 (231). – С.2-4.
30. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України “у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно” (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 року // Юридичний вісник України. Інформаційно-правовий банк. – 22-28 червня 2002 р. – №25 (365). – С.4-7.
31. Уголовный кодекс Украины // Бюллетень «Право и практика». – январь 2002. – №1-2.
32. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве: Уч. пособие. – Душанбе, 1984. – 128 с.
33. Сергеев Ю.Д., Ерофеев С.В. Ятрогенная патология – актуальная судебно-медицинская проблема // Судебно-медицинская экспертиза. – 1998. – № 6. – С.3-7.
34. Варул П.А. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности. – Таллин: Ээсти раамат, 1986. – 152 с.
35. Сабо И. Социалистическое право: Пер. с венгер. – М.: Прогресс, 1964. – 396 с.
36. Аскназий С.И. Общие вопросы методологии гражданского права // Ученые записки [Ленинградский государственный ордена Ленина университет]. – Л.: Изд-во Ленингр. гос. ордена Ленина ун-та. – 1948. – Серия юридическая. – Вып. I. – С.3-50.
37. Сырых В.М. Метод правовой науки: (Основные элементы, структура). – М.: Юридическая литература, 1980. – 176 с.
38. Методологические проблемы советской юридической науки. – М.: Наука, 1980. – 309 с.
39. Законник царя Хаммураби. – Харьков, 1911.
40. Хрестоматия по истории Древнего Востока: В 2 ч. Ч. 1 / Под ред. М.А. Коростовцева, И.С. Кацнельсона, В.И. Кузищина. – М.: Высшая школа, 1980. – 328 с.
41. Ковнер С. История медицины. – Вып. 1: Медицина Востока. Медицина в древней Греции до Гиппократа. – К.: Университет. тип., 1878. – 184 с.
42. Ковнер С. История древней медицины. – Вып. 3 и последний: Медицина от смерти Гиппократа до Галена включительно. – К.: Университет. тип., 1888. – 547 с.
43. Сорокина Т.С. Атлас истории медицины. Первобытное общество. Древний мир: Учеб. пособие для мед. ин-тов. – М.: Изд-во Ун.-та дружбы народов, 1987. – 168 с.
44. Агабабьян Э.М. Экономический анализ сферы услуг. – М.: Экономика, 1968. –160 с.
45. Тыкоцкий Л.И. Производительный труд и услуги. Вопросы теории. – Вильнюс: Минтис, 1973. – 180 с.
46. Минич В.Н. Общественные фонды потребления и повышения эффективности их использования в здравоохранении: Автореф. дис… кан-та эконом. наук. Минск, 1978. – 25 с.
47. Здравоохранение: экономика, маркетинг, менеджмент: Учебное пособие / Под ред. д.э.н., академика НАН Украины А.А. Чухно. – Симферополь: Таврида, 2001. – 340 с.
48. Яковлев В.Ф. О совершенствовании правового регулирования отношений по удовлетворению потребностей граждан // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания. – М.: АН СССР, Институт государства и права, 1983. – С.13-18.
49. Советское гражданское право: Учебник: В 2-х томах. Т.1 / Илларионова Т.И., Кириллова М.Я., Красавчиков О.А. и др. / Под ред. О.А. Красавчикова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
50. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Ч. 1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др. / Под. ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – 440 с.
51. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Изд. второе. – М.: Госполитиздат, 1961. – Т. 21. – 548 с.
52. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 с.
53. Яковлев В.Ф. Гражданскоправовой метод регулирования общественных отношений: Учеб. пособие. – Свердловск, 1972. – 210 с.
54. Рыженков А.Я. Товарно-денежные отношения в советском гражданском праве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. – 232 с.
55. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права. Ученые труды. Т.1. – Серия «Гражданское право». – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т им. А.Я. Вышинского, 1959. – 336 с.
56. Гладун З.С. Законодательство о здравоохранении: проблемы формирования новой теоретической модели // Государство и право. – 1994. – № 2. – С.116-122.
57. Гладун З. Законодавство України про охорону здоров’я (проект Концепції) // Право України. – 1992. – № 11. – С.31-33.
58. Анисимов В., Гладун О., Шиленко Ю. Здравоохранение в новых условиях хозяйствования // Российская юстиция. – 1995. – № 8. – С.23-25.
59. Сальников Н. Необходим кодекс об охране здоровья человека. И как можно скорее // Человек и закон. – 2001. – № 9. – С.4-8.
60. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права. – Том 1. Полутом 1. Введение и общая часть. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1949. – 436 с.
61. Иеринг Рудольф фон. Интерес и право: Правоспособность учредителей. Интерес и право. Непреодолимая сила: Сочинения: Пер. с нем. А. Борзенко. – Ярославль, 1880. – 268 с.
62. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – 411 с. (Серия «Классика российской цивилистики»).
63. Шапп Я. Основы гражданского права Германии. Учебник: Пер. с нем. и предисл. К. Арсланова. – М.: БЕК, 1996. – 284 с.
64. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Государственное изд-во юридической литературы, 1950. – 416 с.
65. Сенчищев В.И. Объект гражданского правоотношения. Общее положение // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1999. (допечатка). – С.109-160.
66. Магазинер Я.М. Объекты права // Очерки по гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1957. – С.65-78.
67. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». – М.: Статут, 2000. – 777 с. (Серия «Классика российской цивилистики»).
68. Жуков В.И. Правовая охрана объектов научно-технического творчества: Уч. пособие. – Х.: Юридический институт, 1983. – 94 с.
69. Гражданское право. Учебник: В 2-х т. Т. I / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2000. – 816 с.
70. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. – М.: Статут, 1999. – 352 с.
71. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. – 7-е изд. – М.: Изд-е Бр. Башмаковых, 1914. – 335 с.
72. Иоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций). Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1958. – 514 с.
73. Калмыков Ю.Х. К понятию обязательств по оказанию услуг в гражданском праве // Советское государство и право. – 1966. – № 5. – С.116-119.
74. Гражданское право Украины: Учебное пособие. Ч. II / Под редакцией Слипченко С.А., Кройтор В.А. – Харьков: Эспада, 2000. – 399 с.
75. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч. 1. – Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1958. – 339 с.
76. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х томах. Т. 2. / Верб С.А., Добрынин Ю.Е., Илларионова Т.И. и др. / Под ред. О.А. Красавчикова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
77. Цивільне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 480 с.
78. Гражданское право: определения, понятия, законодательство: Учебно-практический справочник / Под общ. ред. Е. О. Харитонова. – Харьков: ООО Одиссей, 1998. – 384 с.
79. Карчевський К.А. Платні освітні послуги вищих закладів освіти МВС України: Цивільно-правовий аспект: Автореф. дис... кан-та юрид. наук: 12.00.03 / Нац. унів. внутр. справ. – Харків, 2001. – 19 с.
80. «Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування», затверджені наказом Держстандарту України № 37 від 27.01.99 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16 (07.05.99). – Ст. 670.
81. «Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг», затверджені наказом Держстандарту України № 37 від 27.01.99 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16 (07.05.99). – Ст. 670.
82. ЦК України третього читання, прийнятий Верховною Радою України 29.11.2001 року. http://www.rada.kiev.ua/zakon/PR1/4skl/g/0800/0890.htm
83. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2-х томах. Т. 1. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1972. – 396 с.
84. Жуков В.И., Юровский Б.И. Юридическая природа «услуги» // Экспресс-анализ. – 1999. – № 15. – С.20-22.
85. Степанов Д. Услуги как объект гражданских прав // Российская юстиция. – 2000. – № 2. – С.16-18.
86. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. Том 2 / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1994. – 432 с.
87. Гражданское право: Учебник. Ч. II / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1997. – 784 с.
88. Жилінкова І. Зобов’язання з надання послуг у сфері інтерактивної (дистанційної) освіти // Право України. – 2002. – № 4. – С.108-113.
89. Брагинський М.И. Договор подряда и подобные ему договоры. – М.: Статут, 1999. – 254 с.
90. Пондоев Г.С. Заметки врача. – 3-е значит. испр. и доп. изд. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1961. – 313 с.
91. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 183 с.
92. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. – Друге видання. – К.: Радянська школа, 1948. – 424 с.
93. Советское гражданское право. – М.: Юридическая литература, 1976. – Т. 2. – 528 с.
94. Кабалкин А.Ю. Сфера обслуживания: гражданскоправовое регулирование. – М.: Наука, 1972. – 199 с.
95. Смотров О.І. Деякі проблеми правового регулювання договірних відносин щодо надання медичних послуг // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Випуск 6. – С.183-187.
96. Шешенин Е.Д. Общие проблемы обязательств по оказанию услуг // Вестник Московского университета. – Серия 11. Право. – 1983. – № 1. – С.62-67.
97. Шешенин Е.Д. Классификация гражданско-правовых обязательств по оказанию услуг // Гражданское право и сфера обслуживания / Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1984. – С.40-46.
98. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: Единство и дифференциация. – Л.: Изд.-во ЛГУ, 1988. – 174 с.
99. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – Издание дополнительное, исправленное (2-й завод). – М.: Статут, 2002. – 1055 с.
100. Гражданский кодекс Российской Федерации, часть вторая. Текст. Комментарий. Алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 836 с.
101. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Отв. ред. доктор юридических наук, проф. О.Н. Садиков. – М.: Юрид. фирма КОНТРАКТ, изд-я группа Инфра-М-Норма, 1996. – 779 с.
102. Слипченко С.А., Кройтор В.А. Гражданское право Украины: Учебное пособие. Ч. 1. – Харьков: Эспада, 2000. – 245 с.
103. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
104. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 1.
105. Гражданско-правовое регулирование отношений по удовлетворению потребностей граждан / Под ред. В.П. Грибанова и З. Чешки. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 223 с.
106. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
107. Луць В.В. Особливості розвитку договірного права в сучасних умовах // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Випуск 6. – С.145-147.
108. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая и вторая (с алфавитно-предметным указателем). – М.: Издательская группа ИНФРА-М – Норма, 1997. – 560 с.
109. Собрание законодательства РФ. – 1996. – № 3. – Ст. 199.
110. Закон України «Про захист прав споживачів» із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 23. – Ст. 182.
111. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню» № 576 від 27.04.98 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 17 (14.05.98). – Ст. 630.
112. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Відп. редактор П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.40-49.
113. Гладун З.С. Проблеми правового регулювання медичної діагностики // Медична діагностика. Організація і управління, методи і засоби, алгоритм і навчання, комп’ютеризація: Матеріали до науково-практичної конференції. – Львів, 1991. – С.23.
114. Дргонец Я., Холлендер П. Современная медицина и право: Пер со словац. – М.: Юридическая литература, 1991. – 336 с.
115. Барон Ю. Система римского гражданского права: Пер. с нем. Л.И. Петражицкого. – 3-е изд. /испр. по 9-му нем. изд./ Вып. III. Книга IV. Обязательственное право. – СПб, 1910. – 272 с.
116. Виндшейд Б. Об обязательствах по римскому праву: Пер. с нем. под ред. и с прим. А.Б. Думашевского. – СПб, 1875. – 593 с.
117. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М.: Юристъ, 1999. – 544 с.
118. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Римское право (базовый учебник): Пер. с македонского д.ю.н. проф. В.А. Томсинова и Ю.В. Филиппова / Под ред. проф. В.А. Томсинова. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. – 448 с.
119. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
120. Сергеев Ю.Д. Профессия врача: Юрид. основы. – К.: Выща школа, Головное изд-во, 1988. – 208 с.
121. Правила судебно-медицинского определения степени тяжести телесных повреждений (по состоянию на 15.07.96): Библиотека адвоката /Составитель кандидат юридических наук В.В. Сунцов. – Х.: НПКФ Консум, 1996. – 16 с.
122. Наказ МОЗ від 16.07.97 р. № 225 «Про затвердження Переліку видів захворювань і станів іноземних громадян, що потребують екстреної медичної допомоги» // Офіційний вісник України. – 1997. – число 49 (26.12.97). – С.70-73.
123. Фогельсон Ю.Б. Избранные вопросы общей теории обязательств: Курс лекций. – М.: Юристъ, 2001. – 192 с.
124. Годэмэ Е. Общая теория обязательств: Пер. с франц. И.Б. Новицкого. – М.: Госюриздат, 1948. – 512 с.
125. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. – Х.: Фирма «Консум», 1997. – 112 с.
126. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 1999. – 848 с.
127. http://www.openweb.ru/infoshare/doc/hr4.htm
128. Закон України «Про підприємницьку діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
129. Луць В.В. Контракти у підприємницький діяльності: Навчальний посібник. – К.: Юрінком, 1999. – 560 с.
130. Дойников И.В. Предпринимательское право. – М.: Приор, 1999. – 320 с.
131. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис... кан-та юрид. наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченко. – К., 2001. – 18 с.
132. «Декларация о политике в области обеспечения прав пациента в Европе», принята Европейским совещанием по правам пациента в Амстердаме, в марте 1994 г.: http://www.sura.ru/~hosp/etik/e25.htm
133. Закон Украины «О лицензировании отдельных видов хозяйственной деятельности» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №. 36. – Ст. 299.
134. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики (із змінами, внесеними згідно з Наказом Держпідприємництвом № 23-57 від 15.02.2002 р.) // Збірник нормативно-директивних документів з охорони здоров’я. – 2002. – березень. – С.32-36.
135. Общепрактическая и семейная медицина: Пер. с нем. М.В. Дорошко и др. / Под ред. М.М. Кохена. – Мн.: Беларусь, 1997. – 618 с.
136. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М.: Госюриздат, 1954. – 248 с.
137. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних. – М.: Юридическая литература, 1968. – 136 с.
138. Германское право. Часть 1. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Международный центр финансово-экономического развития. – 1996. – 552 с.
139. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Гражданско-правовой договор и его функции / Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: УрГУ, 1980. – С.3-20.
140. Советское гражданское право / Под общей редакцией доктора юрид. наук проф. В.Ф. Маслова и доктора юрид. наук проф. А.А. Пушкина. – К.: Вища школа,1977. – Часть первая. – 477 с.
141. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн. 1. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.
142. Гражданское право: Учебник: В 2 томах. Т. . Полутом 2 / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Бек, 2000. – 544 с.
143. Westermann Harm Peter. Grundbegriffe des BGB. – 14., überarb. Aufl. – Stuttgard; Berlin; Köln: Kohlhammer, 1994. – 173 s.
144. Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии / Пер. с нем. – М.: БЕК, 2001. – 336 с.
145. Витрянский В.В. Общие положения о договоре // Хозяйство и право. – 1995. – № 12. – С.3-25.
146. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в ред. Закону України від 22.05.97 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
147. Малеина М.Н. Правовой взгляд на проявление нетрадиционных способностей (качеств) человека // Государство и право. – 1994. – № 2. – С.122-129.
148. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. – М.: МЗ Пресс, 2000. – 244 с.
149. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С.482-504.
150. Денисов С.А. О порядке заключения договоров // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1999 (допечатка). – С.229-275.
151. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права. Полутом 2. Введение и общая часть. – М.: Изд-во Иностранной литературы, 1950. – 484 с.
152. Иоффе О.С. Договоры в социалистическом хозяйстве. – М.: Юридическая литература, 1964. – 498 с.
153. Закон України «Про рекламу» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 181.
154. Жалинский А., Рёрихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
155. Мозолин В.П., Фарнсфорт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции / Отв. ред. В.П. Мозолин. – М.: Наука, 1988. – 308 с.
156. Кодзоева Ф.А. Право: договор с потребителем. Правовые аспекты //
http://www.stom.ru/dmg/0109/article9.shtml.
157. Braunschneider, Hartmut: Schuldrecht AT. – 2. Aufl., Köln: AchSo! Verlag GmbH, 1997. – 471 s.
158. Musielak Hans-Joachim. Grundkurs BGB: eine Darstellung zur Vermittlung von Grundlagenwissen im bürgerlichen Recht mit Fällen und Fragen zur Lern- und Verständniskontrolle sowie mit Übungsklausuren. – 4., neubearb. Aufl. – München: Beck, 1994. – 553 s.
159. Тихомиров А.В. Договор о возмездном оказании медицинских услуг как документ: общие положения // Здравоохранение. – 1999. – № 11.- С.147-156. http://www.medlaw.ru/index.php?action=biblio_articles_showone&id=3&sort=2
160. Самонд и Вильямс. Основы договорного права / Под ред. Е.А. Флейшиц. – М.: Изд.-во иностранной литературы, 1955. – 704 с.
161. Главный врач. – 1997. – № 2. – С.15-22.
162. http://bgb.jura.uni-hamburg.de/cd-demo/agl.htm
163. http://www.infoquelle.de/Recht/Patienten_Recht/vertragspflicht.cfm
164. Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк: Пер. с франц. и вступит. статья д-ра юрид. наук Р.О. Халфиной – М.: Прогресс, 1972. – 440 с.
165. Кабалкин А. Договор возмездного оказания услуг // Российская юстиция. – 1998. – № 4. – С.8-19.
166. Кабалкин А.Ю. Законодательство в сфере обслуживания населения (Справочник для слушателей). – М.: Знание, 1984. – 224 с.
167. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юридическая литература, 1974. – 350 с.
168. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания. – М.: Наука, 1980. – 256 с.
169. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К.Г. Устименко) від 30 жовтня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – число 46 (02.12.97). – С.126-130.
170. Малеин Н.С. О врачебной тайне // Советское государство и право. – 1981. – № 8. – С.79-86.
171. Ведомости Верховного Совета РФ. – 1993. – № 33. – Ст. 318.
172. Головченко В., Грузова Л. Лікарська таємниця як медико-правова проблема // Ліки України. – 2001. – № 6 (47). – С.12-14.
173. Гуревич Н.И. Несколько замечаний к статье доц. И.Я. Бычкова «Юридические вопросы в хирургической практике» // Хирургия. – 1948. – № 5. – С.13-19.
174. Концевич И.А. Судебно-медицинские аспекты врачебной практики. – К.: Здоров’я, 1974. – 128 с.
175. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 311 с.
176. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1973. – 456 с.
177. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: (Очерк теории). М.: Юридическая литература, 1976. – 215 с.
178. Повышение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций / Отв. ред. Я.Н. Шевченко, А.А. Собчак. – К.: Наукова думка, 1988. – 261 с.
179. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1955. – 307 с.
180. Гражданское право: Учебник. Часть I. – Изд. третье, перераб. и доп. / Под ред. АП. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 632 с.
181. Смотров О.І. Порушення виконавцем договору щодо оплатного надання медичних послуг як необхідна умова цивільної відповідальності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Випуск 18. – С.315-319.
182. Чазов Е.И. Восхищаюсь наукой и мудростью // Медицинская газета. – 1984. – 16 марта. – С.4-5.
183. Маковский А.Л. Ответственность врача и лечебного учреждения за хирургические ошибки // Краковский Н.И., Грицман Ю.Я. Ошибки в хирургической практике и пути к их предупреждению. – М.: Медгиз, 1959. – С.160-193.
184. Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушения профессиональных обязанностей. – М.: Юридическая литература, 1970. – 128 с.
185. Вермель И.Г. Судебно-медицинская экспертиза лечебной деятельности: (Вопросы теории и практики). – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 112 с.
186. Загальна теорія цивільного права / За ред. проф. О.А. Підопригори і Д.В. Бобрової. – К.: Вища школа, 1992. – 454 с.
187. Östereichisches Recht. Allgemeines Bürgerliches Gesetzbuch. ABGB mit den wichtigsten einschlägigen Nebengesetzen und Verordnungen. – 15., neubearbeitete Auflage. Goltmann Verlag, 1994. – 580 s.
188. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. – М.: Издательская группа Форум-Инфра-М, 1997. – 240 с.
189. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт: Пер. с нем. – М.: Международные отношения, 2000. – Т. 2. – 512 с.
190. Флейшиц Е.А. О гражданской ответственности за повреждение здоровья // Советское государство и право. – 1954. – № 8. – С.23-33.
191. Савицкая А.Н. Гражданская ответственность советских лечебных учреждений за вред, причиненный неправильным лечением // Ученые записки Львов. гос. ун-та. – Т. 38. – Серия юридическая. – Вып. 3. – 1956. – С.144-152.
192. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под общ. ред. академика РАН, доктора юридических наук, профессора В.С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-Инфра•М), 2000. – 784 с.
193. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”// Закон і бізнес. – 2001. – 8-14 вересня. – № 36. – С.38-40.
194. Козьминых Е. Обязательства вследствие причинения вреда здоровью при оказании медицинских услуг // Российская юстиция. – 2001. – № 2. – С.32-34.
195. Грищенко В., Жуков В. Пациент и врач: дискуссионные проблемы // Юридическая практика. – 19 ноября 2002 года. – № 47 (257). – С.8.
196. Матвеев Г.К. О понятии непреодолимой силы в советском гражданском праве // Советское государство и право. – 1963. – № 8. – С.95-105.
197. Ойгензихт В.А. Проблема риска в гражданском праве (часть общая). – Душанбе: Ирфон, 1972. – 224 с.