ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ – ПІДПРИЄМЦЯ

Краткое описание

З М І С Т

Перелік умовних скорочень
3
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. Проблеми правового регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб 12
1.1. Поняття підприємницької діяльності 12
1.2. Проблеми систематизації законодавства, яке регулює підприємницьку діяльність фізичних осіб
28
РОЗДІЛ 2. Цивільно-правові проблеми реєстрації фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та її скасування 44
2.1. Державна реєстрація фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності 44
2.2. Припинення підприємницької діяльності фізичними особами
61
Розділ 3. Цивільно-правові проблеми права власності фізичних осіб – підприємців 79
3.1. Право власності фізичних осіб – підприємців 79
3.2. Правове регулювання спадкування майна фізичних осіб – підприємців
102
Розділ 4. Правове регулювання цивільних договорів за участю фізичних осіб – підприємців 119
4.1. Поняття та види підприємницьких договорів 119
4.2. Укладення та виконання договорів за участю фізичних осіб – підприємців 135
4.3. Припинення договорів учасниками яких є фізичні особи – підприємці
145
ВИСНОВКИ
162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169

ВСТУП
Зміни економічних реалій в сучасній Україні вимагають адекватної зміни правової системи. Вони покликані забезпечити юридичну базу розвитку ринкової економіки. Підприємницька діяльність – це ключовий елемент цивільного обігу, а підприємець – одна із центральних фігур соціально-економічного та політичного життя громадянського суспільства. Підприємництво і пов’язані з ним відносини представляють специфічну сферу життєдіяльності суспільства і відповідно є об’єктом правового регулювання різних галузей права.
Про особливий характер підприємницьких відносин свідчить той факт, що у сфері підприємництва предмет правового регулювання складає широке коло суспільних відносин (майнових, виробничих, адміністративних, управлінських, соціальних, трудових, податкових тощо). Фізична особа як суб’єкт підприємницької діяльності має на меті отримання прибутку, проте його діяльність направлена також на задоволення суспільних потреб у виробленій ним продукції, виконаних роботах, наданих послугах.
Актуальність теми. Актуальність обраної теми дослідження визначається проведенням кодифікаційних процесів в нашій країні. Розробка Цивільного та Господарського кодексів стала передумовою для проведення систематизації законодавства України, яке регулює підприємницьку діяльність. За останні роки в Україні була прийнята значна низка нормативних актів, які регулюють діяльність окремих видів суб’єктів підприємницької діяльності. Але вони загалом регулюють лише створення та діяльність юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Що ж стосується правового регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, то під правове регулювання підпало лише обмежене коло відносин з участю цих суб’єктів. Чинні нормативні акти лише декларують право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, використання належного їм майна для цього, встановлюють категорії осіб, які не мають права її здійснювати та регулюють їх державну реєстрацію. Тому сьогодні можна вести мову про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту, який би врегулював діяльність фізичних осіб – підприємців.
За останні роки в Україні провадилось багато досліджень стосовно визначення основних засад розмежування відносин, які повинні регулюватися цивільним та господарським правом, дуже багато наукових робіт було присвячено дослідженню правового статусу юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, реалізації ними права власності. Однак до сьогодні комплексне дослідження правового регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців не провадилось.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації грунтуються на працях вчених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів: Ч.Н. Азімова, В.Е. Беляневича, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, І.І.Власа, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Д.В. Задихайло, О.С. Йоффе, О.А. Красавчикова, С.І. Кретова, М.І. Кулагіна, І.М. Кучеренко, Н.С.Кузнєцової, В.В.Лаптєва, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.П. Маслова, В.Л. Мусіяки, Ю.П. Пацюрківського, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, Б.А. Райзберга, Н.О. Саніахметової, І.А.Селіванової, В.М.Селіванова, В.І. Семчика, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Е.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершенєвича та ін.
У юридичній літературі питання правового положення громадянина-підприємця розглядаються, як правило, у контексті ознак підприємницької діяльності і її організаційно-правових форм. При цьому, недостатньо уваги приділялось особливостям його правового положення у порівнянні з іншими фізичними особами і підприємницькими юридичними особами, особливостям правового регулювання реалізації ним права власності на підприємство, як єдиного майнового комплексу, його спадкування та ін. Недостатня теоретична розробка названих питань і недосконалість законодавчого регулювання породжують багато труднощів і непорозумінь на практиці.
Законодавство, що становить сучасну правову базу регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, носить багатоструктурний характер і включає такі складові, як: 1) загальне законодавство, на основі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; 2) галузеве законодавство (зокрема цивільне, податкове, адміністративне, земельне та ін.), яке закріплює певні однорідні суспільні відносини та має на меті їх врегулювання, і поряд з цим визначає певні засади діяльності фізичних осіб – підприємців; 3) спеціальне законодавство в сфері підприємництва. Тобто норми, які регулюють діяльність фізичних осіб – підприємців дуже розкидані по різних нормативних актах. Що стосується перспективного законодавства, то слід зауважити, що норми щодо досліджуваного питання, викладені в проекті нового Цивільного кодексу України, є недостатньо повними, відсутнє правове регулювання діяльності фізичних осіб – підприємців і в проекті Господарського кодексу, що не відповідає науковим і практичним потребам. Усунути вказані недоліки стане можливим з прийняттям спеціального концептуального закону, який би дав можливість закріпити загальні та спеціальні норми. Всі ці обставини й визначили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науково-дослідною роботою Київського національного торговельно-економічного університету України “Реформування системи права в умовах розбудови демократичної соціальної правової держави”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз проблемних питань правового регулювання діяльності фізичної особи – підприємця, формулювання теоретичних висновків та розробка пропозицій, спрямованих на ефективне забезпечення діяльності і захист їх прав та інтересів, обґрунтування та внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини підприємництва фізичних осіб. Мета наукового дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:
– дослідити поняття “підприємництво”;
– встановити види нормативних актів, які регулюють підприємницьку діяльність, та дати свої рекомендації щодо їх систематизації;
– дослідити обмеження здійснення підприємницької діяльності фізичними особами;
– визначити основні засади реалізації права власності фізичної особи–підприємця на підприємство як єдиний майновий комплекс, порядок його спадкування, відчуження;
– встановити основні підстави припинення підприємницької діяльності;
– визначити основні засади правового регулювання договірних відносин з участю фізичних осіб-підприємців;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність фізичних осіб–підприємців.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері цивільно-правового регулювання діяльності фізичної особи – суб’єкта підприємництва.
Предметом дослідження є правові норми, які регулюють діяльність фізичних осіб – підприємців, характеристика їх правового статусу в сучасних умовах формування ринкових відносин.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувались як загальнотеоретичний – діалектичний метод, так і спеціальні методи юридичної науки: системно-структурний, формально-юридичний, логіко-юридичний, аналітичний, порівняльний, історичний.
Використання при проведенні дослідження формально-юридичного методу дозволило провести аналіз норм чинного законодавства України, яке регулює правовий статус фізичної особи – підприємця, порівняльно-правового методу – дало можливість зіставити регулювання інституту приватного підприємця у вітчизняному законодавстві з регулюванням у законодавстві інших країн. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні закономірностей розвитку законодавства в сфері правового регулювання діяльності фізичної особи – підприємця, формуванні ознак та змісту поняття “підприємець” в той чи інший часовий проміжок.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні проведене комплексне дослідження цивільно-правових питань регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців. В результаті проведеного дослідження на захист виносяться такі основні положення:
1. Зроблено висновок про те, що поняття підприємництва є багатоаспектним, його можна аналізувати як соціальне явище, правове та економічне поняття. Цивільно-правове поняття підприємництва можна визначити як діяльність зареєстрованих в якості підприємців фізичних та юридичних осіб, що пов’язана з реалізацією ними права власності та заснована на цивільному договорі, метою якого є отримання прибутку, в процесі якої її суб’єкти несуть майнову відповідальність у визначеному законодавством порядку.
2. Доводиться доцільність прийняття спеціального Закону України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб”, який має врегулювати відносини щодо обмеження прав фізичних осіб на здійснення підприємницької діяльності, встановити можливість призупинення такої діяльності, зокрема у випадку призову підприємця на строкову військову службу, визначити порядок реалізації права власності фізичної особи – підприємця на єдиний майновий комплекс (підприємство), його спадкування, призначення управителя цього об’єкта права власності.
3. Пропонується з метою захисту прав осіб, які з релігійних підстав не зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, провадити їх державну реєстрацію як суб’єктів підприємницької діяльності надання без довідки про включення до такого реєстру.
4. Стверджується необхідність перегляду підстав припинення підприємницької діяльності, в зв’язку з цим пропонується провадити скасування державної реєстрації фізичної особи – підприємця у таких випадках: визнання фізичної особи недієздатною, померлою, банкрутом; в зв’язку зі смертю фізичної особи; у випадках, коли до підприємців застосовувалися санкції за провадження діяльності, що суперечить законодавству, несвоєчасне повідомлення про зміну свого постійного місця проживання, неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, що вимагаються законодавством, і у встановлений державними органами строк вказані порушення не були усунені.
5. В зв’язку з визнанням єдиного майнового комплексу (підприємства) об’єктом права власності фізичної особи – підприємця, аргументується висновок про необхідність законодавчого врегулювання у Законі України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб” порядку обліку майна підприємця, яке використовується ним у підприємницькій діяльності, з метою забезпечення можливості включення його у єдиний майновий комплекс (підприємство).
6. Доводиться необхідність визнання за спадкоємцями права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс і надання їм права відчужувати цей об’єкт, провадити його поділ (виділення) або використовувати його у підприємницькій діяльності у випадку, коли спадкоємці зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.
7. Аргументується доцільність включення до об’єктів права власності фізичних осіб – підприємців комерційного знаку, який не може відчужуватися і передаватися у спадщину, та обов’язку підприємця у випадку зміни прізвища, імені провадити зміну найменування комерційного знаку.
8. Обґрунтовується висновок про те, що скасування державної реєстрації фізичних осіб – підприємців, на відміну від скасування державної реєстрації юридичних осіб, не є підставою для припинення дії договорів, укладених в процесі підприємницької діяльності, за винятком договорів, предметом яких є виробництво продукції, торгівля товарами, виконання послуг (робіт), які потребують ліцензування, а також зовнішньоекономічних договорів.
Практичне значення одержаних результатів визначається новизною дисертаційного дослідження і полягає у розробці актуальних питань цивільного права, можливості його застосування для розроблення окремих положень нового ЦК України та інших законодавчих актів щодо регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм навчальних дисциплін “Цивільне право”, “Підприємницьке право”, спецкурсу “Цивільно-правове регулювання діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності”, а також у викладанні цих дисциплін і при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на двох науково-практичних конференціях: “Становлення і розвиток правової системи України” (21 березня 2002 р., м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України) та “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (14–15 травня 2002 р., м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління та права).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Підприємництво є об’єктом дослідження не тільки різних галузей права (цивільного, господарського, податкового, адміністративного та інших), а й інших наук – економіки, соціології, психології тощо. Тому підприємництво є багатоаспектним явищем.
2. При визначенні поняття підприємницької діяльності як об’єкта цивільного права потрібно брати за основу саме інститути цивільного права, а не використовувати характеристику вольових дій підприємця – фізичної особи (професійність, ризиковість, систематичність, самостійність, іноваційність тощо). У зв’язку з цим під підприємництвом у цивільному праві можна розуміти діяльність зареєстрованих як підприємці фізичних та юридичних осіб, пов’язану з реалізацією ними права власності, засновану на цивільному договорі, метою якої є отримання прибутку і в процесі здійснення якої вони несуть майнову відповідальність у визначеному законодавством порядку.
3. Особливостями правового регулювання суб’єктів підприємницької діяльності в Україні є те, що:
– Закон України “Про підприємництво” має декларативний характер і не регулює підприємницькі відносини ані юридичних, ані фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Навіть закріплений у цьому законодавчому акті порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності дістав подальше регулювання у підзаконному нормативному акті;
– законодавче регулювання підприємницької діяльності провадилося лише для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності шляхом прийняття законів, які регулювали порядок їх створення, управління, розпорядження майном, припинення діяльності. Були прийняті закони “Про підприємства”, “Про господарські товариства”, “Про банки та банківську діяльність” і т.ін.;
– на відміну від юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності правове регулювання діяльності фізичних осіб в Україні відсутнє, за винятком порядку проведення державної реєстрації та її скасування. Прийняття нових ЦК і ГК також не змінить ситуацію, оскільки в цих кодифікованих актах також немає і не може бути всебічного правового регулювання діяльності фізичних осіб – підприємців. У зв’язку з цим пропонується прийняти Закон України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб”.
4. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності та її скасування повинні регулюватися не підзаконним актом, який приймається Кабінетом Міністрів, а Законом “Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”.
У зв’язку з цим пропонується врегулювати у цьому законодавчому акті наступні відносини:
– реєструвати в Україні, як суб’єктів підприємницької діяльності тільки фізичних осіб, які постійно проживають на території України, незалежно від їх громадянства, в зв’язку з чим заборонити реєстрацію осіб, які в’їхали на територію нашої держави на тимчасове проживання, а також громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон;
– надати право фізичним особам, які не зареєстровані в Державному реєстрі платників податків, не пред’являти для проведення державної реєстрації довідку про включення до такого реєстру;
– визначити наступні підстави для скасування державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності: у випадку застосування до фізичних осіб санкцій за порушення законодавства (несвоєчасного повідомлення про зміну свого постійного місця проживання, неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності) і неусунення правопорушень у визначений державними органами строк; смерть фізичної особи – підприємця, визнання його померлим, недієздатним, банкрутом, виявлення факту реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності особи, яка не мала права на момент реєстрації здійснювати її або коли підприємець в процесі здійснення підприємницької діяльності став належати до тієї категорії осіб, які за законом не мають права займатися цією діяльністю.
5. До об’єктів права власності фізичної особи – підприємця входить такий об’єкт, як єдиний майновий комплекс (підприємство). Закріплення такого специфічного об’єкта права власності у проекті ЦК стало передумовою для перегляду правового регулювання відносин власності фізичних осіб – підприємців. Це стосується питань його відчуження, спадкування, поділу майна подружжя тощо. Таке правове регулювання повинно бути зроблене у Законі “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб”. Зокрема, потрібно встановити наступне:
– повний і вичерпний перелік фізичних осіб, які не мають права здійснювати підприємницьку діяльність;
– надати право військовослужбовцям, які проходять строкову службу, призупиняти підприємницьку діяльність на час її проходження з передачею в довірче управління підприємства як єдиного майнового комплексу.
– обов’язок фізичної особи – підприємця вести облік майна, яке використовується у підприємницькій діяльності фізичної особи, а також облік підприємницьких операцій (договорів, кредиторської, дебіторської заборгованості) у зв’язку з необхідністю відокремлення майна, прав та обов’язків, які входять до підприємства, як єдиного майнового комплексу;
– можливість спадкування підприємства як єдиного майнового комплексу, його продажу у випадку визнання фізичної особи банкрутом тощо;
– надання права спадкоємцям відчужувати єдиний майновий комплекс (підприємство), а не окреме майно, яке використовувалося спадкодавцем у підприємницькій діяльності;
– покладення на фізичних осіб обов’язку реєструватися як підприємців у випадку, коли вони придбали підприємство як єдиний майновий комплекс, у тому числі шляхом спадкування і невідчуження його у визначений законом строк;
– встановлення наступних обов’язків управителя майна, який діє на підставі договору про довірче управління, у випадку смерті фізичної особи – підприємця: здійснювати управління підприємством до передачі його спадкоємцям; проведення скасування державної реєстрації фізичної особи – підприємця; встановлення майна та визначення прав і обов’язків, кредиторської та дебіторської заборгованості, включаючи податкові зобов’язання; здійснення заходів по оцінці єдиного майнового комплексу (підприємства)
– закріпити обов’язок проведення експертної оцінки вартості єдиного комплексу (підприємства), яке належить фізичній особі, у випадку його відчуження, спадкування для визначення державного мита, яке потрібно сплачувати при укладенні договорів у нотаріальній формі, та отримання спадщини.
6. Одним з об’єктів права власності підприємців – фізичних осіб є комерційне (фірмове) найменування. Цей об’єкт не може відчужуватися, навіть у випадку відчуження підприємства як єдиного майнового комплексу, а також передаватися у спадщину.
7. Відповідно до ст. 14 Закону “Про оренду державного та комунального майна” у випадку оренди цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства воно припиняє свою діяльність шляхом його приєднання до орендаря. Така реорганізація державного чи комунального підприємства не може бути здійснена у випадку, коли суб’єктом оренди є фізична особа – підприємець. Тому пропонуємо у Законі “Про оренду державного та комунального майна” закріпити положення, відповідно до якого державне або комунальне підприємство підлягає ліквідації у випадку оренди його як цілісного майнового комплексу фізичною особою – підприємцем.
8. Підприємницькими є договори, однією із сторін в яких виступають суб’єкти підприємницької діяльності та які укладаються з метою отримання прибутку, принаймні для однієї із сторін. До них не можна відносити договори, які не мають мету отримання прибутку, але які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності й не спрямовані на особисте (сімейне, домашнє) споживання чи відчуження майна з метою дарування або передачі у безоплатне користування.
9. Ознаками підприємницьких договорів є особливий суб’єктний склад (одна із сторін обов’язково є суб’єктом підприємницької діяльності), мета договору ( отримання прибутку хоча б для однієї із сторін). До спеціальних ознак можна віднести тривалий час виконання, законодавчо встановлений порядок укладення, обов’язкову реєстрацію договорів та ін.
10. Віднесення проектом ЦК до підприємницьких договорів, договори, укладені фізичною особою – не підприємцем, є невиправданими, оскільки на законодавчому рівні не визначені критерії підприємницької діяльності, а віднесення вирішення цього питання до компетенції суду в наших умовах є невиправданим.
11. Можна виділити наступні види підприємницьких договорів залежно від їх суб’єктного складу, учасниками яких можуть бути: державні, казенні підприємства; юридичні особи – підприємці ( банківські послуги, операції з цінними паперами); юридичні особи – підприємці певних організаційних форм (здійснення ломбардних операцій, довірчих операцій); лише фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності (арбітражні керуючі); суб’єкти підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію на право здійснення певного виду підприємницької діяльності; усі суб’єкти підприємницької діяльності без обмежень.
12. Оскільки фізична особа – підприємець має право укладати договори, в процесі здійснення підприємницької діяльності, а також як звичайна фізична особа, наприклад, як споживач, то пропонуємо з метою усунення невизначеності щодо правового статусу фізичної особи в договорах, в якому він виступає при укладенні договорів, як підприємець, обов’язково зазначати про це.
13. Фізична особа – підприємець має право посвідчувати довіреність, видану від свого імені для здійснення дій у процесі підприємницької діяльності у письмовій формі, посвідчуючи її лише своєю печаткою, а не в нотаріальній формі, як це вимагає цивільне законодавство.
14. У випадках, якщо підприємець виступає учасником зобов’язання як фізична особа визначати місце виконання зобов’язання необхідно залежно від місця проживання підприємця, а у випадках, коли підприємець виступає стороною договору як суб’єкт підприємницької діяльності, питання щодо місця виконання зобов’язання, від місця, яке було вказане підприємцем при його державній реєстрації, а саме – у свідоцтві про реєстрацію.
15. Необхідно встановити підвищену (незалежно від наявності вини) відповідальність фізичної особи – підприємця за невиконання ним зобов’язань, прийнятих в процесі здійснення підприємницької діяльності, оскільки це прямо випливає з такої риси підприємницької діяльності, як діяльність на власний ризик.
16. У випадку ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, припиняють дію договори, учасником яких вона є. Припинення ж підприємницької діяльності фізичною особою та проведення скасування державної реєстрації не є підставою для припинення підприємницьких договорів з її участю, за винятком договорів, які потребують ліцензування, а також зовнішньоекономічних договорів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В.Б. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. – №3. – С.25.
2. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1940. – 360 с.
3. Азимов Ч.Н. Гражданин, предпринимательство, закон. – Харьков, 1991. – 129 с.
4. Аксенов И., Платонов С. Что такое предпринимательство? // Проблемы предпринимательства. – 1996. – № 7. – С. 3-4.
5. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
6. Андрианов С.Н.. Берсон А.С., Никифоров А.С. Англо-русский юридический словарь. – М.: Русский язык, 1993. – С.73.
7. Артабаева Л.С. К вопросу о понятии купли-продажи предприятия // Юрист. – 2001. – № 1. С.2-5.
8. Бандурка О.М., Пушкін О.А., Скакун О.Ф. Про співвідношення приватно-правових засад у цивільному і адміністративному законодавстві // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993. – С. 109.
9. Бардаш І. До розроблення Кодексу про підприємництво України // Право України. – 1996. – № 6. – С.26.
10. Белякова A.M. Имущественная ответственность за причинение вреда. – М.: Юридическая литература, 1979. – 276 С.
11. Беляневич Е. Физическое лицо как субъект хозяйственных отношений // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 1. – С.12-15.
12. Бондик В. Трансформація власності в процедурі банкрутства // Право України. – 2001. – № 7. – С.34.
13. Борисова В.И. Правовые основы предпринимательской деятельности. – Харьков: Интеграл, 1998. – 177 с.
14. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. – М.: СТАТУТ, 2000. – 800 с.
15. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. Общие положения. – М.: СТАТУТ, 2000. – 848 с.
16. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья. Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: СТАТУТ, 2002. – 1038 с.
17. Брызгалин А. Государственная регистрация субъектов предпринимательской деятельности // Советская юстиция. – 1996. – № 24. – С.24-27.
18. Быков А.Г. Предпринимательское право: проблемы формирования и развития. – Вестник Московского государственного университета. Серия 2. Право. – 1993. – № 6. – С.3
19. Васильченко В. Особливості спадкового правонаступництва в цивільному праві // Право України. – 2001. – № 11. – С.98.
20. Васильченко В. Стосовно відповідальності спадкоємця за окремими зобов’язаннями спадкодавця // Право України. – 2002. – № 2. – С.129-131.
21. Васильченко В. Щодо обсягу відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця // Право України. – 2001. – № 5. – С.109-111.
22. Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М., 1954. – С.164.
23. Виноградова Л.М. Государственная регистрация прав на предприятие как имущественный комплекс и сделок с ним // Актуальные проблемы науки и практики коммерческого права. Сборник научных трудов. Вып. 2. – СПб., 1997. – С. 43.
24. Вінник О. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності // Вісник Вищого Арбітражного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 242-247.
25. Воробьев И.О., Дрокин О.Г., Игнатенко А.А., Изотова С.В. и др. Федеральный закон “Об акционерных обществах». Практика применения. Порядок регистрации. Образцы учредительных документов. – М.: Филинъ, 1996. – С.53-54.
26. Гайворонский В., Жушман В. Предпринимательство, хозяйственная и трудовая деятельность: законодательное урегулирование // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 9. – С.3-6.
27. Германское право. Ч.II. Германское Торговое уложение и другие законы. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – С.129.
28. Германское право. Часть ІІ. Германское Торговое уложение и другие законы. М.: Международный центр финансово-экономического развития. 1996. – 552 с.
29. Господарське право. Практикум / За заг.ред.В.С.Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
30. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. – К.: Издательство политической литературы Украины, 1981. – 639 с.
31. Гражданское и семейное право / Отв.ред.Е.О.Харитонов. – Харьков: Одиссей, 1999. – 544 с.
32. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. Е.А.Васильев. – М.: Международные отношения, 1993. – 560 с.
33. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник / Под ред. Р. Нарышкиной. – М., 1982. – 580 с.
34. Гражданское право в 2-х томах. Т.1. / Отв.ред. проф. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 1993. – 384 с.
35. Гражданское право в 2-х томах. Т.2. / Отв.ред. проф. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 1993. – 432 с.
36. Гражданское право Украины. Ч.I / Под ред.Пушкина А.А., Самойленко В.М. – Харьков: Основа, 1996. – 440 с.
37. Гражданское право. – Т. 1 \ Под ред. М.М.Агаркова и Д.М.Генкина. – М.: Юриздат, 1944. – 460 с.
38. Гражданское право. Т.1 / Под ред. Генкина Д.М. – М.: Госюриздат, 1950. – 528 с.
39. Гражданское право. Т.2., Полутом 1 / Отв.ред. проф. Суханов Е.А. – М.: БЕК, 2002. – 704 с.
40. Гражданское право. Учебник. Ч.1 / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 632 с.
41. Гражданское право. Учебник. Ч.2 / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 784 с.
42. Гражданское право. Учебник. Ч.3 / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого – М.: Проспект, 1998. – 592 с.
43. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: СТАТУТ, 2001. – 411 с.
44. Григоренко С. Проблемы гражданско-правового статуса индивидуального предпринимателя // Хозяйство и право. – 1999. – № 6. – С. 23.
45. Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. N 13-92 // ВВР. – 1993. – N 10. – ст.77 (із змінами, внесеними згідно з Декретом N 43-93 від 30.04.93 та законами).
46. Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № 24-92 “Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” // ВВР. – 1993.– № 11.– Ст.94.
47. Джунь В. Про принципи та критерії кодифікаційної обробки нормативного матеріалу в сфері підприємництва та інших видів господарської діяльності // Право України. – 2000. – № 7. – С.23-24.
48. Довгерт А.С., Кузнецова Н.С., Пришва Н.Ю. Индивидуальная и кооперативная трудовая деятельность. Справочник. – К.: Выща школа, 1990. – 327 с.
49. Дозорцев В.А. Принципиальные черты права собственности в Гражданском кодексе // Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика: Сборник памяти С.А. Хохлова. – М., 1998. - С.232-235.
50. Єлов В. Засновницькі документи про створення господарських об’єднань, їх зміст // Право України. – 1998. – № 1. – С.92.
51. Задыхайло Д. Проблемы кодификации предпринимательского законодательства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 5. – С.3-6.
52. Закон України “Про виконавче провадження” // ВВР. – 1999. № 24. – Ст.207.
53. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // ВВР. – 1992. – № 31. – Ст.440 (в редакції Закону N 784-XIV від 30.06.1999 // ВВР. – 1999. - N 42-43, ст.378).
54. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. – ВВР. – 1991. – N 20. – Ст.249 (із змінами, внесеними згідно із Законами, Декретами, Постановою ВР).
55. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” від 16.07.1999 // ВВР. – 1999. – N 41. – Ст.374.
56. Закон України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” // ВВР. – 1995. – N 2. – Ст.10.
57. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” // ВВР. – 1991. – № 29. – ст. 377 (із змінами, внесеними згідно із Законами, Постановами ВР, Декретами).
58. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” // ВВР. – 1994.– № 25.– Ст.198
59. Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” // ВВР. – 1994. – № 14. – Ст.78.
60. Закон України “Про підприємництво” // ВВР. – 1991. – № 14. – Ст.168 (із змінами, внесеними згідно із Законами, Декретом).
61. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про підприємництво” // ВВР. – 2000. - № 38. – Ст.318.
62. Закон України “Про угоди про розподіл продукції” // ВВР. – 1999. – № 44. – Ст.391.
63. Закону України “Про банки та банківську діяльність” // ВВР.– 2001. – № 5-6. – Ст.30.
64. Зинченко С.А., Шапсугов Д.Ю., Корх С.Э. Предпринимательство и статус его субъектов в современном российском праве. – Ростов-на-Дону, 1999. – 397 с.
65. Зобов’язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. проф.О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
66. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
67. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1955. – 260 с.
68. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1961. – 438 с.
69. Інструкція про порядок обліку платників податків, затверджена наказом № 552 Державної податкової адміністрації України (із змінами станом на 03.04.2002) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 11 від 02.04.1998.
70. Каминка А.И. Очерки торгового права. – СПб., 1911. – С.105.
71. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А.Довгерта. – К.: Український центр правничих студій “Fiat Justitia”, 2000. – 336 с.
72. Козырь О.М. Недвижимость в новом Гражданском кодексе России // Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика. Сборник памяти С.А. Хохлова. – М., 1998. – С.280-325.
73. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Отв.ред. О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма “КОНТРАКТ”, Издательская группа “ИНФРА-М-НОРМА”, 1998. – 800 с.
74. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Отв.ред. О.Н.Садиков. – М.: Юридическая фирма “КОНТРАКТ”, Издательский Дом “ИНФРА-М”, 1997. – 778 с.
75. Конституція України від 28.06.1996. – Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст.141.
76. Коссак В. Здійснення спільної підприємницької діяльності, пов’язаної зі створенням юридичних осіб // Право України. – 1996. – № 11. – С.21.
77. Коссак В. Проблеми кодифікаційного процесу в Україні // Право України. – 1996. – № 5. – С.94.
78. Краснов Н.И. Реальное исполнение обязательств между социалистическими организациями. – М., 1959. – С.164.
79. Кретов С.И. Предпринимательство: сущность, директивы, перспективы. – М., 1992. – 165 с.
80. Кузьмін Р.І., Кузьмін Р.Р. Співвідношення понять “підприємництво” та “господарська діяльність” // Право України. – 1999. – № 5. – С.88-90.
81. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт За¬пада. – М.: Депо, 1992. –С.5-39.
82. Кучеренко И.Н. Как зарегистрировать и перерегистрировать предприятие // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 1. – С. 12.
83. Лаптев В.В. О предпринимательском законодательстве // Государство и право. – 1995. – № 5. – С.48-56.
84. Лаптев В.В. Проблемы предпринимательской (хозяйственной) правосубъектности // Государство и право. – 1999. – № 11. – С.13-21.
85. Лаптев В.В. Хозяйственное право – право предпринимательской деятельности // Государство и право. – 1993. – № 1. – С.33-43.
86. Ластовецький А. Вдосконалення державного регулювання підприємництва у ракурсі адміністративної реформи // Право України. – 2002. – № 6. – С.18-24.
87. Ластовецький А. Колізії у законодавстві про підприємництво // Право України. – 2002. – № 9. – С. 46-49.
88. Лист Вищого господарського суду № 01-8/556 від 23.10.2000 року “Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян” Вісник господарського судочинства 2001.– №1 від 05.03.2001.
89. Лист ДПА України “Про ідентифікаційні номери” № 216/Д/29-0115 від 28.01.2000р. // Юридичний вісник України. – 2000. – № 23.
90. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С.215-221.
91. Луць В. Договори у підприємницькій діяльності // Право України. – 1992. – № 7. – С.15.
92. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
93. Маковский А.Л. Про концепцию первой части Гражданского кодекса РФ // Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ. – 1995. – № 4. – С. 86.
94. Малиновська В. Договори у сфері підприємницької діяльності та їх ознаки // Право України. – 2001. – № 11. – С. 103-105.
95. Мамутов В.К. Кодификация хозяйственного законодательства Украины в новых экономических условиях // Государство и право. – 1994. – № 6. – С. 77-83.
96. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Курс лекций в 2-х т. Т.1. – М.: БЕК, - 1994. – 312 с.
97. Марченко В., Селіванов В. Правове забезпечення розвитку підприємництва в Україні (окремі питання) // Право України. – 1992. – № 3. – С.3.
98. Матвеев Г. Основания имущественной ответственности частных предпринимателей // Государство и право. – 1993. – № 9. – С. 97-101.
99. Матвеев Г.К. Экономическая реформа и кодификация гражданского законодательства. (К истории многолетней дискуссии) // Государство и право. – 1993. – № 5. – С. 52.
100. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Курс лекций в 2-х т. Т.2. – М.: БЕК, - 1994. – 400 с.
101. Матвєєв Г.К. Підстави майнової відповідальності приватних підприємців. // Держава і право. – 1993. – № 9. – С.99.
102. Медведев А. Что такое предпринимательская деятельность граждан и когда их имущество становится основными производственными фондами? // Хозяйство и право. – 2000. – № 2. – С.65-73.
103. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: СТАТУТ, 2000. – 1128 с.
104. Мусияка В.Л. Правовые основы предпринимательской деятельности. – Харьков: Бизнес-информ, 1995. – С.5.
105. Ніколаєв В. Про інститут юридичної особи // Право України. – 1997. – № 7. – С.17.
106. Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. Підприємницьке право. Навчальний посібник. – К.: Істина, 2001. – 480 с.
107. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М., Госюриздат, 1950. – С.291.
108. Ноздрачев А. Статус предпринимателя // Хозяйство и право. – 1994. – № 1. – С.24.
109. Обзор судебной практики. Некоторые вопросы судебной практики по гражданским делам // Вестник ВАС РФ. – 1998. – № 2. – С.97.
110. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1984. – С.502.
111. Оніщук М.В. Сучасні проблеми систематизації законодавства про підприємництво // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 1. – С.136-137.
112. Опалінський Ю. Щодо вдосконалення законів України про підприємницьку діяльність // Право України. – 1998. – № 3. – С.49-50.
113. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / Руковод. автор. кол. Залесский В.В. – М.: НОРМА, 1999. – 648 с.
114. Пастух І. Критерії ліцензування підприємницької діяльності // Право України. – 2000. – № 5. – С.33.
115. Пастух І. Підстави відмови у видачі ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності // Право України. – 2000. – № 9. – С.37.
116. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2001. – 217 с.
117. Пєсков В. Правові аспекти організації дочірніх підприємств // Право України. – 1999. – № 10. – С.22.
118. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. В 3 Т. – СПб., 1896. – М.3: Договор и обязательство. – С.341-365.
119. Половко С. Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії) // Право України. – 1997. – № 9. – С.22-26.
120. Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700 // ЗП України. – 1995. – N 1. – Ст. 9 (із змінами і доповненнями).
121. Положення про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 р. № 233 // ЗПУ України. – 1993. – № 9. – Ст.180.
122. Поляков Б. Про концепцію реформування законодавства про неспроможність (банкрутство) // Право України. – 2002. – № 7. – С.59.
123. Попондопуло В.Ф. Понятие коммерческого права. // Государство и право. – 1993. – № 8. – С.72-74.
124. Попондопуло В.Ф. Правовой режим предпринимательства. – С-Пб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1994. – 320 с.
125. Потюк М. Дочірні підприємства як юридичні особи // Право України. – 1999. – № 1. – С.124.
126. Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 р. № 52/5 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42 від 03.11.2000.
127. Правовые основы перехода к рыночным отношениям. В 2-х томах. Т. 1 / под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1991. – 412 с.
128. Предпринимательское право. Курс лекций / Под ред. Н.И.Клейн. – М., 1993. – С.24.
129. Про деякі питання застосування статті 8 Закону України “Про підприємництво”. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 31 січня 1995 р. // Вирішення господарських спорів, практика арбітражних судів України: Зб.документів / Упоряд.В.С.Москаленко, Ю.І.Шаульський. – К.: Блиц-Информ, 1996. – С.123.
130. Проблемы обеспечения общественного хозяйственного порядка. – Донецк, 1998. – С.26.
131. Пушкін А. Методологічні проблеми кодифікації законодавства у сфері підприємництва // Право України. – 1995. – № 5-6. – С.3-7.
132. Пушкін А., Селіванов В. Відносини підприємництва і правовий статус їх суб’єктів // Право України. – 1994. – № 5-6. – С. 9-15.
133. Райзберг Б.А. Предпринимательство и риск. Серия «Экономика». – М.: Зна¬ние, 1992. – № 4. – С. 8-17.
134. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 5 від 25.12.2001.
135. Ромовська З. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи) (до розроблення нового Цивільного кодексу) // Право України. – 1995. – № 2. – С.24.
136. Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк. – М., 1972. – С.128.
137. Самойленко А. Суб’єкти господарського права: поняття та класифікація // Право України. – 1998. – № 6. – С.98-102.
138. Самойленко А.В. Приватний підприємець як одна з форм участі фізичних осіб у господарській діяльності // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 2. – С.197-204.
139. Саниахметова Н. Общая характеристика Законодательства о предпринимательстве // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 10. – С. 3-5.
140. Саніахметова Н. Господарське право // Право України. – 1996. – № 9. – С.94.
141. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. – К.: “А.С.К.”, 2001. – 704 с.
142. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 336 с.
143. Свічкарьова Я. Регулювання праці в акціонерних товариствах // Право України. – 1998. – № 1. – С.58.
144. Селиванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку (перша частина) // Право України. – 1995. – № 7. – С.3-16.
145. Селиванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку (друга частина) // Право України. – 1995. – № 8. – С.3-14.
146. Селиванова И. Еще раз к вопросу о понятии предпринимательства // Підприємництво, господарство і право. – 1999. – № 2. – С.40-42.
147. Селіванов В. Концептуальні засади Кодексу про підприємництво України // Право України. – 1995. – № 2. – С. 3-11.
148. Селіванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку (перша частина) // Право України. – 1995. – № 7. – С.3-16.
149. Селіванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку (друга частина) // Право України. – 1995. – № 8. – С.3-12.
150. Селіванов В. Правові передумови політики державної підтримки підприємництва в Україні // Право України. – 1994. – № 10. – С.3-12.
151. Селіванова І. Створення та реєстрація господарюючих суб’єктів: правові питання // Право України. – 1992. – № 2. – С.3-7.
152. Синайский В.И. Русское гражданское право. М.: «Статут». 2002.– 638 с.
153. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве. – М.: Издательство «Дело», 2000. – 512 с.
154. Слесарев В. Проблемы персонализации гражданско-правовой ответственности в хозяйственных отношениях // Советское государство и право. – 1990. – № 1. – С.48-51.
155. Советское гражданское право. Ч.I / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. – К.: Вища школа, 1977. – 480 с.
156. Советское гражданское право. Ч.I / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. – К.: Вища школа, 1983. – 462 c.
157. Советское гражданское право. Ч.II / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. – К.: Вища школа, 1983. – 504 c.
158. Сонін О. Правові основи виникнення сільськогосподарських кооперативів // Право України. – 1992. – № 1. – С.15.
159. Спасибо-Фатєєва І. Актуальні питання форми правочинів (теоретико-правовий аспект) Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С.33.
160. Степанов С.А. Имущественные комплексы в российском гражданском праве. – М.: Норма, 2002. – 176 С.
161. Толстой B.C. Исполнение обязательств. – М.: Юридическая литература, 1973. – С.52-54.
162. Толстой Ю.К. Гражданское законодательство и рыночная экономика // Правоведение. – 1991. – № 5. – С.6-7.
163. Труш І. Систематизація законодавства і підприємництво // Право України. – 2000. – № 11. – С.91-92.
164. Труш І. Щодо заходів дерегулювання підприємницької діяльності // Право України. – 1999. – № 11. – С.123.
165. Федоров И.Ф. К вопросу о понятии принципа реального исполнения обязательств по советскому гражданскому праву // Доклады итоговой научной конференции юридических факультетов (декабрь, 1966 г.). – С.57.
166. Халфина Р.О. Право наследования в СССР. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1952. – 240 с.
167. Харитонов Є. Антицивілістика, або Сім “неправд” так званого господарського підходу // Право України. – 2000. – № 9. – С.91.
168. Хозяйственное право. Учебник / Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
169. Хоскинг А. Курс предпринимательства. Практическое пособие. – М., 1993. – 187 с.
170. Цивільне право. Ч.2 / За ред. професорів Підопригори О.А., Бобрової Д.В. – К.: ВЕНТУРІ, 1995. – 480 с.
171. Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву. –М.: Государственное издательство юридической литературы, 1962. – С.109-110.
172. Шевченко Я. Розвиток і перспективи кодифікації цивільного законодавства в Україні // Право України. – 2000. – № 2. – С.66-69.
173. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права: Т.1. Введение. Торговые деятели. – Изд.4. – СПб, 1908. – С.58-65.
174. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: Фирма “СПАРК”, 1995. – 556 с.
175. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права (по изд. 1914 г.). – М.: СПАРК, 1994. – 680 с.
176. Шуміло І. Щодо визначення поняття “монопольного (домінуючого) становища” суб’єктів господарювання // Право України. – 2000. – № 4. – С.40.
177. Щенникова Л.В. Вещные права в гражданском праве России. – М.: БЕК, 1996. – 200 с.
178. Щербина В.С. Господарське право. Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 392 с.
179. Юридический энциклопедический словарь / Главн.ред.А.Я.Сухарев. – М.: Советская энциклопедия, 1984. – С.18.
180. Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією підприємства // Право України. – 1998. – № 9. – С.18.
181. Ющик О.І. Господарський кодекс у правовій системі України // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1. – С.135-140.