ЗНАЧЕННЯ ВИНИ У ВІДНОСИНАХ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .....................................................................3
ВСТУП ...........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Огляд літератури за темою та вибір напрямів дослідження ................12
1.1. Огляд літератури за темою дослідження .........................................................12
1.2. Категорія "інтерес" як підґрунтя встановлення відповідальності й
розуміння вини ...................................................................................................41
РОЗДІЛ 2. Формування категорії "вина" в цивільному праві ................................53
2.1. Ґенеза принципів відповідальності ..................................................................54
2.2. Форми й види вини в римському праві ...........................................................68
2.3. Межі відповідальності за порушення договорів у римському
приватному праві ...............................................................................................89
РОЗДІЛ 3. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань ...................109
3.1. Поняття договірної відповідальності, її сутність і функції .........................109
3.2. Підстава й умови виникнення договірної відповідальності ........................139
3.3. Форми договірної відповідальності ...............................................................151
РОЗДІЛ 4. Категорія "вина" у відносинах договірної відповідальності .............162
4.1. Поняття вини у відносинах договірної відповідальності та її значення ....162
4.2. Форми й види вини у відносинах договірної відповідальності ..................182
4.3. Застосування вини у відносинах відповідальності за
порушення договірних зобов’язань ...............................................................192
ВИСНОВКИ ..............................................................................................................213
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................217

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні ринкових економічних відносин зумовлює необхідність кардинального реформування як цивільного законодавства в цілому, так і окремих його складових, зокрема договірної відповідальності, яка в сучасних умовах має служити одним із найголовніших механізмів забезпечення прав та законних інтересів учасників майнового обороту.
Як кожне правове явище, договірну відповідальність можна розглядати як специфічну систему, що складається з багатьох елементів. Ефективність функціонування системи в цілому безпосередньо залежить від ефективності функціонування окремих її елементів. Одним із визначальних елементів системи договірної відповідальності є вина. Від того чи іншого розуміння вини, її значення для системи в цілому, співвідношення з іншими елементами значною мірою залежить ефективність здійснення договірною відповідальністю покладених на неї функцій і, отже, стабільність майнового обороту.
У радянському цивільному праві вина, як і цивільно-правова відповідальність у цілому, часто досліджувалася з методологічних позицій, що визначалися здебільшого передумовами ідеологічного характеру. Такий підхід призвів до виникнення численних внутрішніх протиріч у вченні про вину й зумовив зарахування його до числа найбільш проблемних питань цивільного права. Чинний Цивільний кодекс Україні називає вину умовою відповідальності за порушення зобов’язань, але не містить ні визначення вини як такої, ані окремих її форм (видів), ані критеріїв їх розмежування. Не додає ясності в цих питаннях і судова практика, що склалася. Утім, у сучасному цивільному праві України, як і в цивільному праві інших країн СНД, проблематиці вини приділяється ще недостатньо уваги, про що свідчить практично повна відсутність відповідних наукових досліджень.
Однім із пріоритетних завдань нашої держави на сучасному етапі є її інтеграція до європейського та світового співтовариства. Успішність реалізації цього завдання не в останню чергу залежить від того, наскільки перспективне цивільне законодавство України відповідатиме сучасним тенденціям розвитку договірного права й, зокрема, договірної відповідальності, одним із визначальних елементів якої є вина.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 1998-2000 рр. за темою “Вдосконалення цивільного права в Україні. Рецепція римського приватного права в цивільному праві України”, затвердженою на засіданні кафедри, протокол № 3 від 12.02.1999 р.
Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз категорії "вина" у відносинах договірної відповідальності й розробка на цій основі науково-теоретичних рекомендацій щодо правового регулювання застосування вини в цих відносинах.
Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання:
- дослідити передумови формування, процес виникнення й розвитку категорії "вина" в цивільному праві;
- визначити природу вини, її форми, види, критерії, а також особливості застосування у відносинах договірної відповідальності в римському праві;
- проаналізувати причини "криміналізації" вчення про вину в радянському цивільному праві;
- установити сутнісні ознаки відповідальності за порушення цивільно-правових договорів, визначити її поняття, форми виявлення (міри), а також підставу й умови виникнення;
- установити призначення вини у відносинах договірної відповідальності, визначити її поняття, критерії, форми, види;
- дослідити спільні тенденції застосування вини у відносинах, пов’язаних із порушенням договірних зобов’язань у європейських правових системах, а також в уніфікованих міжнародно-правових актах у сфері договірного права;
- розробити науково-теоретичні рекомендації щодо правового регулювання застосування вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із застосуванням вини у відносинах відповідальності, що виникають внаслідок порушення договірних зобов’язань, взяті у процесі їх формування й розвитку в римському приватному праві, цивільному праві України та інших правових системах.
Предметом дослідження є юридична природа вини у відносинах договірної відповідальності, генезис вини як правової категорії, її форми, види, критерії, сфера й особливості застосування, а також нормативні акти й законопроекти України, цивільне законодавство країн СНД, Німеччини, Франції тощо.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних правових явищ, який дозволив визначити місце відповідальності за порушення договірних зобов’язань у системі юридичної відповідальності взагалі та цивільно-правової зокрема, а також місце й призначення вини як одного з елементів договірної відповідальності. Функціональний аналіз окремих систем та їхніх елементів здійснювався через призму врахування інтересу як визначальної категорії правового регулювання.
У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, історичний метод, метод порівняльного аналізу тощо. Використання зазначених методів надало авторові можливість дослідити правову природу вини й визначити особливості її застосування в римському приватному праві та похідних правових системах.
Науково-теоретична основа дослідження. Дослідження поставлених у роботі завдань, аналіз генезису наукової думки щодо досліджуваної проблематики, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки засновані на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень відомих вітчизняних та зарубіжних цивілістів, романістів, а також фахівців інших галузей правової науки. Зокрема, істотний вплив на результати цієї дисертації мали наукові дослідження М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Б.С. Антимонова, Ю.Г. Басіна, М.І. Брагинського, С.М. Братуся, В. Варкалло, Б. Віндшайда, В.В. Вітрянського, Є. Годеме, В.П. Грибанова, Г. Дернбурга, А.С. Довгерта, Р. Єринга, А.В. Жарського, О.С. Іоффе, Х. Кьотца, М.М. Коркунова, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, М.І. Кулагіна, О.Я. Курбатова, Л.А. Лунца, В.В. Луця, М.С. Малеїна, М.М. Марченко, Г.К. Матвєєва, В.П. Мозоліна, Л.Ж. Морандьєра, С.А. Муромцева, І.Б. Новицького, В.А. Ойгензіхта, Ю.А. Павлодського, І.С. Перетерського, В.А. Плотнікова, О.А. Підопригори, Й.О. Покровського, Б.І. Пугинського, В.А. Рахмиловича, З.В. Ромовської, Р. Саватьє, А.О. Собчака, Є.О. Суханова, В.О. Тархова, Ю.А. Фарнсворта, К.А. Флейшиц, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, К. Цвайгерта, Н.А. Шайкєнова, Я. Шаппа, Х.І. Шварца, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Т.М. Яблочкова, К.К. Яїчкова й інших учених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичної позиції, відповідно до якої вина у відносинах договірної відповідальності є допоміжним правовим засобом узгодження законних інтересів боржника й кредитора, і проведеного на цій концептуальній основі комплексного теоретичного аналізу застосування вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань. Дисертаційне дослідження є першим у сучасній українській юридичній літературі монографічним дослідженням проблеми вини в цивільному праві.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
1. Уперше обґрунтовується висновок, що сама ідея врахування в тій чи іншій формі суб’єктивного фактору при покладанні відповідальності на особу виникла на початкових етапах розвитку права. Але вина як абстрактна правова категорія сформувалася лише у класичному римському праві, головним чином під впливом еллінської філософської думки.
2. Робиться висновок, що система вини, яка склалася у класичному римському праві, майже в незмінному вигляді була реципована законодавствами країн континентальних правових систем. Законодавствам країн системи загального права вина у відносинах, що витікають із порушення договірних зобов’язань, як така невідома, що пояснюється істотними особливостями підходу до розуміння договору й застосуванням замість відповідальності засобів захисту.
3. Дістала додаткового обґрунтування позиція щодо поділу юридичної відповідальності на публічно-правову й приватноправову, сутність яких неоднакова, що зумовлено їх спрямованістю на захист різних інтересів. Обстоюється висновок, що лише договірна відповідальність є приватноправовою відповідальністю у власному розумінні.
4. Уперше пропонується підхід до розуміння сутності договірної відповідальності як правового засобу узгодження законних інтересів кредитора й боржника за допомогою певних матеріально-правових і процесуально-правових гарантій. Обґрунтовується правова природа договірної відповідальності як правовідносин між кредитором і боржником.
5. Додатково обґрунтовується точка зору, що підставою виникнення договірної відповідальності є протиправне порушення чужого суб’єктивного права. Зазначається, що необхідною умовою договірної відповідальності є протиправність поведінки несправного контрагента, яка полягає в самому факті порушення договірного зобов’язання.
6. Доводиться теза про нетотожність категорії "вина" у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань та у відносинах позадоговірної відповідальності.
7. Доводиться, що запозичена з доктрини кримінального права психологічна концепція вини не відповідає сутності й призначенню договірної відповідальності.
8. Обґрунтовується висновок, що вина є факультативним елементом договірної відповідальності й являє собою допоміжний правовий засіб узгодження, оптимізації інтересів кредитора й боржника шляхом розподілу між ними ризику порушення договору. Під виною у відносинах договірної відповідальності пропонується розуміти невжиття правопорушником спрямованих до належного виконання договору заходів, необхідних при такому ступені дбайливості й обачності, який вимагається від будь-якої особи відповідно до звичаїв майнового обороту й вимог, що звичайно ставляться.
9. Обстоюється доцільність поділу вини у відносинах договірної відповідальності на дві форми: тяжку й просту (легку). При цьому тяжка вина має поєднувати собою грубу необережність і умисел, який не має самостійного значення в цих відносинах і тому не повинен виділятися окремо.
10. Сформульовано пропозиції щодо застосування вини, як правового засобу, у відносинах договірної відповідальності в цивільному праві України. Пропонується встановити у вигляді загальної диспозитивної норми положення щодо відповідальності до меж непереборної сили за порушення договорів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Обстоюється теза щодо неприпустимості усунення попередньою угодою відповідальності за тяжку вину.
11. У тих випадках, коли відповідно до договору чи закону відповідальність за порушення договірних зобов’язань обумовлена виною порушника, пропонується зберегти принцип презумпції вини, але сформулювати його у вигляді диспозитивної норми, що сприятиме більш ефективному використанню вини як правового засобу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на їхньому підґрунті розроблені рекомендації стосовно застосування вини, як правового засобу, у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань, які можуть бути використані для подальшого вдосконалення цивільного законодавства, судовою практикою - при вирішенні спорів, а також учасниками цивільного обороту - при укладанні договорів.
Положення дисертаційної роботи можуть бути використані в навчальному процесі, при розробці навчальних програм із курсів цивільного та римського права для вищих юридичних навчальних закладів, а також студентами при підготовці наукових робіт та при вивченні курсів “Цивільне та сімейне право України”, “Основи римського цивільного права”, спецкурсів "Порівняльна цивілістика", "Рецепція римського приватного права й кодифікація цивільного законодавства в Україні" тощо.
Окремі сформульовані в роботі положення мають дискусійний характер і служитимуть базою для подальших наукових досліджень у цьому напрямі.
Апробація і впровадження результатів роботи. Дисертацію виконано й обговорено на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на наукових конференціях, зокрема на 3-й, 4-й та 5-й звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів Одеської національної юридичної академії, які відбулися відповідно 28-29 лютого 2000 р., 27-28 березня 2001 р. та 22-23 квітня 2002 р., на науково-практичній конференції "Проблеми вдосконалення сімейного законодавства України" та міжнародній науково-методичній конференції "Римське право і сучасність", які відбулися в Одеській національній юридичній академії відповідно 7 та 21 грудня 2001 р.
Основні висновки за темою дисертаційного дослідження активно впроваджувалися дисертантом у навчальний процес при читанні лекцій і проведенні практичних занять із курсів "Цивільне та сімейне право України" та "Основи римського цивільного права" в Одеській національній юридичній академії.
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладено дисертантом у трьох наукових статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, й у тезах виступів на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертації зумовлені метою та характером завдань дослідження. Відповідно до них дисертація складається із вступу, переліку умовних скорочень, чотирьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 236 сторінок, у тому числі 20 сторінок - список використаних джерел із 245 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації запропонований новий підхід до вирішення наукової проблеми застосування вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань у цивільному праві України.
Дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки (що мають, на нашу думку, теоретичну значимість і практичну цінність).
1. Ідея врахування тією чи іншою мірою суб’єктивного фактору при покладанні відповідальності на особу належить до найдавніших часів існування права; її виникнення було зумовлено елементарними уявленнями про справедливість, що існували у той час.
2. Категорія "вина", як абстрактна правова категорія, виникла й дістала розвитку лише у класичному римському приватному праві, головним чином, під впливом індивідуалістичних філософсько-правових течій. Римську праву відомі були такі форми вини, як умисел (dolus) і вина у власному розумінні (culpa). Римський dolus являв собою не лише умисел у сучасному його розумінні, а своєрідний сплав умислу та негідного мотиву діяння і як форма вини не мав великого значення у сфері договірної відповідальності. На відміну від dolus, culpa являла собою вину у власному розумінні і поділялася на тяжку вину (culpa lata), яка не виключала наявність умислу, і легку вину (culpa levis).
3. Основним досягненням римської юриспруденції можна вважати розробку абстрактного критерію вини. Суть його полягала в тому, що поведінка боржника порівнювалася з поведінкою або абстрактного добропорядного й турботливого батька сім’ї, або з поведінкою будь-якої абстрактної розумної людини. Головною позитивною ознакою абстрактного критерію вини була його відповідність завжди й усюди нормам звичаєвого права – bona fidei, отже, достатня визначеність й об’єктивність.
4. Загальним принципом договірної відповідальності в римському приватному праві був принцип відповідальності за вину. Але в міру розвитку цивільного обороту і, передусім, внаслідок залучення до виконання договорів третіх осіб, виникла об’єктивна необхідність певного обмеження принципу винної відповідальності, що було зумовлено необхідністю ефективного захисту інтересів кредитора. Межі відповідальності по окремих договорах у римському приватному праві були досить мобільними і могли змінюватися за згодою сторін. Установлення в кожному конкретному випадку тих чи інших меж відповідальності визначалося необхідністю оптимізації у кожному конкретному випадку інтересів кредитора й боржника.
5. Основним поділом юридичної відповідальності, який відповідає природному поділу права, є її поділ на публічно-правову й приватноправову. Сутність цих видів (режимів) відповідальності неоднакова, що зумовлено їх спрямованістю на захист різних інтересів.
6. Відповідальність, що встановлюється цивільним законодавством, може належати до різних режимів відповідальності. Зокрема, до різних режимів відповідальності належать договірна й позадоговірна відповідальність, чим зумовлена наявність численних відмінностей між ними; лише договірну відповідальність можна вважати приватноправовою у власному розумінні.
7. Головна сутність договірної відповідальності полягає в тому, що вона є правовим засобом узгодження, оптимізації законних інтересів кредитора й боржника за допомогою певних матеріально-правових і процесуально-правових гарантій. З точки зору правової природи договірна відповідальність являє собою правовідносини між кредитором і боржником.
8. Підставою виникнення договірної відповідальності є правопорушення, тобто протиправне порушення чужого суб’єктивного права.
9. Необхідною умовою договірної відповідальності є протиправність поведінки несправного контрагента, яка полягає у самому факті порушення договірного зобов’язання. Інші фактори, такі як шкода, причинний зв’язок і вина не повинні розглядатися як умови договірної відповідальності, оскільки їх наявність необхідна не у всіх випадках.
10. Як міри договірної відповідальності можуть розглядатися будь-які заходи захисту прав, спрямовані на задоволення зумовлених порушенням договору законних інтересів кредитора, можливість вжиття яких відповідно до договору або закону зумовлена наявністю певних передумов і які не можуть бути реалізовані кредитором самостійно.
11. Вина у відносинах договірної й позадоговірної відповідальності не повинна ототожнюватися, оскільки вона має різну сутність й призначення.
12. Вина є факультативним елементом системи договірної відповідальності і являє собою допоміжний правовий засіб узгодження, оптимізації законних інтересів кредитора й боржника шляхом розподілу між ними ризику порушення договірного зобов’язання.
13. Розуміння вини як психічного ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків (психологічна концепція) є неадекватним для договірної відповідальності, оскільки не відповідає її сутності й призначенню.
14. Під виною у відносинах договірної відповідальності треба розуміти невжиття стороною, яка порушила договір, спрямованих до належного виконання договору заходів, необхідних при такому ступені дбайливості й обачності, який вимагається від будь-якої особи відповідно до звичаїв майнового обороту і вимог, що звичайно ставляться. Вина кредитора має таку саму природу, що й вина боржника.
15. Умисел, як форма вини, не має самостійного значення у відносинах договірної відповідальності, тому його виділення є недоцільним.
16. Пропонується поділяти вину, як правовий засіб, на дві форми: тяжку вину, яка має охоплювати умисел і грубу необережність, і просту або легку вину. Під тяжкою виною пропонується розуміти невиявлення боржником того мінімального ступеня дбайливості й обачності, якого можна було б очікувати від будь-якого учасника майнового обороту, виявися він на місці боржника, і невжиття боржником очевидних (хоча б елементарних) заходів із метою належного виконання зобов'язання.
17. Загальним принципом застосування вини, як допоміжного правового засобу у відносинах договірної відповідальності має бути принцип диспозитивності.
18. Пропонується встановити відповідальність до меж непереборної сили за порушення договорів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
19. Якщо іншою стороною договору, пов’язаного для однієї зі сторін із здійсненням підприємницької діяльності, є споживач у широкому розумінні, відповідальність підприємця до меж непереборної сили доцільно встановити у вигляді імперативної норми.
20. Стосовно інших випадків пропонується зберегти в якості диспозитивного правила винну відповідальність. Сторони в договорі вправі підвищувати або знижувати межи відповідальності, але не вправі ніякою попередньою угодою усувати відповідальність за тяжку вину.
21. У тих випадках, коли відповідно до договору або закону відповідальність за порушення договірних зобов’язань обумовлюється наявністю вини, пропонується зберегти принцип презумпції вини, але сформулювати його у вигляді диспозитивної норми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавчі і нормативно-правові акти, судова практика

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 131.
2. Цивільний кодекс Української РСР // Кодекси України: У 3 кн. / Верховний суд України / Відп. ред. В.Ф. Бойко. – Вид. офіційне – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 2.
3. Гражданский кодекс Украинской ССР: Офиц. текст с изм. по состоянию на 20 мая 1985 г. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 275 с.
4. Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). – Х.: Одіссей, 2000. – 800 с.
5. "Про підприємництво": Закон України від 07 лютого 1991 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
6. "Про захист прав споживачів": Закон України від 12 травня 1991 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
7. "Про оренду державного та комунального майна": Закон України від 10 квітня 1992 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
8. "Про місцеве самоврядування в Україні": Закон України від 21 травня 1997 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
9. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності": Закон України від 23 вересня 1999 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
10. "О договорах международной купли-продажи товаров": Конвенция Организации Объединенных Наций от 11 апреля 1980 р. // Міжнародне приватне право. Міжнародні договори України. Т. 1 / Відп. ред. та упорядники А. Довгерт; В. Крохмаль. – К.: Port-Royal, 1999. – С. 426-449.
11. Цивільний кодекс України: Проект // Українське право. – 1996. – Число 2.
12. Цивільний кодекс України: Проект // Українське право. – 1999. – Число 1(11). – С. 32-612.
13. Гражданский кодекс. Часть первая. Модель. Рекомендованный законодательный акт Содружества Независимых Государств. – Приложение к "Информационному бюллетеню". – 1995. – № 6. – 196 с.
14. Принципы международных коммерческих договоров (принципы УНИДРУА (UNIDROIT)) // Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи. Современная практика заключения. Разрешение споров. – М.: Международ. центр фин.-эконом. развития, 1996. – С. 431-463.
15. Гражданский кодекс УССР 1922 г.: Официальный текст с изм. на 1 июля 1950 г. – М.: Госюриздат, 1950. – 135 с.
16. Основы гражданского законодательства СССР и союзных республик. – М.: Юрид. лит., 1967. – 64 с.
17. Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 26. – 733.
18. "Про застосування ст. 209 Цивільного кодексу України": Лист Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/598 від 20 травня 1992 р. // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1992. – № 3. – С. 1-2.
19. "О работе органов арбитража по исполнению постановления Совета Министров СССР от 27 октября 1967 г. № 988 "О материальной ответственности предприятий и организаций за неисполнение заданий и обязательств": Инструктивное письмо Госарбитража при Совете Министров СССР № И-1-59 от 28 декабря 1967 г. // Систематизированный сборник инструктивных указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР / Сост. П.А. Харчиков. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 65-70.
20. "О практике применения арбитражами ст. 37 Основ гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик": Инструктивное письмо Госарбитража при Совете Министров СССР № И-1-33 от 6 октября 1969 г. // Систематизированный сборник инструктивных указаний Государственного арбитража при Совете Министров СССР / Сост. П.А. Харчиков. – М.: Юрид. лит., 1976. – С. 70-73.
21. Французский гражданский кодекс с 1804 года. С позднейшими изменениями до 1939 г.: Пер. с фр. И.С. Перетерского. – М.: Юриздат, 1941. – 472 с.
22. Германское гражданское уложение // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Международ. центр фин.-эконом. развития, 1996. – 552 с.
23. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 1 и 2. – 14-е изд., с изм. и доп. по сост. на 01.09.99. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 560 с.

Спеціальна література

24. Абрамов Н.А. Вина как субъективное основание имущественной ответственности хозяйственных организаций за нарушение договорных обязательств: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.712 / Киевский гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1971. – 18 с.
25. Абрамов Н.А. О вине хозяйственных организаций при нарушении договорных обязательств // Сов. государство и право. – 1982. – № 1. – С. 36-42.
26. Агарков М.М. [Рецензия] // Сов. государство и право. – 1940. – № 5-6. – С. 188-191. – Рец.: Шварц Х.И. Значение вины в обязательствах из причинения вреда.
27. Агарков М.М. К вопросу о договорной ответственности // Вопр. сов. гражд. права. – М.; Л.: АН СССР, 1945. – С. 114-155.
28. Агарков М.М. Обязательства из причинения вреда // Проблемы соц. права. – 1939. – № 1. – С. 55-74.
29. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
30. Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушения // Правоведение. – 1958. – № 1. – С. 47-53.
31. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
32. Алексеев С.С. Предмет советского гражданского права и метод гражданско-правового регулирования // Антология уральской цивилистики: (1925–1989): Сб. ст. – М.: Статут, 2001. – С. 7-53.
33. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2 т. – Свердловск, 1972. – Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 396 с.
34. Амфитеатров Г.Н. Основные начала гражданского законодательства и борьба за марксистскую методологию // Сов. государство и революция права. – 1930. – № 4. – С. 72-78.
35. Ансон В.Р. Основы договорного права: Пер. с англ. – М.: Международ. книга, 1947. – 455 с.
36. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. – М.: Госюриздат, 1952. – 296 с.
37. Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Госюриздат, 1950. – 275 с.
38. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. – М.: Госюриздат, 1962. – 174 с.
39. Аскназий С.И. Вина и причинение в обязательствах из причинения вреда // Вестник сов. юстиции. – 1925. – № 20. – С. 776-780.
40. Аскназий С.И. Очерки хозяйственного права. – Л.: Прибой, 1926. – 200 с.
41. Барон Ю. Система римского гражданского права: Общая часть. Пер. с нем. – К., 1888. – 168 с.
42. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения: Пер. с чеш. – М.: Юрид. лит, 1989. – 447 с.
43. Басин Ю.Г. Ответственность и хозрасчетные интересы предприятия // Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: Тр. по правоведению / И.А. Ребане, Н.С. Малеин, Я.Н. Шевченко и др.; Отв. ред. П.А. Варул, И.А. Ребане. – Тарту: Изд-во ТГУ, 1989. – Вып. 852. – С. 76-86. – (Учен. зап. Тартуского гос. ун-та).
44. Басин Ю.Г. Субъективный фактор в основании гражданско-правовой ответственности за нарушение хозяйственной дисциплины // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. науч. тр. / Отв. ред. В.Ф. Яковлев. – Свердловск, 1986. – С. 66-78.
45. Беленький М.С. Иудаизм. – М.: Политиздат, 1974. – 237 с.
46. Белицкий М. Забытый мир шумеров: Пер. с польск. – М.: Наука, 1980. – 396 с.
47. Библия: Кн. свящ. писания Ветхого и Нового Завета: Канон.: В рус. пер. с парал. местами и прил. – М.: Рос. библ. о-во, 1997. – 933, 303, ХХХV с.
48. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Ответственность государства за действия должностных лиц: публично-правовая или частноправовая? // Правоведение. – 1993. – № 1. – С. 72-79.
49. Брагинский М.И. К вопросу об ответственности за чужие действия по советскому гражданскому праву // Тр. ВЮЗИ. – Х., 1961. – Т. 1. – С. 3-84.
50. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1998. – 682 с.
51. Братусь Н.С. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
52. Братусь С.Н. Материально-правовой аспект гражданской юридической ответственности // О роли юридической ответственности в условиях ускорения социально-экономического развития: Тр. по правоведению. – Тарту: Изд-во ТГУ, 1987. – Вып. 765. – С. 5-14. – (Учен. зап. Тартуского гос. ун-та).
53. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 368 с.
54. Бриных Е.В. Оперативные санкции – форма гражданско-правовой ответственности // Сов. государство и право. – 1969. – № 6. – С. 65-70.
55. Будман Ш.И. Влияние вины кредитора и потерпевшего на ответственность должника и причинителя вреда по советскому законодательству: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1975. – 186 с.
56. Варкалло В. Ответственность по гражданскому праву (возмещение вреда – функции, виды, границы): Пер. с пол. – М.: Прогресс, 1978. – 327 с.
57. Варул П.А. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности. – Таллин: Ээсти раамат, 1986. – 152 с.
58. Варшавский К.М. Обязательства, возникающие вследствие причинения другому вреда. – М.: Юриздат, 1929. – 228 с.
59. Введение в философию: Учебник для вузов: В 2 ч. / И.Т. Фролов, Э.А. Араб-Оглы, Г.С. Арефьева и др. – М.: Политиздат, 1989. – Ч. 1. – 367 с.
60. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
61. Виндшейд Б. Об обязательствах по римскому праву: Пер. с нем. – Спб., 1875. – 593 с.
62. Виндшейд Б. Учебник пандектного права: В 2 т.: Пер. с нем. – Спб., 1874. – Т. 1: Общая часть. – 358 с.
63. Вышинский А.Я. Против антимарксистских теорий права // Правда. – 1937. – 9 апр.
64. Генкин Д.М. Значение применения института юридического лица во внутреннем и внешнем товарообороте СССР // Сб. науч. работ Моск. ин-та нар. хоз-ва им. Г.В. Плеханова / Отв. ред. Б.С. Антимонов. – М.: Госторгиздат, 1955. – Вып. IX. – С. 3-36.
65. Годэмэ Е. Общая теория обязательств: Пер. с фр. // Учен. тр. ВИЮН. – М.: Юриздат, 1948. – Вып. XIII. – 512 с.
66. Гойхбарг А.Г. Хозяйственное право РСФСР. – 2-е изд. – М.: Мосполиграф, 1923. – Т. 1. – 214 с.
67. Головкин Л.В. Юридическая ответственность в общетеоретическом плане [Рецензия] // Сов. государство и право. – 1972. – № 10. – С. 134-135. – Рец.: Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству.
68. Гордон М.В. Лекции по советскому гражданскому праву. – Х.: Изд-во ХГУ, 1960. – Ч. 2. – 346 с.
69. Гражданский кодекс советских республик: Текст и практический комментарий / Под ред. А. Малицкого. – 3-е изд., испр. и доп. – Х.: Юриздат, 1927. – 774 с.
70. Гражданское право / М.М. Агарков, К.А. Граве, Л.В. Зимелева и др. – М.: Юриздат, 1938 – Т. 2. – 488 с.
71. Гражданское право / М.М. Агарков, С.Н. Братусь, Д.М. Генкин и др.; Под ред. М.М. Агаркова, Д.М. Генкина. – М.: Юриздат, 1944. – Т. 1. – 419 с.
72. Гражданское право Украины: В 2 ч. / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. – Ч. 1. – 440 с.
73. Гражданское право: Учебник / М.В. Антокольская, Т.В. Богачева, Л.И. Глушкова и др.; Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – Ч. 1. – 472 с.
74. Гражданское право: Учебник. В 3 т. / Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др.; Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 1999. – Т. 1. – 616 с.
75. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / В.С. Ем, И.А. Зенин, Н.И. Коваленко и др.; Отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 1998. – Т. 1. – 816 с.
76. Грибанов В.П. Интерес в гражданском праве // Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – 2-е изд., стереотип. – М.: Статут, 2001. – С. 233-244 с.
77. Грибанов В.П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей // Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – 2-е изд., стереотип. – М.: Статут, 2001. – С. 285-356.
78. Гудсмит Ж.Е. Курс пандектов: Общая часть. Пер. с нем. – М., 1881. – 385 с.
79. Давид Р., Жофре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
80. Дернбург Г. Пандекты: Пер. с нем. – 3-е изд. – М., 1911. – Т. 2: Обязательственное право. – Вып. 3. – 396 с.
81. Дернбург Г. Пандекты: Пер. с нем. В 2 т. – М., 1906. – Т. 1: Общая часть. – 465 с.
82. Дженкс Э. Английское право: (Источники права. Судоустройство. Судопроизводство. Уголовное право. Гражданское право): Пер. с англ. // Учен. тр. ВИЮН. – М.: Юриздат, 1947. – Вып. XI. – 378 с.
83. Дмитриева О.В. Ответственность без вины в гражданском праве: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – С.Пб., 1996. – 188 с.
84. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа ИНФРА*М–НОРМА, 1997. – 704 с.
85. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование экономических отношений: Учеб. пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 212 с.
86. Ефимов В.В. Догма римского права: Вещное право. – Спб., 1903. – 379 с.
87. Ефимов В.В. Догма римского права: Общая часть. – Спб., 1903. – 269 с.
88. Жарский А.В. Правовые последствия нарушения договора международной купли-продажи товаров (на основе Венской конвенции ООН 1980 г.): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Белорусский государственный университет. – Минск, 2001. – 20 с.
89. Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посіб. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
90. Иваненко О.Ф. Некоторые проблемы теории юридической ответственности // Юридическая ответственность в советском обществе / Тр. Высшей следственной школы МВД СССР. – Волгоград, 1974. – В. 9. – С. 3-10.
91. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития: Пер. с нем. – Спб., 1875. – Ч. 1. – 309 с.
92. Иеринг Р. Интерес и право: Пер. с нем. // Временник Демидовского Юридического лицея. – Ярославль, 1880-1881. – Кн. 23. – С. 1-149; Кн. 24. – С. 150-268.
93. Иеринг Р. Цель в праве: Пер. с нем. – Спб., 1881. – Т. 1. – 412 с.
94. Илларионова Т.И. В защиту принципа ответственности за вину в хозяйственных отношениях // Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: Тр. по правоведению / И.А. Ребане, Н.С. Малеин, Я.Н. Шевченко и др.; Отв. ред. П.А. Варул, И.А. Ребане. – Тарту: Изд-во ТГУ, 1989. – Вып. 852. – С. 87-95. – (Учен. зап. Тартуского гос. ун-та).
95. Илларионова Т.И. Значение форм вины в дифференциации гражданско-правовых санкций. // Сов. государство и право. – 1978. – № 8. – С. 126-130.
96. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Сов. государство и право. – 1972. – № 9. – С. 34-43.
97. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права". – М.: Статут, 2000. – 777 с.
98. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
99. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 309 с.
100. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций: В 3 ч. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1961. – Ч. 2: Отдельные виды обязательств. – 531 с.
101. Калмыков Ю.Х. Возмещение вреда, причиненного имуществу. – Саратов: Изд-во СГУ, 1965. – 72 с.
102. Камалитдинова Р.А. Развитие доктрины невозможности исполнения обязательств в различных правовых системах // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. ст. / Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Норма, 2002. – Вып. 4. – С. 111-167.
103. Каминская П.Д. Основания ответственности по договорным обязательствам // Вопросы гражданского права: Сб. ст. / Под ред. И.Б. Новицкого. – М.: Изд-во МГУ, 1957. – С. 56-144.
104. Канзафарова І.С. Договірна відповідальність юридичних осіб у комерційному обігу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ин-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 1999. – 19 с.
105. Каравайкин А. Исполнение договоров. – М.: Сов. законодательство, 1934. – 55 с.
106. Кетц Х., Лорман Ф. Введение в обязательственное право // Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии: Пер. с нем. – М.: БЕК, 2001. – С. 37-74 с.
107. Кодифікація приватного (цивільного) права України / А.С. Довгерт, О.А. Підопригора, Д.В. Боброва та інші; За ред. А.С. Довгерта. – К.: Укр. центр правничих студій, 2000. – 336 с.
108. Комаров А.С. Ответственность в коммерческом обороте. – М.: Юрид. лит., 1991. – 206 с.
109. Комаров В. Основные вопросы теории советского договорного права в свете исторической роли диктатуры пролетариата // Сов. государство и право. – 1934. – № 1. – С. 36-57.
110. Коняев Н. Влияние вины кредитора на ответственность должника в хозяйственных обязательствах // Сов. юстиция. – 1972. – № 24. – С. 15-17.
111. Коркунов Н.М. Общественное значение права // Сб. ст. Н.М. Коркунова. 1877-1897 гг. – Спб., 1898. – С. 65-76.
112. Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України // Право України. – 1998. – № 12. – С. 95-96.
113. Красавчиков О.А. [Рецензия] // Правоведение. – 1971. – № 1. – С. 122-124. – Рец.: Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности.
114. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М.: Юрид. лит., 1966. – 200 с.
115. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Пробл. гражданско-правовой ответственности и защиты гражд. прав: Сб. учен. тр. – Свердловск, 1973. – Вып. 27. – С. 5-17.
116. Крашенинников Е.А. Понятие гражданско-правовой ответственности // Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: Тр. по правоведению / И.А. Ребане, Н.С. Малеин, Я.Н. Шевченко и др.; Отв. ред. П.А. Варул, И.А. Ребане. – Тарту: Изд-во ТГУ, 1989. – С. 70-75. – (Учен. зап. Тартуского гос. ун-та).
117. Кудрявцев В.Н. Закон. Поступок. Ответственность. – М.: Наука, 1986. – 448 с.
118. Кудрявцев В.Н., Малеин Н.С. Закон и пределы правомерного поведения // Сов. государство и право. – 1980. – № 10. – С. 31-38.
119. Кузнецова Н.С. Правовое регулирование подрядных договорных отношений в строительстве (гражданско-правовой аспект): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Киевский ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1993. – 53 с.
120. Кузнєцова Н. Відповідальність підрядчика за несвоєчасну здачу об’єкта в експлуатацію // Радянське право. – 1984. – № 10. – С. 21-23,40.
121. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: Опыт Запада // Кулагин М.И. Избранные труды. – М.: Статут, 1997. – С. 184-291.
122. Курбатов А.Я. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности. – М.: ЮрИнфоР, 2001. – 212 с.
123. Латинско-русский словарь / Сост. А. Малинин. – М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1952. – 763 с.
124. Лейст О.Э. Позитивная ответственность по советскому праву // Вестник МГУ. – 1977. – № 1. – С. 3-10. – (Сер.: Право);
125. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву: (Теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
126. Либба И. Ответственность железных дорог за смерть и увечье пассажиров // Транспорт и хозяйство. – 1927. – № 1. – 255-267.
127. Липницький Д. Вади проекту ЦК в регулюванні відповідальності // Укр. право. – 1997. – № 3 (8). – С. 178-179.
128. Лунц Л.А. Договорная ответственность // Советское право в период Великой Отечественной войны / Под ред. И.Т. Голякова. – М.: Юриздат. – Ч. 1: Гражданское право. – Трудовое право. – 1948. – С. 107-129.
129. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 18 с.
130. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
131. Львова М.Н. Вина кредитора при нарушении обязательств между социалистическими организациями: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.712. – М., 1971. – 196 с.
132. Май С.К. Очерк общей части буржуазного обязательственного права. – М.: Внешторгиздат, 1953. – 220 с.
133. Маккензи Т. Римское право сравнительно с законами Франции, Англии и Шотландии: Пер. с англ. – М., 1864. – 422 с.
134. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1968. – 205 с.
135. Малеин Н.С. Об институте юридической ответственности // Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: Тр. по правоведению / И.А. Ребане, Н.С. Малеин, Я.Н. Шевченко и др.; Отв. ред. П.А. Варул, И.А. Ребане. – Тарту: Изд-во ТГУ, 1989. – Вып. 852. – С. 30-38. – (Учен. зап. Тартуского гос. ун-та).
136. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 191 с.
137. Малеин Н.С. Тенденции развития гражданского права // Сов. государство и право. – 1978. – № 1. – С. 39-47.
138. Мамут Л.С. Проблема ответственности народа // Вопросы философии. – 1999. – № 8. – С. 19-28.
139. Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятие и материальная ответственность. – К.: Наукова думка, 1971. – 191 с.
140. Марецолль Т. Учебник римского гражданского права: Пер. с нем. – М., 1867. – 488 с.
141. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. – М.: ИКД Зерцало-М, 2001. – 400 с.
142. Масевич М.Г. Договор поставки и его роль в укреплении хозрасчета. – Алма-Ата: Изд-во АН КазССР, 1964. – 318 с.
143. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд-во КГУ, 1955. – 306 с.
144. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 312 с.
145. Матвеев Г.К. Психологический аспект вины советских юридических лиц // Сов. государство и право. – 1978. – № 8. – С. 39-47.
146. Материалисты древней Греции: (Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура). – М.: Политиздат, 1955. – 238 с.
147. Мезрин Б.Н. О юридической природе риска в советском гражданском праве // Гражданское право и способы его защиты: Сб. учен. тр. – Свердловск, 1974. – Вып. 33. – С. 44-50.
148. Мережко А.А. Lex mercatoria: теория и принципы транснационального торгового права. – К.: Таксон, 1999. – 416 с.
149. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции / Отв. ред. В.П. Мозолин; АН СССР; Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1988. – 308 с.
150. Морандьер Л.Ж. Гражданское право Франции: В 3 т.: Пер. с фр. – М.: Иностран. лит, 1960. – Т. 2. – 728 с.
151. Муромцев С.А. Гражданское право Древнего Рима. – М., 1883. – 697 с.
152. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 44-53.
153. Новицкий И.Б. Основы римского гражданскго права. – 3-е изд. – М.: Юрид. лит., 1972. – 296 с.
154. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
155. Общая теория государства и права: Академ. курс в 3 т. / Отв. ред. М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Зерцало-М, 2001. – Т. 3. – 528 с.
156. Общая теория права: Учебник для юрид. вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Кузьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во МГТУ, 1995. – 383 с.
157. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление: Очерки теории, философии и психологии права. – Душанбе: Дониш, 1983. – 256 с.
158. Ойгензихт В.А. Проблема риска в гражданском праве. – Душанбе: Ирфон, 1972. – 224 с.
159. Осипов Е.Б. Общие вопросы ответственности в гражданском праве // Цивилистические записки. – Межвуз. сб. науч. трудов. – М.: Статут, 2001. – С. 297-318.
160. Павлов А.А. Присуждение к исполнению обязанности в натуре как способ защиты гражданских прав в обязательственных правоотношениях. – С.Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 203 с.
161. Павлодский Е.А. Случай и непреодолимая сила в гражданском праве. – М.: Юрид. лит., 1978. – 104 с.
162. Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 608 с.
163. Пастухин О.А. Категория риска в советском гражданском праве // Гражданское право и способы его защиты: Сб. учен. тр. – Свердловск, 1974. – Вып. 33. – С. 51-58.
164. Петров И.Н. Ответственность хозорганов за нарушение обязательств. – М.: Юрид. лит, 1974. – 214 с.
165. Петров И.Н. Характерные черты гражданскоправовой ответственности // Уч. записки ВНИИСЗ. – М., 1970. – Вып. 20. – С. 51-65.
166. Пирвиц Э.Э. Значение вины, случая и непреодолимой силы в гражданском праве. – Спб., 1895. – 154 с.
167. Підопригора О.А. Основы римського приватного права: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 336 с.
168. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основи підприємництва. – К.: Юрінформ, 1994. – 106 с.
169. Плотников В.А. Неосторожность как форма вины в гражданском праве: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1993. – 164 с.
170. Повышение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций / Я.Н. Шевченко, А.А. Собчак, В.В. Луць и др. – К.: Наук. думка, 1988. – 216 с.
171. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права: Учебное пособие. – К.: Выща шк., 1990. – 284 с.
172. Покровский И.А. Абстрактный и конкретный человек перед лицом Гражданского Права. – Спб., 1913. – 24 с.
173. Покровский И.А. История римского права. – С.Пб.: Летний Сад, 1998. – 560 с.
174. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – С. 276.
175. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. лит., 1984. – 224 с.
176. Пугинский Б.И. Применение принципа вины при регулировании хозяйственной деятельности // Сов. государство и право. – 1979. – № 10. – С. 63-70.
177. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право (базовый учебник): Пер. с макед. – М.: Зерцало, 1999. – 411 с.
178. Рабинович Ф.Л. Вина как основание договорной ответственности социалистического государственного производственного предприятия: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.712. – М., 1968. – 278 с.
179. Райдла Ю.Э. Вопросы гражданско-правовой ответственности в условиях перестройки // Юридическая ответственность: проблемы и перспективы: Тр. по правоведению / И.А. Ребане, Н.С. Малеин, Я.Н. Шевченко и др.; Отв. ред. П.А. Варул, И.А. Ребане. – Тарту: Изд-во ТГУ, 1989. – Вып. 852. – С. 48-60. – (Учен. зап. Тартуского гос. ун-та).
180. Рахмилович В.А. К вопросу о содержании и значении гражданской вины // Уч. записки ВЮЗИ. – М., 1958. – В. 5: Вопросы гражданского права. – С. 117-138.
181. Рахмилович В.А. Основные вопросы договорной ответственности по советскому гражданскому праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук. / Всесоюз. ин-т юрид. наук М-ва юстиции СССР. – М., 1955. – 14 с.
182. Римское частное право: Учебник / Под ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. – М.: Юриспруденция, 1999. – 512 с.
183. Рождественский Н. Римское гражданское право, изложенное по Маккельдею: В 2 т. – Спб., 1830. – Т. 2. – 528 с.
184. Ромовська З.В. Проблеми загальної теорії права у проекті Цивільного кодексу України // Укр. право. – 1997. – Число 3. – С. 65-67.
185. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – 2-е изд. – М.: Учпедгиз, 1946. – 704 с.
186. Рыженков А.Я. Компенсационная функция советского гражданского права. – Саратов: Изд-во СГУ, 1983. – 96 с.
187. Саватье Р. Теория обязательств: Юридический и экономический очерк: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1972. – 439 с.
188. Савицька А.М. Поняття протиправності та її форми за радянським цивільним правом. – Львів: Вища школа, 1974. – 74 с.
189. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
190. Санфилиппо Ч. Курс римского частного права. Учебник: Пер. с итал. – М.: БЕК, 2000. – 370 с.
191. Семенова А.Е. Обязательства, возникающие вследствие неосновательного обогащения, и обязательства, возникающие из причинения вреда. – М.: Юриздат, 1928. – 58 с.
192. Сергеева Т.В. Обычай как источник права // Правоведение. – 1997. – № 1. – С. 79-86.
193. Скворцов-Степанов И.И. Книги Моисеевы и их историческая ценность // Критика иудейской религии. – М.: изд-во АН СССР, 1962. – С. 46-107.
194. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, М.: АСТ. – 2001. – 800 с.
195. Смирнов В.Т., Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве: Учеб. пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 151 с.
196. Собчак А.А. О некоторых спорных вопросах общей теории правовой ответственности // Правоведение. – 1968. – № 1. – С. 49-57.
197. Советское и иностранное гражданское право: (Проблемы взаимодействия и развития) / В.В. Безбах (СССР), Г. Блей (ГДР), В. Кнапп (ЧССР) и др. – М.: Наука, 1989. – 336 с.
198. Соціологія: короткий енціклопедичний словник / Уклад. В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захарченко та ін.; За заг. ред. В.І. Воловича. – К.: Укр. Центр духовн. культури, 1998. – 736 с.
199. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: Проспект, 1999. – 301 с.
200. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Сов. государство и право. – 1979. – № 5. – С. 72-78.
201. Стучка П.И. Курс советского гражданского права. – 2-е изд. – М.: Гос. соц.-экон. изд., 1931. – Т. 1: Введение в теорию гражданского права. – 260 с.
202. Табашников И.Г. Лекции по римскому праву. – О., 1897. – 172 с.
203. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1973. – 456 с.
204. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
205. Утченко С.Л. Политические учения Древнего Рима III – I вв. до н.э. – М.: Наука, 1977. – 255 с.
206. Учение. Пятикнижие Моисеево / Пер., введ. и коммент. И.Ш. Шифмана. – М.: Республика, 1993. – 333 с.
207. Фаас И.Я. Вина при заключении договора // Зап. Одес. ин-та нар. хоз-ва. – О., 1928. – № 2. – С. 387-445.
208. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.
209. Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного обогащения. – М.: Госюриздат, 1951. – 240 с.
210. Фрезер Д.Д. Фольклор в Ветхом завете: Пер. с англ. – 2-е изд., испр. – М.: Политиздат, 1985. – 511 с.
211. Халфина Р.О. Воспитательная роль гражданско-правовой ответственности в период развернутого строительства коммунизма // Сов. государство и право. – 1963. – № 6. – С. 73-83.
212. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351 с.
213. Харитонов Е.О. Категории субъективного и объективного риска в советском гражданском праве // Пробл. правоведения. – К.: Изд-во КГУ, 1979. – Вып. 40. – С. 63-70.
214. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 416 с.
215. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с.
216. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Правовое обеспечение надлежащей реализации права на жилище: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО, 1990. – 188 с.
217. Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи: Витоки. – О.: БАХВА, 1999. – 292 с.
218. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. – О.: Юрид. літ., 2000. – 260 с.
219. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права: (Теоретичні та історико-правові аспекти). – О., 1997. – 193 с.
220. Хаскина Т.С. Основные начала ответственности за внедоговорный вред по советскому гражданскому праву: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук / Ленинградский государственный ун-т им. А.А. Жданова. – Л., 1949. – 16 с.
221. Хвостов В.М. История римского права. – М., 1907. – 463 с.
222. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. – М.: Спарк, 1996 – 522 с.
223. Хрестоматия по истории государства и права