Договір оренди транспортних засобів

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП З

РОЗДІЛ 1.Загальна характеристика договору оренди транспортних засобів 12
1.1.Поняття та значення договору оренди транспортних засобів 12 1.2. Види договору оренди транспортних засобів 39
1.3. Юридична природа договору оренди транспортних засобів 45
1.4. Правова характеристика окремих елементів договору
оренди транспортних засобів 57

РОЗДІЛ 2. Особливості укладення договору оренди транспортних засобів 76

РОЗДІЛ 3. Виконання та відповідальність за договором оренди транспортних засобів 92
3.1. Особливості договору оренди транспортних засобів без екіпажу 92
3.2. Особливості договору оренди транспортних засобів з екіпажем 113
3.3. Відповідальність сторін за договором оренди транспортних засобів 134

ВИСНОВКИ 147

Список використаних джерел 152

ВСТУП
Актуальність теми. Розширення цивільно-правових відносин між суб’єктами господарської діяльності є невід’ємною ознакою розвитку економіки України. Серед найбільш динамічних процесів, що відбуваються в галузі економіки, можна відзначити використання транспортних засобів. На сучасному етапі транспорт є розповсюдженим, невід’ємним і важливим об’єктом економічного та цивільного обігу. Ця обставина має особливе значення для дисертаційного дослідження: вказаний фактор соціально-економічного розвитку суспільства і конструктивна особливість, специфіка експлуатації та обслуговування транспортних засобів (як складних технічних пристроїв та джерел підвищеної небезпеки) викликали необхідність приділити особливу увагу правовому регулюванню оренди транспортних засобів.
У цивільному праві України за період існування держави відбулись значні зміни, пов’язані із становленням ринкових відносин. Відповідні зміни в законодавстві України мають певний вплив і на розвиток інституту оренди транспортних засобів. Як наслідок зазначених факторів вперше у вітчизняній історії цивільного права в новому Цивільному кодексі України виділено вид договору оренди транспортних засобів, що має особливості в правовому регулюванні. Отже, в процесі вдосконалення правового регулювання транспортної сфери та розширення господарських зв’язків виявилась актуальність договору оренди транспортних засобів, необхідність його більш детального законодавчого розгляду та системного наукового дослідження.
Слід зауважити, що, не зважаючи на значний обсяг нормативного матеріалу, в правовому регулюванні оренди транспортних засобів існують певні недоліки. Навіть новий Цивільний кодекс не вирішує всіх проблем, і це обумовлено неповнотою понятійного апарату, недостатньою конкретизацією окремих правових норм. Що стосується окремих транспортних кодексів і статутів, у яких можуть бути відображені особливості оренди деяких видів транспортних засобів, то в даний час вони не містять у собі положень, що вказували б на специфіку оренди того або іншого виду транспортного засобу. Тому виникають певні труднощі у випадках локального договірного регулювання відносин конкретних сторін, що також викликає необхідність проведення ретельного аналізу діючого законодавства і розробки методики його застосування на практиці.
Вказані недоліки, як уявляється, зумовлені відсутністю спеціальних теоретичних досліджень і методичних розробок, необхідних для застосування в договірній практиці в галузі оренди транспортних засобів.
Перша спроба провести комплексне науково-теоретичне дослідження інституту оренди транспортних засобів була здійснена Д.С.Левенсоном в 1969 році у роботі “Договор аренды транспортних средств”[73]1, в якій розкриваються питання укладення, змісту та розірвання зазначеного договору. Вчені, досліджуючи окремі аспекти договору оренди транспортних засобів, присвятили свої наукові праці питанням оренди деяких видів транспортних засобів (Асеановський Г.Б., Баронов А.М., Смирнов В.Т., Гришин О.М., Єгоров К.Ф., Кабатова Є.В., Калачова С.О., Калпін А.Г., Ляндерс В.Б., Маковський А.М., Первушина А.П., Полянська Г.Н., Прилуцький Л.Н., Фархтдинов Я.Ф., Ходунов М.Є., Хоменко В.М.).
У дисертації також акумулюється інший науковий матеріал, який став її дослідницькою основою та посприяв збереженню послідовності у розвитку правової науки – це праці Шершеневича Г.Ф., Мейєра Д.І., Агаркова М.М., Алексєєва С.С., Суханова Є.О., Брагинського М.І., Братуся С.М., Вітрянського В.В., Гєнкіна Д.М., Іоффе О.С., Калмикова Ю.Х., Красавчикова О.О., Новицького І.Б., Тархова В.А., Толстого Ю.К., Халфіної Р.О. та деяких інших авторів.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на 1995-2000 рр. (додаток №2 до рішення колегії МВС України від 28 лютого 1995 р., протокол №4км/2) та Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996 – 2001 роки, затверджених вченою радою 5 січня 1996 року, Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2006 рр., затверджених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 року (протокол №8).
Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є висвітлення проблем та розробка рекомендацій щодо вдосконалення відповідної законодавчої бази на підставі всебічного комплексного аналізу правових відносин оренди транспортних засобів та дослідження їх нормативно-правового регулювання з урахуванням сучасного законодавства України та практики його застосування.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних конкретних завдань:
- виявити межі правового регулювання відносин оренди транспортних засобів;
- проаналізувати поняття й зміст договору оренди транспортних засобів та відмежувати від суміжних договорів (перевезення, підряду, лізингу, схову та ін.);
- визначити поняття та ознаки предмета вказаного договору;
- виявити можливих суб’єктів цих правових відносин та спеціальні вимоги, що ставляться до них як учасників договору оренди транспортних засобів;
- визначити правовий статус екіпажу та його керівника за договором оренди транспортних засобів з наданням послуг по управлінню та технічній експлуатації;
- провести порівняльну характеристику прав та обов’язків сторін за договором оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу;
- дослідити особливості відповідальності сторін у вказаних видах договору оренди транспортних засобів;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства України, в тому числі розробити примірні договори оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу.
Об’єктом дослідження є договір оренди транспортних засобів як правовідносини (його поняття, юридична природа, порядок укладення, структура і зміст, відповідальність сторін).
Предметом дослідження є система нормативних актів, що регулюють правовідносини, які виникають при оренді транспортних засобів, судова практика та договори оренди транспортних засобів окремих підприємств та організацій.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, прийняті в юридичній науці в цілому і в науці цивільного права зокрема. У процесі роботи автором було використано: метод системного аналізу досліджуваних у їх взаємозв’язку правовідносин, порівняльно-правовий, який застосовувався для вивчення позитивного правотворчого досвіду, зокрема Російської Федерації, у досліджуваній сфері правового регулювання, та інші загальнонаукові та спеціальні методи. У роботі також використовувались методи соціології: вивчення актів судової практики, збір та аналіз матеріалів правозастосування, обговорення проблем інституту оренди транспортних засобів з юристами м.Харкова та м.Бєлгорода. Нормативною базою дослідження є Конституція України, цивільне законодавство та інші нормативно-правові акти. Емпіричною базою дослідження стали матеріали оприлюдненої судової практики та цивільних справ, розглянутих господарським судом Харківської області, з питань оренди транспортних засобів, використані автором під кутом зору дисертаційного дослідження для формування наукових положень та висновків дисертації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим цивільно-правовим дослідженням інституту оренди транспортних засобів з початку соціально-економічних реформ і становлення ринкової економіки в Україні та формування нового по суті законодавства.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях:
- важливість закріплення положень про оренду транспортних засобів та виділення їх в окремому параграфі нового Цивільного кодексу не викликає сумнівів. Відсутність таких норм у транспортних кодексах та статутах є суттєвим недоліком, що негативно впливає на регулювання орендних відносин;
- правова природа договору оренди транспортних засобів з екіпажем не суперечить правовій сутності цивільно-правового інституту оренди. Надання послуг орендодавця по управлінню та технічній експлуатації - особливість цього договору, що надає певної юридичної специфіки його змісту;
- правове регулювання виділених у новому Цивільному кодексі виключно тільки двох видів договору оренди транспортних засобів (залежно від наявності або відсутності послуг орендодавця по управлінню та технічній експлуатації) при відсутності загальних положень про оренду транспортних засобів обмежує потенційно можливе сполучення умов даного договору;
- на підставі аналізу й характеристики предмета договору оренди транспортних засобів проведено розмежування понять “перевізні засоби”, “засоби транспорту” та “транспортні засоби”. Визначена актуальність цивільно-правового поняття транспортного засобу та необхідність його включення до Цивільного кодексу України. Зазначається, що предметом договору оренди транспортних засобів можуть бути також пристрої, не обладнані двигуном і призначені для руху в складі з механічними транспортними засобами. При цьому не може бути предметом договору оренди трубопровідний транспорт, зважаючи на особливості технічного устрою та специфічний характер його використання;
- орендарем за договором оренди транспортних засобів повинна бути особа, яка зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Враховуючи визначення оренди за Законом України “Про оренду державного і комунального майна” в редакції від 14.03.1995р., можна зробити висновок, що для орендаря отримання транспортного засобу у користування відбувається з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності. Тобто, не може бути договором оренди такий договір, за яким транспортний засіб отримується для задоволення побутових потреб;
- моментом закінчення дії договору оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу є не момент передачі орендованого транспортного засобу орендодавцю, а момент закінчення вказаного у договорі строку. Для відновлення договірних відносин оренди транспортних засобів необхідна не пролонгація, а навіть при збереженні попередніх умов, укладення нового договору з обов’язковим уточненням або можливим включенням до нього нових умов;
- є неприпустимою заміна договору оренди транспортних засобів укладенням трудового контракту або наданням доручення при передачі у користування та володіння автотранспортного засобу. Відповідним чином вирішується завдання зберігання орендованого транспортного засобу, контролю за його належною технічною та комерційною експлуатацією, але така практика є викривленням цивільно-правового регулювання відповідних відносин та вимагає закріплення загальної імперативної норми, що передбачає можливість орендодавця здійснювати контроль за збереженням та належним використанням транспортного засобу орендарем;
- необхідно зазначити в договорі те місце передачі предмету договору, яке могло б сприяти завдяки своїм технічним та функціональним характеристикам перевірці показників рівня експлуатаційного стану транспортного засобу, відповідності його стану реальним перевірочним та випробувальним показникам;
- детальний експлуатаційний стан транспортного засобу в багатьох випадках у договорах оренди та в актах прийому-передачі транспортного засобу не зазначається. Це пояснюється фактичною неможливістю його опису на момент передачі орендарю. Слід для кожної транспортної галузі визначити єдині нормативно-правові критерії для оцінки експлуатаційного стану транспортного засобу, які б утворили системні, науково обґрунтовані показники, та попередили б суперечки між сторонами;
- слід доповнити новий Цивільний кодекс нормою про межі використання транспортного засобу. Орендар має право від свого імені укладати договори перевезення та інші договори, дотримуючись призначення відповідного транспортного засобу, якщо договором не встановлено обмеження або розширення його права щодо цільової експлуатації, при додержанні загальних нормативно-правових обмежень та правил безпеки транспортного руху. Крім того, орендарю бажано в договорі оренди закріпити за собою право отримувати від орендодавця консультаційну допомогу щодо технічного обслуговування та експлуатації транспортного засобу;
- за договором оренди транспортного засобу з екіпажем орендодавець не тільки повинен відшкодувати збитки в разі пошкодження транспортного засобу з вини екіпажу, але й нести відповідальність перед орендарем за неналежне виконання своїх обов’язків екіпажем, що призвело до збільшення витрат при експлуатації орендованого транспортного засобу;
- орендарю рекомендується при укладенні договору страхування транспортного засобу зазначати особою, яка отримує відшкодування шкоди, орендодавця як особу, що безпосередньо несе ризик втрати або пошкодження майна.
Результатом цього дослідження стали розроблені примірні договори оренди транспортних засобів з екіпажем та без екіпажу.
Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати мають певне значення для науки цивільного права і можуть бути використані для подальшого наукового дослідження відносин за договором оренди транспортних засобів та інших суміжних договорів. Практична значимість полягає в тому, що результати наукового дослідження можуть бути враховані в процесі поточної законодавчої практики з метою усунення виявлених прогалин та недоліків, зокрема, при формуванні та вдосконаленні галузевих транспортних кодексів та статутів, а також у судовій практиці. Основні положення можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників для студентів юридичних вузів, а також при викладанні курсу “Цивільне право”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, одним із перших в Україні спеціальних досліджень сутності та правової природи договору оренди транспортних засобів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювались на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ та використовувались у навчальному процесі під час проведення практичних та семінарських занять з курсу “Цивільне право”. Результати дослідження доповідались автором на зборах суддів господарського суду Харківської області.
Окремі положення обговорювались на всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: “Проблеми удосконалення цивільного законодавства України” присвячена 50-річчю наукової, педагогічної та громадської діяльності професора О.А.Пушкіна (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 1999р.); “Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності” (Донецький інститут внутрішніх справ, березень 2000р.); “Актуальные проблемы предпринимательской деятельности на региональном уровне” (Бєлгородський юридичний інститут МВС РФ, 16 березня 2000р.); конференція ад’юнктів та магістрантів Національного університету внутрішніх справ (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 14 квітня 2000р.); Міжвузівська науково-практична конференція, присвячена світлій пам’яті професора О.А.Пушкіна “Проблеми цивільного права” (Харків: Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2001р.).
Наукові публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладені у семи наукових статтях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Аналіз практики, теоретичних досліджень та стану сучасного законодавства регулювання відносин оренди транспортних засобів уможливив певні висновки, що в свою чергу обумовило розробку пропозицій щодо чинного законодавства та головних напрямків подальших наукових розробок.
1. Внесення у Цивільний кодекс України норм, що встановлюють загальні принципи регулювання відносин оренди транспортних засобів, стане нормативною основою для формування необхідних положень у галузевих транспортних кодексах та статутах. Це є особливо актуальним, тому що у новому Цивільному кодексі передбачається, що особливості регулювання подібних відносин можуть бути передбачені у вказаних нормативно-правових актах. Таким чином, є потреба в науковому дослідженні специфіки відносин оренди кожного з основних видів транспортних засобів. Теоретична база на підставі системного та комплексного аналізу, узагальнення практики, яка на даному етапі існує та формується, дозволить з науково обґрунтованої позиції підійти до формування галузевих норм щодо оренди транспортних засобів.
2. Враховуючи фактори глобального змінювання всього вітчизняного законодавства, практику швидких розробок та прийняття відповідних законодавчих актів, ми пропонуємо не обмежувати правове регулювання відносин оренди транспортних засобів лише Цивільним кодексом, транспортними кодексами та статутами. В сучасних соціально-економічних умовах, що мають тенденцію швидко змінюватись відповідно потребам господарюючих суб’єктів, є необхідність у прийнятті відповідних постанов Кабінету Міністрів України та інших підзаконних актів.
3. Передавання транспортного засобу в користування за договором оренди неможливе без передавання права володіння на орендований транспортний засіб. Правильне законодавче визначення нерозривного зв’язку повноважень володіння та користування у правовідносинах оренди транспортних засобів вирішує багато теоретичних та практичних питань, у тому числі, й найбільш дискусійні, наприклад, про визначення правової природи договору фрахтування суден на певний термін (тайм-чартер).
4. Проста письмова форма договору оренди транспортного засобу, що закріплена положенням чинного Цивільного кодексу, є достатньою для посвідчення відповідних прав та обов’язків, а також для оптимальної оперативності та раціональності в цивільному обороті. Проте для оренди деяких видів транспортних засобів, зокрема тих, що використовуються в міжнародному сполученні та мають велику державну та суспільну значимість, наприклад, космічні об’єкти, криголами, унікальні транспортні засоби, транспортними кодексами та статутами повинна бути передбачена державна реєстрація.
5. У Цивільному кодексі України, транспортних кодексах та статутах необхідно вказати перелік вимог, що повинні пред’являтися до орендаря транспортного засобу: а) наявність відповідної атестації (документа про певну освіту) – наприклад, авіаційного персоналу орендаря; б) сертифікат (свідоцтво, посвідчення) на право управління та технічну експлуатацію транспортного засобу; в) ліцензію на право займатись певним видом підприємницької діяльності при експлуатації транспортного засобу.
6. У новому Цивільному кодексі України норми, які регулюють відносини оренди транспортних засобів, виділені в окремий параграф глави “Найм (оренда)”. При визначенні видів зазначеного договору виділяються тільки два: договір оренди транспортного засобу з наданням послуг по управлінню та технічній експлуатації та договір оренди транспортного засобу без таких послуг. Відсутність загальних положень про оренду транспортних засобів обумовлюватиме значні проблеми у визначенні тих норм, які повинні застосовуватись при укладенні договорів з деякими ознаками як договору оренди транспортного засобу без екіпажу, так і з екіпажем. Таким чином, необхідні загальні положення щодо правового регулювання оренди транспорту.
7. Для конкретного визначення предмета договору оренди транспортних засобів необхідно внести в параграф нового Цивільного кодексу України, який стосується вказаного договору, поняття транспортного засобу. Пропонується наступне, найбільш загальне визначення, що містить головні конструктивні ознаки: транспортний засіб – це технічний пристрій, який може здійснювати переміщення у просторі з метою перевезення (переміщення) фізичних осіб та матеріальних об’єктів.
8.Особливого нормативно-правового тлумачення потребує термін “технічна експлуатація транспортного засобу”. Враховуючи економічну та правову сутність договору оренди транспортних засобів з екіпажем, уявляється, що поняття “технічна експлуатація орендованого транспортного засобу” повинно містити в собі не тільки капітальний та поточний ремонт, підтримку належного стану транспортного засобу, але й технічне оперативне обслуговування вантажу, що перевозиться певним орендованим транспортним засобом, тобто, завантаження, розвантаження, транспортування вантажу.
9. Пропонується передбачити нормативне правове забезпечення можливості орендодавця здійснювати контроль за збереженням та належним використанням орендованого транспортного засобу орендарем, оскільки орендодавець, зберігаючи право власності на орендований транспортний засіб, несе ризик втрати або пошкодження відповідного майна та зацікавлений у його збереженні.
10. Слід доповнити новий Цивільний кодекс України нормою про межі використання орендованого транспортного засобу, що обумовлено характером експлуатації предмета договора, тобто, визначати в договорі параметри належного використання транспортного засобу.
11. Бажано нормативно закріпити право за орендарем отримувати від орендодавця консультаційну допомогу при певних умовах щодо технічного обслуговування та експлуатації транспортного засобу, якщо договір оренди транспортного засобу не передбачає послуг орендодавця щодо управління та технічної експлуатації.
12. Уявляється необхідним для кожної транспортної галузі розробити єдині нормативно-правові спеціальні критерії для оцінки експлуатаційного стану транспортного засобу. Вказані критерії повинні враховувати існуючий міжнародний досвід та бути уніфікованими з міжнародною правовою базою.
13. До нового Цивільного кодексу України має бути включена норма, що передбачає необхідність визначення сторонами конкретної характеристики предмета договору оренди транспортних засобів. Контрагенти повинні відображувати у зазначеному договорі не тільки загальну характеристику придатності транспортного засобу до виконання своїх функціональних завдань, але й конкретні максимальні або мінімальні ті або інші технічні параметри транспортного засобу, щоб таким чином забезпечити узгоджений коефіцієнт його належної технічної готовності до експлуатації.
14. Пропонується конкретизувати в законі місце передавання предмета договору орендодавцем орендарю. Повинно бути зазначено те місце передавання транспортного засобу, яке могло б сприяти за своїми технічними та функціональними характеристиками перевірці показників рівня експлуатаційного стану транспортного засобу, в тому числі відповідності нормативного (документарного) стану тим реальним фактичним перевірочним показникам.
15. Для усунення існуючої в практичній діяльності проблеми виявлення наявності в орендаря “страхового інтересу” при укладенні ним договору страхування орендованого транспортного засобу пропонується передбачити в законі наступне: при укладенні орендарем договору страхування орендованого транспортного засобу особою, що отримуватиме відшкодування збитків, повинен зазначатися орендодавець як особа, що безпосередньо несе ризик втрати або пошкодження майна.
Таким чином, питання оренди транспортних засобів є актуальними і потребують формулювання теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності чинного законодавства та законодавства, що формується, необхідного правового регулювання. Це можливо при подальшому вивченні практики та законодавчого регулювання, а також поглибленні наукової бази розглядуваної проблеми.

Список використаних джерел:
1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву //Учёные труды. ВИЮН. Вып. 3.- 1940. – 192с.
2. Актуальне проблемы гражданского права. /Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Статут, 1999. – 464с.
3. Алексеев С.С. Общин дозволения и общие запреты в советском гражданском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288с.
4. Антимонов Б.С. Гражданско-правовая ответственность за вред, причинённый источником повышенной опасности. – М.: Юрид. лит., 1952. – 294с.
5. Аренда: история, практика // Вестник статистики. – 1992. - №2. – С.35-41.
6. Аренда предприятий /Под ред. В.Ф. Новикова, Т.В. Рысиной. – М.: Экономика, 1990. – 156с.
7. Архів Національного університету внутрішніх справ за 2000 р. (м.Харків).
8. Архів ТОВ “Українська транспортна компанія” за 2000 р. (м.Запоріжжя)
9. Архів Українського державного центра “Укрспецвагон” за 1998 р. (смт. Панютіно Харківської області)
10. Архів ТОВ “Полісся-вторкольормет” за 2000 р. (м.Рівне)
11. Архів Житомирського ДАП “Універсал-Авіа” за 1998 р. (м.Житомир)
12. Архів Житомирського АТП №11801 за 1996 р. (м.Житомир)
13. Архів дочірнього підприємства “Херсонський пасажирський порт” за 1998р. (м.Херсон)
14. Архів АТ “Херсонський річковий порт” за 1998 р. (м.Херсон)
15. Архів Валківського АТП №16341 Харківського ТПВ “Автотранс” за 1996 р. (м.Валки Харківської області)
16. Архів Управління Південної залізниці за 1996 р. (м.Харків)
17. Архів АТП №16327 Харківського ТПВ “Автотранс” за 1996 р. (м.Харків)
18. Архів ТОВ “Торговельний дім “Колос”” за 1999 р. (м.Чугуєв Харківської області)
19. Архів приватного підприємця Сондей Я.С. за 2000 р. (м.Харків)
20. Архів аеропорту м.Бєлгорода (РФ) за 1998-2000 р.р.
21. Баранова Л.М. Обставини, які звільняють від відповідальності в цивільному праві: Автореф. дис... канд.. юрид. наук. - 12.00.03. – Харків, 1998. –18с.
22. Баринов Н.А. Договор бытового проката. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1980. – 150с.
23. Баринов Н.А., Цыбуленко З.И. Обязательства хранения в советском гражданском праве //Советская юстиция. – 1972. - №17. – С.12-15.
24. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 1997. – 848с.
25. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 796с.
26. Братусь С.Н., Лунц Л.А. Вопросы хозяйственного договора. – М.: Госюриздат, 1954. – 156с.
27. Братусь С.Н. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1968. – 453с.
28. Братусь С.Н. Соотношение административных и экономических методов в регулировании хозяйственных отношений //Советское государство и право. – 1966. -№3. - С.27-30.
29. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. – Харьков: Консум, 1997. – 112с.
30. Вісник ВАС України. – 1998. - №4. – С.156
31. Водний кодекс України //Відом. ВР. – 1995. - №24. – Ст.189.
32. Газман В. Лизинг автотранспортных средств // Хозяйство и право. – 1997. – №11. – С.91-103.
33. Генкин Д.М. Право собственности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 223с.
34. Горемыкин В.А. Лизинг. Практическое учебно-справочное пособие. (Экономико-правовое досье). – М.: ИНФРА-М, 1997. – 379с.
35. Господарський процесуальний кодекс України //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 9.
36. Гражданское право Украины: Учебник. В 2-х ч. Ч. 1. /Под ред. А.А.Пушкина, В.М. Самойленко. – Харьков: Основа, 1996. – 440с.
37. Гражданское право Украины: Учебник. В 2-х ч. Ч. 2 /Под ред. А.А. Пушкина, В.М.Самойленко. – Харьков: Основа, 1996. – 463с.
38. Гражданское право: Учебник. Часть 1 /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.:ПРОСПЕКТ, 1997. – 550с.
39. Гражданское право: Учебник. Часть 2 /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1997. – 784с.
40. Гражданское право Украины. Часть ІІ: Учебное пособие /Под ред. Слипченко С.А., Кройтора В.А. – Х.: Эспада, 2000. – 400с.
41. Гражданское право: Учебник. В 2-х ч. Ч.1 /Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1993. – 383с.
42. Гражданское право Украины: Учебник /Под ред. Е.О. Харитонова. – Харьков: Одиссей, 1998. – 384с.
43. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – С.331.
44. Гришин О.М. Аренда автомобиля: договор аренды, бухгалтерский учёт, норма расхода ГСМ. – М.: Международный центр финансового развития, 1996. – 264с.
45. Гузеватая Л.Е. Юридическая энциклопедия. Издание второе, с изменениями и дополнениями. – М.: Юринформцентр, 1993.
46. Дудников С.И. Правовое регулирование трубопроводного транспорта СССР: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Ростов-на-Дону. - 1964. – 26с.
47. Егоров К.Ф. Некоторые вопросы правового регулирования фрахтования морских судов и перевозки грузов. По материалам судебной практики и законодательства Англии и Франции. – ТР. ЦНИИ морского флота. Вып. 135. – М.,1970. – 320с.
48. Егоров К.Ф. Фрахтование судов на время: димайз-чартер, тайм-чартер. – Морское право. – М.: Транспорт, 1972. – 472с.
49. Ерыпаева Н.Ю. Международное транспортное право // Законодательство и экономика. – 1997. - №9-10. – С.45-58.
50. Ефимова Л.Г., Новосёлова Л.А. Банки: ответственность за нарушения при расчетах. Комментарий законодательства и арбитражной практики. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 621с.
51. Занковская С.В. Договор имущественного найма по советскому гражданскому праву: Лекция для студентов ВЮЗИ /Под ред. В.А.Рясенцева. – М.: Издательство всесоюзного юридического заочного института, 1953. – 34с.
52. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навчальний посібник /За ред. О.В. Дзери. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 912с.
53. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців). Монографія. – К.: Юмана, 1998. – 224с.
54. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880с.
55. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 494с.
56. Иоффе О.С. План и договор в условиях хозяйственной реформы //Советское государство и право. – 1967. - № 7. – С.47-55.
57. Иоффе О.С. Право и хозяйственная деятельность социалистических организаций. – М.: Юрид. лит., 1979. – 111с.
58. Кабатова Е.В. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация. – М.: Наука, 1991. – 130с.
59. Калмыков Ю.Х. Хозяйственный расчет и гражданское право. – Саратов: Приволжское книжное издательство, 1969. - 229с.
60. Калпин А.Г. Чартер (природа, структура отношений, сопоставление со смежными морскими договорами). – М.: Транспорт, 1978. – 160с.
61. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. //Відом. ВР. – 1995. - №47. –Ст.349.
62. Козлов И.В. Договор фрахтования по советскому морскому праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Ленинград, 1983. – 21с.
63. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відом. ВР. – 1996. - №30 – Ст.141.
64. Конвенція ООН 1980 р. “Про міжнародну купівлю-продаж товарів”. - Microsoft Internet: www.cisg.law.pace/edu/cisg/text/text.html.
65. Корнеев С.М. Право государственной социалистической собственности в СССР. – М.: Московский университет, 1964. – 268с.
66. Красавчиков О.А. Договор имущественного найма в советском гражданском праве. Учебное пособие. – Свердловск, 1963. – 71с.
67. Красавчиков О.А. Договор проката легковых автомашин. – М.: Юрид. лит., 1963. – 468с.
68. Красавчиков О.А. Советское гражданское право. Ч.2. – М.: Высшая школа, 1969. – 528с.
69. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 183с.
70. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.
71. Крылов С. Доверенность в российском гражданском праве // Закон. – 1998. - №3. – С.119-121.
72. Лебедев В, Ницевич А. Транспортный договор – юридическая экскурсия //Юридическая практика. – 338. – 19.09.2001. – С.6
73. Левенсон Д.С. Договор аренды транспортных средств. – М.: Юрид лит., 1969. – 121с.
74. Липецкер М. Договор имущественного найма //Арбитраж. – 1938. - №13,14.
75. Лукьяненко М.Ф. Договоры на ремонт и техническое обслуживание сельскохозяйственной техники: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Свердловск, 1985. – 20с.
76. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. – М.: Юрид. лит., 1978. – 315с.
77. Ляндерс В.Б. Право и эффективность использования вагонов и контейнеров. – М.: Юрид. лит., 1989. – 174с.
78. Маковский А.Л. Правовое регулирование морских перевозок грузов. – М.: Морской транспорт, 1961. – 314с.
79. Мейер Д.И. Русское гражданское право. Часть 2. По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. – 290с.
80. Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна: Постанова КМ України від 4 жовтня 1995 р. №786 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
81. Мороз М.В. Правові питання оренди майна державних підприємств: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – 12.00.03. – Харків. – 2000. –20с.
82. Научно-практический комментарий к ГК Украины /Под ред. Е.О.Харитонова – Харьков: ООО «Одиссей», 1999. - 847с.
83. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения правовых норм //Правоведение. – 1971. - №3. – С.50.
84. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416с.
85. Новицкий И.Б., Перетерский И.С. Римское частное право. – Минск, 1997. – 230с.
86. Отдельные виды обязательств. Курс советского гражданского права /Под ред. К.А. Граве и И.Б. Новицкого. – М.: Госюриздат., 1954. – 360с.
87. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик об аренде: Приняты на второй сессии ВС СССР 23.11.1989 г. – М.: Известия, 1990. – 29с.
88. Первушина А.П. Договор бытового проката. – М.: Юрид. лит, 1964. – 70с.
89. Перетерский И.С. Имущественный найм //Данилова Е.Н., Перетерский И.С., Раевич С.И. Советское хозяйственное право. – М.: Госиздат, 1926. – 537с.
90. Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. //Відом. ВР. – 1993. - №25. – Ст.274.
91. Потапенкова Т.А. Совершенствование договора аренды нежилых помещений в новых условиях хозяйствования: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – 12.00.03. – Москва. - 1990. – 26с.
92. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: Постанова КМ України від 7 вересня 1998 р. №1388 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2000. - №10.
93. Право собственности в Украине /Под ред. Я.Н. Шевченко. – К.: Блиц-информ, 1996. – 320с.
94. Предпринимательское право Украины: Учебник /Под ред. Р.Б.Шишки. – Харьков: Эспада, 2001. – 624с.
95. Принципы международных коммерческих договоров /Пер. с англ. А.С.Комарова. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 78с.
96. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ //Відом. ВР. – 1991 – №20 – Ст.249.
97. Про витрати орендаря: Лист Державної податкової адміністрації України від 7 грудня 1998р. №11460/10/15-1117 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
98. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991р. №1576-ХІІ //Відом. ВР. - 1991. -№49. – Ст.682.
99. Про затвердження інструкції про порядок передачі в оренду вантажних вагонів: Наказ Мін. транспорту України №151 // Офіційний вісник. – 1997. – №25.
100. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 р. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
101. Про оренду державного та комунального майна: Закон України в редакції Закону №98/95-ВР від 14 березня 1995р. //Відом. ВР України. – 1995. - №15. – Ст.99. із змінами та доповненнями згідно з Законами України: №326/95-ВР від 15.09.95 р., №651/97-ВР від 19.11.97 р., №768/97-ВР від 23.12.97 р., №177-ХIV від 14.10.98 р., №685-ХIV від 20.05.99 р., №1083-ХIV від 21.09.99 р., №1723-ІІІ від 18.05.00 р., №2409-ІІІ від 17.05.01 р.
102. Про орендну плату : Лист Головної державної податкової інспекції України від 25 березня 1996р. №10-114/10-1981 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
103. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991р. №698-ХІІ (зі змінами) //Відом. ВР . – 1991. - №14. – Ст.168.
104. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. №887 (зі змінами) // Відом. ВР. – 1991. - №24. – Ст. 272.
105. Про порядок проведення конкурсу на укладення договору оренди державного майна: Наказ Фонду держмайна від 30 липня 1999р. №1677 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
106. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. №6. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
107. Про перевезення небезпечних вантажів: Закон України //Голос України . - 2000. - № 83(2330).
108. Про страхування: Закон України в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р. //Відом. ВР України. – 2002. - №7. – Ст.50
109. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. №232/94-ВР //Відом. ВР України . – 1994. - №51. – Ст.446.
110. Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15 травня 1996 р. //Відом. ВР України. – 1996. -№29. – Ст.139.
111. Прилуцкий Л.Н. Финансовый лизинг. Правовые основы, экономика, практика. – М.: Ось – 89, 1997. – 271с.
112. Пронина М.Г. Договор имущественного найма между социалистическими организациями: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Минск, 1964. – 24с.
113. Пронина М.Г. Имущественный найм между социалистическими организациями. – Минск: Наука и техника, 1969. – 140с.
114. Пугинский С.Б. Правовое регулирование аренды государственных предприятий: Дис… канд. юрид. наук –12.00.04. – М., 1992.- с.22.
115. Рясенцев В.А. Советское гражданское право. – М.: Юрид лит., 1975. – 634с.
116. Романович А.Н. Транспортные правоотношения. – Минск: Издательство «Университетское» Госкомиздата БССР, 1984. – 126с.
117. Садиков О.Н. Обсуждение проекта Транспортного Кодекса СССР. – Ученые записки. Вып. 9. – М.: ВНИИСЗ,1966. – 120с.
118. Садиков О.Н. Правовые вопросы газоснабжения. – М.: Юрид. лит., 1961. – 188с.
119. Ситник О.М. Методика дослідження договірного права у сфері підприємництва: методологічні проблеми приватного права. Збірник наукових праць.- К.: Манускрипт, 1996. – С.151-155.
120. Смирнов В.Т. Сущность договора тайм-чартер и область его применения. // Советское государство и право. – 1969. - №7. – С.43-50.
121. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1985. –С. 1599
122. Соколова Э.Д. Правовое регулирование бытового проката: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1963. – 26с.
123. Спасибо И.В., Козаченко Е.В., Стешенко В.Н. Научно-практический комментарий Закона Украины “Об аренде государственного имущества”. – Харьков: Консум, 1997. – 97с.
124. Статут залізниць України, затверджений постановою КМ України від 6 квітня 1998 р. №457.
125. Справа №2434/4-41 /Господарський суд Харківської області. Архів.
126. Справа №1414/4-42 /Господарський суд Харківської області. Архів.
127. Статут ТОВ “Полісся-Вторкольормет”, затверджений 26 червня 2001 р. Рівненським міськвиконкомом, м. Рівне.
128. Сулейменов М.К. Договор в народном хозяйстве. – Алма-Ата, 1987. – 173с.
129. Таран В.М. Морские порты Украины в системе международных транспортных коридоров /Сборник докладов. Транспорт - в ХХІ век: Третья международная конференция. – Одеса, 21-22 октября 1998г. – С.88-98.
130. Тархов В.А. Гражданское правоотношение: Монография. – Уфа: УВШ МВД РФ, 1993. – 124с.
131. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов, 1973. – 456с.
132. Теория государства и права. Курс лекций /Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – Саратов: СВШ МВД РФ, 1995. – 672с.
133. Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства): Наказ ФДМУ від 23 серпня 2000р. №1774 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
134. Транспортні можливості України. //Урядовий кур’єр. - №49. –14.03.2002. – С.6.
135. Фархтдинов Я.Ф. Законодательство и судебная практика по некоторым видам бытового обслуживания. – Казань: Издательство Казанского университета, 1983. – 112с.
136. Черданцев А.Ф. Толкование советского права. – М.: Юрид. лит., 1979. – 166с.
137. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351с.
138. Хоменко В.Н., Баронов А.М. Правовое регулирование хозяйственной деятельности авиапредприятий. – К.: КИИГА, 1987. – 80с.
139. Хохлов В.А. Ответственность по обязательствам (колхоз, совхоз, арендатор). – М.: Юрид. лит., 1990. – 224с.
140. Цивільне право України: Підручник у двох книгах. Книга перша /За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – Київ: Юрінком Інтер, 1999. – 861с.
141. Цыбуленко З.И. Обязательства хранения в советском гражданском праве. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1980. – 140с.
142. Цыбуленко З.И. Проблемы реализации гражданского законодательства. В кн.: Законотворческая деятельность субъектов РФ: Материалы конференции /Под ред. В.И.Новоселова. – Саратов: СГАП, 1998. – 274с.
143. Цыбуленко З.И. Сотрудничество социалистических предприятий при исполнении хозяйственных обязательств. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1988. – 177с.
144. Черкес М.Е., Стрельцова Е.Д. Морская перевозка грузов. – Одесса: АО БАХВА,1997. – 72с.
145. Чобот А.А. «Ноу-хау» и договор на его передачу: Дис… канд. юрид. наук. – 12.00.03 – Харьков. – 1994. – 172с.
146. Шапп Я. Основы гражданского права Германии: Учебник. – Перевод с немецкого языка К.Арсланова. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 284с.
147. Шварц Х.И. Правовое регулирование перевозок на автомобильном транспорте. – М.: Юрид. лит., 1966. – 264с.
148. Шевченко И.В. Арендные отношения в рыночной экономике. – Санкт-Петербург: Изд-во С-Пб. ун-та экономики и финансов, 1992. – 124с.
149. Шемякин А.Н., Короткий Т.Р. Правовое регулирование морской перевозки грузов и пассажиров: Учебное пособие. – Одесса: ЛАТСТАР, 1999. – 172с.
150. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М., 1995. – 556с.
151. Щодо визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань: Лист ДПА України від 6 травня 2000р. №2385/6/15-1116 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №2.
152. Юридический энциклопедический словарь /Гл. ред. А.Я. Сухарев; Ред. кол.: М.М. Богуславский, М.И. Козырь, Г.М. Миньковский и др. – М.: Советская энциклопедия, 1984.
153. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовые средства обеспечения реального и надлежащего исполнения хозяйственных договоров: гражданское право, эффективность и качество. Межвузовский сборник научных трудов. Вып.60. – Свердловск, 1977. – С.70-92.
154. Яковлев В.Ф. О состоянии экономики и ее правовом регулировании. Проблемы развития гражданского законодательства и методология преподавания гражданско-правовых дисциплин. Сборник материалов научно-практического семинара. – Харьков: ХИВД, 1993. – С.32-33.