ПЕРЕХІД ПРАВ КРЕДИТОРА ДО ТРЕТІХ ОСІБ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика переходу прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
13
1.1. Історія становлення й розвитку інституту переходу прав кредитора до третіх осіб і сучасний рівень дослідженності проблеми . . . . . . . .
13
1.2. Проблематика сучасного інституту переходу прав кредитора до третіх осіб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
37
РОЗДІЛ 2. Уступка вимоги (цесія) як підстава переходу прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві . . . . . . . . . . .

60
2.1. Поняття уступки вимоги (цесії)… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
2.2. Умови й правові наслідки уступки вимоги (цесії) . . . . . . . . . . . . . . . . 76
2.3. Механізми (підстави) уступки вимоги (цесії) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.4. Уступка вимоги (цесія) в іноземному праві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101

121
РОЗДІЛ 3. Перехід прав кредитора до третіх осіб на підставі закону . 129
3.1. Перехід прав кредитора до третіх осіб в результаті універсального правонаступництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
129
3.2. Суброгація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139
3.3. Переведення прав кредитора на підставі рішення суду . . . . . . . . . . . . 155
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні ринкових економічних відносин обумовило необхідність формування відповідної законодавчої бази для обороту зобов'язальних прав вимоги, які в умовах гострої нестачі оборотних коштів являють собою один з найбільш ліквідних видів майна учасників цивільних правовідносин.
Сучасне регулювання відносин, пов'язаних з оборотом прав вимоги, лише незначною мірою задовольняє потреби цивільного обороту. Істотне зростання обороту прав вимоги в сучасній Україні зумовило необхідність детального дослідження проблем, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб.
Перехід прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві являє собою складне правове явище, сутність якого полягає в повній чи частковій заміні кредитора в зобов'язанні третіми особами – правонаступниками кредитора, особами, до яких перейшли права кредитора, особами, які набули на платній чи безоплатній основі права кредитора за угодою та ін.
У сучасному цивільному праві України, як і в цивільному праві інших країн СНД, проблематиці переходу прав кредитора приділяється ще недостатньо уваги, про що свідчить відсутність відповідних наукових досліджень. На нашу думку, ця обставина є наслідком недостатнього законодавчого регулювання цього масиву цивільно-правових відносин, а також відсутністю сталої практики застосування правових норм, які регулюють перехід прав кредитора до третіх осіб.
Підготовка Проекту нового Цивільного кодексу України, у п'ятій книзі якого міститься ряд статей, спрямованих на регламентацію відносин, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб, є підтвердженням того, що суспільні відносини, що склалися на цьому етапі, вимагають формування відповідної правової бази для їх подальшого розвитку.
Крім того, в умовах дефіциту оборотних коштів передача майнових прав є єдиною можливістю для підприємців витримати жорсткі умови конкуренції, а часом й уникнути банкрутства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ Української держави” № 97128 та теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” № 97132.
Мета і задачі дослідження. Метою цього дослідження є системний аналіз правового регулювання відносин по переходу прав кредитора до третіх осіб, а також розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо правового регулювання переходу прав кредитора до третіх осіб.
Для досягнення поставленої мети визначені основні задачі:
• дослідження поняття переходу прав кредитора до третіх осіб, його правової природи, характерних рис, історичних тенденцій і перспектив розвитку;
• встановлення місця цього правового явища в системі цивільного права;
• дослідження підстав переходу прав кредитора до третіх осіб;
• аналіз механізмів переходу прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві, зокрема, уступки вимоги, універсального правонаступництва, суброгації, переведення прав за рішенням суду.
Об'єктом дослідження є відносини, пов'язані з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.
Предметом дослідження є теоретичні основи переходу прав кредитора до третіх осіб, а також нормативні акти й законопроекти України, цивільне законодавство країн СНД, Німеччини, Франції та ін.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сучасні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно-правовий метод, історичний метод, формально-логічний метод та ін.
Використання в дисертації зазначених методів пізнання надало автору можливість проаналізувати поняття переходу прав кредитора до третіх осіб, визначити його місце в системі цивільного права, дослідити механізми переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві, проаналізувати ефективність цивільно-правового регулювання відносин, зв'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб.
Теоретична основа дисертації. Дослідження проблематики дисертації, аналіз історії розвитку наукової думки щодо переходу прав кредитора до третіх осіб, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, у тому числі на результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних дореволюційних цивілістів, учених радянського періоду, наукових праць сучасних дослідників проблем цивільного права. Зокрема, істотний вплив на результати цієї дисертації мали наукові дослідження М.М. Агаркова, К.Н. Анненкова, М.І. Брагінського, Д.В. Бобрової, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського, Е. Годеме, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, О.Л. Маковського, Г.К. Матвєєва, Д.І. Мейєра, В.А. Мусіна, І.Б. Новицького, Л.О. Новосьолової, І.С. Перетерського, О.А. Підопригори, К.П. Побєдоносцева, Й.О. Покровського, О.О. Пушкіна, Р. Саватьє, В.І. Серебровського, М.М. Сибільова, Є.О. Суханова, І.Н. Трєпіцина, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, Б.Б. Черепахіна, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, Л. Еннекцеруса, В.Ф. Яковлєва й інших учених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці теми дослідження, так і в запропонованих рішеннях окремих проблем практики застосування конструкції переходу прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві. Дисертаційне дослідження є першим в Україні монографічним дослідженням проблем правового регулювання відносин, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.
У дисертаційному дослідженні містяться нові науково-теоретичні положення, найбільш важливими з який є наступні:
1. Основні принципи переходу прав кредитора до третіх осіб, сформовані ще в римському праві, знайшли своє відображення в усіх без винятку сучасних кодификаціях цивільного права, що, безумовно, сприяє стабілізації як національного, так і міжнародного ділового обороту.
2. Перехід прав кредитора до третіх осіб, що має характер сингулярного чи універсального правонаступництва, являє собою один із субінститутів, що входять до складу такого інституту цивільного права, як зміна особи в зобов'язанні, а відтак виступає формою зміни суб'єктного складу зобов'язання, причому заміна кредитора відбувається “усередині” зобов'язання. Критерієм внутрішньої диференціації випадків переходу прав кредитора до третіх осіб є підстава переходу прав кредитора, яка являє собою юридичний факт (склад юридичних фактів).
3. Уступка вимоги (цесія) за своєю юридичною природою являє собою безпосередній правовий результат угоди (найчастіше – договору) про передачу вимоги третій особі. Як правило, в основі уступки вимоги знаходяться такі цивільно-правові договори як купівля-продаж, дарування, факторинг, а також непоіменовані договори, що не суперечать загальним началам та змісту цивільного законодавства.
4. Угода про уступку вимоги вбачається оплатною, якщо інше не випливає з закону, інших правових актів, змісту чи суті зазначеної угоди про уступку вимоги.
5. Сучасне цивільне право за загальним правилом допускає уступку вимоги. Вбачається також можливою уступка майбутніх прав вимоги, термін виконання яких не наступив (так званих “недозрілих” вимог), за умови їх визначеності; уступка частини вимоги, якщо вона є подільною; уступка вимоги за триваючими зобов'язаннями, якщо вимога є визначеною та подільною. Спеціальні винятки із загального правила про допустимість уступки вимоги передбачені в законі. Зокрема, не допускається уступка вимог, якщо вона суперечить закону, іншим правовим актам чи договору; також не допускається уступка строго особистих вимог й уступка без згоди боржника вимог за зобов'язаннями, у яких особа кредитора має істотне значення для боржника.
6. Форма уступки вимоги за угодою безпосередньо пов'язана з формою угоди, на якій заснована зазначена вимога. Вбачається обґрунтованим висновок про те, що форма уступки вимоги залежить від форми фіксації права, що уступається (наприклад, при уступці майнових прав з цінного паперу). При цьому моментом переходу прав кредитора до третіх осіб за угодою слід вважати момент укладення договору про уступку вимоги, якщо інше не передбачено цим договором, оскільки передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують вимогу, не має правоутворюючого значення.
7. Головна особливість переходу прав кредитора в результаті універсального правонаступництва, який спрямований на збереження стабільності ділового обороту шляхом установлення законних гарантій дотримання балансу інтересів учасників цивільних правовідносин, полягає в повній заміні сторони зобов'язальних правовідносин її правонаступниками. У цьому випадку разом із правами кредитора до правонаступників переходять і обов'язки особи, яка вибула із зобов'язання.
8. Сутність суброгації як підстави переходу прав кредитора до третіх осіб у силу закону полягає у виконанні зобов'язання (платежі) за боржника третьою особою із вступом зазначеної особи в права кредитора. Суброгація являє собою встановлений законом виняток із загального правила про припинення зобов'язання належним виконанням. При цьому обсяг прав, що переходять до суброганта, залежить від обсягу виконаного ним зобов'язання за боржника.
9. Автор пропонує визначити перехід прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві як один з елементів інституту зміни осіб у зобов'язанні, сутність якого полягає в повній чи частковій заміні первісного кредитора новим кредитором усередині існуючого зобов'язання на підставі угоди чи в силу закону, у результаті чого обсяг і зміст прав кредитора залишаються незмінними.
Дисертантом внесено відповідні рекомендації по вдосконаленню чинного законодавства, проекту ЦК України, судової практики, зокрема:
1. У дисертації обґрунтовується необхідність закріплення на законодавчому рівні загального переліку випадків переходу прав кредитора до третіх осіб на підставі закону.
2. Як самостійну підставу переходу прав кредитора до третіх осіб доцільно закріпити саме дво- або багатосторонню угоду (договір).
3. У ЦК України доцільно закріпити норму щодо можливості уступки прав заставодержателя за договором застави тільки у випадку здійснення уступки прав і за основним зобов'язанням.
4. У ЦК необхідно прямо передбачити правомірність уступки недозрілих вимог, тобто визначених вимог, термін виконання яких ще не наступив.
5. Доцільно закріпити в ЦК положення про дійсність уступки вимог щодо сплати неустойки, відсотків і відшкодування збитків, якщо такі вимоги є безспірними.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні міститься комплексний аналіз відносин, пов'язаних з переходом прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві, систематизуються підстави й механізми переходу прав кредитора.
Практичне значення також полягає в тому, що в умовах несформованої єдиної судової практики це дослідження містить положення, які дозволять забезпечити однотипність у застосуванні правових норм, що регулюють відносини, зв'язані з переходом прав кредитора. Крім того, дослідження містить ряд положень рекомендаційного характеру, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві.
Практичні рекомендації, запропоновані автором, були враховані при підготовці та доопрацюванні Закону України “Про банкрутство” (“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”), проекту Цивільного кодексу України.
Пропозиції дисертанта були направлені у Вищий господарський суд України з метою використання при вирішенні спорів та при підготовці відповідних роз‘яснень Вищим господарським судом України.
Теоретичні положення, обґрунтовані автором в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів “Цивільне право”, “Договірне право”.
Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим в Україні спеціальним комплексним дослідженням, яке виконане на монографічному рівні і в якому системно аналізується перехід прав кредитора в цивільному праві.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на наукових конференціях і семінарах, зокрема, 2 лютого 2001 р. у Запорізькому державному університеті на міжнародній науково-практичній конференції “Концепція формування законодавства України”, 13-14 лютого 2001 р. у Дніпропетровському національному університеті на міжнародній конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть”, на міжнародному науковому семінарі в Дослідницькому Центрі приватного права при Президенті Російської Федерації (м. Москва, Російська Федерація), на наукових семінарах, які проводилися в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тези виступів на наукових конференціях опубліковані.
Наукові положення, що містяться в дисертації, були апробовані автором на засіданнях робочої групи Тимчасової спеціальної комісії по опрацюванню та підготовці до розгляду нової редакції Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри міжнародного приватного і митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладені дисертантом в шести наукових публікаціях, у тому числі в чотирьох наукових статтях і в двох тезах виступів на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та характером завдань дослідження. Відповідно до них дисертація складається із вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 187 сторінок, у тому числі 24 сторінки – список використаних джерел з 269 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми правового регулювання відносин по переходу прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві України.
Дисертаційне дослідження переходу прав кредитора до третіх осіб у цивільному праві дозволяє зробити наступні висновки, що представляють, на нашу думку, теоретичну значимість і практичну цінність.
1. Основні принципи переходу прав кредитора до третіх осіб, сформовані ще в римському праві, знайшли своє відображення в усіх без винятку сучасних кодификаціях цивільного права, що, безумовно, сприяє стабілізації як національного, так і міжнародного ділового обороту.
2. Перехід прав кредитора до третіх осіб являє собою один із субінститутів, що входять до складу такого інституту цивільного права, як зміна особи в зобов'язанні, а відтак виступає формою зміни суб'єктного складу зобов'язання.
3. Перехід прав кредитора має характер правонаступництва – сингулярного (уступка вимоги, суброгація та ін.) чи універсального (спадкування, реорганізація юридичної особи).
4. При переході прав кредитора до третіх осіб зберігається зобов'язання, що існувало на момент переходу прав, тобто заміна кредитора відбувається “усередині” зобов'язання.
5. Обсяг прав, що перейшли до нового кредитора, не може перевищувати обсягу прав первісного кредитора.
6. У межах інституту переходу прав кредитора до третіх осіб тільки зобов'язальні права вимоги можуть переходити до нового кредитора. Слід зазначити, що винятками є зобов'язальні права вимоги строго особистого характеру, тобто права, що нерозривно зв'язані з особистістю кредитора – перехід таких прав вимоги не допускається.
7. Перехід прав кредитора до третіх осіб, в основному, відбувається незалежно від згоди боржника, додаткові гарантії для якого закріплюються імперативними нормами закону.
8. Будь-яка підстава переходу прав кредитора являє собою юридичний факт (склад юридичних фактів), що виступає критерієм диференціації випадків переходу прав кредитора до третіх осіб.
9. Уступка вимоги (цесія) за своєю юридичною природою являє собою безпосередній правовий результат угоди (найчастіше – договору) про передачу вимоги третій особі. Як правило, в основі уступки вимоги знаходяться такі цивільно-правові договори, як купівля-продаж, дарування, факторинг, а також непоіменовані договори, що не суперечать загальним началам та змісту цивільного законодавства.
10. Угода про уступку вимоги передбачається оплатною, якщо інше не випливає з закону, інших правових актів, змісту чи суті зазначеної угоди про уступку вимоги.
11. Сучасне цивільне право за загальним правилом допускає уступку вимоги. У той же час, закон передбачає ряд винятків з цього правила. Зокрема, не допускається уступка вимог, якщо вона суперечить закону, іншим правовим актам чи договору; також не допускається уступка строго особистих вимог і уступка без згоди боржника вимог за зобов'язаннями, у яких особа кредитора має істотне значення для боржника.
12. Цивільне законодавство допускає уступку майбутніх прав вимоги, термін виконання яких не наступив, (так званих “недозрілих” вимог) за умови їх визначеності. Також вбачається припустимою уступка частини вимоги, якщо вона є подільною.
13. Під триваючим зобов'язанням слід розуміти зобов'язання, що передбачає послідовне виникнення прав вимоги кредитора до боржника.
14. Необхідними умовами уступки вимоги за триваючими зобов'язаннями є визначеність права вимоги, що уступається, та подільність зобов'язання, з якого виникло право вимоги.
15. Форма уступки вимоги за угодою безпосередньо пов'язана з формою угоди, на якій заснована зазначена вимога. Вбачається обґрунтованим висновок про те, що форма уступки вимоги залежить від форми фіксації права, що уступається (наприклад, при уступці майнових прав з цінного паперу).
16. Моментом переходу прав кредитора до третіх осіб за угодою слід вважати момент укладення договору про уступку вимоги, якщо інше не передбачено цим договором, оскільки передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують вимогу, не має правоутворюючого значення.
17. Основним правовим наслідком цесії є перехід прав кредитора до іншої особи, що має остаточний характер.
18. У випадку, коли угода, за якою уступається вимога, визнається недійсною, набувач уступленого права зобов'язаний уступити право первісному кредитору з дотриманням усіх правил про договірну передачу прав вимоги.
19. Перехід прав кредитора на підставі закону спрямований на збереження стабільності ділового обороту шляхом установлення законних гарантій дотримання балансу інтересів учасників цивільних правовідносин.
20. Головна особливість переходу прав кредитора в результаті універсального правонаступництва полягає в повній заміні сторони зобов'язальних правовідносин її правонаступниками. У цьому випадку разом із правами кредитора до правонаступників переходять і обов'язки особи, яка вибула із зобов'язання.
21. Сутність суброгації як підстави переходу прав кредитора до третіх осіб у силу закону полягає у виконанні зобов'язання (платежі) за боржника третьою особою із вступом зазначеної особи в права кредитора. Суброгація являє собою встановлений законом виняток із загального правила про припинення зобов'язання належним виконанням. При цьому обсяг прав, що переходять до суброганта, залежить від обсягу виконаного ним зобов'язання за боржника.
22. Автор пропонує визначити перехід прав кредитора до третіх осіб в цивільному праві як один з елементів інституту зміни осіб в зобов'язанні, сутність якого полягає в повній чи частковій заміні первісного кредитора новим кредитором усередині існуючого зобов'язання на підставі угоди чи в силу закону, у результаті чого обсяг і зміст прав кредитора залишаються незмінними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавчі та нормативно-правові акти України та судова практика

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996, №30, Ст.141.
2. Гражданский кодекс Украинской ССР 1922 г. – М.: Госюриздат, 1950 г.
3. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. – К., 1971.
4. Гражданский кодекс Украинской ССР. – К.: Политиздат, 1973.
5. Цивільний кодекс України від 18 липня 1963 р. (з наступними змінами) // Кодекси України. – Том 2. – К., 1999.
6. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. – Харьков, 1999.
7. Цивільний кодекс України: Проект // Українське право. – 1999. - №1.
8. “Про власність”: Закон України від 7 лютого 1991 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. – Ст.249.
9. “Про підприємства в Україні”: Закон України від 27 березня 1991 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №24. – Ст.272.
10. “Про захист прав споживачів”: Закон України від 12 травня 1991 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №30. – Ст.379.
11. “Про цінні папери та фондову біржу”: Закон України від 18 червня 1991 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №38. – Ст.508.
12. “Про господарські товариства”: Закон України від 19 вересня 1991 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №49. – Ст. 682.
13. “Про заставу”: Закон України від 2 жовтня 1992 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №47. – Ст. 642.
14. “Про виконавче провадження”: Закон України від 21 квітня 1999 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №24. – Ст.207.
15. “Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом”: Закон України в редакції від 30 червня 1999 р. (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №42-43. – Ст.378.
16. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”: Закон України від 21 грудня 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №10. – Ст.44.
17. “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами”: Указ Президента України від 4 березня 1998 р. №167/98 (дію припинено) // “Урядовий кур’єр”. – 1998. - №82-83.
18. “Щодо суперечностей між Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та Цивільним кодексом України”: Роз’яснення Національного банку України №13-112/1358-4887 від 28 серпня 1996 року.
19. “Щодо податку на додану вартість при здійсненні факторингових операцій”: Лист Державної податкової адміністрації України від 18 травня 1998 р. // “Главбух”. – 1998. - №9.
20. “Про податок на додану вартість”: Лист Державної податкової адміністрації України від 28 вересня 1998 р. // “Бизнес”. – 1998. - №42.
21. Лист Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 13 червня 2000 р. // “Бухгалтерская газета”. – 2000 р. - №28-29.
22. “Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу”: Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України №01-6/1301 від 14 грудня 1993 р. // Финансовая консультация. – 2000. – №11. – С. 41-42.
23. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”: Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України №01-8/241 від 1 липня 1996 р. // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1996. – Ч. 3. – С. 154-159.
24. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів”: Лист Вищого арбітражного суду України №01-8/167 від 15 травня 1997 р. // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1997. – Ч. 3-4. – С. 261-266.
25. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів”: Лист Вищого арбітражного суду України №01-8/391 від 14 жовтня 1998 р. // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1998. – Ч. 4. – С. 72-77.
26. “Про деякі питання вирішення спорів, пов‘язаних із застосуванням Закону України “Про заставу”: Роз‘яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/467 від 24 грудня 1999 р. // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. - №1. – С. 63-72.
27. “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства”: Лист Вищого арбітражного суду України №01-8/612 від 30 грудня 1999 р. // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. - №1. – С. 63-72.

Спеціальна література

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юриздат, 1940. – 192 с.
2. Агарков М.М. Основы банковского права. Учение о ценных бумагах. – М.: Издательство БЕК, 1994.
3. Агарков М.М. Ценность частного права. – Иркутск, 1920. – 31 с.
4. Агарков М.М. Общее учение об обязательствах // “Арбитраж”. - 1938. - №15-16. - С. 20-27.
5. Анненков К.Н. Система русского гражданского права. – Т.3.: Права обязательственные. – Спб., 1901. – 490 с.
6. Анненков К.Н. Цессия договорных прав // Журнал Гражданского и Уголовного Права. - 1891. - Кн. 2. - С. 68-106.
7. Анохин В. Практика рассмотрения арбитражных дел, связанных с уступкой права требования // “Хозяйство и право”. – 2000. - №11. – С.59-71.
8. Аскназий С.И. Общие вопросы методологии гражданского права // “Ученые записки” (Ленингр. гос. ун-т). - Серия юрид. наук. - Вып. 1. - 1948. - С. 3-50.
9. Басин Ю.Г. Договорные институты в Особенной части Гражданского кодекса Республики Казахстан // Договор в гражданском праве: проблемы теории и практики. Т. 2. Материалы Междунар. науч.-практ. конф./ Отв. ред. М.К. Сулейменов. - Алматы: КазГЮА, 2000. - С. 3-7.
10. Бахчисарайцев Х.Э. К истории гражданских кодексов советских социалистических республик: Очерки. - М.: Госюриздат, 1948. - 160 с.
11. Белов А.П. Международное предпринимательское право: Практическое пособие. - М.: Юридический Дом “Юстицинформ”, 2001. - 336 с.
12. Белов В.А. Банковское право России: теория, законодательство, практика: Юридические очерки. – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 2000. – 395 с.
13. Белов В.А. Поручительство. Опыт теоретической конструкции и обобщения арбитражной практики. – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 1998. – 234 с.
14. Белов В.А. Практика вексельного права. – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 1998. – 384 с.
15. Белов В.А. Сингулярное правопреемство в обязательстве. – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 2000. – 288 с.
16. Белов В.А. Содержание и действие договора уступки требования // “Законодательство”. - 2001. - №2. - С. 14-20.
17. Белых В.С., Скуратовский М.Л. Гражданский кодекс России: новая модель регулирования и судебная практика // “Государство и право”. - 2001. - №8. - С. 5-16.
18. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. - К.: Видавництво “Україна”, 1999. - 556 с.
19. Бернштейн К. О существе делегации по римскому праву. - Спб., 1871.
20. Большой юридический словарь. Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М., 1998.
21. Брагинский М.И. Хозяйственный договор: каким ему быть? - М.: Экономика, 1990. - 175 с.
22. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. – Книга первая: Общие положения. – М.: “Статут”, 1999. – 848 с.
23. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. – Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: “Статут”, 2000. – 800 с.
24. Брагинский М.И. Договор страхования. – М.: “Статут”, 2000. – 174 с.
25. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. - М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. - 368 с.
26. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 с.
27. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: “Юридическая литература”, 1976 г. – 213 с.
28. Братусь С.Н., Лунц Л.А. Вопросы хозяйственного договора. - М.: Госюриздат, 1954. - 154 с.
29. Братусь С.Н. О некоторых чертах истории советского гражданского права // “Советское государство и право”. - 1957. - №11. - С.86-103.
30. Вавин Н.Г. Природа и понятие договорной цессии в современных законодательствах // “Юридический Вестник”. – 1916. - №13. – С.118-147.
31. Вавин Н.Г. Некоторые предпосылки к изучению проблемы солидарных обязательств // “Право и жизнь”. - 1927. - №2. - С. 9-14.
32. Вагацума С., Ариидзуми Т. Гражданское право Японии. Кн. 1 - М.: “Прогресс”, 1983. - 352 с.
33. Венедиктов А.В. Об основных проблемах советского гражданского права // “Вестник Ленингр. ун-та”. - 1947. - №11. - С. 99-123.
34. Вершинин А.П. Электронный документ: правовая форма и доказательство в суде. – М.: ООО “Городец-издат”, 2000. – 248 с.
35. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч. 1. - Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1958. - 331 с.
36. Виндшейд Б. Об обязательствах по римскому праву. Пер. с нем. и с примечаниями А.Б. Думашевского. - Спб., 1875. - 593 с.
37. Витрянский В.В. Договор купли-продажи и его отдельные виды. - М.: “Статут”, 1999. - 284 с.
38. Витрянский В.В. Договор перевозки. - М.: “Статут”, 2001. - 526 с.
39. Вопросы советского гражданского и трудового права: Сборник статей. Отв. ред. В.И. Серебровский и А.Е. Пашерстник. - М., 1952. - 206 с.
40. Габов А. Некоторые проблемные вопросы уступки права // “Хозяйство и право”. – 1999. - №4. – С.53-60.
41. Гавзе Ф.И. Договор по Гражданскому кодексу // “Еженедельник советской юстиции”. - 1923. - №3. - С. 290-292.
42. Гавзе Ф.И. Принцип реального исполнения договорных обязательств в советском гражданском праве и практика его применения // “Ученые записки” (Белорусский гос. ун-т). - Вып. 25. - Минск, 1955. - С. 79-103.
43. Герценберг В.Г., Перетерский И.С. Обязательственное право: Книга V Гражданского Уложения. – Проект, внесенный 14 октября 1913 г. в Государственную Думу. – Спб., 1914. – 247 с.
44. Германское право. Часть 1: Гражданское уложение. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996 г. – 552 с.
45. Глушецкий А. Комментарий к изменениям и дополнениям к Федеральному закону “Об акционерных обществах”. – М.: Центр деловой информации еженедельника “Экономика и жизнь”, 2001. – 184 с.
46. Годэмэ Е. Общая теория обязательств. – М.: Юридическое издательство Минюста СССР. – 510 с.
47. Гольмстен А.Х. Юридические исследования и статьи. – Т.2. – Спб., 1913. – 467 с.
48. Гонгало Б.М. Обеспечение исполнения обязательств. – М.: Спарк, 1999. – 152 с.
49. Гордон А. Уступка права по обязательствам // “Судебный Вестник”. - 1867. - №141. - С.119-146.
50. Гордон В.М. Юридическая природа альтернативных обязательств // “Журнал Министерства Юстиции”. - 1900. - Кн. 9. - С. 90-113.
51. Гордон М.В. Радянське цивільне право: В 2-х ч. Ч. 2. - Харків: Видавництво Харківського університету, 1966. - 316 с.
52. Граве К.А., Пергамент А.И., Мальцман Т.Б. Гражданское право. - М.: Госюриздат, 1949. - 256 с.
53. Гражданский кодекс. Часть первая. Модель. Рекомендованный законодательный акт Содружества Независимых Государств. – Приложение к “Информационному бюллетеню”. - 1995. - №6. – 196 с.
54. Гражданский кодекс Квебека. - М.: “Статут”, 1999. - 472 с.
55. Гражданский кодекс Нидерландов: Книги 2, 3, 5, 6, 7. Отв. редактор. Ф.Й.М. Фельдбрюгге. - Лейден, 2000. - 372 с.
56. Гражданский кодекс Республики Армения. - Ереван, 1999. - 488 с.
57. Гражданский кодекс Республики Казахстан: Общая и Особенная части: С изменениями и дополнениями по состоянию законодательства на 1 апреля 2000 г. - Алматы: Жеті Жарты, 2000. - 608 с.
58. Гражданский кодекс Республики Узбекистан. - Ташкент: Адолат, 1996. - 528 с.
59. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Комментарий для предпринимателей. - М., 1999. - 736с.
60. Гражданский кодекс советских республик: Текст и практический комментарий. Под ред. А.Л. Малицкого. - К.: “Госиздат Украины”, 1923. - 319 с.
61. Гражданское законодательство КНР. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1997. - 336 с.
62. Гражданское законодательство России: Гражданский кодекс Российской Федерации, Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик, Гражданский кодекс РСФСР. Вводный комментарий, алфавитно-предметный указатель / Состав. О.Ю. Шилохвост - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. - 624 с.
63. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Кол. авт. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1949.
64. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Отв. ред. проф. К.К. Яичков. - М.: “Междунар. отношения”, 1966. - 552 с.
65. Гражданское право. Ч.1. Общ. рук. Я.Ф. Миколенко. - М.: Юрид. изд. НКЮ СССР, 1938. - 280 с.
66. Гражданское право: в 2-х т. Том I: Учебник. Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. - М.: Издательство БЕК, 1998. - 816 с.
67. Гражданское право: в 2-х т. Том II. Полутом 1: Учебник. Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. - М.: Издательство БЕК, 1999. - 704 с.
68. Гражданское право: В 2-х т. Том II. Полутом 2: Учебник. Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. - М.: Издательство БЕК, 2000. - 544 с.
69. Гражданское право. Том 1. Учебник. Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: “Проспект”, 1999. - 616 с.
70. Гражданское право. Часть 2. Обязательственное право. Под ред. В.В. Залесского. - М.: “МТК “Восточный экспресс”, 1998.
71. Гражданское право России. Часть вторая: Обязательственное право: Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. - М.: Издательство БЕК, 1997. - 704 с.
72. Гражданское право Украины. Ч.1. Под ред. проф. А.А. Пушкина и доц. В.М. Самойленко. - Харьков: “Основа”, 1996. - 440 с.
73. Гражданское Уложеніе. Проектъ Высочайше учрежденной Редакціонной Коммисіи по составленію Гражданскаго Уложенія. Под редакціей И.М. Тютрюмова. Том второй. - Спб., 1910.
74. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные првовые системы современности. - М.: Междунар. отношения, 1999. - 400 с.
75. Дернбург Г. Пандекты. Т. ІІІ: Обязательственное право. Пер. с нем. проф. П. Соколовский. - М., 1900. - 490 с.
76. Договорное право по решениям кассационного Сената. - Владимир, 1874. - 331 с.
77. Договорное право стран - членов СЭВ и СФРЮ: Общие положения / Отв. ред М.И. Брагинский. - М., 1986.
78. Договоры в социалистическом хозяйстве. Отв. ред. - проф. О.С. Иоффе. - М.: “Юрид. лит.”, 1964. - 499 с.
79. Дозорцев А.В. Сорок лет советского договора // “Научные записки” (Ин-т внешней торговли), 1958. - С. 86-119.
80. Евецкий А. О передаче обязательств // Юридический вестник. - 1880. - Кн. 7. - С. 517-530.
81. Единообразный торговый кодекс США. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. - 427 с.
82. Ельяшевич В.Б. Юридическое лицо, его происхождение и развитие в римском частном праве. - Спб., 1910. - 480 с.
83. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. - М.: Спарк, 2001. - 768 с.
84. Зайцева Т.И., Крашенинников П.В. Наследственное право: Комментарий законодательства и практика его применения. - М.: “Статут”, 2000. - 236 с.
85. Зинченко С., Лапач В. Особенности имущественных прав как объектов гражданского права // Правовой статус имущества как объекта гражданских прав // “Хозяйство и право”. - 2000. - Приложение к №8.
86. Зобов`язальне право: терія і практика: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. проф. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912 с.
87. Идельсон В. Договор по русскому праву // “Записки Харьковского университета”. - 1903. - Кн. 4. - С. 81-164.
88. Институции Юстиниана. Пер. с лат. Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. - М.: Зерцало, 1998. - 400 с.
89. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: “Юрид. лит.”, 1975. - 880 с.
90. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Новый гражданский кодекс РСФСР. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1965. - 447 с.
91. Иоффе О.С. Об основных вопросах советского гражданского права // “Ученые записки” (Ленингр. ун-т). - №151. - Вып. 4: Вопросы советского права. - 1953. - С. 3-74.
92. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. - Л., 1949. - 144 с.
93. Иоффе О.С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву: Сборник статей. - Л., 1957. - С. 21-64.
94. Кавелин К. О правах по обязательствам и способах удостоверения юридических отношений // “Журнал Гражданского и Уголовного Права”. - 1883. - Кн. 2. - С. 81-120.
95. Карагусов Ф.С. Правовая природа бездокументарных ценных бумаг // Вещные и обязательственные права в законодательстве Республики Казахстан. Материалы Международной научно-практической конференции. Отв. ред. М.К. Сулейменов. - Алматы: КазГЮА, 2000. - 212 с.
96. Картужанский Л.И. Хозяйственный договор на практике. - М.-Л., 1936. - 83 с.
97. Книппер Р. Основы договорного права // Договор в гражданском праве: проблемы теории и практики. Т. 1. Материалы Междунар. науч.-практ. конф./ Отв. ред. М.К. Сулейменов. - Алматы: КазГЮА, 2000. - С. 13-20.
98. Кодифікація приватного (цивільного) права України. За ред. проф. А. Довгерта. - К: Український центр правничих студій, 2000. - 336 с.
99. Комаров А.С. Финансирование под уступку денежного требования // Гражданский кодекс России. Часть вторая: Договоры и другие обязательства (текст проекта, комментарии, проблемы). - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1995. - 382 с.
100. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой. Отв. ред. проф. Садиков О.Н. - М.: “Юринформцентр”, 1997. - 448 с.
101. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). Отв. ред. проф. Садиков О.Н. - М.: Юрфирма КОНТРАКТ, ИНФРА*М, 1998. - 778 с.
102. Корнієнко В. До питання про джерела цивільного права // “Право України”. - 2001. - №2. - С. 34-52.
103. Крашенинников Е. Допустимость уступки требования // “Хозяйство и право”. - 2000. - №8. - С. 78-85.
104. Кривцов А.С. Абстрактныя и материальныя обязательства въ римскомъ и въ современномъ гражданскомъ праве. - Юрьев, 1898. - 256 с.
105. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. - К.: Наукова думка, 1993. - 160 с.
106. Кулагин М.И. Избранные труды. - М.: “Статут”, 1997. - 330 с.
107. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права: Навч. посіб. - К.: “Радянська школа”, 1948. - 424 с.
108. Ландкоф С.Н. Предмет обязательства и альтернативное обязательство // “Советское государство и право”. - 1956. - №6. - С. 115-119.
109. Ласк Г. Гражданское право США (право торгового оборота). - М.: Изд-во иностр. лит., 1961. - 774 с.
110. Липецкер М.С., Шкундин З.И. Общее учение о договорах // “Арбитраж”. - 1938. - №23. - С. 21-26.
111. Липовецкая Т.Л. Некоторые вопросы регулирования договора финансирования под уступку денежного требования // Актуальные проблемы гражданского права. Под ред. С.С. Алексеева. - М.: “Статут”, 2000. - 318 с.
112. Ломидзе О. Уступка права (цессия) // “Российская юстиция”. - 1998. - №5. - С. 9-16.
113. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. - М.: Юрид. лит., 1978. - 144 с.
114. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 560 с.
115. Магазинер Я.М. Советское хозяйственное право. - Л., 1928. - 489 с.
116. Мазуренко Ю. О проекте нового Гражданского кодекса // “Вестник советской юстиции”. - 1927. - №18. - С. 622-626.
117. Малеина М.Н. О предмете гражданского права // “Государство и право”. - 2001. - №1. - С. 25-31.
118. Маковский А.Л. Дарение (глава 32) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель. Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С.А. Хохлова. - М.: “Международный центр финансово-экономического развития”, 1996. - 704 с.
119. Маковский А.Л. О концепции и некоторых особенностях второй части Гражданского кодекса // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, 1996, № 5.
120. Мартынов Б.С. Об особенностях имущественных договоров советского права // Вопросы торгового права и практики: Сборник статей - Л., 1926. - С. 5-28.
121. Мартынов Б.С. Гражданский кодекс и хозяйственное право // “Вестник советской юстиции”. - 1928. - №1. - С. 1-3.
122. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира: Учебное пособие. - М.: ИКД “Зерцало-М”, 2001. - 400 с.
123. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2-х ч. Ч. 1. - М.: “Статут”, 1997. - 290 с.
124. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2-х ч. Ч. 2. - М.: “Статут”, 1997. - 455 с.
125. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право в США и СССР: История и общие концепции. - М.: “Наука”, 1988. - 312 с.
126. Муромцев С.А. Гражданское право Древнего Рима. - М., 1883. - 697 с.
127. Мусин В.А. Суброгация в советском гражданском праве // “Советское гражданское право”. - 1976. - №7. - С.126-130.
128. Нерсесянц В.С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции // “Государство иправо”. - 2001. - №6. - С.5-15.
129. Нечаев В.М. Теория договора: Лекция // “Юридический Вестник”. - 1888. - Кн. 10. - С. 242-265.
130. Никифорова М.А. Особенности передачи прав по векселю // “Государство и право”. - 2001. - №2. - С. 35-40.
131. Новиков С. Уступка требования: учет и налогообложение // “Хозяйство и право”. - 1997. - №11. - С. 18-28.
132. Новицкий И.Б. История советского гражданского права. - М.: Госюриздат, 1957. - 327 с.
133. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. - М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. - 416 с.
134. Новицкий И.Б. Обязательства из договоров. Заключение договоров. Дарение. Двусторонние договоры. Договоры в пользу третьего лица: Комментарий ст.130-140 и 144-146 Гражданского кодекса. - М.: “Право и жизнь”, 1924. - 54 с.
135. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права: Учебник для вузов: Лекции. - М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 2000. - 400 с.
136. Новицкий И.Б. Регрессные обязательства между социалистическими хозяйственными организациями. - М.: Госюриздат, 1952. - 184 с.
137. Новицкий И.Б. Участие кредитора в исполнении договорного обязательства // “Советское государство и право”. - 1947. - №7. - С. 24-33.
138. Новицкий И.Б. Развитие договорных обязательств в советском праве // “Ученые записки” (Моск. юрид. ин-т). - Вып. 4. - 1948. - С. 14-30.
139. Новоселова Л.А. Уступка права требования по договору (теория и практика) // “Законодательство”. - 1997. - № 6. - С. 13-22.
140. Новоселова Л.А. Финансирование под уступку денежного требования // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. - 2000 - №11. - С. 83-94.
141. Новоселова Л.А. Финансирование под уступку денежного требования // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. - 2000 - №12. - С. 88-98.
142. Новоселова Л.А. Финансирование под уступку денежного требования // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. - 2001 - №1. - С. 116-125.
143. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. - М.: Издательство “Зерцало”, 1998. - 656 с.
144. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовое исследование. Руководитель авт. кол. В.В. Залесский. - М.: “Издательство НОРМА”, 1999. - 648 с.
145. Отечественное законодательство XI-XX веков. В 2-х частях. Часть ІІ: ХХ в. Под ред. проф. О.И. Чистякова. - М.: Юристъ, 1999. - 352 с.
146. Охоцимский В.Н. Основные моменты исполнения по обязательствам: Очерк по теории и истории обязательственного права. - Саратов, 1929. - 101 с.
147. Пальховский А.М. О предварительном аресте неисправных должников при вексельных взысканиях по Закону от 7 марта 1879 г. - М., 1879.
148. Павлодский Е.А. Договоры организаций и граждан с банками. - М.: “Статут”, 2000. - 266 с.
149. Певзнер А.Г. Понятие и виды субъективных гражданских прав // Вопросы гражданского права. - ”Ученые записки” (Всесоюз. юрид. заочный ин-т). - Вып. 10. - 1960. - 200 с.
150. Перетерский И.С. Сделки, договоры. - М.: Юриздат, 1929. - 84 с.
151. Перетерский И.С. Дигесты Юстиниана: Очерки по истории составления и общая характеристика. - М.: Госюриздат, 1956. - 128 с.
152. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. Часть 3: Договоры и обязательства. - Спб., 1880. - 640 с.
153. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К.: “Вентури”, 1994. - 288 с.
154. Покровский И.А. История римского права. - Спб.: Издательско-торговый дом “Летний Сад”, 1998. - 560 с.
155. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. - М.: “Статут”, 1998. - 353 с.
156. Почуйкин В.В. Некоторые вопросы уступки права требования в современном гражданском праве // “Хозяйство и право”. - 2000. - №1. - С. 41-52.
157. Почуйкин В.В. Цессия в российском дореволюционном и советском гражданском праве // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. - 2000. - №4. - С. 119-128.
158. Право власності в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 816 с.
159. Правовая система Нидерландов / Отв. ред. В.В. Бойцова, Л.В. Бойцова. - М.: Издательство “Зерцало”, 1998. - 432 с.
160. Правовое регулирование банковской деятельности. Под ред. проф. Е.А. Суханова. - М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 1997. - 448 с.
161. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. Отв. ред. д.ю.н., проф. А.Я. Сухарев. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М), 2000. - 840 с.
162. Пути к новому праву. - Материалы междунар. конф. в Санкт-Петербурге и в Бремене / Под общ. ред. М.М. Богуславского и Р. Книппера. - Берлин, 1998. - 366 с.
163. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право. - М.: Издательство “Зерцало”, 1999. - 448 с.
164. Пушай В.І. Визнання цесії як завершальний етап її історичного розвитку // Вісник Вищого Арбітражного Суду України. - 2000. - №4. - С.46-51.
165. Развитие советского гражданского права на современном этапе. Отв. ред. В.П. Мозолин. - М.: Наука, 1986. - 267 с.
166. Райхер В.К. Новая роль кредитора в советском социалистическом праве // Очерки по гражданскому праву: Сборник статей. - Л., 1957. - С. 111-127.
167. Римское частное право: Учебник. Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. - М.: Юриспруденция, 2000. - 448 с.
168. Розвиток цивільного і трудового права в Україні / Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, А.Л. Салатко та ін. - Харків: Консум, 1999. - 272 с.
169. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. - М.: Дело, 2000. - 344 с.
170. Российское гражданское право: Учебник. Под ред. З.Г. Крыловой, Э.П. Гаврилова. - М.: Учебно-консультационный центр ”ЮрИнфоР”, 1999. - 420 с.
171. Рясенцев В.А. Некоторые вопросы общей части обязательственного права в судебной практике // “Социалистическая законность”. - 1951. - №10. - С. 27-40.
172. Саватье Р. Теория обязательств. - М.: “Прогресс”, 1972. - 440 с.
173. Савиньи Ф.К. Обязательственное право. Пер. с нем. В. Фукс, Н. Мандро. - М., 1875. - 579 с.
174. Санфилиппо Ч. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В. Дождева. - М.: Издательство БЕК, 2000. - 400 с.
175. Свириденко О.М. Рассмотрение арбитражным судом дел, связанных с переменой лиц в обязательстве // Комментарий судебно-арбитражной практики. Вып.6. Под ред. В.Ф. Яковлева. - М.: Юрид. лит., 1999.
176. Свириденко О.М. Цессия в арбитражной практике // “Арбитражная практика”. - 2001. - №1. - С. 9-13.
177. Серебровский В.И. Развитие гражданского законодательства в РСФСР // “Право и жизнь”. - 1927. - №8. - С.21-27.
178. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права // Избранные труды. - М.: “Статут”, 1997. - 567 с.
179. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве: Учеб.-практ. пособие. - М.: Дело, 2000. - 512 с.
180. Словарь гражданского права. Под общ. ред. д.ю.н. В.В. Залесского. - М.: ИНФРА*М, 1997.
181. Смирнов В.Т. К понятию регрессных обязательств // “Известия высших учебных заведений. Правоведение”. - Л., 1960. - №1. - С. 62-72.
182. Советское гражданское право. Т. 1. Отв. ред. И.Б. Новицкий и П.Е. Орловский. - М.: Госюриздат, 1959. - 494 с.
183. Советское гражданское право. Под редакцией проф. Д.М. Генкина и доц. Я.А. Куника. - М.: “Высшая школа”, 1967. - 560 с.
184. Советское гражданское право. Под ред. проф О.А. Красавчикова. Т.1. - М.: Изд. “Высшая школа”, 1972. - 448 с.
185. Советское гражданское право. Т.1. Отв. ред. проф. В.А. Рясенцев. - М.: Юрид. лит., 1975. - 560 с.
186. Советское гражданское право. Под общ. ред. проф. В.Ф. Маслова и проф. А.А. Пушкина. Т.1. - К.: “Вища школа”, 1977. - 480 с.
187. Советское гражданское право. Т.1. Отв. ред. проф В.П. Грибанов и проф. С.М. Корнеев. - М.: Юрид. лит., 1979. - 552 с.
188. Спасибо-Фатеева И.В. Правовая природа цессии // “Предпринимательство, хозяйство и право”. - 1998. - №11. - С. 13-18.
189. Спишиак Я. Регресс в отношениях социалистических организаций // “Советское государство и право”. - 1958. - №11. - С.65-74.
190. Становлення та розвиток цивільних і трудових відносин у сучасній Україні / Керівник авт. колективу, наук. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - 248 с.
191. Степанов С.А. Предприятие как имущественный комплекс по Гражданскому кодексу Российской Федерации // Актуальные проблемы гражданского права. Под ред. С.С. Алексеева. - М.: “Статут”, 2000. - 318 с.
192. Суворов Н.С. Об юридических лицах по римскому праву. - М.: “Статут”, 2000. - 299 с.
193. Сулейменов М.К. Договор в гражданском праве Республии Казахстан: проблемы теории и практиким // Договор в гражданском праве: проблемы теории и практики. Т. 1. Материалы Междунар. науч.-практ. конф./ Отв. ред. М.К. Сулейменов. - Алматы: КазГЮА, 2000. - С. 5-13.
194. Суханов Е.А. Факторинг - новый договор в российском законодательстве // “Законодательство”. - 1997. - №6. - С. 10-12.
195. Телюкина М.В. Прекращение деятельности юридических лиц (реорганизация) // Субъекты гражданского права. Отв. ред. д.ю.н., проф. Т.Е. Абова. - М., 2000. - С. 38-48.
196. Теоретические проблемы хозяйственного права. Под ред. проф. В.В. Лаптева. - М.: “Наука”, 1975. - 416 с.
197. Трепицын И.Н. Гражданское право губерний Царства Польского и русское в связи с проектом гражданского уложения. Общая часть обязательственного права. - Варшава, 1914. - 345 с.
198. Тузков Д.Л. Уступка требования - теоретический аспект //Теоретические проблемы правового регулирования хозяйственной деятельности в условиях рыночных отношений: Тез. докл. Респ. науч.-практ. конф. / Отв. ред. В.Ф. Чигир. - Минск: “Тесей”, 1998. - 368 с. - С. 212-214.
199. Фогельсон Ю.Б. Избранные вопросы общей теории обязательств: Курс лекций. - М.: Юристъ, 2001. - 192 с.
200. Французский гражданский кодекс 1804 г. Пер. с фр. И.С. Перетерского. - М., 1941. - 472 с.
201. Фрейдман З.М. Некоторые вопросы договорной практики // “Советское государство и право”. - 1956. - №8. - С. 22-33.
202. Халфина Р.О. Значение договора в советском социалистическом гражданском праве // Вопросы советского гражданского и трудового права. - М., 1952. - С. 39-79.
203. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. - М., 1954. - 237 с.
204. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. - М.: Издательство “Спарк”, 1996. - 522 с.
205. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт. - Т. 1: Основы. - М.: Междунар. отношения, 1998. - 480 с.
206. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт. - Т. 2: Договор. Неосновательное обогащение. Деликт. - М.: Междунар. отношения, 1998. - 512 с.
207. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.
208. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн. 2 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 784 с.
209. Цитович П.П. Обязательства: Конспект лекций по русскому гражданскому праву. - Киев, 1891. - 104 с.
210. Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву. - М.: Госюриздат, 1962. - 162 с.
211. Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву. - М.: “Статут”, 2001. - 479 с.
212. Шевченко Г.Н. Регрессные обязательства в отношениях между социалистическими организациями. - Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та., 1990. - 120 с.
213. Шершеневич Г.Ф. Конкурсный процесс. - М.: “Статут”, 2000. - 477 с.
214. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. - Тула: Автограф, 2001. - 720 с.
215. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. В 2-х т. Т. 2. - М., 1995.
216. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. - М.: “СПАРК”, 1995. - 556 с.
217. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. - М.: “СПАРК”, 1994. - 335 с.
218. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права. Том І. Полутом 2: Введение и общая часть. - М.: Изд-во иностр. лит., 1950. - 484 с.
219. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права. Том І. Полутом 1: Введение и общая часть. - М.: Изд-во иностр. лит., 1949. - 438 с.
220. Юдельсон К.С. Основные проблемы права регресса в советском праве. - “Ученые труды ВИЮН”. - Вып. 9. - 1947. - С.178-238.
221. Юдельсон К.С. Регрессное обязательство в основных институтах советского гражданского права. - “Ученые записки Свердловского юрид. ин-та”. Т. 1. - 1945. - С.70-154.
222. Юлдашбаева Л.Р. Правовое регулирование оборота эмиссионных ценных бумаг (акций, облигаций). - М.: “Статут”, 2000. - 205 с.
223. Юридическая энциклопедия. Под ред. Ю.А. Тихомирова. - М., 1999.
224. Яковлев В.Ф. Прин