Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю (цивільно-правовий аспект)

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП. ...............................................................................………….……...……... 3

РОЗДІЛ 1. Створення товариства з обмеженою відповідальністю ………...…..10
1.1. Історія виникнення товариства з обмеженою відповідальністю………......10
1.2. Юридична природа установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю……………………………………………….......…………..23
1.3. Статут товариства з обмеженою відповідальністю………………….………37
1.4. Державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю…….……43

РОЗДІЛ 2. Товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа .….53
2.1. Загальна характеристика товариства з обмеженою відповідальністю.…….53
2.2. Правовий режим майна товариства з обмеженою відповідальністю.……..65
2.3. Управління товариством з обмеженою відповідальністю……………….…82
2.4. Правовідносини та відповідальність товариства і учасників
товариства ………………..………………………………………...………….…...95

РОЗДІЛ 3. Припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю.……………………………………………………………….…124
3.1. Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю………….…………124
3.2. Банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю………..…….…..131
3.3. Реорганізація товариства з обмеженою відповідальністю……..…….……151
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………...165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….……….…...175

ВСТУП

Нова економічна орієнтація України сприятливо вплинула на розвиток різноманітних організаційно-правових форм підприємництва. Можливість людини розкрити свій талант, прагнення, реалізувати свої знання, вміння і навики законодавчо закріплена у ст.42 Конституції України, де записано, що “кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом” [1].
Підприємницькій діяльності в Україні характерні певні особливості: 1) вона орієнтується на ті галузі господарства, які дають швидкий прибуток; 2) частина юридичних осіб, які займаються підприємництвом, існує короткий час; 3) значна частина коштів працює на тіньову економіку. За приблизними даними на 2000 рік дев’ять з десяти підприємств недержавного сектора приховують від податкових інспекторів весь прибуток або його частину [2]; 4) корумпованість державного апарату нерідко призводить до надмірного контролю підприємництва і використання його у цілях чиновників [2]; 5) культура підприємництва дуже низька через відсутність історичних безперервних традицій підприємницької діяльності та з причини браку досвіду у нинішніх підприємців; 6) у значної частини населення відсутні фінансові можливості, щоб започаткувати власну справу.
У такій ситуації Україна повинна виробити дієві економічні і правові методи впливу на суб’єктів підприємництва, щоб їхня діяльність сприяла подальшому розвитку суспільства, вдосконалити правові норми, які регулюють підприємництво, що дозволило б громадянам України більш повно реалізувати право на підприємницьку діяльність.
Не дивлячись на труднощі і проблеми розвитку підприємництва, все ж населення України займається підприємницькою діяльністю і обирає найчастіше для цього таку організаційно-правову форму як господарські товариства.
З часу прийняття у нашій державі Закону України “Про господарські товариства” пройшло десять років. За цей період відбулися демократичні трансформації у всіх сферах суспільного життя, подальшого розвитку набули види і форми власності, утвердилося підприємництво, набуло певного досвіду і започаткувало свої традиції. Але десятилітня практика діяльності організаційно-правових форм підприємництва дає змогу дослідити недоліки законодавства, виявити прогалини в ньому, проаналізувати, порівняти законодавство і досвід України та інших держав.
Отже, необхідність дослідження діяльності господарських товариств не підлягає сумніву. Значимість вивчення даного питання в тому, що виявлення недоліків і прогалин законодавства на практиці, запозичення законодавчого досвіду зарубіжних країн допоможе удосконалити вітчизняні закони і створити міцне правове підґрунтя для здорового підприємництва.
Актуальність теми
Закон України “Про господарські товариства” розроблявся без достатньої теоретичної бази та без врахування досвіду діяльності цих товариств, якого Україна не мала, що зумовило поверховість правових норм, відсутність чіткості їх викладу та відсутність механізму, який би забезпечував належне виконання записаних у Законі норм. Допущені прогалини у регулюванні діяльності господарських товариств, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю, призводять до виникнення спорів, недотримання норм Закону України “Про господарські товариства”, негативних правових наслідків.
Весь масив нормативно-правових актів України не забезпечує достатнє і досконале правове регулювання діяльності товариства з обмеженою відповідальністю та не визначає чітко і повно його правовий статус.
У працях О.М.Вінник, Н.В.Погорецької, О.С.Удовиченка, Ю.А.Тимохова, Н.В.Козлової, О.Н.Садікова, Н.С.Глусь, В.М.Кравчука, С.М.Грудницької, І.С.Канзафарової, Ю.П.Пацурківського, В.С.Щербини висвітлюються питання правового становища товариства з обмеженою відповідальністю, проблеми правового режиму майна, відповідальності учасників і товариства, значення і юридична природа установчих документів. Але комплексне монографічне дослідження правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю з глибоким аналізом суперечностей і недоліків законодавства, яке його визначає, проблем створення та діяльності даного товариства, з порівняльним аналізом вітчизняного та іноземного законодавства з цього питання відсутнє.
В Україні назріла необхідність підготовки і прийняття нового, більш грунтовного і послідовного Закону “Про господарські товариства”, а, можливо, кількох законів, як це зробила Російська Федерація. Тому дослідження правового регулювання діяльності господарських товариств актуальні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напряму досліджень Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: “Дослідження проблем гуманітарних наук”, пов’язана з програмами науково-дослідної роботи кафедри правознавства історичного факультету Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, зокрема, з темою: “Проблеми розвитку цивільного права в Україні”, і охоплюється навчальними програмами та планами.
Мета і задачі дослідження
Автор дисертаційного дослідження ставила за мету на основі результатів практичної діяльності товариств з обмеженою відповідальністю в Україні, порівняльно-правового аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства прийти до висновків теоретичного характеру та розробити рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері діяльності господарських товариств.
Для досягнення такої мети були поставлені задачі:
– дати правову характеристику товариству з обмеженою відповідальністю;
– дослідити правові проблеми їхньої діяльності;
– вивчити досвід деяких країн Західної Європи щодо правового регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю;
– виявити недоліки, суперечності, прогалини у законодавстві України, які стосуються товариств з обмеженою відповідальністю;
– дослідити вступ у товариство і вихід учасників з нього;
– окреслити нові тенденції правового регулювання відносин, пов’язаних з функціонуванням товариства з обмеженою відповідальністю;
– дослідити припинення товариства з обмеженою відповідальністю як юридичної особи.
Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа.
Предмет дослідження - цивільно-правові норми, які регулюють створення, діяльність, припинення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали діалектичний метод, порівняльно-правовий, формально-логічний, історико-правовий, статистичний, системно-функціональний. При виконанні дослідницької роботи вивчалося вітчизняне і зарубіжне законодавство про товариства з обмеженою відповідальністю, проводився його порівняльний аналіз. Були виявлені недоліки і прогалини вітчизняного законодавства, через які належним чином не визначений правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю.
Вивчалася також статистика Державного комітету статистики м. Києва. На основі статистичного методу виявлена підвищена флуктуація товариств з обмеженою відповідальністю (швидка ліквідація старих і швидке створення нових) та визначені галузі суспільного виробництва, де функціонує основна частина даних товариств.
Із застосуванням формально-логічного методу опрацьовувалася наукова література стосовно теми дослідження і аналізувалась практика господарського суду м.Києва, місцевих судів м.Києва та Вищого господарського суду України.
З допомогою історико-правового та діалектичного методів досліджувався розвиток товариств з обмеженою відповідальністю з ХІХ століття і до наших днів, вивчалися нові риси у їхній діяльності: поширення у різних галузях виробничої і невиробничої сфери, залучення найманих працівників, посадових осіб, змінюваність учасників. Системно-функціональний метод надав можливість вивчити і дослідити внутрішню структуру товариства, діяльність його органів управління, контролю, установчі документи, відносини товариства і учасників.

Наукова новизна одержаних результатів
У дисертації узагальнено проблеми практики та правового регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю в Україні, запропоновано шляхи їх вирішення.
Дисертантом сформульовані наукові положення, які становлять новизну і виносяться на захист:
1. На основі порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства стосовно товариств з обмеженою відповідальністю доведено, що одна з найважливіших функцій статутного фонду гарантійна. У зв’язку з цим запропоновано у законодавстві України закріпити норми щодо забезпечення виконання цієї функції статутним фондом.
Запропоновано також законодавчо визначити порядок використання статутного і страхового фондів: вони повинні використовуватись для здійснення виплат при виникненні заборгованості товариства перед кредиторами. Страховий фонд є джерелом поповнення статутного фонду у разі виникнення нестачі в останньому.
2. Вперше застосований новий підхід до розгляду відповідальності учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Обгрунтований розгляд двох видів відповідальності учасників товариства: відповідальності перед кредиторами по зобов’язаннях товариства, яка носить виключно майновий характер та обмежена наперед визначеним розміром виплат, і відповідальності учасників по взятих на себе зобов’язаннях, що мають відношення до діяльності товариства (мається на увазі відповідальність, пов’язана з виконанням управлінських функцій).
3. Визначено, що статут товариства з обмеженою відповідальністю - локальний нормативний акт, який створюється на основі акту вищої юридичної сили (Закону України “Про господарські товариства”), затверджується засновниками (учасниками) товариства, визначає обсяг правоздатності товариства, його внутрішню структуру, порядок управління, взаємовідносини з учасниками, порядок реорганізації і ліквідації, містить корпоративні норми, які мають загальнообов’язкове значення для учасників товариства і для третіх осіб.
4. Установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю визначається як консенсуальна угода, яка має безоплатний характер, регулює відносини і конкретну діяльність засновників у період створення товариства, передбачає мету і діяльність створюваного товариства і має юридичне значення для засновників, учасників товариства, самого товариства і третіх осіб. Предметом його є закріплення волі засновників на створення товариства, а метою – створення товариства. Зміст даного акту складають права та обов’язки засновників, а також передбачені зобов’язання для майбутньої юридичної особи.
5. Доведена необхідність законодавчого закріплення заборони виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у випадку зменшення статутного фонду за відсутності згоди кредиторів на зменшення статутного фонду та гарантій по оплаті боргів кредиторам, і якщо зменшення статутного фонду товариства внаслідок виходу учасника призводить до порушення рівноправності інших учасників.
6. Внесена пропозиція щодо надання товариству права на придбання (купівлю) частки учасника, право на яку від учасника перейшло до правонаступника (спадкоємця), у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) вступити у товариство з обмеженою відповідальністю, та вказано на необхідність відміни норми ст.55 Закону України “Про господарські товариства” про обов’язкове зменшення статутного фонду у випадках відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу у товариство.
7. Обгрунтована доцільність законодавчого визначення мінімальної і максимальної кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки через невизначеність виникають проблеми при реєстрації товариств та в період їхньої діяльності. Запропоновано визначити, що учасників у товаристві не може бути більше 50.
8. Доведено, що обов’язковою умовою порушення справи про банкрутство суб’єктів підприємницької діяльності має бути конкурс кредиторів (двох і більше кредиторів). Зроблений висновок про необхідність удосконалення процедури банкрутства господарських товариств і подані пропозиції щодо удосконалення вітчизняного Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (перевірка угод, укладених товариством до порушення справи про банкрутство, подовження терміну для пред’явлення вимог кредиторів, чітке визначення правового статусу, розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідацією, гарантії захисту інтересів боржника і ін.)
Зроблені пропозиціі по удосконаленню вітчизняного законодавства, які стосуються правового режиму майна товариства з обмеженою відповідальністю, діяльності органів управління товариства, регулювання відносин між учасниками товариства і складають наукову новизну.

Практичне значення одержаних результатів
Загальнотеоретичні та практичні висновки дисертанта можуть використовуватись у подальшій роботі над удосконаленням Закону України “Про господарські товариства”.
Пропозиції дисертанта по удосконаленню чинного законодавства подані у Комітет з питань правової політики Верховної Ради України.
Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись в навчальному процесі при викладанні курсів з цивільного права, при підготовці навчальних посібників, методичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації
Результати дослідження апробовані на науково-практичній конференції “Підприємництво і право” в Інституті приватного права і підприємництва (м.Київ, 1998) та на міжнародній конференції “Трансформація наукових систем в державах з перехідною економікою та роль науки у суспільстві, що змінюється” (м.Київ,1998). Дисертантом розроблена програма навчального курсу “Правові основи підприємницької діяльності”, при викладанні якого використовуються положення дисертації.
Публікації
Результати дисертаційного дослідження опубліковані у п’яти наукових статтях, з яких чотири у провідних фахових виданнях і одна - у збірнику наукових праць.

Список литературы

В И С Н О В К И

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю в Україні визначається Законами України “Про господарські товариства”, “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та установчими документами кожного конкретного товариства. Ці законодавчі акти потребують змін і доповнень. Але слід визнати, що завдяки хоч і недосконалій вітчизняній правовій базі 10 років діють в Україні господарські товариства.
Статистика свідчить, що спостерігається спад активності товариств з обмeженою відповідальністю в економіці України у порівнянні з 1994-1995 роками приблизно на 35% [184;176], але причини такого явища не правові, а економічні.
Не можна залишити поза увагою статистичні дані про участь товариств з обмeженою відповідальністю у суспільному виробництві. У 1999 році із 185 317 товариств з обмeженою відповідальністю в Україні працювало: у промисловості – 27 115, у будівництві - 15 697, у торгівлі – 97 504, у науці та науковому обслуговуванні – 7 236, у загальній комерційній діяльності – 5 673, у допоміжній фінансовій діяльності – 1 442 [176].
Після вступу в дію Указу Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року №1529/99 багато сільськогосподарських підприємств при реорганізації обрали для свого майбутнього існування організаційно-правову форму товариства з обмеженою відповідальністю [185]. Так, у Любомльському районі Волинської області із 40-а колективних сільськогосподарських підприємств 10 стали товариствами з обмеженою відповідальністю [186].
Для українських товариств з обмeженою відповідальністю, як і для німецьких, характерна флуктуація – створення нових і ліквідація старих товариств, яка за своїм обсягом значно вища, ніж для інших видів товариств (наприклад, акціонерного). На жаль, в Україні не ведеться статистичний облік створення нових і ліквідації старих товариств.
Узагальнюючи результати дослідження, дисертант прийшла до наступних висновків:
1. Назва товариства з обмеженою відповідальністю має історичне підгрунтя. По-перше, вона підкреслює втілення принципу обмеженої відповідальності, а значить, передбачає наперед визначену певною сумою капіталу межу відповідальності (у даному випадку статутний капітал як мінімальна сума, якою може відповідати товариство). По-друге, така назва у період зародження товариств з обмeженою відповідальністю у Європі покликана була попереджувати суб’єктів ринкової економіки з ким вони мають справу і загострювати їхню увагу на вивченні діяльності товариства, його партнерів, ділової репутації та надійності.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю має ознаки об’єднання капіталів (обов’язкова майнова участь учасників: основні і додаткові внески, якщо останні передбачені установчими документами) та персонального товариства (обов’язкова майнова і особиста участь, обмежений рух учасників).
3. За законодавством України товариство з обмеженою відповідальністю – це один з видів господарських товариств. Воно набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації.
На жаль, не на належному рівні в Україні працюють органи державної реєстрації суб’єктів підприємництва. Вони не перевіряють установчі документи, місцезнаходження юридичної особи і ніякої відповідальності не несуть. Непрофесійна діяльність органів реєстрації – одна з причин появи фіктивних господарських товариств.
Порядок реєстрації дуже часто змінюється, але не вдосконалюється.
Приєднуючись до пропозиції багатьох юристів (серед них І. Селіванова, М.Галянич, В.Вєтров), ми вважаємо за необхідне створити спеціалізовані реєстраційні органи, які б очолював центральний орган влади – наприклад, Державна реєстраційна палата. Регіональні відділення реєстрації контролювалися б місцевими органами влади і Міністерством юстиції, що дозволило б удосконалити реєстрацію у правовому відношенні і врахувати особливості на місцях.
4. Майно товариству з обмеженою відповідальністю належить на праві власності. Воно відокремлене від майна засновників та учасників. Майно товариство може набути і на праві користування.
Основа майнової бази товариства – статутний фонд, який складається із внесків учасників. Він покликаний виконувати гарантійну і стабілізаційну функції у товаристві з обмеженою відповідальністю. Стабілізаційна функція полягає у тому, що товариство використовує певні кошти для здійснення своєї діяльності. Гарантійна функція статутного фонду пов’язана із забезпеченням вимог кредиторів.
5. Установчий договір і статут – основні документи, які регулюють внутрішню діяльність товариства з обмеженою відповідальністю. Законодавством України не розмежовується їх зміст, але це не тотожні документи.
Установчий договір – консенсуальна угода безоплатного характеру, метою якої є створення юридичної особи, а змістом – права і обов’язки засновників. Установчий договір передбачає мету і характер діяльності створюваного товариства, регулює відносини між засновниками.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю – локальний нормативний акт, який визначає правовий статус товариства, його внутрішню структуру, види діяльності, органи управління, відповідальність учасників і товариства, порядок реорганізації і ліквідації юридичної особи. Він створений на основі Закону України “Про господарські товариства.”
На практиці зустрічаються випадки, коли установчий договір і статут дублюють одне одного. Тому необхідно більш детально нормативно закріпити вимоги щодо змісту установчого договору і статуту.
Свідченням “прозорості” діяльності товариств з обмеженою відповідальністю є публікація статутів – явище, характерне для Західної Європи. Бажано запровадити таку практику і в Україні. Опублікований статут – це інформація для всіх зацікавлених про суб’єкта господарювання. Публікація – ознака офіційності нормативно-правового акта. Статут, на нашу думку, офіційний локальний нормативно-правовий акт.
6. Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю – загальні збори його учасників. Але, на жаль, законодавством України недостатньо захищаються права меншості на зборах.
Потрібно у ст.61 Закону України “Про господарські товариства” записати, що учасники товариства, які володіють у сукупності 10% голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і за будь-яких причин, якщо вони мають відношення до діяльності товариства (оскільки така пропозиція закріплена у ст.98 проекту Цивільного кодексу України).
7. Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю – дирекція чи директор. Він покликаний здійснювати поточне управління справами товариства і наділений широкими повноваженнями. Зауважимо, що межі цих повноважень визначають учасники товариства на своїх зборах. Іноді, до кінця не усвідомлюючи наслідків, учасники наділяють директора такими повноваженнями, які дозволяють йому, неподільно користуючись владою, здійснювати справи в своїх інтересах на шкоду іншим. Тому необхідні законодавчі норми, які б обмежували повноваження директора (наприклад, ст.98, ст.99 проекту Цивільного кодексу) і забороняли передачу найважливіших питань, що підлягають розгляду зборів учасників, директору.
8. Одним із найскладніших і недостатньо врегульованих залишається питання відповідальності товариства і його учасників. На нашу думку, важливо розділити відповідальність товариства і учасників одне перед одним (адже вони мають певні взаємні права і обов’язки) і перед третіми особами.
Відповідальність між товариством і учасниками регулюється законодавством, установчими документами, рішеннями вищого органу товариства, внутрішніми нормативно-правовими актами. Вона може бути майновою і немайновою, і повна за своїм змістом.
Відповідальність товариства і учасників перед третіми особами принципово іншого характеру. Товариство як юридична особа окремо несе відповідальність по своїх зобов’язаннях, і вона повна: товариство відповідає всім наявним у нього комплексом майна перед кредиторами. Але внаслідок особливості організації товариства з обмеженою відповідальністю, а саме визначального впливу учасників на його діяльність і розподіл прибутків, учасники впливають на розмір майна товариства. І може статися так, що у товариства нічого не буде, окрім статутного фонду, який є мінімальною гарантією майнової відповідальності товариства.
Учасники несуть пряму і опосередковану відповідальність перед кредиторами по зобов’язаннях товариства. Ця відповідальність наперед заявлена і обмежена заявленою сумою. Вона ніби відходить на другий план, має майновий характер і включає в себе вклади учасників товариства у статутний фонд (опосередкована), а якщо вклади не повністю внесені, то і невнесені частини вкладів, а в передбачених випадках ще і додаткові внески (пряма).
Учасники також несуть відповідальність по взятих на себе зобов’язаннях cтосовно діяльності товариства (відповідальність, пов’язану з виконанням управлінських функцій). Вона може бути майнового характеру ( в даному разі за обсягом повна) і немайнового. Залежно від виду правопорушення розрізняється цивільна, адміністративна, кримінальна відповідальність учасника.
9. Численності правопорушень у підприємницькій діяльності сприяє відсутність правових санкцій, які б передбачали конкретну міру відповідальності учасників і посадових осіб господарських товариств за неправильне ведення документації, неправдиву інформацію про діяльність товариства, про вклади, за спричинення збитків товариству у період його створення, за відсутність страхового фонду і т.п. Назріла необхідність розробити і розширити види санкцій за правопорушення у підприємницькій діяльності: штрафи, звільнення з роботи посадових осіб певних органів управління товариства чи відсторонення, взяття під особливий контроль державних органів, збільшення перевірок у разі частих і значних порушень, призупинення діяльності товариства на певний період, заборона діяльності.
З метою впливу на авторитарну діяльність посадових осіб можна передбачити внутрішні санкції у статуті товариства чи положенні про дирекцію (директора): відсторонення посадових осіб на основі рішення учасників товариства, зобов’язання звітувати посадовим особам не рідше 2- 4 разів на рік.
10. Законодавством України не передбачений кількісний склад товариств з обмеженою відповідальністю і максимальна величина статутного фонду. Це породжує проблеми при державній реєстрації (відмову реєструвати), оскільки Закон України “Про господарські товариства” передбачає наявність чотирьох чоловік в різних органах товариства як мінімум, але вимоги такої для створення товариства немає. Неврегульованість кількісного складу учасників нерідко призводить до появи великих товариств, рівних акціонерним за своїми фінансовими можливостями, але з недостатніми важелями контролю, що в свою чергу сприяє зловживанню посадових осіб цих товариств.
Необхідно визначити у Законі України “Про господарські товариства” кількісний склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Кількість учасників товариства, на нашу думку, варто визначити від 1-го до 50-ти, оскільки при більшій кількості учасників втрачається зв’язок між учасниками товариства, появляються труднощі в управлінні та контролі. Необхідність дозволити діяльність товариств з одним учасником – це і вимога часу, і крок до зближення вітчизняного законодавства із законодавством Європейського Співтовариства. Тому ми схвалюємо ст.114 проекту Цивільного кодексу України, у якій записана відповідна норма [70].
11. Практика сьогодення і досвід Західної Європи показує, що товариства з обмеженою відповідальністю успішно здійснюють діяльність з метою прибутку. Але вони не повинні займатися діяльністю, яка має непідприємницький характер і набуває особливого значення для суспільства: благодійна, освітянська, виховна і т.п. Законодавством України така діяльність товариств з обмеженою відповідальністю не узаконена, але і не заборонена, і товариства з обмеженою відповідальністю займаються такими видами діяльності тільки тому, що не передбачена законодавством організаційно-правова форма юридичних осіб для заняття непідприємницькою діяльністю. Щоб уникнути таких суперечностей у правовому статусі товариств з обмеженою відповідальністю, проект Цивільного кодексу України передбачив ще одну форму товариств - непідприємницькі товариства. Але законодавство не передбачає, які ж види діяльності не повинні бути підприємницькими.
12. Товариство з обмеженою відповідальністю і його учасники мають певні взаємні права і обов’язки.
Права учасників і товариства умовно можна розділити на майнові і немайнові (такі, що забезпечують участь в управлінні юридичної особи). До майнових належать: право на отримання частини прибутку, право пільгового придбання продукції товариства , право на участь у розподілі майна товариства при ліквідації, право переуступити частку. Серед немайнових прав членів товариства з обмеженою відповідальністю: право на участь у зборах учасників товариства, право внесення пропозицій на зборах, право меншості скликати збори при необхідності, право на ознайомлення з документацією і ін.
Обов’язки учасників зводяться в основному до виконання рішень зборів і інших органів управління товариства, дотримання вимог, передбачених внутрішньою документацією товариства, та законів України, вчасного внесення вкладів, нерозголошення конфіденційної інформації.
Товариство має право придбати частку учасника, надати позику, оплатити навчання чи стажування учасників товариства і найманих працівників, покращити соціально-побутові умови учасників, вимагати сплати додаткових внесків, якщо це передбачено установчими документами, застосовувати санкції до учасників товариства.
Товариство зобов’язане сплачувати щорічно прибутки учасникам товариства відповідно їхнім часткам у статутному фонді, а також забезпечити рівне дотримання інтересів всіх учасників (зокрема, меншості) у веденні справ товариства.
13. У ході дослідження припинення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю виявлені прогалини законодавства щодо проведення реорганізації і ліквідації товариств. Ліквідація має незавершений характер через відсутність чітко встановленої процедури її здійснення та відсутність правових норм, які б передбачали відповідальність за непроведення ліквідації до кінця..
При ліквідації і реорганізації належним чином не захищаються інтереси учасників товариств і кредиторів. Немає правових норм, які б забезпечили можливість оскарження процедур ліквідації і реорганізації та притягнення винних до відповідальності за правопорушення при їх проведенні.
Назріла необхідність підготувати і прийняти закон в Україні про реорганізацію і ліквідацію юридичних осіб, який би створив правове поле для проведення цих процедур.
14. Для встановлення такої підстави ліквідації товариства, як систематичне чи грубе порушення ним законодавства, недостатньо встановлення цієї підстави на основі лише фактів порушення законодавства, необхідно розмежовувати вину посадових осіб, певних учасників товариства, всіх учасників товариства, працівників певного органу товариства.
15. Більшість товариств з обмеженою відповідальністю в Україні ліквідуються з причини банкрутства. Практика діяльності господарських судів свідчить, що третину справ про банкрутство порушують державні податкові органи, і саме на їхню вимогу товариства ліквідуються. Тому необхідно у Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” закріпити норму, яка б дозволяла порушити справу про банкрутство лише за наявності конкурсу кредиторів.
Досліджуючи правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю, дисертант сформулювала конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність цих товариств:
• визначити у законодавстві України, які види діяльності є непідприємницькими;
• у ст.16 Закону України “Про господарські товариства” записати вимогу про обов’язкове повідомлення кредиторів у разі зменшення статутного фонду товариства і надання необхідних гарантій кредиторам;
• ст.64 Закону України “Про господарські товариства” доповнити: якщо учасник, який виключається з товариства, двічі не з’являється на збори, де розглядається питання про його виключення ні особисто, ні із залученням представника, будучи належним чином повідомлений про збори, то збори учасників товариства вправі прийняти рішення про виключення учасника з товариства без участі цього учасника чи його представника;
• у ст.54 Закону України “Про господарські товариства” вказати, що при виплаті учаснику, який вибуває з товариства, вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді, визначати суму виплати за балансовою вартістю майна товариства;
• ст.55 Закону України “Про господарські товариства” доповнити: якщо правонаступник (спадкоємець) відмовився від вступу у товариство, товариство чи його учасники у цьому випадку можуть не зменшувати статутний фонд, а придбати (викупити) частку, право на яку отримав правонаступник (спадкоємець);
• надати право виходу учасникам з товариства, щоб звільнитися від обов’язку виплати додаткових внесків, якщо це їх обтяжує. Визначити законодавчо максимальний розмір додаткових внесків, які взагалі можуть вимагатися;
• заборонити вихід учасника з товариства, якщо він пов’язаний із зменшенням статутного фонду, і якщо таке зменшення порушить рівноправність учасників товариства;
• у законодавстві України закріпити вимогу про повну дієздатність посадових осіб товариства;
• законодавчо передбачити можливість створення наглядової ради у товариствах з обмеженою відповідальністю;
• у Законі України “Про господарські товариства” записати вимогу про необхідність визначення часток учасників в абсолютних цифрах, а не в процентах;
• Закон України “Про господарські товариства” доповнити нормою: якщо кілька учасників володіють частинами однієї частки, то при голосуванні вони повинні об’єднатись в один голос (пул) і визначити право одного з учасників, які створили пул, на використання голосу від імені всіх учасників;
• надати товариству право успадкувати частку учасника, якщо спадкоємців у нього немає;
• чітко законодавчо визначити, що не можуть бути вкладом у статутний фонд товариства об’єкти, які швидко втрачають вартість (плоди, продукти харчування);
• передбачити дольову відповідальність учасників за нестворення статутного фонду у визначеному Законом України “Про господарські товариства” і установчими документами товариства розмірі;
• передбачити штрафні санкції і цивільно-майнову відповідальність для учасників і посадових осіб товариства за використання не за призначенням статутного і страхового фондів (їхній правовий режим має бути законодавчо визначений);
• передбачити відповідальність учасників за неправильну оцінку вкладів, за надання неправдивих відомостей про сплату внесків, за неналежне ведення фінансової документації, за порушення правил управління.
• у Законі України “Про підприємства в Україні” визначити правовий статус дочірнього підприємства.
• у Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” чітко визначити статус арбітражного керуючого: чи він є посадовою особою у системі суду, чи посадовою особою товариства-боржника, коли виконує функції його керівника. У цьому Законі закріпити норму про право господарського суду на вимогу кредиторів або розпорядника майна визнати недійсною угоду щодо продажу майна боржника, якщо така угода укладена впродовж одного року до початку провадження у справі про банкрутство з метою приховування майна чи несплати боргів. Пропонується надати кредиторам право пред’являти вимоги до товариства протягом 1 року з моменту публікації повідомлення про його ліквідацію.
Результати, до яких прийшла дисертант, мають практичне значення для тих, хто працює у сфері підприємництва. Вони можуть також використовуватись для подальшого вдосконалення законодавства України, зокрема, Закону України “Про господарські товариства”. Матеріали дослідження слугують хорошим доповненням при викладанні спеціальних навчальних курсів з цивільного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. - К.: Українська Правнича Фундація, 1996. – 64 с.
2. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми//Право України. - 2000. - №2. - С. 61-64.
3. Розенберг В.В. Товарищество с ограниченной ответственностью (о необходимости введения этой формы в России). - С-Пб.: Тип. Министерства Финансов, 1912. – 211 с.
4. Ландкоф С.Н. Товарищество с ограниченной ответственностью на Западе и в СССР. - Харьков: Типография кооперативного издательства “Пролетарий”, 1924. – 40 с.
5. Гражданское уложение. Проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению Гражданского уложения. - С-Пб.: Государственная типография, 1899, - Т. 4: Обязательства. - 222 с.
6. Каминка А.И. Очерки торгового права. Выпуск 1, 2-е издание. - С-Пб.: Изд.юрид.книга склада “Право”, 1912. – 390 с.
7. Нерсесов Н.И. Торговое право. - М., 1896. – 356 с.
8. Удинцев В. Русское торгово-промышленное право. - К., 1907. - 425 с.
9. Розенберг В.В. К вопросу о товариществах с ограниченной ответственностью. // Вестник финансов, промышленности и торговли. - 1911. - №2. - С. 25-34.
10. Тимохов Ю.А. Товарищество с ограниченной ответственностью в России. // Государство и право. - 1993. - №1.- С. 43-53.
11. Ландкоф С.Н. Товарищества и акционерные общества. Теория и практика. – Харьков: Изд-во Наркомюста УССР, 1926. – 253 с.
12. Краснокутский В.А. Товарищество с ограниченной ответственностью. Очерк юридических особенностей с приложением примерного устава и образцов западных товарищеских договоров. – Москва: Типография ФЗУ им. Борщевского, 1925. – 47 с.
13. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: сборник зарубежного законодательства. - Москва: БЕК, 1995. – 289 с.
14. Кашин В. Рубль + доллар. Как организовать совместное предприятие. - М.: Молодая гвардия, 1989. – 333 с.
15. Закон СРСР “Про власність в СРСР” від 6 березня 1990 року // Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. - 1990. - №11.- Ст. 164.
16. Закон СРСР “Про підприємства в СРСР” від 4 червня 1990 року // Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. - 1990. - №25.- Ст. 460.
17. Постанова Ради Міністрів СРСР “Про затвердження Положення про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю” від 19 червня 1990р. № 590 // Збірник постанов уряду СРСР. - 1990. - №15. - Ст. 82.
18. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49. - Ст. 682.
19. Панкратов П.А. Правовое положение совместных предприятий как юридических лиц в СССР: Дис… канд. юр. наук: 12.00.03. – М., 1991. – 156 с.
20. Козлова Н.В. Правовая природа учредительного договора о создании юридического лица // Государство и право. – 1993. – №10. – С. 92-100.
21. Масляев А.И., Масляев И.А. Договор о совместной деятельности в советском гражданском праве. – М.: ВЮЗИ, 1988. – 36 с.
22. Зобов’язальне право: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер., 1998. – 912 с.
23. Удовиченко А.С. Функции учредительного договора в хозяйственных обществах: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харьков, 1995. – 181 с.
24. Арнидзуки Т., Вагацума С. Гражданское право Японии. – М.: Прогресс, 1983. – 351 с.
25. Садиков О.Н. Учредительный договор и его правовые особенности //Государство и право. – 1994. – №6. – С. 87-95.
26. Бару М.И. Понятие и смысл возмездности в советском гражданском праве. Ученые записи Харьковского юридического института. – Харьков, 1959. – Вып. 13. – С. 19-64.
27. Журавлев Н.П. Многосторонние сделки в советском гражданском праве: Автореферат дис. канд. юр. наук: 12.00.03. – М., 1984. – 23 с.
28. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України. Правові основи підприємництва. – К.: Юрінком, 1994. – 107 с.
29. Красавчиков О.В. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание, функции: Сб. Гражданско-правовой договор и его функции. - Свердловск, 1980. – 156 с.
30. Сборник законодательных актов РСФСР по приватизации, инвестиционной политике. - М.: Советская Россия. – 1992. – 86 с.
31. Козлова Н.В. Учредительный договор о создании коммерческих обществ и товариществ: Автореф. дис. докт. юр. наук: 12.00.03. – М., 1993. – 34 с.
32. Гражданское право / А.М. Белякова, А.П. Бессонов, Е.Н. Гендзехадзе и др. / Под ред. Е.А.Суханова – М.: БЕК, 1994. – Т. 2. – 430 с.
33. Правила ЕЭС о деятельности компаний и других юридических лиц. - М.: ВНІІІСГСИЗМ, 1989. – 35 с.
34. Ласк Г. Гражданское право США: право торгового оборота. – М.: Иностранная литература, 1961. – 774 с.
35. Чарльворт Д. Основы законодательства о компаниях. - М., Иностранная литература, 1958. – 495 с.
36. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: Законодательство о компаниях, монополии и конкуренции. – М.: Изд.-ство УДН, 1986. – 336 с.
37. Брауде Л.И. Акционерные общества и товарищества в торговле и промышленности. – М., 1923. – 95 с.
38. Архів господарського суду м. Києва. Справа №1/52 від 26.02.1997 р.
39. Право собственности в Украине / Под редакцией Я.Н.Шевченко. – К.: Блиц-Информ, 1996. – 318 с.
40. Декрет Кабінету Міністрів України “Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” від 31.12.1992 р. №24-94 // Голос України. – 1993. - 13 січня. – С. 2.
41. Декрет Кабінету Міністрів України “Про управління майном підприємств, які знаходяться у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів” // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- №17.- Ст. 188.
42. Закон України “Про об’єднання громадян”.//Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. – Ст. 504.
43. Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування” від 20.05.1993 // Голос України. – 1993. – 12 червня. – С. 12.
44. Козлова Н.В. Создание юридических лиц по законодательству России //Хозяйство и право. – 1993. – №12. – С. 62-72.
45. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року//Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №14 .- Ст. 168.
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про підприємництво” від 23 грудня 1997 р. – К.: Парламентське видавництво, 1998. – 15 с.
46. Декрет Кабінету Міністрів України “Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” від 31.12.1992 р. №24-94// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №11. - Ст. 94.
47. Закон України “Про внесення змін до статті 1 Закону України “Про підприємництво” від 22 лютого 2000 року//Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №13. – Ст. 110.
48. Орлова О.С. Правовое положение совместных предприятий на территории СССР. – М., 1988. – 78 с.
49. Максимов В.Я. Законы о товариществах. Изд. 2-е, переработанное и дополненное. – М.: Юрист,1911. – 60 с.
50. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: Автореф. дис…канд. юр. наук: 12.00.03. / Київський національний університет ім.Т.Шевченка. – К., 2000. – 23 с.
51. Архів господарського суду м. Києва. Справа №18/190 від 26 листопада 1996 року.
52. Архів господарського суду м. Києва. Справа №17/153 від 14 червня 1997 року.
53. Нижник Н.Р., Плотникова Л.И., Русак Л.П. Общество с ограниченной ответственностью (Правовой режим имущественных отношений и деятельности. Вопросы и ответы.). – К.: Лилта, 1993. – 70 с.
54. Ландкоф С.Н. Товарищества и акционерные общества. Теория и практика. – Харьков: Изд-во Наркомюста УССР, 1926. – 367 с.
55. Мицкевич А.В. Акты высших органов Советского государства. – М., 1967. – 175 с.
56. Гальперин Л.Б. О специфике локального нормативного регулирования// Правоведение. – 1971. – №5. – С. 35-40.
57. Гальперин Л.Б. Очерки правового регулирования взаимоотношений промышленности и торговли. – Томск: ТГУ, 1971. – 255 с.
58. Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності від 25 травня 1998 р. №740. // Урядовий кур’єр. - 1998. - №103. - С. 9-10.
59. Розпорядження Антимонопольного комітету України від 3 листопада 1995 року №37-р “Про відмову в наданні згоди на створення товариства з обмеженою відповідальністю “Укрконсервмолоко” // Закон і бізнес . - 1995. – 15 листопада. - С. 2-3.
60. Архів господарського суду м. Києва. Справа №17/153 від 14 червня 1997 року.
61. Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності від 29 квітня 1994 р. №276 // Зібрання Постанов уряду України. – 1994. - №8. – С. 69-73.
62. Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Голос України. – 2001. - №12. – С. 4-10.
Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”// Голос України. – 2001. - №84. – С. 4-7.
63. Селіванова І. Створення і реєстрація господарюючих суб’єктів: правові питання // Право України. – 1992. – №2. – С. 6-9.
64. Галянич М. Державна реєстрація підприємства: нові підходи//Право України. – 1992. – №12. – С. 6-9.
65. Ветров В. Реєстраційно-ліцензійні палати – путь до цивілізованого бізнесу // Право України. – 1995. – №№14, 15. – С. 15-17.
66. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи. Правове становище. - К.: “Знання,” 1998. – 309 с.
67. Ziwielrecht.- Baden-Baden, 1994. - 1BGB. - s.14-15, §21-22.
68. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М: “Филинъ”, 1998. – 605 c.
69. Основы немецкого торгового и хозяйственного права. - Москва: БЕК, 1995. - 282 с.
70. Цивільний кодекс України. Проект.//www.rada.kiev.ua. - 18.06.2001
71. Гайворонский А. О некоторых вопросах количественного состава участников общества с ограниченной ответственностью // Юридическая практика. -1996. - №6. - С. 6.
72. Паранич А., Борисенко Р. Количественный состав участников общества с ограниченной ответственностью. Законодательство и практика//Юридическая практика. - 1996. - №9-10. - С. 7-11.
73. Закон України від 5.05.1999 р. №622-ХIV “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності господарських товариств”//Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №26. - Ст. 213.
74. Саниахметова Н.А. Новое в законодательстве Украины о предпринимательстве и его защите. - Киев: Блиц-Информ, 1996. – 320 с.
75. Налиткин А.Д., Черняк В.И, Организационно-правовые формы предпринимательской деятельности: понятие и порядок образования. – Киев: Лыбидь. - 1993. – 139 с.
76. Погорецкая Н.В. Правовое положение малых предприятий в виде обществ с ограниченной ответственностью: Дис…канд.юр.наук: 12.00.03. - Харьков, 1994. - 190 с.
77. Удовиченко А.С. Функции учредительного договора в хозяйственных обществах: Дис…канд.юр.наук : 12.00.03. - Харьков, 1995. – 181 с.
78. Удовиченко А.С. Правовое положение учредителей в период создания хозяйственного общества. // Бизнес Информ. - 1995.- №27-28. – С. 24-25.
79. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття,основні ознаки та особливості захисту : Дис…канд.юр.наук : 12.00.03. - К., 2000. – 185 с.
80. Тимохов Ю.А. Правовое положение товариществ с ограниченной ответственностью по российскому законодательству : Дис…канд.юр.наук: 12.00.03. - М., 1993. – 182 с.
81. Канзафарова І.С. Договірна відповідальність юридичних осіб у комерційному обігу: Автореф.дис.канд.юр.наук: 12.00.03. / Київський університет ім.Т.Шевченка. - К., 1999. – 16 с.
82. Вінник О.М. Суспільні інтереси і несумлінне підприємництво.// Юридичний вісник України. - 1996. - №5. - С.1-2.
83. Винник О.М. Имущественная самостоятельность как необходимое условие для осуществления предпринимательской деятельности. (Проблема правового режима имущества субъекта предпринимательства) //Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - №3. - С. 3-7.
84. Винник О.М. Правовое положение хозяйственных организаций: пути усовершенствования законодательства //Предпринимательство, хозяйство и право.-1997. - №1. - С. 7-11.
85. Вінник О.М. Судові засоби захисту прав акцонерів //Юридичний вісник України. - 1996. - №12. - С. 6.
86. Вєтров В. Яким має бути реєструючий орган ? //Урядовий кур’єр. - 1994. - №107. - С. 6.
87. Ветров В. Путь к цивилизованному бизнесу // Закон и бизнес. - 1996. - 27 марта. - С. 6.
88. Ветров В. Реєструвати - горя зазнати //Урядовий кур’єр. - 1996. – 13 квітня. - С. 5.
89. Ветров В. Реєстраційно-ліцензійні палати - шлях до цивівілізованого бізнесу //Урядовий кур’єр. - 1995. - 27 червня - С. 6.
90. Вєтров.В. Реєстрація підприємств: експерименти продовжуються? //Урядовий кур’єр. - 1997. - 22 лютого. - С. 6.
91. Тітов М.І. Матеріально-правові та процесуальні аспекти визнання господарюючих суб’єктів банкрутами : Дис…канд.юр.наук: 12.00.04. - Харків., 1996. - 191 с.
92. Бірюков О.М. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у законодавстві України та деяких іноземних країн: Дис…канд.юр.наук: 12.00.03.- Київ., 1999. – 170 с.
93. Грудницька С.М. Про правовий статус об’єднань підприємств у промисловості: Автореф. дис… канд. юрид. наук.: 12.00.03. – Донецьк, 1997. – 21 с.
94. Вінник О.М. Право власності як основний правовий режим майна суб’єкта підприємницької діяльності // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні: Зб. наук. праць. – Київ, 1997. - С. 137-141.
95. Винник О.М. Правовое положение зависимого предприятия: проблемы усовершенствования законодательства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – №11. – С. 10-12.
96. Спасібо-Фатєєва І.В. Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин: Дис… д-ра. юр. наук.: 12.00.03. – Харків, 2000. – 390 с.
97. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності: Дис… канд. юр. наук.: 12.00.03. – Київ, 2001. – 185 с.
98. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів.//Під ред. О.В. Дзери. – Київ: Вентурі, 1997. – ч. І. – 543 с.
99. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К., Юрінком Інтер, 1998. – 528 с.
100. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
101. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., Вентурі, 1996. - 272 с.
102. Грудницька С.М. Відмінність об’єднань підприємств від господарських товариств // Право України. – 1994. - №5-6. - С. 13-15.
103. Хозяйственное право: общие положения / Под ред. Лаптева В.В. - М.: Наука, 1983.- 287 с.
104. Заменгоф З.М. Правовой режим материальных и хозяйственных ресурсов в хозяйственных системах. – М.: Наука, 1987. – 181 с.
105. Пацурківський Ю.П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності: Автореф. дис…канд. юр. наук: 12.00.03 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
106. Покровский В.В. Понятие имущества в науке права // Изд-во Акад. наук Казахской ССР. – 1977. - №2. – С. 79-87.
107. Советское гражданское право / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. – Киев: Вища школа, 1983. – ч. І. – 243 с.
108. Советское гражданское право / Под ред. Смирнова В.Т., Юрченко А.К., Толстого Ю.К. – Ленинград: ЛГУ, 1982. – т.І. – 414 с.
109. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності господарських товариств” від 5 травня 1999 року №622-ХІV //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №26. - Ст. 213.
110. Закон ФРГ “О товариществах с ограниченной ответственностью” с изменениями по состоянию на 1 января 1992 года//Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью. – Москва: БЕК, 1995. – 289 с.
111. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 83 с.
112. Закон Франции №66-537 от 24 июня 1966 г. “О торговых обществах” //Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью. – Москва: БЕК, 1995. – 289 с.
113. Архів господарського суду м. Києва. Справа №8/63 від 18 березня 1998 року.
114. Архів господарського суду м. Києва. Справа №1/255 від 15 вересня 1998 року.
115. Архів господарського суду м. Києва. Справа №1/52 від 26.02.1997 року.
116. Архів господарського суду м. Києва. Справа №11/140 1997 року.
117. Архів господарського суду м. Києва. Справа №11/40 від 17.03.1997 року.
118. Архів господарського суду м. Києва. Справа №4/129 від 2.06.1998 року.
119. Архів господарського суду м. Києва. Справа №20/77 від 03.11.1997 року.
120. Архів господарського суду м. Києва. Справа №1/52 від 26.02.1997 року.
121. Архів господарського суду м. Києва. Справа № 9/36, 1997 року .
122. Архів господарського суду м. Києва. Справа №11/40 від 17.03.1997 р.
123. Цивільний кодекс України. – К.: Український інформаційно-правовий центр, 1999. - №1. – 176 с.
124. Гражданское право / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – С-Пб, 1997. – Т.2. – 458 с.
125. Канзафарова И.С. Гражданско-право