ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН ПРИВАТНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………
3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ……………………………

14
1.1. Історія становлення та розвитку господарсько-
правового регулювання вищої освіти в Україні ………………………..

14
1.2. Правовий статус приватних вищих навчальних закладів в Україні …...
41
1.3. Місце та значення приватних вищих навчальних закладів в
системі вищої освіти України: теоретико-правовий аспект …………...

70
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………
83
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН ПРИВАТНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ ………………………….

88
2.1. Особливості господарських правовідносин приватних
вищих навчальних закладів України ………………..

88
2.2. Правове забезпечення господарсько-виробничих та
внутрішньогосподарських відносин приватних вищих
навчальних закладів України …………………………………………….

104
2.3. Правове регулювання організаційно-господарських відносин приватних вищих навчальних закладів України………………………...

125
Висновки до розділу 2………………………………………………………….
146
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ ……………………………………...

153
3.1. Тенденції та проблеми розвитку правового регулювання
господарської діяльності приватних вищих навчальних
закладів в Україні ………………………………………………………...

153
3.2. Шляхи вдосконалення законодавства України, що регламентує
господарську діяльність приватних вищих навчальних закладів ……..

165
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………
176
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...
181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 190

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова державності в Україні безпосередньо пов’язана із рівнем освіченості суспільства, що відіграє роль основи у модернізації та оновленні державно-правових інституцій. Однією з основних функцій держави є гуманітарна функція, елементом якої є створення необхідних рівних умов для здобуття освіти всіма бажаючими громадянами, причому отримані ними знання в подальшому слугуватимуть основою науково-технічного прогресу в самій державі.
Сучасні умови становлення та розвитку інтелектуального потенціалу в Україні, насамперед, потребують негайного оновлення та модернізації системи освіти, особливо вищої освіти, що дасть змогу сформувати максимально сприятливі умови реалізації своїх інтелектуальних здібностей всіма суб’єктами суспільства. В умовах переходу нашої держави до засад ринкової економіки, міжнародної інтеграції та глобалізації державно-правових інституцій система вищої освіти потребує ґрунтовного реформування правового регулювання в контексті забезпечення функціонування найбільш широких інституційних форм та методологічних прийомів навчання. Центральне місце в системі модернізації правового регулювання системи вищої освіти є забезпечення рівноправного функціонування вищих навчальних закладів різних форм власності, в тому числі і приватних вищих навчальних закладів. Господарська діяльність приватних вищих навчальних закладів пов’язана із наданням комплексу послуг з підготовки громадян в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, що завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Функціонування приватних вищих навчальних закладів у системі вищих навчальних закладів України дає змогу: по-перше, забезпечити розгалуження ринку освітніх послуг, пов’язаного із здобуттям вищої освіти, в залежності від форми власності майна, на якому заснована діяльність вищих навчальних закладів, та джерел управління; по-друге, забезпечити децентралізацію системи вищих навчальних закладів; по-третє, сприяти автономізації вищих навчальних закладів; по-четверте, забезпечити формування конкурентного середовища в системі вищої освіти України; по-п’яте, активізувати впровадження та поширення в навчальний процес інноваційних форм освітньої діяльності.
Юридична наука, в тому числі і наука господарського права, включає в себе досить обмежене коло наукових робіт, предметом наукового дослідження яких є питання правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів. В Україні окремі питання правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів почали досліджуватися лише у 90-х роках ХХ ст., що пов’язано із тенденціями до розбудови ринкових засад економіки; можливістю заснування вищих навчальних закладів на приватній формі власності; появою перших приватних вищих навчальних закладів. Цей період розвитку науки господарського права пов’язаний із такими прізвищами науковців: Ю. М. Алексєєв, С. К. Андрейчук, Л. І. Антошкіна, В. В. Астахов, О. М. Бандурка, І. І. Влас, М. І. Городиський, В. С. Журавський, В. В. Кудашкін, С. В. Куров, М. І. Панов, В. С. Якущев, О. Н. Ярмиш.
У процесі розвитку системи приватних вищих навчальних закладів в Україні підвищується інтерес науковців до питань правового регулювання їхньої господарської діяльності. І вже на початку ХХІ ст. питання правового регулювання господарської діяльності суб’єктів господарювання набувають інституційного характеру, що спонукає до вивчення правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів. Цей період пов’язується із прізвищами таких вчених та провідних освітян: В. П. Андрущенко, І. В. Булгакова, О. М. Вінник, О. П. Віхров, Б. І. Корольов, В. М. Кравчук, І. М. Кучеренко, Л. Г. Максимец, В. К. Мамутов, В. В. Насонкін, К. А. Неласов, В. М. Огаренко, О. А. Рекрут, В. І. Семчик, В. М. Сирих, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р. О. Стефанчук, І. І. Тимошенко, М. В. Токмовцева, О. І. Харитонова, Є. О. Харитонова, О. В. Червякова, В. С. Щербина та інші. Окрім того, варто наголосити, що ряд іноземних вчених країн Європи та США, таких як О. Тоффлер, Дж. Стетар, Е. С. Свінг, Ф. Орівел, С. Ротхблат, В. Віттрок та інші, також звертають увагу на проблематику розбудови правового поля функціонування приватних вищих навчальних закладів в Україні, надаючи окремі рекомендації щодо вдосконалення системи приватних вищих навчальних закладів.
У наукових роботах зазначені вчені досліджували питання правового регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів переважно в контексті або діяльності всієї системи вищої освіти, або вдосконалення освітньої діяльності навчальних закладів. Однак на сьогодні у вітчизняній юридичній науці немає цілісних дисертаційних та монографічних досліджень, що були б присвячені вивченню проблем правової регламентації господарських відносин приватних вищих навчальних закладів та давали б відповідь на питання щодо шляхи вдосконалення правового регулювання господарської діяльності в цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дисертаційне дослідження проведене відповідно до планової теми Київського університету права НАН України: “Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні” (номер державної реєстрації: 01050001907).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування загальнотеоретичних та практичних засад правового регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів та вироблення рекомендацій щодо його вдосконалення. Реалізація вказаної мети пов’язується із виконанням таких завдань:
1) проаналізувати особливості історії становлення правового регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів та провести її періодизацію;
2) встановити особливості правового статусу приватних вищих навчальних закладів та обґрунтувати шляхи поліпшення чинного законодавства України щодо вдосконалення правового регулювання статусу приватних вищих навчальних закладів;
3) вивчити специфіку господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів та встановити їх місце і значення в системі вищої освіти України;
4) проаналізувати загальноправові аспекти господарських відносин приватних вищих навчальних закладів України;
5) встановити особливості правового забезпечення господарсько-виробничих відносин за участю приватних вищих навчальних закладів;
6) з’ясувати специфіку внутрішньогосподарських відносин приватних вищих навчальних закладів України та обґрунтувати рекомендації щодо вдосконалення їх правового регулювання;
7) охарактеризувати особливості правового регулювання організаційно-господарських відносин приватних вищих навчальних закладів України та виокремити шляхи його вдосконалення;
8) дослідити особливості здійснення господарської діяльності приватними вищими навчальними закладами в Україні та виокремити проблеми і тенденції її розвитку;
9) виокремити та проаналізувати недоліки правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів та встановити і обґрунтувати шляхи вдосконалення законодавчої бази України, що регламентує їх діяльність.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі здійснення приватними вищими навчальними закладами господарської діяльності.
Предметом дослідження є правові норми, що регулюють господарські відносини приватних вищих навчальних закладів України, та практика їх застосування.
Методи дослідження. Враховуючи мету і завдання дисертаційного дослідження, в роботі використано систему філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів наукового дослідження. Це дало змогу комплексно дослідити предмет дисертаційної роботи. В роботі особлива увага приділена діалектичному методу, завдяки якому було досліджено правове регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів як явища, яке має динаміку свого розвитку та відображає певний етап розвитку суспільства, держави та правової системи в цілому. Специфіка предмета та об’єкта дослідження визначила необхідність застосування низки спеціально-наукових методів, які конкретизували дослідження. В роботі було застосовано такі, спеціально-наукові методи: історико-правовий, результатом застосування якого став аналіз історії становлення правового регулювання господарських відносин за участю приватних вищих навчальних закладів та обґрунтована періодизація розвитку зазначеного правового регулювання; системно-структурний, завдяки якому було досліджено місце приватних вищих навчальних закладів в системі вищих навчальних закладів, охарактеризовано їх значення, встановлено зміст господарських відносин за участю приватних вищих навчальних закладів; спеціально-юридичний, результатом застосування якого стало виокремлення та формулювання низки понять, зокрема: «вищий навчальний заклад», «приватний вищий навчальний заклад», «господарські відносини приватних вищих навчальних закладів», «ліцензування», «акредитація»; статистичний, що дав змогу встановити динаміку розвитку системи приватних вищих навчальних закладів в Україні; логічний, що дозволив встановити проблематику сутності, ролі та значення приватних вищих навчальних закладів, а також господарських відносин за їх участю; соціологічний, що дав можливість встановити значення та тенденції розвитку приватних вищих навчальних закладів в Україні як особливого соціального інституту; моделювання та прогнозування, які в роботі були застосовані для характеристики тенденцій розвитку приватної вищої освіти та вдосконалення чинного законодавства України в сфері правового регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів; структурно-функціональний, що дав змогу встановити значення приватних вищих навчальних закладів в системі вищої освіти.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена, насамперед, тим, що дана робота є першим сучасним комплексним науковим дослідженням у вітчизняній науці господарського права, що вивчає проблематику правового регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів. Система обґрунтованих висновків, положень і рекомендацій, що зроблені автором за результатами проведеного дослідження, визначають зміст наукової новизни даної роботи, зокрема:
вперше:
- встановлено, що правовий статус приватного вищого навчального закладу має потрійну правову природу, а саме: приватний вищий навчальний заклад є суб’єктом господарювання, що заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам); є суб’єктом господарювання, що має статус юридичної особи за законодавством України; є суб’єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері надання послуг для здобуття вищої освіти з видачею відповідного документа;
- з’ясовано, що господарсько-виробничі відносини за участю приватних вищих навчальних закладів характеризуються тим, що вони: по-перше, пов’язані та націлені на надання послуг у сфері вищої освіти; по-друге, засновані на приватній власності засновників приватного вищого навчального закладу, а також на власності самого приватного вищого навчального закладу як суб’єкта права; по-третє, є результатом реалізації правосуб’єктності приватного вищого навчального закладу; по-четверте, визначають ціновий еквівалент освітніх послуг, що надаються;
по-п’яте, реалізуються без мети отримання прибутку, оскільки головною метою є освітня діяльність, тобто підвищення освітнього рівня населення; по-шосте, засновані на приватному капіталі, базуються на власній або найманій робочій силі; по-сьоме, є результатом професійної діяльності;
- встановлено, що внутрішньогосподарські відносини за участю приватних вищих навчальних закладів характеризуються наступним: по-перше, визначають особливість внутрішньої господарської діяльності приватного вищого навчального закладу; по-друге, характеризують внутрішню структуру приватного вищого навчального закладу, зокрема, систему кафедр, відділень тощо; по-третє, є результатом волевиявлення власника приватного вищого навчального закладу або його органу управління щодо внутрішньої організації діяльності приватного вищого навчального закладу; по-четверте, визначають характер та зміст взаємовідносин між структурними елементами приватного вищого навчального закладу, а також між структурними елементами приватного вищого навчального закладу та суб’єктом господарювання в особі його власника або уповноваженого ним органу управління; по-п’яте, забезпечують формування цілісного майнового комплексу приватного вищого навчального закладу, що створюється на майні засновників приватного вищого навчального закладу та майні, отриманому приватним вищим навчальним закладом у процесі своєї господарської діяльності; по-шосте, базуються на власній або найманій робочій силі, що забезпечують кадрове укомплектування структурних підрозділів приватного вищого навчального закладу; по-сьоме, відображують систематичність господарської діяльності приватного вищого навчального закладу та забезпечують досягнення мети його створення;
- визначено, що організаційно-господарські відносини за участю приватних вищих навчальних закладів характеризуються тим, що по-перше, мають владний характер, зокрема і державно-владний характер, оскільки засновані на діяльності органів державної влади або місцевого самоврядування щодо управління вищою освітою, а також на діяльності засновників (власників) приватних вищих навчальних закладів; по-друге, мають субординаційний характер, оскільки залежать від волевиявлення профільних органів держави (місцевого самоврядування) та/або засновників (власників) приватних вищих навчальних закладів, змістом яких є відносини підпорядкування приватних вищих навчальних закладів вимогам профільних органів держави (місцевого самоврядування); по-третє, є результатом впливу норм господарського права, які відображають волю компетентних суб’єктів; по-четверте, вказані правовідносини формують конкретну реальну поведінку учасників (суб’єктів) господарських відносин, впливаючи на цю поведінку, відповідно до норм господарського права; по-п’яте, мають вертикальний характер; по-шосте, виступають в якості специфічного юридичного засобу реалізації відповідних норм господарського права, своєрідної стадії в процесі їх реалізації, визначають особливість внутрішньої господарської діяльності приватного вищого навчального закладу; по-сьоме, націлені на забезпечення рівноправності приватних вищих навчальних закладів, недопущення встановлення монопольного положення на ринку освітніх послуг того чи іншого приватного вищого навчального закладу;
удосконалено:
- визначення поняття «господарські відносини приватних вищих навчальних закладів», що являють собою самостійний різновид господарських правовідносин, які формуються за участю приватних вищих навчальних закладів, змістом яких є надання освітніх послуг у сфері вищої освіти із видачею відповідного документа про освіту та/або забезпечення надання вказаних послуг;
- систему проблем розвитку господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів в Україні, до складу яких віднесено: по-перше, непослідовність правового регулювання приватної вищої освіти, що викликано відсутністю єдиної політики держави у сфері розвитку вищої освіти в цілому та приватної вищої освіти зокрема; по-друге, наявність суттєвих недоліків правового регулювання внутрішньогосподарських та господарсько-організаційних відносин, що пов’язано із неврегульованістю внутрішньої структури приватного вищого закладу, порядку формування органів управління приватного вищого навчального закладу, умов ліцензування освітньої діяльності приватного вищого навчального закладу, фінансування здійснення наукової та науково-технічної діяльності тощо; по-третє, недоліки правового регулювання правового статусу приватного вищого навчального закладу, зокрема щодо організаційно-правової форми приватного вищого навчального закладу, змісту його правосуб’єктності, рівності з державними вищими навчальними закладами тощо; по-четверте, відсутність правового регулювання права приватного вищого навчального закладу на результати інтелектуальної діяльності, які створені у його осередках тощо; по-п’яте, відсутність єдиних принципів та засад розвитку вищої освіти та приватної вищої освіти; по-шосте, ускладненість правотворчого процесу щодо оновлення та вдосконалення системи господарського законодавства в сфері правового регулювання діяльності приватних вищих навчальних закладів;
- систему шляхів модернізації правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів, до складу якої віднесено: концептуалізація розвитку законодавства України в сфері вищої освіти; внесення змін і доповнень до чинного законодавства України в сфері вищої освіти (зокрема: оптимізація системи оподаткування діяльності приватних вищих навчальних закладів на рівних засадах з вищими навчальними закладами інших форм власності; законодавче закріплення організаційно-правових форм вищих навчальних закладів та визначення правового статусу тих вищих навчальних закладів, що мають відомче походження або засновуються установами профспілок, Національною академією наук України тощо; забезпечення комплексної регламентації правового статусу приватних вищих навчальних закладів; на законодавчому рівні прирівняти у пенсійному забезпеченні працівників професорсько-викладацького складу всіх вищих навчальних закладів незалежно від форм власності); встановити єдині умови та порядок ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів; закріпити єдині концептуальні засади розвитку системи вищої освіти; забезпечити недискримінаційний та деполітизований характер розвитку системи вищої освіти, в тому числі і системи приватної вищої освіти;
дістало подальшого розвитку:
- характеристика значення приватної вищої освіти в Україні, що має двоаспектний характер, а саме: по-перше, система вищих навчальних закладів, в тому числі і приватних вищих навчальних закладів, реалізує загальне соціальне призначення (підвищення загального рівня освіченості населення держави, формування кадрового потенціалу в сфері народного господарства, державного управління тощо; здійснення освітньої діяльності для здобуття вищої освіти з видачею відповідного документа; здійснення наукової і науково-технічної, творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів; забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України); по-друге, система приватних вищих навчальних закладів характеризується наявністю спеціального призначення (розгалуження ринку освітніх послуг, забезпечення децентралізації системи вищих навчальних закладів, сприяння автономізації вищої освіти, забезпечення конкурентного середовища в системі вищої освіти України, сприяння впровадженню та поширенню в навчальний процес інноваційних форм освітньої діяльності);
- положення про те, що приватні вищі навчальні заклади мають власну господарську правосуб’єктність, яка може бути визначена як галузево-правова якість суб’єкта господарського права, що заснований на приватній власності, змістом якої є система прав та обов’язків, які пов’язані із профільною господарською діяльністю щодо надання послуг для здобуття вищої освіти з видачею відповідного документа;
- характеристика змісту господарської правосуб’єктності приватного вищого навчального закладу, що складається з трьох самостійних елементів: правоздатності, як здатності мати господарські права і обов’язки, що має спеціальний характер за своєю природою, оскільки ці права і обов’язки обмежуються освітніми послугами в сфері вищої освіти; дієздатності, як здатності набувати права і обов’язки в сфері вищої освіти, що залежить від певного юридичного факту (факт державної реєстрації, факт отримання ліцензії, факт прийняття рішення про акредитацію вищого навчального закладу); деліктоздатності, як здатності бути суб’єктом юридичної відповідальність, що має загальний характер.
Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження, насамперед, дали змогу виробити низку нових підходів до вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем правового регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів. Виокремлені та обґрунтовані в науковій роботі висновки та рекомендації складають певний доробок в науці господарського права та націлені на вдосконалення чинного законодавства України в сфері правового регулювання господарських відносин приватних вищих навчальних закладів.
Практичне застосування результатів дисертаційного дослідження може бути реалізоване:
- по-перше, в подальших загальнотеоретичних та практичних наукових дослідженнях проблем правового регулювання діяльності приватних вищих навчальних закладів;
- по-друге, в процесі вдосконалення законодавства України в сфері правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів. Автором зроблені і обгрунтовані конкретні рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України «Про вищу освіту» (ст. 1, 6, 7, 11, 12, 22, 23, 25, 30, 61); Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. 7.11); Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг (п. 2, 3, 6, 10, 32, 33, 34, 35); Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах (п. 2, 7, 16);
- по-третє, в подальшій науковій розробці питань правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, зокрема на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (29 жовтня - 01 листопада 2009 року, м. Алушта, АРК); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (22 грудня 2009 року, м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (28 січня - 01 лютого 2010 року, с. Верхній Студений, Міжгірський р-н, Закарпатська обл.).
Публікації. Основні теоретичні положення й практичні пропозиції дисертаційного дослідження опубліковано в 4 статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них 25 сторінок - список використаних джерел із 273 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Завершуючи дисертаційне дослідження, доцільно окремо наголосити на системі висновків, які обґрунтовані за результатами проведеного дослідження та узагальнюють висновки, зроблені автором за результатами підготовки кожного окремого розділу. Засновуючись на аналізі поглядів вчених, що сформувались у літературних джерелах відносно проблем правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів, у роботі було уточнено зміст ряду правових понять, які мають бути включені до складу термінології, що вживається у нормативно-правових актах України, а саме:
- вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, що здійснює некомерційну (неприбуткову) господарську діяльність, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;
- вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад, що діє на основі приватної власності однієї або кількох фізичних або/та юридичних осіб і підпорядкований власнику (власникам);
- автономія вищого навчального закладу – сукупність прав та обов’язків щодо здійснення навчальної, наукової, фінансово-господарської та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів тощо відповідно та в межах, визначених законодавством про освіту;
- ліцензування освітньої діяльності – процедура, яка пов’язана з наданням навчальному закладу певного типу права розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня згідно з вимогами стандартів вищої освіти, а також з державними вимогами щодо кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення;
- акредитація - процедура, в ході якої спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки документально засвідчує спроможність вищого навчального закладу певного типу здійснювати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня згідно з вимогами стандартів вищої освіти, а також з державними вимогами щодо кадрового, навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
За результатами проведеного наукового дослідження завдяки послідовному виконанню поставлених завдань досягнуто мету дослідження та одержано наступні наукові та практичні результати:
1. Поява приватної вищої освіти в Україні на початку 90-х років ХХ ст. обумовлена: по-перше, необхідністю реформування існуючої системи вищої освіти відповідно до потреб розвитку суспільства, вимог народного господарства, розбудови ринкових відносин; по-друге, врівноваженням у правовому статусі всіх форм власності та забезпечення їх рівного правового захисту; по-третє, необхідністю диференціації системи вищої освіти відповідно до потенціалу абітурієнтів; по-четверте, потребою у врівноваженні господарської діяльності в освітній сфері, матеріальна база якої може бути сформована не лише за рахунок державної форми власності; по-п’яте, з метою диверсифікації господарського управління вищою освітою не лише за вертикальною системою, що відбувалася за участю системи державних вищих навчальних закладів, але і за поєднанням вертикальної і горизонтальної систем, надаючи право внутрішньої самоорганізації приватним вищим навчальним закладам.
2. Тенденціями розвитку правового регулювання вищих навчальних закладів України є наступні: по-перше, внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів України щодо посилення державного контролю за діяльністю вищих навчальних закладів та якістю освітніх послуг, що ними надаються; по-друге, забезпечення рівноправності вищих навчальних закладів незалежно від форм власності; по-третє, подальше посилення міжгалузевого правового регулювання діяльності вищих навчальних закладів, що забезпечить комплексний підхід до правового регулювання вищих навчальних закладів; по-четверте, подальша активізація міжнародної співпраці в сфері розвитку та вдосконалення вітчизняної системи вищої освіти в контексті участі України у «Болонському процесі».
3. Правовий статус приватного вищого навчального закладу має потрійну правову природу: по-перше, це суб’єкт господарювання, що заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам); по-друге, це суб’єкт господарювання, що має статус юридичної особи за законодавством України; по-третє, це суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність в сфері надання послуг для здобуття вищої освіти з видачею відповідного документа.
4. Правовий статус приватного вищого навчального закладу як суб’єкта господарського права визначає: 1) можливість приватного вищого навчального закладу бути суб’єктом господарських правовідносин; 2) здатність мати і набувати права й обов’язки в сфері господарської діяльності, а також виконувати взяті на себе (покладені на навчальний заклад) обов’язки; 3) можливість бути суб’єктом юридичної відповідальності у випадку порушення вищим навчальним закладом норм чинного законодавства, прав та законних інтересів інших суб’єктів права.
5. Господарська правосуб’єктність є цілісним інститутом, який залежить від самого суб’єкта господарювання. Господарська правосуб’єктність приватного вищого навчального закладу складається з трьох самостійних елементів: а) правоздатності, як здатності мати господарські права і обов’язки, що має спеціальний характер за своєю природою, оскільки ці права і обов’язки обмежуються освітніми послугами в сфері вищої освіти; б) дієздатності, як здатності набувати права і обов’язки в сфері вищої освіти, що залежить від певного юридичного факту (факт державної реєстрації, факт отримання ліцензії, факт прийняття рішення про акредитацію вищого навчального закладу); в) деліктоздатності, як здатності бути суб’єктом юридичної відповідальності, що має загальний характер.
6. Приватна вища освіта в Україні походить від особливостей її господарювання, що, з одного боку, обумовлено особливостями розвитку господарських відносин в межах всієї держави, а з іншого – зумовлено власними інноваційними заходами господарювання в сфері освітніх послуг. Тому, на нашу думку, основні засади місця та значення приватних вищих навчальних закладів в системі вищої освіти будуть зумовлені особливостями їх господарської діяльності та специфікою їх участі в господарських правовідносинах.
7. Господарські відносини приватних вищих навчальних закладів являють собою самостійний різновид господарських правовідносин, які формуються за участю приватних вищих навчальних закладів, змістом яких є надання освітніх послуг у сфері вищої освіти із видачею відповідного документа про освіту та/або забезпечення надання вказаних послуг.
8. Визначено, що господарські правовідносини приватних вищих навчальних закладів характеризуються наступними особливостями: це різновид господарських відносин, одним із суб’єктів яких є приватний вищий навчальний заклад як суб’єкт освітньої діяльності, що заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам), та здійснює діяльність, яка пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа; це відносини, що пов’язані із наданням послуг у сфері освітньої діяльності із видачею диплома про вищу освіту; це відносини, змістом яких є права і обов’язки приватного вищого навчального закладу щодо його створення, ліцензування, акредитації, освітньої діяльності тощо; це відносини, що мають правовий господарський характер, оскільки складаються між суб’єктами господарювання та породжують відповідні правові наслідки; це відносини, що мають реальний характер, тобто націлені на досягнення певного правового ефекту у сфері вищої освіти шляхом функціонування приватного вищого навчального закладу; це відносини, що формуються на основі правових норм, які відносяться до правового інституту освітньої діяльності; змістом господарських правовідносин за участю приватних вищих навчальних закладів є сукупність взаємозв’язків між суб’єктами, що пов’язані між собою через систему прав та обов’язків в сфері освітньої діяльності; це відносини, що виникають, змінюються та припиняються у зв’язку із настанням певних юридичних фактів або фактичного складу, що передбачено нормами чинного законодавства; це відносини, що засновуються та пов’язані із приватною власністю, на якій формується та функціонує приватний вищий навчальний заклад як суб’єкт господарських правовідносин.
9. Господарсько-виробничі відносини за участю приватних вищих навчальних закладів характеризуються тим, що вони: по-перше, пов’язані та націлені на надання послуг у сфері вищої освіти; по-друге, засновані на приватній власності засновників приватного вищого навчального закладу, а також на власності самого приватного вищого навчального закладу як суб’єкта права; по-третє, є результатом реалізації правосуб’єктності приватного вищого навчального закладу; по-четверте, визначають ціновий еквівалент освітніх послуг, що надаються; по-п’яте, реалізуються без мети отримання прибутку, оскільки головною метою є освітня діяльність, тобто підвищення освітнього рівня населення; по-шосте, засновані на приватному капіталі, базуються на власній або найманій робочій силі; по-сьоме, є результатом професійної діяльності.
10. Внутрішньогосподарські відносин за участю приватних вищих навчальних закладів характеризуються наступним: по-перше, визначають особливість внутрішньої господарської діяльності приватного вищого навчального закладу; по-друге, характеризують внутрішню структуру приватного вищого навчального закладу, зокрема, систему кафедр, відділень тощо; по-третє, є результатом волевиявлення власника приватного вищого навчального закладу або його органу управління щодо внутрішньої організації діяльності приватного вищого навчального закладу; по-четверте, визначають характер та зміст взаємовідносин між структурними елементами приватного вищого навчального закладу, а також між структурними елементами приватного вищого навчального закладу та суб’єктом господарювання в особі його власника або уповноваженого ним органу управління; по-п’яте, забезпечують формування цілісного майнового комплексу приватного вищого навчального закладу, що засновується на майні засновників приватного вищого навчального закладу та майні, що отримано приватним вищим навчальним закладом у процесі своєї господарської діяльності; по-шосте, базуються на власній або найманій робочій силі, що забезпечує кадрове укомплектування структурних підрозділів приватного вищого навчального закладу; по-сьоме, відображає систематичність господарської діяльності приватного вищого навчального закладу та забезпечує досягнення мети його створення.
11. Організаційно-господарські відносин за участю приватних вищих навчальних закладів характеризуються наступними аспектами: по-перше, мають владний характер, в тому числі і державно-владний характер, оскільки засновані на діяльності органів державної влади або місцевого самоврядування щодо управління вищою освітою, а також на діяльності засновників (власників) приватних вищих навчальних закладів; по-друге, мають субординаційний характер, оскільки залежать від волевиявлення профільних органів держави (місцевого самоврядування) та/або засновників (власників) приватних вищих навчальних закладів, змістом яких є відносини підпорядкування приватних вищих навчальних закладів вимогам профільних органів держави (місцевого самоврядування); по-третє, є результатом впливу норм господарського права, які відображають волю компетентних суб’єктів; по-четверте, вказані правовідносини формують конкретну реальну поведінку учасників (суб’єктів) господарських відносин, впливаючи на цю поведінку у напрямі, відповідному до норм господарського права; по-п’яте, мають вертикальний характер; по-шосте, виступають в якості специфічного юридичного засобу реалізації відповідних норм господарського права, своєрідної стадії в процесі їх реалізації; по-сьоме, визначають особливість внутрішньої господарської діяльності приватного вищого навчального закладу; по-восьме, націлені на забезпечення рівноправності приватних вищих навчальних закладів, недопущення встановлення монопольного положення на ринку освітніх послуг того чи іншого приватного вищого навчального закладу.
12. Тенденції розвитку правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів в Україні мають подвійний характер, що визначається тим, що: з одного боку, господарська діяльність приватних вищих навчальних закладів є основою розвитку та впровадження новітніх технологій в освітню діяльність, що пов’язана із тенденціями міжнародної інтеграції освіти, інституціоналізації вищої освіти, поширенням підвищених стандартів вищої освіти тощо; з іншого боку, правове регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів в Україні є застарілим, оскільки не відповідає сучасним потребам та тенденціям розвитку приватної вищої освіти, що обумовлено домінуванням системи державних вищих навчальних закладів, господарська діяльність яких має більш консервативний характер.
13. Виокремлено тенденції, які відображають специфіку становлення системи вищої приватної освіти в Україні: відсутність в юридичній науці комплексних наукових досліджень питань правового регулювання господарської діяльності вищої школи в цілому та приватної вищої школи зокрема; безсистемний характер розвитку правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів, що пов’язано із відсутністю історичних традицій розвитку приватної вищої школи в Україні, відсутність єдиних концептуальних засад розвитку вищої освіти та приватної вищої освіти, непослідовність політики держави в сфері освіти, неоднозначність ставлення до приватної вищої освіти як зі сторони суспільства, так і зі сторони органів державної влади й місцевого самоврядування; посилення правової зарегульованості функціонування системи приватної вищої освіти, що спостерігається за часів незалежності України, що пройшла шлях від створення ринкових умов господарювання до сучасного стану посилення контролю за діяльністю приватних вищих навчальних закладів з боку держави; відсутність рівноправності в умовах здійснення господарської діяльності приватними вищими навчальними закладами та вищими навчальними закладами інших форм власності; незабезпечення вільної конкуренції між вищими приватними навчальними закладами в сфері вищої освіти; посилення впливу політичних факторів розвитку суспільства на становлення правового регулювання господарської діяльності в сфері приватної вищої освіти; підвищений рівень змінюваності законодавчої бази України, яка регламентує діяльність приватних вищих навчальних закладів, що спостерігається за часів незалежності України та створює дисбаланс розвитку вищої освіти через відсутність стабільності правового регулювання в цій сфері.
14. На сьогодні ключовою проблемою розвитку господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів є необхідність переосмислення та вироблення нової концепції інноваційного розвитку системи вищої освіти, яка має увійти до складу стратегічних завдань держави. Все це, безумовно, потребує належного правового забезпечення господарської діяльності приватної вищої освіти як ключового елемента реалізації інноваційних основ розвитку вищої освіти та формування інтелектуального потенціалу держави.
15. Серед шляхів удосконалення правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів вважаємо виокремити наступні:
а) концептуалізація розвитку законодавства України в сфері вищої освіти, особливо вироблення і затвердження концепції розвитку правового регулювання господарської діяльності приватних вищих навчальних закладів, що має здійснюватись на засадах реалізації принципів рівності суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, законності та справедливості, господарської ефективності тощо;
б) внесення змін і доповнень до чинного законодавства України в сфері вищої освіти. Особливого значення на сьогодні набуває питання: оптимізації системи оподаткування діяльності приватних вищих навчальних закладів на рівних засадах з вищими навчальними закладами інших форм власності; законодавчого закріплення організаційно-правових форм вищих навчальних закладів та визначення правового статусу тих вищих навчальних закладів, що мають відомче походження або засновуються установами профспілок, Національної Академії наук України тощо; забезпечення комплексної регламентації правового статусу приватних вищих навчальних закладів; на законодавчому рівні прирівняти у пенсійному забезпеченні працівників професорсько-викладацького складу всіх вищих навчальних закладів незалежно від форм власності;
в) встановити єдині умови та порядок ліцензування й акредитації вищих навчальних закладів;
г) закріпити єдині концептуальні засади розвитку системи вищої освіти;
д) забезпечити недискримінаційний та деполітизований характер розвитку системи вищої освіти, в тому числі і системи приватної вищої освіти.
16. За результатами наукового дослідження зроблено й обґрунтовано конкретні рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, зокрема до: Закону України «Про вищу освіту» (ст. 1, 6, 7, 11, 12, 22, 23, 25, 30, 61); Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. 7.11); Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг (п. 2, 3, 6, 10, 32, 33, 34, 35); Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах (п. 2, 7, 16), а також дано критичну характеристику розробленим Проектам про внесення змін і доповнень до чинних Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг та Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрекова Л. О. Реализация идей личностно-ориентированого образования в негосударственном вузе: автореф. дисс. … канд. пед. наук.: 13.00.01 / Л. О. Абрекова. — Ставрополь, 2000. — 30 с.
2. Авер’янов В. «Державне управління» і «виконавча влада» у правових дослідженнях / В. Авер’янов // Вісник Міністерства юстиції України. — 2004. — №5. — С. 24-34.
3. Акт проголошення незалежності України № 1427-ХІІ від 24.08.1991 року // www.rada.gov.ua
4. Алексєєв Ю. М. Україна: освіта і держава (1987-1997) / Ю. М. Алексєєв. — К.: Експрес-об’ява, 1998. — 110 с.
5. Анохіна І. О. Правове регулювання діяльності суб’єктів природних монополій: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / І. О. Анохіна. — Од., 2004. — 207 с.
6. Астахова В. И. О сущности различий между государственными и негосударсвенными вузами / В. И. Астахова // Программа и материалы Международного семинара лидеров приватного образования «Приватное образование в посттоталитарном обществе. Первые итоги, проблемы и перспективы». — С. 23-27.
7. Атаманова Ю. Інноваційна функція держави в контексті правового забезпечення інноваційного розвитку: постановка питання / Ю. Атаманова // Вісник АПрН України. — №2 (49). — 2007. — С. 128-137.
8. Атаманова Ю. Правові засоби здійснення державної інноваційної політики / Ю. Атаманова // Вісник АПрН України. — № 1 (44). — 2006. —
С. 138-147.
9. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: [навч. посібник] / І. А. Балюк. — К. : КНЕУ, 2008. — 224с.
10. Барабанова С. В. Правовое положение вузов в Российской Федерации (административно-правовой аспект): автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02 / С. В. Барабанова. — Казань, 1996. — 28 с.
11. Бахрах Д. Н. Административное право России: [учебник для вузов] Д. Н. Бахрах. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — 368 с.
12. Бачило И. Л. Функции органов управления / И. Л. Бачило. — М.: Юрид.лит., 1976. — 202 с.
13. Бєляневич О. А. Господарське договірне право (теоретичний аспект) / О. А. Бєляневич. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 592 с.
14. Бєляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / О. А. Бєляневич. — К., 1999. — 173 с.
15. Бондаренко А. П. Ліцензування та акредитація у вищих навчальних закладах в умовах Болонського процесу // Із виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (22 грудня 2009 р., м. Київ). — К.: Європейський університет, 2009.
16. Борисова В. І. До проблеми сутності юридичної особи / В. І. Борисова // Методологія приватного права. — К., 2003. — С. 222-224.
17. Борисова В. І. Нові підходи до проблеми правоздатності юридичних осіб / В. І. Борисова // Вісник Луганського ін-ту внутрішніх справ МВС України. — 2002. — Вип. 1. — С. 97
18. Брагинский М. И. Юридические лица (законодательные модели) / М. И. Брагинский // Сб. материалов конференции на тему [«Гражданское законодательство РФ: состояние, проблемы и перспективы»]. — М.: ВНИИСЗ, 1994. — С. 33-37.
19. Брагинский М. И. Граждане (Физические лица). Юридические лица / М. И. Брагинский, К. Б. Ярошенко // Хозяйство и право. — 1995. — № 2. — С. 3 — 6.
20. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. — М.: Изд-во Госюриздат, 1950. — 367 с.
21. Булатов Е. В. Правовой статус учреждения как участника хозяйственных отношений: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / Е. В. Булатов. — Донецк, 2004. — 217 с.
22. Булгакова І. В. Господарське право України: [навч. посібник] / І. В. Булгакова. — К.: Прецедент, 2006. — 346 с.
23. Буткевич О. В. Правове регулювання господарської діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / О. В. Буткевич. — К., 2004. — 236 с.
24. Быков А. Г. Предпринимательское право: проблемы формирования и развития / А. Г. Быков // Вестник МГУ. — Серия № 11 (Право). — 1993. — № 6. — С. 7-9.
25. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. — М.: Юрид. лит., 1976. — 264 с.
26. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою / Л. Винар // Підприємство, господарсво і право. — 2005. — №8. —
С. 6-10.
27. Вінник О. М. Господарське право: навч. посіб. / О. М. Вінник — [2-ге вид., змінене та доп.] — К. : Правова єдність, 2009. — 766с.
28. Вінник О. М. Господарське право: [курс лекцій]. / О. М. Вінник. — К.: Атіка, 2004. — 624 с.
29. Віхров О. П. Класифікація господарських правовідносин: загальнотеоретичний підхід / О. П. Віхров // Вісник АПрН України. — 2008. — № 4(55). — С. 138-147.
30. Віхров О. П. Об’єкт у структурі господарських правовідносин / О. П. Віхров // Вісник АПрН України. — 2008. — №2 (53). — С. 134-142.
31. Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина: [навч. посібник] / О. П. Віхров. — К.: видавничий дім «Слово», 2004. — 344 с.
32. Віхров О. П. Класифікація господарських правовідносин: загальнотеоретичний підхід / О. П. Віхров // Вісник АПрН України. — 2008. — № 4(55). — С. 138-147.
33. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини: монографія / О. П. Віхров. — К.: Вид. дім «Слово», 2008. — 512 с.
34. Віхров О. П. Суб’єкти організаційно-господарських повноважень як учасники відносин у сфері господарювання / О. П. Віхров // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — №12. — С. 120-124.
35. Віхров О. П. Господарське право. Спеціальна частина. [Навч. посіб. для студентів юрид. вузів] / О. П. Віхров. — К.: Слово, 2004. — 343 с.
36. Влас И. И. Предпринимательская деятельность и правовой статус её субъектов: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / И. И. Влас. — Х., 1994. — 229 с.
37. Волкович О. Ю. Державна реєстрація суб’єктів господарювання / О. Ю. Волкович // Держава і право. — Вип. 39. — 2008. — С. 315-320.
38. Ворожейкин Е. М. Семейные правоотношения в СССР / Е. М. Ворожейкин. — М: Юридическая литература, 1972. — 336 с.
39. Гайков А. А. Проблемы оптимизацииучебного процесса в негосударственных вузах / А. А. Гайков // Сб. материалов ІІ Междунар. семинара лидеров приватного образования на тему: [«Экономико-правовые аспекты деятельности приватных вузов, концептуальные основы их деятельности и развития»] (03-05.07.2000 г.) — Х., 2000. — 207 с.
40. Глуха Г. Я. Основні напрямки роботи вищих навчальних закладів щодо посилення професійно-практичної підготовки студентів // Із виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (22 грудня 2009 р., м. Київ). — К.: Європейський університет, 2009.
41. Головнева И. В. Проблемы формирования позитивного имиджа приватного вуза / И. В. Головнева // Сб. материалов ІІ Междунар. семинара лидеров приватного образования на тему: [«Экономико-правовые аспекты деятельности приватных вузов, концептуальные основы их деятельности и развития»]
(03-05.07.2000 г.) — Х., 2000. — 207 с.
42. Голунский С.А. Теория государства и права / С. А. Голунський, М. С. Строгович. — М.: Знание, 1940. — 118 с.
43. Гомонай В. В. Теоретичні аспекти господарської діяльності / В. В. Гомонай // Держава і право. — Вип. 22. — 2003. — К. — С. 400-405.
44. Гондюл В. П. Перспективи розвитку вищої освіти в Україні / В. П. Гондюл // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції на тему: [«Нові засади реформування вищої школи в Україні»], (2-4 лютого 1994 р.). — К., 1994. — С. 11-14.
45. Господарське право України: [навч. посібник]. — К.: Кондор, 2007. — 264 с.
46. Господарське право: Практикум — [2-ге вид., перероб. і доп.] / В. С. Щербина, Г. В. Пронська, О. М. Вінник та інші;/ за заг. ред. В. С. Щербини. — К.: Юрінком Інтер. 2003. — 416 с.
47. Господарське право: [навч. посібник] / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. — К.: Кондор, 2003. — 400 с.
48. Господарський кодекс України № 436 — ІV від 16.01.2003 року // www.rada.gov.ua
49. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В. М. Коссак та інші; за ред. О. І. Харитонової. — Х.: Одіссей, 2007. — 832 с.
50. Господарський процесуальний кодекс України // www.rada.gov.ua.
51. Гражданское право: [Учебник] / Отв. ред. Е.А. Суханов. — [2-е изд.] — М.: БЕК, 1998. — Т. 1. — 786 с.
52. Грешников И. П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве / И. П. Грешников. — С Пб.: Юридический центр «Пресс», 2002. — 331 с.
53. Гурак Р. В. Акредитація навчальних закладів: реалії сьогодення // Із виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (22 грудня 2009 р., м. Київ). — К.: Європейський університет, 2009.
54. Декларація про державний суверенітет № 55-ХІІ від 16.07.1990 року // www.rada.gov.ua
55. Делокаров К. Х. Философия образования в период социальных трансформаций / К. Х. Делокаров, Г. А. Комиссарова. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 1997. — 198 с.
56. Деняк В. І. Господарська діяльність як основоположна категорія господарського права / В. І. Деняк // Держава і право. — Вип. 15. — 2002. — С. 340-347.
57. Довідка Асоціації навчальних закладів України приватної форми власності від «10» листопада 2009 року.
58. Дорохова Г. А. Законодательство о народном образовании. Теоретические проблемы совершенствования / Г. А. Дорохова. — М.: Наука, 1985. — 160 с.
59. Єрмоленко В. Об’єкт у структурі правовідносин / В. Єрмоленко // Юридична Україна. — 2004. — №1. — С. 11-15.
60. Єрохін С. А. Про необхідність приведення законодавчо-нормативної бази в Україні відповідно до вимог Конституції // Із виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (22 грудня 2009 р., м. Київ). — К.: Європейський університет, 2009.
61. Житник Н. В. Социальная роль регионального колледжа в системе приватного образования / Н. В. Житник // Прог. и материалы междунар. семинара лидеров приватного образования на тему: «Приватное образование в посттоталитарном обществе: первые итоги, проблемы перспективы». — Х., 1999. — С. 49-51.
62. Жук Л. А. Господарське право України: [підруч. для юрид. і екон. вищ. навч. закл.] / Л. А. Жук, І. Л. Жук, О. М. Неживець. — К. : Кондор, 2009. — 432c.
63. Задихайло Д. Стратегія держави в системі законодавчого регулювання економічних відносин / Д. Задихайло // Вісник АПрН України. — 2006. — №1 (44). — С. 129-138.
64. Закон України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ від 17.01.2002 р. // www.rada.gov.ua
65. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" // www.rada.gov.ua
66. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР «Про освіту» № 100/96-вр від 23.03.1996 р. // www.rada.gov.ua
67. Закон України «Про внесення зміни до статті 35 Закону України "Про вищу освіту" № 3074-ІV від 04.11.2005 р. // www.rada.gov.ua.
68. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» № 143 — V від 14.09.2006 р. // www.rada.gov.ua
69. Закон України «Про інноваційну діяльність» № 40-ІV від 04.07.2002 р. // www.rada.gov.ua
70. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності № 1775-ІІІ від 01.06.2000 р. // www.rada.gov.ua
71. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» № 1917-ХІІ від 13.12.1991 року // www.rada.gov.ua
72. Закон України «Про правонаступництво України» № 1543-ХІІ від 12.09.1991 року // www.rada.gov.ua
73. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» № 433-ІV від 16.01.2003 р. // www.rada.gov.ua
74. Закон УРСР «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991 року // www.rada.gov.ua
75. Закон УРСР «Про освіту» № 1060-ХІІ від 23.05.1991 року // www.rada.gov.ua
76. Закон УРСР «Про підприємництво» № 698-ХІІ від 07.02.1991 року // www.rada.gov.ua
77. Закон УРСР «Про підприємства в Україні» № 887-ХІІ від 27.03.1991 року // www.rada.gov.ua
78. Закон України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98 –вр від 10.02.1998 року // www.rada.gov.ua.
79. Закон України «Про загальну середню освіту» № 651 — ХІV від 13.05.1999 року // www.rada.gov.ua.
80. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 — ВР від 28.12.1994 року // www.rada.gov.ua.
81. Закон України «Про позашкільну освіту» № 1841-ІІІ від 22.06.2000 року // www.rada.gov.ua.
82. Закон України «Про дошкільну освіту» № 2628-ІІІ від 11.07.2001 року // www.rada.gov.ua
83. Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» // www.mon.gov.ua
84. Закон УРСР «Про мови в УРСР» № 8312-XI від 28.10.1989 р. // www.rada.gov.ua
85. Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: [учебное пособие] / И. А. Зенин. — М.: Изд-во МГУ, 1992. — 187 с.
86. Зиятдинова Ф. Г. Социальные проблемы образования / Ф. Г. Зиятдинова. — М.: Российский гуманитарный университет, 1999 — 282 с.
87. Зміни та пропозиції до деяких нормативно-правових актів у сфері вищої освіти / Асоціація навчальних закладів України приватної форми власності; Конфедерація недержавних вищих закладів освіти України. — К., 2009 — 192 с.
88. Знаменський Г. Л. Приватно-правовий аспект у господарському законодавстві / Г. Л. Знаменський // Методологія приватного права. — К., 2003. — С. 153-157.
89. Зуб И. В. Правовой статус неприбыльных юридических лиц / И. В. Зуб // Сб. тез. выступлений Всеукр. конф. на тему: «Неправительственные организации в условиях рыночной экономики: разнообразие опыта, проблем и перспектив»,
(19-21 сентября 1995 г., г. Киев), 1995. — С. 31-34.
90. Иваненко К. Б. Негосударственное высшее образование России: тенденции и особенности развития (социологический аспект исследования): автореф. дисс. … канд. соц. наук.: 22.00.06 / К. Б. Иваненко. — Екатеринбург, 2004. — 21 с.
91. Иванова В. Н. Законодательное регулирование экономических отношений в сфере образования / В. Н. Иванова // Право и образование. — 2002. — №2. — С. 5-10
92. Ионова Ж. А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства / Ж. А. Ионова // Государство и право. — 1997. — № 5. — С. 46 — 50.
93. Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении / О. С. Иоффе // Очерки по гражданскому праву. — Л., 1957. — С. 38-44.
94. Інструкція про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затверджена Наказом Міністерства освіти України № 90 від 02.04.1993 року // www.rada.gov.ua.
95. Кайгородов Д. Є. Проблеми ліцензування та акредитації освітніх послуг вищих навчальних закладів приватної форми власності // Із виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (22 грудня 2009 р., м. Київ). — К.: Європейський університет, 2009.
96. Кирпач А. «І сам не піду, і тебе не пущу», або сім протидіючих заходів офіційній освіті / А. Кирпач, О. Скорик // Нова освіта України. — 1994. — №1. — С. 54-57.
97. Коваль Л. В. Адміністративне право: [курс лекцій] / Л. В. Коваль. — [3. вид., перероб. і допов.] — К.: Вентурі, 1998 — 208 с.
98. Ковдій Т. О. Порядок створення непідприємницьких організацій за законодавством України / Т. О. Ковдій // Держава і право. — Вип. 30. — 2005. — С. 405-409.
99. Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-ІV від 06.07.2005 р. // www.rada.gov.ua.
100. Кодекс про адміністративні правопорушення України № 8073 — Х від 07.12.1984 р. // www.rada.gov.ua
101. Козлов Ю. М. Административное право: [учебник] / Ю. М. Козлов. — М.: Наука, 1968. — 114с.
102. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица / Науч. ред. В.С. Ем. — М.: Статут, 2005. — 476 с.
103. Комаров С.А. Общая теория государства и права: [курс лекций] / С. А. Комаров. — [Издание 2-е, исправленное и дополненное]. — М.: Манускрипт. 1996. — 312 с.
104. Комаров С. А. Общая теория государства и права / С. А. Комаров. — М.: Юрайт, 1997. — 416 с.
105. Комментарий к Гражданскому Кодексу Российской Федерации: [часть первая] / Отв. ред. О. Н. Садиков. — М.: Юринформцентр, 1995. — 373 с.
106. Конституція України від 28.06.1996 року // www.rada.gov.ua
107. Корольов Б. І. Приватна освіта — справа неприватна / Б. І. Корольов // Трибуна. — 1996. — № 5/6. — С. 19-25.
108. Корсак К. Наша образованность: миф и реалии / К. Корсак. — Х., 1994. — 74 с.
109. Корчак Н.М. Господарське право України: [навч. посібник (у таблицях)] / Н. М. Корчак. — К.: Вид-во Національного авіаційного університету «НАУ-друк», 2009. — 312 с.
110. Кравець І. Ретроспектива інституту суб’єктів організаціно-господарських повноважень в Україні / І. Кравець // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 10. — С. 35-38.
111. Кравець І. Становлення господарських об’єднань як суб’єктів організаційно-господарських повноважень у зарубіжних країнах / І. Кравець // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 11. — С. 80-82.
112. Кравчук С. Й. Господарське право України: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / С. Й. Кравчук. — К. : Кондор, 2009. — 294 с.
113. Кравчук В. М. Корпоративне право: [Науково-практичний коментар законодавства та судової практики] / В. М. Кравчук. — К.: Істина, 2005. — 720 с.
114. Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 р. // www.rada.gov.ua
115. Кримінальний процесуальний кодекс України // www.rada.gov.ua.
116. Крізь терни… Нариси становлення приватної вищої освіти в Україні / [За заг. ред. В. І. Астахової]. — Х.: НУА, 2001.- 356 с.
117. Кубко Е. Б. Програмно-целевая организация государственного управления (сущность, правовая основа, хозяйственная практика) / Е. Б. Кубко. — К.: Наукова думка, 1988. — 232 с.
118. Кудашкин В. В. Отказ от действий, разрешенных лицензией, как средство реализации правоспособности и субъективного права / В. В. Кудашкин // Государство и право. — 1999. — № 11. — С. 23-27.
119. Кудашкин В. В. Специальная правоспособность субъектов гражданского права в сфере действия общего запрета / В. В. Кудашкин // Государство и право. — 1999. — № 5. — С. 54-55.
120. Кулагин М. И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо / М. И. Кулагин // Избранные труды. — М.: Знание, 1997. —
С. 27-29.
121. Куров С. В. Образовательные услуги: гражданско-правовой аспект: [учебное пособие] / С. В. Куров. — М.: Изд-во РАГС, 1999. — 169 с.
122. Лаптев В. В. Предпринимательское право: понятие и субъекты / В. В. Лаптев.- М: Юристь, 1997.- 384 с.
123. Легуша С. М. Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / С. М. Легуша. — К., 2002. — 218 с.
124. Лобов В. Г. Предпринимательская деятельность высшего учебного заведения / В. Г. Лобов. — М.: ООО «Маркет ДС Корпорейшн», 2004. — 106 с.
125. Луговий В. І. Концепція законодавчого акту — необхідна складова законотворчості в умовах реформування вищої освіти // Із виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (22 грудня 2009 р., м. Київ). — К.: Європейський університет, 2009.
126. Лукашенко М. Рыночная трансформация системы образования в России / М. Лукашенко // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — №4. — С. 18-28.
127. Максимец Л. Г. Образовательное учреждение как субъект гражданского права: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л. Г. Максимец. — М., 2001.- 30 с.
128. Маліновська І. В. Спеціалізований вищий