ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ЯЦЕНКО Дмитро Миколайович

УДК 347.256

ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ
ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Шевченко Ярославна Миколаївна,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ СУПЕРЦФІЦІЯ ТА ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ДАНОГО ІНСТИТУТУ В ТЕОРІЇ СУЧАСНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
1.1. Становлення суперфіція у праві Стародавнього Риму 10
1.2. Формування суперфіція в Україні 31
Висновки до розділу 1 56
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУПЕРЦФІЦІЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
2.1. Поняття суперфіція 59
2.2. Виникнення суперфіція 96
2.3. Припинення суперфіція 133
2.4. Захист суперфіція 148
Висновки до розділу 2 174

ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ВСТУП

На сьогодні в Україні відбувається бурхливий розвиток будівництва з використанням нових будівельних площ. Становлення права приватної власності на землю зумовило відродження і розвиток цивільно-правового обороту земель. Врегулювати будівельні правовідносини в умовах існування лише одного права власності на землю виявляється неможливим, тому виникає потреба у користуванні чужою земельною ділянкою. Проблема встановлення належних гарантій права власника будівлі, що розташована на чужій земельній ділянці, з кожним днем стає актуальнішою, особливо це стосується великих будівельних об’єктів.
Регулювання правовідносин забудови чужої земельної ділянки в Україні відбувається за допомогою договору користування земельною ділянкою на умовах оренди або укладається суперфіціарний договір як альтернатива договору оренди. Застосування норм договірного права, яке за своєю природою є зобов’язальним, не в змозі забезпечити гарантій права власності на будівлю, що знаходиться на чужій земельній ділянці, адже звичайний договір укладається на визначений строк і може бути розірваний з певних підстав.
Історичний досвід показує, що спеціальне речове право суперфіцій було інструментом забезпечення цих гарантій і дозволяло залучати капітал для забудови не лише приватних земельних ділянок, а також муніципальних і державних. З часом суперфіцій в законодавствах країн світу постійно змінювався, адаптуючись до соціально-економічних умов та досягнень науково-технічного прогресу. У сучасних умовах в Україні також виникає гостра потреба в застосуванні спеціального речового права суперфіція для ефективного правового регулювання та удосконалення відповідного законодавства.
Разом з тим, більшості проблем, пов’язаних з використанням чужої земельної ділянки для забудови, вітчизняні науковці не приділяли достатньо уваги. Як наслідок теоретична база для розвитку суперфіція в українському законодавстві є не достатньою, що і визначає доцільність вибору теми дисертаційної роботи.
Суперфіцій належить до інститутів, що не були предметом глибокого наукового дослідження в українській цивілістиці, особливо теоретичної розробки даного інституту, його виникнення, здійснення і захисту. Все вищенаведене обумовлює необхідність дослідження суперфіція.
Дослідження суперфіція знайшло відображення в працях наступних радянських вчених цивілістів: Д.І. Азаревича, Г.В. Бєлова,
Н.П. Боголєпова, І.Л. Брауде, К.М. Варшавського, М.В. Виленкіна,
А.С. Видріна, В.В. Виставкіна, Д.М. Гєнкіна, А.Г. Гойхбарга, Д.Д. Грима,
Г. Дернбурга, Г.Ф. Дормідонтова, В.В. Єфімова, О. С. Йоффе, Л.А. Кассо, А.В. Копилова, В.А. Краснокутського, М.П. Мініна, М.І. Мітіліно,
В. А. Мусіна, Н.І. Нерсесова, І.Б. Новицького, І.С. Перетерського,
І.А. Покровського, Г.Ф. Пухти, С.І. Раєвича, В.І. Сінайського, В.М. Хвостова, Л.В. Щенникова, Г.Ф. Шершеневича та інших.
В українській цивілістиці О.В. Дзера, Н.В. Кузнєцова,
І.М. Кучеренко, Я.М. Шевченко, А.О. Пушкін, О.А. Підопригора, В.В. Цюра,
І.Ф. Сєврюкова, Р.Ф. Гонгало, Р.А. Майданик, В.В. Васильченко,
О.О. Михайленко, М.В. Скаржинський, О.М. Роїна, А.В. Корецький,
В.М. Мартин, М.Б. Гончаренко досліджували римський інститут суперфіцій та його рецепцію у цивільне законодавство України. Тривалий час коло речових прав було дуже обмеженим і суперфіцій як вид прав на чужі речі був відображений лише у Цивільному кодексі України 2003 року, тому його характеристика дається лише в останніх літературних джерелах, що зумовлює необхідність подальшого дослідження даного інституту.
Недостатня наукова розробка даної теми не розкриває стану і розвитку сучасного законодавства та не розв’язує проблеми, які виникають в правозастосовній діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України в межах програми «Приватно-правові засади нового цивільного Законодавства України» (реєстраційний номер RK 0102V007078).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формулювання комплексного теоретичного підходу до регулювання права користування чужою земельною ділянкою для забудови та вдосконалення на цій основі чинного законодавства.
Для досягнення цієї мети передбачено виконати такі конкретні завдання:
– з’ясувати закономірності становлення і розвитку права користування чужою земельною ділянкою для забудови в Стародавньому Римі та відображення суперфіція в цивільному законодавстві України;
– проаналізувати українське законодавство в сфері виникнення, здійснення та припинення суперфіція;
– дослідити ступінь узгодженості норм, що регулюють суперфіцій в Цивільному кодексі України, з нормами земельного законодавства;
– розглянути процес виникнення суперфіція;
– визначити проблеми законодавства України щодо здійснення та захисту суперфіція;
– розкрити проблеми в регулюванні відносин припинення суперфіція.
Об’єкт дослідження є суспільні правовідносини в сфері виникнення, здійснення та припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови, а також суспільні відносини у зазначеній сфері, що не врегульовані нормами права і потребують врегулювання.
Предмет дослідження – нормативно-правові акти України, законодавство Стародавнього Риму та зарубіжних країн, практика їх застосування у сфері користування чужою земельною ділянкою для забудови та доктринальні концепції вітчизняних та іноземних вчених за цією темою.
Методи дослідження. В дослідженні автором використовувалися: історичний метод дослідження процесу становлення суперфіція в римському цивільному праві, законодавстві України і зарубіжних країн; діалектичний метод, за допомогою, якого вивчався розвиток, формування та удосконалення інституту суперфіція відповідно до соціально-економічних потреб; порівняльно-правовий метод застосувався з метою співставлення норм українського та іноземного законодавства; соціально-економічний метод, що визначає потреби економіки та соціальної сфери у користуванні чужою земельною ділянкою.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній науці цивільного права комплексним науковим дослідженням, присвяченим розгляду теоретичних і практичних проблем правового забезпечення суперфіція, як права користування чужою земельною ділянкою для забудови.
В результаті проведеного здобувачем дослідження сформульовано та аргументовано низку нових наукових положень та висновків.
Вперше:
- доведено, що користування чужою земельною ділянкою для забудови може виникати з метою будівництва не тільки нерухомого майна, а також і малих архітектурних форм;
- обґрунтовано висновок про можливість передачі права користування чужою земельною ділянкою для забудови у порядку правонаступництва для юридичних осіб у випадку їх реорганізації;
- доведено необхідність збереження обсягу прав щодо користування земельною ділянкою не тільки власниками будівлі (споруди), а і будь якого суперфіціарію, який не закінчив будівництво будівлі (споруди), оскільки право власності на будівлю (споруду) виникає тільки після введення її в експлуатацію та отримання свідоцтва про право власності;
- визначено необхідність визнання істотної умови договору суперфіція правових наслідків припинення права користування чужою земельною ділянкою та можливість знесення або викупу будівлі;
- обґрунтовано доцільність надання права власнику земельної ділянки на одержання частки від прибутку землекористувача, який використовує будівлю (споруду) для підприємницької діяльності;
- доведено, що спеціальне земельне законодавство обмежує право власності суперфіціарія на будівлю, не дозволяючи відчужувати будівлю, яка знаходиться на чужій земельній ділянці, незалежно від волі власника земельної ділянки, оскільки відбувається зміна сторони в договорі землекористування. Тому пропонується надати суперфіціарієві, як власнику будівлі, право вільно розпоряджатися будівлею;
- враховуючи договір як одну із підстав виникнення суперфіція, зроблено пропозицію про можливість припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови у випадку розірвання такого договору, коли одна із сторін грубо порушує його умови.
Удосконалено:
- визначення поняття суперфіція як речового права володіння і користування чужою земельною ділянкою, метою якого є будівництво, набуття права власності на будівлю та забезпечення його захисту, а також здійснення всіх повноважень прав власника будівлі незалежно від волі власника земельної ділянки;
- висновок про необхідність встановлення суперфіція а строк експлуатації будівлі з метою забезпечення суперфіціарію можливості здійснення прав власника будівлі;
- положення про необхідність встановлення плати за користування чужою земельною ділянкою для забудови у договорі, що захистить суперфіціарія від зловживання власником земельної ділянки своїм правом;
- положення про необхідність запровадження єдиної державної реєстрації речових прав та права користування земельною ділянкою, нерухомістю, а також реєстрацію права забудови єдиним державним органом, що дасть можливість уникнути реєстрів кількох суперфіціаріїв на одну земельну ділянку.
Дістало подальшого розвитку:
- положення про те, що виникнення речового права відбувається шляхом факту передачі речі, але у випадку із суперфіцієм земельна ділянка є нерухомим майном, яке фізично передати неможливо, тому фактом передачі в цьому випадку вважається здійснення державної реєстрації суперфіція;
- поняття яке можна охарактеризувати як опосередкований суперфіцій, якщо третя особа встановлює право надбудови на будівлі (споруді), збудованій суперфіціарієм;
- визначення речових та зобов’язальних способів захисту суперфіціарного права;
- порядок укладення договору про встановлення суперфіція, зокрема обов’язок його нотаріального посвідчення;
- встановлення можливості відчуження будівлі (споруди) незалежно від волі власника земельної ділянки;
- аргументація про неможливість правового регулювання суперфіція земельним кодексом, оскільки суперфіцій є інститутом цивільного права, а дублювання норм у земельному кодексі призводитиме до плутанини і ускладнення роботи юристів, тому зроблено пропозицію про виключення із Земельного кодексу норм, які регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови;
- характерні ознаки суперфіція як речового права, для здійснення якого не потребується виконання певних дій контрагента, що має місце в зобов’язальному праві.
Практичне значення дослідження. У дисертаційному дослідженні приділяється увага значному колу актуальних питань цивільного права, що виникають у зв’язку з поняттям суперфіцій. Грунтовно проаналізувавши всі існуючі підходи до характеристики суперфіція, автор дисертаційного дослідження сформулював пропозицій у вигляді теоретичних та практичних рекомендацій, що можуть бути використані для удосконалення законодавства. Результати роботи можуть бути запроваджені в нотаріальній, адвокатській, судовій практиці та діяльності з ведення кадастру.
У науково-дослідній сфері – положення, які містяться в дисертаційній роботі можуть бути використані в якості матеріалу для подальшого дослідження проблем регулювання суперфіція.
У навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані для створення навчально-методичних матеріалів і посібників, а також підготовки лекцій з дисциплін цивільного, земельного та римського права.
У правотворчості і правозастосовній діяльності – на основі здійсненого аналізу законодавства, висунуті теоретичні положення та висновки можуть бути використані в процесі подальшого удосконалення норм чинного законодавства України, що регулює суперфіцій.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи оприлюднені на науково-практичних конференціях «Наукова робота – важлива складова діяльності сучасного університету» (Київ, 3 лютого 2005); «Проблеми викладання юридичних дисциплін студентам економічних спеціальностей» (Київ, 16 лютого 2006).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження висвітлено у 6 наукових працях, з яких 4 статті, опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку, затверджених ВАК України та тезах 2 доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження у дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні правового регулювання відносин суперфіція в законодавстві України. Проведено комплексне дослідження виникнення, історичного розвитку, запровадження інституту суперфіція в законодавство України. Проведено порівняльний аналіз суперфіція в законодавстві України із суперфіцієм, закріпленим в законодавстві зарубіжних країн. Це дозволило сформулювати такі основні висновки:
1. Відсутність визначення суперфіція в сучасному законодавстві України та наявність суперечностей між положеннями Цивільного та Земельного кодексів України дає нам підстави зробити висновок про необхідність закріплення у статті 413 Цивільного кодексу України поняття суперфіція, як речового спадкового та такого, що передається за правонаступництвом для юридичних осіб, права користування чужою земельною ділянкою з метою будівництва, набуття права власності на будівлю (споруду) та здійснення всіх повноважень власника будівлі незалежно від волі власника земельної ділянки. Суперфіцій є речове право, яке має абсолютний характер захисту, тобто захищається від будь-яких третіх осіб, зокрема і від власника земельної ділянки. На відміну від зобов’язального права, в якому вимагається здійснення певних активних дій контрагента, в суперфіції, як в речовому праві, не вимагається дій будь-яких осіб для його здійснення. По відношенню до власника суперфіціарного права лише існує пасивний обов’язок необмеженого кола осіб, зокрема власника земельної ділянки, не створювати перешкод у здійсненні свого суперфіціарного права.
2. У ст. 413 Цивільного кодексу України невдало сформульовано пункт 1, відповідно до якого власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва побутових, промислових, соціально-культурних та інших споруд і будівель (суперфіцій), і таке право виникає на підставі договору або заповіту. Дана позиція є не коректною, оскільки надання земельної ділянки в користування є безумовним повноваженням власника і ніякої умови не повинно ставитися для його реалізації. Дане положення передбачає розпорядження як можливість реалізації одного з повноважень права власності на земельну ділянку, тому взагалі недоречно зайвий раз констатувати повноваження власника.
Пункт 1 ст. 413 ЦК України необхідно сформулювати наступним чином: «Право користування чужою земельною ділянкою для забудови виникає у випадку надання власником земельної ділянки в користування іншій особі всоєї земельної ділянки для будівництва побутових, промислових, соціально-культурних та інших споруд і будівель (суперфіцій), на підставі договору або заповіту».
3. Відповідно до ч.5 ст.413 ЦК України строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років. Існування такої норми після 50 річного віку будівлі призведе до позбавлення права власності на неї суперфіціарія. Оскільки строк експлуатації будівлі (споруди) може перевищувати 50 років, це буде всупереч ст. 41 Конституції України порушуватися право власності на будівлю, тому пропонується виключити ч. 5, ст. 413 Цивільного кодексу України, замінивши положенням, шо передбачає укладення договору на строк експлуатації будівлі. Необхідно при цьому запровадити як істотну умову договору наслідки форс-мажорних обставин, шо призвели до пошкодження, погіршення стану та руйнування будинку і вказати чи укладається при цьому новий договір, адже після відновлення будівлі строк її експлуатації може закінчуватися пізніше передбаченого в договорі строку.
4. З огляду на те, що суперфіцій, на відміну від звичайного договору оренди землі, пов’язаний з правом власності на будівлю, запропоновано створити механізм, за допомогою якого необхідно пов’язати строк дії договору суперфіція з правом власності на нерухоме майно. У разі припинення права суперфіціарія на будівлю (споруду) відносини суперфіція між ним та власником земельної ділянки припиняються. Як вже нами було з’ясовано земельна ділянка та зведена на ній будівля разом є складною річчю, тому в разі продажу земельної ділянки необхідно закріпити в Цивільному кодексі України переважне право суперфіціарія на купівлю земельної ділянки, а також переважне право власника земельної ділянки на купівлю будівлі (споруди).
5. На відміну від договору оренди як інституту зобов’язального права, дія якого розповсюджується на сторони, що уклали договір, суперфіцій є речовим правом, яке має абсолютний характер і передбачає обов’язок необмеженого кола осіб утримуватися від порушення такого права. Відповідно, для можливості отримання інформації про існування у певної особи суперфіціарного права на визначену земельну ділянку, зроблено пропозицію про закріплення у Цивільному кодексі України положення, відповідно до якого договір про встановлення суперфіція підлягає державній реєстрації прав на нерухоме майно і моментом виникнення суперфіція необхідно вважати факт такої реєстрації.
6. У пункті 1 ст. 416 Цивільного кодексу України передбачено, що суперфіцій припиняється у разі нездійснення будівництва протягом трьох років. Оскільки процедура отримання дозвільних документів може тривати більше 3 років і через довготривалу процедуру отримання дозволу суперфіціарій може бути позбавлений права, на отримання якого витрачав три роки, тому пропонується збільшити цей строк до 5 років.
7. Деякі проблеми існують з наслідками припинення суперфіція, оскільки такі наслідки чітко не встановлені. Відповідно до пункту 1 статті 417 Цивільного кодексу України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають наслідки такого припиненя. В цьому положенні невдало сформульований вираз «була споруджена будівля». Слово «була», в даному випадку є зайвим, оскільки воно логічно наводить на думку про миниле і це означає, що в теперешньому будівля не існує.
Пунктом 1 статті 417 ЦК України також передбачено, що у разі недосягнення домовленостей між суперфіціарієм та влсником земельної ділянки власник земельної ділянки має право вимагати від суперфіціарія знесення своєї будівлі (споруди), та преведення її до стану в якому вона була до надання в користування.
Такий пункт необхідно скасувати або доповнити словами: «у разі закінчення строку експлуатації будівлі». В іншому випадку це буде розцінюватися як примус власника земельної ділянки до знищення суперфіціарієм власної будівлі (споруди), адже знищення майна буде суперечити ст. 41 Конституції України, що гарантує недоторканість права власності.
Пунктом 2 статті 417 Цивільного кодексу України встановлено, якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв’язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на наступний строк.
Як ми бачимо, Цивільним кодексом України чітко не встановленні наслідки припинення договору суперфіція. Тим більш, всупереч свободі укладання договору суду надається право зобов’язати суперфіціарія укладати договір викупу земельної ділянки або власника земльної ділянки укладати договір користування власною земельною ділянкою на наступний строк. До того ж, вказуючи на значне перевищення вартості будівлі над вартістю земельної ділянки, не вказано критеріїв, за якими суд має визначати значне перевищення вартості будівлі. Це сприяє проявам корупційних діянь у судовій системі.
Взагалі, у разі припинення права користування чужою земельною ділянкою, на якій споруджена будівля (споруда), правові наслідки такого припинення повинні визначатися законом або договором. У зв’язку з тим, що наслідки припинення суперфіція чітко не встановлені, пропонується внести зміни до ч. 1, ст. 417 Цивільного кодексу України, встановивши істотною умовою в договорі про встановлення суперфіція наслідків припинення суперфіціарних правовідносин.
8. Виходячи з того, що правовідносини суперфіція є змішаними і виникненню суперфіція шляхом його реєстрації передує укладання договору, необхідно доповнити ч. 6, ст. 413 Цивільного кодексу України, в якій закріпити положення щодо істотних умов суперфіція, відносячи до них: предмет суперфіція, строк суперфіція, правові наслідки припинення суперфіція, форс-мажорні обставини, захист та інші умови, необхідні для забезпечення права власності на будівлю, збудовану на чужій земельній ділянці.
9. Частиною 3. ст. 413 передбачено, що право користуваня земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу. Серед випадків заборони зазначено «внесення до статутного фонду», але не передбачено «внесення до статутного капіталу». З огляду на те, що у юридичних осіб може існувати не лише статутний фонд, а й статутний капітал пропонується до ч.3, ст. 413 Цивільного кодексу України внести відповідне доповнення.
10. Виходячи з того, що Цивільним кодексом України передбачено виникнення суперфіція на підставі договору або заповіту, з метою узгодження п. 1, ст. 415 Цивільного кодексу України з даним положенням, пропонується викласти вказану статтю в наступній редакції: «Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором або заповітом».
11. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 414 Цивільного кодексу України встановлено: «Перехід права власнсті на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою».
В даній статті відсутнє врахування того, що суперфіціарій може взяти вільну від будівель (споруд) земельну ділянку для подальшого здійснення будівництва, при цьому він не може мати у власності неіснуючої будівлі. Так як отримання права власності на будівлю може бути лише після завершення будівництва, прийому в експлуатацію та отримання свідоцтва права власності на будівлю (споруду), пропонується внести зміни до абзацу 2 ч. 2 ст. 414 Цивільного кодексу України та викласти його у наступній редакції: «Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг прав землекористувача».
12. Виходячи з того, що українським законодавством не забороняється встановлювати суперфіцій з приводу малих архітектурних форм, що не зв’язані міцно із землею. В цьому випадку пропонується запровадити норму, яка б дозволяла встановлювати суперфіцій менше строку експлуатації будівлі але не менше п’яти років.
13. Суперфіцій не можливо ототожнювати із сервітутом, оскільки він не передбачає володіння, а лише використання певних зручностей і не передається за спадкуванням. Крім того, за наявністю незручностей власник може за законом вимагати встановлення певного права користування, в той час як виникнення суперфіція можливе лише шляхом укладення договору на основі вольових відносин та юридичної рівності сторін.
14. Для того, щоб в законодавстві України передбачити у правовідносинах суперфіція можливість третьою особою здійснювати забудову на будівлі, необхідно передбачити опосередкований суперфіцій та надати йому визначення як речове, спадкове (правонаступницьке – для юридичних осіб) право третьої особи, засноване на договорі з суперфіціарієм та власником земельної ділянки, володіння та користування поверхнею чужої будівлі з метою будівництва та набуття права власності на надбудову, а також здійснення всіх випливаючих з надбудови повноважень права власності незалежно від волі суперфіціарія та власника земельної ділянки.
15. З метою заповнення прогалин щодо різних сучасних форм будівництва пропонується встановлення суперфіція для будівництва не тільки наземниз будівель та споруд, а також і підземних будівель та споруд.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврех А. Я. П.А. Столыпин и судьбы реформ в России / А. Я. Аврех. – М. : Политиздат, 1991. – 286 с.
2. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков. – М., 1940. – 175 c.
3. Азаревич Д. И. Система римского права : университетский курс : в 2 т. / Д. И. Азаревич. – СПб. : тип. А.С. Суворина, 1887. – Т. 1. – 484 с.
4. Аккуратов И. Ю. К вопросу об ограничениях и обременениях права собственности / И. Ю. Аккуратов, Н. М. Коршунов, А. А. Хорев // Государство и право. – 2000. – № 10. – С. 68–72.
5. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін [та ін.]. – К., 2005. – 456 с.
6. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1989. – 286 с.
7. Андреев Ю. О сервитутах / Ю. Андреев // Хозяйство и право. – 2004. – № 5. – С. 85–97.
8. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії / В. І. Андрейцев. – 2-ге вид., випр. – К. : Знання, 2007. – 445 c.
9. Анфимов А. М. Крупное помещичье хозяйство Европейской России (конец XIX – начало XX в.) / А. М. Анфимов. – М. : Наука, 1969. – 396 с.
10. Бабаев А. Б. Система вещных прав / А. Б. Бабаев. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 416 с.
11. Баринова Е. А. Вещные права в системе субъективных гражданских прав / Е. А. Баринова // Актуальные проблемы гражданского права : сб. статей. – М. : Норма, 2003. – Вып. 6. – С. 137–174.
12. Баринова Е. Вещные права – самостоятельная категория? / Е. Баринова // Хозяйство и право. – 2002. – № 7. – С. 38–47.
13. Барон Ю. Система римского гражданского права / Ю. Барон. – 3-е изд. (испр. по 9-му нем. изд.). – СПб. : тип. Ю.Н. Эрлих, 1908. – Вып. 2 : Владение , кн. 3 : Вещные права. – 174 с. С. 128.
14. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения : [пер. с чеш.] / М. Бартошек. – М. : Юрид. лит., 1989. – 447 с.
15. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності в Україні / Н. Безсмертна // Право України. – 2002. – № 6. – С. 53–57.
16. Бернхефт Ф. Гражданское право Германии : пер. с нем. / Ф. Бернхефт, И. Колер. – СПб. : Сенат. тип., 1910. – 410 с.
17. Бесценная земля [Электронный ресурс] / Власть денег. – Режим доступа : URL : http://www.vd.net.ua/rubrics-3/716/ . – Название с экрана.
18. Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) / І. Блага // Право України. – 2000. – № 1. – С. 121–124.
19. Бобкова Н. А. Проблема собственности в Столыпинской аграрной реформе : автореф. дис... канд. ист. наук : спец. 07.00.02 / Н. А. Бобкова. – М., 1997. – 16 с.
20. Богатых Е. А. Гражданское и торговое право : учеб. пособие / Е. А. Богатых. – М. : Юристъ, 2004. – 367 с.
21. Боголепов Н. П. Учебник истории римского права : пособие к лекциям / Н. П. Боголепов. – 3-е изд. – М. : Унив. тип., 1907. – 640 с.
22. Бойко І. Й. Цивільне право Гетьманщини за Кодексом 1743 року : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / І. Й. Бойко. – Львів, 1999. – 17 с.
23. Брагинский М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – Изд. 2-е, испр. – М. : Статут, 1999. – Кн. 1 : Общие положения. – 848 с.
24. Брагинский М. И. К вопросу о соотношении вещных и обязательственных правоотношений / М. И. Брагинский // Гражданский кодекс России: Проблемы. Теория. Практика : сб. памяти С.А. Хохлова / под ред. А. Л. Маковского. – М. : Междунар. центр финансово-экон. развития, 1998. – С. 117–121.
25. Братко А. Г. Запреты в советском праве: Вопросы теории : автореф. дис… канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / А. Г. Братко. – Саратов, 1979. – 18 с.
26. Бусуйок Д. В. Обмеження прав на землю за законодавством України / Д. В. Бусуйок. – К. : Юрид. думка, 2006. – 143 с.
27. Бусуйок Д. В. Обмеження та обтяження прав на землю (уроки історії та сьогодення) / Д. В. Бусуйок // Часопис Київ. ун-ту права. – 2003. – № 3. – С. 68–73.
28. Вагацума С. Гражданское право Японии : в 2 кн. / С. Вагацума, Т. Ариидзуми ; пер. с яп. В. В. Батуренко. – М. : Прогресс, 1983. – Кн. 1. – 351 с.
29. Варшавский К. М. Право застройки в СССР / К. М. Варшавский. – М. : Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1926. – 278 с.
30. Вашкевич В. Г. Переводъ П. А. Кулиша на украинскій языкъ Манифеста 19 февраля 1861 года и Положенія о крестьянахъ [Электронный ресурс] / В. Г. Вашкевич. – Режим доступа : URL : http://litopys.org.ua/rizne/kulmanif.htm . – Название с экрана.
31. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / А. В. Венедиктов. – М. : Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
32. Вещные права на землю в избранных фрагментах из Дигест Юстиниана : пер. с лат. / отв. ред. Л. Л. Кофанов. – М. : Статут, 2006. – 724 с.
33. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильнянский. – Х. : Изд-во Харьков. ун-та, 1958. – Ч. 1. – 339 с.
34. Витте С. Ю. Воспоминания : [в 3 т.] / С. Ю. Витте. – М. ; Таллин : Скиф Алекс, 1994. – Т. 3 : 17 октября 1905-1911. Царствование Николая II. – 608 с.
35. Гамбаров Ю. С. Курс гражданского права : [репринтная копия] / Ю. С. Гамбаров. – СПб. : тип. М.М. Стасюлевича, 1911. – Т. 1. – 793 с.
36. Гарсиа Гарридо М. Х. Римское частное право: казусы, иски, институты : пер. с исп. / М. Х. Гарсиа Гарридо. – М. : Статут, 2005. – 810 с.
37. Генкин Д. М. Право собственности в СССР / Д. М. Генкин. – М. : Госюриздат, 1961. – 222 с.
38. Говоренкова Т. М. Регулирование отношений между собственниками строений и собственниками земли. Право застройки [Электронный ресурс] / Т. М. Говоренкова, Д. А. Савин, А. В. Чуев // Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирование. – Режим доступа : URL : http://www.dpr.ru/journal/journal_12_7.htm . – Название с экрана.
39. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Е. Годэмэ ; пер. с фр. И. Б. Новицкого. – М. : Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. – 510 с.
40. Гойхбарг А. Г. Закон о праве застройки : (Выс. утв. 23 июня 1912 г. Собр. узак. № 130, ст. 1147) : (текст с объяснениями) : практ. коммент. / А. Г. Гойхбарг. – СПб. : Юрид. кн. склад “Право”, 1913. – 132 с.
41. Гонгало Р. Ф. Суперфіцій у римському праві та його рецепція у сучасному цивільному праві України : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Р. Ф. Гонгало. – К., 2000. – 18 с.
42. Гончаренко М. Б. Речеві права на нерухомість : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / М. Б. Гончаренко. – Х., 1999. – 19 с.
43. Горонович И. И. Исследование о сервитутах : (доклад, читанный в Киевском юридическом обществе 13 нояб. 1882 г.) / И. И. Горонович. – СПб. : ред. Журн. гражд. и уголов. права, 1883. – 108 с.
44. Гражданские законы Царства Польского, с объяснениями по решениям Правительствующего сената, со всеми позднейшими изменениями и дополнениями по 1910 г. / сост. под ред. Н. Сандлера. – СПб. ; Варшава : ОРОС, [1910]. – 592 с.
45. Гражданский кодекс Азербайджанской Республики от 28.12.1999 г. : [утвержден Законом Азербайджанской Республики № 779-IГ от 28.12.1999 г. Введен в действие с 01.09.2000 г. Законом Азербайджанской Республики № 886-IГ от 26.05.2000 г. : по состоянию на 30.06.2009 г.] [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=2577 . – Название с экрана.
46. Гражданский кодекс Кыргызской Республики : [в редакции Законов КР № 83 от 21.07.1999 г., № 131 от 27.11.1999 г., № 24 от 18.01.2000 г. Введен в действие Законом КР № 2 от 05.01.1998 г.] [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://server.fssn.ru/www/site.nsf/web/doc_26052008155008.html . – Название с экрана.
47. Гражданский Кодекс Республики Армения : [принят Национальным Собранием 05.05.1998 г.] [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=1556&lang=rus . – Название с экрана.
48. Гражданский кодекс Республики Казахстан от 27.12.1994 г. : [по состоянию на 08.12.2009 г.] [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://www.base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=3634 . – Название с экрана.
49. Гражданский кодекс Республики Молдова от 06.06.2002 г. : [по состоянию на 18.12.2009 г.] [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=3244 . – Название с экрана.
50. Гражданский кодекс Республики Узбекистан : [введен в действие с 01.03.1997 г. Постановлением Олий Мажлиса Республики Узбекистан № 257-I от 29.08.1996 г. С изменениями в соответствии с Законом РУз № ЗРУ-223 от 22.09.2009 г.] [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://fmc.uz/legisl.php?id=k_grajd . – Название с экрана.
51. Гражданский кодекс Украинской ССР : [с изменениями и дополнениями, внесенными Указами ПВР Украинской ССР № 1540-06 от 10.07.1963 г.] [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://www.crimeahouse.ru/grajdan_kodeks.html . – Название с экрана.
52. Гражданский кодекс УССР (1922), введенный в действие 01.02.1923 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского Правительства Украины. – 1923. – № 55. – С. 1039–1096.
53. Гражданский кодекс Чехословацкой Социалистической Республики: Закон от 26.02.1964 г. / пер. с чеш. Л. А. Трахтенгерца. – М. : Прогресс, 1966. – 187 с.
54. Гражданское право : учебник / под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 1998. – Ч. 1. – 625 с.
55. Гражданское право : учебник : в 2 т. [Электронный ресурс] / отв. ред. Е. А. Суханов. – Т. 1. – Режим доступа : URL : http://www.lawbook.by.ru/civil/suhanov1/cont.shtml . – Название с экрана.
56. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В. П. Грибанов. – М. : Рос. право, 1992. – 204 с.
57. Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права : пособие для слушателей / Д. Д. Гримм. – 4-е изд., испр. и доп. – СПб. : тип. Ю.Н. Эрлих, 1914. – 421 с.
58. Джеров А. Вещно право / А. Джеров. – София : Изд-во на Бълг. акад. на науките, 1993. – 271 с.
59. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні / О. В. Дзера. – К. : Вентурі, 1996. – 272 с.
60. Дигесты Юстиниана: избранные фрагменты в пер. и с примеч. И. С. Перетерского / отв. ред. Е. А. Скрипилев. – М. : Наука, 1984. – 456 с.
61. Дождев Д. В. Основание защиты владения в римском праве / Д. В. Дождев. – М. : ИГПАН, 1996. – 238 с.
62. Дождев Д. В. Практический курс римского права / Д. В. Дождев. – М. : Дело, 2000. – Ч. 1 : Общая часть; Право лиц; Вещные права. – 280 с.
63. Дождев Д. В. Римское частное право : учебник для вузов / Д. В. Дождев. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Норма : Инфра М, 1999. – 765 с.
64. Дормидонтов Г. Ф. Система римского права: Вещное право / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань, 1913. – 204 с.
65. Емелькина И. А. Право собственности и другие вещные права : учеб. пособие / И. А. Емелькина ; Морд. гос. ун-т им. Н.П. Огарева, Морд. гуманитар. ин-т. – Саранск : Изд-во Морд. ун-та, 2003. – 236 с.
66. Емфітевзис, суперфіцій, сервітут – лебідь, рак та щука земельного законодавства [Електронний ресурс] // Юридична газета. – Режим доступу : URL : http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1124/ . – Назва з екрану.
67. Ефимов В. В. Догма римского права : учебный курс / В. В. Ефимов. – СПб. : кн. маг. А.Ф. Цинзерлинга, б. Мелье и К., 1901. – 640 с.
68. Ефимова Л. Г. О соотношении вещных и обязательственных прав / Л. Г. Ефимова // Государство и право. – 1998. – № 10. – С. 35–44.
69. Закон о праве застройки, высочайше утвержденный 23 июня 1912 года. – 2-е изд., неофиц. – М. : Юрид. кн. маг. “Правоведение” И.К. Голубева, 1913. – 24 с.
70. Закон о праве застройки: со вступительной статьей и подробными постатейными разъяснениями, составленными по законодательным мотивам (заявлению 35 чл. Гос. Думы, объясн. зап. к проекту МВД, докл. особой комис. Гос. Думы, докл. особой комис. Гос. Совета и соглас. заключению чл. Гос. Думы и Гос. Совета) / сост. : А. С. Выдрин, М. В. Виленкин. – М. : Школа, 1913. – 98 с.
71. Закон Эстонии о вещном праве [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://www.hot.ee/estonianlegislation/0501.htm . – Название с экрана.
72. Земельне право. Академічний курс : підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / В. І. Семчик, В. І. Андрейцев, Г. Ю. Бистров [та ін.] ; під ред. В. І. Семчик, П. Ф. Килинич. – К. : Ін Юре, 2001. – 424 с.
73. Земельний кодекс України : за станом на 15 листоп. 2001 р. – Х. : Одіссей, 2001. – 112 с. – (Закони України).
74. Земельний кодекс України : офіційне видання із змінами станом на 15 березня 2002 року. – К. : Ін Юре, 2002. – 208 с. – (Кодекси України).
75. Земельное право : учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности “Юриспруденция” / отв. ред. : Г. Е. Быстров, Р. К. Гусев. – М. : Проспект, 2006. – 707 с.
76. Зом Р. Институции: История и система римского гражданского права / Р. Зом. – Сергиев Посад : тип. И.И. Иванова, 1916. – 18 с.
77. Иванов А. А. Вещное право / А. А. Иванов // Правоведение. – 1992. – № 1. – С. 115–120.
78. Инструкция о порядке проведения технической инвентаризации объектов недвижимого имущества : приказ Госком строительства, архитектуры и жилищной политики Украины № 127 от 24.05.2001 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://epicentre.com.ua/ukr/doc3078.htm . – Название с экрана.
79. Иоффе О. С. Основы римского гражданского права : учебно-методическое пособие / О. С. Иоффе, В. А. Мусин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1974. – 156 с.
80. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1949. – 144 с.
81. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1967. – 494 с.
82. История Древнего Рима / сост. К. В. Паневин. – СПб. : Полигон : АСТ, 1999. – 893 с.
83. История Отечества: люди, идеи, решения: Очерки истории России IX – нач. XX в. / [сост. С. В. Мироненко]. – М. : Политиздат, 1991. – 365 с.
84. Кавелин К. Д. Права и обязанности по имуществам и обязательствам в применении к русскому законодательству: Опыт сист. обозрения / К. Д. Кавелин. – СПб. : тип. М.М. Стасюлевича, 1879. – 410 с.
85. Кассо Л. Здания на чужой земле [Электронный ресурс] / Л. Кассо. – Режим доступа : URL : http://www.lawportal.ru/script/cntsource.asp?cntID=100009762 . – Название с экрана.
86. Кирпичов О. А. Римське приватне право : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / О. А. Кирпичов, В. В. Соловйова. – Донецьк : Юго-Восток, 2007. – 320 с.
87. Клепай З. В. Проблеми застосування норм Земельного кодексу України в процесі розгляду господарських спорів / З. В. Клепай // Вісн. госп. судочинства. – 2005. – № 2. – С. 28.
88. Клименко О. Речові права на нерухоме майно за законодавством України / О. Клименко // Право України. – 2004. – № 9. – С. 71–76.
89. Козырь О. М. “Единая судьба” земельного участка и расположенных на нем иных объектов недвижимого имущества (реальность и перспектива) / О. М. Козырь, А. А. Маковская // Вестн. ВАС РФ. – 2003. – № 2. – С. 95–114.
90. Колов А. Ю. Вещные права на земельный участок в России : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / А. Ю. Колов. – Томск, 2004. – 27 с.
91. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К. : Вид. Ін-ту законодавства Верховної Ради України, 1996. – 250 с.
92. Копылов А. В. Вещные права на землю / А. В. Копылов. – М. : Статут, 2000. – 254 с.
93. Косарев А. И. Римское частное право : учеб. для студентов вузов / А. И. Косарев. – М. : Закон и право : ЮНИТИ, 1998. – 253 с.
94. Крылов Н. И. Система римского гражданского права : курс лекций / Н. И. Крылов. – М. : Издание Л. С. Голицына,1871. – Т. 1. – 174 с.
95. Кулинич П. Что такое земельный сервитут? [Электронный ресурс] / П. Кулинич // Юридическая практика. – Режим доступа : URL : http://yurpractika.com/article.php?id=10000436 . – Название с экрана.
96. Ландкоф С. Н. Основи цивільного права : учбовий посібник для юрид. ін-тів та юрид. фак. ун-тів / С. Н. Ландкоф. – 2-ге вид. – К. : Рад. шк., 1948. – 424 с.
97. Манифест об отмене крепостного права от 19.02.1861 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://bibliotekar.ru/rus/15.htm . – Название с экрана.
98. Маттеи У. Основные положения права собственности / У. Маттеи, Е. А. Суханов. – М. : Юрист и др., 1999. – 383 с.
99. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер. – Репр. изд. 1902 г. – М. : Статут, 1997. – Ч. 1. – 290 с.
100. Методичні основи грошової оцінки земель в Україні / Ю. Ф. Дехтяренко, М. Г. Лихогруд, Ю. М. Манцевич, Ю. М. Палеха. – К. : Профі, 2002. – 256 с.
101. Милоголова И. Л. О праве собственности в пореформенной крестьянской семье. 1861-1900 гг. / И. Л. Милоголова // Вестн. Моск. ун-та : Сер. 8 : История. – 1995. – № 1. – С. 22–31.
102. Минервин А. Е. Римское вещное право: по лекциям прив.-доц. Демидов. юрид. лицея А. Е. Минервина / А. Е. Минервин ; сост. студ. И. Благовещенский. – Ярославль : типо-лит. Губ. зем. управы, 1883. – 144 с.
103. Минин М. П. Закон 23 июня 1912 года О праве застройки: Юридическая конструкция закона, текст его с разъяснениями и образцы договоров о праве застройки / М. П. Минин, В. В. Выставкин. – Неофиц. изд. – М. : Гор. тип., 1913. – 45 с.
104. Митилино М. И. Право застройки : Опыт цивилист. исслед. ин-та / М. И. Митилино. – К. : тип. насл. Т.Г. Мейнандера, 1914. – 323 с.
105. Мірошниченко А. М. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України : за станом нормативно-правових актів та судової практики на 15 січня 2000 р. / А. М. Мірошниченко, Р. І. Марусенко. – К. : Правова єдність, 2009. – 496 с.
106. Моммзен Т. История Рима / Т. Моммзен. – 2-е изд., стер. – СПб. : Наука, 2005. – Т. 2 : От битвы при Пидне до смерти Суллы. – 333 с.
107. Морандьер Л. Ж. Гражданское право Франции / Л. Ж. де ла Морандьер ; пер. с фр. Е. А. Флейшиц. – М. : Изд-во иностр. лит., 1960. – Т. 2. – 728 с.
108. Научно-практический комментарий к Основам гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик / под ред. С. Н. Братуся, Е. А. Флейшиц. – М. : Госюриздат, 1962. – 419 с.
109. Некрестьянов Д. С. Гражданско-правовое регулирование оборота объектов незавершенного строительства : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Д. С. Некрестьянов. – СПб., 2005. – 24 с.
110. Новицкая Т. Е. Вещное право в Гражданском кодексе 1922 г. / Т. Е. Новицкая // Собственность: право и свобода : сб. статей. – М., 1992. – С. 125.
111. Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве / И. Б. Новицкий, Л. А. Лунц. – М. : Госюриздат, 1950. – 416 с.
112. Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права / И. Б. Новицкий. – М. : Зерцало, 2007. – 395 с.
113. Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права : [учебник для юрид. высших учебных заведений и факультетов] / И. Б. Новицкий. – 3-е изд. – М. : Юрид. лит., 1972. – 294 с.
114. О праве граждан на покупку и строительство индивидуальных жилых домов : Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26.08.1948 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://ru.wikisource.org/wiki/ . – Название с экрана.
115. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду : Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік № 810-I від 23.11.1989 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0810400-89&chk=4/UMfPEGznhhjVv.Zix4XzB/HI4kAs80msh8Ie6 . – Назва з екрану.
116. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовое исследование / рук. авт. коллектива и редкол. В. В. Залесский ; Ин-т законодательства и сравн. правоведения при Правительстве РФ. – М. : НОРМА, 1999. – 644 с.
117. Памятники римского права : [тексты для юрид. вузов : перевод]. – М. : Зерцало, 1997. – 607 с.
118. Пестржецкий А. Л. Замечания на второй проект ипотечного устава / А. Л. Пестржецкий. – Х. : тип. Окр. штаба, 1875. – 101 с.
119. Підопригора О. А. Основи римського приватного права : підручник для студ. юрид. вузів і фак. / О. А. Підопригора. – К. : Вентурі, 1997. – 333 с.
120. Підопригора О. Захист володіння за римським приватним правом / О. Підопригора // Право України. – 1999. – № 7. – С. 28–35.
121. Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский ; [вступ. ст., пер. с лат., науч. ред. и примеч. А. Д. Рудокваса]. – Изд. испр., с изм. – СПб. : Лет. сад : Журн. “Нева”, 1999. – 531 с.
122. Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский ; вступ. ст., пер. с лат., науч. ред. и коммент. А. Д. Рудокваса. – СПб. : Лет. сад, 1998. – 555 с.
123. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – 3-е изд., стер. – М. : Статут, 2001. – 352 с.
124. Право пользования земельным участком в бухгалтерском учете застройщика [Электронный ресурс] // Строительный учет. – Режим доступа : URL : http://msu.com.ua/arhiv-nomerov/2008/12/uchet-u-investora-zakazchika-zastroyshika-/pravo-polzovanija-zemelnum-uchastkom-v-buhgalterskom-uchete-zastroyshika.html . – Название с экрана.
125. Про власність : Закон України № 697-XII від 07.02.1991 р. : [Закон втратив чинність на підставі Закону № 997-V (997-16) від 27.04.2007 р.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=697-12&c=1 . – Назва з екрану.
126. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень : Закон України № 1952-IV від 01.07.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1952-15&c=1 . – Назва з екрану.
127. Про іпотеку : Закон України № 898-IV від 05.06.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=898-15&c=1 . – Назва з екрану.
128. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=280%2F97-%E2%F0&c=1 . – Назва з екрану.
129. Про оренду землі : Закон України № 161-XIV від 06.10.1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=161-14&c=1 . – Назва з екрану.
130. Про основи містобудування : Закон України № 2780-XII від 16.11.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2780-12&c=1 . – Назва з екрану.
131. Про охорону земель : Закон України № 962-IV від 19.06.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=962-15&c=1 . – Назва з екрану.
132. Про планування і забудову територій : Закон України № 1699-III від 20.04.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1699-14&c=1 . – Назва з екрану.
133. Про плату за землю : Закон України № 2535-XII від 03.07.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2535-12&c=1 . – Назва з екрану.
134. Пухан И. Римское право : базовый учебник : пер. с макед. / И. Пухан, М. Поленак-Акимовская. – М. : Зерцало-М, 2003. – 411 с.
135. Пухта Г. Ф. Курс римского гражданского права профессора Г. Ф. Пухты / Г. Ф. Пухта ; пер. с послед. нем. изд. проф. Рудорффа. – М. : Ф.Н. Плевако, 1874. – Т. 1. – 550 с.
136. Райхер В. К. Абсолютные и относительные права. (К проблеме деления хозяйственных прав). В особенности применительно к советскому праву / В. К. Райхер // Вестн. граждан. права. – 2007. – № 2. – С. 144–204.
137. Римское частное право : учебник / под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. – М. : Юристъ, 1999. – 542 с.
138. Римское частное право : учебник / под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. – М. : Юриспруденция, 2008. – 463 с.
139. Рождественский Н. Ф. Римское гражданское право, изложенное (по Маккельдею) Н. Рождественским : [в 2 т.] / Н. Ф. Рождественский. – СПб. : тип. К. Крайя, 1830. – Т. 2. – 528 с.
140. Рузина Е. Г. Основы римского частного права : учеб. пособие для студентов вузов / Е. Г. Рузина, Н. А. Бессилин. – Уфа : Вост. ун-т, 2000. – 119 с.
141. Саватье Р. Теория обязательств / Р. Саватье. – М. : Прогресс, 1972. – 440 с.
142. Савельев В. А. Действующие модели собственности и некоторые сложноконструктивные модели собственности / В. А. Савельев // Государство и право. – 2001. – № 9. – С. 19.
143. Савельев В. А. Римское частное право: (Проблемы истории и теории) / В. А. Савельев. – М. : Юристъ, 1995. – 175 с.
144. Садиков О. Н. Гражданское право и его отраслевые особенности / О. Н. Садиков // Проблемы совершенствования советского законодательства : тр. ВНИИСЗ. – М. : Изд-во ВНИИСЗ, 1984. – Вып. 29. – С. 8–24.
145. Сальковский К. Институции: Основы системы и истории римского гражданского права / К. Сальковский ; с 9 нем. изд., обработ. проф. Фрейбург. ун-та О. Ленелем ; пер. В. В. Карпека. – К. : тип. “Петр Барский”, 1910. – 592 с.
146. Свод Законов Российской Империи. Т. 9 : Особое приложение [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://civil.consultant.ru/reprint/books/208/ . – Название с экрана.
147. Севрюкова І. Ф. Види обмежених речевих прав і володіння в системі українського цивільного законодавства : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / І. Ф. Севрюкова. – К., 1998. – 20 с.
148. Синайский В. И. Русское гражданское право : в 2 вып. / В. И. Синайский. – К. : Т.А. Касперский, 1914. – Вып. 1 : Общая часть и вещное право. – 330 с.
149. Скловский К. И. Гражданский спор : Практ. цивилистика / К. И. Скловский. – М. : Дело, 2002. – 350 с.
150. Скловский К. И. Собственность в гражданском праве / К. И. Скловский. – М. : Дело, 1999. – 510 с.
151. Соборное уложение 1649 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://ru.wikipedia.org/wiki/ . – Название с экрана.
152. Собрание малороссийских прав 1807 г. / отв. ред. : Б. М. Бабий, А. Н. Мироненко ; сост. : К. А. Вислобоков. – К. : Наук. думка, 1993. – 366 с.
153. Советское гражданское право : учеб. для вузов по спец. “Правоведение” : в 2 ч. / отв. ред. В. А. Рясенцев. – М. : Юрид. лит, 1986. – Ч. 1. – 558 с.
154. Советское гражданское право : учебник для студ. юрид. ин-тов и фак. / под ред. О. А. Красавчикова. – Изд. 2-е. – М. : Высш. шк., 1972. – Т. 1. – 447 с.
155. Співак В. М. Речові права на чуже майно в цивільному кодексі України / В. М. Співак // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. праць. – К. : Ін Юре, 2003. – Вип. 20. – С. 247–252.
156. Стицина К. Суперфиций: за и против… [Электронный ресурс] / К. Стицина // Юридическая практика. – Режим доступа : URL : http://yurpractika.com/article.php?id=10004284 . – Название с экрана.
157. Столыпин П. А. Программа реформ : документы и материалы : в 2 т. / П. А. Столыпин ; [под общ. ред. П. А. Пожигайло]. – М. : РОССПЭН, 2003. – Т. 1. – 763 с.
158. Столыпин П. А. Программа реформ : документы и материалы : в 2 т. / П. А. Столыпин ; [под общ. ред. П. А. Пожигайло]. – М. : РОССПЭН, 2003. – Т. 2. – 798 с.
159. Суперфиций // Новый экономический и юридический словарь: 10000 терминов / [сост. А. Н. Азрилиян] ; под ред. А. Н. Азрилияна. – М. : Ин-т новой экономики, 2003. – С. 212.
160. Суперфиций [Электронный ресурс]. – Режим доступа : URL : http://ru.wikipedia.org/wiki/Суперфиций . – Название с экрана.
161. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности / Е. А. Суханов. – М. : Юрид. лит., 1991. – 238 с.
162. Суханов Е. Общие положения о праве собственности и других вещных правах / Е. Суханов // Хозяйство и право. – 1995. – № 6. – С. 29–46.
163. Теория государст