ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА (АГЕНТСЬКИХ ВІДНОСИН) У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

ДЯДЮК АНАСТАСІЯ ЛЕОНІДІВНА

На правах рукопису
УДК 346.3

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА (АГЕНТСЬКИХ ВІДНОСИН) У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 12.00.04. – господарське право; господарсько-
процесуальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук
Хатнюк Н.С.

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Правова природа комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання 11
1.1. Поняття комерційного посередництва та його відмінності від суміжних правових категорій 11
1.2. Комерційне посередництво та агентські відносини у сфері
господарювання в зарубіжних правових системах 36
1.3. Джерела господарсько-правового регулювання комерційного
посередництва (агентських відносин) в Україні 58
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 77
РОЗДІЛ 2. Правові підстави встановлення агентських відносин між
суб’єктами господарювання 79
2.1. Агентський договір як підстава виникнення та засіб регулювання
агентських відносин у сфері господарювання 79
2.2. Зміст правового зобов’язання сторін агентських відносин 103
2.3. Правові наслідки схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноважень або з перевищенням повноважень 132
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 148
РОЗДІЛ 3. Правові засади посередницької (агентської) діяльності в окремих сферах господарювання 150
3.1. Законодавча регламентація агентської діяльності у туристичній сфері 150
3.2. Особливості правового регулювання агентської діяльності на валютному ринку України 165
3.3. Правовідносини комерційного посередництва у транспортній галузі 175
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 190

ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199

ВСТУП

Актуальність теми. Докорінні зміни у суспільно-економічному устрої України та вступ до світової економічної спільноти сприяли зростанню кількості господарських операцій, як всередині країни, так і за її межами. Органічною складовою здійснюваних у країні перетворень стала поява та активне використання в господарському обігу нових інститутів, серед яких – інститут комерційного посередництва (агентських відносин). Зважаючи на новизну даного інституту виникає необхідність його науково-теоретичного дослідження.
Тривалий час агентська діяльність регулювалась неузгодженими між собою підзаконними нормативно-правовими актами. Безперечно, розрізнена нормативна база потребувала докорінного оновлення та вироблення єдиного підходу до визначення інституту агентських відносин. Першим кроком в удосконаленні правового регулювання агентських відносин стало закріплення інституту комерційного посередництва (агентських відносин) у Господарському кодексі України (надалі за текстом – ГК України), що набрав чинності з 1 січня 2004 року [43]. Прийняття ГК України сприяло гармонізації господарського законодавства, однак створення нової правової бази не змогло повністю вирішити колізії та заповнити прогалини у правовому регулюванні комерційного посередництва. Система прийнятого законодавства вимагає теоретичного осмислення основних положень господарсько-правового інституту комерційного посередництва (агентських відносин) з метою визначення особливостей правового регулювання у цій сфері, формулювання оптимального механізму функціонування даного інституту та приведення його у відповідність до сучасних потреб суспільства.
Вибір теми дослідження зумовлений необхідністю визначення та однозначного застосування базових категорій комерційного посередництва (агентських відносин), правового обґрунтування його структурних елементів з урахуванням особливостей національного законодавства, здійснення порівняльно-правового аналізу закономірностей розвитку агентських відносин у законодавствах зарубіжних країн, для подальшого удосконалення цього інститут в господарському праві.
Підґрунтям для подальшого дослідження проблем визначення інституту комерційного посередництва (агентських відносин), вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань стали праці вітчизняних науковців: О.А. Беляневича, С.М. Бервенка, В.А. Васильєвої, О.М. Вінник, О.В. Дзери, А.І. Дрішлюка, Р.В. Колосова, В.В. Луця, А.О. Попова, В.С. Щербини та інших. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки базуються також на результатах досліджень зарубіжних науковців у сфері господарського, цивільного та інших галузей права: С.С. Алексєєва, В. Ансона, М.І. Брагінського, Н.Г. Вілкової, В.В. Вітрянського, І.М. Галушиної, А.В. Єгорова, О.С. Йоффе, Б.Д. Завидова, Х. Кетца, Г. Ласка, М.З. Пака, В.Ф. Попондопуло, С.Ю. Рябікова, В.О. Рясенцева, К.С. Свиридова, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, К. Цвайгерта, К.М. Шміттгоффа та інших науковців.
Увага більшості вчених була зосереджена, насамперед, на аналізі агентського договору, як одного із договорів про надання послуг у цивільному обігу. Дослідження комерційного посередництва (агентських відносин) у сфері господарювання здійснювалось здебільшого в межах наукових коментарів до ГК України та окремих наукових статей. Відсутність комплексного дослідження юридичної природи комерційного посередництва (агентських відносин) як інституту господарського права України негативно позначається на судовій та іншій юридичній практиці. Дискусійними залишаються більшість теоретичних та практичних питань, пов’язаних із визначенням поняття, змістом і правовим регулюванням комерційного посередництва (агентських відносин) у різних сферах господарювання, його співвідношення із цивільно-правовим інститутом представництва, обсягом повноважень та відповідальності учасників агентських відносин. Потребують наукового визначення такі поняття, як: «схвалення принципалом угоди укладеної агентом», «відхилення дій агента», «агентський звіт», «агентські послуги», «монопольні агентські відносини», «виключні агентські відносини».
Вищезазначені положення обумовлюють своєчасність та актуальність дисертаційного дослідження у теоретичному і практичному плані.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Дослідження проводилось відповідно до комплексної програми «Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України» (номер державної реєстрації 0102 U 006315).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування господарсько-правової природи інституту комерційного посередництва (агентських відносин), комплексне вивчення особливостей та підстав встановлення даного виду правовідносин у різних сферах господарювання з подальшим формулюванням науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання агентських відносин. Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання дисертаційного дослідження:
- розкрити юридичну природу, визначити поняття та проаналізувати ознаки, характерні для комерційного посередництва (агентських відносин);
- з’ясувати місце інституту комерційного посередництва серед інших правових інститутів;
- окреслити та розкрити характерні ознаки комерційного посередництва (агентських відносин) відповідно до законодавства країн континентального та прецедентного права;
- охарактеризувати джерела регулювання правовідносин комерційного посередництва;
- надати обґрунтування юридичним підставам виникнення правовідносин комерційного посередництва (агентських відносин);
- розкрити правове становище учасників агентських відносин, зокрема права й обов’язки їх сторін;
- встановити та розглянути правові наслідки схвалення або відхилення угод, укладених комерційним агентом без повноважень або з перевищенням повноважень;
- визначити особливості здійснення агентської діяльності у різних сферах господарювання;
- сформулювати пропозиції та надати рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання агентських відносин у господарській сфері
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення комерційного посередництва (агентської діяльності) як виду господарської діяльності.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів чинного національного законодавства, міжнародно-правові акти, що регулюють комерційне посередництво (агентські відносини), вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, судова та інша юридична практика.
Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є система загальнонаукових та спеціально-юридичних методів пізнання. Діалектичний метод дав можливість з’ясувати сутність правової категорії комерційного посередництва (агентських відносин), її взаємозв’язок із іншими правовими категоріями. Історичний метод дозволив дослідити чинники і процес становлення та закономірності розвитку інституту комерційного посередництва (агентських відносин) у різних державах. Формально-юридичний метод використовувався для аналізу норм чинного законодавства, практики їх застосування та розробки пропозицій щодо їх удосконалення. Системно-структурний метод сприяв з’ясуванню місця агентських відносин у системі господарських відносин. За допомогою порівняльно-правового методу аналізувались поняття комерційного посередництва (агентських відносин) та суміжних правових категорій, юридична природа агентського й інших видів договорів, порівнювалось правове регулювання досліджуваних відносин законодавствами країн різних систем права, а також теорії і правові доктрини. Використання даного методу пізнання надало можливість визначити національні особливості правового регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) та сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення з урахуванням іноземного досвіду.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є одним з нових комплексних досліджень комерційного посередництва (агентських відносин) у господарській сфері. У роботі визначено правову природу комерційного посередництва (агентських відносин) як самостійного виду господарських правовідносин, виявлено проблеми правового регулювання, а також на теоретичному рівні обґрунтовані пропозиції щодо їх подолання.
Проведене дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати такі основні положення, що виносяться на захист:
вперше:
- обґрунтована думка, що обмеження змісту агентських відносин діями агента щодо укладення та сприяння в укладенні угод не відповідає економічним інтересам їх учасників. Доводиться необхідність розширення повноважень агента шляхом закріплення за ним права вчиняти дії (надавати юридичні й фактичні послуги), які сприятимуть належному виконанню угод укладених ним від імені суб’єкта, якого агент представляє (надалі – принципал);
- доведена необхідність законодавчого закріплення відповідальності агента перед третьою особою за завдані їй збитки внаслідок дій агента без повноважень або з перевищенням повноважень. Аргументується, що у випадку відхилення принципалом угоди, укладеної агентом з перевищенням повноважень або без повноважень, потрібно законодавчо обмежити розмір відшкодування агентом збитків, завданих третій особі лише фактично (реально) здійсненими нею витратами, пов’язаними з підготовкою до виконання договору або втратою товару (майна);
- сформульовано авторське визначення поняття «схвалення принципалом угоди» як юридичного факту, що має зворотну в часі дію й у встановлений законодавством чи агентським договором строк в активній формі засвідчує намір принципала виступити стороною угоди, укладеної агентом без повноважень або з перевищенням повноважень, надає цій угоді юридичної сили та породжує агентські відносини;
- обґрунтована думка про необхідність введення поняття «виключні агентські відносини» до ГК України, під яким слід розуміти вид монопольних агентських відносин з наданням агенту виключного права на здійснення посередницької діяльності на певній території та отримання винагороди за всі вчинені правочини та надані фактичні послуги на цій території;
удосконалено:
- порядок припинення агентського договору у разі відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва. Необхідно зобов’язати комерційного агента у випадку відмови від подальшого здійснення комерційного посередництва повідомити принципала у строк не менше, як за один місяць (для морських агентів – за три місяці) до такої відмови, якщо більш тривалі строки не передбачено договором між ними;
- поняття «відхилення дій агента». Обґрунтовано, що «відхилення дій агента» повинно здійснюватись у простій письмовій формі та надаватись як третій стороні, так і комерційному агенту не пізніше ніж у двадцятиденний строк із моменту отримання повідомлення про укладений договір, якщо договором не встановлений інший строк;
- визначення поняття «посередницької діяльності» агентів у туристичній сфері. Зроблено висновок про наявність колізії між нормативно-правовими актами у цій сфері, спричиненої відсутністю у Законі України «Про туризм» визначення характеру посередництва, яке здійснюється туристичним агентом. Для подолання колізії необхідно закріпити положення про те, що посередницька діяльність туристичних агентів із реалізації продукту туристичних операторів здійснюється ними від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок туристичних операторів;
дістали подальшого розвитку положення, що:
- інститут агентських відносин (комерційного посередництва) включає інститут комерційного представництва, оскільки вони збігаються за сферою регулювання та суб’єктним складом, однак комерційний посередник може вчиняти дії як представницького, так і посередницького характеру. Відносини комерційного представництва можуть бути врегульовані в рамках агентського договору або договору доручення, тому пропонується виключити ст. 243 Цивільного кодексу України, що регулює даний інститут, та внести зміни до ч.3 ст. 238 (виключивши поняття «комерційний представник»);
- укладання агентом угод із третіми особами в інтересах принципала, але від власного імені, не характерне для країн континентальної системи права, оскільки не забезпечує реалізацію мети агентської діяльності щодо безпосереднього встановлення договірних зобов’язань між принципалом і третіми особами. Національне законодавство не має правових засобів належного (рівного) захисту всіх учасників відносин, в яких агент виступає від власного імені;
- належною формою повідомлення принципала про надані йому посередницькі послуги є агентський звіт. Сформульовано авторське визначення «агентського звіту» як документу конфіденційного характеру встановленої у договорі форми та змісту, що надається агентом протягом вказаного принципалом строку для підтвердження належного виконання зобов’язання та інформування принципала про істотні умови укладеного від його імені договору. Розроблено основні (типові) вимоги щодо форми та змісту агентського звіту;
- під обов’язком агента надавати послуги під контролем принципала слід розуміти підзвітність агента за дії, вчинені відповідно до наданих йому повноважень і розпоряджень принципала, якому кореспондується право принципала мати доступ до всіх документів та знати про всі обставини справи, які стосуються виконання доручень за укладеним із агентом договором. Визначальною рисою контролю принципала (як змішаного договірно-легітимного виду) є обмежена договором можливість втручання в господарсько-виробничу діяльність агента.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи були використані у навчально-методичній роботі юридичного факультету Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (м. Київ) та юридичного факультету Інституту права ім. В. Сташиса Класичного приватного університету (м. Запоріжжя), при розробці робочих навчальних програм, методичних матеріалів щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, проведення лекційних та семінарських занять з дисциплін «Міжнародне економічне право», «Господарське право» (довідка № 50/10 від 21 січня 2010 р.; довідка № 1534/02 від 2 лютого 2010 р.).
Результати дослідження щодо удосконалення та упорядкування правового регулювання комерційного посередництва у різних сферах господарювання були використані при роботі Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій над положеннями проекту Закону України «Про виробництво та обіг пива в Україні» (довідка № 06/1015-06 від 1 червня 2006 року)
Крім того, окремі положення дисертаційного дослідження впроваджувалися суб’єктами підприємницької діяльності при здійсненні агентської діяльності (довідка №10-09/08 від 10 вересня 2008 року, довідка №68-09/З від 15 січня 2009 року).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції практичного характеру, що містяться у дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» й отримали апробацію в опублікованих тезах доповідей та виступах на: Міжнародній науковій конференції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (27-28 жовтня 2006 р., м. Хмельницький), Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (26-27 жовтня 2007 р., м. Хмельницький), Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні дослідження правознавчих проблем» (11-12 жовтня 2007 р., м. Запоріжжя), Міжнародній науковій конференції молодих учених «Сьомі осінні юридичні читання» (28-29 листопада 2008 р., м. Хмельницький).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладено у восьми публікаціях загальним обсягом 2,4 д.а., чотири з них – у виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України як фахові; та тезах чотирьох доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (297 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 226 сторінок, із них 198 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на основі комплексного аналізу і вивчення правового регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) з метою реалізації наукових завдань здійснено узагальнення теоретичних положень та обґрунтування їх практичного значення. Результати проведеного в дисертації дослідження дали можливість сформулювати ряд висновків науково-теоретичного та практичного характеру.
У господарському законодавстві України «комерційне посередництво» вживається для позначення агентських відносин та агентської діяльності, хоча воно є загальним поняттям і, крім агентської, включає такі види діяльності, як: комісійна, маклерська, брокерська тощо. До основних юридичних ознак комерційного посередництва слід віднести: договірний (зобов’язальний) характер правовідносин з надання послуг; діяльність посередника за рахунок іншої особи; незалежність посередника у його діяльності; досягнення власного економічного інтересу шляхом задоволення інтересів іншої особи; оплатний характер послуг; відсутність переходу права власності на товар (майно) іншої особи. Під поняттям «комерційне посередництво» ми розуміємо діяльність, що здійснюється виключно у підприємницьких сферах господарювання, в інтересах та за рахунок суб’єкта господарювання для організації ефективного використання майна та встановлення для нього нових правових або економічних відносин із третіми сторонами, результат якої має вартісний характер. Ототожнення понять «комерційне посередництво» та «агентська діяльність» не відповідає правовій природі комерційного посередництва, а тому доцільним є їх розмежування, у зв’язку з чим пропонуємо внести зміни до ГК України та визначити назву Глави 31 як «Агентські відносини у сфері господарювання».
У ГК України для позначення учасника агентських відносин, від імені і в інтересах якого діє агент, вживається термін «суб’єкт, якого представляє агент». В окремих сферах господарювання його визначають як «туристичний оператор», «судновласник», «страховик». Аналіз агентських договорів дозволяє стверджувати, що відсутність термінологічної єдності обтяжує зміст договору, змушує сторони самостійно визначати такого учасника, як «замовник», «клієнт», «довіритель» тощо. Вважаємо, що в ГК України необхідно ввести єдине поняття, загальновживане в міжнародній практиці, – «принципал». Пропонуємо таке поняття включити до ст. 295 ГК України, оскільки його введення спростить використання комерційного посередництва: принципал є суб’єктом господарювання, який надає повноваження комерційному агентові на укладення угод чи сприяння в укладенні або виконанні угод у сфері господарської діяльності.
На підставі аналізу понять «комерційне посередництво», «представництво» та «комерційне представництво» зроблено висновок про те, що останнє з них є вужчим за представництво (за суб’єктним складом, сферою, метою діяльності) і комерційне посередництво (за характером дій, підставою виникнення). Оскільки предмет регулювання комерційного представництва може бути повністю врегульований в рамках агентського договору або договору доручення, пропонуємо внести зміни до ч. 3 ст. 238 ЦК (виключити норми щодо комерційного представництва) та виключити ст. 243 з ЦК України, яка регулює комерційне представництво.
Під агентськими відносинами законодавства країн англосаксонської системи права розуміють правовідносини, за якими одна сторона (самостійна у своїй діяльності або пов’язана трудовими відносинами) приймає на себе зобов’язання за винагороду виконувати на постійній основі певні види діяльності чи разові дії або надавити послуги (послугу) в інтересах та за рахунок іншої особи (принципала, довірителя) від імені цієї особи або від власного імені. Поняття «агентування» (agency) в країнах системи прецедентного права наділено значно ширшим обсягом, ніж поняття «представництво» у країнах континентальної системи права. Англо-американське законодавство, на відміну від законодавства країн континентального права, для кваліфікації діяльності як агентської не приділяє значної уваги тому, чи діє агент від власного імені, чи від імені принципала. Російським законодавством передбачено право агента вступати у відносини з третьою стороною від власного імені, але за рахунок принципала, що не є характерним для країн континентального права. Узагальнюючи практику регулювання агентських відносин (комерційного посередництва, комерційного представництва) законодавствами країн континентального права, пропонуємо таке визначення агентських відносин: правовідносини, що виникають на підставі агентського договору, за яким одна сторона (агент, комерційний агент, торговий представник) за дорученням та за рахунок іншої сторони (принципала) зобов’язується за винагороду на довготривалій основі здійснювати діяльність, що полягає в укладанні чи сприянні в укладанні договорів між принципалом та третьою особою, і сприяти розширенню ринків збуту товарів та послуг принципала.
Укладання агентом угод із третіми особами в інтересах принципала (але від власного імені) не характерне для країн континентальної системи права, оскільки це не забезпечує реалізацію мети агентської діяльності щодо безпосереднього встановлення договірних зобов’язань між принципалом і третіми особами. Національне законодавство не має правових засобів належного (рівного) захисту всіх учасників відносин, в яких агент виступає від власного імені.
Обмеження змісту агентських відносин діями агента щодо укладення та сприяння в укладенні угод не відповідає економічним інтересам їх учасників. З метою розширення повноважень агента необхідно надати йому можливість вчиняти дії, які сприятимуть виконанню укладених ним від імені принципала договорів, а тому ч. 1 ст. 297 ГК України пропонуємо подати у такій редакції: «За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується від імені та за рахунок другої сторони (принципала) укладати угоди, надавати юридичні й фактичні послуги, які сприятимуть укладенню угод із третьою стороною та належному їх виконанню».
Зважаючи на відсутність законодавчого визначення, під поняттям «сприяння в укладанні угод» слід розуміти виконання дій, що полегшують, спрощують процедуру укладення договору або роблять імовірним його укладення в майбутньому. Очевидно, що повний перелік таких дій встановити неможливо (з огляду на їх значну кількість та різноманітність). Проте варто було б визначити перелік основних дій, серед яких: організація або проведення переговорів, розробка договорів та іншої необхідної документації, маркетингові дослідження.
Необхідно на законодавчому рівні закріпити відповідальність агента, що діяв без повноважень або з перевищенням повноважень, перед третьою особою за завдані їй внаслідок дій агента збитки та встановлення розміру відповідальності залежно від ступеня вини агента. Залежно від форми вини, пропонується кваліфікувати види перевищення повноважень агентом на навмисне та ненавмисне. Навмисне (залежно від мотивів та мети) диференціюємо на: перевищення повноважень агентом через впевненість у схваленні своїх дій у подальшому; навмисне перевищення повноважень агентом з метою захисту інтересів принципала; навмисне перевищення повноважень з метою отримати вигоду для себе шляхом введення принципала або третіх осіб в оману. У випадку відхилення принципалом угоди, укладеної агентом з перевищенням повноважень або без повноважень, потрібно законодавчо обмежити відшкодування збитків третьої особи лише її фактичними (реальними) витратами; якщо ж збитки були завдані внаслідок обманних дій агента, то відшкодуванню підлягають збитки і моральна шкода.
Сформульовано авторське визначення поняття «схвалення принципалом угоди» як юридичного факту, що має зворотну в часі дію й у встановленій законодавством чи договором активній формі засвідчує намір принципала виступити стороною договору, укладеного агентом без повноважень або з перевищенням повноважень, надає договору юридичної сили та породжує агентські відносини. Правила, які стосуються схвалення дій агента, полягають у тому, що особа в момент вчинення дій повинна виступати від імені принципала, який повинен бути реальним (існуючим) на момент укладення договору, мати господарську компетенцію (спеціальну правосуб’єктність) як в момент укладення, так і в момент схвалення договору та бути поінформованим про всі факти, що можуть вплинути на прийняття ним рішення. Уточнено зміст поняття «відхилення дій агента», яке повинно здійснюватись у письмовій формі та надаватись як третій стороні, так і комерційному агенту не пізніше ніж у двадцятиденний строк з моменту отримання повідомлення про укладений договір, якщо договором не встановлений інший строк.
Пропонується закріпити за комерційним агентом обов’язок, у випадку відмови від подальшого здійснення комерційного посередництва, повідомити принципала у строк не менше як за один місяць (для морських агентів – за три місяці) до такої відмови, якщо більш тривалі строки не передбачено договором між ними.
Належною формою повідомлення принципала про надані йому посередницькі послуги є агентський звіт. Сформульовано визначення «агентського звіту» як документа конфіденційного характеру, встановленої у договорі форми та змісту, що надається агентом упродовж визначеного принципалом строку для підтвердження належного виконання зобов’язання та інформування принципала про істотні умови укладеного від його імені договору. Звіт агента має свої особливості для кожного виду діяльності, проте будь-який з них обов’язково повинен містити реквізити комерційного агента, реквізити договору, на підставі якого діє агент, умови укладеного агентом договору або майбутнього договору (предмет та ціну договору, кількість та якість товарів чи послуг, права та обов’язки сторін), реквізити третьої сторони, дату складання звіту, підпис та відбиток печатки агента (якщо є печатка).
Під обов’язком агента надавати послуги під контролем принципала слід розуміти підзвітність агента за дії, вчинені відповідно до повноважень і вказівок, наданих принципалом, якому кореспондується право принципала мати доступ до всіх первинних документів та знати про всі обставини справи, що стосуються виконання доручень за укладеним із агентом договором. Визначальною рисою контролю принципала (як змішаного договірно-легітимного виду) є обмежена договором можливість втручання в господарсько-виробничу діяльність агента.
Зроблено висновок, що в агентських відносинах, делькредере – це засіб забезпечення агентом виконання зобов’язань перед принципалом тією особою, з якою агент вступив у відносини від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала. Делькредере є специфічним засобом забезпечення виконання агентського договору, що опосередковано забезпечує виконання зобов’язань третіми особами за договорами укладених агентом в інтересах принципала.
Під поняттям «монопольні агентські відносини» слід розуміти встановлення між принципалом та агентом відносин з умовою, що один з них або обидва беруть зобов’язання не укладати агентські договори з іншими особами. Вважаємо доречним включити поняття «виключні агентські відносини» в ГК України, під якими слід розуміти вид монопольних агентських відносин з наданням агенту виключного права на здійснення посередницької діяльності на певній території та отримання винагороди за всі вчинені правочини та надані фактичні послуги на цій території.
Обґрунтовано, що єдиною підставою виникнення агентських відносин у сфері купівлі-продажу валют є юридичний факт укладення агентського договору. На нашу думку, необхідно затвердити типовий агентський договір на відкриття пункту обміну іноземних валют. У даному випадку доцільно надати Національному банку України право затвердити типовий агентський договір на відкриття пункту обміну іноземних валют. Затвердження типового договору позбавить сторони таких відносин необхідності узгоджувати агентський договір у територіальних органах НБУ, що значно зменшить термін реєстрації пункту обміну валют, кількість обов’язкових адміністративних процедур для суб’єктів господарювання та їх вартість.
Наявну колізію між нормативно-правовими актами у сфері туризму, спричинену відсутністю у Законі України «Про туризм» визначення характеру посередництва, можна подолати, закріпивши положення про те, що посередницька діяльність туристичних агентів з реалізації продукту туристичних операторів здійснюється ними від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок туристичних операторів.
Для приведення правового регулювання агентських відносин у сфері страхування до вимог ГК необхідно внести зміни до ст. 15 Закону України «Про страхування» та викласти її у такій редакції: «Страховий агент – це суб’єкт господарювання (юридична особа або громадянин), який за винагороду на підставі агентського договору надає послуги в укладенні та виконанні страхових договорів чи сприянні їх укладенню від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок страховика при здійсненні останнім страхової діяльності».
Щоб не допустити зловживання з боку принципала своїм правом на визнання договору недійсним та захистити права агента, пропонується доповнити ст. 298 ГК України частиною 3 такого змісту: «Якщо протягом семи календарних днів з моменту отримання повідомлення від особи, що виступила у якості агента, принципал не надішле їй запит щодо надання додаткової інформації стосовно укладеного договору, вважається, що він обізнаний з усіма істотними для нього обставинами».
Право агента здійснювати операції за рахунок принципала проявляється через обов’язок останнього надати агенту засоби (кошти), необхідні для виконання агентського договору, та відшкодувати фактичні витрати при наданні послуг. При цьому відшкодуванню підлягають лише ті фактичні витрати, пов’язані з виконанням договору, що здійснені агентом правомірно. Обов’язок агента здійснювати операції за рахунок принципала полягає у негайній передачі принципалу всіх благ, одержаних від виконання договору, а у випадку неможливості – забезпеченні їх збереження.
Порядок та строки надання повідомлень мають визначатись у кожному конкретному випадку укладення агентського договору. Необхідно доповнити ч. 1 ст. 298 ГК України нормою такого змісту: «Комерційний агент повідомляє суб’єкта, якого він представляє, про кожний випадок посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб’єкта угоду у формі, порядку та строки, передбачені договором. У випадку відсутності відповідних умов комерційний агент може надавати повідомлення принципалу після виконання або закінчення дії договору».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Н. В. Договоры поручения, комиссии. Агентские договоры / Н. В. Абрамова. – М. : «Статус-Кво 97», 2004. – 170 с.
2. Агентские договора на реализацию пакета туристических услуг ТОВ «Забугор.ком». За 2007-2008 г. // Архів ТОВ «Забугор.ком». – К., 2009. – 95 с.
3. Агентський договір на реалізацію пакета туристичних услуг ТОВ «ABTT» (примірник). – К., 2008. – 8 с.
4. Агентський договір про співробітництво ВАТ «Банк» з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» при здійсненні грошових переказів від 15 червня 2008 року. – К., 2008. – 10 с.
5. Агентські договори на реалізацію туристичних послуг ТОВ «Луідор». За період з 2007 р. по 2009 р. // Архів ТОВ «Луідор». – Кременчук, 2009. – 79 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права / С. С. Алексеев. – М. : [б.в.], 1961. – 64 с.
7. Алексеев С. С. Право : азбука – теория – философия : опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
8. Алферова О. В. Некоторые вопросы договорного права России и зарубежных стран : сборник статей аспирантов и молодых ученых / О. В. Алферова. – М. : МЗ-Прогресс, 2003. – 84 с.
9. Аналітична довідка про роботу туроператорів та тур агентів за 9 місяців 2009 року (дані за формою № 1-ТУР (к)) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http // www.tourism.gov.ua
10. Ансон В. Договорное право / В. Ансон ; под общей ред. и с предисл. О. Н. Садикова. – М. : Юрид. лит., 1984. – 463 с.
11. Афанасьєв К. Щодо змісту категорії «законодавство України» / К. Афанасьєв // Право України. – 2009. – № 11. – С. 124-131.

12. Ашурков О. А. Унификация правового регулирования внешнеэкономических операций в ЕС / О. А. Ашурков // Гармонизация законодательства Украины и международная интеграция : внешне экономическая деятельность : сб. науч. тр. / В. К. Мамутов (отв. ред.) ; НАН Украины, Ин-т эконом.-прав. исследований. – Донецк : Юго-Восток Лтд., 2007. – С. 6-29.
13. Бабкина Е. Правовая природа договора коммерческого представительства / Е. Бабкина // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2000. – № 2. – С. 5–11.
14. Бабкина Е. Развитие теории представительства в коммерческих отношениях / Е. Бабкина // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1999. – № 4. – С. 25–28.
15. Багатых Е. А. Гражданское и торговое право : учебное пособие. – Изд. 2-е, дополн. и переработ. – М. : Юрид. фирма «Контракт», 2000. – 352 с.
16. Белов А. П. Международное предпринимательское право : практическое пособие / А. П. Белов. – М. : Юстицинформ, 2001. – 336 с.
17. Белов В. Н. Коммерческое представительство и агентирование (договоры) / В. Н. Белов. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 256 с.
18. Беляневич О. А. Теоретичні проблеми господарського договірного права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.04 / О. А. Беляневич ; Національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 34 с.
19. Бервенко С. М. Проблеми договірного права України : монографія / С. М. Бервенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
20. Бергер Э. С. Коммерческое посредничество в России становится реальностью / Э. С. Бергер, Д. Л. Давыденко // Третейский суд. – 2003. – № 6. – С. 113.
21. Бережна І. Чи є перспективи в агентських договорів в Україні / І. Бережна // Юридичний журнал : правове видання. – 2007. – № 9. – С. 24-26.
22. Бірюкова А. Співвідношення звичаю та закону: історичний аналіз / А. Бірюкова // Право України. – 2008. – № 3. – С. 41-43.
23. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві / Т. В. Боднар. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
24. Брагинский М. И. Договорное право . Кн. 1 : Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – 2-е изд., исправл. – М. : Статут, 2000. – 848 с.
25. Брагинский М. И. Договорное право . Кн. 3 : Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – Изд. исправл. и дополн. – М. : Статут, 2003. – 1055 c.
26. Брагинский М. И. Общие учения о хозяйственных договорах / М.И.Брагинский. – Минск. : [б.в.], 1967. – 259 с.
27. Буткевич О. В. Особливості визначення торговельного договору / О. В. Буткевич // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 4. – С. 48-53.
28. Буткевич О. В. Співвідношення понять «торгівля» та «торговельна діяльність» / О. В. Буткевич // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 1. – С. 69-73.
29. Бушев А. Ю. Коммерческое право зарубежных стран / А. Ю. Бушев, О. А. Макарова, В. Ф. Попондопуло. – СПб. : [б.в.], 2003. – 288 с.
30. Бычкова Е. Н. Торговый кодекс как основной источник французского торгового права / Е. Н. Бычкова // Актуальные проблемы науки и практики коммерческого права : сб. науч. ст. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – Вып. 6. – С. 261- 268.
31. Валютний ринок // Бюлетень Національного банку України: аналітично-статистичне видання Національного банку України. – 2009. – № 10. – 177 с.
32. Валютний ринок [Електронний ресурс] // Бюлетень Національного банку України: аналітично-статистичне видання Національного банку України. – 2010. – № 2. – Режим доступу : http // www.nbuportal.bank.gov.ua
33. Васильєва В. А. Поняття та особливості посередницьких договорів / В. А. Васильєва // Право України. – 2004. – № 12 – С. 42-44.
34. Васильєва В. А. Проблеми цивільно-правового регулювання відносин з надання посередницьких послуг : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : 12.00.03 / В. А. Васильєва . – К., 2006. – 31 с.
35. Васильєва В. Уніфікація права, застосовуваного до посередників / В. Васильєва // Вісник львівського університету. Сер. юридична. Львів, 2006. – Вип. 42. – С. 180-183.
36. Вилкова Н. Г. Договорное право в международном обороте / Н. Г. Вилкова. – М. : Статут, 2002. – 510 с.
37. Вінник О. М. Господарське право : Навчальний посібник / О. М. Вінник. – 2-ге вид., змін. та доп. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.
38. Віхров О. П. Правове регулювання функціональних видів господарської діяльності : курс лекцій / О. П. Віхров ; Чернігівський ін-т. економіки і упр. – Чернігів : ЧДІЕУ : «Чернігівські обереги», 2006. – 172 с.
39. Галушина И. Н. Посредничество в гражданском и торговом законодательстве Франции и Германии / И. Н. Галушина // Закон. – 2005. – № 2 – С. 122-124.
40. Галушина И. Н. Агентский договор : сравнительно-правовой анализ регулирования в российском и англо-американском гражданском праве / И. Н. Галушина // Международное публичное и частное право. – 2005. – № 1. – С. 18-21.
41. Галушина И. Н. Понятие представительства и посредничества в гражданском праве : сравнительно-правовой аспект / И. Н. Галушина // Журнал российского права. – 2006. – № 2. – С. 139-147.
42. Галушина И. Н. Посредничество как гражданско – правовая категория : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юридич. наук : 12.00.03 / И.Н.Галушина . – Екатеринбург, 2006. – 26 с.
43. Галушина И. Н. Правовое регулирование агентских отношений во Франции / И. Н. Галушина // Судебно–арбитражная практика Московского региона : вопросы правоприменения. – 2004. – № 5–6. – С. 12-15.
44. Галушина И. Н. Развитие российского гражданского законодательства о посредниках / И. Н. Галушина // Журнал российского права. – 2004. – № 4. – С. 137-141.
45. Гелевей О. І. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов'язання : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. І. Гелевей ; Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2003. — 197с.
46. Гелецька І. О. Правове регулювання представництва у цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юридич. наук : 12.00.03 / І. О. Гелецька ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – 24 с.
47. Германское право. Ч. 1 : Гражданское уложение / науч. ред. В. В. Залесский ; авт. введ. В.Бергман, Е. А. Суханов ; пер. с нем. А. А. Лизунова – М. : Междунар. центр фин. – экон. развития, 1996. – 550 с.
48. Голосніченко Д. Повноваження як об’єкт дослідження загальної теорії держави та права / Д. Голосніченко // Право України. – 2008. – № 1. – С. 15-17.
49. Господарський кодекс України : науково-практичний коментар / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В. М. Коссак та ін.; за ред. О. І. Харитонової. – Х. : Одіссей, 2007. – 832 с.
50. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
51. Гражданский кодекс Республики Беларусь от 7 декабря 1998 г. // Ведомости Национального собрания Республики Бєларусь. – 1999. – № 7-9. – Ст. 101.
52. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 1, от 30.11.1994 № 51-ФЗ, принят ГД ФС РФ 21.10.1994 // Собрание законодательства РФ. – 1994. – № 32. – Ст. 3301.
53. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 2 : Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / под. ред. О. М. Козыря, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М. : Междунар. центр. финан.-эконом. развития, 1996. – 523 с.
54. Гражданское и торговое право зарубежных стран : учебное пособие для студентов юрид. вузов / В. В. Безбах, М. Г. Малевич, В. П. Мозолин и др. – М. : МЦФЭР, 2004. – 894 с.

55. Гражданское и торговое право капиталистических государств : учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Международные отношения, 1993. – 560 с.
56. Гражданское право. Т. 2 : учебник / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : ООО «ТК Велби», 2003. – 848 с.
57. Гражданское право : в 2 т. . Т. 2 , полут. 2 : учебник / отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 2000. – 544 с.
58. Грищенко І . Формування конкурентного середовища на ринку послуг України / І. Грищенко // Підприємництво , господарство і право – 2007. – № 5. – С. 163-166.
59. Добровольская В. Лицензирование глазами экспертов : туристическая деятельность / В. Добровольская // Бизнес-Консультант. – 2006. – № 6. – С. 12-13.
60. Договір № КОП-19-07 від 17 липня 2007 р., укладений між ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон.Телеком» та ТОВ «Бест Кард Сервіс». – Х., 2007. – 9 с.
61. Договір доручення № 22 від 11.06.2007 р., укладений між ТОВ «Астеліт» та ТОВ «Бест Кард Сервіс». – К., 2007. – 7 с.
62. Договір між ТОВ «Астеліт» та ТОВ «Пей-Порт» № AS08-UA6-848 від 01.02.2008 р. – К., 2008. – 16 с.
63. Договір на реалізацію карт оплати послуг фізичним особам ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Велтон.Телеком». – Х., 2007. – 9 с.
64. Договір про конфіденційність між ЗАТ «Українські радіосистеми» та ТОВ «Пей-Порт» № 414/07 від 10.09.2007 р. – К., 2007. – 4 с.
65. Договір про надання послуг з поширення пунктів продажу послуг Оператора та обслуговування системи реєстрації платежів між ЗАТ «Українські радіосистеми» та ТОВ «Пей-Порт» № 413/07 від 10.09.2007 р. – К., 2007. – 20 с.
66. Договір про надання послуг з поширення пунктів продажу послуг та обслуговування системи реєстрації платежів № 413/07 від 10.09.2007. – К., 2007. – 20 с.
67. Договори в підприємницькій діяльності / М. Войцеховський та ін. – К. : Преса України, 2004. – 144 с.
68. Дождев Д. В. Римское частное право : учебник для вузов / Д. В. Дождев ; под общ. ред. акад. В. С. Нерсесянца. – 2-е изд., измен. и доп. – М. : НОРМА, 2003. – 604 с.
69. Дрішлюк А. І. Агентська угода : деякі питання правового регулювання / А. І. Дрішлюк // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. літ., 2002. – Вип. 13. – С. 148-152.
70. Дрішлюк А. І. Агентський договір : цивільно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття вчен. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 / А. І. Дрішлюк ; Одеська Національна юридична академія. – О., 2003. – 20 с.
71. Дрішлюк А. І. Агентський договір в цивільному праві України / А. І. Дрішлюк // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 3. – С. 37-39.
72. Дрішлюк А. І. До проблеми визначення агентського договору в сучасному цивільному та господарському законодавстві України / А. І. Дрішлюк // Університетські наукові записки. – 2005. – № 4(16). – С. 82-85.
73. Дудка Г. Предмет закону / Г. Дудка // Право України. – 2001. – № 4. – С. 98- 101.
74. Дякович М. М. Цивільно-правові аспекти забезпечення майнових інтересів заставодержателя : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / М. М. Дякович ; Львівський національний ун- т ім. Івана Франка. – Л., 2003. – 193 с.
75. Егоров А. В. Агентський договор : опыт сравнительного анализа законодательных и теоретических конструкций / А. В. Егоров // Ежегодник сравнительного правоведения : 2002 год. – М. : НОРМА, 2003. – 312 с.
76. Единообразный торговый кодекс США : пер.с англ. – М. : Прогресс, 1969. – 431 с.
77. Єсіпова Л. О. Гарантія у цивільному праві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Л. О. Єсіпова ; Одеська національна юридична академія. — О., 2006. — 206 с.
78. Жалинский А. Введение в немецкое право / А. Жалинский, А. Рерихт. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
79. Жюллио де ла Морандъер Л. Гражданское право Франции. Т.2 / Л. Жюллио де ла Морандъер; Пер. с франц. Е. А. Флейшиц. – М. : Иностр. лит., 1961. – 728 с.
80. Завидов Б. Д. Договоры посреднических услуг : комментарии : правоприменение / Б. Д. Завидов. – М. : ФБК-Пресс, 1997. – 96 с.
81. Зайцев І. Ліквідація агентів / І. Зайцев // Український діловий тижневик «Контракти». – 2005. – № 3. – С. 3-5.
82. Зайчук О. В. Правове регулювання та правовий вплив : взаємозумовленість і відмінність / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко // Законодавство України : проблеми і перспективи розвитку : збірник матеріалів міжнар. наук. конф. (24.01. – 29.01.2005, м. Косів Івано-Франківської області). – 2005. – Вип.6. – С. 6-9.
83. Законодательство Великобритании, ФРГ и Франции о торговом представительстве (об агентских договорах) – М., 1984. – Вып. 212. – 64 с.
84. Звіти про надання агентських послуг ТОВ «Луідор». За період з 2009 р. по лютой 2010 р. // Архів ТОВ «Луідор». – Кременчук, 2010. – 5 с.
85. Занковский С. С. Предпринимательские договоры / С. С. Занковский ; отв. ред. В. В. Лаптев. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 304 с.
86. Згонников А. П. Гражданско-правовая регламентация деятельности коммерческих представителей в свете законодательства Европейского Союза / А. П. Згонников // Вестник Воронежского государственного университета. Серия право. – 2008. – № 1. – С. 324- 333.
87. Зинченко С. А. Представительство в гражданском и предпринимательском праве России / С. А. Зинченко, В. В. Галов. – Ростов-н/Д : Изд-во СКАГС, 2004. – 255 с.
88. Зуев Е. А. Фидуциарные правоотношения : международная практика и российское право : вопросы модальности в праве / Е. А. Зуев // Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 156-169.
89. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 с.

90. Иоффе О. С. Советское гражданское право : курс лекций / О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1958. – Ч.1. – 511 с.
91. Інструкція про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними : наказ Державної митної служби України від 17.09.2004 № 678 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 41. – Ст. 2731. – С. 118.
92. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України : постанова Правління НБУ від 12.12.2002 № 502 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 150. – С. 375.
93. Кабальский Р. Хозяйственно-договорные обязательства : нарушение и ответственность / Р. Кабальский. – Х. : Фактор, 2008. – 244 с.
94. Кейлин А. Д. Агентирование морских судов / А. Д. Кейлин, Я. Б. Фриденштейн. – М. : Морской транспорт, 1940. – 218 с.
95. Кетц Х. Введение в обязательственное право / Хайн Кетц, Франк Лорман // Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии. – М. : БЕК, 2001. – С. 66-67.
96. Кикоть Г. В. Правовідносини в аспекті визначення поняття права : загальна характеристика / Г. В. Кикоть // Правова держава : щорічник наук. праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2004. – Вип.15. – С. 382-390.
97. Кирієнко О. Ліцензування туристичної діяльності / О. Кирієнко // Вісник податкової служби України. – 2009. - № 20. – С. 14-18.
98. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Дод. до № 50 . – Ст. 375.
99. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349.
100. Кодекс торгового мореплавания Российской Федерации от 30.04.1999 № 81-ФЗ (принят ГД ФС РФ 31.03.1999) // Собрание законодательства РФ. – 1999. – № 18. – Ст. 2207.
101. Колосов Р. В. Договір комісії та інститут посередництва / Р. В. Колосов // Правова держава : щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2004. – Вип.15. – С. 359-363.
102. Колосов Р. В. Поняття й місце агентського договору в цивільному праві / Р. В. Колосов // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 3. – С. 42-44.
103. Комментарий к Кодексу торгового мореплавания Российской Федерации / под ред. Г. Г. Иванова. – М. : Спарк, 2000. – 734 с.
104. Коммерческое право : учебник. Ч.1 / А. Ю. Бушев, О. А. Городов, Н. С. Ковалевская и др. ; под ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлевой. – СПб., Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. – 518 с.
105. Коммерческое право : учебник. Ч.2 / А. Ю. Бушев, О. А. Городов, Н. Л. Вещунова и др. ; под ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлевой. – СПб., Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. – 471 с.
106. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10.12.1982 г. // Собрание законодательства РФ. – 1997. – № 48. – Ст. 5493.
107. Конвенція про уніфікацію деяких правил, що відносяться до арешту судів для забезпечення цивільного позову від 1952 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http // www.liga.net
108. Конституція України від 8 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
109. Концепція розвитку виставково-ярмаркової діяльності : розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 №459-р // Офіційний вісник України. – 2003. – № 31. – Ст. 1632. – С. 112.
110. Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 року №369-р // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35. – Ст. 2127.

111. Коротка P. M. Види комерційних агентів // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених: з6. наук. праць наук.-практ. конф. студ. та аспірантів (19—20 квіт. 2007 p.). — К. : Промінь, 2007. — С. 222.
112. Коротка Р. Місце інституту комерційного посередництва в господарському праві / Р. Коротка // Юридична Україна : правовий часопис. – 2007. – № 6. – С. 80-86.
113. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер ; пер. с англ. В. Б. Боброва ; общ. ред. и вступ. ст. Е. М. Пеньковой. – М. : Прогресс : Универс, 1993. – 744 с.
114. Круглова М. Возмездность как существенный элемент агентского соглашения / М. Круглова // Підприємництво, господарство і право – 2002. – № 8. – С. 18-21 .
115. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. литература, 1978. – 191 с.
116. Кулагин М. И. Предпринимательство и право : опыт Запада / М. И. Кулагин ; пред. исл. и научн. ред. Е. А. Суханова – М. : Дело, 1992. – 142 с.
117. Курс экономики : учебник / под ред. Б. А. Райзберга. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 720 с.
118. Лазарев В. В. Теория государства и права : учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М. : Спарк, 1998. – 448 с.
119. Ласк Г. Гражданское право США : право торгового оборота / Г. Ласк. – М. : Иностр. лит., 1961. – 774 с.
120. Лунц Л. А. Курс международного частного права : в 3 т. / Л. А Лунц. – М. : Спарк, 2002. – 1007 с.
121. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності : навч. посіб. / В. В. Луць. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
122. Мальцев Д. О. Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Д. О. Мальцев; Одеська національна юридична академія. — О., 2005. — 216 арк. — Бібліогр.: арк. 197-216.
123. Маркс К. Сочинения : в 30 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – 2-е изд. – М. : Политиздат, 1964. – Т. 26, ч.1. – 674 с.
124. Маркс К. Сочинения : в 30 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – 2-е изд. – М. : Политиздат, 1960. – Т. 23, ч.1. – 907 с.
125. Маслова Л. Я. Оцінка розвитку туризму й готельного господарства в Україні / Л. Я. Маслова, Н. М. Щербина // Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 11-12 жовтня 2007 ; ред. кол. В. М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2007. – Т. 2. – С. 349-351.
126. Международное коммерческое право : учеб. пособ. / ред. В. Ф. Попондопуло. – М. : Омега-Л, 2004. – 472 с.
127. Международное публичное право : учебник / под ред. К. А. Бекяшева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ПБОЮЛ Грачев С. М., 2001. – 391 с.
128. Миронычев В. И. Экономические и юридические основы посреднеческой деятельности / В. И. Миронычев // Актуальные проблемы правоведения : вестник самарского государственного эконом. ун-та. – 2005. – Вып. спец. № 2(11). – С. 161-163.
129. Мирошенкова В. И. Учебник латинского языка / В. И. Мирошенкова, Н. А. Федоров. – М. : Изд-во МГУ, 1997. – 430 с.
130. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
131. Михайлов А. Услуги как форма бизнеса / А. Михайлов // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 1. – С. 51-55.
132. Михальнюк О. В. Акцесорний характер забезпечення зобов’язання / О. В. Михальнюк // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 5. – С. 72-79.
133. Михеева Л. Ю. Доверительное управление имуществом / Л. Ю. Михеева. – М., 1999. – 176 с.
134. Міжнародне приватне право : навч. посіб. – 2-ге вид., доповн. / Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 416 с.
135. Мілаш В. С. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов / Нац. юр. акад. Укр. ім. Я. Мудрого, НДІ держ. буд. та місц. самовр. Академії правових наук України. – Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – 440 с.
136. Мілаш В. С. Підприємницький (комерційний) договір: поняття та правові особливості / В. С. Мілаш. – Полтава : АСМІ, 2004. – 148 с.
137. Мілаш В. С. Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності / В. С. Мілаш. – Полтава : АСМІ, 2005. – 450 с.
138. Мурзенко В. М. Арешт морських суден : реалії і перспективи / В. М. Мурзенко // Правова держава. – 2004. - № 7. – С. 55-59.
139. Мурзенко В. М. Проблемні питання доказування при розгляді заяви про арешт судна на забезпечення морських вимог / В. М. Мурзенко // Правова держава. – 2008. - № 10. – С. 51-55.
140. Мюллер В. К. Англо-русский словарь / В. К. Мюллер. – 23-е изд., стереотип. – М. : Русский язык, 1992. – 843 с.
141. Назаренко В. Поняття договору комісії як інституту непрямого представництва в розвинутих країнах / В. Назаренко // Підприємництво, господарство і право . – 2008. – № 1. – С. 67-71.
142. Нарышкина Р. Л. Договоры поручения и комиссии : экспортно-импортные операции : правовое регулирование / Р. Л. Нарышкина, В. С. Поздняков. – М. : Междунар. отношения, 1970. – 268 с.
143. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін., за заг. ред. В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
144. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – Т. I. – 832 с.

145. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за ред. О. В. Дзери (к