ДОГОВІР ПОСТАЧАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЄДНАНУ МЕРЕЖУ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва
Академії правових наук України

На правах рукопису

Немченко Сергій Сергійович

УДК 347.44

ДОГОВІР ПОСТАЧАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ
ЧЕРЕЗ ПРИЄДНАНУ МЕРЕЖУ ЗА
ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Майданик Роман Андрійович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Академії правових наук України

Київ - 2010

З М І С Т

Перелік умовних позначень 3
ВСТУП 4
Розділ 1. Розвиток правового регулювання ринків електричної енергії в Україні
1.1. Стан і тенденції правового регулювання ринків електричної енергії в Україні 12
1.2. Джерела правового регулювання договірних відносин постачання електричної енергії через приєднану мережу 22
1.3. Характеристика іноземного досвіду правового регулювання відносин постачання електричної енергії через приєднану мережу 49
Висновки до першого розділу 56
Розділ 2. Договір постачання електричної енергії в системі зобов’язань з енергопостачання
2.1. Поняття договору постачання електричної енергії через приєднану
мережу 61
2.2. Правова природа і місце договору постачання електричної енергії в системі зобов’язань з енергопостачання 69
2.3. Види договорів на оптовому та роздрібному ринках електроенергії 82
Висновки до другого розділу 108
Розділ 3. Цивільно-правова характеристика елементів договору постачання електричної енергії через приєднану мережу
3.1. Предмет договору постачання електричної енергії через приєднану
мережу 113
3.2. Сторони договору постачання електричної енергії через приєднану
мережу 126
3.3. Зміст договору постачання електричної енергії 132
3.4. Порядок укладення, зміни і розірвання договору постачання електричної енергії 140
3.5. Відповідальність сторін за договором постачання електричної енергії через приєднану мережу 153
Висновки до третього розділу 169
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЕС – атомна електростанція
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ГАТТ – Генеральна угода по тарифах та торгівлі
ГЕС – гідроелектростанція
ГК України – Господарський кодекс України
ЄС – Європейський Союз
кВт. г. – кіловат-година
КМУ – Кабінет Міністрів України
НКРЕ – Національна комісія регулювання електроенергетики України
НПТЕ – нові правила торгівлі електричною енергією
ОРЕ – оптовий ринок електроенергії
ПЕК – паливно-енергетичний комплекс
ПКЕЕ – Правила користування електричною енергією
ПМК – Польська мережева компанія
ПРБ – порядок регулювання та балансування
ТЕС – теплоелектростанція
ТЕЦ – теплоелектроцентраль
ЦК РФ – Цивільний кодекс Російської Федерації
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦК УРСР – Цивільний кодекс Української радянської соціалістичної республіки

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах обмеженості та особливої економічної цінності природних енергоносіїв, які становлять основу сучасного виробництва, зростає потреба в розробці та ефективному застосуванні адекватних цивільно-правових засобів регулювання обігу енергоносіїв, серед яких визначальне місце займає договір постачання електричної енергії через приєднану мережу.
В сучасній нормотворчій діяльності та судовій практиці актуальними залишаються питання співвідношення норм загального і спеціального законодавства в сфері електроенергетики. Потребує наукового пояснення правова природа та елементи договору постачання електричної енергії через приєднану мережу. Адекватної наукової оцінки вимагає й нетипово значний публічно-правовий вплив на ці договірні відносини.
В Україні на сьогодні бракує системних монографічних праць із загальнотеоретичних і практичних проблем договору постачання електричної енергії через приєднану мережу. Лише в небагатьох наукових працях вітчизняних та російських науковців розглядаються загальні аспекти договору постачання електричної енергії чи його прояви в договірних правовідносинах. Насамперед йдеться про роботи В.В. Вітрянського, О.А. Городова, П.Д. Гуйвана, С.М. Корнєєва, К.Л. Осипчук, С.О. Свіркова, Б.М. Сейнароєва, І.Г. Цибирова та інших.
Такий стан наукових досліджень проблем договору постачання електричної енергії негативно впливає на динаміку договірних зобов’язань з енергопостачання, не сприяє формуванню стабільної договірної практики та виробленню однозначної судової практики вирішення спорів щодо постачання електричної енергії. Наведене вище зумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Науково-теоретичною базою даної дисертації є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема: М. М. Агаркова, М. І. Брагінського, Т.В. Боднар, О.Г. Брателя, В. А. Васильєвої, В. В. Вітрянського, М. К. Галянтича, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, О. В. Кохановської, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Є.О. Суханова, О.А. Городова, С.М. Корнєєва, Ц.В. Бичкової, С.Д. Волошко, A.M. Шафіра, Р. Б. Шишки та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 31 травня 2007 року (протокол № 5). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напрямів наукових досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України «Методологічні засади приватного права» (реєстраційний номер 0103U003101) та «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (реєстраційний номер 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування сутності та значення договору постачання електричної енергії через приєднану мережу, визначення його правової природи та місця в зобов’язаннях з енергопостачання, формулювання наукових висновків і практичних рекомендацій щодо елементів зазначеного договору, а також подальше вдосконалення правових норм щодо договірного енергопостачання в цивільному праві України.
Мета наукового дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:
 розкрити еволюцію цивільно-правового регулювання зобов’язань з договорів енергопостачання в законодавстві та правовій доктрині;
 дослідити систему джерел цивільно-правового регулювання договірних зобов’язань постачання електричної енергії через приєднану мережу;
 визначити поняття та істотні ознаки договору постачання електричної енергії через приєднану мережу;
 виявити правову природу і місце зазначеного договору в системі зобов’язань з енергопостачання;
 провести класифікацію договорів на ринку електричної енергії;
 визначити порядок укладання, зміни і розірвання зазначеного договору;
 розглянути предмет і суб’єктний склад договору постачання електричної енергії через приєднану мережу;
 встановити зміст договору постачання електричної мережі через приєднану мережу;
 виявити особливості виконання та відповідальності сторін за порушення зазначеного договору;
 розробити пропозиції щодо удосконалення актів цивільного законодавства в аспекті цивільно-правового регулювання в Україні договірних зобов’язань з постачання електричної енергії через приєднану мережу.
Об’єкт дослідження – договірні правовідносини постачання електричної енергії через приєднану мережу.
Предмет дослідження – договірні зобов’язання з постачання електричної енергії через приєднану мережу, положення чинних в Україні нормативних актів, що стосуються договору постачання електричної енергії через приєднану мережу, відповідні положення законодавства зарубіжних країн, Європейського Союзу, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, договірна практика, практика вітчизняних судів.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження склали, зокрема, такі методи дослідження: діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, порівняльно-правовий, аналізу та синтезу, узагальнення, системно-структурний тощо.
За допомогою діалектичного методу досліджувалось формування та розвиток положень про договори енергопостачання і норм, що закріплюють цей договір у цивільному праві (підрозділи 1.2, 2.2 та 2.3 дисертації). Історичний метод використано для дослідження розвитку концепції договорів енергопостачання (підрозділ 1.1 дисертації). За допомогою порівняльного методу виявлено особливості договорів енергопостачання, що закріплені в договірному праві багатьох країн континентальної системи права, а також в міжнародно-правових актах (підрозділ 1.3). При цьому важливе значення для дослідження має аналіз судової практики в Україні, а також доктрини та судових матеріалів зарубіжних країн з усталеною практикою застосування договорів енергопостачання. Метод системно-структурного аналізу використано для встановлення правової природи і місця договору постачання електричної енергії через приєднану мережу в системі договірних зобов’язань з енергопостачання (підрозділ 2.2 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці дисертаційним дослідженням договору постачання електричної енергії через приєднану мережу.
Автор дисертації сформулював низку таких теоретичних положень, що виносяться на захист:
Уперше:
1. Встановлено доцільність визнання електричної енергії за договором постачання через приєднану мережу особливим (sui generis) об’єктом цивільного права, на який поширюються положення ЦК України про право власності, з огляду на відчужуваність електричної енергії, передачу цього блага в користування і неможливість в повному обсязі бути об’єктом поставки в силу відсутності речової форми існування зазначеної енергії.
За такого підходу передача електричної енергії замовнику (або третій особі) є невід’ємним елементом виконання і кваліфікуючою ознакою зазначеного договору, що дає можливість його відмежування від договору оренди електрифікованого приміщення, випадків несанкціонованого використання електричної енергії без укладення договору тощо.
2. Доведено, що найважливіша риса електроенергії полягає в її здатності виконувати роботу за рахунок електричного току, потужність якого і споживається тим чи іншим приладом та обладнанням, приєднаним до мережі.
З огляду на це, сформульовано висновок, що при постачанні електричної енергії споживається не енергія, що суперечило б фізичному закону збереження енергії, а потужність, причому споживачем потужності виступає не суб’єкт, а енергоприймаючий пристрій.
Внаслідок цього доведено, що договором електропостачання повинні охоплюватися ті правовідносини, які складаються при постачанні споживачам через приєднану мережу електричної енергії, яка повинна відповідати технічним умовам, що забезпечують передачу необхідної кількості енергії.
3. Встановлено нетипово значний публічно-правовий вплив та обумовлені цим особливості виникнення та здійснення договірних відносин постачання електричної енергії через приєднану мережу, а саме: особливості способу виконання зобов’язань, суб’єктного складу, змісту обов’язків електропостачальної організації за цим договором.
Обгрунтовано висновок, що за своєю типовою приналежністю договір постачання електричної енергії через приєднану мережу є договором купівлі-продажу потужності електричної енергії під час її постачання споживачам через приєднану мережу, з властивими цьому договору особливостями укладення, суб’єктного складу та виконання.
4. Здійснено відмежування договору постачання електричної енергії від суміжних з ним договорів на ринку електроенергетики.
Обґрунтовано висновок про те, що положення про договір постачання електричної енергії через приєднану мережу не поширюються на договори, пов’язані з поставкою електричної енергії: а) договірні організаційні зобов’язання в сфері електроенергетики (зокрема, договір про приєднання до торговельної системи оптового ринку електричної енергії); б) договірні зобов’язання з надання послуг на ринку електроенергетики (зокрема, договір з передачі електричної енергії по мережі, договір про здійснення технологічного приєднання енергоприймаючого пристрою/енергетичної установки до електричної мережі, договору про надання послуг з оперативно-диспетчерського управління); в) договори, які визначають порядок використання об’єктів електромережевого господарства і входять до єдиної національної електричної мережі; г) договори про міжмережеву взаємодію (угоди про спільну діяльність з електроенергетичними системами іноземних країн).
5. Доведено доцільність визнання договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року нормативно-правовим договором і специфічним джерелом правового регулювання відносин в енергетичній сфері.
Виявлено властиві такі відмінності зазначеного договору від звичайного цивільно-правового договору: а) цей договір містить невід’ємні додатки нормативно-правового характеру, які визначають економічні та фінансові механізми функціонування оптового ринку електроенергетики; б) для набрання чинності він має бути погоджений з компетентними державними органами; в) він є обов’язковим для його сторін та учасників оптового ринку електричної енергії, оскільки будь-яка діяльність на цьому ринку (ОРЕ) здійснюється відповідно до цього договору.
Удосконалено:
6. Положення про доцільність класифікації, залежно від типологічної приналежності (за особливостями предмета договору), трьох груп договорів, пов’язаних з енергопостачанням: а) договори про передачу майна; б) договори про надання послуг; в) договори приєднання до торговельної системи. До договорів про передачу майна належать три види договорів: договори, за якими набувається електрична енергія з метою її споживання (договір енергопостачання, договір субенергопостачання); договори між суб’єктами електроенергетики, відповідно до яких набувається електрична енергія з метою її подальшого перепродажу (договір купівлі-продажу, поставки); договір про порядок використання об’єктів електромережевого господарства, яке входить до єдиної національної електричної мережі.
7. Висновок про те, що договорами в сфері електроенергетики можуть бути визнані не будь-які договори енергопостачання або його різновиди, а лише договори, які укладаються енергопостачальними організаціями із споживачами (абонентами) або останніми із субабонентами, що виступають підставами передачі електричної енергії замовнику або третій особі.
8. Тезу про те, що енергопостачальник зобов’язаний дотримуватися показників якості електричної енергії у разі відсутності з боку споживача оплати за електричну енергію.
Дістали подальшого розвитку:
9. Положення про те, що енергопостачальник не несе відповідальності за якість електричної енергії у випадку порушення споживачем режиму електропостачання, що зазначений в договорі про постачання електричної енергії, зокрема, граничного рівня споживання електричної потужності в певні проміжки часу.
10. Положення про те, що у випадку несплати за електричну енергію у терміни і за умов, передбачених у договорі, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) зобов’язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання (передачу) йому електричної енергії (у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади).
11. Ідея про доцільність закріплення в ЦК України положення про обмеження розміру відповідальності енергопостачальників за невиконання договору енергопостачання, оскільки цивільне законодавство (ЦК України, Закон України «Про електроенергетику») закріплює загальне правило про стягнення збитків у повному обсязі, звертається увага на існування формально-юридичної можливості масового припинення постачання електричної енергії через загальнонаціональну електромережу внаслідок стягнення споживачами значних сум упущеної вигоди, яка може значно перевищувати активи як кредиторів (споживачів), так і боржників (виробників та постачальників енергії).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: а) теоретичні доробки дисертанта можуть бути використані при подальших наукових дослідженнях проблем договірного права, окремих інститутів зобов’язального права, а також в навчальному процесі для підготовки підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу цивільного права та спецкурсів з проблем договірного (зобов’язального) права; б) сформульовані дисертантом пропозиції про внесення змін і доповнень до чинного законодавства можуть використовуватись в законотворчій діяльності; в) рекомендації щодо застосування чинного законодавства та удосконалення договірного регулювання придатні до застосування у практиці судів України, а також у договірній практиці суб’єктів цивільного права.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були предметом обговорення на трьох міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (19-20 квітня 2007 р., 24-25 квітня 2008 р. та 23-24 квітня 2009 р., Юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка).
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у шести опублікованих працях: трьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених ВАК України, а також у трьох збірках доповідей за результатами міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 201 сторінку. Список використаних джерел, що налічує 235 найменувань, розміщений на 21 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні сутності та значення договору постачання електричної енергії через приєднану мережу за законодавством України в сучасних умовах.
За результатами проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі теоретичні та практичні висновки.
1. Обґрунтовано висновок про те, що сучасна сегментація вітчизняного ринку електроенергетики на оптовий та роздрібний, яка сформувалася у процесі розвитку ринку електричної енергії, зафіксована у законодавстві України нечітко і не містить ефективних цивільно-правових, інших юридичних механізмів її оптимізації, що не сприяє формуванню цивілізованої системи енергозабезпечення. Один із напрямів сучасної вітчизняної системи енергозабезпечення пов’язаний з удосконаленням цивільно-правового регулювання постачання електроенергії, що обумовлює доцільність проведення системних наукових досліджень з метою формулювання оптимальних шляхів і чітких рекомендацій щодо удосконалення законодавства та цивільно-правових механізмів реалізації ефективної системи енергозабезпечення.
2. Проблеми, що заважають ефективному функціонуванню ринку електричної енергії, взаємопов’язані, здебільшого мають спільні причини виникнення. Реформа в енергетичному секторі потребує комплексного підходу. Починати реформи з розвитку електроенергетичної галузі слід зі створення і вдосконалення енергетичного законодавства. Нині нормативні акти, які регулюють відносини у паливно-енергетичному комплексі, містять велику кількість неузгодженостей, залишають можливості для зловживань. У зв’язку з цим особливого значення набуває розробка Закону України «Про державне регулювання природних монополій та суміжних ринків в ПЕК», який фактично має чітко визначити правовий статус НКРЕ та механізм його фінансування.
3. Концептуально важливим є розробка цивільно-правових механізмів забезпечення правила, за яким основою розвитку конкуренції між постачальниками електричної енергії на оптовому та роздрібному ринках є поступове запровадження системи двосторонніх договорів на купівлю електроенергії між виробниками, постачальником і (або) споживачем. У цьому зв’язку необхідно передбачити систему гарантій забезпечення постачання електричної енергії всім споживачам у разі встановлення ринкових відносин та панування повної конкуренції у цій сфері.
4. Стримуючим фактором подальшого розвитку ринку електричної енергії є відсутність ефективного механізму стягнення боргів за спожиту електроенергію. У зв’язку із цим необхідним є впровадження механізмів забезпечення виконання договірних зобов’язань і посилення відповідальності за їх порушення, як і правопорушення в електроенергетиці загалом.
5. Обґрунтовано висновок про доцільність врахування досвіду становлення ринкових відносин в Європі, що передбачає проходження ринкових перетворень шляхом лібералізації ринків електричної енергії поетапно з коригуванням завдань щодо відкритості ринків, підвищення надійності електропостачання, захисту споживачів, розвитку енергетичної інфраструктури, методології ціноутворення тощо.
6. Виявлено сформовані світовою практикою чотири основні моделі оптових ринків електричної енергії: а) модель єдиного покупця; б) лібералізована модель єдиного покупця; в) модель повномасштабного (обов’язкового) спотового ринку; г) модель двосторонніх договорів з балансуючим ринком.
7. Відповідно до моделі єдиного покупця спеціально створена компанія закуповує всю вироблену в країні електричну енергію та одночасно є єдиним оптовим продавцем електричної енергії розподільчим компаніям та великим споживачам.
8. Модель повномасштабного (обов’язкового) спотового ринку передбачає встановлення обов’язкового пулу, через який всі великі виробники повинні продавати свою електричну енергію і всі постачальники повинні купувати свою електричну енергію. Такий пул засновано на багатосторонній угоді, яка є контрактом на пропорційну купівлю і продаж електричної енергії через пул, в якому визначаються всі необхідні умови для такої торгівлі. За цією моделлю ціни і графік диспетчеризації визначаються за результатами регулярних аукціонів (зазвичай, один раз на день).
9. Найбільш широко в європейських країнах застосовується модель двосторонніх договорів та балансуючого ринку, сутність якої полягає в праві учасників ринку вибирати між комбінацією довго-, середньо- та короткострокових договорів та купівлею електричної енергії на балансуючому ринку. Ця модель є більш складною для її запровадження, ніж інші моделі, оскільки через можливість учасників ринку укладати контракти безпосередньо між собою обсяги, зазначені у контрактах, мають бути узгоджені з роботою системи у реальному часі. Тому для учасників ринку встановлюються детально розроблені та обов’язкові правила, за якими вони надають повідомлення про обсяги електричної енергії, зазначені у контрактах, оператору системи. Балансуючий ринок характеризується створенням для учасників цінових стимулів для наближення обсягів електричної енергії за контрактами купівлі-продажу до фактичних. На відміну від спотового ринку, на якому у кожному розрахунковому періоді встановлюється єдина ціна, на балансуючому ринку встановлюються дві різні ціни залежно від того купується чи продається електрична енергія.
10. Обґрунтовано доктринальне поняття ринку електричної енергії України як єдиної впорядкованої системи взаємовідносин між суб’єктами господарської діяльності при здійсненні купівлі-продажу електричної енергії, правові та організаційні засади яких визначені Конституцією України, Законом України «Про електроенергетику», Рішенням Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 р. № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику), нормативними актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики України.
11. Обґрунтовано висновок про доцільність визнання договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року нормативно-правовим договором і специфічним джерелом правового регулювання відносин в енергетичній сфері. Нормативно-правовий характер зазначеного договору обумовлений властивими йому значними відмінностями від звичайного цивільно-правового договору. По-перше, цей договір містить невід’ємні додатки, які визначають економічні та фінансові механізми функціонування ОРЕ – Правила оптового ринку електричної енергії, Інструкцію про порядок розрахунків, Інструкцію про порядок використання коштів ОРЕ, Інструкцію про порядок нарахування та обліку витрат. По-друге, для набрання чинності цей договір має бути погоджений з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, НКРЕ та Антимонопольним комітетом. По-третє, положення цього договору фактично є обов’язковими як для суб’єктів, що його підписали, так і для учасників оптового ринку електричної енергії, оскільки будь-яка діяльність на цьому ринку (ОРЕ) здійснюється відповідно до цього договору.
12. Встановлено доцільність визнання електричної енергії за договором постачання через приєднану мережу особливим (sui generis) об’єктом цивільного права, на який поширюються положення ЦК України про право власності, з огляду на відчужуваність електричної енергії, передачу цього блага в користування і неможливість в повному обсязі бути об’єктом поставки в силу відсутності речової форми існування зазначеної енергії.
За такого підходу передача електричної енергії замовнику (або третій особі) є невід’ємним елементом виконання і кваліфікуючою ознакою зазначеного договору, що дає можливість його відмежування від договору оренди електрифікованого приміщення, випадків несанкціонованого постачання електричної енергії без укладення договору тощо.
13. Доведено, що найважливіша риса електроенергії полягає в її здатності виконувати роботу за рахунок електричного току, потужність якого і споживається тим чи іншим приладом та обладнанням, приєднаним до мережі.
Сформульовано висновок, що при постачанні електричної енергії споживається не енергія, що суперечило б фізичному закону збереження енергії, а потужність, причому споживачем потужності виступає не суб’єкт, а енергоприймаючий пристрій.
Внаслідок цього обґрунтовано висновок про те, що договором електропостачання повинні охоплюватися ті правовідносини, які складаються при постачанні споживачам через приєднану мережу електричної енергії, яка повинна відповідати технічним умовам, що забезпечують передачу необхідної кількості енергії.
14. Встановлено нетипово значний публічно-правовий вплив та обумовлено особливості виникнення та здійснення договірних відносин постачання електричної енергії через приєднану мережу, а саме: особливості способу виконання зобов’язань, суб’єктного складу, змісту обов’язків електропостачальної організації за цим договором.
Обгрунтовано висновок, що за своєю типовою приналежністю договір постачання електричної енергії через приєднану мережу є договором купівлі-продажу потужності електричної енергії під час її постачання споживачам через приєднану мережу, з властивими цьому договору особливостями укладення, суб’єктного складу та виконання.
15. Обґрунтовано доктринальне визначення поняття договору постачання електричної енергії через приєднану мережу як двостороннього, каузального, оплатного різновиду купівлі–продажу, що передбачає постачання електричної енергії абоненту через приєднану мережу, на який поширюються положення про договір приєднання, а також публічний договір (за участю абонента–юридичної особи) або про споживчий договір (за участю абонента–фізичної особи).
16. Здійснено відмежування договору постачання електричної енергії від суміжних з ним договорів на ринку електроенергетики.
Обґрунтовано висновок про те, що положення про договір постачання електричної енергії через приєднану мережу не поширюються на договори, пов’язані з поставкою електричної енергії: а) договірні організаційні зобов’язання в сфері електроенергетики (зокрема, договір про приєднання до торгової системи оптового ринку електричної енергії); б) договірні зобов’язання з надання послуг на ринку електроенергетики (зокрема, договір з передачі електричної енергії по мережі, договір про здійснення технологічного приєднання енергоприймаючого пристрою/енергетичної установки до електричної мережі, договору про надання послуг з оперативно-диспетчерського управління); в) договори, які визначають порядок використання об’єктів електромережевого господарства і входять до єдиної національної електричної мережі; г) договори про міжмережеву взаємодію (угоди про спільну діяльність з електроенергетичними системами іноземних країн).
17. Доведено доцільність визнання договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15 листопада 1996 року нормативно-правовим договором і специфічним джерелом правового регулювання відносин в енергетичній сфері.
Виявлено такі відмінності зазначеного договору від звичайного цивільно-правового договору: а) договір постачання електричної енергії через приєднану мережу містить невід’ємні додатки нормативно-правового характеру, які визначають економічні та фінансові механізми функціонування оптового ринку електроенергетики (Правила оптового ринку електричної енергії тощо), Інструкцію про порядок розрахунків, Інструкцію про порядок використання коштів оптового ринку електроенергетики, Інструкцію про порядок нарахування та обліку витрат; б) для набрання чинності він має бути погоджений з компетентними державними органами (зокрема, з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, з Національною комісією з регулювання ринку електроенергетики та з Антимонопольним комітетом України); в) він є обов’язковим для його сторін та учасників оптового ринку електричної енергії, оскільки будь-яка діяльність на цьому ринку (ОРЕ) здійснюється відповідно до цього договору.
18. Обґрунтовано висновок про те, що право на тимчасове припинення подачі електричної енергії має бути передбачено на законодавчому, а не лише на підзаконному рівні, оскільки тимчасове припинення подачі енергії стосується режиму використання енергії.
19. Обґрунтовано висновок, що, незважаючи на значний рівень колізійності законодавчого регулювання, критичної оцінки заслуговує тенденція до розширення компетенції Кабінету Міністрів України з питань нормативно-правового регулювання визначення змісту та виконання зобов’язань з постачання електричної енергії. З цією метою обґрунтовано висновок про доцільність вилучення частини норм щодо договору постачання електричної енергії, які визначають режим енергопостачання, з підзаконного рівня та віднесення їх до сфери регулювання законів у сфері електроенергетики.
20. Доведено доцільність нормативного закріплення існуючої в сучасній правозастосовній практиці тенденції, згідно з якою відносини з договору енергопостачання регулюються затверджуваними Кабінетом Міністрів України основними положеннями функціонування роздрібних ринків у тій частині, в якій Цивільний та Господарський кодекси України допускають прийняття нормативних актів, які регулюють відносини за договором постачання електричної енергії через приєднану мережу.
21. Обгрунтовано положення про доцільність класифікації, залежно від типологічної приналежності (за особливостями предмета договору), трьох груп договорів, пов’язаних з енергопостачанням: а) договори про передачу майна; б) договори про надання послуг; в) договори приєднання до торговельної системи.
До договорів про передачу майна належать три види договорів: договори, за якими набувається електрична енергія з метою її споживання (договір енергопостачання, договір субенергопостачання); договори між суб’єктами електроенергетики, відповідно до яких набувається електрична енергія з метою її подальшого перепродажу (договір купівлі-продажу, поставки); договір про порядок використання об’єктів електромережевого господарства, яке входить до єдиної національної електричної мережі.
22. Доведено положення про існування значного кола істотних умов (поряд з предметом, ціною, строками постачання) договору постачання електричної енергії через приєднану мережу, що обумовлено особливостями природи електричної енергії та значним публічно-правовим впливом, що визначають особливості умов цього договору.
23. Обгрунтовано висновок про те, що договорами в сфері електроенергетики можуть бути визнані не будь-які договори енергопостачання або його різновиди, а лише договори, які укладаються енергопостачальними організаціями із споживачами (абонентами) або останніми із субабонентами, що виступають підставами передачі електричної енергії замовнику або третій особі.
24. Доведено тезу про те, що енергопостачальник зобов’язаний дотримуватися показників якості електричної енергії у разі відсутності з боку споживача оплати за електричну енергію.
25. Доведено положення про те, що енергопостачальник не несе відповідальності за якість електричної енергії у випадку порушення споживачем режиму електропостачання, що зазначений в договорі про постачання електричної енергії, зокрема, граничного рівня споживання електричної потужності в певні проміжки часу.
26. Обгрунтовано висновок про те, що у випадку несплати за електричну енергію у терміни і за умов, передбачених у договорі, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) зобов’язані, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання (передачу) йому електричної енергії (у тому числі, на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади).
27. Сформульовано ідею про доцільність закріплення в ЦК України положення про обмеження розміру відповідальності енергопостачальників за невиконання договору енергопостачання, оскільки цивільне законодавство (ЦК України, Закон України «Про електроенергетику») закріплює загальне правило про стягнення збитків в повному обсязі, звертається увага на існування формально-юридичної можливості масового припинення постачання електричної енергії через загальнонаціональну електромережу внаслідок стягнення споживачами значних сум упущеної вигоди, яка може значно перевищувати активи як кредиторів (споживачів), так і боржників (виробників та постачальників енергії).
28. Пропонується ст. 714 ЦК України доповнити ч. 4 в такій редакції: «4. Енергопостачальна організація має право тимчасово обмежити подачу енергії без узгодження з абонентом і без відповідного його попередження, якщо це необхідно для попередження або ліквідації аварії в системі енергопостачання, але за умови негайного повідомлення абонента про це. Законом можуть бути передбачені інші особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами».
29. Оскільки цивільне законодавство (ЦК і ГК України, Закон України «Про електроенергетику») закріплює загальне правило про стягнення збитків в повному обсязі, звертається увага на існування формально-юридичної можливості масового припинення постачання електричної енергії через загальнонаціональну електромережу внаслідок стягнення споживачами значних сум упущеної вигоди, яка може значно перевищувати активи як кредиторів (споживачів), так і боржників (виробників та постачальників енергії).
30. Обґрунтовано висновок про доцільність закріплення в ЦК України положення про обмеження розміру відповідальності енергопостачальників за невиконання договору енергопостачання. Пропонується ст. 714 ЦК України доповнити ч. 5 в такій редакції: «3. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за договором відповідальність боржника (енергопостачальної організації) обмежується розміром заподіяних реальних збитків (втрата або пошкодження майна)».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Н. В. Учет операций по договорам купли-продажи и мены.– «Бератор-Пресс», 2001. – 140 с.
2. Аврух А. Я. Проблемы себестоимости электрической и тепловой энергии. 2-е изд. перераб. и доп. – М.-Л. , 1966. – 455 с.
3. Агарков М. М. Подряд: текст и комментарий к статьям 220–235 Гражданского кодекса. – М.: Право и жизнь, 1924. – С. 13–14.
4. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков– М.: Юрид. лит., 1940. – 192 с.
5. Агарков М. М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву // Советское государство и право. –1946. № 3-4. –С. 46–52.
6. Азімов Ч. Н. Забезпечення виконання зобов’язань: навчальний посібник / Нац. юр. Академія України / Азімов Ч. Н.; Ред. Н. М. Кузьменко. – Харків, 1995. – 200 с.
7. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. ст. Вип. 21 / Ред.: В.А. Васильєва; Юрид. ін-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В.Стефаника. — Івано-Франківськ, 2009. — 288 с.
8. Алексеев С. С. Об объекте права и правоотношения // Вопросы общей теории советского права: сборник статей под редакцией проф. С. Н. Братуся. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960. –С. 286–292.
9. Алексеев С. С. Право: азбука–теория–философия: Опыт комплексного исследования. –М.: Статут, 1999. – 712 с.
10. Алымов А. Н., Щербина Ю. В. и др. О механизме финансирования капитальных вложений в энергосберегающие технологии в электрических сетях // Энергетика и электрификация. – 1998. – № 1. – С. 36–38.
11. Андреева Л. В. Энергоснабжению – четкое правовое регулирование // Российская юстиция. – 2001. – № 8. – С. 23–27.
12. Аполинская Н. В. Определение вещи как объекта гражданского права Российской Федерации // Сибирский юридический вестник. – 2002. – № 1(16). – С. 56–61.
13. Бакшинскас В. Ю. Правовое регулирование хозяйственной деятельности. – М. : Информационное агентство «ИПБ-БИНФА», 2002. – 176 с.
14. Белов А. В. Гражданское право. Общая часть. – М., 2002. – 240 с.
15. Бичкова Ц. В. Правові питання постачання електричної енергії сільському господарству. – К.: Вид. АН УРСР, 1963. – 100 с.
16. Бірюков О. О. Державне регулювання електроенергетики: функції, засоби, основні напрями // Формування ринкових відносин в Україні. – К., 2004. – Вип. 5. – С. 262–268.
17. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 89–90.
18. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 260 с.
19. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2001. – 800 с.
20. Брагинский М. И., Витрянский В. В.Договорное право. Общие положения. – М., 1997. – 900 с.
21. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Постанови Пленуму Верховного Суду України. –К.: Юрінком Інтер, 2004. –№ 11.–С. 67–71.
22. Вавженчук С. Я. До питання договірної відповідальності за договорами на постачання електроенергії. // Юридичний вісник. – 2009. – № 1 (10). – С. 51–58.
23. Верб С. А. Типовые и примерные договоры как средство правового регулирования общественных отношений // Договорная дисциплина в советском гражданском праве. – Свердловск, 1985. – С. 146–147.
24. Вердников В. Г., Кабалкин А. Ю. Гражданско-правовые формы товарно-денежных отношений. –М.: Юр. лит, 1970. – 273 с.
25. Витрянский В. В. Договор энергоснабжения и структура договорных связей по реализации и приобретению электроэнергии // Хозяйство и право. – 2005. – № 3. – С. 34–49.
26. Гавзе В.И. Социалистический гражданско-правовой договор. – М.: Юрид.лит, 1972. – 185 с.
27. Галянтич М. К. Житлове право України: навчальний посібник / М. К. Галянтич ; М-во освіти і науки України. – Київ : Юрінком Інтер, 2008. – 528 с.
28. Гнедой Н. В. Энергоиспользование и энергоэкономические вопросы развития Украины // Промэнергетика. – 1996. – № 7. – С. 15–18.
29. Годэмэ Е. Общая теория обязательств: Пер. с фр. // Учен. тр. ВИЮН. – М.: Юриздат, 1948. – Вып. ХІІІ. – С. 309.
30. Господарський кодекс України від 16 січня 2004 р. – Офіційний вісник України. – 2004. – № 12 (18.04.2003). – Ст. 223.
31. Городов О. А. Договоры в сфере электроэнергетики: научно-практическое пособие / О. А. Городов. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 256 с.
32. Гражданское и торговое право капиталистических государств: учебник / Под ред. Е. А. Васильева. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 198 с.
33. Гражданское право. Часть вторая: учебник / Под общей ред. А. Г. Калпина. – М.: Юристь, 2002. – 550 с.
34. Гражданское право: В 2-х т. Том II. Полутом 1: учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов.-2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 306 с.
35. Гражданское право: В 4–х т. Т. 3: Обязательственное право / Отв. ред. Е. А. Суханов. – М., 2006. – 500 с.
36. Гражданское право: В 4 –х т. Т. 3: Обязательственное право: учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. – М., 2006 (Гл. 42).
37. Гражданское право: Т. 2: учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М., 2003. – 390 с.
38. Гражданское право: учебник. В 3 т. Т. 2 / Отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. – М.: ТК Велби, Проспект, 2004. – 920 с.
39. Гражданское право Украины. Ч. 1 / Под ред. А. А. Пушкина и др. –Харьков, 1996. – 650 с.
40. Гражданское право. Часть 1 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К.Толстого. –М., 1998. – 670 с.
41. Гражданское право России. Общая часть / Под ред. О. Н. Садикова. –М., 2001. – 1110 с.
42. Гражданский кодекс Украинской РСР. Научно-практический комментарий. –К.: Политиздат Украины. – 1981. –С. 486; Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий. –Харьков: Одиссей. – 1999. – 610 с.
43. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. –К., 1981. – 700 с.
44. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий. –Х., 1999. – 433 с.
45. Грибанов В. П. Ответственность за нарушение гражданських прав и обязанностей. – М.: Изд-во «Знание», 1973. – С. 24–25.
46. Груба Г. І. Ефективність розвитку електроенергетики та фактори, що на неї впливають //Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – № 3 (22). – С. 209–218.
47. Груба Г. І. Сучасні особливості державного управління стратегічним розвитком електроенергетики // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Мат. щорічної науково-практичної конф. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – С. 44–46.
48. Грущинський І. Правове регулювання у підприємництві // Право України. – 1998. – № 2. – С. 76.
49. Договор в народном хозяйстве. –Алма-Ата, 1987. – 56 с.
50. Договір між членами оптового ринку електричної енергії України. Збірник нормативних документів. НКРЕ. – Київ, 1998. – 367 с.
51. Донде Я. А., Фрейдман З. М., Чирков Г. И. Хозяйственный договор и его роль в снабжении народного хозяйства СССР /Я. А. Донде З. М. Фрейдман, Г. И. Чирков. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. :Госюриздат, 1960. – 260 с.
52. Дудин А. П. Объект правоотношения (вопросы теории) / Дудин А. П. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1980. – 81 с.
53. Егиазаров В. А., Игнатюк В. А., Полупанов М. И. Договор энергоснабжения // Право и экономика. – 2001. – № 7. – С. 80.
54. Единообразный торговый кодекс США/ Исслед. Центр част. права и др. [Пер. с англ.: Артемьева Н. М. и др.] – М.: Международный центр фин.-эконом. развития, 1996. – 426 с.
55. Енергетична стратегія України на період до 2030 року, схвалено Розпорядженням Кабінету Міністрів України вiд 15.03.2006 № 145-р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 18– Ст. 761.
56. Жанэ А. Субъектный состав договора энергоснабжения // Эж-Юрист. – 2003. – № 2 – С. 56-64.
57. Загорулько Е. А. Заклад як речевий спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юрид. академія ім Я.Мудрого – Харків: 1997. – 20 с.
58. Занковская В.В. Существенное заблуждение в сделке в советском гражданском праве. Автореф. дис. канд. юрид. наук. –М., 1950. – 21 с.
59. Захаров Ю. В Новое в правовом регулировании электроэнергетике // Хозяйство и право. – 2003. – № 8 – С. 12-15.
60. Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): моногр. / В. В. Луць, В. А. Васильєва, І. Р. Калаур, О. В. Кашина, Н. Р. Кобецька, І. Б. Саракун; Акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. – Т.: Підруч. і посіб., 2007. – 318 c.
61. Иоффе О. С. Избранные труды. В 4-х т. Т. III: Обязательственное право. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 350 с.
62. Иоффе О. С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
63. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1975. – Ч.2. – 173 с.
64. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций. –Л., 1958. – 476 с.
65. Інструкція про порядок складання і застосування графіків обмеження споживання електричної енергії та потужності, графіків аварійного відключення споживачів електричної енергії, застосування системи протиаварійного керування для екстреного зниження електроспоживання, затверджена Наказом Міненерго України від 9.10.96 р. № 179 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 1996. – № 46. – С. 10–13.
66. Кальченко В. М. Оптовий ринок електричної енергії України. Організаційно-правові та економічні принципи його функціонування у розрізі впровадження концепції функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України // Енергетична стратегія України. Погляд громадськості. – К., 2003. – С. 193–196.
67. Кармин А. С., Бернацкий Г. Г. Философия. – СПб.: Издательство ДНК, 2001. – 173 с.
68. Коган Ю. М., Гаврилов Е.И. Основные положения концепции энергосбережения в области электроэнергетики // Энергетик. – 1998. – № 9. – С. 2–4.
69. Козлов В. А. Надежность и эффективность электроснабжения потребителей в условиях рынка // Промышленная энергетика. – 1996. – № 12. – С. 6–10.
70. Козлов В. А. О переходе предприятий городских электрических сетей на рыночные отношения // Энергетик. – 1999. – № 4. – С.13–14.
71. Козлов В. А. Электроснабжение городов. – 2-е изд. перераб. и доп. – Л.: Энергия, 1977. – 280 с.
72. Козырева Л. И. О договоре электроснабжения с потребителями Энергонадзора – филиала АО «Мосэнерго» // Промышленная энергетика. – 1996. – № 10. – С. 33–34.
73. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / Под ред. проф. Т. Е. Абовой и А. Ю. Кабалкина; Ин-т государства и права РАН. – М.: Юрайт-Издат; Право и закон, 2002. – 880 с.
74. Коментар судової практики розгляду житлових спорів : загальні засади. Спори, що виникають із житлових відносин. Спори, що виникають із цивільно-правових відносин. Виселення громадян. Спори щодо приватизації житла / упоряд. М. К. Галянтич ; шеф-ред. В. С. Ковальський. – Київ : Юрінком Інтер, 2007. – 336 с.
75. Константинов В. Шанси України, пов’язані з лібералізацією західноєвропейського енергетичного ринку // Економіст. – 1999. – № 6. – С. 23–31.
76. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
77. Корнеев С. М. Юридическая природа договора энергоснабжения //Закон. – 1995. – № 7. – С. 99-103.
78. Корнеев С. М. Договор о снабжении электроэнергией между социалистическими организациями: Дис. канд. юрид. наук. Гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 1953. – 20 с.
79. Корнеев С. М. Договор о снабжении электроэнергией между социалистическими организациями. – М.: Госюриздат. – 1956. – 69 с.
80. Корнеев С. М. Об ответственности энергоснабжающих организаций по договору о снабжении электроэнергией перед потребителями – социалистическими организациями // Советское государство и право. – 1954. – № 6. - С.54-59.
81. Косар Н. С. Формування товарного асортименту енергопостачальної компанії на регіональному роздрібному ринку електроенергії // Проблеми економіки та управління: зб. наук. пр. – Львів: ДУ «Львівська політехніка». – 1998. – № 353. – С. 56–60.
82. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М., 1958. – 150 с.
83. Кузнєцова Н. С. Регулювання економічних відносин цивільним законодавством України / Матер. науково-практичної конференції «Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України» (м. Київ, 25 червня 1997 року). – Харків.: Право, 1998. – С. 132-138.
84. Кузнєцова Н. С. Шляхи розвитку законодавства України про підприємницьку діяльність / Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, травень 1996 р). – К.: 1996. – С. 25–30.
85. Кузьменко Б. В., Матвийчук О. С. Договор к енергетической хартии: основные аспекты // Энергетика и электрификация . – 1998. – № 4. – С. 35-37.
86. Кузьменко Б. В., Шишенин Ю. Б., Матвийчук А. С. Некоторые вопросы инвестиционного обеспечения отраслей топливно-энергетического комплекса Украины // Энергетика и электрификация. –1998. – №1. – С. 34–35.
87. Кузьмин В. В., Огарь В. П. Об особенностях применения термина «передача электрической энергии» // Энергетик. – 1998. – № 11. – С. 28–30.
88. Кузьмін Р. І., Кузьмін Р. Р. Співвідношення понять «підприємництво» та «господарська діяльність» // Право України. – 1999. – № 5. – С. 88–92.
89. Куликова Л. А. О договоре энергоснабжения // Хозяйство и право. – 1996. – № 6. – С. 80 - 88.
90. Куник Е. А. Гражданско-правовые сделки. Представительство. Общее учение об обязательствах. Способы обеспечения обязательств. – М., 1960. – С. 41-42.
91. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – 2-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
92. Луць В. В. До питання про кодифікацію договірного права України. Проблема державотворення і захисту прав людини в Україні / Матеріали I регіональної наукової конференції (лютий 1995 р.). – Львів: 1995. – С. 122-124.
93. Луць В. В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. – М.: Юридическая литература, 1978. – 143 с.
94. Луць В. В. Особливості розвитку договірного права в сучасних умовах // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип.6. – 1999. – С. 145–147.
95. Луць В. В. Тенденції розвитку договірного права в сучасних умовах // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 29-30 квітня 2004 р. м. Харків, 2004 р. – С. 32-39.
96. Мамут Л. С. Проблема ответственности народа // Вопросы философии. – 1999. – № 8. – С. 19-28.
97. Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд-во КГУ, 1955. – 306 с.
98. Мейер Д. И. Русское гражданское право. Ч.1. – М.: Статут, 1997. –264 с.
99. Методические рекомендации по оценке ущерба от снижения качества электроэнергии: Утверждены приказом Главгосэнергонадзора 25.06.85 г. // Инструктивные материалы Главгосэнергонадзора. – М.: 1986. – С. 339–347.
100. Митрович Б. Т. Рекламации по нарушениям контрактом. – М., 1997. – 179 с.
101. Гражданское право России. Курс лекций. Ч. 1. Под ред. Н.Садикова. – М., 1996. – 285 с.
102. Намашко С. Предмет договора оптовой купли-продажи товаров // Законодательство. – 2001. – № 11. – С. 29–34.
103. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін та ін.; за заг. ред. В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
104. Никифоров А. Ценовое регулирование естественных монополий // Вопросы экономики. – 1998. – № 12. – С. 35–47.
105. Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательстве. – М.: Юриздат, 1950. – 195 с.
106. Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность. – М., 1954. – 122 с.
107. Ойгензихт В. А. Воля и волеизъявление. –Душанбе, 1983. – 167 с.
108. Олійник Я. І. Особливості державного регулювання діяльності підприємств електроенергетичної галузі // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів, 2005. – Вип.1 (51): Механізми управління ефективністю інновацій у регіоні. – С. 341–349.
109. Олюха В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції і система: автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.
110. Опіц П. Неслушний час для дерегуляції ? Причини занепаду реструктуризації енергетичного сектора України // Економіст. – 1999. – № 6. – С. 42–47.
111. Осипчук Е. Л. Договор энергоснабжения в свете нового законодательства об электроэнергетике // Правовые аспекты энергетики. – 2004. – № 1. – С. 44-45.
112. Осипчук Е. Л. Договор энергоснабжения в системе договорных отношений на рынке электрической энергии России: Дис. канд. юрид. наук по спец. 12.00.03. – М., 2004. – 21 с.
113. Питання Національної комісії регулювання електроенергетики: Указ Президента України від 21.04.98 р. № 335/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – С. 3–8.
114. Підопригора О. А. Про деякі проблеми речового права в Україні /Економічно-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. Збірник наукових праць. – Київ: Манускрипт, 1997. – С. 69–79.
115. Підопригора О. А. Римське приватне право. –К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – 281 с.
116. Підопригора О. А., Сумін В. О., Підопригора О. О. Цивільне право України. Правові основи підприємництва. – К.: Юрінформ, 1994. – 104 с.
117. Підопригора О. А. Цивільне право України. Правові основи підприємництва. –К.: Юрінформ, 1994. –470 с.
118. Покровский И. А. Основные проблемы гражданського права. – М.: Статут, 2002. – 350 с.
119. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права [Текст] / И. А. Покровский. – М. : Статут, 2001. – 353 с. (Классика российской цивилистики).
120. Посібник з питань імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством. – К.: ТАСІС, 1999. – 267 с.
121. Постанова Вищого господарського суду України від 1 лютого 2006 року у справі № 24/150 // Юридическая практика. – 2006. – 26 грудня. – № 52 (470). – С. 24.
122. Постановление Президиума ВАС РФ от 19.03.1996 № 829/96 // Вестник ВАС РФ. – 1996. – № 7. – С. 33.
123. Правила Оптового ринку електричної енергії України. Прийняті Оптовим ринком і затверджені НКРЕ 02.03.96 р. Збірник нормативних документів НКРЕ. – Київ; 1998. – С. 338-378.
124. Правовая бухгалтерия: учебник / Отв. ред. док.юрид.наук., профессор С. Г. Чаадаев. – М., 2001. – 512 с.
125. Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник. В 2-х т. Т. 2 / Отв. ред. О. М. Олейник. – М.: Юрист, 2002. – 574 с.
126. Про вдосконалення системи розрахунків за спожиту електричну і теплову енергію: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.97 р. № 487 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 26. – Ст. 145.
127. Про встановлення спеціального режиму розрахунків за реалізовану споживачам електричну енергію. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 05.06.1998 р. № 811 // Зібрання законодавства України. – 1998. – № 9. – С. 210.
128. Продан Ю. В. Регулювання енергоринку і тарифна політика України в електроенергетиці // Экотехнологии и ресурсосбережение. – К., 2001. – С. 65–68.
129. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки: Роз’яснення президії ВГСУ від 30.03.2005 р. № 02-5/218 // Збірник офіційних документів ВАСУ. – К.: Козаки, 2007. – С. 124–129.
130. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів: Інформаційний лист ВГСУ від 07.03.06 р. № 01-8/106 //Збірник офіційних документів ВАСУ. – К.: Козаки, 2007. – С. 292-298.
131. Про електроенергетику: Закон України вiд 16.10.1997р. № 575/97-ВР // Офіційний вісник України. – 1997 р. – № 46. – Ст. 1.
132. Про затвердження Інструкції про порядок ви