ПРИПИНЕННЯ ЖИТЛОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ТИЛИК Тарас Михайлович

УДК 347.254:340.111.5

ПРИПИНЕННЯ ЖИТЛОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ДЗЕРА Олександр Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної
академії правових наук України

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ….….………………………….3
ВСТУП…………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПІДСТАВ ПРИПИНЕННЯ ЖИТЛОВИХ ПРАВОВІДНОСИН………………………………………………………..14
1.1. Поняття житлових правовідносин, структура та їх види……...14
1.2. Юридичні факти як підстави припинення житлових правовідносин………………………………………………………………40
Висновки до першого розділу..………………………………….…...60
РОЗДІЛ 2. ПРИПИНЕННЯ РЕЧОВИХ ТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНИХ ЖИТЛОВИХ ПРАВОВІДНОСИН……………………………………...…64
2.1. Припинення житлових правовідносин внаслідок припинення права власності на житло….……………………………………………….64
2.2. Договір як підстава припинення житлових правовідносин за цивільним законодавством України………………………………………92
Висновки до другого розділу ….…………………………………...111
РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У ВИПАДКУ ЇХ ПРИПИНЕННЯ ………………………………………….115
3.1. Правові наслідки припинення житлових правовідносин….....115
3.2. Порядок захисту прав фізичних осіб при припиненні житлових правовідносин………………………………………………………….….138
Висновки до третього розділу ……………………………………...168
ВИСНОВКИ……………………………………………………..…...173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…..……………...………..183

Перелік умовних скорочень

ЖК – Житловий кодекс УРСР
ЦК – Цивільний кодекс України
ЦК УРСР – Цивільний кодекс УРСР
ЗК – Земельний кодекс України
СК – Сімейний кодекс України
КК – Кримінальний кодекс України
ЖБК – житлово-будівельний кооператив

ВСТУП

Актуальність теми. Стаття 47 Конституції України закріплює право кожного на житло, яке є однією з основних матеріальних умов існування людини. Припинення житлових правовідносин є завершальною стадією дії житлових відносин, при настанні якої права і обов’язки сторін перестають існувати. Складність припинення житлових відносин в Україні зумовлено тими численними перетвореннями, які починаючи з 1991 р. тривають в Україні. Перехід від радянської системи регулювання житлових відносин до системи ринкового обігу житла, приватизація, розвиток приватного житлового фонду, іпотечного кредитування тощо вимагають від держави вироблення чіткої політики, основою якої має стати законодавство, що регулює не тільки виникнення, функціонування, а й припинення житлових відносин.
За таких умов в Україні постало складне завдання: з одного боку здійснити правове регулювання умов реалізації права на житло, з іншого виникає проблема дотримання житлових прав фізичних осіб при припиненні житлових правовідносин.
Способи та порядок припинення прав на житло різняться за нормативним регулюванням, що багато в чому залежить від правових підстав набуття житлових прав. Правове регулювання припинення житлових відносин здійснюється Цивільним кодексом України, житловим законодавством, зокрема, Житловим кодексом УРСР 1983 р.(далі - ЖК); відповідно в юридичній науці сформувалися різні точки зору з багатьох питань і концепції їх обґрунтування. При цьому залишається невирішеною проблема щодо співвідношення житлового законодавства з цивільним, що впливає на статус учасників житлових правовідносин. Питання охорони житлових прав фізичних осіб, особливо якщо вони пов’язані із застосуванням примусових заходів, наприклад виселенням, є найбільш проблемними, як в юридичній науці, так і в правозастосовчій практиці. Проблема припинення житлових правовідносин, які за своєю правовою природою є цивільно-правовими, полягає у визначенні чітких правових критеріїв, пошуку адекватних механізмів їх правового регулювання, що відповідали б інтересам людини, ринковим засадам розвитку суспільства на шляху до Європейської інтеграції. Актуальним є питання доцільності прийняття нового ЖК, узгодження його з положеннями ЦК, чому мають сприяти наукові дослідження в цій сфері.
Чимало проблем постає при застосуванні правових норм при розгляді житлових справ у судовій практиці. Загроза бути позбавленим житла є однією з крайніх і небажаних форм втручання у право людини на її житло. Держава має створити кожній фізичній особі, гарантії ефективного правового захисту у випадку порушення її житлових прав. Все це безперечно вимагає проведення ґрунтовного наукового аналізу правових засад припинення житлових правовідносин, їх складових елементів, підстав для застосування цивільно-правових санкцій.
Дослідження цих питань ускладнюється ще й тим, що виникає багато проблем пов’язаних з невідповідністю житлового законодавства сучасним умовам, відсутністю адекватних механізмів реалізації нормативних положень у Конституції України, наявністю прогалин регулювання житлових відносин у цивільному законодавстві, що вимагає створення більш чіткої та ефективної системи регламентації прав та обов’язків учасників житлових відносин з врахуванням загальнолюдських цінностей, принципів справедливості та розумності, загальновизнаних стандартів щодо забезпечення прав і свобод людини в правовій державі.
Особливе значення за сучасних умов має вивчення механізму захисту суб’єктивних житлових прав. У дисертаційних дослідженнях розглядалися лише окремі питання припинення житлових правовідносин, зокрема, судовий захист прав та інтересів членів сім’ї власника жилого приміщення (Л. Г. Лічман, 2005), позбавлення суб’єктивного права на житло (О. Є. Аврамова, 2008).
Теоретичну основу дисертаційної роботи склали праці відомих українських та зарубіжних учених, таких як: С. С. Алексеєв, С. І. Аскназій, І. А. Бірюков, С. М. Братусь, І. Л. Брауде, В. І. Борисова, І. С. Будзилович, Т. П. Базова, М. К. Галянтич, В. С. Гопанчук, В. П. Грибанов, О. В. Дзера, М. А. Голодний, П. Н. Дятлов, І. В. Жилінкова, Ю. О. Заіка, В. А. Золотарь, П. В. Крашенінніков, Н. С. Кузнєцова, І. М. Кучеренко, В. В. Луць, В. Н. Литовкін, С. Н. Ландкоф, Т. Н. Лисниченко, В. П. Маслов, Л. Г. Лічман, Є. О. Мічурін, Н. О. Саніахметова, Г. С. Сиволобова, П. І. Седугін, М. І. Сібільов, С. О. Сліпченко, О. В. Соболєв, І. В. Спасибо-Фатєєва, А. А. Тітов, Ю. К. Толстой, А. М. Фельдман, Є. О. Харитонов, Ю. С. Червоний, В. Ф. Чигір, Я. М. Шевченко, С. І. Шимон та ін.
Усе вищенаведене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження і доцільність надання їй уваги в межах цієї дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (державний реєстраційний номер 0106U006631).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо правового забезпечення житлових прав та інтересів фізичних осіб при припиненні житлових правовідносин, визначення сутності та змісту припинення житлових правовідносин, виявлення та теоретичне обґрунтування особливостей правового регулювання припинення житлових відносин в окремих житлових фондах, дослідження їх правової природи, а також з’ясування співвідношення цивільного законодавства із житловим, що має надати механізму припинення житлових правовідносин чіткості й послідовності, а також розроблення рекомендацій щодо узгодженого вдосконалення цивільного та житлового законодавства України з метою захисту прав громадян, особливо тих, що виселяються без надання іншого житла.
Для досягнення вказаної мети автором дисертації поставлені такі основні завдання:
– проаналізувати цивільно-правові проблеми правового регулювання припинення житлових відносин, і у зв’язку з цим – розробити теоретичні конструкції, які можуть сприяти захисту житлових прав;
– з’ясувати співвідношення цивільного із житловим законодавством, виявити його особливості у регулюванні житлових відносин;
– визначити сутність і зміст юридичних фактів, що обумовлюють припинення житлових правовідносин, дослідити їх правову природу;
– розмежувати поняття «припинення» та «розірвання» житлових відносин;
– виявити відмінності при припиненні житлових відносин залежно від підстав набуття права на житло;
– проаналізувати правові форми, що опосередковують відносини припинення прав на житло;
– проаналізувати відносини припинення права користування житлом;
– визначити правові наслідки припинення житлових правовідносин;
– запропонувати шляхи вдосконалення механізму захисту майнових прав та законних інтересів фізичних осіб при припиненні житлових відносин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при припиненні житлових правовідносин.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють припинення житлових відносин, теорії та наукові позиції щодо припинення житлових відносин, а також судова практика захисту житлових прав та інтересів фізичних осіб.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання правової дійсності із системно-функціональним підходом до аналізу явищ, які досліджуються, а також з точки зору їх відповідності стану суспільних відносин. Це дозволило проаналізувати житлові правовідносини, що перебувають у процесі постійного розвитку, з моменту виникнення до їх припинення. У рамках зазначеного методологічного підходу використано формально-логічний підхід, за допомогою якого досліджувалося цивільне, житлове, сімейне законодавство та практика його застосування; проводився аналіз чинних правових норм, зокрема Цивільного та Сімейного кодексів, які визначають підстави припинення житлових правовідносин, їх критичне осмислення, виявлення суперечностей та невідповідностей у регулюванні досліджуваних питань.
В роботі використовувався також історичний метод при дослідженні розвитку інституту припинення житлових відносин в СРСР та в сучасній Україні, виявлення зв’язку сучасних правових категорій з попередніми. Порівняльно-правовий метод використовувався для з’ясування підстав припинення житлових правовідносин за чинним законодавством України та законодавством Російської Федерації. Метод прогнозування та моделювання дав змогу розробити пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення чинного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні проводиться системне наукове дослідження проблем припинення житлових правовідносин, правовим наслідкам пов’язаних з розірванням житлових правовідносин та формуванням правових механізмів на засадах сучасного цивільного права України.
В дослідженні на підставі одержаних результатів на захист виносяться основні науково-практичні висновки, які мають новизну і полягають у наступному.
Вперше:
– сформульовано визначення поняття припинення житлових правовідносин в широкому значенні, як цивільно-правової категорії, під яким запропоновано розуміти припинення правового зв’язку між суб’єктами правовідносин покликаних опосередковувати житлові потреби уповноваженого суб’єкта (членів його родини, інших осіб), що виникли на підставі набуття права власності на житловий об’єкт, на підставі зобов’язального права, родинних, трудових стосунків, за наявності відповідного юридичного факту (їх сукупності) за власною волею чи на вимогу одного з них, у примусовому порядку за рішенням суду, за іншими підставами, передбаченими договором або законом;
– встановлено, що ЦК, ЖК, інші закони містять значну кількість норм щодо припинення житлових прав, які не завжди враховують їх специфіку, а відтак запропоновано уніфікувати підстави дострокового розірвання договорів найму житла та відмовитись від адміністративного порядку виселення;
– узагальнено норми законодавства, які прямо чи опосередковано передбачають випадки можливого припинення житлових прав і запропоновано їх систему залежно від підстав їх припинення;
– обґрунтовано тезу про посилення гарантій захищеності житлових прав вразливих категорій громадян (неповнолітніх, недієздатних), зокрема, шляхом: зупинення виконання на річний строк рішень про продаж з прилюдних торгів будинку, квартири у разі відсутності у них житла; скасування положень Закону України “Про іпотеку” щодо можливого позасудового звернення стягнення на житлові приміщення, які були придбані за рахунок кредиту; створення спеціального житлового фонду для тимчасового задоволення житлових потреб осіб, що примусово виселяються;
– визначено співвідношення та зміст понять “переселення” та “виселення”. Так, якщо “переселення” є способом припинення житлових правовідносин, що базується на юридичному факті добровільної відмови від належного суб’єктивного права, то “виселення” є примусовим заходом застосовуваним за наявності встановлених в законі юридичних підстав в судовому порядку;
– обґрунтовано висновок про неприпустимість автоматичної втрати права на проживання одного з подружжя на житловій площі другого з них, який є її власником, у разі припинення шлюбу;
– обґрунтовано висновок про хибність практики тих судів, які задовольняють вимоги кредиторів про визнання за ними права власності на описане (арештоване) житло, належне боржникові (позичальникові) на праві власності у разі неможливості повернення ним боргу, оскільки відповідно до ст. 346 ЦК України за зобов’язаннями власника має бути звернено стягнення на його майно;
– обґрунтовано висновок про необхідність визнання Прокуратури України органом, що здійснює у передбачених законом випадках захист цивільних прав та інтересів, зокрема, шляхом здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, внесення протесту на рішення органів влади, наприклад про вилучення житла та про необхідність обов’язкової участі прокурора у судових справах, пов’язаних з можливим позбавленням права на житло малолітніх, недієздатних осіб, що доцільно було б законодавчо закріпити в ч. 2 ст. 45 ЦПК України.
Дістали подальшого розвитку:
– поняття “виселення”, яке полягає у примусовому звільненні приміщення особою, яка його займала та у забороні в подальшому користуватися цим приміщенням і поділяється за правовими наслідками, як з наданням іншого житла (якщо воно непридатне для проживання, будинок підлягає зносу, у зв’язку з капітальним ремонтом, із службових жилих приміщень, гуртожитків, при невнесенні плати за житло), так і без його надання (у випадках безгосподарного утримання житла, внаслідок систематичного використання жилого приміщення не за призначенням, піднаймачів, тимчасових мешканців, із службового житла, гуртожитків осіб, що припинили роботу або навчання, у випадку самовільного зайняття житла);
– положення, що члени сім’ї власника, наймача за договором найму набувають не лише права на проживання, а й на захист недоторканності житла та інших немайнових житлових прав;
– система принципів правового регулювання житлових відносин (у тому числі на стадії їх припинення), на які мають поширюватися як загально-цивілістичні, передбачені статтею 3 ЦК України, так і спеціальні принципи, передбачені житловим законодавством, наприклад: обов'язковості судового захисту при виселенні із житла за участю прокурора; цільового використання житла власником, іншими користувачами; заборони переведення житлового фонду у нежитловий;
– положення про суб’єктів житлових відносин відповідно правовий статус, яких визначає особливості припинення житлових відносин для власника, володільця, користувача за ступенем їх правового та родинного зв’язку і наголошується, що визнання членом сім’ї має визначатися нормами сімейного та житлового законодавства, а не нормами ЦК України;
– система підстав припинення житлових відносин, які запропоновано класифікувати: за формою вираження; за колом осіб; за часом; за юридичною значимістю; за наявністю волі та волевиявлення;
– механізм захисту житлових прав громадян у випадках конфіскації житлового будинку (квартири) за судовим вироком або звернення стягнення на таке майно за виконавчими документами, зокрема шляхом надання членам сім’ї власника переважного права на проживання в будинку (квартирі) на умовах договору найму.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони, на думку автора, можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого вдосконалення наукових поглядів та ідей щодо механізмів забезпечення належного дотримання прав людини на житло, для встановлення єдиних методологічних підходів при припиненні різних за своєю правовою природою житлових правовідносин;
– у правотворчій сфері – для законотворчої діяльності, в процесі вдосконалення деяких норм цивільного та житлового законодавства України;
– у сфері практичної діяльності – для забезпечення єдності розуміння і правильного застосування норм та їх відповідного тлумачення, при захисті прав та інтересів фізичних осіб у судовому порядку при припиненні житлових правовідносин;
– у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників з цивільного, сімейного та житлового права.
Апробація результатів дослідження. Обговорення й рецензування дисертаційного дослідження здійснено на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 18 грудня 2009 р.). Окремі результати проведеного дослідження апробовано на круглому столі “Механізм охорони та захисту майнових прав в Україні та ЄС” (м. Київ, 12 листопада 2008 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Правові підстави припинення житлових правовідносин» (м. Одеса, 10 квітня 2009 р.); на Другій міжнародній науково-теоретичній конференції «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 22–23 травня 2009 р.); на VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29–30 травня 2009 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період» (м. Київ, 8–9 жовтня 2009 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також у трьох опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження проблем правового регулювання припинення житлових правовідносин за законодавством України, наведене теоретичне узагальнення і здійснено конкретні пропозиції заходів з удосконалення чинного законодавства з метою належного захисту прав і законних інтересів як власників так і користувачів житла. Це завдання набуває важливого значення з урахуванням взятих Україною зобов’язань дотримання прав людини та громадянина відповідно до Європейських стандартів, закріплених в міжнародно-правових документах [58,78,79].
Узагальненні результати проведеного дослідження дали сформулювати такі висновки:
1. Правові норми, якими встановлені підстави припинення прав на житло, характеризуються такою однорідністю юридичної природи та єдністю цілей, які дають підстави для висновку про формування в цивільному праві України окремого інституту припинення житлових прав, що має поєднувати норми, що знаходяться в кн.3 ЦК “Право власності та інші речові права” та кн.5 ЦК “Зобов’язальне право”. Припинення прав на житло є різновидом припинення цивільних прав, але виділяються за рахунок: специфічного об’єкта; особливого суб’єктного складу та підстави припинення, що перебуває у взаємодії з соціальними відносинами. Проте, реалізація житлових прав і інтересів власників та користувачів, прав членів сім’ї власника жилого приміщення, їх правовий захист може здійснюватися тільки в рамках цивільних правовідносин. Житлове законодавство, як комплексне нормативне утворення містить норми як цивільного так і “соціального” законодавства. Законодавство в сфері “соціального житлового забезпечення” не будується на відносинах рівності сторін, свободи договору і направлене на забезпечення прав та законних інтересів фізичних осіб, яким житло надається державою з державного або комунального житлового фонду безоплатно або за доступну для них плату.
2. Житлові правовідносини – це відносини щодо підстав, умов та порядку здійснення цивільних прав на житло, яке належить власнику, який може виступати наймодавцем, а також відносини із користування житлом осіб, які проживають в різних житлових фондах, пов’язані з безпосереднім користуванням зазначеним житлом, в т.ч. членами сім’ї уповноваженої особи, та припиненням (позбавлення) права власності на житло і/або права користування житлом. Право на проживання слід розглядати через особливості, що випливають з призначення житла, як майнового об’єкту, так і немайнового об’єкту, що забезпечує задоволення найважливішої життєвої потреби кожної людини, тому, право на житло полягає не тільки у дотриманні норм цивільного права, а також дотримання принципу пріоритету захисту прав та законних інтересів фізичних осіб, у випадку їх виселення без надання іншого житла, тому й пропонується встановити обмеження прав власника на розпорядження житлом.
3. Юридичні факти, що тягнуть припинення житлових правовідносин, можуть відбуватися в наслідок здійснення правомірних вольових дій суб’єктами відповідних житлових правовідносин та незалежно від дій цих суб’єктів. У всіх випадках юридичний факт виступає в якості правоприпиняючої обставини. Таким чином, під припиненням житлового правовідношення слід розуміти припинення існування суб’єктивних прав і обов’язків, що складають зміст житлового правовідношення, у результаті настання певних юридичних фактів передбачених як у законі, так і в договорі.
4. Підставами припинення житлових правовідносин є правомірні дії (юридичні акти), що вчиняються з метою припинення житлових правовідносин. Підставами припинення правовідносин щодо користування житлом може бути як окремий юридичний факт, так і їх сукупність. При цьому, події та правомірні дії, що вчиняються з метою припинення правовідносин власності та користування житлом формують юридичні склади, на підставі яких припиняються правовідносини власності та користування житлом. Житлові правовідносини, як речові так і зобов’язальні припиняють свою дію в наслідок настання певних юридичних фактів або їх сукупностей. Для житлових правовідносин речового характеру, таким юридичним фактом є розпорядження житлом. Для зобов’язального правовідношення такими юридичними фактами є: виконання договору, відступне, залік, новація, прощення боргу, поєднання боржника й кредитора в одній особі, неможливість виконання договірного зобов’язання, смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи й інші підстави, що передбачаються в законі або в договорі (ст. 598 ЦК) до яких віднесено: розірвання договору, як шляхом односторонньої відмови, так і на вимогу однієї зі сторін договору, а також припинення зобов’язання за давністю.
5. Припинення договору за погодженням сторін є способом припинення житлового правовідношення, що випливає з принципу свободи договору, згідно якого особи, мають право на його розірвання. Звичайним способом припинення договірного зобов’язання вважається його виконання боржником: належним чином, відповідному кредитору, в обумовлений договором строк, час і місці. Виконання зобов’язання повинно бути прийняте кредитором або виконане боржником таким чином, щоб воно вважалося прирівнюваним до належного виконання (ст. 537 ЦК). Виконання зобов’язання боржником і прийняття його кредитором може бути здійснене через представників сторін (ст. 528 ЦК). Припинення договірного зобов’язання виконанням можливе на умовах і в порядку, що передбачається в договорі або в законі.
6. Норми ст.822 ЦК, які регулюють порядок продовження договору найму житла, обмежує права наймодавця щодо вибору контрагента, оскільки наймач має право на продовження дії договору найму житла. У зв’язку з цим пропонується закріпити правило щодо можливості укладення наймодавцем нових договорів найму з іншими наймачами, як це здійснюється у короткостроковому договорі найму.
7. ЦК визначає підстави для дострокового розірвання договору найму житла, тому при вирішенні цього питання слід враховувати як інтереси наймача, так і інтереси наймодавця. ЦК передбачає право наймача на розірвання договору найму житла у будь-який час, встановивши лише обов’язок попередження наймодавця за три місяці. Проте у випадку коли проживання у житлі загрожує життю та здоров’ю наймача або особам, які з ним проживають має бути передбачено можливість негайного розірвання договору найму житла без додержання строку попередження.
8. Поняттю умови припинення прав на житло, мають відповідати умовам дотримання прав фізичних осіб в інтересах яких вони встановлюються: а) в інтересах користувачів; б) в інтересах членів сім’ї власника; в) які встановлюються в суспільних інтересах. На законодавчому рівні має бути закріплено збереження права користування жилою площею за колишніми членами сім’ї власника при переході права власності (якщо при вселенні не було передбачено іншого) до іншої особи шляхом попереднього укладання з ними договорів найму.
9. ЦК має містити особливості припинення житлових прав, що забезпечує фізичне існування людини тому необхідним є їх додаткове регулюван¬ня нормами спеціального законодавчого акту, з метою встановлення гарантій від свавільного, незаконного позбавлення житла в позасудовому порядку, на підставі й в порядку, які встановлені законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості достатнього для набуття нового житла.
10. Наслідки розірвання житлових правовідносин є негативними для зобов’язаної сторони, способом відновлення яких є судовий порядок розгляду. При цьому такі заходи як виселення з жилого приміщення мають застосовуватися лише судом і на підставах, визначених законом (житлові правопорушення).
11. Обмеження прав на житло за суб’єктним складом, в інтересах яких вони встановлюються, поділяються на: а) обмеження, які встановлюються в інтересах користувачів, б) обмеження, які встановлюються в інтересах членів сім'ї власника, в) обмеження, які встановлюються в суспільних інтересах. На законодавчому рівні має бути закріплено збереження права користування жилою площею за колишніми членами сім’ї власника при переході права власності (якщо при вселенні не було передбачено іншого) до іншої особи шляхом попереднього укладання з ними договорів найму. На відміну від житлового законодавства, ЦК не виокремлює членів сім'ї наймача в окрему категорію з визнанням за ними спеціального статусу після вселення в житлове приміщення, встановлюючи натомість категорію «інші особи, які постійно проживають разом з наймачем», що не дозволяє враховувати особисті та майнові стосунки, які існують або можуть виникати між наймачем та членами його сім'ї (зокрема, подружжям та дітьми), пропонується вирішити це питання у ст. 816 ЦК, передбачивши в ній існування двох категорій осіб, які постійно проживають разом із наймачем: членів сім'ї та інших осіб. При цьому статус членів сім'ї наймача має визначатися нормами не лише загального цивільного законодавства, але також нормами сімейного та житлового законодавства, тоді як правове становище “інших осіб” встановлюється на засадах частини першої ст. 816 ЦК України. Воно має бути рівним з правовим становищем наймача та членів його сім'ї.
12. Під поняттям “розірвання” договору користування житлом слід розуміти дію, направлена на припинення частково або повністю невиконаного договору, а також зобов’язань, які з нього випливають на майбутнє. Розірвання договору найму житла регулюються нормами загальної та особливої частини ЦК, ЖК та спеціальних законів, які взаємопов’язані між собою. Право на розірвання договору мають лише сторони в договорі. Адміністративний порядок має поширюватися тільки на договір найму соціального житлового фонду.
13. Найбільш розповсюдженою підставою розірвання договору за ініціативою однієї сторони є істотні порушення договору. Істотним порушенням необхідно визнати таке порушення, яке визначене ЦК і ЖК. Розірвання договору, що передбачає користування житлом має проводитися тільки в судовому порядку. В чинному ЦК не вказано, в якій формі повинна здійснюватись відмова від виконання договору. Можна зробити висновок, що одностороння відмова від виконання договору повинна вчинятися в тій же формі, що і договір, якщо із закону, або інших правових актів чи договору не випливає інше, що буде визначати з якого моменту договір вважається розірваним і припиняються зобов’язання сторін, що випливають з договору.
В ЦК необхідно встановити наслідки розірвання договору у випадках, коли при цьому порушуються житлові права третіх осіб, із можливістю виокремити дану окрему кімнату без шкоди у користуванні всією квартирою (будинком).
14. Нікчемними є правочини, що порушують публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, необхідно включити до ст.228 ЦК положення згідно якого “правочин є нікчемним якщо обмежує можливість фізичної особи мати встановлені законом житлові права та обов’язки”, що дозволить встановити гарантії збереження права на житло.
15. Цивільне законодавство потребує закріплення системи підстав припинення і розірвання житлових відносин, що тягне виселення з жилих приміщень. Зокрема, виселення без надання іншого житлового приміщення може виникнути лише з підстав, визначених у ЦК у випадках: виселення наймача, членів його сім’ї, піднаймача в разі припинення дії або розірвання договору найму житла; виселення із житлового фонду за вимогою власника; виселення із житлових приміщень, у разі невиконання договору іпотеки; у разі визнання правочину щодо житла недійсним; у випадках здійс¬нення винних дій під час проживання у житловому приміщенні: осіб, які систематично руйнують житло, використовують його не за призначенням; у випадку без господарського утримання житла; із житлового фонду спеціального призначення (у випадку припинення трудового договору, строку служби або навчання тощо); піднаймачів; тимчасових мешканців; батьків, позбавлених батьківських прав; у випадку самоуправного вселення у житло тощо. В законі України “Про виконавче провадження” зазначити норму : “Конфіскації не повинно підлягати житло, в якому проживають члени сім’ї незалежно від того чи є вони співвласниками чи користувачами житла”
16. Порядок захисту житлових прав при припиненні права на житло здійснюється у добровільному та примусовому порядку; в судовому та адміністративному порядку; внаслідок припинення дії або розірвання договору користування житлом, припинення права власності на житло.
17. Житлові спори, що виникають у прокурорській практиці та розглядаються в судовому порядку, класифікувати в залежності від правових підстав, що випливають: 1) із договору найму житла; 2) із права власності на житло; 3) із різного роду договорів, зокрема: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання; речових прав на житло; 4). застави (іпотеки) житла; 5) порушення меж здійснення цивільних прав (порушення прав інших осіб, порушення моральних засад суспільства, зловживання правом, завдання шкоди культурній спадщині). Заходи захисту, які застосовуються у разі порушення прав і інтересів фізичної особи, мають бути направленні на їх поновлення, а не встановлення відповідної цивільно-правової компенсації. При цьому такі заходи як виселення з жилого приміщення мають застосовуватися лише судом і на підставах, визначених законом (житлові правопорушення), які пропонується уточнити. При визнанні особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, слід виходити з норм гл. 6 ЖК про користування жилими приміщенням в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.
18. Співвідношення норм ЦК з ЖК потребує додаткового врегулювання, зокрема при визнанні особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням в будинках (квартирах) приватного житлового фонду (ст. 163 ЖК), може застосовуватись лише в порядку аналогії закону тільки до прийняття ЦК, який у ст. 405 ЦК України встановив термін, протягом якого за членом сім’ї власника зберігається право користування житловим приміщенням у приватному житловому фонді.
19. Запропоновано ст. 14 ЦК України доповнити нормою про те, що права на майно, які потребують державної реєстрації, припиняються з моменту державної реєстрації припинення відповідних прав, якщо інше не встановлено законом.
Речове право користування житлом членами сім’ї власника не повинно обмежуватися строком їх тимчасової відсутності без поважних причин понад 1 рік, у зв’язку з цим пропонується скасувати положення частини 2 ст.405 ЦК. В главі 28 ЦК України має бути закріплено збереження права користування жилою площею за колишніми членами сім'ї власника при переході права власності (якщо при вселенні не було передбачено іншого) до іншої особи шляхом попереднього укладання з ними договорів найму строком не менш трьох років, а щодо неповнолітніх з числа колишніх членів сім'ї власника – до досягнення ними повноліття.
Пропонується частину 2 ст.405 ЦК викласти в такій редакції: “У випадку припинення подружніх відносин між власником жилого приміщення і членами його сім’ї, які мають особистий характер полягає у обов’язку забезпечення проживання збереження права користування житлом за бувшими членами сім’ї власника”.
Пропонуємо доповнити частину 2 ст. 406 ЦК України реченням такого змісту: “До обставин, які мають істотне значення належать потреба власника та нових членів його сім’ї в житлі, наявність у колишніх членів його сім’ї іншого житла, достатній життєвий рівень членів сім’ї власника житла, який свідчить про можливість придбання або отримання в користування житла тощо. Право користування чужим житлом припиняється за рішенням суду, який визначає для відповідача строк, необхідний для вільного вибору місця проживання”. “На вселення членом сім’ї власника неповнолітніх дітей, які не досягли чотирнадцяти років, згоди власника не потрібно”.
Встановити правило в ч. 2 ст. 812 ЦК України “Виникнення житлового правовідношення не допускається у будинку, в якому розміщується жиле приміщення, не відповідає санітарним, технічним вимогам, будинок підлягає знесенню, будинок чи жиле приміщення загрожує обвалом, підлягає переобладнанню для інших цілей, якщо є відповідне рішення органу місцевої ради про знесення, переобладнання для інших цілей. А ч.1 ст.817 ЦК України доповнити частиною “ Не може бути укладений договір у випадку вселення у квартиру, в якій проживають двоє чи більше наймачів, вселяється особа, яка страждає на тяжку форму хронічного захворювання.
20. Заходи відповідальності, що передбачають виселення з жилого приміщення без надання іншого житла мають застосовуватися лише судом і на підставах, визначених законом (житлові правопорушення), які пропонується уточнити: “Виселення без надання іншого житлового приміщення може виникнути лише з підстав, визначених у ЦК у випадках: виселення наймача, членів його сім’ї, піднаймача в разі припинення дії або розірвання договору користування житлом; виселення із житлового фонду соціального призначення; виселення із житлових приміщень, у разі невиконання договору іпотеки; у разі визнання правочину щодо житла недійсним”.
Виселення може бути зумовлене погодженими взаємними зустрічними діями сторін: припинення договору найму; діями однієї із сторін: порушенням правил співжиття; припиненням трудових відносин; визнанням ордера, договору найму недійсним; самоправним зайняттям жилого приміщення; подіями: будинок підлягає знесен¬ню, загрожує обвалом; аварійним станом будинку; переведенням у нежитловий, жилий будинок (квартира) не відповідає санітарним і технічним вимогам.
21. Встановити в Цивільно-процесуальному кодексі України правило надання суду права зупиняти виконання рішень про продаж будинку, квартири з прилюдних торгів, якщо суду не будуть надані докази наявності у неповнолітніх дітей, що підлягають виселенню іншого місця проживання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми методології приватного права / [За ред. О.Д. Крупчана]. – К., 2005. – 266 с.
2. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко та ін. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
3. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. / Сергей Сергеевич Алексеев.– М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 359 с.
4. Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования / Сергей Сергеевич Алексеев.// Антология уральской цивилистики 1925–1989: Сборник статей. – М.: «Статут», 2001. – С. 54–68.
5. Аскназий С. И. и др. Жилищное право. / Самуил Исаакович Аскназий. – М., 1956. – 231 с.
6. Аскназий С. И. Советское жилищное право. / Самуил Исаакович Аскназий. – М., 1940. – 184 с.
7. Бабаев В. К., Баранов В. М., Толстик В. А. Теория права и государства в схемах и определениях. [Учебное пособие]. – М.: Юристь, 2003. – С. 297–306.
8. Басин Ю. Г. Вещные права на жилище / Юрий Григорьевич Басин// Избранные труды по гражданскому праву. – СПб.: Юридический центр пресс, 2003. – 639 с.
9. Безлюдько І. О., Бичкова С. С., Бобрик В. І. та ін. Цивільне процесуаль¬не право України / [За ред. С. С. Бичкової] – К.: Атіка, 2006. – 384 с.
10. Бородовський С.О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право” / Харківський національний університет внутрішніх справ / Станіслав Олександрович Бородовський. – Івано-Франківськ, 2005. – 21 с.
11. Білоусов Ю. В. Виконавче провадження./ Юрій Валерійович Білоусов. – К.: Прецедент, 2005. – 192 с.
12. Білоусов Ю. В. Захист цивільних прав та інтересів // Цивільне право Ук¬раїни / [За ред. Р. О. Стефанчука] – К.: Наук. думка і Прецедент, 2004. – 448 с.
13. Бічук Л. Я. Захист права власності неповнолітнього на нерухоме майно. / Л. Я.Бічук // Право України. – 1999. – № 6. – С. 85–86.
14. Бондар В. Я. Договір найму житла: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право” /Інститут держави і права ім.В. Корецького НАН України / В’ячеслав Якович Бондар. – К., 2001. – 18 с.
15. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: общие положения. / Михаил Исакович Брагинский, Василий Васильевич Витрянский. – М., 1997. – С. 225–227.
16. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві: (Заг. положення): Навч. посіб. / Тетяна Валеріївна Боднар. – К.: Юстініан, 2007. – 280 с.
17. Гавриленко В. Г., Ядевич Н. И. Жилищное право: Словарь-справочник. – Минск, 1999. – 88 с.
18. Галянтич М. К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав громадян в умовах ринкових перетворень/ Микола Костянтинович Галянтич. – К.: КВІЦ, 2006. – 512 с.
19. Герасимова Л. П. Жилищное право./ Любовь Павловна Герасимова. – СПб.: Питер, 2005. – 256 с.
20. Гражданский кодекс Грузии. [Науч. ред. Бичвава З. К.]. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 750 с.
21. Гражданский кодекс Латвийской Республики. / [Науч. ред. Лившиц Н. Э.] – СПб.: Изд-во «Юри¬дический центр Пресс», 2001. – 830 с.
22. Гражданский кодекс Республики Казахстан. / [Науч. ред. Лившиц Н. Э.]– СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 1029 с.
23. Гражданский кодекс Польской народной республики. – Варшава, 1966. – 344 с.
24. Гражданский кодекс Российской Федерации. – Екатеринбург: Изд. АРД ЛТД, 1997. – 448 с.
25. Гражданский кодекс Республики Беларусь. [Науч. ред. В.Ф. Чигир].– СПб., 2003. – 1049 с.
26. Гражданский кодекс Украины: Комментарий / [Под ред. Е.О. Харитонова, О. М. Калитенко]. – Х.: ООО «Одисей», 2003. – Т. 1. – 832 с.
27. Гражданское законодательство Израиля. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 633 с.
28. Гражданское право / [Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К.Толстого]. – М.: ПБОЮЛ Л.В. Ружников, 2001. – Т. 2. – 736 с.
29. Гражданское право / [Под ред. Ю. К. Толстого, А.П. Сергеева]. – М.: Изд-во ТЕИС, 1996. – Ч. 1. – 552 с.
30. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав./ Вениамин Петрович Грибанов. – М.: Российское право, 1992. – 209 с.
31. Гузь Л. Е. Разрешение судами споров о разделе домов и домовладений (квартир) в натуре: Определение порядка пользования домом (квартирой) и земельным участком./ Леонид Євдокимович Гузь. – Х.: Харьков юридический, 2002. – 127 с.
32. Гуляк Я. В. Договір найму (оренди) житла за цивільним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право”/Я.В.Гуляк./ Одеська юридична академія. – О., 2005. – 20 с.
33. Данилин В. И., Реутов С. И. Юридические факты в советском семейном праве. / В. И. Данилин, С. И. Реутов. – Свердловск, 1989. – 156с.
34. Дзера О. В. Чи потрібна цивільно-правова конфіскація у новому ЦК України? // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики./ О. В. Дзера. – К., 2004. – С. 584–593.
35. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні./ Ірина Олександрівна Дзера. – К., 2001. – 255 с.
36. Дзера О., Отраднова О. Недійсність правочину (угоди) за новим Цивільним кодексом / Олександр Васильович Дзера, Олеся Олександрівна Отраднова // Юридична Україна. – 2003. – № 10. – С. 6–10.
37. Договірне право України: Навч. посіб.: Загальна частина / [За ред. О. Д. Дзери]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
38. Ермичев И. А., Страунинг Э. Л. Жилищное право: схемы и комментарии./ Ермичев Иван Алексеевич, Едуард Леонідович Страунинг. – М.: Юриспруденция, 2004. – 208 с.
39. Ерошенко А. А. Жилищные права членов семьи собственника индивидуального строения / А. А. Ярошенко // Советская юстиция. – 1973. – № 5. – С. 6–8.
40. Ершова Н. М. Вопросы семьи в гражданском праве / Наталья Матвеевна Ершова. – М.: Юрид. лит-ра, 1977. – 176 с.
41. Жилищное право России. [Учебн.пособ.] /Грудицына Людмила Юрьевна.- М.: ООО “Издат-во “Плит”. – 2007. – 436 с.
42. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества семьи./ Ирина Владимирова Жилинкова. – Х.: Ксилон, 2000. – 396 с.
43. Жилінкова І.В. Проблеми правового режиму майна членів сім’ї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право” / Ирина Владимирова Жилинкова / Національна юридична Академія України ім.Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. – 39 с.
44. Жилищное законодательство / [Сост. С. Т. Вечфинский, И. Н. Кучеренко]. – К.: Наук. думка, 1990. – 352 с.
45. Жилищный кодекс республики Беларусь: Официальный текст по состоянию на 15.12.1999 г. // Национальный реєстр правовых актов Республики Беларусь. – 1999. – № 28.
46. Жилищный кодекс Российской Федерации. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 96 с.
47. Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. коммент./ [М. А. Голодный, П. Н. Дятлов, В. И. Жуков и др.] – К.: Политиздат Украины, 1990. – 542 с.
48. Житловий кодекс України від 30.06.1983 р. № 5464-Х // Відомості Вер¬ховної Ради УРСР. – 1983. – № 28.
49. Жилищное право / П. В. Алексий, Н. Д. Эриашвили, И.А.Ермичев и др.; [Под ред. И. А. Ермичева, П. В. Алексия]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2006. – 319 с.
50. Жилищное право/ [Ученик для вузов] /Филипова Елена Станиславовна. – М., Юстицинформ, 2007. – 448 с.
51. Жилищное право России: Практический курс / [Под ред. М.Ю. Тихомирова]. – М.: Изд-во Тихомирова М. Ю., 2005. – 461 с.
52. Житлове законодавство України / [Укл.: М. К. Галянтич, Г.І. Коваленко]. – К.: Юріком Інтер, 1998. – 448 с.
53. Житлове право України: Навч. посіб. / [За ред. Є. О. Харитонова]. – К.: Істина, 2008. – 160 с.
54. Житлове законодавство України: стан та шляхи удосконалення: Монографія / [За заг. ред. М. К. Галянтича]. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2006. – 564 с.
55. Житлове право України: Навчальний посібник / [За ред Є.О. Харитонова]. – К.: Істина, 2008. – 160 с.
56. Житлове право України / Микола Костянтинович Галянтич. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 528 с.
57. Житлове право України / [За ред. В. С. Гопанчука, Ю.О.Заіки]. – К.: Істина, 2003. – 208 с.
58. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. [Електронний ресурс] // ІПС «Законодав¬ство» верс. 2.6.5. (995_015).
59. Загальна теорія держави і права / А. М. Колодій, В.В. Копейчиков, С. Л. Лисенков та ін.; [За ред. В. В. Копейчикова]. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
60. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / [За заг. ред. П. І. Шевчука]. – К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2002. – 414 с.
61. Зобов’язальне право / [Під ред. О. В. Дзери]. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 864 с.
62. Золотарь В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право / Виталий Антонович Золотарь, Петр Николаевич Дятлов. – К.: Выща школа, 1985. – 216 с.
63. Здійснення та судовий захист суб’єктивних житлових прав: Монографія / [За заг. ред. В. В. Луця]. – Київ; Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 496 с.
64. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве./ Владимир Борисович Исаков. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
65. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах: Монографія / Кол. авторів; [За заг. ред. Н.М.Онищенко]. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2009. - 216 с.
66. Иоффе О. С. Советское гражданское право: Курс лекций. / Олимпиад Соломонович Иоффе.– Л., 1958. – 682 с.
67. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. / Олимпиад Соломонович Иоффе, Михаил Дмитриевич Шаргородский. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
68. Иоффе О. С. Обязательственное право. / Олимпиад Соломонович Иоффе. – М.: Юрид. лит., 1975. – 580 с.
69. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права / Г. В. Кикоть // Право України. – 2003. – № 7. – С. 30.
70. Коваленко Г. І. Право власності на житло: правові основи / Галина Іванівна Коваленко. – К., 2002. – 108 с.
71. Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР: Науково-практичний коментар / [За ред. О. Н. Якименка]. – К.: Політвидав України, 1973. – 224 с.
72. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Курс лекций. / Сергей Александрович Комаров – М.: Мир книги, 1995. – 463 с.
73. Коментар судової практики розгляду житлових спорів / [За ред. М. К. Галянтича]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 336 с.
74. Комментарий к Жилищному кодексу РСФСР (постатейный) / [Отв. ред. В. Б. Исаков]. – М.: Юрайт-Издат, 2003. – 312 с.
75. Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право” / Ілона Станіславівна Канзафарова. / НДІ держави і права імені В.М.Корецького НАНУ. - К., 2007. – 36 с.
76. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / [Отв. ред. О. Н. Садиков]. – М.: Инфра-М-Норма, 1998. – 867 с.
77. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации. – М., 1995. – 966 с.
78. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – С. 205.
79. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 270.
80. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
81. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: [Навч. посібник для юрид. фак. Вузів] / Володимир Олександрович Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
82. Красавчиков О. А. Основы жилищного законодательства: предмет регулирования и юридическая природа / Октябрь Алексеевич Красавчиков // Основы советского жилищного законодательства. – Свердловск, 1981. – 150 с.
83. Красавчиков О. А. Система отдельных видов обязательств / О. А. Красавчиков // Советская юстиция. – 1960. – № 5. – С. 42–43.
84. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. / Октябрь Алексеевич Красавчиков. – М.: Гос. издат. юрид. лит., 1958. – 171 с.
85. Крашенинников П. В. Жилищное право./ Павел Владимирович Крашенинников. – М., 2000. – 280 с.
86. Крашенинников П. В. Жилищное право / Павел Владимирович Крашенинников. – М.: Статут, 2004. – 284 с.
87. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
88. Кройтор В. А., Слипченко С. А. Гражданское право Украины: В 2 ч. / Владимир Андреевич Кройтор, Святослав Александрович Слипченко. – Х.: Эспада, 2000. – Ч. 1. – 230 с.
89. Кузнецова Н. С. Правове регулювання житлового будівництва / Наталія Семенівна Кузнєцова. – К., 1991. – 32 с.
90. Кучеренко И. Н. Жилищные правоотношения в ЖСК: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право”/ Ирина Николаевна Кучеренко / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1989. – 17 с.
91. Литовкин В. Н. Право советских граждан на жилище. / Валерий Николаевич Литовкин. – М.: Знание, 1982. – 64 с.
92. Литовкин В. Н. Жилищное законодательство. / Валерий Николаевич Литовкин. – М.: Профиздат, 1988. – 255 с.
93. Лічман Л. Г. Житлове право України: визначення місця в системі національного права (постановка проблеми) /Л. Г. Лічман // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 3. – С. 155–163.
94. Лічман Л. Г. Про місце житлового права в системі національного права України /Л. Г. Лічман // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 23–24.
95. Лічман Л. Г. Поняття «житло» і його цивільно-правове значення / Л. Г. Лічман // Підприємництво, господарство і право. – № 11. – 2004. – С. 19–22.
96. Лічман Л. Г. Судовий захист конституційного права на житло при розгляді справ про визнання права користування жилим приміщенням / Л. Г. Лічман // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 4. – Одеса, 1997. – С. 173–178.
97. Лічман Л. Судовий захист конституційного права людини на житло /Л. Г. Лічман // Юридический вестник. – 1998. – № 3. – С. 96–98.
98. Личман Л. Г. Поняття та зміст права на житло. /Л. Г. Лічман // Часопис Хмельницько¬го університету управління та права «Університетські записки». – 2005. – № 4. – С. 95–101.
99. Луць А. В. Тіньові угоди: поняття, ознаки, види / А. В. Луць // Університетські наукові записки. – Хмельницький, 2005. – № 4. – С. 19.
100. Луць В. В. Договір у підприємницькій діяльності (Основні ідеї та їх втілення в новому Цивільному кодексі України) / В. В. Луць // Проблеми законності. – Х., 2002. – С. 88–95.
101. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита / Марина Николаевна Малина. – М.: МЗ Пресс, 2001. – 244 с.
102. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. / Николай Сергеевич Малеин. – М.: Юрид. лит-ра, 1981. – 216 с.
103. Мушинский В. О. Основы гражданского права: Учебное пособие./ Виктор Оскарович Мушинский. – М.: Международные отношения, 1995. – 208 с.
104. Марткович И. Б. Проблемы осуществления конституционного права на жилище : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Гражданское право; семейное право; гражданский процес; международное частное право” / Израиль Борисович Марткович. – М., 1981. – 28 с.
105. Марткович И. Б. Жилищное законодательство в свете консти¬туционных норм / И. Б. Марткович.// Советское государство и право. – 1979. – № 11. – С. 73–75.
106. Марткович И. Б. Жилищное право: Закон и практика. / Израиль Борисович Марткович. – М.: Юрид. лит., 1990. – 319 с.
107. Маслов В. Ф. Защита жилищных прав граждан. /Василий Филипович Маслов – X.: Изд-во Харьков, ун-та, 1970. – 208 с.
108. Маслов В. Ф. Право на жилище /Василий Филипович Маслов. – Х.: Выща шк., 1986. – 288 с.
109. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Дмитрий Иванович Мейер. – М.: Статут, 2000. – 829 с.
110. Методологія приватного права / Зб. наук. праць за матеріалами наук.-теорет. конф., 30 травня 2003 р., м. Київ / [Редкол.: О. Д. Крупчан]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.
111. Мичурин Е. А. Договоры с жильем: анализ возникающих проблем и пу¬ти их разрешения / Евгений Александрович Мичурин. – Х.: Харьков юридический, 2001. – 155 с.
112. Мічурін Є. О. Правочини з житлом / Евген Олександрович Мічурін. – Х.: Юрсвіт, 2005. – 472 с.
113. Мічурін Є. О., Сліпченко С. О., Соболєв О. В. Житлове право України / Євген Олександрович Мічурін, Святослав Олександрович Сліпченко, Олександр Васильович Соболев. – Х.: Еспада, 2001. – 318 с.
114. Мічурін Є. О. Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право” / Харківський національний університет внутрішніх справ / Евген Олександрович Мічурін. – Х., 2000. – 16 с.
115. Мухаев Р. Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: «Издательство ПРИОР», 2001. – 464 с.
116. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / [За ред. Ю. С. Червоного]. – К.: Істина, 2003. – 464 с.
117. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / [За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 3-є вид., перероб. і допов. – Т. 1. – 832 с.
118. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця] . – К.: Юрінком Інтер, 2008. – [3-є вид., перероб. і допов.] – Т. 2. – 1088 с.
119. Никитюк П. С. Жилищное право./ П.С. Никитюк. – Кишинев, 1985. – 254 с.
120. Ноздрин Н. С., Л.А.Фурман. Основы жилищного и трудового права.[ Учеб. 4-е узд., испр. и доп.] / Николай Семенович Ноздрин, Леонид Арнольдович Фурман. – М.: Высш. школа, 1985. – 168 с.
121. Олюха В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 „Цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право” / Київський національний університет ім.Тараса Шевченка./ Віталій Георгійович Олюха. – К., 2003. – 19 с.
122. Оносова М. В. Конституционное право на жилище и выселение граждан из жилых помещений: Научно-практический комментарий / [Под ред. М. В. Немытиной]. – Саратов, 2000. – Вып. 2. – 108 с.
123. Пергамент А. И. Жилищные права несовершеннолетних // Ученые записки ВЮЗИ / А. И. Пергамент. – 1957. – Вып. 1. – С. 151.
124. Правове регулювання житлових відносин в Україні / [За заг. ред. Є. О. Харитонова]. – Х.: ТОВ «Одисей», 2008. – 468 с.
125. Право на житло в Україні: реалізація та захист / [За заг. ред. Є. О. Харитонова]. – Х.: ТОВ «Одисей», 2008. – 456 с.
126. Пергамент А. И. Споры, связанные с выселением // Комментарий судебной практики за 1982 г. / А. И. Пергамент. – М., 1983. – С. 44–45.
127. Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право / Опанас Андронович Підопригора, Євген Олегович Харитонов.– К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
128. Правові проблеми реалізації житлових прав громадян: Зб. наук.праць (за матеріалами круглого столу, м. Київ, 15 червня 2006 р.) / [Редкол.: М. К. Галянтич та ін.] – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2006. – 100 с.
129. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
130. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36. – Ст. 243.
131. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
132. Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Україн