ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Михайлов Сергій Васильович

УДК 347.56

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент
Бервено Сергій Миколайович

Харків – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………..…………3

Розділ 1. Загальна характеристика цивільних правовідносин у сфері надання медичних послуг

1.1. Поняття, підстави виникнення та структура цивільних правовідносин з надання медичних послуг………………………………………………...12
1.1.1. Визначення медичної послуги як об’єкта цивільних правовідносин….17
1.1.2. Підстави виникнення цивільних правовідносин з надання медичних
послуг............................................................................................................30
1.1.3. Структура цивільних правовідносин з надання медичних послуг…….37
1.2. Добровільна згода проінформованого пацієнта на медичне втручання як одна з підстав виникнення цивільних правовідносин у сфері надання медичних послуг………..............................................................................49
Висновки до розділу……………………………………………………………..65

Розділ 2. Загальна характеристика цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг

2.1. Історико-правові особливості регулювання відповідальності у сфері надання медичних послуг………………………………………………...68
2.2. Поняття, та види цивільно-правової відповідальності у сфері надання
медичних послуг………………………………………………………79
2.3. Підстави та умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг…..……………………………………….......105
Висновки до розділу……………………………………………………………124

Розділ 3. Форми цивільно-правової відповідальності надавача медичних послуг та підстави звільнення від такої відповідальності

3.1. Форми цивільно-правової відповідальності надавача медичних
послуг………………………….……………………………….…….…..127
3.2. Можливість правової кваліфікації медичної помилки як підстави для
звільнення від цивільно-правової відповідальності надавача медичних
послуг …………………………………………………………………....155
Висновки до розділу……………………………………………………………170

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..…177

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила широкий перелік основних прав, свобод та обов’язків людини й громадянина, що потребують повноцінного забезпечення та захисту. Одне з центральних місць в основах правового положення особистості в Україні належить природному та невід’ємному праву кожної людини на охорону здоров’я (ст. 49 Конституції України). Здоров’я людини являє собою одну з головних соціальних цінностей і переваг сучасного цивілізованого суспільства, найбільше суспільне й особисте благо й багатство, основу національної безпеки країни [76, ст. 49].
Питання правового забезпечення та захисту прав людини у сфері охорони здоров’я сьогодні широко обговорюються на сторінках наукових видань, у періодичній пресі, на наукових конференціях і семінарах. Актуальність вирішення низки правових проблем, що виникають у сфері надання медичних послуг, пояснюється тим, що практика реформування сучасної охорони здоров’я, становлення страхової медицини та розвиток законодавчої бази, що забезпечує її функціонування, ідуть по шляху зростання відповідальності суб’єктів цивільних правовідносин з надання медичних послуг за їх якість, за порушення встановлених законодавством або договором прав громадян-пацієнтів, яким надаються медичні послуги. Це визначає наявність широкого кола осіб, зацікавлених у розробці „універсального” правового механізму забезпечення та захисту прав громадян при наданні медичних послуг.
Вперше за багато десятиліть відносини між громадянином-пацієнтом і закладами охорони здоров’я переведені зі сфери адміністративного в сферу цивільно-правового регулювання. Громадянин-пацієнт отримав рівний правовий статус поряд з іншими учасниками процесу медичного обслуговування.
Надійне забезпечення прав громадян України в сфері охорони здоров’я має винятково важливе політичне й соціальне значення. Об’єктами правового захисту при порушенні прав громадянина-пацієнта є його суб’єктивні права та законні інтереси. Захисту підлягають як майнові, так і немайнові права та інтереси громадянина-пацієнта. Якщо права чи інтереси пацієнта порушені, то механізм захисту, закріплений у нормах закону, повинен забезпечити йому можливість припинити ці порушення, відновити своє майнове положення шляхом стягнення збитків, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, а так само домогтися недопущення подібних порушень надалі.
Аналіз літературних джерел свідчить, що дослідження проблем цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг здійснювалося в різні періоди. З окремих питань цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг проводилися дослідження такими авторами, як А.М. Савицька, М.Ф. Герасименко, Ю.С. Сидорович, А.П. Громов, О.І. Смотров, Є.В. Козьміних, Є.В.Муравйова, М.М. Малеїна, В.П. Новосьолов, С.В. Антонов, Ю.Д. Сергєєв, С.Г. Стеценко, А.В. Тихомиров, К.Б. Ярошенко та іншими. Проте, незважаючи на висвітленість окремих проблем цивільно-правової відповідальності, на сьогодні залишається доволі поверхньо дослідженою низка невирішених питань. Зокрема, питання щодо об’єднання окремих норм, які регулюють відносини цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг, в окремий субінститут цивільно-правової відповідальності. По-друге, за межами наукового дослідження залишалися питання правової оцінки дій пацієнта з виконання приписів лікаря, а також питання про відповідальність пацієнта за невиконання (неналежне виконання) таких приписів. Наука і чинне цивільне законодавство залишає зазначені питання без належної уваги. Насамкінець, залишаються відкритими питання системи суб’єктів медичної діяльності, що виступають виконавцями медичних послуг, ролі договорів про надання медичних послуг у регулюванні питань відповідальності, співвідношенні договірної та деліктної відповідальності послугодавців, підстав та умов виникнення цивільно-правової відповідальності, питання правової захищеності послугоотримувачів від неналежого надання медичних послуг.
Проведений аналіз судової практики показує, що розмір грошових вимог постраждалих пацієнтів істотно зростає. Так, в Україні у 2002 р. було пред’явлено позовів до державних та приватних установ охорони здоров’я на суму 545 тисяч гривень, а за 5 місяців 2010 року позовів пред’явлено на суму більш ніж на 10 мільйонів гривень. Проте, загальне зростання суми позовних вимог, й відповідно, кількості позовних звернень, не має наслідком повне задоволення вимог пацієнтів в кожному окремому випадку. Тому удосконалення законодавства про цивільно-правову відповідальність у сфері надання медичних послуг необхідне не тільки для створення реально працюючих правових норм, які ефективно б використовувалися пацієнтами та особами, що надають медичні послуги, а й для ефективного використання бюджетних коштів в системі охорони здоров’я.
Вищевикладене дозволяє стверджувати, що комплексний і всебічний аналіз окреслених проблем, пов’язаних із дослідженням зазначених вище аспектів цивільно-правової відповідальності за порушення в сфері надання медичних послуг, є сьогодні особливо актуальним та має досить важливе значення для подальшого розвитку теорії цивілістичної науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з „Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України”, затвердженою Указом Президента України від 07.12.2000р. № 1313/2000, Постановою Кабінета Міністрів України «Про затвердження заходів щодо виконання Концепції розвитку охорони здоров’я населення України» від 09.08.2001р. № 960, наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про заходи Міністерства охорони здоров’я України з реалізації резолюції Всеукраїнського форуму керівників закладів, установ і органів охорони здоров’я "Стратегія розвитку охорони здоров’я України в нових умовах демократизації суспільства"» від 27.04.2005р. № 195, Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004р., Пріоритетними напрямами наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 р.р. (п. 9.1).
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертації є комплексне дослідження питань теорії й практики цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг та виробленні пропозицій щодо удосконалення чинного національного законодавства. Досягнення поставленої мети обумовило постановку та необхідність вирішення наступних основних завдань:
проаналізувати характер, підстави виникнення та структуру цивільно-правових відносин, що складаються у сфері надання медичних послуг;
з’ясувати правове становище, зміст та обсяг прав та обов’язків їх учасників;
визначити та встановити співвідношення понять “медична послуга”, “медична допомога”, “медична діяльність”;
проаналізувати історичний розвиток цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у сфері надання медичних послуг у вітчизняному та іноземному законодавстві;
проаналізувати сучасний стан наукової розробки поняття та змісту цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг, виявити її специфіку як субінституту;
визначити співвідношення договірної та деліктної відповідальності за завдання шкоди у сфері надання медичних послуг;
надати правову характеристику підставам настання та умовам звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди при наданні медичних послуг;
встановити правове значення розмежування правомірного та неправомірного завдання шкоди життю і здоров’ю фізичної особи при наданні їй медичних послуг, а також різних правових наслідків, що випливають з цього;
проаналізувати особливості застосування окремих форм цивільно-правової відповідальності за порушення у сфері надання медичних послуг із виробленням пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення законодавства в даній сфері.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини у сфері надання медичних послуг.
Предметом дослідження є відносини з цивільно-правової відповідальності надавачів медичних послуг перед пацієнтами, відповідна система правових норм, судова та правозастосовча практика, а також існуючі вітчизняні та іноземні наукові погляди на зазначені правові явища.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ. Вихідним методологічним способом дисертаційного дослідження виступав діалектичний підхід до наукового пізнання, що дозволяє всебічно вивчити об’єкт та предмет дослідження. Також у процесі дослідження були використані приватнонаукові методи: порівняльно-правовий, історичний, статистичний, системно-структурний, техніко-юридичний, лінгвістичний, формально-логічний та метод правового моделювання. Сполучення та застосування порівняльно-правового та історичного методів дало можливість виявити специфіку впливу історичних умов на еволюцію субінституту цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг. Використання статистичного методу дозволило простежити динаміку поширення цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг. Застосування системно-структурного методу сприяло чіткому визначенню місця субінституту цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг. За допомогою техніко-юридичного методу було сформульовано власне бачення правових норм та дефініцій, що стосуються сфери надання медичних послуг. Застосування лінгвістичного методу допомогло виявити та взяти до уваги основні значеннєві аспекти аналізованих понять для максимально коректного їхнього вживання. Вживання формально-логічного методу дало змогу виявити суперечності та прогалини у чинному законодавстві, яке регулює відносини у сфері надання медичних послуг та запропонувати пропозиції щодо його удосконалення. Вживання методу правового моделювання дало змогу проаналізувати деякі підстави настання та звільнення від цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг за допомогою створення теоретичних моделей, в межах яких втілюються уявлення про їх ідеальні форми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, шо дане дисертаційне дослідження є одним із перших в Україні комплексних досліджень, яке присв’ячене проблемам цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг та захисту прав і законних інтересів їх споживачів. В результаті проведенння дослідження отримані наступні наукові результати:
1. Дістало подальшого розвитку положення про те, що відносини, які складаються з приводу особистих немайнових благ між пацієнтом та надавачем медичних послуг кваліфікуються як цивільно-правові.
2. Удосконалено визначення медичної послуги як об’єкта цивільних правовідносин з надання медичних послуг. Медична послуга є видом професійної діяльності медичних закладів (організацій) чи фізичних осіб–підприємців, які займаються приватною медичною практикою, відповідно до існуючих медичних стандартів, що включає застосування спеціальних заходів стосовно здоров'я у вигляді медичного втручання, потенційним результатом якого є поліпшення загального стану чи функціонування окремих органів або систем організму людини, а також (або) досягнення певних естетичних змін зовнішності.
3. Дістало подальшого розвитку положення про те, що медичні послуги відносяться до нематеріальних, негарантованих послуг.
4. Дістало подальшого розвитку положення про те, що співвідношення понять “медична діяльність”, “медична послуга” та “медична допомога” підкоряється діалектиці загального та частки. Медична послуга є складовою частиною медичної діяльності, у свою чергу медична допомога, як категорія соціально-моральна, є обов'язковою складовою медичної послуги.
5. Вперше дається визначення такій підставі виникнення цивільних правовідносин у сфері надання медичних послуг як добровільна згода проінформованого пацієнта на медичне втручання, під якою розуміється добровільне та усвідомлене, компетентне прийняття пацієнтом запропонованого способу діагностики, профілактики, лікування, або іншої медичної процедури, засноване на отриманні ним достатньо повної, об’єктивної та всебічної інформації з приводу подальшого медичного втручання, можливих ризиків та небезпеки, існуючих альтернативних методів та негативних наслідків відмови від такого втручання.
6. Вперше пропонується введення обов’язкової формалізації в уніфікованому документі письмової добровільної згоди проінформованого пацієнта на медичне втручання.
7. Дістало подальшого розвитку положення про те, що застосування норм цивільного права є найбільш адекватним для регламентації відповідальності за порушення у сфері надання медичних послуг.
8. Вперше визначене поняття цивільно-правового субінституту цивільно-правової відповідальності за порушення у сфері надання медичних послуг та запропоновані ознаки, що дозволили здійснити його формування.
9. Дістало подальшого розвитку положення про те, що відшкодування збитків, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди є найбільш ефективними формами цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг.
10. Удосконалено визначення “медичної помилки”, під якою розуміється результат дій (бездіяльності) виконавця медичних послуг, що не порушують правил, встановлених законами та звичаями в медицині, та не пов’язані з несумлінним та недбалим відношенням до виконуваної медичної діяльності, однак, які прямо чи опосередковано спричинили заподіяння шкоди або смерті пацієнта внаслідок сумлінної омани, що сформувалась через об’єктивні, незалежні від виконавця медичних послуг, причини, які неможливо було передбачати.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, здобуті під час проведення дослідження, можуть бути використані в подальшій науковій розробці зазначених питань із метою вдосконалення законодавства. Наведена теоретична розробка окремих проблем охорони прав суб’єктів правовідносин у сфері надання медичних послуг відповідає запитам судової практики, а викладені висновки можуть бути використані при вирішенні конкретних судових суперечок. Крім того, пропозиції, що містяться в дисертації можуть бути використані при читанні лекцій по цивільному праву, а також при написанні навчальних та навчально-методичних посібників з цивільно-правових дисциплін. Окремі сформульовані в роботі положення мають дискусійний характер і можуть служити базою для подальших наукових досліджень з проблем правового регулювання відносин у сфері надання медичних послуг.
Апробація результатів дослідження. Дисертація неодноразово обговорювалась та пройшла рецензування на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України. Одержані у процесі дослідження основні висновки та пропозиції оприлюднені на 4 науково-практичних конференціях: 1) Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми цивільного права та процесу”, присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна (м. Харків, 26 травня 2007 р.); 2) Науково-практична конференція “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 25 травня 2007 р.); 3) Науково-практична конференція “Проблеми цивільного права та процесу” (м. Харків, 31 травня 2008 р.); 4) Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми цивільного права та процесу”, присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна (м. Харків, 23 травня 2009 р.).
Матеріали дослідження також були використані під час консультацій громадян з правових питань у сфері надання медичних послуг. Окремі результати дослідження впроваджені в практику ряду лікувально-профілактичних установ м. Харкова.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у 7 наукових працях, серед яких 3 статті – опубліковані у виданнях, визначених ВАК України фаховими для юридичних наук, та 4 тези доповідей, опублікованих в збірниках науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки, хотілося б відзначити, що як мета дисертаційного дослідження було обране здійснення комплексного аналізу проблем теорії та практики цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг, розкриття та вивчення підстав та умов виникнення зобов'язаннь з відшкодування шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг, механізму реалізації права на відшкодування шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг, а також у розробці пропозицій по застосуванню та вдосконаленню норм вітчизняного законодавства в цій галузі. Мета дослідження досягалася шляхом рішення поставлених завдань, що привело до наступних висновків:
1. Відносини з надання медичних послуг мають цивільно-правову природу, що підтверджується підставами їх виникнення, структурою та змістом. Також, це пов'язано з тим, що медична послуга є об'єктом цивільно-правового відношення, а цивільно-правові норми визначають правове положення всіх суб'єктів медичної діяльності.
2. До підстав виникнення правовідносин з надання медичних послуг відносяться:
а) юридичні підстави, до яких належать: цивільно-правовий договір щодо надання медичних послуг; закони України та адміністративні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають цивільні правовідносини з надання медичних послуг; рішення суду щодо примусових заходів медичного характеру або примусового лікування; добровільна згода проінформованого пацієнта на медичне втручання;
б) фактичні підстави, до яких належать факт погіршення стану здоров’я або волевиявлення пацієнта поліпшити естетичний стан власної зовнішності сумісно з фактом звернення пацієнта або його представника до відповідної лікувальної установи.
3. Добровільна згода проінформованого пацієнта на медичне втручання як один із елементів юридичного складу виникнення цивільних правовідносин у сфері надання медичних послуг - це добровільне та усвідомлене, компетентне прийняття пацієнтом запропонованого способу діагностики, профілактики, лікування, або іншої медичної процедури, засноване на отриманні ним достатньо повної, об’єктивної та всебічної інформації з приводу подальшого медичного втручання, можливих ризиків та небезпеки, існуючих альтернативних методів та негативних наслідків відмови від такого втручання.
4. Об’єктом правовідносин між медичним закладом (приватно практикуючим лікарем) та пацієнтом є спеціальні заходи стосовно здоров'я пацієнта у вигляді медичного втручання, які є змістом медичної послуги.
Основними суб'єктами відносин у сфері надання медичних послуг є:
а) пацієнти - фізичні особи, що в тому або іншому ступені втратили психічне або фізичне благополуччя;
б) особи, що надають медичні послуги - заклади охорони здоров’я (у тому числі їх окремі підрозділи) всіх форм власності, медичні працівники (як суб’єкти, що перебувають у трудових відносинах з медичними закладами), медичні працівники, що займаються приватною практикою.
Зміст правовідносин щодо надання медичних послуг визначається правом пацієнта вимагати від послугодавця здійснення певних дій медичного характеру і, відповідно, обов’язком останнього вчинити такі дії (здійснити діяльність) та правом вимоги від пацієнта виконання вимог, що забезпечують послугонадавачу належне надання медичних послуг.
5. Співвідношення понять “медична діяльність”, “медична послуга” та “медична допомога” підкоряється діалектиці загального та частки.
Медична діяльність – це діяльність всієї системи охорони здоров'я, це сукупність заходів політичного, економічного, правового, соціального, культурного, медичного, санітарно-гігієнічного, протиепідемічного та наукового характеру, спрямованих на збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров'я кожної людини, підтримку її активного довголітнього життя, що включає в себе поняття “медична допомога” та “медична послуга”.
Медична допомога – це комплекс спеціальних, науково обґрунтованих заходів, які застосовуються медичними працівниками, а у випадках, передбачених законодавством, представниками інших професій, що спрямовані на допомогу хворій чи постраждалій людині з метою подолати негативні наслідки захворювань, травм, отруєнь чи інших складних станів або розладів здоров’я. Медична допомога як категорія професійно-моральна є обов'язковою складовою будь-якої медичної послуги.
Медична послуга - це професійна діяльність медичних закладів (організацій) чи фізичних осіб–підприємців, які займаються приватною медичною практикою, відповідно до існуючих медичних стандартів, що включає застосування спеціальних заходів стосовно здоров'я у вигляді медичного втручання, потенційним результатом якого є поліпшення загального стану чи функціонування окремих органів або систем організму людини, а також (або) досягнення певних естетичних змін зовнішності. Медичні послуги відносяться до нематеріальних негарантованих послуг. Головною метою медичної послуги є поліпшення чи підтримання стану здоров’я людини, або досягнення певних естетичних змін зовнішності пацієнта.
6. Цивільно-правова відповідальність у сфері надання медичних послуг формувалася протягом тривалого часу та має відповідне наукове та історично-правове підґрунтя. В умовах зростання обсягу медичних послуг та розширення їх переліку актуальність законодавчого закріплення цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг є очевидною.
7. Цивільно-правова відповідальність є найбільш оптимальним засобом правового реагування на правопорушення у медичній сфері, вона надає можливість постраждалим отримати компенсацію не лише витрат за неякісні медичні послуги, а й за шкоду завдану здоров’ю та моральну шкоду.
8. Цивільно-правова відповідальність у сфері надання медичних послуг - це санкція за протиправне заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта лікуючою особою, що викликає для останньої негативні наслідки у вигляді позбавлення суб’єктивних цивільних прав або покладання нових або додаткових цивільно-правових обов’язків.
9. В окремому правовому інституті цивільно-правової відповідальності виділяється субінститут цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг. Таке положення обґрунтовується наявністю ознак, що дозволяють об'єднати окремі норми, які регулюють відносини цивільно-правової відповідальності в субінститут. До них відносяться: 1) специфіка предмета правового регулювання; 2) наявність особливих функцій; 3) специфічний суб'єктний склад; 4) в окремих випадках - особливий порядок застосування форм цивільно-правової відповідальності.
10. Підставою настання цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг є особливий склад цивільного правопорушення, що включає в себе сукупність умов, необхідних для покладання відповідальності на правопорушника у сфері надання медичних послуг. Такими умовами є протиправність поведінки послугонадавача; наявність шкоди в потерпілого, наявність причинного зв’язку між протиправною дією (бездіяльністю) та шкодою, що наступила та вина послугонадавача.
11. Протиправність поведінки, як необхідна умова цивільно-правової відповідальності у сфері надання медичних послуг, виражається в порушенні норм права, у тому числі прямо не передбачених законодавством, але встановлених загальноприйнятими в медичній практиці звичаями. Протиправність може виражатися в тому числі й у ненаданні, наданні неповної або недостовірної інформації про медичну послугу.
12. Цивільно-правова відповідальність за порушення в сфері надання медичних послуг поділяється на договірну та недоговірну. До основних форм цивільно-правової відповідальності за порушення у сфері надання медичних послуг договірного характеру відносяться відшкодування збитків та стягнення неустойки (штрафу, пені). Форми недоговірного характеру підрозділяються на компенсацію моральної шкоди та відшкодування збитків.
13. Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності за порушення в сфері надання медичних послуг є умисел пацієнта, форс-мажор, непереборна сила та, так звана, “медична помилка”, під якою розуміється результат діянь виконавця медичних послуг, що не порушують правил, встановлених законами та звичаями в медицині, та не пов’язані з несумлінним та недбалим відношенням до виконуваної медичної діяльності, однак, які прямо чи опосередковано спричинили заподіяння шкоди або смерть пацієнта внаслідок сумлінної омани, що сформувалась через об’єктивні, незалежні від виконавця медичних послуг, причини, які неможливо було передбачати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акопов В.И. К истории судебной ответственности врачей // Медицина. – 23 мая 2001 года. – № 10. – С. 5.
2. Акопов В.И. Медицинское право в вопросах и ответах. – М.: Издательство ПРИОР, 2000. – 208 с.
3. Акопов В.И., Бова А.А. Юридические основы деятельности врача: Учебно-методическое пособие для студентов медицинских ВУЗов. – М.: Экспертное бюро-М, 1997. – 256 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2.т. М.:Юридическая литература,1982.
5. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. -М.: -1999
6. Алексеев С.С. Проблемы теории права. - М., 1972. - Т.1. – С. 350.
7. Антонов С.В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг. Дис…канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2006. – 206 с.
8. Антонов С.В. Цивільно-правові наслідки заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта внаслідок надання неналежної медичної допомоги // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – 6 (32). – С. 72-83.
9. Арсланов К.М.Фукции правового института морального вреда при посягательстве на честь,достоинство,деловую репутацию и сферу частной жизни гражданина по законодательствуу России и Германии // Автореферат на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Казань.- 1999.
10. Архів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи / Акт 18/2002.
11. Архів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи / Акт 58/2004
12. Афанасьева Е.Г. Правовое регулирование оказания коммерческих медицинских услуг в США: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03 / Московский государственный университет. – М., 1995. – 19 с.
13. Блинкова Е.В. Ответственность по договору снабжения товарами через присоединенную сеть: ограниченная, полная или повышенная? // Юрист. – 2004. - № 8. – с. 11.
14. Бобров О.Е., Семенюк Ю.С. Медицинское право или бесправие медицины? //КМАПО им. П.Л. Шупика - 2007. - №6. – 43с.
15. Бобров О.Е. Медицина (нравы, судьбы, бесправие). - Кировоград: "Полинум", 2003. - С. 5-56.
16. Брагинский М.И., Витрянский В.В.Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: «Статут», 2002. – с. 848.
17. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданського права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 с.
18. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Знание, 2001. – 247 с. 115-193
19. Вересаев В.В. Собр. Соч..: в 5 томах. - М.: Правда, 1961. - т. 1. - 479 с.
20. Вермель И.Г. Судебно-медицинская экспертиза лечебной деятельности. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та.1988
21. Відомості ВР СРСР. 1969. N 52 (1502). Ст. 466
22. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 23, ст.183
23. Врачебные ошибки в судах. Ошибки английских кардиологов, которые привели к судебным искам (обзорная информация по материалам судов 1991–1995 гг.) // Качество медицинской помощи. – 2000. – № 1. – С. 37–38.
24. Гаврилов Э.Как определить размер компенсации морального вреда?- Российская юстиция.2000, №6
25. Голоднюк М.Н. Развитие российского законодательства о принудительных мерах медицинского характера // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1998. – № 5. – С. 51–52.
26. Гражданский кодекс Российской Федерации, часть вторая. Текст. Комментарий. Алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 836 с.
27. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др. / Под. ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; “Основа”, 1996. – Ч. 1. – 440 с.
28. Гражданское право. / Под. ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2001. – Т.1. - С. 536.
29. Гражданское право Украины: Учебное пособие / Под редакцией С.А. Слипченко, В.А. Кройтор. – Х.: Эспада, 2000. –Ч. II. – 399 с.
30. Гражданское право: В 4-х т. / Том I. Общая часть: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. - С. 587.
31. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. - М.: 2000.
32. Гришин Д.А. Неустойка: Современная теория. В кн.: Актуальные проблемы гражданского права. Выпуск 2./под ред. М. И. Брагинского. М.: «Статут», 2000.
33. Грищенко В., Жуков В. Пациент и врач: дискуссионные проблемы // Юридическая практика. – 2002. – 19 ноября. – С. 8.
34. Громов А.П. Права, обязанности и ответственность медицинских работников. М.: Медицина, 1976. С. 8.
35. Громов А.П. Юридические аспекты хирургической деятельности // Судебно-медиц. эксперт. – 1992. – №2. – С. 16–18.
36. Гудушина О.Ю., Тарасов Ю.И. Проблемы оформления добровольного информированного согласия пациента на медицинское вмешательство // Медицинское право. - 2004. - №1, - С. 41-44.
37. Гусаков А.Г. Деликты и договоры, как исторические обязательства в системе цивильного права Древнего Рима. – М.: ТП К. Савичева, 1846. – 438 с.
38. Декларация о политике в области обеспечения прав пациента в Европе. 1994 // Сборник офиц. док-тов Ассоциации врачей России / Под ред. В.Н. Уранова. – М.: ПАИМС, 1995. – С. 88–90.
39. Джейніс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Наук. ред. В. Шибко, перекл. О. Савчин. – К.: Артек, 1997. – 583 с.
40. Дмитриева О. В. Oтветственность без вины в гражданском праве: Учеб. пос. – Воронеж.: Изд-во ВВШ МВД РФ, 1997. – 136 с.
41. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под общ. ред. академика РАН, доктора юридических наук, проф. В.С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА-(Издательская группа НОРМА-Инфра•М), 2000. – 784 с.
42. Дргонец Я., Холлендер П. Современная медицина и право: Пер. со словац. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 336 с.
43. Дьяконов И.М. Законы Вавилонии, Ассирии и Хеттского царства // Вестник древней истории. – 1952. – № 3. – С. 225–303
44. Жилинский А., Рёрихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 405 с.
45. Жиляева Е.П. Аналитический обзор по защите прав пациентов в промышленно - развитых странах. М., 1997. С. 65.
46. Жуков В.И., Юровский Б.И. Юридическая природа «услуги» // Экспресс-анализ. – 1999. – № 15. – С. 20–22.
47. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ (в редакції Закону від 9 лютого 2006 року) // ВВР України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
48. Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” від 5 липня 2001 року N 2586-III ВВР України, 2001, N 49, ст.258.
49. Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” від 12 грудня 1991 року N 1972-XII // ВВР України, 1992, N 11, ст.152.
50. Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 року N 1645-III ВВР України, 2000, N 29, ст. 228.
51. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року, ВВР України, 2000, N 36, ст.299
52. Закон України “Про страхування” від 07.03.1996 року, ВВР України, 1996, N 18, ст. 78
53. Законы Хаммурапи // Хрестоматия по истории Древнего Во¬стока / Под ред. М.А. Коростовцева, И.С. Кацнельсона, В.И. Кузищина. Ч. 1. М., 1980. С. 151 - 178.
54. Зальмунин Ю.С. Врачебные ошибки и ответственность врачей (по материалам Ленинградской судебно-медицинской экспер¬тизы). Канд. диссертация. –Л., 1950.
55. Зверева Е.А. Ответственность предпринимателя за нарушение договорных обязательств // Право и экономика. - 1998. - № 10. – c. 34.
56. Здравоохранение: экономика, маркетинг, менеджмент: Учебн. Пос. / Под ред. д.э.н., академика НАН Украины А.А. Чухно. – Симферополь: Таврида, 2001. – 340 с.
57. Зимин А.А. Правда Русская. - М.: Древлехранилище, 1999. – 390 с. 46
58. Илларионова Т.И. Система гражданско-правовых охранительных мер. Томск: Изд-во Томского ун-ТЗ.-1982.
59. Институции Юстиниана. Перевод, с латинского Д.Расснера. Под ред. Л.Л.Кофанова, В.А.Томсинова. (Серия "Памятники римского права") — М.: Зерцало, 1998. — 400 с.
60. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву / Из истории цивилистической мысли. Серия “Классика Российской Цивилистики”. Ред. Л.А. Козакова. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
61. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
62. Иштван Рат-Вег. История человеческой глупости. – Дубна: "Феникс", 1996. - 640 с.
63. Кадыров Ф.Н. Платные медицинские услуги.( Экономико - правовые основы организации оказания платных медицинских услуг). - М.: -1999
64. Канзафарова І.С. Цивільно-правова відповідальність (основні положення). – Одеса: Астропринт, 1998. – 76 с.
65. Казанцев В.К. В каких случаях компенсируется моральный вред. Российская юстиция,1998,№2
66. Каликова Г.А. Проблемы правового регулирования медицинского страхования и медицинских услуг. Автореферат дисс. канд.юр.наук. - Алма-Ата, 1992.
67. Каменева Зоряна Викторовна. Проблемы реализации и защиты права граждан на медицинскую помощь : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 : Белгород, 2004 179 c. РГБ ОД, 61:05-12/421
68. Каменская М.А. Актуальные аспекты этики в реаниматологии: доктрина информированного согласия и понятие смерти мозга // Реаниматология и интенсивная терапия. – 1999. – №1. – С. 28–37.
69. Канунникова Л.В., Фролов Я.А., Фролова Е.В. О правовых проблемах врачебной (медицинской) ошибки// Медицинское право, -М., 2003. -№ 3.
70. Клык Н.,Соловьев В. « Медицинский кодекс России: каким ему быть?»// Российская юстиция.-1997. -№9.
71. Ковалевский М.А. «Конституционно-правовой режим платной медицинской помощи» //Менеджмент качества в сфере здравоохранения и социального развития, 2008, №4, с. 3-24
72. Козьминых Е. Обязательства вследствие причинения вреда здоровью при оказании медицинских услуг // Российская юстиция. – 2001. - №2. – с. 12.
73. Козьминых Е.В. Пример судебного разбирательства по поводу возникновения анафилактической реакции. Здравоохранение.-.№3.-2003.
74. Колосов Р. Послуга як економічна та правова категорія// Підприємництво, держава і право. - 2009. - № 7. – с. 67-70
75. Кони А.Ф.О врачебной тайне. Собрание сочинений в восьми томах.Том4.-М.
76. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
77. Концевич И.А. Долг и ответственность врача. – К.: Вища школа, 1983. – 112 с.
78. Красавчиков О.А. Возмещение вреда причиненного источником повышенной опасности. Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. Выпуск 27.Свердловск,1973.
79. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) // ВВР України. –2001.- N 25-26, ст.131
80. Кротов М.В. Обязательства по оказанию услуг / Учебник: Гражданское право: В 3 ч. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1999. – Ч. 2. – С. 304–397.
81. Курылев С.В. Санкция как элемент правовой нормы // Советское государство и право. - 1964. - №8. - с 47-48.
82. Лейст О.Э. Понятие ответственности в теории права // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1994. – № 1. – С. 56–59.
83. Лейст О.Э. Правонарушение и юридическая ответственность. Теория государства и права: Курс лекций. Под
редакцией Марченко М.Н. - М.:,-1996
84. Литовка, А.Б.Литовка П.И. Медицинское право -комплексная отрасль национального права России: становления перспективы развития //Правоведение.2000.№1.
85. Ломакина И.Г. Права потребителя-пациента и их защита при некачественном оказании медицинской услуги. Медицина и право: Материалы первой Всероссийской конференции. - М.: 1999
86. Лопатенков Г.Я. Ваше право, доктор. Очерки врачебного правопонимания. Санкт-Петербург, 2004 г., 360 с.
87. Лопатин А.С.«Лекарственный анафилактический шок». Медицина. 1993, Библиотека практикующего врача. М.
88. Лыков В. Миллион зараженных // Человек и закон. – 2001. – № 2. – С. 7–8.
89. Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. – М.: Юрид. лит., 1965. – 217 с.
90. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юридическая литература, 1981. – 216 с.
91. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: Наука, 1968. – 206 с.
92. Малеин Н.С.О моральном вреде. Государство и право, 1993,№3
93. Малеин Н.С. Общие вопросы гражданско-правового положения личности // Гражданско-правовое положение личности в СССР. – М.: Наука, 1975. – 399 с.
94. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины,
ответственность. - М.,- 1985
95. Малеина М.Н. Гражданско-правовой договор на оказание медицинской помощи // Правоведение. – 1989. - №2. – с. 28-36.
96. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. – М.: МЗ Пресс, 2001. – 244 с.
97. Малеина М.Н. Право индивида на физическую (телесную) неприкосновенность // Гос. и право. – 1993. – № 4. – С. 97–106.
98. Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве: Учебное и практическое пособие.-М.: Издательство БЕК, 1995.
99. Малеина М.Н., Юридическая квалификация врачебной ошибки// Советское государство и право. - 1984. - № 9. С. 128.
100. Марковин И. В., К вопросу о судебной ответственности вра¬чей, //Судебно-медицинская экспертиза//. -1928. -Кн. 8.
101. Матвеев Г.К. О понятии непреодолимой силы в советском гражданском праве // Сов. гос. и право. – 1963. – № 8. – С. 95–105.
102. Медицинское право Украины: Учебн. пос. / В.Д. Волков, Л.Н. Дешко, В.П. Заблоцкий и др. – Донецк: ДонНУ, 2005. – 268 с.
103. Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів / Упоряд. і наук. ред. Н.Б. Болотіна., – К.: Ін Юре, 2001. – 412 с.
104. Международные законодательные акты: Сбор. док. – М.: ЭКСПРЕСС-М, 2000. – 859 с.
105. Международный Пакт о гражданских и культурных правах, 16 декабря 1966 г. // Действующее международное право / Сост. Колосов 0.М., Кривчикова Э.С. - М.: Издательство Московского независимого института международного права. - Том II. - 1995.
106. Мелянченко Н.Б. «Общие методологические подходы к стратегии развития здравоохранения РФ (на период 2008 – 2017 г.г.)» //Медицинская газета, 2006, № 75
107. Мироненко М.Б. Принципы юридической ответственности в системе принципов права. Автореферат дисс. канд.юр.наук. - Саратов, 2001.
108. Муравьева Е.В. Гражданско-правовая ответственность в сфере медицинской деятельности.: Дис. … к.ю.н. - М.: РГБ, 2003.- С. 136.
109. Муромцев С.А. Гражданское право в Древнем Риме. – М.: Держава, 1983. – 385 с.
110. Николаев К.В.,Тишура АЛ. «Основные ошибки медицинских учреждений при рассмотрении споров с пациентами по вопросам назначения экспертизы».Здравоохранение.-№5.-2003
111. Нюрнбергский код // Врач. – 1993. – № 7. – С. 56.
112. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. - Изд. 2-е, перераб. и доп. / Отв. ред проф. М.Н. Марченко. - М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. - Т.3. – С. 468.
113. Огарков И.Ф. Ошибки медицинского персонала. – М.: Медицина, 1983. – 218 с.
114. Ожегов И.С. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Рус. яз., 1990. – 997 с.
115. Ойгензихт В.А. Специфика регулирования некоторых гражданских правоотношений // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 44–52.
116. Осипов Е.Б. Общие вопросы ответственности в гражданском праве. Цивилистические записки. Межвузовский сборник научных трудов. - М.,- 2001
117. Памятники римского права: Законы 12таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. - М.:3ерцало,1997. - 608 с.
118. Петросян М.Е. Врач и пациент: этико-правовой аспект. – М.: Изд-во АН СССР, 1990. – 29 с.
119. Повний Звід Законів Російської Імперії. Книга II. Т. IX - XVI. Спб., 1911.
120. Покуленко Т.А. Принцип информированного согласия: вызов патернализму // Вопросы философии. – 1994. – №3. – С. 73–76.
121. Поляков И.Н. Ответственность по обязательствам вследствие причинения вреда. - М.,- 1998
122. Попов В. Л., Попова Н. П. Правовые основы медицинской деятельности: Справочно-информационное пособие. СПб., 1999.
123. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 955 “Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безкоштовної медичної допомоги” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1324.
124. Постанова Кабінету міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров'я України” від 2 листопада 2006 р. N 1542
125. Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" /http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=v0006700-92
126. Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”/ http://www.medialaw.kiev.ua/laws/local/22/
127. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"// Закон і бізнес. - 2001. - 8-14 вересня. - № 36. - С.38-40.
128. Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 28.04.1994 № 3 “О судебной практике по делам о возмещении вреда, причиненного повреждением здоровья» // ВВС РФ. – 1994. – № 7. – Ст. 376.
129. Права человека: Сбор. международных док. – М.: Юрид. лит., 1998. – 608 с.
130. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. - М.: Юрид. лит., 1984. - С. 137.
131. Райкин В., Санникова Л. Обязательства из причинения вреда в английском праве // Российская юстиция. – 2001. – № 4. – С. 21–24.
132. Ригельман Р. Как избежать врачебных ошибок. Изд-во «Практика», Москва. - 1994, - С. 121-125.
133. Рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 р. № 10 – рп/2002 (1-13/2002). “У справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" (справа про безоплатну медичну допомогу)” // Офіційний вісник України. – 2002. – №23. – Ст. 1132.
134. Романов В. Гражданско -правовая ответственность за нарушения лесного законодательства Российской Федерации. Российская юстиция.-1998.-№9.
135. Савицкая А.Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. – Львов: Выща школа, 1982. – 196 с.
136. Савицкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. Львов, Вища школа. 1982. 192 с. :[Рецензия]/ Ярошенко К. Б.//Правоведение. -1989. - № 6. - С. 91 – 93
137. Савицкая А.Н. Гражданская ответственность советских лечебных учреждений за вред, причиненный неправильным лечением // Ученые записки Львов, гос. ун-та. - Т. 38. - Серия юридическая. - Вып. 3. - 1956. -С. 144-152.
138. Семанов В.Ю., Гришин В.В. Опыт реформирования здравоохранения в зарубежных странах. М.: Федеральный фонд ОМС, 1997. С. 11.
139. Сенюта І.Я. Медичне право і медичний кодекс України: проблеми і перспективи / Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 23. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 159–165.
140. Сергеев Ю., Ерофеев С. Ятрогения: актуальная проблема медицины и права // Медицинская газета. – 1998. – 27 февр. – С. 12.
141. Сергеев Ю.Д., Ерофеев С.В., Козырев В.А. Ненадлежащее оказание медицинской помощи: социально-правовые аспекты проблемы // Адвокат. - 1999. - № 7. – с. 21-23
142. Сидорович Ю.С. Гражданско-правовая ответственность за медицинскую ошибку: Дис… к.ю.н. - М.: РГБ, 2005. - С. 52.
143. Сироткина А.А. Договор оказания медицинских услуг: особенности правового регулирования. – М.: Статут, 2004. – 174 с.
144. Смотров О.І. Договір щодо оплатного надання медичних послуг: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 2003. – 177 с.
145. Степанов Д.И. Услуги как объект гражданских прав / Российская юстиция. – 2000. – № 2. – С. 16–18.
146. Стеценко С.Г. Медицинское право. Учебники и учебные пособия. Изд-во «Юридический центр пресс» Санкт-Петербург», 2004. - 572с.
147. Судебная ответственность врачей,- Л.- М., 1926.
148. Суханов Е.А. Гражданско-правовая ответственность. Учебник: Гражданское право: в 2 т. Том 1. Ответственный редактор профессор Суханов Е. А. - М.,- 1998
149. Суховерхий В.Л. Гражданско-правовое регулирование отношений по здравоохранению // Сов. гос. и право. – 1975. – № 6. – С. 105–109.
150. Тархов В.А. Гражданское право: Курс: Общая часть. - Уфа, 1998. - С. 285.
151. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Саратов.,- 1973
152. Теория государства и права: Учеб. для вузов / Алексеев С.С., Архипов С. И., Игнатенко Г.В. и др. - 2-е изд., изм. и доп. - М.: Норма: Инфра-М, 2002. - С. 349.
153. Тихомиров А.В. Договор о возмездном оказании медицинских услуг // Здравоохранение. – 1999. – № 10. – С. 159–174.
154. Тихомиров А.В. К вопросу об обязательствах вследствие причинения вреда здоровью при оказании медицинских услуг // Закон и право. - 2001 – № 8. – С. 24-33.
155. Тихомиров А.В. Медицинское право: практическое пособие. -М.: 1998
156. Тихомиров А.В. Медицинская услуга: Правовые аспекты. – М.: ФИЛИНЪ, 1997. – 352 с.
157. Федорова М.Ю. Медицинское право: Учеб. пособие для вузов. – М.: ВЛАДОС, 2003. - С. 278-279.
158. Философский словарь / Под.ред. И.Т. Фролова. – 4-е изд. - М.: Политиздат, 1981. - С. 287.
159. Флейшиц Е.А. О гражданской ответственности за повреждение здоровья // Советское государство и право. - 1954. - № 8. - С.23-33.
160. Фрейберг Н. Г. Врачебно-санитарное законодательство в России.— С.-Петербург: Издательство «Практическая Медицина Ф. В. Эттингера», 1913.— 1071 с.
161. Хронологічний збірник законів, указів Президії Верховної Ради й постанов Уряду РСФСР. Т. I. 1917 - 1928 р. М., 1959. С. 92 - 100.
162. Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн./ О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., доповн. і перероб. – Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 736 с.
163. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (із змінами та доповненнями) // ВВР України. – 2003. – № 40–44. – Cт. 356.
164. Цивільний кодекс України: Коментар . – Харків: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 856 с.
165. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року N 1618-IV// ВВР України, 2004, N 40-41, 42, ст.492
166. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. Учебник для вузов. - М.,- 1999 с.110
167. Шевчук С.С. Правовое регулирование возмездного оказания медицинских услуг: реалии и перспективы. – Ставрополь: Сев-Кав. ГТУ; Ставропольсервисшкола, 2001. -232 с.
168. Шерстобитов Е.А. Договор возмездного оказания услуг. Учебник: Гражданское право: в 2 т. Том 2. Полутом 2. Ответственный редактор Суханов Е.А. - М.: 2000
169. Шершекевич Г.Ф. Общая теория права: Учебное пособие. В 2-х томах.Т.2.М.,1995
170. Шешенин Е.Д. Классификация гражданско-правовых обязательств по оказанию услуг //Антология уральской цивилистики. 1925–1989. – М.: Статут, 2001. – С. 355.
171. Шишков С. «Будет ли в России Медицинский кодекс?» // Российская юстиция,-1997.-Х°1
172. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда: анализ и комментарий законодательства и судебной практики.-М.:-2000
173. Эрделевский А.О. О размере возмещения морального вреда - Российская юстиция.№10
174. Юридична відповідальність: цивілістичні аспекти: Зб. Ст. за ред. Н.І. Тітової. – Львів: Вища школа, 1975. – 195 c.
175. Ярошенко К.Б. Жизнь и здоровье под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1990. – 174 с.
176. A betek jogai. Szerk.: Polecsák M. – Budapest, Vince Kiado, 1999. – 333 old.
177. Beaty P. Govenor Approves Medical Malpractice Tort Reform. – http://www.library.findlaw.com/1999/Dec/1/130532.html.
178. Bernstein A.H. Consent to Treatment: an Update. // Hospitals. – 1981. – № 1. – P. 47–49.
179. Canterbury v. Spence, United States Court of Appeals, District of Columbia Circuit, 1972. 464 F.2 d 772.
180. Cross v. Trapp, 170 W. Va. 459, 294 S.E.2d 446, 455 (1982).
181. Dan B. Dobbs. Paul T. Hayden Torts and Compensation: personal accountability and social responsibility for injury. American casebook series. 5-th edition – St. Paul.; Thomson west, 2005. – 1097 p.
182. http://belkmk.narod.ru/leo.htm
183. http://medpravo.com.ua/news/27/
184. http://medpravo.com.ua/news/29/
185. http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr6972.html
186. http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%80%D0%B5%D0%B4_%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%8C%D1%8E
187. http://slovari.yandex.ru/dict/ushakov/%D0%9E%D1%88/1?q=
188. http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=19905
189. http://www.health-ua.com/articles/1050.html
190. http://www.medlinks.ru/sections.php?op=viewarticle&artid=1854
191. http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=11674
192. http://www.onegingroup.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=78
193. http://www.planetadonetsk.com/news/index.php?ELEMENT_ID=6250
194. http://www.zn.ua/3000/3450/35136/
195. Health Law. Cases, materials and problems. Forth Edition. American casebook series. St.Paul., Minn., 2001.
196. Ibid. P. 346.
197. Lewis M., Warden C. Law and ethics in the medical office. – Philadelphia: Davis, 1983. – XV. – 227 p.
198. Limido G. Colombo G Rosi L. Problemi medicolegali e organizatavi realativi con mezzo di contrasto per via endofenosa. // Minerva medicolegale. – 1980. – №18. – P. 1287–1297.
199. Locker G. European medical problems // British Medical Journal. – 2002. – №2. – Р. 42–49.
200. Napier and Wheat. Recovering damages for psychiatric injury.- Blackstone press limited, 1995
201. Pénneau J. Faute civile et faute pénale en matieré de responsabilité medicale. Paris.: GEMO, 1975. – 176 p.
202. Perna v. Pirozzi, 92 N.J. 446, 457 A.2 d 431 (N.J. 1983).
203. Readings in Comparative Health Law and Bioethics. Carolina Academic Press. Durham, North Carolina, 2001. P. 46 - 47.
204. The Universal Declaration of Human Rights. Establishing the system. The United Nations and Human Rights. 1945-1995. N. Y. , 1998.