ПРЕЗУМПЦІЇ І ПРЕЮДИЦІЇ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

МАСЮК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 347.94

ПРЕЗУМПЦІЇ І ПРЕЮДИЦІЇ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Мамницький Валерій Юрійович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків-2010

ЗМІСТ
ВСТУП ...............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПРЕЗУМПЦІЇ ТА ПРЕЮДИЦІЇ В ДОКАЗОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

1.1. Мета доказування у цивільному судочинстві..........................................12
1.2. Місце презумпцій та преюдицій у доказуванні при розгляді та вирішенні цивільних справ...............................................................................28
1.3. Розсуд суду під час оцінки презюмованих та преюдиціальних фактів..................................................................................................................44
Висновки до розділу 1 ..............................................................................59

РОЗДІЛ 2. ПРЕЗУМПЦІЇ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

2.1. Поняття презумпції ...................................................................................61
2.2. Класифікація презумпцій..........................................................................76
2.3. Функції презумпцій у цивільному судочинстві......................................97
Висновки до розділу 2 ............................................................................106

РОЗДІЛ 3. ПРЕЮДИЦІЇ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

3.1. Поняття преюдиції...................................................................................109
3.2. Межі преюдиціальності...........................................................................120
3.3. Розмежування преюдицій із суміжними поняттями.............................148
Висновки до розділу 3 ............................................................................170

ВИСНОВКИ …...............................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................177

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю підвищення якості та ефективності реалізації завдань цивільного судочинства, що безпосередньо пов’язано з удосконаленням доказової діяльності, а також роллю і значущістю презумпцій та преюдицій як підстав звільнення від доказування, для правильного вирішення цивільної справи.
Чинним процесуальним законодавством закріплено змагальну модель цивільного судочинства як комплексної системи судових проваджень, стадій і процесуальних режимів. У цій моделі роль суду обумовлюється необхідністю створення умов для всебічного та повного з’ясування обставин справи, актуальною залишається проблема співвідношення дій суду і сторін. Це потребує оптимізації доказової діяльності і, зокрема, доктринальної інтерпретації презумпцій та преюдицій. Так, Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р. (далі – ЦПК) суттєво відрізняється від попереднього, оскільки ним прямо не передбачено, що презюмовані факти є такими, які звільняють від доказування особу, яка на них посилається, та у ньому розширено обсяг фактів і коло осіб, яких стосується преюдиція.
Нинішній стан законодавчого врегулювання підстав звільнення від доказування, породжує численні дискусії у науці цивільного процесуального права стосовно підходів до застосування презумпцій і преюдицій як важливих категорій доказової діяльності. Залишаються недослідженими питання особливостей доказування з використанням презумпцій і преюдицій, з’ясування їх ролі і значення в цивільному судочинстві, питання, пов’язані з розсудом суду під час оцінки презюмованих та преюдиціальних обставин, встановлення меж преюдиції та розмежування її з суміжними поняттями. Крім того, існує необхідність задоволення потреб судової практики у концептуальних засадах застосування процесуального законодавства.
Вагомий внесок у розробку деяких аспектів презумпцій внесли такі вчені, як Д. І. Мейєр, Б. В. Попов, І. Г. Оршанський, Г. Ф. Дормідонтов, В. К. Бабаєв, О. Б. Тарбагаєва. Преюдиції в доказовій діяльності досліджували С. В. Курильов, Л. П. Смишляєв, К. С. Юдельсон, О. Ф. Клейнман. Разом з властивостями судового рішення преюдиції розглядались М. Й. Штефаном, М. Г. Авдюковим. Як самостійна категорія преюдиція розглядалась у роботах О. П. Єремкіної, О. О. Плетньової. Крім робіт зазначених науковців, теоретичну основу дослідження становлять праці таких вітчизняних вчених-процесуалістів, як В. В. Комаров, С. Я. Фурса, С. Ю. Кац, В. М. Горшеньов, В. І. Тертишніков, В. А. Кройтор, П. І. Радченко, В. Ю. Мамницький, С. В. Васильєв, Д. Д. Луспеник та ін. Проте комплексного дослідження презумпцій і преюдицій не проводилось. Саме недостатня розробленість теоретичних положень, наявність невирішених практичних проблем, а також необхідність подальшого вдосконалення законодавчої бази й зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів” № 0106u002293.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретичній розробці засад застосування презумпцій та преюдицій у сфері здійснення правосуддя з цивільних справ; в обґрунтуванні необхідності удосконалення основних напрямів їх нормативно-правового врегулювання.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
– проаналізувати й узагальнити основні теоретичні підходи до таких правових феноменів, як “презумпції” та “преюдиції”, дати їм авторське визначення та понятійну характеристику;
– з’ясувати місце і роль презумпцій та преюдицій у механізмі доказування; розглянути співвідношення таких понять, як презумпція, преюдиція, обов’язок доказування, предмет доказування – базових категорій доказового права;
– визначити структуру презумпції та особливості її основних складових; сформулювати основні функції презумпцій, що впливають на процес доказування по цивільній справі; встановити межі розсуду суду при оцінці презюмованих та преюдиціальних обставин;
– встановити преюдиціальне співвідношення судових рішень, які стали результатом розгляду та вирішення різних судових справ через механізм визнання преюдиціальних обставин як таких, що не підлягають доказуванню; визначити природу преюдиціальності рішень суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій, ухвал суду, судового наказу, заочного рішення, а також рішень третейських судів, Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, актів органів слідства та інших несудових органів;
– розробити обґрунтовані пропозиції змін чинного процесуального законодавства в частині подальшого використання презумпцій та преюдицій у цивільному судочинстві.
Об’єктом дисертаційного дослідження є доказова діяльність як визначальний компонент цивільного судочинства.
Предметом дослідження є презумпції та преюдиції як нетипові нормативні приписи – складові процесу доказування у цивільних справах та практика їх застосування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод, за допомогою якого проблеми застосування презумпцій та преюдицій проаналізовано у взаємозв’язку і взаємозалежності, цілісності та динаміці. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження зумовили також використання історико-правового методу – для аналізу еволюції застосування презумпцій та преюдицій у судочинстві різних країн світу і України, тенденцій розвитку правового регулювання презумпцій та преюдицій; порівняльно-правового – для порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду використання обставин, що не потребують доказування в цивільному судочинстві; формально-юридичного – для визначення основних понять у даній сфері відносин (презумпція, преюдиція); системного – для дослідження структурних складових презумпції, висвітлення взаємозв’язків та взаємовпливів презумпцій і преюдицій та системи розподілу обов’язків по доказуванню; моделювання та прогнозування – для розробки рекомендацій щодо оптимізації шляхів використання презумпцій та преюдицій у цивільному судочинстві.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у науці цивільного процесуального права цілісним науковим дослідженням презумпцій та преюдицій, у межах якого визначено їх роль і місце у доказовій діяльності, сформульовано низку понять, концептуальних теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного цивільного процесуального законодавства, із яких на захист виносяться такі:
уперше:
– запропоновано узагальнену концепцію дослідження презумпцій та преюдицій у контексті необхідності підвищення якості та ефективності правосуддя, а також забезпечення виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завдань цивільного судочинства згідно ст. 1 ЦПК щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави;
– обґрунтовано, що преюдиція є різновидом презумпції, при цьому цей висновок автор робить з огляду на єдину природу презумпцій та преюдицій, оскільки преюдиція є наслідком презумпції істинності судового рішення і суд, розглядаючи справу з урахуванням преюдиції, виходить з того, що рішення, яке підтверджує преюдиціальний факт, не буде скасовано, оскільки воно набрало законної сили;
– визначено взаємодію матеріально-правового та процесуально-правового в теорії доказування і при цьому запропоновано не пов’язувати категорію “презумпція” виключно з категоріями “предмет доказування”, “розподіл обов’язків по доказуванню”, оскільки вона завжди знаходить свій прояв у двох останніх;
– виходячи з засадничого принципу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – принципу правової визначеності, доведено, що імперативне правило про виключення преюдиціальних фактів з предмета доказування є одним з наслідків прояву вимог принципу правової визначеності, який полягає у встановленні цивільним процесуальним законодавством чітких підстав оскарження рішення суду, при якому ні сторони, ні суд не вправі жодним чином у будь-якій частині прагнути перегляду остаточного за своєю суттю рішення суду. Преюдиція забезпечує особам, які беруть участь у цивільній справі, можливість передбачення наслідків власної поведінки та впевненість у незмінності свого правового статусу, прав та обов’язків;
– доведено, що механізм процесуальної дії преюдиції необхідно доктринально і практично тлумачити в контексті встановлення правових зв’язків між процесуальними галузями права щодо однакового застосування правових норм, які регулюють діяльність по доказуванню. Встановлено мотиви розмежування преюдиціальних фактів у цивільній, господарській, адміністративній та кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення. Це набуває особливої актуальності у зв’язку з прийняттям нових процесуальних кодексів, коли виникає необхідність у дослідженні взаємопов’язаних категорій різних видів судочинств;
удосконалено:
– понятійні характеристики презумпцій та преюдицій. Презумпція розуміється у двох аспектах – як правило (нетиповий нормативний припис), за яким на підставі встановлення певного факту чи фактичного складу не потребує доказування та вважається таким, що існує інший, а в контексті судового правозастосування презумпція становить собою юридичний факт. Преюдиція – це встановлене процесуальним законом правило (нетиповий нормативний припис) звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, вироком, іншим кримінально-процесуальним актом, коли в силу закону завершення провадження по кримінальній справі не може бути закінчене постановленням вироку про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої їх ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою;
– положення про структурно-функціональний характер презумпції у механізмі правового регулювання та встановлено, що її складовими є: факт-основа та презюмований факт. Існування презюмованого факту ставиться в залежність від наявності факту-основи – фактичної передумови презумпції. У зв’язку з приписом відповідної норми права вважається, що за наявності факту-основи презумпції існує презюмований факт;
– класифікацію презумпції: а) за механізмом спростування та б) за фактом правового закріплення. За механізмом спростування слід розрізняти презумпції, що спростовуються через заперечення факту-основи і характеризуються тим, що за наявності передбаченого законом факту-основи презумції правильним може бути лише один висновок, та презумпції, які спростовуються через заперечення правильності висновків з факту-основи та характеризуються тим, що за наявності передбаченого законом факту-основи презумпції правильним може бути не лише один певний висновок. Останні можуть також спростовуватись і через заперечення наявності самого факту-основи. За фактом правового закріплення виокремлюються правові, які закріплені нормою права, та неправові (фактичні), які існують відповідно до вимог законів логіки, тобто всі інші, що не охоплюються обсягом поняття “правова презумпція”;
набули подальшого розвитку:
– доктринальне положення про істину як мету доказування у цивільних справах, оскільки зазначене поняття найбільш вдало відображає необхідність встановлення дійсних обставин цивільної справи та дозволяє правильно і в стислій формі передати кінцевий результат доказування;
– концепт про необхідність нормативного закріплення презумпцій виключно законом, а не підзаконним нормативним актом чи договором, та чіткого формулювання в ЦПК вимоги про звільнення від доказування презюмованих фактів, оскільки це дасть змогу усунути суперечності стосовно використання презумпцій у цивільному судочинстві;
– інтерпретація презумпцій у цивільному судочинстві в аспекті перерозподілу обов’язків по доказуванню, виключення презюмованих фактів з предмета доказування, впливу презумпцій на внутрішнє переконання суду, що має важливе не лише теоретичне, а й практичне значення для судового розгляду;
– положення про преюдиціальний характер судового рішення і його обов’язковість, оскільки проявом преюдиціальності рішення суду є неможливість оспорювати встановлені судом факти, а неможливість оспорювати встановлені рішенням суду правовідносини є проявом обов’язковості;
– характеристика преюдиціальних властивостей судових рішень в адміністративній справі, постанов суду у справах про адміністративне правопорушення, а також рішень третейських судів.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції i висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки підстав звільнення від доказування в цивільному судочинстві, правового забезпечення належного судового розгляду;
– у правотворчій роботі – як теоретична основа при розробці i прийнятті законів України, що визначають процесуальні засади обставин, що не потребують доказування;
– у правозастосуванні – для оптимізації застосування презумпцій та преюдицій у судовій практиці;
– у навчальному процесі – при пiдготовцi вiдповiдних роздiлiв пiдручникiв і навчальних посiбникiв з цивільного процесуального права та інших галузей права, при викладаннi курсу цивільного процесу, у науково-дослідницькій роботi студентiв.
Апробація результатів дисертації. Основні положення i висновки роботи доповідалися на наукових конференціях: науково-практичній конференції “Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону” (м. Луганськ, 16 лютого 2006 р.), Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.), науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства” (м. Харків, 26–27 червня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки та практики” (м. Харків, 23–24 квітня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України” (м. Харків, 25–26 січня 2007 р.), науково-практичній конференції “Проблеми цивільного права та процесу” (м. Харків, 31 травня 2008 р.), науково-практичній конференції “Проблеми цивільного права та процесу” (м. Харків, 23 травня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденции развития цивилистического процессуального законодательства и судопроизводства в современной России” (г. Саратов, 23 октября 2009 г.).
Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у 12 наукових працях: чотирьох статтях у фахових виданнях та восьми тезах доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукового завдання, що полягає в інтерпретації нормативності презумпцій та преюдицій у механізмі процесу доказування, розробці комплексної характеристики застосування презумпцій та преюдицій, обґрунтуванні необхідності удосконалення основних напрямів їх нормативно-правового врегулювання. Головними науковими і практичними результатами роботи є наступні висновки:
1. Застосування у цивільному судочинстві презумпцій та преюдицій як нетипових нормативних приписів, виходячи з їх нормативності, забезпечує виконання вимог щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, оскільки безпосередньо пов’язано з мотивованістю судових рішень і узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2. Правова презумпція – це передбачене законом правило (нетиповий нормативний припис), за яким на підставі встановлення певного факту чи фактичного складу виключається необхідність доказування та вважається таким, що існує інший факт (фактичний склад). У контексті судового правозастосування презумпція становить собою юридичний факт. Виходячи з цього, у зв’язку з відсутністю відповідного положення у ЦПК, вважаємо за необхідне ст. 61 ЦПК доповнити частиною такого змісту: “Факти, які згідно із законом вважаються встановленими, не доказуються при розгляді справи. Вони можуть бути спростовані в загальному порядку”.
3. Презумпції мають важливе теоретичне і практичне значення у теорії доказування, оскільки сприяють досягненню мети судочинства та відображають значущість прав, свобод та інтересів, які підлягають захисту. Презумпції, враховуючи особливості тих чи інших правовідносин, урівноважують права осіб, які беруть участь у справі, у можливості охорони та захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів.
4. Наукове та практичне значення має класифікація презумпцій за фактом правового закріплення на правові й неправові (фактичні) презумпції та за механізмом їх спростування – на презумпції, які спростовуються через заперечення існування факту-основи презумпції, та презумпції, які спростовуються через заперечення висновків з факту-основи. Зазначене надає можливість правильно відрізняти презумпції від норм права, які містять імперативні правила, а також сприятиме кращому розумінню шляхів спростування презумпції.
5. Практичне значення в контексті судового розгляду цивільної справи має положення, що виведення тієї чи іншої правової презумпції із смислу законодавства можна кваліфікувати як так звану тотальну презумптивність. За таких умов під правилами, які містяться в імперативних нормах, розуміють презумпції, що призводить до нівелювання ролі та значення презумпцій у праві. Суттєву роль у таких випадках відіграє розсуд суду, який може вийти за межі, прямо встановлені законом. При цьому презумпції та преюдиції виступають як справедливий засіб, за допомогою якого окреслюються межі здійснення розсуду суду, і спрямовані на забезпечення досягнення мети доказування – встановлення істини по справі.
6. Преюдиція – це встановлене процесуальним законом правило (нетиповий нормативний припис) звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, вироком, іншим кримінально-процесуальним актом, коли в силу закону завершення провадження по кримінальній справі не може бути закінчене постановленням вироку про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої їх ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Нормативний вплив преюдиції зумовлює системну преюдиціальність судових актів. Преюдиціальний характер мають рішення суду як першої (у тому числі заочне), так апеляційної і касаційної інстанцій. Ухвали суду не мають преюдиціального характеру.
Судовий наказ як особлива форма судового рішення не має преюдиціального характеру, оскільки судовий наказ не має мотивувальної частини і, видаючи судовий наказ, суд не встановлює ним фактів.
7. Визначальним фактором, від особливостей якого на сучасному етапі безпосередньо залежить застосування презумпцій та преюдицій, є розсуд суду. Неналежне застосування розсуду суду може суперечити як меті судочинства загалом, так і меті доказування зокрема. У тих випадках, коли розсуд суду не обмежується нормою права, він повинен зазнавати обмежень з боку категорії справедливості. Справедливий розгляд спору з відповідним досягненням мети доказування має здійснюватись винятково відповідно до вимог закону.
8. Узагальнення наукової літератури та судової практики свідчить про те, що преюдиція є похідною категорією від фактичної презумпції істинності судового рішення. Використання та застосування преюдиції відповідає вимогам змагальності, оскільки преюдиціальний факт є наслідком належного і добросовісного виконання особами, які беруть участь у справі, обов’язків по доказуванню. Преюдиціальні факти є засобом підвищення активної поведінки сторін у межах змагальної моделі цивільного судочинства.
9. У діяльності суду по розгляду цивільних справ має значення співвідношення преюдиції та передсудності. Преюдицію слід відокремлювати від передсудності, під якою розуміють можливість розгляду цивільної справи і задоволення позовних вимог лише за наявності рішення суду по іншій справі, зокрема яка підлягає розгляду в порядку іншого судочинства. Передсудність є наслідком намагання уникнути протиріч у діяльності судів різних юрисдикцій, а також небажання надати суду можливості вирішувати питання, які виходять за межі його предметної компетенції. У ряді цивільних справ не може бути ухвалено рішення без наявності рішення суду, ухваленого за правилами іншої юрисдикції. Так, у цивільному судочинстві позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктом публічно-правових відносин, можуть бути задоволені лише у випадку наявності рішення (постанови) адміністративного суду, яким підтверджено протиправність рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
10. У цивільному судочинстві не є преюдиціальними рішення третейських судів, у тому числі міжнародних комерційних арбітражів. Третейський суд відповідно до ст. 5 Закону України “Про судоустрій України” не здійснює правосуддя, оскільки не входить у судову систему, крім того, третейський розгляд пов’язаний не процесуальною формою, а лише процедурою, загальні межі якої окреслено законом. Рішення, ухвалене в порядку цивільного судочинства, повинно мати преюдиціальний характер під час розгляду справ третейським судом.
11. З метою забезпечення прав та інтересів осіб, потерпілих від злочину, доцільно внести доповнення до ч. 4 ст. 61 ЦПК та надати преюдиціального характеру не лише вироку, а й постанові суду, а також постанові слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, у випадках, коли провадження у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчене постановленням вироку. Для підвищення якості судочинства при розгляді справ, пов’язаних із захистом прав споживачів, доцільно доповнити ст. 61 ЦПК частиною такого змісту: “Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами, лише у випадку задоволення позову”.
12. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що необхідно розрізняти факти предмета доказування та факти, які, хоча і підлягають доказуванню по цивільній справі, але не входять до предмета доказування. З огляду на це ч. 1 ст. 179 ЦПК доцільно викласти у такій редакції: “Доказуванню під час судового розгляду підлягають факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С. Н. Гражданский процесс / С. Н. Абрамов. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 483 с.
2. Абрамов С. Н. Советский гражданский процесс : учебник / С. Н. Абрамов. – М. : Юрид. лит., 1952. – 419 с.
3. Абушенко Д. Б. Судебное усмотрение в гражданском и арбитражном процессе / Д. Б. Абушенко. – М. : Норма, 2002. – 176 c.
4. Авдюков М. Г. Основные черты буржуазного гражданского процессуального права / М. Г. Авдюков, А. Ф. Клейнман, М. К. Треушников. – М. : Моск. гос. ун-т, 1978. – 96 c.
5. Авдюков М. Г. Распределение обязанностей по доказыванию в советском гражданском процессе / М. Г. Авдюков // Сов. государство и право. – 1972. – № 5. – С. 48–54.
6. Авдюков М. Г. Судебное решение / М. Г. Авдюков. – М. : Госюриздат, 1959. – 192 с.
7. Алексеев С. С. О составе гражданского правонарушения / С. С. Алексеев // Правоведение. – 1958. – № 1. – С. 47–53.
8. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : в 2 т. / С. С. Алексеев. – Свердловск : Свердлов. юрид. ин-т, 1973. Т. 2. – 401 c.
9. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 221 c.
10. Амосов С. М. Обязанности по доказыванию в арбитражном процессе / С. М. Амосов // Хоз. и право. – 1999. – № 8. – C. 48–52.
11. Андрійчук О. Процедура преюдиційного запиту за ст. 234 Договору про ЄС як квінтесенція права Європейської Унії / О. Андрійчук // Юрид. журн. – 2005. – № 8 (38). – С. 21–26.
12. Анциферов О. Преюдиция действительности / О. Анциферов // Бизнес-адвокат. – 2001. – № 16. – С. 14.
13. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 368 с.
14. Бабаев В. К. Презумпции в российском праве и юридической практике / В. К. Бабаев // Юридическая техника : сб. ст. / под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород, 2000. – С. 328–329.
15. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве / В. К. Бабаев. – Горький : Изд-во ГВШ МВД СССР, 1974. – 124 с.
16. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук. / В. К. Бабаев. – Свердловск, 1969. – 24 c.
17. Бажанов М. И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве : дис. ... доктора юрид. наук / Марк Игоревич Бажанов. – Харьков, 1966. – 474 c.
18. Барак А. Судейское усмотрение: пер. с англ. / Арон Барак. – М. : НОРМА, 1999. – 376 с.
19. Барашков С. А. Достоверность, вероятность и судебное доказывание в гражданском процессе / С. А. Барашков // Вестн. Ленингр. ун-та. История КПСС, науч. коммунизм, философия, право. – 1985. – № 20. – Вып. 3. – C. 68–73.
20. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. – М. : Кн. мир, 2005. – 720 с.
21. Басков В. И. Истина в уголовном судопроизводстве / В. И. Басков // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. – 1995. – № 3. – C. 38–47.
22. Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.15 “Гражданский процесс; арбитражный процесс” / О. В. Баулин. – М., 2005. – 42 c.
23. Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел. / О. В. Баулин. – М. : Городец, 2004. – 272 с.
24. Беднарська В. М. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В. М. Беднарська. – К., 2007. – 35 с.
25. Безруков А. М. Преюдициальная связь судебных актов. / А. М. Безруков – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 144 с.
26. Берг Л. Н. Судебное усмотрение и его пределы (общетеоретический аспект) : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве” / Л. Н. Берг. – Екатеринбург, 2008. – 22 с.
27. Бережний О. І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах / О. І. Бережний. – Х. : Вид. СПДФО Вапнярчук Н. М., 2004. – 176 с.
28. Березин А. А. Пределы правоприменительного усмотрения: автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве” / А. А. Березин. – Нижний Новгород, 2007. – 26 с.
29. Блажеев В. В. О принципе правовой определенности в гражданском процессуальном праве России / В. В. Блажеев // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України : тези доп. та наук. повідомл. учасн. міжнар. наук.-практ. конф. (25–26 січ. 2007 р.) / за заг. ред. В. В. Комарова. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 22–25.
30. Большой юридический словарь / под. ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФА, 1997. – 790 с.
31. Боннер А. Т. Применение закона и судебное усмотрение / А. Т. Боннер // Сов. государство и право. – 1979 – № 6 – С. 34–42.
32. Боннер А. Т. Проблемы установления истины в гражданском процессе : монография / А. Т. Боннер. – СПб. : ООО “Университ. издат. Консорціум” Юридическая книга”, 2009. – 830 с.
33. Бочаров Д. О. Доказування у правозастосовчій діяльності: загальнотеоретичні питання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Д. О. Бочаров. – Х., 2007. – 23 с.
34. Буцковский Н. А. Очерки судебных порядков по уставам 20 ноября 1864 года. / Н. А. Буцковский – СПб: Тип. Скарятина, 1874. – 614 с.
35. Бэкон Ф. Сочинения : в 2 т. / Ф. Бэкон; сост., общ. ред. и вступ. ст. А. Л. Субботина. – 2-е изд. испр. и доп. – М. : Мысль, 1977. – Т. 1. – 567 с.
36. Васильев Л. М. Фактические презумпции в советском уголовном судопроизводстве : текст лекций. / Л. М. Васильев. – Краснодар : Изд-во Кубан. ун-та, 1977. – 62 с.
37. Васильев Л. М. Фактические презумпции в советском уголовном судопроизводстве / Л. М. Васильев // Изв. вузов. Правоведение. – 1982. – № 1. – C. 95–99.
38. Васильєв С. В. Доказування та докази у господарському процесі України : монографія. / С. В. Васильєв, Л. М. Ніколенко. – Х. : Еспада, 2004. – 192 с.
39. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский; под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 464 с.
40. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1914. – 571 c.
41. Ващук Б. Л. Предмет доказування в цивільному позові у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Б. Л. Ващук. – К., 2007. – 23 с.
42. Веденеев Е. Ю. Роль презумпций в гражданском праве, арбитражном и гражданском судопроизводстве / Е. Ю. Веденеев // Государство и право. – 1998. – № 2. – C. 43–49.
43. Великий сучасний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
44. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник. / А. Б. Венгеров. – 2-е изд. – М. : Омега-Л, 2005. – 608 c.
45. Вершинин А. П. Доказывание в гражданском процессе: Новые правила А. П. Вершинин // Правоведение. – 1995. – № 6. – С. 63 – 67.
46. Воложанин В. П. Юридические предположения в советском гражданском праве и процессе : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук / В. П. Воложанин. – Свердловск,1953. – 15 с.
47. Ворожейкин И. Нужно сохранить ясность в законе о праве суда отыскивать истину / И. Ворожейкин // Сборник статей и материалов по гражданскому процесу за 1922–1924 гг. – М. : Юрид. изд. НКЮ РСФСР, 1925. – С. 17–18.
48. Гойбарг А. Г. Курс гражданского процесса / А. Г. Гойбарг – М. ; Л. : Гос. изд., 1928. – 320 с.
49. Гольмстен А. Х. Учебник русского гражданского судопроизводства / А. Х. Гольмстен – Изд. 3-е, испр. и доп. – СПб. : Тип. Д. В. Чичинадзе, 1899. – 362+33 c.
50. Гордон В. М. Основание иска в составе изменения исковых требований / В. М. Гордон. – Ярославль, 1902. – 316 с.
51. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания в праве / В. М. Горшенев // Сов. государство и право. – 1978. – № 3. – С. 113–117.
52. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе В. М. Горшенев. – М., 1972. – 285 с.
53. Господарський процесуальний кодекс України : Закон України від 06 листоп. 1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
54. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / пер. В. Захватаев. – М. : Истина, 2006. – 1008 с.
55. Гражданский процесс / под ред. А. Ф. Клейнмана. – М. : Юрид. изд. НКЮ СССР, 1940. – 352 с.
56. Гражданский процесс зарубежных стран : учеб. пособие / под ред. А. Г. Давтян. – М. : ТК Велби : Проспект, 2008. – 480 с.
57. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации: офиц. текст, действующая ред. – М. : Экзамен, 2006. – 192 с.
58. Гражданское процессуальное право : учебник. / С. А. Алехина [и др.] ; под ред. М. С. Шакарян. – М. : ТК Велби : Проспект, 2005. – 592 с.
59. Гродзинский М. М. Учение о доказательствах и его эволюция : монография / М. М. Гродзинский – Х. : Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1925. – 20 c.
60. Грошевий Ю. М. Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін. – К. : Ін Юре, 1997. – 19 c.
61. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевой: – Х. : Вища шк., 1975. – 144 c.
62. Грошевой Ю. М. Теоретические проблемы формирования убеждения судьи в советском уголовном судопроизводстве : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.06 / Юрий Михайлович Грошевой. – Х. : Б. и., 1975. – 420 с.
63. Гудзь Д. С. Історія виникнення правових презумпцій та розвиток поняття про них / Гудзь Д. С. // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 2006. – Вип. 32. – C. 99–105.
64. Гук П. А. Судебный прецедент как источник права : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / П. А. Гук. – Саратов, 2002. – 30 с.
65. Гурвич М. А. Доказательственные презумпции в советском гражданском процессе / М. А. Гурвич // Сов. юстиция. – 1968. – № 12. – С. 8–10.
66. Гурвич М. А. Судебное решение. Теоретические проблемы / М. А. Гурвич – М. : Юрид. лит., 1976. – 176 c.
67. Гуреев П. П. Комментарий к ГПК РСФСР / П. П. Гуреев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 600 с.
68. Данильян О. Г. Философия : учебник / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко. – Харьков : Прапор, 2005. – 495 с.
69. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. Около 50000 слов. / И. Х. Дворецкий. – Изд. 2-е, перераб. и доп. М. : Рус. яз., 1976. – 1096 с.
70. Джефферсон Т. Билль об установлении религиозной свободы: Письмо П. Карру в Париж, 10 авг. 1787 г. / Т. Джефферсон // Антология мировой философии : в 4 т. – М. : Мысль, 1970. – Т. 2. – 776 с.
71. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Т. Н. Добровольская. – М. : Юрид. лит., 1971. – 197 c.
72. Докучаева Т. В. Гражданско-процессуальная доктрина истины в России конца XIX – ХХ вв. (историко-правовое исследование): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Татьяна Васильевна Докучаева. – М., 1999. – 181 c.
73. Дормидонтов Г. Ф. Классификация явлений юридического быта, относимых к случаям применения фикций : Юридические фикции; Презумции; Скрытные, символические, притворные и мнимые действия; Фидуциарные сделки / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань: Типо-литогр. Император. Ун-та, 1895. – 176 с.
74. Елизаров В. А. Доказывание сторонами оснований своих требований и возражений в гражданском процессе : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / В. А. Елизаров. – М., 1968.– 16 c.
75. Елисеев Н. Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран : [учебник]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. / Н. Г. Елисеев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 624 с.
76. Еремкина А. П. Преюдиции в советском гражданском процессе: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / А. П. Еремкина. – М., 1970. – 16 с.
77. Жеребкін В. Є. Логіка : підруч. для юрид. вузів і ф-тів. / В. Є. Жеребкін. – 2-е вид., стереотип. – Х. : Основа ; К. : Знання, 1998. – 256 с.
78. Жуйков В. М. Судебная защита граждан и юридических лиц / В. М. Жуйков. – М., 1997. – С. 88–106.
79. Заворотько П. П. Судове рішення / П. П. Заворотько, М. Й. Штефан. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 188 с.
80. Зубович М. М. Достижение истины в производстве суда первой инстанции по делам о возмещении ущерба, причиненного рабочими, служащими, колхозниками в процессе их трудовой деятельности : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право” / М. М. Зубович. – Томск, 1988. – 19 c.
81. Иванов О. В. Доказательственные факты в гражданском процессе / О. В. Иванов // Правоведение. – 1970. – № 6. – С. 93–100.
82. Иванов О. В. Объективная истина в советском гражданском процессе : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / О. В. Иванов; МГУ. – М., 1964. – 23 с.
83. Иванов О. В. Судебные доказательства в гражданском процессе / О. В. Иванов // Сов. юстиция. – 1965. – № 8. – С. 18–20.
84. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский: – М. : Юрид. лит., 1961. – 382 c.
85. Иоффе О. С. Основы римского гражданского права / О. С. Иоффе, В. А. Мусин. – Л. : Из-во Ленингр. ун-та, 1975. – 156 с.
86. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / В. Б. Исаков.– Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1980. – 128 c.
87. Исаченко В. Л. Гражданский процесс (практический комментарий на вторую книгу Устава гражданского судопроизводства). Т. 2. / В. Л. Исаченко. – Минск, 1891. – 1024 с.
88. Исаченко В. Л. Гражданское судопроизводство. Т. 1 : (судопроизводство исковое) / В. Л. Исаченко. – Пг. : Тип. Меркушева, 1915. – 359 с.
89. Исаченко В. Л. Основы гражданского процесса. Практический комментарий основных полонений устава гражданского судопроизводства / В. Л. Исаченко. – СПб. : Тип. М. Меркушева, 1904. – 591 с.
90. Искендеров Р. О преюдициальном значении приговора / Р. Искендеров // Сов. юстиция. – 1990. – № 22. – С. 22–23.
91. Іванський А. Й. Юридична презумпція провини в сучасному фінансовому праві: трансформація парадигми / А. Й. Іванський // Митна справа. – 2005. – № 3. – C. 50–56.
92. Каз Ц. М. Проблемы доказывания в суде первой инстанции (цели доказывания) / Ц. М. Каз. – Саратов, 1978. – 80 с.
93. Каминская В. И. Учение о правовых презумпциях в уголовном процессе / В. И. Каминская – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1948. – 132 с.
94. Капустинський В. А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства / В. А. Капустинський // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – C. 45–47.
95. Карташов В. Н. Правоприменительная практика в социалистическом обществе / В. Н. Карташов – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1986. – 87 с.
96. Кац С. Ю. Проблемы пересмотра судебных постановлений по гражданским делам в порядке надзора : дис. ... доктора юрид. наук / Семен Юдилевич Кац. – Х., 1970. – 755 с.
97. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д. А. Керимов. – М.: Аванта +, 2000. – 560 с.
98. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1972. – 471 c.
99. Клейнман А. Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процессе / А. Ф. Клейнман. – М. ; Л., 1950. – 285 с.
100. Клинова Е. В. О преюдициальности судебного решения / Е. В. Клинова // Вестн. Моск. ун-та. Серия 11, Право. – 2003. – № 6. – С. 91–98.
101. Клинова Е. В. Проявление законной силы судебного решения : автореф. дис. ... на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 “Гражданский процесс; арбитражный процесс” / Е. В. Клинова ; МГУ. – М., 2004. – 29 с.
102. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 лип. 2005 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35–36. – Ст. 446.
103. Коломиец Ю. Ю. Использование презумпций в уголовном праве / Ю. Ю. Коломиец // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – Одеса : Юрид. л-ра., 2002. – Вип.15. – C. 17–20.
104. Комаров В. В. Доказування та докази в цивільному судочинстві : текст лекцій / В. В. Комаров. – Х. : Укр. юрид. акад., 1991. – 36 с.
105. Комаров В. В. Метод правового регулирования гражданских процессуальных отношений : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Вячеслав Васильевич Комаров. – Х., 1980. – 161 c.
106. Комаров В. В. Право на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві / В. В. Комаров, Н. Ю. Сакара. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – 42 c.
107. Комаров В. В. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти / В. В. Комаров, П. І. Радченко. – К.: УМК, 1991. – 104 с.
108. Комарова Т. В. Юрисдикція суду Європейських Співтовариств щодо ухвалення преюдиційних рішень / Т. В. Комарова // Проблеми законності : Республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 86. – С. 81–87.
109. Комиссаров К. И. Задачи судебного надзора в сфере гражданского судопроизводства / К. И. Комиссаров. – Свердловск : Свердлов. юрид. ин-т, 1971. – 167 c.
110. Комиссаров К. И. Преюдиция в гражданском судопроизводстве / К. И. Комиссаров // Вопросы гражданского процесса в свете решений XXVII съезда КПСС : межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск, 1987. – С. 75–78.
111. Комиссаров К. И. Судебное усмотрение в советском гражданском процессе / К. И. Комиссаров // Сов. государство и право. – 1969 – № 4 – С. 49–56.
112. Комментарий к Конвенции о защите прав человека и основных свобод и практике ее применения / под общ. ред. В. А. Туманова и Л. М. Энтина. – М. : НОРМА, 2002. – 336 с.
113. Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини стосовно рішення у справі “Знамєнская проти Росії” // Юридичний вісник України. – № 31. – 6–12 серпня 2005 р.
114. Константий О. В. Рішення Конституційного Суду України як джерело адміністративного права / О. В. Константий // Проблеми законності : Республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 37. – С. 82–85.
115. Корнеевский Ю. Актуальные проблемы доказывания в уголовном процессе / Ю. Корнеевский // Гос. и право. – 1999. – № 2. – С. 55–62.
116. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М. : Госюриздат, 1958. – 184 c.
117. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 486 с.
118. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05 квіт. 2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
119. Кримінально-процесуальний кодекс України : Закон України від 28 берез. 1960 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
120. Кузнецова О. А. Презумпции в гражданском праве / О. А. Кузнецова. – 2 – е изд., испр. и доп. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 349 с.
121. Кузьменко С. Г. Иски об освобождении имущества из-под ареста : науч.-практ. пособие / С. Г. Кузьменко, В. А. Кройтор. – Х. : Эспада, 2003. – 272 с.
122. Курс советского гражданского процессуального права : в 2 т. Т. 2 : Судопроизводство по гражданским делам. – М. : Наука, 1981. – 511 с.
123. Курылев С. В. Объяснения сторон как доказательство в советском гражданском процессе / С. В. Курылев. – М. : Гос. изд. юрид лит., 1956. – 190 с.
124. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии / С. В. Курылев. – Минск : Изд-во БГУ, 1969. – 204 с.
125. Курылев С. В. Установление истины в советском правосудии : автореф. дис. ... на соискание учен. степени д-ра юрид. наук / С. В. Курылев. – М. : МГУ, 1967. – 30 с.
126. Левенталь Я. Б. К вопросу о презумпциях в советском гражданском процессе / Я. Б. Левенталь // Сов. государство и право. – 1949. – № 6. – С. 54–64.
127. Левченко О. В. Уголовно-процессуальное доказывание (сущность, средства доказывания, предмет и пределы) : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность” / О. В. Левченко. – Ижевск, 2001. – 51 с.
128. Лейбниц Г. В. Сочинения : в 4 т. Т. 2 : пер. с фр. / Г. В. Лейбниц. – М. : Мысль, 1983. – 686 c.
129. Лилуашвили Т. А. О доказывании предполагаемых фактов в советском гражданском процессе / Т. А. Лилуашвили // Сов. государство и право. – 1962. – № 12. – С. 146–147.
130. Лилуашвили Т. А. Предмет доказывания и распределение бремени доказывания между сторонами в советском гражданском процессе : автореф. ... дис. на соискание учен. канд. юрид. наук / Т. А. Лилуашвили. – М. : 1961.– 20 c.
131. Лисютин А. Б. Истина и заблуждение: гносеологический аспект исследования проблемы ошибок в юриспруденции / А. Б. Лисютин // Изв. вузов. Правоведение. – 2001. – № 4. – C. 22–29.
132. Логіка : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. Д. Титов, С. Д. Цалін, О. П. Невельська-Гордєєва та ін. ; за заг. ред. В. Д. Титова. – Х. : Право, 2005. – 208 с.
133. Лук’янець Д. М. Співвідношення принципів презумпції невинуватості і презумпції знання закону у сфері адміністративної відповідальності / Д. М. Лук’янець // Адвокат. – 2000. – № 2. – C. 9–10.
134. Луспеник Д. Д. Застосування у судовій практиці доказових презумпцій та фікцій у системі розподілу обов’язків з доказування за новим ЦПК України / Д. Д. Луспеник // Право України. – 2005. – № 8. – С. 56–60.
135. Луспеник Д. Приобретение собственности по давности. Собственность: споры о приобретательной давности (давности владения) по новому ГК (проблемы судебной практики) [электронный ресурс] / Д. Луспеник // Юрид. практика. – 2004. – № 32 (346). – Режим доступа : http://www.yurpractika.com/article.php?id=10003696.
136. Луспеник Д. Судовий наказ у цивільному судочинстві: перші узагальнення судової практики / Д. Луспеник // Юрид. журн. – 2007. – № 2. – С. 111–119.
137. Макалинский П. В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах. Ч. 1. / Макалинский П. В. – Изд. 5-е. – СПб. : Изд. юрид. книжн. магазина Н. К. Мартынова, 1901. – 435 с.
138. Малых Е. Г. Проблемы преюдиции в гражданском и арбитражном процессе : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Евгений Геннадьевич Малых. – М., 2004. – 190 с.
139. Мамницкий В. Ю. Принцип состязательности в гражданском судопроизводстве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Валерий Юрьевич Мамницкий. – Х., 1995. – 177 с.
140. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Енгельс. – М. : Госполитиздат, 1951. – Т. 18. – 932 с.
141. Марохин Е. Ю. Юридическая фикция в современном российском законодательстве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Евгений Юрьевич Марохин. – Ставрополь, 2004. – 190 с.
142. Маслов В. П. Некоторые вопросы пересмотра дел в порядке судебного надзора / В. П. Маслов // Сов. государство и право. – 1962. – № 8. – С. 56–66.
143. Масюк В. В. Правові та фактичні презумпції в цивільному судочинстві / В. В. Масюк // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – C. 73–75.
144. Масюк В. В. Презумпції у цивільному судочинстві / В. В. Масюк // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: тези доп. та наук. повідом. міжнар. наук.-практ. конф. (25-26 січ. 2007 р.) / за заг. ред. проф. В. В. Комарова. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 194–196.
145. Масюк В. В. Преюдиціальні факти в цивільному судочинстві / В. В. Масюк // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ: наук.-теорет. журн. – 2007. – Вип. 3. – С. 128–134.
146. Масюк В. В. Розсуд суду щодо оцінки преюдиціальних обставин / В. В. Масюк // Вісн. Харк. нац. ун-ту внутр. справ. – Х., 2009. – Вип. 46. – С. 212–218.
147. Масюк В. В. Щодо сутності обставин, які не підлягають доказуванню в цивільному судочинстві / В. В. Масюк // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 90. – С. 54–60.
148. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н. И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1972. – 295 c.
149. Мейер Д. И. Избранные произведения по гражданскому праву / Д. И. Мейер. – М. : АО “Центр ЮрИнфоР”, 2003. – 389 с.
150. Миловидов Н. Законная сила судебных решений по делам гражданским / Н. Миловидов. – Ярославль : Тип. Губерн. Правления, 1875. – 114 с.
151. Мосин С. А. Презумпции и принципы в конституционном праве Российской Федерации / С. А. Мосин. – М. : Юстицинформ, 2009. – 112 с.
152. Мотовиловкер Я. О. Некоторые вопросы теории советского уголовного процесса в свете нового уголовно-процессуального законодательства / Я. О. Мотовиловкер. – Кемерово, 1962. – 296 c.
153. Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права / Э. М. Мурадьян. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 2004. – 312 c.
154. Нахова Е. А. Роль презумпций и фикций в распределении обязанностей по доказыванию / Е. А. Нахова. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 2006. – 160 с.
155. Нахова Е. А. Роль презумпций и фикций в распределении обязанностей по доказыванию : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Елена Алексеевна Нахова. – Саратов, 2004. – 176 с.
156. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм : монография / П. Е. Недбайло. – М. : Юрид. лит., 1960. – 511 c.
157. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. Т. 3. – К. : Аконіт, 2000. – 927 с.
158. Новохатская Я. В. Презумпция общности имущества супругов / Я. В. Новохатская // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 76. – C.125-132.
159. Новый гражданский процессуальный кодекс Франции / пер. с франц. В. Захватав; отв. ред. А. Довгерт. – К. : Истина, 2004. – 544 с.
160. О преюдициальности судебных решений для определения наличия вины ответчика [электронный ресурс] : Решение Днепровс. район. суда г. Киева от 18 апр. 2006 г. Дело № 2-210/06. Председательствующий – Горбань Т. И. // Юрид. практика – 2006. – №34 (452). – Режим доступа http://www.yurpractika.com/.
161. Об ответственности, возникающей в результате распространения недостоверной информации [электронный ресурс] : Решение Днепровс. район. суда г. Киева от 15 июн. 2006 г. Дело № 2-933-06. Председательствующий – Ластовка Н. Д. // Юрид. практика – 2006. – № 34 (452). – Режим доступа http://www.yurpractika.com/.
162. Овсянников В. С. Вооружены ли следователь и суд критерием истины / В. С. Овсянников // Закон и право. – 2000. – № 7. – C. 30–34.
163. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70000 слов. – 23-е изд., испр. – М. : Рус. яз., 1991. – 915 c.
164. Окрема думка судді Конституційного Суду України М. Д. Савенка стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 5, частини сьомої статті 6 Закону України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” (справа щодо сумісності мандата депутата Верховної Ради АРК з іншими видами діяльності) від 21 груд. 2001 р. № 19-рп/2001. Справа № 1-7/2001 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 28. – Ст. 1380.
165. Омельченко М. П. Принцип об’єктивної істини цивільного процесуального права України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 “Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право”/ М. П. Омельченко. – К. : Рад. шк., 1996. – 24 c.
166. Оршанский И. О законных предположениях и их значении / И. Оршанский // Журн. гражд. и уголовного права. СПб. :Тип. А. М. Котомина, 1874. – Кн. 5. – С. 1–73.
167. Осокина Г. Л. Иск (теория и практика) / Г. Л. Осокина. – М. : Городец, 2000. – 192 с.
168. Папкова О. А. Усмотрение суда / О. А. Папкова. – М. : Статут, 2005. – 413 с.
169. Петери З. О некоторых чертах доктрины “возрожденного” естественного права / З. О. Петери // Критика современной буржуазной теории права. Сб. ст. – М. : Прогресс, 1969. – 288 с.
170. Петрухин И. Л. Внутреннее убеждение суда и правовые презумпции / И. Л. Петрухин // Сов. государство и право. – 1964. – № 3. – С. 63–71.
171. Плетнева О. Е. Пределы преюдициальности судебного решения / О. Е. Плетнева // Проблемы применения норм гражданского процессуального права : межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск, 1986. – С. 66–73.
172. Погребняк С. Справедливість змісту нормативно-правових актів як умова їх правомірності / С. Погребняк // Вісн. акад. прав. наук України. – 2005. – № 2 (41). – C. 41–50.
173. Пономаренко Ю. А. Зворотна дія кримінального закону в часі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Юрій Анатолійович Пономаренко. – Х., 2002. – 225 с.
174. Попов Б. В. Распределение доказательств между сторонами в гражданском процессе : критико-догмат. исслед. / Б. В. Попов. – Харьков : Тип. М. Зильберберг и С-вия, 1905. – 379 с.
175. Порівняльне судове право : підручник / М. М. Михеєнко, В. В. Молдаван, Л. К. Радзієвська. – К. : Либідь, 1993. – 328 с.
176. Постанова Верховного Суду України від 28.12.2004 р. Справа № 25/234-03-7583 // Вісн. госп. судочинства. – 2005. – № 3. – С. 62–66.
177. Постанова Вищого господарського суду України від 09.12.2004 р. Справа № 41/431-04 (13/76-03) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_770102.html.
178. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. “Про судове рішення у цивільній справі” // Вісн. Верх. Суду України. – 2010. – № 1. – C. 4–9.
179. Постановление Верховного Суда Украины от 25 октяб. 2005 года. Дело № 32/421. [Електронний ресурс] // Юрид. практика. – Режим доступу: http://www.yurpractika.com/article.php?id=10005636.
180. Право на апелляционное обжалование есть не только у стороны процесса [электронный ресурс] : Определение апеляц. суда г. Киева от 13 сент. 2004 г. Дело № 22-5868. Председательствующий – Евтушенко Е. И. // Юрид. практика