РЕЧОВІ ПРАВА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА МАЙНО КУЛЬТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

На правах рукопису

Ятченко Євген Олександрович

УДК 347.2 : [903.26 + 061.234]

РЕЧОВІ ПРАВА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА МАЙНО КУЛЬТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бобрик Володимир Іванович,
кандидат юридичних наук

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП
3
Розділ 1. Загальна характеристика речових правовідносин за участю
релігійних організацій 12
1.1. Еволюція правового регулювання речових відносин за участю релігійних організацій 12
1.2. Релігійні організації як суб’єкти речових правовідносин 28
1.3 . Майно культового призначення як особливий об’єкт речових
правовідносин
1.4. Правова природа та види речових прав релігійних організацій
Висновки до першого розділу 45

64
69
Розділ 2. Характеристика окремих речових прав релігійних
організацій на майно культового призначення 71
2.1. Право власності релігійних організацій на майно культового
призначення
2.2. Речові права релігійних організацій на чуже майно культового призначення
Висновки до другого розділу 71

97

123
Розділ 3. Особливості цивільно-правового захисту речових прав релігійних організацій на майно культового призначення 127
3.1. Поняття, підстави та форми правового захисту речових прав
релігійних організацій на майно культового призначення
3.2. Способи та засоби цивільно-правового захисту речових прав релігійних організацій на майно культового призначення
Висновки до третього розділу 127

149

173
ВИСНОВКИ 176
ДОДАТКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 199

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Утвердження свободи совісті і віросповідання в Україні призвело до бурхливого відродження релігійно-церковного життя. Ця, безумовно, позитивна тенденція розвитку українського суспільства в умовах становлення правового регулювання релігійної діяльності супроводжувалася й певними проблемами, що вносили напругу в релігійне середовище, а інколи переростали у відкриті конфлікти за участю релігійних громад. Спори з приводу майна культового призначення, насамперед культових будівель та земельних ділянок, а також майна, яке раніше використовувалось як культове, тривають донині.
Специфічні риси майна культового призначення, зокрема його символічність, а також специфіка діяльності релігійних організацій визначають особливості їх речових прав щодо такого майна. Однак, на наше глибоке переконання, ці особливості жодним чином не впливають на цивільно-правову природу речових прав релігійних організацій, а відтак, відповідні правовідносини підпадають під дію не лише актів спеціального законодавства про релігійні організації, зокрема Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а й правових актів загального характеру, насамперед Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), а також Господарського кодексу України (надалі – ГК України), Земельного кодексу України (надалі – ЗК України) тощо. При цьому спостерігається певна неузгодженість між окремими положеннями зазначених вище актів законодавства, а також наявні певні прогалини, що вимагає вироблення цілісного підходу до законодавчого регулювання вищевказаних речових відносин.
Забезпечення належного законодавчого регулювання речових відносин за участю релігійних організацій щодо майна культового призначення надасть змогу вирішити низку проблемних питань та зняти соціальну напругу з приводу набуття, володіння, користування та розпорядження таким майном, а також запобігти виникненню спорів щодо майна культового призначення у майбутньому. Однак це, безумовно, має ґрунтуватись на всебічному науковому дослідженні речових прав релігійних організацій на майно культового призначення.
Варто розуміти, що теоретична основа для такого дослідження є обмеженою, оскільки за радянських часів релігійні громади не визнавались учасниками правовідносин, а тому їх правовий статус радянськими науковцями фактично не досліджувався. З огляду на це наукові розробки проблем правового регулювання правовідносин за участю релігійних організацій, в тому числі й речових відносин, були започатковані лише після утвердження у незалежній Україні свободи совісті та надання у зв’язку з цим релігійним організаціям статусу юридичних осіб.
Останніми роками в Україні з цієї проблематики було захищено кілька дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, але лише праці В. Д. Фучеджі «Релігійні організації як суб’єкти цивільного права» (2006 р.), Ю. В. Кривенко «Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні» (2007 р.) та В. Ф. Піддубної «Релігійні організації як суб’єкти цивільних правовідносин» (2008 р.) мають цивілістичне спрямування. Однак у цих дисертаціях проблеми речових прав релігійних організацій та їх цивільно-правового захисту розглянуті лише в загальних рисах. Крім того, в них фактично не приділяється увага питанню про передачу (повернення) релігійним організаціям майна культового призначення, визнаного державною власністю за радянських часів, що детально розглянуто у цій праці. Вищевказані обставини визначають актуальність і необхідність дослідження на дисертаційному рівні проблем речових прав релігійних організацій на майно культового призначення.
Теоретичним підґрунтям цього дисертаційного дослідження стали цивілістичні доробки таких радянських, вітчизняних та іноземних вчених: С. С. Алексєєва, Ю. В. Білоусова, І. Е. Берестової, В. І. Бобрика, Д. В. Бобрової, В. І. Борисової, Ю. Л. Бошицького, С. М. Братуся, В. А. Васильєвої, М. В. Венецької, В. П. Грибанова, В. С. Гопанчука, О. В. Дзери, І. О. Дзери, А. С. Довгерта, Ю. О. Заіки, О. С. Іоффе, І. Р. Калаур, Н. Р. Кобецької, В. М. Коссака, В. М. Кравчука, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Р. А. Майданика, М. С. Малєїна, О. А. Підопригори, З. В. Ромовської, Н. О. Саніахметової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. М. Співака, Р. О. Стефанчука, М. С. Суворова, Г. П. Тимченка, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, В. В. Цюри, Я. М. Шевченко, А. С. Яковлєва та інших.
Зв’язок теми дослідження із науковими програмами, планами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 28 січня 2009 року (протокол № 1). Дисертаційне дослідження виконане згідно з державним планом, затвердженим Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» від 21 березня 2002 р. № 279/2002, відповідно до тем фундаментальних наукових досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України «Правові механізми охорони та захисту майнових прав в Україні та ЄС» (номер державної реєстрації 0108U000496) та «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у виробленні обґрунтованого науково-практичного підходу до розв’язання проблем, пов’язаних із набуттям і здійсненням релігійними організаціями речових прав на майно культового призначення, їх припиненням та захистом.
Мета наукового дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:
- розкрити цивілістичний аспект таких понять як «релігійна організація»,
«релігійне утворення», «релігійне об’єднання», «речові права», «майно культового призначення», «культове майно», «передача майна» тощо;
- визначити особливості участі релігійних організацій у речових
правовідносинах;
- охарактеризувати майно культового призначення як особливий об’єкт
речових прав;
- виявити ознаки речових прав релігійних організацій та сформулювати
поняття «речові права релігійних організацій»;
- класифікувати речові права релігійних організацій;
- встановити особливості підстав набуття та припинення права власності та
інших речових прав релігійних організацій на майно культового призначення;
- визначити порядок здійснення речових прав релігійних організацій на
майно культового призначення;
- розглянути підстави, форми, способи та засоби захисту речових прав
релігійних організацій на майно культового призначення;
- розробити пропозиції щодо удосконалення актів цивільного законодавства в
аспекті регулювання діяльності релігійних організацій в Україні, зокрема, передачі (повернення) релігійним організаціям націоналізованого майна культового призначення.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини за участю релігійних організацій, що складаються з приводу майна культового призначення.
Предмет дослідження становлять речові права релігійних організацій на майно культового призначення, положення чинного законодавства України та зарубіжних країн, що регулюють відносини з приводу речових прав релігійних організацій, практика їх застосування, зокрема, судова практика вирішення спорів щодо майна культового призначення, а також відповідні положення цивілістичної доктрини.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження склали, зокрема, такі методи дослідження: діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, порівняльно-правовий, аналізу та синтезу, узагальнення, системно-структурний тощо.
Діалектичний метод сприяв об’єктивній оцінці стану передачі (повернення) державою майна культового призначення та захисту речових прав релігійних організацій в Україні (підрозділи 2.1, 3.1 та 3.2 дисертації). Застосування історико-правового методу надало можливість дослідити формування та розвиток базових для цієї дисертації правових понять, зокрема, «релігійні організації», «майно культового призначення» тощо (підрозділи 1.1 та 1.3 дисертації). За допомогою формально-логічного та порівняльно-правового методів було проведено дослідження змісту та структури цивільно-правових норм, що визначають порядок набуття, здійснення та припинення окремих речових прав релігійних організацій на майно культового призначення (підрозділи 2.1 та 2.2 дисертації). Застосування методу аналізу та синтезу допомогло виявити прогалини в чинному законодавстві України та сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових норм у сфері передачі державою майна культового призначення релігійним організаціям та захисту їхніх речових прав (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1 та 3.1 дисертації). За допомогою методу узагальнення було здійснено узагальнення досвіду інших країн щодо передачі та повернення майна культового призначення, а також вітчизняної судової практики вирішення майнових спорів за участю релігійних організацій з приводу володіння та користування майном культового призначення (підрозділи 2.1 та 3.2 дисертації). Використання системно-структурного методу дало змогу, зокрема, сформулювати класифікацію речових прав релігійних організацій, способів їх захисту тощо (підрозділи 1.4 та 3.2 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці дослідженням речових прав релігійних організацій на майно культового призначення. Автор дисертації сформулював низку таких теоретичних положень, що виносяться на захист.
Уперше:
1) встановлено, що нерухоме майно виключно культового призначення (це майно не може використовуватись з метою, відмінною від здійснення богослужіння) є обмежено оборотоздатним об’єктом цивільних прав, оскільки може належати лише релігійним організаціям, територіальним громадам, державі і, як виняток, фізичним особам, які є членами релігійних утворень без реєстрації юридичної особи;
2) запропоновано ввести і законодавчо закріпити поняття «єдиний культовий комплекс» як сукупність культової будівлі (споруди) та земельної ділянки, на якій вона розташована, адже вони слугують одній меті і повинні розглядатись як єдиний об’єкт цивільних прав, що належить до майна виключно культового призначення;
3) встановлено, що за своєю юридичною природою безоплатна передача релігійним організаціям у власність майна культового призначення є пожертвою, що має такі особливості: а) обдарованими є наперед невизначене коло релігійних організацій; б) державою встановлено спеціальні умови набуття релігійними організаціями права власності на відповідне майно; в) предметом пожертви є майно культового призначення; г) предмет пожертви має використовуватись релігійною організацією, яка його отримала, виключно за його цільовим призначенням.
Удосконалено:
4) підходи щодо необхідності розмежування повернення і передачі державою релігійним організаціям майна культового призначення. Повернення певного культового майна релігійній організації має здійснюватися лише у разі документального доведення останньою того, що саме у неї чи організації, правонаступником якої вона є, це майно було вилучено (націоналізовано) за радянських часів. За відсутності такої релігійної організації допускається передача державою об’єктів культового призначення іншим релігійним організаціям;
5) класифікацію майна релігійної організації за правовим режимом використання на: 1) майно виключно культового призначення (це нерухоме майно, що безпосередньо пов’язане з проведенням релігійних обрядів, церемоній тощо та не може використовуватись з іншою метою); 2) майно звичайного вжитку (речі та майнові права, які не можуть набувати ознак майна культового призначення, зокрема кошти); 3) майно подвійного призначення (речі, які можуть використовуватись і як майно культового призначення, і як майно звичайного вжитку, зокрема, ікони, релігійна література, свічки тощо);
6) класифікацію речових прав релігійних організацій за належністю об’єкта речових прав певному колу суб’єктів на: загальні (об’єкти яких можуть набувати будь-які учасники цивільних правовідносин) та особливі (об’єкти яких можуть належати лише визначеному у законодавстві колу осіб). Як особливі слід розглядати речові права релігійних організацій на майно виключно культового призначення.
Дістали подальшого розвитку:
7) пропозиція про можливість вирішення майнових спорів між релігійними організаціями щодо культової будівлі (єдиного культового комплексу) шляхом передачі (повернення) у власність чи постійне користування одній релігійній організації такого майна та одночасного встановлення для іншої релігійної організації особистого сервітуту щодо такого майна;
8) аргументація того, що право постійного користування земельною ділянкою має цивільно-правову природу і належить до речових прав на чуже майно;
9) науковий підхід з приводу того, що постійне або довготривале (понад 5 років) безоплатне користування державним або комунальним майном слід відносити до речових прав на чуже майно, а тому у випадку передачі державою культової будівлі або іншого (рухомого) майна культового призначення у постійне або довготривале безоплатне користування релігійній організації у останньої виникає зазначене речове право на чуже майно культового призначення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності, в якій можуть бути враховані пропозиції дисертанта щодо удосконалення окремих статей ЦК України, Земельного кодексу України, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також щодо прийняття розробленого дисертантом законопроекту «Про повернення (передачу) культового майна релігійним організаціям» (Додатки А, Б);
– у науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні проблем правового статусу релігійних організацій, набуття, здійснення та захисту речових прав, а також об’єктів цивільних прав;
– у правозастосовчій діяльності, насамперед, у практиці вирішення судами спорів щодо майна культового призначення, а також діяльності спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань релігії. Окремі викладені в дисертаційному дослідженні та в зазначеному вище законопроекті положення визнані Департаментом у справах релігій та забезпечення свободи совісті Державного комітету національностей та релігій слушними і використовуються в його діяльності (Акт впровадження від 15.05.2007 р. № 10–18/148 – Додаток В);
– у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни «Цивільне право». Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Університету економіки та права «КРОК» (Акт впровадження від 05.06.2007 р. – Додаток Д).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були предметом обговорення на спільних засіданнях наукових відділів Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України.
Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч» (м. Київ, 28–29 вересня 2006 року); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «П’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27–28 жовтня 2006 року); Першій міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 8–9 грудня 2006 року); Другій міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблемні питання цивільного та господарського права» (м. Харків, 16 лютого 2007 року); круглому столі «Актуальні проблеми соціально значущої діяльності релігійних організацій України» (м. Київ, 26 червня 2007 року); науково-практичній конференції «Релігія і Церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 21 вересня 2007 року); круглому столі «Реституція церковного майна: міжнародний та вітчизняний досвід» (м. Київ, 23 жовтня 2007 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Міжконфеcійний діалог як складова становлення громадянського суспільства» (м. Київ, 7 грудня 2007 року), Другій міжнародній науково-практичній конференції «Методологія приватного права: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 22–23 травня 2009 року).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковано у сімнадцяти наукових працях, з яких сім – у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, дві – у інших фахових наукових виданнях, та вісім у збірках тез доповідей за результатами науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні особливостей речових прав релігійних організацій на майно культового призначення.
Саме використання і поєднання феноменологічного та компаративістського підходів надало можливість авторові по-новому подивись на існуючу проблему передачі майна і захисту речових прав релігійних організацій в Україні, а також запропонувати власний варіант її розв’язання. При проведенні дослідження авторові стали в нагоді, перш за все, такі наукові методи: діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, порівняльно-правовий, аналізу та синтезу, узагальнення, системно-структурний тощо. З метою формування поняття «речові права релігійних організацій на майно культового призначення» досліджено такі поняття як «релігійна організація», «майно культового призначення», «речові права» в їх розвитку з часів римського приватного права. Дослідження особливостей захисту речових прав релігійних організацій було б не повним без дослідження підстав, форм, способів та засобів захисту, а тому цьому питанню автор приділяє чимало уваги. Будь-яке теоретичне дослідження повинно вирішувати практичні завдання сьогодення. Основним таким завданням в наш час є передача (повернення) державою майна культового призначення релігійним організаціям, а тому дисертант за допомогою теоретичних висновків, отриманих в дослідженні, пропонує шляхи вирішення зазначеної проблеми.
За результатами проведеного дослідження дисертант зробив такі висновки:
1. З історично-правового аналізу речових правовідносин за участю релігійних організацій вбачається, що: а) держава у різні історичні епохи розглядала релігійні утворення як специфічний суб’єкт правовідносин; б) релігійні утворення в усі часи для здійснення своєї діяльності використовували як звичайне майно, так і специфічне майно культового призначення; в) релігійні утворення фактично завжди отримували додатковий правовий захист своїх речових прав на майно культового призначення.
2. Майно релігійної організації за правовим режимом використання слід поділяти на: 1) майно виключно культового призначення (це нерухоме майно, що безпосередньо пов’язане з проведенням релігійних обрядів, церемоній тощо та не може використовуватись з іншою метою); 2) майно звичайного вжитку (речі та майнові права, які не можуть набувати ознак майна культового призначення, зокрема, кошти); 3) майно подвійного призначення (речі, які можуть використовуватись і як майно культового призначення, і як майно звичайного вжитку, зокрема, ікони, релігійна література, свічки тощо).
3. Під поняттям «культове майно» («майно культового призначення») слід розуміти все майно, що безпосередньо пов’язане з проведенням релігійних обрядів, церемоній тощо. До складу майна культового призначення входить не лише майно виключно культового призначення, а й майно подвійного призначення.
4. Звернення стягнення на майно релігійної організації за претензіями кредиторів має здійснюватись, насамперед, на належне релігійній організації майно звичайного вжитку, а у разі його недостатності – на майно подвійного призначення.
5. Нерухоме майно виключно культового призначення (це майно не може використовуватись з метою, відмінною від здійснення богослужіння) є обмежено оборотоздатним об’єктом цивільних прав, оскільки може належати лише релігійним організаціям, територіальним громадам, державі і, як виняток, фізичним особам, які є членами релігійних утворень без реєстрації юридичної особи.
6. Запропоновано ввести і законодавчо закріпити поняття «єдиний культовий комплекс» як сукупність культової будівлі (споруди) та земельної ділянки, на якій вона розташована, адже вони слугують одній меті і повинні розглядатись як єдиний об’єкт цивільних прав, що належить до майна виключно культового призначення.
7. Під речовими правами релігійних організацій слід розуміти лише такі речові права, об’єкт яких належить релігійній організації як юридичній особі. Речові права релігійних організацій є видом речових прав, а тому їм властиві всі загальні ознаки речових прав взагалі, а саме: вони є абсолютними цивільними (майновими) правами, елементом змісту цивільних (речових) правовідносин, утверджують належність матеріальних благ конкретним суб’єктам (релігійним організаціям як юридичним особам), носять майновий характер, мають економічний зміст тощо.
8. Запропоновано класифікацію речових прав релігійних організацій за належністю об’єкта речових прав певному колу суб’єктів на: загальні (об’єкти яких можуть набувати будь-які учасники цивільних правовідносин) та особливі (об’єкти яких можуть належати лише визначеному у законодавстві колу осіб). Як особливі слід розглядати речові права релігійних організацій на майно виключно культового призначення.
9. Слід підтримати позицію науковців про необхідність розмежування повернення і передачі державою релігійним організаціям майна культового призначення. Повернення певного культового майна релігійній організації має здійснюватися лише у разі документального доведення останньою того, що саме у неї чи організації, правонаступником якої вона є, і саме це майно було вилучено (націоналізовано) за радянських часів. За відсутності такої релігійної організації допускається передача державою об’єктів культового призначення іншим релігійним організаціям.
10. За юридичною природою безоплатна передача релігійним організаціям у власність майна культового призначення є пожертвою, що має такі особливості: а) обдарованими є наперед невизначене коло релігійних організацій; б) державою встановлено спеціальні умови набуття релігійними організаціями права власності на відповідне майно; в) предметом пожертви є майно культового призначення; г) предмет пожертви має використовуватись релігійною організацією, яка його отримала, виключно за його цільовим призначенням.
11. На законодавчому рівні слід надати переважне право на отримання від держави майна культового призначення тим релігійним організаціям, які мають однакову конфесійну належність з релігійними громадами, у яких це майно було націоналізоване радянською державою. Під наданням переважного права релігійній організації слід розуміти визнання за конкретною релігійною організацією тієї самої конфесійної належності права на безоплатне першочергове отримання майна культового призначення, яке було націоналізоване на підставі декретів радянської влади та збереглося в натурі. Зазначене переважне право може бути надане релігійній організації лише за відсутності претендентів на повернення державою майна культового призначення.
12. Релігійна організація, а не держава, повинна визначити долю власного майна культового призначення у випадку припинення її діяльності, в тому числі й шляхом ліквідації. Визначення у статутних документах однієї релігійної організації іншої релігійної організації, якій має бути передане майно культового призначення, та набуття останньою зазначеного майна не слід розглядати як правонаступництво, оскільки набувається лише частина прав на майно.
13. До речових прав релігійних організацій на чуже майно культового призначення слід віднести такі речові права: 1) сервітут; 2) суперфіцій; 3) право постійного користування земельною ділянкою; 4) право довгострокової оренди нерухомого майна культового призначення; 5) право постійного або довготривалого безоплатного користування державним майном культового призначення.
14. Вирішення майнових спорів між релігійними організаціями щодо культової будівлі (єдиного культового комплексу) можливе шляхом передачі (повернення) у власність чи постійне користування одній релігійній організації такого майна та одночасного встановлення для іншої релігійної організації особистого сервітуту щодо такого майна.
15. Право постійного користування земельною ділянкою має цивільно-правову природу, це право слід розглядати як речове право на чуже майно, оскільки об’єктом зазначеного права є чужа земельна ділянка як річ. Право постійного користування земельною ділянкою культового призначення виникає за рішенням відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування лише у визначеного законодавством кола суб’єктів, а тому є особливим речовим правом.
16. Постійне або довготривале (понад 5 років) безоплатне користування державним майном слід розглядати як речове право на чуже майно. У випадку передачі державою культової будівлі або іншого (рухомого) майна культового призначення у постійне або довготривале безоплатне користування релігійній організації, у останньої виникає зазначене речове право на чуже майно культового призначення. Вкладаючи власні кошти в ремонт та збереження переданого державою майна, релігійна організація має бути впевненою, що не буде позбавлена власником права безоплатного користування цим майном.
17. Особливостями цивільно-правового захисту речових прав релігійних організацій на майно культового призначення є: а) потреба в додатковому застосуванні спеціального законодавства під час здійснення цивільно-правового захисту речових прав; б) однією з типових підстав для цивільно-правового захисту є порушення речових прав релігійної організації шляхом захоплення культової будівлі; в) для захисту речових прав релігійних організацій на майно культового призначення слід активно застосовувати не лише загальні, а й спеціальні способи захисту.
В цілому поставлені дослідницькі завдання автор вважає виконаними. Достовірність отриманих у дослідженні результатів підтверджується архівними матеріалами, досвідом інших країн, а також забезпечується методологією, на основі якої виконано роботу. Фактичний матеріал, узагальнення і висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані для вирішення проблеми передачі майна культового призначення релігійним організаціям, стануть в нагоді авторам спеціальних і узагальнюючих праць з цивільного права та цивільного процесу України, при розробленні відповідних курсів та програм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Достдар Р. Рецепція греко-римського права в цивільному уложенні / Р. Достдар // Юридична Україна. – 2009. – № 1. – С. 65–66.
2. Підопригора О. А. Римське приватне право : підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів / Підопригора О. А. – [3-є вид., перероб. та доп.]. – К. : Ін Юре, 2001. – 440 с.
3. Кучеренко І. М. Історія виникнення юридичних осіб публічного права / І. М. Кучеренко // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 35. – С. 298–306.
4. Харитонов Є. О. Вступ до цивільного права України : навч. посіб. / Харитонов Є. О. – К. : Істина, 2006. – 288 с. – (Серія «Цивілістика»).
5. Піддубна В. Ф. Релігійні організації як суб’єкти цивільних правовідносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. Ф. Піддубна. – Х., 2008. – 20 с.
6. Еволюція цивільного законодавства України. Проблеми теорії і практики / [ Шевченко Я. М., Венецька М. В., Бабаскін А. Ю. та ін.] ; за ред. Я. М. Шевченко. – К. : Юридична думка, 2007. – 340 с.
7. Кривенко Ю. В. Правосуб’єктність релігійних організацій: формування та розвиток в римському праві / Ю. В. Кривенко // Актуальні проблеми політики: збірник наукових праць. – 2006. – Вип. 28. – С. 389–393.
8. Римское частное право : учебник / [ Перетерский И. С., Краснокутский В. А., Новицкий И. Б. и др.] ; под. ред. И. С. Перетерского. – М. : Юриспруденция, 1999. – 509 с.
9. Харитонов Є. О. Приватне право у Стародавньому Римі : навч. посібник / Харитонов Є. О. – Одеса : БАХВА, 1996. – 160 с.
10. Харитонов Е. О. Основы римского частного права / Харитонов Е. О. – Ростов на / Дону : Феникс, 1999. – 416 с.
11. Памятники римского права : Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М. : Зерцало, 1997. – 607 с.
12. Барон Ю. Система римского гражданского права : в 6-и кн. [одна кн. единица] / Юлиус Барон – СПб. : Изд-во Юридический центр Пресс, 2005. – 1100 с. – (Ассоциация Р. Асланова «Юридический центр») (серия «Антология юридической науки).
13. Яковлев А. С. Имущественные права как объекты гражданских правоотношений. Теория и практика / Яковлев А. С. – М. : Ось-89, 2005. – 192 с. (Серия «Юриспруденция»).
14. Хвостов В. М. Система римского права : учебник / Хвостов В. М. – М. : Спарк, 1996. – 523 с.
15. Підопригора О. Захист володіння за римським приватним правом / О. Підопригора // Право України. – 1999. – № 7. – С. 28–35.
16. Катрич В. М. Держава і право Стародавнього Риму / Катрич В. М. – К. : Видавництво КДУ, 1974. – 113 с.
17. Кернс Э. Дорогами христианства / Кернс Э. – М, 1992. – 416 с.
18. Попсуєнко Л. О. Правовий статус християнської церкви за Римським імператорським законодавством IV сторіччя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Л. О. Попсуєнко. – О., 2006. – 19 с.
19. Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи : Східна традиція / Харитонов Є. О. – Одеса : Юрид. літ., 2000. – 260 с.
20. Федоренко Т. М. Історично-правові аспекти визначення права церкви епохи Київської Русі / Т. М. Федоренко // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 10. – С. 103–113.
21. Щапов Я. Н. Государство и церковь Древней Руси Х-ХІІІ в. в. / Щапов Я. Н. – М. : Наука, 1989. – 232 с.
22. Юридична енциклопедія: в 6-и томах / [ редкол. Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 2. : Д–Й. – 1999. – 744 с.
23. Цыпин В. А. Церковное право / Цыпин В. А. – М. : Изд-во МФТИ, 1996. – 442 с.
24. Севрюков Д. Г. Публічно-правові та приватноправові методи у формуванні правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи в період феодалізму / Д. Г. Севрюков // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 36. – С. 347–3.
25. Піддубна В. Релігійні організації як юридичні особи / В. Піддубна // Право України. – 2005. – № 4. – С. 107–109.
26. Суворов Н. С. Учебник церковного права [Электронный ресурс] / Н. С. Суворов. – 2007. – Режим доступа : http : // ip-mini.narod .ru/cpravo.doc.
27. Майданик Р. Українська цивілістика: дореволюційний і радянський періоди / Р. Майданик // Юридична Україна. – 2009. – № 1. – С. 49–55.
28. Кривенко Ю. В. До статусу юридичної особи релігійних організацій в Україні (1917 – 1921 рр.) / Ю. В. Кривенко // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. – 2007. – Вип. 31. – С. 120–123.
29. Дзера О. В. Розвиток права власності в Україні : монографія / Дзера О. В. – К. : Вентурі, 1996. – 272 с.
30. Право власності в Україні : навч. посібник / [О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
31. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
32. Фучеджі В. Адаптація законодавства про релігійні організації / В. Фучеджі // Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу: матеріали І Міжнародної науково-методичної конференції. – Львів, 2007. – Вип. 1. – 514 с.
33. Сергієнко Г. Питання правового статусу релігійних організацій в Україні / Г. Сергієнко // Юридична Україна. – 2004. – № 9. – С. 10–14.
34. Юридична енциклопедія: в 6-и томах / [ редкол. Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 5. : П–С. – 2003. – 736 с.
35. Кривенко Ю. В. Правосубъектность непредпринимательских обществ / Ю. В. Кривенко // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. – 2006. – Вип. 28. – С. 218–223.
36. Кравчук В. М. Корпоративне право: науково-практичний коментар законодавства та судової практики / Кравчук В. М. – К.: Істина, 2005. – 720 с.
37. Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. М. Кравчук. – Львів, 2000. – 16 с.
38. Кривенко Ю. В. Релігійні організації як суб’єкти приватного права України / Ю. В. Кривенко // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. – 2005. – Вип. 25. – С. 225–228.
39. Ятченко Є. О. Особливий статус релігійної організації як суб’єкта цивільних правовідносин та власника майна / Є. О. Ятченко // Українське релігієзнавство. – 2007. – № 44. – С. 59–70.
40. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / Братусь С. Н. – М. : Гос. изд. юрид. лит., 1950. – 368 с.
41. Основы гражданского, трудового, земельного и колхозного права : учеб. пособие для экон. фак. ун-тов / [ Грибанов В. П., Лесной В. М., Ворожейкин Е. М. и др.] ; под. ред. В. П. Грибанова. – М. : Изд-во МГУ, 1973. – 363 с.
42. Советское гражданское право. Ч. 1. : [учебник для студ. юрид. институтов и фак.] / Под общ. ред. В. Ф. Маслова, А. А. Пушкина [2-е изд., перераб. и доп.] – К. : Вища школа, 1983. – 462 с.
43. Заіка Ю. О. Українське цивільне право : навч. посібник / Заіка Ю. О. – К. : Істина, 2005. – 312 с.
44. Медведєва Л. Зміни в законодавстві щодо організаційно-правових форм юридичних осіб / Л. Медведєва, Н. Гончарова // Право України. – 2004. – № 4. – С. 125–131.
45. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права / Кучеренко І. М. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 328 с.
46. Борисова В. І. Теорія сутності юридичної особи: історія і сучасність / В. І. Борисова // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 (27). – С. 117–130.
47. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия / М. Ю. Тихомиров, Л. В. Тихомирова. – [5-е изд., доп. и перераб]. – М. : Юринформцентр, 2006. – 972 с.
48. Ятченко Є. О. Загальна характеристика речових прав релігійних організацій на майно культового призначення / Є. О. Ятченко // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2009. – № 7. – С. 80–83.
49. Кривенко Ю. В. Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю. В. Кривенко. – Одеса, 2007. – 18 с.
50. Фучеджі В. Д. Релігійні організації як суб’єкти цивільного права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. Д. Фучеджі. – Х., 2006. – 20 с.
51. Бейцун І. В. Об’єднання юридичних осіб в цивільному праві: порівняльно-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. В. Бейцун. – К., 2006. – 19 с.
52. Кучеренко І. М. Правове становище релігійних організацій / І. М. Кучеренко // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 10. – С. 278–283.
53. Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах / [ Довгерт А. С., Кузнєцова Н. С., Шкрум Т. С. та ін.] ; за ред. А. С. Довгерта, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юстініан, 2005.– Ч. 1. – 2005. – 680 с.
54. Піддубна В. Щодо спеціальної правоздатності релігійних організацій / В. Піддубна // Право України. – 2004. – № 11. – С. 112–115.
55. Цивільний кодекс України : науково-практичний коментар [ Харитонов Є. О., Червоний Ю. С., Білоусов Ю. В. та ін.] ; за ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. – [3-є вид., перероб. та допов.]. – Х.: Одіссей, 2007. – 1200 с.
56. Зозуляк О. Виключна правоздатність юридичних осіб як вид цивільної правоздатності / О. Зозуляк // Юридична Україна. – 2009. – № 2. – С. 49–51.
57. Полтавський О. Зміст представницьких відносин у цивільному праві / О. Полтавський // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2007. – № 10. – С. 68–70.
58. Борисова В. І. Органи управління юридичної особи як її інституціонально-функціональні представники / В. І. Борисова // Право України. – 2006. – № 6. – С. 97–101.
59. Зозуляк О. Деякі проблеми визначення поняття «орган юридичної особи» / О. Зозуляк // Юридична Україна. – 2008. – № 11. – С. 58–61.
60. Развитие советского гражданского права на современном этапе / [ Малеин Н. С., Мозолин В. П., Прокопченко И. П. и др.] ; под. ред. В.П. Мозолина. – М. : АН СССР, Институт государства и права, 1986. – 270 с.
61. Пилипенко А. Я. Господарське право : курс лекцій / А. Я. Пилипенко, В. С. Щербина. – К. : Вентурі, 1996. – 287 с.
62. Спасибо-Фатєєва І. В. Деякі розсуди про юридичні особи та їхні організаційно-правові форми / І. В. Спасибо-Фатєєва // Право України. – 2007. – № 4. – С. 118–123.
63. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. М. Кучеренко. – К., 2004. – 36 с.
64. Жигалкін І. Про поняття «установа приватного права» / І. Жигалкін // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2007. – № 10. – С. 71–74.
65. Проблеми вдосконалення правового регулювання приватної власності / Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 103 с.
66. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / [Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко та ін.] – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
67. Кривобок С. В. Правочини з підприємством як єдиним майновим комплексом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С. В. Кривобок. – Х., 2008. – 20 с.
68. Майданик Р. А. Траст : собственность и управление капиталами (природа прав, рецепция в право Украины) / Майданик Р. А. – К. : Наук. думка, 1995. – 176 с. – (НАН Украины, Центр исслед. проблем предпринимательства и менеджмента).
69. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2-х т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981.– Т. 2. – 1982. – 360 с.
70. Цивільне право України : підручник : у 2-х кн. / [ Дзера О. В., Боброва Д. В., Довгерт А. С. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – [2-е вид., допов. і перероб.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005.– Кн. 1. – 2005. – 736 с.
71. Шупінська О. В. Забезпечення реалізації та захисту права власності у контексті положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод / О. В. Шупінська // Молодь в юридичній науці : міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених, 27–28 жовтня 2006 р., Хмельницький. Ч. 3. : тези допов. – Хмельницький : Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2006. – С. 207–210.
72. Гражданский кодекс Украины : комментарий / [ Харитонов Е. О., Червоный Ю. С., Белоусов Ю. В. и др.] ; под ред. Е. О. Харитонова, О. М. Калитенко. – [3-е изд.]. – Х. : Одиссей, 2005. – 832 с. – (Серия «Законы Украины»; у 2-х кн., кн. 1).
73. Харитонов Є. О. Цивільне право України : підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К .: Істина, 2003. – 773 с.
74. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар : у 2-х ч. / [ Бабаскін А. Ю., Безклубий П. А., Безсмертна Н. В. та ін.] ; за ред. Я. М. Шевченко. – К. : Ін Юре, 2004.– Ч. 1 / [відп. ред. Венецька М. В.]. – 2004. – 692 с.
75. Брагинский М. И. Договорное право : в 4-х кн. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – [2-е изд.]. – М. : Юридиздат, 2005– Кн. 1 : Общие положения – 2005. – 841 с.
76. Юридична енциклопедія: в 6-ти томах / [ редкол. Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т.3. : К–М. – 2001. – 792 с.
77. Право собственности в Украине / Я. Н. Шевченко (ред.) ; НАН Украины, Институт государства и права им. В. М. Корецкого. – К. : Блиц-Информ, 1996. – 320 с. – (Библиотека права еженедельника «Бизнес»).
78. Юридический энциклопедический словарь / [ гл. ред. Сухарев А. Я.]. – [2-е изд., доп.]. – М. : Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с.
79. Дзера О. В. Правові відносини в радянській сім’ї. Майнові права та обов’язки подружжя / Дзера О. В. – К. : Знання, 1983. – 47 с. – (Серія ХІІІ «Юридична» / Т-во «Знання»; № 6).
80. Бєліков О. Особливості майнових відносин згідно з Цивільним кодексом України / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 96–97.
81. Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» : роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29 лютого 1996 р. № 02-5/109 [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу : http : // www.nau.kiev.ua.
82. Ятченко Є. О. Особливий статус культового майна релігійної організації / Є. О. Ятченко // Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч : міжнар. наук.-практ. конф., 28–29 вересня 2006 р. : тези допов. – К. : Видавництво КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. – С. 415–418.
83. Ковтун М. Г. Земельне право : [курс лекцій для студ. юрид. вузів та фак.] / Ковтун М. Г. – К. : Юмана, 2001. – 208 с.
84. Дуденко Т. Об’єкти цивільних прав, які вилучені з цивільного обороту / Т. Дуденко // Юридична Україна. – 2008. – № 8. – С. 42–45.
85. Копієвська О. Р. Всесвітня культурна спадщина: регулювання міжнародним правом / О. Р. Копієвська // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2006. – Вип. 33. – С. 25–30.
86. Каткова Т. Г. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини : правові аспекти / Каткова Т. Г. – Х. : Титул, 2007. – 181 с.
87. Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; відп. ред. Я. М. Шевченко. – К.; Ін Юре, 2009. – 952 с.
88. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [ Бек Ю. Б., Богдан Й. Г., Григоровська Л. В. та ін.] ; за ред. В. М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
89. Ятченко Є. О. Особливі майнові права релігійних організацій / Є. О. Ятченко // Правничий вісник. – 2007. – Вип. 2. – С. 174–180.
90. Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
91. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права / Братусь С. Н. – М. : Юридиздат, 1963. – 197 с. – (Курс советского гражд. права / Всесоюзн. ин-т юрид. наук).
92. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / Венедиктов А. В. – М. –Л. : Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
93. Маслов В. Ф. Основные проблемы права личной собственности в период строительства коммунизма в СССР / Маслов В. Ф. – Х. : Изд-во Харьковского ун-та, 1968. – 320 с.
94. Власник і право власності / [ Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. та ін.] ; за ред. Я. М. Шевченко. – К. : Наук. думка, 1994. – 163 с.
95. Собственность в рыночной системе хозяйства : монография / [ Мельник Л. Е., Душин Б. В., Карпенко А. М., Мельник Л. Л. ] ; под ред. Л. Е. Мельника. – Днепропетровск : Сич, 1999. – 160 с.
96. Гринько С. Правові аспекти відмежування реєстрації прав на земельні ділянки та реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні / С. Гринько // Право України. – 2009. – № 3. – С. 132–135.
97. Романович С. Набуття права власності на новостворене майно / С. Романович // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2008. – № 9. – С. 88–91.
98. Маковій В. П. Набувальна давність у цивільному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. П. Маковій. – Х., 2007. – 20 с.
99. Алданов Ю. В. Приватизація державного майна як спеціальна підстава набуття права власності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю. В. Алданов. – К., 2006. – 20 с.
100. Романович С. До питання про підстави та способи набуття права власності / С. Романович // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2008. – № 11. – С. 165–167.
101. Іванова С. М. Правова природа реституції / С. М. Іванова // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 36. – С. 337–343.
102. Опанасюк В. В. Законодавство України про релігію і церкву: навчально-методичний посібник / Опанасюк В. В. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 107 с.
103. Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 2. Правова охорона культурних цінностей / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; відп. ред. Ю. С. Шемшученко та В. І. Акуленко. – К.; Юрінком Інтер, 1997. – 864 с.
104. Митрофан (Юрчук). Актуальні питання повернення майна колишньої церковної власності, вилученого радянською владою / Митрофан (Юрчук) // Реституція церковного майна : міжнародний та вітчизняний досвід : зб. наук. матеріалів круглого столу [«Реституція церковного майна: міжнародний та вітчизняний досвід»], (Київ, 23 жовтня 2007 р.) / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед. університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : Світ Знань, 2007. – Розд. 1. – С. 30–31.
105. Гражданское право : определения, понятия, законодательство : учебно-практический справочник / [ Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А., Харитонова Е. И. и др.] ; под ред. Е. О. Харитонова. – Х. : Одиссей, 1998. – 384 с.
106. Харченко О. Націоналізація як підстава припинення права власності / О. Харченко // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2005. – № 5. – С. 20–22.
107. Шахов М. О. О принципах государственного содействия деятельности религиозных организаций / М. О. Шахов // Религия и право. – 2001. – № 4 (25). – С. 28–30.
108. Ятченко Є. О. Реституція чи добровільне повернення майна релігійним організаціям державою? / Є. О. Ятченко // Реституція церковного майна : міжнародний та вітчизняний досвід: зб. наук. матеріалів круглого столу [«Реституція церковного майна: міжнародний та вітчизняний досвід»], (Київ, 23 жовтня 2007 р.) / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед. університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : Світ Знань, 2007. – Розд. 1. – С. 51–56.
109. Ятченко Є. О. Повернення культового майна релігійним організаціям в Україні та захист їх майнових прав / Є. О. Ятченко // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2006. – Вип. 34. – С. 290–295.
110. Права человека. Сборник законодательных актов и информативного материала. – Рига : Изд-во Саэймы Латвийской Республики, 1997. – 198 с.
111. Овсиенко Ф. Г. Взаимоотношения государства и церкви в странах Восточной Европы [Электронный ресурс] / Ф. Г. Овсиенко. – 2005. – Режим доступа : http : // www.orthodoxia.org/lib/1/1/5/12 aspx.
112. Новикова В. Актуальные вопросы возмездности и безвозмездности в гражданском праве / В. Новикова // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2005. – № 4. – С. 30–33.
113. Кузнецова Л. В. Преимущественные права в гражданском праве России : монография / Кузнецова Л. В. – М.: Ось-89, 2007. – 336 с. (Серия «Юриспруденция»).
114. Крат В. І. Переважні права: цивільно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. І. Крат. – Х., 2008. – 18 с.
115. Фролов Ю. Право публічної (суспільної) власності: до теорії питання / Ю. Фролов, В. Антошкіна // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2008. – № 4. – С. 25–27.
116. Харченко О. С. Підстави припинення права власності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. С. Харченко. – К., 2007. – 20 с.
117. Іванов А. Класифікація підстав набуття та припинення права власності / А. Іванов // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2008. – № 7. – С. 69–72.
118. Харченко О. Деякі питання підстав примусового припинення права власності / О. Харченко // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2005. – № 4. – С. 26–29.
119. Баранюк А. З. Позбавлення права приватної власності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / А. З. Баранюк. – Л., 2007. – 14 с.
120. Скоропис О. М. Деякі проблеми правового регулювання ліквідації об’єднань громадян / О. М. Скоропис // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 35. – С. 398–404.
121. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : У 2-х т. / [ Кузнєцова Н. С., Дзера І. О., Коссак В. М. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. 1. – 832 с.
122. Цивільне право України. Академічний курс : підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] : у 2-х т. / [ Бабаскін А. Ю., Боднар Т. В., Бошицький Ю. Л. та ін.] ; за ред. Я. М. Шевченко. – [2-е вид., допов. і перероб.]. – К. : Ін Юре, 2006.– Т. 1. : Загальна частина – 2006. – 696 с.
123. Цюра В. В. Речові права на чуже майно: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. В. Цюра. – К., 2007. – 20 с.
124. Клименко О. Речові права на нерухоме майно за законодавством України / О. Клименко // Право України. – 2004. – № 9. – С. 71–76.
125. Мельник М. Володіння за новим Цивільним кодексом України / М. Мельник // Право України. – 2004. – № 1. – С. 91–94.
126. Цюра В. В. Речові права на чуже майно : наук.-практ. посіб. / Цюра В. В. – К. : КНТ, 2006. – 136 с. – (Серія «Цивілістика»).
127. Мартин В. М. Право користування чужим майном: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. М. Мартин. – Л., 2006. – 18 с.
128. Цивільне право України : підручник : у 2-х т. / [ Борисова В. І., Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.] ; за ред. В. І. Борисової та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2004– Т. 1. – 2004. – 480 с.
129. Винар Л. Правовий режим майна юридичних осіб публічного права / Л. Винар // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 2007. – № 8. – С. 7–9.
130. Проскуров М. В. Право набувальної давності як інститут права власності в англо-американській системі права / М. В. Проскуров // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2008. – Вип. 41. – С. 420–424.
131. Шкрум Т. Концептуальні підходи законодавчого регулювання застави / Т. Шкрум // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний господарсько-правовий журнал. – 1998. – № 12. – С. 8–12.
132. Фелів О. Оренда землі згідно з законодавчими змінами від 16 вересня 2008 року / О. Фелів // Юридичний журнал. – 2009. – № 2. – С. 97–99.
133. Яценко Д. Роль суперфіцію як засобу регулювання соціально-економічних відносин / Д. Яценко // Право України. – 2007. – № 4. – С. 53–57.
134. Яценко Д. Адаптація українського законодавства до сучасних правовідносин у сфері надання чужої земельної ділянки для забудови / Д. Яценко // Право України. – 2007. – № 3. – С. 93–96.
135. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права релігійних організацій на постійне користування земельною ділянкою: : Закон України від 15.01.2009 р. // Голос України. – № 19. – 2009 (04.02.2009 р.).
136. Законодавство України про землю: Земельний кодекс України. Нормат.-правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 352 с.
137. Ярова Т. М. Право на захист як суб’єктивне цивільне право / Т. М. Ярова // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 37. – С. 390–396.
138. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2-х т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981.– Т. 1. – 1981. – 359 с.
139. Тертышников В. И. Защита семейных правоотношений в гражданском судопроизводстве / Тертышников В. И. – Х. : Вища школа, 1976. – 123 с.
140. Цивільний кодекс України : коментар / [ Харитонов Є. О., Червоний Ю. С., Білоусов Ю. В. та ін.] ; за ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. – Х.: Одіссей, 2003. – 856 с.
141. Притика Ю. Д. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді: монографія / Притика Ю. Д. – К. : Ін Юре, 2006. – 636 с.
142. Темченко В. Особливості юридичного змісту термінів «захист» та «охорона» у механізмі забезпечення прав і основних свобод людини / В. Темченко // Право України – 2005. – № 9. – С. 33–37.
143. П’янова Я. В. Судовий захист майнових цивільних прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Я. В. П’янова. – Х., 2009. – 20 с.
144. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / Дзера І. О. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
145. Бобрик В. І. Особисте життя як об’єкт цивільно-правової охорони: монографія / Бобрик В. І. – Київ – Тернопіль: підручники і посібники, 2008. – 208 с.
146. Канзафарова І. С. Захист цивільних прав: окремі аспекти / І. С. Канзафарова // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Вип. 25. – С. 272–276.
147. Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти) : монографія / [ Луць В. В., Васильєва В. А., Калаур І. Р. та ін.] ; за ред. В. В. Луця; Академія правових наук України. НДІ приватного права і підприємництва. – Тернопіль : підручники і посібники, 2007. – 318 с.
148. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защита гражданских прав / Грибанов В. П. – М. : Российское право, 1992. – 206 с.
149. Галянтич М. Особливості цивільно-правової охоро