ПРАВОВА ОХОРОНА КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ЯК ОБ’ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

На правах рукопису

ПЕТРЕНКО СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 347.77/78

ПРАВОВА ОХОРОНА КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРОГРАМИ ЯК ОБ’ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Штефан Олена Олександрівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень
Вступ ………………………………………………………………………...
Розділ 1. Теоретичні засади правової охорони комп’ютерної програми
1.1. Сутність та поняття комп’ютерної програми (термінологія) ..
1.2. Комп’ютерна програма як об’єкт права інтелектуальної власності. Історико-правовий аспект ………………………...
Висновки до першого розділу……………………………………...
Розділ 2. Проблеми застосування різних правових режимів охорони об’єктів інтелектуальної власності до комп’ютерної програми …………
2.1. Правова охорона комп’ютерної програми нормами
авторського права …………………………………………….....
2.2. Співвідношення між комп’ютерною програмою та об’єктом охорони права на винахід (корисну модель) ………………….
2.3. Співвідношення між комп’ютерною програмою та об’єктом охорони права на раціоналізаторську пропозицію …………...
2.4. Співвідношення між комп’ютерною програмою, її
елементами та об’єктом охорони права на промисловий зразок ……………………………………………………………
Висновки до другого розділу ..……………………………………...
Висновки …………………………………………………………………….
Додатки ...……………………………………………………………………
Список використаних джерел ……………………………………………... 3

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності
ЄС – Європейський Союз
США – Сполучені Штати Америки
Типові положення ВОІВ – Типові положень щодо охорони програмного забезпечення ЕОМ (прийняті у 1977 році на сесії Консультативної групи ВОІВ, опубліковані у 1978 році)
ЕОМ – Електронно-обчислювальна машина
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ДержФАП – Державний фонд алгоритмів і програм СРСР
ДКОТІ – Державний комітет СРСР з обчислювальної техніки й інформатики
Угода TRIPS – Угода Світової організації торгівлі про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
АН – Академія наук
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК України – Цивільний кодекс України
МОН України – Міністерство освіти і науки України
Правила розгляду заявки – Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель
Правила складання заявки – Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель
Директива 98/71/ЄС – Директива Європейського парламенту та Ради 98/71/ЄС «Про правову охорону промислових зразків» від 13 жовтня 1998 року
Регламент Ради (ЄС) № 6/2002 – Регламент Ради (ЄС) № 6/2002 «Про промислові зразки Спільноти» від 12 грудня 2001 року

ВСТУП

Актуальність теми. ХХІ століття – це століття, в якому розвиток суспільства ґрунтується на знаннях та результатах творчої діяльності людини в культурній, технічній, економічній сферах. Тому сьогодні інтелектуальна власність відіграє значно більшу роль в життєдіяльності людини, ніж за всю попередню історію людства.
Стрімке зростання вартості об’єктів права інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин перетворює здобутки інтелектуальної діяльності суспільства в його значний капітал. Процес створення і використання цього капіталу потребує подальшого розвитку та підвищення ефективності національної системи охорони інтелектуальної власності. Саме тому на національному та міжнародному рівнях відбувається процес розвитку права інтелектуальної власності як у структурному, так і змістовному аспектах.
Особливе місце серед об’єктів інтелектуальної власності посідає комп’ютерна програма (комп’ютерне програмне забезпечення), яка в епоху інформаційних технологій є одним з головних стратегічних ресурсів як держави в цілому, так і окремих її складових.
Дуалістична правова природа комп’ютерної програми, обумовлена неможливістю її практичного використанням за призначенням позатехнічних рішень та подібністю її створення до традиційних об’єктів авторського права, а також її складністю та багатогранністю, стала підставою для виникнення в юридичній науці різних підходів до визначення правової моделі охорони зазначеного об’єкта права інтелектуальної власності.
Питання правової охорони комп’ютерної програми були об’єктом дослідження на різних етапах її розвитку, особливо у 80 – 90-ті роки ХХ століття, що пов’язано з інтенсивним розвитком самого об’єкта охорони.
Водночас стрімке поширення комп’ютерної програми та швидкі темпи оновлення технологій її створення розширили не лише сферу застосування цього об’єкта права інтелектуальної власності, а й надали їй нових характерних ознак. Зазначене є однією з передумов для перегляду закладених у минулому столітті принципів, підходів та точок зору щодо правової охорони комп’ютерної програми з урахуванням їх характерних особливостей, які на сьогодні не знайшли свого відображення у законодавстві України про інтелектуальну власність.
Прийняття Цивільного кодексу України, що містить Книгу 4, внесення змін та доповнень до спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності сприяло удосконаленню правової охорони комп’ютерної програми, але не вирішило проблем, обумовлених сучасним розвитком інформаційних технологій, що суттєво впливає на ефективність механізму реалізації та охорони прав на неї у цифровому середовищі інформаційного суспільства.
Формування нових принципів та підходів щодо правової охорони комп’ютерної програми має не лише правове, а й економічне та науково-технічне значення. Необхідність вирішення цього питання є також одним із чинників на шляху інтеграції України до Європейського Союзу.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці відомих цивілістів дореволюційного та радянського періодів, у тому числі фахівців з права інтелектуальної власності: Е. П. Гаврилова, М. В. Гордона, В. Я. Іонаса, О. С. Іоффе, О. А. Підопригори, В. І. Серебровського, Г. Ф. Шершеневича та інших; сучасних вітчизняних вчених-юристів: С. Ю. Бурлакова, І. І. Дахна, І. М. Кучеренко, Н. М. Мироненко, Б. Г. Прахова, О. О. Штефан та інших; російських дослідників: В. А. Дозорцева, О. А. Городова, С. П. Гришаєва, О. П. Сергєєва та інших. В дисертації досліджуються праці іноземних вчених – фахівців з питань інтелектуальної власності, зокрема: Х. Брет, А. Дітц, Д. Ліпцик, М. Х. Лутці, П. Б. Меггс, Л. Перра, К. Шранк.
Теоретичні положення щодо правової охорони комп’ютерної програми останніми роками досліджувалися під різними кутами зору у дисертаційних дослідженнях російських науковців: Є. І. Лебедєвої, А. П. Безсонової, В. І. Черячукіна, Р. Й. Ситдикової, О. А. Кузьміна, М. В. Котельникова, а також вітчизняних дослідників: І. І. Ващинця, С. А. Дзіса, В. С. Дмитришина та інших. Питання правової природи комп’ютерної програми були предметом наукових публікацій Ю. М. Батуріна, Г. В. Віталієва, А. Б. Гельба, В. І. Жукова, М. П. Козадьорова, Л. Лінніка, І. Е. Маміофа, І. А. Носової, Л. І. Подшибіхіна, О. В. Ревинського, Л. С. Сімкіна, М. В. Селіванова, Р. Хаметова та інших.
Проте більшість сучасних авторів у своїх роботах фрагментарно досліджували загальні проблеми охорони прав на комп’ютерну програму. Відсутність комплексного, системного дослідження проблем правової охорони комп’ютерної програми обумовлює наявність питань, які вимагають нагального вирішення. Так, невизначеними та нерозкритими залишаються істотні ознаки комп’ютерної програми; співвідношення критеріїв охороноздатності комп’ютерної програми та її окремих елементів з критеріями охороноздатності інших об’єктів права інтелектуальної власності. Потребує свого перегляду та удосконалення понятійний апарат у сфері правової охорони комп’ютерної програми як об’єкта права інтелектуальної власності.
Наведене вище свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та обумовлює необхідність комплексного вивчення питань правової охорони комп’ютерної програми за сучасного стану технологій її створення та використання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з організаційними й законотворчими процесами із гармонізації та адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, реформування правової системи держави та поступового приведення її у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами, у тому числі у сфері інтелектуальної власності.
Тема дисертація затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України 20 травня 2005 р. (протокол № 5). Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України. Обраний напрям дослідження є складовою частиною цільових комплексних програм: «Правові відносини у сфері інтелектуальної власності, галузеві аспекти» (номер державної реєстрації РК № 0102U002566) та «Концептуальні засади правового забезпечення сфери інтелектуальної власності в Україні в контексті європейської інтеграції» (номер державної реєстрації РК № 0105U007218).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні складного комплексного характеру комп’ютерної програми, визначенні її місця в системі правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, виявленні прогалин та колізій у правовому регулюванні відносин щодо створення та використання комп’ютерної програми та формулюванні пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізму її правової охорони в Україні.
Відповідно до зазначеної мети у дисертаційному дослідженні зосереджено увагу на вирішення таких основних завдань:
– проаналізувати зміст базових понять, закріплених чинним законодавством України та законодавством інших країн світу, що належать до сфери охорони комп’ютерної програми;
– охарактеризувати основні світові тенденцій розвитку системи правової охорони комп’ютерної програми як об’єкта права інтелектуальної власності;
– проаналізувати норми міжнародного та європейського законодавства, а також правозастосовний досвід окремих іноземних держав з точки зору можливості охорони комп’ютерної програми та її складових елементів нормами різних інститутів права інтелектуальної власності;
– з урахуванням сучасного рівня розвитку інформаційних технологій розкрити правову природу охорони комп’ютерної програми як комплексного, з правової точки зору, об’єкта інтелектуальної власності шляхом співвідношення комп’ютерної програми з літературним твором як класичним об’єктом авторського права;
– розробити підходи щодо визначення оригінальності комп’ютерної програми та характеру праці, використаної при її створенні;
– дослідити можливість використання механізму правової охорони винаходів та корисних моделей до комп’ютерної програми як технічного або технологічного рішення;
– проаналізувати доцільність поширення на комп’ютерну програму режиму охорони, що застосовується до раціоналізаторських пропозицій;
– дослідити питання доцільності застосування правового режиму, передбаченого чинним законодавством України для охорони промислових зразків, до комп’ютерної програми та її складових елементів;
– розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства України у сфері правової охорони комп’ютерної програми.
Об’єктом дослідження є суспільні правовідносини, що виникають у сфері охорони прав на комп’ютерну програму в умовах сучасного розвитку інформаційних технологій.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти України, законодавство іноземних держав, практика їх застосування у сфері охорони прав на комп’ютерну програму як об’єкт інтелектуальної власності, доктринальні концепції вітчизняних та іноземних вчених із зазначених питань.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стала сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання юридичних явищ. Спеціально-юридичний метод дав змогу дослідити зміст та сутність комп’ютерної програми як об’єкта права інтелектуальної власності, зміст та сутність правовідносин щодо її створення та використання. Логічний метод обумовив послідовність викладення існуючих доктринальних положень щодо місця комп’ютерної програми серед інших об’єктів інтелектуальної власності. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному ряді авторського та патентного права, а у поєднанні з методом правової герменевтики надав можливість зробити детальний аналіз сучасної термінології щодо комп’ютерної програми. Шляхом аналізу та синтезу досліджено сучасний стан законодавства, судову практику та розроблено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази. Історико-правовий метод сприяв виявленню історичних закономірностей розвитку механізму правового регулювання відносин, пов’язаних зі створенням і використанням комп’ютерної програми, які були об’єктивно зумовлені розвитком технологій. Метод моделювання в поєднанні з синхронічним і діахронічним підходами дав змогу встановити сутність комп’ютерної програми як специфічного об’єкта права інтелектуальної власності у співвідношенні з класичними об’єктами авторського права та об’єктами промислової власності. Метод прогнозування надав можливість виявити тенденції та намітити основні напрями розвитку системи правової охорони комп’ютерної програми як в іноземних країнах, так і в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні авторської концепції вдосконалення правового механізму охорони комп’ютерної програми як специфічного комплексного об’єкта права інтелектуальної власності з урахуванням впливу на розвиток цього механізму нових технологічних умов її створення та використання. В результаті дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, що відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне значення, а саме:
Вперше:
1. Обґрунтовано висновок про доцільність створення спеціального механізму правової охорони комп’ютерної програми, основні ознаки якого визначаються: 1) комплексністю сучасної комп’ютерної програми як об’єкта, що складається з вихідного коду та окремих змістовних елементів, кожен з яких може отримати самостійну охорону як об’єкт права інтелектуальної власності; 2) технічною/технологічною залежністю процесу створення комп’ютерної програми, як об’єкта правового регулювання, від її утилітарного призначення.
2. Виокремлено специфічні ознаки сучасної правової охорони комп’ютерної програми, а саме: 1) комплексність, яка допускає застосування норм авторського права та права промислової власності в процесі правової охорони окремих елементів комп’ютерної програми; 2) наявність прискореної процедури набуття правової охорони на комп’ютерну програму, подібної до тієї, що застосовується до промислових зразків та корисних моделей; 3) проведення експертизи програми щодо можливості її виконання та відповідності заявленій функціональності; 4) наявність обов’язкової державної реєстрації комп’ютерної програми для створення у подальшому інформаційної бази програмних продуктів; 5) зменшення строку дії майнових прав на комп’ютерну програму порівняно з іншими «традиційними» об’єктами авторського права.
3. Доведено, що оригінальність комп’ютерної програми, як критерій її охороноздатності, може бути виражена через творчу роботу зі створення як безпосередньо тексту програми, так і її окремих складових елементів.
4. Теоретично обґрунтовано, що комп’ютерна програма як твір має внутрішню та зовнішню форми свого вираження, за якими визначається її оригінальність. До елементів внутрішньої форми вираження програми належать її внутрішня структура та організація вихідного тексту, зв’язки між складовими програми, а також художні образи, притаманні комп’ютерним програмам ігрового жанру. Зовнішня форма комп’ютерної програми проявляється у «авторському стилі» написання вихідного тексту програми і використання системи змінних величин та ідентифікаторів, інтерфейсі користувача як відповідного зображення, якщо воно має творчий характер.
5. Запропоновано розповсюдити режим правового регулювання вільного відтворення примірників творів для навчання, а також вільного відтворення примірників творів бібліотеками та архівами репрографічним способом на опублікований (оприлюднений) вихідний текст комп’ютерної програми, як одну з форм її об’єктивного вираження, та її частину.
6. Аргументовано висновок, що комп’ютерна програма характеризується зв’язком своєї форми вираження із машиночитабельним носієм інформації як інформаційний або програмний виріб, що має ознаки утилітарності. Завдяки цьому найпридатнішою формою правової охорони інтерфейсів, піктограм та їх комплектів, як зовнішнього виразу інформаційного або програмного виробу, якому притаманні ергономічні та естетичні властивості, є право на промислові зразки. Водночас доведено, що право на промисловий зразок застосовується не до комп’ютерної програми, як такої, та/або програмного коду окремого її модуля, елемента, а до графічного відображення зазначених об’єктів.
7. Теоретично обґрунтовано необхідність правового закріплення змісту немайнових та майнових прав на адаптацію та модифікацію комп’ютерної програми. Виключне право на адаптацію та модифікацію комп’ютерної програми належить її автору (правовласнику). Адаптація комп’ютерної програми може здійснюватися без дозволу її автора (правовласника), якщо вона здійснюється не з комерційною метою (у власних потребах) у випадках, визначених статтею 24 цього Закону України «Про авторське право і суміжні права». Немайнові та майнові права на адаптовану, модифіковану комп’ютерну програму належать автору зазначених переробок за умови дотримання прав автора вихідної програми.
Дістали свого подальшого розвитку:
8. Наукові положення щодо неохороноздатних елементів змісту комп’ютерної програми як об’єкта авторського права, а саме: її алгоритму, ідей та принципів організації інтерфейсу, мови програмування з її стандартизованими методами, процедурами та регламентами.
9. Положення про можливість «непрямої» правової охорони комп’ютерної програми у складі запрограмованого технічного рішення, яке отримало правову охорону як винахід, за таких умов: 1) неможливості реалізації комп’ютерної програми поза запатентованим технічним рішенням (винаходом); 2) опис винаходу містить деталізацію комп’ютерної програми; 3) право на використання комп’ютерної програми та право на використання винаходу, в якому ця програма реалізовується, належить одній особі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у подальших наукових дослідженнях проблем правової охорони об’єктів інтелектуальної власності сфери інформаційних технологій;
– для вдосконалення механізму правової охорони комп’ютерної програми як специфічного об’єкта права інтелектуальної власності;
– для розроблення: 1) методологічних та методичних засад визначення оригінальності комп’ютерної програми; 2) рекомендацій щодо набуття комп’ютерною програмою в складі технічного рішення правової охорони як винаходу; 3) рекомендацій щодо набуття комп’ютерною програмою у складі технічного та/або технологічного рішення правової охорони як раціоналізаторської пропозиції; 4) рекомендації щодо поширення правової охорони промислових зразків на інтерфейси та піктограми комп’ютерних програм, їх комплекти;
– для вдосконалення судово-експертної діяльності судових експертів при досліджені комп’ютерної програми як об’єкта інтелектуальної власності;
– у практичній діяльності правоохоронних органів, судових органів, адвокатів;
– при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з цивільного права, судової експертизи, права інтелектуальної власності; в навчальному процесі під час викладання учбових дисциплін з права інтелектуальної власності.
Теоретичні положення та рекомендації враховані при розробленні висновків та пропозицій по фундаментальних темах «Правові відносини у сфері інтелектуальної власності, галузеві аспекти» (РК № 0102U002566), «Концептуальні засади правового забезпечення сфери інтелектуальної власності в Україні в контексті європейської інтеграції» (РК № 0105U007218), які виконувалися у Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності АПрН України (довідка про впровадження від 4 грудня 2009 р. № 436 – Додаток А), а також при викладанні курсу навчальної дисципліни «Патентознавство та ліцензування» у Міжнародному Соломоновому університеті (довідка про впровадження від 3 грудня 2009 р. № 180/01 – Додаток Б).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися та були схвалені на спільному засіданні відділів промислової власності та авторського права і суміжних прав, а також на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України.
Основні положення дисертації оприлюднено на 11-ти вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях:
– «Захист прав інтелектуальної власності: проблеми та шляхи рішення» (15–19 вересня 2003 р., м. Алушта, АРК);
– «Інтелектуальна власність – ключ до успіху в бізнесі» (13–17 вересня 2004 р., м. Алушта, АРК);
– «Защита прав интеллектуальной собственности» (29 травня – 2 червня 2006 р., м. Алушта, АРК);
– ІІІ щорічна правнича конференція (3 червня 2006 р., м. Київ);
– «Актуальні проблеми інтелектуальної власності» (11–15 вересня 2006 р., м. Алушта, АРК);
– «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (27–28 жовтня 2006 р., м. Харків);
– «Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Українській державі» (20 лютого 2007 р., м. Миколаїв);
– «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (25 лютого 2007 р., м. Тернопіль);
– ІІ Всеукраїнська цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (30–31 березня 2007 р., м. Одеса);
– «Захист прав інтелектуальної власності» (28 травня – 1 червня 2007 р., м. Алушта, АРК);
– «Теоретичні і практичні аспекти інноваційної діяльності в умовах глобальної економічної системи» (21–25 травня 2009 р., м. Маріуполь).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 11-ти наукових працях, серед яких 5 наукових статей, 4 з яких опубліковані у наукових виданнях, що входять до затвердженого ВАК України переліку фахових видань з юридичних наук, та 6 тез доповідей у збірниках, опублікованих за результатами науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні цивільно-правової охорони комп’ютерної програми.
Широке використання в різних сферах людської діяльності комп’ютерних програм виявило низку проблем, пов’язаних з їх правовою охороною та захистом. Правова природа дуалізму комп’ютерної програми, як об’єкта інтелектуальної власності, та її складність з технічної точки зору певною мірою сприяли появі зазначених проблем. Тому в останній час комп’ютерні програми стають предметом досліджень науковців-правників та патентознавців. Основна мета наукових досліджень та доктринальних дискусій – пошук ефективного та однозначного рішення щодо правової охорони комп’ютерних програм не тільки на національному, а й на міжнародному рівнях.
Результати, отримані в ході дисертаційного дослідження питань правової охорони комп’ютерних програм за сучасного стану розвитку інформаційних технологій, дають змогу зробити такі висновки:
1. На процес формування правової охорони комп’ютерної програми на всіх етапах її історично-правового розвитку впливали економічні та технологічні чинники. Зміна та швидке оновлення технологій програмування, уніфікація та стандартизація мов програмування, розширення сфери застосування комп’ютерних програм в технологічних процесах різних галузей промисловості вимагають швидкої та адекватної реакції законодавця щодо охорони програми як комерційно-цінного товару.
2. В результаті свого еволюційного розвитку комп’ютерна програма набула нових ознак, характеристик, розширила свою видову класифікацію та функціональне призначення. Сьогодні це комплексний об’єкт, який складається з тексту програми та додаткових інформаційних елементів. Відповідно до діючих положень законодавства України окремі складові комп’ютерної програми можуть отримати охорону не лише як об’єкти авторського права. При цьому кожен з інститутів права інтелектуальної власності містить свої переваги і недоліки щодо правової охорони комп’ютерних програм та її елементів, а тому не здатен сам по собі, без комплексного застосування, забезпечити ефективну охорону.
Авторсько-правова охорона стає недостатньою для здійснення ефективної охорони комп’ютерної програми і не задовольняє ні її розробників, ні осіб, яким належать права на неї. Розвиток в Європейському Союзі правової охорони комп’ютерних програм спрямовується на поширення патентного права на зазначений об’єкт інтелектуальної власності та його складові. Проте подібне «пристосування» патентно-правової охорони не ліквідує існуючий дисбаланс між ефективною правовою охороною комп’ютерних програм та відповідними можливостями авторського і патентного прав щодо їх охорони.
3. Ефективна охорона комп’ютерної програми полягає у розробленні спеціального правового механізму її охорони як нетрадиційного об’єкта інтелектуальної власності. Специфічні ознаки, яким повинна відповідати сучасна система правової охорони комп’ютерних програм, як комплексного об’єкта права інтелектуальної власності, полягають у: 1) комплексному застосуванні окремих норм та положень різних інститутів права інтелектуальної власності; 2) наявності прискореної процедури набуття правової охорони; 3) наявності державної реєстрації комп’ютерної програми; 4) проведення експертизи програми щодо можливості її виконання та відповідності заявленій функціональності; 5) наявності меншого строку дії майнових прав на комп’ютерну програму порівняно з іншими «традиційними» об’єктами авторського права.
Замість постійного вдосконалення національного законодавства традиційних інститутів права інтелектуальної власності шляхом введення необхідних обмежень та застережень, можна закласти необхідні норми у спеціальному нормативному акті, що, найкращим чином, віддзеркалить і особливість комп’ютерної програми, як об’єкта правової охорони, і правовідносин навколо неї.
4. Закріплене в Законі України «Про авторське право і суміжні права» визначення комп’ютерної програми хоча і не перебуває у протиріччі з її визначенням у сфері інформаційних технологій, але не є коректним з точки зору основних положень авторського права. Існуючому визначенню не притаманні простота, точність, ясність та надійність граматичної конструкції. Це визначення не дає чіткого уявлення щодо межі охороноздатності комп’ютерних програм, а з урахуванням вимог ст. 18 зазначеного Закону може ввести в оману щодо цитування програм або їх творчого характеру. Недоліки законодавчого визначення «комп’ютерної програми» полягають у відсутності однозначного розуміння щодо: 1) можливості поширення авторсько-правової охорони на алгоритм; 2) віднесення опису комп’ютерної програми до однієї з форм її вираження, що охороняється авторським правом; 3) умов отримання програмою авторсько-правової охорони залежно від форми її вираження, її функціональності, можливості виконання, читабельності комп’ютером, а також від взаємозв’язку між цими ознаками.
Визначення комп’ютерної програми повинно містити всі характерні ознаки поняття. До головних ознак та характеристик комп’ютерної програми, які повинні віддзеркалювати її сутність, належать: 1) набір команд для комп’ютера (інструкцій) тощо; 2) функціональне призначення із зазначенням широкої апаратної сфери застосування; 3) форма вираження без детальної конкретизації. Отже, пропонуємо в Законі України «Про авторське право і суміжні права» викласти визначення комп’ютерної програми в такій редакції: «Комп’ютерна програма – набір інструкцій, команд, даних, який придатний, щонайменше в одній із своїх форм вираження, для використання в комп’ютері чи іншому обчислювальному пристрої, здатному обробляти інформацію, з ціллю досягнення поставленої мети».
5. Терміни, якими позначаються комп’ютерні програми у законодавстві України, законодавстві ЄС та інших країн світу належать до професійних (технічних) або спеціально-технічних термінів. На пострадянському просторі поширеним є термін «ЕОМ», яким на початку комп’ютерної ери позначалися комплекси для обрахунку певних технічних та математичних задач. Сьогодні терміном «комп’ютер» позначають, у першу чергу, персональні, портативні та кишенькові ЕОМ. Проте в сучасній інформаційній науці зазначеним терміном не охоплюються електронні прилади, в побудові яких використовуються принципи ЕОМ та які працюють під керуванням комп’ютерних програм: стільникові телефони, смартфони, комунікатори, промислові комп’ютери, цифрові плеєри тощо.
Крім того, сучасний інформаційний об’єкт, який керує роботою електронно-обчислювального пристрою, може складатися із декількох комп’ютерних програм, програмних модулів, бібліотек та інших компонентів.
Тому, з урахуванням тенденцій розвитку інформаційних технологій, доцільно використовувати в українському законодавстві щодо правової охорони комп’ютерних програм, як об’єкта інтелектуальної власності, термін «програмне забезпечення» та визначення цього поняття в такій редакції: «Програмне забезпечення – набір комп’ютерних програм та необхідних для їх роботи інформаційних об’єктів, який здатний керувати роботою обчислювального пристрою для вирішення певних завдань. До складу програмного забезпечення можуть бути додані пояснювальні та допоміжні матеріали щодо налагодження програмного забезпечення та його використання».
6. Термінологічний апарат нормативних документів сфери інтелектуальної власності обов’язково повинен містити необхідні професіональні, спеціально-технічні терміни інших галузей знань та визначення понять, що ними позначаються. При цьому дефініцією повинні супроводжуватися не тільки поняття, позначені маловідомими спеціальними та/або технічними термінами, а й ті, що, на перший погляд, здаються загальновідомими. Це дасть змогу уникнути різних колізій у визначеннях та виділенні характерних ознак відповідних об’єктів права.
7. Поняття, позначені професіональними та спеціально-технічними термінами не юридичних галузей знань, у нормативному акті необхідно тлумачити або за відкритою дефініцією, або за визначенням, що окреслює суть об’єкта, процесу, явища тощо. За таких умов визначення в нормативному акті професіональних та спеціально-технічних понять буде простим, максимально лаконічним та коректним. Детальне тлумачення зазначених понять повинно міститися у спеціалізованих стандартах – ДСТУ.
8. Порівняльний аналіз такого об’єкта авторського права як комп’ютерна програма, з таким класичним об’єктом авторського права як літературний твір, надає змогу зробити висновок про те, що програма також характеризується змістом, внутрішньою та зовнішньою формами. При цьому елементи змісту, внутрішньої та зовнішньої форм не є сталими і залежать від виду та призначення комп’ютерної програми. Програма прикладного характеру подібна до літературного твору наукового жанру, а ігрового характеру – до мультимедійних творів. Зазначене потребує відповідного закріплення в нормативних актах щодо правової охорони комп’ютерних програм, зокрема в Законі України «Про авторське право і суміжні права».
9. Зміст комп’ютерної програми, аналогічно змісту літературного твору, належить до неохороноздатних елементів. Охороноздатними елементами авторського права є внутрішня та зовнішня форми програми. Саме у внутрішній та зовнішній формах програми втілюється оригінальність авторського стилю програміста. До змісту комп’ютерної програми належать: її алгоритм, ідеї та принципи, які становлять основу програми та організації її інтерфейсу, мова програмування зі стандартними для неї методами, процедурами і регламентами. Внутрішня форма комп’ютерної програми реалізується переважно у: внутрішній організації вихідного тексту програми; зв’язках між окремими програмними елементами, об’єктами, модулями та бібліотеками. Зовнішня форма програми реалізується у: прийомах та засобах програмного опису процедур, функцій, завдань; системі змінних величин, їх назв та ідентифікаторів; інтерфейсі користувача з точки зору його зображення, якщо воно має творчий характер, а сам інтерфейс не є технічним.
10. Алгоритм програми, як результат творчої діяльності людини, не має безпосереднього впливу на рівень оригінальності написаної за ним комп’ютерної програми. За одним й тим самим алгоритмом може бути створено більше однієї комп’ютерної програми, кожна з яких матиме оригінальну зовнішню та внутрішню форми.
11. Одним з елементів внутрішньої форми комп’ютерної програми ігрового жанру може бути художній образ. На відміну від художнього образу літературного твору, художній образ програми не має «жорсткої» прив’язки до відповідного вихідного тексту. Один і той самий художній образ може бути відтворений у різних програмах за допомогою не схожих між собою вихідних текстів. Тому при встановленні факту запозичення художнього образу слід проводити порівняння не схожості вихідних текстів, а схожості електронних форм вираження художніх образів певних творів.
12. Оригінальні графічні відображення, зокрема, зображення інтерфейсу, які відтворюються програмою на екрані монітора, є елементами зовнішньої форми програми. При цьому ці елементи можуть отримати охорону як самостійні об’єкти авторського права. Правове регулювання використання таких зображень у комп’ютерній програмі повинно реалізовуватися відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
13. За внутрішньою та зовнішньою формами комп’ютерної програми визначається її творчий характер, тобто її оригінальність. При цьому через формалізованість та стандартизованість мов програмування рівень оригінальності комп’ютерної програми значно нижчий від рівня оригінальності літературного твору. Отже, методики визначення оригінальності програм та літературного твору мають бути різними. Встановлення оригінальності програми повинно починатися з визначення того, які саме елементи внутрішньої та зовнішньої форми роблять програму оригінальною. Перевагу необхідно надавати не порівнянню вихідних текстів, а дослідженню зв’язків між окремими модулями та компонентами програми або між її структурними елементами, внутрішній організації програми, архітектурі її структури та побудові бізнес-логіки.
14. При здійсненні порівняння оригінальності вихідних текстів двох програм, написаних однією мовою програмування, необхідно «адаптувати» (нормалізувати) зазначені тексти аби виключити з аналізу результати нетворчої праці програміста та стандартизованих фрагментів вихідного коду програм.
Оригінальність однієї комп’ютерної програми порівняно з іншою може встановлюватися шляхом проведення розрахунку відсотка збігу їх «адаптованих» (нормалізованих) вихідних текстів. При цьому: 0% збігу свідчить про оригінальність новоствореної програми; 100% збігу свідчить про те, що новостворена програма є копією вже існуючої; 0 – 100% збігу свідчить про те, що новостворена програма є похідним твором або створена з використанням фрагментів вже існуючої програми. На оригінальність твору впливає не кількість вкладеної в його створення праці, а її характер та досягнуті з її допомогою результати. Запропонований підхід встановлення оригінальності комп’ютерної програми повинен бути відображений у «Методичних рекомендацій щодо визначення оригінальності комп’ютерних програм» Міністерства освіти та науки для науково-технічної експертизи або Міністерства юстиції України для судової експертизи.
15. При створенні комп’ютерної програми не належить до творчої праці: внесення, зміна або вилучення в її тексті елементів редагування та коментарів; заміна одних змінних, ідентифікаторів та їх назв на інші.
16. Мінімально-достатній фрагмент вихідного тексту програми, за яким можна визначити авторський стиль та рівень творчої праці, залежить від мови програмування. Загальною вимогою до такого фрагмента є його логічна закінченість та самостійна функціональність. До семантично-самостійного фрагмента програми належить такий її фрагмент вихідного тексту, який забезпечує здійснення певної процедури в межах одного програмного модуля або компонента. Функціонально-самостійний фрагмент – це вихідний текст окремого програмного модуля чи компонента, який у об’єктному коді представлений у вигляді окремого файла, що входить до складу комп’ютерної програми.
При цьому положення ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» недостатньо чітко встановлює порядок реалізації автором права на використання частин комп’ютерної програми, які можуть використовуватися самостійно. Цьому питанню повинна бути присвячена окрема стаття Закону України «Про авторське право і суміжні права» у такій редакції:
«Стаття 9-1. Охорона частини комп’ютерної програми та створюваних за її допомогою аудіо, візуальних та аудіовізуальних творів.
Частина комп’ютерної програми, яка є семантично та функціонально самостійною та може бути самостійно використаною, у тому числі оригінальна назва комп’ютерної програми, а також аудіо, візуальні та аудіовізуальні твори, що створюються за допомогою програми, отримують охорону відповідно до цього Закону.
Дія цієї статті не поширюється на стандартизовані фрагменти вихідного коду програми, написані відповідно до правил та регламенту тієї чи іншої мови програмування».
17. Ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» створює колізію у визначенні термінау «модифікація комп’ютерної програми». Так, ст. 24 передбачає не модифікацію, а адаптацію програми до певних умов використання. Водночас адаптація твору – це створення похідного твору, яке потребує дозволу від автора вихідного твору, що в даному випадку суперечить ст. 24 Закону, відповідно до якої адаптація комп’ютерної програми не потребує спеціального дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право на неї, якщо інше не передбачено угодою між ними та законним користувачем програми. З метою усунення вищевикладеної колізії доцільно не лише чітко розмежувати поняття «адаптація» та «модифікація» комп’ютерної програми у нормативних актах, а й додатково визначити, які програми, створені шляхом «адаптації» та «модифікації» інших програм, є похідними творами, що можуть отримати самостійну правову охорону.
В українському законодавстві щодо правової охорони комп’ютерних програм необхідно нормативно закріпити визначення поняття «адаптація» та «модифікація» комп’ютерної програми в таких редакціях: 1) адаптація комп’ютерної програми – внесення змін, які здійснюються виключно з метою забезпечення функціонування комп’ютерної програми на конкретних технічних засобах користувача або під керуванням конкретної програми користувача; модифікація (переробка) комп’ютерної програми – будь-яка її зміна, у тому числі переклад такої програми з однієї мови на іншу, що не є адаптацією.
Тільки при здійсненні модифікації комп’ютерної програми створюється похідний твір, який може отримати самостійну авторсько-правову охорону.
18. В ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» термін «модифікація» слід замінити на термін «адаптація», а саму статтю, зокрема п.1 та пп.1, викласти в такій редакції:
«Стаття 24. Вільне копіювання, адаптація і декомпіляція комп’ютерної програми
1. Особа, яка правомірно володіє примірником комп’ютерної програми, виготовленим з дотриманням вимог законодавства, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, та без виплати їм додаткової винагороди:
1) внести до комп’ютерної програми зміни з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми (здійснити адаптацію програми), і вчинення дій, пов’язаних з функціонуванням комп’ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема, запис і збереження в пам’яті комп’ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право».
19. До національного закону про авторське право необхідно ввести статтю, якою б регулювалися немайнові та майнові права на адаптацію, модифікацію комп’ютерної програми у такій редакції:
«Стаття 24-1. Немайнові та майнові права на адаптацію, модифікацію комп’ютерної програми
1. Автору комп’ютерної програми або іншій особі, яка має авторське право на цю програму, належить виключне право здійснювати та (або) дозволяти здійснення адаптації та модифікації комп’ютерної програми.
2. Адаптація комп’ютерної програми може здійснюватися без дозволу автора програми або особи, якій належать авторські права на неї, якщо адаптація здійснюється не з комерційною метою (у власних потребах) у випадках, визначених статтею 24 цього Закону.
3. Немайнові та майнові права на адаптовану, модифіковану комп’ютерну програму належать автору зазначених переробок за умови дотримання прав автора вихідної програми».
20. Доповнити окремим пунктом ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо можливості проведення вільної декомпіляції комп’ютерної програми у судових і адміністративних актах в обсязі, необхідному для здійснення повного та об’єктивного дослідження судової експертизи. Поширення отриманої за такою процедурою інформації щодо вихідного тексту програми, її структури, алгоритму тощо, а також використання такої інформації позасудового, адміністративного провадження без дозволу особи, якій належить авторське право на неї, є порушенням відповідних авторських прав.
21. Цитування, з точки зору його мети та призначення, неможливе при використанні фрагмента вихідного тексту однієї програми у вихідному тексті другої. Вихідний текст комп’ютерної програми можна процитувати в літературному творі. При цьому текст вихідного коду повинен бути отриманим без порушень прав його автора (власника прав).
22. Стаття 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права» повинна містити такі зміни:
1) із п. 1 вилучити словосполучення: «за винятком комп’ютерних програм»;
2) викласти п.3 у наступній редакції: «Допускається без згоди автора або іншої особи, якій належить авторське право, репрографічне відтворення одного примірника вихідного тексту комп’ютерної програми бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована безпосередньо або опосередковано на одержання прибутку, лише у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника вихідного тексту комп’ютерної програми даною бібліотекою чи архівом, або для відновлення загубленого, пошкодженого чи непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, якщо одержання такого примірника іншим шляхом неможливе».
23. Ст. 23 Закону України «Про авторське право і суміжні права» має бути викладена у такій редакції:
1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, вихідних текстів комп’ютерних програм, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них, опублікованих вихідних текстів комп’ютерних програм за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; в) немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов такого відтворення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Всемирная декларация по интеллектуальной собственности // Интеллектуальная собственность: авторские и смежные права. – 2002. – № 4. – С. 14–17.
2. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні : Указ Президента України : від 27 квітня 2001 року № 285/2001 [Електронний ресурс] // Урядовий кур’єр – 05.05.2001. – № 79. – Режим доступу до закону : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=285%2F2001&c=1#Public.
3. Про авторське право і суміжні права : Закон України : від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII : зі змінами та доповненнями станом на 6 січ. 2004 р. [Електронний ресурс] // Голос України. – 23.02.1994. – Режим доступу до закону : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3792-12.
4. Носова И. А. Программное обеспечение: правовые проблемы, пути их решения / И. А. Носова, Н. П. Козадеров (гл. 3, раздел 7.2). – М. : КомпьютерПресс, 1998. – 320 с.
5. Селиванов М. В. Защита прав на компьютерную программу: теория и практика : [учеб.-практ. пособие] / М. В. Селиванов. – Харьков : Эспада, 2004. – 176 с.
6. Громова М. Правовая характеристика программного обеспечения как объекта интеллектуальной собственности [Електронний ресурс] / Марина Громова. 2001. – Режим доступу до статті : http://www.russianlaw.net/law/doc/ a117.htm.
7. Бороухин А. Е. Компьютерные программы и базы данных как объекты гражданских прав [Електронний ресурс] / А. Е. Бороухин. – Киров, 1999. – Режим доступу до статті : http://infolaw.hut.ru/works/w001.pdf.
8. Schmid M. Urheberrechtsgesetz : [Handkommentar] / Schmid M., Wirth. T., Seifert F. – Nomos, 2008. – 448 s.
9. Дмитришин В. С. Набуття та передання авторських прав на комп’ютерні програми : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. С. Дмитришин – К., 2008. – 20 с.
10. Кирилов В. И. Логика : [учеб. для юрид. вузов] / В. И. Кирилов, А. А. Старченко. – М. : Юристъ, 2001. – 256 с.
11. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Государственное издательство «Юридическая литература», 1961. – 380 с.
12. Баранов В. М. Законодательная дефиниция как общеправовой феномен / В. М. Баранов // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы : материалы международного «круглого стола» (Черновцы, 21–23 сентября 2006 года). – Нижний Новгород : Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
13. Гурвич Г. Д. Философия и социология права: [избр. соч.] / Г. Д. Гурвич. – СПб. : Издательский дом Санкт-Петербургского государственного университета, 2004. – 848 с.
14. Скакун О. Ф. Теория государства и права: [учебник] / О. Ф. Скакун. – Харьков : Консум, 2006. – 656 с.
15. Язык закона / [под ред. А.С. Пиголкина]. – М. : Юридическая литература, 1990. – 200 с.
16. Пчелкин А. В. Терминология закона в условиях научно-технического прогресса / А. В. Пчелкин // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы : материалы международного «круглого стола» (Черновцы, 21–23 сентября 2006 года). – Нижний Новгород : Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
17. Кузьмин И. Ф. Общие проблемы права в условиях научно-технического прогресса / И. Ф. Кузьмин. – М. : Юридическая литература, 1986. – 192 с.
18. Тарасов Н. Н. К вопросу о юридических понятиях и дефинициях / Н. Н. Тарасов // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы : материалы международного «круглого стола» (Черновцы, 21–23 сентября 2006 года). – Нижний Новгород : Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
19. Конверський А. Є. Логіка: [підруч. для студентів юрид. факультетів] / А. Є. Конверський. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.
20. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Л. П. Крысин. – [5-е изд., стереотип ]. – М. : Рус.яз., 2003. – 856 с.
21. Глоссарий компютерных терминов [Арнольд Бэдет, Диана Бурдхардт, Алина Камминг и др. ] ; пер. с англ. – [10-е издание]. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2002. – 432 с.
22. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід : у 2-х книгах / [уклад. Дроб'язко В. С. ; за ред. Довгерта А. С.]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – Книга 1: Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України. – 2001. – 520 с.
23. Гельб А. Б. Современное состояние проблемы правовой защиты программного обеспечения ЭВМ / А. Б. Гельб. – [2-е изд.]. – Таллинн, 1983. – 176 с.
24. Глотов С. К вопросу о цитате и цитировании как основе права на свободу выражения / С. Глотов, Т. Якушева // Інтелектуальний капітал. – 2005. – № 4. – С. 31–40.
25. Азаров С. Інформаційне суспільство і правова система / С. Азаров // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 11. – С. 42–51.
26. Буров О. Ю. Комп’ютерні програми і бази даних як об’єкти патентування: методологічний аспект / О. Ю. Буров // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 2. – С. 11–15.
27. Основи інтелектуальної власності : [наук.-метод. вид-ня / ред. Г. І. Якіменко]. – К. : Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999. – 578 с.
28. Smith R. Software licensing: USA / R. Smith // Les Nouvelles. – 1986. – V. XXI. – № l. – March. – P. 38–41.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови [голов. ред. Бусел В. Т., редактори-лексикографи: Бусел В. Т., Василега-Дерибас М. Д., Дмитрієв О. В. та ін.]. – [2-е вид.]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
30. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / [Капіца Ю. М., Ступак С. К., Воробйов В. П. та ін.] ; за ред. Ю. М. Капіци. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2006. – 1104 с.
31. Швидронь Я. Закон об авторском праве в Словакии [Електронний ресурс] / Ян Швидронь // Copyright Bulletin. – 2001. – № 4. – Vol. XXXV. – Режим доступу до документа : http://copyright.iile.ru/bullet/04_2001/3_2.html.
32. Дмитришин В. С. Інтелектуальна власність на програмне забезпечення в Україні / В. С. Дмитришин, В. І. Березанська. – К. : Вірлен, 2005. – 304 с.
33. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части четвертой (постатейный). Правовое регулирование отношений в сфере интеллектуальной собственности. С постатейными материалами и практическими разъяснениями / [авт. комментариев и сост. А. Б. Борисов]. – М. : Книжный мир, 2007. – 288 с.
34. Часть 4 Гражданского кодекса Российской Федерации : от 18 декабря 2006 г. № 230-ФЗ : с изменениями и дополнениями в редакции от 30 дек. 2008 г. [Електронний ресурс] // Российская газета. – 22.12.2006. – № 289. Режим доступу до закону : http://www.fips.ru/npdoc/law/gk4.HTM#1.
35. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации : [сб. стат. / исслед. центр частного права] / В. А. Дозорцев. – М. : Статут, 2005. – 416 с.
36. Тезаурус научно-технических терминов / [под ред. Ю. И. Шемакина]. – М. : Воениздат, 1972. – 672 с.
37. Шершеневич Г. Ф. Авторское право на литературные произведения / Г. Ф. Шершеневич. – Казань : Типография Императорского ун-та, 1891. – 309 с.
38. Цивільний кодекс України : вiд 16.01.2003 № 435-IV : зі змінами та доповненнями станом на 30 квіт. 2009 р. [Електронний ресурс] // Голос України. – 12.03.2003. – № 45. – Режим доступу до закону : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15.
39. Шатков Г. И. О языке закона / Г. И. Шатков // Вопросы кодификации советского права. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1960. – Вып. 3. – С. 117–120.
40. Апт Л. Ф. Дефиниции в законодательстве Российской Федерации / Л. Ф. Апт // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы : материалы международного «круглого стола» (Черновцы, 21–23 сентября 2006 года). – Нижний Новгород : Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
41. Колеватов В. А. Логика : [учебно-метод. комплекс ] / В. А. Колеватов, А. П. Носков. – Новосибирск : СибАГС, 2001. – 140 с.
42. Законодательная техника : научно-практическое пособие / [Л. Ф. Апт, Н. А. Власенко, В. Б. Исаков и др.] ; под ред. Ю. А. Тихомирова. – М. : Городец, 2000. – 272 с.
43. Gesetz uber Urheberrecht und verwandte Schutzrechte (Urheberrechtsgesetz) : ausfertigungsdatum: 9 sept. 1965 : zuletzt geandert durch Art. 83 G v. 17.12.2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону : http://bundesrecht.juris.de/bundesrecht/urhg/gesamt.pdf.
44. Исаков В. Б. Правовые словари и терминосистемы / В. Б. Исаков // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы : материалы международного «круглого стола» (Черновцы, 21–23 сентября 2006 года). – Нижний Новгород : Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
45. Очерки методологии законотворчества : материалы Первого конгресса Европейской ассоциации содействия законодательству, (Льеже, Бельгия, 9–11 сентября 1993 г.). – Баден-Баден : Nomos Verlagsgesellschaft, 1996. – 118 с.
46. Dreyer G. Heidelberger Kommentar zum Urheberrecht / Dreyer G., Kotthoff J., Meckel A. – С.F. Müller, 2003. – 1549 s.
47. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право / В. М. Антонов. – К. : КНТ, 2005. – 520 с.
48. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність : [підруч.] / В. Д. Базилевич. – К. : Знання, 2006. – 431 с.
49. Гришаев С. П. Интеллектуальная собственность : [учеб. пособ.] / С. П. Гришаев. – М. : Юристъ, 2004. – 238 с.
50. Карпухина С. И. Защита интеллектуальной собственности и патентоведение : [учеб.] / С. И. Карпухина. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 400 с.
51. Цивільне право України : підручник : у 2-х кн. / [О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – [2-е вид., допов. і перероб]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 2004. – 736 с.
52. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні : [підруч. для студ. неюрид. вузів / за заг. ред.: О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького]. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 236 с.
53. Право інтелектуальної власності : [підруч. для студ. вищих навч. закл. / за ред.: О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького] – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 624 с.
54. Цивільне право України : академічний курс : підр. у 2 т. / [за заг. ред. Я. М. Шевченко]. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – Т.1: Загальна частина. – 2006. – 696 с.
55. Інтелектуальна власність в Україні : правові засади та практика : наук.-практ. вид. у 4-х т. / [за заг. ред. О. Д. Святоцького]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – Т. 2: Авторське право і суміжні права / [Довгий С. О., Дроб’язко В. С., Жаров В. О. та ін.] ; за ред. Г. І. Миронюка, В. С. Дроб’язка. – 1999. – 460 с.
56. Панкеев И. А. Авторское право : [курс лекцій] / И. А. Панкеев. – М. : Издательство «ВК», 2005. – 270 с.
57. Право інтелектуальної власності : наук-практ. коментар до Цивільного кодексу України / [за заг. ред. М. В. Паладія, Н. М. Мироненко, В. О. Жарова]. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 432 с.
58. Цибульова П. М. Управління інтелектуальною власністю : монографія / [Цибульова П. М., Чеботарьова В. П., Зінова В. Г., Суіні Ю.] ; за ред. П. М. Цибульова. – К. : «К.І.С.», 2005. – 448 с.
59. Борохович Л. Ваша интеллектуальная собственность / Борохович Л., Монастырская А.,Трохова М.. – СПб. : Питер, 2001. – 416 с.
60. Белов В. В. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения : [учеб. пособие] / Белов В. В. Виталиев Г. В. Денисов Г. М. – М. : Юристъ, 2002. – 288 с.
61. Судариков С. А. Интеллектуальная собственность / С. А. Судариков. – М. : Изд-во деловой и учебной литературы, 2007. – 800 с.
62. Апт Л. Ф. Дефиниции в информационном законодательстве / Апт Л. Ф., Ветров А. Г., Дорофеева Т. А. // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы : материалы международного «круглого стола» (Черновцы, 21–23 сентября 2006 года). – Нижний Новгород : Нижегородский исследовательский научно-прикладной центр «Юридическая техника», 2007. – 1456 с.
63. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід : у 2-х книгах / [уклад. Дроб’язко В. С. ; за ред. Довгерта А. С.]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — Книга 2: Виступи, статті європейських спеціалістів. – 2001. – 460 с.
64. Johnson M. E. The uncertain future of computer software users' rights in the aftermath of MAI Systems / M. E. Johnson // Duke law journal. – 1994. – Vol. 44. – № 2. – Р. 327–328.
65. Язык компьютера / [пер. с англ. под ред. В. М.Курочкина]. – М. : Мир, 1989. – 240 с.
66. Гельб А. Б. К проблеме целесообразности и возможности патентования алгоритмов и програм ЭВМ / А. Б. Гельб. – Таллинн, 1973. – 64 с.
67. Nimtz, Robert O. Development of the Law of Computer Software Protection / Nimtz, O. Robert // Journal of the Patent Office Society. – Jan. 1979. – v 61. – № 1. – P. 3–43.
68. In re Chiron and Ulrich, 442 F.2d 985, 169 USPQ 723, CCPA 1971.
69. Развитие законодательства по охране программного обеспечения ЭВМ в США // Изобретательство. Патентное дело. Патетная информация : – 1980. – № 2. – С. 15 –17.
70. Патентоспособны ли программы для ЭВМ // Патентное дело за рубежом : реф. сборник. – 1973. – №4. – С. 5–6.
71. Upchurch G. A Template for Judicial Resolution of Computer Program Patentability / G. Upchurch // 9 Gtorgia Law Rew. – 1975. – P. 855–891.
72. К вопросу о патентовании программ для ЭВМ // Патентное дело за рубежом : реф. сборник. – 1974. – № 12. – С. 24–27.
73. In re Sherwood, 613 F.2d 809, 204 USPQ 532, 1980.
74. Painter. Recent Developments in the Protection of Computer Software: Patent Cases Going to Supreme Court / Painter // Datamation. – 1971. – Nov. – P. 54.
75. Zur patentrechtlichen Grenzziehung zwischen Rechenregel und technischer Erfindung // GRVR. – 1974. – № 6. – S. 305–313.
76. Huber A. Computer-Patentrechtliche und Software-Engineering in patentrechtlicher Sicht / A. Huber // Mitteilungen. – 1975. – № 6. – S. 101 – 107.
77. Широков Ф. В. Компьютерное право в США / Ф. В. Широков. – М. : Союз. «Электроника России», 1991. – 103 с.
78. Der XXX Kongress der Internationalen Vereinigung für gewerblichen Rechtsschutz in München // GRUG Int. – 1978. – № 11/12. – S. 430–446.
79. Кitagawa Z. Allgemeiner Urheberrechtsschutz oder Sonderrecht für Computerprogramme in Japan Ein Zwischenbericht / Z. Кitagawa // GRUR Int. – 1985. – № 3. – S. 173 –176.
80. Nikо1оv A. Rechtsschutz für Programme in der VR Bulgarien / A. Nikо1оv // Rechentechnik Datenverarbeitung. – 1982. – № 6. – S. 5–8.
81. Милье А. Охрана программного обеспечения авторским правом: развитие юридической мысли / Антонио Милье // Бюллетень по авторскому праву. – 1989. – Том ХХII. – № 4. – С. 18–27.
82. Boorstyn N. Copyrights, Computer, and Confusion / N. Boorstyn // JPOS. – 1991. – № 5. – P. 276–287.
83. Ulmer E. Der Urheberrechtsschutz von Computerprogrammen / E. Ulmer, G. Kolle // GRUR, Int. – 1982. – № 8/9. – S. 489–500.
84. Черячукин В. Правовая охрана компьютерных программ за рубежом / В. Черячукин // ИС. Промышленная собственность. – 2002. – № 2. – С. 69–79.
85. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации : [учебник] / А. П. Сергеев. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2001. – 752 с.
86. Bainbridge G. Software Copyright Law / G. Bainbridge, D. Paperback. – Chicago : Butterworths Tolley, 1999. – 82 p.
87. Фрицький О. Ф. Конституційне право України : [підруч] / О. Ф. Фрицький. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 536 с.
88. Конституція України : вiд 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР : із змінами та доповненнями станом на 28 квіт. 2009 р. // Відомості Верховної Ради України – 23.07.1996. – № 30. – Ст. 141. – Режим доступу до закону : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0.
89. Про міжнародні договори України : Закон України : від 29 червня 2004 р. № 1906-IV // Голос України. – 03.08.2004. – № 142.
90. Щодо уніфікації термінів захисту авторського права і деяких суміжних прав : Директива Ради 93/98/ЄЕС : від 29 жовтня 1993 р. // Офіційний журнал. – No. L 290. – 24/11/1993. – P. 0009–0013.
91. Міжнародне право : [навч. посібник / за ред. М. В. Буроменського]. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 336.
92. Конституційне право України : [підруч. / за ред. В. Ф.Погорілка]. –К. : Наукова думка, 2002. – 734 с.
93. Щодо права на прокат та права на отримання рентної плати та деяких прав, пов’язаних з авторським правом в галузі інтелектуальної власності : Директива Ради 92/100/ЄЕС : від 19 листопада 1992 р. –