Збитки та їх відшкодування в договірному праві України

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Подколзін Ігор Васильович

УДК 347.426.6(477)

Збитки та їх відшкодування
в договірному праві України

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Дзера Олександр Васильович

КИЇВ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБИТКІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ 16

1.1. Поняття та ознаки збитків у цивілістичній науці та в цивільному законодавстві 16
1.2. Відшкодування збитків в системі механізму захисту цивільних прав 29
Висновки до 1 розділу 49

РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ЗБИТКІВ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 55

2.1. Поняття складових елементів збитків 55
2.2. Поняття та зміст реальних збитків 62
2.3. Поняття та зміст упущеної вигоди 75
Висновки до 2 розділу 90

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ 98

3.1. Правове регулювання розмірів відшкодування збитків 98
3.2. Співвідношення збитків і неустойки 135
3.3. Правові підстави відшкодування збитків 143
Висновки до 3 розділу 165

ВИСНОВКИ 174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Нині в Україні продовжуються процеси реформування економіки у зв’язку з переходом від планово-адміністративної соціалістичної системи до системи вільного товарообігу з використанням ринкових механізмів, які базуються на рівноправності усіх форм власності, на конкуренції суб’єктів підприємництва тощо. У таких умовах важливого значення набувають способи захисту порушених прав учасників цивільних правовідносин.
Серед способів захисту порушених цивільних прав особливе місце належить відшкодуванню заподіяних такими порушеннями збитків. З прийняттям нового Цивільного кодексу України, введеного в дію з 1 січня 2004 року, у механізмі регулювання відшкодування збитків з’явилося чимало новел порівняно з ЦК УРСР 1963 р., виникли відмінності у регулюванні збитків між ЦК України та ГК України. Відповідно чимало проблем виникло у застосуванні норм про відшкодування збитків у судовій практиці. Все це, безперечно, вимагає проведення ґрунтовного наукового аналізу таких питань: поняття збитків, їх складових елементів та загальних засад стягнення, підстав для застосування стягнення збитків як міри цивільно-правової відповідальності. Дослідження цих питань ускладнюється тим, що в ЦК України, інших актах законодавства не завжди дається однакове розуміння поняття збитків, порядку та умов їх стягнення.
Незважаючи на широку розповсюдженість категорії збитків, особливо у договірній практиці, сучасних комплексних досліджень цієї проблеми є вкрай мало. Переважна їх частина була проведена до прийняття нового ЦК України. У сучасній юридичній науці збитки аналізувалися, як правило, у підручниках, науково-практичних коментарях ЦК України, окремих наукових статтях, дисертаційних роботах як санкція за порушення окремих видів договірних зобов’язань. Серед наукових праць монографічного спрямування заслуговує на увагу кандидатська дисертація Крисань Т.Є. «Збитки як категорія цивільного права України». Однак ця робота присвячена формуванню юридичної доктрини про відшкодування збитків у історичному розвитку та в сучасному цивільному законодавстві щодо усіх його правових інститутів. У нашому ж дослідженні головна увага зосереджена на функціонуванні механізму відшкодування збитків у договірних зобов’язаннях, в яких дія цього механізму проявляється якнайповніше.
Все це і обумовило актуальність дослідження та вибір дисертантом цієї теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми: «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення ефективності функціонування механізму відшкодування збитків за порушення договірних зобов’язань на основі аналізу норм ЦК України, інших актів законодавства та практики їх застосування.
Для досягнення поставленої мети були поставлені, зокрема, такі основні завдання:
- з’ясувати поняття збитків за законодавством України та в юридичній доктрині;
- визначити коло джерел правового регулювання відшкодування збитків;
- дослідити функції відшкодування збитків;
- оптимізувати порядок застосування санкції про відшкодування збитків;
- виявити особливості відшкодування збитків за окремі види порушень договірних зобов’язань;
- з’ясувати співвідношення стягнення неустойки та збитків;
- виявити прогалини у регулюванні відносин по відшкодуванню збитків та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового механізму регулювання відшкодування збитків.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правовідносини, які виникають у зв’язку із заподіянням збитків, визначенням їх розмірів та примусовим їх стягненням з порушника.
Предметом дисертаційного дослідження є певна сукупність правових норм, що регулюють відносини учасників договірних зобов’язань у зв’язку із заподіянням збитків, визначенням їх розмірів та їх примусовим стягненням, а також доктринальне розуміння збитків у юридичній літературі та судова практика стягнення з порушника заподіяних збитків.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали загальнонаукові та спеціальні методи наукового аналізу. Так, за допомогою діалектичного методу було проаналізовано механізм відшкодування збитків у системі захисту прав сторін договірних зобов’язань.
Формально-логічний метод використаний при аналізі норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, виявлення принципів їх структурної побудови, розуміння їх змісту та тлумачення.
За допомогою історичного методу виявлені тенденції у формуванні механізму відшкодування збитків у різні періоди функціонування Української держави.
Використання методу порівняльного аналізу дозволило виявити новели нового ЦК України порівняно з ЦК УРСР, розбіжності у регулюванні відносин щодо відшкодування збитків різними актами законодавства та шляхи їх усунення.
Застосування методів прогнозування та моделювання сприяло розробці та внесенню пропозицій по вдосконаленню правового регулювання відшкодування збитків та практики його застосування.
Науково-теоретична основа дослідження. Дослідження поставлених у роботі завдань, аналіз генезису наукової думки щодо досліджуваної проблематики, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки засновані на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень відомих вітчизняних та зарубіжних цивілістів, а також фахівців інших галузей правової науки. Зокрема, істотний вплив на результати цієї дисертації мали наукові дослідження: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Б.С. Антимонова, Г.І. Балюк, Ю.Г. Басіна, Д.В. Бобрової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, В.А. Васильєвої, В.В. Вітрянського, В.Г. Верднікова, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, Ю.М. Крупки, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, Р.А. Майданика, Г.К. Матвєєва, О.О. Мережка, В.П. Мозоліна, І.Б. Новицького, В.А. Ойгензіхта, О.О. Отраднової, Ю.А. Павлодського, І.С. Перетерського, Й.О. Покровського, Б.І. Пугінського, В.А. Рахмиловича, Н.Ю. Сергєєва, В.І. Серебровського, А.О. Собчака, В.Т. Смірнова, Є.О. Суханова, В.О. Тархова, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, Б.Б. Черепахіна, К.А. Флейшиц, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, С.І. Шимон, Р.Б. Шишки, В.С. Щербини, Т.М. Яблочкова та інших вчених.
Нормативну та емпіричну основу дослідження склали: Конституція України, міжнародно-правові акти, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, інші акти цивільного законодавства України, законодавство колишнього Союзу РСР, окремі правові акти законодавства іноземних держав.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, основними з яких є такі:
1) Вперше зроблено висновок про те, що відшкодування збитків є багатофункціональним юридичним механізмом, оскільки слугує не лише мірою цивільно-правової відповідальності, але і водночас способом захисту порушених прав сторін договірного зобов’язання при стягненні їх із зобов'язаної особи та превентивним способом їх спонукання до належного виконання передбачених договором та законом обов'язків.
2) Вперше сформульовані доктринальні визначення поняття збитків у економічному і юридичному значенні, адже в юридичній науці вони не розглядаються як тотожні, але є взаємопов'язаними.
Відповідно «чистими» економічними збитками мають вважатися негативні наслідки у формі зменшення майнових благ як обумовлені, так і не обумовлені діяльністю фізичних чи юридичних осіб, за настання яких не наступає примусовий обов’язок третіх осіб їх відшкодувати чи компенсувати. Що ж до розуміння збитків як юридичної категорії, то ними мають вважатися лише ті, які виникають внаслідок порушення в межах цивільних чи інших правовідносин, уповноважений учасник яких має право вимагати від зобов’язаної особи відшкодування таких збитків.
3) Вперше сформульовано доктринальне визначення збитків як грошове вираження втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення відповідного цивільного права іншою особою, зокрема, стороною договірного зобов’язання, які підлягають відшкодуванню.
4) Одержала подальшого розвитку правова позиція про необхідність чіткого виявлення співвідношення між збитками і шкодою. Вона обумовлюється не чисто теоретичними міркуваннями, а й особливостями структури та змісту правовідносин, а також реальними потребами судової практики, спрямованими на усунення так званої «конкуренції позовів», яка можлива внаслідок змішування договірних і позадоговірних способів захисту порушених цивільних прав та інтересів. Бажано, щоб таку ідею розуміли усі учасники цивільних правовідносин та відповідні юрисдикційні органи з розгляду цивільних спорів, які не завжди розмежовують збитки і шкоду.
5) Подальшого розвитку набуло положення про необхідність розмежування понять «збитки» і «відшкодування збитків», яке полягає у тому, що збитки – це статика їх економічного стану, а відшкодування збитків – це їх можлива динаміка юридичного стану, у процесі якої забезпечується реалізація юридичного призначення та функції збитків шляхом звернення потерпілої особи до порушника з вимогою їх грошової компенсації.
6) Вперше здійснено оптимізацію дії різноманітних функцій механізму відшкодування збитків, сформованих цивілістичною доктриною, яка полягає у тому, що:
а) до моменту порушення цивільних прав сторін договірного зобов’язання відшкодування збитків як закріплена в цивільно-правовій нормі санкція здійснює щодо обох сторін виховну, регулятивну, охоронну, превентивну функції;
б) з моменту настання порушення та пред’явлення позову про застосування санкції у формі відшкодування збитків відіграє функцію відновлювально-компенсаційну для потерпілого і репресивно-штрафну щодо майна особи порушника.
7) Одержали подальший розвиток положення про оперативні санкції, застосовувані односторонньо уповноваженою особою без звернення до юрисдикційного органу і які прямо не визнані такими в ЦК України, але знайшли юридичне закріплення в ГК України і відповідно виявлені прорахунки у їх врегулюванні в ГК України. Вони полягають у тому, що, по-перше, відповідно до ст. 235 ГК застосування оперативних санкцій можливе лише у разі їх передбачення в договорі (за ЦК це можливо у разі їх встановлення як договором, так і законом), по-друге, юридично некоректною є норма ч. 3 ст. 237 ГК України про можливість одночасного застосування оперативних санкцій і відшкодування збитків (у ЦК така норма відсутня), адже перші застосовуються в позасудовому, а другі – в судовому порядку.
8) Зроблено подальше обґрунтування питання щодо неприпустимості існування істотних розбіжностей у визначенні в ЦК України та ГК України складових елементів збитків, які, зокрема, поділяються в ЦК на «реальні збитки» та «упущену вигоду», а в ГК перераховуються фактично понесені стороною збитки (вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна та додаткові витрати) та «неодержаний прибуток (втрачена вигода)».
9) Здійснено додаткове обґрунтування недоречності існування в ГК України (статті 224-225) таких несумісних юридичних категорій «не одержані доходи» і «не одержаний прибуток» для визначення одного і того ж виду збитків – втраченої вигоди, адже прибуток з позицій податкового права становить лише частину доходу.
10) Вперше обґрунтовано некоректність роз’яснень Вищого господарського суду України, викладених у інформаційному листі від 7 квітня 2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», згідно з якими ст. 225 ГК України начебто встановлює інший склад збитків порівняно з ст. 22 ЦК України, і положення ст. 22 в частині включення до складу збитків витрат, які потерпіла особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, не можуть поширюватися на господарські відносини, оскільки відшкодування таких витрат Господарським кодексом України не передбачено.
11) Узагальнено судову практику щодо окремих складових елементів збитків, на підставі якої одержано наукове обґрунтування про:
а) недопустимість зарахування до складу збитків несплачених за товар грошових сум, які мають вважатися основною заборгованістю, стягнення якої не є мірою цивільно-правової відповідальності;
б) недопустимість включення до складу збитків провізної плати, яка у разі повної втрати вантажу, багажу, пошти має бути повернута її платнику як безпідставно збережене майно, оскільки за своєю правовою природою є невиконаним договірним обов'язком;
в) необхідність при визначенні упущеної вигоди торговельних підприємств зараховувати до її складу лише ту частину неодержаної торговельної надбавки, яка становить чистий прибуток торговельного підприємства, одержуваний після зменшення торговельної надбавки на суму здійснених у ході торговельної діяльності витрат (транспортні витрати, орендні платежі тощо).
12) Вперше виявлено особливості структурної побудови норм ЦК України про закріплення принципу повного відшкодування збитків і відповідно запропоновано схему норм ЦК, в яких передбачається той чи інший обсяг відшкодування збитків, що надало можливість виявити непослідовність законодавця у встановленні розміру відшкодування збитків за окремі порушення, яка полягає у наступному:
- по-перше, принцип повного відшкодування безпосередньо закріплений за порушення окремих договірних зобов’язань лише в кількох статтях (статті 883, 886, 906);
- по-друге, у переважній більшості статей ЦК встановлюється відповідальність за порушення окремих видів договірних зобов’язань у формі відшкодування збитків без спеціальних застережень щодо їх виду чи розміру (статті 766, 768, 773, 776, 779, 803, 830, 836, 848, 849, 852, 858, 869, 872, 849, 878, 889, 891, 923, 922, 935, 923, 952, 939, 1009, 1043, 1073, 1128);
- по-третє, у кількох випадках у ЦК передбачається відшкодування збитків за порушення окремих видів договірних зобов’язань в обмеженому розмірі (статті 900, 906, 924, 951, 988, 1142);
- по-четверте, у численних випадках у ЦК взагалі не передбачається відшкодування збитків за окремі види порушень договірних зобов’язань.
На підставі аналізу запропонованої схеми нормативного регулювання в ЦК розмірів відшкодування збитків можна виявити певну нелогічність у їх закріпленні, яка може дати підстави тлумачити їх таким чином, що у разі відсутності прямої норми обов'язок сторони відшкодовувати збитки за допущене порушення умов договору взагалі може бути відсутній. Відповідно сформульовані наступні висновки:
а) якщо нормами, що регулюють той чи інший вид цивільних відносин, установлено, що за порушення прав учасників цих відносин відшкодовуються збитки, то таке відшкодування має здійснюватися у повному розмірі, якщо інше не визначено договором або законом;
б) якщо нормами ЦК чи іншого закону, що регулюють той чи інший вид цивільних відносин, взагалі не передбачено відшкодування збитків, завданих особі, необхідно керуватися нормами ст. 22 ЦК та загальними положеннями зобов’язального права, які закріплюють принцип відшкодування збитків у повному обсязі.
13) Вперше обґрунтовано висновок про недоцільність та невідповідність принципам цивільного права тих положень ЦК, які встановлюють як загальне правило стягнення збитків у повному обсязі або у подвійному розмірі за недійсними правочинами, за винятком тих випадків, коли потерпілими особами від недійсного правочину є малолітні та недієздатні фізичні особи, які в силу свого фізичного стану потребують підвищеного захисту. В ст. 216 ЦК мало б бути встановлене як загальне правило відшкодування лише реальних збитків за винятками прямо передбаченими законом.
14) Вперше аргументовано необхідність перегляду положень про розмір відшкодування збитків за договорами підряду, зберігання та перевезення.
Так, може виявитися економічно необґрунтованим установлення статтею 883 ЦК України відшкодування збитків у повному обсязі при простроченні підрядниками здачі в експлуатацію великих промислових об’єктів, що може спричинити великий розмір упущеної вигоди у вигляді вартості невипущеної продукції, який вони об’єктивно не зможуть відшкодувати замовнику.
Заниженою водночас є відповідальність зберігачів і перевізників, які за ЦК України відшкодовують лише певну частину реальних збитків – у розмірі вартості не збереженого, втраченого, знищеного майна, поклажі, вантажу, багажу.
15) Одержала подальшого розвитку та додаткового обґрунтування концепція повного складу цивільного правопорушення як підстави цивільної відповідальності, у тому числі у формі відшкодування збитків, за винятками, встановленими законом, і відповідно визнана вразливою пропонована окремими науковцями концепція правопорушення як єдиної підстави такої відповідальності. Встановлено, що судова практика користується застосуванням першої концепції.
На підставі науково-теоретичних результатів дослідження запропоновані рекомендації про внесення змін та доповнень до:
- ч. 3 ст. 22 ЦК України про стягнення збитків у повному обсязі у тих випадках, коли договором або законом взагалі не передбачена відповідальність за те чи інше конкретне правопорушення;
- ч. 2 ст. 216 ЦК України про те, що у разі недійсності правочину винною стороною відшкодовуються реальні збитки, що виникли внаслідок вчинення такого правочину;
- ст. 883 ЦК України про те, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник відшкодовує реальні збитки;
- ст. 952 ЦК України про те, що у разі втрати (нестачі) або пошкодження речі зберігач відшкодовує поклажодавцеві також витрати, які останній зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права;
- ч.1 ст. 616 ЦК України про те, що коли правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності;
- ст. 616 ЦК України (ч. 3) про те, що якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання виникло з вини обох сторін, суд зменшує розмір відповідальності боржника з врахуванням ступеня вини обох сторін;
- ч. 2 ст. 651 ЦК України про визнання істотним порушенням стороною договору такого порушення, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що викладений дисертантом матеріал, наведені висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – у подальших загальнотеоретичних дослідженнях категорії «збитки» та цивільно-правових проблем інституту відшкодування шкоди; при визначенні основних напрямків прогнозованого розвитку науково-практичних досліджень проблем відшкодування шкоди;
у правотворчій сфері – сформульовані у дисертації положення щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства можуть стати основою для внесення змін у ЦК України та інші законодавчі акти;
у сфері практичної діяльності – для забезпечення єдності розуміння і правильного застосування норм, які регулюють збитки як категорію цивільного права України;
у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного права та викладанні даної дисципліни.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення наукової новизни та інші наукові результати отримані на базі особистого вивчення та аналізу наукових та нормативних джерел.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено на кафедрі цивільного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, де проведено її обговорення.
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданні кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення дисертації висвітлювалися на: Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Організаційні і правові аспекти реформування державної влади на сучасному етапі в Україні» (м. Київ, 29 березня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та цивільного процесу» (м. Донецьк, 26 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24-25 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Удосконалення правового статусу учасників відносин у сфері господарювання» (м. Київ, 20 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період” (м. Київ, 8-9 жовтня 2009 р.).
За матеріалами дослідження опубліковано 4 статті у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для спеціальності «Правознавство». Вони також відображені у 4 збірниках тез наукових доповідей.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів та висновків до них, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінкии, з яких 17 сторінок займає список використаних джерел, який нараховує 152 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження доводять, що на сучасному етапі після набрання чинності ЦК та ГК України питання відшкодування збитків є вкрай актуальним, підтвердженням чого є майже повна відсутність ґрунтовних наукових досліджень щодо збитків та їх відшкодування, а також велика кількість проблем у практичній діяльності. З урахуванням цього за мету дослідження було обрано саме виявлення ефективності функціонування механізму відшкодування збитків за порушення договірних зобов’язань на основі аналізу норм ЦК України, інших актів законодавства та практики їх застосування. Для досягнення поставленої мети були визначені завдання, зокрема, такі як: з’ясувати поняття збитків за законодавством України та в юридичній доктрині; дослідити функції відшкодування збитків; оптимізувати порядок застосування санкції про відшкодування збитків; виявити прогалини у регулюванні відносин по відшкодуванню збитків та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового механізму регулювання відшкодування збитків тощо. Такі поставлені мета та завдання дослідження дозволили розглянути категорію «збитків» з урахуванням теоретичних та практичних аспектів.
Відповідним чином побудована структура дисертації, яка відповідає поставленій меті дослідження. Так, перший розділ присвячений теоретичним питанням визначальних засад збитків у цивілістичній доктрині та цивільному законодавстві. У розділі, зокрема, висвітлені питання про: історичне формування поняття збитків; розуміння збитків як економічної та юридичної категорії; співвідношення збитків та шкоди; розмежування понять «збитки» та «відшкодування збитків»; відшкодування збитків, як багатофункціональний юридичний механізм. Також запропоноване доктринальне визначення збитків. У другому розділі проаналізовані складові елементи збитків за ЦК УРСР, ЦК України, ГК України, надані рекомендації щодо розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди. Третій розділ присвячений більш практичним питанням щодо побудови норм ЦК України про збитки та їх розмір, випадків повного та обмеженого розміру відшкодування збитків, відшкодування збитків за недійсними правочинами, співвідношення збитків і неустойки, підстав цивільної відповідальності, умов звільнення від відповідальності, умов зменшення розміру відшкодовуваних збитків.
Проведений аналіз чинного законодавства про збитки, практику його застосування, доктринальних положень, сформульованих цивілістичною наукою, дозволив обґрунтувати та запропонувати науково-практичні висновки, основними з яких є, зокрема, наступні.
1. Відшкодування збитків є багатофункціональним юридичним механізмом, оскільки слугує не лише мірою цивільно-правової відповідальності, але і водночас є способом захисту порушених прав та превентивним способом спонукання сторін до належного виконання договору.
2. Сформульовані доктринальні визначення понять збитків у економічному та юридичному значенні. Відповідно в юридичному значенні мають вважатися лише ті збитки, які виникають внаслідок порушення цивільних прав у межах цивільних правовідносин, уповноважений учасник яких має право вимагати від зобов’язаної особи їх відшкодування.
3. Запропоновано доктринальне визначення збитків як грошове вираження втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення відповідного цивільного права іншою особою, зокрема, стороною договірного зобов’язання, які підлягають відшкодуванню.
4. Оптимізовано функції збитків та встановлено, що до моменту порушення цивільних прав сторін договірного зобов’язання відшкодування збитків як закріплена в цивільно-правовій нормі санкція здійснює щодо обох сторін виховну, регулятивну, охоронну, превентивну функції, а з моменту настання порушення та пред’явлення позову про застосування санкції у формі відшкодування збитків вони відіграють функцію відновлювально-компенсаційну для потерпілого і репресивно-штрафну щодо майна особи порушника
5. Одержала подальшого розвитку правова позиція про необхідність чіткого виявлення співвідношення між збитками і шкодою, яка, зокрема, обумовлюється існуючою так званою “конкуренцією позовів”.
6. Здійснено розмежування понять “збитки” і “відшкодування збитків”, яке полягає в тому, що збитки — це статика їх економічного стану, а відшкодування збитків — це їх можлива динаміка юридичного стану.
7. Обґрунтовано неможливість одночасного застосування до порушника оперативних санкцій та стягнення збитків, адже перші застосовуються в позасудовому, а інші - в судовому порядку.
8. Неприпустимим є зарахування до складу збитків несплачених за товар сум, оскільки вони мають вважатися основною заборгованістю, стягнення якої не є мірою відповідальності.
9. Не є збитками сплачена перевізникові провізна плата у разі повної втрати з його вини вантажу, яка має бути повернута відправнику як безпідставно збережене майно.
10. Якщо нормами ЦК чи іншого закону встановлено обов’язок порушника відшкодувати збитки, то їх відшкодування має здійснюватися в повному обсязі. Якщо нормами ЦК чи іншого закону взагалі не передбачено відшкодування збитків, то вони мають відшкодовуватися у повному обсязі.
11. Визнано не властивим основним засадам цивільного права стягнення збитків у подвійному розмірі за недійсними правочинами (договорами).
На підставі результатів дослідження запропонована низка рекомендацій щодо внесення змін до чинного цивільного законодавства України, які дозволять ефективніше врегулювати питання відшкодування збитків. Прикладом чого є запропоновані зміни та доповнення до ст. 616 ЦК України, які, по-перше, дозволять суду повністю звільняти боржника від відповідальності, коли правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) кредитора, а, по-друге, у випадках, якщо невиконання або неналежне виконання зобов’язання виникло з вини обох сторін, суд зменшує розмір відповідальності боржника з врахуванням ступеня вини обох сторін.
Результати проведеного дослідження можуть бути використані у науково-дослідній сфері при подальших загальнотеоретичних дослідженнях категорії «збитки» та цивільно-правових проблем інституту відшкодування шкоди. У правотворчій сфері можуть бути використані запропоновані дисертантом зміни до чинного цивільного законодавства України; висновки та пропозиції, зроблені щодо обчислення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, можуть бути покладені в основу створення нормативних методик визначення розміру збитків. Змістовними для практичної діяльності є результати дослідження, які дозволяють з урахуванням відмінностей, що містяться в ЦК та ГК України, інших нормативних актах, забезпечити єдність у правильному розумінні та застосуванні норм, які регулюють збитки, розмір та порядок їх відшкодування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змін. внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. Станом на 1 січня 2006 р. – Х.: Фоліо, 2007. – 158 с.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.: Офіційний текст з додатком станом на 1 березня 2005 року – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 464 с.
3. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 57. – Ст. 731 (втратив чинність).
4. Господарський кодекс від 16 січня 2003 р. Офіційне видання. Із змінами та доповненнями станом на 1 лютого 2006 р. – К.: Ін Юре, 2006. – 224 с.
5. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349.
6. Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
7. Гражданский кодекс Российской Федерации. Официальный текст с изменениями и дополнениями на 1 мая 2005 г. – М.: Эксмо, 2005. – 480 с.
8. Гражданский кодекс РСФСР 1922 года / Под ред. Новицкой Т.Е. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 224 с.
9. Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік від 8 грудня 1961 р. / Ведомости Верховного Совета СРСР. – 1961. – № 50. – Ст. 525. (втратили чинність).
10. Проект Цивільного кодексу України (в редакції від 25 серпня 1996 р.) / Українське право. – 1996. – № 2(4). – 1996. – С. 31–470.
11. Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції від 1 грудня 2005 року / Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
12. Закон України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні робіт на будівництві об’єктів» від 6 квітня 2000 року / Офіційний вісник України. – 2000. - № 18. – Ст. 732. (втратив чинність згідно з Законом України від 27 квітня 2007 р.).
13. Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер. – 2007. – № 7. – С. 5–20.
14. Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27 квітня 2007 року / Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 33. – Ст. 440.
15. Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – № 3. – С. 5–88.
16. Закон України «Про державне оборонне замовлення» від 3 березня 1999 року / Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 17. – Ст. 111.
17. Статут внутрішнього водного транспорту, затверджений постановою РМ СРСР від 15 жовтня 1955 р. / СП СРСР. – 1959. – № 2. – Ст. 12.
18. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 / Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – Ст. 150.
19. Статут автомобільного транспорту України, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 / ЗП УРСР. – 1969. – № 7. – Ст. 89.
20. Статут залізниць, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. / Законодавство України про залізничний транспорт / Упоряд. Ковальський В.С. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 315 с.
21. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. / Урядовий кур'єр від 1 лютого 1996 року.
22. Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Державіаслужби від 14 березня 2006 р. / Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2007. – № 7. – С. 207–233.
23. Тимчасова методика визначення розміру шкоди (збитків), що заподіяна порушенням господарських договорів, затверджена 21 грудня 1990 р. Державною комісією Ради Міністрів СРСР / Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. – 1991. – № 8. – С. 3–10.
24. Методика обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затверджена постановою Національної комісії електроенергетики від 22 листопада 1999 р. № 1416 / Офіційний вісник. – 1999 р. – № 52. - С. 27 (втратила чинність згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 р.)
25. Методика визначення суми збитків у разі недотримання замовниками вимог чинного законодавства під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджена Тендерною палатою України / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – № 3. – С. 345–350.
26. Методика визначення сум збитків внаслідок неправомірного погодження Міністерством економіки України застосування замовниками окремих процедур закупівлі, видання правових актів та надання роз’яснень з питань державних закупівель, що не узгоджуються з чинним законодавством, затверджена Тендерною палатою України / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – № 3 – С. 340–345.

Міжнародні нормативно-правові документи

27. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. / Офіційний вісник України вiд 26 квітня 2006 р. – 2006. – № 15. – Ст. 1171.
28. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати (редакція 2000 року) / Урядовий кур’єр від 10 квітня 2002 р. – 2002. – № 68.
29. Принципы международных коммерческих договоров, утвержденные Административным советом Международного института унификации частного права. (Принципы УНИДРУА) // Контракт международной купли-продажи. Современная практика заключения. Разрешение споров. / М.Г. Розенберг. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996.

Судова практика

30. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 3. – С. 45–66.
31. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. № 01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 1. – С. 43–58.
32. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. - № 6. – С. 336–352.
33. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. - № 11. – С. 243–252.
34. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – № 11. – С. 253-264.
35. Постанова Верховного Суду України від 19.09.2006 р. у справі № 13/39-2/395 // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 1. – С. 45.
36. Постанова Вищого господарського суду України від 04.03.2005 р. у справі № 42/266 // Коментар судової практики вирішення корпоративних конфліктів. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
37. Постанова Вищого господарського суду України від 06.10.2005 р. // Судова практика у справах господарського судочинства. Договірні зобов’язання. За заг. ред. І.І. Балаклицького. – К.: Юрисконсульт: КНТ, 2007. – 611 с.
38. Постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2006 р. // Судова практика у справах господарського судочинства. – К.: Юрисконсульт, 2007. – С. 501–507.
39. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.03.2002 р. у справі № 8/405 // Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського Суду України з господарських справ. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – С. 55-56.
40. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.01.2007 р. у справі № 36/89 // Юридичний вісник України. 24-30 червня 2008 р. – 2008. – № 21.
41. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.04.2002 р. у справі № 2/1604 // Бізнес: законодавство та практика. – 2004. – № 2.
42. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 06.02.2007 р. у справі № 43/13-06 // Юридичний вісник України. 3-16 травня 2008 р. – 2008. – № 18–19.
43. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 грудня 2006 р. у справі № 36/89 // Юридичний вісник України. 24-30 травня 2008 р. – 2008. – № 21.
44. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2007 р. // Юридичний вісник України. 4-10 жовтня 2007 р. – 2007. – №. 40.
45. Постанова Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2005 р. у справі № 24/64 // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 103.
46. Постанова Федерального арбітражного суду Волго-В’ятського округу РФ від 8 листопада 2005 р. № А29-10404 // Убытки и практика их возмещения. – М.: Статут, 2006. – С. 94–95.
47. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.06.2007 р. у справі № 34/217-06 // Юридичний вісник України. 12-18 липня 2008 р. – 2008. - № 28.
48. Ухвала судової колегії у цивільних справах Верховного Суду України // Право України. – 1992. – № 1. – С. 88–89.
49. Рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 23.11.2007 р. // Юридичний вісник України. 23-29 лютого 2008р. – 2008. – № 8.
50. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду від 12.05.1999 р. № 02-5/223 (зі змінами, внесеними Президією Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р.) «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції» // Українська інвестиційна газета. – 2006. – № 23.
51. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 р. № 02-5/215 (з наступними змінами) // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – С. 123–127.
52. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 р. № 04-5/601 // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – С 107.

Спеціальна література

53. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 192 с. (Ученые труды / Всесоюзный институт юридических наук НКЮ СССР; Вып. ІІІ).
54. Алексеев С.С. Гражданская ответственность за невыполнение плана железнодорожной перевозки грузов. – М.: Юрид. лит., 1959. – 176 с.
55. Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушения / С.С. Алексеев // Правоведение. – 1958. - № 1. – С. 47–53.
56. Баранова Л.М. Відповідальність за Цивільним та Господарським кодексами України // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць (за матеріалами науково-практичної конференції, м. Київ, 24 листопада 2005 р.). – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – С. 263–266.
57. Бервено С.М. Поняття збитків за Цивільним та Господарським кодексами України // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць (за матеріалами науково-практичної конференції, м. Київ, 24 листопада 2005 р.). – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – С. 266–270.
58. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
59. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
60. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 1: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: «Статут», 2001. – 848 с.
61. Васькин В.В. Об определении убытков в Основах гражданского законодательства / В.В. Васькин // Проблемы применения основ гражданского законодательства и основ гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. Сборник материалов. – Саратов: Изд-во Сарат. юрид. ин-та, 1971. – С. 63–66.
62. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – М.: Новый Юристъ, 1998. – 624 с.
63. Гелевей О. І. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язань: Автореф. дис. канд. ... юрид. наук: 12.00.03 / О.І. Гелевей; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 22 с.
64. Гонглало Б. М. Учение об обеспечении обязательств / Б.М. Гонгало. – М.: Статут, 2002. – 222 с.
65. Граве К.А. Договорная неустойка в советском праве. / Всесоюзный институт юридических наук Министерства Юстиции СССР. – М.: Госюриздат, 1950. – 136 с.
66. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практ. комментарий. Пер с укр. / И.Г. Агапов, М.И. Бару, И.А. Беленчук и др. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 639 с.
67. Гражданское право / А.М. Беляков, С.Н. Братусь, Е.Н. Гендзехадзе и др.; отв. ред. С.М. Корнеев, П.Е. Орловский. – Т.1. – М.: Юрид.лит., 1969. – 558 с.
68. Гражданское право: учеб. изд. Часть первая / М.В. Антокольская, Т.В. Богачева, Л.И, Глушкова и др.; под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – 472 с.
69. Гражданское право: Учебник: В двух частях / Н.Д. Егоров, Н.Д. Алексеев, А.А. Иванов и др.; под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева – М.: Проспект, 1996. – Ч. 1. – 600 с.
70. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П. Грибанов; науч. ред. В.С. Ем. – Изд 2-е, стереотип. – М.: Статут, 2001. – 411 с. (Классика российской цивилистики).
71. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
72. Диба І.В. Вигода, яку не варто упускати // Юридичний вісник України. 24 лютого – 2 березня 2007. – 2007. - № 8. – С. 7.
73. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.; за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
74. Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права: Учеб. пособие / Р.В. Енгибарян, Ю.К. Краснов – М.: Юристъ, 1999. – 272 с.
75. Еннекцерус Л. Курс германского гражданского права. Полутом 2: Введение и общая часть. / Под ред. Д.М. Генкина, И.Б. Новицкого. Пер. с 13-го нем. изд. И.Б. Новицкого и др. – М.: Иностранная литература, 1950. – 483 с.
76. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
77. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. Т. III. Обязательственное право / О.С. Иоффе – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 837 с.
78. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / Отв. ред. А.К. Юрченко – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 310 с.
79. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. Часть 2. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 173 с.
80. Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності. – Одеса: Астропринт, 2006. – 264 с.
81. Комаров А.С. Ответственность в коммерческом обороте / А.С. Комаров. – М.: Юрид.лит., 1991. – 208 с.
82. Конституційне право України. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
83. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. – Свердловск, 1973. – С. 5–16.
84. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 182 с.
85. Кривцов А.С. Общее учение об убытках. – Юрьев: Типография К. Маттисена, 1902. – 219 с.
86. Крисань Т.Є. Збитки як категорія цивільного права України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т.Є. Крисань; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2008. – 20 с.
87. Крисань Т.Є. Розуміння збитків у цивільному праві Російської імперії / Т.Є. Крисань // Актуальні проблеми держави і права. – 2008. – Вип. 38. – С. 59–63.
88. Крисань Т.Є. Визначення збитків у законодавстві та праві зарубіжних країн / Т.Є. Крисань // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. – 2008. – Вип. 9. – С. 292–295.
89. Крисань Т.Є. Склад збитків за цивільним законодавством України / Т.Є. Крисань // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. - Вип. 1. – С. 120–122.
90. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. - К.: Наукова думка, 1993. – 160 с.
91. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому гражданскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во Московского ун-та, 1981. – 239 с.
92. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
93. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 576 с.
94. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР / Н.С. Малеин. – М.: Юрид. лит., 1981. – 216 с.
95. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Отв. ред. В.В. Лаптев. – М.: Наука, 1968. – 207 с.
96. Малеин Н.С. Понятие и основание имущественной ответственности // Советское государство и право, 1970. - № 12. – С. 36–43.
97. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навч. посібник. – К.: Істина, 2001. – 144 с.
98. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 311 с.
99. Матвеев Г.К. Вина в гражданском праве. – К., 1951. – 308 с.
100. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве / Отв. ред. К.П. Николаев. – К.: Изд-во Киевского гос. ун-та им. Т.Шевченко, 1955. – 307 с.
101. Матвєєв Г.К. Вибране. – К.: Україна, 2008. – 600 с.
102. Маттеи У., Суханов Е.А. Основные положения права собственности. – М.: Юристъ, 1999. – 384 с.
103. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В двух частях. По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. Часть первая / Д.И. Мейер; ред. кол. Е.А. Суханов, В.С. Ем, С.М. Корнеев – М.: Статут, 1997. – 290 с. (Классика российской цивилистики).
104. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. Г.Л.Знаменського, В.С.Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с.
105. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відп. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. 1. – 831 с.
106. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відп. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. 2. – 1087 с.
107. Научно-практический комментарий арбитражной практики. Всесоюзный научно-исследовательский институт советского законодательства; отв. ред. Е.В. Анисимов. Вып. 2. – М.: Юрид. лит., 1969. – 176 с.
108. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве / Всесоюзный институт юридических наук Министерства юстиции СССР. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
109. Общая теория государства и права. Академический курс в 2 т. / В.В. Борисов, Н.Л. Гранат, Ю.И. Гревцов и др.; отв. ред. М.Н. Марченко. – Т. 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – 640 с.
110. Общая теория права и государства: Учебник / В.С. Афанасьев, А.П. Герасимов, В.И. Гойман и др.; под ред. В.В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 471 с.
111. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій / Б.Й. Тищик, Є.М. Орач – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
112. Осетинська Г.А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03 / Г.А. Осетинська; КНУ ім. Т. Шевченка. – К.: 2006. – 20 с.
113. Отраднова О.О. Поняття і функції неустойки: історія та сучасність // Право України. – 2001. - № 8. – С. 109–111.
114. Отраднова О.О. Неустойка та фінансові санкції: проблеми співвідношення / Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – Вип. 24. – Ч. 2. – С. 144–152.
115. Отраднова О.О. Проблеми предмета неустойки в цивільному праві // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 3. – С. 36–39.
116. Отраднова О.О. Проблеми співвідношення неустойки та подібних цивільно-правових конструкцій / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки – 2002. - № 46. – С. 138–141.
117. Отраднова О.О. Деякі проблемні питання неустойки в цивільному праві / Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. - № 2. – С. 138–141.
118. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: Автореф. дис. канд. ... юрид. наук: 12.00.03 / О.О. Отраднова // Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. – 2002. – 20 с.
119. Отраднова О.О. Неустойка / О.О. Отраднова // Договірне право України. Загальна частина / За ред. О.В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 556–567.
120. Пиндинг А.Я. Понятие и основные виды договорных убытков по советскому гражданскому праву // Всесоюзный юридический заочный институт. Ученые записки. Вып. 17. Часть 2. – М., 1968. – С. 17–52.
121. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник / О.А. Підопригора, Є.О Харитонов. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
122. Победоносцев К. П. Курс гражданского права. Третья часть. Договоры и обязательства. – СПб: Синодальная типография, 1896. – 620 с.
123. Поляков А.В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный подход: Курс лекций / А.В. Поляков. – 2-е изд., учеб. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 845 с.
124. Примак В.Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб: монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 432 с.
125. Райхер В.К. Штрафные санкции в борьбе за договорную дисциплину // Советское государство и право. – 1955. - № 5. – С. 73–84.
126. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов: Вища школа, 1985. – 180 с.
127. Словник синонімів української мови: У 2 томах. – К.: Наукова думка. – Т. 1. – 2001. – 1026 с.
128. Советское гражданское право / В.Г. Вердников, Н.А. Безрук, А.Н. Самцова и др.; отв. ред. В.А. Рясенцев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1975. – 575 с.
129. Советское гражданское право. Часть первая. / А.А. Пушкин, М.Н. Сибилев, В.К. Попов и др.; под общ. ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина – К.: Вища школа, 1977. – 477 с.
130. Советское гражданское право / О.А. Красавчиков, Р.О. Халфина, Л.Г. Кузнецова и др.; под ред. О.А. Красавчикова. – Т.1. – М.: Высш.шк., 1968. – 519 с.
131. Стоякин Г.Я. Понятие защиты гражданских прав // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. –Свердловск, 1973. – С. 30–35.
132. Теория государства и права. Курс лекций / М.И. Байтин, Ф.А. Григорьев, И.М. Зайцев и др.; под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
133. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и факультетов / С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.М. Корельский и др.; под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Изд.группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 570 с.
134. Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Онищенко – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
135. Тертышников В.И. Защита семейных правоотношений в гражданском судопроизводстве / В.И. Тертышников. – Харьков: Вища школа, 1976. – 123 с.
136. Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності з порушенням договірних зобов’язань: Автореф. дис. канд. ... юрид. наук: 12.00.03 / А.Л. Ткачук // Київський національний ун-т. ім. Тараса Шевченка. – К. – 2002. – 20 с.
137. Убытки и практика их возмещения: Сборник статей / Исследовательский центр частного права; под ред. М.А. Рожковой. – М.: Статут, 2006. – 622 с.
138. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с.
139. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової – Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 612 с.
140. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти т. – Т.V. – Кн.1 / За ред. Р.Б.Шишки. –Харків: Еспада, 2005. – 329 с.
141. Цивільне право України. Кн. 1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 3-є вид., доп. і переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 719 с.
142. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2-х ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Ч. 1: Загальна частина. – К.: Концерн "Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 520 с.
143. Цивільне право України: Підручник: У 2т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін./ За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Т. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
144. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Ч. 1. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 704 с.
145. Цивільний кодекс України: Постатейний науково-практичний коментар: У 2-х ч. / За ред. А.С.Довгерта, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юстиніан, 2004. – Ч. 2. – 916 с.
146. Цивільний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментар. – К.: Політвидав України, 1971. – 542 с.
147. Шевченко Я.Н. Совершенствование законодательства о семье: Теоретические проблемы соотношения гражданского и семейного законодательства / Отв. ред. З.К. Симорот. – К.: Наукова думка, 1986. – 167 с.
148. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права / Г.Ф. Шершеневич. – Тула: Автограф, 2001. – 720 с.
149. Щербина В.С. Деякі питання відповідальності суб’єктів господарювання // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук.праць (за матеріалами науково-практичної конференції, м. Київ, 24 листопада 2005 р.). – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – С. 260–263.
150. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2003. – Т. 5. П - С. – 736 с.
151. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Феміна, 1996. – 696 с.
152. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений: Учеб. пособие / Науч. ред. Г.И. Петрищева. – Свердловск, 1972. – 210 с.