ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Краткое описание

Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого

На правах рукопису

КУЗЬМІНА Марина Миколаївна

УДК 346.544.4

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право;
господарсько-процесуальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор

КІБЕНКО Олена Рувімівна

Харків-2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………….. 3
ВСТУП…………………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. Загальні засади забезпечення якості…………………………..12
1.1. Сутність, значення та критерії якості продукції…………………………12
1.2. Розвиток правового регулювання якості на національному рівні розвинутих країн та міжнародно-правові підходи до забезпечення якості (ЄС, СОТ)…………………………………………………………………..........29
1.3. Забезпечення якості продукції в господарському праві України………..61
Висновки до розділу 1……………………………………………………….......85

РОЗДІЛ 2. Правові засоби забезпечення якості продукції………………..88
2.1. Технічне регулювання, стандартизація та оцінка відповідності………...88
2.2. Нагляд (контроль) за додержанням норм у сфері забезпечення якості та відповідальність за їх порушення……………………………………………..113
2.3. Господарський договір як засіб забезпечення якості (на прикладі договору поставки)…...………………………………………………………... 140
Висновки до розділу 2………………………………………………………….159

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...173

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЄС – Європейський Союз;
ГКУ – Господарський кодекс України;
ЦКУ – Цивільний кодекс України;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
СОТ – Світова організація торгівлі;
РН – Ринковий нагляд;
ТР – Технічний регламент;
Угода про ТБТ – Угода про технічні бар’єри в торгівлі;
Держспоживстандарт – Державний комітет технічного регулювання та споживчої політики.

ВСТУП
Від кращої якості виграють всі,
від поганої - програє кожний
Е. Демінг

Актуальність теми дослідження. Якість продукції виступає визначальним фактором соціальної, екологічної, структурно-галузевої, зовнішньоекономічної, політики держави. З одного боку, виробництво якісної продукції визначає рівень життя населення країни, здоров'я нації та безпеки навколишнього середовища. З іншого боку ­ це можливість прискорення темпів економічного розвитку та підвищення ролі держави на міжнародному рівні.
В плановій економіці, що існувала в СРСР, забезпечення якості відбувалося централізовано, переважно за допомогою закріплення в державних стандартах всіх показників якості та встановлення відповідальності за їх порушення. Для закритої економічної системи, якою був Радянський Союз, з практично відсутньою міжнародною торгівлею, такої загальної схеми було достатньо для гарантування якості. Споживач, купуючи товар, не замислювався над його якістю – всі підприємства були державні та працювали за державними стандартами, тож якість гарантувала держава.
Після проголошення незалежності України, умови функціонування системи забезпечення якості змінилися. Україна стала активним учасником міжнародної торгівлі, набула членства у Світовій організації торгівлі, а також прагне інтеграції до Європейського Союзу. Результатом цього має бути скасування технічних бар’єрів, якими виступають національні стандарти країни, процедури сертифікації та перехід на міжнародні, що сприяє розвитку міжнародної торгівлі, впровадженню інновацій. Але це лише один – позитивний бік – сучасних тенденцій розвитку. Ні для кого не є секретом і негативна сторона невідворотних змін, що відбуваються в світі. Мається на увазі насичення ринку неякісними, навіть, небезпечними товарами. Підтвердженням тому виступають масові тяжкі отруєння та інтоксикації харчовими продуктами, що стали частими останнім часом. Наявність в продукті хімічних речовин (наприклад, Е124, що додають у деякі цукерки) часто призводить до виникнення алергії та знервованості, а безпечність вживання продуктів з генетично-модифікованими організмами досі не доведено, хоча вони сьогодні містяться у більшості харчових продуктів. Не додають оптимізму також прогнози масових аварій і руйнувань бетонних і залізобетонних конструкцій, в тому числі житлових споруд через додавання токсичних добавок до бетонів. Цей перелік, на жаль, можна продовжувати нескінченно. Необхідним є оновлений підхід до забезпечення якості продукції, що збереже ефективність радянської системи щодо безпеки продукції для споживачів і навколишнього середовища та відповідатиме міжнародним тенденціям розвитку.
Сьогодні в Україні поряд із функціонуванням старого (радянського) підходу до забезпечення якості закладені засади сучасної системи правового регулювання в цій сфері. Так, прийняті закони, що регулюють стандартизацію, підтвердження відповідності, нагляд (контроль) у сфері якості, та розроблені технічні регламенти. Однак, процес впровадження оновленого підходу складний та довготривалий, тому що вдосконалення в цій сфері потребує не тільки законодавство, а також і система органів державної влади у сфері якості. Підхід до реформування має бути комплексним та враховувати усі напрями змін.
Дослідження в сфері якості проводили: Л.М. Іваненко, А.М. Запорожець, О.В. Звєрєва, Т.О. Кагал, Т.М. Ковальчук, В.К. Мамутов, Е.К. Ольхон, В.М. Огризков, Г.А. Осетинська, В.Ф. Опришко, О.П. Письменна, Н.Б. Писаренко, А.В. Рабинович, Б.І. Пугинський, В.Я. Тацій, В.С. Шелестов, С.В. Хорошайлов та інші. Кожен із дослідників формулював власне визначення якості, що не протирічать один одному, а взаємодоповнюються, враховуючи те, що уявлення про якість постійно змінюється. Незважаючи на значну кількість опублікованих робіт, теоретичні питання забезпечення якості не були предметом комплексного, цілісного вивчення. Проте розробка поняття якості та засобів її забезпечення в сучасних умовах, а також використання теоретичних здобутків у процесі правотворчості є надзвичайно важливими, саме тому тема дослідження є надзвичайно актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках цільової комплексної програми "Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)" (номер державної реєстрації 0106u002289). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою академії (протокол № 5 від 22 грудня 2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення сутності, змісту, специфіки та значення системи правових засобів забезпечення якості продукції, виявлення недоліків функціонування системи, напрямів реформування i внесення пропозицій удосконалення чинного законодавства.
Зазначена мета зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:
- виявити критерії оцінки якості, що визначають її сутність, визначити функції, що виконує якість в сучасному світі, запропонувати авторське визначення поняття «якість продукції»;
- з’ясувати основні тенденції та засоби забезпечення якості на національному рівні зарубіжних країн, загальноєвропейському, а також міжнародному рівні, узагальнити і проаналізувати основні підходи до розуміння якості, її забезпечення;
- проаналізувати правові засоби забезпечення якості, що діяли в СРСР, застосовуються сьогодні в Україні, визначити недоліки та запропонувати напрями змін;
- розробити класифікацію засобів правового регулювання якості;
- визначити сутність та значення технічного регулювання, стандартизації, оцінки відповідності як засобів забезпечення якості, їх співвідношення; виявити специфічні риси технічного регламенту як акту нормативного характеру, на підставі чого надати пропозиції щодо законодавчого визначення;
- розглянути напрями контрольно-наглядової діяльності за якістю продукції, що існують в Україні, виявити недоліки, запропонувати класифікацію видів нагляду;
- виявити особливості забезпечення якості за допомогою договору поставки, виробити рекомендації типових умов договору поставки щодо забезпечення якості продукції;
- розробити пропозиції щодо удосконалення системи органів, а також чинного законодавства у сфері якості продукції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають між державою та суб’єктами господарювання з приводу виробництва безпечної для споживачів та навколишнього середовища, а також конкурентоспроможної продукції.
Предметом дослідження виступає система правових засобів забезпечення якості продукції.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження застосовувався загальнонауковий діалектичний метод та спеціальні наукові методи: історико-правовий та порівняльно-правовий – при вивченні розвитку засобів забезпечення якості в зарубіжних країнах та Україні; діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу явищ, що вивчаються - для здійснення класифікації правових засобів забезпечення якості; формально-юридичний та формально-логічний - у процесі аналізу чинного законодавства, виявлення суперечностей та розробки пропозицій щодо його вдосконалення.
Теоретичним підґрунтям дослідження послужили праці таких вітчизняних і зарубіжних учених, як С.С. Алексєєв, Ю.Є. Атаманова, В.С. Бєлих, А.Г. Бобкова, Д.В. Задихайло, А.М. Запорожець, О.Р. Кібенко, В.В. Луць, В.К. Мамутов, І.І. Мазур, Н.И. Матузов, В.О. Мілаш, В.Ф. Опришко, В.М. Пашков, Б.І. Пугинський, Н.О. Саніахметова, Т.А. Салімова, Г.А. Саранча, Р.О Халфіна, В.Д. Шапіро, М.І Шаповал, К.В. Шундіков, В.С. Щербина, Дж. Джуран, К. Ісікава та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертації здійснено комплексне теоретичне дослідження важливої для економіки країни проблеми – правового забезпечення якості в умовах вступу до Світової організації торгівлі. Аналіз законодавства України та спеціальної літератури з тематики дослідження дав можливість сформулювати положення щодо сутності якості продукції та засобів її забезпечення, які містять наукову новизну та пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.
Уперше у вітчизняній юридичній науці:
- визначено поняття господарсько-правових засобів забезпечення якості продукції як юридичних способів вирішення завдань щодо створення та підтримання необхідного рівня безпеки продукції для споживачів та навколишнього середовища, а також сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
- запропоновано класифікації правових засобів забезпечення якості продукції залежно від: 1) ступеня державного втручання: засоби прямого державного регулювання; засоби непрямого державного регулювання (спеціально-юридичні, соціально-виховні); 2) стадії застосування: ринкові та доринкові;
- на основі проведеного порівняльно-правового аналізу компетенції основних державних органів у сфері нагляду за якістю (Державний комітет технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт), Міністерство охорони здоров'я, Міністерство аграрної політики, Міністерство навколишнього середовища) виявлені недоліки їх функціонування. У зв’язку з цим запропоновано розмежування повноважень державних органів за трьома основними напрямами: 1) нагляд за загальною безпекою продукції (щодо захисту споживчих прав). Основним має бути орган захисту прав споживачів; 2) нагляд за додержанням технічних регламентів (Держспоживстандарт та органи державної влади у відповідних сферах залежно від виду продукції);3) нагляд за безпекою харчової продукції та лікарських засобів (Міністерство охорони здоров'я, Міністерство аграрної політики, Міністерство навколишнього середовища – за предметом своєї діяльності з одночасною координацією). Координувати роботу має спеціально уповноважений орган держави у сфері нагляду за безпекою продукції, підпорядкований Кабінету Міністрів України (не Держспоживстандарт);
- доведено необхідність функціонування поряд з державним наглядом, недержавного нагляду. Виділено форми недержавного (альтернативного) нагляду: 1) сертифікаційних організацій, що видаючи сертифікат відповідності контролюють процес виробництва, кінцеву продукцію чи систему якості; 2) громадських організацій щодо захисту прав споживачів; 3) страхових компаній.
Удосконалено:
- поняття якості продукції, з урахуванням попередніх досліджень та сучасних умов розвитку, визначено як сукупність властивостей продукції, юридично закріплених у стандартах, міжнародних угодах та актах національного законодавства і (або) передбачених умовами договору, що відповідають вимогам безпеки та належать до її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до призначення;
- розподіл показників якості на обов’язкові та додаткові. Усі показники якості продукції можна об’єднати у дві групи, що визначають два критерії якості: загальний та додатковий. Виробнику необхідно дотримуватися обов’язково загальних критеріїв якості, до яких належать: визначені законодавцем обов’язкові показники безпеки продукції; зазначені виробником в інформації про товар показники, що обумовлюють сподівання споживачів щодо безпеки; додаткові показники, якщо цього вимагає призначення продукції чи воля сторін в договорі. Додатковий критерій якості визначає більший чи менший ступінь якості (конкурентоспроможність), враховується не у всіх видах продукції. До нього належать показники: надійність; інноваційність; технологічність; естетичність (зовнішній вигляд, бренд) тощо. Загальний критерій якості забезпечуються державою, а додатковий – виробником;
- визначення технічного регулювання з точки зору правозастосування як сфери обов’язкового державного доринкового нагляду за безпекою продукції для споживачів та навколишнього середовища, гармонізованої з міжнародними стандартами, що включає технічні регламенти, а також стандарти та процедури підтвердження відповідності, передбачені в них.
- законодавче визначення технічного регламенту як акту нормативного характеру, що відображає ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів у разі невідповідності продукції та процесів обов’язковим вимогам безпеки, приймається Кабінетом Міністрів України, має особливу структуру та процедуру розроблення;
- критерії розмежування та визначення понять «продукція неналежної якості» та «недоброякісна». Продукція неналежної якості - це продукція, яка виготовлена з порушенням умов договору чи додаткових критеріїв якості, що не впливають на рівень її безпеки. Про недоброякісність слід говорити, коли порушені обов’язкові вимоги якості щодо безпеки продукції, що може спричинити шкоду, або порушені права інтелектуальної власності на товарний знак;
- класифікацію умов забезпечення якості в договорі поставки: 1) умови внутрішньої якості (підтверджувальні; гарантійні); 2) умови зовнішньої якості (пакування та маркування; передача та приймання); 3) умови відповідальності за неналежну якість (рекламації). Запропоновано рекомендації щодо викладення умов в договорі з метою забезпечення якості продукції.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання як теоретичного матеріалу при розробці, прийнятті або вдосконаленні законів України; в науково-дослідній роботі – як підґрунтя подальшого вивчення проблем забезпечення якості продукції. Результати дослідження також можуть бути використані при підготовці навчальних посібників для студентів, а також рамках лекційного курсу «Господарське право України».
Апробація результатів дисертації. Основні положення i висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Ключові погляди на порушені в дослідженні проблеми оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (2007 р., м. Запоріжжя); «Сучасні проблеми юридичної науки (2008 р. м. Харків); «Осінні юридичні читання» (2008 р. м. Харків); «Юридична наука очима молодих вчених» (2008 р., м. Харків).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, з яких 4 статті – у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України та тези 4 наукових доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, що полягає у встановленні сутності, значення якості продукції, сформовано систему засобів господарсько-правового регулювання якості продукції з урахуванням їх більш ефективного використання у нових умовах розвитку. Дослідження дозволяє сформулювати ряд висновків і пропозицій:
1. В СРСР обов’язковими вважалися усі показники якості, що були закріплені в стандартах (іншій нормативно-технічній документації). Сьогодні в умовах розвитку міжнародної торгівлі, глобалізації, інтеграції, швидкого науково-технічного розвитку в змісті поняття «якість» виділяють обов'язкові та додаткові показники.
Обов’язкові - встановлюють мінімальну межу якості, відрізняють якісну продукцію від неякісної та є базовими абсолютно для всіх видів продукції. До них належить безпека продукції. Властивості продукції, що формують її безпечність закладаються у виріб шляхом дотримання вимог національної та міжнародної нормативно-технічної документації, інших нормативних актів, що мають обов’язковий характер.
Додаткові - визначають більший чи менший ступінь якості (конкурентоспроможність), враховуються не у всіх видах продукції. До них належать: надійність; естетичність (зовнішній вигляд, бренд), інноваційність; технологічність тощо. Закладаються у виріб шляхом дотримання вимог національної та міжнародної нормативно-технічної документації, інших нормативних актів, договорів.
Сьогодні виробнику необхідно обов’язково дотримуватися загальних критеріїв якості, до яких належать:
1) визначені законодавцем обов’язкові показники якості;
2) зазначені виробником в інформації про товар показники, що обумовлюють сподівання споживачів щодо безпеки;
3) додаткові показники, якщо цього вимагає: призначення продукції чи воля сторін в договорі.
2. В результаті наукового аналізу сформульовано визначення якості: «Якість продукції – це сукупність її властивостей, юридично закріплених у національній та міжнародній нормативно-технічній документації, інших нормативних актах і (або) передбачених умовами договору, що відповідають вимогам безпеки та належать до здатності продукції задовольняти потреби споживачів відповідно до її призначення».
3. Застосовуючи класифікацію показників на обов'язкові та додаткові, для потреб практичного застосування доцільно розрізняти поняття «продукція неналежної якості» та «недоброякісна продукція». Продукція неналежної якості це продукція, яка виготовлена з порушенням умов договору чи додаткових критеріїв якості, що не впливають на рівень її безпеки. Шкода, заподіяна продукцією неналежної якості, що має певні недоліки, може бути ефективно відшкодована із застосуванням механізмів цивільного, господарського законодавства.
Про недоброякісність слід вести мову за наявності істотних недоліків, тобто тоді, коли порушені обов’язкові показники якості щодо безпеки продукції, що може спричинити шкоду, або порушені права інтелектуальної власності на товарний знак. Наявність істотних недоліків вимагає (поряд з можливістю використання механізмів цивільного та господарського законодавства) адміністративно-правового чи кримінально-правового регулювання.
4. Важливого значення у сфері забезпечення якості набувають господарсько-правові засоби забезпечення якості продукції як юридичні способи вирішення завдань щодо створення та підтримання необхідного рівня безпеки продукції для споживачів та навколишнього середовища, сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції.
Визнання показників обов’язковими передбачає забезпечення їх засобами прямого державного регулювання. В умовах науково-технічного прогресу, розвитку світової торгівлі такі імперативні засоби на національному рівні можуть створювати бар’єри, тому виникає необхідність виокремлення показників, що забезпечують конкурентоспроможність та постійно змінюються і забезпечення їх засобами непрямого державного регулювання та саморегулювання.
5. На підставі аналізу законодавства у сфері якості та сучасних тенденцій розвитку проведено класифікації господарсько-правових засобів забезпечення якості продукції.
Від ступеня державного втручання: 1) засоби прямого державного регулювання, будучи публічно-правовими забезпечують мінімально необхідний рівень якості щодо безпеки продукції. Вони охоплюють: технічне регулювання; акредитацію органів з оцінки відповідності; ринковий нагляд, контроль; доринковий нагляд та контроль органів державної влади; відповідальність за недоброякісну продукцію; 2) засоби непрямого державного регулювання як переважно приватноправові передбачають свободу діяльності, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності продукції, підприємств й відповідно країни в цілому. До них належать: добровільні стандартизація й оцінка відповідності, доринковий та ринковий контроль і нагляд органів добровільної сертифікації; господарський договір, цивільна та господарська відповідальність за невиконання умов договорів. У межах цієї групи виділяються такі засоби соціально-виховного характеру як впровадження систем якості на підприємствах; пропагування якості, підготовка кадрів, діяльність громадських організацій, що сприяють підвищенню якості та контролю щодо захисту прав споживачів.
Від стадії застосування засобів: 1) доринкові (стандартизація, технічне регулювання, підтвердження відповідності, впровадження систем якості, нагляд і контроль, пропагування якості, підготовка кадрів); 2) ринкові (ринковий нагляд, контроль, відповідальність, договір, діяльність громадських організацій щодо захисту прав споживачів).
6. Технічне регулювання на сучасному етапі є основним засобом імперативного характеру в сфері якості. З теоретичної точки зору, можна визначити технічне регулювання як сферу діяльності, що охоплює стандартизацію, сертифікацію та підтвердження відповідності. Але з точки зору правозастосування до сфери технічного регулювання належать лише ті стандарти та процедури підтвердження відповідності ним, на які є пряме посилання в технічних регламентах щодо безпеки, життя та здоров’я і навколишнього середовища. Отже, технічне регулювання являє собою так звану сферу обов’язкового державного доринкового нагляду за безпекою продукції для споживачів та навколишнього середовища, гармонізовану з міжнародними стандартами та включає технічні регламенти, а також стандарти та процедури підтвердження відповідності, передбачені в них.
Відповідно до цього, окреслено систему законодавства в сфері технічного регулювання: загальні нормативно-правові акти: Конституція України, ГКУ, ЗУ «Про стандарти, технічні, регламенти та процедури оцінки відповідності», ЗУ «Про стандартизацію», ЗУ «Про підтвердження відповідності», ЗУ «Про акредитацію», а також ЗУ «Про ринковий нагляд», що планується прийняти в майбутньому; спеціальні акти: технічні регламенти; стандарти, передбачені в технічних регламентах.
7. Запропоновано пропозиції вдосконалення законодавчого визначення спеціального акту технічного регулювання - технічного регламенту. ТР це правовий акт нормативного характеру, що відображає ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів у разі невідповідності продукції та процесів обов’язковим вимогам безпеки, приймається КМУ, має особливу структуру та процедуру розроблення.
8. Стандартизація за новим законодавством – явище добровільне, що використовується на власний розсуд виробника для забезпечення конкурентоспроможності продукції на ринку.
Необхідним є збереження та удосконалення системи національної стандартизації та технічних комітетів, де однак будуть представлені інтереси зацікавлених сторін (приватного бізнесу, громадських організацій, наукових організацій). Це означає, що координація робіт з національної стандартизації має залишатися повноваженням Держспоживстандарту, що повинен більш тісно співпрацювати з іншими органами державної влади, громадськими організаціями в сфері якості та суб’єктами господарювання.
Загальнодоступними та безкоштовними мають бути стандарти, передбачені технічними регламентами. Усі інші мають розповсюджуватися на платній основі.
Загалом же, основні зміни, що закріплені в законодавстві, в т.ч. процедура розроблення та затвердження стандартів, відповідають міжнародним вимогам.
9. Україна взяла на себе зобов’язання перед СОТ: по-перше, в найближчий час скоротити перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, сприяючи впровадженню декларування відповідності виробником, та, по-друге, в перспективі перейти до системи оцінки та підтвердження відповідності. За системою оцінки та підтвердження відповідності виділяють сфери: законодавчо регульована та законодавчо нерегульована. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, скорочується та обмежується тією, яка може становити небезпеку для життя та здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля (законодавчо регульована сфера) і запроваджується технічними регламентами. В законодавчо нерегульованій сфері, де ризик спричинення шкоди мінімальний, використовується: декларування відповідності (складення виробником декларації про відповідність за власною ініціативою або на підставі договору зі споживачем); добровільна сертифікація.
Якщо оцінка відповідності - це процедура, то підтвердження відповідності – видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог. Щодо розмежування цих понять сформульовані наступні висновки: 1) якщо виконано всі обов’язкові вимоги, процедура оцінки відповідності закінчується підтвердженням відповідності (видачею документа певним органом оцінки відповідності або складання виробником декларації відповідності); 2) оцінка відповідності ширше поняття, бо, окрім продукції, процесів, систем, персоналу підприємств, їй підлягають також органи оцінки відповідності, оцінка яких здійснюється шляхом реєстрації, акредитації, ухвалення.
Діяльність із сертифікації на сьогоднішній день виконується Держспоживстандартом та його відділеннями. Система оцінки відповідності передбачає розширення кола суб’єктів, що беруть участь у цьому процесі з чітким розмежуванням повноважень та впровадженням прозорих процедур діяльності. Органи оцінки відповідності за новою системою розподілено на три групи: 1) органи акредитації; 2) органи оцінки відповідності у законодавчо регульованій сфері; 3) органи оцінки відповідності у законодавчо нерегульованій сфері.
Якщо перші дві групи органів мають бути державними, то третя група – будь-якої форми власності, до якої законодавцем вимог не висувається, окрім обов’язкової акредитації. Але, враховуючи те, що це мають бути суб’єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку, на них мають розповсюджуватися загальні вимоги законодавства щодо суб’єктів підприємницької діяльності.
10. Жорсткість вимог та кількість перевірок суб’єктів господарювання тепер має залежати від ступеня ризику, до якого він віднесений, тобто запроваджується ризикорієнтований підхід, згідно якого продукція розподіляється на групи за ознакою її безпечності для споживачів або рівнем ризику спричинення шкоди цієї продукції. Запрпоновано як додаткові критерії розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику, виділяти «репутацію» підприємства (час перебування на ринку, статистика аварій, наявність правопорушень). Підприємства з «негативною репутацією» відносити до суб'єктів господарювання високого чи середнього ступеня ризику з відповідними наслідками регулювання їх діяльності.
Деякі вимоги закону «Про основні засади державного нагляду в сфері господарської діяльності» слід перевести з рангу загальних до спеціальних, характерних для певного ступеня ризику. Так, вимога щодо здійснення планових заходів з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу може бути застосована лише до суб’єктів господарювання, що належать до низького ступеня ризику, середнього ступеня – п’ять днів, високого – без письмового повідомлення.
11. Сьогодні в Україні діє розгалужена система контрольно-наглядових органів у сфері якості продукції, що здійснюють свою діяльність за видами продукції. Загалом, система органів виконує своє призначення забезпечення якості та безпеки продукції, але з огляду на виявлені недоліки та необхідність приведення законодавства до вимог ЄС, потребує коригування. Виділимо види нагляду за виробами та їх експлуатацією, що існуватимуть в Україні після реформування залежно від стадії: 1) доринковий нагляд: державний - за безпекою процесу виробництва (екологічний, ветеринарно-санітарний, епідеміологічний, карантинний, пожежний); недержавний - контроль виробника у процесі виробництва, контроль органів сертифікації; 2) ринковий нагляд: державний нагляд органів влади за додержанням: технічних регламентів, інших норм обов’язкового характеру; недержавний нагляд (альтернативні форми): нагляд (контроль) виробника за виробами та їх експлуатацією (встановлення гарантії), нагляд страхових компаній (страхування продукції на випадок заподіяння шкоди), громадський нагляд організацій споживачів.
12. Ринковий нагляд за додержанням технічних регламентів – різновид державного нагляду, що передбачає постійне спостереження за продукцією, яка перебуває на ринку та перевірку її відповідності обов’язковим нормам, закріпленим у технічних регламентах, стандартах, на які є посилання в них, інших нормативних актах щодо безпеки продукції для споживачів та навколишнього середовища, правомірністю застосування на ній Національного знаку відповідності, повнотою і достовірністю інформації про таку продукцію.
13. Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» передбачено створення спеціального координуючого органу нагляду за якістю продукції. На наш погляд, відповідний орган має підпорядковуватися Кабінету Міністрів. Орган має координувати такі напрями нагляду: 1) загальна безпека продукції (щодо захисту споживчих прав). Основним має бути орган захисту прав споживачів, що повинен мати розгалужену структуру територіальних підрозділів для забезпечення тісного контакту зі споживачами, а також право брати участь у діяльності інших наглядових органів, органу стандартизації, пов’язувати між собою діяльність державних органів, громадських організацій та інтереси споживачів; 2) нагляд за додержанням технічних регламентів (Державний комітет технічного регулювання та органи державної влади у певних сферах);3) нагляд за безпекою харчової продукції та лікарських засобів (Міністерство охорони здоров'я, Міністерство аграрної політики, Міністерство навколишнього середовища). Окремим підрозділом координуючого органу має бути інформаційний - система швидкого сповіщення, що є невід’ємною складовою ринкового нагляду.
14. Розглянуто сутність та значення договору як засобу забезпечення якості. Виділені законні та комерційні гарантії якості в договорі. Законні гарантії якості встановлюються законодавцем, навіть якщо сторони з будь-яких причин не передбачили їх в договорі. Вони передбачають обов’язкову відповідність предмету договору: меті договору; звичайному рівню якості для предмета договору; загальним критеріям якості. Встановлення законних гарантій відповідає міжнародним стандартам, але працює тільки за умови дотримання принципу добросовісності та відповідальності виробника, що проявляється не завжди, до того ж не гарантує забезпечення додаткових критеріїв якості. Тому сторони повинні бути дуже уважні при визначенні якості. Договір має містити комерційні гарантії якості, що передбачають обов’язок поставити товар, який має певні властивості, придатний задовольняти відповідні потреби згідно з призначенням, більш високий технічний рівень, надійність тощо.
До поняття «якість в договорі поставки» входять дві складові: внутрішня (визначається технологією виробництва чи застосуванням певної сировини, проявляється в процесі користування виробом та непомітна при зовнішньому огляді) та зовнішня якість (відсутність механічних, корозійних та інших пошкоджень товару, що виникли при його зберіганні та перевезенні). Виділено умови забезпечення якості в договорі поставки: 1) умови внутрішньої якості (підтверджувальні; гарантійні); 2) умови зовнішньої якості (пакування та маркування; передача та приймання); 3) умови відповідальності за неналежну якість (рекламації). Запропоновано рекомендації щодо викладення умов в договорі з метою забезпечення якості продукції.
15. Дослідження дозволяє запропонувати деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері забезпечення якості, а саме внесення змін та доповнень до:
Господарського кодексу України:
- ч.3 статті 268 викласти наступним чином: «У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або (та) до звичайного рівня якості для предмета договору чи (та) загальних критеріїв якості. Загальними критеріями якості є: безпечність продукції для споживачів та навколишнього середовища, відповідність обов’язковим нормам, надійність».
- ч.2 статті 12 «Засоби державного регулювання господарської діяльності» викласти в такій редакції: «2. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування та квотування; стандартизація, технічне регулювання, оцінка відповідності; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій».
- статті 15 «Технічне регулювання у сфері господарювання»: «1. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов є добровільним. Застосування цих нормативних актів чи їх окремих положень є обов’язковим для: суб’єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні. 2. У сфері технічного регулювання застосовуються акти обов’язкового характеру: технічні регламенти; стандарти, на які є посилання в технічних регламентах».
- ч.1 та 2 статті 268 «Якість товарів, що поставляються»: «1. Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати обов’язковим вимогам закону щодо безпеки. Вимоги відповідності стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації,зразкам (еталонам) чи більш високі вимоги до якості визначаються сторонами в договорі. 2.Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця чи висилатися у передбачений сторонами строк».
- ч.4 статті 180 «Істотні умови господарського договору»: «4. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності — в договірному порядку, з додержанням обов’язкових умов, що забезпечують безпеку та захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг та навколишнього середовища».
Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»: викласти статтю 1 в наступній редакції: «Технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України за спеціальною процедурою встановленою законом, в якому визначено характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов’язковим».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Данильян О. Г. Философия: [учебник] / О. Г. Данильян, В. М.Тараненко. – Х.: Прапор, 2005. – 492 с.
2. Мазур И. И. Управление качеством: [учебное пособие] / И. И. Мазур, В. Д. Шапиро. - М.: Омега-Л, 2006. – 399 с.
3. Семякин М. Н. Гражданско-правовые формы управления качеством продукции: [учебное пособие] / М.Н. Семякин. – Свердловск: Изд. Урал. ун-та, 1990. – 152 с.
4. Кагал Т. О. Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів у сфері якості товарів : дис. … канд. юрид. Наук :12.00.07 / Кагал Тарас Олексійович. - К., 1998. – 207 с.
5. Шаповал М. І. Менеджмент якості : [підручник] / М. І.Шаповал. - К.: Знання, 2007. – 471 с.
6. Шнипко О. Технічне регулювання та інновації / О. Шнипко, Л.Віткін // Стандартизація, сертифікація, якість.-2007. – №6. – С.3-9.
7. Теория государства и права : курс лекций / [М.И. Байтин, В.В. Борисов, Ф.А. Григорьев и др.]; под ред. Н.И.Матузова, А.В.Малько. – [2-е изд.]. - М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
8. Опрышко В. Ф. Правовые основы государственного управления качеством продукции: [учебное пособие] / В.Ф. Опрышко. – К.: Вища школа, 1986. – 271 с.
9. Ольхон Э. К. Правовые средства обеспечения качества продукции: [учебное пособие] / Э. К. Ольхон. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1981. – 54 с.
10. Огрызков В. М. Правовые гаранти качества продукции : автореф. дис. на соискание степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / В.М. Огрызков. – М., 1971. – 25 с.
11. Мамутов В. К. Вопросы ассортимента, качества и комплектности поставляемой продукции в советском праве: автореф.дис. на соискание степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / В.К. Мамутов. – Ленинград, 1955. – 14 с.
12. Запорожец А. М. Правовые проблемы обеспечения качества продукции / А.М. Запорожец. – Х.: Харьковский гос. ун-т, 1989. – 151с.
13. Белых В. С. Гражданско-правовое обеспечение качества продукции: дис. …доктора юрид. наук:12.00.03 / Белых Владимир Сергеевич. – Екатеренбург, 1994. – 307 с.
14. Гридин А. В. Гражданско-правовые способы обеспечения качества продукции : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Гридин Алексей Викторович. – Краснодар., 2006. – 212 с.
15. Письменна О. П. Правовідносини, що виникають у зв'язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / О. П. Письменна. – Одеса, 2007. – 20 с.
16. Іваненко Л. М. Цивільно-правове забезпечення прав споживачів на належну якість товарів : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / Л.М. Іваненко. – К., 1998. – 20 с.
17. Сучасний тлумачний словник [ред. - упоряд. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
18. Про захист прав споживачів: Закон України від 12. 05. 1991 р. № 1023-XII – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 30. - Ст. 379.
19. Господарський кодекс України: за станом на 15.09.2009 р. / Верховна Рада України. – Х. : Одіссей, 2009. – 240 с. – (Серія: Закони України).
20. Цивільний кодекс України: за станом на 13.03.2009 р. / Верховна Рада України. – Х. : Одіссей, 2009. – 480 с. – (Серія: Закони України).
21. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від 23.12.1997 р. № 771/97-В – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №19. – Ст. 98.
22. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення : Декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. № 30-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 247.
23. Директива 2001/95/ЕС Європейського парламента від 3 грудня 2001 року щодо загальної безпеки продукції. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/standarts/dir_security_produc tion.htm#_ftnref2.
24. Звєрєва О. В. Захист прав споживачів: [навчальний посібник] / О.В. Звєрєва. – К.: ЦУЛ, 2007. – 192 с.
25. Екологічне право України : академічний курс / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – 848 с.
26. Пруцакова О. Л. Екологічне маркування безпечних для споживачів товарів / О. Л. Пруцакова // Екологічний вісник. – 2004. – №5. – С. 15-19.
27. Васильева Н. Об обязательных требованиях и основных свойствах товаров: [Электронный ресурс] / Н. Васильева // Стандарты и качество. – 2007. – №12. – Режим доступа: http://www.stq.ru/stq/adetail.php?ID=5197
28. Гражданское и торговое право капиталистических государств: [учебное пособие] / под ред. Е. А. Васильева. – М.: Международные отношения, 1993. – 560 с.
29. Зозульов О. Бренд як нематеріальний актив у постіндустріальному суспільстві / О. Зозульов, Ю. Нестерова // Економіка України. – 2008. – №3 (556). – С. 4-11.
30. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. № 40-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266.
31. Атаманова Ю. Є. Інноваційне право України : проблеми теорії та систематизації : [монографія] / Ю. Є. Атаманова. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 128 с.
32. Актуальні питання господарсько-правового забезпечення інноваційної політики держави / [Задихайло Д.В., Атаманова Ю.Є., Мілаш В.С. та інші]; за заг. ред. Д.В. Задихайла. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 256 с.
33. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р. №433-IV – ВР // Відомості Верховної Ради України.– 2003. – №13. – Ст. 93.
34. Бурьян О. Стихийная органика / О. Бурьян // Власть денег. – 2006. – № 98. – С. 33-34.
35. Шубравська О. Ринок органічної продукції та перспективи його розвитку в Україні / О. Шубравська // Економіка України. – 2008. - №1. – С. 53-61.
36. Рафинированные замыслы [Электронный ресурс] // Власть денег. – 2005. – №45.– Режим доступа: http://www.vd.net.ua/rubrics-7/281/
37. Эванс Р. Дж. Управление качеством / Джеймс Р. Эванс; [пер. с англ. Э.М. Короткова]. – М.: Юнити, 2006. – 671 с.
38. Кочергина Е. А. Содержание организационно-правовых форм предпринимательских обществ: интересы, функции, правове средства / Кочергина Е. А. – Х.: Основа, 2005. – 236 с.
39. История качества в России [Электронный ресурс] // Кубанское качество – 2007. – № 3. – Режим доступу: http://www.kuban-kachestvo.ru /journal/3/10_/
40. Салимова Т. А. История управления качеством: учебное пособие / Т.А. Салимова, Н.Ш. Ватолкина. – М.: Кнорус, 2005. - 250 с.
41. Готін О. М. Випуск або реалізація недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки : проблеми кримінальної відповідальності : [монографія] / О.М. Готін. – Луганськ: МВС України, ЛАВС, 2004. – 288 с.
42. Драпкин Л. Я. Товарный рынок России: проблема безопасности жизни и здоровья потребителей / Л. Я. Драпкин, О. Н.Зуева // Рос. Юрид. журнал. – 2007. - №4. – С. 60-65.
43. Безрукова Д. Д. Развитие законодательства о защите прав потребителей в странах мира в условиях глобализации национальных экономик / Д.Д. Безрукова // Актуальные проблемы рос. права. – 2005. – Вип. 2. – С. 86-93.
44. Гаврилишин Б. Национальная идея, утопия или реальная возможность? [Электронный ресурс] / Б. Гаврилишин // Зеркало недели. - 2006. - № 5(584). – Режим доступу : http://www.zn.ua/1000/1030/52552/
45. Phillip J. Jerry Product Liability St. Paul, Minn West Publishing Co. 1988
46. Деминг Уильям Эдвардс [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Деминг,_Уильям_Эдвардс
47. Исикава К. Японские методы управления качеством / К. Исикава; сокращ. пер. с англ. / под ред. А.В. Гличева. – М.: Экономика, 1988. – 215 с.
48. Договор, учреждающий европейское сообщество [Электронный ресурс] // Московская Государствення юридическая академия / Кафедра права Европейского Союза. – Режим доступа: http://eulaw.edu.ru/documents/ legislation/uchred_docs/evr_ soob_nice.htm.
49. Мозіль З. М. Правове регулювання міжнародної торгівлі в рамках Європейського союзу : дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.11 / Мозіль Зоряна Мар’янівна. – К., 2004. – 219 с.
50. New approach to technical harmonization // Europe. Gateway to European Union [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// europa.eu /scadplus/ leg/en/ lvb/ 121001a.html.
51. New approach & Global approach, conformity assessment, legislation & standardization // Europe. Gateway to European Union [Електронний ресурс].- Режим доступу: http:// ec. europa. еu /enterprise/newapproach/index_en.htm.
52. .Осика С.Г. Світова організація торгівлі: [підручник] / С.Г. Осика, В.Т. Пятницький. – К.: КІС, 2005. – 514 с.
53. Иойрыш А. И. Реформа технического регулирования в международно-правовом аспекте / А.И. Иойрыш, В.Г. Терентьев, А.Б. Чопорняк // Государство и право. – 2007. – №6. – С. 30-37.
54. Угода про технічні бар’єри в торгівлі від 15.04.1994 р.: Угода // СОТ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /cgi-bin /laws/ main.cgi?nreg=981_008
55. Угода про санітарні та фітосанітарні заходи: Угода // СОТ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_006
56. Маслова А. В. Правовые аспекты деятельности по обеспечению качества и безопасности продукции : дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.04 / Маслова Анна Владимировна. – М., 2005. – 215с.
57. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю: [підручник] / Г.А Саранча. – К. : ЦНЛ, 2006. – 672 с.
58. Council Directive 88/378 EEC of 3 May 1988 concerning the safety toys. // Europe. Gateway to European Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/enterprise/newapproach/legislation/directives/table1.htm.
59. Council Directive 85/374/EEC of 25 July 1985 on the approximation of the laws, regulations and administrative provisions of the Member States concerning liability for defective products [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eurlex.europa.eu/smartapi/cgi/sga_doc?smartapi!celexapi!prod!CELEXnumdoc&lg=EN&numdoc= 31985L0374&model=guichett
60. Луценко Д. Контроль за безпекою продукції: досвід ЄС для України / Д. Луценко // Часопис Парламент. – 2001. – № 6. – С. 7-10.
61. Council Directive 98/34/ЄС (98/48/ЕС) of the Parliament and of the Council of 22 June 1998 laying down a procedure for the provision of information in the field of technical standards and regulations [Електронний ресурс]. // Official Journal. – 1998. – L 204. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/enterprise /tris/index_en.htm
62. Лысенко О. Л. Гражданское право Германии в ХХ веке: реформирование обязательственного права / О. Л. Лысенко // Вестн. моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2006. – №6. – С. 37-50
63. Джинчарадзе А. Правовое регулирование безопасности и качества товаров и услуг – важнейшая государственная задача / А. Джинчарадзе // Хозяйство и право. – 2000. – №2. – С. 20-26.
64. Чувпило О. О. Регулювання стандартизації за правом ЄС / О.О. Чувпило // Економіка та право. – 2004. – №1. – С. 9-12
65. About the JISC // Japanese Industrial Standards Committee [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.jisc.go.jp /eng /jisc /index_e.html (сайт Японського комітету промислових стандартів).
66. About BSI Group // BSI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bsi-global.com/en/About-BSI/ ( Британський інститут стандартів).
67. About us // AFNOR [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.afnor.org/en/group/about-afnor/about-us (сайт Національної організації зі стандартизації у Франції).
68. About us // DIN [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.din.de/cmd?level=tplbereich&menuid=47566&cmsareaid=47566&lang uageid=en (Німецький інститут стандартизації).
69. About ANSI Overview // ANSI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ansi.org/about_ansi/ overview/ overview.aspx ?menuid=1 (сайт Національного інституту стандартизації ANSI)
70. About NIST. General information // National Institute of Standards and Technology [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nist.gov/public _affairs/ general2.htm (сайт Національного інституту стандартів та технологій).
71. About ASQ Overview // American Society for Quality [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.asq.org/ (сайт Американської організації якості).
72. Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського досвіду у правовому полі України / Олена Рувімівна Кібенко. – Х.: Страйк, 2005. – 432 с. (Серія «Юридичний радник»).
73. Nando (New Approach Notified and Designated Organisations) Information System [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
74. Стефанос Іоакімідіс Система технічного регулювання у країнах ЄС – досвід для України [Електронний ресурс]: інформаційні матеріали про реформу технічного регулювання в Україні / Проект Міжнародної фінансової корпорації IFC. – К.: IFC, 2009. – 1 електронний опт. Диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – (Інформаційні матеріали про реформу технічного регулювання в Україні, 2009). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
75. Муха А. Європейський досвід у сфері ринкового нагляду / А. Муха // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2007. - №4. – С. 65-67.
76. Система ринкового нагляду Франції / Зелена книга / Взаємодія // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dssu.gov.ua /control /uk /publish /category/main?cat_id=89223 (Державний комітет технічного регулювання та споживчої політики).
77. Продовольче безправ'я [Електронний ресурс] / Л.Зінченко, О. Юхновський // Дзеркало тижня. – 2008. – №42 (721). – Режим доступу: http://www.dt.ua/3000 /3320/646000/
78. Regulation (EC) No 178/2002 of the European Parliament and of the Council of 28 January 2002 laying down the general principles and requirements of food law, establishing the European Food Safety Authority and laying down procedures in matters of food safety // Official Journal. – 2002. – L31. – P.1
79. Food Safety // Europa. European Commission [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/food_safety/index_en. htm.
80. Product labelling and packaging // Europa. European Commission [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries /consumers/product_labelling_and_packaging/index_en.htm.
81. Правове регулювання безпеки харчування в Європейському союзі та в Україні / [ ред. М.І. Іншин]. – К.: Центр учбової літератури, 2007. - 304 с.
82. Правове регулювання сфери охорони здоров’я людей, тварин, рослин в Європейському Союзі та в Україні / [ред. М.І. Іншин]. - К.: ЦУЛ, 2007. – 440 с.
83. REACH - Registration, Evaluation, Authorisation and Restriction of Chemicals // European Commission/ Enterprise and Industry [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/enterprise/sectors/chemicals /reach /index_en. htm/
84. Войцех Хенриковский Польский центр экспертизы и сертификации [Електронний ресурс]: інформаційні матеріали про реформу технічного регулювання в Україні / Проект Міжнародної фінансової корпорації IFC. – К.: IFC, 2009. – 1 електронний опт. Диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – (Інформаційні матеріали про реформу технічного регулювання в Україні, 2009). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
85. Безрукий В. Сравнительное тестирование товаров и услуг для потребителей / В. Безрукий. – К.: Логос, 2007. - 77с (Совместный проект ЕС и ПРООН «Сообщество потребителей и общественные объединения»).
86. Правове регулювання сфери захисту прав споживачів у Європейському союзі та в Україні (комплексне порівняльно-правове дослідження) / .[ред. І.А. Грицяк]. - К.: ТОВ «АТІКА-Н», 2005. – 656 с.
87. Комаров А.А. Право и качество продукции: [учебное пособие] / А А. Комаров, М.Г. Пронина, Є.А. Саркисова. - Минск: Беларусь, 1981. – 158 с.
88. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления: [научное пособие] / Б.П. Курашвили. - М.: Наука, 1987. – 294 с.
89. Про стандартизацію та сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. № 46-93 - Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 27. - Ст. 289.
90. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1996 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
91. Про лікарські засоби: Закон України від 4 квітня 1996 р. № 123/96-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 22. – Ст. 86.
92. Про метрологію та метрологічну діяльність: Закон України від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 30-31. – Ст. 194.
93. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14.01.2000 р. № 1393-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12.– Ст. 95.
94. Про стандартизацію : Закон України від 17.05.2001 р. № 2408-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. – 2001. - № 31. – Ст. 145.
95. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. – 2001. - № 32. – Ст. 169.
96. Про акредитацію органів з оцінки відповідності :Закон України від 17.05.2001 р. № 2407-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. – 2001. - № 32. – Ст. 170.
97. Про затвердження переліку центральних органів виконавчої влади, на які покладається обов’язок розроблення технічних регламентів у відповідних сферах діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 288 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 11. – Ст. 521.
98. Про затвердження Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг) : Розпорядження Кабінету Міністрів від 17.08.2002 р. №447 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=447-2002-%F0
99. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг): Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 200 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi ? nreg=200-2004-%F0
100. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності :Закон Укр