УЧАСТЬ ТРЕТІХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Бровченко Ігор Олександрович

УДК 347.447.95:347.41.14

УЧАСТЬ ТРЕТІХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ

спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна,
доктор юридичних наук, професор
член-кореспондент Академії правових наук України,
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра цивільного права № 1

Харків – 2009

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗА ІНСТИТУТУ ТРЕТІХ ОСІБ У ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ
1.1. Загальні положення про третіх осіб 11
1.2. Види третіх осіб у зобов’язаннях та їх особливості 26
Висновки до розділу 1 44
РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ ТРЕТІХ ОСІБ В ОКРЕМИХ ВИДАХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
2.1. Виконання зобов’язання третіми особами 48
2.2. Зобов’язання на на користь третіх осіб 75
2.3. Участь третіх осіб у забезпеченні виконання зобов’язань 105
Висновки до розділу 2 119
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ТРЕТІХ ОСІБ У ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ
3.1. Загальні засади обрання третіми особами способів захисту своїх прав та інтересів 126
3.2. Окремі способи захисту прав та інтересів третіх осіб в зобов’язанні 142
Висновки до розділу 3 160
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АТ Акціонерне товариство
ВСУ Верховний суд України
ВАСУ Вищий арбітражний суд України
ВГСУ Вищий господарський суд України
ВАТ Відкрите акціонерне товариство
ВВР Відомості Верховної Ради України
ГК Господарський кодекс України
ДКЦПФР Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
ЗУ Закон України
ЗАТ Закрите акціонерне товариство
ЗК Земельний кодекс України
КМУ Кабінет міністрів України
КТ Командитне товариство
ОВУ Офіційний вісник України
ТДВ Товариство з додатковою відповідальністю
ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю
ПТ Повне товариство
СК Сімейний кодекс України
ЦК РФ Цивільний кодекс Російської Федерації
ЦК Цивільний кодекс України
ЦК УРСР Цивільний кодекс Української РСР

ВСТУП

Актуальність теми. Складність і розгалуженість цивільних зобов’язань знаходить свій прояв, зокрема в участі в них третіх осіб. Проблематика їх участі багатоаспектна, адже важливими і спірними залишаються питання про їх статус в різних зобов’язаннях, обсяг та правова природа їх прав, можливість виникнення у них обов’язків, коло інтересів цих осіб та їх вплив на права і обов’язки сторін в зобов’язанні тощо. В сучасній українській цивілістиці наукових праць з цієї тематики бракує, а фундаментальні дослідження взагалі відсутні. Внаслідок цього склалася теоретична прогалина, яка негативно вплинула й на правозастосування. Останнє негативно відбивається на рівні знань та потребує змін. Цього вимагають і накопичені проблеми судової практики та осмислення оновленого цивільного законодавства. Означене послугувало підставою для обрання теми дослідження та переконливо свідчить про її актуальність.
Права третіх осіб в зобов’язаннях потребують теоретичного аналізу з метою визначення особливостей регулювання прав цих осіб, їх здійснення та захисту. Це має й істотне практичне значення, оскільки треті особи є фігурантами у численних правовідносинах – речових, зобов’язальних, корпоративних, інтелектуальної власності, спадкових тощо.
Теоретичною основою для дослідження проблематики прав третіх осіб стали наукові праці М.М. Агаркова, С.С. Алєксєєва, С.І.Архіпова, І.В.Беклєніщевої, В.А. Бєлова, Т.В.Боднар, М.І.Брагінського, С.М. Братуся, С.І.Вільнянського, В.В.Вітрянського, Є. Годеме, О.С. Іоффе, О.О.Кота, О.О. Красавчикова, В.В.Луця, А.Нолькена, О.П.Печеного, Д.М.Притики, С.В.Сарбаша, М.М.Сібільова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, М.К.Сулєйменова, Є.О. Суханова, С.О.Тєнькова, Ю.К. Толстого, Б.Б.Черепахіна, Г.Ф.Шершеневича та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми «Основні проблеми забезпечення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (№ державної реєстрації 0186.0.070867). Дисертація становить певний внесок у розкриття напрямків загального дослідження в рамках цієї проблеми.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування сутності прав третіх осіб у зобов’язанні, формування засад, підстав та наслідків їх участі для сторін цивільного правовідношення, а також способів захисту прав та інтересів третіх осіб для надання пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства України.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних основних завдань:
– виявити підстави та форми участі третіх осіб у зобов’язанні;
– визначити юридичну природу прав третіх осіб у зобов’язанні;
– розглянути види прав третіх осіб у зобов’язанні та правовідносини, в яких вони перебувають з кредитором та/або боржником в зобов’язанні;
– з’ясувати сутність зобов’язань на користь третіх осіб та зобов’язань, що виконуються третіми особами;
– опрацювати договірні модели зобов’язань на користь третіх осіб;
– дослідити специфіку способів захисту прав цих осіб в порівнянні з захистом прав сторін в зобов’язанні та їх взаємний вплив.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері регулювання прав третіх осіб у зобов’язаннях.
Предмет дослідження – теоретичні основи та практичні питання правового регулювання участі третіх у зобов’язанні, що виявляються в наукових позиціях, теоріях, пропозиціях, нормативно-правових актах України та при їх застосуванні.
Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання:
– формально-логічний, використовуваний при з’ясуванні юридичної природи прав третіх у зобов’язанні та тих правових зв’язків, в яких вони перебувають зі сторонами зобов’язання; за його допомогою здійснювався аналіз поглядів та позицій та виявлені засади власного бачення проблеми; використання цього методу дозволило послідовно висловлювати судження, обгрунтовувати поняття та робити умовиводи;
– структурно-функціональний, завдяки якому побудовано структуру відносин при системному баченні участі третіх осіб у зобов’язаннях та правових зв’язків цих осіб із контрагентами;
– логіко-догматичний та герменевтичний методи сприяли аналізу та тлумаченню норм цивільного права та співставленню різнопланового законодавчого регулювання питань прав третіх осіб у зобов’язаннях;
– метод класифікації дозволив розподілити різні поняття залежно від ряду критеріїв, зокрема, класифікувати права третіх осіб у зобов’язаннях.
У процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за обраною темою є комплексним дослідженням проблем участі прав третіх осіб у зобов’язаннях, що вперше здійснено в Україні. На підставі результатів дослідження дисертантом обґрунтовано нові наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист:
1. Вперше визнано необхідність «розгорнути» конструкцію осіб у зобов’язаннях принаймні на два рівні. Перший: особи у зобов’язаннях – це сторони зобов’язального правовідношення; на другому рівні особи у зобов’язанні – це учасники іншого відносного правовідношення або правовідносин, якими і є треті особи. При такому підході поняття «треті особи» охоплює всіх інших осіб, які не є учасниками первісного зобов’язального правовідношення.
2. Запропоновано новий підхід до розуміння інтересу третьої особи, що може полягати у спрямуванні певної динаміки первісного та всіх інших правовідносин, їх припиненні. Інтереси боржника, кредитора та третьої особи можуть співпадати або розбігатися, однак не можуть бути ідентичними для сторін та третьої особи.
3. Вперше пропонується поділ третіх осіб на тих, які мають суб’єктивні права та треті особи, які мають секундарні права. До вираження наміру приєднатися до договору третя особа має секундарне право, а після такого волевиявлення – суб’єктивне.
4. Уперше аргументується, що треті особи можуть мати не лише права, а й обов’язки, які породжує в неї основний договір (за умов згоди третьої особи) або закон.
5. Вперше зроблено висновок, що осіб, які протистоять уповноваженій особі в абсолютних правовідносинах, не можна вважати третіми особами.
6. Обґрунтовано новий підхід до розкриття засад співвідношення виконання зобов’язання та виконання рішення суду, які можуть існувати паралельно, адже стадія виконання рішення суду не замінює і не зупиняє виконання зобов’язання, внаслідок чого залучення третіх осіб до виконання зобов’язання можливе й після ухвалення рішення суду.
7. Надані нові аргументи щодо вираження волі боржником як підстави для виконання зобов’язання третьою особою, що може мати місце до прийняття виконання від неї або виражатися у подальшому схваленні її дій. Підстави виконання зобов’язання третьою особою можуть бути як договірні, так і обумовлюватися відносинами корпоративної або іншої залежності.
8. Пропонується нове бачення прийняття виконання як здійснення кредиторського обов’язку, на що може бути уповноважена третя особа.
9. Дістали подальшого розвитку аргументи про необхідність розмежовувати договори на користь третьої особи та залучення третіх осіб до фактичного виконання зобов’язання. В основу їх поділу пропонується покласти наявність у третіх осіб певних прав. Права вимоги кредитора у даних відносинах вторинні у порівнянні з правами третьої особи. При цьому кредитор залишається стороною зобов’язання, пов’язаною певними обов’язками.
10. Вперше стверджується про можливість для сторін договору додатково «підпризначати» третю особу на випадок, коли перша відмовиться від наданого їй права. Одночасно доводиться недопустимість для третьої особи передати свої право іншій особі.
11. Подальший розвиток набуло з’ясування наслідків вчинення представником правочину з перевищенням повноважень в разі, якщо він не був схвалений особою, від імені якої діяв представник. Робиться висновок про дійсність такого правочину з набуттям представником прав сторони в ньому, крім випадків, коли законом не допускається можливість встановлення правових наслідків для представника або йому забороняється бути стороною певного правочину.
12. Висловлене нове твердження про можливість для третіх осіб у зобов’язаннях, осіб, на яких покладено виконання обов’язку боржника та особи, на користь яких укладено договір, вимагати тлумачення договору.
13. Вперше доводиться, що третя особа може вимагати підтвердження виконання так само, як і боржник, а кредитор зобов’язаний видати документ про підтвердження виконання і боржнику, і третій особі, яка залучена ним до виконання.
14. Вперше пропонується допустити до нотаріального депонування третіх осіб. Висловлюються нові доводи на користь того, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус повинен упевнитись, що її здійснення не порушує прав третіх осіб; інакше у вчиненні нотаріальної дії слід відмовити.
У результаті проведеного дослідження формулюються нові пропозиції змін до чинного законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження містить матеріали, придатні для використання: 1) при викладанні навчального курсу «Цивільне право України»; 2) при підготуванні навчальних посібників, підручників для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів; 3) у нормотворчій діяльності – для внесення змін до Цивільного кодексу України, окремих законів України, підзаконних нормативно-правових актів, а також при їх розробці; 4) у правозастосовчій діяльності – судами під час розгляду справ по захисту прав третіх осіб та сторін у зобов’язаннях; 5) у практичній діяльності – фізичними та юридичними особами при укладенні договорів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна (м.Харків, Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2005 року); міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Приватноправовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку” (25-26 листопада 2005 року, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, м. Київ), науково-практичній конференції “Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи” (м. Київ, НДІ приватного права та підприємництва АПрН України, 24 листопада 2005 р.), круглому столі “Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі” (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 16 грудня 2005 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в 3 статтях у наукових фахових виданнях, що входять до переліку Вищої атестаційної комісії України, а також у тезах 4 доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, із висновками до розділів та загальних висновків, а також списку використаних джерел, який складається зі 158 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Визначальними для поняття «третя особа» є те, що вона не є стороною первісного правовідношення, але юридично пов’язується з однією із його сторін. Найменування особи «третьої» не визначає її статусу у зобов’язанні, а підкреслює її статус по відношенню до інших учасників зобов’язання.
Фігура третьої особи з’являється там, де виникає декілька цивільних правовідносин. Причому стороною первісного, вихідного правовідношення третя особа не виступає.
2. Спільні риси, властиві вживанню терміну «треті особи» в різних цивільних нормах, наступні: (а) відсутність визначення; (б) норми права безпосередньо не регулюють прав та обов’язків третіх осіб; (в) передбачається виникнення правовідносин за участю третіх осіб у майбутньому як нормативна «предпідстава» цих правовідносин; (г) треті особи у більшості випадків наділяються не самостійними суб’єктивними правами, а окремими правомочностями або їм надаються гарантії захисту та здійснення прав (гарантії у випадку заподіяння шкоди тощо).
3. У встановленні (виникненні) первісного правовідношення третя особа участі не приймає, хоча на наступних етапах його динаміки вона може набути прав сторони первісного правовідношення.
4. Інтерес третьої особи може полягати у спрямуванні певної динаміки первісного та всіх інших правовідносин, їх припиненні. Інтереси боржника, кредитора та третьої особи можуть співпадати або й не співпадати.
3. В залежності від характеру прав третіх осіб вони поділяються на тих, які мають суб’єктивні права та які мають секундарні права. До вираження наміру приєднатися до договору третя особа має секундарне право, а після — суб’єктивне. Тобто, секундарне право «дозріває» до суб’єктивного, але не завжди.
4. Секундарні права зобов’язуючої дії у спадковому праві виникають у третьої особи внаслідок дій інших осіб, зокрема право на прийняття спадщини у випадку відмови від спадщини на користь конкретної особи (ст. 1274 ЦК), у разі пропущення строку на її прийняття (ч. 2 ст. 1272 ЦК) та при зміні черговості спадкування (ч. 1 ст. 1259 ЦК).
5. Секундарні права уповноважуючої дії надають можливість одностороннім волевиявленням дозволити чи заборонити суб’єкту укласти правочин з іншою особою, вчинити інші дії юридичного або фактичного характеру. Це право тлумачення правочину, договору (ст. 213, 637 ЦК); право на відмову від правочину (ст. 214 ЦК); право надавати згоду на вчинення правочину у випадках передбачених договором або законом.
6. До секундарних прав позбавляючої дії відносяться право на відкликання оферти (ст. 641 ЦК), акцепту (ст. 642 ЦК); право на розірвання договору (ст. 651, 652 ЦК); право односторонньої відмови від виконання зобов’язання; право на відмову від прийняття зобов’язання.
7. За розподілом прав і обов’язків треті особи поділяються на три види: треті особи, які мають тільки права; треті особи, які мають права і обов’язки; треті особи, які мають тільки обов’язки.
8. Треті особи можуть мати не лише права, а обов’язки, які породжують в неї основний договір (за умов згоди третьої особи) або закон.
9. За функцією у правовідносинах виділяються треті особи, які виконують активну роль та треті особи, які несуть пасивну роль у відповідному правовідношенні.
10. Третіх осіб, які б протистояли суб’єкту і на яких була покладена певна заборона поведінки, існувати не може, а всі особи, які протистоять уповноваженій особі в абсолютних правовідносинах, не можна вважати третіми особами.
11. У приватноправових відносинах слід виділити такі найбільш важливі групи відносин за участю третіх осіб: (а) відносини представництва; (б) речові відносини; (в) відносини інтелектуальної власності; (г) зобов’язальні; (д) корпоративні; (е) сімейні; (є) спадкові відносини.
12. У разі надання фінансової допомоги до третьої особи переходять права кредитора у зобов’язанні, внаслідок чого має місце нашаровування конструкцій виконання зобов’язання іншою особою і переведення прав кредитора.
13. Внаслідок недопустимості ототожнення виконання зобов’язання і виконання рішення суду, і після ухвалення рішення суду залучення третіх осіб до виконання зобов’язання здійснюється на засадах, визначених ЦК.
14. Можна визначити такі специфічні риси виконання зобов’язань боржника третьою особою у процедурі санації і банкрутства:
1) загальні «контури» цієї конструкції моделює ЦК, але існує специфіка відносин у цій сфері, яку визначає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
2) третя особа (інвестор) може виконувати як цивільно-правові зобов’язання боржника, так і грошові зобов’язання іншої галузевої належності (наприклад, податкові), порядок і наслідки виконання цих зобов’язань визначаються ЦК та договором про надання фінансової допомоги;
3) на відміну від механізму виконання, визначеного ч. 1 ст. 528 ЦК, кредитори (комітет кредиторів) можуть відхилити пропозиції щодо виконання зобов’язань боржника третьою особою.
15. Підставою для виконання зобов’язання третьою особою слугує вираження волі боржником. Воно може мати місце до прийняття виконання від третьої особи, а може виступати в формі подальшого схвалення її дій. В більшості випадків ці підстави є договірними, хоча можуть обумовлюватися корпоративною або іншою залежністю.
16. Можна виділити два види виконання обов’язку боржника іншою особою: без заміни осіб у зобов’язаннях та з заміною осіб у зобов’язаннях.
17. Для виконання обов’язку боржника іншою (третьою) особою властиві такі характерні ознаки: підстави залучення інших осіб до виконання обов’язку боржника (а у випадку виконання обов’язку боржника із заміною осіб у зобов’язанні — наявність додаткової підстави), наявність згоди боржника, наслідки виконання та обсяг відповідальності боржника.
Термінологічно можна визначити покладення на третю особу виконання обов’язку та прийняття нею цього обов’язку.
18. Виконання обов’язку боржника третьою особою є за своєю правовою природою правочином, водночас і прийняття такого виконання кредитором від цієї особи слід розглядати як правочин. Докази прийняття виконання (наприклад, розписка кредитора, акт прийняття робіт та ін.) від третьої особи виконують подвійну функцію: є письмовим оформленням такого правочину між третьою особою і кредитором та одночасно підтвердженням виконання зобов’язання між кредитором і боржником.
19. На прийняття виконання як здійснення кредиторського обов’язку може бути уповноважена третя особа.
20. До договорів, які містять положення про встановлення певних зобов’язань на користь третьої особи, за наявності достатніх умов слід застосовувати правила про змішані договори.
21. Зобов’язання на користь третьої особи можна поділити на такі:
можливість яких прямо передбачено ЦК України: дарування (ст. 725 ЦК), страхування (ст. 985 ЦК), управління майном (ст. 1034 ЦК), банківського вкладу (ст. 1063 ЦК),
21.2. що можуть передбачатися в якості самостійного положення договорів купівлі-продажу (ст. 655 ЦК), найму (ст. 759 ЦК), зберігання (ст. 936 ЦК), спільної діяльності (ст. 1130 ЦК), спадкового договору (ст. 1302 ЦК);
21.3. що існують виключно як договори на користь третьої особи: договір на управління підприємством, що може успадковуватися;
21.4. що можуть бути втілені у непойменований цивільно-правовий договір з урахуванням принципу свободи договору (ст. ст. 3, 6, 627 ЦК), а також у договірні моделі, для яких законодавцем не встановлено самостійного договірного типу. До останніх можуть бути віднесені договори про встановлення сервітуту (ст. 402 ЦК), заміну боржника чи кредитора у зобов’язанні (ст. ст. 512, 520 ЦК).
22. Існування недоговірного зобов’язання на користь третьої особи не виключається. Наприклад, таким є положення заповіту про встановлення заповідального відказу (ст. ст. 1237-1239 ЦК).
23. Невизначеність «третьої особи» в договорі не призводить до визнання його недійсним, крім випадків, коли законодавство виключає побудову договірних відносин сторін без індивідуалізації третьої особи. Водночас договори на користь невизначеної третьої особи повинні містити чіткі ознаки, які б дозволили при їх виконанні індивідуалізувати таку третю особу.
24. Необхідно розмежовувати договори на користь третьої особи та залучення третіх осіб до фактичного виконання зобов’язання. В основу їх поділу слід покласти наявність у третіх осіб певних прав. Права вимоги кредитора у даних відносинах вторинні у порівнянні з правами третьої особи При цьому кредитор залишається стороною зобов’язання, пов’язаною певними обов’язками.
25. У договорі на користь третьої особи існує тісний взаємозв’язок між поняттями наміру сторін (боржника і кредитора), правами вимоги третьої особи та користь третьої особи.
26. Третя особа має свій власний інтерес в зобов’язанні, хоча і заздалегідь обумовлений інтересом кредитора. Права та інтереси третьої особи, хоча і визначені раніше, але можуть бути реалізовані лише на стадії виконання зобов’язання на її користь.
27. Відносини між кредитором і третьою особою :
- можуть бути як правовими, так і такими, що не охоплюються за своєю сутністю сферою правового регулювання (довірчі, дружні стосунки);
- бувають зобов’язальними, речовими або іншими, наприклад особистими немайновими;
- знаходяться поза межами юридичної конструкції договору на користь третьої особи, однак обумовлюють його укладення;
- можуть складатися й між юридичними особами, зокрема основним та залежним товариствами. В даній ситуації афілійований стан юридичних осіб є передумовою їх участі у зобов’язаннях на користь іншої особи.
28. Слід розрізняти момент виникнення права вимоги у третьої особи і момент його здійснення. Для виникнення права згоди третьої особи не вимагається.
29. Термінологічно невірно вести мову про «розподіл» та про «перехід» права вимоги, адже у третьої особи права вимоги, тотожнє за змістом праву вимоги кредитора, виникає.
30. Обмеження щодо дій контрагентів змінювати або розривати договір закон пов’язує не з правом вимоги третьої особи, а з її намірами реалізувати його. Порушення контрагентами правил про обмеження їх прав на зміну чи розірвання договору тягне за собою можливість його визнання недійсним як такого, що суперечить ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 636 ЦК.
31. Скористатися засобами забезпечення виконання зобов’язання за договором на користь третьої особи вона може лише у випадках, коли це прямо передбачено договором або законом.
32. Набуття третьою особою права вимоги не залежить від вчинення нею дій, включаючи прийняття чи відмови від прийняття належного їй за договором. Законом визначені лише наслідки вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом.
33. Сторони договору не позбавлені можливості «підпризначати» додаткову третю особу на випадок, коли перша відмовиться від наданого їй права. Третя особа не може передати свої права іншій особі.
34. Договір про захист третьої особи зумовлений необхідністю додаткового захисту її прав та інтересів у зв’язку з тим, що деліктне право не завжди забезпечує третій особі достатній захист. Цей договір сформувався внаслідок переплетіння договірних та позадоговірних відносин.
35. Третя особа не вправі пред’являти вимоги про визнання правочину дійсним, оскільки, по-перше, конструкція судової легалізації правочину не призначена для ситуації вчинення правочину з перевищенням повноважень; по друге, перелік випадків визнання правочину дійсним судом є вичерпним,
36. Способом захисту прав третіх осіб у зобов’язаннях може бути встановлення у договорі права третьої особи, на яку покладено виконання зобов’язання в порядку ст. 528 ЦК, у випадку ухилення кредитора від прийняття виконання або іншого прострочення з його боку внести борг в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК).
37. Треті особи у зобов’язаннях (ст. 511 ЦК), особи, на яких покладено виконання обов’язку боржника (ст. 527 ЦК), особи, на користь яких укладено договір (ст. 636 ЦК) вправі вимагати тлумачення договору відповідно до вимог ст. ст. 213, 637 ЦК. Для запобігання конкуренція видів тлумачення (здійснюваного за згодою спадкоємців та судового) треті особи вправі оспорити тлумачення заповіту в судовому порядку у тому разі, коли тлумачення заповіту спадкоємцями порушує їх права, не відповідає дійсному змісту заповіту або ж здійснене з порушенням ст. 213 ЦК.
38. Для випадків застосування таких способів захисту, як визнання правочинів недійсними, зберігає силу правило про безпосередній захист особою своїх прав. Тобто решта, включаючи третіх осіб, можуть пред’являти позови про захист прав інших лише у випадках, прямо передбачених законом.
39. Третя особа може вимагати підтвердження виконання так само, як і боржник. Тобто, кредитор зобов’язаний видати документ про підтвердження виконання і боржнику, і третій особі, яка залучена ним до виконання.
40. Треті особи повинні мати можливість впливати на динаміку виконання зобов’язання і шляхом вчинення ними певних дій, спрямованих на його припинення. Третім особам, залучених до виконання зобов’язання, має бути надана можливість проведення зарахування,
41. При вчиненні нотаріальної дії нотаріус повинен упевнитись, що її здійснення не порушує прав третіх осіб, інакше у вчиненні нотаріальної дії слід відмовити.
42. Покладення на третіх осіб обов’язку не вчиняти дії, що мають на меті спричинити шкоду іншому, а також зловживання правом в інших формах, має обумовлюватися їх освіченістю про існування договору, який їм не можна порушувати.

Перелік використаних джерел

1. Абова, Т. Е. Избранные труды. Гражданский и арбитражный процесс. Гражданское и хозяйственное право / Т. Е. Абова. – М. : Статут, 2007. – 1134 с.
2. Алексеев, С. С. Гражданское право в современную эпоху / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – С. 28.
3. Алексеев, С. С. Общая теория права: учеб. / Алексеев С. С. – М. : ТК Велби, Проспект, 2008. – 576 с.
4. Амфитеатров, Г. Н. Основные черты законопроекта о договорах / Г. Н. Амфитеатров. – М. : Полиграфкнига, 1934. – С. 38.
5. Архипов, С. И. Субъект права (теоретическое исследование). Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / С. И. Архипов. – Екатеринбург, 2005. – 44 с.
6. Архипов, С. И. Субъект права. Теоретическое исследование / С. И. Архипов. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 466 с.
7. Архів господарського суду Дніпропетровської області. Справа № 28/397-06 за 2006 р.
8. Архів господарського суду Харківської області за 2005 р. Справа № 15/26.
9. Барон, Ю. Система римского гражданского права / Ю. Барон. – СПб., 1910. – Кн. IV.
10. Барон, Ю. Система римского гражданского права : в 6 кн. / Ю. Барон ; предисловие В. В. Байбака. – СПб. : Юридический центр «Пресс», 2005. – С. 548-549.
11. Бекленищева, И. В. Гражданско-правовой договор: классическая традиция и современные тенденции / И. В. Бекленищева. – М. : Статут, 2006. – 204 с.
12. Белов, В. А. К вопросу о соотношении понятий обязательства и договора / В. А. Белов // Вестник гражданского права. – 2007. – Том 7. – С. 238-258.
13. Белов, В. А. Поручительство. Опыт теоретических конструкций и обообщения арбитражной практики / В. А. Белов. – М. : ЮрИнфор, 1998. – С. 68.
14. Беляневич, В. Е. Господарський процесуальний кодекс України (із змінами і доповн. станом на 22 вересня 2005 р.): Наук-практ. комент. / В. Е. Беляневич. – К. : Юстиніан, 2006. – 672 с.
15. Боднар, Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві: Монографія / Т. В. Боднар. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
16. Боднар, Т. В. Деякі проблеми захисту цивільних прав у договірних зобов’язаннях / Т. В. Боднар // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22). – С. 113-118.
17. Брагинский, М. И. Влияние действия других (третьих) лиц на социалистические гражданские правоотношения. Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / М. И. Брагинский. – Л., 1962. – 36 с.
18. Брагинский, М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский.— М. : Статут, 2002. – Кн. 2: Договоры о передаче имущества. – 800 с.
19. Брагинский, М. И. Договорное право. Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 1997. – 682 с.
20. Бутовский, А. Н. Договоры в пользу третьего лица / А. Н. Бутовский // Журнал Министерства юстиции. – 1910. – № 14. – С. 17.
21. Варул, П. А. Участие третьих лиц в исполнении договорных обязательств/ П. А. Варул // Очерки по торговому праву: Сборник науч. тр. / под ред. Е. А. Крашенинникова. Яросл. гос. ун-т; Ярославль, 2004. – Вып. 11. – 93 с. – С. 35-42.
22. Васильев, А. М. Правовые категории и их место среди категорий обществоведения / А. М. Васильев // Труды Всесоюзного юридического заочного института. – Т. XXII: Роль научных категорий в правоведении. – М., 1973. – С. 142.
23. Васильев, А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976.
24. Вершинин, А. П. Способы защиты гражданских прав в суде / А. П. Вершинин. – СПб. : СПбГУ, 1997.— 164 с.
25. Вечірко, І. О. Особливості процесуального статусу боржника у провадженні у справах про банкрутство / І. О. Вечірко // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 5. – С. 54-59.
26. Вильнянский, С. И. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильнянский. – Х. : Изд-во ХГУ им. А. М. Горького, 1958. – 322 с.
27. Витрянский, В. В. Участники договорных отношений, связанных с перевозками / В. В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2001. – № 10. – С. 42-43.
28. Витушко, В. А. Курс гражданского права: Общая часть. Т. 1 / В. А. Витушко. – Мн. : БГЭУ, 2001. – 414 с.
29. Вільна енциклопедія «Вікіпедія» // http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E% D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0.
30. Гнатенко, А. В. Повноваження апеляційного суду при перегляді рішення суду: теоретичні та практичні спірні питання / А. В. Гнатенко, Д. Д. Луспеник // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 12. – С. 38-45.
31. Годэмэ, Е. Общая теория обязательств / Е. Годэмэ. – М., 1948. – С. 249.
32. Господарський процесуальний кодекс України: проект, вноситься народним депутатом України Притикою Д. М. (реєстр № 2178 від 06.03.2008)//http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31920.
33. Гражданский кодекс Украинской ССР: Научн. – практ. коммент. Пер. с укр. / И. Г. Агапов, М. И. Бару, И. А. Зеленчук и др. – К. : Политиздат Украины, 1981. – 639 с.
34. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник: в 2-х т. / отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. – 4-е изд., перераб и доп. – Т. 1. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 560 с.
35. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие / под общей редакцией В. В. Безбаха и В. К. Пучинского. – М. : МЦФЭР, 2004. – 896 с.
36. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / отв. ред. О. Н. Садиков. – М. : Юристъ. – 776 с.
37. Гражданское право: актуальные проблемы теории и практики / под общ. ред. В. А. Белова. – М. : Юрайт-Издат, 2007. – 993 с.
38. Гражданское право : в 2 т. Том II. Полутом 1: Учебник / отв. ред. проф. Е.сА. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательство БЕК, 2000. – 704 с.
39. Гражданское право: Учебник / под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М. : Проспект, 1999. – Т. 2. – 784 с.
40. Гражданское право: Учебник. Часть первая / под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева. – М. : Юристъ. – 1997. – С. 412.
41. Гревцов, Ю. И. О юридико-догматических химерах в современном российском правоведении / Ю. И. Гревцов, Е. Б. Хохлов // Правоведение. – 2006. – № 5.
42. Грешников, И. П. Понятие субъекта частного права: британский подход / И. П. Грешников // Правоведение. – 2006. – № 3. – С. 62-71.
43. Дождев, Д. В. Римское частное право: Ученик для ВУЗов / Д. В. Дождев ; под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 1999. – 784 с.
44. Закон України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
45. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Відомості Верховної Ради України 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
46. Захаров, Ю. Ю. Договоры в пользу третього лица в теории и хозяйственной практике: дис. … канд .юрид. наук / Ю. Ю. Захаров. – М. : МГЮА, 2003. – 171 с.
47. Иеринг, Р. Юридическая техника / Р. Иеринг ; сост. А. В. Поляков. – М. : Статут, 2008. – 231 с.
48. Иоффе, О. С. Избранные труды : в 4 т. / О. С. Иоффе. – СПб. : Юридический центр «Пресс», 2004. – Т. 3: Обязательственное право – 837 с.
49. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.
50. Інструкція про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та в приватних нотаріусів: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 18 лютого 2003 р. № 13/5 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – Ст. 414.
51. Калінюк, О. Іпотека: майновий поручитель; правові наслідки порушення обов’язків іпотекодавця; наступна іпотека; підстави припинення іпотеки / О. Калінюк // Іпотека – аналіз, коментарі, практика застосування. – Х. : Страйк. – С. 118.
52. Кашинцева, О. Треті особи як суб’єкти права на знак для товарів і послуг / О. Кашинцева // Право України. – 1999. – № 7. – С. 81-85.
53. Керимов, Д. А. Методология права: предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – 4-е изд. – М. : СГУ, 2008. – 521 с.
54. Ковалевская, Н. С. Договор в пользу третього лица / Н. С. Ковалевская // Вестник МГУ. Серия «Право». – 1984. – № 5. – С. 101-104.
55. Корецкий, А. Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре / А. Д. Корецкий. – СПб. : Юридический центр «Пресс», 2004. – 211 с.
56. Коссак, В. М. Правовий статус майнового поручителя в заставних відносинах / В. М. Коссак, М. М. Дякович // Юридичний радник. – 2004. – № 1. – С. 10.
57. Кот, О. О. Перехід прав кредиторів: Історія. Теорія. Законодавство / О. О. Кот. – К. : Юрінком Інтер, 2002.— 160 с.
58. Красавчиков, О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков // Категории науки гражданского права. Избранные труды : в 2 т. – М. : Статут, 2005. – Т. 2.
59. Кривобок, С. В. Правочини з підприємством як єдиним майновим комплексом. Автореф. дис. … канд. юрид. наук / С. В. Кривобок. – Х., 2008. – 21 с.
60. Латынцев, А. В. Обеспечение исполнения договорных обязательств / А. В. Латынцев. – М. : Лекс-Книга, 2002. – 285 с.
61. Луцик, М. Л. Права сторін договору транспортного експедирування / М. Л. Луцик // Університетські наукові записки. – 2007. – № 1 (21). – С. 158-163.
62. Маркин, В. И. Научное содержание общего курса логики для студентов философского факультета. Тема «Понятие» / В. И. Маркин // http://logic.philos.msu.ru/texts/concept/concept.html#2.
63. Маркс, К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1973. – Т. 13.
64. Матвеев, И. Наследственный договор / И. Матвеев // Хозяйство и право. – 2008. – № 11. – С. 39-44.
65. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : в 4-х т. Т. 4: Методологія тлумачення нормативно-правових актів України / відп. ред. В. Т. Ротань. – К. : Юридична книга; Севастополь: Ін-т юрид. дослід., 2008. – 848 с.
66. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – Т. 2. – К. : А. С. К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 864 с.
67. Научно-практический комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / под ред. проф. В.П. Мозолина и проф. М.Н. Малеиной. – М. : Норма, 2004. – 848 с.
68. Нолькен, А. Договоры в пользу третьих лиц. Опыт теоретического исследования по гражданскому праву / А. Нолькен. – СПб. : Типография Императорской академии наук, 1885. – 149 с.
69. Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 30 травня 2001 р. № 01-8/637 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)».
70. Осіпов, А. І. Хочу бути кредитором: виконання зобов’язання боржника іншою особою / А. І. Осіпов // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 4. – С. 100-105.
71. Перепелкина, Е. А. Проблемы обеспечения исполнения обязательств путем привлечения третьих лиц. Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Е.А. Перепелкина. – М., 2007. – 30 с.
72. Петров, В. С. Альтернативное обязательство по российскому гражданскому праву. Автореф. дис. … канд. юрид. наук / В. С. Петров. – М., 2006. – 31 с.
73. Печений, О. П. Підстави виникнення цивільних прав і обов’язків: аналіз юридичної конструкції ст. 11 ЦК України / О. П. Печений // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 1. – С. 141-149.
74. Печений, О. П. Прострочення виконання договірного зобов’язання. Автореф. дис. … канд. юрид наук / О. П. Печений. – Х., 2002. – 22 с.
75. Печений, О. П. Рішення суду в системі підстав виникнення цивільних правовідносин / О. П. Печений, О. В. Шутенко // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 3. – С. 87-93.
76. Постанова Вищого господарського суду України від 27 вересня 2005 р. // Судова практика у справах господарського судочинства. Договірні зобов’язання. / за заг. ред. Балаклицького І. І. – К. : Юрисконсульт, 2007. – С. 150-153.
77. Постанова Вищого господарського суду України від 25 вересня 2007 р. у справі № 36/126 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1720484.html.
78. Постанова Вищого господарського суду України від 08 листопада 2007 р. у справі № 29/20-07 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1778490.html.
79. Постанова Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2004 р. у справі № 3/184-13/307 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_698851.html.
80. Постанова Вищого господарського суду України від 15 березня 2006 р. по справі № 21/122 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1204898.html.
81. Постанова Вищого господарського суду України від 17 вересня 2008 р. у справі № 37/634 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_2105707.html.
82. Постанова Вищого господарського суду України від 17 липня 2006 р. № 08/31-06 // Архів господарського суду Харківської області за 2006 р. Справа № № 08/31-06.
83. Постанова Вищого господарського суду України від 19 грудня 2007 р. у справі № № 16/63-07 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1801355.html.
84. Постанова Вищого господарського суду України від 22 листопада 2006 р. у справі № 10/76-06 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1413237.html.
85. Постанова Вищого господарського суду України від 24 грудня 2008 р. у справі № 2/173-08 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_2200228.html.
86. Постанова Вищого господарського суду України від 24 квітня 2007 р. у справі № 13/616-06 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1561618.html.
87. Постанова Вищого господарського суду України від 25 вересня 2007 р. у справі № 36/126.
88. Постанова Вищого господарського суду України від 25 липня 2006 р у справі № 20/40д // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1311693.html.
89. Постанова Вищого господарського суду України від 28 вересня 2005 р. у справі № 973. // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1052124.html
90. Постанова Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 р. у справі № 40/118-07 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1803000.html.
91. Постанова Вищого господарського суду України від 3 вересня 2008 р. по справі № 9/784-07(2/106-07) // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: www.arbitr.gov.ua.
92. Постанова Вищого господарського суду України від 31 січня 2006 р. у справі № № 527/12-05 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1173245.html.
93. Постанова Вищого господарського суду України від 6 листопада 2008 р. У справі № 2-6/1923-2008 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_2136844.html.
94. Постанова Вищого господарського суду України від 6 серпня 2008 р. у справі № 14/268-14/283 // Офіційний сайт Вищого господарського суду України:http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_2044860.html.
95. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11 березня 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 9 (97). – С. 7-10.
96. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 24 квітня 2007 р. // Офіційний сайт Верховного Суду України:http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/FAE2398C0BD8851CC22574240024FA05?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=FAE2398C0BD8851CC22574240024FA05&Count=500&.
97. Постановление ФАС МО от 15 августа 2001 № КГ-А40/4251-01 // www.consultant.ru.
98. Практика применения Гражданского кодекса РФ части первой (А. Б. Бабаев, Р.С. Бевзенко, В. А. Белов, Ю. А. Тарасенко) / под общ. ред. В. А. Белова. – М. : Юрайт-Издат, 2009. – 1161 с.
99. Практика розгляду судами корпоративних спорів: Узагальнення підготовлено суддею Верховного Суду України О. І. Потильчак та начальником управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України, кандидатом юридичних наук І. В. Бейцун // Офіційний сайт Верховного Суду України: www.scourt.gov.ua.
100. Притика, Д. М. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді: Монографія / Д. М. Притика. – К. : Ін Юре, 2006. – 636 с.
101. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. № 514-VI // Урядовий кур'єр. – 29 жовтня 2008. – № 202.
102. Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 р. № 01-8/482.
103. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу»: роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України вiд 24 грудня 1999 р. № 02-5/602.
104. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею: Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 р. № 04-5/601 // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 5. – С. 16-44.
105. Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 4.
106. Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 11 квітня 2005 р. № 01-8/344 // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3.
107. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 р. № 01-8/211 // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 3. – С. 45-71.
108. Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України: Роз’яснення президії Вищого господарського суду України вiд 28 березня 2002 р. № 04-5/367.
109. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. —№ 10. – Ст. 44.
110. Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України): лист Вищого адміністративного суду України від 9 січня 2008 р. № 7/9/1/13-08.
111. Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України 1 липня 2004 р. № 1955-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30. – Т. 1. – Ст. 1996.
112. Пугинский, Б. И. Теория и практика договорного регулирования / Б. И. Пугинский. – М. : Зерцало-М, 2008. – 224 с.
113. Пункт 2 «Методичних рекомендацій із застосування банками Закону України «Про заставу» // Лист НБУ від 8 жовтня 1993 р. № 23015/11.
114. Пухан, И. Римское право: Базовый учебник / И. Пухан, М. Поленак–Акимовская. – М. : Зерцало-М, 2003. – 448 с.
115. Пушай, В. І. Уступка вимоги і переведення боргу в цивільних правовідносинах (на матеріалах судової практики). Автореф. дис. … канд. юрид. наук / В. І. Пушай. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка. – 21 с.
116. Пушай, В. І. Уступка вимоги і переведення боргу в цивільних правовідносинах (на матеріалах судової практики). Дис. … канд. юрид. наук / В. І. Пушай. – К., 2006. – 203 с.
117. Радзивілюк, В. В. Судова процедура санації. Навч. посібник / В. В. Радзивілюк. – К. : Атіка, 2005. – 77 с.
118. Рассказова, Н. Ю. Вопросы общей теории обеспечительных обязательств // Правоведение / Н. Ю. Рассказова. – 2004 – № 4.
119. Речицкий, В. В. Символическая реальность и право / В. В. Речицкий. – Львов: ВНТЛ-Классика. – 732 с.
120. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 р. Справа № 22-3168 від 2006 року // Єдиний державний реєстр судових рішень України http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=204:2:2980287151129784::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10000169242%2C22620D48DE5F2ADAD6C704927434C10D&cs=150A978C71A3F3A3DB2FB1E2EE34ED98E.
121. Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2007 р. у справі № 22-ц-4024/07 // Архів Апеляційного суду Харківської області за 2007 р. Справа 22-ц-4024/07.
122. Рыбалов, А. О. Абсолютные права и правоотношения / А. О. Рыбалов // Правоведение.— 2006. – № 1.
123. Савиньи, Ф. К. Обязательственное право / Ф. К. Савиньи ; Предисл. В. Ф. Попондопуло. ; пер. с нем. В. Фукса и Н. Мандро. – СПб. : Юридический центр «Пресс», 2004. – 576 с.
124. Санфилиппо, Ч. Курс римского частного права: Учебник / Ч. Санфилиппо ; пер. с итал.; под ред. Д. В. Дождева. – М. : БЕК, 2002.
125. Сарбаш, С. В. Исполнение договорного обязательства / С. В. Сарбаш. – М. : Статут, 2005. – 636 с.
126. Сарбаш, С. В. Исполнение договорного обязательства третьим лицом / С. В. Сарбаш. – М. : Статут, 2003. – 92 с.
127. Сделки и договоры: Обзор судебной практики к главам 9, 27, 28, 29 Гражданского кодекса РФ / Сост. Н. Э. Лившиц, А. В. Сухарина; под ред. А. В. Коновалова. – СПб. : Юридический центр Пресс», 2004. – 524 с.
128. Сидорук, М. Вопросы правового регулирования расчетов с использованием банковских карт / М. Сидорук // Приложение к ежемесячному юридическому журналу «Хозяйство и право». – 2008. – № 11. – С. 44-45.
129. Словарь иностранных слов и выражений / авт.-сост. Е. С. Зеленович. – М. : Олимп, 2000. – С. 284.
130. Слюсаревский, Н. Н. Имущественный поручитель – залогодатель, устанавливающий залог в обеспечение чужого обязательства / Н. Н. Слюсаревский // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2002. – № 11. – С. 19–23.
131. Слюсаревский, Н. Имущественный поручитель: поручитель или залогодатель? / Н. Слюсаревский // Юридическая практика. – 2002. – № 13; Швец Б. «Милые неувязки» законодательства // Там само. – 2004. – № 22.
132. Советское гражданское права / под ред. О. А. Красавчикова. – М. : Юрид. лит., 1972. – Т. 1. – С. 346.
133. Соцуро, Л. В. Толкование договора судом / Л. В. Соцуро. – М. : ТК «Велби», Проспект, 2008. – 216 с.
134. Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика: зб. норм. актів. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 336 с.
135. Спасибо-Фатєєва, І. В. Порука і гарантія як способи забезпечення зобов’язань / І. В. Спасибо-Фатєєва // Підприємництво, господарство і право. – 2002 – № 3 – С.22-25.
136. Спасибо-Фатєєва, І. В. Рівнобедрений трикутник правовідносин застави: становище майнового поручителя // Мала енциклопедія нотаріуса / І. В. Спасибо-Фатєєва. – 2007. – № 1. – С.22.
137. Сулейменов, М. К. Избранные труды по гражданскому праву / М. К. Сулейменов ; Науч. ред. В. С. Ем. – М. : Статут, 2006. – 587 с.
138. Телюкина, М. Исполнение третьими лицами обязательств должника в течение внешнего управления / М. Телюкина // Хозяйство и право. – 2003. – № 5. – С. 30-33.
139. Теньков, С. О. Застосування положень цивільного і господарського законодавства до розгляду спорів про відступлення права вимоги / С. О. Tеньков // Вісн. господарського судочинства. – 2004. – № 4.
140. Теньков, С. О. Коментар судової практики розгляду юридичних помилок у документах / С. О. Теньков // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2006. – № 11. – С. 119.
141. Третьи лица // Энциклопедия Брокгауза Ф. А. и Ефрона И.А. (1890–1916 гг.) http://006.brocgaus.ru/text/314.htm
142. У справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води): Рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 р. № 9-зп // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1. – С. 169.
143. Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24 листопада 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 1.
144. Украинский, Р. Обязательства с участием третьих лиц / Р. Украинский // Эж-Юрист. – 2004. – № 8.
145. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. – М. : Политиздат, 1991. – С. 192.
146. Французский гражданский кодекс / Науч. редактирование и предисловие канд. юрид. наук Д. Г. Лаврова, перевод с французского А. А. Жуковой, Г. А. Пашковской. – СПб: Юридический центр «Пресс», 2004. – 1101 с.
147. Харитонов, Є. О. Цивільні правовідносини / Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова. – К. : Істина, 2008. – 304 с.
148. Харченко, В. И. Нормативно-правовые аспекты эмиссии предоплаченных платежных карт в Украине / В. И. Харченко // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке. – 2006. – № 5. – С. 21-24.
149. Цивільне право України: Підручник: у 2 т. / за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького.— К. : Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – 552 с.
150. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. комент. / за ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К. : Істина, 2004. – 928 с.
151. Черепахин, Б. Б. Ответственность грузополучателя по требованиям из договора железнодорожной перевозки / Б. Б. Черепахин // Труды по гражданскому праву. – М. : Статут, 2001. – 479 с.
15