ЗАСТАВА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ (КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

КІЗЛОВА Олена Сергіївна
УДК 347.27 (477)

ЗАСТАВА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
(КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА)

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
Харитонов Є.О.

Одеса - 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНО – ФІЛОСОФСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСТАВИ………………..
20
1.1. Методологічні засади формування застави в цивільному праві………..……………………………………...
20
1.2. Філософсько-методологічний аналіз застави як правового явища………………………………………………..
43
1.3. Стан дослідження категорії застави у вітчизняній цивілістиці………………………………………………………
65
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ ЗАСТАВИ: ЦИВІЛІСТИЧНА ТЕОРІЯ ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА……….
83
2.1. Заставне право Стародавнього Риму…………… 83
2.2. Визначення застави в сучасному цивільному праві…………..………………………………………………...
105
2.3. Основні категорії речового та зобов’язального права в правовій природі застави…………………………….
130
РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ЗАСТАВИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ……………………………………………..
161
3.1. Визначення застави в цивільному праві України…. 161
3.2. Застава в системі способів забезпечення виконання зобов’язань……………………………………………………...
170
3.3. Класифікація застави в цивільному праві України… 197
РОЗДІЛ 4. ЗАСТАВА РУХОМОГО МАЙНА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ………………….………
244
4.1.Заклад як самостійний вид застави. Основні положення та проблемні питання……………………………..
244
4.2. Цінні папери як предмет застави……..……………. 295
4.3. Гроші як окремий предмет застави…….………….. 310

РОЗДІЛ 5. ОКРЕМІ ПИТАННЯ ІПОТЕКИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ ………………………..….

317
5.1. Загальні положення іпотеки в цивільному праві України ……...………….………………………………………
317
5.2. Економіко-правові засади іпотеки в сучасному правовому полі…………………………………………………
343
ВИСНОВКИ…………………………………………………… 378
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………... 384

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах розвитку державності України ключове місце належить формуванню правової системи, в якій одним з основних елементів є права та інтереси приватних осіб з позицій як внутрішньодержавного, так і загальносвітового значення. Вдосконалення законодавчої бази в напрямі реалізації прав і свобод людини та громадянина є одним з основних пріоритетів у розвитку правової держави. З іншого боку, захист прав ті інтересів людини складають одну з ключових наукових проблем, яка всебічно вивчається – з філософсько-гуманітарного погляду, в аспекті принципів перебудови правової системи, проведення економічної та культурної політики, боротьби з екологічними загрозами, злочинністю. Одними з правових способів захисту інтересів учасників правовідносин є засоби, передбачені законодавством України, а саме: Цивільний кодекс України (далі – ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), інші нормативно –правові акти. До таких способів відноситься і застава.
У науці, як і в буденному житті, існують проблеми, вирішення яких не вимагає тривалого часу, але є проблеми, що не вирішуються впродовж багатьох років, а можливо, і століть. Однім з таких питань є правове явище - застава, яка, починаючи ще з грецьких та римських часів і до сьогодення викликає прискіпливу увагу вчених та практиків. Нове століття внесло свої корективи практично в усі сфери нашого життя, а виникнення, розвиток, зміна будь-якого правового явища пов'язані з реальною потребою закріпити у праві ті зміни, які відбуваються в житті суспільства.
Необхідність дослідження застави в умовах подальшої еволюції економічних відносин обумовлена безліччю обставин різної природи і характеру, оскільки під впливом цих процесів можуть змінюватися і його сутнісні характеристики.
Багатовікова історія розвитку застави в нашій державі є правовою моделлю, яка дозволяє вивчити на базі конкретного матеріалу складні процеси становлення і розвитку характерних рис декількох взаємопов'язаних і взаємообумовлених інститутів цивільного права в контексті державотворення в Україні, а також можливість запозичення кращих правових положень у законодавство України. Закономірності розвитку застави як правового явища, втім як і будь-якого іншого, передбачають його відповідність певним законам, тобто якусь стабільність у заставі, яка безпосередньо пов'язана із станом економіки. Виявити такі закономірності досить складно, оскільки аналізувати стан вітчизняної економіки відповідно до логіки і законів економічної науки досить важко.
Спрощено-обмежене трактування в науковій літературі поняття застави сповна з'ясовне, оскільки дозволяє не помічати розбіжностей між законодавством і правовою реальністю. Саме тому дуже важливе при визначенні концептуальних засад застави поєднання теоретичних висновків з чіткою спрямованістю на вирішення практичних завдань.
Слід зазначити, що в різний час у цивілістичній літературі виникає теза про космополітизм історичних форм застави, тому для нас є важливим вивчення даного питання, оскільки ми не можно, наприклад, заперечувати практично паралельний розвиток інституту застави в римському і німецькому праві.
Актуальність дослідження застави у цивільному праві зростає з розвитком ринкових відносин, вдосконаленням механізму правового регулювання договірних відносин і, безумовно, підвищенням ефективності застосування способів забезпечення виконання зобов'язань. Завданням даного дослідження не є всебічний аналіз проблем генезису та еволюції застави, проте, зрозуміло, що вивчення застави неможливе без урахування конкретно-історичних умов існування. Досить важливим є і питання про етапи розвитку та формування застави та взагалі можливість їх визначеня.
Актуальність теми дослідження підвищується також і тому, що застава, як ефективніший спосіб забезпечення інтересів сторін у зобов’язаннях, відображає загальну тенденцію посилення захисту прав приватної особи, яка має місце в Україні у останні десятиліття. Виголошення будь–яким суспільством курсу на розбудову правової держави означає, що воно не лише приймає на себе обов’язок визнавати природні права людини, але й має забезпечувати реалізацію цих прав і свобод.
Процес реформування основних полоожень застави зокрема відбувався здебільшого шляхом внесення безпосередніх поправок до цивільного законодавства, які супроводжувалися прийняттям безлічі спеціальних цивільно-правових законів і підзаконних актів. Пропозиції щодо вдосконалення законодавства виникають лише тоді, і це доведено практикою, коли в цьому існує суспільна потреба, яка даними нормами права не задовольняється, але чітко визначити соціальну сутність такої потреби досить складно. Виникає необхідність у поясненні такої потреби за допомогою інших наук – економіки, філософії, соціології, соціальної психології тощо.
Якщо немає законодавства або якщо воно не відповідає інтересам суспільства, то такий правовий вакуум можна заповнити іншими способами. У сфері бізнесу – звичаями ділового напряму, у цивільно-правовій сфері – використанням договірного права, коли зацікавлені сторони можуть укласти між собою договір, що передбачає їхні права й обов'язки, а також відповідальність за невиконання зобов'язань.
Починаючи із середини ХІХ століття і до теперішнього часу, у науковій літературі застава розглядається як складне і багатогранне явище в різних аспектах, проте загальнотеоретичні засади даного явища, на нашу думку, вивчені недостатньо. У цьому плані основну увагу необхідно звернути на місце застави в системах зобов'язального,та речового права. Застава, будучи одним із найстаріших інститутів цивільного права, завжди викликала і викликає особливий інтерес цивілістів. Але потреба в комплексному дослідженні теоретичних питань застави в цивільному праві та законодавстві, особливо в сучасних умовах, не тільки залишається актуальною, а й є практично обумовленою.
Таким чином, існує нагальна необхідність заповнити прогалини в наукових розвідках сутності застави в історичному форматі на сучасному етапі, визначити загальне поняття та місце застави у системі способів забезпечення виконання зобов’язань, встановити підстави класифікації застави та уточнити критерії такої класифікації, дослідити специфіку окремих видів застави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» «Традиції та новації у сучасному цивільному праві України» на 2006-2010 роки, який є складовою плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (номер державної реєстрації 0106U004970).
Мета і задачі дослідження. Мета даної роботи – дослідження правової природи і концептуальних основ та теоретичних положень застави, як досить складної правової категорії – як багатогалузевого правового інституту, як суб’єктивного права, як цивільного правовідношення тощо. Це пов’язано зі слабкою теоретичною розробленістю застави, необхідністю осмислення застави як юридичного феномена, визначенням його ролі і місця в цивільно-правових відносинах.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
дослідити закономірності розвитку застави як закономірність розвитку правового явища;
теоретично узагальнити фактичний матеріал і визначити логічний апарат, у якому закріплений попередній досвід дослідження застави;
виявити причинно – наслідкові зв’язкі меж певними економіко – соціальними умовами і виникненням застави;
здійснити філософсько – методологічний аналіз поняття застави як складного правового явища;
здійснити аналіз формування концепції поняття застави у цивільному праві;
уточнити зміст та обсяг поняття застави як складного правового явища;
проаналізувати поняття «зобов’язання» «договір» і встановити їх місце у формуванні поняття «застави»;
здійснити аналіз поняття та характерних ознак застави в сучасному цивільному праві;
проаналізувати правову природу застави як складного правового явища;
з’ясувати місце застави в системі способів забезпечення виконання зобов’язань;
проаналізувати існуючи класифікації застави з метою їхньої уніфікації;
уточнити критерії класифікації окремих видів застави;
Визначити окремі види застави у контексті аналізу загального поняття;
проаналізувати окремі види застави з метою встановлення їх суті та особливостей об’єктів.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають із забезпечення виконання зобов’язань заставою, взяті у загальному контексті їх виникнення, розвитку.
Предметом дослідження є застава як складна правова категорія у цивільному праві України, її правова природа та концептуальні положення.
Методи дослідження. У процесі аналізу проблем, які входять до предмету дисертаційного дослідження, було використано філософські (загальнонаукові) та приватно – наукові методи пізнання. Застосування філософських принципів та методів дослідження допомагає при вивченні спеціального - наукового матеріалу (в даному випадку правового – застави) з філософської точки зору, його критичному переосмисленню відповідними філософськими засобами, що дозволяють чіткіше визначити категоріальний рівень. Це призводить до можливості визначити об'єктивну перспективу руху того або іншого спеціального знання. Поза філософією неможливо виокремити інваріантну структуру в комплексній проблемі, що безпосередньо належить до категорії застави.
Сьогодні ми маємо право говорити про істотну зміну стилю наукового мислення, під яким розуміємо те, що історично сформувалася досить стійка система загальноприйнятих методологічних нормативних і філософських принципів, характерних для тієї чи іншої епохи. Стиль мислення виявляється і фіксується в мові науки і, головним чином, у її категоріальному апараті, тобто у різних поняттях загальнонаукового значення.
Синергетика, герменевтика, раціоналізація – поняття, які сьогодні, хоча і насилу, входять у наукові юридичні дослідження.
Методологія синергетичного моделювання дає можливість постановки завдання в дисциплінарних термінах, включаючи міждисциплінарну експертизу. Для нас це реальна можливість дослідити заставу не лише в межах правової дисципліни, але й економіки, філософії, соціології, соціальної психології.
Юридична герменевтика методологічно забезпечує можливість розуміння смислу ряду понять, наприклад норми права, а потім і тлумачення її суті, раціоналізація дозволяє теоретично осмислити досліджуваний об’єкт. У той самий час цілком необґрунтовано приділяється мало уваги діалектичному методу, який слід розуміти з позиції гегелівської діалектики. З цього приводу абсолютно справедливе зауваження Л. В. Петрової: «Сьогодні вже майже ніхто з правників не ризикне відверто визнати методологічним підґрунтям юридичної науки діалектичний та історичний матеріалізм. Але що запропоновано замість того? Враження таке, начебто юридична наука взагалі здатна існувати без будь-якого фундаментально-філософського обґрунтування...» .
Для забезпечення вирішення конкретної наукової проблеми (у даному разі йдеться про дослідження застави як правового явища) необхідний філософсько-методологічний аналіз, який допомагає визначити нові шляхи дослідження, застосувати методи, що забезпечують їх вирішення.
Серед найбільш важливих поміж загальнонаукових слід назвати діалектичний та систематичний методи. У дослідженні також використовувалися приватно – наукові методи, зокрема, метод системно – структурного аналізу, за допомогою якого застава розглядалась як складова частина загальної системи речового права, зобов’язального права, а також як багатогалузевий інститут права, аналізувалися структурні та змістовні особливості окремих видів застави. Теоретичний рівень виводить нас на можливість чіткої визначеності понять. І це дуже важливо, оскільки в понятті, як формі мислення, узагальнено відображаються предмети, а його структурні елементи – зміст та обсяг – можуть мати особливу, часто досить своєрідну природу свого виникнення.
Формулювання висновків і пропозицій, які міститься у дисертації, з врахуванням вимог відносно визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості суджень і здійснення в межах загальнотеоретичних і цивільно –правових конструкцій з використанням понятійного апарату відповідних галузей права зроблено за допомогою методу догматичного (логічного ) аналізу.
За допомогою формально –логічного та історичного методів розкрити поняття застави як складного правового явища та його системоутворюючих елементів. Використання порівняно-правового методу під яким розуміється зіставлення одно порядкових юридичних понять, явищ, процесів і з'ясування між ними схожості і відмінності сприяє чіткому розумінню причин виникнення застави, алгоритму її розвитку в різних економічних умовах, під впливом яких змінювалися її сутнісні характеристики, що дозволяє по-новому осмислити практичне значення застави.
Використання методу порівняльного правознавства сприяє підвищенню теоретичного рівня дослідження, виявленню деяких загальних закономірностей і специфічних рис тих або інших правових явищ в умовах різного рівня суспільно - економічного розвитку окремих держав, що особливо важливе при дослідженні розвитку застави.
Аналіз сучасного стану законодавства у сфері дослідження здійснений нами за допомогою аналітико - синтетичного методу.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних романістів, цивілістів, фахівців інших галузей правової науки: С.С. Алексєєва, М.М. Агаркова, Б.С. Антимонова, О.І. Антонюк, A.M. Бєлякової, Д.В Бобрової, Т.В. Боднар, Б.Т. Безлєпкіна, В.М. Болдінова, В.А. Васильєвої, К.М. Варшавського, В.Г. Верднікова, Г.В.Ф. Гегеля, Б.Н. Гонгало, М.В. Гордона, Є. Годеме, О.В. Дзери, Ф.М. Дидинського, Г.В. Єрьоменко, А.І. Загорулько, А.С. Звоницького, О.С. Іоффе, В.М. Ігнатенка, В.Б. Ісакова, О.Ю. Кабалкіна, І.С. Канзафарової, Т.С. Ківалової, A.M. Колодія, В.М. Коссака, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, С.Н. Ландкофа, А.А. Лунца, В.В. Луця, Я.М. Магазинера, Р.А. Майданика, М.С. Малеїна, Д.І. Мейєра, В.П. Маслова, Г.К. Матвеева, Ш.М. Менглієва, П.Є. Недбайла, І.С. Ніжинської, І.Б. Новицького, В.Т. Нора, В.А. Ойгензихта, С.О. Погрібного, С.Н. Приступи, П.М. Рабіновича, С.Д. Русу, A.M. Савицької, Р. Сават'є, Ф.К. Савін'ї, В.Т. Смирнова, А.О. Собчака, П.Р. Стависького, Ю.К. Толстого, К.А. Флейшиць, Ю.Б. Фогельсона, P.O. Халфіної, Є.О. Харитонова, O.I. Харитонової, Ю.С. Червоного, Х.Й. Шварца, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, М.Я. Шимінової, Р.Б. Шишки, Л.С. Явича, ін.
Вивчення та аналіз праць зазначених науковців дали змогу визначити й оцінити стан проблеми, що досліджується, виявити та дослідити питання, що постали на сучасному етапі реформування теорії цивільного права та визначити шляхи їх вирішення.
Емпіричну основу дослідження складає законодавство України, міжнародні нормативно – правові акти та законодавство зарубіжних країн (Франції, Німеччини, Великої Британії, США та ін).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці системним комплексним дослідженням теоретичних і практичних питань застосування застави як складного правового явища - як багатогалузевого правового інституту, як суб’єктивного права, як цивільного правовідношення тощо.
вперше: обґрунтовано висновок, що сучасний концептуальний підхід до визначення сутності та властивостей застави полягає в розумінні її як: 1) багатогалузевого правового інституту - застава є інститутом цивільного права, застава є інститутом публічного права - податкова застава, застава, як запобіжний захід у кримінально – процесуальному праві, застава як інститут господарського права; 2) відповідних цивільних правовідносин, за якими кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника; 3) цивільного суб’єктивного права кредитора у кредитних правовідносинах;
визначено, що найзначніші зміни в суті, змісті та правової природі застави безпосередньо були пов'язані зі зміною правової реальності та соціально –економічних умов суспільства;
встановлено, що при дослідженні суті застави слід використовувати співвідношення філософських категорій "одиничного", "окремого" і "загального". Через категорію «загальне» у правовому явищі застава встановлюються її окремі види, оскільки тільки через пізнання основних ознак, логічно властивих кожному з окремих видів застави, виникає реальна можливість пізнати її суть. Використання категорії "особливе" дозволяє у свідомій мірі, більш глибоко дослідити види застави в процесі їх еволюції;
обґрунтовано, що застава, як будь –яке правове явище, має істотні ознаки, що відрізняють її від інших правових явищ з тотожними ознаками, але з іншими якісними характеристиками. Йдеться про змішання або недостатньо чітке розмежування різних визначень одного і того самого поняття, але цілком можлива й інша ситуація, коли для різних понять (застава, заклад, іпотека) може бути одне й те саме визначення;
встановлено, що на етапі зародження в римському праві виникло розуміння про суперечність між єдністю природи заставного права і різноманітністю природи його об’єктів, а саме поняття застава наповнилося необхідними, структурними елементами, вмістом та обсягом, у яких відповідно позначилися сукупні ознаки, необхідні для виникнення поняття, та об’єктивна реальність, яка складає природу обсягу поняття «застава»;
визначено наявність речово – правових та зобов’язально – правових ознак в правової природі застави;
на підставі аналізу еволюції застави в цивільному праві пояснюється правова природа сучасної застави, яка має подвійний (змішаний) характер; суперечка про правову природу застави може бути вирішена у формі прийняття концепції подвійного (змішаного) характеру застави, що включає речово-правові і зобов'язально-правові ознаки;
зроблено висновок, що подальше формування застави необхідно розглядати в плоскості рівнів правового забезпечення потреб особи – суб'єктивного права, юридичного обов'язку і законного інтересу;
запропонована можливість розгляду способів забезпечення виконання зобов'язання як систему, яка має системну ознаку завершеності або мінімальності, а отже, може або видаляти, або приєднувати нові структурні елементи без побоювання розпаду самої системи;
встановлено, що ефективність того чи іншого конкретного уявлення про досліджуваний об'єкт як системи (у даному разі ми говоримо про систему способів забезпечення зобов'язання) залежить від вибору інтерпретуючих системоутворюючих ознак, до яких відносяться однорідність, завершеність, мінімальність, детермінованість і стабільність;
робиться висновок, що заставі іманентно властиво поняття «річ» – як предмет, під яким розуміється «повна річ, що задовольняє ті чи інші потреби», і «зобов'язання» – як право на певні дії;
із урахуванням авторського бачення особливостей сучасного етапу розвитку застави і у зв’язку з відсутністю в науці цивільного права єдиної думки про класифікацію застави, запропоновано власну класифікацію видів застави: 1) за підставами виникнення застави; 2) за правом володіння закладеним майном; 3) за предметом застави. Встановлено, що запропоновані критерії класифікації, безумовно, не є єдино можливими підставами для класифікації застави, однак, на думку автора, у зв'язку з відсутністю єдиного критерію для її класифікації перераховані вище критерії якнайповніше визначають істотні риси застави;
визначено, що підставами виникнення застави є договір (цивільно –правовий та господарсько – правовий), закон (нормативно - правовий акт) (застава як приватно - правовий інститут і як інститут публічного права); рішення суду (в українському законодавстві немає чіткого визначення випадків виникнення застави за рішенням суду);
виявлено, що на практиці застава як приватно - правовий інститут досить рідко виникає на підставі закону; законом або іншим актом, який містить норми цивільного права, може передбачатися, що зобов'язання певного роду повинне забезпечуватися заставою. Підставою виникнення застави в таких випадках є договір. Закон або інший нормативно - правовий акт лише породжує укладання договору застави, але автоматично на підставі закону застава не виникає;
обґрунтовано, що застава на підставі закону застосовується незалежно від волі сторін при відповідних правовідносинах, передбачених у законі; у відповідному законі мають бути зазначені: юридичні факти, за наявності яких автоматично через закон виникає право застави, предмет застави; забезпечуване заставою зобов'язання. Окремими випадками нормативної (законної) застави є податкова застава та застава, як запобіжний захід;
виявлено на підставі аналізу поняття застави, що заставі притаманні окремі функції інших правових інститутів і цивільного права в цілому, а саме: регулятивна, охорона, стимулююча, запобіжно - виховна та компенсаційна, і як основна – забезпечувальна функція застави;
удосконалено: класифікацію видів застави на підставі володіння заставленим майном та їх змістовну характеристику (передбачається іпотека та заклад);
положення про порядок звернення стягнення на заставне майно, який залежить від виду заставного майна - рухоме чи нерухоме. Якщо предметом застави є рухоме майно, то порядок звернення стягнення на нього розрізняється залежно від виду застави – із залишенням закладеного майна у заставодавця або з передачею його заставодержателеві. Якщо предметом застави є нерухоме майно, вимоги заставодержателя задовольняються з його вартості, як правило, за рішенням суду. Причому сторони своєю угодою не мають права змінити цей порядок. Підставою для стягнення закладеного майна є саме судове рішення;
положення про те, що юридичними особливостями розрізнення застави рухомого та нерухомого майна, є законодавче закріплення та оформлення прав та такі види майна;
положення про те, що подвійна природа цінних паперів є визначальною при встановленні, що є предметом застави, яким є сам цінний папір або право, засвідчене ним;
теза про те, що внаслідок особливостей конструкції застави векселя, відповідно до вексельного права, можна говорити про існування вексельної застави, як особливого різновиду застави, що істотно відрізняється від застави як інституту цивільного права;
положення про те, що податкова застава не є інститутом цивільного права і тому не можна застосовувати до неї окремі норми, принципи чи положення цивільно-правової застави;
дістало подальшого розвитку:
положення про те, що такий вид застави як заклад надає кредиторові право володіння річчю, отже, встановлює безпосереднє та виключне панування над нею. Заставодержатель одержує реальне речове забезпечення, оскільки він, маючи свій інтерес та владу, що надана йому власником, має право розпорядитися предметом закладу і, найчастіше незалежно від волі власника;
теза про необхідність встановлення чіткого законодавчого критерію поділу майна на рухоме і нерухоме у зв’язку з встановленням окремих видів застави – заклада та іпотеки;
положення про виокремлення специфічних рис застави майнових прав: це правило про строк дії права, що передається під заставу, застава майнових прав припускає наявність спеціальних вимог до договору застави, при заставі майнових прав заставодавець додатково несе специфічні обов’язки, при заставі майнових прав існують правила про переведення на заставодержателя заставного права поза реалізацію предмета застави, під час реалізації заставленого права здійснюється його відступлення, таким чином, правила про відступлення прав вимог тісно пов’язані з реалізацією заставлених прав, застосування майнових прав особливе значення має момент виникнення цих прав;
положення про те, що при визначенні поняття об’єкта права заставодержателя при заставі права застосовуються так звані цесійні теорії: теорія умовної цесії і теорія обмеженої цесії;
положення про те, що виходячи з особливостей грошей як об'єкта цивільного права, можна дійти висновку, що вони можуть бути самостійним предметом застави, але застава грошей (гривнею) за сучасним українським законодавством (відповідно до ст. 376 ЦК України) неможлива;
визначення поняття іпотеки яка встановлюється на об’єкти, які за своїми фізичними, природними властивостями відносяться до рухомого майна, але за нормами законодавства на них розповсюджується режим нерухомого майна; встановлено, що на ці об'єкти правовий режим державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не поширюється, тобто виникає певна юридична колізія.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції автора можуть бути використані:
- у правотворчій сфері – для удосконалення цивільного законодавства, господарського законодавства, шляхом внесення змін до чинних нормативних актів або прийняття нових, з окремих питань забезпечення виконання зобов’язань ;
- у науково-дослідній сфері – висновки дисертаційного дослідження розвивають теорію цивільного права, зокрема, її особливу частину, а саме, теорію забезпечення виконання зобов'язань, зокрема заставою, і є підґрунтям для подальшого формування та вдосконалення вітчизняної теорії зобов'язального права. Теоретичні положення, пропозиції та висновки дисертації можуть стати базою для подальшого вдосконалення концепції забезпечення виконання зобов'язань взагалі і окремо - заставою, їх видів, умов та підстав виникнення;
- у сфері практичної діяльності – як загальні рекомендації щодо ефективного застосування правових норм, що регулюють відносини у сфері забезпечення виконання зобов’язань заставою, а також як конструктивні пропозиції для удосконалення діяльності окремих державних органів та суб’єктів підприємницької діяльності;
- у навчально - методичному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне та сімейне право», «Господарське право», спеЦК Українирсу «Забезпечення виконання зобов’язань», при підготовці навчальних посібників та підручників з цивільного права, господарського права, проведення тематичних семінарів і тренінгів для практикуючих юристів.
Особистий внесок здобувача. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає в уточненні поняття та ознак методу правового регулювання, а також аналізі міжнародних законодавчих актів з питань забезпечення виконання зобов’язань заставою.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного права.
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на: 8-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу, присвяченій п'ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (22-23 квітня 2005 p., м. Одеса); 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (26 квітня 2006 р., м. Одеса); Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (24-25 лютого 2006 р., м. Одеса); ІІ Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (30-31 березня 2007 р., м. Одеса); Міжнародній науково – практичній конференції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (27-28 жовтня 2006 р., м. Хмельніцкий); 10-й ювілейній звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (27-28 квітня 2007 р., м. Одеса); III Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (4-5 квітня 2008 p., м. Одеса); Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (18-19 квітня 2008 р., м. Одеса); V Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (30-31 травня 2008 p., м. Одеса); Міжнародна науково-практична конференція “Четверті Прибузькі юридичні читання” (28-29 листопада 2008 року м. Миколаїв); Міжнародної наукової конференції «Життя І.В. Шерешевського як духовна єдність між поколіннями юристів» (присвячено 120-річчю від дня народження) (13 грудня 2008 р. м. Одеса); Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (5-6 червня 2009 р., м. Одеса); Міжвузівська науково – практична конференція «Проблеми забезпечення зобов’язань» (3 березня 2011 р., м. Одеса); Міжнародна наукова конференція «Римське право і сучасність» (28 травня 2011 р., м. Одеса);
засіданнях круглого столу: «Підприємництво і море» (26 листопада 2007 р., м. Одеса), «Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин» (6 лютого 2009р., м. Ірпінь).
Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі при читанні курсу «Цивільне та сімейне право України» та спецкурсу « Забезпечення виконання зобов’язань».
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені в одній одноособовій монографії «Застава в цивільному праві (питання теорії)», 74 публікаціях, з яких 27 наукові статті опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, поділених на 14 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 428 сторінок. Список використаних джерел складає 512 найменувань і займає 46 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Нове століття внесло свої корективи практично в усі сфери нашого життя, а виникнення, розвиток, зміна будь-якого правового явища пов'язані з реальною потребою закріпити у праві ті зміни, які відбуваються в житті суспільства.
Необхідність дослідження застави в умовах подальшої еволюції економічних відносин обумовлена безліччю обставин різної природи і характеру, оскільки під впливом цих процесів можуть змінюватися і його сутнісні характеристики.
При цьому важливо мати на увазі, що законодавець, за висловом Р. Ієринга, може обмежитися вираженням своїх вимог в їх первинній формі, завдання науки – не лише привести їх в порядок, але й дати їм логічне пояснення.
Якщо ж наука йде на розрив з дійсністю, відмовляється враховувати всю повноту правового буття, виникає невирішена суперечність, яка призводить до того, що законодавство сприймається як якась рушійна сила, що стоїть над юридичною дійсністю.
Еволюція застави наочно показує, що зміни, які відбуваються в політичному та економічному житті України, приводили до потреби в оновленнях ряду норм заставного права чи в приведенні їх у відповідність до цих змін.
Ймовірно, складно знайти будь-який інший інститут цивільного права, який впродовж багатьох століть викликав би такий інтерес у дослідників і з приводу якого була б віковічна суперечка про головне: який правовий характер має застава – речовий чи зобов'язальний, яка, практично, так і не вирішена. Непорушним же залишається положення про те, що зі стародавніх часів і до наших днів застава була і залишається найбільш ефективним способом забезпечення виконання зобов'язання.
У даній роботі ми, безумовно, не ставили собі за мету розглянути всі аспекти розвитку і дії застави, а зупинилися лише на тих, які, на наш погляд, потребують певного теоретичного осмислення.
Будь-який емпіричний матеріал виявляється та інтерпретується в конкретному теоретичному контексті, теорія не доводиться фактами, але вона і не повинна їм перечити.
У цих рамках обґрунтуванням теорії виступає, перш за все, її внутрішня логічна послідовність.
Відповідно до цього, ми, перш за все, спробували дати визначення суті застави як правового явища, оскільки лише після цього можливе продовження дослідження, а саме вивчення того, наскільки ефективно застава «працює» в реальних життєвих відносинах, і вже на цій основі дати загальну характеристику існуючим оціночним судженням і даним, виробити наукові пропозиції щодо вдосконалення застави.
У цьому плані, використовуючи такі категорії діалектики, як суть і явище, зміст і форма, окреме, особливе і загальне та ряд інших, ми спробували з'ясувати, чи має таке правове явище, як застава, будь-які істотні ознаки, які б відрізняли його від інших якісними характеристиками.
Пов'язано ж це, перш за все, з тим, що головними труднощами для встановлення поняття застави є саме її зміст.
Якщо виходити з того, що зміст поняття це сукупність ознак, то для такого поняття, як застава, можна виділити такі: застава є акцесорним зобов'язанням, яке не може виникнути без існування основного договору; заставне право не слідує за предметом застави, і заставодержатель зобов'язаний забезпечити збереження предмета застави; право застави не тягне перехід титулу власника на предмет застави до заставодержателя, що виникає із самого визначення застави, заставодержатель задовольняє свої вимоги по праву переваги, а не поряд з іншими кредиторами; заставодержатель користується захистом права на предмет застави проти невизначеного кола осіб, у тому числі й заставодавця.
Будучи одним із дієвих і поширених способів забезпечення виконання зобов'язання, застава, з одного боку, стимулює боржника до виконання своїх обов'язків, з іншого – у разі невиконання боржником своїх обов'язків компенсує втрати кредитора.
Розглядаючи місце застави в системі способів забезпечення виконання зобов'язання, таких, як неустойка, порука, гарантія, притримання, завдаток, ми, перш за все, повинні були з'ясувати питання про те, а чи правомірно взагалі говорити про систему цих способів.
Для цього, перш за все, необхідно знайти їхні ознаки, які виступають як системоутворюючі. На наш погляд, у цьому плані слід зупинитися на таких ознаках, які мають певне значення для визначення такого поняття, як «система», спосіб забезпечення виконання зобов'язання, а саме: однорідність, завершеність і мінімалізм, детермінованість, стабільність.
Якщо розглядати способи забезпечення виконання зобов'язання як систему, то, безумовно, як інтегруюча ознака виступає їхня майнова суть, саме тому майже в усіх юридичних пам'ятках України застава завжди згадується поряд з іншими способами забезпечення зобов'язання, проте необхідно мати на увазі, що кожен з них має свої особливості й різний характер взаємозв'язку із заставою.
Можливо, було б доцільно використовувати в даному разі таке поняття, як «забезпечувальний інтерес» (розглядаючи його як інтегруючу ознаку), яке вже багато років досить успішно функціонує в ЄТК більшості штатів США.
Пов'язано це з тим, що, по-перше, це поняття повністю вписується в суть змісту кожного з перерахованих вище способів виконання зобов'язання (і раніше всієї застави), оскільки під забезпечувальним інтересом розуміється інтерес у власності, наданої боржником кредиторові для забезпечення зобов'язань; по-друге, забезпечувальний інтерес використовується в різних життєвих ситуаціях (навіть у таких, які й не передбачені законодавством), а, отже, це в багато разів розширює можливості його використання.
У міру розвитку і вдосконалення застави і з виникненням його нових видів виникає питання про необхідність видової класифікації застави, яка дає можливість для глибшого вивчення функцій і властивостей застави, що виявляються при його видових змінах.
При теоретичному дослідженні застави потреба в класифікації виявляється вже на початковому етапі, але потім вона вже має не науковий, а прикладний характер, що якоюсь мірою не зменшує її значення.
При виборі критерію класифікації застави необхідно і виходити з того, що він повинен охоплювати не лише теоретичні, але й практичні аспекти функціонування застави.
Запропонована в роботі видова класифікація застави визначена такими обставинами: по-перше, вона дозволяє врахувати особливості основних видів застави, які необхідні для наукового дослідження; по-друге, вона може бути використана для нормотворчості й нормативного регулювання; по-третє, вона може бути використана в роботі з укладання конкретних договорів.
Виходячи з існуючого чинного законодавства, було б доцільно класифікувати заставу таким чином: за підставою виникнення застави; по праву володіння закладеним майном; за предметом застави.
Безумовно, дані критерії не є єдино можливими для видової класифікації застави, проте, на наш погляд, у зв'язку з відсутністю єдиного критерію для класифікації (і це підтверджується аналізом наукової літературі з даного питання) вони якнайповніше визначають істотні властивості застави.
Одним із найпотрібніших сьогодні видів застави є іпотека, оскільки з її допомогою можна здолати одну із головних суперечностей у сфері нерухомості – між високою вартістю об'єктів нерухомості й украй низьким доходом покупців цієї нерухомості.
Слід звернути увагу й на те, що регулювання заставних відносин, предметом яких є нерухоме майно, завжди викликало особливу складність, оскільки кожен із них має ряд правових та економічних особливостей.
Так, наприклад, для підприємницької діяльності, і перш за все для банківської сфери, використання іпотеки має свої позитивні й негативні моменти. Оскільки при іпотеці заставою виступає нерухомість, то це, з одного боку, істотно полегшує заставодержателеві контроль за предметом застави, але з іншого – ускладнює реалізацію предмета застави, оскільки нерухомість ніколи не належала до високоліквідних товарів.
У зв’язку з цим комерційні банки, відповідно до законодавчих вимог (Закон України «Про банки та банківську діяльність»), створюють постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками кредитування для забезпечення сприятливих фінансових умов захисту своїх майнових прав, пов’язаного з основною діяльністю – кредитуванням.
Найбільш актуальним для нашої країни в існуючих умовах, багато в чому визначуваних економічною кризою, є питання про заставні відносини в сільському господарстві, які мають свою специфіку: за об'єктом і суб'єктом правовідношення, по принципах і джерелах правового регулювання, за предметом застави, колом забезпечувальних зобов'язань і механізмом реалізації інтересів учасників цих відносин.
Створення системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників має потребу сьогодні не лише у глибокому осмисленні теоретичних основ її формування, але й у врахуванні специфічних особливостей розвитку заставних відносин у цій сфері в Україні.
А це, перш за все, відсутність приватної власності на землю, суперечностей між дрібним землеволодінням і крупним землекористуванням, яке виникло в результаті паювання земель сільськогосподарського призначення та передачі більшості паїв у оренду.
Застава земель сільськогосподарського призначення стане можливою лише при створенні сприятливих умов для виникнення крупних аграрних землеволодінь.
Перспектива розвитку іпотеки в Україні багато в чому залежить від удосконалення фінансово-кредитної системи і ринку нерухомості. Основними бар’єрами, які необхідно подолати у фінансово-кредитній системі, є високі процентні ставки, нестача банківського капіталу, труднощі впровадження кредитних продуктів, придатних в умовах високої інфляції, відсутність належних інструментів з управління ринками іпотечного капіталу.
Загалом сьогодні може йтися не стільки про подальший розвиток іпотечного кредитування, скільки про можливість виходу на рівень його розвитку в докризовий період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2 т. / М. М. Агарков. – М., 2002. – Т. 1. – 115 с.
2. Агарков М. М. Источники иностранного торгового права / М. М. Агарков, М. Ю. Вольф. – М. : Внешторгиздат, 1933. – Вып. 1. – 75 с.
3. Агарков М. М. Основы банковского права: Учение о ценных бумагах / М. М. Агарков. – М. : БЕК. – 1994. – 350 с.
4. Александров Н. Г. К вопросу о роли договора в правовом регулировании общественных отношений / Н. Г. Александров // Ученые записки. – 1946. – Вип. 6.
5. Александров Н. Г. Юридическая норма и правоотношение / Н. Г. Александров. – М. : Изд-во Моск. юрид. ин-та, 1947. – 26 с.
6. Алексеев С. С. Об объекте права и правоотношении / С. С. Алексеев // Вопр. общей теории сов. права. – М. : Политиздат, 1960. – 407 с.
7. Алексеев С. С. Об отраслях права / С. С. Алексеев // Советское государство и право. – 1972. – № 3. – С. 10-17.
8. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
9. Алексеев С.С. Теория права / С. С. Алексеев. – М : БЕК, 1994. – 224 с.
10. Алиев Т. Презумпция истинности судебного решения в гражданском процессе / Т. Алиев, Н. Громов // Гос. и право. – 2004. – № 8. – С. 110-115.
11. Андреев С. Е. Договор: заключение, изменение, расторжение / С. Е. Андреев, И. А. Сивачев, А. И. Федотова. – М. : Проспект, 1998. – 376 с.
12. Андреянов М. М. Об обязательствах по договорам / М. М. Андреянов. – СПб. : Тип. М.М.Стасюлевича, 1871. – 300 с.
13. Анненков К. Система русского гражданского права. Введение и общая часть. – [3-е изд., перераб.]. – Т. 1 / К. Анненков. – СПб. : Типография М. М. Стасюлевича, 1910. – 703 с.
14. Ансон В. Договорное право / В. Ансон ; Под ред., с предисл. О. Н. Садикова. – М. : Юрид. лит., 1984. – 463 с.
15. Аристотель. Метафизика. – [пер. А. В. Кубицкого]. –М. : Терра, 1934. – 24 с.
16. Аскин Я. Ф. Методологические функции философских категорий / Я. Ф. Аскин // Міжвузівська збірка наукових статей. – Саратов : Видавництво університету, 1989. – С. 5-52.
17. Атарщикова Е. Н. Герменевтика в праве (историко-правовой анализ) : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Елена Николаевна Атарщикова. – СПб., 1999. – 440 с.
18. Базанов И. А. Вотчинный режим в России. Его происхождение, современное состояние и проект реформы / И. А. Базанов. – Томск : Типо-литография Сибирск, 1910. – 303 с.
19. Байтин М. И. Сущность права (современное нормативное правопонимание на грани веков) / М. И. Байтин. – М. : Право и государство, 2005. – 247 с.
20. Банківська енциклопедія / За ред. А. М. Морозова. – К. : Слід, 1993. – 328 с.
21. Банківські операції : підруч. / [А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.] ; за ред. А. М. Мороз. – [2-е вид., випр. і доп.]. – К. : КНЄУ, 2002. – 640 с.
22. Барон Ю. Система римского гражданского права / Ю. Барон ; [пер. с нем. Л. И. Петражицкого]. – М., 1898. – Вып. 1, кн. 1 : Общая часть. – 244 с.
23. Барон Ю. Система римского гражданского права. Кн. 3 : Вещные права / Ю. Барон. – СПб., 1908.
24. Барулин В. А. Правовая природа обязательств, удостоверенных ценными бумагами / В. А. Барулин // Право и политика. – 2002. – № 1. – С. 65-68.
25. Басин Е. В. Залоговые отношения в России / Е. В. Басин, Б. М. Гонгало, П. Крашенников. – М. : Логос, 1994. – 158 с.
26. Белов В. А. Вексельное законодательство России / В. А. Белов. – М. : Юринформ, 1996. – 367 с.
27. Белов В. А. Ценные бумаги в российском гражданском праве / В. А. Белов ; под ред. Е.А. Суханова. – М. : ЮрИнфоР, 1996. – 448 с.
28. Белогруд Н. Е. Римское право. Источники, история, институции / Н. Е. Белогруд. – К. : Типография П. Барского, 1894. – 225 с.
29. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель. – [пер. с франц. Г.В. Чуршукова] ; под общ. ред. В. Даниленко. – М. : Nota bene, 2000. – 575 с.
30. Бермічева О. В. Визначення рейтингу кредитоспроможності позичальників / О. В. Бермічева // Наше право. – 2007. – № 3. – С. 73-77.
31. Бернам У. Правовая система США / У. Бернам. – М. : Новая юстиция, 2007. – Вып. 3. – 1216 с.
32. Бернштейн К. Учение о разделительных обязательствах по римскому праву и новейшим законодательствам / К. Бернштейн. – СПб. : Типография тов. «Общественная польза», 1871. – 328 с.
33. Бірюков І. А. Цивільне право України. Загальна частина / І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка, В. М. Співак. – К. : Наук. думка, 2000. – 304 с.
34. Блауберг И.В. Целостность и системность / И. В. Блауберг / Системные исследования. Ежегодник. – М., 1977.
35. Богатырёв Ф. О. Залог прав / Ф. О. Богатырёв // Актуальные проблемы гражданского права. – 2002. – Вып. 4. – С. 168-201.
36. Богданова Е. Защита прав и интересов сторон при исполнении альтернативных и факультативных обязательствах / Е. Богданова // Хозяйство и право. – 2004. – № 6. – С. 56-60.
37. Богданова Н. А. Історичне і логічне в радянському державному праві / Н. А. Богданова // Методологічні і теоретичні проблеми юридичної науки. – М. : Видавництво Мос. ун-та, 1986. – С. 19- 36.
38. Боднар М. В. Загальні засади виконання цивільно-правових зобов’язань / М. В. Боднар // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4. – С. 169-174.
39. Боднар Т. В. Укладання цивільно-правових договорів (питання форми, процедури та моменту укладання) / Т. В. Боднар // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 2. – С. 87-93.
40. Болдов В. Г. Принципы и методы классификации научной информации / В. Г. Болдов. – М. : ВИНИТИ, 1988. – 135 с.
41. Большая советская энциклопедия / Гл. ред. А. М. Прохоров. – [3-е изд.]. – М. : Сов. энцикл., 1972. – Т. 9. – 624 с.
42. Большой юридический словарь / Под ред. А. Я Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА, 1998. – 790 с.
43. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн : навч. посіб. / Л. М. Бостан, С. К. Бостан. – К. : Центр навч. літ., 2004. – 672 с.
44. Брагинский М. И. Договорное право: Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 1998. – 682 с.
45. Брагинский М. И. Договорное право: общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – [изд. 2-е, испр.]. – М. : Статут, 1999. – 848 с.
46. Брагинский М. И. К вопросу о соотношении вещных и обязательственных правоотношений / М. И. Брагинский // Гражданский кодекс России: Проблемы. Теория. Практика. – М., 1998.
47. Брагинский М. И. Обязательства и способы их обеспечения: неустойка, залог, поручительство, банковская гарантия / М. И. Брагинский // Правовые нормы о предпринимательстве : бюл. – М., 1995. – Вып. 1.
48. Братусь С. Н. О пределах осуществления гражданских прав / С. Н. Братусь // Правоведение. – 1967. – № 3. – С. 79-86.
49. Братусь С. Н. Отрасль советского права: понятие, предмет, метод / С. Н. Братусь // Сов. гос-во и право. – 1979. – № 11. – С. 25-28.
50. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 215 с.
51. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С. Н. Братусь. – М. : Городец, 2001. – 208 с.
52. Бровченко І. Деякі проблемні питання виконання зобов’язання третіми особами за цивільним законодавством України / І. Бровченко // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 3 (50). – С. 125-132.
53. Будаков Д. Ю. Развитие ипотечного кредитования / Д. Ю. Будаков // Вестник Банка России. – 1999. – № 40. – С. 4-9.
54. Будилов В. М. Залоговое право России и ФРГ / В. М. Будилов. – СПб. : Знание, 1993. – 184 с.
55. Бусуйок Д. В. Обмеження та обтяження прав на землю (уроки історії та проблеми сьогодення) / Д. В. Бусуйок // Часопис Київ. ун-ту права. – 2003. – № 3. – С. 68-74.
56. Бутук А. И. Экономическая теория : учеб. пособ. / А. И. Бутук. – К. : Вікар, 2000. – 644 с.
57. Бухтин М. А. Управление кредитным риском банка: понятия ожидаемых и непредвиденных потерь / М. А. Бухтин // Деньги и кредит. – 2008. – № 5. – С. 19-31.
58. В Украине активно возрождается ипотечный рынок. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://100m2.com.ua/article/45229.html
59. Василевская Л. Ю. Учение о вещных сделках по германскому праву / Л. Ю. Василевская. – М. : Статут, 2004. – 538 с.
60. Васильев А. М. Правовые категории и их место среди категорий обществоведения / А. М. Васильев // Тр. ВЮЗИ. – М., 1973. – Т. ХХХІІ. – С. 76-199.
61. Введение в украинское право / Под общ. ред. С. В. Кивалова, Ю. Н. Оборотова. – [2 е изд., перераб. и доп.]. – О. : Юридическая литература, 2009. – 768 с.
62. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
63. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / А. В. Венедиктов. – М. : Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
64. Виговський О. Сторони договору застави цінних паперів / О. Виговський // Право України. – 2004. – № 2. – С. 68-71.
65. Викторов Е. Д. Перспективы развития ипотечного кредитования / Е. Д. Викторов // Деньги и кредит. – 2009. – № 6. – С. 27-30.
66. Викулин А. Ю. О системе принципов законодательства о кредитных историях / А. Ю. Викулин, В. А. Рустамов // Государство и право. – 2008. – № 3. – С. 65-72.
67. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильнянский. – Х. : Изд-во Харьков. гос. ун-та, 1958. – 339 с.
68. Витрянский В. Обеспечение исполнения обязательств / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 1995. – № 9. – С. 3-14.
69. Витрянский В. Понятие и стороны обязательств. Исполнение обязательств / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 1995. – № 8. – С. 3-20.
70. Вицын В. Договор морского страхования по русскому праву / В. Вицын. – СПб. : Тип. Тиблена и Ко., 1865. – 124 с.
71. Вишневский А. А. Вексельное право : учеб. пособ. / А. А. Вишневский. – М. : Юристъ, 1996. – 272 с.
72. Вишневский А. А. Залоговое право : учеб. и практ. пособ. / А. А. Вишневский. – М. : БЕК, 1995. – 179 с.
73. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – М. : Издат. Дом «Территория будущего», 2005. – 800 с.
74. Вовчак О. Система іпотечних облігацій як механізм рефінансування іпотечних кредитів: європейська практика та впровадження в Україні / О. Вовчак, І. Ковалішин // Банківська справа. – 2009. – № 3. – С. 56-66.
75. Волконский В. А. Очерки польской ипотеки / В. А. Волконский. – СПб. : Типография Правительствующего Сената, 1891.
76. Вольдман И. С. Целевые кредиты в системе советских банковских операций / И. С. Вольдман // Кредит и хозяйство. – 1927. – № 6. – С. 16-23.
77. Воронин Ю. А. Введение в теорию классификаций / Ю. А. Воронин. – Новочибирск, 1982. – 194 с.
78. Воронова Л. К. Наука фінансового права та її сучасні завдання / Л. К. Воронова // Фінансове право. – 2007. – № 1. – С. 8-12.
79. Воронова Л. К. Фінансове право України : підруч. / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
80. Вячеславов Ф. А. Распределение рисков: понятие и значение в гражданском праве / Ф. А. Вячеславов // Вестник МГУ. Серия 11, Право. – 2007. – № 4. – С. 74-90.
81. Гавзе Ф. И. Обязательственное право (общие положения) / Ф. И. Гавзе. – Минск : Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1968. – 128 с.
82. Галіахметов І. А. Підприємство як об'єкт цивільних прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. А. Галіахметов. – О., 2005. – 19 с.
83. Гальчинський А. Теорія грошей : навч. посіб. / А. Гальчинський. – К. : Основи, 1998. – 415 с.
84. Гамбаров Ю. С. Гражданское право. Общая часть / Ю. С. Гамбаров ; Под ред. и с предисл. В. Л. Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 816 с.
85. Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ / Б. Ганьба // Право України. – 2000. – № 3. – С. 41-43.
86. Гегель Г. В. Ф. Философская пропедевтика / Г. В. Ф. Гегель // Мир философии : Книга для чтения : в 2 ч. Ч. 1 : Исходные философские проблемы, понятия и принципы. – М. : Политиздат, 1991. – 672 с.
87. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук : в 3 т. / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1975. – Т. 1 : Наука логики. – 452 с.
88. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук : в 3 т. / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1977. – Т. 3 : Философия духа. – 471 с.
89. Герц А. А. Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / А. А. Герц. – Л., 2006. – 19 с.
90. Гладков С. Договірні зобов'язання та їх окремі види / С. Гладков. – К. : Медіан Про, 2005. – 120 с.
91. Глиняний В. П. Історія держави і права зарубіжних країн : навч. посіб. / В. П. Глиняний. – [5-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Істина, 2008. – 552 с.
92. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Е. Годэмэ ; [пер. с франц. И. Б. Новицкого] // Ученые труды ВИЮН. – 1948. – Вып. ХІІІ. – 512 с.
93. Голевинский В. О. О происхождении и делении обязательств / В. О. Голевинский. – Варшава : Тип. О. Бергера, 1872. – 302 с.
94. Головцова С. А. Залог недвижимости / С. А. Головцова // Законодательство. – 2000. – № 7. – С. 19-25.
95. Гольмстен А. Х. Очерки по русскому торговому праву / А. Х. Гольмстен. – СПб. : Типогр. Чичинадзе. – Вып. 1. – 1895. – 210 с.
96. Гонгало Б. М. Обеспечение исполнения обязательств / Б. М. Гонгало. – М. : Спарк, 1999. – 214 с.
97. Гончаренко В. О. Вексель як вид боргового цінного папера / В. О. Гончаренко // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 51. – С. 278-283.
98. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 18, 19-20, 21-22. – Ст. 144.
99. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
100. Гражданский кодекс Российской Федерации. – Електронний ресурс. – Режим доступу: от 26.01.1996 N 14-ФЗ www.zakonrf.info
101. Гражданский Кодекс РСФСР 1922 г. Хрестоматия по истории отечественного государства и права. 1917 – 1991 гг. / Под ред. О. И. Чистякова. – М. : Зерцало, 1997. – 592 с.
102. Гражданский кодекс Украины : научно-практический комментарий / [Е. О. Харитонов, И. И. Кучеренко, Е.И. Харитонова и др.] ; под ред. Е. О. Харитонова; Н. Ю. Голубевой. – [6-е изд., с измен. и доп.]. – Х. : Одиссей, 2008. – 1280 с.
103. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / [пер. В. Захватаева]. – К. : Истина, 2006. – 1008 с.
104. Гражданский процесс : учеб. [для вузов] / Под ред. М. К. Треушникова. – [2 е изд., перераб. и доп.]. – М. : Спарк, 1998. – 200 с.
105. Гражданское право и общественная экономия / Данкварт. – [пер. Цитович; Предисл.: В. Рошер]. – С.-Пб.: Заленский и Любарский, 1866. – 241 с.
106. Гражданское право. Часть первая : учеб. / Под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева. – М. : Юристъ, 1997. – 472 с.
107. Гражданское уложение Германии : Ввод. закон к Гражд. Уложенню ; [пер. с нем.] ; науч. ред. – А. Л. Маковский [и др.] – М. : Волтерс Клівер. – 2004. – 816 с.
108. Гражданское уложение: проект редакционной комиссии по составлению Гражданского уложения. – СПб. : Гос. типография, 1905. – 211 с.
109. Графский В. Г. Всеобщая история государства и права : учеб. [для вузов] / В. Г. Графский. – М. : Норма, 2002. – 744 с.
110. Греков Б. Д. Киевская Русь / Б. Д. Греков. – М. : Политиздат, 1953. – 568 с.
111. Грибов А. Ю. Институциональная теория денег: сущность и правовой режим денег и ценных бумаг / А. Ю. Грибов. – М. : РИОР, 2008. – 199 с.
112. Гриджук Д. М. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань / Д. М. Гриджук, В. О. Олійник. – К. : Оріон, 2002. – 324 с.
113. Гришаев В. П. Практика применения залогового законодательства в России и за рубежом / В. П. Гришаев. – М. : Юнис, 1992. – 451 с.
114. Грищук Н. В. Про розвиток інституту іпотеки в Україні на прикладі законодавства Німеччини / Н. В. Грищук // Держава і право. – 2002. – Вип. 17. – С. 332 337.
115. Дахно І. І. Історія держави і права : навч. посіб.-довід. / І. І. Дахно. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 408 с.
116. Дацюк Л. Договір застави / Л. Дацюк // Юридичний вісник України. – 1998. – № 40.
117. Демьяненко И. И. Проблемы ипотечного кредитования / И. И. Демьяненко // Економіка, фінанси, право. – 2005. – № 2. – С. 20-24.
118. Дернбург Г. Пандекты. Т. 1 : Общая часть / Под ред. П. Соколовского. – М. : Университет. типография, 1906. – 676 с.
119. Дженкс Э. Английское право: Источники права. Судоустройство. Судопроизводство. Уголовное право. Гражданское право / Э. Дженкс ; [пер. Л. А. Лунца]. – [2-е изд., перераб.]. – М., 1998. – 675 с.
120. Дигесты Юстиниана : [пер. с лат.] / Отв. ред. Л. Л. Кофанов. – М. : Статут, 2002. – Т. 1. – 594 с.
121. Дмитриев А. И. Сравнительное правоведение : учеб. пособ. / А. И. Дмитриев, А. О. Шепель. – К. : Юстиниан, 2003. – 184с.
122. Добрынин И. Н. Регулирование функционирования кредитно-финансовых институтов в условиях мирового финансового кризиса / И. Н. Добрынин // Государство и право. – 2009. – № 5. – С. 98-103.
123. Добрынин Н. М. Синергетика и федерализм: оценка состояния, соотношения, новая методология / Н. М. Добрынин // Государство и право. – 2007. – № 7. – С. 33-39.
124. Договірне право України. Загальна частина. : навч. посіб. / [Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
125. Дождёв Д. В. Римское частное право : учеб. [для вузов] / Д. В. Дождёв ; Под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 1997. – 704 с.
126. Домашенко М. В. Власність і право власності: Нариси з історії філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні / М. В. Домашенко, В. Є. Рубаник. – Х. : Факт, 2002. – 550 с.
127. Донченко Ю. Актуальні проблеми застосування запобіжного заходу у вигляді застави / Ю. Донченко // Право України. – 1999. – № 3. – С. 61-64.
128. Дыдынский Ф. Залог по римскому праву / Ф. Дыдынский. – Варшава : Оргенбрам, 1879. – 298 с.
129. Дыдынский Ф. М. Залог по римскому праву / Ф. М. Дыдынский. – Варшава : Оргенбрам, 1872. – 278 с.
130. Дякович М. Особливості застави квартири, придбаної в кредит / М. Дякович // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С. 33-37.
131. Еркович О. Практическая ценность классификации гражданско-правовых договоров на реальные и консенсуальные / О. Еркович // Право и экономика. – 2009. – № 6. – С. 24-28.
132. Ефимов В. В. Лекции по истории римского права / В. В. Ефимов. – СПб. : Типография В. Банашева, 1898. – 491 с.
133. Євтух О. Т. Кредит як соціально-економічне явище / О. Т. Євтух // Фінанси України. – 2006. – № 3. – С. 7-20.
134. Ємельянова Л. В. Система забезпечення зобов'язань у римському праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Л. В. Ємельянова. – О., 2001. – 20 с.
135. Єрмоленко В. М. Майно як об’єкт цивільних правовідносин / В. М. Єрмоленко // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – К., 2004. – Вип. 24. – С. 254-258.
136. Жалинский А. Введение в немецкое право / А. Жалинский, А. Рерихт. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
137. Жилінкова І. Договори щодо нерухомого майна: формальні аспекти / І. Жилінкова // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 1 (52). – С. 138-146.
138. Житлове право України : курс лекц. / М. К. Галяншин, Г. І. Коваленко. – К. : Істина, 2002. – 208 с.
139. Журавель А. В. Історія розвитку інституту іпотеки в Україні / А. В. Журавель // Південноукр. правний часопис. – 2008. – № 2. – С. 66-69.
140. Забоев К. И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора / К. И. Забоев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 278 с.
141. Забучинська Т. Порівняльно-правовий аналіз державного регулювання цінних паперів (досвід України та США) / Т. Забучинська // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 8. – С. 57-61.
142. Завальна Ж. Щодо питання класифікації договірних форм відносин / Ж. Завальна // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 3. – С. 19-21.
143. Завидов Б. Анализ залога в гражданском праве: достоинства, противоречия и новеллы / Б. Завидов // Нотариус. – 1998. – № 3. – С. 80-84.
144. Завидов Б. Д. Закладная и ее роль в залогк недвижимости / Б. Д. Завидов // Бюллетень нотариальной практики. – 1998. – № 2-3. – С. 44-55.
145. Завьялов А. Недвижимое имущество, прочно связанное с земельным участком, как особый объект гражданских прав / А. Завьялов // Хоз-во и право. – 2000. – № 11. – С. 6-17.
146. Загнітко А. П. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова / А. П. Загнітко, І. А. Щукіна. – Донецьк : БАО, 2008. – 704 с.
147. Загорулько О. А. Заклад як речовий спосіб забезпечення виконання зобов’язань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. А. Загорулько. – Х., 1997. – 19 с.
148. Задорожний Ю. Перспективи використання римського права в цивільному законодавстві України / Ю. Задорожний // Право України. – 2008. – № 10. – С. 149-153.
149. Зак В. В. Статистический анализ ипотечных ценных бумаг / В. В. Зак // Деньги и кредит. – 2008. – № 5. – С. 49-59.
150. Законодательные акты Великого княжества Литовского ХV – ХVІ вв. – Л. : Соцэкгиз, 1936. –165 с.
151. Законы гражданские (Свод законов Российской империи. – Т. Х, с объяснениями по решениям гражданского кассационного департамента правительствующего Сената) / сост. А. Боровиковский. – СПб. : Типография Суворина, 1882. – 861 с.
152. Заставне право України : навч. посіб. / [Ж. В. Завальна, М. В. Старинський, В. В. Сухонос, С. В. Щербак] ; за ред. В. В. Сухоноса. – Суми : Університетська книга, 2004. – 315 с.
153. Звоницкий А. С. О залоге по русскому праву / А. С. Звоницкий. – К. : Издание книжного магазина Н. Я. Оглоблина, 1912. – 386 с.
154. Зелькина О. С. Системно-структурный анализ основных категорий диалектики / О. С. Зелькина. – Саратов : Изд-во Саратов. гос. ун-та, 1970. – 178 с.
155. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
156. Земляний М. І. Деякі проблеми сучасної логіки в праві : дис. … канд. юрид. наук / М. І. Земляний. – К., 1969.
157. Зинченко С. Особенности имущественных прав как объектов гражданского права / С. Зинченко, В. Лапач // Хозяйство и право. Приложение. – 2000. – № 8. – 64 с.
158. Ивакин А. А. Диалектическая философия / А. А. Ивакин. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Одесса : Феникс, 2007. – 440 с.
159. Иващук О. Ф. Диалектика всеобщего и единичного в определении пространства и времени / О. Ф. Иващук // Вопросы философии. – 2005. – № 7. – С. 79-90.
160. Ивлев Ю. В. Логико-методологические критерии научности и ненаучности знания / Ю. В. Ивлев // Вестник МГУ. Серия 7, Философия. – 2008. – № 5. – С. 40-45.
161. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития / Р. Иеринг. – СПб. : Тип. В. Безобразова и Ко, 1875. – Ч. 1. – 321 с.
162. Иоффе О. Правоотношения по советскому праву / О. Иоффе // Избр. тр. по гражданскому праву. – М. : Статут, 2003. – 782 с.
163. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 с.
164. Иоффе О. С. Правоотношения по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л. : Издательство Ленинградского университета. – 1949. – 141 с.
165. Иоффе О. С. Советское гражданское право : курс лекц. : Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах / О. С. Иоффе. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1958. – 511 с.
166. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве / В. Б. Исаков. – М. : Юрид. лит., 1984. – 144 с.
167. История государства и права зарубежных стран (рабовладельческое и феодальное государство и право) ; Под ред. П. Н. Галанзы и Б. С. Громакова. – М. : Юрид. лит., 1980. – 550 с.
168. История государства и права зарубежных стран : учеб. [для вузов] : в 2 т. Т. 2 : Современная эпоха / отв. ред. Н. А. Крашенинникова. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Норма, 2006. – 816 с.
169. История государства и права Украинской ССР : в 3-х т. – Том 2 (1917-1937) / Отв ред. Б. М. Бабий. – К. : Наукова думка,1987. – 295 с.
170. Історія держави і права України : академ. курс : у 2 т. / За ред. В. А. Тація, А. І. Рогожина. – К. : Ін Юре, 2000. – Т. 1. – 646 с.
171. Історія держави і права України : підруч. / [А. С. Чайковський, В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев та ін.]; за ред. А. С. Чайковського. – К: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
172. Історія держави і права України. – Л. : Вентура, 1996. – 288 с.
173. Кавелин К. Д. Права и обязанности по имуществам и обязательствам в применении к русскому законодательству: Опыт систематического обозрения / К. Д. Кавелин. – СПб. : Типография М.М. Стасюлевича, 1879. – 410 с.
174. Канзафарова И. С. Рационализирование государственно-правовой действительности как фундаментальная задача научного юридического исследования / И. С. Канзафарова // Право и экономика : актуальные проблемы науки и практики. – Одеса, – 2008.
175. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності : моногр. / І. С. Канзафарова. – Одеса : Астропринт, 2006. – 264 с.
176. Кант И. Критика чистого разума : в 6-и т. / И. Кант // Соч. – Т. 3. – М., 1964.
177. Капустин М. Теория права. Общая догматика / М. Капустин. – М. : Изд-во Каткова, 1868. – Т. 1. – 192 с.
178. Карабанова К. Понятие ценной бумаги в современном российском праве / К. Карабанова // Хозяйство и право. – 2005. – № 11. – С. 26-36.
179. Каравайкин А. Исполнение договоров / А. Каравайкин. – М. : Советское законодательство, 1934. – 56 с.
180. Карамышева Н. В. Социальная трансформация научного знания (философский аспект) / Н. В. Карамышева. – Л. : Вища школа, 1987. – 125 с.
181. Карасёва М. Д. Деньги – объект имущественных финансовых правоотношений / М. Д. Карасёва // Государство и право. – 2007. – № 1. – С. 46-53.
182. Карасс А. И. Гражданский кодекс РСФСР : комментарий / А. И. Карасс ; Под ред. С. М. Пушицкого и С. И. Раевича. – М. : Госюриздат РСФСР, 1930. – Вып. VIII, ІХ.
183. Карницкий И. О праве кредиторов опровергать сделки, заключенные должником и третьим лицом / И. Карницкий. – СПб., 1881.
184. Кассо Л. Понятие о залоге в современном праве. Исследования / Л. Кассо. – Юрьев : Типография К. Маттисена, 1898. – 414 с.
185. Квіт Н. М. Цивільно-правове регулювання іпотечного кредитування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н. М. Квіт. – К., 2010. – 19 с.
186. Керимов Д. А. Методологеские проблемы изучения государства и права розвитого социализма / Д. А. Керимов. – М. : Юрид лит., 1977. – 123 с.
187. Керимов Д. А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – М. : Аванта+, 2000. – 560 с.
188. Керимов Д. А. Основы философии права / Д. А. Керимов. – М. : Манускрипт, 1992. – 191 с.
189. Керимов Д. А. Философские основания политико-правовых исследований / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1986. – 332 с.
190. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. – М. : Манускрипт, 1972. – 470 с.
191. Керимов Д. А. Философский энциклопедический словарь / Д. А. Керимов. – М., 1983.
192. Кириллов В. И. Категории диалектики и их роль в познании / В. И. Кириллов // Труды ВЮЗИ. – Т. 3. – М., 1973. – С. 28-75.
193. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – О. : Юридична література, 2002. – 312 с.
194. Ківалова Т. С. Відповідальність боржника за передбачуване невиконання зобов’язання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Т. С. Ківалова. – К., 2001. – 19 с.
195. Кізлова О. С. Застава земель сільськогосподарського призначення. Загальні положення / О. С. Кізлова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2009. – Вип. № 12. – С. 238-240.
196. Кізлова О. С. Застава і порука як самостійні способи забезпечення зобов’язань // Сучасний вимір держави та права : зб. наук. пр. / О. С. Кізлова. – Миколаїв, 2008. – С. 76 77.
197. Кізлова О. С. Іпотека ЄМК за законодавством України / О. С. Кізлова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 33. – С. 157-163.
198. Кізлова О. С. Іпотека морських суден як самостійний вид застави / О. С. Кізлова // Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “П’яті осінні юридичні читання”. – Тези доп. – Хмельницький. – 2006. – С. 153-155.
199. Кізлова О. С. Питання загальної теорії забезпечувальних зобов'язань / О. С. Кізлова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 34. – С. 303-308.
200. Кізлова О. С. Проблемні питання забезпечення іпотекою кредитних зобов’язань / О. С Кізлова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. ст. – 2008. – Вип. 43. – С. 121-125.
201. Кізлова О. С. Специфіка договору застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення / О. С. Кізлова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. ст. – 2009. – Вип. 51. – С. 305.
202.