Правове регулювання запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки

Краткое описание

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

УДК 349.6

Ярчак Вікторія Валеріївна

Правове регулювання запобігання
негативного впливу на довкілля
об’єктів підвищеної екологічної небезпеки

спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ващишин Марія Ярославівна
кандидат юридичних наук,
доцент

Львів - 2010

З М І С Т

Вступ.......................................................................................................................4

Розділ 1. Загальна характеристика об’єктів підвищеної екологічної небезпеки.............................................................................................13

1.1. Юридичні ознаки та поняття об’єктів підвищеної екологічної небезпеки..................................................................................................13

1.2. Екологічний ризик як властивість об’єктів підвищеної екологічної
небезпеки .................................................................................................37

1.3. Поняття та види екологічної безпеки при поводженні з
об’єктами підвищеної екологічної небезпеки ......................................54

Висновки до розділу 1 .........................................................................................69

Розділ 2. Теоретико-правові засади запобігання негативного впливу на
довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки ....................73

2.1. Негативний вплив на довкілля об’єктів підвищеної екологічної
небезпеки: поняття та особливості ........................................................73

2.2. Поняття та способи запобігання негативного впливу на довкілля
об’єктів підвищеної екологічної небезпеки ..........................................93

2.3. Система превентивних заходів при поводженні з об’єктами
підвищеної екологічної небезпеки .......................................................103

Висновки до розділу 2 .................................................................................. 114

Розділ 3. Правовий механізм запобігання негативного впливу на довкілля
об’єктів підвищеної екологічної небезпеки ...................................118

3.1. Адміністративно-правові заходи запобігання негативного
впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки ......118

3.2. Економіко-правовий механізм запобігання негативного впливу
на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки..................142

3.3. Превентивна функція юридичної відповідальності за
правопорушення у сфері поводження з об’єктами
підвищеної екологічної небезпеки ………………………………………...163

Висновки до розділу 3 ........................................................................................180

Висновки ............................................................................................................183

Список використаних джерел.........................................................................190

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Об’єкти підвищеної екологічної небезпеки є порівняно новим об’єктом екологічних правовідносин. Вперше на нормативному рівні перелік видів діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року [269]. Потреба чіткого нормативного врегулювання поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки (далі - ОПЕН) зумовлена їх економічною цінністю, економічною вигодою діяльності, пов’язаної з ОПЕН, та разом з тим високою ймовірністю настання негативних наслідків для довкілля при поводженні з ОПЕН.
Попередити негативний вплив ОПЕН на населення та довкілля, зменшити соціально-економічні та екологічні наслідки такого впливу можна шляхом здійснення комплексу превентивних заходів адміністративно-правового та економіко-правового характеру та активізації роботи державних органів спеціальної компетенції, громадських організацій у цій сфері. Держава, декларуючи право кожного громадянина на безпечне для життя та здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50 Конституції України), повинна здійснювати ефективну екологічну політику та природоохоронну діяльність через спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.
У еколого-правовій літературі в Україні проблема запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки практично не досліджувалась. Потреба аналітичного вивчення цієї проблеми зумовлена:
- посиленням негативного впливу господарської діяльності, пов’язаної з ОПЕН, на біосферу, атмосферу, гідросферу, в тому числі на стан екосистем, що проявляється в зменшенні біологічного різноманіття;
- зростанням кількості проявів негативного впливу на довкілля при поводженні з ОПЕН, зокрема, у формі техногенних аварій та надзвичайних екологічних ситуацій;
- виснаженням природних ресурсів внаслідок впливу на них об’єктів екологічної небезпеки;
- загостренням проблем радіаційної та ядерної безпеки, біологічної безпеки у зв’язку з поширенням застосування ГМО, утилізації відходів тощо.
З прийняттям Закону України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” активізувалися дослідження проблем поводження з об’єктами підвищеної небезпеки представниками цивільно-правової науки. Однак, якщо фахівці у галузі цивільного права аналізують поняття, ознаки об’єктів підвищеної небезпеки і правові аспекти відшкодування майнової шкоди, заподіяної об’єктами підвищеної небезпеки, то об’єктом нашого дослідження стали відносини екологічної безпеки при поводженні з ОПЕН, їх особливості, екологічний ризик ОПЕН, негативний вплив та заходи запобігання негативного впливу ОПЕН на довкілля.
При підготовці дисертації був проведений аналіз наукового доробку провідних українських та зарубіжних вчених. Вітчизняні наукові дослідження В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Н.В. Барбашової, Ю.Д. Бойчука, В.А. Бокова, А.П. Гетьмана, О.С. Заржицького, Н.В. Ільків, З.Я. Козак, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, А.В. Лущика, І.І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, О.О. Погрібного, І.В. Тустановської, В.І. Федоровича, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та дослідження іноземних, зокрема, російських вчених: М.М. Бринчука, М.І. Васильєвої, Е.Ю. Ісмаілової, Ю.В. Трунцевського, Н.Є. Саввіча, Р.А. Каламкаряна, О.С. Колбасова, О.А. Красавчікова, І.О. Краснової, О.І. Крассова, Є.В. Наришевої, В.В. Петрова та деяких інших представників науки екологічного права допомогли сформулювати основні положення щодо правового регулювання поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки та запобігання їх негативного впливу на довкілля.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони, інші підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують екологічні відносини в Україні, законодавчі акти інших країн, міжнародні еколого-правові документи, ратифіковані Верховною Радою України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом наукової роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми: “Гарантії забезпечення соціально-економічних прав громадян в Україні”, яка затверджена наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-350 від 15.06.2005 року (державна реєстрація № 0105Ш07455).
Мета й завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка теоретичних основ механізму правового забезпечення запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки; внесення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання поводження з такими об’єктами на основі сучасних наукових досліджень і практики застосування вітчизняного екологічного законодавства та із врахуванням зарубіжного досвіду.
Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання дисертаційного дослідження:
- визначити юридичні ознаки поняття “об’єкт підвищеної екологічної небезпеки”, розкрити зміст та сформулювати його визначення; розмежувати терміни “об’єкт підвищеної екологічної небезпеки” та “джерело підвищеної екологічної небезпеки”;
- з’ясувати особливості екологічної безпеки при поводженні з ОПЕН;
- охарактеризувати поняття та види екологічного ризику об’єктів підвищеної екологічної небезпеки, з’ясувати поняття об’єктивації екологічного ризику;
- визначити поняття та ознаки негативного впливу на довкілля ОПЕН, а також правові засади запобігання негативного впливу на довкілля при поводженні з ОПЕН;
- з’ясувати та охарактеризувати правовий механізм запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки (адміністративно-правові та економіко-правові заходи);
- проаналізувати превентивну функцію юридичної відповідальності за правопорушення у сфері поводження з ОПЕН;
- обґрунтувати висновки та пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин при поводженні з ОПЕН.
Об’єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки.
Предметом дослідження є юридичні норми, що регулюють суспільні відносини у сфері поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, зокрема, щодо запобігання їх негативного впливу на довкілля, практика застосування таких норм.
Методи дослідження. При написанні дисертаційної роботи використовувались як загальнонаукові методи пізнання (діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний), так і спеціальні правові методи дослідження (метод тлумачення правових норм, порівняльно-правовий метод тощо). Обрання методологічною основою діалектичного методу наукового пізнання правових явищ та процесів дозволило розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку між собою, виявити основні напрями формування правових засобів поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки. Даний метод застосовувався також при дослідженні тенденцій та перспектив розвитку національного законодавства у сфері запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки.
Шляхом аналізу та синтезу досліджувались теоретичні та практичні аспекти поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки та запобігання їх негативного впливу на довкілля. За допомогою формально-логічного методу проводився аналіз положень нормативно-правових актів. Правове регулювання попередження негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки розглядалось з точки зору комплексного аналізу відповідної нормативно-правової бази.
Для розуміння змісту, взаємозв’язків та взаємозалежностей положень нормативно-правових актів України у сфері поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки використовувався метод тлумачення правових норм.
Використання порівняльно-правового методу дало можливість проаналізувати положення чинного законодавства щодо регулювання питань, пов’язаних з об’єктами підвищеної небезпеки та об’єктами підвищеної екологічної небезпеки; порівняти положення міжнародно-правових актів, екологічного законодавства зарубіжних країн з вітчизняною нормативно-правовою базою у сфері поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному теоретичному дослідженні правових проблем, що виникають у сфері поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, та розробленні механізмів правового забезпечення запобігання їх негативного впливу на довкілля.
Вперше на монографічному рівні аналізується стан еколого-правового регулювання поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, яким властивий екологічний ризик; з’ясовуються правові прогалини та суперечності правового регулювання відносин у досліджуваній сфері; визначаються напрямки вдосконалення чинного екологічного законодавства щодо екологічної безпеки при поводженні з ОПЕН та системи заходів щодо запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН.
У дисертаційному дослідженні сформульовані положення та висновки, які відповідають вимогам наукової новизни, а саме:
уперше:
- визначено ознаки та поняття об’єктів підвищеної екологічної небезпеки (далі – ОПЕН), якими є предмети матеріального світу та технології, які створюють реальну (потенційну) загрозу негативного впливу на довкілля, наслідком якого може бути виникнення надзвичайної екологічної ситуації, що потребує застосування надзвичайних заходів з боку держави;
- запропоновано критерії “підвищеної” небезпеки ОПЕН, якими є рівень та ступінь екологічного ризику. В свою чергу критерієм, що визначає рівень та ступінь екологічного ризику ОПЕН, є норматив порогової маси небезпечних речовин;
- доведено, що чинниками негативного впливу на довкілля та людину є об’єкти екологічної небезпеки, а зовнішнім виразом - негативні наслідки, які відрізняються за ступенем небезпеки та масштабом свого прояву;
- сформульовано поняття об’єктивації екологічного ризику ОПЕН як зовнішнього виразу негативного впливу, тобто настання негативних наслідків для довкілля та людини при поводженні з ОПЕН;
- визначено поняття осередку небезпеки як безпосереднього місця об’єктивації екологічного ризику об’єкта підвищеної екологічної небезпеки, у якому відбувається негативний вплив на довкілля, та обґрунтовано необхідність його законодавчого закріплення;
- проаналізовано особливості та сформульовано поняття негативного впливу на довкілля як будь-якого господарського, техногенного, природного або іншого впливу, наслідком якого є погіршення якості довкілля або незворотні порушення природних зв’язків у екосистемах; систематизовано форми проявів негативних наслідків для довкілля при поводженні з ОПЕН;
- запропоновано визначення поняття “запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки”, як цілеспрямовану діяльність компетентних державних органів та інших учасників екологічних правовідносин, яка здійснюється у встановлено законодавством порядку та спрямована на попередження негативного впливу на довкілля та забезпечення екологічної безпеки;
- обґрунтовано необхідність розроблення та прийняття спеціального закону “Про об’єкти екологічної небезпеки”, що визначатиме основи поводження з об’єктами та джерелами підвищеної екологічної небезпеки, а також механізм забезпечення екологічної безпеки при поводженні з конкретними видами ОПЕН;
дістало подальший розвиток:
- обґрунтування теорії “джерело-діяльність” при визначенні поняття джерела підвищеної екологічної небезпеки, зокрема доведено, що: 1) джерело екологічної небезпеки формується під впливом діяльності людини чи природних факторів, спрямованих на об’єкт підвищеної екологічної небезпеки; 2) діяльність, пов’язана з ОПЕН, є екологічно небезпечною;
- дослідження проблеми екологічних ризиків, зокрема: розмежовано поняття “рівень екологічного ризику” (його якісні показники) та “ступінь екологічного ризику” (його кількісні показники); виділено ознаки екологічного ризику ОПЕН та запропоновано його визначення як можливості (ймовірності або випадковості) настання негативних наслідків для людини або довкілля внаслідок негативного впливу об’єктів екологічної небезпеки у результаті діяльності суб’єктів екологічних правовідносин або природних факторів; запропоновано класифікацію видів екологічних ризиків ОПЕН;
- дослідження системи превентивних заходів при поводженні з ОПЕН, основними складовими якої є: 1) адміністративно-правові заходи запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН; 2) економіко-правові заходи запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН;
удосконалено:
- основні теоретичні положення стосовно екологічної безпеки при поводженні з ОПЕН, зокрема, визначено: ознаки та види екологічної безпеки при поводженні з ОПЕН; основні групи загроз екологічній безпеці;
- визначення екологічної безпеки, під якою необхідно розуміти сприятливу екологічну обстановку, яка забезпечується завдяки впровадженню системи превентивних заходів для захисту довкілля від негативного впливу на них об’єктів екологічної небезпеки та стихійних природних явищ.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що у дослідженні здійснено теоретичне узагальнення питань, що стосуються об’єктів підвищеної екологічної небезпеки та запобігання їх негативного впливу на довкілля. Це дозволить використовувати досягнуті результати при: 1) подальшому науково-теоретичному дослідженні проблем поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки та запобігання їх негативного впливу на довкілля; 2) законотворчій діяльності, зокрема, при розробці законопроекту “Про об’єкти екологічної небезпеки”; 3) подальшому формуванні нормативно-правової бази у сфері забезпечення екологічної безпеки та регулювання відносин при поводженні з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки; 4) розробці змін та доповнень до чинного законодавства (зокрема, до Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про об’єкти підвищеної небезпеки” тощо) та підзаконних нормативно-правових актів з питань забезпечення екологічної безпеки в цілому.
Основні висновки, окремі пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури та у навчальному процесі вищих учбових закладів при викладенні курсу “Екологічне право” та спецкурсів еколого-правового спрямування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри трудового, аграрного та екологічного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а також доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: 1) міжнародній науковій конференції “Сьомі осінні юридичні читання” (Хмельницький університет управління та права - 28-29 листопада 2008); 2) XV та XVІ регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львівський національний університет імені Івана Франка, 2009, 2010 роки); 3) звітній науковій конференції “Приватні та публічні аспекти захисту прав громадян” (Львівський державний університет внутрішніх справ, 27 лютого 2009 р.); 4) IV міжнародній науковій цивілістичній конференції студентів та аспірантів (Одеська національна юридична академія, 3-4 квітня 2009 р.); 5) міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених” (23-24 квітня 2009 року); 6) міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Правова система, громадянське суспільство та держава” (Львівський національний університет імені Івана Франка, 24-26 квітня 2009 року); 7) VІ міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (Волинський державний університет імені Лесі Українки, 29-30 травня 2009 р.); 8) науковій конференції “Сучасні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання, відтворення та охорони природних ресурсів” (Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків, 9 – 10 жовтня 2009 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані у чотирьох статтях, з яких три опубліковані у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК України, та у вісьмох матеріалах наукових та науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення важливого наукового завдання, що полягало у розробці теоретичних основ механізму правового забезпечення запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки; внесенні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання поводження з такими об’єктами на основі сучасних наукових досліджень і практики застосування вітчизняного екологічного законодавства та із врахуванням зарубіжного досвіду.
У результаті вирішення цього завдання було зроблено наступні висновки:
1. Різновидами об’єктів екологічної небезпеки, або об’єктів екологічних правовідносин, щодо яких встановлюється спеціальний правовий режим з метою запобігання негативного впливу на довкілля, є об’єкти та джерела підвищеної екологічної небезпеки, а також інші об’єкти, яким властивий екологічний ризик.
2. Характерними ознаками ОПЕН, що відрізняють їх від інших об’єктів екологічної небезпеки, є: 1) речовий та технологічний вираз ОПЕН; 2) екологічний ризик ОПЕН; 3) підвищена екологічна небезпека ОПЕН; 4) негативний вплив, який можуть створювати ОПЕН на довкілля; 5) перехідний характер екологічного ризику ОПЕН.
Підприємство, як єдиний майновий комплекс, на якому виготовляються, здобуваються, використовуються, переробляються, утворюються, зберігаються, транспортуються, знищуються небезпечні речовини та використовується технічне устаткування, не є об’єктом підвищеної екологічної небезпеки, а визнається небезпечним виробничим об’єктом.
Об’єкти підвищеної екологічної небезпеки – це предмети матеріального світу та технології, які створюють реальну (потенційну) загрозу негативного впливу на довкілля, наслідком якого може бути виникнення надзвичайної екологічної ситуації.
3. Під впливом зовнішніх факторів, зокрема, дії чи бездіяльності людини, природних факторів, ОПЕН трансформується в джерело підвищеної екологічної небезпеки (ДПЕН). У зв’язку з тим, що властивістю об’єкта підвищеної екологічної небезпеки є екологічний ризик, який має перехідний характер, то діяльність, пов’язана з ОПЕН, також стає екологічно небезпечною.
Джерело підвищеної екологічної небезпеки - це діяльність, пов’язана з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, наділена екологічним ризиком, яка може за певних обставин спричинити виникнення надзвичайної екологічної ситуації.
4. Законодавче регулювання екологічної безпеки здійснюється з метою запобігання можливого негативного впливу на стабільний бажаний стан, у якому перебувають людина та довкілля, зовнішніх загроз, зокрема, об’єктів екологічної небезпеки, яким властивий екологічний ризик.
Є безпідставним законодавче закріплення ступеня екологічної безпеки, оскільки екологічна безпека є своєрідним станом динамічної абсолютної рівноваги, у якій повинні перебувати довкілля та людина, не зазнаючи впливу ані негативних природних факторів, ані антропогенних.
5. Характерною особливістю ОПЕН є екологічний ризик, з яким пов’язана можливість (ймовірність та випадковість) настання негативних наслідків для людини або довкілля внаслідок негативного впливу ОПЕН у результаті діяльності суб’єктів екологічних правовідносин або впливу на об’єкти підвищеної екологічної небезпеки природних факторів.
Систематизоване закріплення видів екологічних ризиків здійснено: 1) за рівнем екологічного ризику (прийнятний ризик, допустимий ризик, неприпустимий (недопустимий) ризик); 2) за ступенем негативного впливу (високий ступінь ризику, середній ступінь ризику, низький, або незначний, ступінь ризику), що сприятиме виробленню єдиного методологічного підходу до попередження їх об’єктивації та їх оцінки
Об’єктивація екологічного ризику – це настання ймовірних негативних наслідків для довкілля та людини, що можуть мати еколого-економічний (майновий), екологічний, еколого-техногенний, фізіологічний та генетичний прояви.
6. Об’єктивними чинниками негативного впливу на довкілля та людину є об’єкти екологічної небезпеки, а зовнішнім виразом - негативні наслідки, які відрізняються за ступенем небезпеки та своїм проявом. .
Ступінь небезпеки та масштаби негативного впливу на довкілля ОПЕН залежать від: 1) виду ОПЕН та пов’язаної з ним діяльності; 2) походження негативного впливу (техногенного, антропогенного, природного тощо); 3) характеру негативного впливу на довкілля, який може бути двох типів: а) матеріальним (забруднення, засмічення, виснаження природних об’єктів довкілля тощо); б) формальним (споживання природного ресурсу з порушенням встановлених правил охорони відповідних об’єктів та забезпечення екологічної безпеки); 4) способу негативного впливу (прямого чи опосередкованого) тощо.
7. Негативний вплив на довкілля – це будь-який господарський, техногенний, природний або інший вплив, наслідком якого є погіршення якості довкілля або незворотні порушення природних зв’язків у екосистемах. Наймасштабнішим проявом негативного впливу на довкілля ОПЕН є надзвичайна екологічна ситуація.
8. З метою локалізації об’єкта підвищеної екологічної небезпеки та визначення суб’єкта відповідальності сформульовано поняття осередку небезпеки як безпосереднього місця об’єктивації екологічного ризику об’єкта підвищеної екологічної небезпеки, у якому відбувається скидання чи викид небезпечних речовин, енергії або будь-які технологічні, зокрема, хімічні, фізичні, біологічні чи інші, процеси, що спричиняють чи можуть спричинити негативні наслідки для довкілля.
9. Основними способами запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки є: 1) законодавче закріплення основ запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН; 2) імперативно-правове регулювання суспільних відносин у сфері запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН; 3) формування системи компетентних державних органів, обов’язком яких є запобігання та реагування на надзвичайні, в тому числі, екологічні, ситуації; 4) впровадження багаторівневої системи заходів запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН
Запобігання негативного впливу на довкілля - це цілеспрямований вплив компетентних державних органів та інших учасників екологічних правовідносин, який здійснюється в процесі розробки та виконання організаційно-правових, економічних, екологічних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження негативного впливу на довкілля та забезпечення екологічної безпеки.
10. Юридична відповідальності за правопорушення у сфері поводження з ОПЕН виконує, зокрема, превентивну функцію та є засобом забезпечення виконання норм екологічного законодавства при поводженні з ОПЕН. Шляхом її застосування реалізується державний примус до виконання екологічних вимог.
11. Специфіка цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок негативного впливу на довкілля, життя чи здоров’я людини ОПЕН, полягає у тому, що вона: 1) не піддається повному обчисленню та відшкодуванню, оскільки характеризується дуалізмом економічних та екологічних негативних наслідків; 2) підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі; 3) настає у зв’язку із шкодою, заподіяною майну (землям, надрам, водам, об’єктам, що знаходяться під особливою охороною держави тощо), яке має особливий правовий режим; 4) настає незалежно від вини суб’єкта господарювання, у власності чи в користуванні у якого знаходиться хоча б один ОПЕН.
Для ефективного застосування заходів адміністративної та кримінальної відповідальності за правопорушення та злочини у сфері поводження з ОПЕН необхідно законодавчо визначити: 1) критерії розмежування екологічних правопорушень за ступенем суспільної небезпеки (шкідливості); 2) ознаки кримінальної відповідальності за суспільно-небезпечні діяння, пов’язані з екологічним ризиком, який не вважається виправданим, та адміністративної відповідальності за діяння, пов’язані з екологічним ризиком, які можуть бути виправданими.
12. Комплекс взаємопов’язаних організаційно-правових, економічних, екологічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, попередження негативного впливу на довкілля та забезпечення екологічної безпеки становлять систему превентивних заходів при поводженні з ОПЕН.
Механізм запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН включає: 1) адміністративно-правові заходи запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН; 2) економіко-правові заходи запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН.
13. Для вдосконалення системи адміністративно-правових заходів запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН необхідно:
- адаптувати законодавство про об’єкти екологічної небезпеки до існуючого законодавства про ідентифікацію, паспортизацію, декларування, моніторинг потенційно небезпечних об’єктів, якими, по суті, є потенційно небезпечні виробничі об’єкти, з врахуванням особливостей системи об’єктів екологічної небезпеки, що розширить межі державного, відомчого, виробничого та громадського контролю за діяльністю у сфері поводження з об’єктами підвищеної екологічної небезпеки;
- класифікувати об’єкти підвищеної екологічної небезпеки на підставі ідентифікації ОПЕН, що допоможе розробити відповідні методики дослідження та визначення небезпек конкретних ОПЕН, а також попередити об’єктивацію екологічного ризику;
- розробити єдину ліцензійно-дозвільну систему при поводженні з ОПЕН, що сприятиме чіткому визначенню прав і обов’язків суб’єктів екологічних правовідносин у даній сфері;
- розробити та прийняти спеціальний закон, який би об’єднав базові положення про об’єкти екологічної небезпеки та заходи запобігання негативного впливу на довкілля при поводженні з ОПЕН.
14. Ефективність превентивних економіко-правових заходів при поводженні з ОПЕН забезпечуватиметься не лише у випадку комплексного та збалансованого поєднання економічних важелів з екологічними, але й за умови:
- розширення переліку нормативів шкідливого впливу на довкілля та внесення відповідних змін і доповнень до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”;
- уточнення розмірів платежів за забруднення довкілля, які будуть достатніми та належно диференційованими в залежності від ступеня небезпеки речовин, які потрапляють у довкілля внаслідок здійснюваної діяльності при поводженні з ОПЕН;
- розроблення збалансованої системи та законодавчого закріплення процедури впровадження податкових та кредитних пільг для власників та користувачів ОПЕН за умови вжиття ними ефективних заходів щодо охорони довкілля;
- введення обов’язкового екологічного менеджменту на рівні підприємств з метою оцінки впливу виробничих процесів на довкілля; розробки внутрішньогосподарської екологічної політики з урахуванням можливого негативного впливу на довкілля ОПЕН; навчання персоналу з питань запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН тощо;
- удосконалення системи екологічного страхування та розроблення і впровадження в практику “дозволів на забруднення”, що стимулюватиме суб’єктів господарювання вживати усі можливі заходи запобігання негативного впливу на довкілля ОПЕН.
15. У зв’язку з тим, що базові положення та принципи регулювання відносин у сфері запобігання негативного впливу на довкілля об’єктів підвищеної екологічної небезпеки не знаходять адекватного відображення та закріплення у чинному законодавстві, необхідно розробити та прийняти спеціальний закон “Про об’єкти екологічної небезпеки”. У даному нормативному акті, який не дублюватиме положень Закону України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, визначатимуться основи поводження з об’єктами та джерелами підвищеної екологічної небезпеки. Цей закон повинен передувати прийняттю спеціальних вузькогалузевих законів, покликаних врегульовувати питання забезпечення екологічної безпеки у зв’язку з поводженням з конкретними видами ОПЕН, та вдосконаленню існуючої нормативної бази у цій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.И. Соотношение понятий «охрана», «защита», «гарантированность», «обеспечение» прав ребенка / В.И. Абрамов // Государство и право. – 2006. - № 6. – Ст. 68-74.
2. Авдеев Д.А. Охрана, защита, обеспечение прав и свобод человека и гражданина / Д.А. Авдеев // Российское правовое государство. Итоги формирования и перспективы развития. - Ч. 1. – Воронеж, 2004. – С. 11.
3. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие / [Погребной А.А., Каракаш И.И. и др..]. – [Под ред. докт. юрид. наук, проф. Погребного А.А. и канд. юрид. наук, доц. Каракаша И.И.] – [Изд. 2-доп. и исправл.] – Х.: ООО “Одиссей”, 2001. – 400 с.
4. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Особенные части / [под общей ред. Погребного А.А.] – Харьков: «Одиссей», 2001. – 560 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс [підруч. у двох томах: Том 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова)] — К,: Видавництво «Юридична думка», 2004.- 584 с.
6. Адміністративне право України: Підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.]/ - [за ред. Ю. П. Битяка.] — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с.
7. Алексеев С.С. Об объекте права и правоотношения: Вопросы общей теории права / С.С.Алексеев. – М., 1960. – 380 с.
8. Алмаші М. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищної небезпеки: деякі питання / М.Алмаші // Право України. – 2000. – № 12. – С. 66 – 69.
9. Андрейцев В.І. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки: проблеми практичної теорії / В.І.Андрейцев // Право України. – 1999. - № 1. – С. 62-69.
10. Андрейцев В.І. Концепція Закону України про екологічну безпеку / В.І. Андрейцев // Вісник Київського ун-ту. Юридичні науки. — К., 1995. — Вип. 33/34. — 17 с.
11. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: превентивні гарантії реалізації та захисту / В.І.Андрейцев. // Право України. – 2001. - № 12. – С. 15 – 20.
12. Андрейцев В.І. Проблеми права екологічної безпеки (Концептуальні засади) / В.І. Андрейцев. – К., 1998. – С. 21.
13. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки [навчальний та науково-практичний посібник] / В.І. Андрейцев. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 12-22.
14. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: проблеми формування об’єктного складу / В.І. Андрейцев. // Право України. – 2001. - № 10. – С. 9-12.
15. Афанасьева Л.А. Ядерное страхование в капиталистических странах [сравнительно-правовое исследование] / Л.А.Афанасьева. – М., 1989. – С. 6.
16. Баб’як О.С. Екологічне право України: навч. посіб. для вищих навчальних закладів / [Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О.] – К.: Атака. – 2000. – 216 с.
17. Бажайкин А.Л. Понятие и содержание экологического страхования / Бажайкин А.Л. // Государство и право. – 2005. - № 10. – С. 67-74.
18. Базылев Б.Т. Об институте юридической ответственности / Базылев Б.Т. // Советское государство и право. – 1975. - № 1. – С. 110-115.
19. Бакай І. Правове забезпечення виробництва екологічно чистої (безпечної) продукції в АПК / Бакай І. // Право України. – 1998. - № 1. – С. 86 – 91.
20. Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 “Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / Бакай О.О. – Харків, 2002. – 20 с.
21. Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні / Балюк Г.І. – К., 1997. – С. 35.
22. Балюк Г. Правові аспекти понять ядерної та радіаційної (радіоеколоічної) безпеки / Балюк Г.І. // Право України. – 1999. - № 12. – С. 62-66.
23. Балюк Г.І. Юридична природа екологічної безпеки / [за заг. ред. Ю.С. Шемчушенка] // Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / – К.: ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2005. – 848 с.
24. Балюк Г.І. Ядерний ризик: правові проблеми визначення, оцінювання та класифікації / Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – [Вип. 4]. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Видавничий Дім “Юридична книга”, 1999. – С. 238-244.
25. Балюк Ю.О. Співвідношення понять цивільної, економічної та екологічної шкоди, завданої довкіллю / Балюк Ю.О. // Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство. – Чернівці: Юридичний факультет Чернівецького університету, 2004. - № 253.
26. Барбашова Н.В. Екологічне право України: навчальний посібник / Барбашова Н.В. – Донецьк: “Апеко”, 2003. – 391 с.
27. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки при використанні у господарській діяльності ядерної енергії / Барбашова Н. // Право України. – 1998. - № 6. – С. 43-47.
28. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки: розвиток галузевого підходу в екологічному законодавстві / Барбашова Н. // Право України. – 2001. - № 6. – С. 78 – 79.
29. Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактора / Барбашова Н. // Право України. – 1999. - № 3. – С. 47-49.
30. Барбашова Н. Різноманітні „фактори” екологічної безпеки / Барбашова Н. // Право України. – 2000. - № 12. – С. 107 – 108.
31. Безпека промислових підприємств. Терміни і визначення: ДСТУ 2156-93. – Видання офіційне. – К.: Держстандарт України, 1993. – 31 с.
32. Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Учебник / Белов В.А. – М.: АО „Центр ИнфоР”, 2002. – С. 106-108.
33. Білявський Г.О. Основи екології: теорія та практикум / [Білявський Г.О., Бутченко Л.І.] / - К.: Лібра, 2004. – 368 с.
34. Бобылев С. Н. О формировании эколого-экономического компенсационного механизма / Бобылев С. Н. // Экологическое право. – 2003. – № 6. – С. 40.
35. Боднарук М.І. Види соціального страхування в Україні / Боднарук М.І. // Науковий вісник Чернівецького університету: правознавство. – Чернівці: Чернівецький університет, 2000. – С. 17-20.
36. Боков В.А. Основы экологической безопасности / [Боков В.А., Лущик А.В.] – Симферополь: СОНАТ, 1998. – 224 с.
37. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Болотіна Н.Б. // Право України. – 2000. - № 4. - С. 39 – 41.
38. Большая Советская Энциклопедия: в 30 т. / [за ред. А.М. Прохорова]. – М.: Изд. «Советская энциклопедия». – [3-е изд.] – Т. 1. – 1970. – 608 с.
39. Большая советская энциклопедия: в 30 т. / [за ред. А.М. Прохорова]. – М., издательство «Советская энциклопедия». – [3-е изд.] – Т. 18. - 1975. – С. 354.
40. Большая советская энциклопедия: в 30 т. / [за ред. А.М. Прохорова]. – М., издательство «Советская энциклопедия». – [3-е изд.] – Т. 20. - 1975. – С. 591.
41. Бондар Л.О. Правове регулювання екологічного менеджменту в Україні / Бондар Л.О. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - № 1. – С. 77-84.
42. Бондар Л.О. Про класифікацію видів екологічно небезпечної діяльності / Бондар Л.О. // Науковий вісник Чернівецького університету. – [Серія: Правознавство]. – 2001. - № 121.
43. Боронос В.Н. Финансовые инструменты стимулирования эколого-сбалансированого развития производства / [Боронос В.Н., Могильный В.В.] // Вісник СумДУ. - [Серія: Економіка. Соціально-гуманітарні науки]. - 1999. - № 1 (12). – С. 152-155.
44. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник. / Бринчук М.М. – М., 1998. – 412 с.
45. В Україні таки побудують сховище ядерних відходів // Джерело: "Інтерфакс-Україна" / Режим доступу: http:// www.ПРАВДА.com.ua, 30.05.2006.
46. Ващишин М.Я. Структура еколого-правової відповідальності / Ващишин М.Я. // Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 13-14 грудня 2007 року. – Х.: Право, 2008. – С. 53 -57.
47. Веклич О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні / Веклич О. // Економіка України. – 1999. - № 9. – С. 65-74.
48. Віленчук О.М. Теоретико-методичні засади формування системи страхування екологічних ризиків: автореферат дис. канд. екон. наук: спец. 08.08.01 “Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища” / Віленчук О.М. - К., 2004. – 21 с.
49. Вовченко М. Чернобыльская катастрофа и права человека / [Вовченко М., Варфоломеева Т., Малышенко Н., Стеценко М.] – К.: Украинская экологическая ассоциация «Зелений світ»; 2003 г. – 34 с.
50. Водний кодекс України від 06 червня 1995 р. за № 213/95-ВР: станом на 03.06.2008 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1995. - № 24. – Ст. 189.
51. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан / Воеводин Л.Д. – М., 1972. – 254 с.
52. Вступ до українського права / [за ред. С.В. Ківалова, Ю.М. Оборотова]. – Одеса: Юридична література, 2005. – 616 с.
53. Гаврилов А.А. Эколого-правовые проблемы систем сотовой радиотелефонной связи / [Гаврилов А.А., Нестеров Е.К., Оленьев В.В., Сомов А.Ю.] // Государство и право. – 2005. - № 9. – С. 83-86.
54. Галушкіна Т. Екологічний менеджмент в Україні / Галушкіна Т. // Економіка України. - № 6. – 1999. – С. 78 – 83.
55. Генеральна схема планування території України. - [затверджена Законом України від 07.02.2002 року]/ - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002. - N 30. - С.204.
56. Гірничий Закон України від 06 жовтня 1999 р. : станом на 29.06.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1999. - № 50. – Ст. 433.
57. Григорьев А. А. Экологические уроки прошлого и современности / Григорьев А.А. - Л.: Наука, 1991.
58. Грицкевич С.Г. Проблеми механізму забезпечення екологічної безпеки / Грицкевич С.Г. // Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції „Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави” [Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 року]. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 60-66.
59. Гульченко А. Из опыта экологического страхования Франции / Гульченко А. // Страховое ревю. – 2005. - № 5. – С. 6-12.
60. Декрет Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм та правил та відповідальність за їх порушення” від 08 квітня 1993 року / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1993. - № 23. – Ст. 247. (із змінами, внесеними згідно із законом № 288/95-ВР від 11 липня 1995 року Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1995. - № 29. – Ст. 219.)
61. Декрет Кабінету Міністрів України „Про стандартизацію та сертифікацію” від 10 травня 1993 року № 46-93.: станом на 05.11.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., - 1993. - № 27. – Ст. 289.
62. Державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001-98. “Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві”, затверджені 3 серпня 1998 р. - № 1 / Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних і протиепідемічних питань.- [ Т. 9.]. – [Ч. 1]. // [Ред. Головний державний санітарний лікар України О. О. Бобильова]. – Київ, 1999. – С. 77 – Ст. 189.
63. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 липня 1997 року № 201. [Електронний ресурс] / Правові системи НАУ. – Законодавство. - // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=%76%30%32%30%31%32%38%32%2D%39%37
64. Дєєва Н.Е. Організаційно-економічний механізм управління екологічними ризиками: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: спец. 08.08.01 “Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища” / Дєєва Н.Е. – Дніпропетровськ, 2004 – 19 с.
65. Джаин И.О. Экономические методы охраны окружающей среды во Франции и Польше / Джаин И.О., Семушкина Н.А. // Вісник СумДУ. Серія: Економічні науки. - 1995. - № 4. – С. 37-41.
66. Директива Ради Європейського Союзу від 09 грудня 1996 року № 96/82-ЄС про стримування великих аварій, пов’язаних з небезпечними речовинами / Огляд стану адаптації законодавства України до acquis communautaire. - К.: ВД , 2007. - 544 с.).
67. Договір про співпрацю держав-учасниць СНД у боротьбі з тероризмом від 04 червня 1999 р. / Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. - № 2 (32). - 120 — 129 с.
68. Довідник чинних міжнародних договорів України у сфері охорони довкілля / [Андрусевич А., Андрусевич Н., Козак З.]– Львів, 2009.- 203 с.
69. Дяченко Н.М. Тенденції розвитку екологічного менеджменту підприємств в Україні / Дяченко Н.М. // Вісник Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій та управління: Серія Екологічна безпека. – Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління, 2008. – С. 204 – 207.
70. Экологическое право Украины: Курс лекций / [Под. ред. Каракаша И.И.] – Одесса, 2001. – 478 с.
71. Екологічне право України: Академічний курс / [за заг. ред. Ю.С. Шемчушенка]. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – 848 c.
72. Екологічне право України: Академічний курс.: Підручник. / [за заг. ред. Ю.С. Шемчушенка]/ – [Друге видання] – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
73. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів /А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов та ін. – [за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги]. — X.: Право, 2005. - 384 с.
74. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / [за ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлюк]. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 407 с.
75. Екологічний паспорт Львівської області, затверджений начальником державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 01.06.2009 року // Архів державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, 2009.
76. Емельянова М.Б. Качество продукции как правовая категорія / Емельянова М.Б. // Правовые проблемы управления качеством продукции на базе стандартизации и метрологического обеспечения: матер. Всесоюз. науч. практич. конф-ции. – Свердловск. – 1979. – С. 137.
77. Єрмоленко В.М. Проблеми законодавчого регулювання поводження з генетично модифікованими організмами: Актуальні питання реформування правової системи України – [зб. наук. ст. за матеріалами VI Міжнар. наук.-практ. конф., Луцьк, 29-30 травня. 2009]. / Уклад. Т.Д.Климчук. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. – С. 388 - 390.
78. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів вищих навчальних закладів] / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.]. – [за ред. д-ра юрид наук, проф., акад. АпрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид наук, проф., акад. АпрН України О.В. Петришина]. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
79. Закон Республики Беларусь от 26 ноября 1992 г. № 1982-ХІІ “Об охране окружающей среды”, в ред. Закона Республики Беларусь от 17 июля 2002 г. № 126-3 / Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 1993. - № 1.
80. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 р. за № 2801-ХІІ: станом на 12.02.2008 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1993. - № 4. – Ст. 19.
81. Закон України „Про альтернативні види рідкого та газового палива” від 14 січня 2000 р. : станом на 14.01.2000 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - № 12. – Ст. 94.
82. Закон України „Про безпечність та якість харчових продуктів” від 23 грудня 1997 року: станом на 17.12.2009 р. ( Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1998. – № 19. – Ст. 98.) в редакції від 06 вересня 2005 року / Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 50. – Ст. 533.
83. Закон України „Про ветеринарну медицину” від 25 червня 1992 року : станом на 29.06.2010 р. / Відомості Верховної Ради. – Офіц. вид. – К., – 1992. - N 36. - Ст. 531.
84. Закон України “Про видобування і переробку уранових руд” від 19 листопада 1997 року за № 645/97–ВР: станом на 22.05.2003 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1998 – № 11-12. – Ст. 39.
85. Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 08 лютого 1995 року: станом на 17.11.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1995. - № 12. – Ст. 81.
86. Закон України „Про вилучення з обігу, переробку і утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції” від 14 січня 2000 року : станом на 15.05.2003 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - № 12. – Ст. 95.
87. Закон України „Про відходи” від 05 березня 1998 р. : станом на 21.01.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1998. - № 36-37. – Ст. 242.
88. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 року за № 1602-ІІІ : станом на 23.03.2000 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - № 25. – Ст. 195.
89. Закон України “Про державні цільові програми” від 24 березня 2004 року за № 1621- IV: станом на 24.03.2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2004. - № 25. – Ст. 352.
90. Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24 червня 2004 року за № 1877 – IV: станом на 29.06.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2004. - № 49. – Ст. 527.
91. Закон України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” від 31 травня 2007 року: станом на 19.01.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2007. - № 35. – Ст. 484.
92. Закон України „Про дитяче харчування” від 14 вересня 2006 року: станом на 14.09.2006 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2006. - № 44. – Ст. 433.
93. Закон України „Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” від 11 січня 2000 року № 1370-XIV: станом на 11.02.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - N 9. – Ст. 68.
94. Закон України „Про екологічну експертизу” 09 лютого 1995 р. : станом на 19.03.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1995. - № 8. – Ст. 54.
95. Закон України „Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 року: станом на 01.07.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1998. - № 1. – Ст. 1.
96. Закон України „Про енергозбереження” від 01 липня 1994 р. : станом на 16.05.2007 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1994. - № 30. – Ст. 283.
97. Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. за № 4004-ХІІ: станом на 29.06.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1994. - № 27. – Ст. 218.
98. Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21 вересня 2000 року № 1989-ІІІ: станом на 21.09.2000 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - № 47. – Ст. 405.
99. Закон України “Про застосування амністії в Україні” від 01 жовтня 1996 р. за № 392/96 ВР: станом на 19.12.2006 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1996. - № 48. – Ст. 263.
100. Закон України „Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання” від 14 січня 1998 р. : станом на 14.04.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1998. - № 22. – Ст. 115.
101. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 08 червня 2000 року за №1809-ІІІ: станом на 24.09.2008 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - № 40. – Ст. 337.
102. Закон України „Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. : станом на 17.12.2009 р. / Відомості Верховної Ради. – Офіц. вид. – К., – 1991. - № 30. – Ст. 379.
103. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 року № 1908-ІІІ: станом на 09.02.2006 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. – Ст. 348.
104. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01 червня 2000 року за № 1775-ІІІ: станом на 08.07.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - № 36. – Ст. 299.
105. Закон України „ Про науково-технічну інформацію” від 25 червня 1993 р. : станом на 20.11.2003 р. / Відомості Верховної Ради. – Офіц. вид. – К., – 1993. - № 33. – Ст. 345.
106. Закон України „Про нафту і газ” від 12 липня 2001 року: станом на 08.07.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2001. - № 50. – Ст. 262.
107. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 року № 2245-ІІІ : станом на 15.05.2003 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2001. – № 15. – Ст. 73.
108. Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р. за № 2780-ХІ: станом на 16.09.2008 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1992. - № 52. – Ст. 683.
109. Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року № 964-IV : станом на 01.07.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2003. - № 39. – Ст. 351.
110. Закон України „Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 р. за № 2707-ХІІ : станом на 03.06.2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1992. - № 50. – Ст. 678.
111. Закон України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 року № 962- IV: станом на 04.06.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2003. - № 39. – Ст. 349.
112. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р.: станом на 19.03.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1991. - № 41. – Ст. 546.
113. Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 06 квітня 2000 року за № 1644-ІІІ : станом на 13.05.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2000. - № 28. – Ст. 222.
114. Закон України „Про пестициди і агрохімікати” від 02 березня 1995 р. : станом на 13.05.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., - 1995. - № 14. – Ст. 91.
115. Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 року за № 2918-ІІІ : станом на 09.07.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2002. - № 16. – Ст. 112.
116. Закон України „Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1995 року: станом на 17.09.2008 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1995. - № 27. – Ст. 198.
117. Закон України “Про поховання та похоронну справу” від 10 липня 2003 року за № 1102-IV: станом на 14.04.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2004. - № 7. – Ст. 47.
118. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР: станом на 29.06.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1997. - № 21. – Ст. 156.
119. Закон України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.1991 за № 791а-XII: станом на 25.06.2009 р. / Відомості Верховної ради України. – Офіц. вид. – К., – 1991. - № 16. – Ст. 198.
120. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 року за № 433-IV : станом на 18.12.2008 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2003 . - № 13. – Ст. 93.
121. Закон України “Про рибу, інші водні живі ресурси та продукцію з них” від 06 лютого 2003 року за № 486-IV: станом на 05.02.2004 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2003. - № 15. – Ст. 107.
122. Закон України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” від 01 грудня 2005 року за № 3164-IV: станом на 15.01.2009 р. / Відомості Верховної ради України. – Офіц. вид. – К., – 2006. - № 12. – Ст. 101.
123. Закон України „Про стандартизацію” від 17 травня 2001 р. : станом на 01.06.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2001. - № 31. – Ст. 145.
124. Закон України „Про страхування” від 07 березня 1996 р. № 85/96-ВР: станом на 29.06.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1996. - № 18. – Ст. 78.
125. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. за № 232/94-ВР: станом на 13.05.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 1994. - № 51. – Ст. 446.
126. Закон України „Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” від 19 жовтня 2000 року № 2064-III: станом на 17.11.2009 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., – 2001. - № 1. – Ст. 1.
127. Закон України „Про хімічні джерела струму” від 23 лютого 2006 р. : станом на 01.06.2010 р. / Урядовий кур’єр. – Офіц. вид. – К., – 2006. - № 79. – Ст. 1245.
128. Закон України „Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001 року № 2893-ІІІ : станом на 16.03.2006 р. / Відомості Верховної Ради. – Офіц. вид. – К., – 2002. - № 14. – Ст. 96.
129. Заржицький О. Екологічна безпека та безпека праці у системі правового механізму національної безпеки / Заржицький О. // Право України. – 1999. - № 9. – С. 68.
130. Заржицький О. Щодо правових засад екологічної безпеки / Заржицький О. // Право України. – 1999. - № 4. С. 74-75.
131. Защита прав на природные ресурсы: научно-практическое пособие / [под ред. С.А. Боголюбова]. – М.: Издательство Юрайт, 2009. – 438 с.
132. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – Сімферополь, “Таврія”. – 1998. – С. 482 –504 .
133. Зейц А.Г. Вплив змінившихся умов договору на силу договорів / Зейц А.Г - Иркутск, 1928. – С. 37.
134. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. за № 2768-ІІІ: станом на 09.07.2010 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., - № 2002. № 3-4. – Ст. 27.
135. Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль: посібник / Зеркалов Д.В. – К., КНТ, Дакор, Основа, 2007. – 412 с.
136. Зинченко С.А. Юридические факты в механизме правового регулирования / Зинченко С.А. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 152 с.
137. Зобов’язальне право. Теорія і практика: навчальний посібник / [за ред. О.В. Дзери]. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 864 с.
138. Игнатьева И.А. Экологическое страхование: содержание и возможности право