ПРЕДСТАВНИК У СПРАВАХ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (ПАТЕНТНИЙ ПОВІРЕНИЙ) ЯК СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ОГНЕВ’ЮК Ганна Зіновіївна

УДК 347.77

ПРЕДСТАВНИК У СПРАВАХ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ (ПАТЕНТНИЙ ПОВІРЕНИЙ) ЯК СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право, цивільний процес,
сімейне право, міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Безклубий Ігор Анатолійович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2010

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ………………………………………….…..….3
ВСТУП……………………………………………………..………………..4

Розділ 1. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРЕДСТАВНИЦТВА
У ПРАВІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ
ТА У ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ………………….………………13
1.1. Представництво в цивільному праві: доктринальні підходи
і сучасні тенденції…………………………………………………………13
1.2. Особливості представництва в праві інтелектуальної власності України………………………….... …………………………..……..……..33
1.3. Регулювання представницьких відносин у праві
інтелектуальної власності зарубіжних країн………………….………...50

Розділ 2. ПАТЕНТНИЙ ПОВІРЕНИЙ ЯК ПРОФЕСІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК У ПРАВІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………………………………....72
2.1. Поняття патентного повіреного………………………………………72
2.2. Форми діяльності патентного повіреного,
його роль і функції………………………………………………………..108
2.3. Права та обов’язки патентних повірених………………………….125

Розділ 3. ФУНКЦІЇ ПАТЕНТНОГО ПОВІРЕНОГО З ОХОРОНИ ПРАВ НА ОКРЕМІ ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………………………………..150
3.1. Функції патентного повіреного з охорони
прав на винаходи ………………………………………………………...150
3.2. Функції патентного повіреного з охорони прав
на промислові зразки ………………………………………….…………171
3.3. Функції патентного повіреного з охорони прав
на знаки для товарів і послуг ………………………….….…………….185

ВИСНОВКИ……………………………..………………………………208

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..……214
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ:

ЦК України – Цивільний кодекс України
ГК України – Господарський кодекс України
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
Положення – Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
Держдепартамент – Державний департамент України у справах інтелектуальної власності
ВСТУП
Сучасний стан розвитку правовідносин інтелектуальної власності вимагає пильної уваги до правових зв’язків між суб’єктами права інтелектуальної власності та іншими особами, що залучені до процесу отримання прав на об’єкти інтелектуальної власності, їх використання та захисту. Це обумовлено тим, що переважна більшість відносин з приводу набуття, припинення, реалізації і захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється за участі представника.
Загальні норми цивільного права про представництво, правочини і зобов’язання в цивільному праві застосовуються до регулювання діяльності представника у справах інтелектуальної власності, однак не відображають тих особливостей, що характерні для представництва в сфері інтелектуальної власності. Спеціальними нормативно-правовими актами, що визначають правове положення патентних повірених – представників у справах інтелектуальної власності, врегульовані здебільшого адміністративні процедури їх атестації, та правовий статус у відносинах з уповноваженим державним органом у сфері інтелектуальної власності, в той час як визначення цивільно-правового статусу таких представників залишається без належного правового регулювання.
Разом з тим особливої актуальності дослідження представницьких відносин у сфері інтелектуальної власності набуває у зв’язку з інтеграцією України до світового співтовариства, входження до Всесвітньої організації торгівлі, поширення експортно-імпортних операцій, торговельних зв’язків за участю українських фізичних та юридичних осіб. Наслідком таких тенденцій, безумовно, є відповідні зміни законодавства, зокрема, через процеси гармонізації та уніфікації.
Складність процедури отримання прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні і в зарубіжних країнах спонукає заявників користуватися послугами патентного повіреного. Обізнаність такого представника в питаннях охорони і використання об’єктів промислової власності також стає у нагоді суб’єктам права інтелектуальної власності при укладенні цивільно-правових договорів та у процесі захисту порушених прав. У деяких країнах світу, таких, як Велика Британія, Японія, Швейцарія, історія розвитку інституту патентних повірених налічує понад 100 років. Дані чинники спричинили поширення і на теренах України такої тенденції, що набуття, використання і захист прав інтелектуальної власності здійснюється, в переважній більшості, через патентних повірених, а їх число в Україні невпинно зростає. Відтак патентні повірені безпосередньо залучені до процесу правової охорони результатів інтелектуальної діяльності.
Стрімкий розвиток відносин представництва в праві інтелектуальної власності вимагає формування законодавчих підходів до визначення правового статусу патентних повірених – їх прав, обов’язків, принципів діяльності, відповідальності тощо. Діюче законодавство не враховує специфіки діяльності патентних повірених і підлягає реформуванню на підставі проведення науково-теоретичного дослідження правового статусу таких представників.
У новітній українській історії в дослідженні представництва переважно увага приділяється проблемам представництва як загального інституту цивільного права, майже не торкаючись особливостей представництва в певній, дещо вужчій, сфері цивільних відносин. Окремі дослідження, що присвячені представництву в сфері інтелектуальної власності, виконані переважно самими патентними повіреними, що безпосередньо надають такі послуги, і тому носять характер більше практичний, ніж науковий.
Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що обрана тема дослідження є актуальною з точки зору цивільного права і не була об’єктом спеціального дослідження українських правознавців.
Стан наукової розробки теми. Інститут представництва в цивільному праві завжди привертав увагу українських, радянських і зарубіжних дослідників цивільно-правової проблематики.
Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань і формулювання висновків дисертації стали праці вчених-юристів України і Російської Федерації, таких як: В. К. Андрєєв, Г. О. Андрощук, Б. С. Антимонов, І. А. Безклубий, О. В. Безух, М. М. Богуславський, Ю. Л. Бошицький, С. М. Братусь, М. К. Галянтич, С. А. Горленко, Т. С. Демченко, О. С. Йоффе, О. О. Зайцева, Ю. М. Капіца, О. Ю. Кашинцева, Т. С. Кириченко, І. Ю. Кожарська, О. В. Кохановська, Н. С. Кузнєцова, В. М. Крижна, О. А. Кузьмішин, Д. І. Мейєр, В. Є. Макода, О. М. Мельник, В. М. Мельников, О. Л. Невзгодіна, Н. О. Нерсесов, О. П. Орлюк, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, В. О. Рясенцев, Н. О. Саніахметова, О. Д. Святоцький, О. П. Сергєєв, К. І. Скловський, К. А. Флейшиц, Н. О. Халаїм, Р. О. Халфіна, Є. О. Харитонов, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишка та ін.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини з представництва в сфері інтелектуальної діяльності.
Предметом дослідження є правові норми, що регулюють відносини представництва в сфері інтелектуальної власності в Україні, та окремих зарубіжних країнах, наукові дослідження з питань представництва, практика діяльності патентних повірених в Україні і за кордоном.
Метою дисертаційного дослідження Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз відносин представництва в сфері права інтелектуальної власності, його особливостей і правових форм.
Для досягнення цієї мети дисертантом поставлені такі завдання:
– проаналізувати особливості представництва в сфері права інтелектуальної власності та визначити його суб’єктний склад;
– розкрити зміст поняття патентний повірений та сформулювати його наукове визначення;
– з’ясувати роль і функції патентного повіреного у цивільних відносинах;
– визначити форми участі патентного повіреного у цивільних відносинах, його права та обов’язки;
– дослідити законодавство та практику зарубіжних країн з питань професійного представництва в сфері інтелектуальної власності;
– розробити конкретні пропозиції та рекомендації з питань вдосконалення правового регулювання статусу патентних повірених в Україні.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. Методологія дослідження спирається на діалектико-матеріалістичний метод пізнання дійсності, використовуються спеціально-наукові методи, історичний, формально-логічний, методи аналізу та синтезу, формально-юридичний, нормативно-порівняльний, метод системно-структурного аналізу.
Наукова новизна дослідження. В результаті проведеного дослідження дисертантом уперше проведено комплексний аналіз інституту представництва в сфері права інтелектуальної власності, визначено особливості такого представництва, сформульовано поняття професійного представника в сфері права інтелектуальної власності (патентного повіреного). На підставі чинного законодавства, практики представництва у відносинах інтелектуальної власності, що склалася в Україні, міжнародного досвіду регулювання відносин у цій сфері, визначено підстави виникнення відносин представництва, проведено класифікацію його видів, значення для охорони прав інтелектуальної власності. У праці досліджено законодавство багатьох країн світу, що врегульовує відносини представництва в сфері інтелектуальної власності. Предметом дослідження стала також природа договірних відносин представника і особи, яку він представляє, співвідношення їх з іншими відносинами, що виникають на підставі договору доручення і договору комісії.
На захист винесені такі науково-теоретичні висновки і положення:
Уперше в Україні на дисертаційному рівні:
– визначено поняття патентного повіреного, що відображає його особливий статус як професійного представника порівняно з іншими суб’єктами, що здійснюють представницьку діяльність в сфері права інтелектуальної власності. Патентний повірений – це особа, що має свідоцтво патентного повіреного та надає послуги з професійного представництва в сфері інтелектуальної власності, на підставі цивільно-правового договору, що полягають у здійсненні від імені фізичних і юридичних осіб дій, пов’язаних з поданням заявок і отриманням охоронних документів на об’єкти промислової власності в Україні, а також їх представництво в органах державної влади, у відносинах з іншими органами, фізичними та юридичними особами;
– на основі порівняльно-правового аналізу законодавства України, зарубіжних країн, міжнародної та вітчизняної практики сформульовано тезу про те, що цивільно-правове представництво в межах інституту інтелектуальної власності має особливості виникнення, специфічні правові форми та самостійний зміст, що дає підстави говорити про власне спеціалізацію такого представництва. Як наслідок, така спеціалізація формує потребу у професійному представництві.
– аргументовано думку про недоцільність впровадження виключного представництва в сфері інтелектуальної власності патентними повіреними. Представництво в сфері інтелектуальної власності може здійснюватись і іншими представниками, однак патентні повірені мають особливий правовий статус у цивільно-правових відносинах і здійснюють таке представництво на професійній основі;
– визначено поняття патентний агент – це патентний повірений, який на приватноправових засадах здійснює представництво особи, з якою перебуває у трудових відносинах.
Удосконалено:
– категоріально-понятійний апарат цивільного права, розмежовано поняття «представник», «професійний представник», «патентний повірений», «патентний агент». Представництво в праві інтелектуальної власності може здійснюватись різними суб’єктами: «представником» - будь-якою уповноваженою довірителем особою, що має необхідний обсяг цивільної дієздатності; «професійними представниками» - тими представниками, які володіють спеціальними знаннями в сфері інтелектуальної власності, що підтверджується рішенням кваліфікаційної комісії за результатами проведених іспитів і співбесіди; «патентними повіреними»- професійними представниками, що надають послуги з представництва в праві інтелектуальної власності на підставі цивільно-правового договору; «патентними агентами» патентним повіреним, який на приватноправових засадах здійснює представництво особи, з якою перебуває у трудових відносинах.
– поняття професійне представництво в сфері інтелектуальної власності характеризується такими ознаками: комплексним характером послуг, що полягає, з одного боку, у визначенні довірителем кінцевої мети і завдань представництва, з другого – у формуванні патентним повіреним комплексу юридичних і організаційних дій, які необхідні для досягнення поставленої мети і їх втілення; особливим суб’єктним складом – здійснюється професійними представниками; особливими формами здійснення представництва, такими як проведення патентного пошуку, підтримання чинності охоронних документів, проведення попереднього правового аналізу об’єкта інтелектуальної власності на предмет його охороноздатності.
– тезу про особливий правовий порядок охорони нетрадиційних та добре відомих знаків для товарів і послуг. Функція патентного повіреного щодо охорони нетрадиційного знака для товарів і послуг полягає у наданні правової форми такому позначенню при збереженні всіх його охороноздатних ознак. Стосовно добре відомих знаків такі функції полягають у визначенні охороноздатних ознак об’єкта, що вже набули розрізняльної здатності і доведення відповідності знака, що вже використовується, умовам правової охорони.
Набуло подальшого розвитку:
– теза про те, що особливий правовий статус патентного повіреного має бути встановлений на законодавчому рівні, у зв’язку з цим запропоновано прийняти спеціальний закон, який би закріплював особливий статус патентного повіреного.
– положення, що відносини патентного повіреного з особою, яку він представляє, можуть виникати на дозаявочній стадії, що характеризується вчиненням низки правочинів, в яких патентний повірений представляє заявника, зокрема укладенням договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, укладенням угоди про конфіденційність, тощо.
– вчення про функції цивільного представника. Стверджується, що у відносинах представника з державним органом (у відносинах зовнішнього представництва) його права і обов’язки визначаються нормами цивільного права. Функції патентного повіреного можна поділити на загальні і спеціальні. До загальних функцій належать ті, що здійснюються патентними повіреними відносно всіх об’єктів інтелектуальної власності (представництво перед державними органами з приводу набуття патентних прав, підтримання чинності патенту, проведення попереднього правового аналізу охороноздатності об’єкта на дозаявочній стадії, тощо). Спеціальні функції патентного повіреного ті, які він здійснює лише щодо окремих об’єктів інтелектуальної власності, стосовно винаходів – проведення патентних досліджень, щодо промислових зразків – перевірка охороноздатності критеріїв промислового зразка в усіх країнах, де такий об’єкт реєструється.
– положення щодо розширення повноважень патентного повіреного на законодавчому рівні, зокрема передбачено, що патентний повірений має право звертатись до правоохоронних органів у випадку порушення прав довірителя, проводити правовий аналіз проектів цивільно-правових договорів щодо придбання та розпорядження об’єктами інтелектуальної власності; розпоряджатись цими правами за дорученням власника, визначити особливий порядок припинення строку дії довіреності виданої патентному повіреному.
На підставі вищенаведених та інших висновків здобувачем вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дослідження, а саме:
1. З метою розмежування правового статусу патентних повірених і патентних агентів запропоновано, до прийняття спеціального закону, внести зміни до Положення «Про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1994 р. № 545 (далі – Положення), доповнивши його таким пунктом: “Патентний агент – це патентний повірений, який на підставі доручення здійснює представництво особи, з якою перебуває у трудових відносинах. Особа, яка уклала з патентним повіреним трудовий договір, зобов’язана повідомити про це Державний департамент інтелектуальної власності. Патентний агент має права і обов’язки патентного повіреного, крім передбачених п. п. 10, 12, 17 Положення”.
2. Запропоновано до прийняття профільного закону внести зміни до чинного Положення, доповнивши його наступним: а) “Патентний повірений має право надавати правову допомогу та консультації стосовно вибору об’єкта правової охорони; проводити правовий аналіз проектів цивільно-правових договорів щодо придбання та розпорядження об’єктами інтелектуальної власності, за дорученням власника розпоряджатися цими правами”; б) п. 11 – “Патентний повірений має право у випадках виявлення порушення звертатися до правоохоронних органів для припинення порушення прав довірителя”; в) п. 8 − “Повноваження патентного повіреного з представництва без зазначення строку їх дії продовжуються на термін розгляду заявки або розгляду спору до прийняття рішення уповноваженим органом”; г) “Патентний повірений, що є представником іноземної юридичної особи в Україні на підставі довіреності, має право за відсутності спеціальних повноважень звертатися до державних органів для припинення порушення прав довірителя”.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження становили зміст виступів автора на конференціях: “Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні”:
VI Всеукраїнська науково-практична конференція (м. Севастополь – Київ, 22–26 травня 2006 р.); “Проблеми реформування правовідносин очима молодих дослідників: міжнародна науково-практична конференція студентів і аспірантів” (м. Київ, 20–21 квітня 2006 р.); “Цивілістичні читання з проблем права інтелектуальної власності, присвячені пам’яті О. А. Підопригори” (м. Київ, 18 квітня 2007 р.). Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на науково-теоретичних семінарах кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 4 статтях у журналах і збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань з права, затверджених ВАК України, та тезах 2 доповідей на науково-практичних конференціях.
Теоретичне значення роботи полягає в проведенні дисертантом першого комплексного дослідження особливостей інституту представництва в сфері інтелектуальної власності, дано наукове визначення патентного повіреного як суб’єкта цивільних правовідносин. Виявлені прогалини в правовому регулюванні статусу патентних повірених в Україні. Практичне значення роботи полягає у розробці пропозиції щодо вдосконалення законодавства про патентних повірених в Україні. Проведено аналіз договорів, що опосередковують діяльність патентного повіреного як суб’єкта цивільних правовідносин. Тлумачення положень чинного законодавства, що наведені у праці, можуть використовуватись у практичній діяльності при укладенні відповідних договорів. Наукові положення і розробки можуть бути використані при вдосконаленні законодавства в сфері інтелектуальної власності.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні проведено комплексний аналіз відносин представництва в праві інтелектуальної власності, що дає змогу зробити такі висновки:
– Відносини представництва у сучасному цивільному праві характеризуються своєю різноманітністю та спеціалізацією. Ця тенденція спостерігається і в межах права інтелектуальної власності. Розвиток представництва в межах цього інституту привів до виділення категорії осіб, які надають послуги на професійній основі і виокремились в окрему групу представників. Підставою для цього стало окреслення основних сучасних тенденцій розвитку інституту представництва, виникнення категорії професійних представників, таких, як комерційні агенти та поширення професійного представництва в сфері права інтелектуальної власності. Сучасний розвиток цивільно-правових відносин виявляє тенденцію до поширення представництва, яке здійснюється з метою зручності і економії поряд з представництвом, що виникає через неможливість суб’єктів самостійно брати участь у цивільних правовідносинах. Завдяки цьому процесу, представництво розглядається як послуга, що надається компетентними особами на постійній основі, що дає підстави характеризувати таку діяльність представників, як професійну. Ці тенденції у нормативно-правовому вираженні втілились у Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених).
– Маючи на меті проаналізувати відносини представництва в праві інтелектуальної власності та визначити правовий статус і роль у цих відносинах патентного повіреного як суб’єкта, нам вдалося виокремити його з числа інших осіб, що надають представницькі послуги в сфері права інтелектуальної власності. За допомогою методу аналізу та порівняльно-правового дослідження вдалося розмежувати такі поняття, як «патентний повірений», «патентний агент», «представник», «професійний представник у справах інтелектуальної власності».
– Обґрунтована думка про те, що представництво у відносинах, що виникають з питань інтелектуальної власності може здійснюватись будь-якою особою, яка згідно з цивільним законодавством може бути представником. Разом з тим професійне представництво суттєво відрізняється від загального представництва сукупністю ознак, що його характеризують. Характерними ознаками професійного представництва в сфері права інтелектуальної власності є: комплексний характер послуг патентного повіреного, специфічний суб’єктний склад, особливі форми здійснення такого представництва і особливі підстави виникнення відносин між представником і особою, яку він представляє. Разом з тим недоцільним є впровадження в Україні виключного представництва лише патентними повіреними. Нарівні з іншими представниками, вони повинні діяти, маючи спеціально визначений законом статус.
– Професійного представника у сфері права інтелектуальної власності запропоновано назвати патентним повіреним. Патентний повірений – це особа, яка набула відповідний статус у встановленому порядку і надає послуги по професійному представництву в сфері інтелектуальної власності, на підставі цивільно-правового договору, які полягають у здійсненні від імені фізичних і юридичних осіб дій, пов’язаних з поданням заявок і отриманням охоронних документів на об’єкти промислової власності в Україні, а також їх представництво в органах державної влади, у відносинах з іншими органами, фізичними та юридичними особами. Стверджується думка про принципову відмінність між представництвом в праві інтелектуальної власності, що виникає з цивільно-правових підстав та на підставі трудового договору. Визначено, що професійні представники, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, патентних відділах мають статус відмінний від патентних повірених, перебуваючи у трудових відносинах, вони підпорядковані у своїй діяльності роботодавцеві. Зокрема, найманим працівникам не можуть повною мірою забезпечити незалежність при здійсненні професійної діяльності, вони не мають права відмовитись від надання послуг або від здійснення представництва, якщо він вже представляв або консультував контрагента. У такому випадку принципи діяльності патентних повірених можуть вступати у конфлікт з трудовими обов’язками. У зв’язку з цим розмежовано поняття патентного повіреного та патентного агента. Патентний агент є професійним представником в справах інтелектуальної власності і надає свої послуги на підставі трудового договору з особою, яку він представляє. Відповідні положення запропоновано закріпити при прийняття Закону України «Про професійне представництво у справах інтелектуальної власності», а до прийняття такого закону внести зміни в чинне Положення, виключивши таку підставу виникнення відносин між патентним повіреним і довірителем, як укладення трудового договору.
– Законодавство зарубіжних країн з питань представництва у справах інтелектуальної власності приділяє велику увагу статусу патентного повіреного. Практика тих країн, де професійне представництво має тривалу історію розвитку свідчить, що професійне представництво стає все більш розгалуженим, здійснюється на професійній основі, є діяльністю професійних юристів з надання правової допомоги в питаннях інтелектуальної власності. Жодна з високорозвинених країн світу не забезпечує сьогодні патентним повіреним виключного права представляти інтереси заявників перед патентним відомством, однак практика свідчить, про те, що майже всі заявки подаються до відомства за сприяння патентних повірених. Стверджується думка про те, що особливий правовий статус патентних повірених повинен бути закріплений на законодавчому рівні, у зв’язку з цим подальшого розвитку дістала позиція про необхідність прийняття спеціального закону про професійне представництво з питань інтелектуальної власності.
– Права та обов’язки патентного повіреного, що закріплені чинним положенням є несистемними, не дають повного уявлення про професійний характер послуг, що надаються патентними повіреними. Запропоновано класифікувати права патентних повірених, розширити їх у законодавстві. Особливості статусу патентного повіреного мають місце щодо підстав виникнення їх повноважень, відносно їх прав та обов’язків, гарантій діяльності і меж відповідальності. Серед особливих підстав виникнення представницьких відносин є факт вступу повіреного у процес і вчинення ним дій з охорони прав заявника У тих випадках, коли відсутні письмово закріплені довіреністю чи договором доручення повноваження патентного повіреного, його права випливають з чинного законодавства. На сьогодні це законодавство не містить повного переліку прав і обов’язків патентних повірених, гарантій їх діяльності, їх статус не відповідає тим завданням, які ставляться перед ними як перед представниками.
– На відміну від загального представництва, професійне представництво в справах інтелектуальної власності проходить дозаявочну підготовчу стадію. На цій стадії патентним повіреним здійснюються завдання з консультування довірителя, щодо обрання доцільної у такому випадку форми правової охорони об’єкта інтелектуальної власності, проводяться патентні дослідження. В деяких випадках дозаявочна стадія характеризується вчиненням низки правочинів, зокрема укладення договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, укладенням угоди про конфіденційність тощо.
– Патентні повірені отримують право на здійснення представництва на професійній основі відносно окремих чи всіх об’єктів інтелектуальної власності. Особливостями діяльності патентного повіреного з охорони прав на винаходи є складання формули і опису винаходу, що за змістом полягає в наданні технічним умовам правової форми. Відносно промислових зразків завданням патентного повіреного є втілення ідеї, запропонованої заявником у формалізований письмовий документ – заявку, з врахуванням усіх вимог до її оформлення. Також особливістю промислових зразків є те, що їх охорона в різних країнах надається на підставі різних критеріїв, що повинно бути враховане на дозаявочній стадії, промисловий зразок може бути змінений, доповнений з метою забезпечити отримання ним охорони в усіх країнах, в яких він використовуватиметься. Слід вжити заходів до уникнення реєстрації промислових зразків схожих з товарними знаками. Відносно знаків для товарів і послуг послуги патентного повіреного полягають у проведенні власного правового аналізу знака на відповідність критеріям охороноздатності, послуги з реєстрації нетрадиційних знаків для товарів і послуг. Патентними повіреними також надаються послуги з визнання знаків добре відомим в Україні і поширення на них правового статусу зареєстрованих знаків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Австрійський патентний закон від 7 лип. 1970 р. № 259 [у редакції закону 819/1994]. The Austrian Patent Office. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.patent.bmwa.gv.at
2. Агуреев А. П. Роль патентного поверенного в экспертизе заявки по существу / А. П. Агуреев // Патенты и лицензии. – 1999. – № 12. – С. 24–27.
3. Алексеева О. Патентные поверенные – то они? / О. Алексеева // Интеллектуальная собственность. – 2000. – № 6. – С. 39–44.
4. Алексеева О. Регулирование деятельности патентных поверенных / О. Алексеева // Интеллектуальная собственность. – 2000. – № 5. – С. 6–10.
5. Алексєєва О. А. Регулювання діяльності патентних повірених в Німеччині / О. А. Алексєєва // Інтелектуальна власність. – № 5. – 1999. – С. 78–80.
6. Алексеева О. Л. Рекомендации по отдельным вопросам экспертизы заявок на товарные знаки / О. Л. Алексеева. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2003. – 48 с.
7. Андреев В. К. Представительство в гражданском праве : [учебное пособие] / В. К. Андреев. – Калинин : Изд-во Калининского гос. ун-та, 1978. – 215 с.
8. Андрусів У. Проблеми реалізації прав інтелектуальної власності на програми організації мовлення в Україні / У. Андрусів // Право України. – 2008. – № 6. – С. 63–68.
9. Антимонов Б. С. Изобретательское право / Б. С. Антимонов, Е. А. Флейшиц. – М. : Госюриздат , 1960. – 227 с.
10. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право / В. М. Антонов. – К. : КНТ, 2005. – 520 с.
11. Ариевич Е. А. Методические рекомендации для разработчиков товарных знаков / Е. А. Ариевич, В. Ф. Асламова, А. Н. Григорьев, Б. В. Трифонов. – М. : ВНИИПИ, 1985. – 50 c.
12. Безклубый И. А. Лицензионный договор в патентном праве Украины / Безклубый Игорь Анатольевич : дисс. … канд. юрид. наук ; Киевский национальный ун-т им. Т. Шевченко. – К., 1995. – 165 с.
13. Безух О. Захист від недобросовісної конкуренції як інститут конкурентного права / О. Безух // Господарське право. – 2001. – № 7 . – С. 32–35.
14. Белявская Н. Б., Комисарик М. В. Патентный поверенный – профессия или призвание? / Н. Б. Белявская, М. В. Комисарик // Журнал «Изобретательство». – № 1. – 2002 . – С. 38–40.
15. Блажко Р. Патентування винаходів і корисних моделей в Україні: проблеми і виклики / Р. Блажко // Юридична газета. – 2007. – № 14. – С. 12.
16. Богуславский М. М. Буржуазное патентное право и советское изобретательское право / М. М. Богуславский.– М.: Комитет по делам изобретений и открытий при Совете Министров СССР. ЦБТИ, 1961. – 55 с.
17. Бошицький Ю. Л. Комерційні найменування : основні правові аспекти : [науково-практичне видання] / Бошицький Ю. Л., Козлова О. О., Андрощук Г. О. ; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 215 с.
18. Бошицький Ю. Л. Право інтелектуальної власності : [навчальний посібник] / Ю. Л. Бошицький. – К. : Логос, 2007. – 488 с.
19. Брагинский М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2005. – Кн. 1: Общие положения. – 336 с.
20. Братусь С. Н. Гражданское право / С. Н. Братусь, О. С. Йоффе. – М. : Знание, 1967. – 159 с.
21. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1950. – 368 с.
22. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М. : Юридическая литература, 1976. – 215 с.
23. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я. Р. Веберс. – Рига : Зинатне, 1976. – 231 с.
24. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильнянский. – Х. : Изд-во Харьковского ун-та, 1958. – [Ч. 1]. – 339 с.
25. Вильнянский С. И. Советское гражданское право / С. И. Вильнянский.– Х. : Высш. шк., 1972. – [Т. 1]. – 320 с.
26. Галянтич М. К. Адміністративно-правові питання захисту промислової власності в Україні : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Галянтич Микола Костянтинович ; Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України. – К., 1999. – 180 с.
27. Горленко С. А. Перспективы совершенствования законодательства в области товарных знаков и наименований мест происхождения товаров / С. А. Горленко // Промышленная собственность. – 2005. – № 11. – С. 36–44.
28. Горленко С. А. Товарный знак: принцип использования / С. А. Горленко // Патенты и лицензии. – 2000. – № 4. – С. 11–15.
29. Гражданское и торговое право зарубежных стран : [учебное пособие / под ред. В. В. Безбаха, В. К. Пучинского]. – М. : МЦФЭР, 2004. – 896 с.
30. Гражданское право / [Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев, А. И. Иванов и др.] ; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – СПб. : ТЕИС, 1996. – [Ч. 1]. – 974 с.
31. Гражданское право Украины : [учебник для вузов системы МВД] / под ред. А. А. Пушкин, В. М. Самойленко. – Х. : Основа, 1996. – 440 с.
32. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. – М. : Статут, 2000. – 399 с.
33. Григорьев А. Может ли географическое наименование стать товарным знаком? / А. Григорьев // Интеллектуальная собственность. – 1994. – № 7–8. – С. 3–8.
34. Гришин A. B. Коммерческое представительство в предпринимательской деятельности и его правовая защита: гражданско-правовой и уголовно-правовой аспекты : дисс. ... канд. юрид. наук / Гришин Aлексей Bячеславович. – М., 2001. – 221 с.
35. Гроций Г. О. О праве войны и мира / Г.О. Гроций ; под общ. ред. С. Б. Крылова. – М. : Ладомир, 1994. – 868 с. – (Репринт с изд. 1956 г.).
36. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р. Гукасян. – Саратов : Право, 1970. – 190 с.
37. Демченко Т. С. Проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки з міжнародно-правовими нормами : дис. … канд. юрид. наук / Демченко Тетяна Сергіївна ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. – 214 с.
38. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей / Исследовательский центр частного права. – М.: Статут, 2003. – 416 с.
39. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений / Н. Д. Егоров. – Ленинград : Изд-во Ленинградского ун-та. – 1988. – 176 с.
40. Еременко В. И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции за рубежом / В. И. Еременко // Советское государство и право. – 1991. – № 12. – С. 117-125.
41. Еременко В. Содержание и природа исключительных прав (интеллектуальной собственности) / В. Еременко // Интеллектуальная собственность. – 2000. – № 4. – С. 28–38.
42. Зайцева Е. А. Правовая охрана общеизвестных товарных знаков : дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Зайцева Елена Александровна ; М., 1998. – 168 с.
43. Закон Чехії «Про патентних повірених» № 237/1991. : [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://upv.cz
44. Залесский В. В. Основные институты гражданского права зарубежных стран : [сравнительно-правовая характеристика ] / В. В. Залесский. – М. : Норма, 1999. – 648 с.
45. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування : [монографія / кол. авторів Дроб’язко В. С., Міндул А. В., Орлюк О. П., Тверезенко О. О. та ін. ; за заг. ред. докт. юрид. наук О. П. Орлюк]. – К. : ТОВ «Лазуріт-Поліграф», 2009. – 242 с.
46. Збірка нормативно-правових актів США з патентного права. – С. 32–34. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uspto.gov
47. Иванов И. Д. Патентная система современного капитализма / И. Д. Иванов. – М. : ЦНИИПИ, 1966. – 221 с.
48. Історія виникнення і розвитку Асоціації повірених по патентах та товарних знаках Швейцарії // Асоціація повірених по патентах і товарних знаках Швейцарії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vsp.ch
49. Історія вчень про державу і право : [хрестоматія для вищих навч. закладів і факультетів / за ред. проф. Г. Г. Демиденка]. – Х . : Право, 2005. – 912 с.
50. Йоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Йоффе. – М. : Юридическая литература, 1975. – 880 с.
51. Йоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Йоффе. – М. : Юридическая литература, 1967. – 358 с.
52. Карпенко А. Д. Государственное управление в сфере промышленной собственности: организационно-правовые вопросы : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Карпенко Александр Дмитриевич. – К., 1997. – 210 с. (Украинская академия госуправления при Президенте Украины).
53. Карпычев М. В. Проблемы гражданско-правового регулирования представительства в коммерческих отношениях : дисс. ... канд. юрид. наук / Карпычев Михаил Владимирович. – М., 2002. – 207 с.
54. Кашинцева О. Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Кашинцева Оксана Юріївна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 198 с.
55. Киневская Е. С. Быть ли патентным поверенным в законе? // Патенты и лицензии. – 1999. – № 6. – С. 2–7.
56. Ким Л. Б. Патентные поверенные Кыргызстана уже в законе / Л. Б. Ким // Патенты и лицензии. – 2003. – № 4. – С. 38–40.
57. Кириченко І. А. Судова експертиза об’єктів права інтелектуальної власності [навчальний посібник]. – К. : Ін-т інтелектуальної власності і права, 2007. – 172 с.
58. Кириченко Т. С. Захист патентного права на основі формули винаходу : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Кириченко Тетяна Сергіївна ; Національний ун-т внутрішніх справ України. – Х., 2005. – 178 с.
59. Кодекс интеллектуальной собственности Франции: литературная и художественная собственность : [пер. с франц. Рос. акад. наук, Сиб. отд., Ин-т философии и права]. – Новосибирск : Изд-во СО РАН, 2005. – 91 с.
60. Кодинець А. Торговельні марки: проблеми функціональної ієрархії / А. Кодинець // Право України. – № 12. – 2005. – С. 44–47.
61. Кожарська І. Ю. Охорона знаків для товарів та послуг в Європейському Співтоваристві / І. Кожарська // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 6. – С. 6–11.
62. Корчагин А. Д. Охрана промышленной собственности и экономическая безопасность России / А. Д. Корчагин, Н. С. Орлова, Е. П. Полищук // Патенты и лицензии. – 1996. – № 12. – С. 1-4
63. Корчагин А. Патентное право и его связь с авторским правом / А. Корчагин , Б. Бейнфест, Л. Подшибихин // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2000. – № 2. – С. 3–9.
64. Кохановська О. В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин : [монографія] / О. В. Кохановська. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 212 с.
65. Кремінь В. Г. Філософія: мислителі і концепції : [підручник]. – К. : Книга, 2005. – 528 с.
66. Крижна В. М. Ліцензійний договір – правова форма реалізації патентних прав : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Крижна Валентина Миколаївна. – Х., 1999. – 226 с. (Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого).
67. Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право : [підручник] / Ю. М. Кузнєцов. – К. : Кондор, 2008. – 428 с.
68. Кузьмишин А. А. К вопросу о понятии и юридической природе представительства и полномочия в гражданском праве / А. А. Кузьмишин // Юрист. – 1999. – № 12. – С. 2–15.
69. Левічева О.Д. Склад і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг : [практичний посібник]. – К.: Вид-во ТОВ «Альфа Пік» . – 36 с.
70. Макода В. Є. Правова охорона промислових зразків в Україні : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Макода Володимир Євгенович ; Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 190 с.
71. Малеин Н. С. Гражданско-правовое положение личности в СССР. – М. : Наука, 1975. – 398 с.
72. Марченков С. Від заявника до винахідника – разом / С. Марченков // Інтелектуальна власність. – № 8. – 2007. – с. 8-14
73. Масляев А. И. Гражданское право / А. И. Масляев, А. Г. Калпина. – М. : «Юрист», 1997. – 472 с.
74. Медведев В. Н., Мещеряков В. А. Обновлённое законодательство глазами разработчика и патентного поверенного / В. Н. Медведев, В. А. Мещеряков // Патенты и лицензии. – 2003. – № 7. – С. 6–15.
75. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер : [серия: Классика российской цивилистики]. – М. : Статут, 1997. – [Ч.1 ]– 290 c.
76. Мельник О. М. Проблеми правової охорони знаків для товарів і послуг в Україні : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Мельник Олена Миколаївна Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 203 с.
77. Мельников В. М. Охраноспособность цвета и его сочетаний в качестве товарных знаков / В. М. Мельников // Патенты и лицензии. – 1997. – № 3. – С. 14–18.
78. Мельников В. М. Нетрадиционные виды товарных знаков / В. М. Мельников // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 1996. – № 12. – С. 21–23.
79. Мельников В. М. Соотношение прав на товарный знак с правами на другие объекты интеллектуальной собственности / В. М. Мельников. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2003. – 66 с.
80. Мельниченко О. Захист суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: правові аспекти / О. Мельниченко // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 10. – С. 65–68.
81. Мещеряков В. А. Как управлять деятельностью патентных поверенных в России? / В. А. Мещеряков // Патенты и лицензии. – № 8. – 2002. – С. 32–36.
82. Невзгодина Е. Л. Представительство по советскому гражданскому праву / Е. Л. Невзгодина. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1980. – 156 с.
83. Нерсесов Н. О. Представительство и ценные бумаги в гражданском праве / Н. О. Нерсесов. – М. : Статут, 1998. – 286 с.
84. Нерсесов Н. О. Понятие добровольного представительства в гражданском праве / Н. О. Нерсесов : [избранные труды по представительству и ценным бумагам в гражданском праве]. – М. : Статут, 1998. – С. 23–135.
85. Ніколаюк С. І. Протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності : [науково-практичний посібник] / С. І. Ніколаюк, Д. Й. Никифорчук, Р. П. Томма, В. І. Барко. – К. : КНТ, 2006. – 192 с.
86. Охорона промислової власності в Україні : [монографія / за ред. О. Д. Святоцького, В. Л. Петрова]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – С. 400.
87. Охринченко Т. И. Закон о патентных поверенных: как отреагирует рынок? / Т. И. Охринченко // Патенты и лицензии. – 1999. – № 9. – С. 41–42.
88. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 берез. 1883 р. : (Україна приєдналась з 25 груд. 1883 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
89. Патентний закон Італії : Королівський декрет від 29 черв. 1939 р. № 1127 [із змінами від 15 квіт. 1996 р.] : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.jpo.go.jp/shiryou_e
90. Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення: ДСТУ 3575-97 : наказ Держстандарту України від 6 черв. 1997 р. № 327. – К. : Держспоживстандарт України. – (Національний стандарт України).
91. Пелерин С. М. Участник гражданского процесса и проект нового ГПК РФ / С. М. Пелерин // Правоведение. – 1994. – № 4. – С. 104–107.
92. Підопригора О. О. Проблеми правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України : дис.. д.ю.н. 12.00.03 / Підопригора Оксана Опанасівна – Х., 1997. - С. 372.
93. Покровский Б. В. Правоотношения производственных объединений и предприятий в сфере хозяйственного оборота / Б. В. Покровский, М. К. Сулейменов, К. Н. Наменгенов. – Алма-Ата : Наука, 1985. – 128 с.
94. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності : затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 черв. 2000 р. № 997. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
95. Положення про державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) від 30 серп. 1994 р. № 95 : наказ Держдепартаменту України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
96. Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) : затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серп. 1994 р. № 545. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua
97. Положення про представників в сфері промислової власності Республіки Молдова : постанова Уряду Республіки Молдова від 21 жовт. 2002 р. № 1362. – Режим доступу: http://agepi.md
98. Положення про патентних повірених Азербайджанської Республіки від 15 лют. 2000 р. № 21. – Режим доступу: http://www.eapo.org
99. Положення про патентних повірених Німеччини від 7 верес. 1966 р. : [останні зміни від 6 лип. 1990 р.]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.deutsches-patentamt.de
100. Положення про патентних повірених Литви від 20 трав. 1992 р. № 362. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.is.lt|vpb\engl
101. Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель : затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 берез. 2002 р. № 197 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 356.
102. Потєхіна В.О. Інтелектуальна власність: [навчальний посібник]. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – С. 130–132.
103. Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель : затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січ. 2001 р. № 22 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 382.
104. Захист прав інтелектуальної власності в Україні : проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування / [упорядник Г.А. Андрощук] . – К. : Парламентське видавництво, 2007. - 309 с.
105. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
106. Про власність : Закон України від 7 лютого 1991 р. № 269-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
107. Про затвердження Правил розгляду заявки на промисловий зразок : наказ Міністерства освіти і науки України від 18 березня 2002 р. № 198. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
108. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : Закон України від 15 лютого 1994 р. № 3687-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 7. – Ст. 32.
109. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закону України від 15 груд. 1993 р. № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
110. Про патентних представників : закон Словацької Республіки від 14 трав. 2004 р. № 344. – Режим доступу: http://www.indprop.gov.sk
111. Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг : наказ Держдепартаменту України вiд 28 лип. 1995 р. № 116. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
112. Про організацію і здійснення діяльності патентними повіреними від 21 грудня 2006 р. № 331 : постанова Держаного департаменту по винаходам і товарним знакам Румунії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osim.ro
113. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : Закон України від 15 груд. 1993 р. № 3687-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.
114. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України вiд 15 груд. 1993 р. № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
115. Про охорону прав на сорти рослин : Закон України від 21 квіт. 1993 р. № 3116-XII : [у редакції від 17 січ. 2002 р. № 2986-III]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua
116. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем : Закон України від 5 листоп. 1997 р. № 621/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28.
117. Про патентних агентів : закон Польщі від 11 квіт. 2001р. № 509 // Правовий журнал. – 2001. – № 49. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu
118. Про патентних повірених : закон Естонії від 21 лют. 2001 р. – Режим доступу: http://www.epa.ee
119. Про патентних повірених : закон Киргизької Республіки від 19 лют. 2001 р. № 24. – Режим доступу: http://patent.kg
120. Про патентних повірених : закон Угорщини від 1 січ. 1996 р. № 32. – Режим доступу: http://www.hpo.hu
121. Проблемы теории государства и права : [учебное пособие] / [Марченко М. Н., Лейст О. Э., Попков В. Д. ; под ред. М. Н. Марченко]. – М. : «ПРОСПЕКТ», 1999. – 504 с.
122. Про представників з промислової власності : Положення Республіки Болгарія від 15 лип. 1993 р. № 137. – Режим доступу: http://www.bpo.bg
123. Про професійне представництво у сфері інтелектуальної власності : проект Закону України // Юридична практика. – 2000. – № 22(128). – 1 черв.
124. Про Японське патентне відомство з нагоди 125-ї річниці захисту прав інтелектуальної власності Японії : Електронно-цифрова бібліотека патентного відомства Японії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.jpo.go.jp
125. Радченко Н. А. Соотношение правовой охраны промышленных образцов и товарных знаков / Н. А. Радченко, В. А. Селяков. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2001. – 50 с.
126. Ревинский О. В. Этические нормы в работе патентных поверенных / О. В. Ревинский // Патенты и лицензии. – 2001. – № 6. – С. 23–28.
127. Римское частное право : учебник / [Перетерский И. С., Краснокутский В. А., Флейшиц Е. А. ; под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского]. – М. : Юриспруденция, 2005. – 448 с.
128. Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В. Г. Ротань, І. В. Зуб, Б. С. Стичинський. – [8-е вид.]. – К. : А.С.К., 2007. – 944 c.
129. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права. Т. 1 // Антология мировой философии / Ж.-Ж. Руссо : [Сб. филос. текстов]. – К., 1991. – С. 158–163.
130. Работягова Л. Форми правової охорони промислових зразків / Л. Работягова // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 4.
131. Рясенцев В. А. Происхождение представительства и его сущность в буржуазном праве / Владимир Александрович Рясенцев : [ученые записки]. – М. : ВЮЗИ, 1960. – (Вопросы гражданского права ; вып. 10) – С. 75–89.
132. Рясенцев В. А. Советское гражданское право : в 2 т. / В. А. Рясенцев. – М. : Юридическая литература, 1975. – [Т. 1]. – 1975. – 558 с.
133. Рясенцев В. А. Советское изобретательское право [учебное пособие] / В. А. Рясенцев. – М. : ВЮЗИ, 1961. – 223 с.
134. Саниахметова Н. А. Правовая защита конкуренции в предпринимательстве Украины / Н. А. Саниахметова // Одесса : АО Бахва, 1998. – 244 с.
135. Санникова Л. В. Договоры о представительстве / Л. В. Санникова // Журнал российского права. – 2004. – № 4. – С. 54–60.
136. Севастьянов В. Н. Кому и зачем нужен закон о патентных поверенных / В. Н. Севастьянов // Патенты и лицензии. – 2004. – № 3. – С. 7–10.
137. Сеньковський В. В. Новизна промислового зразка і сукупність істотних ознак / В. В. Сеньковський // Патенти і ліцензії. – 2002. – № 11. – С. 17– 20.
138. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации / А. П. Сергеев. – М. : Теис, 1996. – 704 с.
139. Скловский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе ; [вопросы теории: сущность, содержание, структура] : дисс. … на соискание учёной степени канд. юрид. наук / К. И. Скловский. – Ростов-на Дону, 1981. – 189 с.
140. Словарь гражданского права / [ред. В. В. Залесского]. – М. : Юристъ, 1998. – 498 с.
141. Соглашение о сотрудничестве по пресечению правонарушений в области интеллектуальной собственности (Соглашение подписали правительства: Азербайджанской Республики, Республики Армения, Республики Беларусь, Грузии, Республики Казахстан, Кыргызской Республики, Республики Молдова, Российской Федерации, Республики Таджикистан, Туркменистан, Украины, Республики Узбекистан) // Патенты и лицензии. – 1998. – № 5. – С. 39–40.
142. Советское гражданское право / [Т. И. Илларионова, М. Я. Кириллова, О. А. Красавчиков и др. ] ; под ред. О. А. Красавчикова. – [2-е изд.]. – М. : Высш. шк., 1972 – [Т. 1]. – 544 с.
143. Старобогатова В. А. Деятельность патентных поверенных США и Японии // Патенты и лицензии. – 1999. – № 8. – С. 44–46.
144. Тархов В. А. Гражданское право: общая часть / В. А. Тархов. – Чебоксары : Изд-во Московского ун-та потребительской кооперации, 1997. – 331 с.
145. Традиционные и новые средства патентного поиска / [сост. Л. Г. Кравец]. – М. : ИНИЦ Роспатента. – 2001. – 76 с.
146. Фелицина С. Б. Новый порядок охраны промышленных образцов в ЕС / С. Б. Фелицина, Ю. В. Лаврова // Патенты и лицензии. – 2003. – № 6. – С. 15–19.
147. Ферчук А. М. На шляху до українського патенту / А. М. Ферчук // Інтелектуальна власність. – № 4. – 2008. – С. 56–68.
148. Финкель Н. К. Основные положения патентного права ФРГ / Н. К. Финкель : [ред. М. М. Богуславский]. – М. : ЦНИИПИ, 1965. – 78 с.
149. Формы охраны промышленных образцов за рубежом : [сост. и автор аналитического обзора Л. Г. Кравец]. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2000. – 45 с.
150. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М. : Юридическая литература, 1974. – 343 с.
151. Цивільне право України : [підручник у 2 кн. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової ; 2-е вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – [Кн. 2]. – 640 с.
152. Цивільний кодекс України : [коментар]. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2003. – 856 c.
153. Цыганов А. А. Обязательно ли страхование ответственности патентных поверенных / А. А. Цыганов, В. Ю. Балакирева // Патенты и лицензии. – 2001. – № 5. – С. 45–49.
154. Чеботарьов В. Державні інспектори з питань інтелектуальної власності / В. Чеботарьов, Т. Давиденко // Право України. – 2003. – № 5. – С. 96–100.
155. Чеботарьов В. П. Розбудова інфраструктури комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності в Україні / В. П. Чеботарьов : матеріали виступів 8-ї Міжнародної практичної конф. «Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності» (Алушта, 6–11 вересня 2004 р.). – Алушта : Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, 2004. – С. 9–12.
156. Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект : [монографія]. – Х. : Вид-во Національного ун-ту внутрішніх справ, 2002. – 368 с.
157. Шляхи удосконалення правової охорони та захисту об’єктів промислової власності в Україні: аналіз, пропозиції: [монографія / кол. авторів Орлюк О. П., Кращенко В. П., Ряботягова Л. І. та ін. ; за ред. докт. юрид. наук О. П. Орлюк]. – К. : ТОВ «Лазуріт-Поліграф», 2009. – 132 с.
158. Щодо питань атестації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) : наказ Міністерства освіти і науки України від 25 лип. 2006 р. № 556 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 35. – Ст. 210.
159. Энциклопедия государства и права : [под ред. П. Стучки]. – М. : Изд-во коммунистической академии, 1923. – Т. 3. – С. 462.
160. The UK Patent Office-Home : патентне відомство Великої Британії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.patent.gov.uk