РИЗИК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ (поняття, природа, види)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 341.9

ВОЛОСЕНКО Ірина Василівна

РИЗИК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
(поняття, природа, види)

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України
Майданик Роман Андрійович

Київ–2011

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ………………..…………………………………….3
ВСТУП..................................................................................................................4

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЮРИДИЧНОГО РИЗИКУ
1.1. Поняття та елементи ризику як юридичної категорії.............................13
1.2. Правова природа юридичного ризику в цивільному праві…………….32
1.3. Юридичний ризик як складова цивільного правовідношення
і підстава цивільно-правової відповідальності………………..………...52
1.4. Класифікація ризику в цивільному праві..................................................63
Висновки до розділу I…..……………………………………………………..68

Розділ II. АЛЕАТОРНИЙ РИЗИК
2.1. Поняття алеаторного та ігрового (азартного) ризику……......................74
2.2. Спекулятивний ризик.................................................................................84
2.3. Інноваційний ризик.....................................................................................93
2.4. Страховий ризик........................................................................................114
Висновки до розділу II………………………………………………..…..….128

Розділ III. НЕАЛЕАТОРНИЙ РИЗИК
3.1. Професійний ризик…...............................................................................131
3.2. Зобов’язальний ризик…..…………………………...……………….….152
Висновки до розділу III………..…………………………………………….171

ВИСНОВКИ…………..………….…………………………………………176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………..…………….…………189

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦК РФ – Цивільний кодекс Російської Федерації
США – Сполучені Штати Америки
ЄС – Європейський Союз
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
НДДКР – договір на виконання науково-дослідних
або дослідно-конструкторських та технологічних робіт
НДР – договір на виконання науково-дослідних робіт
КЗпП РСФСР – Кодекс законів про працю Російської Федерації

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дисертація присвячена дослідженню питань ризику в цивільному праві України.
В умовах формування соціально орієнтованого суспільства з ринковою економікою спостерігається модифікація та ускладнення існуючих, поява нових юридичних ризиків, що вимагає адекватного цивільно-правового регулювання пов’язаних з цим відносин з метою забезпечення збалансованості прав та обов’язків учасників зі ступенем їх правового захисту, іншими умовами їх здійснення.
В українській цивілістиці недостатньо дослідженими залишаються питання щодо поняття та природи юридичного ризику, його видів та місця в цивільному праві. Категорія ризику не одержала належного вирішення у нормотворчій і правозастосовній практиці, що не сприяє стабільності цивільного обороту і формуванню одноманітної судової практики.
Незважаючи на активне використання зазначеної юридичної категорії, у вітчизняному праві бракує системних монографічних праць, присвячених цивілістичним питанням юридичного ризику.
У деяких дисертаційних працях розглядалися лише окремі питання щодо ризику як умови крайньої необхідності (Ф. Нінідзе, 1974), елементу алеаторних правовідносин (І. В. Миронов, 1998), складової страхування (В. П. Янишен, 1997; О. В. Гринюк, 2004), біржових правочинів (Ю. В. Чижмар, 2000; О. В. Чуркін, 2004), умови венчурного підприємництва (Ю. М. Жорнокуй, 2003), ризикових договорів (І. С. Тімуш, 2004), договорів азартної гри (Н. І. Майданик, 2006), договорів фінансового лізингу (В. С. Різник, 2006), страхуванню кредитних ризиків (Р. Б. Сабодаш, 2007), страхування як способу забезпечення виконання зобов’язань у цивільному законодавстві України (А. С. Жила, 2009).
Відтак подальше наукове розроблення загальнотеоретичних проблем ризику як умови чи елементу цивільних правовідносин, окремих їх різновидів є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання зазначеної цивільно-правової конструкції.
Наведене обумовлює актуальність цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101579.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є проведення аналізу поняття, правової природи і видів ризику, його особливостей як умови та елементу правовідносин, умови цивільно-правової відповідальності і внесення пропозицій щодо удосконалення цивільно-правового регулювання такого роду правових категорій.
Для досягнення поставленої мети основна увага у дисертації приділена вирішенню таких завдань: визначення теоретичного поняття і конститутивних ознак юридичного ризику; формулювання узагальнених законодавчих засад цивільно-правового регулювання ризику як умови та елементу цивільних правовідносин, умови цивільно-правової відповідальності; встановлення та обґрунтування поняття і класифікації юридичного ризику, природи та умов (елементів) юридичного ризику, особливостей алеаторного та неалеаторного видів ризику; дослідження реального стану законодавства і формулювання пропозицій, спрямованих на усунення суперечностей, що мають місце щодо юридичного ризику в цивільному праві.
Об’єктом дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні аспекти юридичного ризику в цивільному праві, правові норми та інші форми цивільно-правового регулювання названої категорії в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативно-правових актів, що стосуються юридичного ризику як цивільно-правової категорії, вітчизняні і зарубіжні наукові джерела, судова практика та акти її тлумачення.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження автор керувався загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами історичного, порівняльного, догматичного і системно-структурного аналізу. За допомогою діалектичного методу досліджується формування юридичного ризику і відповідних норм у цивільному праві. Історичний метод дав змогу дослідити розвиток конструкції юридичного ризику. Порівняльний метод використаний для виявлення особливостей правового регулювання таких різновидів юридичного ризику, як алеаторний та неалеаторний ризик, тлумачення особливостей їх змісту, а також при визначенні різних аспектів цивільно-правового регулювання відносин, які при цьому виникають за законодавством України та зарубіжних країн. Догматичний метод дав змогу проаналізувати зміст норм чинного законодавства у цій сфері, а метод системно-структурного аналізу – встановити місце юридичного ризику в цивільному праві, в контексті взаємозв’язку ризику з цивільним правовідношенням і цивільно-правовою відповідальністю. Водночас загальною методологічною основою обрана концепція поділу юридичного ризику в цивільних правовідносинах на алеаторний і неалеаторний.
Обираючи таку методологічну основу, автор виходив з того, що такі види ризиків є своєрідною системою взаємопов’язаних категорій цивільного права, яка сприяє збалансованому регулюванню і здійсненню цивільних правовідносин.
Науково-теоретична основа дослідження. Науково-теоретичною основою даної дисертації є теоретичні розробки, праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців, як: М. І. Брагінський, Т. В. Боднар, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, А. І. Загорулько, О. С. Йоффе, О. В. Кохановська, О. О. Красавчіков, Н. С. Кузнєцова, І. М. Кучеренко, В. В. Луць, Р. А. Майданик, Н. І. Майданик, Г. К. Матвєєв, П. С. Матвеєв, Д. І. Мейер, Б. М. Мезрин, І. В. Миронов, В. А. Ойгензіхт, Є. А. Павлодський, В. Д. Примак, В. І. Серебровський, А. О. Собчак, В. М. Танаєв, І. С. Тімуш, Є. О. Харитонов, Б. Л. Хаскельберг, Я. М. Шевченко, В. С. Щербина та ін.
Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти. Фактологічна база ґрунтується на матеріалах судової практики України. Автором вивчені окремі цивільні справи судів загальної юрисдикції та господарських судів України, окремих іноземних країн.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в Україні на рівні монографічного дослідження розглядаються загальне поняття та природа юридичного ризику як цивільно-правової категорії, проблеми їх співвідношення з іншими суміжними цивільно-правовими категоріями, вперше запропоновано поняття ризику в цивільному праві, виявлено особливості ризику як елементу цивільних правовідносин та цивільно-правової відповідальності, запропоноване вирішення питань, що є спірними при кваліфікації ризику та його різновидів, виявленні їх правової природи і відмежуванні від інших суміжних правових конструкцій.
Вперше:
– обґрунтовується поняття юридичного ризику в цивільному праві у широкому та вузькому розумінні як різновиду юридичної презумпції, що полягає в можливості заподіяння приватній особі шкоди (вузьке розуміння) або шкоди чи набуття благ (широке розуміння) від дійсної небезпеки або в надії на дію випадку, включену до умов цивільного зобов’язання чи професійної діяльності як юридичний факт (їх сукупність), що може настати або не настати;
– доводиться висновок про доцільність визнання суб’єктивно-об’єктивної природи ризику, що передбачає свідоме припущення настання ймовірних шкідливих чи інших небажаних наслідків і незалежну від суб’єктивних підстав нормативно закріплену можливість виникнення обов’язку щодо усунення зазначених наслідків;
– виявляється місце юридичного ризику в цивільному праві як елементу цивільного правовідношення (ризик програшу в азартній грі, інший алеаторний ризик), можливої умови його здійснення (ризик випадкового знищення майна, інший неалеаторний ризик) та умови цивільно-правової відповідальності;
– аргументується ідея визнання ризику самостійною (додатковою) умовою цивільно-правової відповідальності (поряд зі шкодою, причинним зв’язком та протиправністю) при: (а) випадкових, але протиправних обставинах; (б) покладенні (прийнятті, розподілі) збитків за об’єктивно випадкових або об’єктивно неможливих обставин, коли немає протиправності; (в) заподіянні збитків правомірними діями суб’єкта;
– обґрунтовується доцільність визнання виправданого (правомірного) ризику умовою звільнення від цивільно-правової відповідальності, поряд із випадком та непереборною силою. Виправданим (правомірним) ризиком пропонується вважати дії особи з виконання зобов’язання відповідно до стандартів, що встановлюють загальновизнані правила з виконання відповідного зобов’язання;
– пропонується системна класифікація ризику залежно від місця ризику в цивільному правовідношенні, яка передбачає шість спеціальних видів юридичного ризику: 1) професійний (підприємницький та управлінський) ризик; 2) алеаторний неігровий ризик (елемент зобов’язань рентного типу); 3) алеаторний ігровий (азартний) ризик; 4) страховий ризик; 5) зобов’язальний ризик; 6) аномальний ризик.
Удосконалено:
– висновок про те, що під страховим ризиком слід розуміти притаманну всім видам страхового правовідношення визначеного ступеню (обсягу) ймовірну і випадкову можливість настання страхового випадку;
– ідею визнання професійного ризику елементом зобов’язань професійної ризикової діяльності, особливість яких полягає у включенні ризику до складу зазначених зобов’язань при здійсненні специфічної діяльності в умовах невизначеності та ситуації невідворотного вибору варіантів управління (ризик управління) або неможливості виконання зобов’язання внаслідок небезпеки втрат, що випливають із специфіки тих чи інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства (ризик підприємництва, іншої професійної діяльності);
– положення про визнання професійного ризику критерієм розподілу майнових наслідків і самостійним юридичним елементом складу правопорушення за відсутності вини у зв’язку з певною діяльністю (виробничо-господарською, службовою тощо), пов’язаною з професійним ризиком або з підвищеною небезпекою для оточуючих.
Дістали подальший розвиток:
– ідея щодо доцільності визнання знищення (пошкодження) майна випадковим, якщо виключається можливість притягнення жодної із сторін до цивільної відповідальності;
– положення про доцільність відмежування випадкового знищення (пошкодження) майна від зникнення (пропажі) майна, оскільки в останньому випадку пропажа (зникнення) майна з володіння відбувається в наслідок винних дій уповноваженої особи (власника, іншого правоволодільця).
На підставі проведеного аналізу вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дослідження.
Пропонується, зокрема, змінити або доповнити положеннями про:
– доцільність нормативного визнання виправданого (правомірного) ризику умовою звільнення від цивільно-правової відповідальності, поряд із випадком та непереборною силою, шляхом викладення частини першої ст. 617 ЦК України в новій редакції такого змісту: «1. Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку, або непереборної сили чи в разі виправданого (правомірного) ризику. Виправданим (правомірним) ризиком вважаються дії особи з виконання зобов’язання відповідно до стандартів, що встановлюють загальновизнані правила з виконання відповідного зобов’язання»;
– доцільність нормативного врегулювання відшкодування шкоди, завданої особою в ситуації виправданого (правомірного) ризику, шляхом доповнення ЦК України ст. 1169-1 такого змісту: «1. Шкода, завдана особою (лікарем, пожежником, військовослужбовцем тощо) в ситуації виправданого (правомірного) ризику, якщо при цьому не були перевищені його межі, не відшкодовується»;
– доцільність нормативного закріплення положення про натуральний характер зобов’язань з гри та парі шляхом доповнення ЦК України ст. 1157-1 такого змісту: «1. Вимоги фізичних та юридичних осіб, пов’язані з організацією азартної гри та парі або з участю в них, не підлягають судовому захисту, за винятком вимог осіб, які прийняли участь в грі або парі під впливом обману, насильства, погрози або зловмисної домовленості їх представника з організатором гри або парі, а також вимог учасника гри або парі, який виграв в грі, у випадку невиконання обов’язку організатором гри, яка проводиться державою, територіальною громадою або за їх дозволом».
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях та вдосконаленні вітчизняного законодавства щодо правового регулювання ризику як умови (складової) цивільних правовідносин, у навчальному процесі, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу цивільного права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у правозастосовній практиці. Теоретичні положення, обґрунтовані автором у дисертації, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів «Цивільне право», «Зобов’язальне право».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення наукової новизни та інші наукові результати отримані на базі особистого вивчення та аналізу наукових і нормативних джерел. Результати дисертаційного дослідження відображені в науково-практичному посібнику «Аномалії в цивільному праві України» (відп. ред. Р. А. Майданик. – К., 2007; 2010), особистим внеском здобувача до якого стала підготовка параграфів 5–6 глави 2 «Поняття та елементи юридичного ризику», глави 3 «Правова природа і класифікація юридичного ризику», глави 4 «Види ризику», глави 5 «Страховий ризик», глави 7 «Поняття і види професійного ризику», глави 35 «Інші зобов’язання інноваційного ризику», параграфів 1–3 глави 6 «Неалеаторний (зобов’язальний) ризик» і глави 34 «Сервісний контракт з ризиком» (у співавторстві з Р. А. Майдаником) (с. 60–106, 125–149). Дві публікації підготовлені у співавторстві з Р. А. Майдаником. Решта публікацій, у яких висвітлено основні результати дисертаційного дослідження, дисертанткою виконано одноособово.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де проведено її обговорення. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданні кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення дисертації висвітлювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції «Треті осінні юридичні читання» (5–6 листопада 2004 року, м. Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч» (28–29 вересня 2006 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (24–25 квітня 2008 року, м. Київ).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у 10 публікаціях, зокрема, у розділах навчального посібника (дві з яких у співавторстві з Р. А. Майдаником), шести наукових статтях, чотири з яких опубліковано у виданнях, визнаних фаховими для спеціальності «Правознавство», а також у трьох збірках тез доповідей за результатами виступів на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 204 сторінки друкованого тексту, зокрема 16 сторінок списку використаних джерел, який охоплює 249 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках наведені найсуттєвіші підсумки виконаного автором дисертаційного дослідження:
1. Обґрунтовується поняття юридичного ризику в широкому та вузькому (власному) розумінні.
Юридичний ризик у широкому розумінні пропонується розглядати різновидом юридичної презумпції, що полягає в можливості настання збитків або набуття благ від дійсної небезпеки або в надії на дію випадку, включену до умов цивільного зобов’язання чи професійної діяльності як юридичний факт (їх сукупність), що може настати або не настати.
Юридичний ризик у власному розумінні розглядається як можливе заподіяння шкоди приватній особі в результаті настання певної небезпеки, з урахуванням ймовірності заподіяння шкоди в результаті впливу небезпеки для немайнової шкоди або розподілу ймовірностей заподіяних збитків майнової шкоди.
2. Обґрунтовується доцільність визнання елементами юридичного ризику в цивільному праві: (а) носія ризику – будь-яку приватну особу, іншого учасника цивільних відносин, на якого покладається ризик; (б) потенційну можливість (ймовірність) настання певної події або небезпеки, що можуть заподіяти шкоду; (в) потенційна можливість заподіяння шкоди в результаті впливу небезпеки для немайнової шкоди або розподілу ймовірностей збитків майнової шкоди.
3. У доктрині цивільного права розроблено три основні концепції правової природи ризику – суб’єктивного, об’єктивного і двосекторного (двоаспектного).
Концепція суб’єктивного ризику під ризиком розглядає свідоме припущення (передбачення) особою настання негативних наслідків як результату власних дій чи дій інших осіб.
Сутність концепції об’єктивного ризику полягає в тому, що ризиком визнається об’єктивна і невідворотна небезпека у вигляді нормативно закріпленої ймовірності настання певних негативних наслідків і нанесення шкоди благам та інтересам (наприклад, настання підстав для виконання обов’язку з відшкодування шкоди).
Двоаспектна (двосекторна) концепція ризику ґрунтується на тезі про взаємодію двох названих концепцій і визнання суб’єктивного ризику поряд із об’єктивним як збірної категорії, що одночасно поєднує в собі суб’єктивні та об’єктивні елементи.
Таким чином, двоаспектне розуміння ризику передбачає визнання суб’єктивного розуміння ризику, а в окремих випадках – об’єктивного ризику, що не допускає одностороннього підходу в тлумаченні природи ризику.
4. За характером (відношенням особи до результатів своїх дій) ризик поділяють на активний (суб’єктивний) і пасивний (об’єктивний).
Активний (суб’єктивний) ризик є можливістю настання небажаних результатів у невизначених умовах.
Пасивний ризик полягає в нормативно-визначеній моделі зв’язку негативних (чи інших небажаних) результатів, що не залежать від будь-яких суб’єктивних підстав.
Зміст пасивного ризику становить можливість виникнення обов’язку боржника повернути борг з підстав, які виникли незалежно від волі сторін. Наприклад, об’єктивною є можливість виникнення зобов’язання виконавця повернути отриманий аванс за договором у випадку неможливості надання послуг або, коли зникла потреба в отриманні таких послуг.
Пасивний ризик є умовою, але не підставою виникнення небажаного результату (наприклад, у вигляді зобов’язання потерпілого).
5. Визнання «пасивного» ризику та його істотної відмінності від «активного» ризику є фактичним визнанням об’єктивного розуміння ризику (як передбачення можливості настання негативних наслідків, а не підстави відповідальності) і неприпустимості розуміння ризику лише в одному аспекті.
6. Обґрунтовано неприпустимість розуміння ризику лише в одному аспекті (суб’єктивному чи об’єктивному). Оскільки юридичний ризик в одних випадках є суб’єктивним, а в інших – об’єктивним, що обумовлено суб’єктивними або об’єктивними підставами юридичних фактів, виникнення яких обумовлює настання передбаченого ризиком певного ймовірного небажаного результату.
7. Зроблено висновок про необхідність розуміння ризику в діалектичній єдності об’єктивного і суб’єктивного як специфічний елемент діяльності в умовах невизначеності і неминучого вибору.
8. Обґрунтовано, що суб’єктивним та об’єктивним ризиком є свідоме припущення настання ймовірних шкідливих чи інших небажаних наслідків та незалежна від суб’єктивних підстав нормативно закріплена можливість виникнення обов’язку щодо усунення зазначених наслідків.
У зв’язку з цим ризик має розглядатися як можливість свідомого вибору особою певного варіанта поведінки з урахуванням об’єктивної та невідворотної небезпеки, яка загрожує цивільним правам та інтересам, та можливих наслідків ймовірнісного характеру.
9. Обґрунтовується доцільність нормативного визнання виправданого (правомірного) ризику умовою звільнення від цивільно-правової відповідальності, поряд із випадком та непереборною силою (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Виправданим (правомірним) ризиком пропонується вважати дії особи з виконання зобов’язання відповідно до стандартів, що встановлюють загальновизнані правила з виконання відповідного зобов’язання.
10. Доводиться доцільність проведення класифікації юридичних ризиків за двома основними критеріями: 1) за місцем ризику в цивільному правовідношенні; 2) за характером ризиків, властивих відповідній класифікаційній підгрупі, визначеній за зазначеним вище критерієм.
За місцем ризику в цивільному правовідношенні доцільно виділяти:
1) внутрішні (алеаторні) ризики або ризики зобов’язання (як юридичні умови, елемент виконання ризикових зобов’язань);
2) ризики зовнішні (неалеаторні) або виконання зобов’язання (є передумовою, перешкодою виконання зобов’язання).
11. Алеаторні ризики входять до складу умов (елементів) зобов’язання, виконання якого поставлено в залежність від його настання чи ненастання.
Алеаторні ризики можуть бути класифіковані за такими критеріями, як: 1) ступінь обов’язковості (імперативні, диспозитивні); 2) предмет надання (ризики грошового і негрошового зобов’язання); 3) підстави правовідносин (договірні, недоговірні); 4) вид алеаторного ризику (ігровий, рентний, спекулятивний, інноваційний тощо).
12. Неалеаторні ризики мають характер зовнішніх небезпек, настання певних ймовірних наслідків. Такі ризики є зовнішніми щодо умов конкретного зобов’язання, виконання якого не поставленого в залежність від існування чи відсутності певного ризику.
Зовнішні (неалеаторні) ризики можуть бути класифіковані: 1) за зв’язком зовнішнього ризику з відповідним елементом виконання зобов’язання (ризики строку виконання, місця виконання, способу виконання, предмету виконання тощо); 2) за зв’язком ризику з певним учасником зобов’язання (ризик невиконання зобов’язання з боку боржника або кредитора); 3) за характером предмету надання (ризик невиконання грошового і майнового зобов’язання); 4) за правовими наслідками (ризики припинення зобов’язання, ризики відповідальності і звільнення від неї); 5) за видом зобов’язання (ризики з одностороннього чи договірного зобов’язання).
13. Для цілей системної класифікації юридичних ризиків обґрунтовується доцільність їх поділу, за критерієм місця ризику в цивільному правовідношенні, на шість спеціальних видів юридичного ризику: 1) професійний (підприємницький та управлінський) ризик; 2) алеаторний неігровий ризик (як елемент зобов’язань рентного типу); 3) алеаторний ігровий (азартний) ризик; 4) страховий ризик; 5) зобов’язальний ризик; 6) аномальний ризик.
14. Встановлено особливість алеаторного ризику, зумовлену його включенням до структури зобов’язань як самостійного юридичного елементу (умови) цього зобов’язання, в якому переважає розрахунок на випадковість, пов’язану з ризиком; зміст алеаторного ризику полягає в укладенні такого (алеаторного) зобов’язання під умову вчинення зустрічного надання з настанням випадку (страховий та алеаторний неігровий ризик – рентний, інноваційний тощо) чи невизначеної події як штучно відтвореної імовірної ситуації (алеаторний ігровий та спекулятивний ризики).
15. Аргументується висновок про те, що зобов’язання з гри та парі є заснованим на ігровому алеаторному ризику ризиковим зобов’язанням, виконання якого поставлено в залежність від невизначеної події, яка виступає умовою правочину, а для обох сторін – також самостійним об’єктом, на який направлена їх воля, заради якого укладається такий правочин.
16. Обгрунтовується доцільність визнання натурального характеру зобов’язань з азартної гри та парі (тобто, позбавленими судового захисту), за винятком випадків, прямо передбачених законом (йдеться про проведення гри та парі за участі або з дозволу держави чи територіальних громад).
17. З огляду на відсутність чіткої правової норми щодо природи зобов’язань азартної гри, обґрунтовується доцільність нормативного закріплення правила щодо положення про натуральний характер зобов’язань з гри та парі шляхом доповнення ЦК України ст. 1157-1 такого змісту: «1. Вимоги фізичних та юридичних осіб, пов’язані з організацією азартної гри та парі або з участю в них, не підлягають судовому захисту, за винятком вимог осіб, які прийняли участь в грі або парі під впливом обману, насильства, погрози або зловмисної домовленості їх представника з організатором гри або парі, а також вимог учасника гри або парі, який виграв в грі, у випадку невиконання обов’язку організатором гри, яка проводиться державою, територіальною громадою або за їх дозволом».
18. Встановлюється ризиково-правова природа договорів на виконання науково-дослідних робіт, досягнення мети яких залежить від випадкових, що неможливо передбачити у договорі обставин, обумовлених творчим характером виконуваних робіт, з притаманними для них ризиком отримання «неочікуваного» результату наукового пошуку.
19. Обгрунтовується доцільність визнання концесійного договору особливим, «змішаного» типу договором, що поєднує в собі публічно-правові та приватноправові аспекти.
20. Доводиться доцільність введення нормативного правила щодо співвідношення ліцензії і договору у сфері надрокористування за «залишковим принципом», згідно з яким те, що прямо віднесено до ліцензійної сфери, становить предмет адміністративно-правових відносин, коло яких має бути вичерпним. Усе інше презюмується як договірна сфера відносин і, відповідно, регулювання.
Наведене виступило методологічною основою для висновку про те, що у цьому випадку правове значення ліцензії зводитиметься до посвідчення права «проведення робіт з геологічного вивчення надр, розробки родовищ корисних копалин, використання надр у цілях, не пов’язаних з видобутком корисних копалин».
21. Доводиться доцільність нормативного закріплення положення про те, що держава відмовляється від своїх прав суверенного імунітету в цивільно-правових відносинах, зокрема тих із них, які пов’язані з надрокористуванням.
Поширення на угоди з розподілу продукції загального цивільно-правового режиму договорів сприятиме забезпеченню рівноправності сторін цих правочинів і справедливому захисту їх прав.
22. Обгрунтовується доцільність нормативного закріплення правил субсидіарного застосування норм ЦК України до законодавства про надра та інші види природних ресурсів.
Всі договори, які регулюються законодавством про надра, інші природні ресурси (земельні, водні, лісові), які відповідають вимогам ст. 1 ЦК України (тобто побудовані на засадах рівності), слід відносити до цивільно-правових.
До всіх договорів, які виникають щодо природних ресурсів, мають застосовуватися загальні норми цивільного права, якщо інше не міститься у присвячених таким договорам законодавчих актах (зокрема, в Законі України «Про угоди про розподіл продукції», кодексі України про надра, Водному, Лісовому, інших кодексах).
23. Аргументується висновок про те, що під страховим ризиком слід розуміти притаманну всім видам страхового правовідношення визначеного ступеню (обсягу) небезпек – ймовірну і випадкову можливість настання страхового випадку.
Страховий ризик є обов’язковим елементом страхового правовідношення, оскільки ризик породжує потребу, як об’єктивно необхідну і обумовлену матеріальним життям суспільства категорію, яка відображається в соціальному інтересі, здійснюється в об’єктивному праві і виступає об’єктивною основою виникнення суб’єктивного права.
З метою адаптації законодавства України про страхування доцільно розширити і деталізувати існуючу в українському законодавстві класифікацію ризиків відповідно до прийнятих в праві ЄС стандартів в сфері страхування.
24. Аргументується доцільність розуміння поняття професійного ризику в широкому і вузькому розумінні.
У широкому розумінні професійний ризик є притаманним будь-яким видам професійної економічної діяльності процесом з подолання невизначеності в ситуації неминучого вибору, що може призвести до шкідливих господарських наслідків.
У вузькому (власному) розумінні професійний ризик – це ймовірнісного характеру небезпека настання негативних наслідків для оточуючих, яка об’єктивно (іманентно) притаманна певним видам господарської (професійної) діяльності (медицина, педагогіка, психіатрія, літакобудування, екстремальні шоу, ризикові спортивні змагання тощо).
Професійний ризик, як об’єктивний елемент ризикової професійної діяльності передбачає перебування майнового об’єкту або працівника в стані ризику, що викликано новими нестандартними або екстремальними ситуаціями, як обов’язкового елементу ризикової професійної (господарської чи службової) діяльності.
25. Обґрунтовано поняття професійного або господарського ризику як ймовірнісного характеру небезпеку настання негативних наслідків для оточуючих, що іманентно притаманна певним видам господарської (професійної) діяльності.
Професійний ризик визнається елементом зобов’язань ризикової професійної діяльності, особливість яких полягає у включенні ризику до складу зазначених зобов’язань при здійсненні специфічної діяльності в умовах невизначеності та ситуації невідворотного вибору варіантів управління (ризик управління) або неможливості виконання зобов’язання внаслідок небезпеки втрат, що випливають із специфіки тих чи інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства (ризик підприємництва, іншої професійної діяльності).
26. Доведено, що професійний ризик займає самостійне місце в системі умов цивільно-правової відповідальності.
Доведено, що такий ризик є критерієм розподілу майнових наслідків і самостійним юридичним елементом складу правопорушення за відсутності вини у зв’язку з певною діяльністю (виробничо-господарською, службовою тощо), пов’язаною з професійним ризиком або з підвищеною небезпекою для оточуючих. Сутність такого відшкодування збитків полягає в покладенні на боржника додаткових несприятливих майнових наслідків саме в силу презумпції визнання невиправданого ризику (професійного тощо) умовою неправомірності настання збитків (випадкових тощо), а не лише в силу порушення покладеного на нього обов’язку.
27. Обґрунтовується доцільність визнання професійного ризику самостійною суб’єктивною умовою (підставою) цивільно-правової відповідальності при здійсненні непідконтрольних особі небезпечних видів (родів) діяльності, шкідливі наслідки яких для третіх осіб виникають в силу неналежного виконання обов’язку щодо припущення суб’єктом здійснення такої діяльності (володільцем джерела підвищеної небезпеки, лікарем, військовослужбовцем тощо) ймовірних, випадкових обставин, що спричиняють негативні наслідки для інших осіб.
28. Обґрунтовується, що умовою випадків т. зв. об’єктивної відповідальності виступає факт порушення суб’єктом професійного ризику визначеного законом обов’язку дотримуватися меж припустимості такого ризику, порушення якого тягне за собою застосування санкції у вигляді відшкодування шкоди. Зазначене стосується порушення обов’язку з відшкодування шкоди, яка є підставою притягнення до відповідальності, спеціально встановленої цивільним законодавством.
29. Обґрунтовується доцільність визнання ризику зміни обставин договору різновидом зобов’язального ризику, який відноситься до складу однієї з одночасно наявних умов, на підставі яких судом може бути розірвано або змінено договір у зв’язку з істотною зміною обставин (підп. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України).
За своєю природою цей вид ризику доцільно віднести до зобов’язальних ризиків, оскільки наслідки його дії покладаються на сторони зобов’язання і безпосередньо відображаються на самому зобов’язанні у вигляді його припинення (при розірванні договору) або зберігання в зміненому вигляді (при зміні договору). Ризик зміни обставин договору не є різновидом «страхового за своєю сутністю», оскільки ризик розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, на відміну від страхового ризику, не пов’язаний з чітко визначеною компенсацією у вигляді страхової премії і можливих втрат від дії цього ризику.
30. Доведено, що шкода, завдана послугонадавачем (лікарем, пожежником, військовослужбовцем) в ситуації виправданого (правомірного) ризику, зокрема при настанні нещасного випадку, якщо при цьому не було допущено перевищення меж виправданого ризику (тобто перевищення меж заподіяння шкоди, ексцес ризикованого діяння), не відшкодовується.
31. Зроблено висновок, що перевищенням меж виправданого (правомірного) ризику визнається явна невідповідність дій у ситуації ризику характеру і значимості небезпеки (хвороби пацієнта, пожежі), усунення якої прагнула особа, що ризикувала, з урахуванням умов договору, закону, звичаїв (стандартів надання медичної допомоги тощо).
32. Обґрунтовується поняття ризику випадкового знищення (пошкодження) майна як тягаря несприятливих наслідків, які можуть настати з незалежних від сторін причин унаслідок випадку або обставин непереборної сили, які можуть настати і за які не відповідають сторони, або сторони і треті особи.
33. Обґрунтовується ідея доцільності відмежування випадкового знищення (пошкодження) майна від втрати майна. На відміну від випадкового знищення та пошкодження (псування) майна, передбаченого ст. 323 ЦК України, втрата (пропажа) майна передбачає втрату (зникнення) майна з володіння внаслідок винних дій уповноваженої особи (власника, іншого правоволодільця).
34. Доводиться теза про те, що випадковим слід вважати знищення (пошкодження) майна, якщо виключається можливість притягнення жодної із сторін до цивільної відповідальності. Коло осіб, відсутність вини яких вимагається для кваліфікації випадкового знищення (пошкодження) майна, має визначатися з урахуванням дії юридично зобов’язуючого характеру правовідношення лише серед кола його учасників. Тому випадкове знищення (пошкодження) майна слід пов’язувати з обставинами, які настали без вини лише учасників договору, а не взагалі будь-яких осіб.
Таким чином, ризик є умовою відповідальності за принципом ризику, а не за принципом вини, що виконує основну покладену на нього функцію – функцію локалізації випадкових збитків.
Тому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження доцільно розглядати як небезпеку (загрозу) знищення або випадкового пошкодження майна за відсутності вини учасників правовідношення, з настанням якої носій ризику зобов’язаний відшкодувати іншому учаснику правовідношення пов’язані з цим збитки, а в передбачених законом або договором випадках також припиняються окремі обов’язки або зобов’язання в цілому.
35. Обґрунтовується висновок про те, що при загибелі (пошкодженні) майна з вини третіх осіб збитки спочатку виникають у майновій сфері тієї сторони договору, на яку в силу закону або правочину покладається ризик, цій самій стороні належить право вимоги відшкодування збитків з особи, винної в їх заподіянні.
36. Надаються додаткові аргументи на користь того, що якщо в знищенні або пошкодженні речі є вина певної особи, то дана особа і несе негативні майнові наслідки (збитки) від загибелі (пошкодження) майна. Якщо знищення або пошкодження речі було випадковим, ризик знищення (пошкодження) несе власник речі, або інша сторона, на яку в силу закону або угоди покладається ризик.
37. Доводиться висновок про те, що випадкове знищення (пошкодження) речі, визначеної родовими ознаками (наприклад, будівельні матеріали замовника, передані підряднику), не припиняє відповідне зобов’язання неможливістю його виконання і не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі (надання результату будівельних робіт тощо).
38. Обґрунтовується теза, згідно з якою випадкове знищення (пошкодження) юридично незамінної речі, що робить неможливим виконання зобов’язання, незалежно від того, яка сторона несе такий ризик, може бути визнане підставою припинення зобов’язання внаслідок неможливості його виконання.
39. Аргументується ідея про те, що випадкове знищення (пошкодження) юридично замінної речі (тобто речі, визначеної родовими ознаками) зазвичай не спричиняє припинення зобов’язання.
Настання цього ризику, незалежно від виду майна, визнається підставою припинення зобов’язання, якщо це прямо передбачено законом або договором.
40. Обґрунтовується доцільність нормативного визнання виправданого (правомірного) ризику умовою звільнення від цивільно-правової відповідальності, поряд із випадком та непереборною силою, шляхом викладення ч. 1 ст. 617 ЦК України у новій редакції такого змісту:
«1. Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку, або непереборної сили чи в разі виправданого (правомірного) ризику.
Виправданим (правомірним) ризиком вважаються дії особи з виконання зобов’язання відповідно до стандартів, що встановлюють загальновизнані правила з виконання відповідного зобов’язання».
41. Для цілей нормативного врегулювання відшкодування шкоди, завданої особою в ситуації виправданого (правомірного) ризику пропонується ЦК України доповнити ст. 1169-1 такого змісту:
«1. Шкода, завдана особою (лікарем, пожежником, військовослужбовцем тощо) в ситуації виправданого (правомірного) ризику, якщо при цьому не були перевищені його межі, не відшкодовується».
42. Пропонується нормативно закріпити правило щодо положення про натуральний характер зобов’язань з гри та парі шляхом доповнення ЦК України ст. 1157-1 такого змісту:
«1. Вимоги фізичних та юридичних осіб, пов’язані з організацією азартної гри та парі або з участю в них, не підлягають судовому захисту, за винятком вимог осіб, які прийняли участь в грі або парі під впливом обману, насильства, погрози або зловмисної домовленості їх представника з організатором гри або парі, а також вимог учасника гри або парі, який виграв в грі, у випадку невиконання обов’язку організатором гри, яка проводиться державою, територіальною громадою або за їх дозволом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абчук В. Иду на риск / В. Абчук. – Юность. – 1980. – № 5. – С. 101–105.
2. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники / Э. Агацци; [пер. с англ.]. – М., 1998. – 358 с.
3. Агарков М. М. Возникновение обязательства из причинения вреда / М. М. Агарков // Гражданское право: [под ред. М. М. Агаркова и Д. М. Генкина]. – М., 1944. – 158 c.
4. Агарков М. М. Очерки кредитного права / М. М. Агарков. – М., 1926. – 167 с.
5. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н. Г. Александров. – М., 1955. – 176 с.
6. Алексеев С. С. О составе гражданского правонарушения / С. С. Алексеев // Правоведение. – 1958. – № 1. – С. 47-53.
7. Аномалії в цивільному праві України: [навч.-практ. посіб.; відп. ред. Р. А. Майданик]. – К.: Юстініан, 2007. – 912 с. (Серія «Аномалії цивільного права»).
8. Антимонов Б. С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении / Б. С. Антимонов. – М.: Госюриздат, 1950. – 275 с.
9. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б. С. Антимонов. – М.: Госюриздат, 1952. – 295 с.
10. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности: Автореф. дис. …д-ра юрид. наук / Б. С. Антимонов. – М.: Госюриздат, 1951. – 26 с.
11. Анохин П. К. Проблема принятия решения в психологии и физиологии / П. К. Анохин; [в кн.: Проблемы принятия решения]. – М.: Наука, 1976.
12. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве / В. К. Бабаев. – Горький, 1974. – 124 с.
13. Белякова А. М. Возмещение причиненного вреда / А. М. Белякова. – М., 1972. – 103 с.
14. Большая советская энциклопедия: [под ред. А. М. Прохорова]. – М., 1971. – Т. 2. – 544 с.
15. Бернштейн И. Н. Очерки концессионного права СССР / И. Н. Бернштейн. – М., 1930. – 128 с.
16. Бігняк О. Поняття ризику в підприємницькій діяльності / О. Бігняк // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 58–61.
17. Бирюков В. А., Тихомиров О. К. Послесловие к монографии Козелецкого Ю. Психологическая теория решений / В. А. Бирюков, О. К. Тихомиров. – М.: Прогресс, 1979. – 504 с.
18. Брагинский М. И. Договор страхования / М. И. Брагинский. – М.: Статут, 2000. – 174 с.
19. Брагинский М. И. Правовое регулирование игр и пари / М. И. Брагинский // Хозяйство и право. – 2004. – № 11. – С. 22–37.
20. Брагинский М. И. Договоры и их место в гражданском праве // Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право; [кн. 1: Общие положения: Изд. 3-е, стереот.]. – М.: Статут, 2001. – 848 с.
21. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – Кн. 3: Договоры о выполнении работ и оказания услуг. – М., 2002. – 1038 с.
22. Братусь С. Н. Вступительная статья к монографии Варкалло В. Об ответственности по гражданскому праву / С. Н. Братусь. – М.: Прогресс, 1978. – 328 с.
23. Братусь С. Н. Спорные вопросы теории юридической ответственности / С. Н. Братусь. – Советское государство и право. – 1973. – № 4. – С. 27–35.
24. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С. Н. Братусь.– М.: Городец-издат, 2001. – 208 с.
25. Бычкова Ц. В. Проблемы использования договора в агропромышленном комплексе / Бычкова Ц. В. : Автореф. дисс. … докт. юрид. наук. – Х., 1981. – 28 с.
26. Бушев А. Ю. К вопросу о правовой доктрине рисков / А. Ю. Бушев // Актуальные проблемы науки и практики коммерческого права: [сб. науч. ст. / Санкт-Петербург. гос. ун-т, юрид. фак.; под общ. ред. В. Ф. Попондопуло и О. Ю. Скворцова]. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – [Вып. 5]. – (432 с.). – С. 111–143.
27. Варкалло Витольд. Об ответственности по гражданскому праву / Витольд Варкалло. – М.: Прогресс, 1978. – 328 с.
28. Варламов Д. Страховой интерес: новое толкование, данное арбитражным судом / Д. Варламов // Страховое ревю. – 2001. – Июнь. – С. 41–46.
29. Варшавский В. Концессионные формы управления государственной собственностью / В. Варшавский // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – № 4/02.
30. Введение в клиническую трансплантологию: [труды научного центра хирургии РАМН; под ред. проф. Б. А. Константинова]. – М., 1999. – С. 16.
31. Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України / Т. Вовк, Г. Друзенко, Г. Зугравий, Т. Качка, І. Коноваленко, М. Парапан, Н. Перестюк. – Х.: Консум, 2002. – 912 с.
32. Вінник О. М. Інвестиційне право / О. М. Вінник : [навч. посіб.]. – К.: Юридична думка, 2005. – 568 с.
33. Войшвилло Е. К., Дегтярев М. Г. Логика / Е. К. Войшвилло, М. Г. Дегтярев. – М., 1998. – 396 с.
34. Волосенко І. В. Страховий ризик у цивільному праві України / І. В. Волосенко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 118–122.
35. Воблый К. Г. Основы экономики страхования / К. Г. Воблый. – М., 1992. – 226 с.
36. Генкин Д. М. К вопросу о влиянии на обязательство невозможности исполнения // Сборник статей по гражданскому и торговому праву. Памяти профессора Габриэля Феликсовича Шершеневича. – М.: Статут, 2001. – С. 176–201.
37. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Пер с франц. Новицкого И. Б. – М.: Юрид. изд-во Мин. юстиции СССР, 1948. – 510 с.
38. Гомьен Донна, Харрис Дэвид, Звакк Лео. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / Донна Гомьен, Дэвид Харрис, Лео Звакк. – М., 1998. – 575 с.
39. Гражданское право Украины: [учеб. для вузов системы МВД Украины; в 2-х частях]. – Х.: Основа, 1996. – [Ч. I]. – 440 с.
40. Гражданское право. – М.: БЕК, 2000. – Т. 1. – 704 с.
41. Гражданское право: актуальные проблемы теории и практики // Под общ. ред. Белова В. А. // М.: Юрайт-Издат, 2007. – 993 с.
42. Грибанов В. П. Договор купли-продажи по советскому гражданскому праву / В. П. Грибанов. – М., 1956. – 68 с.
43. Гринберг М. С. Преступления против общественной безопасности / М. С. Гринберг. – Свердловск, 1974. – 135 с.
44. Гринберг М. С. Преступная самонадеянность / М. С. Гринберг. – Правоведение. – 1976. – № 3. – С. 68–74.
45. Гринберг М. С. Должностные преступления и крайняя необходимость / М. С. Гринберг // Советское государство и право. – 1989. – № 5. – С. 64–72.
46. Гринюк О. В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні / Гринюк О. В.: автореф. дис … канд. юрид. наук. – К., 2004. – 20 с.
47. Гринюк О. В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні / Гринюк О. В.: дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2004. – 210 с.
48. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль. – М., 1982. – Т. 4. – 534 с.
49. Дегтярева О. И. Биржевые операции / О. И. Дегтярева // Рынок ценных бумаг и биржевое дело: [учеб. для вузов; под ред. О. И. Дегтяревой, Н. М. Коршунова, Е. Ф. Жукова]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА. – 2003. – 501 с.
50. Джонстон Д. Международный нефтяной бизнес: налоговые системы и соглашения о разделе продукции / Д. Джонстон; [пер. с англ.]. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2000. – 311 с.
51. Довгерт А. С. Новий Цивільний кодекс України / А. С. Довгерт // Цивільний кодекс України : [прийнятий 16 січня 2003 р.]. – К.: Істина, 2003. – С. 3–9.
52. Довгерт А. С. Спільна діяльність / А. С. Довгерт // Цивільний кодекс України: [науково-практичний коментар; за ред. розробників Цивільного кодексу України]. – К.: Істина. – 928 с.
53. Донцов С. Е., Глянцев В. В. Возмещение по советскому гражданскому законодательству / С. Е. Донцов, В. В. Глянцев. – М.: Юрид. лит., 1990. – 234 с.
54. Don Wallace. Legal Environment for Foreign Direct Investment in the United States / Wallace Don. The International Law Institute, Georgetown University Law Center, Washigton D. C., USA. – 260 P.
55. Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов / Р. Джурович. – М., 1992. – 416 c.
56. Догиль Л. Ф. Управление хозяйственным риском / Л. Ф. Догиль: [учеб. пособ.]. – Мн.: Книжный Дом, Мисанта, 2005. – 224 с.
57. Донцов С. Е., Маринина М. Я. Имущественная ответственность за вред, причиненный личности / С. Е. Донцов, М. Я. Маринина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 159 c.
58. Дудорова К. Біржові операції як різновиди алеаторних договорів / К. Дудорова // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 7–10.
59. Донцов С. Е., Глянцев В. В. Возмещение по советскому гражданскому законодательству / С. Е. Донцов, В. В. Глянцев. – М.: Юридиздат., 1987. – 266 c.
60. Дормидонтов Г. Ф. О классификации явлений юридического быта, относительно к случаям применения фикций / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань, 1895. – 176 с.
61. Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат. – Т. 36. – [Ч. 2]. – М., 1933. – 578 с.
62. Елисеев И. В. Купля-продажа. Мена / И. В. Елисеев // Гражданское право: [учеб.; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого].– М.: Проспект, 1997. – [Ч. II]. – 702 с.
63. Жорнокуй Ю. М. Правове регулювання венчурного підприємництва (цивільно-правовий аспект) / Жорнокуй Ю. М.: дис. …канд. юрид. наук. – Х., 2003 . – 195 с.
64. Загорулько А. И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права / А. И. Загорулько. – Х.: «Консум», 1996. – 117 с.
65. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории / А. А. Задоя, Ю. Е. Петруня. – М., 2000. – 420 с.
66. Заіка Ю. О. Страховий ризик / Ю. О. Заіка // В кн.: Страхове право: [навч. посіб.; за ред. Ю. О. Заіки]. – К.: Істина, 2004. – 192 с.
67. Застереження Э. А. Флейшиц на с. 209 до перекладу: Л. Жюллио де ла Моррандьер. Гражданское право Франции. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1960. – Т. 2. – 728 с.
68. Зейц А. Г. Влияние изменившихся обстоятельств на силу договоров / А. Г. Зейц. – Иркутск, 1928. – С. 218.
69. Івченко І. Ю. Економічні ризики / І. Ю. Івченко: [навч. посіб.]. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 304 с.
70. Інвестиційне право України: [навч. посіб.; за заг. ред. В. Д. Чернадчука]. – Суми: Університетська книга, 2001. – 260 с.
71. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». 2-е изд., испр. – М.: «Статут», 2003. – 782 с.
72. Илларионова Т. И. Механизм действия гражданско-правовых охранительных мер / Т. И. Илларионова: [учеб. пособ.]. – Свердловск: Изд-во УрГУ, 1980. – 76 с.
73. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
74. Иоффе О. С. Общее учение об обязательствах / О. С. Иоффе // Избранные труды: в 4 Т. III. Обязательственное право. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 837 с.
75. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе // Избранные труды: в 4 т. Т. I. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 574 с.
76. Красавчиков О. А. Категории науки гражданского права: избранные труды: в 2 т. / О. А. Красавчиков; науч. ред. В. С. Ем. – М.: Статут, Т. 2. – 2005. – 493 c.
77. Кравченко Н. Реализация права в охране окружающей среды (социально- психологические условия): Автореф. дис. ...докт. юрид. наук. – Харьков, 1991. – 40 с.
78. Кравченко С. Н. Имущественная ответственность за нарушение природоохранного законодательства / С. Н. Кравченко. – Львов: Вища шк., 1979. – 238 с.
79. Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности / О. А. Красавчиков. – М., 1966. – 200 с.
80. Краткий философский словарь. – М., 1994. – С. 480.
81. Краткая философская энциклопедия. – М., 1994. – 570 с.
82. Красавчиков О. А. Советское гражданское право: Учебник: В 2 т. / Под ред. О. А. Красавчикова. – М.: Высшая школа, т. 1. – 1985. – 544 c.
83. Кивалов С. В. Торговое мореплавание: проблемы и перспективы правового регулирования / С. В. Кивалов // Торговое мореплавание. – С. 9 // В кн.: Природноресурсове право України: [навч. посіб.; за ред. І. І. Каракаша]. – К.: Істина, 2005. – 376 с.
84. Коньшин Ф. Государственное страхование в СССР / Ф. Коньшин. – М., 1968. – 328 с.
85. Кохановська О. В. Поняття особистих немайнових відносин та особистих немайнових прав фізичної особи / О. В. Кохановська // Цивільне право України: [підруч.: у 2-х кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – Кн. 1. – 736 с.
86. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 463 с.
87. Красиков А. Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / А. Н. Красиков. – Саратов; Полиграфист. – 1996. – 170 с.
88. Кудряшова Е. Производные финансовые инструменты: «Казнить или помиловать» (Проблемы юридической квалификации) / Е. Кудряшова // Хозяйство и право. – 2003. – № 12. – С. 62–77.
89. Кузнецова О. А. Фикции в гражданском праве / О. А. Кузнецова // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 4. – М.: Статут; Екатеринбург: Институт частного права, 2005. – (606 с.). – С. 311–333.
90. Кузнецова О. А. Презумпции в гражданском праве / О. А. Кузнецова. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб.: «Юридический центр «Пресс», 2004. – 349 с.
91. Кузнецова О. А. Фиктивные явления в праве / О. А. Кузнецова. – Пермь: Изд-во Перм. гос. ун-та. 2005. – 205 с.
92. Ландау Б. А. Концессионное право Союза ССР / Б. А. Ландау. – М.: Главлит, 1925. – 74 с.
93. Л. Жюллио де ла Морандьер Гражданское право Франции / Л. Жюллио де ла Морандьер. – М., 1958. - 742 с.
94. Луць В. В. Договір страхування / В. В. Луць // В кн.: Цивільне право України: [підруч.: у 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. –Кн. 2. – 640 с.
95. Магазинер Я. М. Советское хозяйственное право / Я. М. Магазинер. – Л., 1928. – 489 с.
96. Мельникова В. О профессиональном и хозяйственном риске / В. Мельникова // Советская юстиция. – 1989. – № 22. – С. 18–24.
97. Майданик Н. І. Договори азартної гри в цивільному праві України / Н. І. Майданик: [монографія]. – К.: Юстініан, 2007. – 264 с. (Серія «Аномалії цивільного права»).
98. Майданик Н. І. Цивільно-правове регулювання договорів гри та парі в Україні / Майданик Н. І.: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2006. – 20 с.
99. Майданик Р. А., Волосенко І. В. Сервісний контракт ризиком (цивільно-правова характеристика) / Р. А. Майданик, І. В. Волосенко // Бюлетень Міністерства юстиції Украї