ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА В БАГАТОКВАРТИРНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Демченко Ольга Володимирівна

УДК 347.238.3

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА В БАГАТОКВАРТИРНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ

Cпеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Галянтич Микола Костянтинович,
доктор юридичних наук,
доцент

КИЇВ - 2010
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………. 3
ВСТУП……………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. БАГАТОКВАРТИРНИЙ ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК ЯК ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС
1.1. Поняття майнового комплексу та його складники…………………. 11
1.2. Правовий режим житлових приміщень……………………………… 48
1.3. Правовий режим нежитлових приміщень…………………………… 73
1.4. Правовий режим допоміжних та підсобних приміщень…………… 95
Висновки до першого розділу ……...………..…………………………… 116
РОЗДІЛ 2. НАБУТТЯ, ЗДІЙСНЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ ТА ЗАХИСТ ПРАВ НА МАЙНО У БАГАТОКВАРТИРНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДИНКУ
2.1. Набуття та припинення прав на приміщення у багатоквартирному житловому будинку………………………………………………………...
133
2.2. Здійснення та захист прав на приміщення у багатоквартирному житловому будинку………………………………………………………...
152
Висновки до другого розділу…………..………………………………… 178
ВИСНОВКИ………………………………………………………………... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. 196

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

ЦК – Цивільний кодекс України
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України
ГК – Господарський кодекс України
СК – Сімейний кодекс України
ЗК – Земельний кодекс України
ЖК УРСР – Житловий кодекс Української РСР
Проект ЖК України – проект нового Житлового кодексу України
АРК – Автономна Республіка Крим
КСУ – Конституційний Суд України
КМУ – Кабінет Міністрів України
ВСУ – Верховний Суд України
ВАСУ – Вищий адміністративний суд України
Держпідприємництво – Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва
ДК – Державний класифікатор будівель та споруд
ДБН – Державні будівельні норми
БЖБ – багатоквартирний житловий будинок
БТІ – Бюро технічної інвентаризації
ОСББ – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
ЖБК – житлово-будівельний кооператив
ЖК – житловий кооператив
ЖЕК – житлово-експлуатаційна контора
ФФБ – фонд фінансування будівництва

ВСТУП

Актуальність теми. Переважна більшість існуючих нині багатоквартирних житлових будинків в Україні були споруджені ще за радянських часів, коли право власності на них належало державі та деяким підприємствам, установам і організаціям (юридичним особам). При цьому за радянським законодавством фізичні особи (громадяни) могли бути лише наймачами житла в таких будинках.
З набуттям Україною незалежності розпочалася житлова реформа, в ході якої громадяни України масово приватизували квартири в багатоквартирних будинках у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Цей Закон став поворотним пунктом в історії багатоквартирних житлових будинків, адже він остаточно закріпив квартиру як окремий, самостійний об’єкт права. Приватизація квартир, а також запровадження інших підстав набуття житлових приміщень у власність призвели до того, що багатоквартирний будинок фактично перестав існувати як самостійний цілісний об’єкт права, адже з моменту набуття права власності на окремі квартири він, з юридичної точки зору, перетворювався з єдиної цілісної речі на сукупність квартир (приміщень), кожна з яких ставала окремим майном, а отже, й об’єктом права. Також окремими об’єктами права стали нежитлові приміщення в багатоквартирному житловому будинку. Таким чином, за останні два десятиліття правовий режим майна в багатоквартирному будинку зазнав істотних змін.
За таких умов виникло чимало правових проблем, пов’язаних із правовим режимом приміщень у багатоквартирному житловому будинку, які не знаходять свого остаточного вирішення у чинному законодавстві України. Значна частина цих проблем пов’язана із невідповідністю багатьох положень Житлового кодексу УРСР, який є основним актом у сфері вітчизняного житлового законодавства і сучасним реаліям, численним трансформаціям, що відбулися на Україні, а також тим підходам вітчизняного законодавця до урегулювання речових відносин щодо житла, що закладені в Цивільному кодексі України та інших законодавчих актах у житловій сфері.
Відсутність чіткого правового регламентування відносин між власниками приміщень у багатоквартирних будинків з особами, які здійснюють обслуговування цих будинків, а також з місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування не дозволяє забезпечити належну реалізацію прав власників і користувачів таких приміщень.
Відтак чинне законодавство України потребує уточнення як основних положень, так і спеціальних норм, що закріплюють правовий режим приміщень у багатоквартирному житловому будинку, а також усунення існуючих прогалин і суперечностей, основою чого має стати поглиблене наукове дослідження окресленої проблематики.
В українській правовій науці тривалий час фактично були відсутні фундаментальні наукові розробки щодо правового режиму багатоквартирного житлового будинку, а також окремих приміщень у ньому. В переважній більшості науково-правових праць вітчизняних науковців ця багатоаспектна проблематика розкривається без поглибленого аналізу або дотично. Отже, проблеми правового режиму майна в багатоквартирному житловому будинку потребують ретельного наукового аналізу задля визначення особливостей правового регулювання в цій сфері та вироблення його оптимальної моделі.
Теоретичним підґрунтям цього дисертаційного дослідження стали наукові праці таких учених у сфері цивільного права, як О. Є. Аврамова, В. А. Бєлов, С. М. Братусь, І. В. Венедіктова, М. К. Галянтич, Ю. С. Гамбаров, Д. М. Генкін, В. П. Грибанов, О. М. Козир, П. В. Крашенинніков, І. М. Кучеренко, Л. Г. Лічман, В. В. Луць, В. П. Маслов, Д. І. Мейєр, О. П. Печений, Ю. П. Світ, П. І. Седугін, В. І. Синайський, М. В. Скаржинський, І. В. Спасибо-Фатєєва, С. А. Степанов, Є. М. Тужилова-Орданська, В. В. Чубаров, Г. Ф. Шершеневич та ін.
Наведене не лише зумовило вибір теми дисертації, а й свідчить про її актуальність як для здійснення теоретичного аналізу в цій царині, так і для визначення практичних аспектів правового режиму експлуатації приміщень багатоквартирного житлового будинку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 28 січня 2009 р. (протокол №1). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494) Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України.
Мета й завдання дослідження. Метою даної наукової роботи є з’ясування теоретичних засад правового режиму житлових, нежитлових і допоміжних приміщень у багатоквартирному житловому будинку з наданням науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення чинного законодавства України.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
дослідити поняття майно багатоквартирного житлового будинку та його правовий режим;
з’ясувати поняття житлового комплексу та його складових;
визначити підстави набуття і припинення прав на приміщення в багатоквартирному житловому будинку;
установити особливості реалізації прав на такі приміщення;
проаналізувати заходи захисту прав власників приміщень у багатоквартирному житловому будинку;
сформулювати пропозиції про внесення змін і доповнень до норм чинного законодавства України, що встановлюють правовий режим майна в багатоквартирному житловому будинку.
Об’єкт дослідження – цивільні правовідносини, об’єктом яких є приміщення у багатоквартирному житловому будинку.
Предмет дослідження – доктрини, теорії та наукові позиції, правове регулювання відносин щодо права власності, інших прав на житло, нежитлові та допоміжні приміщення у багатоквартирному житловому будинку.
Методи дослідження. При підготовці дисертаційного дослідження використовувалися загальні та спеціальні методи пізнання правових явищ. Так, за допомогою порівняльного методу встановлені подібні й відмінні риси правового режиму різних приміщень у багатоквартирному житловому будинку (підрозділи 1.2–1.4 дисертації). Системний метод надав можливості підійти до розуміння житлового комплексу як складної нерухомої речі, тобто сукупності інших нерухомих речей. Методи аналізу й синтезу використовувались при з’ясуванні правового режиму кожного з видів приміщень у багатоквартирному житловому будинку, що дозволило охарактеризувати їх як окремо, так і у взаємозв’язку (підрозділ 1.1 дисертації). Крім того, аналіз сучасного стану законодавства України та судової практики дозволив розробити пропозиції з удосконалення положень щодо правового режиму майна в багатоквартирному житловому будинку (підрозділи 1.4, 2.1, 2.2 дисертації). Логіко-догматичний і герменевтичний методи використовувались при тлумаченні положень чинного законодавства, що дозволило виявити прогалини у правовому регулюванні досліджуваних відносин та запропонувати напрямки їх подолання.
Наукова новизна одержаних результатів. На підставі результатів дослідження обґрунтовані нові наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист.

Вперше:
житловий комплекс визначається як складна річ, що складається з: а) земельної ділянки, б) житлового багатоквартирного будинку з приміщеннями, які в ньому розташовані, в) обладнання і комунікацій. У свою чергу багатоквартирний житловий будинок складається з таких приміщень: квартири, нежитлові приміщення та допоміжні приміщення, кожний з яких має особливий правовий режим;
аргументується, що допоміжними є всі приміщення багатоквартирного житлового будинку, розташовані в ньому, які призначені для експлуатації цього будинку або задоволення різних інших потреб власників квартир, крім нежитлових приміщень, в яких до приватизації квартир розміщувалися об’єкти соціально-побутового призначення або які використовувалися в установленому порядку для інших цілей;
пропонується введення терміна «житловий будинок» як родового поняття і його видів – «багатоквартирного житлового будинку» й «одноквартирного житлового будинку садибного типу», що істотно різняться за правовим режимом майна, яке входить до їх складу;
доведено, що критерієм розмежування виключення житлових приміщень із житлового фонду та переведення їх у нежитлові приміщення є їх підстава. Виключення житлових приміщень з житлового фонду провадиться у випадках: а) визнання житла непридатним для проживання; б) визнання його аварійним; в) знесення житлового будинку у зв’язку із суспільною необхідністю, тоді як переведення житлового приміщення в нежитлове пов’язане із бажанням його власника змінити функціональне призначення такого приміщення;
аргументується необхідність запровадження державної реєстрації права особистого сервітуту на проживання в житловому приміщенні, що має здійснюватись у порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Удосконалено:
розуміння підстав користування квартирою членами сім’ї власника, якими пропонується вважати: а) права речові (особистий сервітут, який виникає на підставі закону) і б) договірні (позичка, яка надає колишньому членові сім’ї право на безоплатне користування житловим приміщенням, або найм житла);
положення про те, що специфіка правового режиму неподільного й загального майна, яке становлять допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку, полягає в а) забороні відчуження неподільного майна і б) неможливості зміни співвласниками його правового режиму й виділенні частки з такого майна або здійсненні його поділу.
Дістало подальшого розвитку:
положення про те, що багатоквартирний житловий будинок, квартири в якому належать на праві власності окремим особам, хоч у цілому і є річчю, проте не є об’єктом цивільного обороту, оскільки не має властивості оборотоздатності;
тлумачення правового зв’язку між житловими (нежитловими) і допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку як відповідно головної речі та її приналежності. Доводиться, що кожна квартира в такому будинку є головною річчю щодо допоміжних приміщень, які є її приналежністю незважаючи на те, що всі вони перебувають у спільній власності власників всіх квартир у відповідному будинку;
теза про те, що у зв’язку зі змінами порядку забезпечення фізичних осіб житлом у сучасних умовах виділення законодавством житлових фондів втратило своє значення, а також додатково аргументується необхідність запровадження класифікації житла на комерційне й соціальне.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження містить положення, висновки і пропозиції, придатні для використання:
у законотворчій діяльності при розробці законопроектів про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України та деяких інших вітчизняних нормативно-правових актів;
у правозастосовній діяльності судів при розгляді справ про захист прав осіб на приміщення в багатоквартирному житловому будинку;
у науково-дослідницькій діяльності при подальшій науковій розробці проблем у сфері житлового та речового права;
у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Цивільне право України», «Житлове право України», а також при підготовці навчальних посібників, підручників, методичних рекомендацій з указаних дисциплін для студентів вищих юридичних навчальних закладів і факультетів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорювалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на таких науково-практичних заходах, «круглих столах» та семінарах: науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна (м. Харків, 23 травня 2009 р.); круглому столі «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 29 травня 2009 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадського суспільства – до правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 24 травня 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадського суспільства – до правової держави» під загальною назвою «Актуальні питання конституційної реформи в Україні» (м. Харків, ХНУ імені В. Н. Каразіна, 23 травня 2010 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових робіт, з яких 3 статті у виданнях, що входять до переліків фахових видань, а також 4 тези доповідей на науково-практичних заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правового режиму приміщень в БЖБ.
Проведене дослідження дозволяє висловити такі основні твердження і зробити загальні висновки.
1. Варто ввести поняття житлового будинку як родового поняття і його видів – багатоквартирного житлового будинку і одноквартирного житлового будинку.
2. Поняття єдиного майнового комплексу для БЖБ застосовуватися не може внаслідок істотних розбіжностей між цими комплексами, що полягають в наступному:
єдиний майновий комплекс є підприємством – сукупністю речей та майнових прав і обов’язків, поєднаних між собою призначенням – використанням цього майна в підприємницькій діяльності, що не прийнятне для житлового комплексу;
єдиний майновий комплекс (підприємство) формується не лише з нерухомих речей у той час, як житловий комплекс позначається як комплекс нерухомого майна;
обладнання, що входить до складу житлового комплексу, невід’ємні від житлового будинку, натомість складові єдиного майнового комплексу здатні до відокремленого використання;
підприємство є об’єктом з «плаваючим» складом, який не фіксується в кожний момент, а склад житлового комплексу чітко визначений і незмінний;
житловий комплекс є природною нерухомістю як такий, що тісно пов’язаний із землею, а підприємство – штучний об’єкт нерухомості, віднесений до цієї категорії правом (або такий, що дорівнюється до нерухомих речей).
3. У складі житлового комплексу є три категорії речей. Перша – земельна ділянка; друга – будівля (багатоквартирний будинок) з приміщеннями, які в ній розташовані; третя – обладнання та комунікації житлового будинку. В свою чергу, в БЖБ є три категорії приміщень: квартири, нежитлові приміщення та допоміжні приміщення. Кожне з них має свій правовий режим, про що йтиметься нижче.
4. Багатоквартирний житловий будинок як складна річ (сукупність речей, що становить їх комплекс) складається з приміщень, призначених для самостійного самодостатнього використання (квартири та нежитлові приміщення), і майна, призначеного для загального використання (земельна ділянка, конструкції будинку, технічні приміщення, конструктивні приміщення, такі як підвали, горища і так далі).
5. Квартири та нежитлові приміщення БЖБ фізично не пов’язані між собою, хоча й утворюють єдине ціле – житловий будинок, але використовуються самостійно. Навпаки, допоміжні приміщення не можуть використовуватися самостійно, вони призначені для обслуговування квартир та в певній мірі – нежитлових приміщень. Тому між ними і квартирою виникає правовий режим як головної речі та її приналежності з тією особливістю, що основна річ (квартира або нежитлове приміщення) належить особі на праві власності, а приналежність (допоміжні приміщення) належить всім власникам квартир і нежитлових приміщень цього будинку на праві спільної власності.
6. Дефініції «складна річ» і «нерухомий комплекс» співвідносяться як родове і видове. Очевидно, є сенс у введенні до цивільного законодавства нового самостійного об’єкта нерухомості – комплексу нерухомого майна, необхідними ознаками якого були б: 1) об’єднання різних об’єктів нерухомого і рухомого майна їх єдиним господарським призначенням; 2) наявність у складі комплексу земельної ділянки (земельних ділянок), на якій розташовані об’єкти нерухомого і рухомого майна, що входять до складу комплексу.
7. БЖБ є своєрідним об’єктом, оскільки, будучи річчю за тілесними ознаками, по суті об’єктом права не є. Не можна вести мову про його оборотоздатність – ні про загальну, ні про обмежену, ні навіть про вилучення з обороту.
8. Наявність комунікацій у приміщеннях БЖБ не може бути критерієм, завдяки якому підвальні та мансардні приміщення цього будинку мають відноситися до допоміжних. Слід виходити з презумпції віднесення всіх приміщень БЖБ, крім квартир, до допоміжних, за наступними виключеннями:
якщо приміщення використовувалися для різних цілей, крім проживання в них, з моменту побудування житлового будинку;
якщо квартири були переведені у нежитловий фонд у встановленому порядку.
9. Неподільне та загальне майно, будучи спільною власністю власників квартир БЖБ, має специфічний правовий режим, що полягає в наступному: (а) встановлюється заборона відчуження неподільного майна, у той час як за ЦК особи, які мають майно на праві спільної сумісної власності, не позбавлені права його відчуження; (б) незважаючи на відсутність прямої заборони, співвласники не можуть змінити правовий режим неподільного майна і утворити право спільної часткової власності на нього, як це можуть зробити інші співвласники; (в) жителі БЖБ не можуть виділити частку з майна, що є у спільній сумісній власності, тоді як за загальним правилом це можливо. Так само не може мати місце й поділ цього майна, хоча співвласники за ЦК України таким правом наділені.
10. Особа, яка є власником житлового приміщення і співвласником допоміжного приміщення, у випадку відчуження житла (квартири) одночасно вважається такою, що здійснила й відчуження права у спільній власності на допоміжні приміщення. Тому допоміжні приміщення є приналежністю квартир як головних речей, і право на них слідує за правом на квартиру. При цьому не вимагається ніякого оформлення переходу права на допоміжні приміщення.
11. Житловим приміщенням є опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, яке призначене для цілорічного проживання і відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.
Нежитловим приміщенням є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.
Допоміжним приміщенням є приміщення, призначене для забезпечення експлуатації БЖБ та побутового обслуговування його мешканців, а саме – підвали, сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення. Допоміжні приміщення є загальною власністю власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку.
Підсобними приміщеннями є приміщення, призначені для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня, комора, передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо).
12. Виокремлення житлових фондів на сьогодні втратило своє правове значения. Доцільною є інша класифікація житла – комерційне та соціальне. Комерційним житлом є житло з нормованими нижніми і ненормованими верхніми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинків (чи котеджів), які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче за мінімально допустимий. До соціального житла належать квартири та житлові кімнати гуртожитків з нормованими нижніми і верхніми межами площ, що відповідають чинним санітарним нормам та забезпечують мінімально допустимий рівень комфорту проживання.
13. Існує суттєва відмінність у правовому режимі житлових приміщень, які належать до загального житлового фонду, та таких, що належать до спеціального житлового фонду. Останні, на відміну від перших, не можуть бути предметом договорів (купівлі-продажу, дарування, обміну, найму).
14. Необхідно відрізняти виключення житлових приміщень з житлового фонду від переведення їх у нежитлові. Виключення житлових приміщень з житлового фонду здійснюється в наступних випадках: 1) визнання житла непридатним для проживання; 2) визнання житла аварійним; 3) знесення житла за причини суспільної необхідності. Переведення житлового приміщення в нежитлове викликано бажанням власника такого приміщення змінити його функціональне призначення – не проживати в ньому, а здійснювати певні види підприємницької або будь-якої професійної діяльності тощо.
15. Пропонується в новому ЖК України викласти відповідну норму наступним чином: «Будь-які приміщення в багатоквартирному житловому будинку (квартири, кімнати, допоміжні та нежитлові) не можуть використовуватися в промислових цілях, а також для підприємницької або будь-якої іншої діяльності, якою порушуються екологічні, санітарні, пожежні, технічні та інші правила або якщо це пов’язано з порушенням режиму нормального користування жителями своїм житлом. Конкретні види діяльності, здійснення яких заборонено в приміщеннях багатоквартирного житлового будинку, визначаються Кабінетом Міністрів України».
16. Слід скасувати заборону переведення в нежитлові приміщення в будинках ЖБК.
17. Об’єктом права власності ОСББ має бути БЖБ у цілому зі всіма приміщеннями та обладнанням, крім квартир, що належать особам, які в них проживають. Питання ж експлуатації цього будинку, управління тощо мають вирішуватися в різному порядку, але це не може впливати на наявність права власності на цей будинок.
18. Відповідно до законодавства існують наступні права на житлові приміщення:
1) право наймача житлового приміщення, членів його сім’ї та постійно проживаючих з ним громадян у всіх без виключення житлових фондах (ст. 810 ЦК України);
2) право членів житлово-будівельного (житлового) кооперативу та членів його сім’ї на займану в кооперативному БЖБ квартиру до повної сплати пайового внеску;
3) право особи, яка перебуває на утриманні іншої особи за договором догляду (ст. 744 ЦК України), на користування житловим приміщенням, переданим нею у власність набувачеві;
4) право користувача за договором позички (ст. 827 ЦК України);
5) права членів сім’ї власника житлового приміщення на проживання;
6) права заставодавця на заставлене житлове приміщення;
7) права управителя на житлове приміщення, в тому числі в будинку, що будується (ст.ст. 1029, 1033 ЦК України);
8) право замовника на об’єкт будівництва, що будується (ст. 876 ЦК України);
9) права на житлове приміщення в силу заповідального відказу (ст. 1237, 1238 ЦК України);
10) право користування житловим приміщенням на підставі встановленого в заповіті сервітуту (ст. 1246 ЦК України).
19. Набуття прав за договором найму житла має свої особливості, якщо це соціальне житло. Існує й специфіка набуття сервітутних прав на житло, а також в залежності від договірних підстав їх набуття.
20. До первинних способів набуття права власності на житлові приміщення в багатоквартирному житловому будинку належать:
створення (виготовлення) нової речі, на яку раніше не було і не могло бути встановлено нічийого права власності (будівництво житлових будинків, в яких розташовані квартири);
набуття права власності на квартиру за набувальною давністю;
набуття права власності на квартиру як на безгосподарне майно;
набуття права власності на ту квартиру, від якої власник відмовився або на яке втратив право;
народження дитини;
укладення шлюбу.
21. До похідних способів набуття права власності на житлові приміщення належить його набуття:
на підставі договору, або іншого правочину, або дії, спрямованої на відчуження житла;
при вилученні житла в однієї особи з переходом права на неї до іншої особи за наявності певних підстав;
при придбанні квартири з прилюдних торгів;
в порядку спадкоємства після смерті фізичної особи;
в порядку правонаступництва при припиненні юридичної особи;
в порядку приватизації житлових приміщень.
22. Набуття права власності на квартиру за набувальною давністю може мати місце тоді, коли особа – власник квартири (а) не виказує зацікавленості в користуванні нею; (б) відмовилася від неї без додержання порядку, передбаченого у ст. 347 ЦК України; (в) є підстави вважати її безвісно відсутньою або (г) померлою, але ніхто не звертався з відповідною заявою до суду; (д) або якщо вона набута у порушення умов дійсності правочину за нікчемним правочином (наприклад, без додержання вимоги про нотаріальне посвідчення правочину). Тобто квартирою користуються особи, які не мають права власності на неї, але за умов, передбачених у ст. 344 ЦК України, можуть набути її у власність.
23. Пропонується ст. 336 ЦК України доповнити частиною другою такого змісту:
«2. Право власності на нерухому річ, від якої власник відмовився, набувають інші особи, які нею користувалися разом із власником, за набувальною давністю.
У разі, якщо такі особи відсутні, нерухома річ, від якої власник відмовився, потрапляє у комунальну власність».
24. Зі ст. 64 ЖК УРСР слід виключити вислів про те, що особи, позначені в ній, «можуть бути визнані» членами сім’ї, і замінити його на такий: «членами сім’ї наймача (або власника) квартири є…».
25. Право користування квартирою, яка належить одній особі, мають інші особи – члени її сім’ї, які можуть володіти такими правами:
речовими (особистий сервітут, який виникає на підставі закону);
договірними (фактично може йтися про договір позички, який надає право колишньому члену сім’ї право на безоплатне користування житловим приміщенням, або договір найму житла).
26. В новому ЖК України стосовно осіб, які проживають з власником квартири, слід зазначити те, що вони проживають там на підставі особистого сервітуту або договору.
27. Якщо член сім’ї набуває особистий сервітут на невизначений строк, то він може бути як пожиттєвим, так і залежати від певних обставин. Якщо цією обставиною вважати припинення шлюбу, то за ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР це не припиняє сервітуту. Інших обставин, які б припиняли сімейні відносини, не існує. Не може припинитися право користування квартирою власника і в особи, якій воно було надане на підставі заповіту (ст. 1246 або ч. 1 ст. 1238 ЦК України).
28. Речові права, якими наділені члени сім’ї власника, захищені гірше, ніж права наймачів квартири, оскільки їх обсяг виявляється меншим за обсяг зобов’язальних прав (до речі, аналогічних по відношенню до квартири – користування нею). Здається, що така ситуація не відповідає ані сутності речових прав, ані справедливості. Тому слід докорінним чином змінити ці норми, передбачивши збереження права членів та колишніх членів сім’ї власника на житлове приміщення незалежно від зміни правовідносин між ними та власником і незалежно від зміни власника.
Для цього слід:
по-перше, чітко встановити у ст. 405 ЦК України, що члени сім’ї власника мають особистий сервітут на користування житлом;
по-друге, що цей сервітут пожиттєвий і не залежить від припинення сімейних відносин із власником;
по-третє, передбачити виключення з цього загального правила – якщо інше не встановлено заповітом;
по-четверте, що члени сім’ї та колишні члени сім’ї власника, які мають сервітутне право на користування житлом власника, зберігають його при відчуженні власником цього житла.
29. Пропонується передбачити в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» положення про внесення до реєстру прав на нерухомість відомостей про права осіб, які проживають у житловому приміщенні власника і мають право особистого сервітуту.
30. Пропонується змінити найменування ст. 383 ЦК України на таке: «Права та обов’язки власника житлового будинку, квартири», а ч. 2 цієї статті викласти в такій редакції:
«2. Власник квартири в процесі ремонту вправі здійснювати її перепланування та переобладнання за умов додержання прав всіх осіб, які проживають в ній, та за наявності дозволу на це органу місцевого самоврядування, що видається в порядку, передбаченому законом. Якщо квартира перебуває у спільній власності, для її перепланування та переобладнання необхідна згода всіх співвласників. При недосягненні згоди між співвласниками спір може вирішуватися в судовому порядку».
31. До ст. 383 ЦК України додати частини третю та шосту такого змісту:
«3. При здійсненні своїх прав на квартиру її власник має враховувати права та інтереси власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. При добудовуванні квартири лоджією, балконом, мансардою, еркером та іншими пристроями необхідна письмова згода всіх власників квартир, що межують з квартирою власника, який хоче добудувати свою квартиру пристроями.
4. Власник квартири зобов’язаний утримувати її, а також ті пристрої, що розташовані зовні (лоджії, балкони, пілястри тощо), в належному стані за свої кошти і не допускати завдання шкоди власникам інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
5. Власники квартир у багатоквартирному житловому будинку мають спільно нести витрати на утримання місць загального користування, в тому числі допоміжних приміщень, а також будинку в цілому.
6. Утримання приміщень у багатоквартирному житловому будинку, прибудинкової території, комунальне обслуговування може здійснюватися за договором між власниками квартир та спеціалізованою організацією по управлінню».
32. До ч. 1 ст. 358 ЦК України додати таке речення:
«1. При недосягненні згоди між співвласниками спір про порядок здійснення права спільної власності, в тому числі утримання спільного майна, порядку користування ним, його ремонту тощо, може вирішуватися в судовому порядку».
33. До ч. 1 ст. 369 ЦК України додати речення такого змісту:
«1. У випадку виникнення спору між співвласниками з приводу спільного володіння та користування майном, в тому числі його утримання, порядку користування ним, його ремонту тощо, спір вирішується в судовому порядку».
34. Необхідно внести доповнення до ч. 4 ст. 357 ЦК України, сформулювавши її наступним чином:
«4. Співвласник житлового будинку, квартири, іншої будівлі… (далі по тексту)».
35. Заслуговує негативної оцінки ст. 385 ЦК України, яка по своїй суті не містить ніяких регуляторів, тому вона або потребує істотної переробки для того, щоб у ній знайшли своє закріплення основні підходи до регулювання прав на майно багатоквартирного житлового будинку, у якому створено ОСББ, або взагалі має бути виключена з ЦК України. Замість неї досить внести відповідні доповнення до ст. 383 ЦК.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамова О. Є. Понятие жилья и его правовое значение / О. Є. Аврамова // Предпр-во, хоз-во и право. – 2000. – № 6. – С. 37–41.
2. Апанасенко К. І. Правовий режим майна, що є в комунальній власності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка / К. І. Апанасенко. – К., 2006. – 20 с.
3. Артюхова О. А. Деякі проблеми визнання не житлового приміщення об’єктом права власності / О. А. Артюхова // Університетські наук. зап. – 2006. – № 2 (18). – С. 149–154.
4. Артюхова О. А. Деякі проблеми набуття права власності за цивільними договорами / О. А. Артюхова // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики: мат. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 52–53.
5. Бандурка І. В. Цивільно-правові основи приватизації житла в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / І. В. Бандурка. – Х., 1998. – 177 с.
6. Баранова Е. А. К вопросу о понятии единого объекта недвижимости в гражданском праве Германии / Е. А. Баранова // Законодательство и экономика. – М., 2004. – № 12. – С.10 32.
7. Баранова Е. А. Оборот недвижимости в российском и германском праве: сравнительное исследование : автореф. дис … канд. юрид. наук / Е. А. Баранова. – М., 2005. – 31 c.
8. Безсмертна Н. В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03/ Н. В. Безсмертна. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 24 с.
9. Безсмертна Н. Публічність як один із принципів речових прав на нерухоме майно / Н. Безсмертна // Право України. — К., 2005. — N 6. — С. 47 50.
10. Белов В. А. Имущественные комплексы: очерк теории и опыт догматической конструкции по российскому гражданскому праву / В. А. Белов. – М.: ЮрИнфоP – М., 2004. – 240 c.
11. Бернацький М. В. Правові проблеми виникнення права власності на житло у власників цільових облігацій / М. В. Бернацький // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 57–59.
12. Білоцький О. В. Правова природа сервітуту на житло / О. В. Білоцький // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – C. 59–64.
13. Бондар О. Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України: автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / ІДП НАН України / О. Г. Бондар. – К., 2005. – 20 с.
14. Будзилович І., Юрченко А. Чи можна вважати майном земельну нерухомість України? / І. Будзилович, А. Юрченко // Право України. – К.,1999. – N 11. – С. 45 48.
15. Воронова О. В. Правове регулювання виникнення права власності на житло шляхом участі у фонді фінансування будівництва / О. В. Воронова // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 36–40.
16. Галянтич М. К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав громадянами в умовах ринкових перетворень / М. К. Галянтич. – К. : НДІ приват. права і підпр-ва, 2006. – 320 с.
17. Галянтич М. К. Житло як об’єкт правовідносин / М. К. Галянтич. – К. : НДІ приват. права і підпр-ва АПрН України, 2006. – 56 с.
18. Гонгало Б. М. Понятие недвижимого имущества / Б. М. Гонгало // Правовое регулирование оборота недвижимого имущества : сб. науч. ст. – Екатеринбург : Право, 2002. – С. 5.
19. Гражданское право : учебник в 3-х т. / [под ред. Сергеева А. П., Толстого Ю. К.]. – 6-е изд., перераб. и доп. – Т. 1. – М. : Проспект, 2004. – 776 с.
20. Гражданское право : учебник [под ред. Сергеева А. П., Толстого Ю. К.]. – М. : Норма, 2000. – 753 c.
21. Гражданское право России : в 2-х ч. : Общ. ч. : курс лекций / [под ред. О. Н. Садикова]. – М. : Юристъ, 2001. – 779 с.
22. Гриняк А. Б. Договір будівельного підряду як підстава виникнення права власності фізичних осіб на житло / А. Б. Гриняк // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 40–44.
23. Гончаренко М. Б. Речові права на нерухомість: атореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ун-т внутр. справ / М. Б. Гончаренко. – Х., 1999. – 19 с.
24. Горобець Н. О. Право на недоторканність житла: цивільно-правовий аспект: автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харк. нац. ун-т внутр. справ / Н. О. Горобець. – Х., 2010. – 19 с.
25. Губарєв С. В. Право власності фізичної особи на присадибну земельну ділянку (садибу): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приват. права і підпр-ва АПрН України / С. В. Губарєв. – К., 2009. – 18 с.
26. Гуляк Я. В. Договір найму (оренди) житла за цивільним законодавством України: автореф. дис. ... канд. наук: 12.00.03 / Одес. нац. юрид. акад. / Я. В. Гуляк. – Одеса, 2005. – 24 с.
27. Державні будівельні норми України. Будинки і споруди // Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005. Державний комітет України з будівництва та архітектури від 18.05.2005 р., № 80. [Електрон. ресурс] – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc.
28. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000. Класифікатор від 17.08.2000 р., № 507. [Електрон. ресурс] – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc.
29. Евстифеев А. А. Понятие и юридическая квалификация вещей / А. А. Евстифеев // Гражданское право : учебник для вузов : ч. первая / [под общ. ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гонгало, В. А. Плетнева]. – М. : НОРМА – ИНФРА – М, 1998. – 464 с.
30. Жилінкова І. В. Проблеми правового режиму майна членів сім’ї: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого / І. В. Жилінкова. – Х., 2000. – 39 с.
31. Жилінкова І. Проблеми переходу прав на земельну ділянку при переході права на будівлю (будинок, споруду) / І. Жилінкова, М. Шульга // Юрид. радник. – К., 2005. – № 2. – С. 37–42.
32. Жилищный кодекс Российской Федерации : Закон от 29.12.2004 г., № 188-ФЗ // СЗ РФ. – 2005. – № 1 (ч. 1). – Ст. 14.
33. Житлове законодавство України : стан і шляхи удосконалення : монографія / [за заг. ред. М. К. Галянтича]. – К. : КВІЦ, 2006. – 564 с.
34. Житлове право України : навч. посіб. / [за ред. В. С. Гопанчука, Ю. О. Заіки]. – К. : Істина, 2003. – 208 с.
35. Житловий кодекс Української РСР : Кодекс Української РСР від 30.06.1983 р., № 5464-X // Відом. Верхов. Ради Української РСР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573.
36. Житловий кодекс України (проект). [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://rada.gov.ua/pls.
37. Здійснення та судовий захист суб’єктивних житлових прав : монографія / [НДІ приват. права і підпр-ва АПрН України]. – Київ–Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 496 с.
38. Зубков С. О. Правові проблеми виникнення права власності на одноквартирний житловий будинок / С. О. Зубков // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 64–66.
39. Ильясова К. Актуальные вопросы кондоминимума в Республике Казахстан / К. Ильясова // Гражданское законодательство. – Алматы : Раритет, 2008 . – Вып. 31. – С. 64–75.
40. Ільюченко В. М., Поліщук Д. С. Правові засади реєстрації права власності на нерухоме майно / В. М. Ільюченко, Д. С. Поліщук. – К. : Парлам. вид-во, 2002. – 79 с.
41. Клименко О. Речові права на нерухоме майно за законодавством України / О. Клименко // Право України. – 2004. – N 9. – С. 71 76.
42. Крашенинников П. В. Жилищное право : учебное пособие / П. В. Крашенинников. – М. : Статут, 2004. – 284 с.
43. Крашенинников П. В. Кондоминиумы. Общая собственность в многоквартирных домах / П. В. Крашенинников, Н. В. Маслов. – М. : Спарк, 1995. – 187 с.
44. Козлов Р. Ю. Нерухомість: поняття і види / Р. Ю. Козлов // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – 2001. – Вип. 14. – С. 254 260.
45. Козырь О. М. Недвижимость в новом Гражданском кодексе России / О. М. Козырь // Гражданский кодекс России : сб. памяти С. А. Хохлова. – М. : Изд-во междунар. центра финансово-эконом. развития, 1998. – 480 с.
46. Коломієць Н. В. Особливості купівлі-продажу житла, право користування яким мають діти / Н. В. Коломієць // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 66–69.
47. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / [отв. ред. О. Н. Садиков]. – М. : ЮРИНФОРМЦЕНТР, 1997. – 448 с.
48. Котик З. О. Нерухома власність та методи її оцінки / З. О. Котик; Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Л. : Каменяр, 2001. – 17 с.
49. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права / І. М. Кучеренко. – К. : ІДП НАН України, 2004. – С. 35.
50. Кучеренко І. М. До питання гарантування фінансовими установами інтересів інвесторів у житловому будівництві / І. М. Кучеренко // Університетські наук. зап. – К., 2006. – № 2. – С.102–106.
51. Кучеренко І. М. Проблеми визначення основних напрямів державної житлової політики в Україні / І. М. Кучеренко // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 3–15.
52. Кучеренко І. Право на приватизацію підвальних приміщень у багатоквартирному житловому будинку / І. Кучеренко, В. Воловик // Юрид. журн. № 3/2005. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.
53. Кучеренко І. М. Деякі питання створення об’єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку / І. М. Кучеренко // Вісн. Хмельн. ін-ту управління та права. – 2005. – № 4 – С. 56 61.
54. Лист Держкомітету регуляторної політики і підприємництва від 29.08.2002 р. N 2-222/4697. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.
55. Литовченко В. В. Щодо визначення правового статусу об’єктів новоствореного та реконструйованого нерухомого майна / В. В Литовченко // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 76–79.
56. Лихогруд М. Г., Лізунова А. П. Інституційні засади запровадження єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень / М. Г. Лихогруд, А. П. Лізунова // Містобудування та територіальне планув. – К., 2006. – Вип. 23. – С. 147 154.
57. Лічман Л. Г. Окремі питання судової практики щодо визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у разі її відсутності / Л. Г. Лічман // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 47–52.
58. Лічман Л. Поняття «житло» і його цивільно-правове значення / Л. Лічман // Підпр-во, госп-во і право. – К., 2004. – № 11. – C. 19–23.
59. Луспеник Д. Д. Собственность: споры о приобретательной давности (давности владения) по новому ГК (проблемы судебной практики) / Д. Д. Луспеник // Юрид. практика. [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.justinian.com.ua/article.
60. Луспеник Д. Д. Спори про набувальну давність: проблеми теорії і судової практики / Д. Д. Луспеник. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.
61. Маковій В. П. Набувальна давність у цивільному праві: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харків. нац. ун-т внутр. справ / В. П. Маковій. – Х., 2007. – 20 с.
62. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан. Понятие, осуществление и защита : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 /М. Н. Маленина. – М., 1997. – 431 c.
63. Мартинюк О. В., Слободянюк С. О. Еволюція правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Україні (X – XVIII ст.) / О. В. Мартинюк, С. О. Слободянюк // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. – 2007. – К.,Вип. 36. – С. 146 152.
64. Маслов В. Ф. Защита жилищных прав граждан / В. Ф. Маслов. – Харьков: Изд-во Харьков. ун-та, 1970. – 208 с.
65. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер. – М. : Статут, 2003. – 831 с.
66. Михайленко О. О. Речово-правові обмеження права приватної власності за стародавнім римським та сучасним цивільним правом України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. / Нац. юрид. акад. України / О. О. Михайленко – Х., 2003. – 20 с.
67. Мічурін Є. О. Правочини з житлом : наук.-практ. видання / Є. О. Мічурін. – Х. : Страйд, 2003. – 372 с.
68. Мічурін Є. О. Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ун-т внутр. справ / Є. О. Мічурін. – Х., 2000. – 185 с.
69. Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (теоретико-правовий аспект) : монографія. – Х. : Юрсвіт, 2008. – 484 с.
70. Мічурін Є. О. Обмеження права на житло. – К. : АПрНУ, НДІ приват. права та підпр-ва, 2006. – 48 с.
71. Мічурін Є. О. Особливості окремих обмежень майнових прав фізичних осіб щодо житла // Вісн. харків. нац. ун-ту внутр. справ. – 2007. – Вип. 37. – С. 274 280.
72. Міщенко І. В. Обмеження права приватної власності на житло : дис... канд. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого / /І. В. Міщенко. – Х., 2009. – 224 с.
73. Молявко О. М. Корпоративна відповідальність учасників об’єднання співвласників багатоквартирного будинку / О. М. Молявко // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 79–81.
74. Музика Л. А. Право комунальної власності в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ / Л. А. Музика. – Х., 2007. – 20 с.
75. Нудельман В. І. Основні засади забезпечення системного формування та реалізації державної житлової політики / В. І. Нудельман, В. І. Олещенко // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 22–26.
76. Овчарук С. С. Організаційно-правові засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ін-т законодавства Верхов. Ради України / С. С. Овчарук. – К., 2009. – 20 с.
77. Ольшанецька О. Б. Договір найму (оренди) житла і його нотаріальне посвідчення / О. Б. Ольшанецька // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матер. наук.-практ. семінару. – К. : ІДП НАН України, 2008. – С. 85–87.
78. О порядке и условиях перевода жилых помещений (жилых домов) в нежилые, принят решением Моск. обл. Думы от 31.03.2004 г., № 5/93-П : закон Моск. обл. от 16.04.2004 г., № 55 2004-03. [Электронний ресурс] – Режим доступа : http://www.consultant.ru
79. Осадчук С. С. Державна реєстрація прав на нерухомість: реальність та перспективи / С. С. Осадчук // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 23. — С. 236 242.
80. О товариществах собственников жилья : Закон РФ от 15.06.1996 г. N 72-ФЗ // СЗ РФ. – 1996. – N 25. – Ст. 2963. [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.lawrussia.ru
81. О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним : Закон РФ от 21.06.1997 г. № N 122-ФЗ // СЗ РФ. –1997. – N 30. – Ст. 3594. [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.lawrussia.ru
82. Пацурківський Ю. П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка / Ю. П. Пацурківський. – К., 2001. – 19 с.
83. Петров Е. Ю. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с ним в гражданском обороте недвижимости : автореф. дис ... канд. юрид. наук / Е. Ю. Петров. – Екатеринбург, 2001. – 22 с.
84. Печений О. Майнові комплекси в системі об’єктів нерухомого майна / О. Печений // Укр. комерц. право. – 2009. – № 9. – С. 27–36.
85. Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян від 15.09.1992 р. № 56. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc.
86. Постановление ФАС Уральского округа от 22 августа 2006 г. № Ф09-6605/06-С3. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :htpp://www.fas.gov.ru.
87. Постанова Вищого господарського суду України від 6.06.2007 р. по справі №3/269 (№ 723982) // Единый гос. реестр суд. решений. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex.
88. Постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 25.10.2007 р. по справі № 8/509-НМ (№ 1137542) // Единый гос. реестр суд. решений. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex.
89. Постанова Вищого господарського суду України від 21.07.2005 р. по справі №30/21-05-622 // Вищий господарський суд: пост.: Справа вiд 21.07.2005 р., № 30/21-05-622 // Документ v 622600-05, ред. вiд 21.07.2005. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
90. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.09.2006 р. по справі № 104/9-06 (№ 453128). [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
91. Правила користування приміщеннями житлових будинків: затв. пост. КМУ від 8.10.1992 р. № 572. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc.
92. Про оренду державного та комунального майна : Закон України від 10.04.1992 р., № 2269-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
93. Про житловий фонд соціального призначення : Закон України від 12.01.2006 р., № 3334-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 19-20. – Ст. 159.
94. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 р., № 3425-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
95. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 27. – Ст. 218.
96. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності : Закон України від 03.03.1998 р., № 147/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.
97. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки : Закон України вiд 24.06.2004 р., № 1869-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 46. – Ст. 512.
98. Про пожежну безпеку : Закон України від 17.12.1993 р., № 3745-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
99. Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 р., № 2163-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №24. – Ст. 348.
100. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) : Закон України від 06.03.1992 р., № 2171-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №24. – Ст. 350.
101. Про власність : Закон України від 07.02.1991 р., № 697-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
102. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України: Закон України від 27.04.2007 р., № 997-V // Відом. Верхов. Ради України. – 2007. – № 33. – Ст. 440.
103. Про іпотеку : Закон України від 05.06.2003 р., № 898-IV // Офіц. Вісн. України. – 2003. – № 28. – Ст. 1362.
104. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю : Закон України від 19.06.2003 р., № 978-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
105. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень : Закон України від 01.07.2004 р., № 1952-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
106. Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України: Закон України від 11.02.2010 р., № 1878-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – №18. – Ст. 141.
107. Про приватизацію державного житлового фонду : Закон України від 19.06.1992 р., № 2482-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №36. – Ст. 525.
108. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку : Закон України від 29.11.2001 р., № 2866-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 78.
109. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю : Закон України від 05.11.2009 р., № 1702-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
110. Про затвердження Порядку формування фондів житл