РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ ЖИТЛО

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Білоцький Олександр Вікторович

УДК 347.254

РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ ЖИТЛО

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Галянтич Микола Костянтинович,
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕЧОВІ ПРАВА НА ЖИТЛО 12
1.1. Поняття та класифікація речових прав на житло 12
1.2. Помешкання, як об’єкт користування чужим житлом 41
1.3. Суб’єкти речових прав на чуже житло, їх права та обов’язки 57
Висновки до першого розділу 83
РОЗДІЛ 2. ВИНИКНЕННЯ, ЗДІЙСНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ РЕЧОВИХ ПРАВ НА ЧУЖЕ ЖИТЛО 86
2.1. Правові підстави виникнення речових житлових прав на чуже житло 86
2.2 Здійснення права володіння та користування чужим житлом 116
2.3. Правові підстави припинення речових прав на чуже житло 133
2.4. Захист речових прав на чуже житло 162
Висновки до другого розділу 182
ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЖК – Житловий кодекс УРСР
ЖСК – Житлово-будівельний кооператив
ЖК РФ – Житловий кодекс Російської Федерації
ЦК – Цивільний кодекс України
ЦК РФ – Цивільний кодекс Російської Федерації
ЦК УРСР – Цивільний кодекс УРСР
ВВР – Відомості Верховної Ради України
ВВС – Вісник Верховного суду України
ЗК – Земельний кодекс України
СК – Сімейний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Чинне цивільне законодавство України передбачає речові права на чуже майно, об’єктом яких може бути житло. Основним серед таких прав є право членів сім’ї власника житла на користування цим житлом, що закріплене в ст. 405 Цивільного кодексу України, і являє собою різновид особистого сервітуту.
Інститут речових прав на чуже майно є відносно новим для цивільного права України, адже до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 р. речові відносини щодо чужого майна регулювались законодавством лише досить обмежено. При цьому радянська правова доктрина прямо не визнавала речові права на чуже майно, незважаючи на те, що основні положення про них були достатньо розроблені ще в римському приватному праві.
Необхідність розширеного закріплення у вітчизняному законодавстві речових прав на чуже житло пов’язана, насамперед, із фундаментальними змінами права власності в житловій сфері, внаслідок чого докорінно змінився механізм забезпечення житлом в Україні. Масове набуття фізичними особами у приватну власність житла, в тому числі у порядку його приватизації, істотне розширення підстав набуття права власності на житло та зняття законодавчих обмежень права власності фізичних осіб на житло, що були встановлені ще за радянських часів, з-поміж іншого визначили необхідність в окремих випадках гарантувати фізичним особам, які не є власниками житла, певні права на нього, насамперед, право проживати у такому житлі (користуватись ним).
Нині речові права на чуже житло не отримали в цивілістичній літературі належного теоретичного обґрунтування, що позначилося і на практиці застосування відповідних положень чинного законодавства. Так, потребує з’ясування співвідношення правового регулювання відносин щодо користування житлом членами сім’ї власника нормами Цивільного кодексу України і Житлового кодексу УРСР 1983 року. Також існує проблема визначення взаємозв’язку між правом власності на житло та похідних від нього речових прав фізичної особи на чуже житло.
Так, на сьогодні відсутні спеціальні наукові дослідження речових прав на чуже житло. Однак ця проблематика знаходить своє часткове висвітлення в дослідженнях, зокрема, речових прав на нерухомість (М. Б. Гончаренко, 1999 р.), видів обмежених речових прав і володіння в системі українського цивільного законодавства (І. Ф. Севрюкова, 1998 р.), речових прав на чуже майно (В. В. Цюра, 2006 р.), підстав набуття права власності на житло (О. В. Воронова, 2005 р.), обмежень права приватної власності на житло (І. В. Міщенко, 2008 р.), обмежень майнових прав фізичних осіб (Є. О. Мічурін, 2009 р.), речових прав на чуже майно у порівняльно-правовому аспекті (В. І. Нагнибіда, 2010 р.) тощо.
Зазначене дозволяє стверджувати, що проблеми речових прав на чуже житло можуть бути віднесені до недостатньо досліджених.
Актуальність дослідження посилюється необхідністю теоретичного обґрунтування та подальшого практичного застосування норм, що регулюють речові права на чуже житло в Україні, з урахуванням положень цивільного законодавства розвинутих зарубіжних країн.
Теоретичну основу сформульованих у дисертації положень і висновків складають досягнення таких науковців як С. С. Алєксєєв, В. І. Борисова, А. В. Венедиктова, М. К. Галянтич, В. С. Гопанчук, В. П. Грибанов, М. А. Голодний, О. В. Дзера, П. Н. Дятлов, І. В. Жилінкова, Ю. О. Заіка, В. А. Золотарь, П. В. Крашенінніков, В. М. Коссак, І. М. Кучеренко, В. Н. Литовкін, В. В. Луць, Т. Н. Лисниченко, Р. А. Майданик, В. П. Маслов, Є. О. Мічурін, Л. Г. Лічман, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, З. В. Ромовська, І. В. Спасибо-Фатєєва, П. І. Седугін, С. О. Сліпченко, О. В. Соболев, А. А. Титов, Ю. К. Толстой, Є. О. Харитонов, Ю. С. Червоний, В. Ф. Чигір, Я. М. Шевченко, Д. А. Формакідов, Р. Б. Шишка, Л. В. Щеннікова та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України 20 лютого 2008 р. (протокол № 2). Робота виконана відповідно до теми науково-дослідної роботи «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494) Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виробленні науково обґрунтованого підходу до речових прав на чуже житло та розроблення пропозицій із вдосконалення положень цивільного законодавства України, що регламентують речові відносини, об’єктом яких є чуже житло.
Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:
– з’ясувати систему речових прав на чуже житло;
– розглянути особливості речових відносин з приводу чужого житла;
– з’ясувати стан правового регулювання в Україні та іноземних країнах речових відносин, пов’язаних із чужим житлом;
– розкрити підстави набуття та припинення речових прав на чуже житло;
– визначити особливості здійснення речових прав на чуже житло;
– розкрити особливості спільного користування житлом власниками та членами їх сімей, а також іншими користувачами;
– визначити ознаки житлового сервітуту та сформулювати його поняття;
– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення положень цивільного законодавства про речові права на чуже житло.
Об’єкт дослідження – цивільні відносини, до змісту яких входять речові права на чуже житло.
Предмет дослідження становлять наукові погляди, ідеї, концепції, положення чинного законодавства України та законодавства зарубіжних країн щодо речових прав на чуже житло, а також практика їх застосування.
Методи дослідження. Методологічну основу проведеного дослідження складає низка загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання соціально-правових явищ. Діалектичний метод пізнання правової дійсності дозволив розглянути в динаміці речові відносини з користування чужим житлом з моменту їх виникнення до припинення (підрозділ 1.1 дисертації). За допомогою формально-логічного методу досліджувались положення законодавства, що регламентують речові відносини на чуже майно (підрозділи 1.2, 1.3 дисертації), та практика їх застосування (підрозділ 2.4 дисертації). З метою з’ясування генезису правового регулювання відносин щодо користування чужим житлом застосовувався історичний метод (підрозділ 1.1 дисертації).
Порівняльно-правовий метод використовувався для з’ясування співвідношення правового регулювання речових прав на чуже житло за чинним законодавством України та законодавством деяких іноземних країн (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3 дисертації). Метод прогнозування та моделювання дав змогу розробити конкретні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення положень чинного цивільного законодавства України, які закріплюють речові права на чуже житло.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у таких наукових положеннях і висновках, які виносяться на захист.
Вперше:
1) встановлено, що речові права на чуже житло є переважними, неподільними та невідчужуваними;
2) сформульовано визначення права проживання в чужому житлі як права особи, яка не є його власником, на користування та володіння таким житлом, що виникає внаслідок волевиявлення власника житла або рішення уповноважених органів, а також обмежує майнові права його власника;
3) обґрунтовано доцільність законодавчо закріпити норму, за якою для вселення недієздатних, обмежених у дієздатності, малолітніх і неповнолітніх членів сім’ї користувача житла згода його власника не потрібна, однак, у випадку набуття такими особами повної цивільної дієздатності, власник житла матиме право у судовому порядку їх виселити.
Удосконалено:
4) висновок про те, що до речових прав на чуже житло відносяться не лише право користування чужим житлом (особистий сервітут), а й інші права на чуже майно, зокрема, право застави (іпотеки) житла, право довічного володіння і користування житлом, право членів сім’ї власника житлового приміщення на проживання в ньому, право володіння чужим житлом протягом строку набувальної давності;
5) визначення договору про встановлення житлового сервітуту як договору, за яким власник надає користувачу житло, не обтяжене правами інших осіб у користування, а користувач зобов’язується використовувати житло за призначенням і нести витрати на його утримання;
6) положення про те, що істотними умовами договору про встановлення житлового сервітуту є розмір житлової площі, на яку поширюється право користування, порядок і особливості користування місцями загального призначення, порядок і розмір несення користувачем витрат на утримання будинку (квартири) і прибудинкової території;
7) поняття примусового користування житлом (примусового сервітуту), яким пропонується вважати право обмеженого користування чужим житлом, що встановлюється за рішенням суду на підставі прямої вказівки закону та не потребує з’ясування волевиявлення власника житла на його встановлення.
Дістали подальший розвиток:
8) теза про те, що речові права на чуже житло можуть виникати за законом, за договором, за заповітом (заповідальним відказом, встановленням житлового сервітуту), за рішенням суду, за набувальною давністю;
9) положення про особливі підстави припинення житлового сервітуту, якими є: використання житла всупереч цільовому призначенню; проживання тимчасових мешканців; руйнування житла; не внесення плати на утримання житла, якщо це передбачено законом або договором; за згодою користувача з власником; одностороння відмова від нього особи, в інтересах якої встановлено сервітут.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого розвитку вітчизняної науки цивільного права, а також враховані при вдосконаленні окремих положень чинного цивільного законодавства України. Запропоновані автором підходи до розуміння тих чи інших положень чинного законодавства можуть використовуватися у процесі правозастосовної діяльності, у тому числі при захисті прав користування чужим житлом у судах загальної юрисдикції.
Окремі теоретичні положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів «Цивільне та сімейне право України», «Житлове право України» тощо.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, яких автор дійшов особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях відділу проблем приватного права та спільних засіданнях наукових відділів Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.
Результати дисертаційного дослідження доповідались на: Міжнародній науковій конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 р.); Науково-практичному семінарі «Проблеми формування та реалізації державної житлової політики» (м. Київ, 5 вересня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції (м. Сімферополь, 24 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: de lege praeterita, instante, futura» (м. Миколаїв, 27–28 листопада 2009 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції (м. Сімферополь, 16–17 квітня 2010 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.); ХІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (м. Тернопіль, 9 квітня 2010 р.); Проблемно-науковій міжгалузевій конференції «Інформаційні проблеми комп’ютерних систем, юриспруденції, економіки та моделювання» (с. Східниця, 01–04 червня 2010 року).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертації викладені у 14 наукових роботах, а саме: у 4 наукових статтях, які опубліковані у виданнях, що віднесені ВАК України до фахових для юридичних наук, та у 10 тезах доповідей на науково-практичних заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в цивільно-правовому унормуванні речових прав на чуже житло. Окрім наукових положень, які мають наукову новизну і виносяться на захист, у дисертації обґрунтовано та викладено такі найважливіші висновки і пропозиції.
1. Чинне законодавство не містить такого поняття, як речові права на чуже житло, відповідно, не містить його визначення. Окремі права, близькі за своїм змістом, наприклад: права членів сім'ї власника, права відказоодержувача, у законодавстві не розкриті за змістом. Право на житло – це особлива частина приватної сфери людської життєдіяльності, яка гарантується і охороняється цивільним правом. У сучасних умовах речове право на чуже житло є об’єктом цивільно-правової охорони та захисту. Встановлено, що об’єктом цивільно-правової охорони та захисту є «речові права на чуже житло», тому пропонується в ЦК закріпити вид речового права на чуже майно, як «право користування чужим житлом», під яким слід розуміти обмежене речове право особистого характеру, у силу якого користувач отримує правомочності володіння і користування річчю відповідно до її призначення, що встановлюється виключно для задоволення житлової потреби. Запропонована така структура окремої глави ЦК: підстави виникнення права користування чужим житлом, строк договору користування чужим житлом, права та обов’язки власника житла, права та обов’язки користувача, припинення права користування чужим житлом, правові наслідки припинення право користування чужим житлом.
А також запропоновано скасувати норму ЦК, що передбачає виникнення речового права користування чужим житлом залежно від юридичного факту визначеного ст. 405 ЦК.
2. Речове право володіння житлом слід відмежовувати від речового права користування ним. ЦК поділяє речові права на чуже житло на два види: право володіння (статті 397 – 400) та право користування чужим житлом (ст. 401 – 406). З урахуванням складної правозастосовної практики це вимагає встановлення ряду особливостей, що обмежують право власності. У ЦК необхідно розмежувати відносини, що виникають внаслідок володіння і користування чужим житлом через встановлення певних ознак: особистий, неподільний, невідчужуваний характер, і виражається в закріпленні особливого правового становища носія даного права;
3. Договір про встановлення житлового сервітуту повинен бути укладений у письмовій формі, з обов’язковою державною реєстрацією відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Істотними умовами такого договору, мають бути умови про: місце розташування та розмір житла, на яку поширюється його дія, плата на утримання житла, порядок та періодичність її внесення, умови та особливості здійснення сервітутного права, порядок відшкодування збитків.
Умови про встановлення сервітуту можуть міститися в змішаних цивільно-правових договорах, зокрема: в угодах про поділ житла, в угодах про зміну меж земельних ділянок тощо, – якщо їх форма відповідає необхідної для угоди про сервітути;
4. Істотною рисою речового права на чуже житло є його комплексний характер, що полягає в абсолютному характері. Наявність зобов’язальних елементів служить підставою визнати дане суб’єктивне право, яке розглядається, речовим чи зобов’язальним. Речові права на чуже житло можуть виникати на підставі юридичних дій направлених на набуття речового права користування житлом, зокрема внаслідок договору довічного утримання, ренти, дарування, спадкування, якими може встановлюватися житловий сервітут.
5. Відсутність суб'єктивного обмеженого речового права особистого характеру істотно звужує можливості учасників цивільних правовідносин, породжує виникнення понять, які сьогодні не можуть бути визначені ні в категорії речових, ні в категорії зобов'язальних прав. Спроби врегулювати виниклі проблеми, але без визначення змісту правовідносини між власником і користувачем приміщення та без встановлення відповідних норм у ЖК (вирішення питання про права членів сім'ї) призводять до формування суперечливої правозастосовної практики, що істотно знижує рівень захисту учасників цивільних правовідносин. В окремих випадках власник залишається обмеженим у реалізації свого права розпорядження належним йому майном. Отже, існує об'єктивна потреба введення в законодавство речового права на чуже житло. Відповідно, зміст речового права на чуже житло, перелік підстав його виникнення вимагають розкриття у Цивільному кодексі України.
6. Речовим правом на житло є право власності, що означає для власника можливість у повному обсязі на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися приналежним йому майном. ЦК України поділяє житлове речове право на два види: право власності на житло (статті 379 – 385) та право на користування чужим житлом (ст. 405).
Речові права на чуже житло належить: членам житлово-будівельних кооперативів до викупу квартири (ст. 384 ЦК); членам сім’ї власника (ст. 405 ЦК, ст. 156 ЖК); відчужувачі, які передали належний їм будинок (квартиру) набувачам за договором довічного утримання (статті 744 – 755 ЦК України); відказоодержувачі, яким передано у користування жилий будинок (квартиру) за заповідальним відказом (ст. 1238 ЦК України).
7. У ЦК необхідно зазначити, що відносини, які передбачається регулювати шляхом встановлення речового права на чуже житло, носять особистий характер. З урахуванням складної правозастосовної практики це вимагає встановлення ряду особливостей, що обмежують право власності, що виникають із сімейних відносин, у першу чергу щодо житлових приміщень.
Речове право на чуже житло це право особистого користування житлом, обмежене речове право особистого характеру. У силу речового права користувач отримує правомочності володіння і користування річчю відповідно до її призначення. Житловий сервітут встановлюється виключно для некомерційних цілей. Доцільно, з огляду на особистий характер речового права на чуже житло, визначити коло осіб, на користь яких може бути встановлений. Зрозуміло, що користувачем може бути лише особа, не обмежена в дієздатності. Відносно житла може існувати тільки одне речове право користування.
8. Виникнення речового права на житло пов’язано із закріпленням за фізичною особою певного житлового приміщення. Встановлення речового права на чуже житло можливе щодо житла, не обтяженої правами інших осіб. При наданні житла в речове користування слід враховувати розмір житла, що припадає на одну особу, факт проживання різностатевих осіб, чисельності, віковому складу сім’ї; ступеню родинності членів сім’ї; особливим потребам осіб із фізичними вадами, одиноких людей та людей похилого віку.
9. Речові права на чуже житло обтяжують нерухому річ. Загибель речі припиняє речові права на чуже житло. Власник зберігає право розпорядження майном без обмежень, але розпорядження не припиняє речові права.
10. Істотними ознаками житлового сервітуту є: результатом волевиявлення сторін правовідношення, яке втілюється в правочині, заповіті, або їх імперативному встановлені за рішенням суду на підставі закону; є обтяженням прав власника; допускає тільки часткове користування житлом, житловий сервітут не позбавляє власника житла належних йому прав володіння, користування та розпорядження ним; має відношення до конкретного місця проживання фізичної особи; не може бути перенесене на інше житло, у випадку надання власником іншого житла; є неподільним та невідчужуваним; має здебільшого довічний характер, виключно некомерційний характер.
Істотними ознаками житлового сервітуту є те, що він: 1) є результатом волевиявлення сторін правовідношення, яке втілюється в правочині, заповіті, рішенні суду, 2) є обтяженням прав власника 3) допускає тільки часткове користування житлом, 4) житловий сервітут не позбавляє власника житла належних йому прав володіння, користування та розпорядження ним, 5) має відношення до конкретного житла, і не може бути перенесений на інше житло, 6) є неподільним та невідчужуваним, 7) має здебільшого постійний характер.
11. Доведено, що житлові сервітутні правовідносини мають регулюватись виключно цивільним законодавством. Житлове законодавство може бути застосовано тільки у випадках визначення поняття членів сім’ї. Застосування норм ЦК обумовлюється комплексністю даного акту та, відповідно, наявністю в ньому спеціальних правових норм.
12. Обґрунтована доцільність запровадження додаткових підстав встановлення житлового сервітуту: давності явного, безперервного, неоспорюваного та здійснюваного протягом певного терміну користування чужим житлом.
13. Відсутність чіткого критерію розмежування речових і відносних прав породжує суперечки щодо розуміння речових прав на чуже житло, які не можуть бути визначені ні в категорії речових, ні в категорії зобов'язальних прав, оскільки істотною рисою речового права користування чужим житлом є його комплексний характер, що полягає в абсолютному характері захисту. Тому пропонується поширити правовий режим на однорідні суспільні відносини, а саме: право користування житлом (сервітут); заставу (іпотеку) житла; право довічного володіння і користування житлом; права членів сім’ї власника житлового приміщення; володіння як особливе речове право протягом перебігу строку набувальної давності. На підставі проведеного аналізу стверджується, що суб’єктами сервітутних правовідносин є як власники, так і користувачі (сервітутарії) житла. У зв’язку з цим доцільно привести у відповідність норми чинного ЦК до норм ЖК України для однозначного їх розуміння.
14. Визначено, що об’єктом житлового сервітутного правовідношення є частина будинку (квартири), на яку поширюється дія житлового сервітуту. Об’єктами правовідносин щодо обмеження прав на житло є певна поведінка, яка проявляється як дія, яку може вчиняти управомочена особа, та як дія, від вчинення яких має утримуватися зобов’язана особа. Зміст та обсяг прав сервітуарія безпосередньо обумовлюється сервітутом.
Тому при встановленні житлових сервітутів необхідно мати на увазі, що мета встановлення житлового сервітуту є проживання фізичної особи, користування має здійснюватися відповідно до призначення житла (постійного в ньому проживання), додержання моральних засад суспільства, на шкоду правам, свободам і гідності інших громадян, інтересам суспільства, без здійснення промислового виробництва.
Обов'язок користувача – використовувати житло належним чином і не допускати пошкодження речі. Користувач повинен нести витрати за утримання житла, не допускати зміни конструктивних характеристик. Оскільки зміст речових прав не може залежати від платоспроможності користувачів, отже зміст прав та обов’язків зазначених користувачів повинен бути чітко визначений.
15. Житло зазначеним фізичним особам має надаватися у безстрокове користування. Термін дії речового права - обмежений терміном життя користувача. Користування чужим житлом може встановлюватися на певний строк або без визначення строку, довічно.
Невикористання речі припиняє речове право на чуже житло через те, що не здійснюючи користування відповідно до господарським призначенням речі користувач створює ризик її втрати або пошкодження. Право користування житлом власником це речове, абсолютне та безстрокове право. Чинне законодавство має встановлювати обмеження власнику при використанні ним свого житла. При цьому слід встановити обмеження прав власника в строках невикористання житла за призначенням. Припинення здійснюється за рішенням суду.
16. Підставою припинення речового права на чуже житло є: договір користувача з власником, одностороння відмова від користування. Якщо сервітут встановлений на певний строк - закінчення цього терміну припиняє житловий сервітут. Також припиняють житловий сервітут поєднання в одній особі користувача і власника.
У випадку, якщо користувач використовує житло неналежним чином, або не виконує свої обов'язки з несення витрат, пов'язаних з утриманням речі, користування чужим житлом може бути припинено на підставі судового рішення. Мабуть, в законодавстві необхідно передбачити, що така підстава для припинення житлового сервітуту виникає при систематичному порушенні встановлених правил. Обґрунтовано, що підстави припинення житлового сервітуту потребують встановлення вичерпних підстав припинення житлового сервітуту за волевиявленням особи, яка вимагала встановлення житлового сервітуту; порушення умов, встановлені договором (рішенням суду) і передбачити перелік підстав припинення житлового сервітуту в судовому порядку.
17. Пропонується виокремити існування двох видів користування чужим житлом: загального та спеціального. Загальний встановлюється до будь-яких фізичних осіб, не пов’язаними сімейними стосунками з власником, співвласниками житла. Встановлення спеціального користування допускається, коли правомочність щодо користування житлом власника користувач реалізує разом з останнім через існування сімейних відносин. Такий сервітут може бути передбачений з метою забезпечення житлових інтересів бувших членів сім’ї утриманці і т.п. При цьому факт проживання осіб, які мають право на встановлення житлового сервітуту, в даному житловому приміщенні є необхідною підставою для його встановлення.
Встановлення сімейного користування допускається, коли правомочність щодо володіння та користування річчю користувач реалізує разом з власником через існування сімейних відносин. Такий сервітут може бути передбачений з метою забезпечення житлових інтересів осіб: подружжя, неповнолітні діти, старі батьки, непрацездатні утриманці і т.п. Коло таких осіб має бути передбачений законом. При цьому сам факт проживання осіб, які мають право на встановлення житлового сервітуту, в даному житловому приміщенні є необхідною підставою для його встановлення. Особливістю сімейного сервітуту є можлива зміна суб'єктного складу користувачів у зв'язку зі зміною в складі сім'ї (смерть або народження членів родини) або у зв'язку із зміною їх соціального статусу (досягнення повноліття, втрата дієздатності, набуття статусу утриманця тощо). Права всіх користувачів зі спільного володіння та користування обтяженим житловим приміщенням повинні визнаватися рівними, при цьому в судовому порядку за наявності інших заслуговують на увагу обставин (як то потреба в ізольованому житловому приміщенні у зв'язку з деякими хворобами або що-небудь інше) може бути встановлений особливий порядок користування житловим приміщенням. Обов'язок по утриманню житлового приміщення може бути покладена тільки на дієздатних користувачів. Таким чином, для встановлення сімейного сервітуту необхідно одночасне наявність наступних фактів: сімейні відносини, наявність обов'язків власника за змістом цих осіб, спільне проживання з власником жилого приміщення, відсутність у власності цих осіб право на інше житлове приміщення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамова О. Позбавлення суб’єктивного права на житло: автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / Аврамова Ольга Євгенівна; ХНУВС. – Х., 2008. – 20 с.
2. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву / М. М. Агарков. В 2-х томах. Т. 1. – М.: Юринфор, 2002. – 942 с.
3. Актуальні проблеми методології приватного права / [За ред. О. Д. Крупчана] / НДІ ППіП АПрН України. – К., 2005. – 266 с.
4. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко та ін. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. / С. С Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
6. Бандурка І. В. Приватизація державного житлового фонду – основа функціонування ринкових відносин в Україні. – Х., 1998. – 57 с.
7. Баранов В. А., Гущин В. В., Курганова Л. С. Жилищное право Российской Федерации / Учебник для вузов. – М.:Норма. 2006. – 432 с.
8. Білоусов Ю. В. Виконавче провадження. – К.: Прецедент, 2005. – 192 с.
9. Білоусов Ю. В. Захист цивільних прав та інтересів // Цивільне право України / [За ред. Р. О. Стефанчука]. – К.: Наук. думка і Прецедент, 2004. – 448 с.
10. Бічук Л. Я. Захист права власності неповнолітнього на нерухоме майно // Право України. – 1999. – № 6. – С. 85–86.
11. Бобрик В. І. Правові проблеми визначення котеджу як різновиду житла // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи (за матеріалами круглого столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.). – Х.: НДІ НДІ ППіП України, ХНУВС, 2006. – 172 с.
12. Богданов Е. В. Правовые проблемы удовлетворения жилищных потребностей граждан в условиях перехода к рынку: Автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / Е. В. Богданов; Нац. юр. академия им. Я. Мудрого. – Х., 1993. – 34 с.
13. Бондар В. Я. Договір найму житла: автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / ІДП ім. В. М. Корецького НАН України / В. Я. Бондар. – К., 2001. – 18 с.
14. Брагинський М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая. Общие положения. / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М., Статут, 1999. – 842 с.
15. Василевская Л. В. Учение о вещных сделках по германскому праву. – М., 2004. – 538 с.
16. Ватрас В. А. Суб’єкти сімейних правовідносин: автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / В.А. Ватрас; ІДП ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2008. – 17 с.
17. Великорода О. М. Договір довічного утримання: автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / О. М. Великорода; НДІ ППіП АПрН Укр. – К., 2006. – 24 с.
18. Галянтич М. К, Комаровська-Чуркіна Ю. В. Виникнення та зміст права приватної власності на житло відповідно до новітнього Цивільного кодексу України / М. К. Галянтич, Ю. В. Комаровська-Чуркіна // Юридична Україна. – 2003. – № 6. – С.12 – 23
19. Галянтич М. К. Житло як об’єкт правовідносин / Микола Костянтинович Галянтич – К.: НДІ ППіП АПрН України, 2006. – 56 с.
20. Галянтич М. К. Житлове право України: Навч. посібник / Микола Костянтинович Галянтич – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 528 с.
21. Галянтич М. К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав фізичних осіб в умовах ринкових перетворень / монографія / Микола Костянтинович Галянтич. – К.: КВІЦ, 2006. – 512 с.
22. Галянтич М. К., Коваленко Г. І. Сучасні тенденції реформування житлового права України / М. К. Галянтич, Г.І. Коваленко // Право України. – 2002. – № 8. – С. 86–88.
23. Герасимова Л. П. Жилищное право / Л. П. Герасимова. – СПб.: Питер, 2005. – 256 с.
24. Голодный М. А., Сиволобова Г. С., Будзилович И. С. Комментарий к Положению о порядке предоставления жилой площади в Украинской ССР / М. А. Голодный, Г. С. Сиволобова, И. С. Будзилович. – К.: Политиздат, 1981. – 175 с.
25. Гончаренко В. О., Крижанівська І. В. Коментар глави 85 «Спадкування за заповітом» ЦК України // Часопис цивілістики: Науково-практичний журнал. – Одеса, 2008. – Вип. 7. – С. 81–94.
26. Гончаренко М. Б. Речові права на нерухомість : автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / М. Б. Гончаренко – Харків, 1999. – 21 с.
27. Гражданский кодекс Грузии / [Науч. ред. Бичвава З. К.]. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 750 с.
28. Гражданский кодекс Латвийской Республики / [Науч. ред. Лившиц Н. Э.]. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 830 с.
29. Гражданский кодекс Польской народной республики. – Варшава, 1966. – 344 с.
30. Гражданский кодекс Республики Беларусь / [Науч. ред. В. Ф. Чигир]. – СПб., 2003. – 1049 с.
31. Гражданский кодекс Республики Казахстан / [Отв ред. Н. Э. Лившиц]. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 1029 с.
32. Гражданский кодекс Российской Федерации. – Екатеринбург: Изд. АРД ЛТД, 1997. – 448 с.
33. Гражданский кодекс Украины: Комментарий / [Под ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калитенко]. – Х.: ООО «Одисей», 2003. – Т. 2.
34. Гражданское законодательство Израиля. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 633 с.
35. Гражданское и семейное право развивающихся стран. – М., 1989. – 206 с.
36. Гражданское право / [Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – М.: Проспект, 2001. – Т. 2. –730 с.
37. Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 2004. – Т. 1. – 773 с.
38. Гражданское право: В 2 т. Т. П, полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Суханов Е. А. – М.: Изд. БЕК, 2000. – 876 с.
39. Грибанов В. П. Основы советского жилищного законодательства: пособие для слушателей университетов / В. П. Грибанов. – М.: Знание, 1983. – 192 с.
40. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В. П. Грибанов. – М.: Российское право, 1992. – 209 с.
41. Гузь Л. Е. Разрешение судами споров о разделе домов и домовладений (квартир) в натуре: определение порядка пользования домом (квартирой) и земельным участком / Леонид Евдокимович Гузь. – Х.: Харьков юридический, 2002. – 127 с.
42. Дзера О. В. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / О. В. Дзера. – К., 2001. – 255 с.
43. Дзера О. В. Чи потрібна цивільно-правова конфіскація у новому ЦК України? / [За ред. О. Д. Крупчана] / Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. – К., 2004. – C.584 – 593.
44. Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики / [Кол. монографія; За ред. Я. М. Шевченко]. – К.: Юридична думка, 2007. – 340 с.
45. Емелькина И. А. Вещные права на жилье и нежилые помещения: Учеб. пособие. – М.: Юристь. – 2003. – С. 29.
46. Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН Укр. [Відпов. ред. Я. М. Шевченко]. – К.: ІнЮре, 2009. – 952 с.
47. Ершова Н. М. Вопросы семьи в гражданском праве / Наталья Матвеевна Ершова. – М.: Юрид. лит-ра, – 1977. – 176 с.
48. Єдиний реєстр судових рішень України / Справа № 2-4782/06, № 2-7604/06. [Електронний ресурс] – режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/
49. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества семьи / Ирина Владимировна Жилинкова. – Х.: Ксилон, 2000. – 396 с.
50. Жилищное законодательство России: Сб. нормат. док. с коммент. – М., 1996. – 374 с.
51. Жилищное право / [П. В. Алексий, Н. Д. Эриашвили, И. А. Ермичев и др.; Под ред. И. А. Ермичева, П. В. Алексия]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2006. – 319 с.
52. Жилищное право России: Практический курс / [Под ред. М. Ю. Тихомирова]. – М.: Изд-во Тихомирова М. Ю., 2005. – 461 с.
53. Жилищное право Российской Федерации / [Сост. М. М. Смирнов]. – М., 1999. – 144 с.
54. Жилищное право: нормативные акты и документы / [Сост. Л. М. Пчелинцева] – М., 1995. – 356 с.
55. Жилищный кодекс республики Беларусь: Официальный текст по состоянию на 15.12.1999 г. // Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. – 1999. – № 28.
56. Жилищный кодекс Российской Федерации. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 96 с.
57. Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. коммент. / [М. А. Голодный, П. Н. Дятлов, В. И. Жуков и др.]. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 542 с.
58. Жилье в собственность: Комментарий гражданского и жилищного законодательства // Труд и право. – 2001. – № 10. – 120 с.
59. Житлове законодавство. Комунальні послуги. Тарифи та пільги: Зб. норм. актів / Підготовлено редакцією Бюлетеня законодавства і юридичної практики України. – К., 2007. – 416 с.
60. Житлове право України: навчальний посібник / [за ред. Є. О. Харитонова] – К.: Істина, 2008. – 160 с.
61. Житлове будівництво в Україні: законодавство та судова практика // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 12.
62. Житлове законодавство України / [Укл.: М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко]. – К.: Юріком Інтер, 1998. – 448 с.
63. Житлове законодавство України: стан та шляхи удосконалення: Монографія / [За заг. ред. М. К. Галянтича]. – К.: НДІ ППіП, 2006. – 564 с.
64. Житлове право України / [За ред. В. С. Гопанчука, Ю. О. Заіки]. – К.: Істина, 2003. – 208 с.
65. Житлове законодавство України / [Упоряд.: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк] – К.: А.С.К., 1998. – 495 с.
66. Житловий кодекс України від 30.06.1983 р. № 5464-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – № 28.
67. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. [Електронний ресурс] // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (995_015).
68. Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 78.
69. Закройщикова Д. К. Защита гражданских прав при приобретении недвижимого имущества / Д. К. Закройщикова // Российская юстиция. – 1999. – № 2. – С.31 – 33.
70. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / [За заг. ред. П. І. Шевчука] – К.: Видавничий дім «Юре», 2002. – 414 с.
71. Здійснення та судовий захист суб’єктивних житлових прав: Монографія // НДІ ППіП АПрН України [За ред. В. В. Луця]. – Київ-Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 496 с.
72. Золотарь В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право / В. А. Золотарь, П. Н. Дятлов. – К.: Выща школа, 1985. – 216 с.
73. Золотарь В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право / В. А. Золотарь, П. Н. Дятлов. – К.: Лыбидь, 1990. – 261 с.
74. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. Л. Лисенков та ін. За заг. ред. В. В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
75. Концепція реформи житлово-комунального господарства в Російській Федерації, Схвалена Указом Президента Російської Федерації від 28 квітня 1997р. – № 425 / Жилищно-комунальная реформа: документы и комментарии. – Вып. № 17. – М., 1997. – 160 с.
76. Коваленко Г. І. Право власності на житло: правові основи / Галина Іванівна Коваленко – К., 2002. – 108 с.
77. Комаровська-Чуркіна Ю. В. Приватно-правове регулювання забезпечення прав фізичних осіб на житло в Україні: методологія приватного права / Ю. В. Комаровська-Чуркіна. – К.: Юрінком-Інтер, 2003. – С. 419–424.
78. Коментар судової практики розгляду житлових спорів / [За ред. М. К. Галянтича]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 336 с.
79. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / [Отв. ред. О. Н. Садиков]. – М.: Инфра-М-Норма, 1998. – 867 с.
80. Комментарий к Жилищному кодексу РСФСР (постатейный) / [Отв. ред. В. Б. Исаков]. – М.: Юрайт-Издат, 2003. – 312 с.
81. Комментарий к Положению о порядке предоставления жилой площади в Украинской ССР / [М. А. Голодный, Г. С. Сиволобова, И. С. Будзилович]. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 177 с.
82. Комментарий Гражданскому кодексу Республики Беларусь с приложениями актов законодательства и судебной практики (постатейный): в 3 кн. Кн. 2. Разд. ІІІ. Общая часть обязательственного права. Разд. ІV. Отдельные виды обязательств (главы 30 – 50) / Отв. ред. и рук. автор. коллектива д.ю.н., проф., засл. юрист БССР В.Ф.Чигир. 2-е изд. – Минск. Амафея, 2007. – 1384 с.
83. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации. – М., 1995. – 966 с.
84. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.
85. Конституционное право на жилище. – К.: Политиздат Украины, 1986. – 365 с.
86. Конституція України: Наук.-практ. коментар / [В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.]. – X.: Вид-во «Право»; К.: Ін Юре, 2003. – 808 с.
87. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
88. Концепция развития гражданского законодательства о недвижимом имуществе / Совет при Президенте Российской Федерации по кодификации совершенствованию гражданского законодательства [Электр. ресурс] // Журнал «Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирование. – 2003. – № 1–2. – 30 с. // www.dpz.ru/journal.
89. Красавчиков О. А. Юридические факты в советстком гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М., 1958. – 183 с.
90. Красицька Л. В. Особливості виселення у судовому порядку колишніх членів сім’ї власника // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи (за матеріалами круг. столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.). / Л. В. Красицька – Х.: НДІ ППіП України, ХНУВС, 2006. – 172 с.
91. Крашенинников Е. А., Шевченко А. С. Охранительные правоотношения и защита гражданских прав // Субъективное право: проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989. – 49 с.
92. Крашенинников П. В. Жилищное право. / Павел Владимирович Крашенинников. – М., 2000. – 280 с.
93. Крашенинников П. В. Жилищное право / Павел Владимирович Крашенинников.– М.: Статут, 2004. – 284 с.
94. Крашенинников П. В. Право собственности и иные вещные права на жилые помещения / П. В. Крашенинников.– М.: Статут, 2000. – 123 с.
95. Кройтор В. А., Слипченко С. А. Гражданское право Украины: В 2 ч. / В. А. Кройтор, С. А. Слипченко. – Х.: Эспада, 2000. – Ч. 1. – 230 с.
96. Кузьменко С. Г. Право громадян на соціальне житло. // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи (за матеріалами круглого столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.) / С. Г. Кузьменко. – Х.: НДІ ППіП України, ХНУВС, 2006. – 172 с.
97. Кухарева Г. П. Будинок (частина будинку), квартира (частина квартири) як об’єкт спадкової маси // Правові проблеми визначення котеджу як різновиду житла // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи (за матеріалами круг. столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.). / Г. П. Кухарева. – Х.: НДІ ППіП України, ХНУВС, 2006. – 172 с.
98. Ландкоф С. Н., Лисниченко Т. Н., Фельдман А. М. Жилищное и жилищно-строительное законодательство. – К.: Будивэльнык, 1975. – 368 с.
99. Левик А. , Яворська О. Законодавче регулювання реприватизації, доприватизації житла // Право України. – 2002. – № 3. – С. 116–118.
100. Литовкин В. Н. Жилищное законодательство. – М.: Профиздат, 1988. – 255 с.
101. Лічман Л. Г. Поняття та зміст права на житло / Л. Г. Лічман // Часопис ХУУП «Університетські записки». – 2005. – № 4. – С. 95–101.
102. Лічман Л. Поняття «житло» і його цивільно-правове значення // Підприємництво, господарство і право. / Л. Г. Лічман. – 2004. – № 11. – С. 19–20.
103. Лічман Л. Г. Судовий захист конституційного права на житло при розгляді справ про визнання права користування жилим приміщенням // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. / Л. Г. Лічман. – Вип. 4. – Одеса, 1997. – С. 173–178.
104. Луць А. В. Тіньові угоди: поняття, ознаки, види // Університетські наукові записки / А. В. Луць. – Хмельницький, 2005. – № 4. – С. 19.
105. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. / Николай Сергеевич Малеин. – М.: Юрид. лит-ра, 1981. – 216 с.
106. Малько А. В. Теория государства и права: Учебник / Александр Васильевич Малько. – М., 2001. – 304 с.
107. Марткович И. Б. Жилищное право. Закон и практика. / Израиль Борисович Марткович. – М.: Юрид. лит., 1990. – 319 с.
108. Марткович И. Б. Осуществление права на жилище / Израиль Борисович Марткович. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 105 с.
109. Маслов В. Ф. Защита жилищных прав граждан. / Василий Филипович Маслов. – X.: Изд-во Харьков. ун-та, 1970. – 208 с.
110. Маслов В. Ф. Право на жилище. / Василий Филипович Маслов. – Х.: Высшая шк., 1986. – 288 с.
111. Мейер Д. И. Русское гражданское право. / Дмитрий Иванович Мейер. – М.: Статут, 2003. – 314 с.
112. Методологія приватного права: Зб. наук, праць за матеріалами наук.-теорет. конф., 30 травня 2003 р., м. Київ / [Редкол.: О. Д. Крупчан (голова) та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.
113. Мічурін Є. О. Вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. /Євген Олександрович Мічурін. – Х.: Юрсвіт, 2007. – 436 с.
114. Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (теоретико-правовий аспект): Монографія / Євген Олександрович Мічурін. – Х.: Юрсвіт, 2008. – 482 с.
115. Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб : автореф. дис. … д.ю.н.: спец.12.00.03 / Євген Олександрович Мічурін / Київський університет ім.Т. Шевченко. – К.: 2009, – 40 с.
116. Мічурін Є. О. Правочини з житлом / Євген Олександрович Мічурін. – Х.: Юрсвіт, 2005. – 472 с.
117. Мічурін Є. О., Сліпченко С. О., Соболев О. В. Житлове право України. – Х.: Еспада, 2001. – 318 с.
118. Мічурін Є. Особливості правового режиму житла та його співвідношення з іншими видами нерухомого майна / Є. О. Мічурін // Право України. – 2002. – № 11.
119. Міщенко І. В. Обмеження права приватної власності на житло: автореф. дис. … к.ю.н.: спец.12.00.03 / Міщенко І. В. – К.: 2008, – 18 с.
120. Міщенко І. В. Обмеження права власності на житло в ретроспективі // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи (за матеріалами круг. столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.). / І. В. Міщенко. – Х.: НДІ ППіП України, ХНУВС, 2006. – 172 с.
121. Москалюк В. Ю. Правова природа та деякі особливості права жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, на житло, яке є особистою приватною власністю одного з них // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи (за матеріалами круглого столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.) / В. Ю. Москалюк. – Х.: НДІ ППіП АПрН України, ХНУВС, 2006. – 172 с.
122. Нагнибіда. В. І. Порівняльно-правове дослідження інституту парціарних прав в Європейських країнах періоду середньовіччя до нового часу / В. І. Нагнибіда // Часопис цивілістики: Науково-практичний журнал. Вип. 6. – Одеса, 2008. – С. 24–29.
123. Нагнибіда В. І. Речові права на чуже майно: досвід правового регулювання зарубіжних країн: Монографія / [Наук. ред. Я. М. Шевченко] - К.: НДІ ППіП АПрн України, 2009. – 182 с.
124. Нагорняк В. А. Цивільні правочини з приватизованим житлом: автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / ХНУВС. – Х., 2000. – 18 с.
125. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [За ред. В. М. Коссака]. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
126. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / [За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т. 1. – 832 с.
127. Нецька Л. С. Проблеми реалізації права на житло в Україні // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи (за матеріалами круглого столу, м. Харків, 16 грудня 2006 р.) / Л. С. Нецька. – Х.: НДІ ППіП України, ХНУВС, 2006. – 172 с.
128. Новий тлумачний словник української мови / [Укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К.: Вид-во АКОНІТ, 2001. – Т. 3.
129. Омельчук О. С. Зміна договору найму (оренди) житла: автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / О. С. Омельчук / ОНЮА – Одеса, 2007. – 19 с.
130. Памятники римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 608 с.
131. Підопригора О. А. Речові права на чуже майно / О. А. Підопригора // Українське комерційне право. – 2004. – № 5. – С. 57–65.
132. Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право. / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
133. Право на житло в Україні: реалізація та захист: Навчально-довідкове видання / [За заг. ред. Є. О. Харитонова]. – Х.: ТОВ «Одісей», 2008. – 456 с.
134. Правові проблеми реалізації житлових прав фізичних осіб: Зб. наук. праць (за матеріалами круг. столу, м. Київ, 15 червня 2006 р.) / [Редкол.: М. К. Галянтич та ін.]. – К.: НДІ ППіП АПрН, 2006. – 100 с.
135. Право и жилищный вопрос / Л. Василев. – София, 1962. – 430 с.
136. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
137. Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України [Електронний ресурс]: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. № 2 // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (v0002700-85).
138. Про заставу: Закон України від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
139. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – С. 315.
140. Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб: Наказ Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 26. – С. 203.
141. Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.1999 р. № 2075 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – Ст. 1241.
142. Про затвердження переліку хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї: Наказ МОЗ УРСР від 08.02.1985 р. № 52 [Електронний ресурс] // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (v0052282-85).
143. Про затвердження Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу: Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 05.06.1985 р. № 228 [Електронний ресурс] // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (228-85-п).
144. Про затвердження примірного статуту Житлово-будівельного кооперативу: Постанова Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 р. № 186 [Електронний ресурс] // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (186-85-п).
145. Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 21. – Ст. 1420.
146. Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 р. № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
147. Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 [Електронний ресурс] // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (572-92-п).
148. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
149. Про порядок обстеження стану жилих будинків з