ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМЕНІ В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

МЕНДЖУЛ Марія Василівна

УДК 347.122

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Бабаскін Анатолій Юрійович,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК СУБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
12
1.1. Становлення громадських організацій як юридичних осіб в Україні 12
1.2. Поняття та ознаки громадських організацій як
суб’єктів цивільного права в Україні
37
1.3. Види громадських організацій та їх місце у системі суб’єктів
цивільного права
54
Висновки до розділу 1 71

РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ ТА
ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
73
2.1. Створення громадських організацій в Україні 73
2.2. Підстави та порядок припинення громадських організацій 103
Висновки до розділу 2 120

РОЗДІЛ 3. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В ЦИВІЛЬНИХ
ПРАВОВІДНОСИНАХ
122
3.1. Правоздатність та дієздатність громадських організацій 122
3.2. Участь громадських організацій в майнових правовідносинах 134
3.3. Особисті немайнові правовідносини за участі
громадських організацій
181
Висновки до розділу 3 190

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193

206

214

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЦК України – Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року;
ЦК УРСР – Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнятий Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 року;
ГК України – Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року;
ЗК України – Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року;
ЦК РФ – Цивільний кодекс Російської Федерації;
СРСР
УРСР
ЗУ –
–
– Союз Радянських Соціалістичних Республік;
Українська Радянська Соціалістична Республіка;
Закон України;
ВРУ
КМУ –
– Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів України;
ВСУ – Верховний Суд України;
ГО – громадська організація.

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток громадянського суспільства в Україні пов’язаний як із зростанням кількості громадських організацій, так і з активізацією їх участі в цивільно-правових відносинах. Прийнятий 2003 року Цивільний кодекс України, що визнав громадські організації непідприємницькими товариствами, сприяв їх розвитку як учасників цивільно-правових відносин та утвердженню особливого місця громадських організацій серед суб’єктів цивільного права.
Цивільне законодавство радянського періоду не містило розподілу юридичних осіб на підприємницькі та непідприємницькі. Економіко-правові реформи, що проводяться в Україні з 90-х рр. ХХ ст., вплинули на трансформацію всіх галузей права, у тому числі й цивільного права. Саме тому норми ЦК України щодо юридичних осіб взагалі, та непідприємницьких товариств зокрема, містять нові положення, що відображають глибинні зміни в суспільстві за останні десятиліття. Водночас, ЦК України детально регламентує питання, пов’язані з функціонуванням юридичних осіб приватного права, створених у формі підприємницьких товариств, а специфіка непідприємницьких товариств, до числа яких відносяться і громадські організації, врахована не достатньо. Більш детально створення і діяльність громадських організацій регулюють спеціальні закони, зокрема: Закони України „Про об’єднання громадян”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та ін. Однак значна частина правових норм, що містяться в таких спеціальних законах, не враховують особливостей громадських організацій як учасників цивільних правовідносин, визначають різний порядок створення окремих видів громадських організацій, встановлюють нерівний підхід до здійснення правомочностей по користуванню та володінню майном, а в дечому навіть суперечать нормам ЦК України, що обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Крім того, в сучасній науці цивільного права не проводились комплексні дослідження правового статусу громадських організацій як суб’єктів цивільного права. До 90-х років XX століття окремі аспекти участі громадських організацій у цивільно-правових відносинах розглядалися в працях таких науковців як С.М. Братусь, В.В. Качанова, Г.О. Кудрявцева, Г.В. Міщенко, П.І. Седугін та ін. Після проголошення України незалежною державою основна увага науковців на рівні монографічних та дисертаційних досліджень приділялась конституційно-правовому та адміністративно-правовому статусу громадських організацій (Н.П. Гаєва, О.М. Ващук, Є.Є. Додіна та ін.).
Детально досліджені проблеми правового статусу юридичних осіб приватного права, зокрема у працях таких науковців, як: С.С. Алексєєв, А.Ю. Бабаскін, Т.В. Боднар, В.І. Борисова, С.М. Братусь, О.М. Вінник, В.В. Воловик, М.К. Галянтич, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, І.В. Жилінкова, Д.В. Задихайло, І.С. Канзафарова, О.Р. Кібенко, Н.В. Козлова, В.М. Коссак, О.В. Кохановська, В.М. Кравчук, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, В.В. Луць, Р.А. Майданик, В.К. Мамутов, Д.І. Мейєр, Й.О. Покровський, В.Д. Примак, Н.О. Саніахметова, В.І. Семчик, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р.О. Стефанчук, Є.О. Суханов, Н.І. Тітова, Л.М. Труфанова, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, В.Д. Фролов, П.П. Черевко, Б.Б. Черепахін, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, Р.Б. Шишка, С.І. Шимон, В.С. Щербина, В.Л. Яроцький та ін. Аналізується також правовий статус окремих суб’єктів цивільного права, у тому числі благодійних та релігійних організацій (О.Ю. Літвіна, В.Ф. Піддубна, В.Д. Фучеджі, В.О. Чепурнов та інші). Однак проблеми правового статусу громадських організацій як суб’єктів цивільного права залишились поза належною увагою науковців сучасної вітчизняної юридичної науки, що зумовлює вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з науковими програмами роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України „Суб’єкти цивільного права України” (державний реєстраційний номер РК 0106U012117) та “Актуальні проблеми охорони і захисту цивільних прав та інтересів в цивільному праві України” (державний реєстраційний номер РК 0108U009965).
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є формування теоретичних засад правового статусу громадських організацій як суб’єктів цивільного права та вироблення пропозицій щодо удосконалення норм чинного законодавства в цій сфері.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
- на основі комплексного аналізу наукової літератури і чинного законодавства визначити поняття та ознаки громадських організацій як суб’єктів цивільного права;
- з’ясувати місце громадських організацій в системі суб’єктів цивільного права;
- виявити особливості створення та припинення громадських організацій порівняно з іншими юридичними особами;
- встановити специфіку цивільної правоздатності та дієздатності громадської організації;
- дослідити здійснення громадськими організаціями права власності та інших речових прав;
- визначити особливості участі громадських організацій в особистих немайнових правовідносинах;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення цивільно-правового регулювання створення, припинення громадських організацій, а також їх участі у цивільних правовідносинах.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають в процесі створення, діяльності та припинення громадських організацій.
Предметом дослідження є цивільно-правове регулювання створення, припинення громадських організацій, їх участі у цивільних правовідносинах.
Методи дослідження. У процесі здійснення дисертаційного дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, необхідні для досягнення поставленої в роботі мети. Діалектичний метод пізнання правових явищ дозволив встановити місце громадських організацій в системі суб’єктів цивільного права. За допомогою методу системно-структурного аналізу встановлено поняття та ознаки громадських організацій як суб’єктів цивільного права, а також виокремлено етапи в процесі їх створення. Завдяки історично-правовому методу було визначено історичні періоди розвитку громадських організацій на території України. Порівняльно-правовий метод використаний при проведені компаративного аналізу правового статусу громадських організацій в Україні та інших країнах світу. Статистичний метод дозволив встановити динаміку розвитку громадських організацій в Україні та з’ясувати їх кількісне співвідношення з іншими видами об’єднань громадян. Методи логічного аналізу, індукції та дедукції було використано при дослідженні особливостей участі громадських організацій в цивільних правовідносинах та виробленні пропозицій по вдосконаленню норм чинного законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням громадських організацій як суб’єктів цивільного права, особливостей їх цивільної правосуб’єктності та участі в цивільних правовідносинах. На захист виносяться такі висновки та положення:
Вперше:
- визначено систему ознак, характерних для громадських організацій як суб’єктів цивільного права, зокрема: 1) ознаки, властиві громадським організаціям як юридичним особам (організаційна єдність, державна реєстрація та цивільна правосуб’єктність, проявами якої є майнова відокремленість, виступ у цивільних відносинах від свого імені, самостійна майнова відповідальність та здатність бути позивачем (відповідачем) у суді); 2) ознаки, притаманні громадським організаціям як непідприємницьким товариствам (спеціальна правоздатність, непідприємницький характер діяльності та неприбутковість); 3) конститутивні ознаки, що розкривають сутність громадських організацій (мета їх створення та діяльності, членський характер громадських організацій);
- розроблено авторське поняття громадської організації, що враховує її ознаки як учасника цивільних правовідносин, а саме: громадська організація - це непідприємницьке товариство, створене для задоволення і захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, спортивних, національно-культурних та інших спільних інтересів осіб, яке набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, проведеної у встановленому законом порядку;
- доведена необхідність врахування Україною європейського досвіду в частині достатності ініціативи двох чи більше осіб для створення громадської організації;
- обґрунтовано, що для громадських організацій характерні як загальні межі здійснення права власності (додержуватися моральних засад суспільства; не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; не погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі), так і додаткові (спеціальні) обмеження здійснення права власності (володіти, користуватися та розпоряджатися майном відповідно до статутних цілей; не використовувати майно виключно з метою отримання прибутку; при розпорядженні своїм майном не розподіляти його між членами);
- доведено, що майно громадської організації, отримане за договором пожертви, не може бути предметом застави. У зв’язку з цим, запропоновано ст. 21 Закону України „Про об’єднання громадян” доповнити новою частиною такого змісту: „Майно громадської організації, набуте нею на підставі договору пожертви, не може бути предметом застави”.
Удосконалено:
- підхід до правового регулювання реорганізації непідприємницьких товариств, у тому числі громадських організацій, який слід встановити в ЦК України шляхом доповнення ст. 106 частиною третьою такого змісту: „В процесі злиття, поділу та виділу непідприємницького товариства може бути створене тільки непідприємницьке товариство. Непідприємницьке товариство не може бути перетворене в підприємницьке товариство або приєднатися до підприємницького товариства”;
- висновок, що з метою запобігання вчинення правочинів, які б виходили за межі спеціальної правоздатності громадських організацій та інших непідприємницьких товариств, необхідно доповнити ст. 227 ЦК України частиною третьою такого змісту: „Правочин, вчинений всупереч цілям діяльності непідприємницького товариства, визначених у його установчих документах, може бути визнаний судом недійсним”;
- положення, що для окремих видів громадських організацій (професійних спілок, громадських організацій жертв нацистських переслідувань) законом передбачені додаткові підстави по набуттю майна у безоплатне користування, що повинно здійснюватися на основі договорів позички.
Дістало подальший розвиток:
- висновок, що громадські організації є суб’єктами спеціальної правоздатності, а також положення про те, що необхідно встановити в ЦК України спеціальну правоздатність для всіх непідприємницьких товариств. У зв’язку з цим, запропоновано статтю 91 ЦК України доповнити новою частиною такого змісту: „Юридична особа приватного права, створена у формі непідприємницького товариства, може мати цивільні права та обов’язки, які відповідають меті, визначеній в її установчих документах”;
- положення про те, що громадські організації, незалежно від їх виду (організації інвалідів, молодіжні та дитячі громадські організації, фізкультурно-спортивні товариства, громадські організації жертв нацистських переслідувань та ін.), повинні входити до кола суб’єктів, яким надається право постійного користування земельною ділянкою;
- положення про те, що договори про надання грантів, цільової безповоротної фінансової допомоги по своїй природі є договорами пожертви, оскільки передбачають безоплатну передачу грошових коштів громадським організаціям для реалізації визначених цілей.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- у правотворчій діяльності – при внесені змін та доповнень до ЦК України, удосконаленні Законів України „Про об’єднання громадян”, „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та „Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, а також „Положення про порядок легалізації об’єднань громадян”;
- при подальших наукових дослідженнях проблем цивільно-правового статусу громадських організацій, а також в практичній роботі органів юстиції, судів та діяльності самих громадських організацій;
- у навчальному процесі вищих навчальних закладів при викладанні курсу „Цивільне право України” та спецкурсів „Непідприємницькі юридичні особи”, “Правовий статус об’єднань громадян”. Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес Закарпатського державного університету (Акт впровадження від 22 квітня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації апробовані на дев’яти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Лісабонська стратегія як визначальний чинник європейської інтеграції у галузі освіти та науки” (м. Ужгород (Україна) – м. Гірляни (Словацька Республіка), 6 – 9 травня 2008 р.), „Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських організацій: інноваційні рішення в соціальній політиці” (м. Харків, 25 вересня 2008 р.), „Особливості процесів інтеграції України у світовий політико-правовий та соціально-економічний простір” (м. Ужгород, 15 - 17 жовтня 2008 р.), „Європейська юридична освіта і наука” (м. Ужгород, 18 - 20 жовтня 2008 р.), „Проблеми формування систем кваліфікацій та сучасні тенденції розвитку професійної компетентності фахівців: національний та європейський вимір” (м. Ужгород (Україна) – м. Високі Татри (Словацька Республіка), 18 – 21 листопада 2008 р.) „Сьомі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 28 - 29 листопада 2008 р.), „Закарпатські правові читання” (м. Ужгород, 28 – 30 квітня 2009 р.), „Вітчизняний та зарубіжний досвід упровадження Болонської системи: успіхи і проблеми” (м. Ужгород (Україна) – м. Мішкольц (Угорщина), 5 – 8 травня 2009 р.), „Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи” (Сімферополь, 16 - 17 квітня 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у 15 наукових публікаціях, зокрема шести статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, та тези дев’яти доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявилось у формуванні теоретичних засад правового статусу громадських організацій як суб’єктів цивільного права, розкритті проблем, пов’язаних з особливостями створення, діяльності та припинення цих організацій, їх цивільної правосуб’єктності, участі у цивільних правовідносинах та розробці пропозицій для вдосконалення чинного законодавства України.
На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:
1) історія становлення та розвитку громадських організацій на території України налічує понад два століття. Можна виділити такі її етапи: перший (етап зародження ідей, концепцій, створення перших громадських організацій, що тривав до 3 березня 1906 р. і характеризувався відсутністю належних нормативно-правових актів, які б регламентували їх створення та діяльність); другий етап (від 4 березня 1906 р. до 1917 р., під час якого прийняття в Російській імперії нормативно-правового акту, що регламентував створення та діяльність громадських організацій, стало поштовхом їх розвитку); третій (радянський етап, що тривав з 1917 р. по 1991 р. та характеризувався жорстким контролем держави за створенням та діяльністю громадських організацій); четвертий (сучасний етап, що триває з 1991 р. по сьогодні і характеризується становленням національного законодавства в сфері створення і діяльності громадських організацій та його реформуванням відповідно до європейських стандартів).
2) Четвертий („сучасний”) етап історії розвитку громадських організацій в Україні можна поділити на два підетапи: перший, що тривав з 1991 р. до 2003 р., під час якого відбулося становлення національного законодавства про громадські організації (прийняття Закону України „Про об’єднання громадян” та інших нормативно-правових актів) та закріплення на конституційному рівні права створювати громадські організації (ст. 36 Конституції України); другий, що розпочався з набуття чинності Цивільного кодексу України (1 січня 2004 р.), який визнав громадські організації непідприємницькими товариствами та дав новий поштовх розвитку громадських організацій, триває досі та характеризується реформуванням національного законодавства в сфері створення і діяльності громадських організацій відповідно до європейських стандартів.
3) Для громадської організації як суб’єкта цивільного права характерні наступні ознаки:
- ознаки, властиві їй як юридичній особі (організаційна єдність, державна реєстрація та цивільна правосуб’єктність, проявами якої є майнова відокремленість, виступ у цивільних відносинах від свого імені, самостійна майнова відповідальність та здатність бути позивачем (відповідачем) у суді);
- ознаки, притаманні громадській організації як непідприємницькому товариству (спеціальна правоздатність, непідприємницький характер діяльності та неприбутковість);
- конститутивні ознаки, що розкривають сутність громадської організації - мета створення і діяльності (громадські організації створюються для задоволення та захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів) та членський характер громадських організацій.
4) Громадська організація - це непідприємницьке товариство, створене для задоволення і захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів осіб, яке набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, проведеної у встановленому законом порядку.
5) Сучасна система громадських організацій в Україні має достатньо розгалужену структуру та включає: професійні спілки, організації роботодавців, молодіжні та дитячі громадські організації, творчі спілки, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, громадські організації жертв нацистських переслідувань, інвалідів та ін. Аналіз положень нормативно-правових актів не дає підстав вважати громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону видом громадських організацій.
6) Можна визначити місце громадських організацій у системі суб’єктів цивільного права України як таких, що належать до юридичних осіб приватного права.
7) У процесі створення громадської організації як юридичної особи можна виділити два етапи: ініціативно-організаційний, що включає волевиявлення (ініціативу) засновників, яке виражається в прийнятті рішення про створення громадської організації на загальних зборах (конференції, з’їзді), розробку і затвердження статуту та формування органів управління; реєстраційний, що передбачає легалізацію громадської організації та проведення державної реєстрації, внаслідок якої вона набуває статусу юридичної особи.
8) Для створення громадської організації в Україні повинна бути достатня ініціатива двох чи більше осіб, що необхідно закріпити на законодавчому рівні.
9) Громадські організації, які набувають статусу юридичної особи, повинні діяти саме на основі статуту. На основі положення, на нашу думку, можуть діяти громадські організації легалізовані шляхом повідомлення про заснування.
10) В основу правового регулювання реорганізації непідприємницьких товариств, в тому числі громадських організацій, може бути покладений наступний принциповий підхід: у процесі злиття, поділу та виділу непідприємницького товариства може бути створене тільки непідприємницьке товариство; непідприємницьке товариство не може бути перетворене в підприємницьке товариство або приєднатися до нього.
11) Припинення громадської організації, як і будь-якої юридичної особи приватного права, означає припинення її правосуб’єктності, та відбувається в результаті реорганізації або ліквідації. Аналіз положень нормативно-правових актів дає нам підстави виділити п’ять етапів ліквідації громадських організацій.
12) Цивільну правоздатність громадських організацій можна визначити як їх здатність мати цивільні права і виконувати обов’язки, а змістом правоздатності є конкретні майнові та особисті немайнові права, що надаються цим організаціям ЦК України, іншими нормативно-правовими актами та можуть закріплюватися у статутах. Обсяг правоздатності конкретної громадської організації визначається метою її створення та діяльності, що закріплюється в статуті.
13) Надання загальної правоздатності юридичним особам в Україні є позитивним явищем, проте, на нашу думку, необхідно встановити в ЦК України спеціальну правоздатність для всіх непідприємницьких товариств, в тому числі громадських організацій.
14) Громадська організація, що набула статусу юридичної особи, володіє широким колом прав, які можна класифікувати на наступні види: права організаційно-представницького характеру (право розповсюджувати інформацію; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях; проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); право засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо) та ін.); цивільні права (майнові та особисті немайнові права).
15) Громадська організація зобов’язана мати своє найменування та не використовувати найменування іншої юридичної особи. Право на найменування громадської організації включає: право на повне та скорочене найменування, виключне право на використання свого найменування, право вимагати припинення неправомірного використання найменування та право на захист від такого неправомірного використання. Встановлена законом заборона використовувати найменування громадської організації фізичними та юридичними особами, не сприяє захисту від неправомірного використання найменування громадської організації.
16) Громадські організації є суб’єктами права приватної власності. Право власності громадської організації в суб’єктивному розумінні можна визначити як юридичну можливість володіти, користуватися й розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд з метою досягнення статутної мети її створення та діяльності. Під правом власності громадських організацій в об’єктивному сенсі слід розуміти систему правових норм, які регулюють відносини щодо набуття, здійснення, захисту та припинення права власності громадських організацій.
17) Об’єктом права власності громадської організації може бути будь-яке майно, необхідне для забезпечення здійснення її статутної діяльності, за винятком речей, вилучених з цивільного обороту. Об’єкти власності громадських організацій є необхідною матеріальною основою забезпечення їх діяльності та досягнення статутної мети.
18) За суб’єктним складом можна виділити такі види джерел формування майна громадських організацій: державне, муніципальне (комунальне), приватне (надходження від фізичних осіб та юридичних осіб приватного права) та за рахунок власних коштів.
19) Громадська організація є єдиним власником належного їй майна, засновники (члени) громадської організації не мають права на отримання частки її майна, в тому числі сплачених ними членських внесків чи будь-якої іншої компенсації, навіть при припиненні членства в громадській організації чи її ліквідації.
20) Крім загальних меж здійснення права власності (додержуватися моральних засад суспільства; не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; не погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі), для громадських організацій характерні додаткові (спеціальні) обмеження здійснення права власності (володіти, користуватися та розпоряджатися майном відповідно до статутних цілей; не використовувати майно виключно з метою отримання прибутку; при розпорядженні своїм майном не розподіляти його між членами).
21) Для окремих видів громадських організацій (професійних спілок, громадських організацій жертв нацистських переслідувань) законом встановлені додаткові підстави по набуттю майна у безоплатне користування, що повинно здійснюватися на основі договорів позички.
22) Громадські організації, незалежно від їх виду (організації інвалідів, молодіжні та дитячі громадські організації, фізкультурно-спортивні товариства, громадські організації жертв нацистських переслідувань та ін.), повинні входити до кола суб’єктів, яким надається право постійного користування земельною ділянкою.
23) Договори про надання грантів, цільової безповоротної фінансової допомоги по своїй природі є договорами пожертви, оскільки передбачають безоплатну передачу грошових коштів громадським організаціям для визначених цілей.
24) Майно та грошові кошти громадської організації, отримані за договорами пожертви, не можуть бути предметом застави.
25) З метою запобігання вчинення правочинів, які б виходили за межі спеціальної правоздатності громадських організацій та інших непідприємницьких товариств, необхідно внести зміни до ЦК України та встановити, що правочин, вчинений всупереч цілям діяльності непідприємницького товариства, визначених у його установчих документах, може бути визнаний судом недійсним.
26) Можна виділити як загальні гарантії захисту права власності, що поширюються на всі громадські організації (право приватної власності є непорушним; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності тощо), так і спеціальні гарантії, встановлені для окремих видів громадських організацій (позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, можливе лише за рішенням суду на підставах, визначених законами). Ми пропонуємо спеціальні гарантії поширити законом на всі види громадських організацій.

У результаті проведеного дисертаційного дослідження пропонуємо внести наступні зміни і доповнення до чинних нормативно-правових актів:
- Цивільний кодекс України:
1. Статтю 91 доповнити новою частиною: „Юридична особа приватного права, створена у формі непідприємницького товариства, може мати цивільні права та обов’язки, які відповідають меті, визначеній в її установчих документах”.
2. Доповнити статтею 991 такого змісту: „1. В непідприємницькому товаристві може створюватись контрольно-ревізійний орган (наглядова рада, контрольно-ревізійна комісія і т.п.). 2. Члени виконавчого органу не можуть бути членами контрольно-ревізійного органу непідприємницького товариства”.
3. Статтю 106 доповнити новою частиною: „3. В процесі злиття, поділу та виділу непідприємницького товариства може бути створене тільки непідприємницьке товариство. Непідприємницьке товариство не може бути перетворене в підприємницьке товариство або приєднатися до підприємницького товариства”.
4. Доповнити ст. 227 частиною третьою такого змісту: „Правочин, вчинений всупереч цілям діяльності непідприємницького товариства, визначених у його установчих документах, може бути визнаний судом недійсним”.
5. Статтю 1117 доповнити словами „а також непідприємницькі товариства”.
- Затвердити нову редакцію Закону України „Про об’єднання громадян”, в якій він поширюватиме свою дію тільки на громадські організації, та змінити назву на Закон України „Про громадські організації”. Загальні положення про непідприємницькі товариства повинні бути закріплені в окремій главі підрозділу ІІ розділу ІІ ЦК України.
- Земельний кодекс України:
1. Пункт б ч. 2 ст. 92 викласти в такій редакції: „б) громадські організації для здійснення статутної діяльності”.
- Закон України „Про об’єднання громадян”:
1. Частину 2 ст. 11 викласти в такій редакції: „Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 14-річного віку”.
2. У статті 121 термін „назва” замінити терміном „найменування”.
3. Частину 4 ст. 121 викласти в такій редакції: „Громадська організація, зареєстрована у встановленому законом порядку, має виключне право на використання свого найменування. Використання найменування громадської організації фізичними та юридичними особами без її дозволу забороняється”.
4. Стаття 13 повинна встановлювати, що: „Статут громадської організації має містити: найменування, статус та місцезнаходження громадської організації; мету та завдання; умови і порядок прийому в члени громадської організації, порядок припинення членства; права і обов’язки членів (учасників); порядок утворення, компетенцію та строк повноважень органів управління, порядок прийняття ними рішень; порядок утворення та ліквідацію місцевих осередків громадської організації, їх повноваження; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадської організації, порядок звітності, контролю, здійснення підприємницької діяльності, необхідної для досягнення статутної мети; порядок внесення змін і доповнень до статуту; порядок припинення громадської організації, вирішення майнових питань, пов’язаних з її припиненням. У статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності громадських організацій”.
5. У статтю 14 внести зміни і встановити: „Легалізацію всеукраїнських і міжнародних громадських організацій здійснює Міністерство юстиції України, їх місцевих осередків та регіональних громадських організацій - Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, а місцевих громадських організацій – органи юстиції за місцем знаходження громадської організації”.
6. Доповнити ст. 19 наступним положенням: „Реорганізація громадських організацій здійснюється за рішенням загальних зборів”.
7. Частину 3 ст. 19 викласти в наступній редакції: „Ліквідація громадської організації здійснюється на підставі статуту за рішенням загальних зборів, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який її було створено, досягненням мети створення громадської організації, а також в інших випадках, передбачених статутом, або за рішення суду в порядку, встановленому ст. 32 цього Закону”.
8. Змінити назву ст. 20 та викласти в такій редакції: „Стаття 20. Права громадських організацій.
Для здійснення мети, визначеної в установчому документі, громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про заснування, має право: розповсюджувати інформацію, пропагувати свої ідеї та цілі; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях; проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; одержувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань; вносити пропозиції до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”; брати участь у розробленні проектів рішень з питань гендерної рівності, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, що утворюються при органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування; проводити моніторинг з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Для здійснення статутної мети громадська організація, що пройшла державну реєстрацію та набула статусу юридичної особи, має такі ж права, як і громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про заснування, а також має право: бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові та особисті немайнові права; засновувати підприємницькі товариства, установи та інші юридичні особи, у формах і порядку, передбачених чинним законодавством; засновувати засоби масової інформації.
Громадські організації користуються іншими правами, передбаченими законами України”.
9. Частини 3 та 4 статті 21 викласти в такій редакції: „3. Громадські організації також мають право на майно, придбане за кошти, отримані від продажу літератури, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, семінарів, інших заходів. 4. Громадські організації мають право на майно та кошти, придбані в результаті здійснення ними підприємницької діяльності та в результаті здійснення підприємницької діяльності створеними ними юридичними особами”.
10. Частину 5 ст. 21 викласти в такій редакції: „Кошти та інше майно громадських організацій, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках ліквідації громадських організацій, коли їх метою є зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави або підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав, та в інших випадках, передбачених законом, за рішенням суду спрямовується в дохід держави”.
11. Статтю 21 доповнити новою частиною такого змісту: „Майно громадської організації, набуте нею на підставі договору пожертви, не може бути предметом застави”.
12. Статтю 21 доповнити такою новою частиною: „Позбавлення громадських організацій права власності, а також права володіння та користування майном, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законом”.
13. В статті 24 замінити термін „господарська та інша комерційна діяльність” терміном „підприємницька діяльність”.
14. Частину 1 ст. 24 викласти в такій редакції: „З метою виконання статутних цілей зареєстровані громадські організації можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Громадські організації можуть також здійснювати підприємницьку діяльність шляхом створення господарських товариств та інших юридичних осіб, в порядку визначеному законом”.
15. Частину 1 ст. 31 викласти в такій редакції: „З метою припинення незаконної діяльності громадської організації та діяльності, що суперечить її статутній меті, за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити (призупинити) окремі види діяльності або тимчасово заборонити (призупинити) діяльність громадської організації на строк до трьох місяців”.
16. Замінити в ст. 31 термін „тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї діяльності” на „тимчасова заборона (призупинення) окремих видів або всієї діяльності”, а також встановити, що „тимчасова заборона (призупинення) окремих видів або всієї діяльності громадської організації може бути застосована, якщо після письмового попередження громадська організація не припинить протиправну діяльність у розумний строк, встановлений письмовим попередженням”.
17. Частину 1 ст. 32 викласти в такій редакції: „За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду громадська організація ліквідується (примусово розпускається) у випадках:
1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону;
2) продовження протиправної діяльності після накладення стягнення у виді тимчасової заборони (призупинення) окремих видів або всієї діяльності;
3) в інших випадках, встановлених законом”.
- Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”:
1. Статтю 33 доповнити ч. 3 такого змісту: „Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють реєстрацію припинення об’єднань громадян (у тому числі громадських організацій, професійних спілок та їх об’єднань), інших установ та організацій, визначених законом, та подають державному реєстратору документи, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи”.
- Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації”:
1. Частину 1 ст. 4 викласти в наступній редакції: „Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 14-річного віку”.
2. У ч. 4 ст. 5 друге речення викласти в такій редакції: „Вступ малолітніх осіб віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів або опікунів”.
- Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”:
1. До статті 16 внести такі зміни: „Профспілки, їх об’єднання легалізуються шляхом реєстрації або повідомлення про заснування. Профспілка, об’єднання профспілок набувають статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації”.
- Закон України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки”:
1. Стаття 10 повинна передбачати, що: „легалізація творчих спілок є обов’язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування”.
2. Частину 6 ст. 10 викласти в такій редакції: „З моменту реєстрації творча спілка набуває статусу юридичної особи”.
- „Положення про порядок легалізації об’єднань громадян”, затверджене Постановою КМУ від 26 лютого 1993 р. № 140:
1. Вилучити п. 7 ч. 3.
2. Доповнити наступним пунктом: „У разі припинення (саморозпуску, примусового розпуску) громадських організацій, легалізованих шляхом повідомлення про заснування, легалізуючий орган вносить відповідний запис до книги обліку громадських організацій”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тригуб О. В. Історичні аспекти становлення інституту комерційної юридичної особи в цивільному праві / О. В. Тригуб // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 21. - С. 300 – 307.
2. Громадські об’єднання в Україні : навч. посіб. / [В. М. Бесчастний, О. В. Філонов, В. М. Субботін та ін.] ; за ред. В. М. Бесчастного. - К. : Знання, 2007. - 415 с.
3. Канзафарова І. С. Проблема сутності юридичної особи в теорії цивільного права / І. С. Канзафарова // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 7. - С. 296 – 299.
4. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права : монографія / Ірина Миколаївна Кучеренко. - К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - 328 с.
5. Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право: підручник / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 512 с.
6. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. - [4-е изд., испр.]. - М. : Статут, 2003. - 351 с. - (Серия „Классика росийской цивилистики”).
7. Суворов Н. С. Об юридических лицах по римскому праву / Н. С. Суворов. - М. : Статут, 2000. - 299 с. - (Серия „Классика росийской цивилистики”).
8. Гайворонський В. Інститут юридичної особи в проекті цивільного кодексу України / В. Гайворонський // Вісник Академії правових наук України. - 2000. - № 2 (21). - С. 89 – 96.
9. Лихотникова Е. П. Некоммерческие организации: правосубъектность и право собственности : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право” / Е. П. Лихотникова. - М., 2004. – 23 с.
10. Черникова В. В. Регулирование деятельности благотворительных организаций Великобритании: историко-правовые аспекты / В. В. Черникова // Государство и право. - 1999. - № 8. - С. 102 – 104.
11. Романова Н. Культурно-просветительные общества Петербурга и власть конца XVIII—XX вв. (к истории взаимоотношений) [Электронный ресурс] / Н. Романова // Труды по иудаике. – Вып. 3. - Евреи в России: История и культура. - Санкт-Петербург, 1995 г. - Режим доступа : http://www.jewish-heritage.org/tp3a6r. htm.
12. Абросимова Е. А. История законодательного регулирования создания и деятельности российских благотворительных организаций / Е. А. Абросимова // Правоведение. - 1992. - № 6. - С. 89 - 94.
13. Літвіна О. Ю. Правове положення благодійних організацій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / О. Ю. Літвіна. - Харків, 2003. - 21 с.
14. Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве: Понятие, виды, государственные юридические лица / С. Н. Братусь. - М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1947. - 364 с.
15. Джозеф Бредли. Общественные организации и развитие гражданского общества в дореволюционной России / Дж. Бредли; пер. с англ. К. Льоренте-Касар // Общественные науки и современность. - 1994. - № 5. - С. 77 – 89.
16. Пашенцева С. В. Правовое регулирование благотворительной деятельности в Российской империи / С. В. Пашенцева // Государство и право. - 2006. - № 12. - С. 98 – 104.
17. Юджин Хаски. Российская адвокатура и советское государство / Юджин Хаски. - М., 1993. - 183 с.
18. Кралечкин Д. Ю. Структура, правовой контекст и функционирование некоммерческих организаций в современной Франции : Аналитический доклад [Электронный ресурс] / Д. Ю. Кралечкин // Русский Журнал. - 28 ноября 2005 г. - 15 с. - Режим доступа к журн. : http://www.muzeikino.ru/useful/ngo-france.doc.
19. Туманова А. С. Законодательство об общественных организациях России в начале ХХ в. / А. С. Туманова // Государство и право. - 2003. - № 8. - С. 82 - 86.
20. Туманова А. С. Право на объединение в министерских законопроектах начала ХХ века / А. С. Туманова // История государства и права. - 2003. - № 2. - С. 24 – 28.
21. Чиркин В. Е. Необходимо ли понятие юридического лица публичного права? / В. Е. Чиркин // Государство и право. - 2006. - № 5. - С. 22 – 26.
22. Труфанова Л. М. Юридичні особи в сучасному українському цивільному праві: теорія і практика / Л. М. Труфанова // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 13. – С. 219 – 224.
23. Богданов Е. В. Сущность и ответственность юридического лица / Е. В. Богданов // Государство и право. - 1997. - № 10. - С. 97 – 101.
24. Борисова В. Теорії сутності юридичної особи: історія і сучасність / В. Борисова // Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 4 (27). - С. 117 – 130.
25. Прокопенко В. Правове становище професійних спілок: сьогодення і перспективи / В. Прокопенко // Право України. – 1999. - № 6. - С. 106 – 109.
26. Чепурнов В. О. Державне регулювання благодійної діяльності в Україні в радянський та пострадянський періоди / В. О. Чепурнов // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 15. - С. 271 - 276.
27. Мазурок І. О. Правовий статус партій та громадських організацій на Підкарпатті у 1939-1944 рр. / І. О. Мазурок // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – Ужгород: Ліра, 2007. – Вип. 8. - С. 22 – 26.
28. Нестеренко О. В. Правозахисні організації в механізмі забезпечення права на доступ до інформації / О. В. Нестеренко // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 39. - С. 235 – 242.
29. Циганчук Н. А. Професійні спілки як суб’єкти трудового права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / Н. А. Циганчук. – Харків, 2004. – 20 с.
30. Лилак Д. Цивільна правосуб’єктність та правоздатність професійних спілок в Україні: колізійні проблеми правового статусу та майнових прав / Д. Лилак // Право України. - 1999. - № 7. - С. 112 – 115.
31. Сошникова Т. А. Правовые проблемы повышения роли профессиональных союзов в управлении государственными и общественными делами, защите трудовых прав работников / Т. А. Сошникова // Государство и право. - 2005. - № 4. - С. 37 - 41.
32. Примуш М. Право і утворення політичних партій / М. Примуш // Право України. - 2004. - № 1. - С. 22 – 25.
33. Бугров Л. Ю. Развитие законодательства о советских профсоюзах: расширение прав и свобод / Л. Ю. Бугров // Правоведение. - 1987. - № 5. - С. 43 - 50.
34. Общественные организации, право и личность / [Д. В. Шутько, Н. В. Витрук, И. А. Азовкин и др.]; отв. ред. А. И. Щиглик, Ц. А. Ямпольская. - М. : Наука, 1981. - 367 с.
35. Горшенев В. М. Участие общественных организаций в правовом регулировании / В. М. Горшенев. - М. : Госюриздат, 1963. - 167 с.
36. Коваленко И. И. Международные неправительственные организации / И. И. Коваленко. - М. : Междунар. отношения, 1976. - 167 с.
37. Кокотов А. Н. Местные общественные организации граждан как субъекты советского государственного права : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 „Государственное право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право / А. Н. Кокотов. - Свердловск, 1988. - 16 с.
38. Кравченко В. В. Советские общественные организации в международных отношениях: организационно-правовые аспекты международной деятельности советских общественных организаций / В. В. Кравченко. – М. : Междунар. отношения, 1976. - 176 с.
39. Козлов Ю. М. О характере функций и полномочий общественных организаций / Ю. М. Козлов // Правоведение. - 1964. - № 3. - С. 45 – 53.
40. Лукьянов А. И. Советское государство и общественные организации / А. И. Лукьянов, Б. М. Лазарев. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Госюриздат, 1961. – 322 с.
41. Тихомиров Ю. А. Общественные организации в системе социального управления / Ю. А. Тихомиров // Вопросы теории общественных организаций. - М., 1977. - С. 4 – 10.
42. Шутько Д. В. Членство в общественных организациях в СССР: организационно-правовые вопросы : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / Д. В. Шутько. - М., 1973. - 29 с.
43. Щиглик А. И. Закономерности становления и развития общественных организаций в СССР: политико-правовое исследование / А. И. Щиглик ; отв. ред. И. А. Азовкин. - М. : Наука, 1977. - 253 с.
44. Ямпольская Ц. А. О понятии общественной организации в СССР / Ц. А. Ямпольская // Вопросы теории и истории общественных организаций. - М. : Наука, 1971. - С. 3 – 39.
45. Ямпольская Ц. А. Общественные организации и развитие советской социалистической государственности / Ц. А. Ямпольская. - М. : Юрид. лит., 1965. - 197 с.
46. Альчиев К. Право собственности профсоюзных и иных общественных организаций : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право и гражданский процесс” / К. Альчиев. - М., 1966. – 14 с.
47. Качанова В. В. Право собственности добровольных обществ в СССР : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право и гражданский процесс”/ В.В. Качанова.- М., 1974.- 24 с.
48. Каллистратова Р. Ф. Институт „особого участия” государственных и общественных организаций в советском гражданском процессе : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 „Гражданское право и гражданский процесс” / Р. Ф. Каллистратова. - М., 1954. - 16 с.
49. Кудрявцева Г. А. Некоторые спорные вопросы, касающиеся юридической личности общественных организаций / Г. А. Кудрявцева // Вопросы теории общественных организаций. - М., 1977. - С. 95 - 100.
50. Кудрявцева Г. А. Материальная основа деятельности общественных организаций на современном этапе: правовой аспект / Г. А. Кудрявцева ; отв. ред. А. И. Щиглик. - М. : Наука, 1988. - 188 с.
51. Львович Ю. А. Собственность общественных организаций в общей системе социалистической собственности / Ю. А. Львович // Вопросы теории и истории общественных организаций. - М. : Наука, 1971. - С. 114 - 148.
52. Мищенко Г. В. Право собственности общественных организаций : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 714 „Колхозное и земельное право” / Г. В. Мищенко. - Свердловск, 1969. - 21 с.
53. Седугин П. И. О социалистической собственности общественных организаций / П. И. Седугин // Советское государство и право. - 1964. - № 11. - С. 66 – 74.
54. Толстой Ю. К. К разработке теории юридического лица на современном этапе / Ю. К. Толстой // Проблемы современного гражданского права : сб. ст. - М.: Городец, 2000. - С. 81 – 112.
55. Виграненко І. Г. Конститутивні ознаки юридичної особи у теорії цивільного права / І. Г. Виграненко / Юриспруденція: теорія і практика. - 2006. - № 8 (22). – С. 30 - 40.
56. Советское гражданское право: Субъекти гражданского права / [С. Н. Братусь, А. И. Пергамент, В. А. Дозорцев и др.]; под. ред. С. Н. Братуся. – М. : Юридическая литература, 1984. - 288 с.
57. Черепахин Б. Б. Труды по гражданскому праву / Б. Б. Черепахин. - М. : Статут, 2001. - 479 с. - (Серия „Классика росийской цивилистики”).
58. Большая Советская Энциклопедия: в 30 т. / [под ред. А. М. Прохорова]. - М. : Издательство „Советская энциклопедия”. - 1974. - .- Т. 18. - 1974. - 632 с.
59. Менджул М. В. Розвиток громадських організацій в Україні: історико-правовий аналіз / М. В. Менджул // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 4. - 125 – 130.
60. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М. : Юридическая литература, 1974. - 352 с.
61. Мандич Л. Самоорганізація населення – шлях до правової держави / Лідія Мандич // Юридична газета. - 2007. - 28 черв. (№ 26.). - С. 13.
62. Баймаханов М. Т. Повышение роли общественных организаций в коммунистическом строительстве / М. Т. Баймаханов // Правоведение. - 1970. - № 1. - С. 30 – 40.
63. Гатинян А. А. Проблемы теории общественных организаций / А. А. Гатинян // Вопросы теории общественных организаций.- М., 1977.- С. 43 - 45.
64. Ямпольская Ц. А. Возможности развития теории общественных организаций неисчерпаемы / Ц. А. Ямпольская // Вопросы теории общественных организаций. - М., 1977. - С. 25 - 36.
65. Баймаханов М. Т. О методах осуществления общественными организациями переданных им функций государственных органов / М. Т. Баймаханов // Советское государство и право. - 1961. - № 6. - С. 27 - 37.
66. Ямпольская Ц. А. О механизме передачи общественным организациям функций некоторых государственных органов / Ц. А. Ямпольская // Правоведение. - 1961. - № 4. - С. 45 – 51.
67. Абросимова Е. А. О благотворительных организациях в СССР / Е. А. Абросимова // Государство и право. - 1992. - № 1. - С. 135 – 138.
68. Тупиця О. Правові засади політичного статусу профспілок в сучасній Україні / О. Тупиця // Право України. - 2008. - № 7. – С. 35 – 39.
69. Басараб М. М., Токар М. Ю. Громадські організації Закарпаття в боротьбі за державність України (кінець 80-х – початок 90-х років ХХ століття): монографія / М. М. Басараб, М. Ю. Токар. – Ужгород: Видавництво „Карпати”, 2009. - 336 с