ЦИВІЛЬНО–ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХІДНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОВАЛЬОВА Марина Вікторівна

УДК 347. 77

ЦИВІЛЬНО–ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХІДНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;сімейне право;міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бошицький Юрій Ладиславович кандидат юридичних наук,
професор

Ужгород – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………....3
ВСТУП………………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ1 ВИНАХІДНИЦТВО ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ………...10
1.1. Поняття та сутність винахідництва………………………………………....10
1.2. Об’єкти винахідництва за законодавством України та ЄС………………..30
1.3. Загальна характеристика законодавства про винахідництво в країнах ЄС……………………………………………………………………………………51
Висновки до розділу 1…..........................................................................................63

РОЗДІЛ 2 ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХІДНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС………………………………………………………………………….66
2.1. Права і обов’язки винахідників……………………………………………...66
2.2. Охорона прав на винаходи, створених у зв’язку з виконанням трудових договорів……………………………………………………………………………86
2.3. Патентна охорона винаходів………………………………….……………..102
Висновки до розділу 2…………………………………………………………....120

РОЗДІЛ 3 ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВИНАХІДНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС……………………………………………………….123
3.1. Правова природа захисту цивільних прав у сфері винахідництва……… 123
3.2. Цивільно-правовий захист суб’єктів винахідництва в Україні …………..138
3.3. Особливості цивільно-правового захисту винахідників у деяких країнах Європейського Співтовариства…………………………………………………..158
Висновки до розділу 3……………………………………………………………176
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………178
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….….186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………….………………………….…190

ПЕРЕЛІК УМОВНИК СКОРОЧЕНЬ

ВНП – валовий національний продукт;
ЄС – Європейський Союз;
ЄПВ – Європейське патентне відомство:
ЄПК – Європейська патентна конвенція;
ЄПС – Європейська патентна система;
ЄПБ – Європейське патентне бюро;
ГК України — Господарський кодекс України;
ГПК України — Господарсько-процесуальний кодекс України;
НТП – науково-технічний прогрес;
НТР – науково-технічна революція;
НТП – науково – технічний прогрес;
РФ – Російська Федерація;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
США – Сполучені Штати Америки;
ЦК – Цивільний кодекс України;
ЦК УРСР – Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки.

ВСТУП

Актуальність теми. Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку суспільства зумовлює потребу у належному і ефективному правовому забезпеченні цієї діяльності. Наразі, право є визначальним фактором, який може це забезпечити і тим сприяти розвитку інтелектуальної діяльності та її ефективній цивільно-правовій охороні. Саме Цивільний кодекс України може і повинен надати засад системності праву України і узгодити весь правовий матеріал. Система захисту винахідництва повинна бути єдиною, що гарантуватиме єдність правозастосування і розгляду цивільно-правових порушень професійно підготовленими суддями.
Для забезпечення надійного цивільно-правового захисту винахідництва, необхідною є наявність таких пов’язаних між собою елементів, як: закони та нормативно-правові акти, які визначають порядок охорони та захисту прав і законних інтересів винахідників; система державних органів, що надають правову охорону та здійснюють захист прав на об’єкти промислової власності; кадровий потенціал – наявність кваліфікованих кадрів (фахівців).
Науково-теоретичною базою даного дисертаційного дослідження є праці вітчизняних та закордонних учених-правознавців у галузі цивільного права, а також праці, присвячені праву інтелектуальної власності. Зокрема, в процесі дисертаційного дослідження використані наукові праці українських та російських вчених: Г. А. Андрощука, Ю.Л. Бошицького, І.І.Ващинця, М.К Галянтича, В.П Грибанова, В.А Дозорцева, О.С. Іоффе, В.О. Жарова, Н.С Капіци, В.М. Коссака, І.М. Кучеренко, О.В.Кохановської, Н.С. Кузнецової, Н.С. Малеїна , І.Е. Маміофи, О.М.Мельник, О.П.Орлюк, О.А. Підопригори, А.А. Пиленка, О.Д. Святоцького, А.П.Сергєєва, Р.О.Стефанчука, В.Н. Фетіна, Н.К.Финкеля, Є.О. Харитонова, Я.М Шевченко, Р.Б.Шишки, А.К. Юрченко, Д.Девіса, П.Драгоса, М.Кора, К.Кука, Р.Майне, С. Макдональда, Д. Пітерсона та інших учених.

Також даній темі було присвячено дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а саме: Є.Ш. Гареєва «Правова охорона винаходів» та Я.Г. Вороніна «Цивільно-правова охорона винаходів в Україні», які в своїх роботах здебільшого дослідили питання становлення правової системи охоро¬ни ви¬находів.
Однак, слід відмітити, що існує низка проблем, пов’язаних з охороною службових винаходів, захисту прав винахідників в судових органах, відповідальності за порушення прав винахідників. Особливої уваги потребує аналіз договорів у сфері службового винахідництва, оскільки правова оцінка їх практично відсутня.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність здійснення наукового дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота була підготовлена в Закарпатському державному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, на кафедрі цивільно-правових дисциплін у рамках планової теми «Політико-правові та організаційні проблеми адаптації системи права України до ринкових умов» (наказ №334 від 23.12.2005 р.) та планової теми «Шляхи удосконалення цивільно-правових відносин»(Протокол засідання Вченої Ради ЗакДУ №4від 03.02.2011р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичної концепції цивільно-правового регулювання винахідництва України, визначення місця винаходу серед інших об’єктів промислової власності та його ролі для розвитку сучасних технологій, формулювання наукових висновків і пропозицій з вдосконалення законодавства.
Для досягнення вказаної мети в роботі сформульовано такі завдання:
- визначити роль і значення інноваційної діяльності для науково-технічного розвитку України;
- визначити елементи складу правовідносин, які виникають у сфері винахідництва, зокрема уточнити суб’єктивні права та цивільні обов’язки винахідників за чинним законодавством України та законодавством країн ЄС;
- визначити специфіку врегулювання відносин службового винахідництва та його відображення у законодавстві України;
- розробити напрямки подолання існуючих проблем у сфері винахідництва та вивчити досвід зарубіжних держав у сфері охорони права інтелектуальної власності України;
- визначити зміст категорій «неочевидність», «спеціаліст у пев¬ній галузі техніки», характеристики методу оцінки винахідницького рівня «проблема і рішення», використовуваних в європейському патентному праві;
- встановити особливості механізму правового регулювання винахідництва в ЄС та можливості їх запозичення в Україні;
- сформулювати наукові висновки і практичні рекомендації з удо¬сконалення законодавства та практики його застосування.
Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є цивільно-правові відносини, що складаються з приводу набуття права на винахід та його використання, охорони та захисту винаходів відповідно до українського законодавства та законодавства Європейського Союзу.
Предметом дослідження є система вітчизняних та іноземних нормативних актів, що визначають правовий режим винаходу, порядок їх застосування та забезпечення здійснення цивільних прав у сфері винахідництва.
Методи дослідження. Відповідно до завдань та мети дисертаційного дослідження, у роботі було використано комплексний підхід до аналізу проблем охорони та захисту винахідництва в Україні. В роботі використано порівняльно-правовий, функціонально-правовий, документальний та історичні методи дослідження. Порівняльно-правовий метод використано під час аналізу особливостей правового регулювання винахідницьких відносин у країнах ЄС, дослідження права ЄС, для виявлення переваг та можливих недоліків у законодавстві України. Функціонально-правовий метод дослідження був покладений у основу визначення основних засобів та методів захисту прав винахідників. Документальний метод та статистичний аналіз застосовувався для оцінки основних статистичних показників, дослідження стану видачі охоронних документів на винаходи, судових справ, пов’язаних із захистом прав винахідників. За допомогою історичного методу, досліджено процеси становлення законодавства про винахідництво в Україні, еволюцію патентування в різних державах світу. Зроблені в дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки стосовно визначеності, несуперечливості, послідовності і змістовності міркувань і здійсню¬ють¬ся в рамках загальнотеоретичних і цивільно-правових конструкцій з використанням понятійного апарата цих наук.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання винахідництва та правового становища винахідників в Україні. Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступ¬них основних теоретичних положеннях:
Уперше:
- розроблено авторську концепцію інноваційного розвитку держави, що передбачає створення масштабного ринку інноваційної продукції та інфраструктури інноваційної діяльності на основі винахідництва, розробку методів державної підтримки трансферу технологій та їх комерціалізації;
- доведено висновок, що досвід патентної охорони винаходів у ЄС є необхідним для України з точки зору доцільності запозичення перевірених часом матеріальних та в деяких випадках процедурних норм стосовно охорони окремих видів винаходів та видачі охоронних документів (що стосуються біотехнологічних винаходів та винаходів, пов’язаних із комп’ютером);
- аргументована необхідність існування спеціального законодавчого регулювання в галузі службових винаходів, що дозволить більш адекватно враховувати інтереси сторін правовідносин;
- висновок про доцільність запровадження в Україні розгляду спорів із порушенням прав інтелектуальної власності в третейських судах, які наразі не задіяні в судочинстві. В країнах Європейського Союзу, як ефективний засіб вирішення спорів застосовується арбітраж та примирення, що значно полегшує та розвантажує роботу судів;

Додатково аргументовано:
- положення, що термін «винахідницький рівень» є поняттям більш широким ніж «рівень техніки», а тлумачення його у законі фактично обмежує об’єкт винаходу та права винахідників;
- доцільність визнання суб’єктом права інтелектуальної власності держави Україна та механізм дієвості Фонду винаходів України;
- положення, що винахідницький рівень встановлюється на підставі застосування методу «проблема і рішення». Констатуючи неочевидність винаходу, фахівець повинен прийти до висновку про те, що використання інформації, яке міститься у рівні техніки не призводить до представленого в патентній формулі рішення;
Дістали подальшого розвитку:
- висновок про доцільність визначення суб’єктів, щодо яких виникає режим “службового винаходу” та закріплення у ЦК України поняття “службовий винахід”;
- висновок, що сучасна патентна система спрямована лише на заохочення на створення винаходів у невеликих підприємствах та незалежних винахідників, оскільки великі компанії мають внутрішні ресурси та можливості розробляти власні винаходи та забезпечувати їм надійну охорону;
- висновок про доцільність створення спеціалізованого патентного суду, що буде розглядати спори колегіально у складі професійних суддів-юристів за участі суддів-техніків.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження оприлюднені в доповідях дисертантки на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на Міжнародній науковій конференції молодих вчених (м. Хмельницький, листопад, 2004); на І Міжнародній науково-практичної конференції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку на тему Деякі проблеми правового захисту винаходів в Україні (м. Дніпропетровськ, травень 2006); на ІХ міжнародній науково-практичній конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів, січень 2008 р).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в ході дослідження наукові положення та пропозиції можуть бути використані в нормотворчій діяльності. Одержані в дисертації результати також можуть бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів, зокрема, при викладанні курсів цивільного права, патентознавства, а також спецкурсів з інтелектуальної власності. До того ж згадані результати можуть знадобитися при підготовці підручників і навчальних посібників із права інтелектуальної власності та навчально-методичних матеріалів. Положення дисертації можуть бути використані при виробленні державної стратегії правового регулювання винахідництва в Україні.
Публікації. Основні результати наукового дослідження висвітлено в 6 статтях, 5 з яких – у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в тезах 3 доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження цивільно-правової охорони винахідництва в Україні та в країнах ЄС дозволило сформулювати такі висновки:
1. Глобалізація інтелектуальної власності відкриває цінні знання для успішного економічного розвитку країн, що розвиваються, та для бідних країн. Вона є виявом економічного глобалізму, призвела до зростання світової торгівлі та проблем із охороною прав на винаходи, визначила роль і значення інноваційної діяльності для науково – технічного розвитку України.
Окрім традиційних напрямків врегулювання відносин щодо винаходів, сьогодні активно розвивається відносно новий напрямок на основі концепції інноваційної політики та її механізмів. Серед інновацій винаходи посідають чільне місце серед інших об’єктів права промислової власності.
2. Орієнтація на право ЄС у сфері винахідництва є істотним чинником розвитку законодавства європейських країн. Зближення законодавства держав-членів ЄС є інструментом забезпечення вільного пересування товарів, осіб, послуг і капіталу між державами-членами та створення рівних умов конкуренції. У сфері промислової власності ЄС прийнята значна кількість директив, регламентів і рішень, спрямованих на гармонізацію законів держав-членів ЄС, що стосуються винаходів.
Законодавство, що регулює відносини у сфері винахідництва України, є структурованим. Воно базується на Конституції України та складається з чотирьох послідовних рівнів. Перший утворюють чинні в Україні міжнародні договори, другий – національне законодавство, яке має підрівні: конституційний, кодифікаційний, поточного законодавства, підзаконних актів, які прийняті на виконання спеціальних законів.
3. Перелік об’єктів винаходів у патентних законах різних країн не є однаковим, однак їх закони охоплюють такі об’єкти винаходу, як пристрої, спосіб, речовини. Такий підхід проведено й в Україні, і згідно із Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” об’єктами винаходу можуть бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізмів, культура клітин рослин і тварин тощо), а також застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.
У багатьох країнах Євросоюзу видаються патенти на винаходи, що належать до живої природи: на штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин; у ряді країн патентуються винаходи “на застосування”, в яких пропонується застосовувати відомий об’єкт за новим призначенням.
4. Аналіз юридичної літератури виявив відсутність у ній тлумачення поняття «винахідництво», «винахідницька діяльність», тлумачаться тільки терміни “винахід”, «винахідник».
5. Згідно з Європейською патентною конвенцією винахід вважається основаним на винахідницькій діяльності, якщо він не є очевидним для спеціаліста (фахівця) з рівня техніки, а відповідно до Договору про патентну кооперацію заявлений винахід вважається відповідним винахідницькому рівню, якщо він, беручи до уваги рівень техніки на відповідну встановлену дату, не є очевидним для фахівця цієї галузі.
При проведенні експертизи винахідницький рівень повинен перевірятися в межах тієї галузі знань, до якої належить заявлений винахід.
7. Поширення патентної форми захисту на опубліковану заявку на видачу європейського патенту залежить від встановлення відповідності винаходу технічній ознаці. Наявність технічного характеру в заявленого винаходу залежить від визнання за пропозицією технічного внеску в рівень техніки.
8. Виявлення істотної новизни в пропозиції є необхідним для визнання винаходу новим. Важливим елементом поняття «істотної» є вимога врахування об'єктивної інформації про заявлений винахід, яка стає очевидною для фахівця при аналізі джерел рівня техніки. Обсяг об'єктивної інформації складає знання фахівця про заявлену пропозицію, отриману на основі дослідження рівня техніки. Фігура фахівця в цьому випадку відповідає вимогам, які висуваються до нього в ході дослідження винахідницького рівня (середній рівень знань у певній сфері техніки, можливість проведення експериментальної роботи). Визначальну роль для розкриття ознаки істотної новизни відіграє обсяг рівня техніки, що використовується в ході її оцінки. У рівень техніки, за загальним правилом, входить найближчий аналог (прототип). У виняткових випадках спільно з прототипом можуть бути розглянуті інші джерела рівня техніки. Можливість дослідження декількох джерел залежить від наявності в найближчому аналозі чітко сформульованого посилання на інші джерела рівня техніки.
9. Критеріями визначення винахідницького рівня винаходу в європейському патентному праві є поняття «неочевидності» (non-obviousness) і «фахівця у певній галузі техніки» (person skilled in the art). Найбільш важливою якістю категорії «фахівця» необхідно визнати у нього здатність до винахідницької діяльності. У ході оцінки винахідницького рівня пропозиції, фахівець не має права використовувати творчі, технічні здібності з метою перетворення відомого йому рівня техніки для досягнення результату заявленого винаходу. Фахівець у певній сфері техніки повинен мати загальний рівень знань у цій галузі, мати можливість доступу до всіх джерел рівня техніки. Поняття «неочевидності» слід розглядати в рамках методу оцінки винахідницького рівня «проблема і рішення».
10. Винахідницький рівень встановлюється на підставі застосування методу «проблема і рішення». Констатуючи неочевидність винаходу, фахівець повинен прийти до висновку про те, що використання міститься у рівні техніки інформації, не призводить до представленого в патентній формулі рішення. Для доказу цього положення слід виходити з визначеної в ході експертизи технічної проблеми і наміру фахівця змінити або пристосувати рівень техніки загальновідомими способами. Характеристики методу «проблема і рішення» можуть бути застосовані в українському законодавстві. Ними є поняття «проблеми винаходу», «фахівця у певній галузі техніки», «очевидності рівня техніки для фахівця».
11. За основними положеннями Закон України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” у цілому відповідає матеріальним нормам як Європейської патентної конвенції, так і проекту Регламенту про патент Співтовариства. Водночас окремі статті цього закону не повною мірою відповідають положенням проекту Регламенту про патент Співтовариства .
У Законі відсутнє зазначення форми передачі прав на патент (ст. 15 Регламенту) і визначення того, що патент може надаватись як цінний папір або бути об’єктом речових прав і за рішенням однієї із сторін (ст. 16 Регламенту) немає заборони неправомірного використання не тільки самого винаходу, а й також продукту, прямо отриманого шляхом запатентованого процесу (ст. 7 Регламенту), немає там і положення про можливість перехресного ліцензування.
Українське законодавство визначає менший строк для отримання примусової ліцензії на користування винаходом або корисною моделлю. Регламент встановлює неможливість отримання примусової ліцензії до закінчення строку в чотири роки, починаючи з дати подання заявки на патент, або три роки з дати видачі патенту. При цьому повинен використовуватись строк, якій закінчується пізніше. Вітчизняний закон передбачає таку можливість вже після трьох років з дати видачі патенту.
12. Сьогодні переважна більшість об’єктів права інтелектуальної власності створюється у порядку виконання службових обов’язків. Їх створення при виконанні службових обов’язків є окремим випадком створення за замовленням. Суб'єктами правовідносин у сфері службового винахідництва є роботодавець та працівник. Роботодавцем є юридична особа або (рідко) фізична особа-підприємець, в яких створюється службовий винахід і з якими працівники знаходяться у трудових відносинах, а працівником (більше службовцем) – фізична особа, яка перебуває із роботодавцем у трудових правовідносинах.
13. Службовий винахід є таким, що створений працівником: у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця.
14. Враховуючи зарубіжний досвід та інтереси винахідника, доцільно:
- надати первісне право винахіднику на отримання патенту на службовий винахід із збереженням за роботодавцем права на його використання і можливості отримання певних прав на договірних засадах. При виділенні в окрему категорію винаходів, створення яких було обумовлене договором найму чи контрактом, доцільним є надання первісного права на них роботодавцю;
- надати винахіднику всі права на «вільні» винаходи із збереженням за роботодавцем права на перевагу в укладанні договору щодо них з винахідником у випадку, коли вони входять до сфери діяльності роботодавця;
- передбачити передачу права на отримання патенту винахіднику, якщо роботодавець відмовиться від продовження діловодства за заявкою чи підтримання у силі охоронного документу за умови, що винагорода винахідникові ще не була сплачена.
15. Доречно розширити положення стосовно подання роботодавцю повідомлення про створення винаходу і передбачити письмове підтвердження роботодавцем отримання такого повідомлення із зазначенням точної дати (що є важливим для однозначного встановлення чотиримісячного терміну розгляду повідомлення). Обумовити взаємні обов'язки сторін щодо збереження конфіденційності відомостей про винахід. Передбачити письмове оповіщення винахідника роботодавцем про прийняття ним рішення щодо винаходу, що був предметом повідомлення.
16. Варто перевести положення про Фонд винаходів України як державну установу із відбору винаходів, корисних моделей, промислових зразків, набуття на них прав на договірній основі або шляхом спадкування та сприяння їх реалізації в інтересах держави.
17. Ігнорування прав такого специфічного суб’єкта права на інтелектуальну власність, як держава Україна, надалі є неприпустимим. Така ситуація призводить до певних непорозумінь – винахід чи будь-який інший об’єкт промислової власності втрачає правову охорону, якщо патентовласник відмовився від свого права. Зазначений об’єкт позбавляється власника, він стає нічиїм.
18. Для підвищення ефективності винахідництва доречними можуть бути заходи щодо вдосконалення та розвитку науково – технічного потенціалу в Україні:
1) стимулювання інноваційної діяльності винахідників шляхом створення розвинутої інноваційної інфраструктури на основі положень європейського законодавства та зацікавленості її суб’єктів;
2) вдосконалення законодавства, яке б сприяло винахідницькій діяльності та залученню винаходів у господарський обіг.
19. Доречним передбачити імператив про надання заохочувальної премії не менше трьох мінімумів заробітної плати винахіднику при видачі патенту на той чи інший об’єкт промислової власності. Така премія пов’язується із видачею охоронного документа на об’єкт промислової власності.
20. Комерціалізація винаходу, його трансфер в промислову технологію в кінцевому вигляді є інвестиціями. Правова та економічна складові інноваційного процесу повинні забезпечити охорону прав авторів, відшкодування збитків на наукові дослідження, розподіл прибутку між авторами та структурами, прискорення трансферу для збільшення конкурентноздатності фірм.
21. У зв’язку з процесами в інформаційній сфері і науково-технічній інформації варто скоротити строки розгляду заявок на об’єкти промислової власності.
22. Сьогодні захист прав винахідників набуває особливого значення у зв'язку зі швидким розвитком технологій та можливістю порушення прав. Без належного механізму реалізації правоохоронної інфраструктури, що забезпечує захист прав і обмежує можливості отримання аналогічних прав іншими, система охорони промислової власності не може бути ефективною.
23. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не встановив відповідальності за порушення прав власників патенту. У його двох статтях сьомого розділу «Захист прав» мова йде лише про дії, які визнаються порушенням патентних прав, і суперечки, які розглядає суд. Про відповідальність за порушення прав власника патенту на винахід чи корисну модель в законі взагалі не йдеться. Єдина норма, яка стосується відповідальності, говорить: порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки, включаючи неодержанні доходи, та відшкодувати моральні збитки.
24.Захист прав винахідників є встановленим законом механізмом правової охорони результатів творчої діяльності винахідників, який спрямований на попередження порушенню правового режиму з метою забезпечення правомірної поведінки всіх учасників суспільних відносин.
25.Сьогодні в Україні існують деякі проблеми в сфері приватноправового захисту винахідництва, зокрема: підриваються економічні (майнові) права, бюджет недораховується значних надходжень, викривляється ринок інтелектуального товару і механізм ціноутворення. Внаслідок цього відбувається відтік інвестицій, здійснюється тиск на інших товаровиробників та експортерів; порушується встановлений порядок використання майнових прав, завдаються матеріальні збитки і моральна шкода.
26. Система правового захисту власників патентів, закладена в чинному законодавстві України, не повністю забезпечує захист цієї форми власності. Вона потребує перегляду та повинна стати простішою, зрозумілою і доступною для всіх осіб, що мають право промислової власності.
27. Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності та її результату для соціально-економічного розвитку України та її світової конкурентноздатності потребує більш досконалого і ефективного правового механізму її цивільної охорони та захисту. При подальшому дослідженні цих проблемних питань особливу увагу варто приділяти дослідженню законодавства країн Євросоюзу та їх порівняльно-правовому аналізу з метою запозичення деяких правових положень, які б більше відповідали умовам, які існують в Україні.
28. Патентна система України залежна від інтеграції, зокрема в ЄС. Це обумовлено широкими економічними, науковими зв’язками держав – членів ЄС та ЄС з Україною. Основою цього співробітництва є міжнародні договори у сфері промислової власності, учасниками яких є більшість держав – членів ЄС та Україна, наприклад: Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р., Договір про патентну кооперацію (РСТ) 1970 р., Договір про патентне право 2000р., а також Угоди ТРІПС, яка є особливо актуальною у зв’язку зі вступом України до СОТ у травні 2008 року.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуліна І. Місце і роль новатора в суспільстві / І. Абдуліна // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 8. – С. 22–26.
2. Абдуллин А. И. Становление патентного права в Европейском Союзе: предпосылки унификации и гармонизации правовой охраны изобретений, полезных моделей и промышленных образцов в ЕС /А. Абдуллин // История государства и права. – 2009. – № 20. – С. 27–29.
3. Абібуллаєв М. С. Фінансування інноваційної діяльності / М. С. Абібуллаєв // Фінанси України. – 2001. – № 3. – С. 111–116.
4. Авторские вознаграждения за создание и использование объектов промышленной собственности, не дающих экономического эффекта // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – М. : Издательский дом «Интеллектуальная собственность», 2006. – № 2. – С. 29–36.
5. Азимов Ч. Н. Основы патентного права Украины / Азимов Ч. Н. – Харьков : Основа, 1994. – 64 с.
6. Айсина Ф. Х. Правовые проблемы авторства в техническом творчестве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; коммерческое право; семейное право; международное частное право» / Ф. Х. Айсина. – М., 1985. – 20с.
7. Академічний курс : Право інтелектуальної власності: підручник для студ. вищих навч. закладів / [Орлюк О. П., Андрощук Г. О., Бутнік-Сіверський О. Б. та ін.] ; за ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 696 с.
8. Аксенова В. Ю. Кумуляция правовой охраны изобретений на основе евразийского и национального патентов / В. Ю. Аксенова // Патенты и лицензии. –2009. – № 9. – С. 24–29.
9. Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні : матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Київ, 28 квітня 2011 р.). – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2011. – 299 с.
10. Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні : матеріали Наук.-практ. конф. (Київ, 1 травня 2010 р.). – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2010. – 500 с.
11. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / [Шевченко Я. М., Бошицький Ю. Л., Бабаскін А. Ю., Венецька М. В., Кучеренко І. М. та ін.]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
12. Алексеев Г. М. Советское изобретательство: этапы большого пути / Г. Алексеев // Вопросы изобретательства. – 1987. – № 11. – С. 6–11.
13. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1982–1982. –
Т. 1. – 1982. – 227 с
14. Ананьев С. С. Анализ статистических данных о правовой охране объектов промышленной собственности в ведущих странах / С. Ананьев // Изобретательство. – 2005. – № 11. – С. 11–15.
15. Андрощук Г. Институт служебного изобретения в патентном праве США / Г. Андрощук // Бизнес Информ. – 1997. – № 18. – С. 11–17.
16. Андрощук Г. Патентна політика зарубіжних університетів / Г. Андрощук // Інтелектуальна власність. – 2010. – № 6. – С. 11–136
17. Андрощук Г. Судебные органы патентной юрисдикции / Г. Андрощук // Предпринимательство, хазяйство и право. – 1998. – № 9. – С. 37–40.
18. Андрощук Г. А. Патентное право: правовая охрана изобретений : учеб. пособие / Г. А. Андрощук, Л. И. Работягова. – К. : МАУП, 1999. – 212 с.
19. Андрощук Г. А. Право интеллектуальной собственности. Торговые аспекты / Андрощук Г. А., Крайнев П, Кавасс И. – К. : Ин Юре, 2000. – 162 с.
20. Андрощук Г. А. Правовая регламентация служебных изобретений / Г. Андрощук // Проблемы науки. – 2001. – № 1. – С. 34–40.
21. Андрощук Г. А. Правовое регулирование служебных изобретений в Германии / Г. А. Андрощук // Бизнес Информ. – 1997. – № 19. – С. 12–15.
22. Андрощук Г. А. Правовое регулирование служебных изобретений во Франции / Г. А. Андрощук // Бизнес Информ. – 1997. – № 24. – С. 14–18.
23. Андрощук Т. Патент как источник информации / Т. Андрощук // Юридическая практика. – 1996. – № 9. – С. 10–14.
24. Антологія української юридичної думки : у 10 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін.]. – К. : Видавничий дім «Юридична книга», 2004–2004. –
Т. 9. – 2004. – 848 с.
25. Арист Л. М. Дерзновенный мир изобретений / Арист Л. М. – К.: Полиграфсервис, 2007. – 320 с.
26. Аріст Л. Патентний ас, який проникнув у таємниці Всесвіту / Л. Аріст // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2 – С. 49–50.
27. Арсеньев И. А. Интенсификация инновационной деятельности на основе метода доработки и коммерциализации изобретений : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. эконом. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / И. И. Арсеньев. – М., 2004. – 25 с.
28. Астахова М. А. Оборот прав на результаты интеллектуальной деятельности : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; коммерческое право; семейное право; международное частное право» / М. А. Астахова. – Екатеринбург: ТГИМЭУП, 2007. – 23 с.
29. Бадиця І. А. Авторське, винахідницьке право, право на відкриття і міжнародний захист авторських прав / Бадиця І. А. – К. : ІЗМН, 1997. – 107 с.
30. Басовец И. Н. Патентная охрана изобретений в ФРГ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Басовец Ирина Николаевна. – М., 1998. – 215 с.
31. Белов В. М. Вопросы совершенствования правовой охраны научных открытий / В. М. Белов, В. Т. Тыминский // Вопросы изобретательства. – 1989. – № 12. – С.15–18.
32. Березанська В. Винахідник нашого часу, хто він? / В. Березанська // Інтелектуальна власність. – 2010. – № 8. – С. 3–6.
33. Березанська В. Винахідник та інноваційна діяльність / В. Березанська // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 8. – С. 38–41.
34. Бошицький Ю. Деякі особливості охорони промислової власності в Угорщині в контексті гармонізації європейського законодавства / Ю. Бошицький, Д. Чечі // Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони : зб. наук. статей / [за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 276–297.
35. Бошицький Ю. Л. Вдосконалення правової охорони промислової власності в Україні – стимул та гарантія економічного зростання держави / Ю. Л. Бошицький // Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони : зб. наук. статей / [за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 15–50.
36. Бошицький Ю. Л. Інтелектуальна власність в Україні та конституційні принципи її охорони / Ю. Л. Бошицький // Правова держава : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 19. – С. 306–315.
37. Бошицький Ю. Л. Право інтелектуальної власності : [навч. посібник] / Бошицький Ю. Л. – К. : Логос, 2007. – 488 с.
38. Бошицкий Ю. Л. Правовая реформа изобретательства: проблемы и решения / Бошицкий Ю. Л. – К. : Наукова думка, 1992. – 188 с.
39. Бошицький Ю. Л. Правові аспекти створення та впровадження лікарських засобів / Ю. Л. Бошицький, І. А. Кириченко // Вісник фармакології та фармації. – 2003. – № 11. – С. 16–23.
40. Брагинський М. И. Договорное право. Общие положення / М. И. Брагинський, В. В. Витрянский. – М. : Статут,1999. – 848с.
41. Бромберг Г. В. Интеллектуальная собственност: основной курс : [учеб. пособие] / Бромберг Г. В. – М. : Приор. – издат, 2004. – 463 с.
42. Булгакова Р. Х. Некоторые вопросы правовой охраны изобретений в Казахстане: На примере охраны изобретений в области медицины, биотехнологии и сельского хозяйства : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Булгакова Раиса Хамитовна. – М.: РБД, 2006. – 211 с.
43. Бурба А. А. Оценка возможностей патентования изобретений в области контроля параметров технических систем / А. Бурба // Изобретательство. – 2009. – Т. 9. – № 5. – С. 27–30.
44. Ванеева Л. А. Реализация конституционного права граждан на судебную защиту в гражданском судопроизводстве / Ванеева Л. А. – Владивосток: ДВГУ, 1988. – 152 с.
45. Ванеева Л. А. Судебное познание в советском гражданском процессе : [учеб. пособие] / Ванеева Л. А. ; [под ред. Н. А. Чечиной]. – Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1972. – 133 с.
46. Варгатюк А. П. Патентна система як фактор формування винахідницького потенціалу та сприяння охороні прав на інтелектуальну (промислову) власність в Україні /А. П. Варгатюк // Проблеми науки. – 2003. – № 7. – С. 36–46.
47. Варфоломеева Ю. А. Интеллектуальная собственность в условиях инновационного развития : [монографія] / Варфоломеева Ю. А. – М. : «Ось – 89», 2007. – 144 с.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
49. Волынский М. Г. К вопросу о природе права на патент / М. Волынский // Правоведение. – 2002. – № 2 (241). – С. 209–221.
50. Габоян Е. П. Правовой режим изобретения, полезной модели, промышленного образца, созданных в порядке служебного задания / Е. Габоян // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. – 2009. – № 101. – С. 209–213.
51. Габоян Е. П. Условия патентоспособности изобретения как объекта патентного права / Е. Габоян // Право интеллектуальной собственности. – 2009. – № 1. – С. 17–23.
52. Гаврилов Э. П. Правовые вопросы авторства и соавторства в техническом творчестве / Э. Гаврилов // Вопросы изобретательства. – 1988. – № 1. – С. 27–29.
53. Галянтич М. К. Промислова власність: правові засоби охорони та захисту: [монографія] / Галянтич М. К. – К. : НДІ приватного права і підприємництва, 2003. – 256 с.
54. Галянтич М. К. Співвідношення правових категорій «охорона» та «захист» промислової власності / М. К. Галянтич // Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони : зб. наук. статей / [за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 479–501.
55. Ганюшин В. М. Охрана прав и законных интересов создателей изобретений в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ганюшин Вячеслав Михайлович. – М., 2001. – 138 с.
56. Гілленбранд Г. Правовий захист біотехнологічних винаходів: передумови, зміст, обсяг та перспективи на майбутнє / Г. Гілленбранд // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 42–48.
57. Гладков С. В. Англо-русский словарь по патентам и товарным знакам: Более 11000 терминов и сокращений / Гладков С. В. – М. : Руссо, 2001. – 221 с.
58. Глухівський Л. Державна таємниця та охорона прав на винаходи / Л. Глухівський // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 9. – С. 21–23.
59. Глухівський Л. Службовий винахід у контексті національного законодавства: проблеми неврегульованості / Л. Глухівський // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 24–28.
60. Голева Г. Д. Отбор изобретений для зарубежного патентования / Г. Д. Голева, И. В. Полонская. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2001. – 37 с.
61. Голева Г. Д. Патентная формула США: теория и практика построения : учеб. пособие / Г. Д. Голева, И. В. Полонская. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2001. – 48 с.
62. Голованцев Н. М. Концепция научно-технического прогресса и Закон об изобретениях / Н. М. Голованцев, Н. В. Лынник // Вопросы изобретательства. – 1990. – № 6. – С. 20–22.
63. Господарський кодекс України: Офіц.текст : прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 204 с.
64. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / [Уклад. В.Е. Беляневич]. – К. : Юстиніан, 2002. – 544 с.
65. Гражданское право : учебник : в 3 т. / [под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – [5-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ПБОЮЛ Л. В. Рогожников, 2001–2006. –
Т. 1. – 2001. – 632 с.
66. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов //. – М. : СТАТУТ, 2001. – 411с.
67. Гришаев С. П. Правовая охрана изобретений, промобразцов, полезных моделей в России и за рубежом / Гришаев С. П. – М. : ЮКИС, 1993. – 127с.
68. Груздов В. В. Частно-государственное партнерство как инструмент инновационного развития / В. Груздов // Право интеллектуальной собственности. – 2007. – № 1. – С. 21–24.
69. Дементьев В. Н. О коренном пересмотре требований, предъявленных к изобретениям / В. Дементьев // Вопросы изобретательства. – 1987. – № 3. – С. 14–18.
70. Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин : монографія / [за заг. ред. Ю. Л. Бошицького]. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2009. – 536 с.
71. Джермакян В. Ю. Особые технические признаки, единство изобретения и позиция ЕАПВ / Ю. Джермакян // Патенты и лицензии. – 2010. – № 7. – С. 36–38.
72. Джермакян В. Ю. Перспективы Договора о патентной кооперации / В. Ю. Джермакян, Е. М. Буряк // Патенты и лицензии. – 1996. – № 9. – С. 27–30.
73. Джонсон Э. Права интеллектуальной собственности США: Документы, комментарии, специальные справочные материалы / Э. Джонсон. – М. : Либерия, 2002. – 143 с.
74. Довгий С.О.Охорона інтелектуальної власності в Україні. Монографія. / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук, М.В. Паладій та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.
75. Довідка про результати розгляду господарськими судами України у 2004–2006 роках справ, зі спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2. – С. 45–48.
76. Договір про патентну кооперацію від 19.06.1970 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=%38%39%35%5F%30%30%31.
77. Договірне право України. Загальна частина : навч. посібник / [Боднар Т. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
78. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации / Дозорцев В. А. – М. : Статут, 2003. – 416 с.
79. Дорофеев Д. Д. Патентоспособность изобретения в Европейском патентном праве : автореф. дис. на осискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; коммерческое право; семейное право; международное частное право» / Д. Д. Дорофеев. – М., 2004. – 18 с.
80. Дорошенко О. Проблеми організації та проведення судової експертизи при захисті прав інтелектуальної власності / О. Дорошенко // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2. – С. 41–44.
81. Дорошков В. В. Актуальные правовые проблемы в сфере международно-правовой защиты интеллектуальной собственности / В. Дорошков // Право интеллектуальной собственности. – 2007. – № 1. – С. 43–45.
82. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учебник для вузов / [рук. авт. кол. и отв. ред. Л. М. Энтин]. – М. : Норма, 2005. – 960 с.
83. Економічна енциклопедія : у 3 т. / [відп. ред. С. В. Мочерний]. – К. : ВЦ «Академія»; Тернопіль : Академія нар. господарства, 2000–2002. –
Т. 1. – 2000. – 864 с.
84. Енциклопедія цивільного права України / [за заг. ред. Я. М. Шевченко]. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2009. – 952 с.
85. Еременко В. И Основные изменения в нормативных правовых актах Европейской патентной организации / В. И. Еременко // Изобретательство. – 2009. – Т. 9. – № 3. – С. 7–14.
86. Еременко В. И. Ответственность за нарушение исключительного права на изобретение, полезную модель или промышленный образец / В. И. Еременко // Изобретательство. – 2009. – Т. 9. – № 6. – С. 1–12.
87. Еременко В. И. Очередной этап реформы европейского патентного законодательства / В. И. Еременко // Изобретательство. – 2005. – № 7. – С. 7–15.
88. Ефимочкин А. П. Социальные изобретения – новый объект интеллектуальной собственности / А. Ефимочкин // Изобретательство. – 2009. – Т. 9. – № 11. – С. 60–62.
89. Ємжин В. На допомогу заявникам, що подають заявки відповідно до Договору про патентну кооперацію / В. Ємжин // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 6. – С. 14–17.
90. Жарінова А. Про якість експертизи заявок на об’єкти промислової власності в ДП «Український інститут промислової власності» протягом 2007–2009 років / А. Жарінова, Л. Глухівський // Інтелектуальна власність. – 2010. – № 2. – С. 7–12.
91. Жаров В. Адміністративний порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності / В. Жаров // Право України. – 1999. – № 5. – С. 47–51.
92. Жаров В. Врегулювання спорів у процесі набуття прав інтелектуальної власності / В. Жаров // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 5. – С. 4–7.
93. Жаров В. Як живеться винахіднику в Україні / В. Жаров, Н. Максимова // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 2. – С. 6–10.
94. Жданов А. А. Некоторые проблемы перестройки советского изобретательского права / А. А. Жданов, Г. А. Матвеев // Вопросы изобретательства. – 1989. – № 11. – С. 12–16.
95. Жилінкова О. В. Договори в сфері реалізації авторських прав на музичний твір / Жилінкова О. В. – Харків : Ксилон, 2008. – 212 с.
96. Закон Республики Молдова «О патентах на изобретения» (в редакции от 27.06.2003). - [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.docs.md/viewfile.asp?Lang=1&ID=532711263616606&trans=&oldID=
97. Закон України «Про державну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
98. Закон України «Про племінну справу у тваринництві» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 61.
99. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – Ст. 93.
100. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – Ст. 35.
101. Закон України «Про тваринний світ» // Офіційний вісник України. – 2002. – № 2. – Ст. 47.
102. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – Ст. 103.
103. Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 65.
104. Закон України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 49.
105. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 34.
106. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // Відомості Верховної Ради України. – 200. – № 29. – Ст. 367.
107. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266.
108. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 01 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 37. – Ст. 87.
109. Захарченко Т. Розгляд Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій палаті України зовнішньоекономічних спорів в сфері інтелектуальної власності / Т. Захарченко // Право України. – 2002. – № 8. – С. 79–81.
110. Земляницын М.А. и др. Условия патентоспособности изобретений в Российской Федерации: Учеб. Пособие / М.А. Земляницын – М.: ИНИЦ Роспатента, 2000. – 83 с.
111. Зинов В. Интеллектуальная собственность в инновационных проектах / В. Зинов // Бизнес информ. – 1996. – № 18. – С. 12–17.
112. Иванисов В. Изобретения, инновации, внедрение – клубок противоречий или взаимосвязанная система? / В. Иванисов // Техника молодежи : ежемесячный научно-популярный и литературно-художественный журнал. – М., 2006. – № 4 (871). – С. 16–19.
113. Интеллектуальная собственность : в 2 т. Т. 2: Промышленная собственность / [сост. и коммент. В. Ф. Чигир]. - Минск : Амалфея, – 1997. – 624 с.
114. Интеллектуальная собственность (Права на результаты интеллектуальной деятельности и средства индивидуализации) : учеб. пособие / [под общ. ред. Н. М. Коршунова]. – М. : Норма, 2008. – 400 с.
115. Ионова О. В. Международные договоры и основные понятия в области охраны прав промышленной собственности : [терминологический словарь] / О. Ионова. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2001. – 52 с.
116. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики : зб. наук. статей / [за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с.
117. Інтелектуальна власність у формуванні інноваційної економіки України: проблеми законодавчого забезпечення та державного регулювання // Матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти [«Ефективність застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав»], (3 вересня 2008 р.); [«Ефективність застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав»], (3 липня 2009 р.); [«Промислова власність в інноваційній економіці України: ефективність застосування законодавства та державного регулювання»], / [за заг. ред. В. І. Полохала]. – К. : Парламентське вид-во, 2010. – 274 с.
118. Казьмина С. А. Правовое регулирование служебных изобретений в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс; коммерческое право; семейное право; международное частное право» / С. А. Казьмина. – М., 1997. – 18 с.
119. Камил Идрис. Интеллектуальная собственность – мощный инструмент экономического роста / Камил Идрис. – М. : Роспатент, 2004. – 450 с.
120. Канзафарова І. С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / І. С. Канзафанова. – К.:ІДШ НАНУ, 2007. – 37 с.
121. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності : [монографія] / Канзафарова І. С. – Одеса : Астропринт, 2006. – 264с.
122. Капица Ю. М. Европейский Союз – Украина: охрана объектов интеллектуальной собственности при реализации международных научных программ и проектов / Капица Ю. М., Федченко Л. Ю., Шахбазян К. С. – К. : «Интергид», 2002. – 76 с.
123. Кириченко І. Експертний висновок як джерело доказів у судових справах про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності / І. Кириченко // Право України. – 2002. – № 11. – С. 78–83.
124. Ковалев Ю. А. Правовая охрана изобретений, созданных при выполнении работ по государственному контракту : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; коммерческое право; семейное право; международное частное право» / Ю. А. Ковалев. – М., 2007. – 20 с.
125. Коваленко Т. Н. Патентно-правовая охрана изобретений в области медицины (травматология и ортопедия) в России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Коваленко Татьяна Николаевна. – М.:УНТС, 2003. – 154 с.
126. Ковач Ж. Організаційно-правові аспекти охорони права промислової власності в Угорщині / Ж. Ковач, О. Козлова // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 9. – С. 49–52.
127. Койнаш Б. В. Основы изобретательского творчества : [учеб. пособие] / Койнаш Б. В. – СПб. : ИПАРАН, 2007. – 151 с.
128. Колесников А. П. Патентная документация ведущих зарубежных стран и международных организаций : [cправочник] / Колесников А. П. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2001. – 166 с.
129. Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 1992 року // Офіційний вісник України. – 2007. – № 22. – Ст. 932.
130. Конституція України: науково-практичний коментар / [В. Б. Аверянов, О. В. Батанов та ін.]. – Харків : Вид-во «Право», 2003. – 808 с.
131. Коссак В. М. Право інтелектуальної власності : підручник / В. М. Коссак, І. Є. Якубовський. – К. : Істина, 2007. – 206 с.
132. Кра